Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Запропонувати свій переклад для «повітря»
Шукати «повітря» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Атмосфе́ра –
1) атмосфе́ра; 2) обві́тря, пові́тря. |
| Благорастворё́нность (о воздухе) – здоро́вість (пові́тря). |
| Вбира́ть, вобра́ть – вбира́ти, убра́ти, увібра́ти в се́бе, втяга́ти, втягти́ в се́бе, всяка́ти, вся́кнути в се́бе, впива́ти, впи́ти в се́бе, усмо́ктувати, всмокта́ти, всиса́ти, увісса́ти, вси́чувати в се́бе, просяка́ти, прося́кнути чим, набира́тися, набра́тися чого. [Письме́нник вси́чує в се́бе карти́ну сме́рти. (Коцюб.). Втяг у се́бе пові́тря. Суха́ земля́ впива́є в се́бе во́ду. Просяка́ти ду́хом скептици́зму. Набира́тися нови́х по́глядів]. |
| Вдыха́ть, вдохну́ть –
1) вдиха́ти, вдихну́ти. [Удиха́в у се́бе чи́сте пові́тря (Кониськ.)]; 2) (в кого что: сообщать дыхание) – вдиха́ти, (сов.) вдихну́ти, удму́хувати, (сов.) удмухну́ти в ко́го що, надиха́ти, (сов.) надихну́ти кого́, що чим. [Ду́ха живо́го вдмухну́ти в при́спаного істо́рією ве́летня (Єфр.). Надихну́ти гні́вом спі́ви]; 3) (внушить) надиха́ти, надихну́ти, надхну́ти кому́ що и кого́ чим. [Коха́ння мені́ сама́ вона́ надхну́ла (Крим.). Боги́ню людськи́м ду́хом я надхну́ (Франко)]. |
| Взорва́ние – виса́джування в пові́тря. См. Взрыв. |
| Взрыва́ние –
1) риття́, ско́пування; 2) виса́джування в пові́тря. |
| II. Взрыва́ть, взорва́ть на воздух – виса́джувати (ви́садити) в пові́тря; (мину) запали́ти. • Взо́рванный – ви́саджений у пові́тря, зруйно́ваний ви́бухом. |
| Во́здух –
1) пові́тря, (редко) во́здух, об(в)і́тря. • Спёртый, тяжелый -дух – заду́ха (прил. заду́шливий), важки́й дух. • Доступ, освежение -ха – проду́ха. • Горячий напор -духа – і́мпет. [На́че тебе́ і́мпетом з пе́чи вда́рить (Кониськ.)]. • Выйти на во́здух – ви́йти на двір, на (ві́льне) пові́тря. • На -духе – надво́рі, на пові́трі; 2) (церк. утв.) покріве́ць (р. -вця́), во́здух. |
| Возду́шный – повітряни́й, (редко) воздухо́вий. • -ное пространство – пові́тря, (повітряна́ про́сторінь). • -ные течения – течії́ в пові́трі. • -ная баня (сушильный шкаф) – суша́рня. • -ная опухоль – шкурна́ я́духа (пухлина́). • -ный флот – повітряна́ фло́та. • -ный насос – духови́й смок. • -ные замки – химе́ри, надхма́рні будува́ння. • Строить -ные замки – думка́ми (ду́мкою), багаті́ти, у хма́рах літа́ти, надхма́рні пала́ти будува́ти. |
| Высвежа́ть, вы́свежить что – одсвіжа́ти, одсвіжи́ти (ха́ту, пові́тря в ха́ті), прові́трювати, прові́трити (ха́ту). |
| Давле́ние –
1) тиск, на́тиск, по́тиск, натиска́ння, на́гніт. [Під ти́ском воро́жої си́ли. А воно́ й роби́ло на́гніт на їх ду́ші (Грінч.)]. Срв. ещё Наста́ивание, настоя́ние. • Внутрибрюшное давле́ние – тиск черевни́й. • Кровяное д. – кровоти́ск; 2) физ. – ти́снення, тиск, гніт. [Атмосфе́рне ти́снення. Гніт пові́тря, що ото́чує нас]. |
| Ду́шный –
1) (спёртый) заду́шний, важки́й. [Заду́шне пові́тря. Важки́й пах = ду́шный запах]; 2) (знойный) душни́й, парни́й [Душне́ лі́то. День був парни́й], мло́сний. |
| Ё́житься – ї́житися, щу́литися, ку́литися, не́мжитися, зні́ти́тися (сов.). [Щу́лився в за́кутку. Ку́лилася, тремті́ла од до́тику холо́дного пові́тря (Коц.). Не́мжаться баби́, що хо́лодно в ха́ті]. |
| Жа́дный –
1) (жаждущий, хотящ. пить) жадни́й, жажде́нний, спра́глий, жаді́бний; (страстный) жаді́бний, пожа́дливий, жагу́чий. [Жадна́ земля́ ви́пила за лі́то со́нце (Коц.). Спра́глі гу́би. Жаді́бними груди́ма впива́в у се́бе ві́льне пові́тря (Крим.). І шви́дко жаді́бному лю́ду во́ду холо́дну, соло́дку з важко́ї бакла́жки вділя́є (Л.-Укр.). Жа́ді́бна вті́ха]; 2) (обжорливый) ненаже́рливий, па́жерливий, нена́жерний, ненаї́дний, нена́ситний. [Ко́ні, ска́зано, худо́бина па́жерлива]; 3) (алчный, желающий всё присвоить) жадню́чий, заже́рливий, ненаже́рливий, жаде́нний, неси́тий, нена́ситний, невсити́мий на що, загребу́щий, жадо́бен (-бна, -бне) на що. [Жадню́чий пан. І в ко́го він таки́й ненаже́рливий вда́вся? все йому́ ма́ло (Тоб.). От іще́ нена́ситні лю́ди, все їм ма́ло. Неси́ті о́чі. На́ші лю́ди невсити́мі на зе́млю (Кон.). Ру́ки загребу́щі]. Жа́дный (скупой) человек, см. Жадё́ха. |
| Жа́ждать –
1) (испытывать жажду) х(о)ті́ти пи́ти, жада́ти пи́ти, (книжн.) жаждува́ти (Св. П.). • Я жа́жду (ты жа́ждешь и т. д.) – у ме́не (в те́бе) спра́га, жага́; (о частях челов. тела, о растениях) жада́ти чого́, пра́гнути чого́. [Гру́ди жада́ли (пра́гнули) пові́тря. Зів’я́лі де́ре́ва́ пра́гнули во́гкости (води́)]; 2) (сильно желать, с. стремиться) пра́гнути кого́, чого́, жада́ти кого́, чого́, бу́ти жадо́бним на ко́го, на що. [Ща́стя й во́лі се́рце пра́гне (Франко). Слугува́ти пра́гнув я тобі́ (Грінч.). Давно́ моє́ серде́нько тебе́ жада́є. Він жадо́бен на не́ї]. |
| Задыха́ться, задохну́ться –
1) задиха́тися, задихну́тися, души́тися, задуши́тися, уду́шуватися, удуши́тися, (запыхаться от скорого бега, напряжения) заса́пуватися, заса́па́тися. • -ться вследствие недостатка воздуха, от дыма – задиха́тися (задихну́тися, задуши́тися) без пові́тря, в диму́. • Такой смрад, что -ну́ться можно – таки́й смо́рі́д, що й задуши́тися мо́жна. • -ться от гнева, от смеха – души́тися (уду́шуватися), удуши́тися з гні́ву, з(о́) смі́ху. • -ну́ться от жары (о жирных животных) – зажо́хнутися. • Рыба -ха́ется – ри́ба придиха́ється, ду́шиться; 2) (о воде, жидкости: застаиваться) придиха́тися, прид[т]хну́тися, засме́рджуватися, засмерді́тися. • Задыха́ющийся голос – зади́ханий го́лос. |
| Зано́сный – зане́сений. • -ная болезнь – по́шесть, пові́тря. • -ные снеги – закидні́ сніги́. |
| Зара́за –
1) (virus, contagio) зара́за. [Зара́за і пішла́ по всьому́ ті́лу (Кониськ.). Щоб бо́лість лиха́ зара́зою не розійшла́ся (Куліш)]; 2) (о зараз. болезни и перен.) зара́за, по́шесть (-сти), за́меть (-та), (поветрие) пові́тря. [Не зляка́ють тебе́ стрі́ли, ні зара́за ополу́дні (Куліш). Пішла́ по́шесть по лю́дях (Поділля). Це він такі́ думки́ навіва́є! це чи́ста по́шесть! Аби ще всі ді́ти не замети́лися (не заразились) від йо́го! (Крим.)]; 3) -за! (бранно) – хоро́ба! зара́за!; 4) бот., Orobanche epithymium – зара́за, зарази́ха. |
| Заста́иваться, застоя́ться – засто́юватися, засто́ятися, (о воде) засто́ятися, притхну́тися, засмерді́тися. [Я не ба́чу, щоб там ду́мка засто́ювалася, я ба́чу там ненаста́нне кипу́че розумо́ве життя́ (Крим.). Кінь засто́явсь]. • Застоя́вшийся – засто́яний, застоя́лий. [Засто́яне пові́тря. Як у чарівно́му сні вона́ ходи́ла за ним по вузе́ньких прову́лках з застоя́лим тепло́м (Коцюб.)]. |
| Игра́ть –
1) (во что) гра́ти, гуля́ти в що и в чо́го, (тешиться) гра́тися, ба́витися в що, (в детск. яз.) гра́тоньки, грава́тоньки, гуля́тоньки, гуля́точки. [Гуля́ють у тісно́ї ба́би (Рудч.). Гуля́єте в кре́ймахи? В да́мки гуля́єте, чи ні? (Звин.). Чи ти гра́єш в яко́їсь і́грашки, чи що? – говори́ла Оле́ся (Н.-Лев.). Мо́жна гра́тися, мо́жна бі́гати, бурушка́тися без кінця́ (Васильч.). Круго́м них ба́вилася дітво́ра, дзвінки́м ре́готом сповня́ючи пові́тря (Черкас.)]. • -рать в куклы, в жмурки, в мячик – гуля́ти, гра́тися в ляльки́, в пі́жмурки, в м’яча́. • -ра́ть в карты, в шахматы – гра́ти, гуля́ти в ка́рти, в ша́хи. [Тро́є вірме́н за́раз-же з бо́ку біля Ма́рка гуля́ють у ка́рти (Грінч.)]. • -ра́ть по большой, по маленькой – гра́ти в вели́ку, в малу́ гру. • -ра́ть на мелок – на́бір гра́ти. • -ра́ть в бубнах, в пиках – гра́ти на дзві́нці, на вині́. • -ра́ть (с) чем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися (з) чим. • С ним как с огнём -ра́ть – з ним як з огне́м гра́тися, гуля́тися, ба́витися. • -ра́ть кем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися ким. [Чи буде́ш ним мов пта́шкою гуля́тись, на ни́точці прив’я́жеш для дити́ни? (Куліш). Вона́ чу́ла се́рцем, що Микола́й ті́льки ба́виться не́ю (Гр. Григ.)]. • Судьба -ра́ет людьми – до́ля гра́ється людьми́, жарту́є з людьми́. • Кошка -ра́ет с котятами – кі́шка гра́ється з кошеня́тами. • -ра́ет, как кот мышью – гра́ється, як кіт (з) ми́шею. • -ра́ть с кем (иметь партнёром) – гра́ти, гуля́ти з ким; (тешиться, забавляться) гра́тися, гуля́тися, ба́витися з ким. [З соба́кою уну́чок гра́вся (Шевч.). Вовчи́ця на со́нці з вовченя́тами гра́ється (Рудч.). Ще неда́вно вона́ з ї́ми в ляльки́ гуля́лася, а он тепе́р уже́ по́рається (Грінч.)]. • -ра́ть на бирже – гра́ти на би́ржі. • -ра́ть на повышение – би́ти на підви́щення; 2) (на музык. инструм. и о них) гра́ти (на що и на чо́му, у що). [Кобза́р чу́тно як гра́є і співа́є про Морозе́нка (М. Вовч.). Бас гуде́, скри́пка гра́є (Номис)]. • -ра́ть на лире, на скрипке, на дуде, на пианино, на рояли – гра́ти на лі́ру (и на лі́рі), на скри́пку (и на скри́пці), на ду́дку (и у ду́дку), на піяні́но (и на піяні́ні), на роя́лі. [Гра́є на лі́ру (Звин.). Сиди́ть кобза́р на моги́лі та на ко́бзі гра́є (Шевч.)]; 3) что – гра́ти що. • -ра́ть кого, чью роль изображать на сцене – гра́ти, удава́ти кого́, чию́ ро́лю. [Він гра́є Га́млета (Крим.). Жіно́к на теа́трі (гре́цькім) удава́ли теж чоловіки́ (Єфр.). І що-найпишні́шії да́ми з придво́рних вдава́ли на сце́ні субре́ток мото́рних, щоб сла́ви і вті́хи зажи́ть (Л. Укр.)]. • -ра́ть роль чего – гра́ти, (исполнять) відіграва́ти, відбува́ти ро́лю чого́. • Это не -ра́ет роли – це не гра́є ро́лі, це не ма́є ваги́. • -ра́ть главную или руководящую роль, -ра́ть первую скрипку (переносно) – пе́ршу скри́пку гра́ти, пе́ред ве́сти́ в чо́му. [В Ки́їві знайшо́в Шевче́нко ці́лу вже грома́ду ентузіясти́чної мо́лоди, між яко́ю пе́ред вели́ Костома́ров та Кулі́ш (Єфр.)]. • -ра́ть значительную, выдающуюся роль – чима́ло, бага́то ва́жити (в чо́му). • -ра́ть свадьбу – справля́ти весі́лля. [Одно́ї неді́лі справля́ли весі́лля На́стине з Петро́м, дру́гої вінча́ли Гна́та (Коцюб.)]; 4) (об игре света, красок, лица) гра́ти (чим), міни́тися (чим). [Не́бо гра́є уся́кими ба́рвами (Коцюб.). По той бік Ро́сі гра́ла зірни́ця (Н.-Лев.). На уста́х під чо́рним ву́сом гра́ла усмі́шка (Коцюб.)]. • Солнце -ра́ет на Пасху – со́нце гра́є, мі́ниться на Вели́кдень. • Шампанское -ра́ет в бокале – шампа́нське гра́є в ке́ліху. • Румянец -ра́ет – рум’я́нець гра́є, мі́ниться. [В обо́х на щока́х мі́ниться невгаси́мою купи́нкою рум’я́нець (Васильч.)]; 5) (бродить) гра́ти, шумува́ти, мусува́ти, (только переносно) буя́ти. [Чи не той то хміль, що у пи́ві гра́є? (АД.). Мед вже поча́в у бо́чці гра́ти (Сл. Гр.)]. • Молодая кровь -ра́ет – молода́, юна́цька кров гра́є, буя́є, шуму́є. [Бо то не кров юна́цька в ме́не гра́є (Грінч.)]. • Волна -ра́ет – хви́ля гра́є. • Игра́я, Игра́ючи (шутя) – гуля́ючи(сь), заі́грашки[у]. • Это -ючи сделать можно – це гуля́ючи(сь), заі́грашки[у] зроби́ти мо́жна. • И́гранный – гра́ний, гу́ляний. |
| Испаре́ние –
1) (действ.) парува́ння, випаро́вування, ви́парування, (улетучивание) виві́трювання, ви́вітрення; 2) (пар) ви́пар (-ру), ви́парина́, ви́пари (-рів), о́пар (-ру) и о́пар (-ри), ві́дпар (-ру), (удушливое) сопу́х (-ху́). [Пра́ця на фа́бриках і заво́дах ча́сто серед отру́ти їх ви́парів (Касян.). З поли́тої мо́крої мостово́ї підніма́всь о́пар (Н.-Лев.). Пе́рше ішли́ дощі́, да́лі наста́ла жара́ – пішла́ о́пар (Звиног.). Со́нце пригрі́ло, потекли́ річки́, з землі́ аж ві́дпар пішо́в (Свидн.). Пові́тря заду́шливе, загу́сле від нафто́вого сопуху́ (Франко)]. • Вредные -ния – отру́йні ви́пари. • Потные -ния – ви́поти (-тів), ви́пари по́ту. • Удушающие -ния – заду́шливі ви́пари. • -ния человеческого тела – лю́дські ви́поти. |
| Испо́рченность – зі[о]псо́ваність, зіпсу́тість, попсо́ваність (-ости), зі[о]псуття́, (искалеченность) з[по]ні́веченість (-ности), (в нравст. знач. ещё) розпога́нення, зледащі́ння, зледащі́лість (-лости), (грубо) розіпсі́ння, зі[о]псі́ння. • -ность воздуха – зіпсу́тість, зіпсо́ваність пові́тря. • -ность вкуса – зіпсо́ваність, зіпсуття́ смаку́. • -ность нравов – зіпсуття́ звича́їв (но́ровів). |
| Колеба́ние –
1) колива́ння, хита́ння, колиха́ння, хилита́ння, (качание) гойда́ння. • -ние земли – хита́ння землі́. • -ние листьев – колиха́ння (хилита́ння, колива́ння) ли́стя. • -ние воздуха – колива́ння (колиха́ння) пові́тря. • -ние температуры – хита́ння температу́ри. • -ние цен – хита́ння цін; 2) (нерешительность) вага́ння, (редко) вага́, хита́ння, непе́вність (-ности). [Зника́ють геть зневі́ра та вага́ння (Грінч.). Вона́ (наро́дня мо́ва), не вважа́ючи на вся́кі хита́ння, вже почина́є бра́ти го́ру (Єфр.). Гей ви, вороги́! Ми не ма́єм ваги́ (Шевч.)]. • Без -ния – без вага́ння, без хита́ння, без ваги́ (Шевч.), не вага́ючись. |
| Колеба́ть, коле́бливать, колебну́ть –
1) колива́ти, хита́ти, хитну́ти, похитну́ти, схитну́ти, колиха́ти, колихну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, хиля́ти, хильну́ти, хиба́ти, хибну́ти, схибну́ти, (качать) гойда́ти, гойдну́ти. [Пра́вили же́ртви синєку́дрому бо́гу, що зе́млю хита́є (Потеб. Одис.). Ти́сячі тіл колиха́ли пові́тря (Коцюб.). Дзво́ни хилита́ли дрібне́ньку мря́ку (Коцюб.). Не хиба́й кла́дку, бо в во́ду впаду́ (Звин.)]. • -ба́ть листья ветви, ткань – колива́ти, колиха́ти, хилита́ти, гойда́ти ли́стя и ли́стям, ві́ття (гі́лля) и ві́ттям (гі́лля́м), ткани́ну и ткани́ною. [Ве́рби та садовина́ колива́ють ві́ттям (Основа). Ві́тер хилита́є галу́зки (Коцюб.). Ві́тер си́льно гойда́є я́блука, бага́цько попа́дає (Звин.). Про́тяг колиха́є (хилита́є) заві́су (заві́сою) на вікні́ (Київщ.)]; 2) (перен.) хита́ти, похитну́ти, схитну́ти, захита́ти, пору́шувати, пору́шити, зру́шувати, зрухну́ти, зру́шити що. • -ба́ть основы чего – хита́ти (по[з]ру́шувати) підва́лини чого́. • -ба́ть убежденья чьи – хита́ти перекона́ння чиї́. • -ба́ть авторитет, доверие – пору́шувати (хита́ти, сов. захита́ти) авторите́т, дові́ру чию́; см. ещё Поколеба́ть. Коле́блемый – 1) хи́таний, коли́ханий. • Трость, ветром -мая – трости́на, що ві́тер гойда́є; трости́на, ві́тром коли́хана; 2) хи́таний, пору́шуваний, зру́шуваний. |
| Комите́т –
1) коміте́т (-ту). • Бедняцкий -те́т – незамо́жницький коміте́т. • Временный -те́т по делам печати – тимчасо́вий коміте́т у спра́вах (для справ) дру́ку. • -те́т о печати – коміте́т у спра́вах дру́ку. • Исполнительный -те́т – викона́вчий коміте́т. • Главный -те́т общества – головни́й коміте́т, (управление, гал.) ви́діл (-лу) товари́ства. • -те́т грамотности – коміте́т письме́нности. • Городской, районный, окружной -те́т – міськи́й, районо́вий, округо́вий коміте́т; 2) (переносно) ра́да, коміте́т. • Семейный -те́т решил – семе́йна ра́да покла́ла, ви́рішила. • Он в -тете по утаптыванию мостовой (иронич.) – він у коміте́ті торува́ння стежо́к, він дире́ктор сві́жого пові́тря. |
| Ко́поть –
1) кі́[и́]птя́ва, кі́п(о)ть, ки́п(о)ть (-птю), ко́піт (-поту), кіптя́га. [Немо́в бага́ття з де́рева сиро́го, що бі́льше з ньо́го ки́птяви, ніж сві́тла (Л. Укр.). Аж запла́кали: зми́ли той ки́поть, що за сім літ на се́рці осі́в (Г. Барв.). Після́ отру́єного кіптя́гою пові́тря ша́хти голова́ пала́ла (Черкас.)]. • Давать -поть – чаді́ти. [Ля́мпа чади́ть]; 2) (яма дёгте- и смологонная) дігтя́рня, смоля́рня, смолоку́рня. |
| Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький. |
| Лилова́тый – лілува́тий, бузкува́тий, бузко́вий, си́зий. [М’яке́ злотороже́ве пові́тря прийма́є о́ддаль бузко́ві тони́ (Коцюб.)]. |
| Лови́ть, ла́вливать –
1) лови́ти, уло́влювати, (хватать) хапа́ти, ла́па́ти, (захватывать) запопада́ти, (перенимать) перейма́ти кого́, що; срв. Пойма́ть. [Лови́ли, лови́ли та й пійма́ли со́ма (Номис). Ни́тяна сі́тка, що не́ю ло́влять перепели́ (Яворн.)]. • -ви́ть вора с поличным – лови́ти зло́дія з лице́м (з кра́деним, з краді́жкою). • -ви́ть воздух – лови́ти, хапа́ти пові́тря. • -ви́ть на лету – з льо́ту лови́ти; з двох слів розумі́ти. • -ви́ть взгляд – перейма́ти (лови́ти) по́гляд. • -ви́ть рыбу – лови́ти ри́бу, (удой) (в)уди́ти, на́дити ри́бу; срв. Уди́ть. [Ходи́в на рі́чку ри́бу на́дити (Грінч.)]. • -ви́ть рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван – лови́ти ри́бу сачко́м, на блешню́, на переме́т, на кукільва́н, сачи́ти, блешнюва́ти, перейма́ти, кукільва́нити ри́бу. • -ви́ть рыбу, делая прорубь во льду – на духи́ лови́ти ри́бу. • -ви́ть раков в норах – печерува́ти ра́ки. [З Демко́м Павло́ вже печеру́ють ра́ки (Грінч.)]. • Двух зайцев -ви́ть, ни одного не поймать – двох зайці́в ло́виш, ні о́дного не вло́виш. • -вит волк, -вят и волка – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка. • Эта кошка хорошо -вит мышей – цей кіт до́бре ло́вить ми́ші, це ло́вний кіт. • -ви́ть ухом (внимательно слушать) – лови́ти ву́хом. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)]. • -ви́ть ворон (переносно) – лови́ти ґа́ви (вітри́, ви́порожні, ви́торопні, ви́трішки), ї́сти (продава́ти) ви́трішки; срв. Глазе́ть, Ротозе́йничать; 2) -ви́ть в чём, на чём; см. Улича́ть. • -ви́ть в проступке – лови́ти (підло́влювати) в (на) прови́ні. • -ви́ть на месте преступления – лови́ти (ла́па́ти) на гаря́чому (вчи́нкові). • -ви́ть на слове – лови́ти на (в) сло́ві (в мо́ві), бра́ти за сло́во. [Олекса́ндра він бере́ за сло́во (Франко)]; 3) (искать, улучать) шука́ти, вига́дувати. • -ви́ть случай, момент, время – шука́ти, вичі́кувати наго́ди (ви́падку, часи́ни). • -ви́ть глазами – шука́ти очи́ма; 4) см. Красть. • Ло́вленный – ло́влений, ха́паний; срв. По́йманный. |
| Миа́зм(а) – мія́зм (-му); заразни́й ви́пар (-ру), -не́ пові́тря; (микроб) мікро́б (-ба). |
| Морово́й – морови́й. • -вая язва – морови́ця. • -во́е поветрие – морове́ пові́тря, при́мерки (-ків), при́морок (-рку); см. Мор. |
| Му́тный – каламу́тний, му́тний, (о жидкости ещё) баламу́тний, (тусклый) тьмя́ний, (пасмурный) похму́рий, смутни́й. [Чого́ вода́ каламу́тна? чи не хви́ля зби́ла? (Пісня). Хомині́ о́чі каламу́тні, як вода́ з ми́лом (Коцюб.). Ой чого́-ж ти, ми́лая, така́я, як води́ченька мутна́я? (Пісня). Мої́ о́чі тьмя́ні ста́ли (Кониськ.)]. • В -ной воде хорошо рыбу ловить – в каламу́тній воді́ до́бре ри́бку лови́ти (ри́бка ло́виться). • -но небо, ночь -на – смутне́ не́бо, ніч смутна́ (Стар.). • -ный цвет, воздух – мутни́й (тьмя́ний) ко́лір, мутне́ (тьмя́не) пові́тря. • -ное небо, стекло – мутне́ (тьмя́не, непрозо́ре) не́бо, скло. [Мутні́ шибки́ (оконн. стёкла) (Васильч.)]. • -ная краска – мутна́ (те́мна, нечи́ста) фа́рба (кра́ска). |
| Нака́чка –
1) помпува́ння, напомпо́вування, насмоко́вування, (редко, рус.) нака́чування, (воздуха ещё, гал.) млинкува́ння, оконч. напомпува́ння, насмокува́ння, накача́ння, намлинкува́ння чого́. [Помпува́ння пові́тря (Франко)]; 2) – а) упо́ювання, наду́длювання, напомпо́вування, оконч. упо́єння и упої́ння, наду́длення, напомпува́ння кого́ чим; б) напиха́ння, напомпо́вування, оконч. напха́ння́, напомпува́ння кого́ чим. Срв. Нака́чивать 1 и 2. |
| Недоста́ток –
1) кого, чего – (отсутствие) брак (-ку) кого́, чого́, (нехватка) недоста́ча, неста́ча кого́, чого́. [Брак фарб на свої́й палі́трі пое́т надолу́жує зву́ками (Рада). Брак відпові́дної літерату́ри (Наш). Недоста́ча досві́дчених робітникі́в (Пр. Правда). Недоста́ча сві́жого пові́тря (Франко). На всьо́му (у світли́ці) є слід недоста́чі пильнува́ння (Л. Укр.). Неста́чу вну́трішнього змі́сту силку́ється надолу́жити на самі́ не́рви розрахо́ваними слова́ми (Рада)]. • Вследствие -тка, по -тку чего – через брак чого́, за бра́ком чого́, через те що браку́є чого́, бо браку́є чого́. [Через брак гро́шей му́сіли спини́тися вся́кі спра́ви (Доман.). Неможли́вість да́ти мі́сце пе́вній осо́бі через брак вака́нсії (Коцюб.)]. • -ток воды, хлеба – брак (недоста́ча) води́, хлі́ба, безві́ддя (-ддя), безхлі́б’я (-б’я). [Де́котрі од безві́ддя та безхлі́б’я по степу́ па́дали (Куліш)]. • -ток надлежащего надзора – брак нале́жного до́гляду, мали́й до́гляд. • -ток памяти, ума – брак па́м’яти, ро́зуму. • -ток средств – а) брак за́собів; б) (бедность) неста́тки; см. ниже под 3); 2) в чём – недоста́ча чого́ и в чо́му, брак чого́. [Ну, кажи́: чого́ тобі́ недоста́ча? (Звин.). Нам недо́бре: в нас хлі́ба недоста́ча (Звин.). Сього́-того́ тре́ба, жі́нка не вважа́є: ті́льки чого́ недоста́ча, – в ба́тька-ма́тір ла́є (Грінч. III). Коли́ в манастиря́х був папіру́су брак, ченці́ з руко́пису старе́ письмо́ змива́ли (Вороний). Купи́в-би всього́, та брак гро́шей (Сл. Гр.)]. • Есть -ток в чём – браку́є чого́, є недоста́ча в чо́му (чого́), (описат.) ску́по (то́нко) на що и чого́, (шутл.) посу́ха на що. [Ску́по в ме́не на гро́ші (Кониськ.). В ме́не гро́шей то́нко (Васильч.). Знать у вас на честь посу́ха, в нас – на копійки́ (Рудан.)]. • Нет, не было -тка в ком, в чём – не браку́є, не бракува́ло кого́, чого́, нема́(є), не було́ недоста́чі в ко́му, в чо́му, (гал.) не хибу́є, не хи́бне, не хибува́ло, не хи́бло кого́, чого́. [В збі́рці пое́зій він показа́в і свої́ га́рні прикме́ти, яки́х у йо́го бага́то, так і хи́би, яки́х йому́ теж не браку́є (Н. Громада). Ні в чім не було́ недоста́чі (Квітка). Коли́ вже да́но при́клад, не хи́бло й наслі́дувачів (Павлик)]. • Окажется -ток в чём – ви́явиться, що браку́є (нестає́, невистача́є чого́); забра́кне що и чого́. • Испытывать (терпеть), испытать -ток в чём – зазнава́ти (при отрицании ещё знати), зазна́ти недоста́чі (нужды: ну́жди́) в чо́му, (иногда) нужда́тися чим, бідува́ти на що, голодува́ти на що. [Не зазна́ли вони́ ні в чо́му недоста́чі (Коцюб.). Не зна́є душа́ його́ недоста́чі в нічо́му, чого́ бажа́є (Куліш). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.). Найпа́че біду́є на штани́ (Корол.). На гребінці́ я не голодува́ла (Житом.)]; 3) (нужда) неста́ток, недоста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, недоста́тки (-ків), (редко) неста́чі (-та́ч), (нищета, убожество) зли́дні (-нів). [Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Товариші́ насклада́ли з неста́тків свої́х грошеня́т (Р. Край). Ці́ле його́ життя́ пройшло́ в бі́дності і недоста́тку (Франко). Вироста́в у зли́днях та недоста́чах (Мирний)]. • Жить в -тке – жи́ти в (при) зли́днях (при вбо́зтві, убо́го), злиднюва́ти; 4) (дефект, порок) ва́да, хи́ба, (из’ян) ґа́нджа (ж. р.), ґандж (-джу, м. р. и -джи, ж. р.) и ґанч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), дога́на, прига́на. [В не́ї були́ свої́ ва́ди, – напри́клад, вона́ була́ ду́же го́рда (Грінч.). Не вважа́ючи на дрібні́ ва́ди в його́ тво́рах, Шевче́нко єсть ге́ній (Грінч.). Недо́брий, ка́жеш, борщ? а яка́-ж йому́ ва́да? (Звин.). Не бу́демо випра́вдувати хиб на́шого наро́ду (Грінч.). До́брість – на́ша пе́вна хи́ба (Самійл.). Це в йо́му мале́нька хи́ба, мале́нька ґа́нджа (Н.-Лев.). Кінь – як со́кіл, і ґа́нчу не ма́є (Рудан.). Сви́та до́бра, ніде́ дога́ни в ній нема́ (Звин.)]. • Пороки и -тки – хи́би й ва́ди. • Душевный -ток – душе́вна ва́да. • Органический, природный -ток – органі́чна, приро́дна ва́да (ґа́нджа). • Телесный -ток – тіле́сна ва́да, (увечье) калі́цтво. • Находить, найти -тки в ком, чём – знахо́дити, знайти́ ва́ди (хи́би, ґа́нджу, ґандж, ґанч) в ко́му, в чо́му, ґанчува́ти кого́, що, дава́ти, да́ти дога́ну (прига́ну, га́ньбу́) кому́, чому́. [Ді́вчина вереду́є з жениха́ми, ґанчу́є (Гуманщ.). Сви́та до́бра, ніхто́ дога́ни не дасть (Чигиринщ.)]. |
| Нездоро́вый –
1) (больной) нездоро́вий, слаби́й, х(в)о́рий, неду́жий. [А хоч ра́на й загої́лась, – він… нездоро́в (Франко)]. • Быть -вым – незду́жати, бу́ти слаби́м (х(в)о́рим). [Він і фізи́чно ще тро́хи незду́жав (Виннич.)]; 2) (слабый) нездоро́вий, кво́лий, мля́вий, (хилый) хи́рий, хи́рний, хи́рявий. [Хи́рне, мля́ве та кво́ле поколі́ння інтеліге́нції (Крим.)]; 3) (вредный для здоровья) нездоро́вий, непожи́то́чний, шкідли́вий, вадли́вий; (неполезный) непожи́то́чний; (о воде) нездоро́вий, него́жий. • -вый климат – нездоро́вий (шкідли́вий, вадли́вий) клі́мат, нездоро́ве (шкідли́ве, вадли́ве) підсо́ння, (воздух) -ве пові́тря. • -вая местность – нездоро́ва місце́вість. • -вая пища – нездоро́ва (непожи́то́чна) ї́жа; 4) (перен.: болезненный) нездоро́вий, х(в)оробли́вий, бо́лісний. • -вое любопытство – нездоро́ва (х(в)оробли́ва) ціка́вість. • -вое явление – х(в)оробли́ве я́вище. |
| Ненасы́щенный – ненаси́ч[щ]ений. [Ненаси́чене пові́тря (Троян.)]. |
| I. Нечи́стый, прлг. –
1) (с примесью) нечи́стий. [Нечи́ста пшени́ця, нечи́ста олі́я (Сл. Ум.)]. • -тая масть – нечи́ста масть. • -тая кровь – нечи́ста кров; 2) нечи́стий, (грязный) брудни́й, (особ. с жидкой грязью) кальни́й, (загрязнённый) занечи́щений, (о мутной воде ещё) каламу́тний, (неопрятный) неоха́йний. [Нечи́ста (брудна́) оде́жа) (Київщ.). Не шука́є по́мислу брудно́го (Франко). Би́дло те брудне́ (Франко). Спа́ли ме́ртвим сном на кальні́м помо́сті в каза́рмі (Черкас.). Занечи́щена (каламу́тна) вода́ (Київщ.)]. • -тое бельё – брудна́ (нечи́ста, чо́рна, кальна́) біли́зна. [Хо́дить у чо́рній соро́чці, бо не ма́є в що зміни́тися (Звин.)]. • -тое дело – нечи́ста (грязное: брудна́) спра́ва. • -тое лицо – нечи́сте обли́ччя (лице́). • -тая совесть – нечи́ста со́вість, нечи́сте сумлі́ння. • -тый на руку – на ру́ку нечи́стий, хапки́й, хапови́тий. [На па́сіку тре́ба чолові́ка, щоб не хапки́й (Черкащ.). У нас лю́ди хапови́ті (Вовчанщ.)]. • Быть -тым на руку – ма́ти нечи́сті (не зо́всі́м чи́сті) ру́ки (па́льці), бу́ти хапки́м (хапови́тим), ма́ти до́вгу ру́ку (ла́пу). [Гнат не зо́всім ма́є чи́сті па́льці: не ра́з там крізь них і де́що чуже́ прослизне́ться (Франко)]; 3) (скверный, дурной) нечи́стий. • -тый воздух – нечи́сте пові́тря. • -тый выговор – нечи́ста вимо́ва. • -тый дух – нечи́стий (дух); см. ещё ниже -тая сила б. • -тое животное – нечи́ста твари́на. • -тая сила – а) (соб.) нечи́ста (вра́жа) си́ла; б) (бес) нечи́стий (-того), (реже) нечи́ста (си́ла); (сбивающая с пути) блуд (-ду); срв. II. Нечи́стый. [Блуд напа́в (Брацл.)]. • У нас -то (устар.) – в нас нечи́ста си́ла во́диться (завела́ся), в нас нечи́сте мі́сце. |
| Ночной – нічни́й, (происход. ночью, свойственный -чи ещё) вночі́шній. [По́гляд звів геть на не́бо нічне́є (Л. Укр.). В те́мряві нічні́й (Вороний). Калата́ло нічно́го сто́рожа (Коцюб.). Гудо́к прорі́зав пові́тря; кінча́лася нічна́ змі́на (Ледянко). Холо́дне вночі́шнє пові́тря (Грінч.) Серед вночі́шньої ти́ші (Корол.). Цвірча́ли вночі́шні цвіркуни́ (Загірня)]. • -на́я бабочка, -но́й мотылёк – не́тля, нічни́й мете́лик. [В гнівли́ве се́рце по́мисл злий, як не́тля в сві́тло, ли́не (Франко)]. • -ны́м бытом – вночі́; см. ниже -но́й порой. -но́е время, -на́я пора – нічни́й (вночі́шній) час, нічна́ доба́, (редко) нічна́ діб (р. доби́); см. Пора́ 1. • В -но́е время, -но́й порой, в -ну́ю пору – вночі́, за но́чи, нічно́го (вночі́шнього) ча́су, нічно́ї доби́, нічно́ю добо́ю, (диал.) уні́чпори (Біл.-Нос.); срв. Но́чью. • -но́й горшок – нічни́й го́рщик, нічни́й горще́чок, (нічне́) горня́(тко), урина́л (-ла), нічна́ ва́за, (эвфем.) генера́л. [Переда́йте мені́, будь ла́ска, нічни́й го́рщик (М. Хвильов.). Карло́ Іва́нович увійшо́в з поро́жнім «генера́лом» і поста́вив його́ обере́жно під кро́вать (М. Хвильов.). Шви́дше посади́ дити́ну на горня́тко! (Звин.)]. • -но́й дозор – нічни́й дозі́р, нічна́ ва́рта (ча́та). • -на́я красавица, бот. – а) (Hesperis matronalis L.) вечерни́ці (-ниць) (паху́чі), вечі́рня (нічна́) фія́лка, вечі́рня (нічна́) доба́; б) -на́я красавица и -на́я красота (Mirabilis Jalappa L.) нічна́ краса́; в) -на́я красавица и -ны́е духи (-но́й дух) (Platanthera bifolia Rchb.) любка (дволиста), нічна́ фія́лка. • -но́й мрак, см. Мрак. • -но́й отдых – нічни́й відпочи́нок (-нку), спокі́йне ночі́вля (-ля, ср. р.). [Як тебе́ забра́ли в москалі́, – ні одного́ спокі́йного ночі́вля не ма́ли ми (Г. Барв.)]. • -но́й пастух – нічни́й пасту́х, нічлі́жник, (редко ночлі́жник), нічліжа́нин, (редко) ночліжа́нин (мн. -жа́ни, -жа́н). [Ночлі́жники ба́чили, що такі́-то коло їх ко́ней ворожи́ли (Номис)]. • -ная птица – нічни́й (вночі́шній) птах, нічна́ (вночі́шня) пта́ха (пта́шка), нічни́ця. • -на́я работа – нічна́ (вночі́шня) робо́та; нічкува́ння. • -ная рубашка – нічна́ соро́чка, соро́чка на́ ніч. • -но́е светило – нічне́ світи́ло, мі́сяць (-ця), мі́сяць ясноро́гий, нічни́к (-ка́) (Чуб. I), (поэт., аллег.) золота́ діжа́. • -на́я тень – нічна́ (вночі́шня) тінь; (видение) нічни́й при́вид. |
| Оглаша́ть, огласи́ть –
1) оголо́шувати, оголоси́ти, розголо́шувати, розголоси́ти, оповіща́ти, оповісти́ти, о[роз]публіко́вувати, о[роз]публікува́ти, ясува́ти, яси́ти. [Зібра́в усі́х коло се́бе та й оголоси́в, що бу́де роздава́ти хліб голо́дним. Газе́ти розголоси́ли по всьо́му сві́ту про поді́ї. Що хоч зо мно́ю роби́, ті́льки ба́тькові не яси́]. • Оглаша́ть, -си́ть чету, вступающих в брак – оклика́ти, окли́кнути, виклика́ти, ви́кликати молоди́х, заповіда́ти, запові́сти молоди́х, за́повіді дава́ти молоди́м; 2) розтина́ти, розітну́ти (и розтя́ти), сповня́ти, спо́внити що, луна́ти, залуна́ти в чо́му. • -а́ть воздух воплями, стенаниями – розтина́ти пові́тря ле́ментом, голосі́нням. • Радостные крики -си́ли воздух – ра́дісні по́крики залуна́ли в пові́трі. • Оглашё́нный – о[роз]голо́шений, опові́щений, о[роз]публіко́ваний. |
| Освежа́ть, освежи́ть – відсві́жувати, відсвіжа́ти, відсвіжи́ти, свіжи́ти, (п)освіжа́ти, (п)освіжи́ти, (влагою, водою) відволо́жувати, відволожи́ти, (утолить немного жажду) закропля́ти, закропи́ти. • -жи́ть воздух – відсвіжи́ти пові́тря. • -жа́ть запасы – прові́трювати (сов. прові́трити) запа́си. • -жа́ть, -жи́ть в памяти – відсві́жувати, -жа́ти, -жи́ти в па́м’яті, поновля́ти, понови́ти в па́м’яті що. • Вода -жа́ет – вода́ відволо́жує, свіжи́ть, відсві́жує. • Освежа́ющий. см. Освежи́тельный. • Освежё́нный – від[о]сві́жений, відволо́жений; закро́плений. |
| Отра́вливать и Отравля́ть, отрави́ть – тру[о]ї́ти, стру[о]ї́ти, отру́[о́]ювати, отру[о]ї́ти кого́, що, (многих) потру[о]ї́ти, поотру́[о́]ювати кого́, що, (делать ядовитым, заражать) затру́[о́]ювати, затру[о]ї́ти, позатру́[о́]ювати що, затрою́дити що. • -ля́ть кому-л. жизнь, радость – тру[о]ї́ти, затру́[о́]ювати кому́ життя́, ра́дість. • Отра́вленный – отру́[о́]єний и отру́тий, стру́[о́]єний, затру́[о́]єний и затру́тий и т. д. -ный воздух – затру́[о́]єне (отру́[о́]єне) пові́тря. |
| Охлажда́ть и охола́живать, охлади́ть и охолоди́ть – холоди́ти, охоло́джувати, охолоди́ти, (обычно о жидкости и переносно) осту́джувати, остуджа́ти, остуди́ти, студи́ти, простуди́ти. [Яки́м зі́ллям бі́дне се́рце моє́ остуди́ти? (Г. Барв.)]; (о помещении) холоди́ти, вихоло́джувати, ви́холодити, висту́джувати, ви́студити що. [Ри́паєшся (часто отворяешь дверь) і ха́ту ті́льки вихоло́джуєш]. • Влага -да́ет воздух – ві́льгість охоло́джує пові́тря. • Неуспех -да́ет рвение – невда́ча охоло́джує за́пал (запопа́дливість). • -ди́ть запёкшиеся уста – охолоди́ти сма́жні (в)уста́. • Охлаждё́нный – охоло́джений осту́джений, ви́студжений. |
| Панде́мия – панде́мія (-ії), зага́льна по́шесть, пошесне́ пові́тря. |
| Пло́тный –
1) (сжатый, густой, компактный) щі́льний, сти́слий, густи́й, зби́тий, ли́тий, яде́рний, напру́гий, дебе́лий. [Ті́сно зби́та ку́па люде́й (Франко). Яде́рний огіро́к. Сти́слі ви́рази. Дебе́ле сукно́. Густе́ пові́тря]; 2) (сплошной, без промежутков) щі́льний, густи́й. [Сте́жка йшла́ між двома́ щі́льними сті́нами кипари́сів (Л. Укр.). Густе́ покрива́ло]; 3) (о человеке и животных) дебе́лий, гладки́й, гру́бий, зажи́вний, ті́ли́стий, огрядни́й, опа́систий, креме́зни́й, заса́дистий, окла́дкуватий, опо́листий, нато́пт[к]уваний, густи́й. [На кня́жому дебе́лім ті́лі глибо́кії на ла́до ра́ни (Шевч.). Він груби́й здоро́вий чолові́к. Запита́в він зажи́вного па́на сере́дніх літ (Франко). Ті́листий він. Огрядна́ жі́нка. Мале́нький кремезни́й дідо́к. Окла́дкуватий чолові́к. Коза́к літ п’яти́десяти, низьки́й, нато́птуваний (Мир.). Густи́й віл]; 4) см. Пло́ский. |
| Пова́льный –
1) (о болезни) по́шесний. • -ная болезнь – по́шесна хоро́ба, по́шесть (-сти), помі́рок (-рку), пові́тря. См. ещё Мор, Пове́трие; 2) зага́льний; см. Поголо́вный. • -ный обыск – зага́льний трус. |
| Пове́трие – пові́тра (-ри, ж. р.) и пові́тря (-ря, ср. р.), по́шесть (-ти). [Така́ пові́тра пішла́, що лю́ди мруть – холе́ра. Вона́ (війна́) була́ немо́в лихе́ пові́тря (Л. Укр.). Вда́рить на твою́ скоти́ну пові́трям тяжки́м (Св. П.)]. • Моровое -рие – помі́р, помі́рок (-рку). |
| Поднима́ться и Подыма́ться, подня́ться – підійматися (піднима́тися), під(ій)нятися, здійма́тися, (зниматися), знятися, здійня́тися, підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, підно́ситися, підне́сти́ся, зно́ситися, зне́стися, (о мног.) попідійма́тися, поздійма́тися, попідво́дитися, позво́дитися; (стр. з.) бу́ти пі́днятим, зня́тим, підве́деним, зве́деним, підне́сеним, (при помощи рычага) підва́жуватися, підва́житися, бу́ти підва́женим. [Дим до не́ба підійма́всь (Шевч.). Ого́нь розгора́ється, здійма́ється все ви́ще й ви́ще (Васильч.). Там ви́соко блаки́тно-те́мне не́бо знима́ється у зо́рях осяйни́х (Грінч.). Підвели́сь похи́лені го́лови (Єфр.). Неха́й ли́хий знесе́ться, хоч до не́ба (Св. П.). Ни́жча полови́на ра́ми (у вікні́) підво́диться вго́ру]. • -ма́ться, -ня́ться с места, с постели, со стула (вставать) – підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́стися (на но́ги), підійма́тися, під(ій)ня́тися, здійма́тися, зня́тися з мі́сця, з посте́лі, з крі́сла; срв. Встава́ть. [Підвела́ся з крі́сла (Коц.). Не хтів встава́ти, одна́к му́сів зве́стися (Коц.). Хо́че зня́тися з ла́ви, та не си́ла (М. Вовч.)]. • Он с места не -ма́ется – він з мі́сця не підво́диться (не ру́шить). • Гости -нялись и ушли – го́сті зня́ли́сь і пішли́. • Он упал, но тотчас же -ня́лся́ – він упа́в, але́ за́раз-же під[з]ві́вся (підня́всь). • Больной -ня́лся – хво́рий підві́вся. [Лежа́в мі́сяців зо́ три; да́лі підві́всь. Хо́джу і роблю́ (Тесл.)]. • Всходы -ма́ются – схо́ди підбива́ються вго́ру (Грінч.). • -ма́ться (вставать) – встава́ти, вста́ти, підійма́тися, підня́тися, (быстро) схо́плюватися, схопи́тися, (о мног.) повстава́ти, посхо́плюватися. [Со́нце так ра́но схопи́лося]. • Мы -няли́сь до рассвета – ми вста́ли (схопи́лися) ще вдо́світа (ще на світ не благослови́лось). • -ма́ться на ноги (букв. и перен.) – спина́тися, с[зі]п’я́стися, зіпну́тися (зіпну́ся, зіпне́шся и т. д.), здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́сти́ся на но́ги, (порывисто) схо́плюватися, схопи́тися, схва́чуватися, схвати́тися, зрива́тися, зірва́тися на (рі́вні) но́ги. [Зві́вся на но́ги (Коцюб.). Лю́ди її́ я́кось ви́годували закі́ль зняла́сь на но́ги (Г. Барв.). Ті́льки сп’я́ло́ся на но́ги (подросло), вже хо́че жи́ти по-своє́му (Берд. п.). Украї́на почала́ на вла́сні но́ги в письме́нстві спина́тись (Єфр.)]. • -ма́ться на цыпочки – спина́тися, с[зі]п’ясти́ся, зіпну́тися навспи́нячки, на ди́бошки или на но́ги. • Разоренному -ня́ться трудно (оправиться) – зубо́женому ва́жко підня́тися, ста́ти на но́ги. • Заяц -ня́лся в четырёх шагах от собак – за́яць зня́вся (ско́чив) кро́ків за чоти́ри від соба́к. • -ма́ться (о руке, голове) – з[під]во́дитися, з[під]ве́сти́ся, здійма́тися, зня́тися, підно́ситися, підне́сти́ся. [У ме́не рука́ не здійма́ється її́ уда́рити (Мирн.). Рука́ на те́бе не зведе́ться (Макс.)]. • Руки не -ма́ются что-л. делать – ру́ки не беру́ться (не здійма́ються) що роби́ти (или до робо́ти). • -ма́ться на гору, по лестнице – здійма́тися, зня́тися, бра́тися на го́ру, по схо́дах; срв. Взбира́ться. • -ма́ться (в высь: о птицах, дыме, солнце и т. д.) – підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, з[під]но́ситися, з[під]не́стися на що, в що, (часто о солнце, луне) підбива́тися, підби́тися, підбира́тися, підібра́тися, (реже) підхо́дити, підійти́, підхо́плюватися, підхопи́тися, (о птицах, иногда) під[з]бива́тися, під[з]би́тися, вибива́тися, ви́битися. [Ви́соко підні́сся оре́л сизокри́лий (Самійл.). Він підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.). Зно́сяться молитви́ до не́ба. Со́нце підняло́ся височе́нько (Неч.-Лев.). Со́нце вже ви́соко підби́лось вго́ру (Неч.-Лев.). Со́нце вже геть підійшло́ (Крим.). Си́ві голубо́ньки, здіймі́теся вго́ру (Чуб.). Підби́всь си́зий голубо́чок уго́ру висо́ко (Чуб.). Уже́ качки́ зно́сяться. З га́ласом зняло́сь воро́ння (Коц.)]. • -няла́сь стая голубей – зня́лася згра́я голубі́в. • -ня́лся рой пчёл – зня́вся рій бджіл. • -ма́лись высокие здания – здійма́лись висо́кі буди́нки. • -ня́ться на воздух, -ться на аэроплане – зня́тися в пові́тря, зня́тися на літако́ві. • Вот те высоты, на которые может -ня́ться свободный человеческий дух – ось ті високості, на які́ (куди́) здійня́тись мо́же ві́льний дух лю́дський (Коц.). • Занавес -ма́ется – заві́са (запо́на, засло́на) підійма́ється, зно́ситься. • -ма́ться (о пыли, тучах, тумане, дыме, паре и т. д.) – здійма́тися, зня́тися, підійма́тися, підня́тися, зно́ситися, зне́стися, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, ста́витися, (о пыли ещё) збива́тися, зби́тися, курі́ти, закурі́ти. [Зняла́ся ку́рява (Васильч.). Ку́рява ста́вилась за бри́чкою (Свидн.). Повста́в леге́нький тума́н (Неч.-Лев.). Встає́ хма́ра з-за лима́ну (Шевч.). Зби́лася така́ ку́рява. Пил закурі́в (Хвильов.)]. • -ма́ться (о ветре, буре, грозе, метели) – здійма́тися, зня́тися, руша́ти(ся), (з)ру́шити(ся), (быстро: срываться) зрива́тися, зірва́тися, схо́плюватися, схопи́тися, устава́ти, уста́ти, зві́ятися, (о ветре, безл.) завітри́ти. [І зняла́ся вели́ка вітряна́ бу́ря (Св. П.). Здійма́ється (встає́) бу́ря, гроза́. Ру́шився бі́льший ві́тер (Мирн.). Зірва́лася шу́ра-бу́ря]. • -ла́сь гроза, метель – зняла́ся (ру́шила) завірю́ха, бу́ря. • Ветер -ня́лся – зня́вся, схопи́вся (зірва́вся) ві́тер, или безл. завітри́ло (заветрило). • -няла́сь волна (волнение) – зня́лася, вста́ла хви́ля. [Вста́ла на Чо́рному мо́рі би́страя хви́ля (Дума)]. • -ма́ться (о шуме, крике, ссорах, войне и т. д.) – зчиня́тися, зчини́тися, здій[зни]ма́тися, з(дій)ня́тися, підійма́тися, під(ій)ня́тися, повстава́ти, повста́ти, устава́ти, уста́ти, збива́тися, зби́тися. [Що-дня́ зчиня́лась яка́ істо́рія (Грінч.). Зчиня́вся невимо́вний ре́гіт (хохот) (Крим.). За столо́м здійма́вся страше́нний за́колот (Коц.). Зня́вся таки́й крик, на́че кого́ рі́зали (М. Вовч.). Зняла́ся револю́ція (Доман.). На селі́ підня́вся га́лас (Неч.-Лев.). Як підни́меться ка́шель (Квітка). Встаю́ть ві́йни. Така́ бу́ча (суматоха) зби́лася (М. Вовч.)]. • -ма́ется горячий спор – зчиня́ється палка́ спі́рка (Грінч.). • Пламенем -ня́лся народный гнев – по́лум’ям зня́вся наро́дній гнів (Коц.). • -ла́сь тревога – зняла́ся триво́га. • -ма́ться (вырастать) – виганя́тися, ви́гнатися, підганя́тися, підігна́тися, уганя́ти, у(ві)гна́ти. [Росла́ вона́, уганя́ла ху́тче від козако́вого вну́ка Миха́йла (М. Вовч.)]. • -ма́ться (о волосах, шерсти) – підійма́тися, підня́тися, става́ти, ста́ти (ди́бом, ди́ба, ду́бом, догори́); срв. Дыби́ться 1. [І догори́ підня́всь у ме́не во́лос]; (об ушах) насторо́ш[ч]уватися, насторо́ш[ч]итися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися. • -ма́ться на дыбы (о лошади) – зво́дитися, зве́сти́ся, спина́тися, сп’ясти́ся, става́ти, ста́ти го́пки, ди́ба, ца́па; срв. Дыби́ться 2. • Тесто -ма́ется – ті́сто підхо́дить (уго́ру). • Вода -ма́ется – вода́ прибува́є, піджива́є, підхо́дить. • Вода в реке -ма́ется – вода́ в рі́чці прибува́є, йде вго́ру. • Вода -няла́сь в реке на сажень – води́ в рі́чці прибуло́ на са́жень, вода́ в рі́чці підійшла́ (підне́слася) на са́жень. • Река -няла́сь – ріка́ підійшла́, підне́слася, зняла́ся, прибула́. • Термометр -ня́лся на десять градусов – тепломі́р (гра́дусник) підня́вся (підні́сся) на де́сять ступені́в. • Барометр -ма́ется – баро́метр підійма́ється, підно́ситься, йде вго́ру. • -ма́ется настроение, голос – здійма́ється, підно́ситься на́стрій, підно́ситься го́лос. • -ма́ться выше обыдёнщины – підно́ситися по-над буде́нщину (Крим.). • -ма́ться (о благосостоянии, промышленности, просвещении и т. д.) – підно́ситися, підне́стися, іти́, піти́ вго́ру (Куліш). • -ма́ться (войной и т. д.) на кого, против кого – става́ти, ста́ти, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́стися на ко́го, на що, проти ко́го, проти чо́го. [Чи там ра́ду ра́дять, як на ту́рка ста́ти (Шевч.). Повста́ньмо-ж тепе́ра усі́, як оди́н (Л. Укр.). Вста́не наро́д на наро́д (Св. П.). Зведи́сь, наро́де, простягни́ ру́ку на свою́ пра́вду (Коц.)]. • -ня́лось восстание в стране – здійняло́сь повста́ння в краю́ (Л. Укр.). • Все -няли́сь на общего врага – усі́ вста́ли на спі́льного во́рога. • -ма́ться, -ня́ться на защиту своих прав, своей страны – става́ти, ста́ти до оборо́ни (на оборо́ну) свої́х прав, свого́ кра́ю. • -ня́ться в оборону кого – уста́ти за ко́го, за що, обста́ти за ким, за чим. • Знамя свободы -ма́ется – пра́пор во́лі зво́диться, зно́ситься, підно́ситься. • -ма́ться (о цене) – іти́, піти́ вго́ру, (быстро) підска́кувати, підско́чити. [Ціна́ пішла́ вго́ру. Ціна́ на хліб ра́птом підско́чила (Коцюб.)]. • -ма́ться в цене – у гро́ші йти́. • Цена на хлеб -ма́ется – ціна́ на хліб іде́ вго́ру (росте́). • Хлеб в цене -ма́ется – хліб іде́ в гро́ші. • -ма́ться на хитрости – бра́тися, узя́тися на спо́соби́, на шту́ки, на хи́трощі. |
| I. Подрыва́ние –
1) підрива́ння; 2) (порохом) підрива́ння, підса́джування, виса́джування в пові́тря; (взрывание) зрива́ння, виса́джування (в пові́тря); 3) (о силах, здоровьи) підрива́ння, підвере́джування, пору́шування, збавля́ння; см. Подрыва́ть, Подорва́ть. |
| I. Подрыва́ть, подорва́ть –
1) (разорвать сысподу) підрива́ти, піді́рвати, (о мног.) попідрива́ти, (надрывать) надрива́ти, надірва́ти, (о мног.) понадрива́ти що; 2) (порохом и т. п.) підрива́ти, підірва́ти, підса́джувати, підсади́ти в пові́тря, зру́шувати, зру́шити, (взрывать) виса́джувати, ви́садити в пові́тря що. • -рва́ть стену крепости – підірва́ти (підсади́ти) (в) форте́ці сті́ну; 3) (наносить ущерб) підрива́ти, підірва́ти, (о мног.) попідрива́ти, шко́дити, пошко́дити що, кому́. [Війна́ підірва́ла торго́[і́]влю]; (о силах, здоровьи) підрива́ти, підірва́ти, пору́шувати и поруша́ти, пору́шити, під[у]вере́джувати, під[у]вереди́ти, збавля́ти, зба́вити, (о мног.) позбавля́ти. [Гнав коня́ чим-дуж та й підірва́в. Підірва́в себе́ тяжко́ю робо́тою. Підвереди́в себе́, підійма́ючи важке́. Си́лу втра́тила, здоро́в’я зба́вила (Мирн.)]. • -ва́ть авторитет чей, доверие – підрива́ти, підірва́ти (пору́шувати, пору́шити) авторите́т чий, дові́р’я чиє́. • Подо́рванный – піді́рваний, (о мног.) попідри́ваний; (о силах, здоровье) піді́рваний, пору́шений, під[у]вере́жений, зба́влений; (о стене и т. п.) піді́рваний, зру́шений, підса́джений. |
| Подрыва́ться, подорва́ться –
1) підрива́тися, піді(о)рва́тися; 2) (порохом и т. п.) підрива́тися, підірва́тися, підса́джуватися, підсади́тися, бу́ти піді́рваним, підса́дженим; (взрываться) виса́джуватися, ви́садитися, бу́ти ви́садженим в пові́тря; 3) (о силах, здоровьи) підрива́тися, підірва́тися, під[у]вере́жуватися, під[у]вереди́тися, (о мног. попідвере́джуватися), поруша́тися, пору́шитися. [Вони́ потро́ху звика́тимуть до пра́ці, не підтрива́тимуться на тяжкі́й робо́ті (Єфр.)]. |
| Прах –
1) (пыль в букв. и переносном значении) по́рох (-ху, мн. порохи́, редко слав. прах (-ху)), пил (-лу), ку́рява; (распадающаяся гниль) порохно́ (-на́), порохня́ (-ні́), трухло́, персть (-ти), Срв. Пыль, Персть, Тлен. [Що ца́рство? – по́рох (Куліш). Все йде в одно́ мі́сце: взяло́сь із пе́рсти й усе́ ве́рнесь у по́рох (Еккл.). Лихе́є і́м’я розлеті́лось, мов прах (Грінч.). О́браз страху́, що держи́ть у свої́х холо́дних обі́ймах уве́сь світ, хоч сам явля́є собо́ю ті́льки порохно́ нікче́мне (Єфр.)]. • Отрясти прах от ног – по́рох, пил з ніг обтруси́ти. [По́рох з ніг ва́ших обтрусі́ть (Єв.). І пил, що приста́в до нас з ва́шого го́рода, обтру́шуємо вам (Єв.)]. • Обращаться, обратиться в прах – по́рохом, на по́рох (пра́хом, на прах) розпада́тися, розпа́стися, по́рохом бра́тися, узя́тися (ста́ти), по́рохом, порохно́м, порохне́ю, трухло́м, по́пелом розсипа́тися, розси́патися, тлі́ти, потлі́ти, попелі́ти, спопелі́ти. [І не раз як рука́ чи пові́тря, чи со́нце торка́лись тисячолі́тнього тру́па, він розпада́вся на по́рох (Л. Укр.). Та бода́й я собі́, – ка́же, – по́рохом розпа́вся (Рудан.). А бода́й-же ти пра́хом розпа́всь (Яворн.). І в годи́ні ста́ла пра́хом пи́шная столи́ця (Рудан.). Як я на те́бе дихну́ свої́м ду́хом, то ти розси́плешся по́пелом (Звин.)]. • Пасть во прах – упа́сти в прах. [Впаду́ть у прах куми́ри гордови́ті (Грінч.)]. • Обращать, обратить во прах – поверта́ти, поверну́ти, стира́ти, сте́рти на по́рох (на га́муз), поверта́ти, поверну́ти в ні́вець, розві́яти на ку́ряву. • Идти, пойти -хом – іти́, піти́ з ві́тром, за ві́тром, за водо́ю, ди́мом (до гори́), на ма́рне, в ні́вець, випада́ти, ви́пасти ви́падком. [Пішло́ усе́ добро́ в ні́вець (Грінч.). Чужи́м жи́вимося, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.). Все його́ добро́ пі́де на ма́рне (Франко)]. • Все его проекты пошли -хом – всі його́ проє́кти ди́мом до гори́ пішли́. Прах его возьми! – щоб його́ прах забра́в! Бода́й він пра́хом розпа́всь! Хай воно́ стеря́ється! Прах с ним! – цур йому́! Хай йому́ ли́хо (вся́чина)! 2) (смертные останки) тлін (-ну), прах (-ху). [Вволя́ючи оста́нню во́лю му́жа, молода́ княги́ня му́сіла ру́шити з дороги́м тлі́ном в тру́дну і дале́ку доро́гу, до мі́ста його́ ві́чного поко́ю (О. Лев.)]. • Здесь покоится прах моего друга – тут почива́є тлін мого́ дру́га. • Мир -ху твоему – перо́м (пу́хом) земля́ тобі́, неха́й земля́ тобі́ перо́м (пу́хом). |
| Прегражда́ть, прегради́ть – перегоро́джувати, перегороди́ти, загоро́джувати, загороди́ти, (переносно) перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти, перепиня́ти, перепини́ти, перепина́ти, переп’я́сти, замика́ти, замкну́ти, заступа́ти, заступи́ти, заставля́ти, заста́вити, застановля́ти, застанови́ти що. • -ди́ть дорогу, путь кому к чему – перегоро́джувати, перегороди́ти, загоро́джувати, загороди́ти, затарасува́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го; (перерезать) перетина́ти, перетя́ти, перепиня́ти, перепини́ти, перепина́ти, переп’я́сти́, (став поперёк дороги) заступа́ти, заступи́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го, забіга́ти, забі́гти, перебіга́ти, перебі́гти доро́гу, шлях кому́, пе́ред займа́ти (зайня́ти) кому́, (образно) переко́пувати, перекопа́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го. [Загороди́в доро́гу вола́ми, що не мо́жна і пройти́. У то́му сліпо́му завзя́тті, котре́ загоро́джувало доро́гу соція́льному прогре́сові (Куліш). В боло́ті загру́зла і за́днім путь затарасува́ла (Грінч.). До це́ркви калю́жа доро́гу перетя́ла, а до ши́нку мо́жна й попід ти́ном (Олександр.). Стережи́ся, щоб вона́ тобі́ не перепини́ла доро́ги до ца́рства небе́сного (Квітка). Хоті́в переп’я́сти́ бусурме́нцям шлях (Куліш). Де не ві́зьметься вого́нь, – уве́сь шлях заступи́в (Рудч.). Коро́нний ге́тьман не забіга́в Підко́ві шля́ху (Куліш). Перебі́гла ма́ти доро́гу їй: «Куди́ ти?» – ви́звірилась (Тесл.)]. • -ди́ть выход, проход кому – заступи́ти ви́хід, прохі́д кому́. • -ди́ть доступ чего куда-л. – перепини́ти, перетя́ти до́ступ чого́ куди́. [Схо́плено за горля́нку украї́нський наро́д, щоб перетя́ти йому́ вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (Єфр.)]. • Преграждё́нный – перегоро́джений, загоро́джений, перетя́тий, пере́п’ятий, за́мкнутий, засту́плений. • -ться – перегоро́джуватися, бу́ти перегоро́дженим, загоро́джуватися, бу́ти загоро́дженим, перетина́тися, бу́ти перетя́тим и т. д., (образно) переко́пуватися, бу́ти переко́паним. [Упада́ють вида́ння, зника́ють просві́тні товари́ства, переко́пуються шляхи́ до культу́рної пра́ці (Єфр.)]. |
| Пресека́ть, пресе́чь –
1) см. Пересека́ть 1 и 2; 2) (обычно в знач. прекращать, останавливать) перетина́ти, перетя́ти, припиня́ти, припини́ти, (уничтожать) ни́щити, зни́щити, вини́щувати, ви́нищити, (о мн.) поперетина́ти, поз[пови]ни́щувати що. [Перетя́ти вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (Єфр.)]. • -сечь разговор – припини́ти розмо́ву. • -се́чь сообщение с городом – перетя́ти, перерва́ти сполу́чення (комуніка́цію) з мі́стом. • -се́чь путь кому – перетя́ти доро́гу ко́му. • -се́чь зло, злоупотребления – припини́ти (зни́щити) ли́хо, зловжива́ння. • -се́чь в корне (в зародыше) – зни́щити в за́родку, (совсем) зни́щити до ще́нту. • Пресе́чё́нный – перетя́тий, припи́нений, зни́щений. • -ться – перетина́тися, перетя́тися, припиня́тися, припини́тися, (о роде и т. п.) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, урива́тися, у(ві)рва́тися. [В не́ї го́лос нена́че спорсну́в і перетя́всь (Неч.-Лев.). Бода́й його́ ко́дло з накоре́нком перевело́сь (Ном.)]. • Разговор -се́кся – розмо́ва у(ві)рва́лася, припини́лася. • Источник -се́кся – джерело́ ви́сохло. • Род -се́кся – рід переві́вся, у(ві)рва́вся. [Урва́вся і рід Вишневе́цьких (Стор.)]. • Тут -ка́ются все известия об этом деле – тут урива́ються всі відо́мості про цю спра́ву. |
| Прозра́чный – прозо́рий, прозі́[о́]рний, прозори́стий, прозі́[о́]рчастий, просві́тчастий, ви́дкий, я́сний, крізьки́й. [Що то за мед був! Я́сний та прозо́рий, як сльоза́ (Кониськ.). Річо́к прозі́рних чи́сті во́ди (Щоголів). Обли́ччя роби́лось за цей час ма́йже прозори́стим (Єфр.). Прозо́рчаста вода́ (Неч.-Лев.). Ві́кна ви́дкі, я́сні (Житом.). Просві́тчаста будо́ва сло́ва]. • -ный воздух, туман – прозо́ре, прозі́рне пові́тря, прозо́рий, прозі́рний, прозі́рчастий тума́н. • -ная вода – прозо́ра, прозі́рна, прозі́[о́]рчаста, просві́тчаста, я́сна вода́. • -ное стекло – прозо́ре, прозі́рне, прозори́сте, прозі́рчасте, ви́дке, я́сне скло. |
| II. Пропи́тывать, пропита́ть чем – наси́чувати и насича́ти, насити́ти, напо́ювати и напува́ти, напої́ти чим. [Уве́чері кві́ти так наси́чують пові́тря па́хощами, що аж ди́хати ва́жко (М. Грінч.). Я вже ре́мінь, до́бре напува́в дьо́гтем (Борзенщ.)]. • -ть посуду кислым содержимым – заки́слювати, закисли́ти, (запахом рыбы) сирости́ти, засирости́ти, (жиром) зама́щувати, замасти́ти, (доски олифой перед покраской) олі́їти, поолі́їти. • Пропи́танный – наси́чений, напо́єний чим; заки́слений, заси́рощений; зама́щений чим, поолі́єний. |
| II. Пропитываться, пропитаться чем – просяка́ти, прося́кнути, пересяка́ти, переся́кнути, наси́чуватися и насича́тися, насити́тися, напо́юватися, напої́тися, прохо́дити, пройти́ чим, набира́тися, набра́тися чого́, чим, убира́ти, увібра́ти в се́бе що, всмо́ктувати, всмокта́ти в се́бе що; (только запахом) пропа́ха́тися, напа́ха́тися тим; (влагой) змокрі́ти, наво́х(ну)ти; (известью) вапні́ти, звапні́ти; (переносно) перейма́тися, пере(й)ня́тися чим. [Оде́жа на йо́му просякла на́фтою. Всі оповіда́ння прося́кли а́вторських суб’єктиві́змом (Крим.). Рука́в на прострі́леній руці́ переся́к кро́в’ю. Пові́тря наси́чується ди́мом. Кро́в’ю земля́ напої́лась (Рудан.). Оде́жа пройшла́ ди́мом на поже́жі. Сорочки́ не посо́хли, а ду́жче змокрі́ли, бо ві́льгости набра́лися (Поділля). Ру́ки ніби́ всмокта́ли в се́бе ті па́хощі і тепе́р нія́к їх не позбу́дешся (М. Грінч.). Напаха́лась цибу́лею (Львів). Ґніт на́фтою набере́ться, тоді́ горі́ти бу́де (Поділля). Де-далі сяга́тиме демократиза́ція письме́нства, то гли́бше й ду́жче перейма́тиметься воно наро́дніми осно́вами (Єфр.)]. • -ся липким чем – перели́пнути чимсь. [Воло́сся у во́гкій моги́лі гнилло́ю па́сокою перели́пло (Крим.)]. • Пропита́вшийся чем – прося́клий, переся́клий, наси́чений, напо́єний чим; пропа́ханий, напа́ханий чим; (переносно) пере́(й)нятий чим. [Пере́йнятий забобо́нами]. |
| Пропуска́ть и Пропуща́ть, пропусти́ть –
1) кого, что куда – пропуска́ти, пропусти́ти, пуска́ти, пусти́ти кого́, що куди́, через що, (через что) перепуска́ти, перепусти́ти кого́ через що (напр., через кордо́н), (давать дорогу) пропуска́ти, пропусти́ти кого́, пропуска́ти, пропусти́ти доро́гу кому́, пуска́ти, пусти́ти доро́гу кому́. [Нас пропусти́ли в ха́ту (Сл. Ум.). Патру́лі ніко́го не пропуска́ли (не пуска́ли) в мі́сто (М. Грінч.). «Ось до вас прийшли́», ка́же йо́му молоди́ця, пуска́ючи мене́ у две́рі (М. Вовч.). Хтів був їх (кни́ги) ви́писати з Пари́жу, а цензу́ра не пуска́є (Крим.). Нас перепусти́ли через кордо́н. Ой вороги́, вороги́, пропусті́те доро́ги (Чуб.)]. • -ти́те-ка меня – пропусті́ть-но мене́, пусті́ть-но мене́. • -ти́те! – пропусті́ть! пусті́ть доро́гу! перепусті́ть доро́гу! • Здесь не -ка́ют – тут (сюдо́ю) не пуска́ють (не пропуска́ють). • Часовой -ти́л в ворота – вартови́й пусти́в у бра́му. • Нас -ти́ли через заставу – нас перепусти́ли (пропусти́ли) через заста́ву. • Цензура не -ка́ет – цензу́ра не пуска́є. • -ка́ть, -ти́ть куда воду, пар, воздух – пуска́ти, пусти́ти куди́ во́ду, па́ру, пові́тря. • -ка́ть, -ти́ть поезда́ через что – перепуска́ти, перепусти́ти поїзди́ через що. [За до́бу через Ки́їв перепу́щено сто поїзді́в (М. Гр.)]. • -ка́ть, -ти́ть кого проехать, пройти мимо кого, чего, мимо себя – пуска́ти, пусти́ти кого́ прої́хати, пройти́ повз ко́го, повз се́бе, да́ти помину́ти кого́, себе́. [Пусти́в усі́х прої́хати повз йо́го, а тоді́ пої́хав слідо́м за ни́ми (М. Грінч.)]; 2) кого, что (миновать) – мина́ти, мину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти (обминува́ти) кого́, що, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти кого́, що. [Як горі́лку п’ють, то мене́ мина́ють, а як б’ють, то від ме́не почина́ють (Номис). Помине́те дві ха́ти, а тре́тя на́ша (Звин.). Пока́зуючи дра́ми за-для наро́днього теа́тру, я зо́всім обмину́в о́перу (Грінч.). Промина́ємо пе́ршу причи́ну (Грінч.). Ввесь мак облама́в, ті́льки одну́ да ма́ківку да й обминува́в (Чуб.)]. • Меня -ти́ли в списке – мене́ промину́ли в реє́стрі (в спи́ску); 3) кого, что (проворонить) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, проґа́влювати, проґа́вити кого́, що. [Хло́пець напру́жує слу́хи, боячи́сь пропусти́ти яки́й зрадли́вий звук (Коцюб.). Ща́стя, бра́тіку, хвили́ночка одна́: на́че хма́рка по-над на́ми промина́; не впусти́! (Крим.)]. • Не -ти́ почтальона – не пропусти́ (не проґа́в) листоно́шу. • -ти́ть очередь, поезд – пропусти́ти, перепусти́ти че́ргу, по́їзд; 4) что (опускать при чтении, письме, разговоре, шитье и т. п.) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (срв. Опуска́ть). [Та чита́йте, од сло́ва до сло́ва, не мина́йте ані ти́тла, ніже́ ті́ї ко́ми (Шевч.). Сьо́го не чита́й – мина́й (Сл. Гр.). Ти не все розказа́ла, де́що помину́ла (Звин.). Перепи́сувач промину́в два рядки́ (М. Грінч.). Промину́ла кві́точку наши́ти, – ось заве́рнусь та наши́ю (Черніг.)]; 5) что (упускать: время, пору, срок, случай и т. д.) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, промина́ти, промину́ти що (час, по́ру, те́рмін (строк), наго́ду); (срв. Упуска́ть). • -ти́ть время – упусти́ти, пропусти́ти, перепусти́ти час. • -ка́ть, -ти́ть время мешкая и т. п. – зга́яти, уга́яти, прога́яти, провакува́ти час, [Не дооремо́ сього́дні, бо пі́в-дня зга́яли, по́ки плуг поладна́ли (Харк.). А вга́єш півгоди́ни, він і ти з ним і всі поги́нуть (Куліш). А бери́ лиш ці́на та бу́демо молоти́ти, а то й день так проваку́ємо (Грінч. II)]. • -ти́ть не использовав – пусти́ти ма́рно що, пусти́ти, не ви́користавши що. [Цю наго́ду му́симо ви́користати, не смі́ємо її́ пусти́ти ма́рно (Єфр.)]. • -сти́ть удобный случай – промину́ти, упусти́ти до́бру наго́ду, слу́шний ви́падок. • -ка́ть лекции, заседания и т. п. – промина́ти, омина́ти, пропуска́ти, перепуска́ти, сов. промину́ти, обмину́ти, пропусти́ти, перепусти́ти ле́кції, засі́дання і т. ин. [Обрі́кся одпо́стувати оди́н ти́ждень тепе́речки та не омина́ти жа́дної слу́жби бо́жої (Крим.)]. • -ка́ть, -сти́ть мимо ушей – слу́хати через верх, прослу́хувати, прослу́хати, пуска́ти повз (проз) ву́ха (у́ші). [Як ба́тько сказа́в: «не ва́жся за йо́го йти», – то я слу́хала його́ через верх (Г. Барв.). Бої́ться, щоб ні жо́дного слове́чка не прослу́хати, що йому́ бу́де Левко́ розка́зувати (Квітка)]. • -ка́ть, -сти́ть мимо глаз что – пуска́ти, пусти́ти повз о́чі що. • -ка́ть нити основы сквозь ниченки – заво́дити осно́ву у ри́тки, у шо́хти (Вас.); 6) что через (в) что (процеживать) – перепуска́ти, перепусти́ти що через (на) що, проці́джувати, проціди́ти що через що. [Перепусти́ти во́ду на фільтро́вий папі́р (М. Грінч.). Від то́го тво́ри його́ ті́льки ви́грають, як проду́кти вели́кого худо́жнього тала́нту, через широ́ке людське́ се́рце перепу́щені (Єфр.)]. • -сти́ть бульон через сито – перепусти́ти бульйо́н через (на) си́то; 7) что (сквозь себя: свет, лучи, воду) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти що (сві́тло (світ), промі́ння, во́ду). [Вода́ і скло до́бре пропуска́ють крізь се́бе світ (Ком.)]. • Бумага -ка́ет чернила – папі́р пропуска́є чорни́ло; 8) (хмельное в горло) хили́ти, вихиля́ти, ви́хилити, ціди́ти, ви́цідити, (быстро) хильну́ти, смикну́ти; срв. Выпива́ть 2. [Перехили́в ча́рку й ціди́в горі́лку пово́лі (Коцюб.). Ще по о́дній ви́хилили (Звин.). Що-дня ква́рту вихиля́є (Звин.). Смикне́мо по ча́рці (Харк.)]. • -тить по одной, по рюмочке – ви́хилити по о́дній, по ча́рочці; 9) -сти́ть (слух, молву) – пусти́ти чу́тку, чутки́, (о молве, позорящей кого) пусти́ти погові́р, (не)сла́ву про (за) ко́го, на ко́го. Пропу́щенный – 1) пропу́щений, пу́щений куди́, (через что) перепу́щений куди́, через що; 2) проми́нутий, обми́нутий, поми́нутий; 3) (провороненный) пропу́щений, упу́щений, перепу́щений, проґа́влений; 4) (опущенный) проми́нутий, поми́нутий, пропу́щений; 5) (упущенный) пропу́щений, перепу́щений, упу́щений, проми́нутий; зга́яний, уга́яний, прога́яний, провако́ваний (час). • -ный мимо ушей – прослу́ханий, пу́щений повз (проз) ву́ха; 6) перепу́щений через (на) що; 7) пропу́щений, перепу́щений (світ (сві́тло), про́мінь); 8) ви́хилений. |
| Просвежа́ть, просвежи́ть – відсвіжа́ти, відсвіжи́ти (кімна́ту, пові́тря), прові́трювати, прові́трити (ха́ту, оде́жу); см. Прове́тривать. • Просвежё́нный – відсві́жений, прові́трений. • -ться (о комнате, воздухе) – відсвіжа́тися, відсвіжи́тися, бу́ти відсві́женим; (о комнате, одёже) прові́трюватися, прові́тритися, бу́ти прові́треним. |
| Прохлажда́ть, прохлади́ть – прохолоджа́ти и прохоло́джувати, холоди́ти, прохолоди́ти, охолоджа́ти и охоло́джувати, охолоди́ти кого́, що; вихоло́джувати, ви́холодити що; срв. Охлажда́ть. [Вхо́дять Анто́ній та Клеопа́тра з свої́м по́чтом. Е́внухи прохоло́джують її́ вахляра́ми (Куліш). Куди́ ві́є, туди́ й провіва́є, козака́ молодо́го прохолоджа́є (Ант.-Драг.). Я тебе́ прохолоджу́ тро́хи (Рудч.). Біжу́… ті́ло моє́ гори́ть, пала́є, не холоди́ть його́ ві́тер зи́мний, що дме про́сто в о́чі (Коцюб.). Ра́ни мої́ постре́ляні та пору́бані окропи́, охолоди́ (Дума). Во́гка земля́, холо́дне пові́тря – ніщо́ її́ не охолоджа́ло (Мирн.)]. • Прохлаждё́нный – прохоло́джений, охоло́джений; ви́холоджений. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Бить – 1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити; 2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати; 3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти; 4) (вбивать) забивати; 5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати; 6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати; 7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти; 8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати: • бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати; • бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати); • бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]; • бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс; • бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному; • бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету; • бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати); • бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом; • бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком); • бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому; • бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію; • бить наверняка – бити напевне; • бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце; • бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого; • бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому; • бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати); • бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися; • бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони; • бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе; • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки; • бить по чему – бити по чому, боротися проти чого; • бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди; • бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить; • бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт); • бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака); • бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому; • бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому; • бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’; • бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити; • бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого; • бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому; • бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.); • бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу; • бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.); • в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують; • жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою; • избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні; • кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.); • лежачого не бьют – лежачого не б’ють; • на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?; • сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.). [Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»].  |
| Ветромер – вітромір. [І уламки, що розтинають повітря, наче стріли, і мертві пелікани, яких жене разом із скісними струменями зливи. І барометр, що впав аж на двадцять сім, і зірваний вітромір (Володимир Митрофанов, перекл. Е.Гемінґвея)]. |
| Воинствующий – войовий, войовничий: • воинствующий атеист (безбожник) – войовничий атеїст (безвірник, безбожник, недовірок). [Надвечір хмари опустилися нижче, а тополі над селом повищали і набрали войовничого вигляду (Гр.Тютюнник). Обличчя йому набрало суворого виразу, а в очах спалахнув войовничий вогник (М.Рябова, перекл. Д.Лондона). Із галер линули звуки горнів, сурем і жоломійок і розтинали як поблизу, так і вдалині повітря то ніжними, то войовничими співами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Вокруг – навколо, довкола, навкруг, навкруги, округ, округи, круг, кругом, понавкруги, наокруг, довкруж, довкруги, доокіл, доокола, довкіл, круж, навкіл: • вокруг да около – коло та навколо; околесом, околясом; • садиться, сесть вокруг кого, чего – сісти навколо кого, чого; обсідати, обсісти кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); (о многих) пообсідати кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); • становиться, стать вокруг кого, чего – обступати, обступити (обставати, обстати, (о мн.) пообступати, пообставати) кого, що; • ходить вокруг да около, разг. – ходити коло та навколо (околяса, околясом). [— Ой я тобі заспіваю, Що не будеш в цім краю, Бо в цім краю вороги Наокруг тя облягли (Н. п.). Мов ті валькірії, круг неї Танцюють, граються дівчата (Т.Шевченко). А глянь лиш гарно кругом себе, — І раю кращого не треба! (Т.Шевченко). Там десь на широкій долині розлився довгий став; кругом ставка над самим берегом біліє смуга з вишневих та черешневих садків (І.Нечуй-Левицький). Тільки навесні згадала я, як-то люди плачуть, як почав мій Данило в дорогу зряджатись. Такий-то жаль мене обняв, як проводила його за село; стала, дивлюсь, тільки округ мене безкраї степи зеленіють (М.Вовчок). Пахощі з липи і квіток носилися в повітрі і розвівалися широкими хвилями далеко навкруги (П.Мирний). Він бачив округи себе лихо, а не міг тому лихові запобігти (Б.Грінченко). За хатою буде зелений садочок, Навколо із квітів рясненький віночок (М.Коцюбинський). Пірнав у гущу осінньої ночі і прислухався, як калатав стукач навкруг подвір’я (М.Коцюбинський). Софія почала раптово збирати та складати різні дріб’язки, що порозкидала баронеса навколо себе (Л.Українка). Довкола розкинулись мило Барвисті дрібні береги (Л.Українка). В лісах довкола села паслися корови і воли (І.Франко). Ввійшов досередини, обмацав доокола стіни (І.Франко). Що за думки, що за замисли роїлися та снували в голові їдучого пана, - сього кождий легко догадається, скоро пізнає, що той пан — наш давній знакомий, Герман Гольдкремер, і що він по довшім побуті у Відні й у Львові вертає оце до Дрогобича. Вид безмірної нужди та погибелі доокола навівав на нього вдоволений, ситий супокій, трохи не радість (І.Франко). Степан зовсім пишний був, вперше за життя із справжньою дівчиною до прилюдного місця потрапивши, і тільки те прикро йому було, що товаришка його забагато стеком крутила та навколо озиралась, а на нього замало звертала уваги й поглядів (В.Підмогильний). Тепер уже йому побожно співають не дяки, а неземними голосами захлинається пташня доокіл, співає нива і сіпожать, співають гори, співає небо дивним гомоном (І.Чендей). Хіба то вояки! Він також знав, що навкіл на багато-багато верст — аж до Чернігова та Києва — жодної князівської дружини, бо всі без винятку Ігореві витязі в Половецькому степу… (В.Малик). З-поміж визубнів заборола городської стіни стріляли з луків простими й важчими стрілами, й хоча се не дошкуляло тим, що підковою стояли круж городу, але заважало воям коло таранів та веж (І.Білик). Хтось чорний-чорний бродить довкруги, із ніг до голови мене обзирить і, не впізнаючи, уже й не вірить, що все це я — угнався в береги, як грудка болю, пам’яттю розмита, живого срібла озеро нічне (В.Стус). Панько перебіг поглядом понавкруги (О.Виженко). …ватаг наостанок кинувся сторчголів, свердлячи туге повітря, креснув, тягнучи за собою зграю над високовольтними стовпами; низько над мертвим горбом лісу билися пташині крила; ватаг повернувся й сам влетів у вир тремтячих людських душ, підхопивши їх у вирій; зграя зробила коло довкруж сонця, вдарила сумним суремним голосом над поверхнею землі, і за годину місто лишилося позаду, червоно займалось небо (О.Ульяненко). Чому ж не летиш? На вологім піску танцюєш довкіл моїх тихих рук. І п’єш з мене довгу предвічну ріку ти, схожий на крука. Ти майже крук (Ю.Андрухович). Звір першим ділом перевернувся у своїй в’язниці, тоді витяг лапи, потягнувся добре, роззявив пащу і позіхнув спроволока, далі висолопив язика мало не в дві п’яді завдовжки і випорошив собі очі та морду вилизав, потому вистромив головень із клітки і повів доокола очима, що жаром жахтіли. Те страховіття нагнало б холоду найшаленішій сміливості, та Дон Кіхот тільки дивився на нього пильно, чекаючи, поки звір із воза сплигне і на нього налізе певен був, що посіче хижака на локшину. От аж куди сягнуло безприкладне його божевілля! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Собака плигав круж нього, грайливо погарикуючи (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вколо нього на неозорому кладовищі панувала тиша (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Все довкола свідчить про те, що люди сильні (не важливо, чоловічої чи жіночої статі) не тільки не одружуються з іще сильнішими, але навіть не віддають їм переваги, коли підбирають собі друзів (Д.Б.Шоу). Виявляється — огорожа навколо Верховної Ради складається з 450 гострих металевих кілків… Це випадковість чи так задумано?]. |
| Воронка – (для переливания жидкости) лійка, (в земле от взрыва) вирва: • воронка водоворота – вікни́на; • воронка смерча, торнадо – лійка смерчу, торнадо; • карстовая воронка – карстова лійка (ещё: запа́дина, уло́го́вина, загли́бина, (редко) кітловина, кітла, (рус.) котловина, (диал.) улога, влягови́на, влоговина). [Повітря в тухольській кітловині розігрілося, мов справді в кітлі (І.Франко). Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то… ховаються по байраках і котловинах (О. Стороженко). Перед очима Анатолія відкрилася вечірня панорама міста, що лежало в гігантській котловині (М.Руденко). Наші думки мов глина, їх формують дні, минаючи один за одним; думки хороші, коли ми відпочиваємо, а коли ми опиняємося під вогнем — вони мертві. Численні вирви є не тільки навколо нас, але і всередині, в наших душах (К.Главацька, перекл. Е.-М.Ремарка). Набрезклі пуп’янки бубнявіють в клеїстій піні, як зорі до рослин, зустрівшись в поцілунку, липнуть, і крізь лійки фіялок ніч фільтрує чар весінній, аж пригорщами пахощів у чаші квіття сипне (Б.-І.Антонич). «Ну, й завіяло! дихати не дає», — поскаржився в думці на негоду Мирон Данилович і став: трохи перепочинути, коли сніжини знов жахливо стовпились, наче не встигаючи бігти в невідому браму. Згодом наповнили весь обшир, як зірки небо, і тихо осідають, та тільки — на хвилину, і зразу ж знов мчати! Обернуться і закружать дикий вихор: обходити в неосяжній лійці — спускові вселенської прірви, звідки шарпнуться вбік, на обличчя землі (В.Барка). Аж раптом знявся смерч, як би торнадо, закрутив у чорну лійку Тодоріку і вже від землі відриває, а той руку простягає до неї, а вона стоїть як укопана і не хоче руки подати, лиш так спокійно дивиться, як смерч підіймає Тодоріку над землею і несе-несе світанковим небом аж за обрій (Г.Тарасюк)]. |
| Гиацинт –
1) (греч., миф., ещё Гиакинф) Гіяцинт; 2) (минер., греч.) гіяцинт (совет. гіацинт); 3) (бот., лат.) гіяцинт, яр-цвіт. [— Сниться мені часом, що вона така легенька, як повітря або туман, і ніби все ходить в квітнику поверх левкоїв та гіацинтів і ні одна квітка не вгинається під її легенькими черевичками; часом сниться, що вона ходить по хвилях на морі, то ніби пливе на рожевих хмарах на заході сонця, в дивному зеленому убранні, вся в рожах та леліях, і співає такі дивні пісні, що в мене серце замирає. А в неї на голові вінок з рож, а над вінком сяє вечірня зірка (І.Нечуй-Левицький). Ми збирали яр-цвіт берегами Там, де балка до річки спадала (В.Свідзинський). З’являться, не знати звідки, І стокротки, і нагідки, І лілеї пізній цвіт, І найперший первоцвіт; Запишаються в діброві Гіацинти сапфірові, І впаде на ці дива Перша крапля дощова! (В.Мисик, перекл. Д.Кітса). Бідолашна, в ній також була якась вразливість лісових гіацинтів, вона не була з гуми й пофарбованого волосся, як сучасні дівчата (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. |
| Грач – грак, гайворон, (грачьё, соб.) га́йвороння, гайворонь. [Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його летять (Т.Шевченко). Чорне волосся посивіло в його космами, од лівого виска він чорнявий як грак (М.Вовчок). З гадів по наших степах плазували величезні полози, жовтобрюхи, гадюки та всіх кольорів ящірки. З птичини по степах та лісах були дрохви, хохітва (стрепети), журавлі, лелеки, тетерева, куріпки, чайки, зозулі, одуди, шпаки, орли, соколи, яструби, горлиці, соловейки, гайворони, гави, сороки, чижі, щогли, жайворонки й інші птиці, а по річках та у Великому Лузі — лебеді, баби (пелікани), гуси, качки, чаплі, мартини (морські чайки) та кулики. Всього того водилася така сила, що як, було, злякати дичину пострілом, то вона, злетівши у повітря, заступала світ сонця (А.Кащенко). Налякане заколотом, знялось з сусідньої стріхи гайвороння (М.Коцюбинський). Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-«большевицька» грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані (Нова Рада)]. |
| Детройт – (франц.) Детройт. [А повітря насправді просмерділе скрізь, навіть у центрі чути запах гарячого металу, вугілля і фабричного диму. Промисловий центр є промисловий центр. «Ми тут, у Детройті, звикли бачити те, чим дихаємо»,— прокоментував лікар і додав, що ми обов’язково маємо відвідати район заводів, там, мовляв, дуже кумедного кольору небо (Тетяна Савченко)]. |
| Дорогосто́ящий – коштовний, який (що) дорого коштує, дорогий. [Лікар оглядаючи пацієнта: — Вам необхідне повне обстеження з застосуванням дорогої апаратури, це коштує 10 000. — В мене нема таких грошей. — Тоді антибіотики, вітаміни і свіже повітря, це коштує 1000. — В мене нема таких грошей. — Вам поможуть вітаміни і свіже повітря, це коштує 500. — В мене нема таких грошей. — Тоді свіже повітря, не хворійте і більше не приходьте]. |
| Жаба – 1) жа́ба, (разг.) ропу́ха, (самец, редко) жа́бур; (умен.) жа́бка, жа́бонька, жабурчик; (ув.) жа́бище, жабуряка; (собир.) жабня́ (р. -ні́); 2) (мед., болезнь) жа́ба, задавля́чка: • болото, где водится много жаб – жаба́р (р. -ря́), жабови́ння, жабівни́к, жабокря́ківка; • грудная жаба – грудна́ жа́ба, грудна́ да́ва; • древесная жаба – зелену́ха; • жаба давит, задавила, перен. – жаба давить, задавила (душить, задушила), (у́же, зависть берёт) за́ви́дки беру́ть (узяли́); • жаба повитуха – повиту́шка; (квакуша) кряку́ша. [І жа́ба ри́ба, бо в воді́ сиди́ть (Номис). Жаба ти колодязна! що ти про море знаєш?.. (М.Лукаш). Бо «жаба» — потвора ментальна — давить і не пукає (Ю. Курай). Дружини їхні, заплилі ропухи, які вже не могли навіть піднятися в повітря, вічно сварилися (О.Ульяненко). Озирнувся на своїх друзяк-писарчуків, були вони на пристойній відстані: світло яснів цап, мотаючи головою, за ним стояв чи йшов осел, а на ослі сиділа охляп жаба, то б пак жабур, тримаючи в руці кухлика з медом і помахуючи ним (Валерій Шевчук). У ставку — зелені жаби. В них володар — грізний жабур. Лосенята, лось, лосиха в лісі ходять тихо-тихо. Та тихіше, аніж лосі, в темнім лісі ходить осінь (Є.Гуцало). Ропухи прочалапали футів зо три, а тоді, очевидно, геть виснажившись, присіли, злегка ковтаючи ротом повітря. Хвилин десять вони пильно розглядали мене з відразою, яка, здається, дедалі зростала. Потім одна з них відійшла вбік і врешті присіла під ніжкою столу, мабуть, помилково гадаючи, що це стовбур дерева. Друга ропуха дивилася на мене, ретельно оцінюючи, чого я вартий, а коли врешті дійшла висновку — той виявився таким невтішним, що ропуху знудило напівперетравленими рештками коника-стрибунця й двох метеликів (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). 1. Скільки жабу не годуй, все одно задушить! 2. Жаба сидить на голові бегемота: — Така спека, а тут ще бегемот до сраки прилип! 3. — Від чого помер Іван-Царевич? Жаба задушила…]. |
| Завшивленный – завошивлений. [Улітку він покидає свій завошивлений, зачуханий, свій задрипаний Партизанськ чи Мухоморськ, місто хіміків, і вирушає на завоювання Москви. Фотокартку з Люсею-Нюсею зберігає в найнесподіваніших місцях. Йому, звичайно, вдається вступити. Але на цьому й закінчується вся поезія. Далі — навіть не проза (Ю.Андрухович). Червоніє над містом завошивлене небо, Хмари в Землю плюються холодним дощем. Ти, не знаючи «нащо?», знову кажеш: «Так треба, Хмари й Небо, пробачте нечем і нікчем» (Сергій Гірік). — Я змусив її, а також сестер Деклан та Катерину передивитися всіх дітей у школі, й серед них виявилося багато завошивлених. Самі сестри чесалися, як навіжені, коли гадали, що на них ніхто не дивиться (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Від свербіння шкіри на шиї почервоніла і роз’ятрилася душа. Життя його тіла — зле зодягненого, недогодованого, завошивленого — обізвалося раптовим спазмом розпачу, від якого стиснулися повіки, й у пітьмі він побачив крихкі ясні тільця вошей, що сіялися просто з повітря, обертаючись на льоту (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)]. |
| Захватывающий – що (який) захо́плює, забира́є; захватни́й, забиру́щий, захо́пливий: • захватыващий интерес – захватни́й, поривни́й інтере́с; • захватыващий рассказ – захоплива розповідь. [З захватни́ми дета́лями (С.Єфремов). Враження було надзвичайне. Картина, краї якої ховались під рухливим зелом, здавалась чорним отвором у фантастичну й захватну далечінь (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Ви б побачили точно відданий фотографічним апаратом захватний момент, коли вона сильним, граціозним рухом ноги кидає в повітря жовту шовкову підв’язку, яка щовечора злітала з її вправної ніжки й падала вниз до зачарованих глядачів (М.Рябова, перекл. О.Генрі). Захоплива історія рідко буває правдивою (Джонсон Семюел)]. |
| Зверушка, зверюшка, уменш.-ласк. – звіря́тко, звіри́нка, звірю́чка. [Але пташок у лісі мало. І ніби доповнюючи цю нестачу, раз перелетіла якась звіринка з дерева на дерево. (І.Багряний). З-під поли в неї визирала Зіночка - дрібненьке, схоже на пацюка звірятко в білих і жовтих латочках (Григір Тютюнник). Улянка побачила, як з-під дубового листка обережно визирнула миша. Вона понюхала повітря, блиснули на мить дві намистинки її оченят, і звірючка сховалась (Олесь Донченко)]. |
| Комфортабельный – (англ.) комфортабельний, вигі́дний, зручний, затишний: • комфортабельная квартира – затишна квартира; • комфортабельная обстановка – вигідні обставини; • комфортабельное кресло – зручне крісло; • комфортабельный автобус – комфортабельний (зручний) автобус. [Сидить по мавпі на зорях, на місяцях, Респектабельні пілігрими в комфортабельних «Волгах» «ходять» по шевченковських місцях. Вербують верби у монографії. Вивчають біо- і гео-графію. Полюють в полі на три тополі… А цікаво, багато б із них потрафили пройти шляхами його долі? (Л.Костенко). І от вони мчать уночі машиною на Канів, щоб сісти там уранці на комфортабельний теплохід «Квітка-Основ’яненко», усередину якого вони вчора мріяли хоч оком глянути, а сьогодні будуть його пасажирами… (В.Нестайко). У понеділок‚ о восьмій вечора‚ я посадив Сану на комфортабельний мікроавтобус‚ який доїжджає до Києва‚ як і моя попелюшка‚ за три години (В.Шкляр). — А в місті які новини? — Наїхало російських емігрантів. Наймають комфортабельні квартири, спеціально для них відкрили кілька кав’ярень. Промисловці, артисти, письменники. Золоті дощі за ними. — Ще б пак! — Що? — Обікравши Росію, можна собі дозволити. Буде кому вчити нас самостійництва! (Р.Андріяшик). З недалекої часової відстані, бо чим може бути для кількох тисячоліть ці кілька років мого болісного самокатування, мабуть, іще не на часі зустріч з давніми святинями, мабуть, іще довго треба йти невідомими шляхами, шукаючи стежину вертання до своїх першоджерел, нам — здичавілім у своїй жадобі до ситого і комфортабельного неробства, зблідлим спадкоємцям, втраченої до повного забуття, прадавньої величі невідомих предків (Ю.Завгородній). Райська місцина, мальовничі краєвиди, під боком ліс і рясні суниці, дивовижне гірське повітря, напоєне ароматом трав і смерек, у Річці, води якої найчистіші в Європі, водиться форель. До ваших послуг також комфортабельні номери з ваннами й телевізорами, відеотелефони, ресторан, бар, нічний бар, казино, плавальний басейн, сауна, дискотека — і все це, смішно сказати, за якихось тисячу доларів на добу, хіба це гроші (Ю.Андрухович). Ресторан готелю був вельми комфортабельний. Містер Фоґґі місіс Ауда зайняли столик, і негри-офіціанти подали їм на манюсіньких тарілочках розкішний сніданок (О.Донічева, перекл Ж.Верна). Часом люди ремствували й скаржилися: мовляв, треба спочити, не йти далі, а може, й вернутися. Декотрі жалілися, що позаду було вигі́дніше, принаймні була вода, хай болотна, але вдосталь (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Звичаї падають на все комфортабільніше ложе (С.Є.Лєц)]. |
| Лишаться, лишиться – втрачати, втратити; губити, згубити, загубити; позбуватися, позбутися; позбавлятися, збуватися, збутися, збува́ти, збу́ти що, позбавлятися, позбавитися; (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити; залишатися, залишитися без; спекатися, (редко) теря́ти, втеря́ть що: • лишаться веры в справедливость – втратити віру у справедливість; • лишаться друзей – втрачати друзів; • лиша́ться, лиши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я; • лиша́ться, лиши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́; • лишаться, лишиться сил – збутися, позбутися, позбавитися сили, утрачати, утратити сили, знесилюватися, знесилитися, знесилити (висилюватися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знемагатися, знемогтися); • лиша́ться, лиши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбутися (страчатися, стратитися, рішатися, рішитися) розуму (глузду), втрачати (страчати) розум; безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (о мн.) побожеволіти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися (з’їхати, спасти) з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здуріти; (только сов.) стерятися, стуманіти; • лиша́ться, лиши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тратити (втрачати), втра́тити прито́мність, зомлівати (омлівати), зомліти (омліти), знеживи́тися, обмертвіти; • лишаться самообладания – втратити самовладання; • лиши́ться головы – збу́тися голови́; • лиши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру, пошану, прихильність, приязнь; відпа́сти ла́ски в ко́го; • лиши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі); • лиши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти (обеззубіти); • лиши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї; • лиши́ться права – позбу́тися (збутися) пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во голосу; • лиши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос); • лиши́ться сил – знеси́литися, знемогтися, ви́силитися, позбу́тися (збутися) си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу; • лиши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти; • лиши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь; • лиши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну; • он внезапно реши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в); • он лиши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дитинстві; • он лиши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́ [Зсунувся з глузду, як пес з соломи (Пр.). — Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо — чуєте? (М.Вовчок). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М.Вовчок). — Ніхто не назове щасливими тих сиріт, що змалку позбулися рідної матері. (П.Мирний). Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Б.Грінченко). Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (М.Коцюбинський). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (М.Коцюбинський). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (М.Коцюбинський). Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги однялись, і мову стратив!.. (І.Карпенко-Карий). Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися.. — От, на старість розуму рішився! (Б.Грінченко). Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (І.Франко). Вже сил збула́сь до бороття́ (В.Самійленко). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (М.Вороний). І мовчать, та тільки чують, що вже Мирін зовсім опішів, послідню парку воликів виведено; а там і Улас рішився своєї шкапи, у Марка з сажа аж трьох кабанців, і вже й ситеньких, узято (Г.Квітка-Основ’яненко). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л.Українка). Андрома́ха млі́є (Л.Українка). Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був. Я свою́ си́лу знебу́в. Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Він па́льця збув на війні́ (АС). — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Перший полковник пішов командувати армією, позбавившись чину (Ю.Яновський). Так, він не постеріг був людини, а що ж, крім неї, варте увага? Без неї все втрачає рацію, стає бездушною схемою, дзвоном у безповітровому просторі! (В.Підмогильний). Ви втрачаєте відчуття своєї істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомість відчуваєте зараз річку, ліс, повітря, усвідомлюєте все це сукупно (Є.Гуцало). Він же то знав про вдаване зачарування Дульсінеї, бувши сам і за чарівника, і за єдиного очевидця, і тим-то тепер остаточно переконався, що пан його навік обезглуздів і втратив тяму, отож сказав так: — При лихій годині і не в пору і в проклятий, злоповісний день спустилася ваша милость, паночку мій, у попідземне царство, і в непорад-ний час здибалися ви з паном Монтесіносом, який вас так обмарив, і охмарив. Сиділи б ви, ваша милость, тут, нагорі, не відібрало б вам розуму, від Бога вам дарованого, напоумляли б усіх і роздавали поради, а натомість верзете от нісенітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У севільському шпиталі для божевільних сидів один чоловік, якого родичі запроторили туди, бо стратив розум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бакаляр завітав до дука, передав йому все, згадав, на яких умовах герцівники билися, і додав, що Дон Кіхот яко правдивий ман-дрований рицар, вірний слову, вже вертається до себе в село, щоб перебути там рік відлюдьком, може, за цей час, як думав бакаляр, Дон Кіхот очуняє і оздоровіє, лише задля цього він, бакаляр, і затіяв усе це лицювання: це ж треба було, щоб рішився ума саме такий мудрагель, як Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Мелласа – (от греч.) меляса, меляс, маляса, маляс. [На полі, на чистому повітрі було якось веселіше й охітніше робить, ніж коло машин, між стінами, на помості, слизькому й липкому од розлитого смердючого малясу (Нечуй-Левицький). — І цукроварня недалеко? — Недалеко; тато брали маляс (В.Барка). А восени дочка принесла з міста сулію маляси. Як мед, маляса. Правда, трохи гірчить. На хліб мазали, поки хліб був. І кисіль варили (В.Дрозд). Його розлютила безпомічність, сиза дірка пустоти на кінці міста, там, де повинно зійти сонце, тягуче, як меляса, паскудне, наче всі його смертні гріхи (О.Ульяненко). Голос мій, ти сам це чуєш, Солоденький, як меляса; Хоть я ростом невеличка, Так зате струнка вдалася (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ніде навколо не ворушивсь жоден атом повітря, ми були змушені пливти попід берегом, та ще й так помалу, що здавалось, ніби пароплав повзе крізь маляс (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. |
| Молодёжь – мо́лодь, (реже) мо́лодіж, молодне́ча, молоде́ча, (юношество) юна́цтво, (поэт.) юнь, (образн.) па́молодь, (зап.) молоде́цтво, (мужская, неженатая) парубо́цтво, (устар.) челядь: • золотая молодёжь – золота (багата) молодь, (жарг., негатив.) мажори; • нынешняя молодёжь – тепе́рішня (суча́сна, сьогоча́сна) мо́лодь; • учащаяся молодёжь – студентська (учнівська, шкільна) молодь. [На о́дшибі од села́ було́ и́грище, мо́лодь гомоні́ла, співа́ла, смія́лась (М.Вовчок). Вся мо́лодіж пусти́лась у тане́ць (І.Нечуй-Левицький). Голоси веселих пісень молоднечі, мов щебетання весняних пташок, разом з садовими пахощами проймають усе повітря (П.Мирний). Посклика́вши до се́бе шляхе́тське юна́цтво (П.Куліш). Та рання юнь сміється, — не холоне… Що ж обіцяєш ти їй, сива скроне? Фальшиву мудрість? Безперечний нуд? (М.Зеров). То була все золота молодь: Ів Дюма Вільдьє, син власника корабельні, Клод Кубер, син голови торговельної палати, Жакі Делае, банкірський синок… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Цікаво. Літери акуратні, хоч і дещо дитячі, як у всієї теперішньої молоді. Але без явних помилок, що вже зовсім не схоже на молодь (брати Капранови). — Сучасна молодь жахливо вдягається! Наприклад, от цей хлопець. — Це — моя дочка. — Пробачте, я не знав, що ви — її батько. — Я не батько, я — мати]. |
| Ожидающий – що (який) очікує, очікувальний, очікувач: • ожидающий взгляд – чекальний (очікувальний) погляд; • ожидающий поезда – очікувач поїзда (потяга); • ожидающий смертной казни… – очікуючи на страту (смертну кару),…; • ожидающий тигр – тигр в чеканні (дожиданні); • ожидающий учасник – это… – учасник-очікувач — це…; • остров, ожидающий туристов – острів, що чекає на туристів; • режим «ожидающий звонок» – режим «очікувальний виклик (сигнал)». [Проти нього з очікувальними обличчями сиділи Дорош і Оксен (Григорій Тютюнник). Я кажан, я володар густого повітря, Я очікувач трепетних рухів комах (Вадим Коваль). Яскрава оранжева сукня, тирса, софіти, безліч чекальних поглядів… (Юлія Лісовська). Яскрава оранжева сукня, тирса, софіти, безліч чекальних поглядів… (Юлія Лісовська). Чоловіки у вечірніх костюмах, розгорнувши поли пальт, бадьоро бігли сходами до дверей клубів; робочий люд вештався вулицями; а жінки — ті жінки, що ввечері блукають самотні, самотні пливуть за людською течією,— простували очікувальною ходою, мріючи про добре вино, добру вечерю або — зрідка — про поцілунки щирого кохання (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). — Коли я був нежонатим, то дуже недовірливо ставився до одруження. Відчував себе як боксер, що очікує на заборонений удар. — А тепер? — Не перестаю дивуватись, як я примудрився його пропустити]. |
| Освежитель – освіжувач; • освежитель воздуха – освіжувач повітря. [Автомобільний освіжувач — це насамперед освіжувач повітря, і тільки потім рекламний носій (З інтернету)]. |
| Осколок – ска́лка (ум. ска́лочка), ска́лок, (рус.) оско́лок, ві́дломок, відла́мок, ула́мок, зламок, окру́шок, окру́шина, дру́зка, дрізка, (мелкий) зерни́нка, дрібо́к (-бка́): • осколок дерева – оскі́пок, дра́зка, дру́зка, оскоме́лок; • осколок стекла, посуды – скля́нка, черепо́к; • осколок бомбы, стекла – осколок (скалка) бомби, скла. [Чарка впала додолу й розбилась на скалки (Л.Українка). Часами тільки бомба огнева Могильну тишу розбивала гучно І всіх навколо ранила скалками (Л.Українка). Вона ще не прохолола після історії з попом, мов відламок розірваної вибухом бомби (М.Коцюбинський). І якраз сипляться густо, бренять, як джмелі, й цокають по деревах та дахах скалки від розірваних набоїв (А.Любченко). Смерть не поскупилася на них, не пожаліла на них ні гриму, ні фарб, ні роз’ятрених ран, ні жорстоких нелюдських каліцтв. Кожному одпустила вона пудів по двісті гарячих осколків, і куль, і огненних шарів температури надзвичайної (О.Довженко). І все на світі треба пережити, І кожен фініш — це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть (Л.Костенко). ти не пломінь, але й не вода не повітря, нема — а живу не земля — вона надто стара не любов — я знайшла вже нову просто десь між покровів і жил де крізь плоть протікає пульс ти кубельце собі обжив і в мені, як осколок, заріс (Ю.Джугастрянська). І він ішов тільки навпростець, коли-не-коли обминаючи будяки, велетенські й менші кактуси, розкидані тут і там на цьому сухому, всипаному кам’яними скалками плато (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Ніщо так не ранить людину, як осколки власного щастя (М.Жванецький)]. |
| Пресекать, пресечь –
1) (устар., пересекать) (острым орудием) перетина́ти, перетя́ти, переру́бувати, переруба́ти, (о мн.) поперетина́ти, попереру́бувати що чим; 2) (линию, местность, дорогу) перетина́ти, перетя́ти, перері́зувати, перері́зати, перехре́щувати, перехрести́ти; (связь, ещё) перервати; 2) (обычно в знач. прекращать, останавливать) перетина́ти, перетя́ти, припиня́ти, припини́ти, (класть конец) класти, покласти край, (уничтожать) ни́щити, зни́щити, вини́щувати, ви́нищити, (о мн.) поперетина́ти, позни́щувати, повини́щувати що, (обрывать) уривати, урвати, увірвати, обривати, обірвати: • пресекать возражения – припиняти (уривати) заперечення, класти край запереченням; • пресе́чь в корне, в зародыше – зни́щити в корені, в за́родку, (совсем) зни́щити до ще́нту; (искоренить) викоренити, ліквідувати; • пресе́чь зло, злоупотребления – припини́ти (зни́щити) ли́хо, зловжива́ння; покласти край лихові, зловживанням; • пресе́чь путь, дорогу кому – перетя́ти (заступити) доро́гу, шлях, путь ко́му; перехопити (перейняти, перепинити) кого; • пресечь разговор – припини́ти розмо́ву; • пресе́чь сообщение с городом – перетя́ти, перерва́ти сполу́чення (комуніка́цію) з мі́стом. [Перетя́ти вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (С.Єфремов). Такими словами промовляв авдитор, глибоко зворушений цими несподіваними новинами про брата, і всі слухачі, що були при тому, щирим серцем журбі його спочували. Бачивши тоді парох, що замір його добре вдався, як і хотів того капітан, вирішив, що пора вже покласти край тому загальному смуткові! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Промокашка, разг. – промока́льниця, промока́тка, ви́мочка, бібу́ла (бібу́лка). [І вони, таким чином, як промокатка, як промокатка, вони вбирають, вбирають весь оцей шал, шал із повітря і переносять в літературу (Олег Лишега)]. |
| Рикошетить, срикошетить – (франц.) рикошетити, зрикошетити, (шире) відскакувати, відскочити. [Жовтневе повітря, охолонувши, стало більш пружним і містким, так що голоси, потрапляючи в нього, відбивались від невидимої поверхні й рикошетили в темряві, довго відлунюючи й розпадаючись (С.Жадан). Цілячи в мене, автоматник випустив одну довгу чергу, набоїв так із десять, одначе взяв зависоко — й кулі вдарили у стіну і зрикошетили, із жахливим нявканням перевертаючись у повітрі; я завалився на бік і, притискаючись щокою до підлоги, ще раз надавив спускову скобу; звук пострілу оглушливо штовхнув у вуха й вихлюпнувся на вулицю, зливаючись із бахканням великокаліберного пістолета, котрий озвався десь поруч (Л.Кононович)]. |
| Рука – рука: • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки; • большая рука (перен.) – велика рука (лапа); • большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий; • брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого; • брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук; • брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе; • быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого; • валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться; • вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому; • в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх; • в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що; • выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку); • выдать на руки – видати на руки; • выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук; • гулять по рукам – по руках ходити; • давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому; • дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б); • дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому; • держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою; • держать чью руку – тягти за ким; • живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить); • зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике); • играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки; • из верных рук (узнать) – з певного джерела; • из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого; • из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки; • иметь руку – мати руку (зару́ку); • как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого; • как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло; • к рукам прибрать – до рук прибрати; • левая рука – шульга, ліва рука, лівиця; • легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто; • ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки; • марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що; • мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч); • набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого; • навострить руку – наламати руку; • на все руки – до всього здатен; • на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч; • наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку; • на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути); • на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги; • на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому; • на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк; • не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому; • не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що; • обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч; • обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що; • одной рукой – однією рукою; одноруч; • опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки; • опытная рука – вправна рука; • отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки; • отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого; • от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено); • от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що; • отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають; • передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук); • подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому; • под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши; • под горячую руку – під гарячу руч (руку); • подделать руку (о почерке) – підробити руку; • под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути); • под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку; • под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя; • показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що; • попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку; • по рукам! – згода!; • по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний; • правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого; • прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого; • прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що; • приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого; • пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки; • просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї; • проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї; • рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким; • рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому; • рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто; • рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого; • рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.); • руки вверх! – руки вгору (догори)!; • руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого; • руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.); • руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого; • руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто; • руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого; • руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого); • рукой не достанешь – рукою не досягнеш; • рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима; • руку приложить – рукою власною розписатися; • сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого; • своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто); • своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.); • связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому; • скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи; • с легкой руки – в добрий час; • сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти; • смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого; • собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався); • сон в руку – сон справдився; пророчий сон; • с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч); • средней руки – пересічний (посередній, помірний); • с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами; • с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути; • с руки – під руку; • с рук на руки – з рук до рук; • сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося; • тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто; • ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати; • узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела; • умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки; • ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що; • ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки); • ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати); • холодно рукам – холодно в руки; • человек с отвисшими руками – вислорукий; • чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що); • щедрой рукой – щедрою рукою; щедро; • языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.). [— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.). Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц). Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?]. |
| Связь – зв’язок, (диал.) пов’язь, (соединение) поєднання, з’єднання, (сообщение) сполучення, (отношения) відносини, стосунки; (строит.) в’язь, (металлическая, деревянная, ещё) пов’язь: • вне всякой связи – без ніякого зв’язку; • в связи с тем, что… – в зв’язку з тим, що…; з огляду на те, що…; • в связи с чем – у зв’язку із чим, на базі (на основі) чого, внаслідок чого; • вступать, вступить в связь с кем – заходити, зайти у зв’язок з ким; • в этой связи следует отметить, что – у зв’язку з цим треба (потрібно, слід) зазначити, що; • громкая связь – гучний зв’язок; • железнодорожная связь – залізничне сполучення; • железные связи – залізні в’язі, залізна пов’язь; • иметь любовные связи (вне брака) – мати позашлюбні зв’язки (стосунки); скакати в гречку; скакати через пліт; • какую связь это имеет со сказанным? – як (яким чином) це стосується (до) сказаного?; • международные связи – міжнародні зв’язки; • мысли без связи – думки без зв’язку, безладні думки; • обратная связь – зворотний зв’язок; • преемственная связь – наступний зв’язок; • связь науки и производства – зв’язок науки і виробництва. [Може, думаю собі, знайдеться який пов’язь між двома легендами (Сл. Гр.). Всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами (І.Франко). Сабіну ту засуджено за зв’язок нечистий з рідним братом (Л.Українка). — Ну, скажемо так: ходить Зінько до Грицькової молодиці,— це ж ви чули? — Та чув… Про це по всьому селу плещуть… — Отож, ходить до Грицькової молодиці. Ну, а шила. в мішку не втаїш, коли вже все село його бачить. Побачив його й Грицько. — Ну? — Ну, то як ви думаєте, чи то йому дуже вподобалося, що його жінка в гречку скаче? — Та ні… Дак що ж? — Як то — дак що ж? (Б.Грінченко). Москва підкреслює «русско-украинские культурные связи». Не будемо їх заперечувати. Вони були і є. Хіба солдати по два боки лінії фронту не пов’язані між собою? Вони зв’язані на життя і смерть. Історія культурних зв’язків між Україною і Росією — це історія великої і ще не закінченої війни. Як усяка війна, вона знає наступи і відступи, знає перекинчиків і полонених. Історію цієї війни треба вивчати (Ю.Шевельов). Округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фронтончики (М.Стельмах). Коли людина, щоб відчути себе людиною, має потребу брати участь у змаганнях з бігу, співати в хорі чи воювати, то це вже пута, якими вона старається зв’язати себе з іншими, з усім світом. Але які ж то жалюгідні зв’язки! Якщо суспільна культура добре розвинена, вона сповнює людину навіть тоді, коли ця людина сидить на одному місці (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Двічі або тричі , коли Лола стрибала з яким-небудь офіцером через пліт, нашим взаєминам загрожувала велика небезпека, проте саме тоді я раптом виявився незвичайно корисним для Лоли: щоранку замість неї я ходив куштувати пиріжки (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Газети закликали на бій кожного, хто годен носити зброю, і, зрозуміло, насамперед тих, хто немає зв’язків (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — То він має там якісь зв’язки? — Очевидно. — Мені важко в це повірити. — У те, що він має зв’язки? — Ні, в те, що він має там борг. Враження таке, що цей суб’єкт ще півроку тому ковпаки з коліс крав (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Зв’язок — він як повітря: поки не зіпсуєш, ніхто його не примічає]. |
| Сжатый – сти́снутий, сти́снений, зда́влений, зду́шений, зати́снутий, зати́снений, зці́плений, сту́лений, ущі́льнений, сти́слий, (о хлебе) зжа́тий, ско́шений: • сжатая речь – стисла мова (промова); • сжатые зубы – зціплені зуби; • сжатые кулаки – стиснені (стиснуті) кулаки; • сжатые сроки – стислий строк (термін); • сжатый воздух – стиснене повітря. |
| Спёртый –
1) (душный) важкий, (удушливый) задушливий, задушний, (затхлый) затхлий; спертий; 2) (сдавленный) спертий, сти́снений, стиснутий, зду́шений, здавлений; 3) (прост., стибренный) стирений, спертий, поцуплений: • спёртый воздух – важкий дух (важке, сперте, задушливе повітря), задуха (придуха, духота). [Аж ось загорілися в неї щоки одкрилися уста від напору спертого в грудях духу, аж пашить Галя (П.Мирний). Крізь позеленілі шибки ледве пробивається світ у хату, окриваючи її мороком; здавалося, мов хто надимив, і спертий дим снував по хаті, не знаходячи нікуди виходу (П.Мирний). І сперте повітря, і шалені скоки, і гарячі почуття будили спрагу (І.Франко). Він приніс з собою в душну і сперту атмосферу зачиненої хати вогкість і свіжість літнього дощу (М.Коцюбинський). — А я люблю пивницю вдень, — вів поет. — Люблю це затхле повітря, де лишився дух сотень людей, люблю цю вогкість пролитих напоїв. І тишу. Чудний настрій обнімає мене. Я краще бачу. Коли хочете знати — обмірковую тут свої вірші (В.Підмогильний). В домі все було крадене, і навіть повітря якесь сперте]. |
| Схрон – схрон, криївка. [Велетенські ялини над входом до криївки загрозливо метляли лапами навсібіч, загрібаючи повітря, — й Андріянові на мить було здалося, наче то десятки рук із тріском розсувають віття, проламуючись крізь ліс, і в завиванні вітру вчулися, далеким відгомоном, чужинські крики й валування псів (О.Забужко). Я давно хотів написати про УПА, про війну, про 40 — 50 роки, про криївки і схрони, про життя людей під землею, але містки мимоволі перекидаються у наші часи, у «схрон», з якого ми не вилізли й досі, або в якому й досі сидимо; а, може, й справді на поверхні цієї землі для нас місця немає! (Борис Гуменюк). Сапулиного діда у тридцяті викликали до НКВД з одним простим питанням: «Чого це ви українською розмовляєте? Ви ж не артист, не письменник, а звичайний інженер». Минуло сімдесят років, а у мене іноді складається враження, що насправді нічого не змінилося. Коли на переговорах починаю говорити українською, партнери здивовано перезираються. І навіть ті, що у відповідь переходять на державну мову, все одно дивляться на мене, як на людину, яка вилізла зі схрону УПА (брати Капранови)]. |
| Тополиный, тополевый – тополевий, тополиний: • тополиный пух – тополевий (тополиний) пух. [Як він пізніше з того все-таки вирвався і як опинився на вулиці Тополевій у своїх знайомих Бачинських — того Яків не міг би як слід сказати, бо він остаточно отямився аж на помості, в калюжі води, від запаху паленого волосся, від гострого болю ран, що їх чимсь мастила невідома розпатлана жінка (У.Самчук). А може, постаріли ті очі, пригнувся чи роздався тополиний стан і насправді ти побачиш не вроду, а жалюгідні залишки її? (М.Стельмах). Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки, із слабим шумом, схожим на шум тополиного листу, злітали поперед морди коня і знову паслися на дорозі, аж доки до них не наближалася підвода (Григорій Тютюнник). Нижче понад водою вгрузали у розімліле повітря чайки, комахи і тополевий пух (Світлана Поваляєва). На балконі танцював білий вихор, тополиний пух прилипав до білих занавісок (В.Симоненко)]. |
| Тормозок –
1) (рус., разг.) тормозок  ;
2) (техн.) гальмо. [Подаруємо на пам’ять колгоспові свій заступ, тормозки, ще й облігації і трудодні — на пам’ять, і ще на пам’ять — трирічні борги, і хай добавлять чи нехай відбавлять — не буде тут моєї і ноги (В.Стус). …згадав шахту: з покинутого забою витягували транспортер, задушне повітря сіріло крутою пилюкою, бригадники по одному рачкували вниз і вниз, обмотували зашморгом зламки, сигналили коногонкою і, пийнувши з фляги води, поправивши на поясі саморятувальника, плазували на ліктях під гору, ближче до вентиляції; здавалось, що сил бракує дождати свіжого вдиху, мить, хвилина і мозок спалахує спиртовим полум’ям, випалює з крові запах копченого сала, помідорів, часничини в тормозку під арочним кріпленням, сирий дух обаполів у вагонетці, бузковінь інею на стволі, коли кліть виривається на поверхню і протяг шарпає робу на грудях (Є.Пашковський)]. |
| Трусца, разг. – дрібна рись (дрібний клус); • трусцой – пі́дтюпцем (підтю́пки, тю́пки, тюпце́м); (о лошади, ещё) трусько́м. [Он циган скочив на свою шкапу й полетів швидкою риссю, аж патли на голові трясуться (І.Нечуй-Левицький). Як тішить слух удар кольбою в обличчя доброти, сьогодні, сьогодні, нарешті все звершилося, і скрізь у пустелі за годину ходу звідси нюшкують шакали нерухоме повітря, потім дрібним терпеливим клусом рушають у дорогу на падлин бенкет, який їх чекає (А.Камю)] |
| Трюкач – трюкач, штукар. [Оден пес держав том новел у зубах; другий, якийсь штукар, обернувшись догори ногами, підкидав книжку у повітря (О.Маковей). Усе це хоч обман, та нешкідливий. Як ото чашки та камінці у руках штукарів: тут сам обман служить розвагою; а поясни мені, як це робиться,— і прощавай задоволення (А.Содомора, перекл. Сенеки). — Послухайте моєї ради, ніколи не заводьтеся з кумедіянтами, бо то люди з он якими привілеями. Бачив я раз, що схопили були одного лицедія за подвійне вбивство та й пустили на волю без кари тілесної чи грошової. Сказано, штукарі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Туман – туман, (во время жары) юга́, (с дождём) мряка, мрячка, мигичка, мжичка; (перед глазами) бляхма́н: • густой туман – густий туман, мрич, потемрява; • напускать, напустить туману – напускати, напустити туману (ману); • нашёл туман – наліг (розліг, розіслався) туман. [Туман яром котиться, дівці гулять хочеться (Н.п.). — Не доберу я толку в твоїх речах,— каже Петро.— Що за охота тобі мене морочити? То заговориш буцім щиро, то знов туман у вічі пустиш. Покинь хоть на часинку своє січове юродство. Я чоловік без хитрощів: чому ж би й тобі не говорити просто? (П.Куліш). Сидиш, вилупивши баньки, як дурна… у голові — туман, під серцем моє лихо ворушиться, озивається, аж кістки ниють, все тіло терпне (П.Мирний). Минулось все, неначе снилось; Далеко десь туманом вкрилось, Не буде знов (Л.Глібов). Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (М.Коцюбинський). — Тільки шия вже болить, в голові туман, думати важко (М.Коцюбинський). Над долинами стоїть сизий легкий туман (І.Нечуй-Левицький). Три тумани куряви стояли на полю над Опором (І.Франко). Важке повітря, насичене димом панського тютюну, немов колишеться.. Свічки на столі ледве-ледве світять серед того сивого туману, освічують червоні від задухи лиця (Л.Українка). Спогади зникли, якийсь туман застелив очі, Софія низько похилилась і затулила очі хусточкою (Л.Українка). Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Л.Мартович). Ліворуч, в тумані й шумі, мінливим килимом горіла низина Подолу (В.Підмогильний). Немов павутиння, осіння мрячка застеляє світ перед очима (О.Іваненко). Весняний вечір. Молоді тумани. Неон проспектів. Туга ліхтарів. — Я так тебе любила, мій коханий. — Пробач мене — я так тебе любив (В.Стус). За ланом лан, за ланом лан і лан, за Чорним Шляхом, за Великим Лугом, вони уже в тумані — як туман — усі вже йдуть за часом, як за плугом (Л.Костенко). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або куліш… На крилах яблунь стомлені зірниці, І хтось питає тихо: земле, спиш? Уже спочила? Дай води з криниці! (М.Вінграновський). Така мряка такий мороз такий туман спробував розігнати — не йде тоді заїхав трьома возами і давай накидати (Т.Мельничук). Ютрення (ранкова) юння (червнева) юга (туман) (О.Виженко). Вижовкла музика спить понад хмарами, псячі тумани місто обнюхують. Чоловік блука у самотньому мареві, тьму розсуває несмілими рухами (Юлія Нестерова). мій солодкий тумане, тобою живу, як в імлі проживаю на дотик розвіяні літа і весни проступаюш рядком на долоні і крапелькою на чолі смак прозорий води — нерозміняно чесний (Ю.Джугастрянська). Так, і що воно тут? Туманець в голові, туманець і за вікном. Ох, не треба було вчора з тим Маульвюрфом по третю пляшку їхати… Та й по другу не обов’язково було (О.Ірванець). Дедалі щільніше насувався туман. Туман і світло — одвічна казка. Хрущі сп’яніло злітали з лип, кружляли навколо ліхтарів, з розгону стукались об їхнє вогке скло. Туман заворожував усе навкруги, підносив предмети кудись у височінь, занурював у глибину — готель навпроти нас був уже океанським пароплавом з освітленими каютами над чорним морем асфальту, сірий силует церкви за готелем став фантастичним вітрильником з високими щоглами, що губилися десь високо в сірувато-червоній заграві, а ось і каравани будинків рушили з місця, попливли кудись… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Інколи з туману, що клубочиться вгору, постають чудернацькі звірі: дракони, фенікси, віверни й молочно-білі єдинороги; інколи пасма туману линуть, немов якісь дивні водорості, витворюють дерева чи великі кучматі кущі, вкриті білими квітами; а часом, коли вітерець допоможе, туман і зовсім приголомшить тебе, набувши найчіткіших і найскладніших геометричних форм (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). Знову туман, що не розсіюється і вдень, дощу нема, але повітря таке вологе, ніби все вимащено равликовим слизом (Н.Лазаревич, перекл. Г.Мантел). Лондонських туманів не було, поки їх не відкрило мистецтво (О.Вайлд)]. |
| Увядающий – що (який) в’яне, марніє, блякне; в’яну́щий, помарнілий, змарнілий: • увядающие надежды – змарнілі (збляклі) надії. [Надії змарнілі повітря ковток Шукають уперто, та звуками блюзу Збиваються з ніг, і волочаться юзом, Немов по асфальту зів’ялий листок, Якщо у душі відрубати шматок (Олександр Зубрій)]. |
| Человечище – чоловічисько, чоловічище, чолов’яга. [— Добрий чоловічище той Юдка,— говорили про нього бориславські господарі (І.Франко). Добрий чоловічисько той доктор, жаль тільки, що психології ані крихіточку не знає (І.Франко). Земський начальник Михайло Денисович Самоцвіт, вигодований опецькуватий чолов’яга з підстриженими, мов стріха, чорними вусами й розтопірченими вухами, що дуже нагадують ліхтарі біля брички, вийшов із душних покоїв надвір і поволі ходить собі біля ганку, балакаючи з гостем (В.Винниченко). Праворуч на узгірку стовбичила скульптура «До зірок» — мозолястий чоловічисько замахувався у небо супутником, затиснутим у долоні неприродно викрученої руки, неначе Микола Джеря серпом на розлютованого урядника. Саме так, дослівно подумав Шлойма й одразу ж засоромився своїх думок: «Ну що це за порівняння?.. Суцільна літературщина…» (О.Ірванець). — Люди, людоньки! Здурів чоловічище! Ти, медведю! Слоне ти! То ти хочеш нас позабивати! А руки б тобі відняло! Заціпнув би ти! Янчав би ти, як та дитина! Дубище западенний, щоб тебе лихе повітря забрало!.. (У.Самчук)]. |
| Шумящий – що (який) шумить, шумливий, шумотливий, голосни́й, гамірни́й, шу́мни́й, шумки́й, гомінки́й, галасли́вий, гомінли́вий, гамірли́вий, крикли́вий, (кто) шуми́ло. [Вривається якийсь п’яний гамірливий мудак і починає вимагати, щоб увімкнули телевізор (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Бачила бездонну блакить, шумотливі дерева, а внизу мерехтливе море серед сріблястих дюн (В.Шовкун, перекл. Ґрації Деледи). Однак при кінці навчання студентик дивився звисока уже і на докторів у хутрових пальтах, згорблених у трапезній над повними тарелями, уповні задоволених зі своїх зашкарублих нудних знань, і на отих шумких спудеїв-неотес, які заздалегідь вирішили вивчати саме доста, щоб отримати дармову роботу, і на тих-от бідолашок, у яких жага до знань минеться з молодою кров’ю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Диким істеричним реготом зайшовся весь спантеличений, приголомшений, гомінливий і голодний люд. Усі сміялися, обіймалися, реготали, зрозумівши нарешті, що багатовікове панування Страху скінчилося (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Схилився над дійницею, над шумливим молоком (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Дівчина проходила стежками повз живопліт і спритно, мов гнучке звірятко, прошмигувала між кущами; вечорами, коли небо ставало іскристим і слизьким, як лід, її фігуру обливало світло місяця чи огортала гойдлива тінь тополі, її супроводжував задушливий аромат левконії чи вологий, підвальний запах весняної землі, або ж під її ногами шурхотіло сухе листя чи склянисто хрустіли дрібні крижини; вона виходила з-за рогу вулиці — і ми, присівши під опорами мосту й похапливо сьорбаючи надто гаряче течиво, з’їдали на різьбленому камені картопляний суп чи борщ, чи ріденьку кашу, призначену мені на вечерю; на скількох доріжках, вулицях, у скількох приміщеннях зберігалася постать цієї дівчини, скільки разів я відчував прохолоду її кровистих вуст, близьке тепло її тіла; скільки разів я вдивлявся в темряві в її смагляве, болісно пройняте тілесним ритмом обличчя; хлоп’яче кохання й жіночі ревнощі; ніжність і затятість; розлуки й повернення; дитинність і зрілість; вулиці, тротуари, двері будинків, люди, картини неба, парки з шумкою тінню, сповнені її білих рук; народні гуляння в ситцевих кольорах, дощі, сонця, дерева й повітря — все заполонене її образами, стійкішими під заплющеними повіками, ніж замасковані серед зелені танки, побілені літаки та різнокаліберні гармати, виставлені на жовтенькому пісочку роззявам на огляд (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського)]. |
| Этот – цей, (усил.) оцей: • с этой целью – для цього, із цією метою, маючи це на меті; • с этого момента – відтепер, відтак, з цього часу; • в этом случае – якщо, у цьому разі (випадку); • на этом основании – на цій підставі; • в этом отношении – щодо (стосовно) цього; • в этой связи – у зв’язку з цим. [Тяжко мені, Боже милий, Носити самому Оці думи (Т.Шевченко). Хто Варениченко? — пита москаль, увійшовши з Сидором у хату. — Та ось цей! — указує москалиха на Чіпку (П.Мирний). — До кого належить цей виноградник? — гукає на свого цигана Тихович (М.Коцюбинський). Цей ліс живий. У нього добрі очі. Шумлять вітри у нього в голові. Старезні пні, кошлаті поторочі, літопис тиші пишуть у траві (Л.Костенко). Оцей мізерний клаптик існування, де жити — тільки корчитись — і вже. Тепер неси мене, моя бідо, куди б не заманулося. Байдуже (В.Стус). І лежу, мов мішок, я. Чорнію, худну без повітря, світла, тепла, привіту. Я розклав оцю журбу многотрудну на півкулях мозку, мов карту світу (Ю.Андрухович)]. |
| Эфир – (греч.) етер (совет. ефір). [Тільки спочили, як Сон легкокрилий з етеру ясного Вогким повітрям летить і тумани нічні розгортає (М.Зеров). Пливе етер, струмує вітер, джерела б’ють нових поем (П.Тичина). Кожен з них тримається за своє місце в ефірі і не збирається міняти його на вигадані цінності, такі як людські стосунки чи дружба (брати Капранови). Етер – це те саме, що й ефір, тільки ефір – це спотворена форма, а етер – це правильна, бо це слово запозичене з грецької мови. У грецькій мові, в давній, воно вимовлялося як “ейкхер”, а в новогрецькій – як “ейтхерос”. В нас звуку такого немає, міжзубного, але ми його замінюємо звуком “т”, тому “етер” ми кажемо так само як “математика”, “бібліотека”, “естетика”, “етика”, “лабіринт”, “нафта”, “синтез” і так далі. У всіх цих словах той самий звук, тільки у 9-10% слів ми його вимовляємо з правильним акцентом, а “етер” і ще кілька слів вимовляємо там “ф” тільки тому, що так вимовляють росіяни. Але скільки ж ми будемо копіювати і наслідувати недосконалості українського правопису? (О.Пономарів). Тепер, коли вони, померши, вже були вивезені й поховані, повітря в лікарнях зробилося кришталево чистим, у ньому чувся неповторний аромат етеру, розчину йоду та фенолу, неначе високо в горах просто неба (Сергій Вакуленко, перекл. Жузе Сарамаґу)]. |
| Сало – сало, (овец и рогатаго скота) лій (р. ло́ю); (свиное топленое) сма́лець, (внутреннее) здір (род. здо́ру). [Дурне сало без хліб (Пр.). Занюхав сало, але занюхав й бука (Пр.). Гладкого, ситого Тишкевича підсадили попід пахви на коня, неначе кинули на сідло здоровий здір з салом, прикритий оксамитовим кунтушем (І.Нечуй-Левицький). На подвір’ях, як гори, лежали живцем згорілі коні й корови. Чути було немилий запах шерсті, лою і паленого м’яса (Б.Лепкий). Дайте українцеві сала — і матимете точку опори (В.Слапчук). В американців, як і в канадців, від самої згадки про сало може початись істерика. Вони, буває, навіть із ковбаси виколупують увесь тлущ і гидливо складають його на краєчку тарілки (М.Рябчук). За життя стільки сала з’їв, що соромно свиням в очі дивитися (Іван Плющ). А я сало люблю. Особливо якщо смалець з часником намастити на житній хліб, присолити та запити пивом. Чесно кажучи, це і є найвищим досягненням цивілізації, вищим за зорельоти, бластери та програвачі лазерних дисків. Чому я так кажу? А тому що хліб зі смальцем уже тисячі років не виходить з моди, і при цьому зовсім не міняється. Чого не скажеш про перелічені вище винаходи. Виходить, що сало є по-справжньому досконалим, чи не так? (брати Капранови). Мабуть, він походив із казахстанських українців. Усе забулося: і те, до якої нації належали його батьки-діди, і те, якою мовою балакали, а любов до сала зосталася (В.Слапчук). До їжі він також був жадібний, весь укутався в сало: згортки сала на потилиції, ситі щоки, товсті, мов ковбаси, пальці, цілий блищить від сала, видко, всього йому вистачало (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Він знаходить усе: коли холодно — невеличкі грубки і дрова, знаходить сіно і солому, столи, стільці, але передовсім — те, що можна зжерти. Це просто загадка; здається, він, як чаклун, добуває все просто з повітря. Шедевром його майстерності були чотири бляшанки омарів. Та ми, правда, воліли б замість них мати шматок сала (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Сало — сила, спорт — могила. 2. — Лікарю, а мені потім можна буде сала? — Якого сала?! — Ну, в майбутньому… — В якому майбутньому?!]. |
| Камбала – (фин.) камбала, (ещё) однобі́чка, одноо́чка, полури́бка, (мелкий сорт) глось. [І ожила та півриба, І досі ведеться. І та риба в нас, хрещених, І та ри́ба в нас, хреще́них, ка́мбулою зве́ться (С.Руданський). Ба́ба сказа́ла пійма́ти полури́бку і з’ї́сти (П.Чубинський). Кругла камбала побивалась, ніби на піску підскакували срібні здорові тарілки (І.Нечуй-Левицький). Водилися у водах Великого Лугу велетенські білуги, ліктів по 18 (3 сажні) завдовжки, що ледве шестеро козаків здужали підняти одну на плечі; попід кручами, в чорториях, ховалися гладкі, товстоголові соми, цілими табунами плавали осетри, севрюги та стерляді; величезні, ситі коропи та довгі, зубасті щуки виблискували там проти сонця золотою та срібною лускою; косяками грали у воді: сула (судаки), лящ, карась, окунь, лини, вугри, тарань, вирезуб, камбала, язь і марена, а від дрібнішої риби ніколи не була спокійна пелена річки — так часто вона підкидалася з води на повітря (А.Кащенко). У мерехтінні маятників мідних, округлені, як очі камбали, дзиґарики замовників безслідних на підвіконні цокали, ішли (Л.Костенко). Самець камбали досягає сталого розміру і старіє. А самка росте безкінечно і не виявляє з часом жодних ознак старіння або втрати функцій (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Увійшла служниця з тацею. Шкірка в камбали була мов золотистий топаз. А як від неї пахло димком і морем!.. (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Камбала й та не однобічна (С.Є.Лєц)]. |
| Ноябрьский – листопадовий, (диал.) падолистовий. [Багряно коливається над заходом кволе листопадове сонце (Б.Антоненко-Давидович). Краще дивись, як мла намулиться, Як листопадний мокрий лист В краплисту шибку писком тулиться (М.Вінграновський). Він підійшов до вікна, розчахнув його навстіж, і промерзле листопадове повітря, насичене запахами всіх осінніх дощів, мертвого листя, запущених цвинтарів, віршами Пушкіна, словом, запахами пізньої московської осені, затопило кімнату, змусивши тебе чухатися і тремтіти від холоду (Ю.Андрухович). Осінь літо в ясир забирає Серпневого досвітку. …Осінь літо веде В падолистовий зимний ясир (Ольга Кіс). — А сердита тому, що сьогодні в нас побувало шість сусідок. Кожна хотіла попрощатися зі мною, і кожна примудрилася сказати щось таке, від чого світ довкола блякне й стає сірий, грузький та безрадісний, мов листопадовий ранок (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Почався дощ, монотонний і дрібний, скоріше листопадовий, аніж травневий (М.Пінчевський, перекл. В.Фолкнера)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ВЗЛЕТА́ТЬ ще шуга́ти вго́ру, ли́нути вго́ру, підліта́ти; взлета́ющий що зліта́є тощо, ра́ди́й зле́ті́ти, ста́вши зліта́ти, прикм. небося́жний, тех. злітни́й; взлетающий ввысь зді́йманий вго́ру, небойду́чий, у небося́жному ле́ті; взлетающий на во́здух виса́джуваний у пові́тря; самолёт, взлетающий с катапу́льты літа́к з катапу́льтовим ста́ртом; |
| ВЗРЫВА́ТЬ ще пуска́ти в пові́тря, (землю кулями) ора́ти; |
| ВЗРЫВА́ТЬСЯ ще зліта́ти в повітря; взрыва́ющий 1. що підрива́є тощо, ста́вши підрива́ти, гото́вий підірва́ти, підривни́к, бомбі́ст, прикм. підривни́й, підрива́льний, для ви́буху, 2. копающий; взрывающее устро́йство підривни́й механі́зм; взрывающийся/взрыва́емый підри́ваний, виса́джуний у пові́тря; взрывающийся що зліта́є в повітря тощо, стил. перероб. у мить ви́буху, прикм. вибуху́щий, вибухо́вий, книжн. ви́бухли́вий; взрывающееся вещество вибухо́ва речови́на, вибухі́вка; |
| ВОЗДУ́ШНЫЙ (ефірний) легки́й-легі́сінький; (про електролінію) назе́мний, (про вино) легкобри́зний, (стеження) стил. перероб. з пові́тря [воздушное наблюде́ние сте́ження з повітря]; воздушная похо́дка легка́ хода́, легка́-легісінька хода́; воздушные за́мки коротк. захма́рні за́мки. |
| КРА́ЙНЕ ще надмі́ру, надмі́рно, на́дмір, куди́ як, фраз. го́стро [крайне необходи́м галиц. потрі́бний], ж. (про щось неґативне) не-дай-Го́споди-яки́й [крайне капри́зный не-дай-Го́споди-яки́й вередли́вий]; крайне необходи́м потрі́бен як пові́тря; |
| ЛИШИТЬ, лишить чего перекри́ти кана́л (кра́ник); лишить жи́зненных благ образ. перекри́ти ки́сень /пові́тря/; лишить жи́зни ще відібра́ти життя́; лишить рассу́дка обезглу́здити кого, відби́ти глу́зди кому; лишить совреме́нной вне́шности (лишить совреме́нного ви́да тощо) знесуча́снити; лишить челове́ческого досто́инства /лишить челове́ческого о́браза/ упослі́дити /оберну́ти на би́дло/; |
| ЛУЧ, луч све́та в тёмном ца́рстве суч. ковто́к сві́жого пові́тря. |
| ПОДРЫВА́ТЬ, ПОДРЫВА́ТЬСЯ ще надса́джувати, надса́джуватися, увере́джувати, увере́джуватися; подрыва́ющий 1. що /мн. хто/ підрива́є тощо, ста́вши підривати, ра́ди́й підірва́ти, для підри́ву, за́йня́тий підривом, підривни́к, руйнівник, диверса́нт, прикм. підривни́й, диверсі́йний, /сили/ увере́дливий, підва́жувальний, підри́ваний, виса́джуваний в пові́тря, надса́джуваний, увере́джуваний, зба́влюваний, складн. підірви́- [підірви́основа], 2. подкапывающий; подрывающий авторите́т чей дискредитаці́йний для кого, складн. підірви́-авторитет; подрывающийся/подрыва́емый 1. підва́жуваний, підри́ваний, виса́джуваний в пові́тря, надса́джуваний, увере́джуваний, зба́влюваний, 2. подкапываемый; |
| ПРОЙТИ́СЬ ще перейти́сь; пройтись по чьему а́дресу зажартува́ти /закпи́ти/ з кого; пройтись по во́здуху ви́йти на пові́тря. |
| РВАТЬ ще роздира́ти, розрива́ти, (з рук) /вирива́ти/, (жили) /надрива́ти/, (плоди) /зрива́ти/, (волос) ску́бти́, (зуб) видаля́ти, (динамітом) пуска́ти в пові́тря; рвать и мета́ть ще сатані́ти, сі́кти й руба́ти, скака́ти, лі́зти на сті́нку, при́ском си́пати; рвать на себе́ во́лосы ще рва́ти во́лос /ко́си, па́тли/, лі́зти на сті́нку, би́тися голово́ю об сінку /в мур/; рвать на ча́сти укр. шматува́ти; на ходу́ подмётки рвёт без ми́ла го́лить, прибл. дріт пряде́ і па́льців не сли́нить; |
| РВА́ТЬСЯ ще роздира́тися, (пориватися) сі́патися, (за чим) фаміл. займа́ти че́ргу з но́чі, фраз. ши́тися [рва́ться на руководя́щую рабо́ту шитися в нача́льники]; рва́ться из се́рдца (про слова) рва́тися з груде́й; рва́ться к вла́сти образ. хапа́тися за булаву́; рву́щий що /мн. хто/ рве тощо, ра́ди́й рва́ти, покли́каний розірва́ти, рвач, драч, дері́й, деру́н, підривни́к, виса́джувач у пові́тря, прикм. розриву́щий, стил. перероб. роздира́ючи; рвущий и ме́чущий з грома́ми на уста́х; рвущий на себе́ во́лосы гото́вий лі́зти на сті́нку; рвущий на ча́сти ра́ди́й розшматува́ти; рвущий с про́шлым рі́шений порва́ти з мину́лим; рвущийся 1. що рве́ться, ста́вши де́ртися, рваний, розри́ваний, розди́раний, де́ртий, дерки́й, деру́чий, (одяг) дранти́вий, 2. виса́джуваний у пові́тря, прикм. розривни́й, стил. перероб. вибуха́ючи, 3. сми́каний, ша́рпаний, 4. стремящийся тощо прикм. рвучки́й, спра́глий, жаду́щий, образ. аж млі́є, хо́че /рве́ться/; (неудержи́мо) рвущийся в бой спра́глий бо́ю (аж тру́ситься); рвущийся ввысь гінки́й, виго́нистий, виго́нчастий; рвущийся в даль спрямо́ваний /аж млі́є, рве́ться/ в да́леч; рвущийся к вла́сти жаду́щий вла́ди; рвущийся напроло́м гото́вий /наста́влений/ іти́ пробо́єм; ИЗОРВА́ТЬ ще поподе́рти; изорвать в кло́чья поде́рти на шматки́, пошматува́ти; изорва́вший ОКРЕМА УВАГА ; ПОДОРВА́ТЬ не бо́йся, не подорвёшь свой авторите́т не бі́йся, не спаде́ коро́на з те́бе; ПОДОРВА́ТЬСЯ образ. надсади́ти печінки́ /бе́бехи/. |
| СО́ЛНЦЕ, со́лнце, во́здух и вода́ со́нце, во́ди і пові́тря; восхо́д солнца сонцесхі́д; зали́тый солнцем поет. осо́нений, осо́нцений. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Атмосфера – пові́тря, -ря, атмосфе́ра, -ри. |
| Взрывание –
1) (о земле) риття́, -ття́, ско́пування, -ння; 2) (о взрыве газов, пороха) виса́джування в пові́тря. |
| Взрывать –
1) (землю) ри́ти, (ри́ю, ри́єш), ско́пувати, -пую, -пуєш; 2) (крепость, пороховые погреба) виса́джувати в пові́тря; -ся – вибуха́ти. |
| Воздух – пові́тря, -тря. |
| Поветрие – пові́тря, -ря, по́шесть, -сти. |
| Подрывать, подорвать –
1) підрива́ти, -ва́ю, -ва́єш, підірва́ти, -рву́, -рвеш; 2) (взорвать) виса́джувати, -джую, -джуєш, ви́садити, -джу, -диш в пові́тря; 3) (здоровье) надвере́джувати, -джую, -джуєш, надвереди́ти, -джу́, -ди́ш. |
| Свежий – сві́жий, -а, -е; -жий воздух – сві́же (чи́сте) пові́тря. Вывести на свежую воду – ви́вести на чи́сту во́ду. Свежее известие – оста́ння зві́стка. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Атмосфера – атмосфе́ра; • а. (воздух) – пові́тря. |
| Воздух – пові́тря; • в. жидкий – п. течне́; • в. карбурированный – п. карбуро́ване; • в. сжатый – п. сти́снуте. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Аромат
• Издавать аромат – пахнути; пахтіти; душіти; видихати пахощі; (поет.) дихати пахощами (цвітом). [А квітки в траві пахтіли, Степ, як море, хвилювавсь… Олесь. Цвіли яблуні, тихе повітря дихало пахощами. Коцюбинський.] |
| Благорастворение
• Благорастворение воздухов (церк. устар., теперь шутл.) – добра година; погіддя; розкіш (розкоші); добре (здорове) повітря. |
| Брошенный
• Брошенная жена или любовница – лишена (залишена); (зневажл.) покидька (покидячка, покидище). [Он чоловіка десь повітря носить, А ти бідуй з свекрушиськом проклятим, — Ні жінка, ні вдова — якась покидька. Українка.] |
| Вешать
• Вешать всех собак на кого, на шею кому – скидати (звалювати) всю вину (провину) на кого; звертати [все] на кого; усіх собак, псів (усі собаки, пси) вішати на шию кому. • Вешать голову – хнюпити (хилити) голову; хнюпитися. [Похнюпились усі, мовчали. М. Куліш.] • Воздух хоть топор вешай – [Густе, згусле] повітря, хоч сокиру вішай (що й сокира б увисла); повітря таке, що можна краяти. |
| Взрывать
• Взрывать, взорвать что – висаджувати, висадити [в повітря] що. • Меня (его…) взорвало (перен.) – мене (його…) [встрашенно, вкрай] обурило (розлютувало); я (він…) [страшенно, вкрай] обурився (розлютився); я (він…) спалахнув від обурення; я (він…) вибухнув гнівом; мене (його…) розгнівало (обурило); мене (його…) спалило. |
| Воздух
• В воздухе (носится, чувствуется… что) – у повітрі (носиться, відчувається… що). • Взлететь на воздух (перен.) – розвіятися в повітрі; за вітром піти; звітритися; розпорошитися; (вибухати) злітати, злетіти в повітря. • Выйти, вынести на воздух (разг.) – вийти, винести на [вільне] повітря (на вітер, надвір). • Дышать воздухом (свободы) – дихати повітрям (свободи, волі). • На вольном воздухе – на вільному повітрі; надворі; (по)за містом; серед природи. [Походи надворі, може полегшає. З нар. уст.] • На (открытом) воздухе быть, находиться – на [вільному] повітрі (надворі) бути, перебувати. • Питаться воздухом (перен. разг. шутл.) – жити з повітря (Божим духом). • Повиснуть в воздухе (перен.) – повиснути (зависнути) в повітрі; (іноді) утратити ґрунт під ногами. • Сильная струя воздуха, сильное воздушное течение – сильний струмінь повітря, сильна повітряна течія; (іноді) бруя. [Воли заслабли, бо їх поставили в теплій кошарі саме на бруї. Сл. Гр.] • Спёртый, тяжёлый воздух – важкий дух (важке повітря); задуха (придуха). |
| Оглашать
• Радостные крики оглашают, огласили воздух – радісні крики (покрики) лунають, залунали в повітрі; радісні крики (покрики) сповнюють, сповнили (наповнюють, наповнили) повітря. • Эхо оглашает лес – луна розлягається в лісі (лісом). |
| Потолок
• Брать, взять с потолка что (ирон.) – брата, взяти з голови (іноді з повітря) що; вигадувати, вигадати що. • Плевать в потолок – Див. плевать. |
| Приводить
• Бог привёл – бог дав. • Не приведи Господи (Бог) – не доведи Боже (Господи); не дай Боже. • Не привёл случай – не довелося. • Привести в замешательство кого – Див. замешательство. • Привести в исполнение приговор (решение) суда – виконати присуд (судовий вирок). • Привести в (крайнее) удивление, изумление кого – (великим дивом, надзвичайно) здивувати кого. • Привести в негодность что – довести до непридатності що; зробити непридатним що; знепридатнити що. • Привести в отчаяние кого – у розпач (у розпуку, у відчай) (у)кинути кого; до розпуки (до розпачу, до відчаю) довести кого. • Привести в порядок что – упорядкувати що; лад (порядок) дати чому; довести до ладу що. • Привести в равновесие что – зрівноважити що; надати рівноваги чому. • Привести в себя, в чувство, в сознание, в память кого – привести до пам’яті (до притомності) кого; опритомнити (опам’ятати, очутити, отямити, відволодати) кого; (виносячи на повітря) на вітер підняти кого. • Привести в ужас кого – завдати (нагнати) жаху кому; ужахнути кого. • Привести в уныние кого – засмутити кого; завдати суму (смутку) кому; кинути у сум (у смуток) кого. • Привести дело к концу – довести діло (справу) до кінця (до краю); завершити діло (справу). • Приводить, привести в движение что – надавати, надати руху (давати, дати рух) чому; пускати, пустити в рух що; (іноді) давати, дати розгін чому. • Приводить, привести в известность, в ясность – з’ясовувати, з’ясувати. • Приводить, привести в исполнение своё намерение, замысел – Див. исполнение. • Приводить, привести к концу, к окончанию что – доводити, довести до кінця (до краю) що; закінчувати, закінчити (кінчати, скінчити) що. [Треба краю доводити. Шевченко.] • Приводить к общему (к одному) знаменателю – Див. знаменатель. • Приводить, привести к цели – доводити, довести до мети. • Приводить, привести на память кому что (книжн.) – нагадувати, нагадати кому що. • Приводить, привести своё намерение, свой замысел в исполнение – здійснювати, здійснити свій намір, задум; доводити, довести до діла (справдити) свій намір, задум. |
| Рука
• Бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки. • Большая рука (перен.) – велика рука. • Большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто. • Брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого. • Брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук. • Брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.] • Валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться. • Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому. • В руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх. • В руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що. • Выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук. • Гулять по рукам – по руках ходити. • Давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках кому. • Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.] • Держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати над собою. • Живой рукой (разг.) – [Одним] духом; миттю (умить). • Зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике). • Играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки. • Из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого. • Из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки. • Иметь руку – мати руку. • Как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого. • Как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло. • Легок на руку – легка рука в кого; легку руку має хто. • Ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки. • Марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що. • Мозолить руки (разг.) – мозолити руки. • На живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч. • На руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути). • На руку кому – на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому. • На скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк. • Не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому. • Не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що. • Обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що. • Одной рукой – однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.] • Опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.] • Отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки. • Отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого. • От руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом). • От руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що. • Отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають. • Подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому. • Под весёлую руку – у добрім настрої; веселим бувши. • Под горячую руку – під гарячу руч (руку). • Под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути). • Под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя. • Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому. • Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому. • По правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку. • По рукам! – згода! • Правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого. • Прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого. • Прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що. • Приложить руку к чему – докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого. • Пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки. • Просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї. • Проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї. • Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким. • Рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому. • Рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто. • Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого. • Рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр. • Руки вверх! – руки вгору (догори)! • Руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.] • Руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. • Руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого. • Руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто. • Руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого. • Руки чешутся у кого (перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого). • Рукой не достанешь – рукою не досягнеш. • Рукой подать – [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.] • Сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого. • Своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто). • Своя рука владыка – своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр. • Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому. • Скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи. • Сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти. • Смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого. • Сон в руку – сон справдився; пророчий сон. • С пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч). • Средней руки – пересічний (посередній, помірний). • С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами. • С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути. • С рук на руки – з рук до рук. • Сходит, сошло, сойдёт с рук кому – так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому. • Тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто. • Узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела. • Умывать, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки. • Ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що. • Ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки). • Ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати). • Чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що). • Щедрой рукой – щедрою рукою; щедро. • Языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш)
| взрыв ви́бух,-ху, експльо́зія,-зії; ви́садження в пові́тря |
| вла́жность воло́гість,-гости, во́гкість,-кости в. абсолю́тная воло́гість абсолю́тна (тиск водяної пари, що є в повітрі) в. во́здуха воло́гість пові́тря в. относи́тельная воло́гість відно́сна в. преде́льная воло́гість грани́чна [межова́] в. равнове́сная воло́гість рівнова́жна в. уде́льная воло́гість пито́ма |
| во́здух пові́тря в. атмосфе́рный пові́тря атмосфе́рне в. влажный пові́тря воло́ге в. жи́дкий пові́тря ріди́нне в. кондициони́рованный пові́тря зкондиційо́ване в. насы́щенный пові́тря наси́чене в. отрабо́танный пові́тря спрацьо́ване в. прито́чный пові́тря притічне́ в. разреже́нный пові́тря розрі́джене в. сжа́тый пові́тря сти́снене [сти́снуте] в. сухо́й пові́тря сухе́ в. сырой пові́тря вогке́ [воло́ге] в. холо́дный пові́тря холо́дне |
| поступле́ние надхо́дження п. во́здуха до́плив пові́тря |
| присо́с засмо́ктування; засмокта́ння; присмо́к,-ку п. во́здуха засмо́ктування пові́тря; присмо́к пові́тря |
| регистра́тор реєстра́тор,-ра (контрольно- вимірювальний прилад) р. и́мпульсов реєстра́тор і́мпульсів р. радиоакти́вности реєстра́тор радіоакти́вности пові́тря, радіо́метер,-тра, р. температу́рный реєстра́тор температу́ри, термо́граф,-фа, термо́метер,-тра |
| сжиже́ние зрі́джування, зрі́днювання; зріди́нення, зрі́дження, конденса́ція,-ції, скра́плення с. во́здуха скра́плення пові́тря с. га́зов скра́плення [конденса́ція] га́зів |
| соста́в 1. склад,-ду 2. сполу́ка,-ки, речовина́,-ни́, су́міш,-ші 3. зал. по́тяг,-гу с. вещества́ склад речовини́ с. взрывча́тый су́міш вибухо́ва с. во́здуха склад пові́тря с. воспламени́тельный су́міш займи́ста с. гранулометри́ческий склад гранулометри́чний с. детони́рующий су́міш детонува́льна с. железодоро́жный по́тяг,-гу, ва́лка залізни́чна с. зажига́тельный су́міш запальна́ [запа́лювальна] с. минералоги́ческий склад мінералогі́чний с. молекуля́рный склад молекуля́рний с. нали́чный склад ная́вний с. подвижно́й зал. склад рухо́мий с. пропи́точный су́міш просо́чувальна с. противогнилосто́йный речовина́ протигни́льна с. проце́нтный склад проце́нтний [відсотко́вий] с. светя́щийся су́міш [сполу́ка] світна́ с. стехиометри́ческий склад стехіометри́чний с. трасси́рующий склад трасува́льний с. формо́вочный су́міш формува́льна с. фракцио́нный склад фракці́йний с. хими́ческий склад хемі́чний с. электроподвижно́й склад [по́тяг] електрохі́дний |
| увлажне́ние зволо́жування; зволо́ження у. во́здуха зволо́ження пові́тря |
| удале́ние віддаля́ння, вилуча́ння, усува́ння, виводі́ння; відда́лення, ви́лучення, усу́нення, ви́ведення; ві́ддаль,-лі у. водоро́да знево́днювання у. воды́ знево́джування у. во́здуха вилуча́ння пові́тря; ви́лучення пові́тря у. га́зов дегазува́ння, вилуча́ння га́зів; дегазува́ння, ви́лучення га́зів у. золы́ вилуча́ння по́пелу; ви́лучення по́пелу у. сте́ржней вилуча́ння стри́жнів; ви́лучення стри́жнів |
| фронт фронт,-ту (хви́лі), чоло́,-ла́ (будо́ви), пере́д,-ду (лицьова частина чого-небудь) ф. атмосфе́рный фронт атмосфе́рний ф. взрывно́й волны́ фронт вибухо́вої хви́лі ф. волны́ фронт хви́лі ф. напо́рный фронт напі́рний ф. отве́сный фронт прямови́сний ф. пере́дний фронт пере́дній ф. пла́мени пове́рхня по́лум’я ф. поло́гий фронт поло́жистий ф. разреже́ния фронт розрі́дження ф. сжа́того во́здуха фронт сти́сненого пові́тря ф. тёплый фронт те́плий ф. тре́щины фронт трі́щини ф. холо́дный фронт холо́дний |
| циркуля́ция циркулюва́ння; циркуля́ція,-ції, кругоо́біг,-гу, о́біг,-гу, колоо́біг,-гу ц. атмосфе́ры циркулюва́ння [циркуля́ція] атмосфе́ри ц. ве́кторного по́ля циркулюва́ння [циркуля́ція] ве́кторного по́ля ц. воды́ кругоо́біг [колоо́біг] води́ ц. во́здуха циркулюва́ння [циркуля́ція] пові́тря ц. есте́ственная циркулюва́ння приро́дне, циркуля́ція приро́дна ц. иску́сственная циркулюва́ння шту́чне, циркуля́ція шту́чна ц. принуди́тельная циркулюва́ння примусо́ве, циркуля́ція примусо́ва ц. принуждённая циркулюва́ння зму́шене, циркуля́ція зму́шена ц. ско́рости циркулюва́ння [циркуля́ція] шви́дкости |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Виса́джувати, виса́жувати, ви́садити –
1) высаживать, высадить; 2) выставлять, выставить, выламывать, выломить; 3) поднимать, поднять; 4) (откуда) ссаживать, ссадить; 5) (куда) усаживать, усадить. • Виса́джувати в пові́тря – взрывать. |
| Пові́тря, -ря – воздух. |
| Розтя́ти, розітну́ти –
1) разрубить; 2) разрезать, разорвать. • Свист розітну́в пові́тря – свист прорезал воздух. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| пові́тра, -ри, -рі (ж. р.) і пові́тря, -тря, -трю, -трям (н. р.) (пошесть) |
| пові́тря, -тря, -трю, -трям |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Во́здух, -ху, м.
1) = Пові́тря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає. Ном. № 9926. 2) Воздухъ (церк. утв.). Ном. № 14182. Ум. Воздушо́к. |
| Засти́глий, -а, -е. Застывшій. Застигле холодне повітря. Мир. Пов. І. 145. |
| Обві́тря, -ря, с. Воздухъ, атмосфера. См. Повітря. Чорний ворон коли не коли скрикував над головою, прорізуючи.... обвітря своїм дужим крилом. Мир. ХРВ. 70. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)