Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 32 статті
Запропонувати свій переклад для «пустяк»
Шукати «пустяк» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пустя́к, обычно во мн. Пустяки́ – дурни́ця, (ничто) марни́ця, (мелочь) дрібни́ця, аби́щиця, мала́ річ, (зап.) фра́шки (-шок), (пустое) пусте́ (-то́го), ба́йка; (ум.) дурни́чка, дрібни́чка; срв. Вздор, Ме́лочь. [Але́ нащо-ж вимага́ти, щоб я зги́нув за дурни́цю? (Сам.). А що Зінька́ взято́ до тюрми́, то то дурни́ця: поде́ржать та й ви́пустять (Грінч.). Перед ним стає́ гріхо́м дрібни́ця ко́жна (Сам.). Обража́єтесь уся́кою дрібни́чкою (Мова). Марни́ця, бра́тіку! (Франко). Для тво́го слу́ху сі слова́ – марни́ця (Л. Укр.). Хоча́ лю́ди де́що про ді́вера і верзу́ть, та то пусте́ (Кониськ.). Але що там, усе́ ба́йка, коби́ лиш гро́ші (Франко). По́саг, ска́рби все то фра́шки (Гол.). Це така́ аби́щиця, що не варт і каза́ти (Сл. Ум.)].
• Говорить -ки́ (вздор) – дурни́ці пра́вити, плести́, прова́дити, говори́ти пусте́, прова́дити не знать-що, (болтать) базі́кати, тереве́нити; см. Вздор, Пустосло́вить. [Поки́нь плести́ дурни́ці: тут час не жде (Грінч.)].
• Наговорил -ков – наплі́в дурни́ць, (небылиц, врак) наказа́в на вербі́ груш, наказа́в три мішки́ греча́ної во́вни.
• Не верь: всё это -ки́ – не вір: усе́ це дурни́ця, усе́ це пусте́.
• Заниматься -ка́ми – ба́витись дурни́цею, -ни́цяки, пусти́м.
• Обращать внимание на -ки́ – зверта́ти ува́гу на дурни́цю (дурни́ці).
• Спорить о -ка́х – спереча́тися, змага́тися за дурни́цю, за пусте́.
• Поссориться из-за -ко́в – посвари́тися за дурни́цю, за що-будь; за ма́сляні ви́шкварки не помири́тись (Номис).
• Началось с -ко́в – почало́сь з пусто́го, з дурни́ці зайшло́.
• Всякий -стя́к – ко́жна дурни́ця (дрібни́ця), леда́-що (р. ле́да-чого).
• -ки́ (о вещах: мелочь) – дрібниця (в знач. соб.), дрібниці, (ничто) фра́шки (зап.). [I дзе́ркала – нема́ й ті́ї дрібни́ці (пустяка) (Грінч.)].
• -ки́ (самая малость) – трі́шки, трі́шечки, кра́пелька, дрі́бка, марни́ця. [Марни́цю зароби́в (Л. Укр.). Дрі́бку то́го часу́ ма́ю (Франко)].
• -ки́ (нетрудно) – пусте́ ді́ло (М. Лев.), (зап.) фра́шки, (диал.) шаль. [Якби́ не пісо́к, то-б шаль дове́зти ду́ба (Леб. п.)].
• -стя́к-дело – пуста́ спра́ва, пусте́ ді́ло, (зап.) фра́шки.
• -ки́ (пустое)! – пусте́! (ничего) дарма́!
• Это, брат, не -ки́ – це, бра́тіку, не пусте́, не дурни́ця, (не шутки) не пере́ливки; це тобі́, бра́т(е), не жа́рти.
Глу́пость –
1) неро́зум, дурни́й ро́зум, недоу́мство, дур (р. ду́ру), ду́рість (р. -рости), ду́рощі (р. -щів), дурува́ння. [З вели́кого ро́зуму у дур захо́дить. Не бо́же кара́ння, а своє́ дурува́ння].
• По глу́пости – з дурно́го ро́зуму. Делать глу́пости, см. Глупи́ть;
2) (мелочь, пустяк) дурни́ця. [Що там, вре́шті, сон? Дурни́ця (Коцюб.)]. Вот глу́пости! – дурни́ця!
Ма́лость –
1) (малое количество) мали́зна, малина́, де́щиця, кри́ха, кри́шка; кри́шечка, кри́хта, жме́ня, щось. [Як писа́ли лю́дям во́лю, то здебі́льшого або́ зовсі́м землі́ не дава́ли, або́ дава́ли саму́ мали́зну (Єфр.). Гро́шей сама́ де́щиця зоста́лась (М. Грінч.). Не дали́ і кри́шки здрімну́ти (Рудан.). Хо́ч-би кри́шечку переміни́вся (Куліш). Прині́с я тобі́ грошеня́т кри́хту п’ять карбо́ванців (М. Вовч.). Стої́ть хати́на, коло́ не́ї жме́ня горо́да (Н.-Лев.). Тютюну́ вкрав щось (Тесл.)].
• Подожди -лость – пожди́ (почека́й, погуля́й) тро́шки;
2) (пустяк) мали́зна, малина́, ма́лість (-лости), дрібни́ця, аби́що.
• Всякая -лость его сердит – уся́ка дрібни́ця його́ се́рдить, за ко́жну мали́зну (за ко́жне аби́що) гні́вається.
Ме́лочь –
1) (мелочной товар, всякая всячина) дрі́б’язок (-зку), дріб (р. дро́бу), по́дріб (-робу, м. ж., реже -роби, ж. р.), подро́биця, подрі́б’я (-б’я), дробина́, дрібно́та, дрібни́ця. [Забу́в купи́ти олі́ї; сті́льки дрі́б’язку було́, що як його́ й не забу́ти (Київщ.). Ї́здив по се́лах, промі́нюючи вся́ку господа́рську по́дріб за платянки́ (Франко). Що там у йо́го купува́ти: самі́ сірники́ та сіль, та така́ вся́ка подро́биця (Ніженщ.). Забра́в я тото́ все на віз, подрі́б’я склав у рептю́х (Франко)].
• По -ча́м – на ро́здріб, подро́бицею. [Продава́ти гурто́м (на гурт) і на ро́здріб (подро́бицею) (Київщ.)].
• Накупить всякой -чи – накупи́ти вся́кого дрі́б’язку.
• -лочь угольная – вугляна́ по́терть (-ти);
2) (о скоте) дрі́б’язок, (преимущ. птица) дробина́, дріб;
3) (мелкие деньги) дрібні́ гро́ші (-шей и -шів), дрібняки́ (-кі́в), дрі́б’язок, (реже) дрібно́та, дрібно́тка; (медь) мідяки́, мідячки́; (серебро) срібняки́, срібнячки́. [Та й надава́ли-ж ви мені́ дрібнякі́в! (Брацлавщ.). Прошу́ гама́н цей взять, ще й дрі́б’язок там є, щоб гро́шики плоди́лись (Стар.-Чернях.). Плати́, Мики́то, бо в ме́не кат-ма́ дрібно́тки (М. Вовч.)].
• Дайте мне -чи, -чью – да́йте мені́ дрібни́х гро́шей (дрібнякі́в), дрібни́ми грі́шми (дрібняка́ми);
4) см. Мелкота́ 3;
5) (деталь) дрібни́ця, дрібни́чка, (мелкая подробность) подро́биця, подро́бина. [В не́ї нема́ ви́робленої до дрібни́ць програ́ми (Грінч.). Довело́ся прига́дувати бала́чку в усі́х подро́бицях (Крим.)].
• Входить во все -чи – вдава́тися (вгляда́тися) в усі́ дрібни́ці (подро́биці), додивля́тися (догляда́тися) до всіх дрібни́ць (подро́биць), (вмешиваться) втруча́тися до всіх дрібни́ць (в усі́ дрібни́ці);
6) (пустяк) дрібни́ця, дрібни́чка, дрі́б’язок, аби́щиця, марни́ця, (жалкий) нікче́мниця, мізе́рія, (малость) ма́лість (-лости). [Перед ним стає́ гріхо́м дрібни́ця ко́жна (Грінч.). Обража́єтесь уся́кою дрібни́чкою (Мова). Хоч на хвили́ну забу́тися про щоде́нну мізе́рію й дрі́б’язки (Крим.). Це така́ аби́щиця, що не варт і каза́ти (Сл. Ум.). 60 мільйо́нів не така́-то вже й мізе́рія (Єфр.). Ла́ється, сва́риться за ко́жну ма́лість (Звин.)].
• -чи жизни – життьові́ дрібни́ці (марни́ці), життьови́й дрі́б’язок, окру́шник життя́ (Єфр.). [Го́рдий чолові́к не ви́б’ється ніко́ли із життьови́х марни́ць нево́лі (Франко)].
• Заниматься -ча́ми – марнува́ти час на дрібни́ці, дріб’язкува́ти.
• Разменивать свой талант на -чи, размениваться на -чи – розмі́нювати свій тала́нт, розмі́нюватися (розпоро́шуватися) на дрібняки́, на дрі́б’язок. [Будь чим хо́чеш, аби́ не розпоро́шеним на дрі́б’язок (Єфр.)].
Ничто́жество –
1) (качество, свойство) нікче́мність, мізе́рність, мізе́рія, (редко) нікче́мство, мізе́рство, (тщета) ма́рність (-ности), марно́та. [Нікче́мність на́шого життя́ (М. Левиц.). Ва́ша нікче́мність рости́ме з літа́ми (Куліш). Дай мені́ моє́ безси́лля і мізе́рність зрозумі́ти (Куліш)];
2) (состояние) нікче́мність, мізе́рність, (убожество) мізе́рія, убо́зтво, нужде́нність, (ничтожная жизнь) нікче́мне (мізе́рне, злиде́нне) життя́ (животі́ння).
• Впадать (обращаться, превращаться), впасть (обратиться, превратиться) в -ство – нікче́мні́ти, знікче́мні́ти, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся, зійти́) ні на́ що (на ніщо́, шутл., зап.: на пси). [До́блесть нікче́мніє в хуртовині́ форту́ни (Куліш). На́ші пре́дки знікче́мніли (Куліш). Був коли́сь госпо́дар, тепе́р зійшо́в на пси (Зеркало)].
• Выводить, вывести кого из -ства в люди – виво́дити, ви́вести кого́ з нікче́мности (з мізе́рії, з убо́зства, з нікче́много или мізе́рного животі́ння, из нищеты: із зли́днів) в лю́ди;
3) (всё ничтожное) нікче́мниця, мізе́рія, (пустяк) марни́ця, дрібни́ця, дрібни́чка; срв. Ме́лочь 6;
4) (ничтожный человек) нікче́мність, нікче́ма, нікче́мство, нікче́мник, -ниця, мізе́рія, мізе́ра, (бездарь) незда́ра. [Кри́тики до́сить ма́ю, щоб зрозумі́ти, що я нікче́мність (Крим.). Я нікче́мою сиджу́ в свої́х має́тках, марну́ючи весну́ життя́ (Грінч.). Яки́йсь кра́мар, тонконо́ге нікче́мство (В. Підмог.). Рушни́ці звільни́ли найкра́щий із світі́в від десяти́ ти́сяч нікче́м (Кандід). Мізе́рія, мізе́рія мені́ ім’я́! (Крим.). Зійді́ть на хвили́ну з парна́ських сфер, із га́музу муз і музе́йних мізе́р! (Влизько)].
• Абсолютное (полное, полнейшее, совершенное, сплошное) -ство – цілкови́та нікче́мність.
Ничто́жный –
1) (крайне малый) ду́же (зо́всі́м) мали́й, (незначительный) (ду́же, зо́всі́м) незначни́й, (мелкий) дрібни́й, (скудный) мізе́рний. [Все, що я повиві́дував, були́ ду́же незначні́ дрібни́ці (Крим.). (Як) ста́ну рівня́ти (тебе́) з пісня́ми мої́ми, – яки́ми-ж пісні́ ті здаю́ться дрібни́ми! (Самійл.). Задовольня́ються мізе́рними заробі́тками (Франко). Доста́тки мої́ такі́ мізе́рні! (Кониськ.). Наймізерні́ше (превосх. степ.) сві́дчення мене́ зіпхну́ть з моє́ї високо́сти може (Грінч.)].
• -ное большинство – (ду́же) невели́ка (незначна́) бі́льшість.
• -ный спрос – зо́всі́м (ду́же) мали́й (незначни́й) по́пит, мізе́рний по́пит.
• -ная цена – зо́всі́м мала́ (мізе́рна) ціна́.
• Я – человек -ный (не имеющий веса) – я люди́на мале́нька (незначна́).
• -ное количество, -ная сумма и т. п. – мізе́рна кі́лькість, мізе́рна су́ма и т. п., мізе́рія. [Робітни́к на́віть тіє́ї мізе́рії не дістає́, що умо́вився (Рада)];
2) (никчемный) нікче́мний, (жалкий, презренный) мізе́рний, злиде́нний, нужде́нний, хи́рний, хире́нний, хирю́щий, (гнусный) плюга́вий, (пустячный) ма́рний. [Чи до́вго бу́де ще мені́ понад оци́м нікче́мним мо́рем нуди́ти сві́том? (Шевч.). І всі ми нікче́мні, і всі ми хвили́нні (Черняв.). Наро́д нікче́мний (Самійл.). Нікче́мне життя́ (Грінч.). Нікче́много ви ро́ду (Номис). Візьми́ твій дар нікче́мний! (Самійл.). Ви мале́нькі, мізе́рні (Грінч.). Мізе́рні вті́хи (Р. Край). У клопо́тах мізе́рних та ма́рних слова́х красномо́вних лю́ди топи́ли свій дух (Самійл.). Марну́й життя́ своє́ злиде́нне (Вороний). А його́ мрі́ї – це щось таке́ плитке́ й нужде́нне! (Франко). Мовчи́, хи́рний! (Номис). Га? гм? що таке́? га́рна люди́на цей хи́рний чех? (Н.-Лев.). Вереду́є, як той пани́ч… І де взяло́сь таке́ хире́нне? (Шевч.). Каза́в, що все вволи́ш, про що-б я не проси́ла пита́ю-ж я таку́ дрібни́цю ма́рну! (Л. Укр.)].
• -ная вещь, причина и т. п. – нікче́мна (мізе́рна) річ, причи́на и т. п., нікче́мниця, (пустяк) марни́ця, дрібни́ця. [Він не ра́з люти́вся за марни́цю (Франко). Для твого́ слу́ху сі слова́ – марни́ця (Л. Укр.)].
• -ный человек – нікче́мна люди́на, нікче́ма; см. ещё Ничто́жество 4.
• Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным – роби́тися, зроби́тися нікче́мним, нікче́мні́ти, знікче́мні́ти.
Пусте́льга́ –
1) (птица Falco tinnunculus) по́стільга, бори́вітер, кі́бець (-бця), ум. кі́бчик. [Чого́ кі́бець-по́стільга у лози хова́ється? (Морд.)];
2) пусте́, дурни́ця, бридня́; срв. Пустя́к;
3) (о человеке: пустой, ничтожный) шели́хвіст, пустоб’я́ка и пустоб’я́ха.
Пусто́й –
1) см. По́лый 3;
2) поро́жній, пусти́й; го́лий.
• -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)].
• -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)].
• -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)].
• -то́й сундук – поро́жня скри́ня.
• С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)].
• С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)].
• -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто.
• Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі.
• -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце.
• -то́й желудок – поро́жній шлу́нок.
• -то́е пространство – поро́жнява.
• -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка.
• Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити.
• -та́я голова – пуста́ голова́.
• -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка.
• -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)].
• -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)].
• -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)];
3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний.
• -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)].
• -ты́е издержки – ма́рні тра́ти.
• -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я.
• -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва.
• -ты́е радости – ма́рні ра́дощі.
• -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)].
• -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су;
4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)].
• -та́я книга – пуста́ кни́га.
• -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)].
• Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти.
• -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)].
• -та́я похвала – поро́жня хвала́.
• -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути.
• -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість.
• Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що.
• -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)].
• За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите.
• -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха.
• Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].
Пу́стошь –
1) пусти́р (-ра́), пуста́р (-ра́), пустовщи́на, пу́стка. [Щоб тут було́ без нас? краса́ яка́я? Була́-б доли́нонька нена́че пу́стка та́я (Гліб.). Нови́й Афо́н – сві́тич елега́нтної й естети́чної культу́ри серед окру́жної безлю́дної пу́стки (Крим.). На тих борисла́вських мочара́х та пустира́х кри́ються джере́ла мілійоно́вих капіта́лів (Франко)].
• Обращать, -тить в -тошь – пусто́шити, спусто́шити що;
2) (пустота) пу́стка.
• -тошь в доме – пу́стка в ха́ті;
3) см. Пустя́к.
Пусты́шка –
1) см. Пустельга́ 3.
• Человек -шка – пустоб’я́ха.
• Похлёбка -шка – нізчи́мна (го́ла) ю́шка.
• Играть в карты в -шки – гра́ти (в ка́рти) без гро́шей;
2) дурни́ця; см. Пустя́к.
Пустяко́вина – пустя́чина, пустяко́вина, дурни́ця, дрібни́ця; см. Пустя́к. [Пустяко́вина, що свиня́ не ко́вана (Мирн.)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПУСТЯ́К (мала кількість) мі́зер, галиц. марни́ця, фраз. аби́що [э́то не пустяк це не абищо];

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пустяк – дрібни́ця, -ці, дрі́б’язок, -зку, пусте́, -то́го.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Глупость – нерозум; дурний розум; дурість; дурощі; (мелочь, пустяк) – дурниця. По глупости – з дурного розуму. Вот глупости – дурниця! Делать глупости – дурниці робити, виробляти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Пустяк
• Заниматься пустяками – бавитися дурницею (дурницями, пустим); бавитися леда-бриднею.
• Наговорил пустяков – наплів дурниць; (образн.) наказав на вербі груш; наказав три мішки (сім мішків) гречаної вовни; наколотив гороху з капустою.
• Нет, это не пустяки – ні, це не пусте (не дрібниця, не дрібниці, не абищиця, не дурниця).
• Пара пустяков (разг.) – пусте діло; дурниця (іноді ніщо).
• Поссориться из-за пустяка – посваритися через (за) дурницю; (образн.) за масляні вишкварки (за онучу) не помиритися.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́йка –
1) басня, сказка, легенда, притча;
2) безделица, шутка, пустяки.
• Ет, ба́йка! – разговоры! пустяк!
Дрібни́ця – мелочь, пустяк.
Дрі́б’язок, -зку –
1) мелочь, мелкие вещи;
2) маленькие дети;
3) мелкий скот.
4) На дрі́б’язок, на дрі́б’язки поби́ти – побить на мелкие кусочки.
5) пустяк, мелочь.
І́грашка – игрушка.
• Мені́ це за і́грашки – мне это пустяк, как бы играя, шутя (сделать).
Марни́ця – пустяк, ничтожная вещь.
Пусти́ня, -ні –
1) пустыня;
2) пустяк, мелочь.
Цяця́нка, -ки – игрушка, пустяк.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дрібни́ця, -ці, ж.
1) Мелочь, пустякъ.
2) — пла́хта. Мелкоузорчатая плахта. Вийди, вийди, молодице, з відром по водицю, нехай гляну, подивлюся на плахту дрібницю. Чуб. V. 675. Виткала молода дівчина дві плахти дрібниці. Лавр. 162.
3) мн. Дрібни́ці. Мелко заплетенныя косы. Св. Л. 2. Росчесала русу косу, заплела в дрібниці. Гайсин. у.
4) Родъ сѣти для ловли рыбы въ Днѣстрѣ. Браун. 12. Ум. Дрібни́чка, дрібни́ченька. Ном. № 14029. Ой плахотка-дрібниченька по тросточці червцю. ЗОЮР. II. 241.
Зна́ти, -зна́ю, -єш, гл.
1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93.
2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Чуб. III. 112. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. Лавр. 115.
3) Видно. Знать не дуже добачали старі очі. Левиц. І. 2.
4) Съ отрицаніемъ. Неизвѣстно. Не знати, щоб то значило. О. 1862. VI. 96. Не знать, де ділось. ЗОЮР. II. 34. Чоловік не знать куди і подавсь. Стор. МПр. 59. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Г. Барв. 195. Послѣднее выраженіе имѣетъ также значеніе; пустяка испугалась. Выраженія не знати що (чого, чому и пр.), не знати за що — значатъ не только неизвѣстно что, за что, но также имѣютъ смыслъ: ничтожная вещь, маловажная причина, пустякъ, изъ-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63). Бідкається не знать чим. Ном. № 13685. Не знать за що зазмагались.
5) Знай. Будто, какъ будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками. Федьк. Пов.
Ле́да, нескл. Всякій, кто-бы ни, что-бы ни (въ презрительномъ смыслѣ). Ле́да-хто (ле́да-кого́, ле́да-кому́)... Всякій, первый попавшійся. Ле́да-що (ле́да-чого́)... Всякій пустякъ, всякая бездѣлица. Ле́да-як. Какъ-нибудь, лишь-бы какъ, плохо. Желех. Ле́да-біда́. Негодяй, плохой человѣкъ. Шкода мене молодої, шкода мого стану, та як я ся леда-біді у руки достану. Гол. II. 779.
Марни́ця, -ці, ж. Пустякъ, ничтожная вещь. Желех.
Пусти́ня, -ні, ж.
1) Пустыня. Пішла вдова пустинею з маленькою дитиною. Грин. III. 418. Кругом сама пустиня, нема людей, тільки хижий звір. Стор. МПр. 29.
2) Пустякъ. За пустиню сваряться. НВолын. у.
Цяця́нка, -ки, ж. Игрушка, пустякъ. Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість. Ном. № 4515.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Мали́зна, -ни, ж. Малость; *пустяк. *Там мализну яку може і взяв коли, так з ким же того не буває? С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Ма́лість, -лости, ж. *2) Мелочь, пустяк, глупость. За всяку малість лається. Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Пустя́къ, частіше мн. пустяки́ = дурни́ця (С. Л.), дарма́, бредня́, шаль, про яку вещ – аби-що, аби́щиця, поки́дько, поки́дьків брат, про розмову — тереве́нї, баля́си, нїсенїтниця, не-ві́дь-що, не-зна́ть-що. – Бредня! А й досї як згадаю, то серце плаче та болить. К. Ш. — Як би не пісок, то-б маль довезти дуба. Хар. — Це така абищиця, що не варт і казати.
Пусты́шка = дурни́ця і т. д. д. Пустя́къ.

Запропонуйте свій переклад