Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «припас»
Шукати «припас» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Припа́с –
1) припа́с, запа́с (-су). [На су́днах тих по́вно військо́вого лю́ду, припа́су та збро́ї до би́тов жорсто́ких (Куліш)].
• С’естные -па́сы – харч (-чи, ж. р. и -чу м. р.), харчі́ (-чі́в), ї́жа, конт (-ту), жи́вність (-ности); (свежие) свіжина́ (-ни́). [Не так чого́ понабира́ли, як ї́жі скі́льки пече́них ку́рок, ковба́с, суха́риків, су́щиків і вся́кої вся́чини (Свидн.). Хлі́ба не купу́ємо, ко́нту з обо́х нас дово́лі (Г. Барв.)].
• Снабжение с’естными -сами кого, чего – постача́ння ха́рчи кому́ и на ко́го, на що, харчува́ння кого́, чого́.
• Израсходовать свои с’естные -сы – ви́харчуватися, (во множ.) повихарчо́вуватися;
2) спра́ва, снасть (-сти), пристрі́й (-стро́ю), прила́ддя; срв. Прибо́р, Принадле́жности.
• Рыболовные -сы – риба́льська спра́ва, риба́льське прила́ддя.
Набо́р –
1) см. Набо́рка 1;
2) (рекрутский) набі́р (-бо́ру), при́зов (-ву), (гал.) бра́нка, (народн.) некру́тчина. [Бу́ти-ж мені́ у нево́лі, у некру́тському набо́рі (Пісня). Заду́мав ці́сар бра́нку бра́ти (Федьк.). Пройшла́ в нас чу́тка – некру́тчина сього́ ро́ку бу́де (М. Вовч.)].
• По -ру – за при́зовом. [У ме́не два за при́зовом, дру́гий – своє́ю охо́тою (Звин.)].
• Являться к рекрутскому -бо́ру – ста́витися (до набо́ру, до при́зову, зап. до бра́нки). [А Гнат ще не ві́рить, що і йому́-би ста́витися, що се бра́нка бу́де (Федьк.)];
3) (всё, что набрано) на́бі́р (-бо́ру), на́бра́ння́ (-ння́), (подбор, ассортимент) добі́р (-бо́ру).
• -бо́р слов, фраз – ни́зка (збирани́на, спле́тево) слів, фраз.
• -бо́р шерстей для узора – добі́р шерсте́й (во́вни) до узо́ру.
• -бо́р инструментов – добі́р (припа́с) інструме́нтів (при́ладів, пристро́їв), пристрі́й (-ро́ю), прила́ддя (-ддя) до чо́го.
• Хирургический -бо́р – хирургі́чний пристрі́й, хирургі́чне прила́ддя.
• Чертёжный -бо́р – рисува́льний пристрі́й.
• Полный -бо́р инструментов для какого-либо дела – спра́ва, справи́лля (-лля), на́чи́ння (-ння), припа́с (-су), снасть (-ти). [Прийшо́в швець зо всім свої́м справи́ллям (Сл. Ум.). А в мішку́ вся моя́ снасть (Звин.)];
4) типогр. – скла́да́ння (-ння), набі́р.
• Один лист -бора отпечатан – оди́н а́ркуш скла́да́ння (набо́ру) вже віддруко́вано;
5) морск. -бо́р корабля – снасть (корабе́льна);
6) (для сбруи, упряжи) добі́р блях (бляшо́к, цвяхі́в (до збру́ї)).
Напу́тье – припа́с (-су) (на доро́гу, у доро́гу) (или просто: на доро́гу), (специальнее: с’естное) харч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.) на (у) доро́гу, харчі́ (-чі́в) на (в) доро́гу, (дорожные вещи) подоро́жні ре́чі. [А на доро́гу взяв з собо́ю? (Звин.)].
Принадле́жность –
1) (кому) нале́жність, принале́жність (-ности) кому́; (к чему) нале́жність, принале́жність до чо́го. [Нале́жність до па́ртії. Націона́льна принале́жність. Принале́жність осо́би до то́го чи и́ншого (соція́льного) ста́ну (Доман.)].
• По -жности – куди́ (кому́) нале́жить(ся). [Відда́ти куди́ нале́жить(ся)];
2) вла́сність (-ности); см. Со́бственность, Достоя́ние.
• Эта земля составляет -ность города – ця земля́ є вла́сність мі́ста;
3) (свойство) власти́вість (-вости) кого́, чого́.
• Тепло есть -ность огня – тепло́ є власти́вість вогню́;
4) (снасти, орудия, прибор) при́лад (-ду), при́стрій (-рою), при́ряд (-ду), зна́діб (-добу), причанда́лля (-лля), (хозяйственная) на́дібок (-бка).
• -сти – прила́ддя, причанда́ли (-лів), причанда́лля, справи́лля, знаді́б’я, зна́доби, на́доби (-бів), приря́ддя, (обычно для ремесла) спра́ва, припа́с (-су), майсте́рія, приму́сія, (хозяйственные) зна́дібок, на́дібок (-бку). [Зна́діб до шиття́ (Л. Укр.). Уся́ ше́вська спра́ва (майсте́рія). Гукни́, щоб пи́сар узя́в калама́р і всю свою́ спра́ву. При́строї кова́льські лю́ди рознесли́ (Кон.). За́раз цьо́го не пола́годю, бо припа́су не ма́ю: ні пи́лки, ні соки́ри (Звин.). Фотографі́чні причанда́ли. Уве́сь на́дібок до пе́чи вже ма́ю, нічо́го не позича́ю. Шва́цьке прила́ддя (приря́ддя). Уся́кі при́ряди маля́рські (Л. Укр.)].
• Письменные -сти – прила́ддя до письма́ (до писа́ння), писе́мне прила́ддя.
• Канцелярские -сти – канцеля́рське прила́ддя.
• Чайные -сти – прила́ддя (при́ряд, знаді́б’я) до ча́ю.
• -сти куренья – куре́цьке знаді́б’я.
• Типографские -сти – друка́рська спра́ва.
• Дорожные -сти – доро́жня спра́ва.
• Дом со всеми -тями – буди́нок з усі́м до йо́го належи́тим;
5) (атрибут власти, достоинства) клейно́д (-да), принале́жність (-ности). [Булава́ – клейно́д гетьма́нський или принале́жність вла́ди гетьма́нської].
• -сти власти – клейно́ди (-дів). [Возьмі́ть мої́ отама́нські клейно́ди (Шевч.)].
Приспособле́ние –
1) см. Приспоса́[о́]бливание;
2) (устройство, снаряд) при́лад (-ду), пристрі́й (-ро́ю), при́ряд (-ду), припа́с (-су).
• -ния к чему – прила́ддя, знаря́ддя, пристро́ї до чо́го; см. Принадле́жность, Прибо́р. [Чолові́к усе́ перемо́же, аби́ умі́в, аби́ тя́мив, яко́го де пристро́ю тре́ба (Кониськ.)];
3) (работа по устройству чего) прила́года. [Заплати́ли за маши́ну три́ста карбо́ванців та со́рок карбо́ванця за прила́году (Звин.)].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Припас – припа́с, запа́с, -су; с’естные припасы – харчі́, -чі́в.
Запас –
1) (жизненных припасов) запа́с, припа́с, -су;
2) (излишек) зайвина́, -ни́, запа́с, -су. В запас – про запа́с.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Запас – запас; припас. На запас – про запас.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Припас – припа́с (-су).
Установочный – установни́й, устано́вчий;
• у. материал – монта́жний припа́с (-су).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Припа́с, -су –
1) запас;
2) приспособление.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Припас – припа́с (-су), запа́с (-су); -сы съестные – харч (-чу, -чі), харчі́ (-чів), харчові́ ре́чі, о́корм (-му) (Г).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Припа́с, -су, м. Запасъ. Підпалюють гамазини з хлібом і припасами. Стор. МПр. 80.
Припаса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. припа́сти, -су́, -се́ш, гл.
1) Припасать, припасти, запасать, запасти. Для щитів ночви припасали, і дна із діжок вибивали. Котл. Ен.
2) Подкармливать, подкормить. Стали чумаки воли припасати. Я припас вівці та й іду. Черк. у.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Припас — припа́с, -су; П. боевые — бо́йні припа́си; П. огнестрельные — вогнепа́льні припа́си; П. с’естные — харчі́, -чі́в.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

звабли́виця, звабливиця; ч. звабли́вець
та, хто вабить чи зваблює когось. [Не було й сумніву, що цей шанувальник жіночого тіла запав на високі груди і круті стегна звабливиця <…>. (Оксана Думанська «Хроніка пригод Ґеня Муркоцького», Кн. 1, 2010). – Мене можна в цьому переконати, богине, – якщо в тебе знайдеться на це часу, звабливице. (Роджер Желязни «Бог світла», пер. Лариса Маєвська, 1994). Набридливі за тематикою й лексикою романи, що їх друкують з продовженням газети, нерідко змальовують жінку як спокусницю, звабливицю, котра вражає полум’яним поглядом чоловіка й зачаровує його <…>. (Сімона де Бовуар «Друга стать», пер. Наталія Воробйова, Павло Воробйов, Ярослава Собко, 1994). Скільки разів бувало, стоячи отак на пішоході з приятелями, я губив провідну думку в палкій суперечці лише тому, що в цю хвилину вулицю переходила якась звабливиця. (Альбер Камю «Падіння», пер. Анатоль Перепадя, 1991). Там, за полами намету, чекає на нього й нині звабливиця, яку припас для повелителя свого вірний соцький. (Ігор Юринець «Русичі», 1989).]
див.: зва́бниця

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Припа́съ = припа́с, запа́с. — Съѣстны́е прина́сы = харч, харчі́, жи́вність.
Запа́съ = запа́с, припа́с, покла́д. — Запас біди не чинить. н. пр. — Въ запа́съ = про запа́с. — Прийшов Спас, держи рукавицї про запас. н. пр.
Инструме́нтъ, ты = струме́нт, спра́ва, справи́лля, начи́ння (С. Ж.), пристрі́й, припа́с. — (Бонда́рський): ковела́ (загинати обручі), натяга́ч і наби́вач (натягати і набивати обручі), зате́рач (вирізувати жолобки), ро́змір (замісць циркуля). — (Кова́льський): кова́дло, мо́лот (маленький) — однору́к, (що на йому чоботи підковують) — стоя́чка, (тримати або витяга́ти що) — клїщі, обце́ньки, ле́щата, (виробляти гвіздки) — гвозди́льня, (нарізувати шруби) — клуб, (підковувати чоботи) — стоя́чка. — (Колїсни́цький) : бга́льня (вигинати полози), води́ло (згинати обід), гладїй (виглажувати), ло́патень (провірчувати), на́рвина (держати обід зігнутим), натяга́ч (натягати обід на шпицї), писа́к (вирізувати), різе́ць (обточувати маточину), шми́га (рівняти). — (Коро́бницький): прибі́йниця (дощечка), заби́вня (кілочок), оби́ймиця. — (Кушнїрський): бі́лик (вичищати мезку), вершта́бина і пі́льга (натягати шкуру для вичинки), ключ (розтягати шкуру), ключови́к (вірьовка до сього ключа), штри́ха або штрихо́ль (вичищати шерсть), юхта́рка (вироблювати юхту), (дошка, на котрій розстилаєть ся шкура) — кобили́ця, (для очистки) — ска́фа. — (Тесля́рський): соки́ра, пи́лка, долото́, све́рдел, ришта́к (робити карунки), шпунд. — (Тка́цький): а) верста́ть (див. під сл. Верстакъ), б) мотови́ло, що на його мотають нитки, складаєть ся з ріжків та перехре́стя, в) виту́шка, щоб змотати пряжу на клубки, стоїть на стільчикові, у його вроблений што́мпель, на котрому навхрест два бильця, накінцї їх ко́ники, що на їх надївають півміток, г) осні́вниця, на котрій робить ся основа, вона складаєть ся з ря́ми з кіло́чками, д) пря́дка, складаєть ся з сті́льчика на ніжках, під ним підні́жок, до його прироблено цига́нку, вона другим кінцем чіпляє за верете́но, на стільчику два сто́впчики, між їх ко́лесо, на передньому стовпчику сволочо́к, на кінцї котрого третїй стовпчик, в котрому шкурато́к з дїрочкою, де друге верхнє верете́но, а на йому ви́лка з крючками, потім ска́лка та колїсце́, на котрих шнур, е) ши́нка — дощечка, котрою перекладають нитки в основі, ж) вороти́ло, котрим навивають основу. — (Шевський): клеса́чка (рівняти зморшки), книп, книпе́ць (ніж шевський), копи́л (колодка, на котру натягаєть ся чобіт), крючо́к (дощечка загнута, щоб витягати шкуру), натира́чка або товкма́чка (рівняти закаблуки), обцяни́к (кілочок, котрим забиваєть ся колодка, коли на нїй чобіт), писа́чка (паличка, що нею рисують підошви), прави́ло і стріли́ця (виправляти халяви), ра́шкуль і терпу́г (стирати гвіздки в чоботї), сморщи́на дощечка, котру вставляють в передок чобота, коли він на колодцї), шва́рок, (каміньчик, що ним розглажують закаблуки), ши́ло і шва́йка (проколювати дїрочки), крамни́ця (дошка, що на їй ріжуть ремінь). — (Хірурги́чний): штри́кавка (для проколювання), мацови́лка, про́тичка (д. Зондъ). — (Розмаїтий): виверта́чка (що небудь вивертати), ке́льня (лопатка у мулярів), обце́ньки і рак (виймати гвіздки), копе́ць (довбати мед), пере́чистка (очищати коноплї від кострицї), пробі́й (пробивати дїрки), сїчка́рня (різати сїчку), шатківни́ця (сїкти капусту),. шпи́ця (знїмати кору з берези), щи́па́вка (зривати овощ.).
Набо́ръ = 1. набіра́ння, набі́р, бра́нка (С. Ш. Фр.)- — Бути ж мінї у неволї, у некрутському наборі. н. п. — Стережіть ся парубочки, либонь бранка буде. н. п. 2. набі́р, склада́ння (друкарське). 3. набо́ръ ору́дій, инструме́нтовъ = спра́ва, справи́лля, начи́ння, припа́с. — Прийшов швець зо всїм своїм справиллям.
Ору́жіе = збро́я (С. Л.), бро́ня, бронь (С. Л.), припа́с, ору́жина (останні два вживають ся найбільш в знач. рушницї). — А Ярина дає зброю, на порозї стоя; Степан її надіває та плачуть обоє: і шаблюка, мов гадюка, й ратище — дрючина й самопал семипядений повис за плечима. К. Ш. — А всї козаки з війська йдуть мого пана зброю несуть. н. п. — Видає Павлюк унїверсали, взиваючи цїлий народ до зброї. Бар. О. — Кинувсь він до зброї, хотів зарубати. н. к. — Хто не має зброї, хай не йде в бої. н. пр. — Гей кинув ся та пан Сава до своєї зброї. н. п. — Окром меча, шаблї і иньшої ручної бронї. Ст. Л. — Блищить броня цареградська, шелом аж палає, а кінь його білогривий соколом ступає. Руд. — За иньшиї рани якою бронею желїзною. Ст. Л. — Без припасу не ходїть, бо там харцизи. н. о. — Подня́ть ору́жіе = взя́тись за збро́ю, до зброї ста́ти. — Положи́ть ору́жіе = зда́ти збро́ю. — Съ ору́жіемъ въ рука́хъ = ору́жно.
Продово́льствіе = харчува́ння; харч (С. Ш.), харчі́, запа́с (С. Жел. Л.), припа́с (С. Жел.), жи́вність (С. Л.), провья́нт.

Запропонуйте свій переклад