Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 37 статей
Запропонувати свій переклад для «покой»
Шукати «покой» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Поко́й –
1) спо́кій, упокі́й, супокі́й (-ко́ю), по́кій (-кою). [На ві́що я тобі́ збенте́жив, си́ну, ясни́й душі́ твоє́ї спо́кій? (Самійл.). Все село́ обійма́в упокі́й, ти́хий, святко́вий упокі́й (Грінч.). За дурно́ю голово́ю нема́ нога́м упоко́ю. Супокі́й навкру́г пану́є (Грінч.)].
• Нет минуты -ко́я (отдыха) – нема́ просві́тлої (проми́тої) годи́ни; про́світку нема́ кому́.
• Нет -ко́я кому – споко́ю нема́є кому́, не ма́є споко́ю хто.
• От детей -ко́я нет – ді́ти споко́ю не даю́ть; за ді́тьми споко́ю нема́.
• В -ко́е – з упоко́єм, спокі́йно. [Хлі́ба-со́ли з упоко́єм ужива́ти].
• Жить в -ко́е – жи́ти з упоко́єм, жи́ти с(у)покі́йно. [Діте́й подружи́ли, тепе́р живемо́ вдвох, ти́хо, з упоко́єм].
• Не давать -ко́я кому – не дава́ти споко́ю кому́, непоко́їти, турбува́ти, клопота́ти кого́, доляга́ти кому́, му́ляти кому́. [Думки́ не даю́ть мені́ споко́ю та й мені́ доляга́ють. Всереди́ні щось гризе́ та му́ляє (Крим.)].
• Оставить в -ко́е кого – да́ти святи́й (чи́стий) спо́кій кому́. [Да́йте мені́ чи́стий спо́кій з тіє́ю спра́вою, не хо́чу я про не́ї чу́ти].
• Нарушить чей -ко́й – збенте́жити (збу́рити, злама́ти) спо́кій кому́.
• Вечный -ко́й – ві́чний спо́кій.
• Об’ятый -ко́ем – опови́тий споко́єм (упоко́єм, супоко́єм), ути́хлий. [Ліс дріма́в, опови́тий споко́єм. Подиві́ться на две́рі позачи́нювані, на вти́хлий двір (М. Вовч.)].
• Мёртвый -ко́й – ме́ртва ти́ша (спо́кій);
2) (отдых) спо́чи́в[н]ок (-нку), опочи́вок (-вку). [Кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок].
• Уйти на -ко́й – піти́ на спочи́нок.
• Жить на -ко́е – на спочи́нку жи́ти. [Він уже́ поки́нув служи́ти – на спочи́нку живе́].
• Нет -ко́я от чего – нема́є спочи́нку, нема́є про́світку за чим. [Нема́є про́світку за робо́тою; ніко́ли не спочива́ю];
3) покі́й (-ко́ю), кімна́та, світли́ця, го́рниця. [Чоти́ри поко́ї ма́ємо, а живемо́ ті́сно, бо сім’я́ вели́ка].
• Богатые -ко́и – пи́шні (бага́ті) поко́ї. [Жила́ у пи́шних поко́ях па́нських].
• Приёмный -ко́й – прийма́льня. Мёртвый (приёмный) -ко́й, см. Поко́йницкая.
Ко́мната –
1) кімна́та, ха́та (мн. хати́, хат). [У нас одна́ гру́ба на три ха́ті (Звин.). О́нде-ж і вони́, ті лю́ди: сидя́ть у тре́тій клу́бній ха́ті (Р. Край)].
• В доме всего сорок -нат жилых и служебных – в буди́нку всіх со́рок житлови́х і службо́вих хат.
• Квартира о двух -тах (из двух -нат) с кухней – кварти́ра на (диал. про) дві ха́ти[і] з пека́рнею (ку́хнею).
• Учреждение помещается, в двенадцати -тах – інститу́ція розташо́вана в дванадцятьо́х кімна́тах.
• Секретарь находится (помещается) в седьмой -те – секрета́р пробува́є в сьо́мій кімна́ті.
• Отдельная -та – окре́ма кімна́та;
2) (горница, покой) кімна́та, го́рниця, світли́ця, (побольше) покі́й (-ко́ю), ум. кімна́тка, кімна́точка, го́рничка, світли́чка, сві́тлочка, (ласкат.) сві́тлонька, поко́їк (-ка). [Поста́влю ха́ту і кімна́ту (Шевч.). А йді́ть-но, дя́дьку, вас у го́рниці кли́чуть ба́тюшка (Київщ.). В півні́чній столи́ці, в розкі́шній світли́ці на лі́жку лежи́ть бюрокра́т (Самійл.). Та привели́ Бондарі́вну в поко́ї висо́кі (Пісня)].
• Верхние, нижние -ты – горі́шні, до́лішні кімна́ти.
• Гостинная -та – віта́льня.
• Классная -та – кла́сна кімна́та, кла́с (-су).
• Приёмная -та – прийма́льня.
• Рабочая -та – робі́тня.
• Раздевальная -та – роздяга́льня.
• Столовая -та – їда́льня.
• Меблированные -ты – (у)мебльо́вані кімна́ти.
• Обставлять -ты – опоряджа́ти, уряджа́ти кімна́ти.
• Убирать -ты – прибира́ти кімна́ти, пря́тати в кімна́тах (в хата́х).
I. Мир –
1) (согласие, лад) (до́бра) зго́да, (до́бра) зла́года, (реже) мир (-ру), ми́рність (-ности), суми́р (-ру). [Зни́кли скрізь тоді́ зо сві́ту зго́да бра́тня і любо́в (Грінч.). Культивува́ння до́брої зла́годи й спра́вжнього зами́рення (Єфр.). Помири́лися так, що ми́ру не ста́ло й до ве́чора (Н.-Лев.). Щоби́-сте дочека́ли (свят) в ми́рності, ра́дості і весе́лості (Kolb.)].
• В -ре (с кем) – у зго́ді, у зла́годі (з ким). [Я вме́р-би з чи́стою душе́ю у зго́ді з не́бом і земле́ю (Черняв.). Уме́рти хоті́в у зла́годі з усіма́ (Грінч.)].
• Быть, жить в -ре с кем – бу́ти, жи́ти в (до́брій) згоді, в (до́брій) зла́годі, ладна́ти з ким, у миру́, суми́ром жи́ти з ким. [Помирі́ться та живі́ть у зго́ді (Коцюб.). Живемо́ в зла́годі (Харківщ.). Він з бра́том ладна́є (Сл. Гр.). Живу́ть, страх, не в миру́ (Тесл.). Суми́ром з тобо́ю не проживе́ш (Звягельщ.)].
• Кончить дело -ром – дійти́ (доби́ти) зго́ди (в спра́ві).
• Покончить ссору -ром – переве́сти́ сва́рку на мир (Еварн.).
• Склонять, склонить к -ру кого – до зго́ди при[на]верта́ти, при[на]верну́ти, до зго́ди приє́днувати, приєдна́ти кого́. [Ба́тька з си́ном до зго́ди приєдна́йте (Самійл.)].
• Худой мир лучше доброй ссоры – кра́ща соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Приказка);
2) (покой, спокойствие) спо́кі́й, упокі́й, супокі́й (-ко́ю), (з)ла́года, мирно́та, суми́р, (ц.-слав.) мир (-ру). [Се я сказа́в вам, щоб ви у мені́ спокі́й ма́ли (Біблія). Святи́й споко́ю, до́бре з тобо́ю (Номис). Для розви́тку нау́ки найбі́льш потрі́бно того́ супоко́ю, яки́м даре́мно ту́жить суча́сник (Єфр.). Вони́ мече́м та кула́ччям, а ми ми́ром та ла́годою (Куліш). Затишни́й куто́к, по́вний зла́годи, ні́жности й споко́ю (Ніков.). Спокі́й і мирно́та були́ і в се́рці молоди́х люде́й (Н.-Лев.)].
• Душевный мир – душе́вний спо́кі́й.
• Мир вам – мир вам; неха́й бу́де з ва́ми супокі́й или упокі́й (Біблія).
• Идите с -ром – іді́ть з ми́ром, іді́ть щасли́ві. Мир праху твоему, см. Прах 2;
3) (отсутствие войны) мир, зами́р’я (-р’я), зами́рення (-ння). [Захо́чемо правди́вий із ляха́ми ма́ти мир (Франко). Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (Куліш)].
• Заключать, заключить мир – замиря́ти(ся), замири́ти(ся), склада́ти, скла́сти мир; см. Заключа́ть.
• Заключение -ра – склада́ння ми́ру, замиря́ння, (оконч.) скла́дення ми́ру, замире́ння. [Пі́сля Зборо́вського замире́ння до яко́гось ча́су ста́ло ти́хо (Ор. Лев.)].
• Нарушение -ра – пору́шення споко́ю, ро́змир (-ру). [Чи мир, чи ро́змир – є на все свій зви́чай (Крим.)].
Отхо́жий. -жие промыслы – заробі́тки. [В нас лю́ди хо́дять на заробі́тки в Херсо́нщину].
• На -жих промыслах – на (у) заробі́тках.
• -жий (отходный, уединённый) покой – окре́[о́]ма, опрі́чна, осі́бна, само́[і́]тна кімна́та (світли́ця).
• -жее место – ви́ходок (-дка), ви́хідка, ну́жник, паску́дник, відхо́док (-дка), відхі́дник.
Приё́мный – прийма́льний.
• -ё́мный день – прийма́льний день.
• -ё́мный покой, см. Поко́й.
• -ё́мный зал – віта́льна за́ля (Крим.).
• -ё́мная комната, см. Приё́мная.
• -ё́мная больничная книга – вписова́ кни́га для хво́рих.
• -ё́мная ложка – порці́йна ло́жка.
• -ё́мный экзамен – вступни́й і́спит.
• -ё́мный отец – названий батько.
• -ёмная мать – названа мати.
• -ёмный сын – син прибраний, а также см. Приёмыш.
• -ёмная дочь – приймачка, годованка.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОКО́Й, приёмный покой прийма́льня;
покой нам то́лько сни́тся нам спо́кій ті́льки сни́ться.
НАРУША́ТЬ (що) переступа́ти межу́ чого, (присягу) лама́ти, (слово - ще) відступа́ти від /не доде́ржувати/ чого, (рівновагу) виво́дити з чого, (зв’язок) перерива́ти, (кордон) ще перетина́ти, перехо́дити;
нарушать обеща́ние лама́ти сло́во;
нарушать поко́й /нарушать споко́йствие/ збу́рювати спо́кій, заколо́чувати спо́кій;
нарушать ход рабо́ты /нарушать ход сле́дствия тощо/, перебива́ти пра́цю /слі́дство тощо/;
наруша́ющий що /мн. хто/ пору́шує тощо, зда́тний поруши́ти, ста́вши пору́шувати, пору́шник, прикм. пору́шувальний, перерива́льний, перебива́льний, лама́льний, образ. з пору́шенням;
наруша́ющий грани́цу /наруша́ющий дисципли́ну/, пору́шник кордо́ну /дисциплі́ни/;
наруша́ющий зако́н пору́шник зако́ну, протизако́нний;
наруша́ющий молча́ние пору́шник мо́вчанки;
наруша́ющий обеща́ние зра́дник сво́го сло́ва;
наруша́ющий ход рабо́ты зви́клий перебива́ти пра́цю;
наруша́ющийся/наруша́емый пору́шуваний, перери́ваний, переби́ваний, ла́маний;
НАЙТИ́ (істину) відкри́ти, (що все гаразд) поба́чити; ба. повизнахо́дити;
найти вы́ход зара́дити собі́, да́ти собі́ ра́ду, ви́в’язатися, прибра́ти спо́собу;
найти вы́ход и вы́браться ви́дістатися;
найти до́ступ /найти доро́гу/ к чему проте́рти сте́жку до чого;
найти душе́вный поко́й спочи́ти душе́ю;
найти ключ к се́рдцу досту́катися до се́рця;
найти лазе́йку знайти́ о́б’їздку;
найти ме́сто (в душі) посі́сти мі́сце;
найти на кого стил. перероб. вступи́ти у кого [что-то нашло́ на меня́ щось у ме́не вступи́ло];
найти недочёт в чём да́ти дога́ну чому;
найти отве́т здобу́тися /спромогти́ся/ на ві́дповідь;
найти уедине́ние (найти поко́й и уедине́ние) (у глушині) заши́тися;
найти прию́т (де) пригрі́тися, прихили́ти го́лову [не́где найти приют нема́ де прихили́ти го́лову];
найти себе́ моги́лу зломи́ти собі́ карк;
найти себя́ образ. приста́ти до бе́рега;
найти сре́дство ще спромогти́ся;
найти сча́стье жарт. вхопи́ти Бо́га за бо́роду;
днём с огнём не найти із сві́чкою в рука́х не знайти́;
как найдёт на кого як набіжи́ть;
как найдёшь ну́жным /как найдёте ну́жным/ як собі́ зна́єш /зна́єте/;
нашла́ блажь /нашла́ дурь/ на кого при́мхи напа́ли на, узя́в о́дур кого;
наше́дший 1. що знайшо́в тощо, ОКРЕМА УВАГА, 2. що натра́пив тощо, ОКРЕМА УВАГА;
наше́дший всео́бщее призна́ние загальнови́знаний;
наше́дший подтвержде́ние потве́рджений;
наше́дший себе́ моги́лу зломи́вши собі́ карк;
наше́дший смерть заги́блий;
наше́дшие в дом зі́брані в до́мі.
ОБРЕТА́ТЬ книжн. ще здобува́ти, набува́ти, рідко придбава́ти;
обретать в борьбе́ вибо́рювати;
обретать поко́й спочива́ти душе́ю;
обретаёт кто да́сться кому;
обрета́ющий що /мн. хто/ здобува́є тощо, ста́вши набува́ти, ра́ди́й доско́чити, здобу́вець, див. ще добывающий, приобретающий;
ОБРЕСТИ́ ще придба́ти, запопа́сти, діста́ти, доско́чити /доп’я́сти́, доп’я́сти́ся/ чого, (щастя) спобі́гти, фраз. ма́ти, (вітчизну) прибра́ти, зиска́ти;
обрести что здобу́тися на що [обрести дар ре́чи здобу́тися на сло́во];
обрести вновь відзи́скати [обрести вновь дар ре́чи відзи́скати мо́ву];
обрести дове́рие /обрести славу, обрести уваже́ние/ доско́чити дові́ри /слави, поша́ни/;
обрести душе́вный поко́й знайти́ душе́вний рай, спочи́ти душе́ю, відпочи́ти душе́ю, ски́нути ка́мінь з душі́;
обрести кры́лья здобу́ти кри́ла, доско́чити крил;
обрести поко́й фаміл. ма́ти спо́кій;
обрести пра́во на что доп’я́сти́ся /рідко допосі́сти/ чого;
обрести самостоя́тельность ста́ти на вла́сні но́ги;
обрести счастли́вую возмо́жность ма́ти до́бру наго́ду;
обрести челове́ческий о́браз здобу́тися на людську́ подо́бу. обретший яки́й доско́чив тощо, ОКРЕМА УВАГА;
ОТДОХНОВЕ́ННЫЙ, отдохновенный поко́й спочива́льня.
ТИШИНА́ (сторожка) прини́шклість;
мёртвая тишина́ стил. перероб. ти́хо як у ву́сі;
тишина́ и поко́й мир та спо́кій.
УХОДИ́ТЬ (у глиб віків) сяга́ти, (з-під ніг) тікати, фраз. пли́сти [уходить из-под ног плисти́ з-під ніг], (з дороги) вступа́тися, (у міх) захо́дити, фаміл. лі́зти;
уходить в небытие́ відліта́ти (у ві́чність);
уходить в отста́вку подава́тися у відста́вку;
уходить в подпо́лье перехо́дити в підпі́лля;
уходить корня́ми во что ПЕРЕН. сяга́ти корі́нням чого;
уходить от гла́вного де́ла розмі́нюватися на мідяки́;
по́чва уходит из-под ног ще земля́ запада́ється;
уходя́ на відхо́ді;
уходя́щий 1. що /мн. хто/ відхо́дить тощо, ра́ди́й /стил. перероб. ста́вши/ відхо́дити, зму́шений відійти́, гото́вий у доро́гу, діял. відхо́дячий, відходя́нин, відхо́да, хода́к, ході́льник, (поїзд) розпи́саний відхо́дити, прикм. відхо́жий, відхідни́й, вихідни́й, образ. вже́-на-відхо́ді, пе́ред ві́дхо́дом, (рік) близьки́й до кінця́, пор. отходящий, 2. що загли́блюється, загли́блюваний, зану́рюваний, схи́льний сяга́ти, зда́тний загли́битися, 3. що виче́рпується, витра́чуваний, вичерпуваний, 4. (у валізу) що лі́зе /захо́дить/, умі́щуваний, зда́тний вмісти́тися;
далеко́ уходящий далекося́глий;
далеко́ уходящий от кого в чём зда́тний переве́ршити кого в чім;
уходящий вверх горобі́жний, вертика́льний, прямови́сний;
уходящий в глубь веко́в прада́вній;
уходящий вниз спа́дистий, долубі́жний;
уходящий в о́бласть преда́ния прире́чений піти́ в бе́звість /ста́ти леґе́ндою/, забу́ваний;
уходящий восвоя́си зму́шений піти́ геть;
уходящий в отста́вку майбу́тній відставни́к;
уходящий вперёд пере́дній;
уходящий в пла́ванье відпли́ваний, відча́юваний;
уходящий в подпо́лье зму́шений перейти́ в підпі́лля;
уходящий в себя́ загли́блюваний у се́бе;
уходящий из-под ног хилитки́й під нога́ми;
уходящий корня́ми во что з корі́нням у чому;
уходящий на пе́нсию / уходящий на поко́й/ відхо́жий на пе́нсію /спочи́нок/;
УЙТИ́, уйти́ в ино́й мир /уйти́ в ино́й лу́чший мир/ галиц. перене́сти́ся до вічно́сти;
уйти́ восвоя́си забра́тися;
уйти́ в себя́ прини́шкнути, жи́ти ду́мкою;
уйти́ в тень відійти́ в тінь, рідко лягти́ на дно;
уйти́ из-под ног (про ґрунт) провали́тися під нога́ми;
уйти́ из по́ля зре́ния /уйти́ от акти́вной жи́зни/ відійти́ в тінь;
уйти́ к праотца́м піти́ в за́світи;
уйти́ несо́лоно хлеба́вши поживи́тись як соба́ка му́хою; ушла́ земля́ из-под ног попливла́ в оча́х земля́, світ скрути́вся кому;
душа́ в пя́тки ушла́ от стра́ха п’я́ти зате́рпли зі страху́;
уше́дший ОКРЕМА УВАГА;
уше́дший куда тепе́р у чому, тепе́р вже де [ушедший в лу́чший мир тепе́р у за́світах, тепе́р вже на не́бі].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Покой –
1) (комната) покі́й, -ко́ю, го́рниця, -ці;
2) (спокойствие) по́кій, спо́кій, -кою.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Покой – спо́кій.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Покой
• Жить на покое (устар.) – жити на спочинку (супокійно).
• Нет и минути покоя у кого – нема(є) ані хвилини (і хвилини) спокою кому, в кого; нема(є) просвітлої (промитої) години кому, в кого; нема(є) й хвилини просвітку кому.
• Объятый покоем – оповитий спокоєм (упокоєм, супокоєм); утихлий.
• Оставить в покое кого – дати спокій кому; дати чистий (святий) спокій кому.
• От детей покоя нет – діти спокою не дають; за дітьми спокою нема.
• Покоя нет от кого – спокою нема(є) від кого; просвітку нема(є) за ким; дихати не дає хто.
• Уйти, удалиться на покой – піти на спочинок (на спочив).
II. Мир
• Жить в мире с кем – жити у [добрій] згоді (у [добрій] злагоді) з ким; ладнати з ким; у мирі (сумиром) жити з ким.
• Заключать, заключить мир – укладати, укласти (складати, скласти, чинити, учиняти, учинити) мир; (іноді) замирятися, замиритися.
• Иди, идите, поезжай, поезжайте с миром – іди, ідіть, їдь, їдьте з миром; іди, їдь щасливий, ідіть, їдьте щасливі.
• Мир вам; мир дому сему (устар.) – мир вам; мир домові сьому.
• Мир во всём мире – мир у всьому (у цілому) світі.
• Мир всем народам мил – нема в світі над мир.
• Мир и спокойствие – мир і (та) спокій.
• Мир (покой) — святое дело – супокій — святеє діло.
• Мир праху твоему (вашему…) – пером (іноді пухом) земля тобі (вам…); нехай земля над тобою (над вами…, тобі, вам…) пером (пухом); легко тобі (вам…) лежати, сиру землю держати.
• Мир хижинам, война дворцам – мир хатам (халупам), війна палацам.
• Отстаивать дело мира – обстоювати (відстоювати, боронити) мир; стояти за мир.
• Покончить ссору миром – перевести (обернути) сварку на мир.
• Склонять, склонить к миру кого – до згоди привертати, привернути (навертати, навернути) кого.
• С миром отпустить кого (устар.) – (від)пустити з миром кого.
• Худой мир лучше доброй ссоры – краще солом’яна згода, як (ніж) золота звада. Пр. Краща цнота у болоті, як нецнота у злоті. Пр. Де незгода, там часто шкода. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

поко́й спо́кій,-кою

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Го́рниця – горница, покой.
По́кій, -кою – покой, мир.
• Да́ти по́кій, да́ти чи́стий по́кій – оставить в покое.
Про́світок, -тку –
1) просвет, проблеск, блик;
2) отрада, душевный покой, свобода.
• Про́світку за ним нема́ – нет житья, покоя за ним.
• Про́світку не дає́ – докучает, преследует неотступно.
Спо́кі́й, -ко́ю – покой, спокойствие.
Супокі́й, -ко́ю – спокойствие, покой.
Упокі́й, -ко́ю –
1) успокоение, покой. 3 упоко́єм – спокойно, в покое.
2) упокой.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Покой (приемный) – по́кій (-кою).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Баламу́тити, -чу, -тиш, гл.
1) Мутить, возмущать, то же, что и каламутити.
2) Смущать, нарушать покой. Чуб. V. 106. Нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспольству. К. ЧР. 107.
Дово́лі, нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. НВолын. у. І вовк на волі та й виє доволі. Ном. № 1328. На волі — плачу доволі. Ном. № 1332. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. 1С ЧР. I. 65. У Мирн. употреблено какъ сущ. въ значеніи: довольство. Мир. ХРВ. 331. Замолоду натерпівся всього, — поживи хоч зо мною в доволі. Мир. ХРВ. 347.
По́кій, -ко́ю, м. Покой, миръ. Да́ти по́кій, дати чи́стий по́кій. Оставить въ покоѣ. Дай їй покій! Чуб. V. 273. Та дай мені чистий покій... Я не маю коли і в голову пошкрябатись. Св. Л. 202.
Про́сві́ток, -тку, м.
1) Просвѣтъ; проблескъ; бликъ.
2) Отрада, душевный покой; свобода. Про́світку за ним нема́. Нѣтъ житья, покоя за нимъ. Про́світку не дає́. Докучаетъ, преслѣдуетъ неотступно. Ном. № 12699. По вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам. Котл. Ен. І. 24.
Спо́кі́й, -ко́ю, м. Покой, спокойствіе, миръ, тишина. Заніс мене сивий кінь до дівчини на спокій. Нп. Святий спокою, добре з тобою. Ном.
Супокі́й, -ко́ю, м. Спокойствіе, покой. Святий супокою! гаразд із тобою. Посл. Не сам же я плачу, плачуть чорні очі, нема супокою а ні вдень, ні вночі. Чуб. V. 147.
Уга́в, -ву, м. Остановка, успокоеніе, покой. Нема йому вгаву ні вдень, ні вночі — кричить та й кричить, мов з його чорт лика дере. П’є й п’є, нема йому і вгаву. Ном. № 11703. Без угаву. Безпрестанно. Без вгаву мучила біда. Мкр. Г. 58.
Упокій, -ко́ю, м.
1) Успокоеніе, покой. За дурною головою, нема ногам упокою. Ном. № 6682. З упоко́єм. Спокойно, въ покоѣ, въ спокойствіи. Хліб-сіль з упокоєм вічний час уживати. АД. II. 11.
2) Упокой. За упокой душі її псалтирь прочитає. Шевч. 595.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Покой приемный — амбулато́рія, -рії.
*Приемный — прийма́льний; П. механизм — прийма́льний механі́зм; П. покой — амбулато́рія; П. станция — прийма́льна ста́ція.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Поко́й = 1. покі́й, кімна́та, го́рниця, ха́та. — Маненький будинок на три покої. 2. по́кій (С. Л.), спо́кій (С. Л.), супокі́й, упокі́й (С. Ш.), спочи́вок, опочи́вок. — Раю мій, покою! К. Ш. — Плачуть карі очі, що нема спокою анї в день, нї в ночі. н. п. — За дурною головою нема ногам упокою. н. пр. — Хлїба-соли з упокоєм уживати. н. д. — Пора на опочивок іти. Сп. — Оста́вьте меня́ въ поко́ѣ = да́йте мінї спо́кій.
Вѣ́чный, но = ві́чний, дові́чний, вікови́й, ві́шний, ві́чно, ві́шно, на ві́ки, по ві́к. — Царство небесне, вішний покой. С. Аф. — Щастя дочасне, злиднї довічні. н. пр. — Не вмірає вікови́й, тільки часовий. н. пр.

Запропонуйте свій переклад