Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «прип’ясти»
Шукати «прип’ясти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Привя́зывать, привяза́ть –
1) кого, что к чему – прив’я́зувати, в’яза́ти, прив’яза́ти, ув’я́зувати, ув’яза́ти, (о мн.) поприв’я́зувати, поув’я́зувати кого́, що до чо́го. [В’я́же коня́ до яли́ни (Мет.). Прив’яза́ла коня до бере́стонька. Струну́ ув’я́зував до скри́ньки (Свидн.). Тебе́ коха́ння прив’яза́ло (Грінч.)]; (причаливать, придевать) припина́ти, прип’я́сти́ (и прип’я́ти), припну́ти, присиля́ти и приси́лювати, присили́ти, (о мн.) поприпина́ти, повпина́ти, поприси́лювати кого́, що до чо́го, де, куди́, (ремнями) приторо́чувати, приторочи́ти, (верёвкой) примоту́жувати, примоту́зити (и прив’яза́ти моту́зкою), (к столбу) прислупува́ти (и прив’яза́ти до слу́па, до стовпа́). [Чим ви припина́єте воли́? (Звиног.). Мене́ до ду́ба прип’яли́ (Олесь). Припну́ фарту́х дороги́й (Макс.). Припни́ ша́блю в лі́вім бо́ці (Драг.). Взяв він Марі́єньку за бі́лу ру́ченьку, приси́лив до со́сни (Голов.)].
• Привязать одно к другому рогатое животное при помоши верёвки, надеваемой на рога – злига́ти, прилига́ти, (о мног.) позли́гувати кого́;
2) (расположить) прихиля́ти, прихили́ти, приверта́ти, приверну́ти, (о мн.) поприхиля́ти, поприверта́ти кого́ до ко́го.
Привя́занный –
1) (прич.) прив’я́заний, ув’я́заний, прип’я́тий, припну́тий, приси́лений, (ремнями) приторо́чений, (верёвкой) примоту́жений, (о мн.) поприв’я́зуваний, поприпи́наний;
2) (прил.) прихи́лений до ко́го, до чо́го, приве́рнутий до ко́го.
При́вязь – припі́н и припо́н (-по́ну), припо́на (реже упі́[о́]н (-по́ну)), при́в’язок (-зку), при́в’язь (-зи). [Чим коби́лу прип’ясти́? припо́ну не взяли́ (Борзен. п.)].
• На -вязи – на припо́ні, на при́в’язку, на при́в’язі. [Мої́ ко́ні в ха́на на припо́ні (Пісня)].
• Взять на -вязь – узя́ти на припі́н, на при́в’язок кого́.
• Держать на -вязи – держа́ти на припо́ні. [От язи́к, – і на припо́ні його́ не вде́ржиш (Кониськ.)].
• Спустить с -вязи – спусти́ти з припо́ну, з припо́ни.
Прико́лить (лошадь) – прип’я́сти́, припну́ти, взя́ти на при́колень (коня́).
Прикрепля́ть, прикрепи́ть – прикріпля́ти, прикріпи́ти, примоцьо́вувати, примоцюва́ти, (цепью, верёвкой) припина́ти, припну́ти и прип’я́сти́, приси́лювати, приси́лити що до чо́го чим. [Примоцю́й чересло́ до граділя́ (Липовеч.). Не мо́жу ви́йти я відці́ль… мов хто припну́в до це́ї ха́ти залі́зним ланцюго́м (Тобіл.). Вата́га позчіпля́ла тепе́р сі плоти́ вуже́вками і пере́дній пліт приси́лила си́льно до бе́рега (Маков.)].
• Прикреплё́нный – прикрі́плений, примоцьо́ваний, при́пнутий и при́п’ятий, приси́лений до чо́го.
Припя́ливать, припя́лить – припина́ти, припну́ти и прип’я́сти́, (во множ.) поприпина́ти що до чо́го.
Прича́ливать, прича́лить –
1) что к чему – прича́лювати, прича́лити, (привязывать) прив’я́зувати, прив’яза́ти, припина́ти, прип’я́сти́, (о мн.) поприча́лювати, поприв’я́зувати, поприпина́ти що до чо́го. [Яки́й вас враг сюди́ напра́вив і хто до бе́рега прича́лив? (Котл.). Заки́нь мо́туз за прикі́лок, притягни́ чо́вен і прив’яжи́].
• -ча́ль корову – припни́ коро́ву.
• -лить шест к шесту – приточи́ти же́рдку до же́рдки;
2) прича́лювати, прича́лити, пристава́ти, приста́ти (до бе́рега); срв. Прива́ливать 2, Пристава́ть 6. [Сюди́ човно́м не пристава́й, бо тут ви́лазка пога́на (Крим.)].
• Прича́ленный – прича́лений, прив’я́заний, при́п’ятий и при́пнутий, (о мн.) поприча́лювані, поприв’я́зувані, поприпи́нані.
Пришпи́ливать, пришпи́лить – пришпи́лювати, пришпи́лити, припина́ти, прип’я́сти́, (во множ.) попришпи́лювати, поприпина́ти що до чо́го чим. [Прип’яла́ собі́ па́нночка на́ша кві́тку на гру́дях (Липовеч.)].
• Пришпи́ленный – пришпи́лений, при́п’ятий.
• -ться – пришпи́люватися, припина́тися, бу́ти пришпи́леним, при́п’ятим до чо́го.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Язык –
1) язик;
2) (речь) мова;
3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло;
4) (перен., пленный) язик;
5) (уст., народ) язик:
• боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий;
• болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати;
• боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто;
• вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти;
• владеть языком – володіти (орудувати) мовою;
• говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних;
• говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою;
• держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста);
• дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик;
• заливной язык – заливний язик;
• злой язык – злий (лихий) язик;
• идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик;
• иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик;
• как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся;
• использование (употребление) языка – мововжиток;
• ломать язык – калічити мову;
• население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення;
• на (украинском) языке – (українською) мовою;
• на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка;
• овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову;
• они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз;
• остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто;
• прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик;
• проглотить язык – проковтнути язика (язик);
• происхождение языка – походження мови;
• просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить;
• птичий язык – пташина мова;
• разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова);
• родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова;
• слетать, срываться с языка – зриватися з язика;
• хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик;
• чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати;
• что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.);
• что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.);
• чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів;
• эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова;
• язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто);
• языки, языци – язики, народи, народності;
• язык и речь – мова і мовлення;
• язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.);
• язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що;
• язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого);
• язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого;
• язык преподавания – викладова мова;
• язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто;
• язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто;
• язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.);
• язык иностранный – чужа (іноземна) мова;
• язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.);
• языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.);
• языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.);
• язык пламени – язик полум’я;
• язык преподавания – викладова мова.
[Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИГВОЖДА́ТЬ цілком досить цвяхува́ти, (до стовпа) припина́ти;
пригвожда́ющий що /мн. хто/ припи́нує тощо, зда́тний прип’я́сти, прикм. прибива́льний, пришпи́лювальний, прико́вувальний, припина́льний;
пригвождающийся/пригвожда́емый приби́ваний цвя́хами, пришпи́люваний, прико́вуваний, припи́наний, рідко припи́натий;

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Рог
• Как [будто, словно, точно] из рога изобилия – як [наче, немов, мов, немов] з рога достатку (з Амальтеїного рогу, з рога Амальтеї, з рога Фортуни).
• Наставлять, наставить рога кому – наставляти, наставити роги кому; правити, приправити (припинати, прип’ясти) роги кому.
• Обломать (сломать, сломить) рога кому (разг.) – зламати (зломити, обламати) роги кому.
• Уперся, как бык в стену рогами – уперся, як баран у сіно. Пр. Уперся, як кілок у тин. Пр. Затявсь у волову шкуру. Пр. Становиться, як окунь проти води. Пр. Хоч піду до них, та не піду в двір; хоч піду в двір, та не піду в хату; хоч піду в хату, та не сяду за стіл; хоч сяду за стіл, та не буду їсти! Пр.
Язык
• Боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто.
• Вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти.
• Владеть языком – володіти (орудувати) мовою.
• Говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних.
• Говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою.
• Держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик(а) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста).
• Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик.
• Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що.
• Овладеть языком – опанувати мову (оволодіти мовою).
• Они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз.
• Остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто.
• Прикусить (закусить) язык (перен. разг.) – прикусити (прип’ясти) язик(а), укуситися (укусити себе) за язик. [Укусись за язик, та й мовчи. Номис.]
• Просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить.
• Птичий язык – пташина мова.
• Разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова).
• Родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова.
• Слетать, срываться с языка – зриватися з язика.
• Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати.
• Что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й (ви)мовляє. Пр.
• Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці. Пр. У п’яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр.
• Чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів.
• Язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто).
• Язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). [Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило… Шевченко.]
• Язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого.
• Язык преподавания – викладова мова.
• Язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. [Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.]
• Язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на ко(ло)вороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто.
• Язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр.
• Язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр.
• Язык мой — враг мой – язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр.
• Языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр.
• Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати. Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Кві́тка, р. мн. квіто́к – цветок.
• Прип’я́сти, вколо́ти кві́тку – прищепить, приколоть цветок.
Припина́ти, -на́ю, прип’я́сти, -пну́, -не́ш –
1) привязывать, привязать;
2) приколоть.
• Прип’я́сти кві́тку – приколоть цветок.
Прип’я́сти, -ся, см. Припина́ти.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

прип’я́сти́ і припну́ти, -пну́, -пне́ш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Припина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. прип’ясти́, -пну́, -не́ш, гл. Привязывать, привязать, приколоть. Чуб. І. 74. Приколень, що коня припинають. Чуб. І. 74. Ой припну коня коло калиночки, а сам ляжу спати на край могилочки. Макс. Припну фартух дорогий, золотії береги. Макс. Припни шаблю в лівім боці. Драг. 66.
Припну́ти, -пну́, -не́ш, гл. = Прип’ясти. Припну фартух дорогий. Чуб. V. 10.
Прип’я́сти, -ся. См. Припинати, -ся.
Ре́тяз, -за, ре́тязь, -зя, м.
1) Цѣпь, цѣпочка. Гол. Од. 67. А де ретяз — коня прип’ясти? Кобел. у. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Не рвивя, як собака на ретязі. Ном. № 3162. Держить хорта на ретязі. АД. І. 7.
2) Родъ прямолинейнаго шитья на рубахахъ. Ум. Ретязо́к. На тім поясі жовті ретязки, на тих ретязках золоті ключі. АД. І. 43. Перед образами на срібному ретязку висіла срібна лампадка. Мир. ХРВ. 315.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Привя́зывать, привяза́ть = привъя́зувати, припина́ти, привъяза́ти, припну́ти, припъясти́, мотузкою — примоту́зити, багато — попривъя́зувати, поприпина́ти. — А біля шатра коня припъято. н. к. Мав. — Привяза́ть къ себѣ́ = прихили́ти, приворожи́ти.
Прикрѣпля́ть, прикрѣпи́ть, ся = прикріпля́ти, прикрі́плювати (С. Жел.), скріпля́ти, примоцьо́вувати, притина́ти (С. З.), прикріпи́ти, примоцюва́ти, тканину до чого – припина́ти (С. З. Л.), припъясти́, ярмо до вії — нарива́ти, корінням — прикорени́ти ся. – Притинали Серпягу до сухого дуба. н. п. — Припни над ліжком килимець. С. Л.
Пристёгивать, пристегну́ть, ся = 1. застїба́ти, защіпа́ти, застїбну́ти, защіпну́ти, ся. — Застїбни на всї ґудзики. (Д. Застёгивать). 2. припряга́ти, припина́ти, прибичо́вувати, припрягти́, припъясти́, прибичува́ти, ся. — Припряжи ще коня. 3. постьо́бувати, похви́ськувати, постьо́бати, похви́ськати. — Їде та похвиськує конячину.

Запропонуйте свій переклад