Знайдено 20 статей

Шукати «синонім*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Арт-терапия – (от лат. и греч.) арттерапія, мистецька терапія. [В останні десятиріччя в українській мові з’явилися нові слова також з іншомовною основою арт-, яка, на противагу попередній, не розгортається, а лише за своїм значенням є синонімом до прикметників мистецький, артистичний (друге значення). Крім того, може вживатися як початкова, сполучаючись із цілим словом (арт-галерея, арт-студія, арт-рок, арт-терапія), або як кінцева, приєднуючись до іншої основи (поп-арт, соц-арт, боді-арт). Тлумачні та орфографічні словники подають слова з арт- тільки через дефіс, у газетах та журналах їх зрідка пишуть і разом. А як правильно писати такі слова? Очевидне те, що арт- не є самостійним словом в українській мові, тому його потрібно писати разом і з наступним цілим словом (артгалерея, артстудія, артрок, арттерпія), і з попередньою основою (попарт, соцарт, бодіарт). Уживаючи нові слова з арт-, пам’ятаймо, що вони органічні в мистецькій сфері. У загальному вжитку зрозуміліші й природніше звучать словосполучення мистецька галерея (замість артгалерея), мистецька студія (замість артстудія) тощо (К.Городенська)].

Видеоклип, клип – (англ.) відеокліп, кліп, виднограй (видноспів). [Виконання, гра, спів, які можна не тільки почути, а ще й побачити. Наразі чернеткове намагання знайти питомий Укр.відповідник несусвітному покручу «відеокліп»: Українською кліпати можна очима — тоді отой один порух віями і буде кліпом. Виднограй утворено шляхом складання двох коренів, подібно до слів виднокрай, небокрай — місце, де Небо збігається із Землею; водограй — хвонтан хвранцузькою далековид, дальновид — вживана в нашій військовій традиції назва замість німецького «бінокль» (зокрема Українськими Січовими Стрільцями та вояками УПА). Рівнословами (синонімами) виднограю можуть бути, приміром, співовид чи видограй — останнє, до речі, не є вигадкою автора, а було вжите рядом дописувачів під час листування зі мною (Юрко Зелений)].

Вызывающий – який (що) викликає (визиває, прикликає, спричиняє, призводить, породжує, збуджує, визиває); визивний, зухвалий, задирливий, задерикуватий, зачіпний, зачіпливий: • вызывающее поведение – визивна поведінка, (сильне) зухвала поведінка; • вызывающий подозрение в ком – підозре́нний кому; • иметь вызывающий вид – глядіти (дивитися) задирливо, визивно; козирем дивитися, стояти. [— Я не жартую! — підвищив голос Стемпковський і кинув на полковника визивний погляд (М.Старицький). Емене так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди і зухвалим хижим поглядом оглядав жінку в синьому… На його гладко голеному, червоному й блискучому, як стиглий помідор, виду, що виглядав з-під круглої з золотим верхом шапочки, малювалась зарозумілість з одтінком презирства до жіноти, яка свідчила, що він добре розібрав смак провідницького життя, та що не одна московська «бариня єго любил… денга давал», і що він на ті «денга гулял» (М.Коцюбинський). Він схвильовано досліджував їхні обличчя гарячим поглядом, що м’яко плив по волоссях, щоках і шиї, безжально викриваючи в рисах найменші огріхи, так ніби був це зверхній погляд з необмеженим правом вибирати, його очі були жадібними очима пристрасті, що шукає мети. Його потиск був міцний і визивний, тіло гнучке й напружене, бо, роблячи огляд, він і сам себе напоказ виставляв (В.Підмогильний). Можливо — вона справді зайнята, особливо вечорами, але мене це  не  переконує,  а  її  не виправдує, головне, що я не  втаємничений  в  її  справи,  я  перебуваю  у туманній непевності, вона має своєрідну вдачу наполегливої відокремлености і практикує разючу техніку визивної поведінки (У.Самчук). Так, у ”Російсько-українському словнику” Уманця і Спілки (М. Комарова), виданому 1893 р. російське слово вызывающий перекладено викликуючий, формою відверто калькованою. Очевидно, що мовний смак наших попередників забракував таке немилозвучне слово.  Правда, вже Комаров давав на вибір ще кілька відповідників до невдалої форми викликуючий: задерикуватий, задьорливий.  Безперечно, що вже тоді в нашій мові існували інші відповідники, але українська лексикографія тих часів в наслідок ряду причин перебувала в зародковому стані. Тим-то поява словника Комарова на той час була помітною культурною подією. Проте рекомендації Комарова не були ”істиною в останній інстанції”. Уже словники 20-х років наводять цілу гаму синонімів до слова викликуючий: визивний, задирливий, задерикуватий, зачіпний, зачіпливий. Перше в цьому ряду слово визивний (у тодішніх словниках саме з таким наголосом), хоч і краще від викликуючого, та все одно — наслідок калькування. Його скопійовано зі слова вызывающий шляхом заміни закінчення -ающий на -ний. Ясна річ, що це штучне слово, в живій мові не вживане.  На ділі читачі або слухачі розуміли його через посередництво російської мови: визивний — це вызывающий. Описаний шлях розвитку української лексики був хибний, бо ”прив’язував” українську мову до мови російської. Така розв’язка мовних проблем і дала поштовх до масового калькування з російської мови. Чи було аж так потрібне нашій мові слово визивний?  Чи не знала наша мова вже тоді рівнозначних синонімів до прикменника визивний? Цілком відповідало і відповідає слову визивний наше слово зухвалий: визивний тон = зухвалий тон (С.Караванський). Саме в ту пору до них частенько навідувалась одна жінка, весела, зачіплива, язиката; вона допомагала Урсулі в усяких домашніх справах, а ще вміла ворожити на картах (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)].

Двоечник, двоечница, разг. – дві́єчник, дві́єчниця, двійкар, двійкарка. [Те саме можна сказати й про слово двієчник, у якому і не переходить в о, а залишається, бо воно було в слові двійка, від якого походить. Синонімом до слова двієчник може бути таке ж похідне від іменника двійка слово двійкар, утворене за аналогією до інших іменників із суфіксом -к-, наприклад: шапкар — від слова шапка, байкар — від байка. Отже, якщо підходити до цього питання науково, то буде — двієчник або двійкар, але не двоєчник (Б.Антоненко-Давидович). Колишні однокласники доволі спритно порозповзалися по життю, попристосовувались, як щурі перед штормом. Іван ще до армії дивувався, як швидко колишні двієчники повибивалися в люди (М.Бриних). Судячи із зарплати вчителів, уряд складається з мстивих двієчників].

Доля – 1) частка (ум. часточка), пайка, (реже) пай (ум. пайок, пайочок), (гал.) уділ; (при дележе) діл (р. долу), ділениця; частина, частинка, компонент, інгредієнт, елемент; 2) (удел, судьба) доля, талан (ум. доленька, таланочок); 3) (муз.) частка; 4) (мера веса, ист., рус.) доля; 5) (ботан.) частка, (рус.) доля, (анатом.) частка: • быть в доле – бути на паях; • войти, вступать в долю – стати (ставати) спільником, пристати (приставати) до спілки; • выпасть на долю – судитися, присудитися кому, спіткала кого; • в этом есть доля истины, правды – у цьому є частка істини, правди; • горькая доля – гірка (щербата) доля, гіркий талан; (образн.) доля, як фандоля; • делить на доли – ділити на частки (пайки), паювати; • делить на равные доли – ділити порівну (на рівні частки); • доля зерна за помол – розмір, вимір; • доля правды (истины) – частка правди (істини); • известная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. – (ист.) діжма (дежма); • иметь чью долю – мати чию долю, (идти стезею) топтати стежку чию; • львиная доля – лев’яча (левова) пайка (частка); • на мою долю выпало что – мені судилося (випало) що; спіткало мене; • на мою долю пришлось – на мою пайку (на мій пай, на пай мені, на пайку мені, на мою частку) припало; • прийтись, пасть на долю – припасти, упасти кому, припадати (припасти) на пайку; • принимать, принять кого в долю – приймати, прийняти за спільника (до спілки, в спілку) кого; • роковая доля – фатальна (загибельна) доля; • третья, четвертая, пятая, десятая доля – третя, четверта, п’ята, десята частка; третина, четвертина, п’ятина, десятина. [Домішується вже й добра пайка народньої мови (С.Єфремов). Вона вже знала, яка доля чигала на її дитину: доведеться їй топтати материну стежку (М.Коцюбинський). Випив левову частку конячої дози (В.Стельмах). В діл Матвієві пішла пасіка. Як ділилися батьківщиною, мені припав оцей-о садок. Поділили те борошно, і впало нам по два пуди (АС). Незави́дна чека́є його́ до́ля (І.Франко). Від ділити походить слово доля. Ним у старій системі мір позначали одиницю маси (ваги), що дорівнювала 44,435 міліграма. Називали так і частину музичного такту, на яку припадає наголос (сильна доля). А основний зміст цього слова: напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від бажання та волі людини. “Доля закинула мене аж у Крим” (Михайло Коцюбинський). В інших значеннях (зокрема, коли йдеться про участь у спільному володінні чимось) за літературною нормою слід користуватися синонімічними відповідниками частина, частка, пай, пайка. Російські вислови перекладаються: быть в доле — бути на паях; делить на равные доли — ділити на рівні частини (частки); доля истины — частка правди (істини). Доречно нагадати, що частка тепер замінила долю і в музичній термінології (Б.Рогоза). Віслюк ділив, і лев його загриз. Ділити здобич взявся хитрий лис. Де частка лева – там гора здорова… Ділити вчить нас доля віслюкова (Василь Простопчук). З двох співавторів кожен впевнений, що на його пайку припав увесь труд і тільки половина гонорару (А.Крісті). Незавидна доля тих, хто не курить і не п’є, — таким і кинути нічого].

Одежда, одёжа – одяг, одежа, (чаще богатое, роскошное) шати, (реже) шата, (диал.) шмаття, о́дяга, о́діва, одіння, шу́плаття, луді́ння, фа́нтя, (разг.) о́діж, одяганка, вдяганка, вдягачка (удягачка), одягало, (костюм) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), стрій (р. стро́ю); (покрытие дороги) покриття: • бедному да вору всякая одежда впору – що не попало, те клади в торбу (Пр.); бідне сорочці раде, а багате й кожуха цурається (Пр.); • одежда к празднику, праздничная одежда – одяг (одіж) на (про) свято; святний (святковий) одяг, святне́ убра́ння; • одна штука одежды – оде́жина; • приличная одежда – га́рне убра́ння. [Отож той самий сиротина У наймах сяк тобі, то так Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив (Т.Шевченко). Е, ні, це не той, не в такій одіві, як той, що мене грабував (Сл. Гр.). Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Сл. Гр.). Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (П.Мирний). — Де се така чорногузка взялася? — пита  парубок  у  міщанському  уборі другого, витріщивши на неї баньки. — З села! не бач? — одказує його товариш (П.Мирний). Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка — на жодень день мала б новий убір (П.Мирний). Скинув він кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі чоботи, синя жилетка, а на жилетці аж чотири ряди здорових гудзиків так і сяють; шия зав’язана червоною хусткою (І.Нечуй-Левицький). А ліс зеленіє на сонці, неначе дорога оксамитова зелена одежа, кинута на гори (І.Нечуй-Левицький). Панни й жіноцтво похапцем кинулись збирати свої манатки, усяке своє добро та шуплаття, та вкладатись (І.Нечуй-Левицький). Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (М.Старицький). — В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Л.Українка). Довга та чорная шата, мов хмара, його обгортала І хвилювала в повітрі, як море в негоду (Л.Українка). Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах (Л.Українка). — От шмаття перебратись вам за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л.Українка). Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж (М.Коцюбинський). Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М.Коцюбинський). Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (М.Коцюбинський). Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (І.Франко). Регіна, одягнена в свій чорний стрій, ходить, як звичайно, по покою (І.Франко). Майже вмираючи зо страху, бідний  Лис  Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре,  що  якби  тепер,  у такім строї, появився на вулиці, то  вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого (І.Франко). Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках (І.Франко). Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, — все віддавав за книги (Б.Грінченко). На вбогому — лати, На багачу — шати; Та не йди сорочки В дуки позичати (Б.Грінченко). В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г.Хоткевич). — Тебе я полюбила першого, — вела вона. — Раніш я не сміла… через сина. Як я ненавиділа його іноді! Ти ж не знаєш, Яка я була гарна… Одежа пекла мені тіло, я спала без сорочки, вона жалила мене. Це було страшенно давно. І от прийшов ти… (В.Підмогильний). Мірошниченко хитромудро пустив чутку по селі, що кожний учень одержить чоботи і крам на одяганку (М.Стельмах). На жердині, під стелею, висіла немудра смердівська одяганка (В.Малик). Павло прокинувся рано і, доки батько сходив по кімлю, встиг уже спорядити вдягачку на рибу: знайшов у повітці стару батькову сорочку, драну на ліктях, полатані, батькові ж таки, штани, що не сходилися йому в поясі, то доточив петельку з мотузочка, та шкарубкі чоботи з відстрялими підошвами —  хоч і тектимуть, зате ноги не попробиває на корчах і очеретяній стерні (Гр.Тютюнник). А в слов’ян, закинутих лихою долею за обводи рідної землі, немає звички та не буде й потреби розминатися з своїми. Певен, не забаряться підійти, пізнавши по вдяганці, й поцікавитися: з якої землі і чи давно тут; є вже ромейським підданим чи всього лиш гість (Д.Міщенко). На жовті пальці обпливає віск. Обличчя гострі, одежина латана. Горять свічки. І сосни пахнуть ладаном. Шумить над шляхом предковічний ліс (Л.Костенко). Життя надто короке, щоб витрачати його на одяг (брати Капранови). Українська мова має свої питомі назви як для окремих предметів одягу, так і для їх комплексів. Це «стрій», «вбрання», «убрання», «шати», «шаття». У давніші часи вживались синонімічні слова «ноша», «одежа», «одежина», «одіва», «одіво», «одіг», «одіж», «одіння», «одія», «руб», «рубаття», «рам’я» (Григорій Кожолянко). Тільки внутрішньо бідна людина може купувати собі дороге шмаття і цим закривати свої розумові проблеми (Арсеній Яценюк). Площ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Б.Тен, перекл. Гомера). — Він зустрів нас вельми приязно, та одяг на йому вже подерся, а на лиці він дуже змінився, засмаглів на сонці, так що на превелику силу ми його впізнали — більше по одежі, що тоді бачили, хоч вона вже вся на дрантя звелась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не питай, що сталося з моєю вдягачкою (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Шовкові, тоненькі спокусливі одяганки розсипалися по підлозі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дуже дорогий одяг старить (К.Шанель). Одяг на жінці повинен бути в міру скромним: щоб не впадав в око, і водночас було помітно, що він на ній є].

Переживать, пережить – 1) пережива́ти, пережи́ти, перебува́ти, перебу́ти; 2) (претерпевать) зазнава́ти, зазна́ти, (выносить) стерплювати, витерплювати, (перечувствовать) перечува́ти, перечу́ти; 3) (за кого, что) непокоїтися, тривожитися, турбуватися, (волноваться) хвилюватися, вболівати (уболівати), (опасаться за кого) потерпати; 4) (во многих местах) побува́ти, побу́ти, пожи́ти: • много горя пережи́ть – бага́то ли́ха зазна́ти (пережи́ти); • переживать (испытывать) беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду); • переживать, пережить [самого] себя – переживати, пережити (перебувати, перебути) [самого] себе; • пережива́ть различные этапы в своём развитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою; • переживать что – переживати, перетривати що. [Не зна́ти, хто кого́ переживе́ (АС). Перебу́ли сяк-так голо́дну зи́му, діжда́лися весни́ (Квітка). Ніхто світа не може пережити (Номис). Вік пережити, — не поле перейти (Пр.). Усе́, що тво́рить письме́нник, він все те перечува́є (О.Кониський) —…і чого ото було переживати? (Яке дурне це слово — «переживати» — ніяк я його не відучу, а воно, між іншим, перехідне дієслово, переживати можна тільки «щось», наприклад війну або голод, а «за когось» можна тривожитися, непокоїтися, журитися, потерпати, і ще з пів сотні синонімів, але хто сьогодні вже так говорить?…) (О.Забужко). — Ну, Ернсте, розкажи, де ти побував, що пережив? — питає батько. — Що пережив? — повторюю я, подумавши. — По суті, нічого такого. Просто весь час воювали. Що ж там було переживати? (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Я слухав і усвідомлював, що в цю мить ні за які скарби не хочу опинитися деінде, що зазнані зараз і тут почуття виправдовують усе, що довелося перебути, бо в перебутому й полягає суть мого існування в цьому місці простору (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Той, хто пережив трагедію, не був її героєм (С.Є.Лєц). Освічена людина може всю ніч непокоїтися тим, про що дурню і не снилось].

Слизень, слизняк, прям. и перен. – слимак, слизняк. [За лексичним значенням пароніми бувають: синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, слимак — слизняк, привабливий — принадливий, хиткий — хибкий, плоский — плаский, барабанити — тарабанити, линути — ринути, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити — раяти; антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, експорт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто; семантично близькі: крикливий (який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий) — кричущий (який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий (кричуща несправедливость); церемонний (манірний, проханий) — церемоніальний (урочистий, за певним розпорядком); цегельний (призначений для виробництва цегли) — цегляний (зроблений з цегли); ніготь (переважно у людини) — кіготь (переважно у тварини); м’язи — в’язи; кіш (кошик) — ківш (черпак), кристал (тверде тіло, що має природну форму багатогранника і внутрішню упорядковану будову) — кришталь (дуже прозоре скло високого ґатунку, якому властива гра барв і мелодійний дзенькіт); семантично різні: газ (речовина, здатна поширюватися в усьому доступному для неї просторі, рівномірно заповнюючи його) — гас (горюча рідина, продукт перегонки нафти); глуз (глузування) — глузд (розум); орден (почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги) — ордер (письмове розпорядження, документ на одержання або видачу чого-небудь); дипломат (службова особа, яка має урядові повноваження для зносин з іншими державами) — дипломант (1. студент або учень середнього спеціального навчального закладу, який працює над дипломним проектом, дипломною роботою, 2. особа, відзначена дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі); ефект (сильне враження, викликане ким-, чим-небудь) — афект (стан дуже великого, але короткочасного нервового збудження)(Ольга Зозуля)].

Стервятник – 1) (птица) стерв’ятник; 2) (вобще животное) см. Падальщик.  [Слово “стєрва”, яке ми запозичили у росіян, насправді походить від нашого рідного “стерво”. А “стерво” у свою чергу є повним синонімом слова “падло”. Так називають труп палої, тобто померлої тварини, який не можна вживати в їжу. Звідти ж і слово “стерв’ятник” - птах, який живиться стервом (а чи то стервами?) (брати Капранови). Сонце нещадно палило з безхмарного неба, де ширяли кілька стерв’ятників, і не було бодай легенького вітерця, який би вгамував пал (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Прометеї в гніві. «Що вам печінку гложе?» — питаємо. «Стерв’ятники, любі поети, стерв’ятники!» — відповіли вони (С.Є.Лєц)].

Экология – (от греч.) екологія. [У художній літературі, у виступах офіційних осіб рефреном проходять словосполучення «погана екологія», «охорона екології», «боротьба з екологією», «загострення навколишнього середовища», які красномовно свідчать про низький рівень екологічної культури нашого сучасника… У газеті «День» від 7 липня 1998 року надибуємо…: «Україна збирається покращувати свою екологію». Спробуйте здогадатися з назви, що йдеться у статті не про підтримку екології як науки, а про чистоту нашого довкілля. Покращувати математику чи фізику ніхто нікого чомусь не закликає. А екологію беруться плекати у такий спосіб всі, кому заманеться і хто вважає, що наука є синонімом свого предмета – «стану довкілля», «навколишнього середовища», «природи» тощо (Олександр Бєляков). Жаргонні вислови запроваджують і поширюють фахівці найрізноманітніших спрямувань. Від газетярів пішла в обіг «погана екологія» — вислів, зміст якого — незадовільні екостани навколишнього середовища. На совісті українських урядовців та невибагливих законотворців вислів «екологічна мережа», який уже ввійшов до низки державних документів. Та мережа насправді має бути мережею природоохоронних об’єктів і тому лише екомережею, а не чимось науковим із логосом у другому корені, як це прочитується в означенні «екологічна» (Володимир Пащенко)].

Эрудит – (лат.) ерудит, усезнайко. [Ерудиту завжди мало знань, а подібне незадоволення — чудовий захист від платонізму, схильності свіжлспечених менеджерів до спрощень і міщанських уявлень вузькопрофільних науковців (М.Климчук, перекл. Н.Талеба). 1. Ерудит — людина, яка завжди знайде синонім, якщо не знає, як пишеться слово. 2. Підпільний ерудит].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)