Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 19 статей
Запропонувати свій переклад для «прощать»
Шукати «прощать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Проща́ть, прости́ть кого и кому – проща́ти, прости́ти (ти простиш, він простить) кого́ и кому́ дарува́ти, подарува́ти кому́, (извинять) вибача́ти, ви́бачити кому́, пробача́ти, проба́чити кому́, (диал.) зба́чити, зви́діти кому́ що, (отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти кому́ що. [Неха́й тебе́ Бог проща́є та до́брії лю́ди (Шевч.). Подару́й мої́й жі́нці яке́ там незвича́йне сло́во (М. Вовч.). Неха́й йому́ Госпо́дь за те проба́чить (Грінч.). Неха́й тобі́ Бог зви́дить і зба́чить (Номис)].
• Я этого тебе, вам не -щу́ – я тобі́, вам цього́ не подару́ю, не ви́бачу (не проба́чу). [Я йому́ сього́ не подару́ю (Кониськ.). Я тобі́ цього́ не ви́бачу, не подару́ю (Н.-Лев.)].
• -ти́ть кому грехи, вину, обиду – прости́ти (подарува́ти) гріхи́, прови́ну, кри́вду кому́, (отпустить) відпусти́ти гріхи́ кому́. [Якби́ хоч сто рублі́в, то-б я вже свою́ кри́вду подарува́ла (Єфр.). Вона́ справедли́ва й ніко́ли не гри́мне на безви́нного, хоч ніко́ли й не подару́є вини́ (Коцюб.)].
• -ща́ть наказание – дарува́ти ка́ру.
• -ща́ть, -ти́ть преступника – ми́лувати, поми́лувати злочи́нця.
• -сти́ть друг друга – проба́чити, подарува́ти оди́н о́дному, подарува́тися. [Вже як там не пого́димось на чо́му, то подару́ємось (М. Вовч.)].
• Я -щаю вам ваш долг – я дару́ю вам ваш борг.
• Прости́, прости́те меня – прости́, прості́ть, дару́й, дару́йте, ви́бач, ви́бачте, проба́ч, проба́чте мені́, бу́дьте виба́чні до ме́не. [Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий (Шевч.). Дару́й мені́, я вже більш не бу́ду].
• -ти́те за выражение – прості́ть, дару́йте на цім сло́ві, за це сло́во, проба́чте це сло́во. [Уже́ прості́ть мені́ на цім сло́ві, але ваш лібералі́зм аж на́дто вихо́дить дешеве́нький (Крим.). Дару́йте за це сло́во (Куліш). Проба́ч се сло́во, Це́зарю! (Куліш)].
• Проща́й, прости́, проща́йте – проща́й, проща́йте, прощава́й, прощава́йте, бува́й (будь) здоро́в, бува́йте (бу́дьте) здоро́ві, (ответное) ходи́ здоро́в, ході́ть здоро́ві. [Проща́й, проща́й, грома́донько (Метл.). То проща́йте, кажу, – дя́кувати вам за ла́ску і до́брість ва́шу (М. Вовч.). Будь здоро́ва, пань-мату́сю, обійду́ся без Насту́сі (Приказка). По сій мо́ві бува́йте здорові́ (Приказка). Прощава́йте, піду́ вже од вас (Харк.)].
• Прощё́нный и -щё́ный – про́щений, подаро́ваний, ви́бачений, проба́чений, (отпущенный) відпу́щений.
Прости́ть, -ся, см. Проща́ть, -ся.
Проща́й, -те, см. Проща́ть.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРОЩА́ТЬ юр. амнестува́ти, (гріхи) відпуска́ти кому, розгріша́ти кого проща́ющий що /мн. хто/ проща́є тощо, схи́льний прощати. зго́дний прости́ти, прикм. проща́льний, образ. з про́щенням на уста́х /у се́рці/;
проща́емый виба́чуваний /проба́чуваний/, даро́ваний, амнесто́ваний, прикм. проще́нний, пробачни́й, прости́мий;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Прощать, простить –
1) (обиду, вину, долг) проща́ти, -ща́ю, -ща́єш, прости́ти (прощу́, прости́ш), дарува́ти, -ру́ю, -ру́єш, подарува́ти;
2) (извинять) вибача́ти, -ча́ю, -ча́єш, ви́бачити, -чу, -чиш, пробача́ти, -ча́ю, -ча́єш, проба́чити, -чу, -чиш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Прощать – прощати; пробачити; дарувати. Простите – даруйте; пробачте; вибачайте. Прощай, прощайте – бувай здоров, бувайте здорові; прощавай, прощавайте.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вина
• Без вины – без вини; без(не)винно.
• Быть виной чего – бути винним чому, чого; бути причиною чому, чого; завинити в чому; спричинитися чому, до чого.
• Взводить, взвести, валить, свалить вину на кого-либо – звертати, звернути на кого; прикидати, прикинути вину (провину, причину) кому; скидати, скинути (накидати, накинути, складати, скласти) вину (провину) на кого; покладати, покласти вину (провину) на кого. [Всю провину за сподіяне на Захара покладають. Гордієнко.]
• Вменять, вменить, ставить, поставить кому-либо в вину что – ставити, поставити за вину (провину) кому що; привиняти, привинити кому що; обвинувачувати, обвинуватити (звинувачувати, звинуватити) кого за що, в чому.
• Загладить чью вину – загладити (виправити) чию провину (вину).
• Искупать, искупить вину – покутувати, спокутувати вину (провину).
• Он (она…) всему виной – він (вона…) усьому виною, причиною (причина) усього лиха.
• По моей (по его…) вине – з моєї (з його…) вини (провини, причини); через мене (через нього…). [З чиєї причини сталася ця катастрофа? Прус.]
• По своей вине – з своєї (з власної) вини (провини, причини); самохіть.
• Прощать вину кому – дарувати (прощати) провину (вину) кому.
• Сознаться в вине – повинитися; признатися у провині (до вини); визнати вину.
• Чувствовать за собой вину – почувати (відчувати) себе винним; почувати (відчувати) свою провину (вину) проти кого, перед ким; (зах.) почуватися до вини проти кого.
• Я (он…) этому виной – я (він…) цьому винний (виною, причиною); я (він…) причиною (причина) цьому (цього); тут моя (його…) провина (вина).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вибача́ти, ви́бачити кому, що на чому – извинять, извинить, прощать, простить.
• Ви́бачте на сло́ві – извините за выражение.
Дарува́ти –
1) кому́ що – дарить;
2) кому́ що, кого́ чим – дарить, одарять, награждать, жаловать;
3) чим – жертвовать чем;
4) кому́ що – прощать, извинять.
• Дару́йте – извините, простите.
• Дару́йте на сло́ві – простите за выражение.
• Дарува́ти життя́м, душе́ю – щадить, пощадить жизнь.
Ми́лость –
1) милость, милосердие.
• Ми́лость на ко́го кла́сти – миловать кого, прощать кому из сожаления.
2) (стар.) любовь.
3) ва́ша ми́лость – ваша милость (титул).
Пробача́ти, -бача́ю, проба́чити, -чу – прощать, извинить.
Проща́ти, прости́ти, -щу́, -сти́ш – прощать, простить.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дарува́ти, -ру́ю, -єш, гл.
1) Дарить. Свого не даруй, чужого не бери. Ном. № 9671. Вола дарують без ярма. Ном. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. Мет. 186.
2) Давать, награждать, жаловать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71, Царівну оддав, щастям дарував. Чуб. ІІІ. 272. Господь його донею дарує.
3) Жертвовать чѣмъ. Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. КС. 1882. XII. 487.
4) Прощать, извинять. Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. МВ. І. 12. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде Господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. Мил. 15.
5) Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Лохв. у. Бери гроші, аби дарував душею. Черкас. у.
Ми́лость, -ти, ж.
1) Милость, милосердіе. Що день хвалили Бога за Його милость. Кв. І. Ми́лость на ко́го кла́сти. Миловать кого, прощать кому изъ сожалѣнія. Це ще я милость на його кладу, що не позиваю, а то було б йому. Константиногр. у.
2) Любовь. О Боже мій несконченний! що ся тепер стало! Як то віра, так то віра, а милости мало. Нп. Як бись знала, що то милость може, казала б сь: оженися. Гол. III. 289.
3) Ва́ша ми́лость. Ваша милость (титулъ). Просимо вашої милости і на обід. Левиц.
4) Ми́лость Бо́жа. Раст. Myosotis palustris. Шух. І. 21.
Пробача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. проба́чити, -чу, -чиш, гл. Прощать, простить, извинять, извинить. Пробачте, гості мої: не скупость, така спроможность. Ном. № 12025.
Проща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. прости́ти, -щу́, -сти́ш, гл.
1) Прощать, простить. Хто чого не знає, тому то Бог прощає. Посл.
2) Прощава́й, проща́й, проща́йте. Прощай, прощайте. Прощавайте, піду вже од вас. Харьк. Прощай, прощай, громадонько. Мет. 23. Прощайте, маленькії діти і вірная дружино. Чуб. V. 442.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Відпуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. відпусти́ти, -пущу́, -стиш, гл. *5) Прощать, простить. Тільки разів її безвинно з п’янства свого о горло мало не приправив, що вона мені як цнотливая та повольная малжонка відпустила. Ор. Левицьк.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Проща́ть, прости́ть, ся = 1. проща́ти, вибача́ти, пробача́ти (С. З.), дарува́ти (С. З.), прости́ти, ся, ви́бачити, проба́чити, подарува́ти, ся, зви́дити. — За се дїло я тобі не подарую. С. Л. — Не пожаліли мене. Нехай вже їм Бог звидить. Кн. (Пр. д. ще під сл. Извиня́ть). 2. проща́ти ся, попроща́ти ся. — Проща́й, прости́! Проща́йте! = проща́й, прощава́й, бува́й здоро́в, будь здоро́в, проща́йте, бува́йте здоро́ві! — Прощай, прощай, козаче! Твоя дівчина плаче. н. п. — Їхав козак за Дунай, сказав дївчинї — прощай! н. п. — Будь здорова, пань-матусю, обійду ся без Настусї. н. п. — По сій мові, бувайте здорові! Н. пр.
Прости́ть, ся = д. Проща́ть, ся.

Запропонуйте свій переклад