Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 40 статей
Запропонувати свій переклад для «пряжа»
Шукати «пряжа» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пря́жа –
1) см. Пряде́ние;
2) (нитки) пря́жа. [Да велі́ла мені́ ма́ти тонку́ пря́жу пря́сти (Чуб. V)].
• Худший сорт -жи – ми́канка.
Крапи́вный – кропи́в’яний.
• -ная лихорадка, см. Крапи́вница.
• -ная малина, Cuscuta L. – повити́ця, приви́тиця, привиту́ха, бері́зка, кропи́в’яний цвіт, соро́ча пря́жа, соро́чий льон.
• -ное семя (перен.) – чорни́льне ко́дло, писарчуки́, яри́жки (-жок).
Круто́й –
1) (круто свитый, сваренный, замешенный) крути́й. [Крута́ пря́жа. Крута́ ка́ша Крути́й хліб];
2) (о горе́, береге, скале, лестнице, дороге) крути́й, при́крий, (очень) стрімки́й, стрімча́стий, кручува́тий, при́кро-крути́й; (о повороте) крути́й, рапто́вий. [Такі́ круті́ схо́ди, що наси́лу ви́йшла на їх (Київ). Мов се́рні по стрімки́х ска́лах тіка́ть їй довело́ся (Крим.). Стрімча́сті ске́лі (Тичина). Пішо́в шви́дко, деручи́ся кручува́тою сте́жкою вго́ру (Грінч.). Прошу́ злі́зти під го́ру, бо при́кра, та всіх не ви́тягнуть бички́ (Гнат.). При́крий бе́рег (Сл. Гр.)].
• Дорога делает -то́й поворот вправо – шлях кру́то (рапто́во) поверта́є право́руч.
• Уходили сивку -ты́е горки – був кінь та з’ї́здився (Приказка);
3) (тяжёлый) суту́жний, при́крий, (о характере) крути́й, суво́рий.
• -ты́е обстоятельства – суту́жні (при́крі) обста́вини.
• У него очень -ты́е обстоятельства – йому́ ду́же кру́то, йому́ ду́же суту́жно.
• -то́й характер, нрав – крута́, суво́ра, (пров.) сукри́ста вда́ча.
• Человек -то́го характера, нрава – люди́на круто́ї вда́чі; люди́на крута́.
• -та́я мера – суво́рий за́хід.
• Придётся принять -ты́е меры – доведе́ться вжи́ти суво́рих за́ходів.
• -то́й мороз – лю́тий моро́з.
Лён, бот. Linum L. – (раст. и его волокна) льон (р. льо́ну).
• Лён посевной (L. usitatissimum L.) – льон сі́йний.
• Лён текучка (L. usit. var. humile Pers.) – льон-скаку́н (-на́) (ум. скакуне́ць (-нця́), скаку́нчик), лу́щик (-ка). [Льон єсть скаку́н, єсть і сліпе́ць (Борзенщ.)].
• Лён глухой (долгунец) (L. usit. var. vulgare Bönn.) – льон-довгуне́ць (-нця́), льон-до́вжик (-ка), сліпи́й льон, льон-сліпе́ць (-пця́), сліпе́ць, глуше́ць (-шця́), моска́ль (-ля́).
• Лён-моченец (о волокнах) – льон мо́чений, льон-мо́ченець (-нця).
• Лён-сланец (о волокнах) – льон ро́шений, льон-ро́шенець (-нця).
• Мять лён (мялицею) – те́рти льон (те́рл[н]ицею).
• Лён жёлтый (L. flavum L.) – льон жо́втий, зави́вочник (-ка).
• Лён кукушкин (мох Polytrichum commune L.) – руня́нка (звича́йна), зозу́личник.
• Лён слабительный (L. catharticum L.) – льон просла́бни́й, проносни́й, льоно́к (-нку́).
• Лён сорочий (Cuscuta L.) – повити́ця, соро́чий льон, соро́ча пря́жа.
• Лён горный, каменный, минер. – асбе́ст (-ту), амія́нт (-ту), гі́рський льон.
Мота́ться –
1) (стр. з.) мота́тися, змо́туватися, бу́ти мо́таним, змо́туваним. [Пря́жа поплу́тана, пога́но мота́ється (Богодух.)];
2) мота́тися, мо[е]тля́тися, теліпа́тися, (диал.) майта[о]ла́ти(ся). [Голово́ю потря́хує, щоб ті́ї па́тли не мота́лись (Квітка). Танцю́є, яж воло́ки на нога́х розплу́талися, мотля́ються (Основи, 1862). На животі́ мотля́всь товсти́й ланцюжо́к од годи́нника (Грінч.). Ну дяк гоцака́ сади́ти, – ті́льки борода́ та коса́ майтола́є (Мирн.)];
3) (суетиться делая что-л.) мота́тися, ки́датися, (диал.) ба́датися. [Мота́юся, ки́даюся по ха́ті, щоб усе́ зроби́ти на час (М. Грінч.). Я за всім ба́даюсь, ба́даюсь, як му́ха в окро́пі (Полт.)];
4) (слоняться по свету) тиня́тися, ве́штатися. [А так собі́ – тиня́юся по сві́ту (Котл.). Тре́тій рік уже до́ма не був, і не зна́ємо, по яки́х він світа́х ве́штається (Богодух.)].
Мото́к –
1) (пряжи) міто́к (-тка), (ниток) мо́ташка, мо́то́к, мо́тошок (-шка), мотови́льник. [Пря́жа бі́ла і кра́шена в мі́тках і клубка́ми (Макар.)].
• Пол -тка́ – півмі́ток (-тка). [Ой, насу́че ни́ток, що бу́де з півмі́ток (Гулак). Мо́ташка нито́к (Київщ.). За́полочи (нито́к) купи́ла мо́ток – рушники́ перетика́ти (Ніженщ.)];
2) (однокр. действие) мот (-ту).
• Одним -ко́м пряжи не навьёшь – мотне́ш разо́к – ще не бу́де мото́к; не відра́зу Ки́їв збудо́вано;
3) см. Сило́к.
Напря́дка –
1) (действие) напряда́ння, оконч. напряді́ння;
2) (напряденное) на́пряд (-ду), (прядево) пря́ди[е]во, (пряжа) пря́жа.
Одина́ковый – одна́ковий, одна́кий, їдна́ковий, їдна́кий; рі́вний. [Їх тро́є, а всім суди́лась одна́кова до́ля (Коцюб.). Приї́хали два коза́ки, оби́два їдна́кі. Із дука́тів шти́ри ку́пи рі́вних нагорта́є (Рудан.)].
• Весь одина́ковый (однородный) – односта́[о́]йний; одноли́чній. [Пря́жа односто́йна, рі́вно напря́дена. Одноли́чня трава́ на цій десяти́ні: сами́й пері́й].
• Совершенно одина́ковый – однакові́сінький.
• В -вой степени – за́рівно. [Усі́м вам за́рівно добра́ ми́слю].
• Все они одина́ковы (шутл.) – усі́х їх одни́м ми́ром ма́зано, усі́ вони́ в одну́ ду́дочку гра́ють.
• Оба одина́ковы – обо́є-рябо́є, оди́н біс, оди́н кат.
• Одина́ково – одна́ково, одна́ко, їдна́ково, їдна́ко, за́рівно, на́рівно; в-одно́.
• Совершенно -во – однакові́сінько.
• Не одина́ково – не одна́ково, рі́зно. [Рі́зно бува́є].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пряжа – пря́диво, -ва, пря́жа, -жі.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Пряжа – пря́жа, пря́диво;
• п. джутовая – п. джутова́;
• п. льняная – п. лляна́;
• п. вигоневая – п. вігоне́ва;
• п. войлочная – п. повстяна́;
• п. отпадочная – п. відпадна́;
• п. пеньковая – п. конопля́на.
Женапп (пряжа) – жена́п (-пу).
Крученый – кру́чений;
• к. (пряжа, нитки) – су́каний.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Каков
• Каков молодец! – ото молодець (козак)!; ото птах!
• Каков он собой, из себя? (разг.) – який він із себе?; який він на вроду (на лице, з лиця)? [Де він живе?.. Який він з себе?.. Коцюбинський.]
• Каков поп, таков и приход – який піп, така його й парафія. Пр. Який пастух, така й череда. Пр. Який цар, такий і псар. Пр. Яка хатка, така й паніматка. Пр.
• Каково семя, таков плод – яка нива, таке й насіння. Пр. Яке зілля, таке й насіння. Пр. Яке коріння, таке й насіння. Пр. Яке дерево, такі й паростки (відмолодки). Пр. Яка шепа, така яблуня. Пр. Який дід, такий його плід. Пр. Який батько, такі й діти. Пр.
• Каков привет, таков и ответ – яке помогайбі, таке й бувай здоров. Пр. Який здоров, такий і помогайбі. Пр. Який добридень, такий і бувай здоров. Пр.
• Каков Савва, такова ему и слава – який Сава, така й слава. Пр. Який Яків, стільки й дяки. Пр.
• Каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить. Пр.
• Какова Аксинья, такова у неё и Меланья – дурна мати — дурні діти. Яка трава, таке й сіно. Пр. Сова не приведе сокола. Пр. Тернина грушок не родить. Пр.
• Какова псу кормля, такова от него ловля – як собаку (пса) годують, так він і гавка. Пр. Як Рябка годують, так Рябко і бреше. Пр. Сип коневі мішком — не ходитимеш пішком. Пр.
• Какова яблоня, таковы и яблочки – яка грушка, така й юшка. Пр. Яка пшениця, така й паляниця. Пр. Яка пряжа, таке й полотно. Пр. Яке частування, таке й дякування. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

пря́жа пря́жа,-жі (довга тонка нитка із суканих порівняно коротких волокон, яку одержують під час прядіння)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бля́шка –
1) кусочек жести;
2) пряжа;
3) фольга.
Вал, -лу –
1) вал;
2) цилиндр;
3) толстая пряжа.
Клоча́нка – пряжа из пакли.
Пря́діво, пря́диво, -ва – пряжа, пенька.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Каков поп, таков и приход. Див. Яблочко от яблони недалеко падает. —
1. Який піп, така його й парахвія.
2. Без причини і смерти не буде.
3. І чиряк даремно не сяде, хіба почешеш.
4. Який пастух, така й череда.
5. Який піп, таке й благословення.
6. Який Сава, така й слава.
7. Яка грушка, така й юшка.
8. Яка пряжа, таке й полотно.
9. Яке частування, таке дякування.
10. Яке поїхало, таке й повернуло.
11. Яка пшениця, така й паляниця.
12. Яка хатка, така й пані-матка.
13. Який гість, така йому чість.
14. Дешевої рибки і юха дешева.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пря́жа, -жі, -жі, -жею; пря́жі, пряж

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Кіло́чок, -чка, м. Ум. отъ кіло́к.
1) Употребляется какъ уменьшительное отъ кіло́к во всѣхъ указанныхъ выше значеніяхъ. Отут ще кілочок треба забити. — Та цей тин довго не стоятиме: кілочки поганенькі — як же воно держатиметься? — Одріже од жмутка два шматочки та зв’яже докупи та й повісить на кілочку. ЗОЮР. І. 308. Два кілочки у стіні... на їх нічого не висить. МВ. ІІІ.
2) = Чека. Рудч. Чп. 249, 250.
3) Въ сновальницѣ: колышки, на которые надѣвается пряжа. Вас. 202.
4) Колокъ у струнныхъ музыкальныхъ инструментовъ для укрѣпы струнъ.
Клоча́нка, -ки, ж. Пряжа изъ пакли, охлопьевъ, оческовъ. Вас. 187.
Ко́ник, -ка, м. Ум. отъ кінь.
1) Лошадка. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. Мет.
2) Насѣк. Кузнечикъ, Locusta. Вх. Пч. І. 6. В траві ворушився і тріщав цілий мир коників і всяких кузок. Левиц. Пов. 97.
3) Пряникъ или глиняная игрушка въ формѣ коня. І внучатам із клуночка гостинці виймала... А Карпові соловейка та коників пару. Шевч. 112.
4) мн. Родъ узора для вышивокъ на рубашкахъ. Гол. Од. 73,
5) Конская голова, выдѣлываемая какъ украшеніе разныхъ предметовъ, напр., рукояти гуцульскаго ке́лифа. Шух. І. 275. Стіл на ко́никах. Столъ на ножкахъ съ украшеніемъ въ видѣ конской головы? Сим. 227.
6) Часть гончарнаго кру́га: деревянная дощечка, прибитая однимъ концомъ къ скамьѣ, съ выемкой на другомъ концѣ, въ которую входить веретено. Вас. 179.
7) Пластинка, вертикально стоящая на каждомъ изъ четырехъ концовъ креста виту́шки, съ загнутыми концами; на ко́ники надѣвается пряжа. Чуб. VII. 410. Вас. 202.
8) Часть ткацкаго станка. См. Верстат.
9) Часть начи́ння. См. Начи́ння 3.
10) мн. Соро́чі ко́ники. Раст. Delphinium consolida. Вх. Пч. І. 10.
Матча́ний, -а, -е. Сдѣланный изъ ма́тірки. См. Матірка 2. Матчана пряжа. Сумск. у.
Пря́жа, -жі, ж. Пряжа. Нитки пряденыя, но не сученыя. Да веліла мені мати тонку пряжу прясти: «Да пряди, пряди, доню, тонку пряжу з льону». Чуб. V. 175.
Черні́т, -ту, м. Черная шерстяная пряжа.
Ягня́чий, -а, -е.
1) Свойственный, принадлежащій ягненку. У нашого дяка ягнячий голос. Нѣжин. у.
2) Сдѣланный изъ шерсти или овчины ягненка, поярковый. Ягняче руно. Вас. 198. Ягняча пряжа. Вас. 170. Сива шапка, сива шапка, а пояс ягнячий. Грин. III. 680.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Де́ньки, -ків, м. Пряжа, прядение на посиделках, в обществе. Berneker. Sl. etym. Wort.
*Мотови́льник, -ка, м.
1) Моток, мотища (мера пряжи).
2) Пряжа, смотанная на мотовило. В мотовильнику бува і вісім і тринадцять пасем. Крим.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Cuscuta epilinum Wiehe — повити́ця льоно́ва (Сл, Ру, Оп); золотник правдивий (Во — ВЛ), перстене́ць льонови́й (Вх1, Вх6, Мл); бері́зка (Вх, Жл, Вх1), бура(я)чки́ (Вх, Вх1, Вх7, Сл — ДС), ветуха (Сл — ПС), вилип (Вх, Вх1, Вх6), волокник (Сл, Mk), в’юнка (Сл, Mk), злата трава (Гб — ЛМ), золотни́к (Гв, Мг — ЗК), кази́лен (Вх7 — ЛМ), каня (Во), каня́нка (Гр, Ду, Сл — БУ), кускута (Сл), ни́тка черво́(е́)на (Вх4, Вх7 — ЛМ), пальонка (Сл), паршивка (Вх7 — ЛМ), паути́ця (Жл, Сл), перстене́ць (Во, Вх, Hl, Сл, Mk, Он, Гб2 — БУ, БО, ГЦ), перстенець істий льняний (Сл), плетюха (Сл — ПС), повели́ка (Жл), повелиця (Шс2 — СТ), повили́ця (Рг1, Пс, Жл, Шм2), повилю́ха (Жл), повити́ця (Жл, Сл, Мс — СТ), повити́ця липка́ (Гд — БО), повитиця льнова (Mk), повити́ця черво́на (Вх7 — БО), пові́ти́ця (Рг1, Ум, Ду, Ів), політи́ця (Жл), полятиця (Жл), приви́т(н)иця (Чн, Ан, Гр, Сл — СЛ), привитуха (Чн, Ан, Го2, Mj, Rs — ВЛ, СЛ), пряж(к)а (Чн, Ln — СД, СТ, СЛ), спліта́чка (Вх7, Ду — ЛМ), тягуля (Сл), фе́на (Вх7 — ЗК), хмелик (Вх1, Вх6, Сл), черевець (Вх, Сл — ВЛ), черевиця (Сл), чере́вка (Гв, Во, Вх1, Вх7 — ВЛ), черо́вка (Гб — ПЗ).
Cuscuta epithymum (L.) L. — повити́ця чебреце́ва (Ру, Оп); перстене́ць мали́й (Вх6, Мл), повити́ця мала́ (Сл); каня́нка (Гб — ДС), лугера́шка (Гт — ЗК), нитки́ жо́вті (Гт — ЗК), о́рон(ь)ка (Гт — ЗК), павутиця (Сл), парасо́льки (Коб — ГЦ), повелика (Шс2 — СТ), повелиця (Шс2 — СТ), повитиця (Сл), повійник (См — ПД), поливика (Ln — СТ), пряжа (Ln — СТ).
Cuscuta europaea L. — повити́ця звича́йна (Сл); перстене́ць звича́йний (Мл), повити́ця європе́йська (Ру, Оп); берізка (Мн2, Сл — СД), бураки́ (Вх7, Он — БО), бурачки (См — ДС), виліп (Км), вилсоп (Км), во́лос (Мг — ЗК), в’юн (Мг — ЗК), госте́ць (Мг — ЗК), грима́р (Мг — ЗК), гунька (Км), душило (Км), коре́ла (комони́цьова) (Мг — ЗК), коро́лька (Мг — ЗК), коро́ста (Мг — ЗК), коса́ (Гб — ВЛ), ко́си (Гб — ВЛ), лептиця (Mk — ПД), лугера́шка (Гт — ЗК), мотузо́к (Мг — ЗК), ни́тка золота́ (Мг — ЗК), нитки́ жо́вті (Гт — ЗК), о́рон(ь)ка (Гт, Мг — ЗК), отруцизна (Mk — ГЦ), пави́ти́ця (Мг — ЗК), павути́ця (Мг — ЗК), парасо́льки (Коб — ГЦ), паути́ця (Мг — ЗК), пови́ти́ця (Он, Мг — БО, ГЦ, ЗК), повиту́ха (Мг — ГЦ), поливика (Ln — СТ), правотиця безлиста (Сл), привитиця (Mj), привітниця (Mj), пря́жа (Ln, Мг — СТ, ЗК), сіруха (Сл — СД), снува́льниця (Мг — ГЦ), трутизна́ (Мг — ЗК), фасо́ля ди́ка (Мг — ЗК), фе́на (Мг — ЗК), хмели́на (Он — БО), чинґо́вики ди́кі (Мг — ЗК).
Cuscuta lupuliformis Krocker — повити́ця хмелеподі́бна; перстене́ць хме́лик (Мл), повити́ця хмелеви́дна (Ру, Оп), повити́ця хме́лик (Сл); берізка (Мн2 — СД), пряжа (Ln — СТ).
Cuscuta sp. — бері(е)зка (Сл, Mk — ПД), в’я́залець (Жл, Mk), льон сорочий (Ан — СТ), пов’язка (Сл — ПС), привитуха (Mk — ПД), приві́тиця (Ду, Сл), пряжа сороча (Ан), червець (Сл).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Пря́жа = пря́диво (нитки прядені).
Верста́къ = верста́ть, верста́к, верста́т. С. Аф. З. (Частини: 1. стан (складаєть ся з 4-х стовпів і 2-х товстих поперечин, котрі зовуть ся ко́нї, 5-ти же́рток, 2-х навоїв (верхнїй і спіднїй) і ша́йди, на котрій дві підні́жки з байца́рками, де стоїть ткаля. 2. два ко́леса до верхнього і спіднього навою з цу́ґою, котрою здержуєть ся колесо, як навій накрутить ся. 3. ля́да, що нею ткаля прибива нитку, в нїй блят, через котрий проходить пряжа. 4. риґівни́цї дві, котрі прив’язують до спіднього навою.) Харьк. Чайч.
Мото́къ = мі́ток, мі́тка (С. З.), 1/2 — півмі́ток (С. З.), частина в три нитки — чи́сниця, в 10 чисниць — па́смо або пові́смо, в 20 пасом — пі́вміток (Ніс.), пряжа знята з мотовила — та́лька. — Пряжа біла і крашена, в мітках і клубками. Макар. — Ой насуче ниток, що буде з півміток. Гул. Ар. — Півмітка допрядала. С. З. — Я за вечер і за досьвіток напряду 12 тальок. н. к. С. Ш.
Пря́диво = пря́диво; пря́жа; ку́жель, ку́жівка (С. З.), ми́чка (С. З.), ми́кавка. — Бідна Єва одну з древа зірвала кисличку, збулась власти, треба прясти на гребінї мичку. З великодної вірші.
То́нкій = 1. тонки́й (С. Ш.); ле́гкий; нїжний, делїка́тний. — Тонкий стан. — Тонке сукно. — Тонка пряжа. — Тонкий голос. 2. прони́кливий, хи́трий, му́дрий.
Уто́чный = утко́вий. — Уткова пряжа. С. Ш.

Запропонуйте свій переклад