Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 41 статтю
Запропонувати свій переклад для «пуститься»
Шукати «пуститься» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пуска́ться, пусти́ться –
1) страд. – пуска́тися, бу́ти пу́щеним куди́.
• Зрители -ска́ются сюда бесплатно – глядачі́в пуска́ють сюди́ безпла́тно;
2) возвр. – пуска́тися, пусти́тися, (отправляться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, (направляться) подава́тися, пода́тися куди́. [Ляга́ючи спа́ти, на́че пуска́єшся пли́сти по мо́рю но́чи (Коцюб.). Мі́дяні чо́вна, золоті́ ве́сла, ой пу́стимо-ж ся на ти́хий Дуна́й (Ант.-Драг. І.). Пу́стимось кі́ньми, як дрі́бен до́щик (Ант.-Драг. І.). Не трать, ку́ме, си́ли, пуска́йсь на дно́ (Грінч. I)].
• -ска́ться в свет – піти́ у світи́, світа́ми.
• -ска́ться, -сти́ться в (дальний) путь, в (дальнюю) дорогу – пуска́тися, пусти́тися, мандрува́ти, помандрува́ти в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу, (двинуться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу. [І в дале́кую доро́гу знов іти́ пусти́вся (Рудан.). А по го́лому степу́, мов та бурла́цька до́ля у сві́ті, помандрува́ло безрі́дне покоти́поле (Васильч.)].
• -сти́ться по тропинке в горы – пода́тися сте́жкою в го́ри.
• -сти́ться в море – пусти́тися, пода́тися в мо́ре.
• -сти́ться вплавь – плавця́ піти́, пусти́тися.
• -ска́ться, -сти́ться в опасное, в рискованное предприятие – іти́, піти́ на небезпе́чну спра́ву, розпоча́ти непе́вне ді́ло, взя́тися до рискови́тої спра́ви.
• -ска́ться, -сти́ться на удалую, на удачу, на счастье – навмання́ пусти́тися, на одча́й душі́, на ща́стя іти́, піти́.
• -сти́ться на пропалую – пусти́тися бе́рега.
• Он -тился во все нелёгкие – він зовсі́м бе́рега пусти́вся.
• -сти́ться на произвол судьбы – зда́тися на призволя́ще, на бо́жу во́лю.
• -сти́ться на авось – піти́, пусти́тися навмання́, на гала́(й) на бала́(й). [Пусти́вся на гала́ на бала́, та й збу́вся вола́ (Кониськ.)].
• -ска́ться, -сти́ться на хитрость, на хитрости – бра́тися, взя́тися (іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися) на хи́трість, на хи́трощі. [Слу́хайте лише́нь, на яку́ хи́трість узя́вся мій при́ятель (Франко). Тре́ба Окса́ні на хи́трощі підніма́тися (Квітка)].
• Он -ска́ется давать советы – він бере́ться дава́ти пора́ди;
3) (броситься) пусти́тися, ки́нутися, вда́ритися, погна́тися, порва́тися, пода́тися, (приняться) взя́ти, ру́хнути. [Ви́скочив і як опа́рений пода́вся да́лі (Васильч.). Як узя́в він ї́хати (Рудч.). Оце́ зі́лля рухне́ рости́ після дощу́ (Борз.)].
• -ститься бежать – ки́нутися (пусти́тися, уда́ритися, взя́ти) бі́гти, ки́нутися на втьо́ки. [Верті́вся між соба́ками, одго́нився – да́лі уда́рився бі́гти (Васильч.). Узя́в бі́гти (Звин.)].
• -ститься в бега – змандрува́ти, (образно) піти́ в до́вгі ло́зи. [Но́ги на пле́чі та й гайда в до́вгі ло́зи (Кониськ.)].
• -сти́ться в погоню, вслед за кем – пусти́тися, ки́нутися, уда́ритися на(в)здогі́н за ким. [Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти, пусти́лися за мно́ю наздогі́н (Франко)].
• Он -сти́лся стрелою – він ки́нувся, погна́вся як стріла́.
• -сти́ться рысью, в галоп – пусти́тися ри́стю, пусти́тися, погна́тися, побі́гти вчвал.
• -сти́ться на неприятеля, в атаку – піти́, ру́шити, ки́нутися на во́рога, в ата́ку.
• -сти́ться в пляску или плясать – піти́ в тане́ць або́ танцюва́ти, погна́тися в тане́ць. [Па́ри ра́птом погна́лись у свій тане́ць (О. Пчілка)];
4) (вдаваться) вдава́тися, вда́тися, ударя́тися, уда́ритися, вкида́тися, вки́нутися в що.
• -ска́ться, -сти́ться в разговор, -ры – захо́дити, зайти́, увіхо́дити, увійти́ в розмо́ву, в ре́чі. [Він зайшо́в у розмо́ву з жи́дом (Корол.). Ввійшо́в із не́ю в ре́чі (Гр.)].
• -сти́ться в обширнейшие рассуждения, у разглагольствования – вда́тися, уда́ритися в безконе́чне розумува́ння, в балакани́ну, в просторі́кування.
Пусти́ть, -ся, см. Пуска́ть, -ся.
Испуска́ть, испусти́ть – пуска́ти, пусти́ти, випуска́ти, ви́пустити, (издавать) видава́ти, ви́дати що. [Вода́, нагріва́ючись, пуска́є од се́бе па́ру (Основа). Се сказа́в черне́ць і з я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннєє диха́ннє (Франко)].
• -ска́ть, -сти́ть дух или последнее дыхание – пуска́тися, пусти́тися ду́ху, спуска́ти, спусти́ти дух(а) (ду́шу), випуска́ти, ви́пустити дух(а), ду́шу, (зап.) зіха́ти, зіхну́ти (ду́ха), ви́зіхнути (ду́ха), ви́зівнути ду́ха (Куліш), віддава́ти, відда́ти Бо́гові ду́шу, (кончаться) кона́ти, скона́ти. [І со́рому тобі́ нема́, – озва́лась ма́ти, – та́то от-от ду́ху пу́ститься, а тобі́ гу́льки в голові́ (Свидн.). Пім (пока) дити́на запі́ла, ко́гут ду́ха спусти́в (Номис). Як лежа́ла я хво́ра ду́же, то ді́ти все жда́ли: ось зіхне́, ось зіхне́ ма́ти (Вовч. п.)].
• -сти́ть вздох –
а) зідхну́ти;
б) (последний) спусти́ти дух(а); см. -скать дух. -ска́ть вопли, стоны, крик – видава́ти зо́йки, сто́гін, крик или просто: зо́йкати (голоси́ти), стогна́ти, (кри́ком) крича́ти.
• -ска́ть приятный запах – видава́ти, пуска́ти па́хощі или пахті́ти (пахнуть).
• -ска́ть лучи (лучиться) – (ви)пуска́ти промі́ння, промені́ти.
• -ска́ть сильный жар (пышать) – паші́ти, жахті́ти; см. Пыша́ть. Испу́щенный – ви́пущений, пу́щений, ви́даний.
• -ться – пуска́тися, випуска́тися, бу́ти пу́щеним.
Нелё́гкий –
1) неле́гки́й, важки́й, трудни́й, суту́жний; срв. Тяжё́лый, Тру́дный.
• Это -кий труд – це неле́гка́ (важка́) пра́ця, це трудна́ робо́та.
• -кое дело, -кая задача – неле́гка́ (важка́) спра́ва, неле́гке́ (важке́) завда́ння;
2) вра́жий, ді́дьчий, чортя́чий, бісі́вський, га́спидський; срв. Бесо́вский.
• -кая (сила) – нечи́ста (вра́жа) си́ла, враг, нечи́стий (-того), ді́дько, мара́, (перен.) лиха́ годи́на, х(в)оро́ба. [Нечи́ста си́ла з’ї́ла (ЗОЮР II.)].
• -кая меня угораздила (дёрнула) сказать – і надало́-ж мені́ (і нада́в-же мені́ ді́дько (враг, нечи́стий)) сказа́ти.
• Зачем меня туда -кая понесёт? – яка́ мара́ (х(в)оро́ба, лиха́ годи́на) мене́ туди́ потя́гне? і чого́-б мене́ туди́ поне́сло́ (нечи́ста си́ла поне́сла́ или нечи́стий (враг, ді́дько) поні́с)?
• Понесла его -кая – поне́сло́ його́ (безголо́в’я, чортів’я́), поне́сла́ його́ нечи́ста (вра́жа) си́ла (лиха́ годи́на, х(в)оро́ба), поні́с його́ нечи́стий (ді́дько, враг), поне́сли́ його́ чорти́.
• Эк его -кая куда угораздила! – ач (ба, чи ба) куди́ його́ нечи́ста (вра́жа) си́ла (лиха́ годи́на, зла мара́, х(в)оро́ба) поне́сла́ (чорти́ поне́сли́)!
• Пуститься во все -кие – зо́всі́м бе́рега пусти́тися, піти́ всіма́ крути́ми манівця́ми, пусти́тися на бездорі́жжя (на всі чоти́ри ві́три).
Очё́ркивать, очерти́ть (очё́ркать, очерта́ть), очеркну́ть – обче́[і́]ркувати, обчерка́ти, обчеркну́ти, о(б)кре́слювати, о(б)кресля́ти, о(б)кресли́ти, обво́дити, обве́сти, об[за]рисо́вувати, об[за]рисува́ти, (о мног.) пообче́ркувати, пообкре́слювати, пообво́дити. [Обчеркни́ себе́ округи́ там, де ста́неш. Його́ чо́біт обчі́ркує на пові́трі ні́би дугу́ (Неч.-Лев.)].
• -ти́ть циркулем – обцирк(у)люва́ти, ви́цирк(у)лювати, (несов.) об[ви]циркльо́вувати.
• -тя́ голову – очайду́шно, о́сліп, нао́сліп. [Він без па́м’яти мчи́ться нао́сліп].
• Пуститься -тя́ голову – пусти́тися на одча́й душі́, на одча́й бо́жий.
• Оче́рченный – обче́ркнутий, обче́ркнений, о(б)кре́слений, обрисо́ваний, зарисо́ваний, обве́дений, ви́кроєний. [Оче́ркнене ко́ло. Рі́зко ви́кроєні гу́би. Ні́жно обве́дене леге́ньке підборі́ддя].
Пла́вание – пла́вання, пли́вання, (только о судах) плавба́, (с)плав, плава́чка. [Зану́дило від плавби́. Ди́ка плава́чка Черемо́шем].
• Школа -ния – шко́ла пли́вання, пла́ву.
• Кругосветное -ние – (нав)круго́світнє пла́вання.
• Каботажное -ние – кабота́жна плавба́, поберего́ва плавба́, кабота́ж.
• Долгое -ние – до́вгий плав.
• В дальнее -ние пуститься – у дале́кий плав ви́братися.
• Неосторожное -ние по реке, нарушающее правила – необере́жне пла́вання рі́чкою (по рі́чці), ди́ка плава́чка (по рі́чці).
Пляс – та́не́ць (-нця́ и -нцю) (диал. да́не́ць), тано́к (-нка́), срв. Пля́ска.
• Пойти, пуститься в пляс – піти́, погна́тися в тане́ць. [Па́ри ра́птом погна́лись у свій тане́ць (О. Пчілка)].
• Общий пляс – гуртова́.
Пляса́ть, пля́сывать – танцюва́ти, танчи́ти, гуля́ти, скака́ти. [Ану́, пани́, охо́та! Хапа́йте си за ши́ї та гуля́йте нам то́ї по́льки (Стеф.)].
• -са́ть гопак – гопцюва́ти.
• -са́ть в присядку – танцюва́ти навпри́сядки.
• Пойти, пуститься -са́ть – піти́, погна́тися в тане́ць.
• -са́ть по чьей дудке – танцюва́ти під чию́ ду́дку.
Пого́ня – пого́ня, погі́нь и пого́нь (-го́ни), наго́ня, дого́ня, (гоньба) гони́тва за ким, за чим. [Не дріма́й, коза́че, погі́нь за тобо́ю (Чуб.). Вже нас наго́ня знагоня́є. До́вго тягла́ся гони́тва (Коцюб.)].
• В -ню – у пого́ню, у погі́нь, удогі́н, на(в)здогі́н, на(в)здогі́нки, на(в)здогі́нці, уздогі́н, уздогі́нці, на́гонцем, на́гонця. [Майну́в навздогі́нці. Я на́гонцем біжу́ за ним].
• Пуститься в -ню за кем – побі́гти вдогі́н, ки́нутися на(в)здогі́н за ким.
• -ня за модою, за властью – гони́тва за мо́дою, за вла́дою. Срв. Гоньба́ 1.
Пойти́ –
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му].
• -ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі.
• -ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)].
• -ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́.
• -ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти.
• -ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр).
• -ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки.
• -ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́.
• -ти́ за ягодами – піти́ по я́годи.
• -ти́ за водой – піти́ по во́ду.
• -ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся].
• -ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу.
• -ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в.
• -ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди.
• -ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти.
• -ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд.
• -ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.).
• Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)].
• -ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́.
• Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́!
• -дё́м(те)! – ході́м(о)!
• -шё́л вон! – геть іди́! геть(те)!
• -шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь.
• -шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька!
• -шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й.
• Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги!
• -ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)].
• Вот -ди́-ж ты – от ма́єш.
• -ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться.
• -ди́ с ним – що з ним поро́биш.
• Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)].
• Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся.
• -шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те.
• Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло.
• -шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)].
• -шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому).
• -шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт.
• -шло́ дело в ход – пішла́ робо́та.
• Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре.
• -шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку].
• -шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат).
• -ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де].
• -ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́.
• -ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти.
• Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом.
• Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла).
• Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою.
• Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся).
• Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло).
• Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори.
• Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід.
• Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом).
• Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою.
• -шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру].
• -ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні].
• -ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно].
• -ти́ на уступки – поступи́тися.
• -ти́ в пари – заложи́тися.
• -ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)].
• -ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся].
• -ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою.
• -ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д.
• -ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти.
• -ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти.
• -ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне.
• -ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки.
• На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії.
• Под воду -ти́ – нирця́ да́ти.
• Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть;
2) (согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що.
• -ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися.
• -ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.).
• Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся;
3) (начать) піти́, поча́ти, узя́ти.
• -шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися.
• И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти.
• Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти).
• -шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти.
• -шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць.
• Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)].
• -шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати.
• Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́.
• -шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже;
4) (начаться) піти́, поча́тися.
• -шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.).
• -шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)].
• Дождь -шё́л – дощ пішо́в.
• Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́.
• -дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить
5) (поступить) піти́.
• -ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти.
• -ти́ в услужение – піти́ у на́йми.
• -ти́ в солдаты – піти́ у москалі́.
• -ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько);
6) (кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́.
Припуска́ть, припусти́ть –
1) кого к чему – припуска́ти, припусти́ти, (во множ.) поприпуска́ти кого́ до чо́го; срв. Подпуска́ть, -сти́ть телёнка к корове – припусти́ти теля́ до коро́ви.
• -ска́ть пиявки – припуска́ти п’явки́.
• -ска́ть скот – спуска́ти (парува́ти, спаро́вувати) худо́бу;
2) кого куда; чего во что – припуска́ти, припусти́ти кого́ куди́; (подбавлять) придава́ти, прида́ти, припуска́ти, припусти́ти, підлива́ти, підли́ти, підсипа́ти, підси́пати чого́ в що.
• -сти́ть краски в белила – прида́ти фа́рби в біли́ла;
3) (об одежде) напуска́ти, напусти́ти, припуска́ти, припусти́ти, попуска́ти, попусти́ти.
• Сукно ссядется, надо вершка два -сти́ть – сукно́ збіжи́ться, тре́ба вершкі́в зо́ два напусти́ти (припусти́ти). -сти́ть платье в рукавах – попусти́ти вбра́ння в рука́вах;
4) (охотн. собак) наго́нити, нагна́ти, напуска́ти, напусти́ти, (лошадей) припуска́ти, припусти́ти. [Я і припусти́в коня́ вороно́го – міст мені́ вломи́вся (Ант.-Драг.)];
5) (пуститься бегом) припусти́ти, дви́гнути, припекти́. [Як припусти́в бі́гти – уті́к (М. Вовч.). Вона́ як дви́гнула, то й на цей день не ба́чив (Житом.)].
• Дождь -сти́л – дощ припусти́в, припі́жив. [До́щику припусти́ та на на́ші капусти́ (Приказка)].
Припу́щенный –
1) припу́щений; спу́щений;
2) припу́щений, при́даний, підли́тий, підси́паний и т. д.;
3) напу́щений, попу́щений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Плавание, плаванье – пла́вання, (редко) пли́вання, плав, (только о судах) плавба́:
• большому кораблю большое плаванье – вели́кому во́зові (корабле́ві) вели́ка й доро́га (Пр.); бі́льшому бі́льше й тре́ба (Пр.); вели́кому вели́ка й я́ма (Пр.); великій рибі в глибокій волі плавати (Пр.); коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, дві (Пр.); орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється (Пр.); більшому хистові більший простір (Пр.);
• в открытом плавании – (разг.) у відкритому плаванні;
• кругосветное плавание – кругосвітнє (навкругосві́тнє, навколосві́тнє) плавання (плавба);
• долгое плавание – довгий плав, довге плавання;
• каботажное плавание – кабота́жне пла́вання, кабота́жна плавба́, поберего́ва плавба́, кабота́ж;
• неосторожное плавание по реке, нарушающее правила – необере́жне пла́вання рі́чкою (по рі́чці), ди́ка плава́чка (по рі́чці);
• плавание в открытой воде – (спорт.) плавання на відкритій воді;
• плавание в открытом море – плавання у відкритому морі, океанське плавання;
• пуститься в дальнее плавание – вибратися в далекий плав (далеке плавання);
• школа плавания – школа плавання.
[Зану́дило від плавби́ (АС). І знов несу в твоєму слові, Як світле сниво, як плавбу, Як рух тієї ще любові, Що визнає лиш боротьбу… (М.Вінграновський). — А коли ти од’їжджаєш? — запитала Зораїда. — Завтра думаю,— одказав я,— бо тут саме один французький корабель має в плавбу рушати, от на ньому я й поїду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Від затяжної плавби в повітрі запаморочилася голова, й Аліса майже зраділа, знову ступивши на землю (В.Корнієнко, перекл. Л.Керола). Шлюб — це довге плавання в тісній каюті (Айріс Мердок). 1. Повертається мужик з кругосвітньої плавби додому, а там скелет у шафі: не дочекався … 2. Оголошення. Все для підводного плавання. Гиря, ланцюг, тазик з цементом…3. Качка може правити за довід того, що плавання не завжди покращує фігуру]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПУСТИ́ТЬСЯ, пуститься волоки́тничать розсоба́читися;
пуститься в путь помандрува́ти;
пуститься в рассужде́ния уда́ритися в мудрува́ння;
пуститься в стра́нствие /пуститься в скита́льческую жизнь/ вда́ритися в ма́ндри, піти́ світа́ми, пові́ятись у світи́;
пуститься в та́нец /пуститься наутёк/ вда́рити нога́ми /навтікача́/, образ. вломи́ти но́гу від кого;
пуститься на отча́янный посту́пок піти́ на одча́й душі́;
пусти́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
пустившийся бежа́ть стил. перероб. вда́ривши навтікача́;
пустившийся в пляс уда́ривши в закаблу́ки.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Пускать, -ся – пускати, -ся. Пуститься на авось – піти навмання.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Авантюра
• Пускаться, пуститься в авантюры – іти, піти (пускатися, пуститися) на авантюри; вдаватися, вдатися до авантюр.
Вплавь
• (По)плыть, пуститься вплавь – піти (пуститися) уплав (плавця); (по)плисти уплин (уплав). [Пливи, косо, уплин за водою… Н. п. Довелося дівкам убрід брести, убрід брести, уплав плисти. Н. п.]
Наутек
• Пуститься, броситься наутёк – кинутися навтіки (навтікача); ударити(ся) навтікача; дременути.
Нелегкий
• Во все нелёгкие пуститься – зовсім берега пуститися; піти всіма крутими манівцями; пуститися на бездоріжжя (на всі чотири вітри); у ледащо пуститися.
• Дернула (угораздила) нелегкая его – надав йому біс; і надало ж йому; і надав же йому дідько (враг, нечистий).
• Куда его нелёгкая занесла? – куди його мара (нечиста сила) понесла (занесла)?; куди його чорти занесли (понесли)?; куди його занесло?; куди він к бісу подівся?
• Нелёгкая несёт, унесла, принесла, занесла… кого (разг.) – несе (принесла, занесло…) безголів’я; (лиха година, хвороба) кого; несе (приніс, заніс, поніс) нечистий (дідько, враг, чорт, біс) кого; понесли чорти кого.
Пляс
• Пуститься в пляс – піти (пуститися, погнатися) в танець; (розм.) піти в скоки [та в боки].
Погоня
• Броситься, пуститься в погоню за кем – кинутися (побігти) на(в)здогін (у догін, у погоню) за ким, погнатися за ким; кинутися переслідувати кого.
• В погоне за счастьем, за славой – у гонитві (у погоні) за щастям, за славою.
Пускаться
• Пускаться, пуститься во все тяжкие (нелёгкие) (книжн. устар. во вся тяжкая) – пускатися, пуститися на всі заставки; пускатися, пуститися берега.
• Пускаться, пуститься на хитрость (на хитрости) – пускатися, пуститися (братися, узятися, іти, піти) на хитрощі; удаватися, удатися до хитрощів.
Рассуждение
• В рассуждение сего (устар.) – тому; а тому.
• Принять, взять в рассуждение что (устар.) – узяти до уваги що.
• Пускаться, пуститься в рассуждение – удаватися, удатися у розумування (у міркування).
Хитрость
• Измышлять, задумывать хитрости (разг.) – крутити мізком веремію.
• Не велика (не большая) хитрость (разг.) – не яка й (не велика) хитрість (штука, мудрість, іноді мудрація).
• Пускаться, пуститься, идти, пойти на хитрости, на хитрость; прибегать, прибегнуть к хитрости, к хитростям – пускатися, пуститися, іти, піти на хитрощі; удаватися, удатися до хитрощів; братися, узятися на хитрощі (на штуки).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Взя́ти –
1) взять; 2) достать, добыть, взять;
3) получить;
4) взять, приняться, начать, пуститься, стать.
• Взя́ти кого́ (за се́бе) – жениться на ком.
• Взя́ти го́ру – взять верх, победить.
• Взя́ти жа́ром, вогне́м – бросить в жар.
• Взя́ти шлюб – повенчаться.
• Взя́ти в шку́ру – получить трепку.
• Взя́ти за ніза́що – ни во что поставить.
• Взя́ти нату́ру – усвоить (себе) привычку.
• Взя́ти на зу́би – поносить.
• Взя́ти нена́висть на ко́го – возненавидеть кого.
• Взя́ти блага́ти – взмолиться.
• Взя́ти в посе́сію – заарендовать.
• Взя́ти за си́на – усыновить.
Забахурува́ти, -ру́ю – пуститься в разврат.
Плавця́, нар. – вплавь.
• Плавця́ піти́ – пуститься вплавь.
Припуска́ти, -ка́ю, припусти́ти, -пущу́, -стиш –
1) до чо́го – допускать, допустить;
2) що – прилаживать, приладить;
3) пойти, побежать быстро.
• Дощ припусти́в – пошел сильный дождь.
4) що – предполагать, предположить, допустить что;
припуска́тися, припусти́тися –
1) до чо́го – с жадностью есть, пить;
2) на ко́го – ссылаться, сослаться;
3) пуститься.
• Припусти́тися бі́гти – пуститься бежать.
Пуска́ти, -ка́ю, пусти́ти, пущу́, -стиш –
1) пускать, пустить, выпустить.
• Пуска́ти, пусти́ти на пожа́р – сжигать, сжечь.
• Бі́сики пуска́ти – кокетничать, завлекать.
• Тумана́ пуска́ти – дурачить, обманывать.
• Сла́ву пуска́ти – распространять молву, распускать дурные слухи.
• Пуска́ти, пусти́ти доро́гу – давать, дать дорогу, пропустить.
2) кого – отпускать, отпустить, позволить;
3) кого, до кого – впускать, впустить;
4) що – испускать, испустить;
пуска́тися, пусти́тися –
1) пускаться, пуститься;
2) расти, вырасти;
3) (только сов. в.) начать, стать, начаться;
4) на що – итти, пойти, решиться на что;
5) чо́го́ – выпускать, выпустить из рук.
• Пусти́тися бе́рега – забросить все, опуститься.
• Ду́ху пуска́ється хто – испускает дух, умирает.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Пускаться, пуститься во что – бра́тися, взятися чого́, іти, піти на що, захо́дити, зайти в що; п. в рассуждения – захо́дити, зайти в міркува́ння, почина́ти, поча́ти міркува́ти; -ться в рискованное предприятие – а) бра́тися, взятися (непе́вного) ризико́ваного підприє́мства, ризико́ваної справи; піти на ризико́вані (непе́вні) підприє́мства.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Забахурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Пуститься въ развратъ. Ти поїдеш, а жінка забахурує з молодчими.
Заблука́ти, -ка́ю, -єш, гл.
1) Зайти куда нибудь, блуждая.
2) Пуститься въ бродяжничество.
Патьо́хи, -хів, мн. Болтовня. Екатериносл. у. Піти́ у патьо́хи. Пуститься въ болтовню.
Плавця́, нар. Вплавь. Плавця́ піти́. Пуститься вплавь. Вх. Зн. 49.
Помандрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Отправиться, пуститься въ путь. Помандруєм прічки темненької нічки. Мет. Ой я тую далекую хлопцям подарую, а до сеї близенької та й сам помандрую. Чуб. V. 26.
Пуска́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. пусти́тися, -щу́ся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. АД. І. 1. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. АД. І. 9. Два роки в речі не пускався. Мкр. Г. 8. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно. Грин. І. 240.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився. Греб. 371.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. Могил. у. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів. Мир. ХРВ. 90.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася. Мир. Пов. II. 110.
5) — чого́. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. Мир. Пов. II. 113. Пусти́тися бе́рега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. Г. Барв. 284. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна. Г. Барв. 393.
6) Ду́ху пуска́ється хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш? Св. Л. 269.
Ударяти, -ря́ю, -єш, сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл.
1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Рудч. Ск. І. 104. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. Нп. Ударив києм. Куля вдарила. Ударити під ли́чко, під лице. Ударить въ ухо. НВолын. у. — на одліт. Приблизивъ правую руку къ лѣвому плечу, ударить отъ себя. Ударив мечем на одліт. НВолын. у. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. Дощ ударив та ше і з вітром. Мнж. 27. Треба про те нам дбати, щоб Господь дощиком ударив. Лебед. у. Ударити чоло́м. поклониться. Перші посли прийшли, хорошенько в хату ввійшли, та вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. — ли́хом об землю. См. Лихо. Ном. № 2426.
2) — на ко́го. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. К. Псал. 60.
3) Только сов. в. — нога́ми, — гопака́. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. Шевч. 126. Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. Нп.
4) — у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. Рудч. Чп. 162. Ударили в дзвони. Шевч. 161. — в тимпа́ни. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. К. Псал. 189. — у стру́ни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. К. Досв.
5) — з гарма́ти. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. Шевч. 234. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля. Вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. Рудч. Чп. 104.
6) Вдаря́ти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. Ном. № 11930.
7) Вдаря́ти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря. Ном. № 1837.
Узя́ти, візьму́, -меш, гл.
1) Взять. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Як же мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, не мусим пустити. Мет. 83. Візьмем її додому, нехай вона у нас живе. Рудч. Ск. II. 32. А із школи його взявши, коня купила. Шевч. 135. Бог його взяв. Онъ умеръ. Неха́й його́ лихи́й ві́зьме. Чортъ бы его взялъ. Шевч. 79.
2) Достать, добыть, взять. Ми народ не вольний — де нам взяти. Ном. № 1310.
3) Получить. Взя́ти в шку́ру. Быть побитымъ, получить порку. Виграв батько справу: взяв у шкуру і додому пішов. Чуб. 1. 231.
4) Надѣть. Треба сорочку білу взяти. Г. Барв. 441. І як прийшов до хати, та взяв білу сорочку та і вмер. Драг. 4.
5) Взять, приняться, начать, пуститься, стать. Виймив шабельку, взяв калину рубати. О. 1862. IV. 27. Як узяв він їхати. Тоді він взяв та горобців наслав. Рудч. Ск. І. 82. Взяла дівчина білі руки ламати. Лукаш. 128.
6) — кого́ (за себе). Жениться на комъ. Люблю я дівчину, треба її взяти. Мет. 47. Як заслужиш пару волів і ясну оружину, — яку схочеш, таку й возьмеш молоду дівчину. Мет. 42. Яка з тебе хазяйка буде? Та тебе ніхто не візьме за себе. Стор. І. 9. Візьмеш мене за жінку. Рудч. Ск. I. 145.
7) Охватывать. Юнону взяв великий жах. Котл. Кн. Взяла мене журба й туга: зосталася я без друга. Грин. III. 676. Узяли́ його́ думки́ та гадки́. Сильно онъ задумался. ЗОЮР. І. 118.
8) — го́ру. Взять верхъ, побѣдить.
9) — жа́ром. Бросить въ жаръ. Пропасниця вже морозом перетрусила та взяла жаром. Черномор.
10) — за ні за́-що. Ни во что поставить, пренебречь. Взяли сиротину люде за ні за що, люде говорять: «сирота ледащо». Грин. III. 409.
11) — на зу́би. Бранить. Питався чорт баби: що о Бозі говорять люде? Славлять, величають! А що о мені? Якось вас дуже на зуби взяли. Ном. № 198.
12) — нату́ру. Усвоить привычку.
13) — нена́висть на ко́го. Возненавидѣть кого. Яке моє життє буде? Та й її, як я візьму на неї ненавість. Г. Барв. 201.
14) — свою́ во́лю. Дѣлать по своему, какъ себѣ угодно, что хотѣть, то и дѣлать. Ой що узяв Дніпр та свою волю: свої бережечки промиває, а лиманські коси засипає. Грин. III. 592.
15) — у залі́за, у кайда́ни. Заковать въ цѣпи, въ кандалы.
16) — у яси́рь. Взять въ плѣнъ. Стор. II. 58.
17) — шлюб. Обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Я з Києва повернуся, та й візьму шлюб з тобою. Мет. 106. Пішли до церкви і взяли шлюб. Чуб.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Лоза́, -зи́, ж.
3) *Добре його відшмагали лозою. Умань. Ефр.
5) *В до́вгі ло́зи піти́. Пуститься в бега. Ноги на плечі та й гайда в довгі лози. Кон. III. 303.
Мандрува́ти, гл. *3) Сов. в. змандрува́ти. Уйти, пуститься в странствования, в бега, бежать. Кинули сім’ю та й змандрували. Мирн.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Нелёгкая = си́ла дия́вольська, нечи́стий, біс, чорт, лиха́ годи́на. — Дёрнула меня́ нелёгкая = нада́в мінї біс. — Зачѣ́мъ меня́ туда́ нелёгкая понесётъ = чого́ мене́ туди́ чортя́ка понесе́? — Куда́ его́ нелёгкая занесла́ = куди́ його чорти́ понесли́, куди́ він к бі́су подїв ся? — Нелёгкая тебя́ принесла́! = принесла́ тебе́ лиха́ годи́на, чорт, біс, нечи́стий тебе́ принїс! — Пусти́ться во всѣ нелёгкія = в леда́що пусти́ти ся.
Пуска́ть, пуща́ть, пусти́ть = пуска́ти, пусти́ти і д. Впуска́ть, Выпуска́ть і Отпуска́ть. — Пусти ж мене, полковнику, із полку до дому. н. п. — Туди не пускають. — Випустив пташку на волю. — Пуска́ть пѣ́ну = пі́нити. — П. пыль въ глаза́ = ману́ напуска́ти, туману́ пуска́ти, тума́нити. — Бач! якого туману пускає своєю червоною шапкою. Кн. — П. ростки́, по́чки = бро́стити ся, набру́нькувати ся, побрости́ти ся. (Пр. д. під сл. По́чка). — Пусти́ть молву́, въ огла́ску = пусти́ти погові́р, розголоси́ти, роздзвони́ти. — П. кор́ни глубоко́ = розкорени́ти ся, порозкорі́нювати ся. — П. по́ міру, съ сумо́ю = зни́щити, в старцї пусти́ти. — Пуска́ться = вдава́ти ся, вкида́ти ся (д. Предава́ться 3). — Ой Грицю не вдавай ся у дурницю. н. п. — Пусти́ться на аво́сь = пі́ти навмання́, пусти́ти ся на гала́-на бала́. — Пустив ся на гала-на бала, тай збув ся вола. Кн. — П. на произво́лъ судьбы́ = пусти́ти ся бе́рега. С. Ш.

Запропонуйте свій переклад