Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Шукати «пих*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Быковатый – 1) (внешним видом напоминающий быка, связанный с быком) бикуватий; 2) (угрюмый, угрюмый взгляд) вовкуватий. [Патріотизм наших стратегічних сусідів голосистий, часто картинний, подеколи трохи бикуватий. Але він поступово перетворюється на невідривну, важливу частину їхнього непростого буття (С.Рахманін). Найбільш послідовно (уніфіковано) морфеми вживав М. Шарлемань, який спирався на ухвалу номенклатурної комісії УАН від 1927 року (Шарлемань, 1927), обравши для всіх родин єдину морфему «-уваті»: «бикуваті», «котуваті», «вивіркуваті», «мишуваті» тощо (І.Загороднюк). Вичувалося, що цей Санько має надзвичайну біографію, коли після розкуркулення й заслання опинився знову в Україні, та ще й в ролі терориста, але як його випитаєш, коли він такий вовкуватий і мовчазний, як камінь (І.Багряний). Були то невеличкі на зріст, карячконогі, пихаті й нахраписті москалі, довготелесі й товстошкурі латиші з крижаними очима, вовкуваті й вічно голодні китайці, яких наші селяни називали «сліпими», юродиві з лиця чуваші та башкири, — і в усіх на язиці крутилося одне загадково-страхітливе слово «Хальоднияр» (В.Шкляр)].

Вампир – (франц., нем.) вампір, упир, (ув.) упиряка, (перен.) кровопивця; (порода летучей мыши) кажан-вампір. [— Я Тибр старий! — ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (Іван Котляревський). Я не можу розминутись з тобою… я не можу бути самотнім… Ти на тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування. Яке тобі діло, що ти мене мучиш? Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене… мої руки, мій розум, мою волю і моє серце… Ти хочеш виссать мене, всю мою кров, як той вампір. І ти се робиш. Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних «треба», у безконечних «мусиш» (М.Коцюбинський). — не хочу бути вашим злим духом, вашим вампіром (Л.Українка). Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього, образ ваш, мов упир, що з могили приліз, кров зганяє з обличчя рідного. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити. Як прибитий упир, ваша вражена тінь блідне, блідне, і смерть її криє, між живими і вами росте просторінь, — рідне серце могилу вам риє… (Л.Українка). Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють  народну  кров  вампіри…  Нахиляйтесь,  Пригинайтесь:  Може,  мимо  пройдуть  звірі…  Тихше,  тихше  —  Хто  це  дише?  Тихше…  тихше… (О.Олесь).  Три царівни теж навтьоки У чотири бігли боки. Кровопивці-сльозівці Стали п´явками в ріці, А Макака-забіяка З´їв себе із переляку. Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон (В.Симоненко). Там жив Ярема, син Раїни, страшний руйнатор України. Упир з холодними очима, пихатий словом і чолом, душа підступна і злочинна, закута в панцир і шолом. Уломок лицарського роду, мучитель власного народу, кривавий кат з-під темної зорі, отам він жив, на Замковій горі (Л.Костенко). Я стояв і мовчки дивився на того лобура. Я міг забить його на місці. Я просто задавив би його голими руками. Господь не обділив мене здоров’ям, – і цей упиряка був би мертвим ще до того, як щось утямив би. Ці люди визнавали тільки насильство. Вони були пильні, непримиренні й підлі, – й спинити їх могла тільки куля калібру  7,62 або добре тренований кулак. Ну, та час вирваних язиків, розпоротих животів, бойових сотень під криваво чорними знаменами, партквитків, забитих у горлянки, – час той минув, на вулицях висіли ідіотські гасла, безмозкі юрми з радісним ревом перли на демонстрації, – ну а хто був невдоволений… що ж, тим затикали рота в отаких от підвальних кімнатках… (Л.Кононович). Я, в кожнім разі, був би зовсім не проти, коли б харківська мерія на чолі з паном Добкіним вирішила забрати совєтські пам’ятники спершу не з Таллінна, а з Києва, — почавши, скажімо, від монструозного Лєніна у метро «Театральна» і не менш кічуватого при Бесарабці, а тоді підгребти й усіх інших комуністичних вампірів, котрі понищили в Україні куди більше людей, ніж усі історичні загарбники — від Чінґісхана до Гітлера — разом узяті (М.Рябчук). Це характерно, що в періоди кризи імперії та імперської свідомості «истинно русские» звертають свої погляди і надії до Києва. Як вампіри, сподіваються вдруге набратися духу з його історії, його святого ореолу. Хочуть його впокорити, привласнити. Так було і так є (І.Дзюба). Червона сарана поїла все. Окраєць хліба видираючи з долоньок Дитячих. Не здригалося лице В катів проклятих, не боліли скроні, Не гризла совість чорної душі — Диявол там знайшов собі домівку І все людське у них він задушив. Заламуючи руки, на долівку Навколішки впадали матері, Коли з колиски витягаючи дитину, Останні крихти вигрібали упирі, Приховані від них на чорну днину. Виносили із хати геть усі Плоди і зерна, ковдри, одяг, посуд… (Оксана Усова-Бойко). Настала пора, коли кожен із нас Постав перед вибором часу: До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси. Здолали державу і склали до ніг, П’ючи нашу кров як вампіри, А їхній пахан, ледь прибитий яйцем, Веде нас до прірви (Ю.Винничук). Так чим пишалися ці дві прояви? Питаю знов ім’ям самої слави. Вони жили в самотності глухій, Користолюбства боязкі герої, Як два євреї, що в землі святій У сад ховались од юрби худої; Два яструби в діброві щогловій, Два мули з вантажем брехні старої, Два упирі, що люблять теплу кров, Знавці іспанської та східних мов (В.Мисик, перекл. Джона Кітса)].

Долг – 1) (заём) борг; позика; позичка, (устар.) винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість; 2) (обязанность) повинність, обов’язок: • брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позичку, позикою, у борг, боргом, на віру, наборг, на́бір) у кого, позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого, (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого; напозичатися; • быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому, бути в боргу в кого, заборгувати (задовжити) в кого; • быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним (обов’язаним) кому, перед ким, (иногда) бути винним перед ким; • в долг – позикою, боргом, наборг, (чаще – на́бір), на віру, (устар.) наповір; • в долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах, боргів [більш] як волосся на голові (в бороді), напозичався – аж нікуди (по саме нікуди); • взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги); • взятый в долг – позичений (борговий), (про гроші іще) борг (довг); • взять за долг что-либо – стягти (відібрати, одібрати) за борг (за довг) що, пограбувати; • влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги), загрузати, загрузнути в боргах (у довгах), заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички), (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги), топитися, утопитися в позиках, заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися), набратися по шию; • возврат долгов – повернення, повертання боргів; • входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися, заборгувати[ся], задовжуватися, задовжитися, завинуватитися; ще (те саме, що); • вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів); • выполнять свой долг – виконувати свій обов’язок; • давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (иногда визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити); • дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання; • дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор, повірний, (про лихваря іноді) позичайло; • долг гражданский – громадянський обов’язок; • долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає (Пр.); голод морить, а довг крутить (Пр.); • долг платежом красен – що винен — віддати повинен (Пр.); умівши брати, умій і віддати (Пр.); позичене не з’їдене — все треба віддати (Пр.); як не вертись, а взяв, то розплатись (Пр.); перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай (Пр.); як не вертись, а за позикою розплатись (Пр.); гріхи — плачем, а довги — платежем (Пр.); хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати (Пр.); позичка на боржнику верхи їздить (Пр.); • долг погашенный – борг сплачений; • жить в долг – жити на позички (у борг, у довг); • забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру; • изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок); • исполнять долг – чинити обов’язок; • накупить в долг – набрати набір, наборг; • не остаться в долгу – не занедбати (не попустити) свого, віть за віть віддати; • не только долг, но и обязанность – не тільки обов’язок, але й повинність; • он в долгу не останется – він винним не залишиться, (перен.) він подякує (віддячить, відплатить), він віть за віть віддасть, він цього не подарує, він не попустить свого; • отдать последний долг природе – умерти; віддати Богові душу; • отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові, провести до кладовища; • отпускать в долг – боргом (набір, наборг, в кредит) давати, боргувати; • отрабатывать за долг шитьём, пряденьем, косьбой, службой – відшивати, відпрядати, відкошувати, відслужувати кому що; • отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу; • первым долгом (разг.) – щонайперше (найперше), передусім, насамперед; • поверить в долг – повірити набір; • погашать, погасить, заплатить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати, покрити) борги, виплачуватися, виплатитися з боргів; • по долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності), виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність); • покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг); • по уши (по горло) в долгах – по [самі] вуха (по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах), як у реп’яхах; мати багато нашийниць; • раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати, (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти); • расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги), поквитувати, поквитати борги (позики); • сложить долг с кого – дарувати кому борг; • считать своим долгом – уважати за свій обов язок (своїм обов’язком, за свою повинність), мати за обов’язок, брати (покладати) собі за обов’язок, почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним; • сомнительные долги – непевні борги; • требовать долг – правити борг (довг, позику); • у него много долгов – у нього багато боргів (довгів), він має багато боргів (довгів), він багато (геть-то багато) винен, (образн. жарт. іще) у нього (він має) багато намиста на шиї; • часть непогашенных торговцу долгов – (лок.) недонос; • человек долга – людина обов’язку; • чувство долга – почуття обов’язку, усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності); • это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша; • я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий, я винен кому, я завинив кому; • я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш; • я у вас в большом долгу – я вам багато винен. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (О.Кониський). Не вірять шинкарі горілки (Сл. Гр.). У його бідолахи багато нашийниць (Сл. Гр.). Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє (Н. п.). Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.). — Що ж вони про мене кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре кажуть, Марино!. Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! — і він витяг з-за пазухи той шматок хліба, що сховав учора. — Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (П.Мирний). Люцина сіла коло самовара на місці хазяйки, щоб наливати чай, хоч другим часом та повинність лежала на Зосі (І.Нечуй-Левицький). Довкола шниряє, глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (І.Франко). Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові (І.Франко). — Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу, — у мене в хаті хворі (Л.Українка). Тепер тільки я зібралась «вирівняти залеглості» в своїй кореспонденції (Леся Українка). Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.Коцюбинський). Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О.Кобилянська). Раденко матері не знав,— вона вмерла в той день, як він, її перший син, побачив світ; через п’ять років умер і батько, невеличкий панок, хлопця ж узяв до себе і виховав дядько, бо що після батька зосталося, те за позички пішло (Б.Грінченко). Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М.Коцюбинський). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку. Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Увесь крам зборгував, а грошей катма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як би то всі повіддавали. Ваші два карбованці я вам відпряду (АС). Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б.Антоненко-Давидович). Він взяв мене за плечі, звав єдиною. Щось говорив про долю, про борги. Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги (Л.Костенко). Купівля на́борг — ніби дзбан, що внадився ходити по воду (О.Сенюк, перекл. Торґні Ліндґрена). Останній наш борг у крамниці залишився несплаченим, і на́борг нам уже не давали (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Так уже ведеться в цьому світі, треба сплачувати борги (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). 1. Новорічний лист Дідові Морозу: “Мене звати Миколка, мені 8 років. Тепер у нашої сім’ї багато боргів. Подаруй нам, будь ласка, трошки грошей. Я реально відіграюсь!”. 2. Товариші чоловіки та коханці! Виконуйте свій обов’язок! Не сподівайтесь один на одного! 3. Я просто патріот і вирішив в армію сходити, борг батьківщині віддати. Сходив в армію, віддав борг батьківщині й вирішив більше в такі борги не залазити].

Какой, (устар.) каковой – 1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за, (усилит.) якенний; 2) (который) ко́три́й, (реже) кото́рий; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й; • Бог знает како́й – бо́зна-яки́й (Бог віда який), святий знає який, казна-який, (невесть какой) не́ві́дь який; • в какое время? – якого часу (у який час)?, коли саме?; • вот какой! – отакий! (оттакий!), (эмоц.) отакенний! (оттакенний!), отакезний! (оттакезний), отакісінький!; • до како́го времени? – на яки́й час? до яко́го ча́су?; • кака́я нужда знать? – яка (що за) потре́ба зна́ти?; • каким образом – яким чином (способом, ладом, побитом, робом, світом), як, по-якому; • какими судьбами? – яким побитом?; • како́е! (разг.) – де́ там!; • какое тебе дело? (фам.) – що тобі до того?, яке тобі діло?, тобі якого батька горе?; • како́й бы ни – хоч би яки́й, хоча́ б яки́й, (рус.) яки́й би не; • како́й бы ни был – будь-яки́й, усякий; • како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой) пере́який; • како́й дорогой – кудо́ю?, яким шляхом (якою дорогою)?; • како́й из – котри́й, (реже) кото́рий, хто з; • какой-либо, какой-нибудь – (из нескольких) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котрий-небудь, (реже) котри́й-бу́дь, (диал.) бу́длі-яки́й; (неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь; (с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й; (не более как) яки́й; • како́й лучший, больший и т. п. – де лі́пший, де кра́щий, де більший; • какой ни есть, какой ни на есть (разг.) – хоч би там який, будь-який, хоч [і] який; • какой-никакой – який-не-який, хоч якийсь; • како́й попало – аби́-який, бу́дь-який; • како́й-то – (некоторый) деякий (деякийсь), котри́йсь; (неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь; (с оттенком пренебрежения) яки́йсь-то, якийсь там, котрийсь там; • какой угодно – хоч (хай) який, який завгодно, абиякий, будь-який, перший-ліпший; • какой ширины, длины, величины – який завширшки (уширшки, уширки), який завдовжки (удовжки), який завбільшки (убільшки); • когда какой – коли який; • кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, деякий; • кому какой – кому який; • на како́го черта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са (дідька), на бі́са; • не бог весть какой – не бозна-який, не який; • не какой-нибудь – не абиякий, не будь-який (не який-будь); • ни в какую – нізащо; • по какому случаю? – з якої нагоди (причини)?, (иногда) заради чого?; • с како́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то!; • смотря какой – як який, як до; • хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, хоч будь-який (хоч який-небудь), (устар.) яки́й-хотя́; • через какие-то (какие-нибудь)… – через якихось… [Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Пр.). Три пани́ — їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Пр.). Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Пр.). Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Є.Гребінка). — Що ж? Не захотіла йти за мене! А щоб часом не піддатися, так вона без мене звінчалася аби з яким батраком, щоб мені світу собою не зав’язати, щоб не соромити мене собою, і усеє прочее говорила (Г.Квітка-Основ’яненко). Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Т.Шевченко). Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Т.Шевченко). — Подиви́сь, яке́! — Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа). Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (П.Куліш). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М.Вовчок). Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (О.Кониський). У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (О.Кониський). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (О.Стороженко). Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги? (І.Рудченко). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (П.Мирний). Де? В котрі́м мі́сці? (І.Франко). Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (А.Кримський). Прихо́дили які́сь лю́ди (А.Ніковський). Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л.Українка). За мить яку́ поки́ну я сей світ (Б.Грінченко). Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Б.Грінченко). Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (С.Єфремов). Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні (Сл. Гр.). Яки́й со́ром! Де-кра́щого шука́є. На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? Живе́ до котро́гось ча́су (АС). Пішов геть, розхристаний, розбризкуючи калюжі, тремтячи від гніву і образи. Ця наволоч ударила його в обличчя! Може, до герцю покликав би? На шаблях? На пістолях? Ач, який лицар об’явився своєї мами! (В.Підмогильний). …мої синхронні рефлексії над тими культурними процесами, в Україні й поза Україною, котрих я була безпосередньою учасницею, бувши зібраними докупи, мають, сподіваюся, принаймні один шанс — відбити, хай як суб’єктивно-перекошено, безсистемно-доривчо, в друзках і оскалках, у кубістично посічених «чвертьпрофілях» — який-не-який, а таки інтелектуальний портрет доби (О.Забужко). Скажи мені, який я письменник, і я скажу тобі, який ти читач (В.Голобородько). “Диви, диви, якенна бабега!” — почулось мені з крутого схилу (Генадій Костенко). Дон Кіхот визвався тримати варту перед замком, щоб не напав буває велетень який-небудь чи там лихий чоловік, знаджений безцінними скарбами вроди, що в замкові тому сховок знайшли. Ті, що нашого гідальга вже знали, подякували йому красненько і розповіли тут же авдиторові про його химороди, чим той непомалу потішався (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Роха похитав головою і підійшов до купи. — Ого! Якенна купа вийшла! (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґ)].

Навостренный, навострённый – наго́стрений, понаго́стрюваний; наста́влений, нашоро́шений, настру́нчений, нащу́лений, насторо́чений, понасторо́чуваний. [Старі слова говорить Гудзь, а вони крають сьогодні, як нагострений ніж (М.Коцюбинський). Євгеній зміркував, що вони наструнчені против нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (І.Франко). З радістю спостерігаючи, що увагу слухачів він заполонив, в моментах зупинки почуваючи їхнє чекання дальшої фрази, ту нашорошену мовчанку, що краще за оплески надає промовцеві проречистості, він почав оглядати аудиторію, силкуючись в обличчях присутніх викрити майбутнє своєї тут праці (В.Підмогильний). Йому пропонував Охріменко нагострений держак своєї алюмінієвої ложки, але Ляшенко відмовився, бо коли побачить наглядач, то ложці не буде нічого, а камеру буде покарано за такий держак тяжко, а за скіпочку не буде нічого (І.Багряний). Низ дошки гладенько виструганий і там планка легко сунеться крізь дужки, зроблені з дроту. Кінець її, який б’є до прорізу, має в собі нагострений цвях: протинати горло ховрахові (В.Барка). В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Г.Тютюнник). Їхав назад знов на віслюкові, на тій сірій, упертій і кмітливій животині, яка, мовби відчувши Сивоокову потребу якомога швидше втекти до своєї церковці, жваво дріботіла копитцями; але Сивоокові й того було замало, він, знай, підганяв віслюка, кричав на нього: “Чох! Чох!”, його дратували нашорошені високі віслячі вуха, наставлені неначе для того, щоб вловлювати все його збентеження від несподіваної події, що сталася в білому палацику Агапітовім; він тяжко ненавидів і віслюка, і вулиці цього великого чужого міста, і натовпи розледащених нероб попід емволами, ненавидів Агапіта, якому припекло кудись відлучитися сьогодні зранку, ненавидів ту молоду ромейку, що трапилася йому, не знав її імені, не знав, хто вона й що, — була ромейка і то вже досить, намагався тепер виправдати свою нестримність, ромейка видавалася йому як відплата за все, чого зазнав у цій землі, то була його помста пиховитій і жорстокій Візантії; жінка хизувалася своєю красою, своєю безсоромністю, засліплювала своїм тілом, як засліплює Візантія своїми награбованими багатствами, — і він помстився, він інакше не міг (П.Загребельний). І разом з тобою ми заходимося визбирувати роздаровані уста, очі, пам’яті, погляди, губи, плечі, розшукаємо все — до найменшого панігтя, щоб, затиснена в себе як в кулачок, ти ставала цільною і неушкодженою, реставрована для мого охриплого горлового шепоту щастя. Поки ж тебе немає, ти виповнюєшся на мене самого. Чекання, вибираючи мене, обростає гудками, пострілами, криками, заким не стане тобою, лишивши мені велике нащулене вухо — відчути визубрені твої підбори самотні (В.Стус). Джез підскочив і випростався, нашорошений. Це був таки Еміліо. Жодної помилки — його голос, воркітливо-котячий тон (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].

Секс – (лат.) секс, статеві стосунки (зносини), (совокупление) злягання: • заниматься сексом – кохатися, займатися сексом, (рус.) займатися любов’ю, паруватися, (груб.) злягатися, (ещё) спати з ким, жити разом, (образн., шутл.) пізнавати внутрішній світ, (совершать, совершить с кем-то, жарг., вульг.) грати кого, вдути кого, вставити, взути, жарити, вжарити, засадити, натягнути, натягувати, оформляти, оформити, давати, дати, драти, відідрати, дрючити, жаліти, пороти, шоркатися, трахнутися, трахатися, трахнути, відтрахати, впендюрити, впердолити, перепихнутися, поштрикатися, шпокнути, парити качана, прочистити труби, полірувати торпеду, парити шишку, товкти перець, пісюна мочити (квасити) і т.д. [І рани, потворність цього простору викликають в мені протест. Як і багато чого іншого. Наприклад, парочки, що цілуються, чиї обійми й ласки на очах у публіки мало не доходять до злягання (Валентина Заболотна). — Ми, простий люд, повинні були сидіти тихо, сексом, даруйте, займатися хіба в кулачок, натомість усю свою енергію витрачати на побудову великих звершень наших вождів (Юрій Логвин). Але ще поки Вуж шукав якусь аспіранточку, щоб перепихнутися, а потім вже взятися за діло (О.Ульяненко). О другій сорок п’ять вона прокинулася — ще одне сповнене ніжності злягання — ми зчепили руки — любили одне одного, мені так принаймні здається, — коли вона заснула, руки й стегна раз по раз стискалися, як від мимовільного дрожу (А.Рєпа, перекл. Ґ.Флобера). Він не почувався одруженим із Меґі; це було, наче швиденько перепихнутися на пасовиську за баром у Кайнуні або притиснути пихату міс Кармайкл до стіни стригальського сараю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Якби ви тільки бачили, яка вона хороша і ставна, а любов до злягань сягала в неї такої сили, що лиш украй рідко буває властива жінкам (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Ми перепихнулися, як колись казали в гімназії (Оксана Микитенко, перекл. Михайла Пантича). Секс — почуття в русі (М.Вест). Між коханням і сексом велика різниця: секс знімає відчуття незручності, кохання його породжує (В.Ален). Злягання — це поезія для плебеїв. Злягатися — означає прагнути проникання в іншого, а митець ніколи не виходить за межі самого себе (Шарль Бодлер). 1. — Ізю, ви любите секс утрьох? — Так, а що? — Біжіть швидко додому — може, ще встигнете. 2. Добрий секс — такий, коли виходять покурити навіть сусіди]

Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес: • борзая собака – хірт (хорт); • бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути; • вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика; • две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.); • каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке); • [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.); • как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес); • как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани; • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); • не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.); • ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес); • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.); • собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі; • собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому. [На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»].

Твидовый – твідовий. [Піп здивовано, якось боком подався, притушуючи кадило, видавалося, що навіть із симпатією зирив на гурт підстаркуватих, у твідових піджачках чоловіків (О.Ульяненко). І це однозначно була не його компанія — всі ці пихаті, вбрані у твідові костюми багаті власники пасовиськ та худоби, бундючні матрони, гострі на язик та норовисті молоді жінки, тобто вершки тієї верстви, яку газета «Бюлетень» іронічно називала «скотократією» (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)].

Толстокожий – товстошкірий, товстошкурий, твердошкірий, твердошкурий, грубошкірий, грубошкурий. [Ті, кого нічим не можна пройняти. Ех, не для мене цей світ!.. Нехай живуть на йому (ньому) товстошкурі, тупі, — він для їх (А.Тесленко). Тіле люто зціплює зуби. Пізно — втік товстошкурий бегемот (В.Винниченко). Наставив долоні, один з офіцерів лив воду з гарно поливаного полтавського збанка, а світлійший долоні підносив до лиця, розмазуючи кров по цілій голові. Довго не міг її обмити, нарікаючи на тонку козацьку шкіру. “В нашого чоловіка вона, як підошва, груба. Взагалі ми грубошкурий народ, а в них шкіра тонка, жіноча. Лиш доторкнися — і сикне, як фонтан” (Б.Лепкий). У неділю матері дали аванс за корову, і вона купила мені лижний костюм та грубошкірі шкарбани «на виріст», довелося напхати туди соломи (В.Дрозд). Крокодил хоч і твердошкірий, а гонористий і пихатий — зачепили його ті слова за живе (Л.Тендюк). Влада у нас товстошкіра. По такій шкірі мороз не піде (Л.Костенко). З безмежною ніжністю він подумав про жінку. Нещасна, покинута, вона була гарніша, ніж сама уявляла, і — ох! — надто гарна для тієї грубошкірої компанії, з якою їй доводилось спілкуватися (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)].

Тщеславие – пиха, порожній (пустий) гонор, гонористість, гординя, марнославство, марнолюбство, славолюбство, пустославність, чванливість, чвань. [Не дуже дерла йому очі вбога Чіпчина хата.. Не так на те Явдоха глянула: не так воно вразило її горду пиху (П.Мирний). Такі почесні запросини приємно полоскотали його пиху (М.Коцюбинський). — Хто він такий— не знаю. Може, князь, може, граф. Помітно тільки родовиту пиху, аристократичне виховання (С.Васильченко). Говоримо ми це без ніякої пихи, говоримо ми це із скромністю, властивістю, як ви знаєте, притаманною кожному справжньому мисливцеві (О.Вишня). Різні бувають естафети. Передають поетам поети З душі в душу, Із мови в мову Свободу духу і правду слова, Не промінявши на речі тлінні — На славолюбство і на вигоду. І не зронивши. Бо звук падіння Озветься болем в душі народу (Л.Костенко). Конформістська етика гордовито відкидає гедонізм із тієї причини, що понад усі насолоди ставить задоволення особистої пустославності, іменуючи її мудрістю, або й чеснотою (Володимир Державин). Як вона втомилася після важкого робочого дня, бездарно згубленого учнями-дилетантами, які орють ниву мистецтва тільки для того, щоб утамувати батьківське марнославство (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). —…не забувайте: людське марнославство безмежне і, як звиродніла мати, воно пожирає свої народжені в муках надбання (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Що доброго в її самопожертві, в тому, що своє життя вона присвятила Кліфордові? Кінець кінцем, чому вона служить? Холодному марнославству, позбавленому всяких теплих людських зв’язків і порочному, як марнославство будь-якого низькородного єврея, що жадає сторгуватися з продажною богинею успіху (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Розумного марнославства не буває: це інстинкт. Мало того, нема чоловіка, що не був би насамперед марнославний. Роль захопленого підніжка — мабуть, чи не єдина, в якій людина з певною втіхою може терпіти іншу людину. А з солдатами не треба й великої вигадливости: досить тільки щомиті вдавати захоплення (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Вона дійшла переконання, що полковник Ауреліано Буендіа втратив любов до родини не тому, що його озлобила війна, як Урсула була гадала раніше, — просто він ніколи нікого не любив: ні своєї дружини Ремедіос, ні незліченних коханок на одну ніч, що пройшли через його життя, ані тим паче своїх синів. Вона здогадалася, що він провоював стільки війн не через ідеалізм, як усі вважали, відмовився від остаточної перемоги не через утому, як усі гадали, а перемагав і зазнавав поразок із однієї й тієї ж причини — через справжнісіньке гріховне марнославство (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Ніщо так не принижує людину, не робить її такою жалюгідною, як марнославство: воно — найяскравіша ознака посередності (Люк Вовенарг). Наймогутніша пристрасть — славолюбство. Врятуй мене від цієї пристрасті, і я сам позбудусь решти (Р.Шеридан). Марнолюбство — найприродніша властивість людей і водночас саме вона і позбавляє людей природності (Л.Вовенарґ). В людині рівно стільки марнолюбства, скільки їй бракує розуму (А.Поуп). Нащо? Нащо Володимирові Путіну публічно готувати собі Ґааґу, признаючись на весь світ у злочинах? Відповідь – марнославство. Він гордий заподіяним і не хоче, щоб його славу розтягнули всякі ґіркіни, що вже почали потихеньку присвоювати собі те, що по праву належить головному воєнному злочинцеві (І.Яковенко)].

Украинец – українець, (устар.) русин, руснак (русняк), (реже) русич: • истинный украинец – щирий українець. [Він українець — це запевне, Бо хвалить сало й галушки Та ще вишиванії дома Бере він на ніч сорочки (Б.Грінченко). Ми мусимо навчитися чути себе українцями (І.Франко). Більше не хочу бути українцем! (Казимир Малевич). В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно, є народ другорядний, поганий і нікчемний (Олександр Довженко). Взагалі все, що українці здатні про себе повідати, — то як, і скільки, і на який спосіб їх били (О.Забужко). Якою б гарною була ота Украйна, коли б не жили тут українці… (Ярослав Павлюк). Є мова піль, озер і неба — та ходить мова та німа. Є українців більш, ніж треба, а України-то нема (М.Холодний). Насамперед признаюся в тому гріху, що його багато патріотів уважає смертельним моїм гріхом: не люблю русинів… Так мало серед них знайшов я справжніх характерів, а так багато дріб’язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру. Зрозуміло, знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян), але ці винятки, на жаль, тільки стверджують загальний висновок (І.Франко). Перед війною був я формально українцем. Почувся ним особливо міцно, коли у Польщі розвинулася антиукраїнська пропаганда. Однак у часі війни, коли побачив, що національність — це причина, щоб взаємно вбиватися, це поняття перестало мати для мене будь-яке значення (Юрій (Єжи) Новосільський). Кожна людина іншій людині — трохи українець (В.Слапчук). Для щирих українців. А це лекції для тих, що перецікавлювалися, перецікавлюються й перецікавлюватимуться Україною. Що є таке Україна? Ненька-Україна — це держава від Біскайського моря і до пустелі Гобі або Шамо. 3аснувалася вона ще за 5000 років до створення автокефальним Богом світу. Першу людину звали Остап (не Вишня, бо тоді ще прізвищ не було), а його жінку — Чорноброва Галя. Під час всесвітньої потопи Ковчега збудував не Ной, а гетьман Дорошенко, що й урятував сім пар чистеньких українців, одну вишневу кісточку, з якої і пішли на Вкраїні вишневі садки; Бровка, що дав потім цілу породу щироукраїнських Рябків, Лисків та Лапків; кілька мотків заполочі для вишивання сорочок, шматок полотна, горщик для борщу, кишку для ковбаси, булаву, клейноди й ноти до «Гиля, гиля, сірі гуси…» Потім того вже на Україні жили Єгипетські фараони, Генріх Наварський, династія Бурбонів, Римський Папа, Іван Калита. Все це були українські гетьмани, що їх свого часу Іловайський затаїв. Дніпро на Україні найбільша річка, йде вона від Місісіпі, через Гольфштром у Синє море. Раніш по Дніпру плавали «Титаники», але треклятущі кацапи випили Дніпро-Славуту, і він трохи ніби висох. Але то дурниця: тую воду Дніпровую за допомогою Франції з кацапів ми видавимо. Мова на Україні найкраща, небо найкраще, грунт найкращий, залізниця найкраща; народ найкультурніший. На північ від України живуть треклятущі кацапи, що годуються виключно українцями. На Сході поляки, дуже хороший, братній народ. А далі вже йде Європа, що чекає на українську культуру. Оце невеличкі замітки, що їх нема в жодній історії України і які я хочу нагадати, щоб їх не забули (О.Вишня). Якщо ти хочеш бути українцем, будь ним. Що це означає? Сам думай. Якщо вони нападають на твою мову (а виглядає так, що це — наш єдиний об’єднавчий чинник) живи нею, живи в ній. Якщо вони натоптують сміттям і трощать інституцію, важливу для твоєї справи, будь цією інституцією. Проти такого вони безсилі (В.Діброва). Я — стовідсотковий українець. Але не маю й краплини української крові. У мене своя Україна. Для неї живу й за неї вмру. І мені байдуже — потрібен я тут чи ні (Сергій Якутович)].

Ум – розум, (реже) ум, глузд, голова: • бедный умом – не багатий на розум; • без ума быть от кого, от чего – до нестями (до краю) бути захопленим ким, чим; до нестями (без міри) кохатися в кому, в чому; [аж] не тямитися (не тямити себе) від кого, з чого (від чого); [аж] розум (голову) втратити через кого; (иногда разг.) [аж] дуріти за ким; • блестящий ум – блискучий розум; • был бы ум – будет и рубль, не будет ума – не будет и рубля – за розумною головою [і] сто голів не бідує, а дурна й себе не прогодує (Пр.); коли б чоловік знав, чого він не знає, то й мав би, чого не має (Пр.); • быть в здравом уме – мати добрий розум; бути при здоровому (при повному) розумі; бути сповна розуму; • быть в своем уме – при розумі бути; • быть на уме – на думці стояти; • быть не в своем уме – не сповна розуму бути; • взбрести на ум – впасти в голову; набрести в голову; • в здравом уме и твёрдой памяти – при здоровому розумі і твердій пам’яті; в добрій пам’яті і при розумі; • взяться за ум – прийти до розуму (до глузду); узятися за розум; порозумнішати; піти до голови по розум; отямитися, стямитися, схаменутися; • в своём ли ты уме? – що ти собі думаєш?; • в своём, не в своём уме кто – при своєму (своїм), не при своєму (своїм) розумі (умі) хто; сповна, не сповна розуму хто; при тямі, не при тямі хто; • в уме ли ты? (фамил.) – чи ти при розумі?; чи [ти] маєш розум?; чи є в тебе розум?; чи ти сповна розуму?; чи ти [часом] не здурів?; • в уме не было – на думці не було; • держать в уме – пам’ятати; • доходить, дойти своим собственным умом – доходити, дійти своїм розумом; осягати (обіймати) своїм розумом (своєю головою); • жить своим умом – жити своїм розумом; покладатися на свій розум; • жить чужим умом – жити чужим розумом; перенестися на чужий розум; не мати своєї голови на в’язах; • задним умом крепок – мудрий по шкоді; • и в уме нет (не было) – і на думці нема (не було); й на думку не спадає (не спадало); • из ума вон – зовсім забув; • из ума не идёт – з голови (думки) не сходить (не йде), з голови не виходить; • иметь ум – мати розум, (образн.) мати олію (смалець) в голові, мати клепку; • и сила уму уступает – і сила перед розумом никне (Пр.); • лишиться ума – з розуму спасти (зійти, спливти, сплисти); розуму рішитися; позбутися (стратитися) розуму; з’їхати (зсунутися) з глузду; здуріти; збожеволіти; • лучшие умы – найкращі голови; • любить без ума – кохати (любити) до нестями (безтями); • мало ли что на ум приходит – чого на думку не спадає; • набираться ума – доходити розуму; розуму набиратися; • навести на ум – на розум навести; • на (в) уме у кого – на думці (на умі, у голові) в кого; • напрягать ум – напружувати думку; • на уме вертится – на думці крутиться; • недюжинный ум – семирозум; • не в своём уме – не при розумі, не при умі; • не в полном уме кто – не сповна розуму хто; • не идёт на ум кому – на думку не йде кому; • от (с) большого ума (сделать что) (ирон.) – здуру, з великого (з дурного) розуму, з дурної голови, через дурість (безглуздя, недоумство, нерозум); • не твоего (моего, нашего, вашего, их) ума это дело – не з твоїм (моїм, нашим, вашим, їхнім) розумом братися до чого (міркувати про що); • не то на уме у кого – не те в голові кому; • ограниченный ум – тісний розум; • от (с) большого ума – з великого розуму; • потерять к старости (износить) ум – втратити на старість розум; (також) вистаріти розум; • приходить на ум – спадати на розум, на думку; • раскинуть умом – повернути розумом, поміркувати; • светлый ум – ясний (світлий) розум; ясна (світла) голова; • сводить с ума – зводити з розуму (з ума); спантеличувати; • себе на уме кто (разг.) – собі на умі хто; хитрий (хитренький) хто; хитра пташка хто; уманський дурень хто; (образн.) з чужого воза бере та на свій кладе (Пр.); • склад ума – склад розуму; • сойти, спятить, свихнуть, свихнуться с ума – зійти з ума (з розуму); спасти (сплисти, спливти) з розуму; з глузду з’їхати (зсунутися, скрутитися, спасти); за розум (у голову) зайти; збожеволіти (збезглуздіти, одуріти, здуріти, ошаліти, знавіснити); • с ума (из ума) не идёт кто, что (разг.) – з думки (з голови) не йде (не сходить, не виходить) хто, що, усе на думці стоїть хто, що; • с ума сойти! – здуріти можна!; • с умом – з розумом, (как) розумно, (кто) розумний; • считать в уме – лічити (рахувати) в думці (у пам’яті, про себе); • угловатый ум – дута голова; • ума на деньги не купишь – розуму і за гроші не купиш (Пр.); не купити ума, як нема (Пр.); як нема розуму, то й коваль не вкує (Пр.); як нема розуму від роду, то не буде й до гробу (Пр.); • ума палата – розуму сила (палата); • ума палата у кого – всі розуми поїв хто; великорозумний; • ума не приложу – ради не дам [собі], розуму не доберу (не приберу), не зберу думки; не збагну; • ум за морем, а смерть за воротом – думка за морем, а смерть за плечима. (Пр.); гадка за морем, а смерть перед носом (Пр.); думка ген-ген літає, а смерть за плечі хапає (Пр.); • ум за морем не купишь, коли своего нет – розуму й за морем не купиш, як його дома нема (Пр.); • ум за разум заходит, зашёл у кого – глузд за розум завертає, завернув у кого, ум за розум заходить, зайшов (завертає, завернув) у кого; з великого розуму у дур заходить, зайшов хто; помішалося в голові кому; • ум на ум не приходится – усяк розумний по-своєму (Пр.); кожна голова свій розум має. (Пр.); кожна (кожне) має свою голову (Пр.); • умом дойти – розумом добрати; • умом не зрел[ый] – розумом не дійшлий; • ум хорошо, а два лучше – один розум добре, а два – ще краще (Пр.); • що голова – то розум, а як дві – то й ще краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше голів – більше розуму (Пр.); • уму непостижимо что – незбагненне що; [геть] незрозуміле що; не міститься (не вміщається, не вкладається) в голові що; понад усяке людське розуміння що; • уму непостижимые вещи – несосвітенні речі; • уму-разуму учить – навчати (учити) уму (ума-розуму), наставляти на добрий розум, навчати розуму (на добрий розум, добру і розуму); • ум хорошо, а два лучше – [один] розум добре, а два — ще краще; [що] одна голова добре, а дві краще; що голова — то розум, а як дві — то й ще краще; що два, то не один; • у него не то (у него другое) на уме (разг.) – у нього не те (інше) на думці; він не те (інше) має на думці; • учить уму-разуму кого – розуму (ума-розуму) навчати (учити) кого; на [добрий] розум навчати (наставляти) кого; добра і розуму навчати кого; • что на ум взбредет – що в голову влізе; що навернеться на язик. [Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (Пр.). Багато ума, та в кишені катма (Пр.). «Хай пограється в патріотку, доки не вийшла заміж. А там загубить усе між пелюшками й горшками. Вона тим і хороша, що має в голові смалець», — думав професор (Л.Пономаренко). Звичайно ж, нинішній режим навіть і такої зміни всіма силами не допускатиме. А сил у нього, як ми знаємо, предостатньо. У будь-якому разі їх значно більше, ніж розуму (Ю.Андрухович). Нам здається, що це влада божевільна. Але насправді це вона зводить з розуму суспільство. Мова влади — цинічна отрута протилежностей під мелясою риторики. Вчора ми переконано інтеґруємося в ЄС, а сьогодні не менш переконано — в Митний союз. То ГТС — національна цінність, то купа заліза. Спікер Кримського парламенту виступив проти української мови — міністр юстиції (!) звинуватив у «деградації» журналістів, що озвучили його хамські слова, а президент кримського спікеру ще й нагороду дав (О.Пахльовська). Мудрий по шкоді господар метнувся боржій по книгу, де записував сіно та ячмінь, що на мулів видавав, і знов вернув до Дон Кіхота в супроводі тих двох молодиць та хлопчика, який тримав недогарок свічки; велівши нашому гідальгові стати навколішки, захарамаркав щось, мов читав із видаткової книги якусь урочисту молитву, і серед того молитвування вліпив рицареві доброго потилишника, а потім узяв у нього меча і плазом по спині вдарив та все мимрив щось собі під ніс (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — В нього є смалець в голові (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Кажуть: «не тямиться з радощів». Мають казати й таке: «мудрішає з горя» (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Я захоплююсь світлими умами. Але чого варта людина, якщо в неї нема суті? Якщо вона — тільки видимість, а не буття? (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). І порівнюючи себе з цим пихатим балакуном, він думав: «Сто чортів, та коли б я мав хоч сотню тисяч франків готівкою, щоб виставити свою кандидатуру в моїй чудовій Руанській окрузі та влестити моїх славних нормандців, цих лукавих, собі на умі, одоробал та важкодумів, я б показав усім цим короткозорим пройдисвітам, які бувають на світі політичні діячі!» (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Розум завжди дурніший, ніж серце (Ф. де Лярошфуко). Розум не може довго грати роль серця (Ф. де Лярошфуко). Деколи має сенс жити чужим розумом, але покладатися можна тільки на свій (Дж.Свіфт). Великі уми обговорюють ідеї, середні уми обговорюють події, дрібні — людей (Елеонора Рузвелт). У всіх жінок на думці тільки одне — що у всіх чоловіків тільки одне на думці].

Шарахаться, шарахнуться – (бросаться в сторону, разг.) шара́хатися, шара́хнутися, саха́тися, сахну́тися, ки́датися, ки́нутися, ша́рпатися, шарпну́тися вбік, (со стороны в сторону) мета́тися, (удариться сильно обо что-либо, прост.) ударя́тися, уда́ритися, сту́катися, сту́кнутися сильно; трі́скатися, трі́снутися, ге́патися, ге́пнутися, бу́хатися, бу́хнутися, гри́матися, гри́мнутися, хря́пнутися, хря́снутися, хрьо́пнутися, бе́хнутися: • шарахаться, шарахнуться как от прокаженного – сахатися, сахнутися як від прокаженого. [На широкій мармуровій терасі, з котрої вели напівкруглі сходи в сад, з’явилася гладка постать самого господаря замку. Брезкле обличчя його, навислі й зрослі на переніссі сиві брови, налиті кров’ю очі, що поблискували недобрим вогнем, високий, порізаний зморшками лоб і низько опущені вуса — все це разом відбивало таку пиховитість і неприступну жалощам волю, що сам погляд цього пана навівав на кожного холод і примушував стрічного сахатися (М.Старицький). Перескакують з гілки на гілку білочки, зривається з густоï ялинки глухар, пищить рябчик, притулюючись до стовбура, щоб його непомітно було (мімікрія!), шарахається набік перелякана росомаха, щільніше пригортається з остраху до своєï лапи в барлозі ведмідь (О.Вишня). І у відповідь у твоєму єстві теж пробуджується не просто тваринне, а й звірине, ти вже не просто цілуєш її в губи, ти вже кусаєш її — спершу в куточки губів, далі в губи, далі за язик, який у неї нервово тріпоче в роті, й вона скрикує від болю, навіть сахається, але не відривається від тебе, у неї вже біль минув, завдавши їй миттєвого раптового удару, й тепер вона знову якомога тісніше пригортається до тебе, й ти так само тісніше горнешся до неї, наче вже в таких обіймах може ввійти тіло в тіло — чоловік у жінку, а жінка в чоловіка (Є.Гуцало). На вулиці до чоловіка підходить симпатична жінка: — Вибачте, мені здається, ви — батько одного із моїх дітей. — Я!? — сахається чоловік. — Та я вас вперше бачу! — Спокійно. Я — вчителька…].

Безбашенный – 1) (воен., тех.) безбаштовий, безвежовий; 2) (бесшабашный) безбаштовий, паливода, шибайголова, (безголовый) безголовий, (сумасшедший) безумець, шаленець, (дурной) безрозсудний, дурноголо́вий, дурнове́рхий. [Не потрібен ти там, але й тут над тобою питання зависло як гак, башта з крамом, безбаштовий як алеут, і країна це чи бензобак… (Ю.Буряк).  — Ти безголовий роззява! Ти що, не можеш бути обережнішим? (Джером Джером, перекл. з англ. О.Негребецький). Каже мишка Муркові: «Що за суд безголовий? Ні судді, ні підсудка. Ми не знайдемо тут» (В.Корнієнко, перекл. Л.Керрола). — У нього не всі дома! — заволав чийсь переляканий батько, і ось уже крики батьків, матерів злилися в один хор жаху. — Він божевільний! — кричали вони. — Навіжений! — Псих! — Очманілий! — Ненормальний! — Придуркуватий! — Безголовий! — Причмелений! — Скажений! — Шизонутий! — Пришиблений! — Дебільний! — Ні, він не такий! — заперечив дідунь Джо (В.Морозов, перекл. Роалда Дала). — Ти тупий малий слизняк! — зарепетувала директорка. — Безголовий пустоцвіт! Хом’як пришелепуватий! Дурний, як банка з-під клею! (В.Морозов, перекл. Роалда Дала). Що далі я його розглядала, то дужче не могла терпіти. Він не всміхався. Від нього аж віяло пихою. Такі молодики годинами стоять у ванній, тренуючи перед люстром образ паливоди, якому море по коліна (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган)].

Оклахома – (чоктав.) Оклагома (совет. Оклахома). [Любов цю, сильнішу, ніж потяг до вульв,  Плекай у душі незникому. Вірджінію-штат, як Вірджінію Вулф Люби! І люби — Оклахому! (О.Ірванець). Насправді мама була наполовину ірландка, наполовину черокі з канзаського містечка поблизу кордону з Оклагомою і незрідка викликала мій сміх, називаючи себе Окі, хоч і була така ж лискуча, нервова та стильна, як елітний скакун (В.Шовкун, перекл. Дони Тарт). Високий, огрядний, міцний та засмаглий, він видавався понурим і втомленим. Цей чоловік з елегантною стрижкою, запонками завбільшки з очі та краваткою, що теліпалася, наче клапоть шовкової парчі, мав пихатий пожмаканий і сонний вигляд, наче в індіанця з Оклагоми, який збагатився на нафті (Ірина Карівець, перекл. С.Беллоу)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)