Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «пліч-о-пліч»
Шукати «пліч-о-пліч» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Плечо́ – плече́, ра́м’я, рамено́. [У ла́таній свити́ні, на пле́чах торби́на (Шевч.). Він почу́в, що хтось стисну́в його́ за ра́м’я. З раме́н мої́х могу́тні кри́ла вироста́ють (Олесь)].
-чо́ с -чё́м – о́пліч, по́(с)пліч, плече́-в-плече́, пліч-о-плі́ч. [Та йшли́ по́спліч з ковале́м дво́є – молоді́ й щасли́ві (М. Вовч.). Вони́ ви́йшли по́руч, плече́-в-плече́ (Корол.)].
Голова на -ча́х – голова́ на в’я́зах. [У ме́не не ду́рно голова́ на в’я́зах].
По -чу́ (по силам) – до снаги́, до си́ли. [Ця робо́та йому́ до снаги́].
Пожимать -ча́ми – низа́ти, зни́зувати плечи́ма, стену́ти плече́м.
-чи (в одежде) – ба́рки.
Двойные -чи в мужской рубахе – прира́мки.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Рука – рука:
бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки;
большая рука (перен.) – велика рука (лапа);
большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий;
брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого;
брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук;
брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе;
быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого;
валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться;
вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому;
в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх;
в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що;
выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку);
выдать на руки – видати на руки;
выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук;
гулять по рукам – по руках ходити;
давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому;
дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б);
дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому;
держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою;
держать чью руку – тягти за ким;
живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить);
зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике);
играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки;
из верных рук (узнать) – з певного джерела;
из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого;
из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки;
иметь руку – мати руку (зару́ку);
как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого;
как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло;
к рукам прибрать – до рук прибрати;
левая рука – шульга, ліва рука, лівиця;
легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто;
ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки;
марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що;
мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч);
набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого;
навострить руку – наламати руку;
на все руки – до всього здатен;
на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч;
наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку;
на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути);
на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги;
на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому;
на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк;
не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому;
не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що;
обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч;
обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що;
одной рукой – однією рукою; одноруч;
опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки;
опытная рука – вправна рука;
отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки;
отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого;
от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено);
от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що;
отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають;
передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук);
подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому;
под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши;
под горячую руку – під гарячу руч (руку);
подделать руку (о почерке) – підробити руку;
под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути);
под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку;
под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя;
показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що;
попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому;
попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому;
по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку;
по рукам! – згода!;
по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний;
правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого;
прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого;
прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що;
приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого;
пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки;
просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї;
проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї;
рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким;
рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому;
рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто;
рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого;
рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.);
руки вверх! – руки вгору (догори)!;
руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого;
руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.);
руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого;
руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто;
руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого;
руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого);
рукой не достанешь – рукою не досягнеш;
рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима;
руку приложить – рукою власною розписатися;
сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого;
своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто);
своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.);
связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому;
скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи;
с легкой руки – в добрий час;
сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти;
смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого;
собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався);
сон в руку – сон справдився; пророчий сон;
с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч);
средней руки – пересічний (посередній, помірний);
с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами;
с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути;
с руки – під руку;
с рук на руки – з рук до рук;
сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося;
тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто;
ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати;
узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела;
умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки;
ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що;
ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки);
ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати);
холодно рукам – холодно в руки;
человек с отвисшими руками – вислорукий;
чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що);
щедрой рукой – щедрою рукою; щедро;
языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.).
[— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВПЛОТНУ́Ю ще ті́сно, якнайтісні́ше, (поруч) пліч-о́-пліч, (навпроти) гру́ди-в-гру́ди.
СОЛИДА́РНО фраз. пліч-о́-пліч.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Плечо – плече; рамено. Плечо с плечом – опліч; попліч; плече в плече; пліч-о-пліч. По плечу (по силам) – під силу; до сили; до снаги. Пожимать плечами – низати, знизувати плечима.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бок
• Бок о бок
– (п)обік, (п)обіч кого, чого; бік у бік; пліч-о-пліч; попліч; плече в плече. [Обік його Цариця небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога… Шевченко. Попліч сиділа коло його стара бабуся. Вовчок.]
• Бока отбить кому
– бебехи (печінки) надсадити (відбити) кому; відбити (відтовкти) боки кому. [Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсажу! Котляревський.]
• Боком
– боком; бока; бокаса. [Каламарчик лежить бока осторонь. Барвінок.]
• Боком выходить (вылезти)
– рогом (боком) вилізти. [Коли б нам та оцей сміх боком не виліз!.. Гончар.]
• Глядеть боком на кого
– кривим оком глядіти (дивитися) на кого; зизом дивитися на кого. [Дивиться на нього кривим оком. Франко.]
• Лежать на боку (ленясь)
– лежня справляти; байдикувати; байдики бити. [Годі байдики бити та хліб даром їсти… Козланюк.]
• Намять бока кому
– облатати (полатати, нам’яти, обчухрати) боки кому; дати наминачки кому. [Тю! Заліз у чужу хату, ще й голос подає! Ану, хлопці, полатаємо йому боки? Юхвід.]
• Отдуваться своими боками
– платити своїми боками; на собі терпіти.
• Под боком
– близенько; зовсім близько; недалечко; (образн.) тільки що не видко; як палицею (шапкою, штихом) (до)кинути.
• С боку припёка (припёку)
– приший кобилі хвіст; п’яте колесо до воза.
• Сидеть боком
– сидіти боком (бока); бокувати. [Не бокуй, Марусенько, не бокуй: сядь собі прямісінько. Сл. Гр.]
• С отвисшими боками
– вислобокий; з відвислими боками.
Плечо
• Взваливать, взвалить (класть, положить) на плечи чьи, кому
– складати, скласти (класти, покласти, звалювати, звалити) на кого (на плечі чиї, кому).
• Висеть на плечах у кого
– висіти на плечах у кого.
• Все лежит на моих плечах
– усе лежить на моїх плечах; уся відповідальність (увесь клопіт) [лежить] на мені.
• Выносить (нести), вынести на [своих (собственных)] плечах
– виносити (нести), винести на (своїх) плечах (на собі).
• Голова на плечах у кого; имеет голову на плечах кто
– має голову на в’язах (на в’язях) хто; є голова на плечах у кого; знається (розуміється) на дечому хто.
• За плечами (быть, иметься, иметь…)
– за плечима (за собою) (бути, мати…).
• Как (будто, словно, точно…) гора с плеч [свалилась] у кого
– як (мов, немов, наче…) камінь із серця (з плечей, з плеч) [звалився, скотився]; наче (мов) камінь від серця відпав.
• Косая сажень в плечах
– сажневі плечі (рамена).
• Лежать (быть) на плечах кого, чьих, у кого
– лежати (бути) на плечах чиїх (нагорбі чиєму), у кого.
• Ложиться, лечь на плечи чьи, кому
– лягати, лягти на плечі чиї, кому.
• Не по плечу кому что
(разг.) – не до снага (не під силу) кому що; понад силу кому що; (іноді) не доріс до того хто.
• Перекладывать, переложить на плечи чьи, кому
– перекладати, перекласти на плечі чиї, кому.
• Плечом к плечу, плечо [о] плечо
– пліч-о-пліч, плече до плеча (іноді плече у в плече); опліч (попліч).
• Пожимать, пожать плечами
– низати, знизувати, знизати плечима; стенути плечима; стискати, стиснути плечима.
• По плечу кому
– до снаги (під силу) кому.
• Сваливаться, свалиться с плеч кого, чьих
Див. сваливаться.
• Сидеть на плечах у кого
– сидіти на плечах у кого.
• Со всего плеча
– навідліг; з усієї снаги (з усієї сили); щосили (щодуху).
• С плеч долой
– та й край (мороці); тай квит; та й по всьому; збувся (позбувся) клопоту (халепи).
• С плеч сбросить (свалить, скинуть…)
– скинута з плечей.
• С чужого плеча костюм
– убрання (костюм, одіж) після когось, з чогось; з чужого плеча костюм (одіж).
Рука
• Бить (ударять) по рукам
– бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки.
• Большая рука
(перен.) – велика рука.
• Большой, небольшой руки кто
– великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто.
• Брать, взять в руки кого
– брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого.
• Брать, взять в [свои] руки
– брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук.
• Брать, взять себя в руки
– опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.]
• Валится из рук (дело, работа)
– з рук падає (летить); рук не держиться.
• Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки
– вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому.
• В руках у кого, чьих
– у руках у кого, чиїх.
• В руки плывёт, идёт… кому что
– пливе в руки кому що; плине як з води кому що.
• Выпускать, выпустить из рук
– випускати, випустити (пускати, пустити) з рук.
• Гулять по рукам
– по руках ходити.
• Давать, дать по рукам кому
(разг.) – давати, дати по руках кому.
• Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого
– діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.]
• Держать себя в руках
– держати (тримати) себе в руках; панувати над собою.
• Живой рукой
(разг.) – [Одним] духом; миттю (умить).
• Зло небольшой руки
(разг.) – невелике лихо (лихо невелике).
• Играть в четыре руки
(муз.) – грати на чотири руки.
• Из рук вон плохо, плохой
– украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого.
• Из рук в руки (передать, перейти)
– з рук до рук; з рук у руки.
• Иметь руку
– мати руку.
• Как без рук без кого, без чего
– як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого.
• Как рукой сняло (боль, усталость…)
– як рукою відняло; як вітром звіяло.
• Легок на руку
– легка рука в кого; легку руку має хто.
• Ломать (заламывать) руки
– ламати (заламувати) руки.
• Марать (пачкать) руки об кого, обо что
– паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що.
• Мозолить руки
(разг.) – мозолити руки.
• На живую руку
– на швидку руку; нашвидкуруч.
• На руках чьих, у кого (быть, находиться)
– на руках чиїх, у кого (бути).
• На руку кому
– на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому.
• На скорую руку
– на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк.
• Не даётся в руки кому (не спорится)
– не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому.
• Не с руки, не рука кому что
– не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що.
• Обеими руками ухватиться, схватиться за что
– обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що.
• Одной рукой
– однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.]
• Опускать, опустить руки
– спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.]
• Отбиваться, отбиться от рук
– відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки.
• Отбиваться руками и ногами от чего
(разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого.
• От руки (писать, рисовать, чертить)
– рукою (ручним способом).
• От руки сделать (сделано) что
– рукою (руками) зробити (зроблено) що.
• Отсохни [у меня] руки и ноги
(разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають.
• Подать руку [помощи]
– подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому.
• Под весёлую руку
– у добрім настрої; веселим бувши.
• Под горячую руку
– під гарячу руч (руку).
• Под рукой (быть, находиться…)
– напохваті; під рукою (при руці) (бути).
• Под сердитую руку
– під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому
– попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому
– попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому.
• По правую, по левую руку
– праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку.
• По рукам!
– згода!
• Правая рука чья, у кого
(перен.) – права рука чия, у кого.
• Прибирать, прибрать к рукам кого
– до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого.
• Прибрать к рукам что
– прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що.
• Приложить руку к чему
– докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого.
• Пропускать, пропустить мимо рук
– пускати, пустити повз руки.
• Просить руки кого, чьей
– просити (прохати) руки чиєї.
• Проходить, пройти через руки чьи
– переходити, перейти через руки чиї.
• Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой
– рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким.
• Рука набита чья, в чём, на чём
– рука вправна (набита, наламана) чия, на чому.
• Рука не дрогнет у кого (сделать что)
– рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто.
• Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого
– рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого.
• Рука руку моет [и обе белы бывают]
– рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр.
• Руки вверх!
– руки вгору (догори)!
• Руки не отвалятся у кого
(разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.]
• Руки не протянешь, так с полки не достанешь
– не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр.
• Руки опускаются (отнимаются) у кого
– руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого.
• Руки отваливаются, отвалились у кого
– руки падають, упали в кого; геть стомився хто.
• Руки прочь от кого, от чего
– геть руки від кого, від чого.
• Руки чешутся у кого
(перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого).
• Рукой не достанешь
– рукою не досягнеш.
• Рукой подать
– [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.]
• Сбывать, сбыть с рук кого, что
– збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого.
• Своя рука (у кого)
– своя рука (у кого); має руку (хто).
• Своя рука владыка
– своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр.
• Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого
– зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому.
• Скор на руку
– швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи.
• Сложа (сложив) руки сидеть
– згорнувши (склавши) руки сидіти.
• Смотреть (глядеть) из рук чьих
– дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого.
• Сон в руку
– сон справдився; пророчий сон.
• С пустыми руками
– з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч).
• Средней руки
– пересічний (посередній, помірний).
• С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами)
– з руками і з ногами.
• С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать)
– з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути.
• С рук на руки
– з рук до рук.
• Сходит, сошло, сойдёт с рук кому
– так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому.
• Тяжёлая рука у кого
– важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто.
• Узнать что из верных рук
– довідатися (дізнатися) про що з певного джерела.
• Умывать, умыть руки
(разг.) – умивати, умити руки.
• Ухватиться (схватиться) обеими руками за что
– обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що.
• Ходить, пойти по рукам
– ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки).
• Ходить с протянутой рукой (нищенствовать)
– з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати).
• Чужими руками (делать что)
– чужими руками (робити що).
• Щедрой рукой
– щедрою рукою; щедро.
• Языком болтай, а рукам воли не давай
– язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пліч-о́-пліч, присл.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

ора́торка, ора́торок; ч. ора́тор
1. та, хто виголошує промову. [Мойра Крум – ще одна жінка, яка працювала пліч-о-пліч з Терновим, писала фейлетони й мала безліч коханців, не втрималась та зробила кілька хтивих, по-фейлетонівськи влучних зауваг щодо вовняних панчіх ораторки. (Наталія Доляк «Чорна дошка», 2014). З’їзд комсомолу. Виступає дівчина – голова колгоспу. Сидимо з Павлом Григоровичем Тичиною в президії, і ораторки нам не видно в лице. (Олесь Гончар «Щоденники», 1953). Коли вона каже про жіночі хвороби, жінки зітхають, але ні одна стара і літня не насмілюється перебити ораторку. (Майк Йогансен «Подорож людини під кепом (Єврейські колонії)», 1928). При тім лучило ся, що одна з ораторок виявила побоюванє і відважилась на запитанє: чи жінки коли осягнуть свої жаданя, не будуть примушені консеквентно до повного рівного управненя з мужчинами – виконувати також обовязок війскової служби. (Дѣло, 16.05.1891). Ота сама антидемократична ораторка, коли посувалася проз Петруся, незнарошна натоптала йому ногу, т’але ж нічичирк. (Агатангел Кримський «Перші дебюти одного радикала», 1890).]
2. та, хто володіє мистецтвом виголошувати промови; фахівчиня з ораторства. [Тим більше, Фіскарошку тому так прозвали — красномовною ораторкою, – бо завше славилась смачною бесідою, а в напливі піднесення могла, як молотарка, безугавно сипати цілі промови віршами. (Дмитро Кешеля «Родаки»: роман-колаж, К., 2017). З промови прекрасної ораторки Г. Кузьменко-Струтинської запам’ятались афористичні речі: цей комплекс-молитва за загиблими земляками і повага до пам’яті про них (чимало людей на відкритті шепотіли молитви). (Антоніна Корінь «Слово не сорочка, а … душу гріє», 2016). Як ораторка Мирослава дуже артистична: під час її промови в залі западає цілковита тиша. (Маріанна Малина «Фіолетові діти», 2009).]
3. та, хто агітує когось до чогось. [Біля них он та ораторка, що кликала їх туди, квапиться, звуть її Ніною Миколаївною, вона теж бореться зі спрагою, але дивись, як тримається <…> (Улас Самчук «Втеча від себе», 1982).]
див.: промо́виця, агіта́торка, красномо́виця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 526. – розм.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 738.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Плечо́, здр. пле́чико, поб. плечи́ще = 1. плече́, здр. плеченя́, тко, мн. пле́ченьки, плечи́цї, ра́мо (С. З. Л.). — Плечо́ съ плече́мъ = по́плїч (С. З.), о́плїч (С. Л.), плїч-о-плїч (С. Л.). — Івась Коновченко теє зачуває, велику радість має, з полковником попліч сїдає. н. д.Черезъ плечо́ = по́зплїч.Говори́ть зъ плеча́ = необміркува́вши. 2. лопа́тка. — Купив лопатку телятини.