Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 19 статей
Запропонувати свій переклад для «остов»
Шукати «остов» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

О́стов – снасть (-сти), кістя́к; (скелет челов., животн.) кістя́к, (реже) снасть. См. Скеле́т.
• О́стов корабля – корабе́льна снасть.
• О́стов бочки – снасть у бо́чці; (постройки) снасть, клі́тка. [Згорі́в чи́сто вітря́к: сама́ снасть стирчи́ть].
• О́стов ветряной мельницы – дуб (р. ду́ба).
Карка́с –
1) (остов) снасть (-ти), кістя́к (-ка́), осно́ва;
2) карка́с (-су);
3) бот. (дерево) Celtis australis – залі́зне (кам’яне́) де́рево.
Ко́рпус –
1) (часть армии, корпорация, военная школа) ко́рпус (-су).
• -пус кавалерийский – кавалері́йський ко́рпус.
• -пус жандармов, горных инженеров – жанда́р(м)ський ко́рпус, ко́рпус інжене́рів-гірнякі́в (гірни́чих інжене́рів).
• -пус дипломатический – дипломати́чний ко́рпус.
• -пус кадетский – каде́тський ко́рпус;
2) (здание) ко́рпус (-са).
• -пус надворный – ко́рпус надві́рний;
3) (футляр) футля́р (-ра);
4) (тело человека) ко́рпус, по́стать (-ти), ту́луб (-ба), стан (-ну), (остов) снасть (-сти). [Він схопи́вся з мі́сця і всім ко́рпусом рішу́че пода́вся до двере́й (Васильч.). Сухорля́вий він, та снасть у йо́го міцна́ (Звин.)];
5) (основная масса тела, здания) ко́рпус.
• -пус лошади – ко́рпус коня́.
• -пу́с здания – ко́рпус буді́влі.
• -пус корабля – ко́рпус корабля́;
6) типогр. (шрифт) – ко́рпус (-су).
Осно́в (остов строения) – о́щіп (р. о́щепа), осно́вина.
О́став – кістя́к, снасть (-стя). См. О́стов.
Подседё́лок (остов седла) – ле́нчик.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Остов – сна́сть, -сти, кістя́к, -ка́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Остов – кістя́к (-ка́);
• о. (ветр. мельн.) – дуб (-ба).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

о́стов кістя́к,-ка́, снасть,-ті

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Още́пина – сруб, боковой остов избы.
Снасть, -сти –
1) остов, основные части;
2) скелет, основные части (тела);
3) снасть корабельная;
4) (соб.) инструмент.
Спина́ти, -на́ю, сп’ясти́, зіпну́ –
1) подымать, ставить, поставить.
• Спина́ти, сп’ясти́ ха́ту – подымать, поставить деревянный остов избы (мазанки). Спина́ти, сп’ясти́ кого́ на но́ги – подымать, поставить кого-либо на ноги.
2) (только сов. вид) чого́ – подхватить, украсть что-либо;
спина́тися, сп’ясти́ся –
1) су́проти ко́го, чо́го – восставать, восстать, противиться кому, чему;
2) тянуться, лезть.
• Спина́тися з ким до бі́йки – лезть с кем-либо в драку.
3) на що, на ко́го – взлезать, взлезть.
• Спина́тися, сп’ясти́ся на гру́шу, на коби́лу – взлезать, взлезть на грушу, на кобылу.
• спина́тися, сп’ясти́ся ди́бки – а) (о четвероногих животных) подниматься, стать на дыбы, задние ноги; б) (о ребенке) начинать ставать на ноги.
• Спина́тися, сп’ясти́ся навшпи́ньки – (о челов.) подниматься, стать на цыпочки.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бу́дка, -ки, ж.
1) Ум. отъ буда.
2) Кладовая. Екатериносл. у. Як закинем удку в чужу будку, то дивись — коли не кожух, так свиту так і витягнем. Чуб. II. 678.
3) Навѣсъ на столбахъ надъ гончарнымъ горномъ, досчатая крыша котораго раскрывается во время топки въ горнѣ. Вас. 180.
1) Простой экипажъ съ верхомъ. Ой ідуть вози на перевози, а попереду будка. Мет. 55. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купидон: кобила їх везе кривая.... Котл. Ен. V. 34.
5) Костный остовъ спины птицы. Лохв. у.
Снасть, -сти, ж.
1) Остовъ, основныя части; напр. въ повозкѣ это оси съ соединяющими ихъ частями и подушки на осяхъ. Рудч. Чп. 249. Части сна́сти воза: вісь, підто́ка, підге́рсть, каблу́ка, рука́в, сере́дина, ухна́ль, піді́сок, заві́ски, сто́сик, кіло́чок, за́гвіздок, шво́рінь, наса́д, ти́бель, притичка, ручи́ця. Рудч. Чп. 249 — 250. На цьому возі снасть добра, хоч у яку дорогу, то видержить. Брацл. у. Згорів чисто вітрак: сама снасть стирчить. Брацл. у.
2) Скелетъ, основныя части тѣла. Г. Барв. 188. Я така (худа), що тільки снасть моя була та й годі. Г. Барв. 4.
Сно́за, -зи, ж., преимущ. во мн. ч. сно́зи.
1) Въ ульѣ: тоненькія палочки для поддерживанія сотовъ. Подольск. г.
2) Часть плуга. Тепер моя головонька в тузі, що поламались всі снозоньки в плузі. Нп.
3) Поперечныя связи 4-хъ жердей, составляющихъ остовъ плетеной дымовой трубы.
4) Небольшой дубовый колышекъ, которымъ соединяются концы лопаток въ однобортномъ колесѣ водяной мельницы. Черн. у. Ум. Сні́зка.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Клі́тка, -ки, ж. *5) Остов строения. Купив (дерева) і на клітку, і на вал, і на рамена. Кон. I. 221.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Остов — снасть, -ти, кістя́к, -ка́; О. венчатый — вінча́ста снасть; О. станка — снасть станка́; О. стойчатый — сторчова́ снасть; О. треноги — снасть-трині́жка.
*Стойчатый — сторчови́й; С. опора — сторчова́ опо́ра; С. остов — сторчова́ снасть.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Скеле́тъ = кістя́к (С. Жел.), костя́к, кістня́к (С. Жел.), костня́к, шкеле́т, сна́сть (д. Остовъ). — Костяки в льоху лежали і мов усьміхались. К. Ш. — Давно пересохлі костики степовим вітром розвіяло. Морд. — Всім до тих могил байдуже і нема тиї руки, щоб, як сьвятощ, поховала черепи і кістняки, В. Щ. — Григорович посприяв, щоб Шевченко ходив учити ся малювати людський кістяк. Кн.

Запропонуйте свій переклад