Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 31 статтю
Запропонувати свій переклад для «непам’ять»
Шукати «непам’ять» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Амни́стия – амнесті́я.
• Даровать амни́стию – взя́ти чиї́сь прови́ни в непа́м’ять.
Бесчу́вствие, бесчу́вственность –
1) нечутли́вість, нечу́лість, безду́шність;
2) безчуття́, безпа́м’ять, нечуте́нність, непа́м’ять. [Упи́всь до безпа́м’яти].
• Бить, истязать до -вия – би́ти (катува́ти) ду́ху прислуха́ючись, би́ти до непа́м’яти.
• Приводить в -вие анестезиею – заморя́ти. [Молоди́ці но́гу відрі́зували, так каза́ла, що спе́ршу заморя́ли, щоб бо́лю не чу́ла].
Забве́ние – забуття́, забу́ток (-тку).
• Приходить, притти в -ние – забува́тися, забу́тися, іти́ (піти́) в непа́м’ять (у забу́ток).
• Предавать, предать -нию – у непа́м’ять (у забу́ток) поверта́ти, поверну́ти (пуска́ти, пусти́ти) що. [Все те пуска́ють на́ші земляки́ в непа́м’ять (Куліш)].
• Вызывающий, дающий -ние – забутни́й, забутко́вий. [Чи мені́ да́но тако́го зі́лля забутно́го чи що? (Г. Барв.)].
Забыва́ть, забы́ть кого, что – забува́ти, забу́ти, (о мног.) позабува́ти кого́, що; о ком, о чём – забува́ти, забу́ти, забува́тися, забу́тися про ко́го, про що, за ко́го, за що, на ко́го, на що, чого́. [Забу́дь зрадли́ву ді́вчину. Крамарі́, забу́вши на покупці́в, лиша́ли свої́ крамни́ці на бо́жу ла́ску (Коцюб.). До́ки сиди́ш за ци́м-о ді́лом, до́ти забува́єш геть за все ли́хо (Крим.). Обі́цянки не забува́йся (Котл.). Забу́всь, як і две́рі у вас одчиня́ються].
• -бы́ть что за сном – заспа́ти що. [Лю́бощів ні заї́сти, ні запи́ти, ні заспа́ти (Г. Барв.)].
• -бы́ть свои обязанности перед кем – забу́ти (занедба́ти) свою́ пови́нність до ко́го.
• -дем прошлое – забу́дьмо мину́ле, не зга́дуймо про мину́ле: хай воно́ пі́де в непа́м’ять.
• Забы́тый – забу́тий, позабу́тий.
• Несколько -тый (подзабытый) – призабу́тий.
Забыва́ться, забы́ться –
1) забува́тися, забу́тися; (подвергаться забвению) іти́, піти́ в непа́м’ять, запада́ти, запа́сти в непа́м’ять. [Все на сві́ті забува́ється: і ща́стя, і го́ре. Вже й іме́ння царські́ почали́ запада́ти в непа́м’ять (Л. Укр.)].
• -лся кто сном – здріма́вся хто, тро́хи поспа́всь;
2) (быть дерзким перед кем) забува́тися, забу́тися перед ким. [Не забува́йся так! Я во́їн ста́рший за те́бе (Куліш)].
Забыва́ющийся –
1) (забываемый) забутни́й;
2) (дерзкий) зухва́лий.
Запа́мятывание – забува́ння; непа́м’ять (-ти).
Ка́нуть –
1) (исчезнуть) кану́ти, пірну́ти в що. [А він кану́в, провали́вся; його́ вже забу́ли, чи був коли́ (Шевч.). Ста́ршая ме́нчу турну́ла, ме́нчая в во́ду кану́ла (Пісня. Звин.). Бі́дна моя́ голі́вонька! всі наді́ї мої́ кану́ли (Г. Барв.). І похова́лись (зірочки́) у си́ньому не́бі, мов у мо́ре кану́ли (Квітка). Зги́нув (за́мір), пірну́в у безо́дні і́нших думо́к (Леонт.)].
• -нуть в воду, в вечность – піти́ у во́ду, у ві́чність (у віки́).
• -нуть в Лету (забвения) – пірну́ти в Ле́ту забуття́, піти́ у непа́м’ять. [Пішло́ в непа́м’ять коза́цьке завзя́ття ра́зом з коза́цькою сла́вою (Куліш)].
• Как в воду -нул – як у во́ду пішо́в (упа́в, кану́в, пірну́в) хто, що; як вода́ зми́ла кого́, що. [Об Василе́ві ні чу́тки, ні ві́сточки: як у во́ду впав (Квітка)].
• Ещё год -нул в вечность – ще рік пішо́в (кану́в) у ві́чність;
2) (капнуть) ка́пнути, кра́пнути; см. Ка́пать.
Ле́та, мифол. – Ле́та.
• Кануть в -ту – ка́нути в Ле́ту, піти́ в непа́м’ять. [Пішло́ в непа́м’ять коза́цьке завзя́ття (Куліш)].
Насма́рку, нрч. – на загла́ду, на за́гладь, на ви́креслення, (фам.) на ви́ш[с]крібки.
• Итти, пойти -ку – йти, піти́ на загла́ду (на за́гладь, в непа́м’ять, фам. на ви́ш[с]крібки), загла́джуватися, загла́дитися за ким, за чим.
О́бморок – млість и млость (р. мло́сти), мло́сті (-тів), умліва́ння, умлі́ння, зомлі́ння, непа́м’ять (-ти), неприто́мність, (гал.) зі́млість (-лости).
• Падать, упасть в -рок – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, зо[і]мліва́ти [Ка́тря стої́ть бі́ля стіни́, сама́, як стіна́ бі́ла: ба́чу – зомліва́є (М. В.)], зо[і]млі́ти, омлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, впада́ти, впа́сти в непа́м’ять.
• Он упал в -рок – він зомлі́в, його́ обняли́ мло́сті.
• В -роке – неприто́мний, зо[і]млі́лий, омлі́лий, без душі́, неприто́мним бу́вши. [Упа́в і зомлі́лий лежа́в (Грінч.). До́вго лежа́ла неприто́мною].
• Начинается -рок – почина́є обій[ні]ма́ти млость.
• В полуо́бмороке – напівприто́мний.
• Очнуться от -рока – оприто́мніти, проки́нутися, очу́титися, прийти́ до па́м’яти. [Незаба́ром вона́ очу́тилась]. Срв. Очну́ться.
Предава́ть, преда́ть –
1) см. Передава́ть;
2) віддава́ти, відда́ти; срв. Отдава́ть, Предоставля́ть, Подверга́ть.
• -ва́ть суду кого-л. – ста́вити (поста́вити) на суд кого́, віддава́ти (відда́ти) до су́ду (під суд) кого́. [Стережі́ться-ж люде́й, бо вони́ ста́витимуть вас на суд (Єв.)].
• -вать забвению что-л. – пуска́ти (пусти́ти) в непа́м’ять (у запоми́н) що. [Все те пуска́ють на́ші земляки́ в непа́м’ять (Куліш)].
• -ва́ть огню что-л. – спуска́ти (спусти́ти) на пожа́р що, пуска́ти, пусти́ти за ди́мом що.
• -ва́ть смерти, мукам, казни кого-л. – віддава́ти (відда́ти), завдава́ти (завда́ти) на смерть, на му́ки, на стра́ту кого́.
• -да́ть смертной казни кого – на сме́ртну ка́ру завда́ти кого́, стра́тити кого́.
• -дать кого смертной казни через повешение – на го́рлі (и на го́рло) скара́ти, покара́ти кого́.
• -даю́ себя на суд и волю вашу – віддаю́ себе́ (здаю́ся, спуска́юся) на суд і во́лю ва́шу.
• -да́ть себя воле божией – зда́тися на бо́га, зда́тися, спусти́тися на во́лю (ла́ску) бо́жу.
• -да́ть кого проклятию – клятьбу́ (прокля́ття) покла́сти на ко́го, прокля́сти́ кого́.
• -да́ть себя на жертву – відда́ти себе́ на же́ртву.
• -да́ть богу дух – бо́гові ду́шу (дух) відда́ти. [А сам припа́в к сирі́й землі́, відда́в бо́гу дух (Пісня)].
• -да́ть тело земле – схова́ти в сиру́ зе́млю кого́;
3) видава́ти, ви́дати, зра́джувати, зра́дити кого́, що, (признанием) вика́зувати, ви́казати на ко́го и кого́.
• Он -да́л нас неприятелю – він ви́дав нас во́рогові.
Пре́данный –
1) пере́даний;
2) ві́дданий, за́вданий и т. д.;
3) ви́даний, зра́джений, ви́казаний;
4) см. Про́данный.
Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́ –
1) прихо́дити (в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)].
• С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в.
• -ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше.
• Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в).
• -шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)].
• Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні.
• -шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг).
• -ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)].
• Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися.
• -шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)].
• -ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)].
• -дё́т черёд – ді́йдеться ряд.
• К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться.
• -ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)].
• -ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)].
• -ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь.
• -ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)].
• -ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)].
• -ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)].
• Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)].
• Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)].
• Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)].
• Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти.
• Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)].
• -ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)].
• Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)].
• -ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти).
• -ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́.
• -ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)].
• -ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш).
• -ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть.
• Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння.
• -ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му.
• Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)].
• -ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку).
• -ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)].
• -ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець).
• -ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)].
• -ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся).
• -ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні.
• -ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)].
• -ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися.
• -ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися.
• -ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти.
• -ти́ в тупик, см. Тупи́к.
• -ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)].
• -ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися.
• Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)];
2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́; срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)].
• -шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)].
• -дят праздники – надхо́дять свя́та.
• -шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін).
• -шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)].
• -шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)].
• Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий.
• -ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний.
• -ший в смущение – засоро́млений.
• -ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д.
Про́шлый – мину́лий, пере́йшлий, про́(й)шлий. [А ще про́шлими вака́ціями був зовсі́м не таки́й: несмі́ливий, банду́роватий (Свидн.)].
• -лая жизнь – мину́ле життя́.
• -лый год – мину́лий рік, той рік, (диал.) торі́шній год, тогі́дній рік.
• -лое лето – мину́ле лі́то, торі́шнє (тогі́днє) лі́то, те лі́то.
• В -лом году – мину́лого ро́ку, в мину́лому ро́ці, торі́к, уторі́к, тогі́д, того́ ро́ку, (диал.) у тогі́дньому ро́ці, за той рік. [Брат у тогі́днім ро́ці знайшо́в (Гн. II). Як за той рік, бу́деш ти тако́ю (Шевч.)].
• На -лой неделе – на мину́лому (на тому́) ти́жні, мину́лого (того́) ти́жня.
• -лое – мину́ле (-лого), коли́шнє (-нього), мину́лість (-лости), мину́вшина, бува́льщина. [Не зга́дуючи мину́лого, не гада́ючи й про будучину́, жила́ вона́ ті́льки тепе́рішнім ча́сом (О. Лев.). Згада́ коза́к коли́шнєє, згада́ та й запла́че (Шевч.). Той пункт, з яко́го тре́ба було́ диви́тись на на́шу мину́лість (Грінч.). Якби не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять (Єфр.). І наш наро́д ма́є свою́ сла́вну бува́льщину (Київ.)].
• Далёкое -лое – давни́на́, да́вня давни́на́, да́внє да́вно, да́вні да́вна, старовина́. [Спогада́ймо да́внюю давни́ну (Л. Укр.). І хоч-би на сміх де моги́ла о да́внім да́вні говори́ла (Шевч.)].
• Человек с тёмным -лым – люди́на з непе́вним (з те́мним) мину́лим, з непе́вною (з те́мною) мину́вшиною.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Быть – бути, існувати, перебувати; (быть чем) бути за кого Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть.
[Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда еще и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) – єси.
[Добре єси, мій кобзарю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. – єсте и 3 мн. ч. – суть. Срв. Существовать, Находиться, Иметься.;
• будем бдительны! – будьмо пильні;
• будем готовы! – будьмо готові (напоготові)!;
• будем здоровы! – будьмо здорові!, будьмо!;
• будем знакомы! – будьмо знайомі!, познайомимося! (зазнайомимося!);
• будет (вам)! – годі; буде!; доволі!; досить!;
• будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято (Пр.); буде й на нашій вулиці свято (Пр.); і в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце (Пр.); колись і на нас сонечко гляне (Пр.); колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде (Пр.); діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині (Пр.);
• будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…, буде по-моєму, по-твоєму…;
• будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе);
• будет тебе! будет вам! – буде тобі!; буде вам!; знатимеш!; знатимете!; матимешся!; матиметеся!, начувайся!; начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!;
• будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють (Пр.); солодкого проглинуть, гіркого проплюють (Пр.); хто стається медом, того мухи з’їдять (Пр.); будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть) (Пр.);
• буду делать, писать, петь… – робитиму, писатиму, співатиму…;
• будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві, зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку, коли (якщо) ласка твоя, ваша, (разг.) спасибі тобі, спасибі вам;
• будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові, бувай, бувайте, (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові, щасливо;
• будь он…, он бы… – якби (коли б) він був, він би;
• будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша, будь ласка (будьте ласкаві);
• будь то… или… – чи то… чи…; хай то… чи…;
• будьте уверены – будьте певні, майте певність;
• будь что будет, была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде, що буде; хай (най) ся діє воля Божа; хай (най) діється (буде), що хоче; або пан, або пропав (Пр.); страхи́ не ляхи́; або здобути, або дома не бути (Пр.); раз козі смерть (Пр.); куць виграв, куць програв (Пр.); де наше не пропадало;
• была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде (Пр.); кому кого у надобі, той того найде у кадовбі (Пр.); що по надобі, то найдеш і в кадобі (Пр.);
• была бы шея, а ярмо (хомут) найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться) (Пр.); аби шия, а хомут буде (Пр.); аби пшоно — каша буде (Пр.); аби голова, а шолуді будуть (Пр.); аби корито, собаки будуть (Пр.); аби болото, а жаби будуть (Пр.); аби хліб, а зуби будуть (найдуться) (Пр.); аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Пр.); аби побрязкачі, послухачі будуть (Пр.); аби люди, а піп буде (Пр.); на мої руки найду усюди муки (Пр.);
• был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився (Пр.); був мед, та гості попили (Пр.); було діло, та полетіло (Пр.); був колись горіх, а тепер свистун (Пр.); був волом, та став козлом (Пр.); був лісничим, а тепер нічим (Пр.); був голосо́к, та по́зички з’їли; перевівся ні на що; перевівся на пси (на руді миші);
• было бы о чём жалеть – було б за чим шкодувати (жаліти);
• было да сплыло – було та загуло; було та за водою пішло;
• был таков – зник;
• быть беде – без біди тут не обійдеться, начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха;
• быть без души от кого – всією душею упадати коло кого, дух за ким ронити, палко любити кого;
• быть благорозумным – мати розум;
• быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким, тримати спілку з ким, спілкувати з ким;
• быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (лагоді, згоді, ладу), добре тривати з ким, бути (жити) не в ладу (не в злагоді, не в лагоді, не в згоді) з ким, не ладнати з ким, незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким;
• быть в новость кому – бути за новину кому;
• быть в обиходе – бути в ужитку;
• быть во главе – на чолі бути (стояти), перед вести;
• быть в обиде на кого – ображатися на кого;
• быть в ответе за что – відповідати за що;
• быть в сборе – зібратися, бути вкупі;
• быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись), здужати (здолати), мати змогу (силу), примогти; бути спроможним (здатним);
• быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким, посваритися з ким, (образн.) розбити глек із ким;
• быть вынужденным – мусити; бути приневоленим;
• быть годным к чему – надатися, надаватися до чого;
• быть действительным – (офиц.-дел.) мати силу;
• быть довольным чем – бути задоволеним із чого;
• быть забытым – піти в непам’ять;
• быть злым на кого – лихим оком дивитися на кого; важко дихати на кого;
• быть известным под названием – бути відомим під назвою;
• быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити;
• быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим, (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити;
• быть кому неприятным собеседником – не до мови бути кому;
• быть может, может быть – може бути; бува; часом; може; можливо; мабуть;
• быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою, бути подружжям, бути в парі (до пари);
• быть на виду, на глазах – перед очима бути;
• быть напечатанным – вийти друком;
• быть на примете – бути на оці;
• быть начеку, быть осторожным – матися на бачності; бути наготові (насторожі), пильнувати, бути обережним;
• быть на чьей стороне – тримати (держати) чию сторону;
• быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!;
• быть ни при чем – бути ні до чого, не мати нічого спільного з чим;
• быть непричастным – бути, лишатися в боці;
• быть нужным – бути в знадобі;
• быть осведомленным – мати відома; бути поінформованим, обізнаним;
• быть полезным кому – у пригоді стати кому;
• быть позади всех – пасти задніх;
• быть по сему! – хай так буде!; так має бути!; нехай так!;
• быть после кого – постати по кому;
• быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого;
• быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути, не переводитися;
• быть похожим на кого – бути схожим з ким; скидатися на кого;
• быть расположенным к кому – бути прихильним до кого;
• быть сведущим в чем – знатися на чому;
• быть секретарем, учителем и т. п. – секретарювати, учителювати і т. ин.; бути за секретаря і т. ин.;
• быть считанным – під рахунком, на обліку бути;
• быть тактичным – знатися на речах;
• быть угрожающим – погрожувати;
• быть чем, в качестве чего (свидетеля, учителя и т.п.) – бути за що (за свідка, за вчителя тощо);
• всё может быть – усе може статися, все може бути;
• да будет! – хай (най) буде!;
• должно быть (вероятно, наверное) – мабуть; певно; мабуть чи не…; повинно (мусить бути);
• и был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав);
• и не было никогда – нема й заводу;
• как быть? – що робити? як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати?;
• как бы там ни было, как бы то ни было, что бы там ни было – хоч що було (буде); хай там що; хай там як; хоч би що там було; будь-що-будь;
• как не быть – як (це, так, то) не бути;
• как быть человек – як слід людина;
• каков бы ни был – хоч би який був;
• какой (где, когда) бы то ни было – будь-який (будь-де, будь-коли);
• кто бы ни был – хоч би хто був, хто б не був;
• может быть – може;
• надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть, може, [десь] певно, либонь, мабуть чи не; десь (десь-то); (зап.) відай;
• не будь упрям, а будь прям – не будь упертий, а будь відвертий (Пр.);
• не будь я (пусть я не буду) – [не] хай я не буду;
• не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…;
• не было и близко – не було й зроду;
• не знает, как ему быть – не знає що йому робити (діяти, чинити), (образн.) не зна, на яку (котру) ступити;
• не может быть удовлетворено – не можна задовольнити;
• не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні (Пр.); або буде, або й ні (Пр.);
• не тут то было – та ба, годі;
• одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде;
• он должно быть ходил туда – він мабуть чи не ходив туди;
• пока ещё что будет – поки там ще до чого дійдеться;
• стало быть – отже, значить, виходить, отож;
• так и быть – [не]хай [і] так, так тому й бути, гаразд (добре), сількісь, (устар.) іносе;
• хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д. – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) тощо;
• чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться (Пр.); що суджено, то не розгуджено (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день буде (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.); що має утонути, то не увисне (Пр.); що має висіти, то не утоне (Пр.); лихая доля і під землею надибає (Пр.);
• чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!, щоб твого й духу [тут] не було; щоб тебе тут не було!;
• что будет, то будет – що буде, те (то) й буде;
• что с вами было вчера? – що з вами було (трапилося, скоїлося, сталося) вчора?
[Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Б.Грінченко). Коли б змогтись та ще поволоктись (Пр.). Приміг би – в ложці води втопив (Пр.). Не судилось нам, серденько, Бути до пари (А.Кримський). З роботи ніколи не вилазить (Сл. Гр.). Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною (Л.Мартович). «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав (І.Котляревський). Кімната правила за кабінет (АС). — Ну що ж, Санчо,— промовив Дон Кіхот,— даруй мені на цім слові, але скажу тобі, що дурень єси, та й годі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Родину непокоїли його тодішні приятелі; за кращих товаришів Зенонові правили цирульник Жан Меєрс — чоловік удатний для пускання застояної крові чи різьблення чогось із дерева, але заразом підозрюваний у розтині трупів, а також Колас Геель, хвальк й дебошир, із яким отрок не одну годину провів за збиранням коліщаток і шківів, замість присвячувати час молитвам і навчанню (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Одержавши гроші, переслідувачі кинулися на пошуки. Хоч Фатме та Ягос усього цього не знали, та малися на бачності (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Фред налив. — Ну, то будьмо ж, Валентине! — Будьмо, Роббі! — Правда ж, чудесне це слово: «Будьмо!» — Найкраще з усіх слів! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). — Любий, я вагітна. — А ти до лікаря ходила? — А він то тут до чого?] Обговорення статті
Ефросиния, Ефросинья, Фроська – (греч.) Єфросинія, Євфрасія, Пріська, Фросина, Фрузька, Фрузя, Фрузина.
[— Ви таки його стережіть, Єфросинія Андріївна, — цькував Колісник. — Ви не вдаряйте на те, що зубів у його немає. Він і без зубів нікому не дає спуску. А що, коли б йому зуби! — Хіба я не знаю? — гримнула дячиха. — Зяяю! Прожила сорок літ з ним — знаю! Сказано: як жеребець той! (П.Мирний). Пріська була дівчина сита, добре годована — вона завсігди приносила з дому гарну ïжу: пиріжки, перепічки, коржі тощо. Вона погано вчилася, але була дуже весела і не могла говорити не сміючися (Б.Грінченко). Улянка з Іваном сиділи на вузькій лаві, а Пріська, тепер вже опецькувата, мордатенька семилітка, сиділа «по-турецьки» на полу, держачи на руках незвичайно головату й черевату, але тонконогу й тонкоруку Гапку, і носила через її голову собі до рота ложкою страву з миски, що стояла в ногах (Л.Українка). Звичайна Пріська чи Фрасина, — по-книжному Єфросинія, — кріпачка, силою взята в двір; за літ скільки запаніла, зляшіла і стала зватись, з волі пана, та й не без своєї, — Фрузиною і панною (А.Свидницький). Стрибати в гречку — тільки й щастя, Щоб в корчах зради завмирать — Це ти, пусте, неплодне трясця, Ти, Пріська гетьмана Петра (Є.Маланюк). На світанку боднарівський станичний вертався з нічного промислу: поки ще не запіяли кури, він вламався до нечинної з якогось часу церковці в Кривобродах і забрав із святеє-святих золоту чашу; ще й не знав, для чого вона йому знадобиться – сьорбатиме з неї юшку чи перетопить золото на злиток, але теж не відав, яку користь з того злитка міг би мати, – в цю мить втішала його лише многоцінна вага чаші, яка обтяжувала полу сардака; зі сходом сонця Йосип вийшов з лісу й побачив, що опинився там, де зовсім не хотів би з’являтися – на Сталащуковому узгір’ї перед обійстям Фросини, нібито сама доля привела його на місце злочину; він сахнувся, побачивши жону Юрка Васютиного, яка поралася біля стайні, хотів поступитися назадгузь у крушинові кущі, та зробити цього не зумів; Фросина саме здіймала з тинового кола дійницю, щоб піти з нею до корови, й упритул зустрілася з більматими Йосиповими очима, немов зі своєю смертю: якщо Йосип по ній впізнає, що їй відомо, хто видав німцям Юрка, то не залишить живою; правда, що її Фросина запосягла від Агнєшки, до якої справив Мирон, зціпила навічно їй уста, жінка прагнула увібгати в непам’ять страшну звістку, чей Юркові ніхто нічим уже не допоможе, а на себе накличе смерть; стояла Фросина закаменіла й не мала сили відвести очей від бандита, котрий стискав у руці карабіна і вже відривав його від землі, втямивши, що жінка звідкись дізналась про його вчинок; Йосип важився прикласти фузію до грудей і вистрелити, проте впору зрозумів, що цього робити не можна: надто велика шана запанувала серед людей до жони замордованого гайового після його похорону, і село не простило б йому цього вбивства; Йосип опустив карабін – лише страх примусить Фросину мовчати, тож треба той страх у селі створити (Р.Іваничук). Фрузя завивала і виробляла язиком такі штуки, що Бумблякевич несвідомо й собі язика висолопив, а в штанах почув виразне пожвавлення. — Що з вами, панно Фрузю? Може, вам чимось допомогти? Може, у вас падачка, га? То скажіть… (Ю.Винничук). Афродіта зупинилася, озирнулася і люто закричала йому в лице: «Та яка я тобі Афродіта? Фроська я, втямив, йолопе клаповухий, Фроська!». Обернулася і, високо тримаючи на розчепірених руках перелякану до смерті дитину, побігла селом далі, підстрибуючи і спотикаючись. «Фроська я, чуєте, люди, я Фроська!» — вигукувала вона з такою несамовитою насолодою, наче після тривалої німоти знову почала говорити (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИХОДИ́ТЬ фаміл. приту́пувати, притьо́пувати, приди́бувати, (до кого) відві́дувати кого, пока́зувати о́чі кому, (додому) верта́ти, верта́тися, поверта́ти, поверта́тися, (про час) настава́ти, наближа́тися, (в екстаз) впада́ти, (легко) дістава́тися, (про товари) оде́ржуватися, фраз. вихо́дитися [приходит коне́ц кому приходить кіне́ць];
приходи́ть в восхи́щение /приходи́ть в восто́рг/ умліва́ти від захо́плення, оказ. підстри́бувати з ра́дощів;
приходи́ть в го́лову наверта́тися на ду́мку;
приходи́ть в движе́ние ще активізува́ти, розру́хувати;
приходи́ть в забве́ние запада́ти в непа́м’ять, присипа́тися по́рохом, припада́ти по́рохом;
приходи́ть в замеша́тельство торопі́ти; спантели́чуватися;
приходи́ть в кра́йнее изумле́ние не могти́ ви́йти з ди́ва;
приходи́ть в него́дность става́ти неприда́тним;
приходи́ть в негодова́ние (про небіжчика) переверта́тися в труні́;
приходи́ть в неи́стовство оказ. несамови́тіти, приходи́ть в отча́яние образ. бра́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце;
приходи́ть в расстро́йство розла́днуватися;
приходи́ть в себя́ ще ого́втуватися;
приходи́ть в себя́ от удивле́ния (переваж. з част. не) вихо́дити з ди́ва;
приходи́ть в столкнове́ние галиц. зударя́тися;
приходи́ть в у́жас /приходи́ть в отча́яние/ хапа́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце, облива́тися холо́дним по́том;
приходи́ть в умиле́ние перен. та́нути, розтава́ти;
приходи́ть в упа́док ще марнува́тися, іти́ на про́пасть, схо́дити на пси, тріща́ти по всіх швах, припада́ти пи́лом;
приходи́ть к заключе́нию роби́ти ви́сновок, висно́вувати;
приходи́ть к концу добіга́ти кінця́, (про запас) викі́нчуватися;
приходи́ть к убежде́нию переко́нувати;
приходи́ть на гото́вое до гото́вої коло́ди вого́нь підклада́ти;
приходи́ть на мысль фраз. іти́ на ду́мку;
приходи́ть на память спада́ти на па́м’ять;
приходи́ть на по́мощь става́ти до по́мочі, подава́ти ру́ку по́мочі, прихо́дити на по́міч;
приходи́ть на ум /приходи́ть на мысль/ спада́ти /сплива́ти, збіга́ти, наверта́тися/ на ду́мку /язи́к/, заро́ювати в голові́;
приходи́ть с года́ми (про досвід) додава́ти з рока́ми;
приходит в го́лову мысль кому ду́має собі́ хто [нево́льно мне приходит в голову мысль мимово́лі я думаю собі];
приходя́щий 1. що /мн. хто/ прихо́дить тощо, прибу́ваний, надхо́джуваний, зви́клий прихо́дити, ра́ди́й прийти́, відві́дувач, прибу́лець, приходя́нин, пришля́к, прихо́да, прихі́дець, прихо́дько, прихі́дько, гість, прикм. бува́лий, прихо́жий, (слуга) галиц. прихо́дячий, 2. оде́ржуваний;
приходя́щий в бе́шенство = приходя́щий в я́рость;
приходя́щий в весёлое настрое́ние ра́ди́й розвесели́тися;
приходя́щий в восто́рг /приходя́щий в восхище́ние/ ма́ло не умлі́лий /стил. перероб. млі́ючи/ від захо́плення, гото́вий прийти́ в екста́з, образ. в екста́зі;
приходя́щий в го́лову /приходя́щий на ум/ (про ідеї) заро́юваний у голові́;
приходя́щий в движе́ние урухо́млюваний;
приходя́щий в замеша́тельство /приходя́щий в смуще́ние/ збенте́жуваний;
приходя́щий в изумле́ние = изумляющийся;
приходя́щий в него́дность стил. перероб. стаючи́ неприда́тним;
приходя́щий в отча́яние по́йманий ро́зпачем;
приходя́щий в противоре́чие с стил. перероб. зайшо́вши в супере́чність із;
приходя́щий в равнове́сие врівнова́жуваний;
приходя́щий в себя́ очу́нюваний, ого́втуваний;
приходя́щий в созна́ние /приходя́щий в чу́вство/ оприто́мнюваний, от-о́т вже прито́мний;
приходя́щий в соприкоснове́ние = соприкасающийся;
приходя́щий в состоя́ние упа́дка /приходя́щий в упа́док/ забу́тий Бо́гом, щора́з бі́льше занепа́лий;
приходя́щий в столкнове́ние прире́чений /змушений/ зіткну́тися;
приходя́щий в у́жас по́йманий /спо́внюваний/ жа́хом;
приходя́щий в умиле́ние розчу́люваний, гото́вий розта́нути;
приходя́щий в упа́док на гра́ні зане́паду;
приходя́щий в я́рость ма́ло не ошалі́лий, щора́з люті́ший, розлю́чуваний;
приходя́щий к вы́воду /приходя́щий к заключе́нию/ стил. перероб. роби́вши ви́сновок;
приходя́щий к концу́ близьки́й до кінця́;
приходя́щий к соглаше́нию ра́ди́й дійти́ зго́ди;
приходя́щий к убежде́нию вже ма́йже переко́наний;
приходя́щий на па́мять ра́птом воскре́слий у па́м’яті;
приходя́щий на по́мощь гото́вий прийти́ на по́міч, допомого́вець;
приходя́щий на сме́ну = сменяющий; приходи́вший ОКРЕМА УВАГА;
приходивший вчера́ вчора́шній гість;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Бесчувствие, бесчувственность – (равнодушие) нечутли́вість, -вости, нечу́лість, -лости; (обморочное состояние, забвение) безчуття́, -ття, безпа́м’ять, -ти, непа́м’ять, -ти.
Забвение – забуття́, непа́м’ять.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Быть – бути; (быть чем) – бути за кого. Быть тактичным – знатися на речах. Быть секретарем и т. п. – секретарювати і т. ин.; бути за секретаря і т. ин. Быть сведущим в чем – знатися на чому. Быть расположенным к кому – бути прихильним до кого. Быть осведомленным – мати відома; бути поінформованим, обізнаним. Быть начеку, быть осторожным – матися на бачності. Быть похожим на кого – бути схожим з ким; скидатися на кого. Быть по сему – хай так буде. Полезным быть кому – у пригоді стати кому. Быть позади всех – пасти задніх. Быть нужным – бути в знадобі. Быть вынужденным – мусити; бути приневоленим. Быть непричастным – бути, лишатися в боці. Не может быть удовлетворено – не можна задовольнити. Быть кому неприятным собеседником – не до мови бути кому. Быть считанным – під рахунком, на обліку бути. Быть угрожающим – погрожувати. Быть напечатанным – вийти друком. Быть злым на кого – лихим оком дивитися на кого; важко дихати на кого. Быть на виду, на глазах – перед очима бути. Быть на примете – бути на боці. Должно быть – мабуть; певно. Быть довольным чем – бути задоволеним із чого. Быть годным к чему – надатися, надаватися до чого. Был таков – зник. Так и быть – гаразд; добре; хай так. Как быть? – що робити; що почати. Как бы там ни было – хоч що було; хоч що буде. Быть в ладах с кем – добре тривати з ким. Быть в компании с кем – спілкувати з ким. Быть забытым – піти в непам’ять. Быть может – може бути; бува; часом. Будьте так любезны – якщо, коли ласка ваша. Будет вам – знатимете. Будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято. Было да сплыло – було та загуло. Будет по (нашему) – вийде на (наше). И не было никогда – нема й заводу. Одно и то же будет – на одно вийде.
Забвение – забуття; забуток. Предавать забвению – у непам’ять повертати, пускати. Приходить в забвение – піти в непам’ять.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Забвение
• Вызывающий, дающий забвение (фольк.) – забутний (забутковий). [Чи мені дано такого зілля забутного, чи що? Барвінок.]
• Погрузиться в забвение – упасти в забуття; поринути в забуття (в напівсон).
• Предать забвению – пустити (повернути) у непам’ять (у забуток) що; пустити в запомин що; забути що; не згадувати чого.
• Прийти в забвение – піти в непам’ять (у забуток); забутися.
Забывать
• Забудем прошлое – забудьмо минуле; забудьмо, що було [в минулому]; не згадуймо за (про) минуле [хай воно піде в непам’ять].
• Забывать, забыть горе, о горе (перен.) – забувати, забути горе (лихо, про горе, про лихо, за горе, за лихо); (образн.) бити, кидати, кинути лихом об землю; ударити лихом об землю.
• Забыть свои обязанности перед кем – забути (занедбати) свій обов’язок (свою повинність) до (щодо) кого.
• Забыть что за сном – забути що за сном; заспати що.
• И думать забудь! – і думати не гадай!; не смій!
• Он себя не забывает – він за (про) себе не забуває (пам’ятає).
• По гроб не забуду (разг.) – до скону (до гробу, до гробової дошки) не забуду; довіку (поки віку [мого], повік) не забуду; до [самої] смерті (до смерті-віку) не забуду; не забуду, доки жити буду.
• Себя не забыть (разг.) – пам’ятати (не забувати) за (про) себе.
• Что я там забыл? (разг. фам.) – чого я там не бачив?; чого б я там шукав?; що б я там робив?
• Я тебе этого не забуду! – я тобі цього не забуду (не прощу, не подарую)!; попам’ятаєш (пам’ятатимеш) ти мене!
Кануть
• Как в воду канул (разг.) – як у воду канув (пішов, упав, пірнув); як водою вмило (змило); як вода вмила (змила); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лизень злизав; як корова язиком злизала; як крізь землю пішов.
• Кануть в вечность – піти (канути) у вічність.
• Кануть в Лету – канути в Лету; піти у непам’ять (у забуття); назавжди зникнути.
Лета
• Кануть в Лету (книжн. устар.) – канути в Лету (в криницю, в забуття); піти в непам’ять (у забуття); назавжди зникнути. [Книжечки відразу по своїм виданні так і канули в криницю забуття. Франко.]
• Более ста лет кому – понад сто років (літ) кому; застолітній (понадстолітній) хто.
• В возрасте семи лет – семи років (семи літ); семи років (семи літ) віку; по сьомому році (літі); по сьомій весні.
• В двадцать лет жизнь только начинается – у двадцять років (по двадцятому році, з двадцятьох років) життя тільки починається.
• В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – у десять років (десять років мавши, по десятому році) він вільно розмовляв трьома мовами.
• В зрелых летах – мужніх (дозрілих) літ; дійшлого (дозрілого) віку; у мужніх (дозрілих) літах; у дійшлому (дозрілому) віці.
• В лето от Рождества Христова… – у рік від Різдва Христова; року Божого…
• В немолодых летах – немолодого віку (немолодих літ); у немолодому віці; в немолодих літах.
• Войти в лета – увійти в літа; дійти дозрілого віку; дійти мужніх (дозрілих) літ; дорости (дійти) [до] літ; дійти до зросту.
• В расцвете (во цвете) лет – у розквіті (у розцвіті) віку (років); у силі віку; у розповні літ.
• В течение, в продолжение нескольких лет – протягом кількох років.
• Ему было около двадцати лет – йому [вже] було років з двадцять; йому було близько двадцяти (двадцятьох) років (літ); йому літ до двадцяти (до двадцятьох, до двадцятка) доходило (добиралося).
• Ему было тридцать лет [от роду] – йому було (він мав) тридцять років (літ) [віку].
• Ему за сорок… лет – йому понад сорок… років (літ).
• Ему исполнилось двадцать… лет – йому вийшло (минуло) двадцять… років (літ).
• Ему нельзя дать его лет – він видає(ться) молодший (молодшим) за свої літа (за свій вік, проти своїх літ, проти свого віку).
• Каких лет, в каких летах – якого віку, яких літ.
• Летами, по летам – на літа (літами, віком).
• Летами ушёл, а умом не дошёл – виріс, а ума не виніс. Пр. Борода виросла, та ума не винесла. Пр. Виріс до неба, а дурний як [не] треба. Пр.
• Много лет – багато років, довгі літа (довгі роки); (арх. уроч.) много літ.
• Молодые лета – молодий вік; молоді літа; молодощі.
• Молодых лет кто – молодого віку хто; віком (літами) молодий хто; на літа молодий хто.
• Мы с вами одних лет – ми з вами одного віку (одних літ); ми з вами однолітки; ми з вами рівня літами; (іноді розм.) ми з вами однієї верстви (доби).
• На старости (на старость) лет, на склоне лет – на старості літ; у старих літах; на схилі (на схилку) віку.
• Не под лета кому – не на вік чий; не на літа чиї.
• Несколько лет [тому] назад – кілька років (літ) тому; перед кількома роками.
• Он ваших (твоих) лет – він вашого (твого) віку; він ваших (твоїх) літ; він у ваших (твоїх) літах; він літами такий, як ви (як ти); він, як ви (як ти), завстаршки (устаршки); (іноді розм.) він вашої (твоєї) верстви (доби).
• Он в летах (разг.) – він у літах; він літній (літошній, під літами); він доходжалий (підстаркуватий, підстарий, підтоптаний).
• Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел летами – він ще літ не дійшов (не доріс); він ще літами не вийшов; йому ще літа не вийшли.
• Он не по летам развит, умён – він дуже, як на свій вік (як на свої літа), розвинений, розумний.
• Он умер двадцати лет – він помер (умер) двадцяти (двадцятьох) років (по двадцятому році, двадцять років мавши).
• Пожилые лета – літній вік; доходжалість.
• По молодости лет – через молодий вік (молоді літа).
• Преклонные лета – похилий вік; похилі (благі) літа.
• Продолжающийся, продолжавшийся несколько лет – Кількарічний (кількалітній).
• Прошло несколько лет – чимало років (літ) минуло (проминуло, зійшло, збігло); (поет.) чимало літ перевернулось. [Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло. Шевченко.]
• С детских лет – з дитячих (з дитинячих) літ; з дитячого (з дитинячого) віку; з дитинства.
• Сколько вам (тебе) лет? – скільки вам (тобі) років?; скільки ви маєте (скільки ти маєш) років?; які ви (який ти) завстаршки (устаршки)?
• С малых лет – з малих років (літ); змал(к)у (змалечку).
• С молодых лет – з молодого віку (з молодих літ); замолоду (змолоду).
• Средних лет кто – середнього віку хто; середніх літ (років) хто; середній (іноді середовий) хто.
• С самых ранних лет – з малого малечку (з самісінького малечку); з пуп’яночка.
• Стольких-то лет – стількох-то років (літ); стільки-то років (літ) мавши; (рідше) по такому-то році (літі); (про молодих іще) по такій-то весні.
• Уже не в тех летах кто; вышел из лет кто – уже не того віку (не тих літ) хто; вийшов з тих літ хто; з літ вийшло кому. [Бабі з літ вийшло. Номис.]
Предавать
• Предавать, предать забвению что (торж.) – пускати, пустити в непам’ять (іноді у запомин) що; забувати, забути що.
• Предавать, предать земле кого, что (книжн. торж.) – віддавати, віддати землі кого, що; ховати, поховати кого, що.
• Предавать, предать огню что – пускати, пустити на вогонь що; пустити за (з) димом що; палити, спалити що.
• Предавать, предать проклятию кого – класти, покласти прокляття (клятьбу) на кого; проклинати, проклясти кого.
• Предавать, предать пытке кого – віддавати, віддати на тортури (на муки) кого.
• Предавать смерти, мукам, казни кого – віддавати, віддати (завдавати, завдати) на смерть, на муки, на страту кого; страчувати, стратити кого; карати, скарати на смерть (застар. на горло) кого; смерть заподіяти кому.
• Предавать, предать суду кого – віддавати, віддати під суд (до суду) кого.
• Предать огню и мечу что – знищити вогнем і мечем що; на поталу вогневі і мечеві віддати що; пустити на вогонь і під меч покласти що; (іноді) вогнем спалити і кіньми потоптати що.
• Предать себя воле Божьей (устар.) – здатися (спуститися) на волю (на ласку) Божу.
• Предать смертной казни кого – скарати (покарати) на смерть (смертю, застар. на горло) кого; на смертну кару завдати кого; стратити кого.
Приходить
• Как пришло, так и ушло (прошло) – як набув, так і забув; як нажив, так і прожив.
• Мне пришла охота делать, сделать что – узяла мене охота (припала мені охота) робити, зробити що.
• Он приходил в нетерпение – його брала нетерплячка; йому нетерпеливилося.
• Они пришли к заключению, что… – вони дійшли (прийшли) до висновку, що…; вони стали на тому, що…
• Прийти в восторг, в восхищение от чего – захопитися (запалитися), зачаруватися чим.
• Прийти в гнев, в ярость – розгніватися (розгнівитися), розлютуватися.
• Прийти в (крайнее) изумление – (великим дивом) здивувати(ся); (іноді) здивовижитися.
• Прийти в себя – прийти до пам’яті; опам’ятатися (спам’ятатися); отямитися (стямитися); (іноді) схаменутися; (після зомління) опритомніти.
• Прийти в себя от удивления – отямитися з подиву (від здивування); (іноді) вийти з дива.
• Прийти в чувство (в сознание) – опритомніти, прийти (вернутися) до пам’яті; опам’ятатися; (іноді) очутіти (очутитися, прочунятися).
• Прийти (явиться…) к шапочному разбору – Див. шапочный.
• Приходить, прийти в голову, прийти на (в) мысль – спадати, спасти (спливати, спливти, збігати, збігти, набігати, набігти, навертатися, навернутися) на думку; упадати, упасти в голову; западати, запасти в голову (до голови).
• Приходить, прийти в движение – починати, почати рухатися; (тільки докон.) зарухатися, заворушитися.
• Приходить, прийти в забвение – іти, піти в непам’ять; забуватися, забутися.
• Приходить, прийти в замешательство – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти; мішатися, з(а)мішатися; бути (стати) ні в сих ні в тих. [Катря і та мішалася перед удовиним поглядом. Вовчок.]
• Приходить, прийти в негодность – робитися, зробитися непридатним (негодящим); ставати, стати непридатним (негодящим); непридатним, знепридатніти.
• Приходить, прийти в негодование – обурюватися, обуритися.
• Приходить, прийти в отчаяние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у розпач (у розпуку).
• Приходить, прийти в раздражение – дратуватися, роздратуватися, роздратовуватися; (зниж.) роздрочуватися, роздрочитися.
• Приходить, прийти в смущение – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти.
• Приходить, прийти в совершенный упадок – зводитися, звестися (зійти) ні на що (нанівець); (зниж.) зійти на пси.
• Приходить, прийти в ужас – жахатися, (у)жахнутися.
• Приходить, прийти в умиление – розчулюватися, розчулитися.
• Приходить, прийти в упадок – занепадати, занепасти (підупадати, підупасти).
• Приходить, прийти к выводу – доходити, дійти [до] висновку; приходити, прийти до висновку.
• Приходить, прийти к единодушному соглашению, решению – доходити, дійти [до] одностайної згоди; брати, узяти думку і волю єдину.
• Приходить, прийти к мысли – доходити, дійти (приходити, прийти) до думки (до гадки); (іноді тільки докон.) намислитися (що зробити).
• Приходить, прийти к соглашению – доходити, дійти [до] згоди (до порозуміння); порозумітися; (давн.) учиняти, учинити згоду.
• Приходить, прийти на память – приходити, прийти (спадати, спасти, спливати, спливти) на пам’ять; навертатися, навернутися на пам’ять (на згадку).
• Приходить, прийти на помощь, оказывать, оказать помощь кому – ставати, стати до помочі (до підмоги, у помочі, у допомозі) кому; давати, дати (подавати, подати) допомогу (підмогу, запомогу) кому; допомагати, допомогти кому; запомагати, запомогти (підмагати, підмогти) кого (чим).
• Приходить, прийти на язык кому – спадати, спасти на язик кому.
• Пришёл конец кому – Див. конец.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Непа́м’ять, -ти – забвение.
• Піти́ в непа́м’ять – быть забытым, быть преданным забвению.
• Пусти́ти у непа́м’ять – предать забвению.
Піти́, піду́, -деш – пойти.
• Піти́ за ві́тром, за водо́ю – пропасть бесследно.
• Ди́мом до гори́ пішло́ – а) сгорело; б) пошло прахом.
• На про́пасть піти́ – пойти на несчастье.
• Вогне́м піти́ – сгореть.
• Світ за́ очі піти́ – пойти, куда глаза глядят.
• В непа́м’ять піти́ – быть забытым.
• За́між піти́ – выйти замуж.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

непа́м’ять, -ті, -ті, -ттю

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Непа́м’ять, -ти, ж. Забвеніе. Піти́ в непа́м’ять. Быть забытымъ. Ми, селяне та хуторяне, нічого не записували, — тим воно й пішло все те в непам’ять. К. (О. 1861. II. 227). Пусти́ти у непа́м’ять. Предать забвенію. Все те пускають наші земляки в непам’ять. К. Гр. Кв. XXXII.
Піти́, піду́, -деш, гл.
1) Пойти. Куди піти, то піти, аби дома не сидіти. Пішов би батька одвідав. — за ві́тром, за водо́ю. Пропасть безслѣдно. Ном. № 1906. Не дав мені Господь пари, та й дав мені лиху долю, та й та пішла за водою. Нп. Уман. у. Ди́мом догори́ пішло́. а) Сгорѣло. б) Пошло прахомъ. Ном. № 1904. — на посиде́ньки. Пойти въ гости, пойти посидѣть. Лебед. у. — на пропа́сть. Пойти на несчастье. — вогне́м. Сгорѣть. — світ за́ очі. Пойти куда глаза глядятъ. — в тане́ць. Пойти танцовать. — в непа́м’ять. См. Непам’ять.
2) — за́між. Выйти замужъ.

Запропонуйте свій переклад