Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «оселедець»
Шукати «оселедець» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Желе́зница – річни́й оселе́дець (р. -дця).
Клок, Клочо́к – жмут, жму́то́к (-тка́), ум. жму́тик, жмуто́чок (-то́чка), (волос, шерсти) пе́лех, ко́сом (р. ко́сма), ум. космо́к, (кожи, ткани, бумаги) кла́поть (-птя), ум. кла́птик. [Жмут воло́сся коло лі́вого ву́ха (Свидн.). Жму́ток брудно́го воло́сся (Коцюб.). Ва́та кла́птями лі́зла з пальта́ (М. Лев.). Порва́в папі́р і, хова́ючи кла́птики, ки́нув на ме́не по́гляд по́вний гні́ву (Васильч.)].
• Клок соломы, сена – ві́хоть (-хтя), ум. ві́хтик, ві́хтичок (-чка).
• Клок волос на темени выбритой головы – оселе́дець (-дця), ум. оселе́дчик. [Зна́ти запоро́жців було́ по до́вгому оселе́дцю з-під ша́пки (Куліш)].
• Клок волос на остриженной голове над лбом – ла[е]верже́т (м. р.), верже́та (ж. р.).
• Клок земли – кла́поть землі, шмат землі́.
• Разорвать в -чки – рознести́ на кла́пті, на шматки́.
• Волосы висят -чьями – воло́сся ви́сить па́смами.
• Вырвать клок бороды – ви́смикнути жмут воло́сся з бороди́.
• Или сена клок, или вилы в бок – а чи пан, чи пропа́в; здобу́ти або до́ма не бу́ти (Приказки).
• С паршивой овцы хоть шерсти клок – з худо́го кабана́ хоч ви́шкварки.
• Шёл -чьями снег – ішо́в лапа́тий сніг.
Медуни́ца –
1) (пчела) бджола́; (рабочая) робо́ча бджола́;
2) см. Шмель;
3) зоол. Clupea alosa – биша́к (-ка́), буркуне́ць (-нця́), річни́й оселе́дець (-дця);
4) бот. –
а) (Pulmonaria officinalis L.) меду́нка (звича́йна), медовичо́к (-чку́), джмелина́, воло́вий язи́к (-ку́); б) см. Медуни́ка 2; в) см. Клевер;
5) см. I. Медя́нка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вдохновение, вдохновенье –
1) натхне́ння, наснага;
2) (внушение) на́дих, наві́яння;
3) (увлечение) підне́сення, за́хват, надпори́в:
• посетило вдохновение – найшло натхнення;
• черпать вдохновение – надихатися (надихуватися), живитися, (ещё, у́же) окриля́тися, запа́люватися, загорятися.
[Поети́чне надхне́ння. З Бо́жого наві́яння (АС). Творчість не підкоряється ні обліку, ні регулюванню. Не можна надихатися за замовленням (П.Загребельний). — Я просто окриляюсь, дивлячись на сю натуру (Олена Пчілка). У нашім повіті… люди запалюються до кожної спільної роботи (В.Стефаник). Дівчинка вже загорілась, захоплена Тарасовим запалом, — швидше побачити й змалювати чудове дерево (О.Ільченко); За сто літ існування новіша література наша… живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією (М.Коцюбинський). То був час найбільшого піднесення в родинному житті. Зі сварки і чарки народжувалась бійка. Таточко вимахував стільцем,— є на що подивитись,— мов сокирою, а матуся сікла головешкою, наче шаблею (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). У кожного з нас виникають ідеї. Ідеї — безсмертні. Вони живуть вічно. Але цього не скажеш про натхнення. Натхнення як свіжий фрукт або молоко: воно має обмежений термін придатності (Н.Кошманенко, перекл. Ф.Джейсона, Д.Г.Генсона). Нарешті на нього зійшло натхнення. І послало його під три чорти (Андрій Крижанівський). Натхнення — не оселедець, який можна засолити на багато років (Ф.Ґізо)]. Обговорення статті
Перловка, разг. – (перловая каша) перлова каша, (диал.) панцак, (разг., рус.) перловка, (шутл.) шрапнель, дріб шістнадцять.
[Я творча натура, я творча натура, кричала моя матуся, мені борщі не в голові, щастя не в каструлях, їжте перловку, будьте вегетаріанцями, гріх споживати плоть свиней та корів, гріх бути плотоїдними, наче звірі (Є.Гуцало). Прості смертні будівники комунізму могли наїстися макаронів, рису й найпопулярнішої каші під жартівливими назвами “шрапнель” і “дріб шістнадцять”, тобто перловки (Ніна Романюк). Серед дванадцяти страв, які годиться мати на вечері, є також горох, розварений на пюре і замащений олійкою з цибулею, капуста з квасолею, вареники (пироги) — теж з капустою, пісні голубці з гречки, оселедець, запрашка (мачанка) з грибів. Подають і панцак (ще на Тернопіллі кажуть пенцак) — перлову кашу. Щоправда, це вже десерт. Але щоб його приготувати, треба спочатку зварити із сухих груш, яблук, слив узвар. Відтак у рідину кинути ту ж перловку, зверху трохи посипати цукром (Микола Шот)]. Обговорення статті
Хохол –
1) чуб, чупри́на, чупер, (диал.) чубайка, чемер, чівка, хобот; (на бритой голове) оселедець;
2) (с разными оттенками) хохол:
• надрать хохол – нам’яти ирху.
[Бояри вмиг скомпоновали, На аркуш маніхвест, кругом, По всіх повітах розіслали, Щоб військо йшло під коругов; Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли, А ус в півлокоть би тирчав; Щоб сала і пшона набрали, Щоб сухарів понапікали, Щоб ложку, казанок всяк мав (І.Котляревський). Як тільки пан із паном за- змагався, Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать (Є.Гребінка). Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку — човни стали. «Нехай ворог гине! Не в Синопу, отамани, Панове-молодці, А у Царград, до султана Поїдемо в гості!» (Т.Шевченко). Взяв він його добре за чемер (Сл. Гр.). А кулик чайку Взяв за чубайку. Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» (Н.п.). На що тому жінка молода у кого й стара за чуприну водить! (Номис). — А ми хіба порожні? Он, бач, пана везу! — Ну, то й вези його з Богом! — глухо одмовив чоловік і почав на шкапійчині чуба поправляти (П.Мирний). Хотіла збудить Петра, торсала його за плечі з усіх боків, смикала за чуприну, а він лежить, як колода (І.Нечуй-Левицький). Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей, як вони., дуже міцно почнуть дерти один одного за чуби та нароблять галасу (М.Коцюбинський). Тюхтій-хохол, що, хоч дурний, та хитрий, Макітру хилить виключно по вітру, Міркує шлунком і хропе гуртом (Є.Маланюк). Населення на Вкраїні — малоросійські хохли (Остап Вишня). Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?.. (В.Баранов). «А братія мовчить собі витріщивши очі. Може так і треба?». Так і треба, бо не встигли нас побити, як біжимо вибачатися за те, що пручалися, коли нас били у нашій же хаті. Бо ми травоїдні хохли, безсловесне тягло в закривавлених імперських возах сусідів — росіян, поляків. Так було, так є, але так не повинно бути (Леонід Залізняк). Очі затуляє довгий чуб — гламурний оселедець на пів щоки. Криві худорляві ноги підкреслюють тісні претісні штани. А між них, тих кривульок модніх — ширінка до колін висить. І плутаються люди, чи воно жінка, чи чоловік (П.Кукуй). — Мати мала певні літературні нахили, добре відчувала на смак російську мову – і українську вивчила. Вона була партійним працівником, перекладала протоколи для ЦК українською мовою. Єдина в осередку, хто міг це робити! З нею працювало двадцятеро хохлів, які не знали своєї мови (В.Брюґґен). Депутат, прізвище якого все одно забудеться Вічністю, вніс черговий метушливий проект щодо заборони в публічній сфері слів «жид», «хахол» і «москаль». Не зовсім зрозуміло при цьому, як бути з «маланцем», «малоросом» і «кацапом». До того ж можна було розширити список «ляхом», «бульбашем», «чурбаном», «хачиком», а також «німчурою», «жабоїдом», «макаронником», «піндосом» та іншими красивими назвами (Ю.Андрухович). — Ну, гаразд, хохол, — через зціплені зуби мовив наш командир. — Але якщо ти будеш нас затримувати, я тебе пристрілю. — Ти ще раз назвеш мене хохлом, я тебе сам пристрілю, — відповів я (В.Слапчук). — Обабіч дороги — старі дупляві верби порохняві. Прислухаюся — так і є: з одної, найгрубішої, і чути ту музику. Підкрався, звівся навшпиньки, зазирнув у дупло — сидить. Мале, як пів вашого Цилька, пане Годюр, в руках скрипочка, на голові зелений капелюшок. З павуном. У мене чупер на голові встав, і аж не смап’ятався, коли був удома. Щастя, що в хаті була свячена вода (В.Кожелянко). Я теж лінивий хохол… (А.Чехов)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Селедка – оселе́дець, -дця; -дочный – оселе́дцевий, -а, -е.
Хохол – чуб, -ба, чупри́на, -ни; (на бритой голове) оселедець.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Оселе́дець, -дця –
1) сельдь;
2) хохол, пук волос.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

оселе́дець, -ле́дця; -ле́дці, -ців
селе́дець = оселе́дець, -ле́дця

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Буле́ґа, -ґи, ж. Ув. отъ булка. Голова була голена, тілько оселедець спереду (його через те й прозвали булеґою, що в його голова була так як булка обголена). О. 1861. X. 33, 34.
Кра́яти, краю, -єш, гл.
1) Рѣзать, разрѣзывать. Яблучко крають. Грин. III. 10. Краяти коровай дрібненько. Мет. Опанас поставив чарку, оселедець крає. Мкр. Н.
2) Кроить. Сукню крайте. Грин. III. 101.
3) — се́рце. Раздирать, разрывать сердце. Не край мого серця. Мет. 12.
Оселе́дець, -дця, м.
1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121.
2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було... по довгому оселедцю з-під шапки. К. ЧР. 261.
Селе́дець, -дця, м. = Оселедець. Рудч. Ск. II. 172.
Талові́рка, -ки, ж. Родъ седьдя. Вісім хур провадив риби: там був оселедець, лящ, сула, тарань, чахоня, чабаки, севрюга, короп, щука, таловірка, лин і окунь. Мкр. H. 7.
Убига́ти, -га́ю, -єш, сов. в. убга́ти, -га́ю, -єш, гл.
1) Убирать, убрать, всовывать, всунуть, впихивать, впихнуть, сжимать, сжать. Зевес, свою уздрівши неню, убгав ввесь оселедець в жменю. Котл. Ен. V. 36. У його худоби — у карбованців сот дев’ять не вбгать. Канев. у.
2) Съѣдать, съѣсть. Він готовий і все в рота вбгати. Гляньте, як убигає. Пирят. у. Усе вбгав, що в мисці було.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Баламу́тъ = 1. Баламу́тникъ. 2. баламу́т (кри́мський і чорномо́рський оселе́дець і особли́ва гра в ка́рти).
Во́лось = 1. во́лос, волосо́к, волоси́на. Мн. Во́лосы, волоса́ = воло́сся, здр. воло́ссячко. (Довге волосся) — па́тлї, (скудовчене) — ку́чма, ку́длї, (кучеряве) — ку́чері, (що видно з під очіпка або хустки) – ми́чка. — Прядь воло́сь = па́смо. — Клокъ воло́съ = жмут, пучо́к, чуб, чупри́на, (у Запорожцїв) — чупри́на, оселе́дець. С. З. — Натовкмачив і патлї обірвав. Кв. — За право судись, а за чуб не берись. н. пр. 2. д. Во́лосе́нь 3.
Карпъ, риба Cyprinus carpio = ко́роп, особливої породи — саза́н. — Вісїм хур провадив риби; там був оселедець, лящ, сазан. (Макар.)
Клокъ = пук, здр. пучо́к, жмут, здр. жму́тик (С. Аф. З.), па́смо, волосся — чупри́на, чуб, пе́лех, у Запорожцїв — оселе́дець, сїна або що на вилах — нави́лок, нави́льник, нави́лля, паперу, тканини то що — шмато́к, кла́поть, здр. кла́птик. — Так жмут конопель і вирве. К. З. о Ю. Р. — Жмут шовку. С. З. — Видрав цїлу чуприну. — Взяв клапоть паперу і написав. — Подрав свиту, так клаптї і висять.
Рѣ́зать = 1. (разрѣ́зать, нарѣ́зать) — рі́зати, кра́яти, тну́ти, тя́ти (С. Ш.), розрі́зати, розкра́яти, розтя́ти, нарі́зати, великими шматками — батува́ти, рядами — плата́ти, розплата́ти, аби-як — чи́кати, чикри́жити, дрібненько — криши́ти, накриши́ти, локшину — ло́кшити, карбами — карбува́ти. — Пан дружба ножик має, хороше коровай крає. н. п. Под. — Ниє серденько, як ножем крає, що батенька не має. н. п. — Опанас поставив пляшку, оселедець крає. Дум. — Грай, грай, тілько мого серця не край. н. к. — Не стій, мила, із иньшими, не край мого серця. н. п. 2. (зарѣ́зать, ся) — рі́зати, стинати, зарі́зати, ся, стя́ти. — Зарізала курку. — Схопила ніж і зарізалась. — Жолніри людей стинали, а татаре у полон брали. Л. С. 3. рі́зати, вирі́зувати, ви́різати. — Вирізав печатку. 4. рі́зати. — В животі ріже. — Зу́бы рѣ́жутся = зу́би вирі́зують ся.
Сельдь, риба Clupea harengus = оселе́дець (С. З. Л.), селе́дець, здр. оселе́дчик, одмінки з породи оселедцїв — руса́к, талові́рка (С. З.) великий астраханський — биша́к (Ман.), кинбурський — баламу́т (Аф.), чорноморський — скумбрія́, маленький — пузано́к, середнїй — підту́мок. Ряб.
Суда́къ, риба Perca Lucioperca = суда́к, на Дону і в де-яких иньших місцях — сула́ (С. З.), розпла́таний — сула́, Lucioperca Sondra Cuv. L. volgensis — секре́т, секре́тик. Ряб. — Вісїм хур провадив риби: там був оселедець, лящ, сула. Макар. — Сула бува пластова. Маркович. С. З.
Хохо́лъ = 1. чуб, чупри́на, на виголеній голові — оселе́дець. С. З. Л. — Пани скубуть ся, а в мужиків чуби тріщать. н. пр. — Він не знає, що чуприну ще від Сьвятослава всї батьки наші носили в знак чести і слави. Дум. 2. д. Малороссія́нинъ.

Запропонуйте свій переклад