Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 24 статті
Запропонувати свій переклад для «причал»
Шукати «причал» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Прича́л –
1) прича́л (-лу); см. Прича́ливание;
2) (место для причаливания) при́ча́л (-лу), при́шиб (-бу). [Сві́жий вітре́ць подиха́в і колива́в біля прича́лу човни́ з вітри́лами (Л. Укр.). Бе́рег висо́кий, – не знайду́ при́шибу для човна́ (Неч.-Лев.).];
3) (верёвка для привязи) при́ча́л. [Ки́дай з порона́ прича́л].
• Лодка на -ле – чо́вен на прича́лі (на букси́рі);
4) (свая) припі́н (-по́ну).
Букси́р – букси́р, тяг.
• Взять на букси́р – потягти́ при́чалом, взя́ти на при́чал (на букси́р).
Отдава́ть, отда́ть –
1) віддава́ти, відда́ти, відступа́ти, відступи́ти кому́ що.
• -а́ть назад – поверта́ти, поверну́ти.
• -ва́ть все свои силы, всё своё время чему – усі́ си́ли свої́, уве́сь свій час віддава́ти чому́, усі́ си́ли свої́ оберта́ти (поклада́ти) на що.
• -дать свою жизнь чему – своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що.
• -да́ть богу душу – бо́гу ду́шу відда́ти.
• -а́ть долг, долги – відда́ти, поверну́ти кому́ борг, повіддава́ти, поверта́ти борги́.
• Не -да́ть (долга) – (шутл.) відда́ти на жиді́вське пу́щення (на жиді́вського Пе́тра).
• -ва́ть деньги в долг, взаймы, на проценты – дава́ти гро́ші в по́зи́ку, на про́цент. Срв. Долг.
• -а́ть в-наём, в-наймы кому что – найма́ти, на(й)ня́ти кому́ що.
• -да́ть на хранение, на продержание – да́ти на перехо́ванку, на переде́рж(ув)ання.
• -да́ть под заклад – да́ти в (на) заста́ву, заста́вити що.
• -да́ть в залог (недвижимое имущество) – записа́ти в заста́ву (нерухо́ме майно́).
• -да́ть в дар (пожаловать) кому что – віджа́лувати, повіни́ти кому́ що.
• Он -дал жене половину своего состояния – він відда́в (відступи́в, повіни́в) жі́нці полови́ну сво́го́ ста́тку.
• -ва́ть в наследство – поступа́ти в спа́док кому́.
• -ва́ть землю в аренду, на откуп – здава́ти (пуска́ти) зе́млю в посе́сію, в (на) оре́нду.
• -да́ть рукопись в печать – відда́ти руко́пис до дру́ку, пусти́ти руко́пис у друк.
• -да́ть приказ, повеление – да́ти нака́з, наказа́ти, звелі́ти, загада́ти.
• -а́ть поклон – віддава́ти, відда́ти поклі́н кому́, (ответно) відклони́тися кому́.
• -да́ть честь, хвалу кому – відда́ти ша́ну, хвалу́ кому́.
• -да́ть долг природе – відда́ти нале́жне нату́рі.
• -да́ть последний долг кому – оста́нню ша́ну кому́ відда́ти.
• -ва́ть салют – ясу́ воздава́ти.
• -да́ть кому пальму первенства – відда́ти (призна́ти) пе́ршенство кому́.
• -да́ть кому справедливость – призна́ти кому́ справедли́вість, ви́знати за ким справедли́вість.
• -даю́ это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор – даю́ це вам на во́лю (на ва́шу во́лю).
• -да́ть на чей суд – да́ти на чий суд.
• Не -ва́ть себе отчёта в чём-л. – не здава́ти собі́ спра́ви в чо́му, не тя́мити чого́.
• Не -даю́ себе отчёта, что со мною происходит – сам себе́ не розбира́ю, що зо мно́ю ро́биться (ді́ється).
• Ни в чём не -ва́ть себе отчёта – нічо́го не прийма́ти до свідо́мости.
• -ва́ть в школу – віддава́ти, запи́сувати до шко́ли кого́.
• -да́ть в ученье – (від)да́ти в нау́ку кого́.
• -а́ть под суд – ста́вити, поста́вити на суд, віддава́ти, відда́ти до су́ду кого́.
• -да́ть город на разрушение (разграбление) – пусти́ти мі́сто на руї́ну (на пограбува́ння).
• -а́ть кого-л. в жертву, в добычу кому, чему – (по)дава́ти, (по)да́ти, (по)пуска́ти, (по)пусти́ти кого́ на пота́лу кому́, чому́.
• -а́ть на посмеяние, на смех – подава́ти, пода́ти на глум, на сміх кому́ кого́, що.
• -а́ть на попечение кому кого – припоруча́ти, припоручи́ти кому́ кого́, що.
• -да́ть руку дочери – заручи́ти дочку́.
• -а́ть дочь замуж – видава́ти, ви́дати, (від)дава́ти, (від)да́ти дочку́ за́між за ко́го, дружи́ти, одружи́ти до́чку з ким.
• -да́ть в солдаты, в лакеи – відда́ти (завда́ти) в москалі́, в льока́ї.
• -да́ть в услужение, в наймы – (від)да́ти в слу́жбу, в на́йми, завда́ти на по́слу́ги кого́, на(й)ня́ти кого́ куди́.
• -да́ть кого под власть (под иго) кому – підда́ти кого́ під ко́го, підда́ти кого́ під ярмо́ кому́, підда́ти кого́ під чию́ корми́гу.
• -да́ть кого, что во власть кому – відда́ти, попусти́ти кого́, що кому́. [Не попу́стимо рі́дного кра́ю ляха́м];
2) (о вкусе, запахе) відго́нити, дхну́ти, души́ти, безл. відго́нитися.
• Вода -даё́т гнилью – вода́ відго́нить (дхне, ду́шить) гнили́зною.
• Его образы -даю́т чем-то екзотическим – його́ о́брази відго́нять (дхнуть) чимсь екзоти́чним;
3) відбива́ти, відби́ти.
• Это ружьё сильно -даё́т – ця рушни́ця ду́же відбива́є.
• Пушка -даё́т (назад) – гарма́та відбива́є (сіда́є).
• -да́й назад – оступи́сь! поступи́сь!
4) (отражать звук) віддава́ти, відда́ти, відгу́кувати, відгукну́ти.
• Эхо -ва́ло слова – луна́ відбива́ла слова́;
5) мор. (о снасти) – попуска́ти, попусти́ти.
• -ать паруса – розпусти́ти, розвину́ти вітри́ла.
• -да́ть якорь – (за)ки́нути я́кір (кі́твицю), ста́ти на я́кір.
• -дать корму – відверну́ти корму́.
• -да́ть причал – відда́ти кінці́, спусти́ти з ли́нов. -да́й причал! – відда́й кінці́! спуска́й з ли́нов!
6) віддава́ти, відда́ти, відли́г(ну)ти; поле́гшати.
• На дворе -дало немного – надво́рі тро́хи віддало́, відли́гло.
• Стужа -даё́т – моро́з ме́ншає.
• Больному -дало – хо́рому поле́гшало.
• О́тданный – ві́дданий и т. д.
Прива́л – 1) и
2) см. Прива́ливание;
3) при́стань (-ни), прича́л (-лу); 4) военн. – стано́вище, прива́л (-лу), прича́л, опочи́вок (-вку), спочи́нок, опочи́нок, перепочи́нок (-нку). [На прива́лах де́які вали́лись пря́мо в грязь (Васильч.). Вже косарі́ прича́л ро́блять. Мене́ хло́пці ви́брали за проводиря́; мені́, вихо́дить, перепочи́нки признача́ти (Корол.)].
• Делать -ва́л – роби́ти прива́л, прича́л, перепочива́ти, спочива́ти.
Прива́льное (стар.) – причало́ве (-вого), ми́то за прича́л.
Прича́лка – 1 – 2, см. Прича́л 1 - 2.
Прича́льный – прича́льний. -ное (пошлина) – причало́ве (-вого), ми́то за прича́л.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Причал –
1) прича́л, -лу;
2) (канат) кодо́ла, -ли, ли́нва, -ви.
Привал –
1) (судна, парохода) прича́л, -лу, припли́в, -ву;
2) (отдых) спочи́нок, відпочи́нок, -ку.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Причал – прича́л (-лу);
• п., (у каменщ.) – шну́рка.
Швартов – прича́л (-лу).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Отдавать
• Возьмёшь лычка — отдашь ремешок – затративши чуже личко, ремінцем мусиш віддати. Пр. Не позичай — злий обичай: як віддаєш, то ще й лає. Пр. Він для тебе маленьку нитку, а з тебе цілу свитку. Пр.
• Не жалей алтына — отдашь полтину – не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Пр. Лінивий двічі робить, скупий двічі платить. Пр.
• Отдавать, отдать в жертву кому (разг.) – віддавати, віддати як (за) жертву кому; віддавати, віддати ((по)пускати, (по)пустити) на поталу кому. [Чіпко, Чіпко! чи я ждала такого від тебе, чи сподівалася? Попустив рідну матір на поталу волоцюзі. Мирний.]
• Отдавать, отдать визит кому – віддавати, віддати (взаємний) візит кому; (застар., тільки докон.) відвізитувати кого.
• Отдавать, отдать внаймы (внаём) кому что – наймати, найняти кому що.
• Отдавать, отдать в учение (на выучку) – віддавати, віддати в науку.
• Отдавать, отдать дань кому, чему – Див. дань.
• Отдавать, отдать должное кому, чему – віддавати, віддати належне кому, чому; оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого, що.
• Отдавать, отдать кого-либо под суд – віддавати, віддати кого до суду (під суд); (давн.) ставити, поставити кого на суд (перед суд).
• Отдавать, отдать на съедение кому; отдавать, отдать на поругание кому; (книжн.) отдавать, отдать на поток и разграбление кому – віддавати, віддати на поталу кому.
• Отдавать, отдать (оказывать, оказать) предпочтение кому, чему перед кем, перед чем – Див. предпочтение.
• Отдавать, отдать поклон кому – уклонятися, уклонитися (кланятися, поклонитися) кому; віддавати, віддати уклін (поклін) кому.
• Отдавать, отдать последний долг кому (книжн.) – віддавати, віддати останню (по)шану кому.
• Отдавать, отдать руку (и сердце) кому (перен.) – віддавати, віддати руку (й серце) кому.
• Отдавать, отдать руку чью кому (перен.) – віддавати, віддати руку чию кому; віддавати, віддати кого за кого.
• Отдавать, отдать салют – давати, дати (віддавати, віддати) салют; (застар. поет.) воздавати, воздати ясу.
• Отдавать, отдать [свою] жизнь чему – віддавати, віддати (присвячувати, присвятити) життя [своє] чому; покладати, покласти життя [своє] на що.
• Отдавать, отдать сердце кому – віддавати, віддати серце кому. [Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині. Мирний.]
• Отдавать, отдать справедливость кому, чему – признавати, признати справедливість (слушність) кому, чому; визнавати, визнати справедливість за ким, за чим.
• Отдавать, отдать честь кому, чему (воен.) – віддавати, віддати честь кому, чому.
• Отдавать, отдать якорь – кидати, кинути (закидати, закинути) якір; ставати, стати на якір; об’якорятися, об’якоритися.
• Отдавать себе отчёт в чём – Див. отчет.
• Отдаёт чем что-либо (имеет привкус, запах чего) – відгонить (тхне, душить) чим що; чути чим що. [Руфім: Великий жаль, що стільки крові ллється За вашу віру, добра не вийде. Вино ще грає, а вже оцтом чути. Українка.]
• Отдай назад! (разг.) – поступися (оступися)!
• Отдай причал! – віддай кінці!; спускай з линв!
• Отдал Богу душу кто – віддав Богові душу хто; ступив на Божу путь хто; до свого берега (навіки) причалив хто; (поет.) не топтати вже рясту кому; (зниж.) відкинув ноги хто; дупеля з’їв хто; (жарт.) пішов до Бога вівці (овець) пасти хто.
• Отдать на посмеяние кого, что – дати (віддати) на посміх (на глум, на глуз) кого, що. [На глум старих звичаїв не подаймо. П. Куліш.]
• Отдать на хранение что – віддати на схов (до схованки) що.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

прича́л 1. прича́лювання; прича́лення
2. мор. прича́л,-лу
3. буд. шнур,-ра́
прико́л 1. кіл,-ола́, кіло́чок,-чка
2. мор. прича́л,-лу
шварто́в авт., мор. ли́нва,-ви прича́льна; прича́л,-лу

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ви́лазка –
1) лазейка;
2) высадка, причал.
Прича́л, -лу –
1) причал;
2) отдых, привал;
3) пристанище, убежище.
Ча́лка, -ки – причал.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Прича́л, -лу, м.
1) Причалъ, веревка, забрасываемая для остановки судна у берега; столбъ, къ которому привязываютъ судно.
2) Отдыхъ, при валъ. Вже косарі причал роблять.
3) Пристанище, убѣжище. Усякому краще, як є причал який у його. Павлогр. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Ви́лазка, -ки, ж. *2) Вылаз, место для высадки, причал. Сюди човном не приставай, бо тут вилазка погана. Крим.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Привал — посто́янка, -ки; прича́л, -лу; П. большой — вели́ка посто́янка; П. малый — коро́тка посто́янка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Прива́лъ = 1. прива́лка. 2. прича́л. 3. спочи́нок, одпочи́нок, одпочи́вок, опочи́вок (війська в походї) — Проти го́рода стали, там собі опочивок мали. н. д.
Прича́ль = 1. прича́л. 2. д. Ватерпа́съ і Отвѣ́сокъ.
Чалъ = прича́л.

Запропонуйте свій переклад