Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 32 статті
Запропонувати свій переклад для «потолок»
Шукати «потолок» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Потоло́к – сте́ля, (редко) стіль (р. сте́лі от сте́ля), (гал.) пова́ла.
Ка́пать, ка́пнуть и Ка́нуть –
1) (падать каплями) ка́пати (-паю, -паєш и ка́плю, -плеш, -плють), ка́пнути, кра́пати (-паю, -паєш и -плю, -плеш), кра́пнути, (иногда: о дожде, крови) ця́п(к)ати, ця́пнути и ця́нути, (о слезах, крови иногда) ка́нути, сов. кану́ти; (учащённо, беспрерывно) капоті́ти, крапоті́ти, ляпоті́ти, цяпоті́ти. [Чу́ю сльо́зи на моє́ лице́ ка́пають, ка́пають (Грінч.). До́щик, до́щик ка́пає дрібне́нько (Пісня). До́щик кра́пле (Рудч.). Дав Бог ве́сну, ві́є тепло́м, із стріх вода́ ка́пле (Пісня). Ка́пле кровця́ у крини́цю (Рус. Дн.). Хоч по ка́пельці до́щик кра́па на ка́мінь, а таки́ прої́сть його́ (Квітка). Кровцю́ пусти́ла – кровця́ ця́пала; де кровця́ ця́пне, це́рковця ста́не (Kolb.). Ой зо́ре, зо́ре! – і сльо́зи ка́нуть (Шевч.). З палаша́ кровця́ ка́не (Голов.). До́щик, до́щик, аж із стрі́хи капоти́ть (Пісня). З стрі́хи ляпоти́ть (Грінч. III). День і ніч дощі́ холо́дні б’ють о ві́кна, цяпотя́ть (Франко)].
• Пот -пал с его лица – піт ка́пав йому́ з лиця́.
• С кровли -плет – з стрі́хи ка́пає, ка́пле.
• Свеча -ет – сві́чка ка́пає.
• Над нами не ка́плет – на го́лову нам не тече́; дощ не йде;
2) -пать, ка́пнуть что (лить по капле) – ка́пати, ка́пнути що у що, куди́.
• -пай лекарство по пяти капель в ложечку воды – ка́пай лі́ки по п’ять кра́пель у ло́жечку води́;
3) (пропускать сквозь себя капли) протіка́ти, текти́.
• Крыша, потолок -плет – дах, сте́ля протіка́є, тече́.
Коро́бчатый – коробува́тий, коробкува́тий, коробча́стий, коро́бчатий. [До цих двере́й тре́ба коро́бчатого замка́ (Яворн.)].
• -тый потолок – склепува́та сте́ля.
• -тое железо – коритува́те залі́зо.
Лежа́ть –
1) лежа́ти на чо́му, в чо́му, біля чо́го, під чим, (покоиться) спочива́ти. [Бо́же поможи́, а сам не лежи́ (Номис)].
• -жа́ть на спине, на животе, на боку – лежа́ти на спи́ні, на че́реві, на бо́ці.
• -жа́ть ничком – лежа́ти ниць (ни́цьма, доліче́рева). [Лежа́ли ни́цьма на землі́ (Новомоск.)].
• -жа́ть навзничь – лежа́ти на́взнак(и́) (горіли́ць, горі́знач, горіче́рева).
• -жа́ть в противоположные стороны головами – лежа́ти митусе́м (ми́тусь), (шутл.) вале́тиком. [Поляга́ли як тре́ба, а вра́нці митусе́м лежа́ли (Козелечч.)].
• -жа́ть калачиком – ве́рчика лежа́ти.
• -жа́ть в постели, в люльке – лежа́ти у лі́жку (у коли́сці).
• -жа́ть пластом, лежнем – лежа́ти ле́жма. [Ле́жма лежу́ хво́ра (Звягельщ.)].
• -жа́ть без сознания в обмороке – лежа́ти неприто́мним.
• -жа́ть замертво – лежа́ти, як ме́ртвий.
• -жа́ть камнем – лежа́ти ка́менем (як ка́мінь).
• -жа́ть боком (на боку) – лежа́ти бо́ком (бока́ми), (валяться) кабанува́ти. [Городя́нські пани́ лежа́ть бока́ми (Яворн.). Не хо́четься мені́ устава́ти, – щось я утоми́вся, – так би й кабанува́в цілі́сінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)].
• Имеется возможность вволю -жа́ть – долі́жно кому́. [Чи дої́жно, чи долі́жно тобі́? – пита́ють на́ймичку (Номис)].
• -жа́ть больным – у неду́зі лежа́ти. [Жі́нка в неду́зі лежа́ла (М. Вовч.)].
• -жа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі).
• -жа́ть в родах – лежа́ти в поло́зі (поло́гах). [А там жі́нка молоде́нька лежи́ть у поло́зі (Руданськ.)].
• Теперь он на погосте -жи́т – тепе́р він на цви́нтарі спочива́є;
2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежа́ти.
• Потолок -жи́т на балках – сте́ля лежи́ть на ле́гарях (още́пинах) та на сво́локові.
• Хлеб -жи́т – хліб лежи́ть.
• Плохо -жи́т что-л. – ле́гко лежи́ть щось. [Не гріх тоді́ й підня́ти, що ле́гко лежи́ть (Мирн.)];
3) (оставаться без употребления, движения) лежа́ти, (понапрасну) дармува́ти.
• Хорошая слава -жи́т, а худая по дорожке бежит – до́бра сла́ва лежи́ть, а пога́на біжи́ть.
• Худые, вести не -жа́т на месте – лихі́ ві́сті не лежа́ть на мі́сці.
• У него в сундуке -жи́т много денег – у йо́го в скри́ні си́ла гро́шей (грошви́).
• У него тысячи -жа́т в банках да в акциях – у йо́го ти́сячі по ба́нках та в а́кціях.
• -жа́ть в дрейфе на якоре (морск.) – стоя́ти (бу́ти) на кі́тві (на я́корі), лежа́ти в дре́йфі (дрейфува́ти).
• -жа́ть невозделанным (агроном.) – вакува́ти, (целиною) облогува́ти, лежа́ти обло́гом. [Тре́тє лі́то ці дві десяти́ні облогу́ють (Харківщ.)];
4) (быть расположену) лежа́ти, бу́ти, знахо́дитися, (расположиться) розлягти́ся, розгорну́тися. [Осно́ва лежи́ть під са́мим Ха́рковом (Куліш). На́ше село́ розлягло́ся по яру́ (Звин.)].
• Весь город -жи́т как на ладони – все мі́сто – як на доло́ні (розгорну́лося).
• Селение -жи́т на большой дороге – село́ при би́тій доро́зі (над шля́хом).
• Киев -жи́т на запад от Харькова – Ки́їв знахо́диться від Ха́ркова на за́хід;
5) (иметься, быть) бу́ти, лежа́ти.
• Между нами -жа́ла целая бездна – між на́ми була́ (лежа́ла) ці́ла безо́дня (прі́рва).
• На улицах -жи́т непроходимая грязь – на ву́лицях (стої́ть) невила́зно багно́ (си́ла боло́та).
• На этом имении -жи́т тысяча рублей долгу – на цьо́му має́ткові лежи́ть ти́сяча карбо́ванців бо́ргу;
6) (иметь склонность) лежа́ти, хили́тися, на́хил ма́ти до чо́го.
• Моё сердце к нему не -жи́т – моє́ се́рце не лежи́ть до йо́го;
7) (заключаться, состоять) поляга́ти, лежа́ти, бу́ти в чо́му.
• -жа́ть в основе, в основании чего-л. – лежа́ти в осно́ві чого́, бу́ти за підста́ву (осно́ву, підва́лину) для чо́гось;
8) (находиться на ответственности) бу́ти на відповіда́льності чиї́йсь, лежа́ти, зависа́ти на ко́му, на чиї́й голові́. [На твої́й голові́ все зави́сло (Каменечч.)].
• Всё хозяйство -жи́т на нём – все господа́рство на його́ відповіда́льності, всі господа́рські спра́ви лежа́ть на ньо́му, нале́жать до йо́го.
• На ней -жи́т весь дом – до не́ї нале́жать усі́ ха́тні спра́ви, (принуд.) вся ха́та зви́сла на не́ї.
• -жа́ть на обязанности кого-л. – бу́ти чиї́м обо́в’я́зком (на чиє́му обо́в’я́зку).
• Содержание семьи -жи́т на моей обязанности – утри́мання роди́ни (утри́мувати роди́ну) це мій обо́в’язок, моя́ пови́нність.
• -жа́ть на совести – лежа́ти, тяжі́ти на со́вісті; срвн. Тяготе́ть.
• -жи́т на душе, на сердце (тяготит) – лежи́ть, тяжи́ть (ка́менем) на душі́ (се́рці), обтя́жує ду́шу (се́рце).
• Этот долг -жи́т у меня на душе – цей борг обтя́жує мені́ ду́шу (ка́менем лежи́ть, тяжи́ть на мої́й душі́).
• Лежа́щий – що лежи́ть, (прилаг.) лежа́чий. [Лежа́чого не б’ють (Прик.)].
• -щий выше – го́рішній, (ниже) долі́шній.
• -щий вокруг – око́ли́чни[і]й, дооко́ли́чни[і]й; срвн. Окружа́ющий. [З дооколи́чних сіл припливу́ть на ни́ви зву́ки дзво́нів (Стефан.)].
• -щий хорошо – до́бре припасо́ваний (прилашто́ваний), (о платье) га́рно обле́глий, дола́дній, доладу́ (по)ши́тий, як ули́тий. [Як ули́та сви́тка (Мирг.)].
Лепно́й – ліпни́й, виліпни́й, лі́плений, ви́ліплений; (налепной) наліпни́й.
• -ное искусство – ліпля́рське, ліпни́че, ліпне́ мисте́цтво, мисте́цтво ліпі́ння.
• -но́е изображение – ліпне́, виліпне́ (лі́плене, ви́ліплене) зобра́ження.
• -но́й мастер, см. Лепщи́к.
• -но́й потолок – ліпна́ (лі́плена) сте́ля.
• -но́е украшение – ліпна́ (наліпна́) оздо́ба.
Ма́тица –
1) (брус вдоль избы, поддерж. потолок) сво́лок (-лока), трам (-му), ум. сво́лочок (-чка), трамо́к (-мка́); (поперечная балка в хворост. или камыш. потолке) сляж, слиж (-жа́). [Чо́рний сво́лок з ви́різаним хресто́м аж вили́скувався на со́нці (Коцюб.)].
• Сидеть под -цею (перен.: быть свахою) – сва́тати ді́вчину на відда́нні́;
2) (киль) кіль (-ля);
3) (в солеварении) ма́тиця, головна́ розсі́льна труба́;
4) (в неводе) матня́;
5) (раковина) ско́йка, черепа́шка, му́шля, (жемчужная) ма́тиця;
6) (прорубь для ловли рыбы) вікно́, вікни́на; см. Про́рубь;
7) (у славян: лит.-научн. общество) ма́тиця;
8) (стар.) см. По́длинник;
9) -ца и белая -ца, бот. Bryonia alba L. – пере́ступень (-пня) (чорноя́гідний), нечіпа́й-зі́лля (-лля).
Нависа́ть, нави́снуть –
1) над чем, куда, на что – нависа́ти, нави́снути, звиса́ти, зви́снути, зависа́ти, зави́снути, (о мног.) понависа́ти, позвиса́ти, позависа́ти над чим, куди́, на що; (наклоняться) нахиля́тися, нахили́тися, похиля́тися, похили́тися куди́, на що. [Воло́сся на ло́ба нависа́є (Сл. Гр.). Ой, час-пора́ до куреня́, бо вже хма́ра нави́сла. (Чуб. V). Ой, зви́сли чо́рні хма́роньки, зви́сли (Чуб. V). Я́к-би спі́льно ті хма́ри прогна́ть, що гу́сто над на́ми зави́сли (Франко). Ве́рби понависа́ли над ста́вом (Тесл.)].
• Скала -ви́сла над морем – ске́ля нави́сла (зви́сла) над мо́рем.
• Стена -ви́сла на улицу – стіна́ похили́лася на ву́лицю.
• Потолок -ви́с к этой стороне – сте́ля зви́сла (зави́сла) з цього́ бо́ку.
• Нависа́ющий – що нависа́є и т. п.; нави́слий, зви́слий, зави́слий.
Настила́ть, насти́лывать, настла́ть – настила́ти, насла́ти, настеля́ти и насте́лювати, настели́ти, (о мног.) понастила́ти, понасте́лювати що и чого́; (намащивать) намо́щувати, намости́ти що и чого́, мости́ти, змости́ти, помости́ти що, (только камнем) брукува́ти що, набруко́вувати, набрукува́ти що и чого́, (вульг.) буркува́ти, набурко́вувати, набуркува́ти, (о мног.) понамо́щувати, понабруко́вувати, (вульг.) понабурко́вувати. [Коро́вам у хліві́ соло́ми насте́лено то́всто (Харківщ.). Насте́лиш соло́ми в холо́дній, щоб було́ їм м’яке́нько (Коцюб.). Намости́в колючо́к під я́блунею (Рудч.). Мости́ли мости́ через річеньки́ (Пісня). Висо́ку кро́вать змости́ла (Чуб. V). Прийшо́в у садо́к, помости́в на дереви́ні колючо́к і сів на їх (Рудч.)].
• -ть пол, потолок – мости́ти, намо́щувати, намости́ти помі́ст (підло́гу), настила́ти, насла́ти помі́ст (підло́гу), сте́лю.
• -ть мостовую (камнем) – брукува́ти, вибруко́вувати, ви́брукувати що (напр. ву́лицю).
• На́стланный – на́сланий, насте́лений, понасти́ланий, понасте́люваний; намо́щений, змо́щений, помо́щений, понамо́щуваний; набруко́ваний, понабруко́вуваний, (вульг.) набурко́ваний, понабурко́вуваний. [Помі́ст, шклом насте́лений (Рудч.). Доро́га, з дощо́к намо́щена, що по їй ваго́нчики бі́гають (Грінч.)].
-ться –
1) настила́тися, насла́тися, понастила́тися; бу́ти насти́ланим, на́сланим, понасти́ланим и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) настели́тися, (намоститься) намости́тися, (о мног.) понасте́люватися, понамо́щуватися.
Не́бо –
1) (мн. небеса́) не́бо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небе́с и т. д.). [Сі́ло со́нце, з-за дібро́ви не́бо червоні́є (Шевч.). Те не́бо (невиди́ме) зве́ться небеса́ми (Рудан.)].
• Горнее -бо – ви́шнє не́бо.
• Мрачное -бо, см. Мра́чный 1.
• Облачное -бо – хма́рне (захма́рене) не́бо.
• Отверстое -бо, церк. – відкри́те не́бо.
• Открытое (вольное) -бо – го́ле не́бо, чи́сте не́бо.
• Под открытым -бом (При вольном -бе), см. Откры́тый 2.
• Родное, чужое -бо – рі́дне, чуже́ не́бо.
• Чистое, ясное -бо – чи́сте, я́сне́ не́бо.
• В -бе (В -са́х), на́ не́бе (на -са́х) – в не́бі, на не́бі (поэтич. ещё) на небеса́х. [Не перезо́рять в не́бі зо́рі (Філян.). В дале́кому не́бі вибли́скують зо́рі (Черняв.). А зірочо́к, зірочо́к блискоті́ло-горі́ло на не́бі! (М. Вовч.)].
• На́ небо (на -са́) – на не́бо.
• По́ не́бу (по -са́м) – не́бом, по не́бі, (в поэзии ещё) небеса́ми, по небеса́х. [Не́бом блаки́тним хмари́нки леге́сенькі ли́нуть (Грінч.). Хма́ра наступи́ла і по не́бі розвину́ла свої́ чо́рні кри́ла (Рудан.). Хмарки́ на пі́вдень небеса́ми летя́ть (Грінч.). У всіх ко́льорах весе́лки ко́тяться по небеса́х (Франко)].
• На краю -ба – край (по́кра́й) не́ба, на крайне́бі.
• Зерк[ц]ало -ба (-бе́с) (перен.) – зерца́ло не́ба.
• Лазурь -ба (-бе́с) – небе́сна блаки́ть.
• Свод -ба (-бе́с) – небе́сне склепі́ння, небозві́д (-во́ду), небосхи́л (-лу), (купол) небе́сна ба́ня; срв. Небосво́д 1.
• -бо и земля – не́бо і земля́.
• Как -бо от земли (Как земля от -ба) – як не́бо від землі́, як від землі́ до не́ба.
• Далеко до этого, как -бо от земли – дале́ко до цьо́го, як від землі́ до не́ба (як до зір небе́сних).
• Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бе́с (до седьмого -ба) – підно́сити (вихваля́ти, сла́вити), підне́сти́ (ви́хвалити) до не́ба (аж понад зо́рі), вихваля́ти над со́нце й мі́сяць.
• Жить между -бом и землёй (меж землёй -са́ми) – жи́ти між не́бом і земле́ю, жи́ти в пові́трі.
• Коптить -бо – копти́ти не́бо; см. ещё Копти́ть.
• С -ба пасть (упасть, свалиться) – з не́ба впа́сти (спа́сти).
• Попасть пальцем в -бо – попа́сти па́льцем у не́бо.
• Призывать -бо в свидетели, клясться -бом – не́бом сві́дчитися, присяга́ти(ся) (заприсяга́тися, кля́сти́ся) не́бом.
• Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего – бу́ти, почува́ти себе́ щасли́вим аж до не́ба з чо́го. [Ба́тько, щасли́вий аж до не́ба, перека́зує своє́му Петрусе́ві вчи́тельські компліме́нти (Крим.)].
• Хватать звёзды с -ба, см. Звезда́ 1.
• -бо видно (видать) (о худой крыше) – не́бо сві́тить (висві́чує, ви́дно).
• -бу жарко будет, стало и т. п. – аж не́бо заже́вріє, заже́вріло и т. п. -бо с овчинку показалось – аж не́бо за ма́кове зе́рнятко здало́ся.
• Против -ба на земле – про́сто не́ба на землі́.
• Под -бо (перен.) – під не́бо. [Хо лі́зе по сту́панці ви́соко аж «під не́бо» (Коцюб.)].
• Под -бом (в прямом и перен. знач.) – під не́бом. [Мале́нька кімна́та «під не́бом» (Коцюб.)].
• Все мы под -бом ходим – усі́ ми під не́бом хо́димо; усі́ ми ряст то́пчемо.
• За волоса, да под -са – за чу́ба (о женщ.: за ко́си), та надві́р; за чу́ба, та й до ду́ба; (шутл.) за волосне́ правлі́ння, та в зе́мський суд (Квітка);
2) -бо и -са́ (перен.: бог, боги) не́бо, небеса́, бог (-га), боги́ (-гі́в).
• Слава -са́м – сла́ва бо́гу (бо́гові). О -бо! – о, не́бо! о, бо́же (з не́ба)! бо́же сві́те!;
3) (потолок) сте́ля;
4) (в берлоге) верх (-ху);
5) стар. (балдахин) – наме́т (-та).
Ни́зкий и ни́зок –
1) низьки́й, (невысокий) невисо́кий; (малый) мали́й. [Низька́ ха́та (Сл. Ум.). Низьки́й тин (Номис). Низькі́ ві́кна (Сл. Ум.). Низьки́й бе́рег (Кінець Неволі)].
• -кий голос – низьки́й (редко низови́й, преимущ. грубый: товсти́й, гру́бий) го́лос. [Серди́тий товсти́й го́лос (Грінч.). М’яки́й низови́й барито́н (Н.-Лев.)].
• -ким голосом – низьки́м (товсти́м) го́лосом, то́всто.
• -кий звук – низьки́й звук.
• -кое место (местность) – низи́нне (низови́нне) мі́сце, низькоді́л (-до́лу), низина́, низовина́, низь (-зи) (Франко); срв. Ни́зменность 1.
• -кие ноты – низькі́ (низові́) но́ти.
• -кий поклон – низьки́й поклі́н.
• -кий потолок – низька́ сте́ля.
• -кий разрыв (арт. снаряда) – низьки́й ро́зрив (гарма́тня).
• -кий рост – низьки́й (мали́й) зріст.
• -кого роста кто – низьки́й (мали́й, невисо́кий) на зріст хто, низькоро́слий хто. [Поба́чила по́стать люди́ни не на́дто висо́кої і не низько́ї на зріст (Олм. Примха). Він був мали́й на зріст (Морач.)].
• -кая температура – низька́ температу́ра.
• -кая цена – низька́ (мала́, невисо́ка) ціна́.
• -ное чутьё собаки – низьки́й нюх (у) соба́ки;
2) (по качеству, по достоинству) низьки́й, (малый) мали́й, (невысокий) невисо́кий, (плохой) пога́ний, недо́брий, (простой) про́стий, (незнатный) незначни́й, (простонародный) простонаро́дні[и]й, (простецкий) проста́цький, (вульгарный) вульга́рний.
• -кое выражение – вульга́рний (проста́цький) ви́слів.
• -кая доброта товара – невисо́ка (мала́) добро́тність кра́му.
• -кое золото, см. Низкопро́бный (-ное золото).
• -кая проба – низька́ (мала́, невисо́ка) про́ба.
• -кое происхождение (устар.) – невисо́ке (про́сте, незначне́) похо́дження, низьки́й (невисо́кий) рід.
• -кого происхождения, -кий родом кто – невисо́кого (про́стого, низько́го) ро́ду (колі́на) хто; срв. Происхожде́ние 2.
• -кий разбор – невисо́кий (про́стий, пі́длий) ґату́нок (розбі́р).
• -кий слог (язык) – простолю́дна (простонаро́дня[а], проста́цька, вульгарный: вульга́рна) мо́ва, простолю́дний (вульга́рний и т. д.) стиль.
• -кое сословие – низьки́й (незначни́й, про́стий) стан;
3) (в нравств. смысле) низьки́й, ни́ций, (недостойный) негі́дний, (подлый) пі́длий, підло́тний, падлю́ч(н)ий, падлю́цький, (позорный) гане́бний. [Низьки́й спо́сіб ми́слення (Франко). Се лиш зло́ба низька́ (Франко). Селяни́н звика́є до ду́мки, що його́ мо́ва щось низьке́, недосто́йне (Крим.). Нава́живсь на таке́ низьке́ ді́ло (Тесл.). Ви́раз низько́ї хи́трости на обли́ччі (Едґ. По). Ни́ца душа́ (Куліш). Се́рце ни́це (Куліш). Ни́ций страх (Грінч.). Почува́ння нечи́сті і ни́ці (Грінч.). Пі́дла чернь корче́мна (Куліш). В душі́ свої́й були́ і те́мні й пі́длі (Куліш). Падлю́чна уле́сливість (Яворн.)].
• -кий поступок – низьки́й (ни́ций, негі́дний, підло́тний) учи́нок. [Безчі́льний, ни́ций вчи́нок (Л. Укр.)].
• -кий человек – низька́ (ни́ца, пі́дла) люди́на, ница́к (-ка) (Куліш).
Обвиса́ть, обви́снуть – обвиса́ти, обви́снути, звиса́ти, зви́снути, (о мног.) пообвиса́ти, позвиса́ти.
• Потолок обви́с – сте́ля зви́сла.
Проника́ть, прони́кнуть (сквозь что, куда) – прохо́дити, пройти́, просми́куватися, просмикну́тися, проми́кувати(ся), промкну́ти(ся), (грубо) продира́тися, проде́ртися (крізь що, куди́); (только куда) добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися, досяга́ти, досягти́, (грубо) удира́тися, уде́ртися, утиска́тися, ути́сну́тися.
• Вода -кла сквозь потолок – вода́ пройшла́ крізь сте́лю.
• Свет свободно -ка́ет сквозь стекло – світ ві́льно прохо́дить крізь скло.
• Пыль -ка́ет в легкие – пил прохо́дить у леге́ні.
• Солнечный луч -кал сквозь трещину в ставне, сквозь листья – со́нячний про́мінь про(с)ми́кувався крізь шпа́ру у віко́нниці, крізь ли́стя.
• Пуля -кла до самой кости – ку́ля пройшла́ аж до кі́стки.
• Ветер сквозь щели -ка́л в избу – ві́тер крізь шпа́ри захо́див у ха́ту.
• Сквозь брешь в стене он -ни́к в крепость – пробо́їною в му́рі він промкну́в (діста́вся) у форте́цю.
• Посредством хитрости он -ни́к в крепость – хи́трощами він добу́вся у форте́цю.
• Путешественник -ни́к в глубь Африки – мандрі́вець добу́вся (діста́вся) у глиб А́фрики.
• Стараться -нуть куда – добува́тися куди́, (грубо) лі́зти, прола́зити куди́.
• Свет, тепло и дождевая вода -ка́ют в пахоть – світ, тепло́ та дощова́ вода́ прохо́дять (вника́ють) у ріллю́.
• Печаль -ка́ет в сердце – ту́га вника́є в се́рце (Л. Укр.).
• -кать, -нуть в тайны природы – дохо́дити, дійти́ таємни́ць приро́ди, збагну́ти таємни́ці приро́ди.
• Это мнение начинает -кать в умы людей – ця ду́мка почина́є дохо́дити до ро́зуму лю́дям.
• -ка́ть взглядом, взором – прозира́ти, прозирну́ти, прогляда́ти, прогля́нути(ся), продивля́тися, продиви́тися. [По́гляд чо́рних оче́й нена́че прозира́є на́скрізь (Неч.-Лев.). Ой га́ю-ж, мій га́ю, густи́й не прогля́ну (Пісня). Не гли́боко прогля́нув він у ду́шу селяни́нові (Куліш). Таки́й ліс густи́й, що й не прогля́нешся. Ще прикрі́ше подиви́лася дочці́ у ві́чі, нена́че хоті́ла продиви́тися їй у ду́шу (Мирн.)].
• -ка́ть, -нуть в сознание чьё – дохо́дити, дійти́ до свідо́мости кому́.
• -нуть мыслью, умом куда – пророзумі́ти, прозирну́ти в що, куди́, збагну́ти що. [Пророзумі́вши в саму́ річ спра́ви, я мимово́лі посміхну́вся (Корол.)].
• -ка́ть кого, что – пройма́ти, про(й)ня́ти, перейма́ти, пере(й)ня́ти, промика́ти, промкну́ти кого́, що.
• Проника́ющий – прони́кливий, той, що прохо́дить, про(с)ми́кується и т. д. крізь що, куди́. [Уп’я́вся в ме́не до́вгим, у ду́шу прони́кливим по́глядом (Корол.)].
• Прони́кнутый чем – про(й)ня́тий, пере́(й)нятий, промкну́тий чим. [Люди́на промкну́та висо́кою ду́мкою, сві́том нау́ки (Неч.-Лев.)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПЛЕВА́ТЬ (крізь зуби) цви́ркати;
плевать в ка́шу дму́хати в ка́шу;
плевать хочу́ /плевать хоте́л/! плюю́ /плюва́в/!;
плюнь и разотри́ (без !) ще до́брого сло́ва не ва́рте;
плюю́щий що /мн. хто/ плює́ тощо, ста́вши цвиркати, гото́вий наплюва́ти, плюва́ка, цви́ркало, прикм. плюва́льний, стил. перероб. плюючи́;
плюющий в глаза́ гото́вий плюва́ти в о́чі;
плюющий в потоло́к нічи́м не за́йня́тий, неро́ба, ба́йда;
плюющийся плюва́ка, цви́ркало;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Потолок – сте́ля, -лі; -лочный – стельови́й, -а́, -е́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Потолок – сте́ля;
• п. накатной – с. накітна́;
• п. окрашенный – с. пофарбо́вана;
• п. топочный – піднебе́ння.
Топочный – паливне́вий;
• т. потолок – піднебе́ння.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Потолок
• Брать, взять с потолка что (ирон.) – брата, взяти з голови (іноді з повітря) що; вигадувати, вигадати що.
• Плевать в потолок – Див. плевать.
Плевать
• Не плюй в колодец — пригодится воды напиться – не плюй у криницю (у колодязь), бо пригодиться (згодиться) води напитися (напиться). Пр. Не погань (не брудни) криниці, бо схочеш водиці. Пр. Не плюй у криницю, бо ще прийдеш по водицю. Пр.
• Не плюй выше носа — глаза заплюёшь – хто вгору (догори) плює, тому на лице паде. Пр.
• Плевать в потолок (разг. фам.) – лежати й плюватися; сидіти й мухи бити; сидіти згорнувши руки; байдики (байди, баглаї) бити; байдикувати.
• Плевать мне на кого, на что; плевать я хочу на кого, на что (вульг.) – (на)чхати мені (плювати, наплювати) на кого, на що.
• Плевать, плюнуть в глаза (в лицо) кому – плювати, плюнути у вічі (межи очі) кому.
• Плевать, плюнуть (наплевать) в душу кому – плювати, плюнути (наплювати) в душу кому.
• Плевать (пустяки)! (вульг.) – начхати!; пусте!; дурниці!: дарма!
• Хоть плюй в глаза — и то божья роса! – хоч ти йому в очі плюй, а він каже: «Дощ іде». Пр. Плюнь йому в очі, а він обітреться та й скаже, що то дощ. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

потоло́к 1. сте́ля,-лі
2. гори́ще,-ща
3. рі́вень найви́щий, грани́ця (переносно)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Поде́нок, -нка –
1) потолок в конюшне;
2) остаток, подонок.
Сте́ля, -лі – потолок.
Стіль, -те́ли – потолок.
Сто́ля, -лі – потолок.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ключівни́к, -ка, м. У кожевниковъ: веревка на крюкѣ, вбитомъ въ потолокъ, служащая для подвѣшиванія кожи. Шух. І. 253.
Още́пина, -ни, ж. Въ выведенной деревянной постройкѣ каждое изъ четырехъ бревенъ, положенныхъ сверхъ стѣнъ и связанныхъ въ углахъ; на ощепинах утверждаются потолокъ и крыша. Чуб. VII. 378.
Пова́ла, -ли, ж. Потолокъ. Вх. Зн. 66. МУЕ. III. 42.
Поде́нок, -нка, м.
1) Потолокъ въ конюшнѣ. Вх. Лем. 451.
2) мн. Поде́нки. Подонки, остатки. Капусти тільки поденки зосталися в діжці. Лебед. у.
Сво́лок, -ка, м. Балка, поддерживающая потолокъ, матица. Вас. 148, 188. Ой бачу я два стовпи, на тих стовпах сволок лежить; на сволоці шнурок висить. Нп.
2) мн. Кровля. (Угор.). Ум. Сволочо́к.
Спри́са, -си, ж. Временная подпорка въ видѣ столбика, съ выемкой на концѣ, которой подпираютъ, при перестройкахъ, напр. потолокъ, если хотятъ поднять его выше. Гайсин. у.
Сте́ля, -лі, ж. Потолокъ. Стоїть собі.... плечима стелю підпірає. Шевч.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Бо́вдур, -ра, м. 1) *Деревянный (плетеный из лозы), обмазанный глиной, четырехугольный дымоход, подымающийся от пола сі́ней сквозь потолок и кровлю наружу. По пути принимает в себя отверстие (дымоход) из печки—каглу́. У основания имеет плотно закрывающуюся дверь, в которую входят, а потом подымаются, чтобы заткну́ти каглу́, по шабля́х, идущих до самого верха. На верхних подвешивается продукт, предназначенный для копчения.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Потоло́къ = стеля. С. З. — Стеля увігнулась, серед хати стояв стовп і підперав сволок. Лев. — В хатї чисто та весело, як у віночку, і стеля і стїни вибілені. Кн. — Казав дяк, що курки не їсть, а на стелї повно кісточок. н. пр.

Запропонуйте свій переклад