Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 33 статті
Запропонувати свій переклад для «почитать»
Шукати «почитать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

I. Почита́ть, почти́ть – шанува́ти, пошанува́ти и ушанува́ти кого́, поважа́ти, упова́жити, (народн. песен.) велича́ти, звелича́ти кого́, (реже: славянизм) почита́ти и почи́тувати, чти́ти, почти́ти кого́. Срв. Чтить. [Земля́ ма́ти, шану́й її́, то вона́ тебе́ озолоти́ть (Грінч.). Ду́рня бага́того всі велича́ють (Номис). Подиві́тесь, як Ка́сія він ме́ртвого впова́жив (Куліш). Ми-ж тебе́, Окса́нко, звелича́ємо (Грінч.)].
• -та́ть родителей, старших – шанува́ти, поважа́ти батькі́в, ста́рших. [Щоби ста́рших шанува́ли, ба́тька й не́ньку чти́ли (Рудан.)].
• -та́ть старость – шанува́ти, поважа́ти ста́рість.
• -та́ть праздники – шанува́ти, поважа́ти свя́та. [По́сту не трима́ли, свят не шанува́ли (Рудан.). Селя́ни поважа́ють неді́лю й празники́ і не ро́блять нія́кої робо́ти (Н.-Лев.)].
• -ти́ть кого-л. чем – вшанува́ти (пошанува́ти) кого́ чим.
• -ти́ть чью-л. память, умершего – вшанува́ти, упова́жити, звелича́ти чию́ па́м’ять, поме́рлого.
• -ти́ть память кого-л. вставанием – вшанува́ти (пошанува́ти) чию́ па́м’ять устава́нням.
• -чту́ (вас) по рублику с пуда – ува́жу (ски́ну) вам по карбо́ванцю з пу́да.
• -ться – шанува́тися, пошанува́тися, и вшанува́тися, поважа́тися, упова́житися и т. д. Прямота всеми -та́ется – одве́ртість усі́ шану́ють, поважа́ють.
• -та́ются какие-л. обычаи – поважа́ються, шану́ються які́сь звича́ї.
• Свято -та́ться – святи́тися. [Честь тоді́ святи́лась ду́же (Мкр.)].
II. Почита́ть, поче́сть – уважа́ти, ма́ти, (реже) трима́ти, ста́вити, поста́вити, узя́ти кого́, що за ко́го, за що. [Мене́ лю́ди за дурно́го ма́ють (Г. Барв.). Ми тебе́ за свято́го уважа́ємо (Куліш). Взяли́ сироти́ну лю́ди за ні за́ що (Грінч.). Ста́вили їх (люде́й) за скоті́в (Котл.). Трима́й свя́то за свя́то (Номис)].
• -та́ть полезным что-л. – уважа́ти що за кори́сне.
• Я -чту́ за честь, за долг – за честь, за пови́нність собі́ ма́тиму, за честь, за пови́нність свою́ уважа́тиму, за честь, за пови́нність собі́ поста́влю.
• -та́ть себе за грех делать что-л. – за гріх уважа́ти собі́, гріхува́тися що роби́ти.
• -ться – уважа́тися, іти́ за ко́го, за що.
• Он -та́ется здесь лучшим доктором – його́ вважа́ють тут за найкра́щого лі́каря, він іде́ тут за найкра́щого лі́каря.
• Это -тё́тся им за обиду – він ма́тиме, ві́зьме це за кри́вду, за обра́зу.
III. Почита́ть – почита́ти, см. Чита́ть. [Почита́й мені́ що-не́будь (Л. Укр.)].
Поче́сть, см. Почита́ть.
Почте́ние –
1) (действие) пошанува́ння, вшанува́ння, упова́ження; см. I. Почита́ть, Почти́ть. [Наш То́дір як малюва́ння, тре́ба йому́ пошанува́ння, тре́ба його́ пошанува́ти, до бо́ку ху́стку да́ти (Грінч. III)];
2) (чувство уважения) поша́на, пова́га, шано́ба, ша́на, (по)шано́вання, пова́жа́ння до ко́го, до чо́го. [За се він варт ще бі́льшої поша́ни (Самійл.). До не́ї прили́пла яка́сь обле́сливість в розмо́ві й пова́га до пані́в (Н.-Лев.). Що-б то вчини́ти на озна́ку грома́дської до йо́го шано́би (Куліш). Ні ві́ри в свя́тощі не ма́є, ні шано́би (Самійл.). У ньо́го й на ма́кове зе́рно нема́ шано́вання до грома́ди (Кониськ.)].
• Оказывать -ние – віддава́ти, чини́ти пова́гу, поша́ну кому́, шанува́ти, поважа́ти кого́. [Оди́н поважа́є, а де́сять зневажа́є (Гліб.)].
• Мое -ние! – моє́ пова́жання!
• С истинным -нием остаюсь Вашим… – з правди́вою поша́ною (пова́гою) Ваш…
• Засвидетельствуйте моё -ние вашей супруге – про́шу засві́дчити мою́ поша́ну ва́шій дружи́ні.
• Обед, скажу вам, моё -ние – обі́д, скажу́ вам, на про́чуд га́рний (таки́й, що куди́ твоє́ ді́ло).
Почти́ть, см. Почита́ть.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Честь – честь; (уважение) шана, пошана, шаноба:
• береги честь смолоду – бережи честь замолоду (молоду) (Пр.); шануйся ззамолоду (Пр.);
• блюсти свою честь – класти на собі честь; шануватися;
• была бы честь предложена – було б сказано; (разг.) хоч не нагодували, аби запрохали;
• быть в чести, не в чести у кого – бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, ну в шанобі) у кого; мати пошану (шану) чию, від кого, не мати пошани (шани) чиєї, від кого;
• быть (служить) к чести чьей – роби́ти честь кому;
• Ваша честь – Ваша милість;
• велика честь, коли нечего есть – і честь дарма, як їсти чого нема (Пр.); що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти) (Пр.);
• всё обошлось честью – все вийшло (обійшлось) гаразд;
• в честь кого, чего – на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що;
• в честь праздника – для (на) шанування свята;
• выйти с честью из затруднительного положения – вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (з, скрути, з сутуги);
• девичья честь – дівоча честь;
• долг (дело) чести – справа честі;
• ему всё не в честь (разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити;
• затрагивать (затронуть) честь – ущербити честь кому; зачепити честь чию;
• из чести (устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі (пошани, шани);
• иметь честь (разг.) – мати [за] честь;
• к чести кого – віддаючи належне кому;
• много чести – багато (забагато) честі;
• надо (пора) и честь знать – треба й міру знати;
• оказать, сделать честь кому – зробити (реже учинити) честь кому; виявити честь кому, пошану (шану) до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому;
• оскорбить честь – покривдити на честі; порушити честь;
• отдавать, отдать честь кому, чему (воен. перен.) – віддавати, віддати шану кому, чому;
• покушаться на честь чью – важити на честь чию;
• попадать, попасть в честь к кому – заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (иногда разг., только сов.) доскочити честі чиєї;
• послушать честью – послухатись добром (добровільно);
• по чести сказать, по чести говоря – правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), щиро (по щирості) кажучи;
• просить честью кого – добром просити (прохати) кого;
• суд чести – суд честі;
• с честью делать, сделать что – гідно (з честю, як належить) робити, зробити що;
• считать (иметь, почитать) за честь что – мати (уважати) за честь що;
• честь имею кланяться! (устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування
[Вам]!;
• честь и слава – честь і слава;
• честь и хвала – честь і хвала; шана і хвала (хвала і шана);
• честь лучше богатства – добре ім’я краще за багатство (Пр.);
• честь честью, (реже) честь по чести (разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що);
• это делает честь, не делает чести кому – це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому.
[Честь — це зовнішня совість, а совість — це внутрішня честь (А.Шопенґауер). Не був там, де честь давали (Пр.). Шануймося, люди, бо ми того варті, щоб душі зігріла повага незла, щоб совість незрадно стояла на варті, і щемна надія розраду несла (Л.Терехович)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОЧИТА́ТЬ, почитать свои́м до́лгом = счита́ть своим долгом;
почита́ющий 1. уважающий, 2. считающий;
почитающий свои́м до́лгом = счита́ющий своим долгом;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Почитать, почтить – шанува́ти, вшанува́ти, -ну́ю, -ну́єш.
Почитать – почита́ти, -та́ю, -та́єш.
Ставить, поставить –
1) ста́вити, поста́вити, -влю, -виш, станови́ти, постанови́ти, -влю, -виш;
2) (поставлять) постача́ти, -ча́ю, -ча́єш, поста́чити, -чу, -чиш (кому́ що);
3) (на вид) зверта́ти ува́гу, зверну́ти ува́гу (кого́, чию́ на що);
4) (назначать) настановля́ти, настанови́ти, ста́вити, поста́вити (кого́ на ко́го, на що);
5) (почитать) вважа́ти, -жа́ю, -жа́єш, ма́ти (ма́ю, ма́єш). Ни во что его ставит – ні за що́ його́ ма́є.
Уважать, уважить –
1) (почитать) поважа́ти, -жа́ю, -жа́єш, шанува́ти, вшанува́ти, -ну́ю, -ну́єш;
2) (обращать внимание) зважа́ти, -жа́ю, -жа́єш, зва́жити, -жу, -жиш (на ко́го, на що).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Трима́ти –
1) держать, содержать;
2) за що – считать, почитать за что;
трима́тися – держаться, придерживаться.
Чти́ти, чту, чтиш –
1) почитать;
2) величать.
Шанува́ти, -ну́ю –
1) чтить, почитать, уважать.
• Шанува́вши слу́хи ва́ші – с позволения сказать, извините за выражение.
2) беречь, защищать;
3) беречь, сохранять.
• Шанува́ти оде́жу – беречь одежду.
4) принимать, чествовать.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Почитать, почтить – шанува́ти, ушанува́ти; (уважать) – поважа́ти; п. известием – ласка́во сповістити; п. память вставанием – вста́вши, па́м’ять ушанува́ти.
Почитать, почесть (считать чем) – уважа́ти, визнава́ти, визнати кого́ за ко́го; п. своим непременным долгом – вважа́ти за свій неодмі́нний обов’язок.
Поче́сть (глаг.) – см. Почитать, почесть.
Уважать (почитать) – поважа́ти, шанува́ти.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Велича́ти, -ча́ю, -єш, гл.
1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Макс. Один одного звикли добродіями величати. ЗОЮР. II. 201.
2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Ном. № 1429. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Ном. № 2837. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи. Макс.
Гріхува́тися, -ху́юся, -єшся, гл. Считать грѣхомъ, почитать себѣ за грѣхъ. Я гріхувався воза мастити в неділю. Каменец. у.
Послебізува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Поговорить или почитать вяло.
Почита́ти, -та́ю, -єш, гл. Почитать.
Трима́ти, -ма́ю, -єш, гл.
1) Держать, содержать. Тримала мене за руку. Стор. М. Пр. 37. Тримає коні, а волів не хоче. Каменец. у. Дочку тримай в дому, ще й заплати кому, щоб узяв біду з дому. Ном. № 9313. Бог батько: як буде нас тримати, то буде й годувати. Ном. № 77.
2) — за що. Считать, почитать за что. Тримай, свято за свято. Ном.
Шанува́ти, -ну́ю, -єш, гл.
1) Чтить, почитать, уважать, оказывать уваженіе. Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога. Ном. № 9353. Хто шанується, — і люде того шанувать будуть. Ном. № 4429.
2) Беречь, сохранять. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. Ном. № 11128.
3) Принимать, чествовать, угощать. Ти гостя повинен добре шанувати, а в тебе й борщ не гарячий. О. 1862. І. 29. Де будуть шанувать, там будемо ночувать. Ном. Шанує сусідські діти варениками. Г. Барв. 350. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать у другу хату. Грин. III. 426.
4) Шанува́вши слу́хи ва́ші. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Ном. № 13040. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Подобное же значеніе: Шану́ючи Бо́га та й вас, яко ґре́чних. Фр. Пр. 88; Шану́ю (кому) го́нор. Гн. І. 129.
Шти́ти, шту, штиш, гл. Чтить, почитать. Г. Барв. 207. Которий чоловік отця свого, матер штить, поважає, тому Бог по всякий час помагає. Мет. 354.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Почита́ть, ся, почти́ть = поважа́ти, ся (С. З. Л.), шанува́ти, ся (С. З. Л.), чти́ти, шти́ти (С. Жел.), пошанува́ти (С. З.), у(в)шанува́ти (С. Ш.), вжа́лувати, ва́жити. — Нї, не буду чужі воли пасти-заганяти, не буду я в чужій хаті тещу поважати К. X. — Хто вік по божому прожив, того до смерти будуть поважати і добрим словом поминати. Б. Г. — А ти їм кажи, щоб вони любили і поважали одно о́дного н. о. Грінч. — І дївчата поглядають, всї сусїда поважають. н. п. — Взяв дід бабу за рученьку тай повів в сьвітлицю, поважає старий бабу, як би й молодицю. н. п. — Всї поважають, на покутї сажають. В. Г. — Шануй отця твого і матїр твою. Б. Н. — Ой коби я мужа мала, я би його шанувала. н. п. Под. — Він так умів себе показать, що й Ляхи його шанували. І. Г. — Хто не зазнав лиха, той не вміє шанувати добра. н. пр. — Вельми у нас шанували діда і слухали ся наче батька. Кн. — Сина Івана оддали в салдати за те, що ти не навчила панів з шанувати. К. Ш. — І всї його шанували, як батька старого. Гр. Чайч. — А я буду научати, як милого шанувати. н. п. — Ох я ж його хоч не люблю, шанувати мушу! Ох, Боже мій милосердний, вийми з його душу. н. п. — Пішла про неї слава всюди: її шанують люди. Б. Г. — То буду я отця-матїр штити й поважати. н. д. — Ушановано його як слід добрим словом і привітанням. — Козака і за жида не важать. н. д.
Почита́ть, поче́сть = вважа́ти, лїчи́ти, полїчити. — Чого лице од мене одвертаєш, мене собі за ворога вважаєш? К. І.
Почита́ть = почита́ти, прочита́ти.
Чести́ть = 1. шанува́ти, поважа́ти, велича́ти, шти́ти і д. Почита́ть і Уважа́ть. 2. ла́яти, карта́ти, кобени́ти.
Почти́ть = д. Почита́ть.
Ста́вить, ста́вливать, поста́вить = 1. ста́вити, станови́ти, поста́вити, постанови́ти і д. Поставля́ть 1. — Ставити стовпи. — Поставила сьвічку. — Становив сьвічки перед образами. Кн. — С. огра́ду = городи́ти, тини́ти. — С. ребро́мъ = ру́ба ста́вити, сторчи́ти. — Ста́вить, поста́вить лѣса́ = рештува́ти, ста́вити решто́вання, підрешто́вувати, обрештувати. — С. въ строй = д. Стро́ить 3. — С. въ счётъ = карбува́ти, закарбува́ти. — С. на видъ = виставля́ти, зверта́ти увагу́. 2. вважа́ти і д. Почита́ть, поче́сть. — Ни во что́ его́ ста́вить = нї за що його́ ма́є, за нї що́, за не ві́-що ма́є. 3. постача́ти і д. Поставля́ть 2. 4. настановля́ти і д. Поставля́ть 3. і Назнача́ть 2.
Чтить, ся = д. Почита́ть.

Запропонуйте свій переклад