Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «посмішка»
Шукати «посмішка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Издева́тельство над кем – глузува́ння, глум, по́глум (-му), глумува́ння, нару́га, знуща́ння, по́смішка, збиткува́ння, кпи́ни (-пин), зби́тки (-ків) з ко́го. [Ми не мо́жемо ба́чити в Енеї́ді нія́кого глузува́ння з украї́нської наро́дности (Грінч.). Своє́ї дити́ни на глум та на по́сміх я тобі́ не дам (Єфр.). Не мо́жемо знуща́ння ми терпі́ти (Грінч.). Що це? він по́смішку з ме́не ро́бить? (Звин.). А скі́льки збиткува́ння від усі́х довело́ся терпі́ти! (М. Грінч.). Не ма́ло доведе́ться зазна́ти і перешко́д, і кпин, і ворожне́чі (Стебн.)].
Ла́сковый – ласка́вий, пест(л)и́вий, (кроткий, нежный) ла́гі́дний, (благосклонный) прихи́льний, (приветливый, радушный) приві́тний, при́язний. [Андрі́й заста́в Мала́нку покі́рливу й ласка́ву (Коцюб.). Ні́чко зо́ряна, я́сна, ти́хо-пестли́ва! (Черняв.). Надвечі́рнє со́нце ки́дало на ньо́го своє́ ла́гідне, приві́тне промі́ння (Крим.). В се́рці його́ вору́шиться ти́хе, при́язне коха́ння (Коцюб.)].
• -вый к кому, с кем – ласка́вий (приві́тний, при́язний) до ко́го, з ким. [Він і до люде́й приві́тний та ласка́вий (Н.-Лев.). Цей соба́ка ті́льки до вас ласка́вий (Звин.)].
• -вое слово – ласка́ве (прихи́льне, при́язне) сло́во. [Там на́йдете щи́ре се́рце і сло́во ласка́ве (Шевч.). Ви́ріс без прихи́льного сло́ва (Крим.)].
• -вая улыбка – ласка́ва (приві́тна) по́смішка.
• -вая рука – ласка́ва (ла́гі́дна) рука́.
• -вый приём – приві́тне (при́язне) прийма́ння (прийня́ття́), ласка́ве віта́ння.
• -вое теля двух маток сосёт – ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе.
Насме́шка (над кем) – на́сміх, на́смішка, по́сміх (-ху), по́смішка, глум, по́глум (-му), по́глумка, глузува́ння, глумува́ння, кепкува́ння (-ння) (з ко́го). [З оче́й твої́х мигне́ злий на́сміх, го́рдість, глум (Франко). З по́сміху лю́ди бува́ють (Номис). Його́ слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе і обу́ривсь (Крим.). Це по́смішка з ме́не (Грінч. I). Щасли́ва я, ти ка́жеш? хіба́ не глум, не со́ром на всі лю́ди, що ми в рука́х усі́ в нікче́мної приблу́ди? (Самійл.). З бо́лізним глу́мом вгляда́ється в ме́не (Крим.). Його́ по́глумка гірш не те ла́йки, – бі́йки (М. Вовч.)].
• -ки – на́сміхи, по́сміхи (-хів) и на́сміх, по́сміх (-ху), на́смішки, по́смішки (-шок), по́глумки (-мок), глу́зи (-зів), глум, по́глум, глузува́ння, глумува́ння, кепкува́ння (-ння, соб. и (мн.) -вання, -ва́нь и -ва́ннів), (пров.) кпи́ни (р. кпин). [Вчо́ра ви бала́кали без на́сміхів (Крим.). Не боячи́сь по́спіхів (Крим.). Мов горо́х си́палися на́смішки на (його́) го́лову (Франко). Ости́гло й глу́зи лю́дські терпі́ти (Грінч. II). Весе́лий глум (Крим.). Жарт весе́лий, по́вний глу́му (Чупр.). Почали́ з нас смія́тися; ми терпі́ли їх глузува́ння до́вго (Грінч.). Поси́пались кепкува́ння і наріка́ння (Стор.). Доведе́ться зазна́ти і перешко́д, і кпин, і ворожне́чі (Стебн.)].
• В -ку – на глу́м, на смі́х (на́сміх); срв. На́смех. [Сказа́ти-б, що це на смі́х напи́сано, так ні (Грінч.)].
• Делать в -ку что – роби́ти на глу́м (на смі́х, на по́сміх) що.
• С -кой – глузли́во, глузу́ючи; см. Насме́шливо.
• Это -ка судьбы над ним – це до́ля глузу́є (поглузува́ла) з йо́го.
• Не давать, не дать проходу -ками – висмі́ювати и висміва́ти, ви́сміяти о́чі кому́. Подвергать -кам, см. Насмеха́ться.
Не́жный –
1) (негрубый) ні́жний, деліка́тний; тенді́тний; (мягкий) м’яки́й; (ласковый, кроткий) ла́гі́дний. [Ні́жна Навзіка́я, струнка́ дочка́ феа́кського царя́ (М. Рильськ.). Розби́ті ні́жні вороги́ (П. Тичина). Ні́жний звук (Франко). Ні́жний ше́лест молоди́х розмо́в (М. Рильськ.). Бу́дем іти́ ми з тобо́ю в ні́жному вітрі́ до ра́ння (Сосюра). Хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла (Коцюб.). Деліка́тні ри́си жі́нчиного обли́ччя (Грінч.). Кущ чере́мхи з медо́вим за́пахом бі́лих деліка́тних ки́тиць (Коцюб.). Показа́в мені́ трьох діте́й, чисте́ньких, тенді́тних (Грінч.). Бі́лі тенді́тні ру́ки (Мирний). О́сінь тенді́тна (Сосюра). Зо́рі лагі́дні, як о́чі діво́чі (Л. Укр.)].
• -ный взгляд – ні́жний (прихи́льний, ла́гі́дний) по́гляд.
• -ный вкус – ні́жний (деліка́тний, тонки́й) смак.
• -ный голос – ні́жний (деліка́тний) го́лос.
• -ная работа – деліка́тна (тонка́) пра́ця (робо́та).
• -ные речи – ні́жні слова́, ні́жні розмо́ви, ні́жна мо́ва.
• -ные слова – ні́жні (ми́лі) слова́.
• -ная улыбка – ні́жна (ла́гі́дна) у́смі́шка (по́смі́шка).
• -ные чувства – ні́жні почуття́.
• Лебяжий пух -нее всякой шерсти – лебеди́ний пух ніжні́шій (делікатні́ший, м’я́кший) за вся́ку шерсть;
2) (слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ні́жний, тенді́тний, деліка́тний, (диал.) (в)у́тлий. [Приби́та гра́дом ні́жна кві́тка (Л. Укр.). Ні́жне корі́ння вода́ з його́ рі́дного лі́жка ви́рвала (Грінч.). Нерухо́мо стоя́ли стрункі́ бере́зи, мов тенді́тні панночки́ в бі́лих су́коньках (Черкас.). Ля́мпа – річ тенді́тна: торкне́ш во́зом – наро́биш шкла (Васильч.). Тенді́тна лі́рика (О. Пчілка). Чи ти ба, яки́й деліка́тний, – йому́ й сло́ва не мо́жна сказа́ти! (Брацл.). Гре́чка ву́тла – бої́ться моро́зу (Лебединщ.). Ду́же ву́тла жі́нка: аж кричи́ть-розрива́ється за ро́дивом (Бердянщ.)].
• -ный возраст, -ные лета – ні́жний (деліка́тний) вік, ні́жні літа́.
• -ный пол – ні́жний (тенді́тний) рід, жіно́цтво.
• -ное растение – тенді́тна росли́на, ні́жна росли́на.
• -ное телосложение – тенді́тна будо́ва ті́ла, тенді́тна стату́ра;
3) (чувствительный, чуткий) ні́жний, чу́лий. [Ні́жна душа́ (Крим.). З ні́жним се́рцем, само́тнім і чу́лим, до села́ я приї́ду (Сосюра). Ні́жна лі́рика (Влизько). Матери́нські о́чі чу́лі (Франко). Луна́ла журли́вая, чу́ла музи́ка (Л. Укр.). З пото́ку гу́ків чу́лих серена́да вирина́ла (Л. Укр.)].
• -ный слух – чу́лий (ні́жний) слух;
4) (любящий) ні́жний.
• -ная мать – ні́жна ма́ти.
Посме́шище – (по)сміхо́вище, (по)сміхо́висько, по́сміх (-ху), по́смішка, сміх, (всенародн.) публі́ка.
• Быть, стать -щем чьим – бу́ти, ста́ти, зроби́тися по́сміхом, смі́хом, (по)сміхо́вищем, (по)сміхо́виськом чиї́м и кому́, на посміхо́вище (на по́сміх) зда́тися кому́. [Ой не смі́йся, дівчи́нонько, сама́ смі́хом бу́деш. Та лу́чче з дру́гого посмія́тись, аніж само́му сміхо́вищем бу́ти (Свидн.). На посміхо́вище я їм зда́вся].
• Быть всеобщим -щем – лю́дським по́сміхом ходи́ти. [Пригорні́ть-же мене́ до се́бе, щоб я лю́дським по́сміхом не ходи́ла (Милор.)].
• Делать кого -щем – посміхо́вище, посміхо́висько, по́смішку з ко́го роби́ти, сміх собі́ з ко́го роби́ти (чини́ти). [Що це він? По́смішку з ме́не ро́бить (Звин.). Дия́вол учини́в собі́ сміх з люде́й стате́чних (Самовид.)].
• Делать себя -щем – роби́ти з се́бе посміхо́вище и т. д., сміши́тися. [Не сміши́ся, мій миле́нький, не сміши́ся, купи́ собі́ шарава́ри та й прикри́йся (Грінч. III)].
Предупреди́тельный –
1) (вежливый) уві́чливий, (услужливый) услу́жни́й, (заискивающий) запобі́гливий, запобігу́чий. [З покі́рним та услужни́м лице́м (Франко). Запобі́гливо-ласка́ва по́смішка (Виннич.)];
2) (предупреждающий, предохранительный) застере́жливий, застере́жний, запобі́жни́й, запобіга́льний, попере́дливий; мед. – профілакти́чний, запобі́жни́й; срв. Предохрани́тельный.
• -ные меры – застере́жні (попере́дливі) за́ходи.
Пренебрежи́тельный – знева́жливий, знева́жний, пого́рдливий, згі́рдний, не́хтувальний, зневажа́льний; см. Презри́тельный, Гордели́вый. [Знева́жлива по́смішка. Знева́жливий по́гляд, сміх. Знева́жне пово́діння (Грінч.). Пого́рдливий тон (у розмо́ві). Згі́рдне сло́во].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Улыбка – усмішка, усміх, осміх, (выражающая чаще иронию, насмешку) посмішка:
• гагаринская улыбка – гагарінська (ґаґарінська) усмішка;
• голливудская улыбка – голлівудська усмішка;
• змеиная улыбка – зміїна (гадюча, лукава, підступна) посмішка (усмішка);
• лёгкая улыбка – легенька умішка, легенький усміх;
• насмешливая улыбка – глузлива посмішка.
[В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (П.Мирний). Брови насупились, а осміх злетів з уст і ніби вилетів з хати. — Спасибі тобі, моє серце кохане, що ти нас вітаєш, — промовила Кайдашиха до Мотрі, і знову на її уста прилинув осміх, а з словами неначе полилась патока з уст (І.Нечуй-Левицький). Усмішка щастя розіллялась по обличчю в старої (М.Коцюбинський). Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Л.Українка). Вона прийняла, подякувала і усміхнулась. Василькові здався той усміх дуже ласкавим (Л.Українка). Помітивши, яке враження справила на мене його гостина, він добродушно прикусив у себе на губах осмішку і змовк (С.Васильченко). Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, Не губіть ви останньої слави; Гріє здалека землю усмішка весни, Пробиваються проліски, трави (О.Олесь). Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). З перерізаним горлом і захололим осміхом губ стояв і куди рушити не знав (Михайль Семенко). — Діду, дайте меду! — Якого тобі, вражий сину? — підводячись, поздоровкався з Дмитром. — Щільникового. — Зараз не можна меду їсти. — Чому, діду? — Чому? Язик як цурпалок стане. Спухне, — промовив безперечно, стримуючи осміх в розкішній сивій, аж позеленілій броді (М.Стельмах). Усмішка-відписка, усмішка-розписка Ніколи не сходить у нього із писка (М.Лукаш). Вони сидять за столом, поклавши перед себе жилаві руки: ось сухі і нервові — мамині, ось татові — важкі, наче гирі, сидить сестра — таємнича усмішка сновигає її непевним обличчям, усміхаючись, вона думає про своє (В.Стус). Я вперше в Києві. Це місто прекрасне, як усмішка долі. Але тут мер не знає Ліста. Я буду грати на Подолі. Ну, що ж, я згоден. Все готово. Я їх презирством покараю. Це зветься площа Контрактова. Вони торгують. Я їм граю (Л.Костенко). Що за усмішка, ця суміш сором’язливості й кокетства, слід від пензля Караваджо на її щічках вакханки! (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). — Не знаю, чи вміє панна Ханна всміхатися — принаймні я жодного разу не бачила, та панна Ада всміхається повсякчас, і це ще гірше (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Він замовив Педріко подвійний заморожений дайкірі без цукру, і той усміхнувся до нього своєю звичайною усмішкою, що дуже скидалась на оскал покійника, померлого від перелому хребта, проте була щира й недвозначна (В.Митрофанов, перекл. Е.Гемінґвея). Кути губ в усмішці пропорційні ступеневі свободи (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Усмешка – посмішка, осмішка, осміх, (ещё) усмішка, усміх:
• кривая усмешка – кривий усміх (осміх), крива посмішка;
• легкая усмешка – легенька (легка) усмішка, сміхотинка.
[Осміх блищав на рожевих устах, виразно обведених навкруги (І.Нечуй-Левицький). Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Л.Українка). Помітивши, яке враження справила на мене його гостина, він добродушно прикусив у себе на губах осмішку і змовк (С.Васильченко). Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива (М.Рильський). Вона поправила хустину кольору качиної лапи, потягнулась до кочерги, стиснула її в руках і глухо запитала: — Ви прийшли мене гнати на роботу? Біля Маркових вусів ворухнулась задиркувата сміхотинка: — А ти боїшся її, що одразу ж за кочергу вхопилась? (М.Стельмах). Минають фронди і жіронди, минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине (Л.Костенко). Не можу я без посмішки Івана оцю сльотаву зиму пережить. В проваллях ночі, коли Київ спить, а друга десь оббріхують старанно, склепить очей не можу ні на мить, він як зоря проміниться з туману, але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить (В.Стус). Санчо знову сів у сідло своє, викликавши усміх на повитому глибоким сумом обличчі Дон Кіхота і додавши дивування дону Дієгові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Ухмылка – посмішка.
[З усмішки народжується сміх, і тільки вже з нього народиться посмішка (С.Є.Лєц)]
 Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИЗДЁВКА на́сміх, оказ. пі́дсміх, безпідставно забуте по́сміх, по́смішка.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Усмешка – усмі́шка, -ки, по́смішка, -ки.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Кривой
• Кривая выведет, вынесет (разг.) – кривий кінь вивезе (перевезе); може щось цьому й поможе.
• Кривая улыбка (усмешка) – крива (вимушена) посмішка (усмішка).
• Кривое зеркало – криве дзеркало (люстро).
• Куда кривая ни вывезет, ни вынесет (разг.) – куди кривий кінь не вивезе; куди кривою дорогою не виїдеш.
• На кривой его не объедешь (разг.) – його сплоха не обдуриш (не піддуриш, не налигаєш); у дурні його не пошиєш; воза йому не підвезеш.
• С кривыми пятами – кривоп’ятий.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

По́смішка –
1) до кого, на що – усмешка;
2) з кого – насмешка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

по́смішка, -шки, -шці; -мішки, -мішок

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

По́смішка, -ки, ж. Насмѣшка. Це... посмішка з мене. Грин. І. 193.