Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 42 статті
Шукати «проказн*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Куде́сник, -ница –
1) чаклу́н (-на́), -лу́нка, чарівни́к (-ка́), -ни́ця, чароді́й (-ді́я), -ді́йка, чароді́йник, -ниця;
2) штука́р (-ря́), -ка́рка, пусту́н (-на́), -сту́ха, шурубу́ра, пали́вода, шко́да (общ. р.); срвн., Бедоку́р, -рка и Прока́зник, -ница.
Прока́зить и Прока́зничать – пустува́ти, дурі́ти, витворя́ти, витина́ти, штука́рити, бро́їти, чмутува́ти, фі́глі стро́їти; (пакостить) ка́верзува́ти, ка́постити, шко́дити, зби́тки роби́ти.
Прока́зник, -ница – пусту́н, -у́ха, штука́р, -рка, чмут, чму́тник, чмутови́ха, ка́верзник, ка́верзниця, шкодли́вець, шкодли́виця, шко́да (общ. р.), збито́чник, збито́чниця. [Нема́ гі́рших збито́чників, як молоді́ хло́пці (Бердич.). Ну, й шко́да оце́й хло́пець – нічо́го за їм у садку́ не вде́ржиш (Харк.)].
Проказничать, см. Прока́зить.
Вы́думщик – вига́дько, вига́дник, вимисли́вник (М. Вовч.); (проказник) чмут, чму́тник.
Вы́думщица – вига́дниця, вига́дчиця (М. Вовч.), вига́дничка; (проказница) чмутови́ха.
Запрока́зничать, запрока́зить – запустува́ти, задурі́ти, заштука́рити, поча́ти пустува́ти, дурі́ти, штука́рити, каверзува́ти; срвн. Прока́зничать.
Колобро́д, Колобро́да –
1) снови́г[ґ]а, ника́ч (-ча́), ника́йло;
2) пусту́н (-на), штука́р (-ря́), чмут, чму́тник; срвн. Прока́зник.
Лихома́н –
1) лиході́й (-ді́я), во́рог, (зложелатель) злозичли́вець (-вця); (обманщик) дури́світ (-та), (плут) шахра́й (-рая́), круті́й (-тія́);
2) (горемыка) бідола́ха, сірома́ха;
3) (проказник) чмут (-та), чму́тник; (зазноба) лю́бчик, коха́ний (-ного).
Озорни́к – ши́беник, шиба́йголова, пали́вода, пали́світ, обія́сник, бешке́тник, галабу́рдник, шко́да, урви́тель. Срв. Прока́зник.
Прока́зливый – (шалостливый) пустовли́вий, пустотли́вий; (пакостливый) ка́посний, ка́верзний, збито́чний, шко[і]дли́вий.
• -вый парень, см. Прока́зник.
• -вая кошка – шко[і]дли́ва кі́шка.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРОКА́ЗНИЧАТЬ підсил. ходи́ти на голова́х, бешкетува́ти;
прока́зничающий що /мн. хто/ витворя́є тощо, зви́клий витіва́ти, пусту́н, витівни́к, ка́посник, збито́шник, ши́беник, урви́тель, урви́голова, прикм. пустотли́вий, бешке́тливий, ка́посний, збито́шний, бешкетува́тий.
ОЗОРНИЧА́ТЬ, озорнича́ющий 1. бедокурящий, 2. проказничающий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Проказник – пусту́н, -на́; -ница – пусту́нка, -ки.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Збит, -ту, зби́тки, -ків –
1) потеря, убыток;
2) пакости, каверза. Збит, зби́тки роби́ти – а) наносить ущерб, убыток; б) проказничать.
• На збит, зби́тки – на зло.
Зби́тний – проказливый, проказник, пакостник.
Збито́чник – проказник, пакостник.
Ка́верзник, -ниця – проказник, проказница.
Чудотво́рник, -ка – проказник.
Шкі́дни́к, -ка́ –
1) вредитель;
2) шалун, проказник.
Шко́дити, -джу, -диш –
1) вредить, приносить вред, убыток;
2) проказничать;
3) гадить.
Штука́р, -ря́ – шутник, забавник, проказник.
Штука́рка – забавница, проказница.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бро́їти, бро́ю, -їш, гл. Куралесить, проказничать.
Зби́ток, -тка, м. Чаще во мн. ч.: зби́тки.
1) Изобиліе, излишество. Живуть пани у збитках і горя не знають. Берд. у. Великі збитки усякого добра. Левиц. І. 466.
2) — робити. Проказничать. Оті шалихвости паничі зробили мені збитки, взяли коняку та й знатурили. Берд. у. Бо ти тут збитки робиш. Каменец. у.
8) На зби́тки. На зло. Це він на збитки отак робить. Каменец. у. Я просив його заждати на мене, а він узяв та й на збитки поїхав. Бердич. у. На збитки не загину. Федьк.
Збито́шник, -ка, м. Проказникъ, пакостникъ. Нема гірших збитошників, як молоді хлопці, за ними дівчатам хоч не виходь на улицю — зараз збитка якого небудь зроблять. Берд. у.
Ка́верзник, -ка, м. Проказникъ. І старий був, кажуть, каверзник великий. А який каверзник? Посадять у клітку, а він і втече. ЗОЮР. І. 73. Оттак тії каверзники змовлялись у-очевидьки на ґвалтовний учинок. К. ЧР. 96.
Ка́верзниця, -ці, ж. Проказница. Пішла по хаті вихилятись, а за нею й друга каверзниця — Секлета. Де й сльози поділись — усі в сміху. Г. Барв. 47.
Фіґля́вий, -а, -е.
1) Шутливый, проказникъ. Вх. Зн. 75.
2) Злобный, злой. Желех.
3) Лицемѣрный. Шух. І. 33.
Чмут, -та, м. Проказникъ, затѣйникъ, забавникъ, мастеръ на выдумки, выдумщикъ. Грицик той, то був на все село чмут: витесать кому якого нетесаного тесана, так він зараз. Грин. II. 209.
Чмутови́ха, -хи, ж. Проказница, затѣйница, выдумщица. Та халяндри, чмутовиха, для сміху скакала. Мкр. Н. 40.
Шко́да, -ди, ж.
1) Вредъ, убытокъ. Шкода нікому не мила. Ном. № 2301. Слова шкоди не нагородять. Ном. № 2299. Въ частности: потрава. Воли в шкоді заняв. Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: по два на колосок, по два на колосок. Грин. І. 252.
2) Человѣкъ, часто причиняющій вредъ, шаловливый, проказникъ. Ну й шкода оцей хлопець, — нічого за їм у садку не вдержиш. Харьк. То же и о животныхъ, склонныхъ къ потравамъ и пр. КС. 1898. VII. 47.
3) Какъ нарѣчіе: жаль. Теплий кожух, тільки шкода — не на мене шитий. Шевч. 124. Нема Петра, тілько Гриць, шкода ж моїх паляниць. Чуб. V. 101.
Шко́дити, -джу, -диш, гл.
1) Вредить, приносить вредъ, убытокъ. Не один козак сам собі шкоду шкодив, що від молодої жінки у військо ходив. ЗОЮР. І. 215. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Ном. № 11954.
2) Проказничать.
Шко́дник, -ка, м.
1) = Шкідник.
2) Шалунъ, проказникъ.
Шко́дниця, -ці, ж.
1) = Шкідниця.
2) Шалунья, проказница.
Штука́рка, -ки, ж. Забавница, проказница.
Штука́рь, -ря́, м. Шутникъ, забавникъ, проказникъ.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Замишлі́вка, замишля́нка, -ки, замишляни́ця, -ці, ж. *2) Затейница, проказница, шатунья. Там така тобі замишлянка, що куди! Тільки й знає квітки хлопцям пришивати. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. *3) Зачинщица, заправило. Вона в тому ділі замишлянка була. Лип. у., с. Ситківці. Ефр. *4) Умница. Вона, кажуть, замишлянка і голова у неї не з моркви. Кон. Я знаю, що ти замишлянка, та й у мене голова не гвіздком в тім’я бита. Кон.
Зби́ток, -тка, м. 2) Проказничать, *делать вред, урон.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Прока́зникъ, ца = ка́верзник, ця (Ос.); пусту́н,ха; шко́дник, ця, сваво́льник,ця.
Прока́зничать = д. Прока́зить.
Чуде́сникъ, ца = 1. д. Чуда́къ, 2. д. Прока́зникъ.