Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Запропонувати свій переклад для «прибігти»
Шукати «прибігти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Посеща́ть, посети́ть –
1) відві́дувати, відві́дати, прові́дувати, прові́дати, наві́дувати, наві́да[и]ти, заві́дувати, заві́дати кого́, наві́дуватися, наві́датися, завіта́ти, дозві́дуватися, дозві́датися до ко́го, навіджа́ти кого́, візитува́ти кого́, входжа́ти до ко́го, ходи́ти до ко́го, (часто) учаща́ти, вна́джуватися, вна́дитися, (не надолго) наверта́тися, наверну́тися. [Серде́чно раді́ю, коли́ ти відві́даєш мене́ (Мова). Прові́дачі на́товпом почали́ мене́ прові́дувати (Кониськ.). Профе́сор пішо́в наві́дати худо́жницю Петро́ву (Крим.). Двір, гумно́ і сад, шпіхлі́р і ко́ршму й тік – все чи́сто наві́дить (Франко). Одно́го ра́нку, ще до со́нця, по бі́лій росі́ заві́дав він мене́ у па́сіці (М. Вовч.). Кого́ бог лю́бить, того́ й навіджа́є (Ном.). Кому́ держа́ть госпо́ду та землякі́в свої́х візитува́ти (Куліш). Де лю́блять, не вчаща́й, де не любля́ть, не бува́й].
• -ти́ть на короткое время – прийти́ на коро́ткий час, (образно) прибі́гти, мов огню́ (жа́ру) вхопи́ти.
• -ща́ть слишком часто (надоедливо) – хати́ холоди́ти, ри́патися;
2) (почтить) наві́дувати, наві́дати, обдаро́вувати, обдарува́ти кого́ чим. [Наві́дай нас, бо́же, ла́скою своє́ю].
• -тили нас бедствия – зу́спило нас ли́хо.
• Бог -ти́л его несчастиями – обмину́в його́ бог ла́скою; бог покара́в його́.
• Посеща́емый – відві́дуваний, прові́дуваний, наві́дуваний.
• Посещё́нный – відві́даний, прові́даний, наві́даний.
Прибега́ть, прибежа́ть – прибіга́ти, прибі́гти (диал. прибі́гнути), (подоспевать) надбіга́ти, надбі́гти, (о многих) поприбіга́ти, понадбіга́ти. [Прибіга́є во́вчик до ополо́нки (Рудч.). З бу́ком надбіга́ госпо́дар (Франко). Нас, дівча́т, усі́х гаптува́ти посади́ла. Сама́ й у́чить та раз-по́-раз надбіга́, чи ши́ємо (М. Вовч.). Ді́ти поприбіга́ли, крича́ть: ї́сти (Черн.)].
Прискака́ть – прискака́ти, пригна́тися, (верхом) прибі́гти. [Прибі́гли від Жмиря́ чоти́ри верховики́ (Мова)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МЧА́ТЬСЯ фраз. маха́ти, леті́ти стріло́ю, леті́ти на кри́лах, гна́ти [мчаться на коне́ гнати коне́м], го́ном гна́ти, гна́ти як ві́тер, (про час) ле́том леті́ти, забут. чку́рити, уляга́ти;
мчаться во весь дух бі́гти ві́тром, бі́гти ку́лею, бі́гти стріло́ю;
мчаться для кого (про час) бі́гти кому;
мча́щийся що /мн. хто/ мчить тощо, ра́ди́й мча́ти, прикм. летю́чий, шпарки́й як ві́тер, швидкий як ві́тер, гонкий як ві́тер, фраз. крила́тий;
мчащийся во весь дух стил. перероб. з ві́тром навза́води, щоду́ху так і мчить;
мчащийся стрело́й швидки́й як стріла́;
ПОМЧА́ТЬСЯ фраз. врі́зати, чкурну́ти, поле́ті́ти стріло́ю, поле́ті́ти як стріла́;
мча́вшийся ОКРЕМА УВАГА ПРИМЧА́ТЬСЯ ще прибі́гти /надбі́гти, прискака́ти, пригна́ти/ стріло́ю;
мча́вшийся надбі́глий стріло́ю, примча́лий, ОКРЕМА УВАГА;
ПРОМЧА́ТЬСЯ ще пробі́гти /прої́хати тощо/ стріло́ю;
промча́вшийся реконстр. промча́лий, ОКРЕМА УВАГА;
УМЧА́ТЬСЯ ще полеті́ти стріло́ю;
умчавшийся ОКРЕМА УВАГА, (час) збі́глий, мину́лий, (на крилах) поли́нулий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Прибегать, прибежать – прибіга́ти, прибі́гти (прибіжу́, прибіжи́ш).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Посетить
• Посетило вдохновение – найшло натхнення.
• Посетить на короткое время – прийти на часину (на малий, на короткий час); (іноді образн.) прибігти, мов огню (жару) вхопити.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дух, -ха, -ху –
1) воздух;
2) запах;
3) теплота;
4) дух, дыхание.
• Захопи́ло дух – захватило дыхание.
• Дух ле́две зво́дити – едва дышать.
• Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го – дуться, питать неприязнь к кому.
• Що-ду́ху – изо всех сил.
• Без ду́ху прибі́гти – запыхавшись, испугавшись прибежать.
• Ду́хом – мигом.
5) дух, мужество, смелость.
• Нагна́ти ду́ху – напугать.
• Да́ти ду́ху – избить.
• Підда́ти ду́ху – вселить смелость.
• Нема́ ні духа́ – нет ни души.
6) духов день (праздник);
7) прорубь для ловли рыбы.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

прибі́гти, -біжу́, -жи́ш, -жа́ть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дух, -ха и -ху, м.
1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. Ном. № 12332.
2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164.
3) Теплота. Шух. І. 263. Тепера солома — ні духу з неї, ні що.
4) Духъ, дыханіе. Глянула, усміхнулась, — та й духу не стало. Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали. Шевч. Захопило дух. Так йому дух затягне, дише, дише, поки оддише. Ото мороз, аж дух захвачує. Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. ІІІ. 323. Бою́ся твого́ сина й ду́ху. Очень боюсь твоего сына. Грин. І. 149. Дух ле́дві зво́дить. Едва дышетъ. Мкр. Н. 5. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Гнѣваться, сердиться на кого. Ном. № 3360. Нечи́стим ду́хом ди́хати на ко́го. Быть неискреннимъ къ кому, обманывать кого. Король на нас нечистим духом дише, універсали єзуїтські пише. К. ЦН. 180. Що ду́ху. Изо всѣхъ силъ. Пан, що було в його духу, пригнався. МВ. (О. 1862. ІІІ. 70). Що ду́ху є зіпа́є. Кричить во все горло. Без ду́ху прибі́гти. Запыхавшись отъ быстраго бѣга, испугавшись сильно, прибѣжать. Драг. 48. Ду́хом. Мигом. Духом збігає і принесе. Васильк. у. Кинулись духом і, не справивши нічого, похапцем звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 68).
5) Духъ, мужество, смѣлость. Набравшися духу, мовляв. Нагна́ти ду́ху. Напугать. Ном. №4181.
6) Духъ, душа. Малі тілом, та великі духом. Ном. № 7332. Нема́ ні ду́ха. Нѣтъ рѣшительно никого, ни души. Мнж. 31. Нема нікого, аж ні духа, а ні тобі лялечки. Мнж. 130.
7) Духъ. Із Отця, із Отця Дух святий виходить. Чуб. ІІІ. 11. І Дух Божий вітав над водами. К. Св. П. 1 кн. Мус. І. 2.
8) Духовъ день (праздникъ). До Духа не знімай кожуха. Ном.
9) Прорубь для ловли рыбы, закрывающаяся конусообразною кучею снѣга. Сим. 146. 10. — земляни́й. Паутина, которой земляные пауки выстилаютъ свои норы. Мнж. 156. Ум. Душо́к.
Прибіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. прибі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл. Прибѣгать, прибѣжать. За Зінькою слідком прибігли єї мати, чоловік і ще кілька бабусь. Стор. Прибігає вовчик до ополонки. Рудч. Ск. II. 8.
Прибігнути, -ну, -неш, гл. = Прибігти. Вх. Уг. 263.
Прибічи, гл. = Прибігти. Вх. Уг. 263.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Прибѣга́ть = 1. (прибѣжа́ть) – прибіга́ти, прибі́гти, дуже швидко — прилопотїти, трюхаючи — притрю́хати. 2. (прибѣ́гнуть) — удава́ти ся, уда́ти ся. (С. Ш.). — Як біда, удавай ся до жида. н. пр.
Прискака́ть = 1. прискака́ти, прибі́гти, пригна́ти ся (С. З.). 2. д. Припры́гивать.