Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 29 статей
Запропонувати свій переклад для «оскорбление»
Шукати «оскорбление» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Оскорбле́ние – обра́за, ура́за, нару́га, кри́вда, знева́га.
• -ние величества – обра́за вели́чности.
• -ние чести – обра́за для че́сти.
• -ние действием – обра́за, знева́га чи́ном.
• Нанесть кому -ние – обра́зити кого́, покри́вдити кого́.
Го́рький –
1) (на вкус) гірки́й, ум. – гірке́нький, гіре́нький.
• Надоел как го́рькая редька – уї́вся як хрін, остоги́д, осточорті́в, осору́живсь, уві́ривсь, у печінка́х засі́в. См. Надое́сть;
2) (причиняющий горе) гірки́й, при́крий; (бедственный) гірки́й, безща́сний, злиде́нний.
• Го́рькие упрёки, слова – гіркі́ доко́ри, слова́.
• Го́рькие воспоминания – гіркі́, при́крі спо́гади.
• Г-ое оскорбление – гірка́ обра́за, живи́й ура́з.
• Г-ое сожаление – живи́й жаль, гірки́й жаль.
• Г-ая истина – гірка́, ущи́плива пра́вда (пра́вдонька).
• Г-кий хлеб – гірки́й, затру́єний хліб, гіркі́ гро́ші.
• Го́рькая участь, судьбина и т. д. – гірка́ до́ля, лиха́ до́ля, лиха́ годи́на.
• Го́рькая моя участь – гірки́й (лихи́й) мені́ світ. [Гірки́й світ, а тре́ба жить (Ном.)].
• Г-ая жизнь – гірке́ (злиде́нне, безща́сне) життя́.
• Горе го́рькое – го́ре гірке́, гірке́ бідува́ння;
3) (выражающий горе) гірки́й, ре́вний.
• Го́рькие слёзы – гіркі́ (ре́вні) сльо́зи, или просто – гіркі́, гіркі́ї. [Обли́вся гірки́ми (Грінч.)].
• Го́рький плач – ре́вний плач;
4) (горемычный), см. Горемы́чный.
• Эх, вы го́рькие! (о лошадях) – ой, ви горопа́шечки, небожа́та, ой, ви бідола́шні;
5) го́рький пьяница – гірки́й п’яни́ця, п’яни́ця непросипе́нний.
• Пить го́рькую – пи́ти без про́сипу.
• Пить (испить) -кую чашу – пи́ти гірку́, сов. спи́ти (скоштува́ти) гірко́ї, ви́пити до́бру по́вну.
• Делать, делаться го́рьким, см. Горчи́ть, горча́ть.
• Сделать слишком -ким – перегірчи́ти.
• Становиться более -ким – гіркі́шати, гірча́ти.
• Стать -ким, более -ким – згі́ркнути, погіркі́шати;
6) го́рькая соль (английская) – гірка́ сіль, епсоні́т.
• Г-кая вода – гірка́ вода́.
• Г-кая земля́ – магне́зія.
Зао́чный – зао́чний, поза́о́чний, поза́ві́чний. [Та ще хоч-би ла́йка була́ нао́чна, а то-ж зао́чна (Мова)].
• -ный приговор – позаві́чний (позао́чний) при́суд.
• -ное оскорбление – позао́чна обра́за.
• -ный вуз – зао́чний виш. [Зао́чний педагогі́чний виш (Харків)].
II. Наноси́ть, нанести́ и нане́сть –
1) см. I. Наноси́ть;
2) (о ветре: наметать) нано́сити, нане́сти́, наміта́ти, наме́сти́, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, (о мног. или во мн. местах) понано́сити, понаміта́ти, понавіва́ти и понаві́ювати чого́; (о воде: намывать) нано́сити, нане́сти́, (преимущ. об иле) наму́лювати, наму́ли́ти, (о мног.) понано́сити, понаму́лювати чого́; срв. I. Намета́ть и Намыва́ть 4. [Нане́сло ві́тром піску́ на грядки́ (Канівщ.). Намело́ сні́гу в сі́ни (Київщ.)].
• Река -сла илу на луг – ріка́ (рі́чка) нане́сла́ (наму́ли́ла) му́лу на луку́, (занесла илом) заму́ли́ла луку́;
3) (заразу, болезнь) зано́сити, зане́сти, (о мног.) позано́сити що. [Коли́-б на́ші заробітча́ни не занесли́ холе́ри з До́ну (Сл. Ум.)];
4) (надносить что на что) нано́сити, нане́сти́, зано́сити, зане́сти́, (о мног.) понано́сити, позано́сити що на що.
• Корабль -сло́ на мель – корабе́ль нане́сло́ (н[з]агна́ло) на мілину́ (на мілке́).
• Тучу -сло́ на лес – хма́ру нане́сло́ (нагна́ло) над ліс.
• Бадью з землёю -сят на сруб – цебе́р з земле́ю зано́сять на зруб (ця́м[б]рину).
• -сти́ руку на кого – зня́ти (підне́сти́) ру́ку над ким, замі́ритися, замахну́тися на ко́го;
5) (о лошадях: набегать с разгону) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наліта́ти, налеті́ти, намча́ти на що;
6) (о чертёжных работах) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, (о мног.) позазнача́ти, позазна́чувати, позначи́ти що на чо́му.
• -сти́ на план, на карту леса и горы – зазначи́ти на пла́ні, на ма́пі (на ка́рті) ліси́ і го́ри;
7) техн. – накида́ти, наки́дати, (о мног. или во мн. местах) понакида́ти що.
• -си́ть, -сти́ слой штукатурки – накида́ти, наки́дати шар ти́ньку на що, тинькува́ти, обтинькува́ти що.
• -си́ть, -сти́ лак на что – лакува́ти, полакува́ти що;
8) (причинять) завдава́ти, завда́ти чого́ и що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти, спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти, заподі́ювати, заподі́яти що кому́.
• -си́ть, -сти́ бесчестие кому – чини́ти, учини́ти безче́стя кому́, несла́вити, знесла́вити, га́ньби́ти, зга́ньби́ти кого́, завдава́ти, завда́ти несла́ви (га́ньби́) кому́.
• -си́ть, -сти́ вред – роби́ти, зроби́ти, чини́ти, учини́ти, заподі́ювати, заподі́яти шко́ду, шко́дити, нашко́дити, пошко́дити кому́.
• -сти́ обиду, оскорбление кому – скри́вдити (покри́вдити), обра́зити кого́, кри́вду, обра́зу заподі́яти (вчини́ти) кому́. [Почти́вості мої́й, чесно́ті ви як зва́жились таку́ вчини́ти кри́вду? (Грінч.). Єди́ний спо́сіб загла́дити ту кри́вду, яку́ йому́ заподі́яно (Крим.)].
• -си́ть оскорбление на словах, действием – обража́ти (чини́ти обра́зу) сло́вом, вчи́нком.
• -си́ть, -сти́ побои кому – завдава́ти, завда́ти побо́ю кому́, би́ти, поби́ти и (сильнее) наби́ти кого́.
• -си́ть, -сти́ поражение неприятелю – побива́ти, поби́ти во́рога, завдава́ти, завда́ти побо́ю (пора́зки), учини́ти пора́зку во́рогові.
• -си́ть, -сти́ раны кому – ра́ни́ти, пора́ни́ти кого́, завдава́ти, завда́ти ра́ну кому́. [Забу́ти неда́внє мину́ле, що таки́х ран глибо́ких завдало́ було́ йому́ (Рада). То не спис коза́цький ра́ну їй глибо́кую завда́в (Франко)].
• -си́ть, -сти́ удар кому – уда́р(у) кому́ завдава́ти, завда́ти, уража́ти, урази́ти, уда́рити кого́. [Оста́ннього уда́ру завда́в украї́нському письме́нству Мико́ла (Рада). Ніхто́ в Росі́ї не завда́в таки́х ду́жих уда́рів систе́мі людовла́дства (Рада)].
• -сти́ удар палкою, шпагою кому – уда́рити па́лицею, шпа́дою кого́.
• -сти́ ущерб кому, чему – (материальный) учини́ти шко́ду кому́, чому́, ущерби́ти що кому́, (диал.) забіди́ти кого́, (нравственный) ущерби́ти, надвереди́ти що; см. ещё -сти́ вред. [Він ду́же ущерби́в моє́ бага́тство (Крим.). Моє́ї сла́ви тим ви не вщерби́ли (М. Грінч.). Я тим не забіди́в його́ бага́то, що взяв у йо́го тро́хи сього́ та того́ (Дніпропетр.). При́суду переміни́ть не мо́жна, хіба́-б ми на́шу честь надвереди́ли (Куліш)];
9) -си́ть на кого, см. Нагова́ривать 2;
10) -си́ть цену – набива́ти (підбива́ти) ці́ну.
Нане́се[ё]нный –
1) см. под I. Наноси́ть:
2) нане́сений, наме́тений, наві́яний, понано́шений, понамі́таний, понаві́юваний; наму́лений, понаму́люваний;
3) зане́сений, позано́шений;
4) нане́сений, зане́сений, понано́шений, позано́шений; зня́тий, підне́сений над ким, замі́рений, замахну́тий на ко́го;
5) зазна́чений, позазна́чуваний;
6) наки́даний, понаки́д(ув)аний;
7) за́вданий, учи́нений, спричи́нений, заподі́яний, зро́блений;
8) наби́тий, підби́тий.
II. Наноси́ться, нанести́сь и нане́сться –
1) (натаскиваться в большом количестве) нано́ситися, нано́шуватися, назно́шуватися, бу́ти нано́шеним, нано́шуваним, нано́шеним, понано́шуваним и т. п.; срв. I. Наноси́ть. [Боло́то в ха́ту за чобітьми́ нано́ситься (Київщ.)];
2) (ветром) нано́ситися, нане́сти́ся, наміта́тися, наме́сти́ся, наві́юватися, наві́ятися, (водою) нано́ситися, нане́сти́ся, наму́люватися, наму́ли́тися; бу́ти нано́шеним, нано́шуваним, нане́сеним, понано́шуваним и т. п.; срв. II. Наноси́ть 2;
3) (о заразе, болезни) зано́ситися, зане́сти́ся, позано́ситися; бу́ти зано́шеним, зане́сеним, позано́шеним;
4) нано́ситися, бу́ти нано́шеним, нано́шуваним, нане́сеним и т. п.; зазнача́тися и зазна́чуватися, бу́ти зазна́чуваним, зазна́ченим, позазна́чуваним; накида́тися, бу́ти наки́д(ув)аним, наки́даним, понаки́д(ув)аним; завдава́тися, чини́тися, учиня́тися, заподі́юватися, бу́ти завда́ваним, за́вда́ним и т. п.; срв. II. Наноси́ть 4, 6, 8.
• Хутор -се[ё́]н на карту – ху́тір зазна́чено на ма́пі (на ка́рті).
• Мне -сено оскорбление – мене́ обра́жено, мені́ заподі́яно (вчи́нено) обра́зу;
5) (набегать на кого, на что) наганя́тися, нагна́тися, набіга́ти, набі́гти, (наскакивать) наска́кувати, наско́чити, (налетать) наліта́ти, налеті́ти на ко́го, на що (напарываться) напо́рюватися, напоро́тися на ко́го, на що;
6) -ти́сь (о птице) – нане́сти́ся, нане́сти́ яє́ць.
Напра́сный –
1) (тщетный, бесполезный) даре́мний, ма́рний, некори́сний, поро́жній, задаре́мний, надаре́мний, (пропащий) запропа́лий. [Ти все не йдеш, і за́клик наш даре́мний (Самійл.). Він ба́чив, що даре́мні бу́дуть всі його́ слова́ (Грінч.). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звягельщ.). І ба́чу, що ма́рні були́ всі замі́ри (Самійл.). Надаре́мна ту́га (Голов. I)].
• -ный вопрос – даре́мне (ма́рне) пита́ння. [Не ра́див-би я вам завдава́тися ма́рними пита́ннями (Крим.)].
• -ное желание – даре́мне (ма́рне) бажа́ння. [За́мість безсме́ртя лю́дям ти дала́ даре́мнеє бажа́ння (Самійл.)].
• -ная мечта – ма́рна (даре́мна, поро́жня) мрі́я.
• -ная надежда – ма́рна (поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовчанщ.)].
• -ный страх – даре́мний страх. [І поки́нь ти даре́мний свій страх (Грінч. I)].
• -ный труд – даре́мна (ма́рна, запропа́ла) пра́ця (робо́та), дарма́-пра́ця, шко́да́ пра́ці, пра́ця на ві́тер. [Даре́мная робо́та! все вода́ змива́є (Рудан.). Нема́ло ма́рної пра́ці (Франко). Дурно́му про розу́мне бала́кати – запропа́ла пра́ця (Сл. Гр.). А він хо́че, щоб слу́хали, як старці́ співа́ють! – Дарма́ пра́ця, па́не бра́те! (Шевч.). О, й не кажі́ть про ньо́го: шкода́ пра́ці! (Куліш)].
• -ные старания, усилия – даре́мні (ма́рні) силкува́ння (з[на]мага́ння). [Лу́чче жме́ня в споко́ю над при́горщі, по́вні пра́ці й ма́рного силкува́ння (Куліш)].
• -ная трата – марнува́ння (-ння), даре́мна (ма́рна, непотрі́бна) ви́трата.
• За -ный труд никто спасибо не скажет – за даре́мну (непотрі́бну) пра́цю ніхто́ не подя́кує;
2) несправедли́вий, безви́нний, безневи́нний, даре́мний, (безосновательный) безпідста́вний; срв. Безви́нный, Несправедли́вый.
• -ное обвинение – несправедли́ве (даре́мне) обвинува́чення.
• -ное оскорбление – безневи́нна обра́за.
• -ное подозрение – даре́мна (безпідста́вна) підо́зра.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Щелчок –
1) (щелбан) щиголь, щиглик;
2) (перен., разг. оскорбление самолюбия, обида) образа, прикрість;
3) (звук) клацання;
• давать, дать щелчок в нос (перен.) – давати, дати щигля в ніс; (разг.) давати, дати цибульки під ніс; (иногда) давати, дати (задати) пинхви.
[Цибульки б дать йому під ніс (Котляревський). Задав пинхви – нехай чха (Пр.).] Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОСКОРБЛЕ́НИЕ (святих почувань) плюво́к у ду́шу.
НАНОСИ́ТЬ 1 (шар) наклада́ти;
наносить вред завдава́ти шко́ди;
наносить ме́тки познача́ти;
наносить на ка́рту значи́ти на ма́пі, познача́ти на ма́пі;
наносить оскорбле́ние /наносить оби́ду/ кому ще чини́ти кри́вду, кри́вдити кого;
наносить поврежде́ние кому увере́джувати кого;
наносить уда́р ударя́ти, завдава́ти уда́ру;
наносить уще́рб живо́й си́ле кого образ. пуска́ти кров кому;
НАНОСИ́ТЬСЯ 1 (про масть) нама́щуватися, наклада́тися;
нанося́щий 1. що /мн. хто/ завдає́ тощо, покли́каний завда́ти, 2. що нано́сить тощо, зви́клий нано́сити, за́йня́тий нане́сенням, прикм. нано́шувальний, наму́лювальний, наклада́льний, нама́щувальний;
нанося́щий визи́т візите́р, гість;
нанося́щий вред чему шкідли́вий для чого;
нанося́щий ме́тки позна́чувач, прикм. познача́льний;
нанося́щий оскорбле́ние /нанося́щий оби́ду/ кри́вдник, з обра́зою на уста́х;
нанося́щий побо́и штурхобо́чник;
нанося́щий поврежде́ние кому (чинник) увере́дливий для кого;
нанося́щий пораже́ние кому перемо́жець кого;
нанося́щий ра́ну /нанося́щий уда́р/ стил. перероб. завдаючи́ ра́ни /уда́ру/;
нанося́щий уще́рб кому кри́вдний для кого;
нанося́щийся/наноси́мый 1. завда́ваний, заподі́ювати, чи́нений, 2. нано́шуваний, наму́люваний, накла́даний, нама́щуваний, прикм. наносни́й;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Оскорбление – обра́за, знева́га.
Нанашивать, наносить, нанести –
1) нано́шувати, -шую, -шуєш, нано́сити, -но́шу, -но́сиш, наноси́ти, -ношу́, -но́сиш, нанести́, -несу́, -несе́ш; -сти оскорбление кому – обра́зити, покри́вдити кого́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Оскорбление – образа; наруга; зневага. Оскорбление чести – образа для чести. Наносить оскорбление – ображати. Подвергнуться оскорблению – зазнати образи; упасти в образу. Подвергнуть оскорблению – образити. Оскорбление словом, действием – образа, зневага словом, чином. Оскорбление при исполнении служебных обязанностей – образа під час виконання службових обов’язків. Публичное оскорбление – прилюдна образа. Личное оскорбление – особиста образа.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Оскорбление
• Наносить, нанести оскорбление кому-либо – ображати, образити кого; завдавати, завдати образи кому; заподіювати, заподіяти (чинити, учиняти, учинити) образу кому.
Наносить
• Нанести удар в лицо – дати ляпаса (ляща, поличника); ударити по обличчі (по лиці).
• Нанести удар кому – завдати удару кому; (розм. емоц.) дати чому, кому.
• Наносить, нанести визит кому – складати, скласти (робити, зробити) візит кому; відвідувати, відвідати кого.
• Наносить, нанести вред – робити, зробити (чинити, учинити, заподіяти, заподіювати) шкоду; шкодити, нашкодити (пошкодити, зашкодити) (кому).
• Наносить, нанести оскорбление кому – завдавати, завдати (заподіювати, заподіяти, чинити, учинити) образу (кривду) кому; ображати, образити (кривдити, скривдити) кого.
• Наносить, нанести поражение неприятелю, – завдати, завдавати поразки ворогові; бити, побити ворога.
• Наносить, нанести раны кому – завдавати, завдати ран кому; ранити, поранити кого.
• Наносить, нанести ущерб кому – завдавати, завдати шкоди (збитків, утрат) кому; чинити, учинити (заподіювати, заподіяти) шкоду (збитки, втрати) кому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вра́за –
1) рана, больное место;
2) оскорбление.
Обра́за, -зи – оскорбление, обида.
Оско́рб, -бу – оскорбление, обида, несправедливость.
Поруга – поругание, оскорбление.
Ура́за –
1) рана;
2) оскорбление, обида.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Оскорбление – обра́за, ура́за; (действ.) – обража́ння; о. действием – обра́за чином (вчинком); о. словом – обра́за сло́вом; наносить -ние – обража́ти, обра́зити.
Наносить, -нести –
1) (вред, убыток) – завдава́ти, завда́ти чого́, заподі́ювати, заподі́яти що; н. обиду, несправедливость – кривдити, скривдити; н. оскорбление – обража́ти, обра́зити;
2) (о линиях в чертеже) – значити, назначити, накре́слювати, накре́слити (лі́нії).
Обида (несправедливость) – кривда, покривдження; (оскорбление) – обра́за; о. кровная – тяжка́, обра́за; выносит -ду – терпі́ти кривду; наносить, причинять -ду – а) чинити кривду, кривдити, скривдити, покривдити; б) обража́ти, обра́зити.
Честь –
1) честь (-сти); в честь – на честь; иметь честь, считать честью – ма́ти за честь; оскорблять честь – зневажа́ти кого́ на че́сті, обра́зити чию честь, покривдити кого́ в (на) че́сті; оскорбление чести – обра́за че́сти;
2) (уважение) – ша́на; оказывать честь – віддава́ти ша́ну, шанува́ти, пошанува́ти.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Обра́за, -зи, ж. Оскорбленіе. Даруйте образи, які котрий має. Гол. III. 509.
Пору́га, -ги, ж. Поруганіе, оскорбленіе. Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подайте. АД. II. 7. Я знаю, що ти мої сестри не лишиш в поругу. Федьк. Ум. Пору́гонька. Мет. 141.
Ура́за, -зи, ж.
1) Рана, больное мѣсто. Роскопирсала ті врази, що глибоко крилися в серці. Мир. ХРВ. 258.
2) Оскорбленіе, обида. Ум. Ура́зка. За сю уразку я визиваю тебе на чесний поєдинок. Стор. М. Пр. 10.
Шва́ба, -би, ж. Обида, оскорбленіе. І ми сю швабу подаруємо?... Хиба мени голову одкусе, щоб я за цю наругу не помстився. К. ЦН. 528.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Оскорбле́ніе = обра́за (С. Жел. Лев.), ура́за, ура́зка (С. Л. Ш.).

Запропонуйте свій переклад