Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 24 статті
Запропонувати свій переклад для «пробій»
Шукати «пробій» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бородо́к (пробойка у кузнецов и слесарей) – пробі́й (р. -бо́ю).
Бродо́к – пробі́й, пробо́єць (р. пробі́йця). [Бондарі́в молото́к і пробо́єць].
Лом –
1) см. Лома́ние;
2) (обломки) лім (р. ло́му), ла́мань (-ни); (только металла) брухт (-ту); (стекла, глин. изделий) бій (р. бо́ю). [Розва́лювали буди́нок і нароби́ли бага́то ло́му (Правн. Сл.). Назбира́ла ло́му вся́кого та продала́ за три карбо́ванці (Київщ.). Ки́нь те залі́зо в брухт (Липовеч.) Кампа́нія збира́ння бру́хту (Пролет. Пр.). Пога́но довезли́ по́суд: бо́ю бага́то нароби́ли (Київщ.)].
• Железный лом – залі́зний брухт, ла́мане залі́зо.
• Лом металла – метале́вий брухт.
• Продавать серебро в лом – продава́ти срі́бло на лім.
• Шоколад(ный) лом – шокола́дний лім;
3) (бурелом) лі[о]м (р. ло́му), вітроло́м (-ло́му). [Ой, піду́ я в ліс по дро́ва та наберу́ ло́му (Пісня)];
4) (орудие) лом (р. ло́ма); (с расширением на конце) копани́ця; (для ломки льда) пробі́й (-бо́ю), плі[е]шня́, пле́шень (-шня), шемі́нь (-ме́ня) (Вас.). [Розби́в ло́мом две́рі (Київщ.)].
• Лом лапчатый – лом лапа́(с)тий, ла́па;
5) см. Ломо́та;
6) (суматоха) розгардія́ш (-шу́), гарми́дер (-ру), метушня́, ша́рварок (-рку);
7) (крюк, петля) клюка́, клю́чка.
Набои́на –
1) (лодка с набоями по бортам) (чо́ве́н-)наши́ваник;
2) (доска для набоя на лодку) на́шва;
3) кузнечн. – пробо́єць (-бі́йця), пробі́й (-бо́ю), проби́вач (-ча).
Пробо́ина – пробо́їна, пробі́й (-бо́ю). [В широ́ких пробо́ях тих бойни́ць стирча́ли горла́сті же́рла гарма́т (Мирн.). Шибки́ в ві́кнах поцвіли́; жа́лібно ві́тер свиста́в у їх чо́рні пробо́їни (Мирн.)].
Пробо́й –
1) (действ.) пробі́й (-бо́ю), срв. Пробо́йка 1;
2) см. Пробо́ина;
3) (для замка) ско́бель (-бля); (для засова) ку́на. [Витяга́є ско́бель, відчиня́є две́рі (Грінч.). За́сови у ку́нах залі́зні важкі́ завища́ли (Куліш). За́сови в ку́ни міцні́ повклада́ли (Куліш)].
Пробо́йка –
1) пробива́ння, оконч. пробиття́, пробі́й (-бо́ю);
2) см. Пробо́йник.
Пробо́йник – пробі́й (-бо́ю), проби́вач, пробо́єць (-бі́йця), ум. пробі́йчик. [Це бо́ндарів молото́к і пробо́єць (Звин.). Для пробива́ння в залі́зних обруча́х діро́к ужива́ють пробі́йців і обжи́мків].
Проло́м – ви́ло[і]м, проло́[і́]м (-ло́му), проло́мина, пробо́їна, пробі́й (-бо́ю); см. Брешь. [Ви́лом у му́рі. Троя́нці нап’яли́ всі жи́ли та вмиг проло́м і заложи́ли (Котл.). З гарма́т би́то і попроби́вано пробо́їни в му́рах].
• Итти на -ло́м – іти́ на пробі́й, іти́ пробо́єм, про́тепом. [Велі́в усьому́ свому́ ві́йську іти́ на пробі́й (Маковой). Про́тепом іду́ть на їх (Житом. пов.)].
Проника́ние – (куда, сквозь что) прохо́діння, про(с)ми́кування, добува́ння, дістава́ння (крізь що, куди́); уми́кування, ути́снення куди́; (грубо) прола́зіння, удира́ння (куди́, крізь що).
• -ние куда силой – пробі́й (-бо́ю).
• -ние куда мыслью, умом – пророзумі́ння, збагне́ння чого́.
• -ние в сознание – досяга́ння до свідо́мости.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИДТИ́ ще крокува́ти, ступа́ти, простува́ти, прямува́ти, зневажл. пле́нтатися, (услід) ступа́ти слід-у-слі́д; (у бій) руша́ти, (про час) збіга́ти, сплива́ти, (про розмову) точи́тися, (на що) пуска́ти; (до чого) зано́сити на що [заносилось на дощ], па́хнути чим [шло к дождю́ па́хло доще́м], (про дні) тягнутися кому, (як на крилах) стил. перероб. [идёт, как на кры́льях кто но́ги самі́ несу́ть кого];
идти в бой става́ти до бо́ю;
идти в го́ру (про шлях) пну́тися вго́ру;
идти в но́гу с кем не відстава́ти від кого;
идти в но́гу со вре́менем не відстава́ти від життя́;
идти вразре́з с чем супере́чити чому;
идти в ход іти в дію;
идти зигза́гами (про шлях) в’ю́ни́ти;
идти к чему захо́дитися /зано́ситися/ на що [шло к войне́ заходилось на війну́];
идти в но́гу ступа́ти крок-у-кро́к;
идти за поку́пками галиц. роби́ти за́купи;
идти, как по ма́слу іти́ як з води́;
идти круты́ми доро́гами жи́зни іти́ крутосхи́лами життя́;
идти кувырко́м іти́ пере́кидом;
идти на мирову́ю іти́ на зами́рення;
идти на по́льзу іти́ на ко́ристь;
идти на попра́вку (про настрій) розпого́джуватися;
идти на попя́тную ще дава́ти за́дній хід, ми́катися наза́д;
идти напроло́м іти́ пробо́єм /на пробі́й/;
идти на руководя́щую рабо́ту живомовн. іти́ /зневажл. ши́тися/ в нача́льники;
идти насма́рку схо́дити на пси;
идти на у́быль коротк. спада́ти;
идти на у́дочку іти́ /клюва́ти/ на гачо́к;
идти на ум спада́ти на ду́мку;
идти на усту́пки ще поступа́тися;
идти побира́ться іти́ з торба́ми;
идти по́лным хо́дом кипі́ти [рабо́та идёт полным ходом. робо́та кипи́ть];
идти по направле́нию к прямува́ти /простува́ти/ до;
идти по пути́ ще верста́ти шлях;
идти по пята́м крок-у-кро́к ступа́ти за;
идти по следа́м кого іти́ чиїм слі́дом;
идти по стопа́м кого ступа́ти у чий слід, топта́ти чию сте́жку;
идти по у́лице /идти по по́лю, идти по росе́/ іти́ ву́лицею /по́лем, росо́ю/;
идти пра́хом леті́ти з ві́тром;
идти про́тив со́вести позича́ти оче́й у Сірка́;
идти о́б руку (идти рука́ о́б руку) ПЕРЕН. іти́ в па́рі;
идти свои́м путём іти́ як зна́ти [пусть идёт своим путём. хай іде́ як зна́є];
идти свои́м чередо́м /идти свои́м поря́дком/ іти́ свої́м ладо́м;
идти сле́дом = идти по пятам; идти чьим сле́дом ступа́ти у чий слід;
идти успе́шно кому до́бре йти;
идти в дра́ку, не жале́ть воло́с пусти́вся би́тися – чу́ба не жалі́й;
у нас всё шло хорошо́ ми дава́ли собі́ ра́ду до́бре;
идёт к чему зано́ситься на що, незаба́ром очі́кується що, поді́ї розвива́ються у на́прямі до чого [іде́ до ми́ру];
идёт речь о чем розхо́диться /хо́дить/ о /про/ що;
иди́ свое́й доро́гой іди́ собі́ (куди́ йде́ш);
де́ло шло к ве́черу бра́лося вечорі́ти; о како́м узле́ мо́жет идти речь? яки́й це мені́ ґудзь?;
шёл автомати́чески кто стил. перероб. но́ги самі́ не́сли́ кого;
иду́щий, що /мн. хто/ йде тощо, зви́клий ходи́ти, хода́к, прикм. подоро́жній, перехо́жий, (про фільм) демонстро́ваний, пока́зуваний, (від чогось) складн. відземний [идущий от земли́ відзе́мний], стил. перероб. по /в/ доро́зі, на ма́рші, йдучи́, диб-диб;
далеко́ идущий далекося́жний /далекося́глий/, (план) далекогля́дний;
идущий в го́ру 1. верходря́п, 2. роби́вши блиску́чу кар’є́ру;
идущий в кильва́тере що йде в кільва́тері;
идущий в но́гу йдучи́ нога́ в но́гу;
идущий в но́гу с кем стил. перероб. ні на крок від кого;
идущий во главе́ провідни́к;
идущий вразре́з с чем /идущий напереко́р кому/ супере́чний з чим /всу́переч кому/;
идущий за гро́бом стил. перероб. йдучи́ за труно́ю;
идущий к де́лу доді́льний, доре́чний, слу́шний, підхо́жий;
идущий к лицу́ до лиця́ кому;
идущий к наме́ченной це́ли в доро́зі до своє́ї мети́;
идущий на вы́ручку визволи́тель, рятівни́к;
идущий на носка́х йшо́вши навшпи́ньки;
идущий на пла́ху стра́те́нець;
идущий на по́льзу ко́ри́сний;
идущий на попя́тную гото́вий відступи́тися /порачкува́ти тощо/;
идущий на риск ризика́нт, свідо́мий ри́зику;
идущий на смерть сме́ртник;
идущий напроло́м зго́дний іти́ пробо́єм, безкомпромі́сний, безо́глядний;
идущий напропалу́ю відчайду́х;
идущий насма́рку прире́чений зійти́ на пси;
идущий на тара́н рі́шений іти́ на тара́н;
идущий о́б руку стил. перероб. йшо́вши під ру́ку;
идущий обы́чной чередо́й /идущий свое́й чередо́й/ рути́нний;
идущий по́д гору що йде з гори́;
идущий по ли́нии наиме́ньшего сопротивле́ния зви́клий іти́ лі́нією найме́ншого о́пору;
идущий по направле́нию к по доро́зі до;
идущий по пути́ 1. попу́тник, 2. послідо́вник;
идущий по стопа́м послідо́вник;
идущий свое́й чередо́й рути́нний;
идущий ско́рым ша́гом прудконо́гий;
не идущий в счёт, не врахо́вуваний;
не идущий к де́лу неслу́шний, побі́чний;
доро́гу оси́лит идущий хто йде – ді́йде, доро́гу здола́є той, хто йде;
идущие, хто йде [идущие в це́рковь хто йде до це́ркви];
ПОЙТИ́, пойти броди́ть по све́ту піти́ світа́ми /у світи́/;
пойти в ата́ку заатакува́ти;
пойти вверх дном ще піти́ хо́дором;
пойти во вред ви́йти на шко́ду;
пойти в ого́нь и в во́ду коротк. ско́чити в ого́нь;
пойти войно́й уроч. ста́ти на прю;
пойти в пляс піти́ в ско́ки;
пойти зигза́гами (про шлях) зав’юни́ти;
пойти к праотца́м переступи́ти межу́ ві́чности;
пойти кувырко́м (про справи) прибл. піти́ наперекося́к;
пойти на что пустити́ся на;
пойти насма́рку піти́ по́між па́льцями, піти́ псо́ві під хвіст;
пойти на про́пасть піти́ на про́пасть, розси́патися на по́рох;
пойти на у́быль (про мороз) пересі́стися [моро́з пошёл на убыль моро́з пересі́вся];
пойти на штурм оказ. заштурмува́ти;
пойти по ко́чкам живомовн. прибл. пусти́тися бе́рега, піти́ крізь те́рня;
пойти по плохо́й доро́ге зійти́ на слизьку́ сте́жку;
пойти пра́хом піти́ на про́пасть, піти́ у прі́рву, розві́ятися з ві́тром, розві́ятися з по́рохом, розси́патися на порох, піти́ з ві́тром, поле́ті́ти з ві́тром, діял. упа́сти в во́ду;
пойти по чьим стопа́м спа́сти на чию сте́жку;
не пойти на по́льзу фаміл. не піти́ в ру́ку;
ей пошёл 20-ый год їй поверну́ло на 20;
втора́я неде́ля пошла́ на дру́гий ти́ждень поверну́ло.
ПРОРЫ́В фраз. пробі́й [идти́ на прорыв іти́ пробо́єм].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пробой –
1) пробі́й, -бо́ю;
2) ско́бель, -бля;
3) (болт) прого́нич.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Пробоина – пробо́їна, пробі́й (-бо́ю).
Пробой – пробі́й (-бо́ю);
• п. (инструмент) – ско́бель (-бля);
• п. (процесс) – пробива́ння, пробиття́;
• п. кольцеобразный – с. кільча́стий.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

пробо́й 1. пробиття́
2. пробі́й,-бо́ю (наскрізний отвір у чому-небудь)
3. скобе́ль,-бля́ (металева дужка для підвішування гачка, замка)
п. диэле́ктрика пробиття́ діеле́ктрика (руйнування діелектрика під дією електроструму)
п. механи́ческий пробиття́ механі́чне
п. электри́ческий пробиття́ електри́чне

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Пробі́й, -бо́ю – проникновение силой (куда).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Пробі́й, -бо́ю, м. Проходъ, проникновеніе куда силой. Нас не пускали в містечко, а ми пробоєм поїхали. НВолын. у. Ні, бабо, стій, бо я тебе не пущу!... Та баба пробоєм іде. Чуб. II. 187, 188.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Пробой — пробі́й, -бо́ю.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бородо́къ = пробій (ковальський струмент до пробивання дїрок в залїзї).
Бродо́къ = пробі́й.
Вы́вернуть, ся = 1. ви́вернути, ся, ви́крутити, ся. — Викрутив пробій. — Вы́вернуть на изна́нку = переверну́тн на ви́воріт, перелицюва́ти. 2. ви́крутити ся, ви́брехати ся. — Хоч як йому доведи, а він такий, що викрутить ся. — Насилу вибрехав ся.
Инструме́нтъ, ты = струме́нт, спра́ва, справи́лля, начи́ння (С. Ж.), пристрі́й, припа́с. — (Бонда́рський): ковела́ (загинати обручі), натяга́ч і наби́вач (натягати і набивати обручі), зате́рач (вирізувати жолобки), ро́змір (замісць циркуля). — (Кова́льський): кова́дло, мо́лот (маленький) — однору́к, (що на йому чоботи підковують) — стоя́чка, (тримати або витяга́ти що) — клїщі, обце́ньки, ле́щата, (виробляти гвіздки) — гвозди́льня, (нарізувати шруби) — клуб, (підковувати чоботи) — стоя́чка. — (Колїсни́цький) : бга́льня (вигинати полози), води́ло (згинати обід), гладїй (виглажувати), ло́патень (провірчувати), на́рвина (держати обід зігнутим), натяга́ч (натягати обід на шпицї), писа́к (вирізувати), різе́ць (обточувати маточину), шми́га (рівняти). — (Коро́бницький): прибі́йниця (дощечка), заби́вня (кілочок), оби́ймиця. — (Кушнїрський): бі́лик (вичищати мезку), вершта́бина і пі́льга (натягати шкуру для вичинки), ключ (розтягати шкуру), ключови́к (вірьовка до сього ключа), штри́ха або штрихо́ль (вичищати шерсть), юхта́рка (вироблювати юхту), (дошка, на котрій розстилаєть ся шкура) — кобили́ця, (для очистки) — ска́фа. — (Тесля́рський): соки́ра, пи́лка, долото́, све́рдел, ришта́к (робити карунки), шпунд. — (Тка́цький): а) верста́ть (див. під сл. Верстакъ), б) мотови́ло, що на його мотають нитки, складаєть ся з ріжків та перехре́стя, в) виту́шка, щоб змотати пряжу на клубки, стоїть на стільчикові, у його вроблений што́мпель, на котрому навхрест два бильця, накінцї їх ко́ники, що на їх надївають півміток, г) осні́вниця, на котрій робить ся основа, вона складаєть ся з ря́ми з кіло́чками, д) пря́дка, складаєть ся з сті́льчика на ніжках, під ним підні́жок, до його прироблено цига́нку, вона другим кінцем чіпляє за верете́но, на стільчику два сто́впчики, між їх ко́лесо, на передньому стовпчику сволочо́к, на кінцї котрого третїй стовпчик, в котрому шкурато́к з дїрочкою, де друге верхнє верете́но, а на йому ви́лка з крючками, потім ска́лка та колїсце́, на котрих шнур, е) ши́нка — дощечка, котрою перекладають нитки в основі, ж) вороти́ло, котрим навивають основу. — (Шевський): клеса́чка (рівняти зморшки), книп, книпе́ць (ніж шевський), копи́л (колодка, на котру натягаєть ся чобіт), крючо́к (дощечка загнута, щоб витягати шкуру), натира́чка або товкма́чка (рівняти закаблуки), обцяни́к (кілочок, котрим забиваєть ся колодка, коли на нїй чобіт), писа́чка (паличка, що нею рисують підошви), прави́ло і стріли́ця (виправляти халяви), ра́шкуль і терпу́г (стирати гвіздки в чоботї), сморщи́на дощечка, котру вставляють в передок чобота, коли він на колодцї), шва́рок, (каміньчик, що ним розглажують закаблуки), ши́ло і шва́йка (проколювати дїрочки), крамни́ця (дошка, що на їй ріжуть ремінь). — (Хірурги́чний): штри́кавка (для проколювання), мацови́лка, про́тичка (д. Зондъ). — (Розмаїтий): виверта́чка (що небудь вивертати), ке́льня (лопатка у мулярів), обце́ньки і рак (виймати гвіздки), копе́ць (довбати мед), пере́чистка (очищати коноплї від кострицї), пробі́й (пробивати дїрки), сїчка́рня (різати сїчку), шатківни́ця (сїкти капусту),. шпи́ця (знїмати кору з берези), щи́па́вка (зривати овощ.).
Пробо́й, пробо́йчикъ = пробі́й, пробо́єць (С. Жел.), ско́бель.