Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 15 статей
Шукати «розігра*» на інших ресурсах:

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Хохма, прост. – (идиш от ивр.) хо́хма, (реже) шутка, (выдумка, проделка) штука, витівка, (розыгрыш) розіграш.
[Чи в такій атмосфері — коли є бажання заздалегідь довести придуману версію, — чи за таких обставин буде дотримана справедливість щодо заарештованих? Адже невипадково якийсь час тому деякі офіційні та неофіційні особи, спекулюючи на авторитеті своєї посади, з дуже серйозним і навіть скорботним виглядом говорили про те, що буцімто розкрито «центр», знайдено зброю, підпільну друкарню і т. д. Минув місяць, і вже ніхто офіційно не насмілювався повторити ці трагікомічні «хохми» (І.Дзюба). На побутовому рівні українці й досі часто-густо використовують слова з мови їдиш на кшталт: «причиндали» (якісь речі, як правило зайві), «талмуди» (в значенні книжки), «хохма» (мається на увазі якісь розповіді чи анекдоти), «ґвалт» (в розумінні "крики, шум, хаос») та інші (Дім Анни Франк)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПАЯ́СНИЧАТЬ ще фіґлярува́ти, скоморо́шити, ко́рчити /стро́їти, розі́грувати із себе/ бла́зня;
паясничающий що /мн. хто/ блазню́є тощо, зви́клий фіґлярувати, ра́ди́й розігра́ти із себе бла́зня, бла́зень, пая́ц, ко́мік, кло́ун, прикм. фіґля́ристий.
ПРЕДСТАВЛЯ́ТЬ (собі) образ. ба́чити в уя́ві, (гостей) ще знайо́мити, назива́ти, забут. заповіда́ти, (погляд) оказ. оприя́внювати, (свідків) виставля́ти, (громаду) галиц. заступа́ти, (в тексті) відбива́ти, віддзерка́лювати, (чиїй увазі) пропо́нува́ти, (кому) вино́сити на суд чий, виставля́ти пе́ред о́чі чиї, (фарс) розі́грувати, уроч. явля́ти, (відомості) надсила́ти, (ідеї /кому/) розкрива́ти, (кого) гра́ти ро́лю;
представля́ть в мечта́х вима́рювати;
представля́ть в невы́годном све́те, обмальо́вувати;
представля́ть интере́с бу́ти ціка́вим;
представля́ть к награ́де визнача́ти для нагоро́ди;
представля́ть на чьё сужде́ние вино́сити на чий ро́зсуд /суд/;
представля́ть поме́ху станови́ти закови́ку;
представля́ть себя́ кем виставля́ти себе́;
представля́ть собо́й /представля́ть из себя́/ явля́ти собо́ю, (виїмок) станови́ти;
представля́ть чек к опла́те подава́ти чек для опла́ти;
не представля́ть интере́са бу́ти неціка́вим;
не представля́ть тру́дности для понима́ния лежа́ти на по́ве́рхні;
не представля́ет себе́ кто і не сни́ться кому;
что он собо́й представля́ет? що він за оди́н?;
э́то не представля́ет тру́дности фраз. це зо́всім не кло́піт;
представля́ющий 1. подающий тощо для презента́ції, за́йнятий презентацією, презента́нт, прикм. презентаці́йний, 2. що /мн. хто/ відрекомендо́вує тощо, ста́вши знайомити, ра́ди́й познайомити, за́йнятий знайо́мленням, зазнайо́млювач, прикм. рекомендаці́йний, 3. що /мн. хто/ розі́грує тощо, ста́вши розігрувати, ра́ди́й розігра́ти, акто́р, арти́ст, стил. перероб. розі́груючи тощо, образ. в ро́лі, пор. изображающий, 4. що /мн. хто/ репрезенту́є тощо, покли́каний репрезентува́ти, представни́к, ре́чник, відпору́чник, репрезента́нт, галиц. засту́пник, образ. як представни́к, для репрезента́ції, за́йнятий репрезентацією, прикм. репрезентаці́йний, стил. перероб. репрезенту́ючи, 5. /труднощі/ що явля́є тощо, зда́тний ви́кликати, 6. що уявля́є тощо, зда́тний уяви́ти, стил. перероб. уявля́ючи, 7. що стано́вить тощо, стил. перероб. явля́ючи, бу́вши;
представля́ющий тру́дности (представля́ющий больши́е тру́дности) (дуже) важки́й;
представля́ющий в мра́чном све́те зви́клий малюва́ти в те́мних тона́х;
представля́ющий большо́е значе́ние (представля́ющий большо́е практи́ческое значе́ние) ду́же важли́вий (для пра́ктики);
представля́ющий из себя́ кого 1. = представля́ющий собой, 2. стил. перероб. гра́ючи кого;
представля́ющий интере́с (представля́ющий нау́чный интере́с) ціка́вий (для нау́ки);
представля́ющий интере́сы чьи оборо́нець чиїх інтере́сів;
представля́ющий исключе́ние бу́вши ви́нятком;
представля́ющий на рассмотре́ние подаючи́ на ро́згляд;
представля́ющий себе́ зда́тний уяви́ти;
представля́ющий сло́жность (представля́ющий большу́ю сло́жность) (ду́же) складни́й;
представля́ющий собо́й кого (что) ніхто́ і́нший як хто, (ніщо́ і́нше як що), стил. перероб. явля́ючи собо́ю;
представля́ющий сумасше́дшего в ро́лі божеві́льного;
представля́ющий тру́дность кому заважки́й для кого;
представля́ющий угро́зу чему загро́зливий для чого, нави́слий над чим;
представля́ющий це́нность ці́нний;
(не) представля́ющий интере́с(а) ціка́вий, ва́ртий заціка́влення, (малоціка́вий);
не представля́ющий це́нности (не представля́ющий нау́чной це́нности) малова́ртісний (для нау́ки);
не представля́ющий тру́дности неважки́й;
представля́емый 1. пода́ваний, запода́ваний, пока́зуваний, наво́джуваний, 2. знайо́млений, нази́ваний, запові́даний, рекомендо́ваний, пропо́нуваний, 3. зобра́жуваний, розі́груваний, змальо́вуваний, відби́ваваний, віддзерка́люваний, 4. репрезенто́ваний, галиц. засту́плений, 6. уя́влюваний;
РАЗЫ́ГРЫВАТЬ (жартами) бра́ти на Бо́га, галиц. натяга́ти /діял. підтягати/ кого, (п’єсу) ще ста́вити;
разыгрывать шута́ вдава́ти /гра́ти, ко́рчити/ бла́зня;
разыгрывающий, 1. що /мн. хто/ розі́грує тощо, зви́клий розі́грувати, здатний розігра́ти, арти́ст, прикм. розі́грувальний, 2. що вдає́ тощо, ра́ди́й удава́ти, гото́вий уда́ти, комедія́нт, 1./2. розі́грувач;
разыгрывающий дурака́ зви́клий ко́рчити ду́рня /виглу́плюватися/;
разыгрывающий коме́дию комедія́нт, маста́к гра́ти коме́дії;
разыгрывающий неви́нного ягнёнка ірон. чи́сте тобі́ ягня́;
разыгрывающий роль кого зви́клий удава́ти кого /прикида́тися ким/;
разыгрывающий спекта́кль постано́вник /режисе́р/ виста́ви;
разыгрывающийся/разыгрываемый 1. гра́ний, розі́груваний, натя́ганий, 2. уда́ваний;
разыгрывающийся (про подію) = происходящий, (про емоції) розпа́люваний, щора́з палкі́ший, (про море) розбу́рхуваний, щора́з буре́мніший;
РАССТРО́ЕННЫЙ, ще ви́битий з рівнова́ги, перетриво́жений, рознерво́ваний, (рояль) галиц. розі́граний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Разыгривать, разыграть – розграва́ти, -граю́, -грає́ш, розігра́ти, -гра́ю, -гра́єш;
-ся –
1) (играя) розграва́тися, розігра́тися;
2) (о погоде) розгуля́тися, -ля́юся, -ля́єшся.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Нота
• Брать, взять высокую ноту – брати, узяти (виводити, вивести) високу ноту; брати, узяти (виводити, вивести) горою.
• Разыгрывать, разыграть как (словно) по нотам (разг.) – розігравати, розіграти як по нотах.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Розі́грувати, розігра́ти – разыгрывать, разыграть.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Разыгрывать, -грать – розграва́ти, роз(і)гра́ти.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Розігра́ти. См. Розігрувати.
Розігра́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Разыграться. Розігрався мій кінь підо мною. Чуб. V. 259. Розігрались сліпії проти пятниці святиї. Ном. № 4649. В неділеньку рано розігралось море. Чуб. V. 450.
Розі́грувати, -рую, -єш, сов. в. розігра́ти, -ра́ю, -єш, гл.
1) Разыгрывать, разыграть.
2) = Розігратися. А синєє море розіграло, турецький корабель розірвало. АД. І. 99.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

акціоні́стка, акціоні́сток; ч. акціоні́ст
мисткиня дії, жесту, яка розіграє виставу або акцію. [Російська художниця та акціоністка Катрін Ненашева розповіла, як її затримали та катували в Україні на території, окупованій «ДНР». (unian.ua, 27.06.2018). На користь переселенців: акціоністка з Криму 4 дні проживе на плоту біля Річпорту без своєї їжі. (novynarnia.com, 12.08.2016). Марія Куликовська, художниця й акціоністка. (Радіо Свобода, 20.06.2015).]
див.: перформати́стка
супе́рниця, супе́рниць; ч. супе́рник
1. та, хто прагне перемогти, перевершити когось у чомусь. [Так, колишня суперниця Трампа на виборах від демократів Хілларі Клінтон заявила, що президент США зрадив свою країну. (Україна молода, 2019). Жінка тверезого розуму, вона була гідною суперницею Майкла в питаннях бізнесу. (Сомерсет Моем «Лицедії», пер. Мар Пінчевський, 1966). У зв’язку з цим цілком природно виникає питання, які саме переваги мала звукова мова для того, щоб перемогти свою суперницю – мову жестів з її зоровою символікою. (Леонід Булаховський «Нариси з загального мовознавства». Серія друга, 1955). Може, він бачив у ній щасливу суперницю свого сина, в розповні здоров’я та сили? (Чарлз Діккенс «Домбі і син», пер. Микола Іванов, 1930).]
2. учасниця спортивного змагання, гри. [Відзначимо, що поєдинок другого раунду Світоліна подолала без боротьби, оскільки її суперниця – четверта ракетка України Катерина Козлова – через травму знялася з розіграшу. (Україна молода, 2019). Подивіться, в яку цікаву пастку ялтинська школярка спіймала свою суперницю на шаховій олімпіаді України, що проходила у 1972 році в Дніпропетровську. (Наука і суспільство, 1973). Її найнебезпечнішу суперницю дискваліфікували за вживання «допінгу»: вона витирала очі хусткою, змоченою соком цибулі. (Всесвіт, 1963, №2).]
3. та, хто домагається уваги чи кохання іншої людини. [Цю пам’ять більше не треба було ділити з Вірою, не кажучи вже про суперниць та суперників – спершу черниць, а згодом розмаїтих садгу <…> (Арундаті Рой «Бог Дрібниць», пер. Андрій Маслюх, 2018). О-о, Ніно! Ти ще, мабуть, не знаєш, що в тебе неабияка суперниця з’явилася. (Микола Руденко «Формула Сонця», 1972). Дякувати графівна повинна за нього, в ноги поклонитися своїй суперниці, тріумфувати, казитися від радості. (Володимир Винниченко «Сонячна машина», 1924).]
4. перен. та, хто має однакові з кимось якості, достоїнства, заслуги та ін., не поступається перед кимось. [Коли ж, бувало, їй вчується суперниця в благочесті (а це хоч і рідко, а траплялося), – то вона відразу ж кілька разів хрестилася, щоб продемонструвати свою щирість у молінні. (Джон Чівер «Буллет-парк», пер. Іван Лещенко, 1975). На амплюа «жартівливих молодиць» З. Карпинська не мала суперниць і в цій сфері створила свою власну школу, яку потім багато талановитих акторок наслідували. (Валер’ян Ревуцький «П’ять великих акторів української сцени», 1955).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 731.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 846.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Разы́гривать, разыгра́ть, ся = розграва́ти, розігра́ти; програва́ти, програ́ти; відграва́ти, відігра́ти. — Розіграли в лотерею. — Погано розіграв і через це програв. — Він програє́ на скрипцї нову пієсу. — Актьори добре відіграли комедїю. — Пого́да разыгра́лась= пого́да розгуля́ла ся. – Мо́ре разыгра́лось = розхвилюва́ло ся, розбу́рхалось мо́ре. — У нее разыгра́лся румя́нецъ = вона́ розчервонїла ся, розже́врілась.