Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 29 статей
Шукати «придират*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Придира́ться, придра́ться – чі[е]пля́тися, причепи́тися, учепи́тися кого́ или до ко́го, за що, сі́катися, присі́куватися, присі́катися, присі́патися до ко́го, скі́[и́]патися прискі́[и́]патися, наскі[и]па́тися до ко́го, на ко́го или проти ко́го, уїда́тися, уї́стися, угриза́тися, угри́зтися в ко́го и на ко́го, напада́тися, напа́стися, нала́зити, нако́пуватися, накопа́тися, нака́суватися, накаса́тися на ко́го. [Чіпля́тися до слів. Чепля́вся за вся́ку при́ключку (Крим.). Трива́йте, не ду́же сі́кайтесь: є ще на́-світі (лю́ди), що вмі́ють і лю́блять по-на́шому чита́ти (Квітка)]. Срв. Привя́зываться 2.
Привя́зываться, привяза́ться –
1) прив’я́зуватися, прив’яза́тися, припина́тися, прип’я́сти́ся. [Сиді́ла на схо́дах, що прова́дили до прича́лу, де прив’я́зувались човни́ (Л. Укр.)];
2) (пристать, не отходить) ув’я́зуватися, ув’яза́тися до ко́го, за ким, присота́тися, навра́титися. [Ой верни́сь, бідо́! чого́ ти вв’яза́лась? Пішли́ ми в садо́к, і він до нас присота́вся (Чигир. п.). Навра́тивсь як соба́ка (Мнж.)];
3) (к кому, к чему: придираться, приставать, прицепиться) в’я́знути, прив’я́знути, ув’я́знути, нав’я́з(ну)ти, в’яза́тися, ув’яза́тися, нав’я́зуватися, нав’яза́тися до ко́го, до чо́го, чіпля́тися, при[в]чепи́тися до ко́го или кого́ за що, нала́зити, налі́зти на ко́го или до ко́го, сі́катися, присі́куватися, присі́катися, присі́патися, скіпа́тися, прискі́пуватися, прискі́патися до ко́го; срв. Пристава́ть, Придира́ться, Цепля́ться. [Чого́ ти в’я́знеш до нас? (Звиног.). Чого́ вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Причепи́вся, як реп’я́х (Ном.). Ні з сьо́го, ні з то́го за що-не́будь уче́питься (Звиног.). Учепи́вся, як гріх села́ (Ном.). Присі́калася на́че оса́ (Кониськ.). Чого́ ви на нас нала́зите? (Мирн.). Чого́ се він до ме́не присі́пався?].
• -вя́зываться к каждому слову – чіпля́тися ко́жного сло́ва, за ко́жне сло́во;
4) прихиля́тися, прихили́тися, приверта́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го, приклада́тися прикла́стися до чо́го. [Він до ме́не був прихили́вся всіє́ю душе́ю (Крим.). Я відра́зу приверну́лась до те́бе се́рцем за твою́ лагі́дність (Л. Укр.). З бі́льшим за́палом приклада́вся до нау́ки (Франко)].
Придра́ться, см. Придира́ться.
Пристава́ть, приста́ть –
1) пристава́ти, приста́ти, ли́пнути, прилипа́ти, прили́пнути, бра́тися, взя́тися до чо́го, чіпля́тися, учепи́тися до чо́го и чого́, налі́плюватися, наліпи́тися на що, (во множ.) попристава́ти, поприлипа́ти, почіпля́тися, поналі́плюватися. [Бага́тий брат ви́мазав усере́дині кру́жку ме́дом, щоб приста́ло те, що мі́ритимуть (Грінч.). Боло́то бере́ться до колі́с (Хотин. п.). Як прило́жиш до ті́ла, так і ві́зьметься (Радомиш. п.). Смола́ прили́пла до рук (Ум.). По пле́чах було́ нахво́ськає та́к, що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.). Пі́деш на база́р, налі́питься боло́то на чо́боти, – хоч ноже́м зчища́й (Звин.)].
• -ста́л ко мне, как банный лист – приста́в (прили́п) до ме́не як ше́вська смола́ до чо́бота, узя́всь до ме́не смоло́ю, узя́вся (причепи́вся) як реп’я́х, реп’яхо́м узя́вся, приче́пою причепи́вся, сльото́ю узя́вся (прив’я́з);
2) (присоединиться) пристава́ти, приста́ти, прилуча́тися, прилучи́тися, (примкнуть) приверну́ти, прича́литися до ко́го, до чо́го, (во множ.) попристава́ти, поприлуча́тися до ко́го, до чо́го. [Ні до ко́го не пристає́ і до се́бе не прийма́є (Стор.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос (Коцюб.). Си́ла люде́й приверну́лась до украї́нства (Рідн. Край)];
3) (привязаться, неотступно следовать) пристава́ти, приста́ти, ув’я́зуватися, ув’яза́тися, ув’я́знути, уплу́туватися, уплу́татися до ко́го и за ким, присота́тися, присі́катися, прикаса́тися, присаха́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и за ким, причепи́тися до ко́го, нав’я́зуватися, нав’яза́тися на ко́го; срв. Привяза́ться 2. [Ой ти, ту́го, ой ти, жу́рбо, не приста́нь до ме́не (Метл.). Я пішла́ до них, а вну́чок уплу́тався за мно́ю й собі́ (Новомоск. п.). Де не взяла́сь соба́ка в бі́са – чи з-під ворі́т, чи із-за лі́си – присі́калася, аж вищи́ть (Гліб.). Раз прийшло́сь йому́ йти уночі́ ву́лицею, а ві́дьма нав’яза́лась на йо́го соба́кою (Драг.)];
4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в’я́знути, прив’я́знути до ко́го, нав’я́знути, в’яза́тися до ко́го, насти́рюватися и настиря́тися, (осо́ю) лі́зти в ві́чі кому́, (привязаться) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и кого́, начепи́тися на ко́го, сі́катися (н. вр. сі́каюся, -каєшся…), присі́куватися, присі́катися до ко́го, си́катися (си́чуся; -чешся…), скіпа́тися, прискіпа́тися до ко́го, наскі́пуватися, наскі́па́тися на ко́го, присі́патися, присука́тися до ко́го, накаса́тися на ко́го, навра́титися на ко́го, ушня́питися до ко́го; срв. Привя́зываться 3. [Чого́ до ме́не в’я́знеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Чого́ нав’я́з? (Коцюб.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Найпе́рше до Ма́сі вчепи́лась: то ти, ка́же, вкра́ла (Свидн.). Мовчи́! чого́ ти вчепи́лась душі́ моє́ї (Коцюб.). Та ну-бо го́ді! Чого́ ти причепи́вся до йо́го? (Грінч.). Чого́ ви, – ка́же, – начепи́лись на ме́не (Тесл.). Вона́ як бу́де сі́катися до те́бе, то ти возьми́ гру́ші і розси́п (Рудч.). Присі́кався, як оса́ (Номис). Так і си́чуться до нас, як чмара́ та (Г. Барв.). Скіпа́ється до лісовика́: на́що ти мою́ коро́ву загна́в? (Новомоск. п.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? (Мирн.). Чого́ це він до ме́не присі́пався? (Осн. 1862). Накаса́ється на вас, як чорт на грі́шну ду́шу (Козелец.). Навра́тивсь, як соба́ка (Манж.). Чого́ ти до ме́не вшня́пився? (Липовеч.)].
• Не -ва́й ко мне! – не в’я́зни, не лізь, не чіпля́йся до ме́не! не клопочи́ (не моро́ч) мені́ голови́!
• -ва́ть, -та́ть к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… – напосіда́ти(ся), напосі́сти(ся) на ко́го, наляга́ти, налягти́, наполяга́ти, наполягти́ на ко́го, щоб…, узя́тися до ко́го, намага́ти на ко́го, намага́тися, намогти́ся, щоб… [Вона́ зна́є, що аби́ напосі́ла на ба́тька, то чого́ хо́че – того́ й домо́жеться (Мова). Лю́ди напосіда́ються на ме́не: склика́й грома́ду (Кониськ.). Що ти, приче́по, наляга́єш на ме́не? (Гр.). Чого́ се вони́ на ме́не намага́ють? (Кониськ.). Тепе́р уже́ наполягла́, щоб купи́в їй оте́ бри́нькало (Мова). Раз пропа́ла на степу́ в чумакі́в соки́ра; до їдно́го всі взяли́сь: «Ти та й ти, псяві́ра» (Рудан.). Ді́ти ду́же намага́лись, щоб і їх узя́ти на хра́м (Грінч.)].
• -ста́ть к кому с ножём к горлу – з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти;
5) (о болезни) пристава́ти, приста́ти, прили́пнути до ко́го, чіпля́тися и чіпа́тися, учепи́тися (диал. чепи́тися) кого́, причепи́тися до ко́го, начепи́тися на ко́го, прикида́тися, прики́нутися, підки́нутися, підсахну́тися. [Щоби́ не чіпа́лися вро́ки чи дити́ни, чи худоби́ни (Етн. Зб. V). Вже на ко́го наче́питься ця по́гань, не ско́ро одче́питься (Звин.)];
6) (к берегу) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся), приверта́ти, приверну́ти (до бе́рега), (во множ.) попристава́ти, поприча́лювати(ся), поприверта́ти (до бе́рега); срв. Прича́ливать.
• Пароход -стаё́т по пути в трёх местах – паропла́в пристає́ доро́гою в трьох місця́х;
7) (останавливаться) става́ти, ста́ти де, у ко́го, прича́лювати, прича́лити до ко́го. [Прича́лив до старо́го знайо́мого, щоб і Анто́ся тут поста́вити, і само́му перебу́ти (Свидн.)];
8) -ста́ть кому, безл. (быть приличну кому) – приста́ти, ли́чити, випада́ти, подо́бати кому́ (що роби́ти). [Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жному, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)].
• Не -ста́ло – не приста́ло, не ли́чить, не випада́є, не подо́ба(є) (чого́ роби́ти); см. Подоба́ет, Прили́чествовать. [Сиді́ть до́ма на поко́ї не приста́ло козако́ві (Боров.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)];
9) -ста́ть кому и к кому (быть к лицу) – ли́чити, пасува́ти кому́ и до ко́го, бу́ти до лиця́ кому́.
• К нему усы не -ста́ли – йому́ ву́са не до лиця́, йому́ ву́са не ли́чать.
• -ста́ло, как к корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники;
10) (выбиться, из сил) пристава́ти, приста́ти, (о многих) попристава́ти. [Ой став ко́ник пристава́ти (Метл.). Моє́му миле́нькому во́лики приста́ли (Чуб. V)].
Пристра́стный –
1) (к чему) замило́ваний, залю́блений, зако́ханий у чому́, прилю́блений до чо́го. Быть -ным к чему, иметь пристрастие к чему, см. Пристра́стие и Пристраща́ться;
2) (судящий о ком или о чём пристрастно) небезсторо́нній, сторо́нничий, сторо́нницький, необ’єкти́вний. [Ба́тько, зві́сна річ, сторо́нничий суддя́ (Франко)].
• Его мнение было -но – його́ ду́мка була́ необ’єкти́вна.
• Ваш отзыв о книге -тен – ва́ша ду́мка про кни́гу необ’єкти́вна (небезсторо́ння); срв. Приди́рчивый.
• Быть -ным к кому – бу́ти необ’єкти́вним (небезсторо́ннім) до ко́го; срв. Придира́ться.
• -ный допрос – до́пит небезсторо́нній (необ’єкти́вний); до́пит з загро́зами, му́ками (торту́рами).
Прицепля́ться, прицепи́ться –
1) причі́[е́]плюватися и причіпля́тися, причепи́тися до чо́го, чіпля́тися до чо́го и на чо́му, почепи́тися на чо́му, учепи́тися и чепи́тися за що и чого́, (во множ.) попричі́[е́]плюватися, почіпля́тися и т. д., бу́ти приче́пленим до чо́го, поче́пленим до чо́го и на чо́му, уче́пленим за що и до чо́го. [Як реп’я́х той, уче́питься за ла́тані по́ли (Шевч.). Не до́вго ду́маючи, він чепи́вся на ту бері́зку (Франко). Пропа́сниця мене́ чепи́лась вчо́ра (Маковей)];
2) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися кого́ и до ко́го; см. Придира́ться, Привя́зываться 3, Пристава́ть 4. [Причепи́вся, як реп’я́х (Номис). Що-ж бо ви, ма́мо, мене́ ни́ні вчепи́лися, як оса́? (Франко)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИДИРА́ТЬСЯ ще напа́стува́ти;
придира́ющийся що /мн. хто/ чіпля́ється тощо, схи́льний чіпля́тися, приче́па, вари́вода, смола́, іржа́, прикм. = ПРИДИРЧИВЫЙ.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Придираться, придраться – чіпля́тися, -ля́юся, -ля́єшся, причепи́тися, -плю́ся, -пишся.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Придираться
• Придираться, придраться к словам кого – чіплятися, причепитися (прискіпуватися, прискіпатися, присікуватися, присікатися) до чиїх слів.
• Придраться к случаю – скористатися (покористуватися) з нагоди.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Гари́кати – ворчать, придираться.
Доскі́пуватися, доскі́патися –
1) придираться, придраться; 2) дорываться, дорваться, наброситься.
Прико́пувати,-пую, прикопа́ти, -па́ю, -єш –
1) закапывать, закопать, привалить землей;
2) еще вскапывать, вскопать;
3) еще выкапывать, выкопать;
прико́пуватися, прикопа́тися – придираться, придраться.
Присі́куватися, -куюся, присі́катися, -каюся (до ко́го) – придираться, приставать, пристать к кому.
Скі́патися (до ко́го, до чо́го) – придираться, привязываться, приставать к кому, чему.
Уїда́тися, -да́юся, уї́стися, уї́мся, уїси́ся –
1) наедаться, наесться;
2) в що, кому – в’едаться, в’есться;
3) врезываться, врезаться;
4) до кого, кому в що – приставать, пристать, придираться, придраться.
• Уї́стися в печінки́ – страшно надоесть.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гари́кати, -каю, -єш, гл. Ворчать, дѣлать постоянныя внушенія, придираться. Ви нічого не робите, бо нема на вас кому гарикати.
Доскі́пуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. доскі́па́тися, -па́юся, -єшся, гл.
1) Придираться, придраться. Він доскіпувався до неї: то чому вона не хоче.... те та друге. Мир. ХРВ. 392.
2) Дорываться, дорваться, наброситься. Доскіпається до горілки, що й не встане. Зміев. у.
Нака́суватися, -суюся, -єшся, сов. в. накаса́тися, -саюся, -єшся, гл. Налѣзать, налѣзть, нападать, напасть, придираться, придраться. Він на мене накасується та й накасується. Вже я й мовчу, нічого йому не кажу, а він усе накасується на мене, — так я і вдарив його. Верхнеднѣпр. у. Та чого ти накасаєшся на мене? Харьк. у. Жінка як накасалась: «Біжи та й біжи за околицю». Г. Барв. 458. Накасавсь, як голий на улицю. Ном. № 5093.
Напада́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. напа́стися, -паду́ся, -де́шся, гл. Накидываться, накинуться, нападать, напасть, придираться, придраться. Всі нападаються. Ном. Нападись на кого багатшого. Ном. № 2804.
Прико́пуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. прикопа́тися, -па́юся, -єшся, гл. Придираться, придраться. Сам не знаю, чого це старшина до мене прикопався.
Скіпа́тися, -па́юся, -єшся, гл. Придираться, привязываться, приставать. Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову загнав? вона не була в лісі. Новомоск. у.
Уїда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. уї́стися, уї́мся, уїси́ся, гл.
1) Наѣдаться, наѣсться. Ані я в’ївся, ані я впився. Ном. № 1558.
2) Въѣдаться, въѣсться, врѣзываться, врѣзаться. Обручка в’їлася в палець. Воно так йому в тіло в’їлось. Рудч. Ск. II. 70.
3) Приставать, пристать, привязываться, привязаться, придираться. Собаки в’їдаються. МУЕ. ІІІ. 127.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Ґди́рати, -раю, -єш, гл. Пилить (словами), ворчать, придираться. Зоня не плакала, як мама, не ґдирала, як бабуня. Л. Укр.
Нако́пуватися, сов. в. накопа́тися, гл.
2) Навязываться, придираться, *нападать на кого, враждовать против кого. *Всі на мене накопуються. Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Придира́ться, придра́ться = чіпля́ти ся (С. Л.), прико́пувати ся, напада́ти ся, наскіпа́ти ся, нала́зити, сїкати ся, присїкувати ся, причепи́ти ся (С. З.), прикопа́ти ся, напа́сти ся, наскі́пати ся, присїкати ся (С. З.), прискі́пати ся (С. Л.), присїпати ся (С. З.), приклепа́ти ся. — Як оте почула баба люта, тай присікалась до дїда зараз: геть вези відцїль свою Марусю. Гр. Чайч. Пр. д. ще під сл. Привя́зываться 2.
Прицѣпля́ть, прицѣпить, ся = 1. чіпля́ти (С. Л.), приче́плювати, причепля́ти (С. З.), причепи́ти (С. З.), почепи́ти, ся (С. Л.), вчепи́ти ся, очепи́ти ся, про кільки – попричепля́ти (С. З.). — Причепить до батога, та й кине в гору. н. к. Ман. — Досаду причепи з заду. н. пр. 2. д. Привя́зываться 2 і Придира́ться.
Придра́ться = д. Придира́ться.
Увя́зывать, увяза́ть, ся = 1. увъя́зувати (С. Ш.), увъяза́ти, умотузова́ти, ушнурова́ти, дуже — уґрундзюва́ти. 2. чіпля́ти ся і д. Привя́зываться 2, Придира́ться і Пристава́ть 5.
Цѣпля́ть, ся = 1. чіпля́ти, чіпа́ти, ся. — Кобзу в 30 струн знїмає, на плечі її чіпляє. Кон. 2. д. Придира́ться.