Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Запропонувати свій переклад для «піч»
Шукати «піч» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Вещь –
1) річ (р. ре́чи), шту́ка, (только с вещественным значением) на́дібка. [За ко́жну річ дити́на хапа́ється рука́ми. Піч – то ба́бська річ, а пля́шка – коза́цька. Не лю́блю я бра́ти чужу́ на́дібку. Філосо́фія річ пова́жна. Страшна́ річ – оця́ ро́зтіч. І в во́рога учи́ться – добра́ шту́ка (Грінч.)]; 2) ве́щи мн. (пожитки, багаж) – ре́чі, мана́тки, (соб.) добро́, збі́жжя, знаді́б’я, на́чи́ння, мана́ття. [Вся́ке ха́тнє знаді́б’я (на́чи́ння)]. |
| Взбра́сывать, взбро́сить куда, на что – скида́ти, ски́нути. [Ски́нула по́душку на піч]. |
| Вспры́гивать, вспры́гнуть – спли́гувати, сплигну́ти, стриба́ти, стрибну́ти. [Кіт стрибну́в на піч]. |
| Выта́пливать, -ся, вы́топить, -ся –
1) топи́ти, -ся (в печі́), ви́топити, -ся, пали́ти, -ся, напали́ти, -ся. [У ха́ті вже ви́топилося. До́бре напали́ піч, щоб хліб не глевки́й був]; 2) (о жире) сма́жити, -ся, висма́жувати, -ся, вишква́рювати, -ся, топи́ти, -ся, вито́плювати, -ся, ви́топити, -ся. [З вас деру́ть ре́мінь, а з їх бува́ло й лій топи́ли (Шевч.)]. |
| Дыми́ть –
1) (испускать дым) (стр. зал.) – димі́ти (-млю́, -ми́ш; пр. вр. димі́в, -і́ла), (сов.) надимі́ти, курі́ти (-рю́, -ри́ш; пр. вр. курі́в, -і́ло), (сов.) накурі́ти; (о лампе) чаді́ти, нача́діти. [Піч дими́ть. Дро́ва почали́ димі́ти. Таке́ то па́ливо кля́те: ті́льки кури́ть. Дро́ва курі́ли (сов. накурі́ли)]. • Лампа дыми́т – ля́мпа чади́ть (коптит); (производить дым) (действит. зал.) дими́ти (-млю́, дими́ш; пр. вр. дими́в, -и́ла), (сов.) надими́ти, кури́ти (-рю́, ку́риш; пр. вр. кури́в, -и́ла), (сов.) накури́ти. [Кинь лю́льку! Не дими́! – Чого́ ти в кімна́ті жарі́внею дими́ш?]. • -ми́ть трубкой, папиросой – пи́хкати, па́хкати, попи́х(к)увати [Позаку́рювали махо́ркою, хо́дять, пи́хкають (Тесл.). Попи́х(к)ують із люльо́к]; сов. в. – надими́ти, накури́ти; 2) (выкуривать, подкуривать) вику́рювати [Вику́рювати ли́са, гадю́ку = ды́мить лису, змею], підку́рювати [Підку́рювати бджіл = дыми́ть пчёл]; сов. в. – ви́курити, підкури́ти. [Ой, одрі́зала да ру́сої коси́, козака́ підкури́ла]. |
| Забира́ться, забра́ться – забира́тися, забра́тися, убира́тися, убра́тися и увібра́тися, зала́зити, залі́зти, (пренебр.) утелю́щитися, утереби́тися куди́, в що. [Ене́й на піч забра́вся спа́ти (Котл.). Зло́дій убра́вся в хи́жу. Чого́ це ти утереби́вся в льох?]. |
| Забо́й –
1) (снежный) заме́т (-ту). [Попід тина́ми та попід хата́ми понаміта́ло висо́кі заме́ти]; 2) (в шахте) піч (р. пе́чи), нора́. [А там у землі́ подо́вжня ша́хта, а в їй і по той, і по той бік на́че пече́ри, – пе́чі зву́ться. Ко́жен шахтя́р лі́зе в свою́ піч та там і руба́є ву́гіль (Загірня)]. |
| I. Зака́тывать, заката́ть –
1) см. Ука́тывать; 2) (во что-л. катя) зака́чувати, закача́ти, що в що. [Соро́чку попи́рскай, згорни́ щі́льно і закача́й ті́сно в рушни́к, щоб була́ во́гка до прасува́ння]; 3) (в раскатанное тесто) залі́плювати, заліпи́ти що в корж; загорта́ти, загорну́ти корже́м. [Заліпи́ ши́нку в корж і засу́нь у піч, хай пече́ться]; 4) куда (заключать, ссылать) – завдава́ти, завда́ти, запро(в)то́рювати, запро(в)то́рити кого́ куди́. [Завда́но його́ до в’язни́ці аж на чоти́ри ро́ки. Його́ завдаду́ть (или запрото́рять) на Сибі́р, бо він душогу́б]: 5) -та́ть розгами, плетьми на смерть – закатува́ти, заби́ти, зашмага́ти кого́ рі́зками, нагая́ми на смерть. |
| II. Зака́тывать, закати́ть –
1) зака́[о́]чувати, закоти́ти. [Закоти́ла клубо́к аж під піч]; 2) уко́чувати, укоти́ти; (только экипаж) зато́чувати, заточи́ти, (о мн.) позато́чувати. [Укоти́ли бари́ло в льох. Ой, де-ж твої́, Нечає́нку, ко́ванії во́зи? Під місте́чком Бересте́чком зато́чені в ло́зи (Дума). Вози́ у возі́вню позато́чував]; 3) -ть глаза под лоб – заво́дити, заве́сти́ (закоти́ти) о́чі вго́ру (під ло́ба), пуска́ти, пусти́ти о́чі під ло́ба. [Завела́ о́чі вго́ру і вхопи́лася за лі́вий бік – ті́льки не кри́кне (М. Вовч.). Співа́ючи пуска́в о́чі під ло́ба]; 4) (розог, плетей) си́пати, уси́пати кому́. [Уси́пано йому́ два́дцять і п’ять]. • Зака́ченный – зако́чений; уко́чений, зато́чений. |
| Зака́тываться, закати́ться за что, под что –
1) зако́чуватися, закоти́тися, (о мн.) позако́чуватися за що, під що. [Копі́йка закоти́лася під піч. О́чі йому́ аж під ло́ба закоти́лися]; 2) (о солнце, луне) захо́дити, зайти́, закоти́тися, спочива́ти, спочи́ти, ляга́ти, лягти́, запада́ти, запа́сти. [Со́нечко вже ма́ло спочива́ти. Підхо́дять до я́ру, тут їм спочи́ло як-раз со́нце]. • -ется его звезда (слава) – його́ сла́ва па́дає; 3) (смехом) розляга́тися, розлягти́ся, залива́тися, зали́тися, розтина́тися, розітну́тися смі́хом, ре́готом; захо́дитися, зайти́ся зо́ смі́ху. [Він аж зайшо́вся зо́ смі́ху]. |
| Закрыва́ть, закры́ть –
1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)]. • -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку. • -крой бутылку – заткни́ пля́шку. • -кро́й кран – закрути́ кран. • -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)]; 2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти. • -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)]. • -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку. • -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́. • -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́. • -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)]. • -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)]. • -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)]. • -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі. • -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́. • -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)]; 3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)]. • -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою. • -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)]. • -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою. • -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)]; 4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)]. • -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що. • -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою]; 5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть; 6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки). • -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти. • -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю. • Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений. • -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т. • -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання. • -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва. • -тое голосование – тає́мне голосува́ння. • -тое платье – закри́та су́кня. • -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка. • -тое море – закри́те мо́ре. • -тый слог – закри́тий склад. • -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н. • Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то. • Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено. • Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені. • Окно -то – вікно́ зачи́нено. • С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма. • С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений. • Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́. |
| Заку́тывать, заку́тать –
1) (что, чем или во что) заку́тувати, заку́тати, загорта́ти, загорну́ти, угорта́ти, угорну́ти, завива́ти, зави́(ну́)ти, (плотно) утушко́вувати, утушкува́ти у що, чим, (толст. платком) заку́шкувати, заку́шкати кого́ чим, (о мн.) позаку́тувати, повку́тувати, поза[пов]горта́ти, позавива́ти, (немного) прику́тувати, прику́тати; срвн. Завё́ртывать, Обвё́ртывать. [Заку́тав дити́ну ху́сткою. Та неду́жную дити́ну угорта́є в кожуши́ну (Щог.). Дерева́, заго́рнені у су́тінь (Коцюб.). Заку́тав їх сніг бі́лий (Мог.)]; 2) (обстанавливать для тепла) обтуля́ти, обтули́ти, затушко́вувати, затушкува́ти (напр. ха́ту); 3) -ть печь, трубу – затуля́ти, затули́ти, затика́ти, затка́ти и заткну́ти (піч, каглу́), (о мног.) позатуля́ти, позитака́ти (пе́чі). • Заку́танный – заку́таний, заго́рнений и заго́рнутий, уго́рнений, зави́(ну́)тий и зави́нений у що, чим; обту́лений, затушко́ваний; зату́лений, за́ткнутий, за́ткнений и за́тканий. |
| Залеза́ть, зале́зть куда, за что – зала́зити и заліза́ти, залі́зти, (о мног.) позала́зати, позаліза́ти куди́, за що, забира́тися, убира́тися, за[у]бра́тися, (о мног.) позабира́тися куди́, на що, за що; (взлезать) зліза́ти, злі́зти на що. [Пусти́ чо́рта в ха́ту, то він і на піч залі́зе (Приказка). Залі́з як му́ха в па́току (Номис)]. • -за́ть в душу кому – за[у]ла́зити в ду́шу кому́. • -за́ть в долги – зала́зити (залі́зти), затяга́тися в борги́, (образно) набира́тися (набра́тися) на ши́ю. • Зале́злый, Зале́зший – залі́злий. |
| Заменя́ть, замени́ть – (кого, что) заміня́ти, заміни́ти, переміня́ти, переміни́ти, заступа́ти, заступи́ти ко́го, що, става́ти, ста́ти за ко́го, за́мість ко́го; (служить чем) відбува́ти за що, за ко́го. [Це сло́во тре́ба заміни́ти и́ншим. Стари́й незду́жа, а переміни́ти ні́кому: у йо́го не було́ сині́в (Чуб. II). А на господа́рстві заступи́ти мене́ ні́кому (Мова). У за́лі містечко́вого клу́бу, що заступа́ла теа́тр, було́ по́вно наро́ду (М. Левиц.). Вона́ мені́ за́мість ма́тери ста́ла. Та воно́ не піч, а ті́льки за піч тут одбува́ (М. Вовч.)]. • -ни́ть чем – заміни́ти, об[д]міни́ти що на що. [До́сить ті́льки одміни́ти де́які старі́ слова́ на на́ші тепе́рішні (Єфр.)]. • -ни́ть тюремное заключение денежным штрафом – заміни́ти ув’я́знення на грошову́ пеню́. • Одна мысль быстро -ня́ет другую – ду́мка ду́мку побива́є. • Не могу уйти из дому, некому меня -ни́ть – не мо́жу піти́ з ха́ти (з до́му), бо нема́ кому́ заступи́ти мене́; ні від ко́го мені́ піти́ з до́му, бо са́ма-одна́. • Он -нё́н новым лицом – його́ заміни́ла (заступи́ла) нова́ люди́на. • Заменё́нный – замі́нений, перемі́нений (на ко́го, на що), засту́плений. |
| Засла́нивать и Заслоня́ть, заслони́ть – заслоня́ти, заслони́ти, затуля́ти, затули́ти, заставля́ти, заста́вити, заступа́ти, заступи́ти що, (слегка) прислоня́ти, прислони́ти. [Заслоня́ючи о́чі руко́ю від со́нця, гля́нула в його́ бік (Грінч.). Сира́я земля́ две́рі залягла́, віко́нечка заслони́ла (Мил.). Затули́ла обли́ччя рукаво́м. Моро́з затули́в шибки́ таки́ми густи́ми лиси́цями, що че́рез них знадво́ру не ви́дно, що ді́ється в ха́ті (Кониськ.) Заста́вте чимсь ля́мпу, щоб дити́ні не рі́зало сві́тло у ві́чі (Київщ.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Заступи́в вікно́ (Н.-Лев.). Мовчи́ть зру́шений, прислони́вши тро́хи обли́ччя то́гою (Л. Укр.)]. • -ть печь заслонкой – заслоня́ти, заслони́ти (затуля́ти, затули́ти) піч. [Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч.)]. • -ня́ть свет, что-л. (застить) – заступа́ти, заслоня́ти, за́стувати сві́т(ло). [Оступи́ся, не за́стуй сві́тла. Не за́стуй мені́ со́нця. Си́ла літерату́рних тво́рів, де констру́кцію за́стують дійові́ осо́би (Ніков.)]. • Заслоня́емый – засло́нюваний, зату́люваний, засту́паний, заста́влюваний, (слегка) присло́нюваний, (от света) за́стуваний. • Заслонё́нный – засло́нений, зату́лений, заста́влений, (слегка) присло́нений. |
| Заста́вливать и Заставля́ть, заста́вить –
1) (загромождать что чем) заставля́ти, заста́вити, застановля́ти, застанови́ти, захара́щувати, захара́сти́ти, захара́стрювати, захара́стри́ти, (редко) зака́стрити, (о мн.) позаставля́ти, позастановля́ти, позахара́щувати що чим. [Заста́влено весь стіл миска́ми. Уве́сь тік застано́влено стіжка́ми. Захара́стрено у ха́ті (Сл. Гр.). Сі́ни там невели́кі, та ще так зака́стрено, що й поверну́ться ні́де, – наста́влено всього́ (Сл. Гр.)]; 2) заставля́ти, заста́вити, затуля́ти, затули́ти що чим; см. Загора́живать, Заслоня́ть. [Вони́ заста́влять две́рі ме́блями і бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Затули́ піч за́слінкою]. • Заста́вленный – заста́влений, застано́влений, захара́щений, захара́стрений, (редко) зака́стрений; заста́влений, зату́лений. |
| Изуро́довать – скалі́чити, прикалі́чити, покалі́чити, (о вещи и жив. сущ.) зні́вечити, (обезобразить) знекра́сити, спотво́рити. [Вда́рив кулако́м по но́сі, прикалі́чив наві́ки (Звин.). Ізні́вечив мене́ так, що й на піч не злі́зу (Пісня). Ли́хо не вмо́рить, так спотво́рить (Номис)]. • Изуродо́ванный – скалі́чений, прикалі́чений, зні́вечений, знекра́шений, спотво́рений. • -ться – прикалі́читися, скалі́читися, скалічі́ти, зні́вечитися, спотво́ритися, бу́ти пракалі́ченим, скалі́ченим, зні́веченим, спотво́реним, знекра́шеним. [Я ще не ду́же зоста́рівся, та зні́вечився (Шевч.)]. |
| Иста́пливать, истопи́ть –
1) (печь, печку) пали́ти (в печі́, в гру́бці), напа́лювати, напали́ти (піч, гру́бку), топи́ти, ви́топити (в печі́, в гру́бці), (избу) топи́ти ха́ту и в ха́ті. [Чужу́ ха́ту топи́ть – свої́ о́чі сліпи́ть (Шейк.). До́бре напали́ піч: хліб сажа́тимемо (Звин.). Так напали́в гру́бку, що не мо́жна в ха́ті ви́сидіти (Сл. Ум.)]; 2) (воск, свинец: плавить) топи́ти, стопи́ти, розтопи́ти що (віск, о́лово); см. Растопи́ть; 3) -пи́ть судна – потопи́ти су́дна, кораблі́; 4) (истратить топкой) спа́лювати, спали́ти, випа́лювати, ви́палити чого́ (дров, вугі́лля). • Исто́пленный – напа́лений, ви́топлений; сто́плений, розто́плений; пото́плений; спа́лений, ви́палений. -ться – 1) (о печи: топиться) витопля́тися, ви́топитися, (нагреваться) напа́люватися, напали́тися. [Піч ви́топилася (Сл. Гр.). Напали́лась гру́ба до́бре (Сл. Гр.)]; 2) (о воске, свинце) топи́тися, стопи́тися, розтопи́тися; 3) -пи́ться (о мн.: утонуть) – потопи́тися; 4) спа́люватися, спали́тися, випа́люватися, ви́палитися. |
| Ка́фля и Ка́хля (из нем. Kachel) – ка́хля (-лі), ка́хель (-хля), мн. ка́хлі (-хель и -холь, -хлів). [Гру́би кахляні́: одна́ – з зеле́них ка́хель, а дру́га – з бі́лих мальо́ваних (Ол. Пчілка). Ка́хольна гру́ба з мальо́ваних ка́холь (Грінч.). Піч була́ з зеле́них водола́зьких ка́хлів (Квітка)]. |
| Класть –
1) (что куда, на что, во что) кла́сти, поклада́ти що куди́, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полага́ть 1. [По-над по́лем іде́, не поко́си кладе́, не поко́си кладе́ – го́ри (Шевч.). Взяв ляха́ми, як снопа́ми, по два ряди́ кла́сти (Гол.). Всі клейно́ди гетьма́нські на стіле́ць поклада́є (Куліш)]. • -сть каменное здание, стену, фундамент – ка́м’я[ме]ни́цю, мур, підмурі́вок мурува́ти и кла́сти. • -сть печь – ста́вити и станови́ти піч, гру́бу, комини́ (Полт.). • -сть кирпичи в ёлку – мурува́ти со́сонкою, уклада́ти це́глу со́сонкою. • -сть в кучу – на ку́пу кла́сти. • -сть деньги в банк, в сберегательную кассу – кла́сти гро́ші в банк, до ба́нку, до щадни́ці, до оща́дної ка́си. • -сть деньги на текущий счёт – кла́сти гро́ші на пото́чний (біжу́чий) раху́нок. • -сть яйца под наседку – підсипа́ти, сов. підси́пати кво́чку, о мн. попідсипа́ти квочки́. [Кво́чку підсипа́ти годи́ться уве́чері (Сл. Гр.)]. • -сть верх на стоге, см. Выводи́ть 10. • -сть поклоны – би́ти, кла́сти, поклада́ти покло́ни. • -сть основанием, в основу чего – кла́сти за осно́ву, за підва́лину чого́. • -сть крепкое основание чему – підво́дити міцну́ підва́лину під що. • -сть резкую границу между чем – станови́ти, ста́вити, кла́сти вира́зну межу́, о́бруб між чим. [Не мо́жемо ви́значити поді́ю, що вира́зний ста́вила-б о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)]. • -сть что в качестве чего – кла́сти що чим. [Козаки́ Ви́слу кла́ли поро́гом між Ляхво́ю й Ру́ссю (Куліш)]. • -сть на ноты, на музыку – заво́дити в но́ти що, компонува́ти музи́ку, уклада́ти музи́ку до чо́го. • -сть на счетах – ки́дати (прикида́ти, відклада́ти) на рахівни́ці, (щёлкая) кла́цати на рахівни́ці. • -сть в счёт – бра́ти до раху́нку, бра́ти до раху́би, (считать) лічи́ти, рахува́ти, чи́сли́ти що; срвн. Счита́ть. • Оканчивать -сть, см. Докла́дывать 1. И следа ко мне не клади́ – щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́, і сте́жки до ме́не не топчи́. • -сть в борьбе (побеждать) – боро́ти, сов. поборо́ти, зборо́ти кого́. [Не той коза́к, що поборо́в, а той, що ви́вернувся (Приказка)]. • -сть на обе лопатки – кла́сти кого́ на горб, поборо́ти кого́ навзнаки́. • -сть судно на бок – нахиля́ти судно́ на бік. • -сть приправы в кушанья – си́пати присма́ки в стра́ву, засма́чувати (стра́ву) чим, (искрошив их) си́пати за́кришку, закри́шувати чим; срвн. Заправля́ть 3. [Гарбу́з варю́, цибу́лькою закриши́ла (Сл. Гр.)]. • -сть (назначать) цену – ціни́ти, цінува́ти що, склада́ти ці́ну, визнача́ти ці́ну чому́, за що; срвн. Оце́нивать. [Не ви́йшов цінува́ти, а ви́йшов продава́ти (Приказка)]. • -сть хорошую цену – дава́ти до́бру ці́ну. • -сть резолюцию – поклада́ти, наклада́ти, кла́сти резолю́цію на чо́му. • -сть голову – наклада́ти, сов. наложи́ти голово́ю, поклада́ти, сов. положи́ти го́лову, о мн. понаклада́ти го́ловами. [Бу́ду в землі́ коза́цькій го́лову христия́нську поклада́ти (Дума)]. • -сть голову порукой – голово́ю ручи́тися за що. • -сть душу, жизнь – поклада́ти, офірува́ти життя́, ду́шу за що. • -сть душу во что – вклада́ти ду́шу в що, щи́ро ста́витися до чо́го. • -сть заботу о ком – піклува́тися, клопота́тися про ко́го и ким, дба́ти про ко́го, за ко́го, турбува́тися про ко́го и ким; см. Забо́титься. • -сть обет, зарок – поклада́ти, дава́ти обі́тницю, зарі́к, за[об]ріка́тися. • -сть знак, клеймо на чём – значи́ти, таврува́ти що, кла́сти тавро́ на чо́му. • -сть отпечаток на что – наклада́ти відби́ток, познача́тися на чо́му, (в перен. знач.) роби́ти (справля́ти) вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що; срвн. Влия́ть. • -сть конец разговору, речи – кла́сти, поклада́ти край розмо́ві, мо́ві, припиня́ти розмо́ву; срвн. Прерыва́ть. • -сть позор, пятно на кого – ганьбо́ю вкрива́ти, плямува́ти кого́; срвн. Пятна́ть 4. • -сть преграду, см. Прегражда́ть. • -сть оружие перед победителем – склада́ти збро́ю перед перемо́жцем. • Не -ди ему пальца в рот – пальця́ в рот йому́ не клади́; йому́ дай поли́ вчепи́тися, то й сви́ту здере́ (Приказка). • Не -ди́ плохо, не вводи вора в грех – недо́бре хова́єш – сам зло́дія спокуша́єш (Приказка); 2) класть яйца (о птицах) – нести́ я́йця, не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; (о змеях) кла́сти я́йця, (провинц.) чини́ти я́йця, (о насекомых) кла́сти яє́чка, черви́ти; 3) (кастрировать животных) виклада́ти, чи́стити, холости́ти, вала́шити; см. Выхола́щивать. [Виклада́ти жере́бчика. Чи́стити кабанця́. Вала́шати бара́нчика]. • Кла́денный – кла́дений, покла́дений; (кастрированный), см. Кла́деный. |
| Ко́е-куда́ – де́куди, куди́-не-куди́, аби́-куди. [Так усі́ де́куди й розійшли́сь (Сл. Гр.). Мені́ хоч аби́-куди, аби́ в ха́ту, та на піч (Сл. Ум.)]. |
| Ко́жица –
1) (на теле) шку́рка, шку́рочка (зап. шкі́рка, шкі́рочка), на́шкурок (-рка). [Хоч і ду́же вда́рив, але ті́льки зідра́в шку́рку (Сл. Ум.)]. • Верхняя, наружная -ца (надкожница), анат. – епіде́рма, на́шкурень (-рня); 2) (плёнка на молодых частях растений) шку́рка, шку́рочка (зап. шкі́рка, шкі́рочка), шкури́нка, (о)боло́на, (ум.) (о)боло́нка, (о)боло́ночка; 3) бот. (эпидерма) – епіде́рма; 4) (плодов, клубней и т. п.) шку́[і́]рка; ум. шку́[і́]рочка, шкури́нка, (обычнее) лушпа́, лу(ш)пи́на, лушпа́йка, ум. лушпа́йочка, соб. лушпа́йя (ср. р.), лушпи́ння; срвн. Кожура́ 1. [Як поло́жиш кисли́цю у піч спекти́сь то шку́рка на ній ре́пне (Дещо). Я для качо́к накриши́ла лушпайочо́к з карто́плі (Звин.)]; 5) (плева на жидкости) шку́рка, шку́рочка, плі́вка, кожу́шо́к (-шка́). [Збери́ шку́рку з гладу́щика (Брацлавщ.). Я ду́же люблю́ кожу́шок на па́ренім молоці́ (Звин.). Нічо́го вона́ так не люби́ла, як плі́вку з моло́чної ка́ші (Кон.)]. |
| Коксова́льный – коксува́льний. • -ная печь – коксува́льна піч. |
| Ку́хонный –
1) (относящ. к кухне) кухе́нний, кухня́ний, кухне́вий, пекарня́ний. [Ось і кухе́нні две́рі (Мирний). Здорове́нний кухня́ний ніж (Сл. Гр.). Прости́й кухня́ний ослі́нчик (Коцюб.). Оце́ ніж кухне́вий (Трипілля). Пекарня́ні миски́ й ложки́ (Липовеч.)]. • -ная печь – вари́ста піч; 2) (поварской) кухова́рний, кухова́рський. [Се вже спра́вді кухова́рний ви́раз (Куліш). Почала́ розпи́тувати Га́лю про яку́сь кухова́рську спра́ву (Неч.-Лев.)]. |
| Лите́йный – (від)лива́рний. • -ное дело – лива́рство. • -ный двор – лива́рний (гарма́тний) двір (р. двора́ и дво́ру), (від)лива́рня. • -ный завод, -ное заведение, см. Лите́йная. • -ный мастер, см. Лите́йщик. • -ное искусство, мастерство – лива́рництво. • -ная печь, форма – лива́рна піч (р. пе́чи), фо́рма. |
| Марте́н, Марте́новская печь – марте́н (-ну), марте́нівська піч (р. печи). |
| Мгнове́ние – мить (-ти, ж. р.), моме́нт, (народн.) мент (-ту), (не только секунда, минута) хвили́на, хви́лька, міну́та; срв. Миг 1 и Моме́нт. [Життя́ – то мить одна́, і смерть є та́кож ті́льки мить (Грінч.). Хай я умру́! бо смерть – одна́ хвили́на (Грінч.)]. • В одно -ние – в одну́ мить, в оди́н мент, одни́м ме́нтом, ми́ттю, уми́ть, уме́нт, в міну́ті, як стій; срв. Мгнове́нно. [Споло́хались пташки́ і в одну́ мить ущу́хли (Коцюб.). В оди́н мент одно́ за ’дни́м переміня́ється (Г. Барв.). Одни́м ме́нтом замішу́ й спечу́ (Сл. Ум.). Га́ля ми́ттю ки́нулась, знайшла́ кожу́х і вдягла́ бра́та (Грінч.). «Ні́коли мені́!» – Ната́лка ще́зла вмить (Гр. Григор.). І в міну́ті той іще́знув в мо́рі під водо́ю (Рудан.). Як стій відлама́в від стола́ одну́ но́гу (Франко)]. • В несколько -ний – в (за) (де)кі́лька моме́нтів, ме́нтів. [Уся́ ця поді́я ско́їлася в де́кілька ме́нтів (Крим.)]. • В то, в это -ние – на (в) ту, цю мить, тіє́ї, ціє́ї ми́ти, ту, цю мить, на (в) той, цей мент, на (в) ту, цю хвили́ну. [Забу́в на ту мить про все (Грінч.). В той мент, як Гафі́йка нагну́лась (Коцюб.)]. • В то же -ние – (в) ту-ж мить, в ту са́му мить, тіє́ї-ж (тіє́ї са́мої) ми́ти, в то́й-же (в той са́мий) мент, тіє́ї-ж (тіє́ї са́мої) хвили́ни, в міну́ті. [Впав і ту-ж мить захрі́п (Грінч.). Тіє́ї-ж ми́ти він помі́тив, що… (Грінч.)]. • Во -ние ока – як о́ком змигну́ти, як «га» сказа́ти, (шутл.) за одни́м ма́хом-па́хом. [Нау́миха, як о́ком змигну́ти, схопи́ла грама́тку та вки́нула її́ у піч (Коцюб.)]. • Каждое -ние – ко́жну мить, ко́жної ми́ти, що-ми́ти, що-ми́ть. [Зра́да надо мно́ю що-мить в’є́ться, б’є́ться (Вороний)]. • На (одно) -ние – на (одну́) мить, на (оди́н) мент, на мі́нуту, на-млі-о́ка. [Він на мить спра́вді забува́є, де він (Крим.). Бли́скавка, що на мент осія́ла (мене́) (Крим.). На міну́ту чо́рне не́бо запалахкоті́ло і пога́сло (Рудан.). И́ноді вона́ (пітьма́) немо́в підно́ситься на-млі-о́ка і ми ба́чимо про́блиски вели́ких ру́хів (Павлик)]. • Ни на одно -ние не – і на одну́ мить не, і на оди́н мент не. [І на одну́ мить не забува́ю про своє́ ли́хо (М. Грінч.)]. |
| I. На, предл. –
1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш). |
| I. Набра́сывать, наброса́ть –
1) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, наверга́ти и наве́ргувати, наве́ргати чого́ куди́, де, (во многих местах) понакида́ти и понаки́дувати, понаве́ргувати чого́ куди́, де; (сбрасывая сверху или бросая в одно место) наскида́ти чого́. [Не накида́й сті́льки дров у піч, – наки́дає тако́го, що на дві́чі ста́ло-б (Сл. Гр.). Понакида́ли ді́ти в ха́ті (Харк.). Сні́гу наве́ргало врі́вень з зага́тами (Кониськ.). Як заспіва́ю пісе́нь коза́цьких під ко́бзу, дак наскида́ють геть у ша́пку гро́шей (Куліш)]. • Сколько сору здесь -вают на улицу – скі́льки смі́ття тут накида́ють на ву́лицю; 2) (проект, план, чертёж и т. п.) накида́ти, наки́дати, наче́ркувати, наче́рка́ти, зарисо́вувати, зарисува́ти, накре́слювати, накре́сли́ти (проє́кт, план, рису́нок). [Коцюби́нський з за́хватом оповіда́в де́які сце́ни і накида́в ти́пи з майбу́тнього рома́на (Єфр.). На пе́рвому а́ркушику наче́ркано перо́м, без ко́льору, косте́л (Куліш). Що начерка́в, то так в друка́рню і несе́ (Основа 1861)]. • -са́ть начерно – наки́дати на́чорно що. • Наскоро -са́ть на бумаге свои мысли, план – нашвидку́ наки́дати на папе́рі свої́ думки́, план. [Ві́льно чита́тиму все, що він там ма́є наки́дати на папе́рі (Крим.)]. Набро́санный – 1) наки́даний, наве́рганий, понаки́даний, понаки́дуваний, понаве́ргуваний; 2) наки́даний, наче́рканий, зарисо́ваний, накре́слений. |
| Нагоре́лый – нагорі́лий, наго́рений; напа́лений, розпе́чений. [Нагорі́лий ґніт (Мирг.). Напа́лена піч (Київ). Розпе́чена це́гла (Канівщ.)]. |
| Нагрева́ть, нагре́ть –
1) нагріва́ти, грі́ти, нагрі́ти, вигріва́ти, ви́гріти, у[о]гріва́ти, у[о]грі́ти, пригріва́ти, пригрі́ти, (о мног.) понагріва́ти, повигріва́ти, повгріва́ти, попригріва́ти. [Ну, то й спра́вді нагріва́й окро́пу (Рудч.). Гру́бка до́бре нагріва́є ха́ту (Київщ.). Окро́пи грі́ти (Рудч.). Лежи́ть собі́ про́ти со́нця, живі́т вигріва́є (Рудан.). Леда́чого і кожу́х не вгрі́є (Грінч. I)]. • Эту комнату одною печью не -гре́ешь – ціє́ї кімна́ти одно́ю гру́бою не нагрі́єш, (не вгрі́єш, не огрі́єш). • -гре́й железо путём – нагрі́й залі́зо як слід (до́бре); 2) нагріва́ти, нагрі́ти. • -ть место – нагріва́ти, нагрі́ти мі́сце. • Он нигде себе места не -гре́ет – він ніде́ собі́ мі́сця не нагрі́є. • -ть руки у чего (перен.) – грі́ти, нагрі́ти (погрі́ти) ру́ки (кише́ню) коло чо́го, чим, напха́ти кише́ню коло чо́го, поживи́тися коло чо́го; срв. Поживля́ться. [Бу́де чим ру́ки погрі́ти (Номис)]. • -ре́ть себе плечи – нагрі́ти собі́ пле́чі, (перен.) намаха́тися; 3) (колотить) лупцюва́ти, налупцюва́ти, м’я́ти, намина́ти, нам’я́ти, дуба́[о́]сити, надуба́[о́]сити, гамсе́лити, нагамсели́ти, грі́ти, нагрі́ти кому́ що. • -реть бока, шею кому – надава́ти стусані́в під бо́ки, напа́рити (полата́ти) бо́ки, нам’я́ти в’я́зи, надава́ти по потили́ці кому́. • Нагре́тый – нагрі́тий, ви́грітий, у[о]грі́тий, пригрі́тий, понагрі́ваний и т. п. -ться – 1) нагріва́тися, грі́тися, нагрі́тися, понагріва́тися; бу́ти нагрі́ваним, нагрі́тим, понагрі́ваним и т. п. [Як їсть – так нагрі́ється, а як ро́бить – так ізме́рзне (Номис). Горн пала́в, залі́зо грі́лось (Грінч.). Гру́би до́бре понагріва́лися (Васильківщ.). Уже́ попригріва́лися окро́пи (Сл. Гр.)]. • Комната уже -гре́лась – у ха́ті вже нагрі́лося, ха́та вже огрі́лася. • Вода в комнате -гре́лась – вода́ в ха́ті нагрі́лася. • В печи -гре́лось – у печі́ (в гру́бі) напали́лося (нагрі́лося). • Печь -гре́лась – піч (гру́ба) напали́лася (нагрі́лася). [Напали́лася гру́ба до́бре (Сл. Гр.)]; 2) (вдоволь, сов.) нагрі́тися (грея) попогрі́ти (досхочу́), (греясь) попогрі́тися (досхочу́), (о мног.) понагріва́тися. |
| Нака́ливать, -ся и Накаля́ть, -ся, накали́ть, -ся –
1) (раскалять, -ся) розжа́рювати, -ся, розжа́рити, -ся, розпіка́ти, -ся, розпекти́, -ся, (о мног.) порозжа́рювати, -ся, порозпіка́ти, -ся; бу́ти розжа́рюваним, розжа́реним, розпе́ченим, порозжа́рюваним. [Земля́ була́ на́че розжа́рена і ди́хала немо́в-би вогне́м (Крим.). Мішко́м роздима́ється вого́нь, щоб залі́зо розпіка́лося (Звин.). Залі́зні дахи́ порозпіка́лися (Звин.)]. • -ля́ть, -ли́ть печь, плиту – роз[на]жа́рювати, роз[на]жа́рити, напа́лювати, напали́ти піч (комнатную: гру́бу), плиту́, (о мног.) пороз[пона]жа́рювати, понапа́лювати пе́чі и т. д. [Він плиту́ як нажа́рив, так про́сто черво́на ста́ла (Чигиринщ.)]; 2) -ли́ть орехов, ягод и т. п. – насма́жити, напря́жити горі́хів, ягід и т. п. Накалё́нный – 1) розжа́рений, розпе́чений, порозжа́рюваний; нажа́рений, напа́лений, понажа́рюваний, понапа́люваний; 2) насма́жений, напря́жений. |
| На́ново, нрч. – за́ново, на́ново. [Так з не́ї нечи́ста си́ла й ви́йшла, мов охристи́ли її́ за́ново (Рудч.). Розки́дав піч та на́ново склав (Київщ.)]. |
| II. Наса́живать, насажа́ть –
1) (растений) наса́джувати, насади́ти, насаджа́ти, понаса́джувати чого́; срв. Насажда́ть 1; 2) (во множестве кого) наса́джувати, саджа́ти и сади́ти, насади́ти, понаса́джувати, садови́ти, насадови́ти кого́. [Насадови́ла госте́й, що сі́сти не мо́жна (Сл. Гр.)]. • -жа́ть в тюрьму кого – насади́ти, насаджа́ти, понаса́джувати насадови́ти, вки́нути, заки́нути, повкида́ти, позакида́ти у в’язни́цю кого́. • -жа́ть кур на яйца – попідсипа́ти куре́й (квочо́к). • -ть рыбы в садок – напуска́ти, напусти́ти, понапуска́ти ри́би в кіш (в саж, в са́джал[в]ку); 3) оселя́ти и осе́лювати, осели́ти, поосе́лювати, оса́джувати, осади́ти, саджа́ти, посади́ти, пооса́джувати кого́; срв. Поселя́ть; 4) -жа́ть кого во что, на должность – понастано́влювати и понастановля́ти, попризнача́ти кого́ ким и на ко́го, за ко́го; 5) -жа́ть заплат, пуговиц – понашива́ти (понаставля́ти) лато́к, пона[попри]шива́ти ґу́дзиків. • -жа́ть мушек – поналі́плювати му́шок. • -жа́ть хлеба в печь – насаджа́ти (повса́джувати) хлі́ба в піч. Наса́женный – 1) наса́джений, понаса́джуваний; 2) наса́джений, насадо́влений, понаса́джуваний; вки́нутий, заки́нутий, повки́даний, позаки́даний; напу́щений; 3) осе́лений, оса́джений, поосе́люваний, поса́джений, пооса́джуваний; 4) понастано́влюваний, попризна́чуваний; 5) понаши́ваний, поприши́ваний; поналі́плюваний. -ться – 1) наса́джуватися, бу́ти наса́джуваним, наса́дженим, понаса́джуваним и т. п.; 2) (вдоволь: сажая растенья, усаживая кого; сов.) насаджа́тися, насади́тися, насадови́тися. |
| Наставля́ть, наста́вить –
1) чего – наставля́ти, наста́вити и понаставля́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, понастановля́ти и понастано́влювати чого́. [Круго́м наста́вили ми́сок (Котл.). Поналива́ла у казани́ оли́ви і понаставля́ла у піч (Рудч.). Наї́дків, напи́тків понастано́влювала (М. Вовч.)]; 2) см. Надставля́ть. • -ть рога кому – наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити ро́ги кому́; 3) (направлять, приготовлять постановкой) наставля́ти, наста́вити, (о мног.) пона́ставля́ти що; см. Наводи́ть 2. • -ть западню (ловушку) – наставля́ти, наста́вити па́стку. • -ть копьё – наставля́ти, наста́вити, насторо́жувати, насторожи́ти спи́са. [Гайдама́ка стої́ть, ви́ставивши но́гу в сап’я́нці і насторожи́вши спи́са (Куліш)]. • -ть самовар – ста́вити, поста́вити, наставля́ти, наста́вити, настановля́ти, настанови́ти самова́р(а). [Поста́в самова́р! (Брацл.). Самова́ри наставля́є (Звин.). Настанови́-но самова́ра! (Липовеч.)]. -ть уши, см. Нава́стривать уши; 4) кого – нав[у]ча́ти, навчи́ти (на (до́брий) ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, напу́чувати, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти, ра́дити, пора́дити, нава́жувати, настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, (надоумлять) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́. [А ма́ти хо́че науча́ти, так солове́йко не дає́ (Шевч.). Почну́ на до́брий ро́зум навча́ти, – як умі́ю, так і навча́ю (М. Вовч.). Ба́тько нау́ку мені́ дава́в, щоб я худо́бу жа́лував (Харківщ.). «Ти не пови́нна хова́тися з ним по за́кутках», – напу́чувала Навро́цька (Н.-Лев.). Не було́ кому́ нарозуми́ти сироту́ (Канівщ.). Це він так пора́див нас (Звин.). «Будь покі́рна», – нава́жують, – «та до робо́ти щи́ра» (М. Вовч.). Він там вас настано́ве, що да́лі тре́ба роби́ти (Мирний)]. • -ть на что – навча́ти, навчи́ти на що и чого́, напу́чувати, напути́ти, направля́ти, напра́вити, наверта́ти, наверну́ти, призво́дити, призве́сти́ на що. [Ви його́ на добро́ навчите́ (М. Вовч.). Лихо́го на до́бре не на́вчиш (Приказка). Одда́м до шко́ли, мо́же там його́ на до́бре напра́влять (Звин.). Вони́ сами́ мене́ на це призво́дили (Крим.). Якби́-ж ви на до́бре призво́дили, а то все на лихе́ (М. Грінч.)]. • -ть на ум – настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, наверта́ти, наверну́ти, наво́дити, наве́сти́, навча́ти, навчи́ти на (до́брий) ро́зум, навча́ти, навчи́ти ро́зуму. [Настанови́ли на ро́зум (Сл. Гр.). Хто його́ на ро́зум до́брий наставля́в? (М. Вовч.). На до́брий ро́зум наверну́ти (М. Вовч.). Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум! (Звин.). Я її́ ро́зуму навча́ла (М. Вовч.)]. • -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) – напу́чувати, напути́ти на до́бру (спасе́нну) путь, нало́млювати, наломи́ти на до́бру путь (доро́гу); срв. Направля́ть (3) на путь. [Він тебе́ годува́в, рости́в, на до́бру путь напу́чував (Мирний). На спасе́нну путь напути́в (Рада). Наломи́ти свого́ вихо́ванка на до́бру доро́гу (Франко)]. Наста́вленный – 1) наста́влений, настано́влений, понастано́влюваний; 2) см. Надста́вленный; (о рогах) наста́влений; 3) наста́влений; насторо́жений; наве́дений; поста́влений: (об ушах), см. Навострё́нный (под Нава́стривать); 4) на́вче́ний, нау́чений, напу́чений, нарозу́млений; напоу́млений. -ться – 1) наставля́тися, наста́витися, настановля́тися, настанови́тися, понаставля́тися, понастановля́тися; бу́ти настано́влюваним, наста́вленим, настано́вленим, понастано́влюваним и т. п.; срв. Наставля́ть 1 и 3; 2) см. Надставля́ться; 3) навча́тися, навчи́тися, напу́чуватися, напути́тися; бу́ти на́вчаним, напу́чуваним, на́вче́ним (нау́ченим), напу́ченим и т. п. |
| I. Ната́пливать и Натопля́ть, натопи́ть –
1) (печь, избу) напа́лювати, напали́ти, нато́плювати, натопи́ти (піч, гру́бу, ха́ту и в печі́, в гру́бі, в ха́ті), (о мног.) понапа́лювати, понато́плювати (пе́чі, гру́би, хати́ и в печа́х, у гру́бах, у хата́х). [Напали́ли в гру́бці, що в ха́ті не вси́диш (Сл. Ум.). Натопи́ ха́ту (Номис)]; 2) (жиру, воску и т. п.) нато́плювати, натопи́ти, (о мног.) понато́плювати чого́; (молока) напря́жувати, напря́жити, (о мног.) понапря́жувати (молока́). [Понато́плювати сма́льцю (Богодух.)]. Нато́пленный – 1) напа́лений, нато́плений, понапа́люваний, понато́плюваний; 2) нато́плений, понато́плюваний; напря́жений, понапря́жуваний. -ться – 1) напа́люватися, напали́тися, понапа́люватися; бу́ти напа́люваним, напа́леним, понапа́люваним и т. п. [Напали́лася гру́ба до́бре (Сл. Гр.). Понато́плювалися хати́ (Сл. Гр.)]; 2) (вдоволь, сов.) – а) напали́тися, натопи́тися, попопали́ти, попотопи́ти (досхочу́), (о мног.) понапа́люватися, понато́плюватися; б) натопи́тися, попотопи́ти (досхочу́), (о мног.) понато́плюватися; напря́житися, попопря́жити (досхочу́), (о мног.) понапря́жуватися. Срв. Топи́ть. |
| Не́годь –
1) (о вещах) – (соб.) не́гідь (-годи), непо́тріб (-би, ж. р. и -бу, м. р.), (отброс) по́кидь (-ди), (об одном предмете) непо́тріб, поки́дьок, (-дька, м. р.), поки́дька (-ки, ж. р.), поки́дище, нікче́мниця, (шутл.) наді́бок (-бка) у піч. [Поки́нули вони́, я́ко не́гідь, бага́тства свої́ (Куліш). В реда́кцію не прийняли́ його́ тво́рів, як непо́тріб (Н.-Лев.). Ви́кинув геть цей непо́тріб (коха́ння) (В. Підмог.). Вважа́ти украї́нську мо́ву за мо́ву, а не за поки́дьок (Грінч.). Що я вам за поки́дище?! (Звин.)]; 2) (о людях) – (соб.) не́гідь (-годи), непо́тріб (-би), (об одном человеке) поки́дьок. [Чи давно́ поки́дьком був, ба – зе́млю вже купи́в! (Грінч.)]. |
| Обжига́тельный – випа́лювальний, випальни́й. [Випа́лювальна піч]. |
| Открыва́ть, откры́ть –
1) что – відкрива́ти, відкри́ти, (о мног.) повідкрива́ти, (а теснее: что-л. затворённое) відчиня́ти, відчини́ти, розчиня́ти, розчини́ти (напр., две́рі, воро́та, ха́ту, вікно́, скри́ню) (о мног. повід[роз]чиня́ти), (немного) відхиля́ти, відхили́ти, (гал.) отворя́ти, отвори́ти, розтворя́ти, розтвори́ти (две́рі, вікно́, о́чі); (что-л. закрытое, сомкнутое) відкрива́ти, відкри́ти, відтуля́ти, відтули́ти (димаря́, піч, гу́би) [Дити́на відтули́ла рукаво́м засло́нене лице́ (Васильч.)], відтика́ти, відітка́ти, відіткну́ти, відти́кати, (о мног.) повідтуля́ти, повідтика́ти; (что-л. завешанное) відсло́нювати, відслоня́ти, відслони́ти (запо́ну, покрива́ло), (о мног.) повідсло́нювати. [Підхо́дить до закри́тої ста́туї, бере́ за покрива́ло, тро́хи одслоня́є його́ (Л. Укр.)]; (что-л. завёрнутое) від[роз]горта́ти, від[роз]горну́ти; (что-л. замкнутое) від[роз]мика́ти, від[роз]імкну́ти (скри́ню). • -ва́ть глаза – розплю́щувати, розплю́щити, розмика́ти, розімкну́ти, розніма́ти, розня́ти о́чі. • -ва́ть рот, уста – роззявля́ти, роззя́вити, розтуля́ти, розтули́ти, розмика́ти, розімкну́ти, відкрива́ти, відкри́ти ро́та, уста́. • -вать книгу – розгорта́ти, розгорну́ти кни́гу (кни́жку). • -ва́ть бутылку – відтика́ти, відіткну́ти пля́шку. • -вать грудь – розхри́стувати, розхри́стати гру́ди, (себе) розхри́стуватися, розхри́статися. • -вать волосы (о замужней женщине) – воло́ссям (во́лосом) или косо́ю світи́ти. • -ва́ть стену – (камен.) відмуро́вувати, відмурува́ти, (деревянную) розбира́ти, розібра́ти. • -ва́ть нож – розніма́ти (розня́ти) ніж или ножа́; 2) кому что (тайну, неведомое) – відкрива́ти, відкри́ти, виявля́ти, ви́явити, об’явля́ти, об’яви́ти, викрива́ти, ви́крити що кому́ (доверить) звіря́ти, зві́рити кому́ що. • -кры́ть кому всю истину, тайну, намерения – відкри́ти (ви́явити) кому́ (перед ким) всю пра́вду, та́йну (таємни́цю, таїну́), за́міри. • -ва́ть (-кры́ть) душу, сердце – розгорта́ти (-рну́ти) перед ким, відкрива́ти (-кри́ти) кому́, перед ким ду́шу, се́рце. • -ва́ть преступление, виновника, сообщника – викрива́ти зло́чин, винува́тця, това́риша. См. Обнару́живать; 3) (узнавать неведомое дотоле) назнава́ти, назна́ти, наві́дати, ви́знати, (о мног.) поназнава́ти; 4) (находить, обретать) відкрива́ти, відкри́ти, з[від]нахо́дити, з[від]найти́, ви[від]шу́кувати, ви́[від]шука́ти, викрива́ти, ви́крити що. [Колу́мб відкри́в (з[від]найшо́в) Аме́рику. Відшука́ли вели́кі по́клади (залежи) кам’яно́го ву́гля]; 5) (изобретать) винахо́дити, ви́найти що; 6) (заводить что-л.) відкрива́ти, відкри́ти, заво́дити, заве́сти, запрова́джувати, запрова́дити, заклада́ти, закла́сти, заложи́ти. • -ва́ть (-кры́ть) школы, больницы – відкрива́ти (-кри́ти), заво́дити (-ве́сти) шко́ли, ліка́рні. • -ва́ть (-кры́ть) лавку, книжный магазин, фабрику – заклада́ти (-кла́сти), заложи́ти, відкрива́ти (-кри́ти) крамни́цю, книга́рню, фа́брику; (начинать) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти. • -кры́ть кампанию, пальбу – поча́ти, розпоча́ти війну́, стріляни́ну. • -кры́ть трамвайное движение, воздушное сообщение – розпоча́ти трамва́йний рух, повітряне́ сполу́чення; 7) что-л. публично (собрание, заседание, праздник, памятник…) – розпочина́ти, розпоча́ти, відкрива́ти, відкри́ти збо́ри, засі́дання, свя́то, відкрива́ти па́м’ятник. • -ва́я собрание, предлагаю избрать председателем… – розпочина́ючи збо́ри, пропону́ю на (за) го́лову обра́ти… |
| Отсла́нивать и Отслоня́ть, отслони́ть – відтуля́ти, відтули́ти, відсло́нювати и відслоня́ти, відслони́ти що. • -ни́ть печь, окно (окна) – відтули́ти, відслони́ти піч, відтули́ти вікно́ (повідтуля́ти ві́кна). • -ни́ть лестницу – відста́вити драби́ну. • Отслонё́нный – відту́лений, відсло́нений. |
| Перелё́живать, перележа́ть –
1) (лежать слишком долго) переле́жувати, переле́жати, (зап.) обле́жувати, обле́жати. [Як обле́жить льон, то насі́ння облети́ть (Вх.)]; 2) (где, неск. времени) переле́жувати, переле́жати. [Лізь на піч, переле́жиш там хоро́бу]; 3) (руку, ногу, бока) переле́жувати, перележа́ти, (о мног.) попереле́жувати що. [Переле́жав бо́ки, аж боля́ть]. См. Отлё́живать; 4) (портиться от лёжки), см. Перелё́живаться. |
| Печь, сущ. ж. р., ум. пе́чка – піч (р. пе́чи), ум. пі́чка, пі́чечка, (небольшая для варки пищи летом во дворе или в сенях) каби́ця, каби́чка. • Кухонная печь – вари́ста піч. • Печь голландская, комнатная – гру́ба, ум. гру́бка. • Класть печь – станови́ти (ста́вляти) піч, гру́бу. • Затопить печь – розпали́ти піч, гру́бу, запали́ти, розпали́ти, затопи́ти, розтопи́ти в печі́ (в гру́бі). • Из семи пече́й хлеб едал – бува́в у бува́льцях. • В печи́ уже совершенно погасло – в печі́ вже ні ху́ху, ні ду́ху. • Что в печи́, то на стол мечи – що ха́та ма́є, тим і прийма́є; чим ха́та бага́та, тим і ра́да. • Печь банная для пара – ка́м’янка. • Обжигальная печь – го́рен (-рна) и го́рно (-рна, ср. р.), (для выжига извести) вапня́рка, вапе́льня, (гончарная) ганча́рська піч, ганча́рський го́рен; (для обжига кирпичей) гарто́вня, па́лянка. • Плавильная, доменная печь – гама́рна піч, гама́рня, гу́та; (коксовальная) ко́кусна піч. • Стекловарная печь – гу́та. • Печь для гонки смолы – маза́рня. • Печь для выжигания угля – угля́рня. |
| Пищева́рный – вари́стий. [Вари́ста піч]. |
| Подка́лывать, подколо́ть –
1) підко́лювати, підколо́ти; (ножём) підколо́ти, шпортону́ти ноже́м. [Підколо́ла го́лкою під ні́готь. Його́ на ву́лиці хтось шпортону́в ноже́м під ре́бра]; 2) (булавкой) підшпи́лювати, підшпили́ти. [Підшпили́ спідни́цю, бо забо́втаєш]; 3) (дров) підру́бувати, підруба́ти. [Підруба́й дрове́ць ще, бо не ста́не піч ви́топити]. • Подко́лотый – підко́лений, підшпи́лений, підру́баний. |
| Подта́пливать, подтопля́ть, подтопи́ть –
1) (водою) підто́плювати, підтопи́ти, (о мног.) попідто́плювати; 2) -та́пливать, подтопи́ть (печь) – підпа́лювати, підпали́ти, підтопи́ти (піч, у печі́). [Підтопи́ли в печі́, грі́ли окро́пи (П. Мирн.)]; 3) подтопи́ть масла, воску (растопив прибавить) – підто́плювати, підтопи́ти. Подто́пленный – 1) підто́плений, (о мног.) попідто́плюваний; 2) підпа́лений, підто́плений. -ся – 1) підто́плюватися, підтопи́тися, бу́ти підто́пленим; 2) підпа́люватися, підпали́тися, бу́ти підпа́леним; 3) (снизу) підто́плюватися, підтопи́тися. [Ма́сло внизу́ вже підтопи́лось]. |
| Поста́вить –
1) поста́вити, постанови́ти, (только о многих предметах) поста́вляти що куди́; (усилит.: много и часто) попоста́вити, попоста́вляти; см. Ста́вить. [Семе́н ви́йняв з-під поли́ о́ко горі́лки й поста́вив на столі́ (Коцюб.). Постанови́ли сто́личок, горі́лку, зеле́ну ча́рочку і ковбаси́ (М. Вовч.). Ой ви́копай, ма́ти, глибо́кую я́му та похова́й, ма́ти, сю сла́вную па́ру, та поста́вляй, ма́ти, хрести́ золоті́ї (Метл.). А моли́лася скі́льки… що свічо́к тих попоста́вила (Кониськ.)]. • -вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь – заста́вити (застанови́ти) го́рщик, чаву́н, обі́д, позаставля́ти (позастановля́ти), поста́вляти го́рщики, чавуни́ в піч. [Обі́д застанови́ла, хліб посади́ла (Г. Барв.). Уби́в ба́тенько тете́ру, заста́вила ма́тінка вече́ру (Козел.). Так-сяк поста́вляла що тре́ба в піч (Грінч.)]. • -вить избу, строение – поста́вити, ви́ставити, покла́сти ха́ту, зве́сти, ви́вести будо́ву. [Семе́н Яроше́нко покла́в собі́ ха́ту при доро́зі (Маковей). Два ро́ки мину́ло, за́ки покла́в ха́ту (Стеф.)]. • -вить ворота – покла́сти воро́та. [Тут Яросла́в Му́дрий воро́та покла́в (Маковей)]. • -вить каменную ограду – ви́мурувати мур. • -вить памятник умершему другу – поста́вити, зве́сти па́м’ятник поме́рлому дру́гові. • -вить леса вокруг здания – зроби́ти ришто́вання навко́ло буди́нку, обриштува́ти буди́нок. • -вить шатёр – нап’я́сти́ наме́т, шатро́, зіп’я́сти курі́нь. [Я на башта́ні́ вже зіп’я́в яки́йсь курі́нчик та й спа́тиму там, хоч-би́ й дощ (Звин.)]. • -вить самовар – настанови́ти и наста́вити самова́р(а). • -вить силок – за[на]ста́вити сильце́. [Стріле́ць сильце́ заста́вив, спійма́лась пта́шка вмить (Франко)]. • Не знаю, куда -вить мою мебель – не зна́ю, де-б поста́вляти мої́ ме́блі. • -вить на колени – поста́вити (поста́вля́ти) на колі́на (навко́лішки) кого́. • -вить кого на ноги – зве́сти, зіп’я́сти, поста́вити кого́ на но́ги. [Ота́к і звів чолові́ка на но́ги (Кониськ.). Скі́льки то стра́тили, по́ки чолові́ка на но́ги поста́вили (Мирн.)]. • -вить сына на квартиру – поста́вити (постанови́ти) си́на на ква(р)ти́ру, на ста́нцію. [У тіє́ї Петро́вої поста́вили Анто́ся на ста́нцію, як ото́ ба́тько йому́ вмер (Свид.)]. • -вить солдат на постой – поста́вити салда́тів (козакі́в) на пості́й (на посто́янку). • -вить лошадь на конюшню – поста́вити, уста́вити коня́ до ста́йні, до кінни́ці. [Ко́ничка вста́вте до кінниче́йки (АД. Гр.)]. • -вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу – поста́вити, упорядкува́ти, нала́годити, наладна́ти як слід господа́рство, підприє́мство, видавни́цтво, робо́ту. • -вить кому закуску, бутылку водки, вина – поста́вити, доста́чити кому́ за́куску, пля́шку горі́лки, вина́. [Частува́в нас і за́куску доста́чив (Звин.)]. • -вить пьявки, банки – припусти́ти п’я́вки́, поста́вити ба́ньки. • -вить знак, отметку на чём-л. – покла́сти знак, за́значку на чо́му. • Я -вил свои часы по солнцу – я поста́вив, наста́вив свого́ годи́нника за со́нцем. • -вить солдат в строй, в боевой порядок – ушикува́ти салда́тів (козакі́в). • -вить оперу (пьесу) на сцену – ви́ставити о́перу (п’є́су). • Этого нельзя -вить на одну доску – цього́ не мо́жна поста́вити на́рівні. • -вить что над чем, выше чего – поста́вити, перева́жити що над що. [Му́сить у гре́цьку ві́ру охристи́тись і по всій Литві́ і По́льщі гре́цьку ві́ру над лати́нство перева́жити (Куліш)]. • -вить кого, что выше всего – над усе́ поста́вити, над усе́ вшанува́ти кого́, що. [Пови́нність я над все ушанува́в (Грінч.)]. • -вить кому в упрёк что-л. – поре́мствувати на ко́го за що, за дога́ну кому́ що взя́ти. [Пе́вне ніхто́ за те на ме́не не поре́мствує (Куліш)]. • -вить кому на вид что – ви́нести кому́ перед о́ко що, зверну́ти чию́ ува́гу на що, пода́ти кому́ на ува́гу, ви́ставити, завва́жити кому́ що. • -вить кому в большую заслугу что-л. – призна́ти кому́ (за) вели́ку заслу́гу, що… • -вить в счёт кому что – поста́вити, записа́ти на раху́нок кому́ що; (переносно) узя́ти, залічи́ти на карб кому́ що. • Ни во что -вить кого – за ніза́що взя́ти кого́. [Взяли́ сироти́ну лю́ди за ніза́що (Грінч.)]. • -вить кого втупик – оступа́чити, в тісни́й кут загна́ти кого́. • -вить кого в затруднительное положение – на слизьке́ загна́ти кого́. • -вить кого в необходимость – зму́сити, приму́сити кого́. • -вить кого в известность о чём – повідо́мити, сповісти́ти кого́ про що, за що. • -вить меж себя завет – між собо́ю умо́ву покла́сти. • -вить кого кем (над кем, над чем), см. Поставля́ть. • Поста́вленный – поста́влений, постано́влений, поста́вляний. • -ный в строй, в боевой порядок – ушико́ваний. [Огне́нні во́їни на хма́рах воюва́лись, вшико́вані як слід по-військово́му (Куліш)]. • -ный на сцену – ви́ставлений (на сце́ні); 2) см. Поставля́ть. |
| I. Пота́пливать, потопи́ть –
1) (печь, избу) пали́ти (и́ноді: в печі́, в ха́ті), напали́ти (в печі́, в ха́ті и піч, ха́ту), топи́ти (и́ноді), (некот. время) попали́ти (в печі́, в ха́ті), потопи́ти (в печі́, в ха́ті и піч, ха́ту) яки́йсь час; (протапливать) пропа́лювати, пропали́ти (в печі́, в ха́ті), прото́плювати, протопи́ти (в печі́, в ха́ті и піч, ха́ту). • -ваем печки через день – па́лимо в гру́бах через день; 2) (воск, олово – плавить) топи́ти (и́ноді), розто́плювати, розтопи́ти, (о мн.) порозто́плювати (віск, о́лово). |
| Прики́дывать, прикида́ть и прики́нуть –
1) что к чему (прибросать) – прикида́ти, прики́нути, (о мн.) поприкида́ти що до чо́го; см. Прибра́сывать. [Прикида́ти зе́млю до огоро́жі, до стіни́, до де́рева]; 2) что кому, к чему (прибавлять) – прикида́ти, прики́нути, докида́ти, доки́нути, накида́ти, наки́нути що кому́, що до чо́го; срв. Прибавля́ть. [Дові́давшись, що земля́ подоро́жчала, прики́нули й собі́ по карбо́ванцю на десяти́ні (Грінч.). Купи́ла в йо́го дві со́тні огіркі́в, так він мені́ деся́ток доки́нув без гро́шей (М. Грінч.). Підки́нь дров у піч]. • Дёшево даёшь, -ки́нь хоть рублик – де́шево дає́ш, наки́нь (прики́нь) хоч карбо́ванчика. • -ки́нуть кому ребёнка (подбросить) – підки́нути кому́ дити́ну; 3) кому что (забраковать) – прикида́ти, прики́нути. [Кравчи́ха пога́но су́кню поши́ла, так я їй і прики́нула. Попроха́ла мене́ ху́стку купи́ти, а тоді́ й прики́нула ме́ні: «не така́» ка́же (М. Грінч.)]; 4) что (примерять) – прикида́ти, прики́нути, приміря́ти, примі́рити що. [А прики́нь-но свити́ну, чи не ву́зька на те́бе]; 5) что на вес (проверять) – прики́дати, прики́нути, прива́жувати, прива́жити, (на счёт, на меру: проверять, рассчитывать) прикида́ти, прики́нути що. [Прики́нув на ру́ку (на о́ко) – ні, не бу́де трьох ху́нтів. Прива́жує на руці́, мов си́лу в йо́му зна (Квітка). Щось обмірко́вував, прикида́в, обрахо́вував (Коцюб.)]. • -ки́нь на счотах, много ли всего будет – прики́нь-лиш на рахівни́ці, чи бага́то бу́де. • Прики́нутый – прики́нутий, доки́нутий. |
| Присла́нивать и Прислоня́ть, прислони́ть –
1) приставля́ти, приста́вити, приту́лювати и притуля́ти, притули́ти, прихиля́ти, прихили́ти, припира́ти, припе́рти що до чо́го, о(б)пира́ти, о(б)пе́рти що об що и на що. [Ски́нув з плеча́ самопа́л і припе́р його́ до стіни́ пече́ри (Маковей)]. • -ни́ть печь – заслони́ти, затули́ти піч. Присло́ненный – 1) приста́влений, приту́лений, прихи́лений, припе́ртий до чо́го, о(б)пе́ртий об що и на що. [Поба́чив гірни́чий дзюба́к опе́ртий о сті́нку што́льні (Франко)]; 2) (о печи) засло́нений, зату́лений. |
| Присту́п, Присту́пок – схі́дець (-дня); при́містка. См. Подно́жка. [Тисо́ві сі́нці, яворо́ві схі́дці (Пісня). Примости́ при́містку, щоб на піч вила́зити (М. Грінч.)]. |
| Пропека́ть, -ся, пропе́чь, -ся – у[ви]піка́ти, -ся, у[ви]пекти́, -ся, пропіка́ти, -ся, пропекти́, -ся, (о мн.) повипіка́ти, -ся, попропіка́ти, -ся. [Піч не напали́ли до́бре, і хліб не ви́пікся]. • Пропечё́нный – упе́чений, ви́печений, пропе́чений. |
| Пыша́ть, пыхну́ть –
1) см. Пы́ха́ть 1; 2) (о пламени, жаре) паші́ти (3 л. ед. паши́ть и па́ше), пахну́ти, палахкоті́ти, палах(ко)ну́ти, жахті́ти, жахну́ти, са́пати (3 л. са́пле и са́пає), сапну́ти; (вырываясь языками) шуга́ти, шугну́ти и шага́ти, шагну́ти. [Со́нце стої́ть ви́соко, розпе́чена земля́ паши́ть ко́жною гру́дочкою, ко́жним камі́нчиком (Коцюб.). Натопи́в піч, аж жахти́ть (Харк.). А се́рденько, немо́в той жар, жахті́ло (Куліш). З пе́чи по́лум’я так і шага́є (Черніг.). Од його́ по́статі так і паші́ло вели́чністю (Грінч.)]. • От печки так и -шет – від пе́чи так і паши́ть. • Полымя так и -шет – по́лум’я так і па́ше, палахкоти́ть, жахти́ть, шуга́є. • Изо рта полымя -шет – з ро́та по́лум’я па́ше, са́пле и са́пає. [А по́лум’я з ро́та так і па́ше, так і па́ше (Рудч.). З ро́та по́лум’я са́пле (Осн. 1861). Так і са́пає по́лум’я (Грінч.)]. • От него так и -шет (жаром) – від ньо́го так і паши́ть, палахкоти́ть. [Дити́на така́ гаря́ча, так і палахкоти́ть від не́ї (Н. Вол.). По́тім поси́нів геть, а паші́ло від не́го огне́м (Стефаник)]. • От него так и -шет здоровьем – від ньо́го так і паши́ть здоро́в’ям, здоро́в’я в ньо́го так і сві́титься. • Пы́шущий здоровьем – розкі́шний. [Така́ розкі́шна дити́на (Звин.)]; 3) (чувствам) палахкоті́ти, горі́ти; срв. Пыла́ть 2. • Он -шет гневом, злобою, мщением – він палахкоти́ть, гори́ть гні́вом, злі́стю, по́мстою. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого: • аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку; • Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…]; • всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.); • Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити; • давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати; • дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися); • делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш; • если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…; • знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас; • знаете [ли] – знаєте, бачте; • знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.); • знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.); • знай наших! – отакі наші!; • знай [себе] – знай [собі]; • знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте); • знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого; • знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти; • знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки; • знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах); • знать меру – знати міру; • знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що; • знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу; • знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка; • знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці; • знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло); • знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг; • знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега; • знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах); • знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому; • знать (уметь) делать что – вміти чого; • знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте; • знать этого не хочу – не хочу про це й чути; • кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.); • как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо; • как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?; • кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; • надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри; • не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.); • не знать износу (износа, веку) – не знати зносу; • не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем); • не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити; • не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка; • не знать меры в баловстве – ходити на головах; • не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву); • не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо); • не знать сна – не спати, не стуляти очей; • не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.); • не могу знать – не знаю; • не хотеть знать кого – не признаватися до кого; • он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає; • разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?; • решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю; • сами знаете – не вам казати (питати); • твёрдо знать – добре (твердо) знати; • то и знай – раз у ра́з; • только и знает, что… – тільки й знає, що…; • чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає); • я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий. [Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит].  |
| Никуда –
1) ніку́ди, (никаким путём) нікудо́ю, ніку́ди; 2) (никчему) ні до чо́го, ні на що́, ні на ві́що: • в никуда – в нікуди; • никуда не годная вещь – зовсім (геть) непридатна (негодяща) річ, непотріб, (разг. шутл.) надібок у піч; • никуда не годный кто – ні до чого (ні на що, нікуди) не здатний (не придатний) хто, (никудышний) нікудишній; • никуда я не пойду – нікуди я не піду; • работа никуда не годится – робо́та ні до чо́го, нікудишня робота. [Він ніку́ди не ходи́в (Грінч.). «Кудо́ю мені́ йти до вокза́лу?» – «Тут нікудо́ю не про́йдете» (АС). Ніку́ди не годи́ться (Сл. Ум.). Ні на що воно́ не зда́сться (Сл. Ум.). Все спішимо із ніколи в нікуди (Л.Костенко). Щастя як літній дощ – взявся нізвідки і пішов в нікуди (Ірен Роздобудько). Нехай це дорога в нікуди, зате ми перші (Аркадій Давидович). Коли ти досяг вершини, у тебе є відмовка — далі йти нікуди (С.Є.Лєц). — Не зли мене: мені вже трупи нікуди ховати]. |
| Обстановка – обстава, обстанова, оточення, умови, становище, стан, ситуація, (обстоятельства) обставини: • благоприятная обстановка – сприятливі умови (обставини); • в обстановке полной секретности – в умовах цілковитої таємності; • в мирной обстановке – в умовах миру; • дестабилизация обстановки – дестабілізація становища; • жить при неблагоприятной обстановке – жити в несприятливих умовах (обставинах, оточенні); • международная обстановка – міжнародний стан; • неблагоприятная обстановка – несприятливі умови (обставини); • обстановка квартиры – обстава квартири; • окружающая, внешняя, домашняя обстановка – наокружні, зверхні, хатні обставини, оточення, довкілля, довкружжя; • оперативная обстановка – оперативні обставини; • при такой обстановке – за таких обставин (умов), у таких умовах; • смена обстановки – зміна обстанови (умов, обставин); • совместная жизнь при такой обстановке была ужасна – спільне життя за таких обставин жахливе було. [Перед моїми очима встала вся обстава давніх дідових покоїв (І.Нечуй-Левицький). Вона знала, що Балабуха не жвавий в розмові, й попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І.Нечуй-Левицький). Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться (Л.Українка). Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В.Стефаник). Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С.Васильченко). Зринала в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки: заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С.Васильченко). Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І.Франко). Тепер уже йому здавалося, що це не іспити мучили його дома, але ціла вороницька обстанова. Те його ліжко, той садок з ямками, той лубин, той лісок — усе те були його вороги, що гризли його душу й сушили мозок (Л.Мартович). Світ розбурканих людей, що задихаються серед старих обставин (С.Єфремов). Але хлопець чекав її і якось цікавіше, ніж навіть уперше зайшовши, роздивлявся на обставу в кімнаті, що дала йому несподіваний притулок. Вона була убога та обстава, з ліжка, двох стільців, крісла та столика складаючись, не маючи навіть шафи, щоб дати місце повішеним на стіні й тканиною запнутим сукням. Але невідома дівчина, що мешкала в ній, створила з цих нужденних речей якусь принадну гармонію, зуміла надихнути жіночою грацією їхнє розташування, повити зачаруванням юності їхню лагідну простоту (В.Підмогильний). Саме під час нашої розмови почулися перші гарматні вибухи з боку Джугастри, потім кулеметні й рушничні стріли, — то москалі атакували Запорожців. За півгодини Марківка наповнювалася обозами різних частин. Обстанова змінилася, значно на гірше (М.Омелянович-Павленко). Заспокійливо торохтіли відра, що в них вибирали картоплю, — навіть якби зайнялася пожежа, то не зразу повірила б у це Маріка, — така була мирна обстава в селі (В.Міняйло). З плином літ йому вдалося уподібнити обставу казино до внутрішнього образу улюбленої ним кондитерської, порозставлявши по кутках мініатюрні столики і прикривши настільні лампи червонястими абажурами (Є.Горева, перекл. Й.Рота). — Уважай, щирий мій і вірний джуро, яка темна й невидна ця ніч, яка непевна тиша панує довкола, як глухо й тривожно шумотять ці дерева, як грізно бушує ця вода, що ми її шукаємо, ніби реве-спадає з височезних Місячних гір, як безугавно стукотить щось невідоме, бентежачи й терзаючи наш слух: всі ці обставини, разом узяті чи й кожна зосібна, здатні заронити ляк, острах і жах у груди самого Марса, не кажучи вже про тих, хто не звик до подібних пригод і небезпек, та все те, що я тобі щойно змалював, лише збадьорює і збуджує в мені духа і в серці моїм закипає палке жадання будь-що-будь піти назустріч сій небезпечній пригоді (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У меблях і хатньому начинні я не помітив вишуканости, і все ж обстава Лолиної квартири тішила око, видавалася мені після готелю приємна і стерпна (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Хоч ці дві кімнати були менші, ніж та, через яку ми ввійшли в бібліотеку (дійсно, та була семикутна, а ці дві — прямокутні), обстанова була такою ж: шафи з книжками, а посередині — стіл (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Він також хотів відгородитися від усього, нічого не бачити, власне, нічого не переживати, принаймні в прямому, звичному значенні цього слова: він не прагнув до зміни обстанови, не шукав нових вражень, розваг, відпочинку, а що стосується цього останнього, — відпочинку, — то Адріан часто сміявся з людей, які завжди відпочивають, засмагають і набувають сили, тільки невідомо для чого (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Обстава тієї кімнати: два металеві ліжка, — односпальне, де спала мати, і двоспальне, на якому спали діти, між ними нічний столик, навпроти столика дзеркальна шафа (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Ви запевне, що народилися не в такій обставі. Мої батьки все перебудували (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Я розпачливо хотів розчинитися в обставі — невидимо ковзати між предметами в китайському стилі, як риба між коралових рифів,— а проте, здавалося, я приваблював небажану увагу до себе сотні разів на день (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Попри обставу й обставини, я поснідав усмак, як ніколи. Гостро, по-прустівському, як після дози мескаліну, всотував кожен запах і смак цих ласощів. Голодний як вовк, я виїв усе, що було на таці, й до краплі допив каву (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Ніч. Сортувальна станція. Добре видно було обставу (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Ґаскуань кинув тріски в піч і, позадкувавши, зачинив двері. Тоді засвітив гасову лампу на столі, став на коліна й запалив у печі вогонь, усім тілом відчуваючи, як Анна мовчки оцінює кімнату з її вбогою обстановою (В.Панченко, перекл. Е.Катон)]. |
| Одиночество – самота́, самоти́на́, само́тність (самі́тність): • в одиночестве – в самоти́ні́, на самотині, самото́ю, на самоті́, самотинно; (одиноко) самітно, самотньо, одиноко; • в полном одиночестве – одинце́м само́тнім; • жить в одиночестве – жити в самотині (на самоті); жити самотою; жити самітно (самотньо, одиноко); • надоело одиночество кому-либо – набридла (обридла) самітність (самотність, самотина, самота) кому; • остаться в одиночестве – осамотіти, осамотніти; • скрасить одиночество – скрашувати самотність. [Моя самотність відкрила мені небо! (Г.Сковорода). Без дружини і надії в самотині посивіє (Т.Шевченко). Смерть — це велика всесвітня, космічна самота (Л.Українка). Час, Господи, покори й самоти. О самото, ти, знаю, найтрудніша. Тебе навчитись тяжче, ніж покори, Ти вимагаєш скупчених зусиль, Як іскра, що рождають криця й кремінь, Як скорч останніх м’язів переможця, Як крик кінцевий того, що дійшов Вершини. Бо якщо покора — мудрість, То самота — є завжди висота (Є.Маланюк). Вимріяна і жива донині, незнайома, але й знана теж, заховавшись в довгій самотині, вже мене не кличеш, не зовеш (В.Стус). Білий причілок оббила сльота. Хто там квилить у цій хаті ночами? Може, живе там сама самота, соває пустку у піч рогачами (Л.Костенко). Коли Вовкулака повернувся з наради, старший брат сидів одинцем, прихилившись до дерева, і саме закінчував наново перев’язувати рану — один кінець розірваного полотна тримав зубами, а другий незграбно затягував лівою рукою (В.Шкляр). Підводний човен самоти… Безвихідь мулом спинила всі його гвинти, усі зігнула (В.Слапчук). Безладні дні, безликі ночі І глек торішнього вина… Мені здавалося, я хочу Свій смуток випити до дна. І там на денці, як у жменці, Вмоститись чемним пташеням І відчинити мрій віконця У простір сонячного дня (О.Єрмолаєв). Я вродилась вільною і, щоб вільною на світі пробувати, обрала собі самотину на лоні природи: дерева нагірні — то мої подруги, прозорі води ручаїв — то мої свічада, деревам і водам звіряю я думи свої і свою вроду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як тільки ж ковтнув того дива, зараз така блювачка на нього напала, що геть-чисто все з себе викинув, а з великої натуги та надсади ще й потом рясним облився. Тоді він попросив, щоб його добре вкрили й лишили на самоті. Проспав отак годин зо три; а як прокинувся, зразу відчув на всім тілі полегшу, навіть кістки зовсім не боліли: здоровий став, та й годі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Самота… Я вірю не так, як вони, живу не так, як вони, кохаю не так, як вони… А помру — як вони (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Самотина! Нема на кого ремствувати,— це він знав, але не міг стриматися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Самотина! Що пропонувало життя, окрім думок за гроші? Нічого. І все ж він міг жити на самоті, відчувати хворобливе задоволення від своєї самотності, вирощувати фазанів, яких потім постріляють гладкі чоловіки після сніданку. Марнота, марнота в енному ступені (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). У світі, де все живе тягнеться до живого, де навіть квіти, схиляючись під вітром, змішуються з іншими квітами, де лебідь знає всіх інших лебедів,— тільки люди в цьому світі створюють собі самотність (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Відлюдькуватий, мовчазний, далекий від нових віянь життя, якими повнився дім, полковник Ауреліано Буендіа потроху зрозумів, що таємниця спокійної старості — це не що інше, як укладення чесної угоди з самотністю (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Нюра, йдучи слідом, час від часу позирала крадькома на нового свого знайомого. Вона, звичайно, одразу помітила, що й зростом він не дуже-то вдався і обличчя не з вродливих, але їй при її задавненій самотині і такий підходив (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). — Самотність, справжня самотність, без будь-яких ілюзій, передує тільки божевіллю або самогубству (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Бесі Дейвіс завжди торохтіла, мов заведена, але зараз він так чітко побачив її самотність, наче на її обличчі був синець (Галина Цимбалюк, перекл. Елізабет Страут). Чи склав хто-небудь гімн про вигнання, про ту даровану долею творчу могуть, що звеличує людину в час падіння, коли в цупких лещатах самотності вона набирається сили? (С.Цвайґ). Віддати — значить перекинути міст через прірву своєї самотності (А. де Сент-Екзюпері). Найжорстокіша самітність — самітність серця (П.Буаст). 1. Самотність — це коли ти завжди знаєш, хто насвинячив на кухні. 2. — Самотність — це коли чекаєш, що хтось подзвонить… і дзвонить будильник]. |
| Опарыш –
1) (обданный паром) опа́рений (обпарений), ошпа́рений; 2) (личинка мясной мухи, рус.) опариш. [Він, як ошпарений, кинувся в хату. А Христя, засунувши сіни, побралася на піч (П.Мирний). Чорний дим вирвався з-під стріхи вкупі з полум’ям. Огонь загув, засичав, застогнав, а потім зарів. Хата застогнала, неначе опечена й опарена товаряка (І.Нечуй-Левицький). — Оце ми так збираємо суниці на зиму!? — гукнув я з самого вершечка. Дівчина, мов ошпарена, схопилась на ноги, ще раз крутнулась навколо себе, показала мені язика, засміялася і гукнула: — Не будь вишкваркою! (М.Стельмах). життя моє, ти — гівно. у тобі я — опариш (з інтернету)]. |
| Очаг –
1) вогнище; 2) (средоточие) осередок, (источник распространения чего-л.) вогнище: • домашний очаг – (перен.) домашнє вогнище (гніздо), домівка; • кухонный очаг – кухонна піч, (небольшая для варки пищи летом во дворе или в сенях) каби́ця, каби́чка; • очаг возгорания – осередок займання (загоряння); • очаги сопротивления – (воен.) вогнища опору; • очаг просвещения – вогнище (осередок) освіти; • очаг разрушения – осередок руйнування. [До свідомості Джедді доходили яскраво-багряні та блідо-жовті плями серед густих зелених заростей; пахощі фруктів і квітів, димок від глиняної кабиці під гарбузовим деревом, де куховарила Чанка; дискантовий жіночий сміх у хатках тубільців, пісня червоногрудки, солонуватий повів з моря, димінуендо ледве чутного прибою вподовж узбережжя — й потім поступово виникла перед ним біла цяточка, яка весь час росла й виросла нарешті у велику пляму на одноманітно сірій поверхні моря (В.Мисик, перекл. О.Генрі)]. |
| Сказывать, сказать – казати, сказати, мовити, промовляти, промовити, вимовляти, вимовити, висловлювати, висловити, відповідати, відповісти, виголошувати, виголосити, розповідати, розповісти, оповідати, оповісти: • всё, что можно сказать – усе, що можна сказати; • [да] и то сказать – та й те сказати; • достаточно сказать, что – досить (достатньо) сказати, що; • забегая вперед, следует сказать, что – забігаючи наперед, треба (потрібно, слід) сказати, що; • как сказать – як сказати, дивлячись по тому, як; побачимо; • короче сказать – коротко кажучи; • лучше (вернее, точнее) сказать – краще (точніше) сказати; • можно сказать – можна сказати; • не сказал ни слова – не сказав (не мовив) ні (і) слова; (сниж.) і губи не розтулив (не роззявив); • нечего сказать (ничего не скажешь) – нічого не скажеш; • нужно правду сказать – треба правду сказати; ніде правди діти; • по правде (по чести) сказать – сказати правду, правду (по правді) кажучи; • прежде чем сказать – перед тим, як сказати; перш ніж сказати; • скажем – скажімо, наприклад, приблизно, припустімо, припустимо; • скажешь курице, а она всей улице – секрет – далі базару не піде (Пр.); сказав кумі, а вона всій слободі (Пр.); скоро з воріт, а тут і ріт (Пр.); ніхто не знає, тільки дід, баба і ціла громада (Пр.); • скажи(те) на милость, скажи(те), пожалуйста – скажи, скажіть на Бога (на милість); скажи, будь ласка, скажіть, будьте ласкаві; ото [яке] диво; чи [ти] ба; диви-но; • сказав эти слова, он ушел – по цій мові він пішов; • сказал бы словечко, да волк недалечко – я б сказав, та огірки за пазухою (Пр.); я б сказав, та піч у хаті (Пр.); • сказал, как отрубил – сказав, як зав’язав (Пр.); сказав, як цвяхом (як гвіздком) прибив (Пр.); • сказал что-то несообразное – сказав щось неподібне (безглузде); нісенітницю якусь сказав; (образн. разг.) таке сказав, що ні пришити, ні прилатати; притулив горбатого до стіни; • сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив); • сказано — як зав’язано; • сказать в шутку – на сміх (на жарт, жартом, жартома) сказати; • сказать невпопад – не до ладу сказати; не до речи мова; (шутл.) утяти до гапликів; • сказать нечто – сказати дещо; • сказать складно, удачно, хорошо – до ладу (до ладу та до прикладу) сказати; • сказать с ударением – сказати з притиском; • смело (с уверенностью) можно сказать, что – можна сміливо (з певністю) сказати, що; • стыдно сказать – стидно (соромно) сказати; без сорома казка; • так сказать – мовляв, так би мовити, як говорять, як кажуть, сказати б, (иногда) сказав би; • чтобы не сказать больше – щоб не сказати більше; • что еще можно сказать – що ще можна сказати, що ще можна додати до сказаного, більше нічого сказати, більше нічого додати до сказаного. |
| Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схоже на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). Смерть — незбагненна річ. <…> Комусь потрібна її постійна присутність, щоб хоч трошки пам’ятати про її протилежність. А деяких так поглинають роздуми про неї, що вони влаштовуються в залі очікування задовго до того, як смерть оголосить про своє прибуття. Ми боїмося її, але більшість із нас дужче боїться того, що вона може забрати не нас, а когось іншого. Бо найстрашніше в смерті те, що вона може обійти нас стороною. І залишити у повній самотності (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Життя — черга по смерть, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів]. |
| Сын – син, (мн.) сини, (иногда) сино́ве; (диал.) синовець: • блудный сын – блудний (блудящий) син; (зрідка) син-марнотрат (марнотратець); • побочный сын – бокови́й син; • единственный сын – одинець, єдинак; • крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник); • порядочный сын – батьків син; • приёмный сын – приймак, прийма, (стар.) прибраний син; • сукин (собачий, чёртов, курицын) сын – сучий (собачий, песький, бісів, вражий, гадів, чортів, дияволів, іродів); • сын полка – син полку; • сын — портре́т отца – син — чи́стий (чисті́сінький) ба́тько, ви́капаний ба́тько. [Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син! (Пр.). В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (І.Котляревський). Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син; І лиш гляди, то і влучає, Щоб згамкати мене, як блин (І.Котляревський). Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів, Чи хто із них не порятує Против Троянських злих синів (І.Котляревський). Не один батьків син і худобу б свою усю віддав і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як піч вже поспіла, от коровай посадили на лопату, дружко і почав: — Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас! — Амінь тому слову! — крикнули старости. — Спасибі за амінь (Г.Квітка-Основ’яненко). — А бурсак! Собачий сину, знаєш смак. Ось я тебе попомуштрую Не так, як в бурсі!.. Помелом! Щоб духу в хаті не було! (Т.Шевченко). Я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Т.Шевченко). — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П.Куліш). — Хто єсть вірний син своєї отчизни, збирайтесь до мого боку (П.Куліш). — Що се задумався, сину? — спитаю (М.Вовчок); — Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько (П.Мирний). — Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? — почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (П.Мирний). — Як, свиняче ухо, не повірить? Як я йому всю свою худобу пропив, то й нічого?! А його, іродового сина, осьмушка горілки вдавить?.. (П.Мирний). Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. — І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б надвоє роздер (М.Кропивницький). — Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? (М.Кропивницький). — Сину, — обізвалась Наумиха, — не сумуй, не гризись… (М.Коцюбинський). Все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не сей простий тухольський мужик (І.Франко). — Гей, не радій, синів гадючих мати!.. (Л.Українка). — Лізь, вражий сину, на цю шовковицю (С.Васильченко). — Добрий вечір, дідусю, — каже парубок, підходячи. — Добрий вечір і тобі, сину (Г.Хоткевич).— Хто ти такий, легеню? — питала Маруся. — Я? Газдівський син (Г.Хоткевич). Єдиною розрадою Степанові цими днями тяжких іспитів було знайомство з сином Гнідих, Максимом, — тим молодиком, що зичливо почастував його цигаркою під час його злиденних входин у міське життя (В.Підмогильний). Ми їздимо на природу, в Гідропарк, за місто, але я нікуди не можу поїхати від себе. З острахом дивлюсь на дружину — вона нічого не помічає? Часом вона зітхає, цілує мене в лоб, — і що б я робив, якби не така дружина? Син, правда, вже матюкається, він ходить у дитячий садок, йому шість років (Л.Костенко). Санчо вхопив глека з водою і вже до рота підніс, як раптом зачув голосне панове гукання: — Сину мій Санчо, не пий тої води! Не пий її, синку, бо то погибель твоя! Ось бачиш,— він показав йому свою бляшанку,— тут у мене свячений бальзам: вип’єш дві крапельки, і все мов рукою зніме. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дуже часто за вину батьків отримують нагороду лише сини (С.Є.Лєц). 1. Мої знайомі називають кімнату, де живе їхній семирічний син, дуже влучним словом — синарник. 2. — Уявляєш, у мене син народився! Син! Після шести дочок у мене нарешті народився син!!! — І на кого більше схожий, на тебе чи на дружину? — Не знаю, на обличчя ще не дивився]. |
| Хлебушек, Хлебушко, Хлебушка, прост., уменш.-ласк. – хлібчик, хлібець, (редко) хліб’я. [Нема, бачите, рідної неньки, нікому було і шматочок хлібця дать небозі (Олекса Стороженко). Чи вчинила хлібця, чи спекла — мерщій до подруг: там її ждуть, дожидають, як об весні ластівки (Г.Квітка-Основ’яненко). Візьми пару хліб’ят на дорогу (Сл. Гр.). — Еге! як дівчатам, то й палянички, а як парубкам, то тільки святий хлібець! (І.Нечуй-Левицький). — Це хлібець від зайця… — Вірили й не вірили ми в ті слова. Але з яким смаком ївся він, хліб «від зайця»! (В.Скуратівський). В малій дзьобенці, що висіла йому через плечі, ніс Михайлові красні яблука й білий хлібець, а окремо завиті білі свічки до церкви (О.Кобилянська). В хаті студінь, неня лежить на печі ледве жива, Василько пригорнувся до неї та просить хлібця, дрижачи… (Ю.Федькович). Печу-печу хлібчик, Діткам на обідчик. Печу-печу бабку, Кладу на лопатку Шух у піч!… Печу, печу хлібчик Дітям на обідчик. Меншенькому — меньший, Більшенькому — більший (У.н. забавлянка)]. |
| Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник: • будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив; • до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно; • за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина; • какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дідька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс; • как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого); • к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині; • к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби; • на чёрта (разг.) – на чорта (на біса); • не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.); • ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання; • ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма; • один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.); • одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає); • [сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому; • сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє); • [сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть; • сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!; • у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.); • у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах; • чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває); • чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що; • чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого; • чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!; • чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!; • чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути; • чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс); • чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає); • черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого; • чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…); • чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким; • чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав); • чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.); • чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого; • чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто; • чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере; • чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як; • чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється; • что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня). [Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ВЫ́ПЕЧКА (один цикл процесу) пе́чиво, піч. |
| ПЛА́МЕННЫЙ, пламенная печь коротк. вогни́ста піч. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Огнепостоянная (печь) – вогнетрива́ла (піч). |
| Печь – піч (род. пе́чі); (комнатная) гру́ба, -би; кухонная печь – вари́ста піч. |
| Топка –
1) (действие) па́лення, -ння; 2) (печь) піч (род. пе́чи), гру́ба, -би, гру́бка, -ки; (плавка) то́плення, -ння. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Артельная печь, стр. – арті́льна піч (пе́чи). |
| Кирпичеделательный – цеглообро́бний; • к. печь, обжигательная печь – випальна́ піч (пе́чи); цеглопа́льня. |
| Кирпичеобжигательный – цеглопа́льний; • к. печь – випальна́ піч (пе́чи), цеглопа́льня. |
| Класть – кла́сти; • к. печь – ста́вляти, ста́вити піч (пе́чи). |
| Кольцевой – кільце́вий; • к. (о кольце с круглым ободом) – каблучко́вий; • к. (о кольце с плоским ободом) – персне́вий; к. печь непрерывно действ. – пості́йночи́нна піч (пе́чи). |
| Кухонный – кухе́нний; • к. печь – вари́ста піч (пе́чи). |
| Печь – піч (пе́чи); • п. (очаг во дворе) – каби́ця; • п. (для обжиган. угля) – вугля́рня, п. (для гонки смолы) – маза́рня; • п. артельная – п. арті́льна; • п. банная – ка́м’янка; • п. бестигельная – п. безбритва́льна; • п. вентиляционная – п. прові́трювальна; • п. газовая – п. газо́ва; • п. генераторная – п. генера́торна; • п. гипсообжигательная – гіпсовипа́льня, п. гіпсовипальна́; • п. голландская, комнатная – гру́ба гола́нська; • п. гончарная – п. ганча́рська; • п. двухярусная – п. двоосадо́ва; • п. для опалив. тканей – смали́льня, п. смали́льна; • п. доменная – до́мна; • п. известково-обжигательная – вапня́рка; • п. изразцова; п. калильная – п. жарова́; • п. канальная (для обжигания кирпичей) – п. канальо́вана; • п. карбидовая – п. карбідо́ва; • п. керосинная, керосинка – гасни́ця; • п. кирпичеобжигательная – цеглопа́льня, п. цегловипальна́; • п. коксовальная – п. кокусівна́, ко́кусна; • п. кольцевая, непрерывно действующая – п. пості́йно-чи́нна; • п. комнатная – гру́ба; • п. компрессорная – п. компре́сорна; • п. коробовая – п. коробча́ста; • п. к. духовая – п. к. духова́; • п. кухонная – п. вари́ста; • п. лудильная – п. луди́льна; • п. мусорообжигательная – п. сміттєпа́льна; • п. муфельная, керам. – п. муфле́ва; • п. нагревательная – п. нагрівна́; • п. напольная – п. назе́мна; • п. непрерывного действия – п. постійно-чи́нна; • п. обжигальная – п. випальна́; • п. отражательная – п. відбивна́; • п. пекарная – п. пека́рська; • п. плавильная, доменная – до́мна; • п. пламенная – п. полум’я́на; • п. полугазовая – п. полугазо́ва; • п. посудная – п. посудовипальна́; • п. прокалочная – п. розжарна́; • п. пудлинговая – п. пудлінго́ва; • п. револьверная – п. бараба́нна; • п. регенеративная – п. регенерати́вна; • п. ретортная – п. рето́ртна; • п. русская – піч (пе́чи); • п. сварочная – п. зва́рювальна; • п. содовая – п. содо́ва; • п. стекловарная – гу́та; • п. тепличная – п. тепли́чна; • п. тигельная – п. бритва́льна; • п. углевыжигательная – вугля́рня, п. вуглепа́льна; • п. хлебопекарная – п. пека́рська; • п. цементовочная – п. цементува́льна; • п. циркуляционная – п. циркуляці́йна, обіго́ва; • п. черепицеобжигательная – п. черепицевипальна́; • п. шахтная – п. шахтова́; • п. электрическая – електропі́ч (-пе́чи); • п.-сушилка – піч-суша́рка; • п. затопить – у печі́ розпали́ти; • п. идет – п. працю́є; • п. и. нормальным ходом – п. працю́є спра́вно. |
| Посудный – посу́дний; • п. печь – посудовипа́льна піч (пе́чи). |
| Револьверный – револьве́рний; • р. печь (содовая) – бараба́нна піч (пе́чи). |
| Русская печь – піч (пе́чи). |
| Хлебопекарная печь – пека́рська піч (пе́чи). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Беда
• Беда беду родит – біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр. • Беда, да и только – лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.] • Беда как… – страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.] • Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник – коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр. • Беда на беде, бедою погоняет – біда бідою їде й бідою поганяє. Пр. • Беда научит калачи есть – навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр. • Беда одна не ходит – біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр. • Беда одолела кого – лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.] • Беда постигла кого – лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.] • Беда приходит пудами, а уходит золотниками – біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр. • Беда скоро ходит – від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. • Беды – злигодні; лиха година. • Беды не избежать (не миновать) – [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.] • Беды человека научат мудрости – кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр. • Будет тебе (ему, нам…) беда – буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.] • Взвести беду на кого – накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.] • В том-то и беда – то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.] • Грех да беда далеко не живут – де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. • Грозит беда кому – грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.] • Жди беды (берегись)! – начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.] • Желаю тебе (ему, вам…) всех бед – бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.] • Жить пополам с бедой – жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.] • Забыть о беде – (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.] • Из беды не выберешься – лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.] • Как на беду – мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.] • Лиха беда начало – почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр. • Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр. • На беду, на свою беду – на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.] • Набраться беды – набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.] • Навлечь, накликать беду на кого – накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.] • Наделать, натворить беды – накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.] • Нажить беду – набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.] • Наскочить на беду – нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.] • Не беда! – дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.] • Не смейся чужой беде — своя нагряде – чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр. • Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет – біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр. • Ох, беда, беда! – лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.] • Переживать, испытывать беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.] • Пережить беду – перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.] • Помочь беде – зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.] • Помочь кому в беде (поддержать кого) – зарятувати (порятувати, підрятувати) кого. • Попадать, попасть в беду – упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.] • Пошло на беду – на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.] • Предотвращать, предотвратить беду – запобігати, запобігти лихові. • Прибавка к беде – прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.] • Придёт беда – біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться. • Причинять, причинить беду кому – чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.] • Просто беда – чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.] • Разразилась беда над кем – впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.] • Семь бед — один ответ – більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр. • Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды – вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.] • Стряслась беда над (с) кем – впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.] • Что за беда! – велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма! • Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу – чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр. • Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу – чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр. |
| Бросовый
• Бросовая вещь – такий, така, таке, що хоч кинь; нікчемний, нікчема, нікчемне; покидь (покидьок); негідь (непотріб); (жарт.) надібок у піч. [В редакцію не прийняли його творів, як непотріб. Н.-Левицький.] |
| Важность
• Велика важность! (ирон.) – велика вага (річ)!; велике диво (діло)!; велика важниця!; (застар.) велика моція! [Велике диво — полковий лікар. Вовчок.] • Для пущей важности – для більшої ваги (важності). • Не велика важность – не велика річ. [Не велика річ, що в хаті піч. Пр.] • Что за важность! – що за важниця!; [не] велике діло!; не скільки діла! • Эка важность! (разг.) – [От] яка важниця!; овва! [Русалка: Там хлопець На дудку ріже очерет! Лісовик: Овва! Коби всії біди! Українка.] |
| Вещь
• Вещь вещи рознь – річ до речі не приходиться (не прийдеться). • Вот это вещь! – оце так річ!; оце вже щось! • Ловкая, изящная вещица – ловка (бравенька) річ (штучка, надібочка). • Малозначительная, негодная вещь – абищо; непотріб; (образн.) надібок у піч. [Дав таке абищо, — тільки на смітник викинути. Сл. Гр.] • Мелкая вещь – дрібна річ; дріб’язок. [З хати виносили одежу, всілякий дріб’язок… Коцюбинський.] • Называть вещи своими именами – називати речі їх власними (своїми) іменами; говорити прямо. • Ничтожная вещь – нікчемна (мізерна) річ; нікчемниця; покидьок (покидь); не знати що; (жарт.) покидьків брат. • Обычная вещь, обычное дело – звичайна (світова, людська) річ; звичайне (світове, людське) діло. [Шлюб — то світова річ. Старицький.] • Это в порядке вещей – це звичайна (природна, світова) річ; це нормально. |
| Выкрасить
• Выкрасить и выбросить (фам. шутл.) – заплющ очі та викинь; на лопату та за хату; закинь та й плюнь; покидька (непотріб); надібок у піч; ні до чого. |
| Выносить
• Вынести приговор (судебный) – ухвалити (винести) вирок (присуд). • Вынести решение – вирішити щось; ухвалити щось; покласти щось. • Выносить, вынести благодарность кому – висловлювати, висловити (складати, скласти) подяку кому; (канц.) записати подяку кому. • Выносить, вынести вопрос – ставити, поставити питання. • Выносить, вынести унижение – дізнавати, дізнати, зазнати приниження (наругу); терпіти, стерпіти приниження (наругу). [Дізнавали наші предки Тяжкої наруги. Шевченко.] • Выносить на своих плечах что – виносити (нести) на своїх плечах (на собі) що. • Выносить сор из избы – виносити (виволікати) сміття (бруд) з хати; виносити на люди хатні справи (хатні таємниці); виставляти на світ брудне шмаття. • Сору из избы не выносить – не виносить (не виволікати) сміття (бруду) з хати; замотай, зав’яжи та й нікому не кажи; утрись і запрись, щоб ні сич, ні сова не знали; як камінь у воду, так щоб з твого дому не вийшло нічого непотрібного; побалакав, як у піч укинув; хай буде хата покришка; що дома звариться, хай дома й з’їсться. [Не винось сміття з хати. Пр.] • Хоть святых выноси (разг.) – хоч з хати тікай; [тут] і святий би не витримав; (іноді) хоч вуха затикай. • Я вынес такое впечатление – у мене склалося таке враження (вражіння). • Я этого не выношу – я цього терпіти не можу (не терплю, не зношу); моя душа (дух мій) цього не терпить. |
| Годиться
• В подмётки не годится кому – не годен у слід ступити кому; не варт і нігтя чийого; далеко куцому до зайця. • Не годится (так поступать, делать…) (разг.) – не годиться (не випадає, не гоже) (так робити, чинити…). [Так не годиться говорить. Н.-Левицький. Не випада шукать щодня нового друга. Мисик, перекл. з Рудакі.] • Он на всё годится – він до всього придався (удався); він до всього здатний (придатний). [Він хлопець дуже розумний і до всього придатний. Н.-Левицький.] • Эта вещь никуда не годится – ця річ нікуди не годиться; ця річ ні до чого непридатна (ні на що не здасться); (ірон. розм.) надібок у піч (іноді мишам на снідання). |
| Готовый
• Готов все для вас сделать – ладний (ладен, -на, -не) усе (за)для вас зробити; радніший усе (за)для вас зробити; (образн.) і неба вам прихилив би. • Готов простить, помочь – готовий (ладен) пробачити (простити), допомогти (запомогти)… • Готовый к услугам – готовий до послуг (на послуги). • Жить на всём готовом – жити на всьому готовому; жити (брати) з готового. • Легко за готовым хлебом на полатях спать – добре з готового брати. Пр. Якби хліб та одежа, то їв би чоловік лежа. Пр. Добра то річ — попоїв та й на піч. Пр. • Это сущий грабёж – це справжній (справжнісінький) грабунок (грабіж); це справжнє (справжнісіньке) здирство; це просто здирство (здирщина). |
| Заклад
• Биться (побиться) об заклад (разг. устар.) – битися (побитися) об заклад (у заклад, навзаклад); закладатися; (давн.) заставлятися; (лок.) забиватися об заклад. • Взять деньги под заклад – узяти гроші під (у) заставу. • Давать, дать под заклад что-либо – давати, дати у (піч) заставу що; заставляти, заставити (застановляти, застановити) що. • Ставлю в заклад пять рублей – закладаю (заставляю, застановляю) п’ять карбованців. |
| Знать
• Аза в глаза не знает – (а)ні бе, ні ме не зна(є), ані бе не зна(є); ні аза, ні буки не зна(є); нічогісінько не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку. • Бог (Господь) знает что [говорит, делает…] – бог зна(є) (бозна-) що [каже, робить…]; господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна(є) що [каже, робить…]. • Всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр. Коли не пиріг, то й не пирожися. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, козо (корово), своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Знайся кінь з конем, а віл з волом. Пр. Не літай, вороно, в чужії хороми. Пр. • Давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати. • Дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) (з)вістку про себе; об’явитися (оповіститися). • Делай как знаешь – роби як знаєш; роби як умієш. • Если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що… • Знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв. Пр. Чує кішка, чиє сало з’їла. Пр. • Знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі). Пр. Жіноча річ — кочерги та піч. Пр. • Знай наших! – отакі наші! • Знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого. • Знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти. • Знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки. • Знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах). • Знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що. • Знать не знаю и ведать не ведаю – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю. • Знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг. • Знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з (по)льоту, а сову з погляду. Пр. Не завиє так пес, як вовк. Пр. • Знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому. • Знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого. • Знать этого не хочу – не хочу про це й чути. • Кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив. Пр. • Как (почём) знать? (разг.) – хто його зна(є); хтозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна(є). • Надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри. • Не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов. Пр. Якби ж знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав. Пр. • Не знать меры, удержу – не знати міри, впину. • Не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду. Пр. Не хапайся поперед невода рибу ловити. Пр. З сокирою не лізь туди, де пила не була. Пр. Не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти. Пр. • Он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає. • Разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю? • Твёрдо знать – добре (твердо) знати. • Чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна(є). • Я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (розм.) я в тім не битий. |
| Лишний
• Быть лишним – бути зайвим; бути узайві; (іноді) у зайвину бути. • Лишнее говорить - только себе вредить – зайва мова - собі шкода. Пр. Хто багато говорить, той собі сам шкодить. Пр. Не говори пишно, аби тобі на зле не вийшло. Пр. • Лишние брёвна в избе - лишние уши – казав би й більше, та піч у хаті. Пр. Мовчи, бо піч у хаті. Пр. • Лишние деньги – зайві (розм. лежані) гроші. • Лишний рот – зайвий рот (їдець); (згруб.) зайва пелька. • Лишний человек, лишние люди (лит. истор.) – зайва людина, зайві люди. • Лишняя денежка карману не тяга – запас біди не чинить. Пр. • Не лишнее (не лишне) было бы, будет – не зайва річ (не зайве, не зайвим) було б, буде; не завадить, не завадило б. • С лишним (лишком) – з лишком (з лишкою); з чимсь; з гаком. • Это уже лишнее – це вже надто (занадто); це аж надто (над міру, зайве, зайва річ, зайвина). |
| Мыть
• Мой свои чашки, скреби свои пороги (устар.) – твоє діло в кочергах; знай свою піч (свої горшки, миски). • Мыть голову кому (перен.) – картати кого; докоряти кому. • Мыть косточки (перен.) – переминати (перетирати) кого на зубах. • Рука руку моет – рука руку миє. Пр. Нога ногу підпирає. Пр. Рука руку миє, а злодій злодія криє. Пр. |
| Нахал
• Посади нахала у порога, а он под образа сам сядет – ви тільки за дугу, а він уже й на возі. Пр. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. Пр. Свиню пусти під стіл, а вона лізе на стіл. Пр. Звабиш калачем — не відженеш і бичем. Пр. |
| Никуда
• Никуда не годная вещь – зовсім (геть) непридатна (негодяща) річ; непотріб; (розм. жарт.) надібок у піч. • Никуда не годный кто – ні до чого (ні на що, нікуди) не здатний (не придатний) хто. |
| Печка
• Печка нежит, а дорожка учит – піч тучить, а дорога учить. Пр. • Танцевать от печки (разг. ирон.) – починати знову з самого початку; починати знову з того самого місця. |
| Посадить
• Посади свинью за стол, она и ноги на стол – посади свиню за стіл, то вона й ноги на стіл. Пр. Дай курці грядку, а їй і городу мало. Пр. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. Пр. Пусти пса під стіл, а він дереться на стіл. Пр. • Посадить в калошу кого (фам.) – Див. калоша. • Посадить на кол кого – Див. кол. • Посадить новобрачную за стол (свадебный обряд) – завести молоду [княгиню] на посад. |
| Свинья
• Кабы свинье рога, всех бы со свету свела (сжила) – якби (коли б) свині роги, то б усіх поколола (то б цілий світ виколола). Пр. Якби свиня роги мала, то всіх би людей виколола. Пр. Якби свині крила, вона б і небо зрила. Пр. Якби на кропиву не мороз, вона усіх людей пожалила. Пр. • Посади свинью за стол, она и ноги на стол – посади свиню за стіл, то вона й ноги на стіл. Пр. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. Пр. Пусти пса під стіл, а він дереться на стіл. Пр. Дозволь собаці лапу на стіл покласти, то він і цілий стеребиться. Пр. Просилися злидні на три дні, та чорт їх довіку викишкає. Пр. Дай курці грядку, а їй і городу мало. Пр. Пусти осот у город — огірків не буде. Пр. • Свинья — борову, а боров — всему городу – сорока — сороці, ворона — вороні, та й піде чутка. Пр. Це таємниця: знає тільки свекруха, та зовиця, та я, та ти, та дядько Мартин. Пр. |
| Сказать
• [Да] и то сказать – та й те сказати. • Не сказал ни слова – не сказав (не мовив) ні (і) слова; (зниж.) і губи не розтулив (не роззявив). • Ничего не скажешь – нічого не скажеш. • Нужно правду сказать – треба правду сказати; ніде правди діти. • Скажешь курице, а она всей улице – секрет — далі базару не піде. Пр. Сказав кумі, а вона всій слободі. Пр. Скоро з воріт, а тут і ріт. Пр. Ніхто не знає, тільки дід, баба і ціла громада. Пр. • Скажи(те) на милость; скажи(те), пожалуйста – скажи, скажіть на Бога (на милість); скажи, будь ласка, скажіть, будьте ласкаві; ото [яке] диво; чи [ти] ба; диви-но. • Сказал бы словечко, да волк недалечко – я б сказав, та огірки за пазухою. Пр. Я б сказав, та піч у хаті. Пр. • Сказал, как отрубил – сказав, як зав’язав. Пр. Сказав, як цвяхом (як гвіздком) прибив. Пр. • Сказал что-то несообразное – сказав щось неподібне (безглузде); нісенітницю якусь сказав; (образн. розм.) таке сказав, що ні пришити, ні прилатати; притулив горбатого до стіни. • Сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив); сказано — як зав’язано. • Сказать в шутку – на сміх (на жарт, жартом, жартома) сказати. • Сказать складно, удачно, хорошо – до ладу (до ладу та до прикладу) сказати. • Стыдно сказать – стидно (соромно) сказати; без сорома казка. • Так сказать – сказати б (іноді сказав би); мовляв; (рідше) так би мовити. |
| Ухо
• В одно ухо вошло, в другое — вышло – одним вухом слухає, другим випускає. Пр. В одне вухо увійшло, а в друге вийшло. Пр. • До ушей краснеть, покраснеть, вспыхнуть (разг.) – аж по [самі] вуха червоніти, почервоніти, паленіти, спаленіти, шарітися, зашарітися. • Доходить, дойти до ушей чьих – доходити, дійти до чийого вуха (до чиїх вух). • Ест, уписывает так, что за ушами трещит, пищит (разг.) – їсть, уминає, аж (по)за вухами лящить. • За уши не оттащить – допавсь, як свиня до браги. Пр. Допавсь, як Хома до мила. Пр. • И стены имеют уши – і стіни мають вуха. Пр. Я б сказав, та піч у хаті. Пр. У тім річ, що в хаті піч. Пр. Я б сказав, та огірки за пазухою. Пр. • Медведь (слон) на ухо наступил кому – ведмідь (слон) на вухо наступив кому. • Навострить (насторожить) ухо (уши) – насторочити (нашорошити, наставити, нащулити, нащурити, насторожити, насторошити) вухо (вуха). [Прокоповичка насторочила вуха й повеселішала. Н.-Левицький.] • На ухо говорить, сказать, шептать что – казати, сказати (говорити) на вухо (до вуха) що; говорити (казати), сказати пошепки; шептати, шепнути на вухо (у вухо) що. [Говорила ті слова притишеним голосом на вухо Варварі. Коцюбинський.] • По уши влюбиться в кого (разг.) – аж по вуха (по самі вуха) закохатися (улюбитися, залюбитися) в кому (в кого), (іноді) закохатися (залюбитися) в кого аж-аж-аж. • Прожужжать (протрубить) [все] уши кому – продзижчати (протуркати, протуркотати, прогусти) [повні] вуха кому; проточити голову кому. [Оце добре, що ти сама про його замовила, а то вже він проточив мені голову: — Єднайте та й єднайте Оленку. Барвінок.] • Пропускать, пропустить мимо ушей – пускати, пустити повз вуха; слухати через верх; одним вухом слухати, а другим випускати. • Слушать во все уши – на всі вуха слухати. • Слышать своими (собственными) ушами – чути своїми (власними) вухами; чути на власні вуха. • Туг на ухо кто – недочуває хто; приглухуватий (підглухий) хто. • Ухо (уши) режет (дерёт) (разг.) – вухо (вуха) ріже (дере). • Хлопать ушами – ґави ловити; хляпати вухами; нічого не розуміти. |
| Черт
• Будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг. устар.) – (не)наче, (не)мов, ніби(то), буцім(то) чорт сім кіп гороху змолотив. [Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив. Н.-Левицький.] • До чёрта (разг.) – до чорта (до біса, достобіса), до лиха (до лихої години), до смутку; (евфем.) до сина (до хріна); (лайл.) до сталої мами; страшенно. • За каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (іноді евфем.) якого сина. • Какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дядька); (евфем. також) якого сина (хріна); (іноді давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі. [Чого мені журитися, якої нетечі? Манжура.] • Как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого). • К чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (лайл. ще) під три чорти, к лихій годині. • К чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (іноді) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби. • На чёрта (разг.) – на чорта (на біса). • Не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося. Пр. Не було клопоту, так чорт надав. Пр. Купив чорта з рогами на свою шию. Пр. Не мала дівка лиха, так Каленика привела. Пр. • Ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (іноді фіг. про якусь негодящу річ) надібок у піч, мишам на снідання. • Ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма. • Один чёрт (разг.) – один чорт (один біс). Який дідько печений, такий і варений. Пр. Який один дідько, такий і другий. Пр. Все один чорт, що собака, що хорт. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. • Одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна(є). • [Сам] чёрт не брат кому – [Сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому. • Сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє). • [Сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [Сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть. [Колись, хоч би в епоху Наполеона, добре було воювати! Зійшлися дві армії, стукнулись, розійшлись. Ні тобі фронтів, ні сидіння в окопах. А тепер почни розбиратися в операціях, — сам чорт в’язи скрутить. Ковганюк, перекл. з Шолохова.] • Сто чертей! (бранное) – сто (стонадцять) чортів! • У него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий. Пр. • У чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах. • Чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува(є). • Чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам…) хто, що.[Нащо ти це кинув? — спитав Борис. — Лист якийсь рекомендаційний, на біса мені лист! Кундзіч, перекл. з Толстого.] • Чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого. • Черта с два! (разг.) – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але! [І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр.] • Чёрт возьми (разг.) – чорт його бери!; дій його честі!; (іноді) матері його ковінька! • Чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик, чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути. [А ти вип’єш зі мною з радощів? — спитав він. І зараз же з тривогою подумав: «Ну, от і знов чорт мені надав бовкнути!» Ковганюк, перекл. з Шолохова.] • Чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила), (і) надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); (і) надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс). • Чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна(є); смуток його (їх…) зна(є). • Черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого. • Чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…). • Чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким. • Чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) бери (про багатьох побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав). • Чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє. Пр. • Чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого. [Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті. Н. п.] • Чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто. • Чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере. • Чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється. • Что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня). |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш)
| лер лер,-ра, випа́лювальна [випальна́] піч л. ло́дочный піч випа́лювальна чо́вникова л. му́фельный піч випа́лювальна му́флева л. тунне́льный піч випа́лювальна туне́льна |
| печь 1. піч, пе́чі; гру́ба,-би (кімнатна) 2. пекти́ п. бараба́нная піч бараба́нна [цилі́ндрова, оберто́ва, ротаці́йна] п. ва́куумная піч ва́куумна п. воздухонагрева́тельная піч повітронагрівна́ п. восстанови́тельная піч відно́вна [відно́влювальна] п. до́менная до́мна,-ни, піч гу́тна, горн,-на, горни́ло,-ла п. дугова́я піч дугова́ п. известко́вая вапня́рка,-ки п. индукцио́нная піч індукці́йна п. кали́льная піч жарова́ [гартівна́] п. ка́мерная піч ка́мерна п. карусе́льная піч карусе́льна [крути́льна, кругооберто́ва] п. кирпичеобжига́тельная піч цегловипа́лювальна п. конве́йерная піч конве́єрна п. многопо́довая піч багаточерене́ва п. му́фельная піч му́флева [му́фельна] (піч непрямого нагрівання, з якої тепло передається через стінки муфеля або жаротривких труб, а також через газове середовище) п. нагрева́тельная піч нагріва́льна п. отжига́тельная піч відпа́лу п. плави́льная піч топи́льна, гу́та,-ти п. пла́зменная піч пла́змова п. пла́менная піч полумене́ва п. по́лочная піч поличко́ва [багатоповерхо́ва] п. протя́жная піч волочи́льна п. расплавная піч топи́льна п. регенерати́вная піч регенерати́вна п. рудообжига́тельная піч рудовипа́лювальна п. рудоплави́льная піч рудотопи́льна [рудоплави́льна] п. сва́рочная піч зва́рювальна п. сталеплави́льная піч сталетопи́льна п. стеклова́рная піч склова́рна п. стеклоплави́льная піч склотопи́льна п. суши́льная суша́рка,-ки, піч суши́льна п. ти́гельная піч ти́гельна [бритва́льна] п. тру́бчатая піч трубча́ста п. тунне́льная піч туне́льна [туне́лева] п. циркуляцио́нная піч циркуляці́йна п. ша́хтная піч копа́льнева п. электри́ческая піч електри́чна п. электроплави́льная піч електротопи́льна |
| то́пка 1. па́лення; палі́ння 2. пали́вня,-ні, пали́льня,-ні, піч, пе́чі т. га́зовая піч га́зова, пали́вня [пали́льня] га́зова т. ка́мерная ка́мера пали́льна, піч ка́мерна т. колоснико́вая піч ру́штова т. коте́льная пали́вня [пали́льня] коте́льна, піч казано́ва т. механи́ческая пали́вня [пали́льня] механі́чна т. обогрева́тельная піч нагріва́льна, пали́вня [пали́льня] обігріва́льна т. оча́жная піч вогнище́ва, пали́вня [пали́льня] плитяна́ т. пародутьева́я пали́вня [пали́льня] пароду́вна т. под давле́нием пали́льня ти́скова, піч ти́скова т. пылеуго́льная пали́вня [пали́льня] пиловугі́льна т. слоева́я пали́льня шарова́ т. ступе́нчатая пали́льня східча́ста т. таре́льчатая пали́льня сходи́нкова [поличко́ва] т. торфяна́я пали́льня торфо́ва т. уго́льная пали́льня вугі́льна т. фа́кельная пали́вня [пали́льня] смолоски́пна, піч смолоски́пна т. центробе́жная пали́вня [пали́льня] відцентро́ва т. цикло́нная піч цикло́нна, пали́вня вихрова́ |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Вари́стий –
1) варкий; 2) варящий. • Вари́ста піч – кухонная, русская печь. |
| Дото́плювати, дотопи́ти –
1) доплавлять, доплавить; 2) піч – дотапливать, дотопить печь. |
| Жа́рити –
1) жарить, печь, жечь, топить; 2) быстро бежать; 3) сильно бить, сечь. • Жа́рити піч – топить, печь. • Со́нце жа́рить – солнце печет. • Пру́дко жа́рити – быстро бежать. • Жа́рити полі́ном – бить поленом. |
| На́дібок, -бка –
1) кусок дерева; 2) вещь годная в дело. • На́дібок у піч – никуда негодная вещь. |
| Піч, р. пе́чи – печь. • Мовчи́, бо піч у ха́ті – молчи, есть лишние люди. • Піч ганча́рська – обжигательная печь (для посуды). |
| Станови́ти, -влю́, -влять –
1) ставить; 2) строить. • Станови́ти піч – класть печь. 3) составлять; 4) выставлять; станови́тися – 1) становиться; 2) останавливаться; 3) решаться, складываться. |
| Хутрува́ти, -ру́ю, -єш – подбивать мехом. • Хутрува́ти піч – обмазывать глиной печь. • Хутрува́ти две́рі – вставлять косяки дверные. • Хутрува́ти чо́боти – пришивать подкладку в сапоги. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен)
| Где раки зимуют. Див. Знает, где раки зимуют.Где тонко, там и рвется. Где худо, тут и порется. — 1. Де коротко - там і рветься. 2. До нашого берега ніщо добре не припливе: як не кізяк, то тріска. 3. У людей повна піч та горить, а у мене одна ломака, та й та не горить. 4. Хрін його батька знає: у багатого повна піч та горить, а у мене одно поліно, та й те не горить. |
| Надоел хуже горькой редьки. — 1. Ладаном не викуриш. 2. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. 3. Нехай тобі сто чортів і сіра свитка. 4. Нападись на кого багатшого, чи не дасть хто копійки або шага. 5. Став мені сіллю в оці. 6. Став мені хріном у носі. 7. Але ж дався він у знаки. 8. Допекла гірш од сирої кваші. 9. Нагадав козі смерть, вона що ступить, то і п..дь. 10. Таке уїдливе. 11. Не стій над моєю душею. 12. Ходить, як корова за телям. 13. Як хвостик, позаду бігає. 14. Без Гриця і вода не освятиться. 15. Одчепись од мене - глянь на Бога. |
| Не виноси сора из избы. — 1. Замотати, зав’язати та й нікому не казати. 2. Утрись і запрись, щоб ні сич, ні сова не знали. 3. Як камінь у воду так жеби з твого дому не вийшло нічого непотрібного. 4. Побалакаєш, як у піч укинеш. |
| Посади свинью за стол, она и ноги на стол. — 1. Посади свиню за стіл, вона й лапи на стіл. 2. Дозволь собаці лапу на стіл покласти, то він і цілий втеребиться. 3. Пусти пса під стіл, а він дереться на стіл. 4. Куди ти вдерся на стіл з постолами. 5. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| доме́нний, -на, -не. Доме́нна піч, -ної пе́чі |
| піч, пе́чі, пе́чі, пі́ччю; пе́чі, пече́й, пе́чам |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Би́дло, -ла, с.
1) Рогатый скотъ. Май — бидлу дай, а сам на піч утікай. Ном. № 447. В тій оборі повно бидла. Чуб. ІІ. 232. 2) Бранное: скотъ, скотина. Ах ти, бидло погане! 3) Падаль. Ув. Бидлюга, бидлюка, бидляка, бидлятина. |
| Бичо́к, -чка́, м.
1) Ум. отъ бик. Бичок-третячок. Волъ трехлѣтокъ. Чуб. ІІІ. 346. 2) Рыба: а) = Бабець. Вх. Пч. ІІ. 19. б) Gobius. Браун. 27. 3) Печной боровъ? Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком. Г. Барв. 424. 4) Мѣра водки, равная 1/2 четверти. Радом. у. 5) Мѣра лучины: два кубическихъ аршина. Радом. у. 6) = Сичик 2. 7) Родъ танца. Алв. 32. |
| Бра́тися, беру́ся, -ре́шся, гл.
1) Браться; приниматься. На Гліба-Бориса до хліба берися. Ном. № 451. Вийшов козак із сіней, за серце береться. Мет. 90. Хмари беруться із землі, а більше із води. Чуб. І. 24. Тобі живе́ться — і на скіпку бере́ться. Тебѣ во всемъ удача. Г. Барв. 312. 2) Идти, направляться, всходить, взбираться, взлѣзать. Як приїду в город, то все берусь ночувати в кума. Зміев. у. Раденька вже, як хто навстріч мені береться. МВ. І. 14. Що мені робити? Чи додому, чи до тестя братись. Г. Барв. 211. Хтось за ворітьми почав кашляти, і стало чути, як щось, або старе, або недуже, береться в башті по сходах до віконця. К. Чр. 5. Дід, зігнувшися з холоду, береться на піч. Г. Барв. 160. Недалечко слива була рясна. Дивлюсь, щось береться на неї і трусить. Г. Барв. 361. 3) Набираться. Ой я в бору воду беру, — вода не береться. Мет. 50. 4) Собираться, готовиться. Стріляй швидче, бо вже беруться летіть качки. НВолын. у. Мати поседіла, береться йти. Драг. 10. Посиділа я в них та й додому беруся. МВ. II. 24. 5) Приближаться (о времени), подходить, доходить. До сорока год вже мені береться. Зміев. у. Вже до двох тисяч років береться, як вони її (правду) затуманюють. К. (О. 1861. II. 229). Бралося вже до півночі. Мир. Пов. II. 55. Уже й пуд обіди береться. Чуб. II. 346. 6) Биться, драться. Пішли ся брати на олов’яне боїще; як тот утяв Покотигорошком, — по кістки; Покотигорошок проклятим як вдарив, — по коліна. Драг. 262. 7) — в но́ги. Убѣгать, бѣжать. Береся в ноги і втіче. Вх. Лем. 394. 8) — до чо́го. а) Браться, приниматься за что, дѣлать какое-либо дѣло. До книжки він береться охочо. К. (О. 1861. І. 310). До французької мови і до музики добре й я бралась, до танців тож. МВ. (О. 1862. ІІІ. 36). Въ томъ же значеніи безъ предлога. Воно гарненьке, не аби яке, і граматки береться. Г. Барв. 482. б) Липнуть, приставать къ чему. Болото береться до коліс. Хотин. у. 9) — з ким. Вступить въ бракъ. Нащо мені женитися? нащо мені братись? Шевч. Любилися, кохалися, чому не беремся? Чуб. V. 97. Коли син женивсь козацький, доня замуж бралась, — той в жупан, а ся у кунтуш любо одягалась. Мкр. Н. 34. 10) — за ко́го. Приниматься за кого. Нікого й соромитись: нас двоє; що дня вже за мене береться. Г. Барв. 273. 11) — чим. Превращаться во что. Вгорі дуже холодно, як у нас зімою, через що пара та, що йде од землі з теплим воздухом,.... береться маленькими бульбашками. Дещо (4-те вид.), 99. 12) — на си́лу. Чувствовать себя въ силахъ. Ой коню мій, коню вороний! чи берешся на силу? Млр. л. сб. 13) Бере́ться сва́рка. Происходить ссора. Між челядю бересі сварка найбільше із за курей та любасів. Шух. І. 35. 14) Не бере́ться сон. Не хочется спать. Хата біла, постіль мила, а сон не береться: чорні брови, біле личко на думці снується. Грин. ІІІ. 220. 14) Моро́з бере́ться. Морозить. Береться світом мороз. Константиногр. у. |
| Вари́ста піч. Кухонная печь. Затопила піч варисту. Мкр. Н. 20. |
| Виплі́скувати, -кую, -єш, сов. в. ви́плескати, -каю, -єш, одн. в. ви́плеснути, -ну, -неш, гл.
1) Выплескивать, выплескать, выплеснуть, вылить (жидкость). Не випліскуй води по дурному! Хто випив?... Ніхто. Василь на мене виплескав, як я зомліла. Г. Барв. 540. Галька допила і ще виплеснула на стелю, приказуючи: Оттак наші вибрикуйте. Г. Барв. 39. 2) Только сов. и несов. в. О хлѣбѣ: дѣлать, сдѣлать изъ тѣста ковригу хлѣба, перебрасывая ее въ рукахъ и хлопая по тѣсту ладонью. Перш виплещи добре хліб, а тоді вже і в піч сажай. |
| Ви́теребитися, -блюся, -бишся, гл. Взобраться, залѣзть. Витеребились аж на піч. Левиц. І. 188. |
| Витопля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. ви́топитися, плюся, пишся, гл. Топиться, вытопиться (о печи). Ой чия то хата скраю витопляється сама? Грин. ІІІ. 357. Піч витопилась. Безлично: у печі вже витопилось. |
| Відгорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. відгорну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Отгребать, отгресть. Відгорни жар з припічка у піч. Землю відгорта. Мнж. 129. Відгорнули пісок. 2) Отворачивать, отворотить. Відгорнув полу, сягнув до кишені. |
| Гирсува́ти, -су́ю, -єш, гл. Царапать, чертить. Хлопці гвіздком погирсували піч. Борз. у. |
| Гле́вко, нар. Ум. отъ глевкий. Так наша піч пече глевко. Ном. № 2131. Їж, Левко, хоч і глевко. Ном. 12002. |
| Го́лий, -а, -е.
1) О человѣкѣ: обнаженный, нагой, голый. Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. І. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. Го́лий як бу́бон, як туре́цький святи́й. Совершенно голъ какъ въ прямомъ значеніи, такъ и въ значеніи 3-емъ. Ном. № 1522, 1523. 2) О предметѣ: лишенный обычнаго покрова, не покрытый, не занятый ничѣмъ, обнаженный. Обідрали до голої кости. Ном. № 11098. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. І. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. ІІІ. 44. 3) Бѣдный, голый. Біда нашим головам за панами голими. Ном. Нема голій школі волі, а то б догодила. Шевч. 369. 4) О хлѣбѣ: безостый, безъ усиковъ. Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192. 5) Го́ла го́лка. Игла безъ нитки. Черном. 6) Го́лий борщ, го́ла ю́шка. Одинъ борщъ одинъ супъ и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501. 7) Го́ла піч. Печь, изъ которой выгребены горящіе угли, чтобы сажать хлѣбъ. Грин. ІІ. 18. 8) Родъ игры съ бросаніемъ палокъ. КС. 1887. VI. 475. Ум. Голе́нький, голе́сенький. |
| Грі́ти, -грі́ю, -єш, гл.
1) Грѣть, нагрѣвать, согрѣвать. Піч топлю, руки грію. Ном. № 12538. Чужий кожух не гріє. Ном. № 9652. Ой. місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в Бога хліб їси. Ном. № 596. Окропи гріть. Рудч. Ск. І. 137. Гріти самова́рь. Ставить самоваръ. Пятигорск. окр. 2) Бить, колотить. Отець Хведор грів та грів його по всьому. Левиц. І. 535. 3) — покло́ни. Бить съ усердіемъ поклоны. Гріє перед тим хрестом поклони. Мнж. 92. 4) — чупри́ну. Потѣть отъ усилій, силиться. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? Г. Арт. (О. 1861. III. 112). Гріти гадю́ку за па́зухою. Отогрѣть змѣю на груди, приласкать неблагодарнаго. Ном. 5) Грі́ти наді́ю. Поддерживать надежду въ комъ. Нехай радіє, поки надію серце гріє. Шевч. |
| Ґосподи́нин, -на, -не. Принадлежащій хозяйкѣ. Ґосподинина мама лізе на піч. Гн. II. 11. |
| Дото́плювати, -люю, -єш, сов. в. дотопи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Оканчивать, окончить расплавку чего на огнѣ. 2) — піч. Оканчивать, окончить топить въ печкѣ |
| Дрови́на, -ни, ж. Полѣно дровъ. Треба, шоб гола піч ніколи не була, класти на ніч у неї дровину. ХС. ІІІ. 50. |
| Жахті́ти, -хчу́, -хти́ш, гл. Пышать, испускать сильный жаръ, раскаляться, рдѣть. Купа жару, та аж жахтить, червоніє. Г. Барв. 45S. Натопив піч, аж жахтить. Харьк. А серденько, немов той жар, жахтіло. К. Бай. 15. Не знаю, як вам і сказати, панієчко, про своє дівоцтво. Цвіло воно — аж жахтіло. Г. Барв. 526. |
| За, пред.
1) За. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. На в-городі вишня, за в-городом дві. Мет. 47. Продав сестрицю за тарель, русу косу за шостак. Мет. 195. Виплакала карі очі за чотирі ночі. Мет. 6. Ой паничу, паничу, я вас за чуба посмичу. Ном. № 1162. За сеє Бог не повісить. Ном. № 114. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708. Тоді салдат за лопату та до грошей (закопаних). Грин. І. 127. 2) По причинѣ; изъ-за. Рада б тебе одвідати, да не можу за темними лугами, за широкими степами, за бистрими ріками. Дума. За лихими людьми та за ворогами гуляти не вільно. Нп. Їхав у Крути сина відвідати, бо на Різдво його за холодом не привозили. Св. Л. 94. 3) — чим, ким. При чемъ, комъ; при помощи, содѣйствіи, работѣ кого. За дурною головою та й ногам лихо. Ном. № 6682. Думала бути за ним пані. Мет. 237. За хорошим чоловіком жінка молодіє. Нп. Без мене ти не зробиш, любий царю, не так то зробиш, може, і за мною. К. ЦН. 205. За нею й скотина плодиться, за нею й дробина водиться. Г. Бар. 371. Вся робо́та за (ким). Вся работа на (комъ). Свекруха тільки піч витопе, а то вся робота за мною. Черн. у. Жаль за ким, чим. Жаль кого, чего. Мені жаль за сином. Св. Л. 322. Говори́ти за ким. Говорить въ защиту кого. Говорим на вовка, але за вовком щось треба сказать. Ном. № 6737. 4) При (о времени), во (время). Не за нас се стало, не за нас і перестане. Ном. № 687. За Хмельницького Юрася пуста Україна звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька. Ном. № 13440. Дай же, Боже, — козаки промовляли, — за гетьмана молодого жити як за старого. АД. II. 124. За мене, то вже в дворі жили ми спокійненько. МВ. (О. 1862. III. 34). За тепла ще попорав усе в дворі. Харьк. За години покосили сіно. Харьк. Наш господарь дозорця, вижав жито за сонця. Грин. III. 671. Ми старі, та ще помремо: тебе треба за доброго ума оженити. Г. Барв. 201. 5) Черезъ (о времени); въ теченіе. За тиждень — Великдень. Марк. 4. Мати дочку за рік не пізнала, мати дочку старою назвала. Нп. Вже не скоро, мало не за рік, бачу в церкві вдову. Г. Барв. 377. За тиждень замість чорних стогів жовтіли високі ожереди соломи. Мир. Пов. І. 111. 6) О, объ. За вовка помовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Не скажу тобі за корови нічого. Мет. 264. За любощі спом’янули. Лавр. Я за тебе й забуду. Лавр. А козаченьки за віру дбають. Млр. л. сб. 181. Коли б там не огляділись іще за мене. MB. (О. 1862. III. 43). 7) По. Дурна дівчина нерозумная за козаченьком плаче. Лавр. 51. 8) По, вслѣдъ, (о водѣ) по теченію. Пішло за вітром. Ном. № 1906. Та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою дівчиною молодою. Мет. 57. 9) На. Що в дівчат ума й за шеляг нема. Лавр. 121. Иногда переводится безъ предлога родительнымъ падежемъ. Старий оселедьку, не стоїш за редьку. Нп. Такий молодий, що не варт і за старого. 10) При сравнительной степени: чѣмъ, нежели (или же переводится родительнымъ падежемъ). Що солодче за мед? Чуб. За нас розумніший. Чуб. Твоя Наталка краща за всіх. Мет. 303. Лети, лети, соколоньку, поперед нас, занеси там вістоньку перше за нас. Мет. 171. 11) Переводится творительнымъ падежемъ: вмѣсто, какъ, въ качествѣ. У мене дванадцять літ за джуру пробував. Мет. 413. Чужої дитини не май за свою. Ном. № 1196. Черешину за крижа уткнули. Чуб. Я втомилась, хиба ти йди за мене. Чуб. Ляха-бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового зоставляйте. АД. І. 215. Хочу тебе за дружину взяти. Мир. Л. сб. 220. Скриня моя за стіл провить. Г. Барв. 435. Порається всюди за видющу. Г. Барв. 370. Одяглась за старчиху. Грин. II. 177. Чужая біда за играшку. Ном. № 2341. За короля обібрали. 12) За ру́ки да́ти гро́ші. См. Рука. 13) За все гара́зд, до́бре. Все хорошо. За все гаразд, пане Саво, тільки одно страшно: виглядають гайдамаки із-за гори часто. Млр. л. сб. 198. |
| Забіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. забра́тися, -беру́ся, -бере́шся, гл.
1) Забираться, забраться, заходить, зайти, залѣзать, залѣзть. Зозуля вороженька в кущі забірається. Млр. л. сб. 54. Еней на піч забрався спати. Котл. Ен. І. 21. Наросказував міх, що і в торбу не забереться. Ном. № 1345. Забравсь у чужу солому, та ще й шелестить. Послов. 2) Убираться, убраться. Геть, забірайся звідси! Харьк. у. 3) Перебираться, перебраться. Я заберусь у хату, а татко тут житимуть. Каменец. у. 4) Браться, взяться руками. Забратися в боки. Заберіться за ручечки. Мил. 220. 5) — на тепло́. Начинать теплѣть (о погодѣ). Вх. Лем. 414. |
| Зава́лювати, -люю, -єш, сов. в. завали́ти, -лю́, -лиш, гл.
1) Заваливать, завалить. Сніг завалить по степу усі шляхи, ні вийти, ні виїхати. Греб. 404. 2) Обрушивать, обрушить. Прийшла додому, піч завалила. Нп. 3) Переносно — закатывать, закатить. Він як завалив! Онъ какъ закатилъ (о ѣздѣ). Йому як завалили, то мабуть сот кілька. Завали́в пи́ти. Запилъ. |
| Зава́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. завали́тися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Обваливаться, обвалиться, обрушиваться, обрушиться, заваливаться, завалиться. Була завалилася стеля, трохи людей не побила. 2) Заваливаться, завалиться, забираться, забраться. Було завалиться на піч. |
| Зако́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. закоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Закатываться, закатиться. Закотилось сонечко за зеленіш сад. Мет. 316. Очі йому аж під ліб закотились. Кв. II. 205. Упустила копійку, а вона закотилася аж під піч. |
| Зала́зити, -жу, -зиш, сов. в. залі́зти, -лі́зу, -зеш, гл.
1) Залѣзать, залѣзть, забираться, забраться. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. Ном. № 2809. Заліз, як муха в патоку. Ном. № 1642. 2) Только несов. в. Запачкать, лазая. |
| Зама́щувати, -щую, -єш, сов. в. замасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл.
1) Замазывать, замазать. Глина... замастити піч. МУЕ. III. 51. 2) Замасливать, замаслить. |
| Запо́рати, -раю, -єш, гл.
1) Закончить работу; убрать. Гм! що робив! біля скотини порався, грубу запорав. Лебед. у. Піч файно запорайте. Вх. Зн. 20. 2) Забороновать послѣ посѣва; вообще: обработать и засѣять поле. Уже засіяв, тра запорати. НВолын. у. Харченкови десятини були вже запорані. Г. Барв. 347. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. Г. Барв. 306. 3) Загрязнить. Запорав двері, що гидко й глянути. Зміев. у. |
| Зара́ні, нар.
1) Рано утромъ. Посію шевлію зарані в неділю. Чуб. V. 601. 2) Пораньше. Ну вже ж, мамо, сьогодні зарані упораюся, зарані пообідаємо, та піду хоч раз погуляю. Мир. Пов. І. 167. Ум. Заране́нька, заране́нько. Я зараненька рушив у поле. Черниг. у. Зараненько витопила піч та й пішла в поле. Леб. у. |
| Зари́чити, -чу, -чиш, гл. ? Встрѣчено въ загадкѣ: Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. (Загадка: хліб учинить і замісить, і в піч посадить). Грин. II. 312. |
| Заслоня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. заслони́ти, -ню́, -ниш, гл. Заслонять, заслонить, закрывать, закрыть, завѣшивать, завѣсить. Сирая земля двері залегла, віконця заслонила. Мет. 151. Укинув її в піч і заслонив. Рудч. Ск. II. 40. Я гірко плакала, що не довелось їй очі заслонити. Г. Барв. 95. |
| Засу́шка, -ки, ж. Сортъ луку. Цибулю-засушку годиться сховати до Покрови на піч, щоб у стовбурі не йшла. Грин. II. 21. |
| Захандри́чити, -чу, -чиш, гл. ? Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. Загадка: хліб учинить і замшіть, і в піч посадить. Грин. II. 312. |
| Згорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл.
1) Сгорѣть. Вкинь його в піч, — нехай згорить! Рудч. Ск. І. 37. Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожити. Ном. № 1811. 2) Покраснѣть. Щось у віконце стук-стук!.. так я й згоріла! МВ. (О. 1862. III. 56). Уразив її заразом двічи в серце. Вона так і згоріла, та й каже... Г. Бар. 106. |
| Згороди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Загородить. Не одна баба город згородила. Ном. № 2586. 2) Соорудить, воздвигнуть. Бо хотять же нас поглотити, піч огненну згородити. Чуб. І. 169. |
| Зирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = Зиркнути. Сюди-туди, де дитина? Зирне під піч, аж воно там залоскотане. Г. Барв. 376. |
| Зряси́ти, -шу́, -си́ш, гл. Усѣять. Зрясять на віці коровай, у піч посадять із віка. Мет. 164. |
| Зса́джувати, -джую, -єш, сов. в. зсади́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Ссаживать, ссадить, снимать, снять. Чоловік тоді його зсадив з груші. Рудч. Ск. 25. З хазя́йства зсади́ти. Разорить. Миші... нас із хазяйства зсадять. Мнж. 66. 2) Смѣщать, смѣстить, увольнять отъ должности, отрѣшить отъ должности. Громада його (голову) давно б зсадила. О. 1861. VIII. 95. Гляди, царю, бо сей Мазепа тебе з царства зсадить. КС. 1882. ІІІ. 611. 3) Встаскивать, встащить, взваливать, взвалить. Узяли його в хату та й зсадили на піч. Мнж. 95. Зсадити дерево на віз. Зміев. у. |
| Кабу́рх! меж. Швырь! Кабурх той хліб у піч! Харьк. у. |
| Книш, -ша́, м.
1) Родъ хлѣба съ завороченными внутрь краями и смазаннаго свинымъ саломъ или коноплянымъ масломъ. Чуб. VII. 444. Повна піч паляниць, посередині книш. Ном. У гуцуловъ въ книш кладется смѣсь изъ варенаго картофеля, овечьяго сыру, смѣшаннаго съ петрушкою, чеснокомъ и пр., а сверху масло или солонина. Шух. І. 143. 2) Пренебрежительное прозвище священниковъ и дьячковъ. 3) Камковый верхъ мѣховой шапки галицкаго міщанина, выдающійся надъ опушкой въ формѣ книша́. Гол. Од. 18. 4) мн. Родъ вышивокъ на рубахѣ. Чуб. VII. 427. Ум. Кни́шик. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)