Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 69 статей
Запропонувати свій переклад для «соловейко»
Шукати «соловейко» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Боло́тный – боло́тний, боло́тяни́й, багнови́й. [Боло́тяни́й солове́йко (жа́ба), боло́тя́на пти́ця. Багно́ва грязю́ка].
• -ная трава – боло́тяна́ трава́, болотні́вка.
Выще́лкивать, вы́щелкать, вы́щелкнуть – виля́скувати, ви́ляскати, вилу́скувати, ви́луснути.
• Соловей выщё́лкивает – солове́йко лящи́ть-розтина́ється.
Залива́ться, зали́ться –
1) (за что) залива́тися, зали́тися и залля́тися, затіка́ти, затекти́ за що; (вливаться) улива́тися, ули́тися, утіка́ти, утекти́ куди́, в що;
2) (обливаться) залива́тися, зали́тися и залля́тися, облива́тися, обли́тися (обілля́тися) чим, (кровью ещё) заюши́тися, підплива́ти, підпли́сти́ (підпливти́) кро́в’ю; см. Облива́ться.
• -ться слезами – залива́тися, зали́тися и залля́тися, облива́тися, обли́тися и обілля́тися, умива́тися, уми́тися сльоза́ми (слі́зьми), захо́дитися, зайти́ся сльоза́ми (слі́зьми, плаче́м), підплива́ти, підпли́сти́ и підпливти́ сльоза́ми (слі́зьми), розлива́тися (сльоза́ми), ре́вне пла́кати. [Наза́д оберну́ся та сльоза́ми заллю́ся (Пісня). І як ки́нув Украї́ну, сльоза́ми залля́вся (Рудан.). Зігну́вшись, розлива́лася сльоза́ми (Мирн.). А вони́ так і розлива́ються, пла́чуть (Квітка). І що вже пла́кав! так і підплива́є сльоза́ми (Квітка)];
3) (затопляться) залива́тися, зали́тися и залля́тися, підплива́ти, підпли́сти́ и підпливти́ чим, бу́ти зали́тим, поніма́тися, пойма́тися, по(й)ня́тися чим. [Срі́блом підплива́є, по́віддю вили́скує Полі́сся під мі́сяцем (Васильч.). Рида́нням Іуде́я пойняла́сь (Л. Укр.)].
• Луга -ва́ются водой – лу́ки (луги́) залива́є (поніма́є) вода́, лу́ки (луги́) підплива́ють водо́ю;
4) (тонуть) залива́тися, зали́тися и залля́тися чим. [Порина́єш, – не дай Бо́же, заллє́шся водо́ю (Куліш)];
5) (напиваться) налива́тися, нали́тися. [Дай, Бо́же, го́стя, то й наллю́ся (Чуб. I)].
• -ться смехом, хохотом – залива́тися, зали́тися и залля́тися смі́хом (зо смі́ху), ре́готом (з ре́готу), розляга́тися, розлягти́ся смі́хом, ре́готом (з ре́готу), заляга́тися, залягти́ся смі́хом, ре́готом, захо́дитися, зайти́ся смі́хом, ре́готом (з ре́готу), зареготі́ти (-гочу́, -ти́ш), зарегота́ти(ся) (-гочу́(ся), -го́чеш(ся)), захо́дитися, зайти́ся; (криком, кашлем) захо́дитися, зайти́ся кри́ком, ка́шлем, від кри́ку, від ка́шлю. [Па́нночка зали́лась смі́хом (Л. Укр.). Дівча́та залива́ються з ре́готу (Мирн.). Заляга́ється смі́хом (Л. Укр.). З-за́ду Грицько́ розляга́всь із ре́готу (Мирн.)].
• -ва́ться – (о поющ. человеке, птице) розляга́тися; (о соловье) розко́чуватися, розляга́тися; (о собаке) розтина́тися; (о муз. инструм.) вихиля́тися, гра́ти аж співа́ти; (о колокольчике) голоси́ти, затина́ти. [Тьо́хкає, аж розляга́ється в садку́ солове́йко (Коцюб.). А скри́почка вихиля́ється, до живо́го дойма́є (Васильч.). А скри́почка гра́є аж співа́є (Звин.). Чу́єте, як дзво́ник голо́сить (Кониськ.). Дзво́ни дзво́нять, затина́ють (Звин.)].
• -ва́ться песней – співа́ти-розляга́тися. [В кущі́ по-за камі́нням співа́в-розляга́вся солове́йко (Григор.)].
• -ва́ться соловьём – солове́йком розляга́тися, виво́дити (виспі́вувати) як солове́йко.
Затиха́ть, зати́хнуть – затиха́ти и ти́хнути, зати́хнути, стиха́ти, сти́хнути, зати́шуватися, зати́ши́тися, сти́шуватися, сти́ши́тися, (о мног.) позатиха́ти, постиха́ти, поза[пос]ти́шуватися; (униматься) угава́ти (только с отриц. не), (диал.) убавля́тися, уба́витися; (прекращаться, переставать) ущуха́ти, ущу́хнути, зани́шкнути, (притаиться) (образно) мовча́ти та ди́хати, (замолкнуть) замовка́ти, замо́вкнути. [Зати́хло все, ті́лько дівча́та та солове́йко не зати́х (Шевч.). І ти́хнуть Бо́жії слова́ (Шевч.). В лю́дських хата́х все було́ позатиха́є, все посне́ (Н.-Лев.). То ста́ла зла́я хурто́вина (буря) по Чо́рному мо́рю стиха́ти (Макс.). Постиха́ли спі́ви й жа́рти (Гліб.). Зати́шивсь уже́ грім, не грими́ть (Конгр. п.). В го́рницях сти́шилось, як надво́рі після заверю́хи (Н.-Лев.). Там внизу́ музи́ка ди́ка не вгава́є на хвили́ну (Франко). Пома́лу зани́шкло шепоті́ння (Грінч.). Споло́хались пташки́ і в одну́ мить ущу́хли (Коцюб.). Ви́йшов Хмельни́цький до чо́рного ві́йська, поча́в мирову́ чита́ти; ущу́хла чернь прислуха́ючись (Куліш)].
• Буря не -ха́ет – бу́ря не вгава́є, не вти́шується.
• Ветер -ти́х – ві́тер ущу́х, (улёгся) залі́г. [Вітере́ць залі́г десь, ти́ша (М. Вовч.)].
• Дождь -ти́х – дощ ущу́х.
• Шаги, звуки -хли – хода́ зати́хла (завме́рла), зву́ки зати́хли (завме́рли).
• Зати́хший – зати́хлий, ущу́хлий.
Заходи́ться, зайти́сь –
1) (от холода) те́рпнути, зате́рпнути, дубі́ти, задубі́ти, дерев’яні́ти, задерев’яні́ти, кля́кнути, закля́к(ну)ти, (о мн.) поте́рпнути, подубі́ти, покля́кнути. [Писа́в, аж ру́ки те́рпнуть (Сл. Шейк.). З хо́лоду ру́ки кля́кнуть].
• Руки зашли́сь (от холода) – за́шпари, шпа́ри зайшли́ (в ру́ки);
2) захо́дитися, зайти́ся. [Сльоза́ми захо́диться. Зайти́ся смі́хом. Зайти́ся од ка́шлю. Солове́йко аж захо́диться, співа́є].
Защё́лкать – (языком, кнутом) заля́скати, заляскоті́ти, заляща́ти, (кнутом) затря́скати, захво́стати, (зубами, пальцами) закла́цати; (орехи, подсолнухи) залу́скати; (о пении соловья) заляща́ти, затьо́хкати. [Тьох-тьох! заляща́в коло ме́не співу́н-солове́йко (Крим.)].
Лягу́шка – жа́ба, ласк. жа́бка, жа́бонька, жа́бочка, увелич. жаби́ще (-ща), собир. жабня́ (-ні́), жаб’я́ (-б’я́), (перен. шутл.) боло́тяний солове́йко. [І жа́ба ри́ба, бо в воді́ сиди́ть (Номис). Мов жа́бище з багна́ на світ вона́ диви́лась (Куліш)].
• -ка квакает – жа́ба ку́мкає.
• -ка, зоол. Rana – жа́ба, скака́вка, ско́ка, скакелю́ха, скре́котень, кра́кавка.
• -шка болотная (Rana arvalis Nilss.) – жа́ба лучна́.
• -шка-бык (Rana catesbyana Shaw.) – жа́ба-буга́й.
• -шка зелёная (Rana esculenta L.) – жа́ба водяна́, жа́ба їстівна́.
• -шка травяная (Rana temporaria L.) – жа́ба трав’яна́.
• -шка проворная (Rana dalmatina Fitz.) – жа́ба прудка́.
• -шка озёрная (Rana ridibunda Pall.) – жа́ба озі́[е́]рна (ставкова́).
• -шки язычные (Phaneroglossa) – язика́ті жа́би.
• -шки настоящие (Ranidae) – спра́вжні жа́би́, жабува́ті.
• -ка древесница (квакша) (Hyla arborea L.) – ра́йка звича́йна, ра́хавка зеле́на, ра́павка, кра́кавка, дерев’я́нка.
• -ки квакши (Hylidae) – райкува́ті (-тих).
Маха́ть, ма́хивать, махну́ть –
1) чем – маха́ти (-ха́ю, -ха́єш, -ха́є и ма́шеш, ма́ше), махну́ти, ма́яти, майну́ти, виха́ти, вихну́ти, (колыхать) колиха́ти, колихну́ти, війну́ти, (колебать) колива́ти, коливну́ти, хита́ти, хитну́ти чим. [Ішо́в до клу́ні, ти́хо маха́ючи батого́м (Н.-Лев.). Хо́дить ляшо́к по база́ру, ша́белькою ма́є (Пісня). Ви́йшов Хо на га́ляву, спе́рся на косту́р, майну́в до́вгою бородо́ю (Коцюб.). Не виха́й-бо ду́же ві́ником, бо ку́рява встає́ (Метл.). Сиди́ть дід над водо́ю, колива́є бородо́ю (Загадка)].
• Сильно -ха́ть, -ну́ть – вима́хувати, махону́ти.
• -ха́ть, -ну́ть головою – хита́ти, хитну́ти, кива́ти, кивну́ти, (мотать) мота́ти, мотну́ти, мотля́ти голово́ю. [Кива́ючи рясно́ю голово́ю, зеле́ний ліс до со́нця засмія́всь (Грінч.)].
• -ха́ть крыльями – маха́ти, ма́яти, (тяжело) гли́бати кри́лами. [Лети́ть оре́л через мо́ре, кри́лечками ма́ше (Метл.). Солове́йко лети́ть, кри́льцями ма́є (Грінч. III)].
• Ветряная мельница -шет крыльями – вітря́к вима́хує (пома́хує, ма́є) кри́лами.
• -ха́ть, -ну́ть платком – маха́ти, махну́ти, майну́ти, війну́ти ху́сткою.
• -ха́ть хвостом – маха́ти хвосто́м, (быстро: о собаке, свинье) моло́ти (мелю́, -леш), ме́лькати хвосто́м. [Каба́н закопа́вся в зе́млю да й хво́стиком ме́ле (Рудч.). Соба́ка ме́лькає хвосто́м (Н.-Лев.)].
• -хать (размахивать) рукою, руками – маха́ти, (мотать) мота́ти руко́ю, рука́ми. [Руко́ю (на моли́тві) маха́єш, а ду́мкою скрізь літа́єш (Номис). На де́яких маши́нах дово́диться ті́льки до о́дуру мота́ти руко́ю (Азб. Ком.)].
• -ха́ть руками на кого – маха́ти рука́ми на ко́го.
• -ну́ть рукою на кого, на что (перен.) – махну́ти руко́ю на ко́го, на що; (забросить дело) занедба́ти що.
• -ну́ть на всё рукою – занедба́ти все, пусти́тися бе́рега;
2) кому, кого – маха́ти, махну́ти (руко́ю) кому́ или на ко́го; (кивать) кива́ти, (с)кивну́ти на ко́го и кому́; (звать) кли́кати, кли́кнути и покли́кати кого́. [Пи́сар махну́в деся́тникам (М. Вовч.). Грицько́ маха́в на йо́го руко́ю: сюди́, мов, сюди́ мерщі́й! (Мирний). Кивну́в на джу́ру, і джу́ра сів коло йо́го (Куліш)];
3) -ха́ть (делать во всю, катать) – ката́ти, шква́рити, шпа́рити, смали́ти, чеса́ти, чухра́ти. [Ото́-ж пи́ше! Так і шква́рить – а́ркуш за а́ркушем (Київ)];
4) -ну́ть куда – махну́ти, махону́ти, майну́ти, (пров.) махорну́ти, гайну́ти, дмух(о)ну́ти, драп(о)ну́ти, пові́ятися, почухра́ти, югну́ти, джукну́ти, чкурну́ти, шаркону́ти, черкну́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Махну́в на сінова́льню (Крим.). За́втра в деся́тій годи́ні ся́демо на трамва́й та й махоне́мо (Н.-Лев.). Стара́ майну́ла куди́сь до дочки́ (М. Левиц.). Ой, гайну́ я до дівча́т та й на вечерни́ці (Пісня). Дмухні́м до не́ї! (Котл.). Драпну́в за грани́цю (Рудан.). Як це почу́в, за́раз пові́явсь до ши́нку (Звин.). Куди́ о́чі почухра́в (Котл.). Югне́м коси́ти! (Сл. Гр.). Джукну́ аж на ба́лку (Яворн.). А чи не шаркону́ти оце́ мені́ до ньо́го? (Яворн.). За́ море черкну́в (Біл.-Нос.)].
-ться –
1) ма́ятися, майну́тися, (колыхаться) колиха́тися, колихну́тися, (колебаться) колива́тися, коливну́тися, хита́тися, хитну́тися;
2) безл. – маха́тися.
Ми́ло, нрч. – лю́бо, ми́ло, (не только ум.) любе́нько, миле́нько; (приятно) уті́шно; (любезно) лю́б’язно, ґре́чно; (благосклонно) ласка́во; (красиво, хорошо) га́рно. [Солове́йко на кали́ні так лящи́ть, аж се́рцю лю́бо (Франко). Осміхну́лася любе́нько (Самійл.). На те́бе диви́тися ми́ло (Метл.). Миле́нько Га́нна подивля́лася на паня́нку (Свидниц.)].
• Он принял нас очень -ло – він прийня́в (привіта́в) нас ду́же лю́б’язно (ду́же ґре́чно, ду́же ласка́во).
• Она одевается очень -ло – вона́ вбира́ється га́рно-ми́ло (ду́же че́пурно, го́же, ду́же згра́бно).
• Она держала себя очень -ло – вона́ пово́дилася ду́же лю́бо (ми́ло).
• -ло, нечего сказать! – га́рно, нема́ чого́ каза́ти! га́рно, нівро́ку!
• Дорого да -ло, дёшево да гнило – за до́брі гро́ші – то й хоро́ше, а дешеве́ньке – то й погане́ньке.
Наставля́ть, наста́вить –
1) чего – наставля́ти, наста́вити и понаставля́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, понастановля́ти и понастано́влювати чого́. [Круго́м наста́вили ми́сок (Котл.). Поналива́ла у казани́ оли́ви і понаставля́ла у піч (Рудч.). Наї́дків, напи́тків понастано́влювала (М. Вовч.)];
2) см. Надставля́ть.
• -ть рога кому – наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити ро́ги кому́;
3) (направлять, приготовлять постановкой) наставля́ти, наста́вити, (о мног.) пона́ставля́ти що; см. Наводи́ть 2.
• -ть западню (ловушку) – наставля́ти, наста́вити па́стку.
• -ть копьё – наставля́ти, наста́вити, насторо́жувати, насторожи́ти спи́са. [Гайдама́ка стої́ть, ви́ставивши но́гу в сап’я́нці і насторожи́вши спи́са (Куліш)].
• -ть самовар – ста́вити, поста́вити, наставля́ти, наста́вити, настановля́ти, настанови́ти самова́р(а). [Поста́в самова́р! (Брацл.). Самова́ри наставля́є (Звин.). Настанови́-но самова́ра! (Липовеч.)]. -ть уши, см. Нава́стривать уши;
4) кого – нав[у]ча́ти, навчи́ти (на (до́брий) ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, напу́чувати, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти, ра́дити, пора́дити, нава́жувати, настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, (надоумлять) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́. [А ма́ти хо́че науча́ти, так солове́йко не дає́ (Шевч.). Почну́ на до́брий ро́зум навча́ти, – як умі́ю, так і навча́ю (М. Вовч.). Ба́тько нау́ку мені́ дава́в, щоб я худо́бу жа́лував (Харківщ.). «Ти не пови́нна хова́тися з ним по за́кутках», – напу́чувала Навро́цька (Н.-Лев.). Не було́ кому́ нарозуми́ти сироту́ (Канівщ.). Це він так пора́див нас (Звин.). «Будь покі́рна», – нава́жують, – «та до робо́ти щи́ра» (М. Вовч.). Він там вас настано́ве, що да́лі тре́ба роби́ти (Мирний)].
• -ть на что – навча́ти, навчи́ти на що и чого́, напу́чувати, напути́ти, направля́ти, напра́вити, наверта́ти, наверну́ти, призво́дити, призве́сти́ на що. [Ви його́ на добро́ навчите́ (М. Вовч.). Лихо́го на до́бре не на́вчиш (Приказка). Одда́м до шко́ли, мо́же там його́ на до́бре напра́влять (Звин.). Вони́ сами́ мене́ на це призво́дили (Крим.). Якби́-ж ви на до́бре призво́дили, а то все на лихе́ (М. Грінч.)].
• -ть на ум – настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, наверта́ти, наверну́ти, наво́дити, наве́сти́, навча́ти, навчи́ти на (до́брий) ро́зум, навча́ти, навчи́ти ро́зуму. [Настанови́ли на ро́зум (Сл. Гр.). Хто його́ на ро́зум до́брий наставля́в? (М. Вовч.). На до́брий ро́зум наверну́ти (М. Вовч.). Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум! (Звин.). Я її́ ро́зуму навча́ла (М. Вовч.)].
• -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) – напу́чувати, напути́ти на до́бру (спасе́нну) путь, нало́млювати, наломи́ти на до́бру путь (доро́гу); срв. Направля́ть (3) на путь. [Він тебе́ годува́в, рости́в, на до́бру путь напу́чував (Мирний). На спасе́нну путь напути́в (Рада). Наломи́ти свого́ вихо́ванка на до́бру доро́гу (Франко)].
Наста́вленный –
1) наста́влений, настано́влений, понастано́влюваний;
2) см. Надста́вленный; (о рогах) наста́влений;
3) наста́влений; насторо́жений; наве́дений; поста́влений: (об ушах), см. Навострё́нный (под Нава́стривать);
4) на́вче́ний, нау́чений, напу́чений, нарозу́млений; напоу́млений.
-ться –
1) наставля́тися, наста́витися, настановля́тися, настанови́тися, понаставля́тися, понастановля́тися; бу́ти настано́влюваним, наста́вленим, настано́вленим, понастано́влюваним и т. п.; срв. Наставля́ть 1 и 3;
2) см. Надставля́ться;
3) навча́тися, навчи́тися, напу́чуватися, напути́тися; бу́ти на́вчаним, напу́чуваним, на́вче́ним (нау́ченим), напу́ченим и т. п.
Невзра́чный –
1) (о человеке и животных) ми́ршавий, (худосочный) щу́плий, щупля́вий, (невидный) непока́зни́й, (лицом) поганкува́тий. [Таки́й він із се́бе ми́ршавий, нікче́мний (Грінч.). А сам він мале́нький, ми́ршавий, куце́нький (Гр. Григор.). Па́ра мале́ньких ми́ршавих коненя́т (М. Левиц.). Ви не диві́ться на ме́не, що я таки́й непоказни́й (Київ). Солове́йко – пта́шка непока́зна, а як співа́є! (Звин.). Ді́вка вже дохожа́ла, ті́льки поганкува́та і до робо́ти ліни́ва (Основа, 1862)].
• -ное лицо – нега́рне (невира́зне) обли́ччя (лице́).
• -ная наружность – непока́зна́ зо́вні́шність.
• -ной наружности – ми́ршавий (непока́зни́й) на ви́гляд.
• Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным – ми́ршавіти, з[по]ми́ршавіти, зами́ршавіти;
2) (о вещах) ми́ршавий (редко); (жалкий) мізе́рний, нужде́нний, злиде́нний, (хилый) щу́плий, замі́ркуватий. [Мізе́рне пальто́ (Київ). Нужде́нна (злиде́нна) халу́па (Київ). Щу́плий колосо́к (Звягельщ.). Колосо́к замі́ркуватий (Звин.). Щу́пле будува́ння (Котл.)];
3) (об отвлеч. понятиях) мізе́рний, нужде́нний, жалюгі́дний, благе́нький.
• -ное впечатление – мізе́рне вра́же[і́]ння.
Неи́стовствовать – шалені́ти, шалі́ти, скажені́ти, лютува́ти, кази́тися, сатані́ти, в па́сію ки́датися. [Даль шалі́є, все шви́дше кру́титься земля́ (Сосюра). Насмія́тись з дощу́ й вітрі́в, що ди́ко скажені́ють (Куліш). Я, мов безу́мний, лютува́в (Франко). Неха́й він (солове́йко) люту́є, по́ки сам заги́не (Шевч.). Дзвіно́к скака́в, хрипі́в, кази́вся (Коцюб.)].
Отщё́лкать (о соловье) – перетьо́хкати, переста́ти тьо́хкати.
• Слышь! соловушка -кивает – чу́єш! солове́йко витьо́хкує.
Петь, пева́ть –
1) співа́ти, (диал.) пі́ти, пі́яти. [Кому́ до́бре, той співа́є, кому́ зле, той пла́че. Ще ку́ри не пі́яли, як він зірва́вся (Стеф.)].
• Петь что и о ком, о чём – співа́ти чо́го (реже що) и за (про) ко́го, за (про) що.
• Петь песни, весенние (свадебные) песни – співа́ти пісе́нь, весня́нок, весі́льних пісе́нь. [Ка́тря вже подру́гува́ла з сі́льськими дівча́тками – весня́нок умі́ла співа́ти (М. Вовч.). І пісні́ їй пі́ли пташеня́та бо́жі (Рудан.)].
• Петь-заливаться – співа́ти-розляга́тися, ляща́ти. [В кущі́ співа́в-розляга́вся солове́йко. Солове́йко лящи́ть (Тесл.)].
• Петь басом – співа́ти баса́ (и ба́сом), басува́ти.
• Петь вполголоса, под нос песню – муги́кати, курги́кати пі́сню (и пі́сні).
• Петь обедню молебен – співа́ти слу́жбу (обі́дню), моле́бень.
• Петь одну песню, одно и то же – після́ тіє́ї та знов тіє́ї співа́ти.
• Теперь он другое поё́т – тепе́р він и́ншої (не те) співа́є (заспіва́в).
• Любящий петь – співу́чий, співли́вий;
2) (воспевать кого, что) співа́ти про ко́го, про що, виспі́вувати, ви́співати, оспі́вувати, оспіва́ти кого́, що.
Пе́тый –
1) спі́ваний;
2) см. Отпе́тый 2.
Покукова́ть – покува́ти.
• -ва́ть около чего – обкува́ти що. [Неха́й солове́йко гніздо́ в’є, а си́ва зозу́ленька обкує́].
Прима́нивать, примани́ть –
1) (знаками, кивая) прима́нювати, примани́ти, (во множ.) поприма́нювати кого́. [Прийшо́в під манасти́рську бра́му – вигляда́ю, виклика́ю – примани́в до се́бе худе́нького, бліде́нького старе́нького слу́жку (М. Вовч.)];
2) (привлекать) прима́нювати, примани́ти, прива́блювати, прива́бити, (во мн.) поприма́нювати, поприва́блювати кого́, що куди́. [По́ки були́ в йо́го (кня́зя) скарби́, скарба́ми до се́бе люде́й прима́нював (Куліш). Там солове́йко гніздо́ вив, собі́ га́лочку примани́в (Чуб.). За́пах молока́ прива́бив і вужа́ з його́ кута́ (Франко)];
3) (манить обещаниями; о животных: приваживать) прима́нювати, примани́ти, прина́джувати, прина́дити, (гал.) лу́дити, залу́дити, (обыкновенно с отрицанием) дома́нювати, домани́ти, (во множ.) поприма́нювати, поприна́джувати и т. д. [Чи я-ж тобі́ не каза́ла, не нака́зувала, щоб ти хло́пців не води́ла, не прина́джувала (Пісня). Нія́к теля́ти, до рук не дома́ниш (Черк. п.). Прина́джує мої́х голубі́в (Гр.). Залу́див як ку́рку до зерна́ (Франко. Пр.). З усього́ ху́тора соба́к сюди́ поприма́нював (Харк.). На́що ти мої́х голубі́в до се́бе поприна́джував (Богодух.)].
• Прима́ненный – прима́нений, прива́блений, прина́джений, залу́джений.
• -ться – прима́нюватися, бу́ти прима́неним, прива́блюватися, бу́ти прива́бленим, прина́джуватися, бу́ти прина́дженим и т. д.
Примолка́ть, примо́лкнуть – примовка́ти, примо́вкнути, замовка́ти, замо́вкнути, змовка́ти, змо́вкнути (на яки́йсь час), прини́шкнути (пр. вр. прини́шк, -кла), (о мн.) позамовка́ти. [Пта́ство весе́ле примо́вкло (Тичина). Прини́шк солове́йко – відпочива́в ма́буть (Васильч.)].
• Примо́лкнувший – примо́вклий, з(а)мо́вклий (на яки́йсь час), прини́шклий. [Прини́шклий ліс].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Буква – буква, літера; (типографская, в шрифте) шрифтина; (плохо написанная) кривуля:
• буква гласная – (грам.) голосна;
• буква зю – буква зю;
• буква согласная – (грам.) приголосна;
• идёт вразрез с буквой и духом (закона) – суперечить букві й духові (закону), розбігається з буквою й духом (закону);
• мёртвой буквой быть (оставаться) – мертвою буквою бути (залишатися, лишатися, зоставатися), залишатися (лишатися, зоставатися) на папері;
• отступать, отступить от буквы закона – відбігати, відбити букви закону, ухилятися, ухилитися від букви закону, розминатися, розминутися з буквою закону;
• перевести буква в букву что – перекласти дослівно (від слова до слова, слово за слово, слово по слову, слово від слова) що;
• следовать [мёртвой] букве, придерживаться [мертвой] буквы – держатися (додержувати, додержуватися) [мертвої] букви, йти слідом (услід) за [мертвою] буквою.
[Писар переписав свій утвір церковними буквами (І.Нечуй-Левицький). Як пройшов усю азбуку, — аж повеселів: діло пішло спірніше. Він бачив, як з літер складалися слова, і дивувався дуже. Почав уже читати. І тут біда! Нігде не запопаде такої книжки, щоб до душі припала (П.Мирний). Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Л.Українка). Якщо нас коли-небудь і згадають, то як мучеників. Як таких, що в годину люту посміли залишитися самими собою. І десь там маленькими буквами напишуть, що той і той ще й вірші писав (В.Стус). — Словами спорять на всі теми, Слова творять всі системи, Словам тим віри не ліймають, Із слова букв не викидають (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — А щоб уже тебе скрутило, як ти отак слова перекручуєш! — обурився знову Дон Кіхот.— Критикувати треба говорить, а не крихтику’вати! — Та ви-бо, пане, до мене не дуже чіпляйтесь,— одмовив Санчо,— бо я собі в столиці не ріс і в Саламанці не вчився, то ненароком і пропущу, бува, яку літеру, а де то й лишню вставлю. Не можна ж, далебі, вимагати од саяжан, щоб вони говорили, як толедяни, та є й такі толедяни, що не вельми-то по-панському втнуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Облиште мене, ваша високість,— відрізав Санчо.— Мені тепера не до тонкощів, що, може, де на яку там букву обмилюся. Я так потерпаю від того, що хтось мене бичуватиме або ж я сам бичуватимусь, що за свої слова і вчинки не відповідаю (А.Перепадя, перекл. М.Сервантеса). Букву закону варто б внести в алфавіт (С.Є.Лєц). — Всі романи, які я написав, мені не подобаються з огляду на їхнє сприйняття — я завдаю болю деяким «піпєточним» інтелігентам. Одна критикеса кричала, де це в Києві можна побачити таке дно! Та його не треба шукати. Варто зайти в під’їзд, де тринадцятилітні «мальчікі» поставили дванадцятилітню «дєвочку» буквою «зю». Інша річ, що більшість людей не хочуть бачити такої правди, а хочуть жити у світі Толкіна (О.Ульяненко). Хай це можливо і не найсуттєвіше але ти дитино покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви «ї» а також витягнувшись на пальчиках оберігати місячний серпик букви «є» що зрізаний з неба разом із ниточкою бо кажуть дитино що мова наша — солов’їна гарно кажуть але затям собі що колись можуть настати і такі часи коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко тому не можна покладатися тільки на солов’їв дитино (І.Малкович)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Соловей – солове́йко, -ка, солове́й, -в’я́.
Соловушка – солове́йко, -ка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Заливаться
• Заливаться, залиться слезами – заливатися, залитися, заллятися (обливатися, облитися, обіллятися, умиватися, умитися) сльозами (слізьми, сльозою); заходитися, зайтися сльозами (слізьми, плачем); підпливати, підплисти, підпливти сльозами (слізьми); розливатися сльозами (слізьми); ревно (гіркими) плакати.
• Заливаться, залиться смехом – заливатися, залитися, заллятися сміхом (зо сміху); розлягатися, розлягтися сміхом; заходитися, займатися (залягатися, залягтися) від сміху (зо сміху, сміхом); зареготіти, зареготати(ся); сміятися, аж заходитися.
• Заливаться соловьем – співати (виводити, розлягатися) як соловейко; соловейком розкочуватись.
Соловей
• Заливаться (разливаться) соловьем (шутл.) – соловейком розлягатися; виспівувати як соловейко.
Твой
• С твоё (разг.) – стільки, як (і) ти.
• Что твой соловей (разг.) – як (мов, наче) той соловей (соловейко).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

солове́йко, -ка, -ку і -кові, -ку! -ве́йки, -ве́йків

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

А, сз.
1) А, же, но, напротивъ. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Балл. 1. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Шевч. 5. Бог те знає, а не ми грішні. Ном. № 30.
2) Да. — Течуть річки, а все кровавії. Н. п. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Н. п. Въ началѣ предложенія часто означаетъ — да и: А жаль же мені та тії тополі, що на чистому полі. Н. п.
3) Въ началѣ предложеній вопросительныхъ и предложеній, служащихъ отвѣтомъ на нихъ, употребляется для усиленія рѣчи. А чи його звіри з’їли, а чи він втопився? Н. п. А був же ти в його вчора? — А був.
4) А-ні, А-ні же́! Даже не, ни, ничего. На синьому небі а-ні хмариночки. Левиц. І. 15. Нікому ж про це а-ні же́!
5) А-ні — а-ні. Ни-ни. А-ні встати, а-ні сісти. А-ні до його заговорити, а-ні його спитати. М. В. [О. 1862. ІІІ. 73.] Не защебече тобі соловейко, не зацвітуть тобі вишневії сади, не зазеленіє а-ні м’яточка, а-ні руточка. Г. Барв. 125.
6) Въ соединеніи съ междометіями для обращенія къ животнымъ выражаютъ желаніе удалить ихъ, прогнать: А бир! на овецъ; а базь! на ягнятъ; а гуш! а киш! на куръ. Каменецк. у.; а дзус! а кота! на кошекъ; а кур! на индѣекъ. Kolb. І. 66.
7) А-то. См. ато́.
8) А-чхи! См. Ачхи.
Бадили́на, -ни, ж. Стебель, трость, былинка. Ном. № 8120. Мил. М. 26. (Соловейко) сидить на дерезині, співає, аж бадилина під ним гойдається. Левиц. І. 118. Ум. Бадили́нка. Ув. Бадиляка.
Боло́тний, -а, -е. Болотный, болотистый. Болотня вода не погожа. Дещо. — солове́йко. Шутливо: лягушка. Волч. у.
Викида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. ви́кинути, -ну, -неш, гл.
1) Выбрасывать, выбросить. Як іде гряд, викидають на двір сковороду і кочергу, щоб перестав. Ном. № 13403. Кожух викинув од молі провітрювати. Г. Барв. 335. Заткнула вона за косу червону макову квітку і викинула потім. Левиц. І. 196. Переносно: выкидать, выкинуть, исключать, исключить. Із пісні слова не викинути. Ном. № 13115. Із ряду і сього не викидають. Ном. №5711.
2) Бросать, бросить деньги на тарелку или въ шапку при сборѣ ихъ (напр. на крестинахъ, на свадьбѣ, во время увеселеній молодежи и пр.), а отсюда уже и просто давать въ такихъ случаяхъ деньги. На вечорницях хлопці викидають гроші дівчатам на гостинці. Черниг. у. На мед, на горілочку та скидаються, — викинув Іванко та копу грошей. Мил. 88. Дружко викидає на тарілку дві копійки. Грин. III. 432. Гей, Насте Горовая, шинкарко молодая, кабашнице степовая! Не велю я тобі сього козака з хати виганяти; хоч я свій осьмак на пиво викидаю, а ти його з хати не вибивай. ЗОЮР. І. 319. Викида́ти прино́с. У разносчиковъ мелочн. товара: на общемъ собраніи партіи предъявлять весь собранный въ селахъ товаръ и остатокъ наличныхъ денегъ. Вас. 191.
3) Викида́ти на о́чі. Колоть глаза. Часто дітям його викидали на очі, що батько їх... до церкви не ходить. Грин. ІІ. 153. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Г. Барв. 433.
4) Бросать, бросить вверхъ, подбрасывать, подбросить. А що, хто вище викинув? Грин. II. 81. Рудч. Ск. І. 61.
5) О растеніях. викида́ти ко́лос — колоситься. Г. Барв. 147. Мил. 93. Соловейко щебече, поки жито колос почне викидати. Грин. І. 6 — качани́. О капустѣ: давать кочни. Ти, капусто, викидай качани! Мил. 104. 6 — хлаки́. Вывѣшивать, вывѣсить флаги. Викидають три хлаки́. Грин. I. 190.
Ви́пурхнути, -ну, -неш, гл. Выпорхнуть. Випурхнув соловейко в праве, а зозуля в ліве віконце. ЗОЮР. II. 34. Іде було й скаже: «Тіточко-голубочко! я піду до дівчат», або там куди; а тепер уже випурхне з хати, не питаючи мене. МВ. II. 20.
Затерча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. О поющемъ соловьѣ: дробью разсыпаться. (Соловейко) защебече, затерчить. Кв. I. 29.
Затиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. зати́хнути, -хну, -неш, гл. Затихать, затихнуть. Затихло все... Тілько дівчата та соловейко не затих. Шевч. 395.
Затьо́хкати, -каю, -єш, гл.
1) Запѣть (о соловьѣ). Затьохкав у садку соловейко.
2) Забиться (о сердцѣ). Серце затьохкало, як не вискоче. О. 1862. X. 12.
Зачи́ркати, -каю, -єш, гл. Зачирикать. Соловейко защебетав, залящав, зачиркав. Кв. І. 29.
II. Ку! меж. = Куку! А зозуленька — як ку, так ку! А соловейко — як тьох, так тьох! Чуб. V. 589.
Кува́ння, -ня, с.
1) Кованіе. Кування молотом. К. Іов.
2) Кукованье кукушки. Ой жаль мені (зозулі) раннього кування і пізнього літання. Мет. 152. Ум. Кува́ннячко. Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка. Мет. 40.
Ле́гко, нар. Легко, легковѣсно; незатруднительно. Інший легко робить, а хороше ходить. Ном. № 1691. Біда здибає легко, а трудно її збутися. Ном. № 2171. Легко йому лежати, пером землю держати. (Пожеланіе покойнику). Ном. № 356. Легко йому дихать! (Благожеланіе). Ном. № 4552. Щоб тобі так легко дихать! (Проклятіе). Ср. ст. Ле́гше и ле́кше. Ум. Леге́нько, леге́сенько. Піди собі тихенько і легенько з хати. Чуб. І. 135. Нехай тобі зозуленька, мені соловейко, нехай тобі там легенько, де моє серденько. Чуб. V. 73. Нехай йому легенько згадається, де він у світі повертається. Ном. № 11609. За помилки Зося легесенько скубла його за вухо. Левиц. І. 338. Ой як легесенько перстнику да котитися, а ще й легше, легше молодому та женитися. Чуб. III. 142.
Листа́тий, -а, -е. Имѣющій большіе листья. Бур’ян там поріс такий листатий. Грин. II. 14. Сьогорішній очерет такий листатий. Полт. г. Тьохнув соловейко на листатому клені. МВ. II. 78. Ум. Листа́тенький. Любисток листатенький. Мил. 89.
Ма́яти, ма́ю, -єш, гл.
1) Развѣваться. Через улицю гай, гай, моя кісочка май, май! Чуб. Стрічки мають в синьому небі. Левиц.
2) Колыхать, колыхаться. Вітер віє, гілля має. Рудч. Чп. 216. Ой високо клен-дерево має. Мет. 115.
3) Махать. Соловейко летить, крильцями має. Грин. III. 410.
4) Виднѣться; мелькать. Орися росла собі, як та квітка в городі: повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника. К. Орися.
Нащебета́тися, -бечу́ся, -чешся, гл.
1) Нащебетаться. Як у садку соловейко та й нащебетався. Грин. III. 171.
2) Наговориться (о веселомъ женскомъ разговорѣ).
Обко́вувати, -вую, -єш, сов. в. обкува́ти, -кую́, -є́ш, гл.
1) Оковывать, оковать кусокъ металла, обдѣлать ковкою. Я його (залізо) сам буду на горен класти, а ви тільки молотом обковуйте. Чуб. II. 239.
2) Оковывать, оковать. Обкували себе золотом. Левиц. І. 299.
3) Куковать, покуковать вокругъ чего. Нехай соловейко гніздо в’є, а сива зозуленька обкує. Нп.
Подзьо́ба́ти, -ба́ю, -єш, гл. = Подзюбати. Соловейко на маківці весь мак подзьобав. Грин. ІІІ. 129.
Прима́нювати, -нюю, -єш, сов. в. примани́ти, -ню́, -ниш, гл. Приманивать, приманить. Там соловейко гніздо звив, собі галочку приманив. Чуб. III. 177.
Рябокри́лий, -а, -е. Пестрокрылый. Соловейко рябокрилий. Грин. III. 179. Ум. Рябокри́ленький. Єсть голубець рябокриленький. Чуб. V. 310.
Солове́й, -в’я́, м.
1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. Млр. л. сб.
2) Названіе вола, масть котораго подходить къ цвѣту оперенія соловья. КС. 1898. VII. 41. Ум. Солове́йко, солове́єчко. Мій таточку, мій соловеєчку. Мил. 182.
Солове́йко, -ка, м. = Соловей. Соловейко в темнім гаї сонце зострічає. Шевч.
Спі́вочка, -ки, ж. Ум. отъ співа, но встрѣчено только въ значен.: пѣвунья. Всякі співочки співають, сидячи, або літаючи, кожна своїм голосочком: там, під вітою сидить соловейко.... О. 1862. IV. 72.
Стиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. сти́хнути, -хну, -неш, гл. Стихать, стихнуть, утихать, утихнуть, затихать, затихнуть, умолкать, умолкнуть. То стала злая хуртовина по Чорному морю стихати. Макс. Музики стихли. Стор. М. Пр. 82. У селі і в полі усе давно стихло, тільки не стихає в гаю соловейко. Хата. 14.
Тьох! меж.
1) Выраж, біеніе сердца.
2) Выраж. трель соловья. Соловейко як тьох, дак тьох.
Тьо́хкати, -каю, -єш, гл.
1) О сердцѣ: биться, ёкать. А серце так йому й тьохка, наче яке лихо віщує. Св. Л. 18.
2) Щелкать (о соловьѣ). Соловейко тьохка.
Цьо́мкання, -ня, с. Пѣніе птицы крапивникъ, Troglodytes parvulus. Щебече соловейко і своїм голосом криє цьомкання кропив’янки. Мир. Пов. II. 120.
Щебета́ти, -бечу́, -чеш, гл.
1) Щебетать. Прилітає соловейко що-ніч щебетати. Шевч. 33.
2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в’ються коло мене і щебечуть, мої соловейки. МВ. II. 7.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Зади́рливо, нар. Задорно. Соловейко двічі задирливо тьохнув. С. Васильч.
*Зашабарча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Затрещать, защелкать. Сл. Нік. (Соловейко) не переводячи духу, зашабарчав щось довге, довге. Васильч.
*Мере́живо, -ва, с. Кружево, узор. (Соловейко), здавалося, крутив швидко срібними та золотими голками, вплітаючи ніжне, тонке, як павутина, мереживо, заплутане, довге та хитре. С. Васил.
Науча́ти, гл. *А мати хоче научати, так соловейко не дає. Шевч.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Воспѣва́ть, воспѣ́ть = 1. сьпіва́ти, висьпі́вувати, ви́сьпівати. — Та через те, що їх поет не висьпівав, усїх їх до ’дного́ народ позабував. К Д. Ж. — Висьпівує соловейко. К. Ш. 2. сла́вити, вихваля́ти, всла́вити, ви́хвалити.
Встрѣча́ть, ся = стріча́ти, ся, зустріча́ти, ся, стріва́ти, ся, перестріва́ти, ся, здиба́ти, ся. — А убравши ся, до церкви пішла; здибують її аж три паничі. н. п. — От іде він, а пани і перестрівають його. н к. — Іде, аж стріча його чоловік. н. к. – Сьвітає, соловейко в темнім гаю сонце зустрічає. К. Ш. — І то шлях і то дорога — кого спитать в полї? Хоч не питай, куди не йди — не стрівати долї. Аф.
Залива́ть, ся, зали́ть, ся = залива́ти, ся, облива́ти, ся; понїма́ти, зато́плювати, зали́ти, залля́ти, обли́ти, поня́ти, затопи́ти, ся. — Залив (облив) штани пивом. — На силу залили пожежу. — Вода поняла всю долину. — Вода затопила (залила) всі горо́ди. — Текла річка невеличка, тай попилась морем. Гул. Ар. — Залив оливом дїрку в казанї. — Зали́ть за галстухъ = упи́ти ся, напи́ти ся, залити о́чі. (С. Аф.). — Залива́ться слеза́ми = залива́ти ся, облива́ти ся, умива́ти ся сльоза́ми, гірки́ми пла́кати. — Ой вийду я на могилу, кругом подивлю ся, як згадаю про ту волю — сльозами залю ся н. п. — Подиви ся, ще зіронька тільки заняла ся, а ти, моя голубонько, слїзьми облила ся. н. п. — Залива́ться соловье́мъ = висьпі́вувати як соловейко.
Защебета́ть = защебета́ти. — Защебетав соловейко. К. Ш.
Зво́нкій, ко = дзвінки́й, ко (С. Л.), голосни́й, но, дзвеня́чий, дзвеню́чий (С. Л.), гучни́й, но. — Соловейко в садку тьохка пісню дзвінку́. Сам. — Наша дума, наша пісня без хитрої мови, а голосна та правдива, як божеє слово. К. Ш. — Зво́нкая моне́та = дзвінка́ моне́та, брязкачі́. — Як єсть брязкачі, будуть і послухачі. н. пр.
Костёръ = 1. о́гнище, о́гнисько (Под.), бага́ття, (що тільки тлїє) — жа́риво. — Над річкою Синюхою огнища горіли, ой вже ж наші козаченьки без харчів змарнїли. н. п. — Огнища палають. К. Д. — Квітки пахнуть ясним ранком, соловейко свище, край дороги догоряє забуте огнище. Аф. — Став роскладати огнище: кашу варити. н. о. — Розвели багаття, почали грітись. н. о. — Так, мабуть чоловік біля багаття грів ся, та їдучи й покинув так його. Гр. 2. (в коноплї і в льону) — костри́ця, що зостаєть ся після тертицї — термі́ття, термітя́ча. — Термітяча залїзло в палець. С. Ш.
Напѣва́ть, напѣ́ть, ся = сьпіва́ти, висьпі́вувати (С. Аф. З. Л.), насьпі́вувати, ви́сьпівати, насьпіва́ти, ся. — Висьпівує соловейко. К. Ш. — І ще ж бо я не насьпівав ся, а вже замовк і занїмів. Ск. — Сьпівав цїлий вечір, та й карбованця не висьпівав.
Смолка́ть, смо́лкнуть = замовка́ти, стиха́ти, у(в)тиха́ти, замо́вкти, замо́вкнути, змо́вкти (С. Л.), сти́хнути, зати́хнути, ути́хнути, ущу́хнути (С. Ш.), зани́шкнути, уни́шкнути (С. Ш.). — Затихло все, тільки дївчата та соловейко не затих. К. Ш.
Солове́й, пт. Motacilla luscinia = солове́й, ко. — Вже садочок розцьвітає, соловейко вже сьпіває. Гр.
Соло́вушка, соло́вушко = солове́йко, маленьке — соловъя́тко. — Та малюсїньке соловъятко по деревцю лазить. н. п.
Ти́хнуть, сти́хнуть, за(при, у)ти́хнуть — ти́хнути (С. Ш.), сти́хнути, зати́хнути, ути́хнути (С. Ш.), ущу́хнути (С. Ш.). І тихнуть Божиї слова. К. Ш. — Затихли все... тільки дївчата та соловейко не затих. К. Ш.
Утиха́ть, ути́хнуть = у(в)тиха́ти (С. Л. Ш.), стиха́ти, ти́хнути (С. Л.), ти́хшати, тихі́шати, надтиха́ти, у(в)ти́хнути (С. Л. Ш.), зати́хнути, сти́хнути (С. Л.), поти́хнути, поти́хшати, стиші́ти, надти́хнути, зани́шкнути (С. Л.), уни́шкнути (С. Ш.), ущу́хнути (С. Ш.), утихоми́рити ся (С. Л. Ш.), повтиха́ти, позатиха́ти. — Затихло все, тільки дївчата та соловейко не затих. К. Ш. — Той крик стихав помалу. Лев. — Затихомиривсь і вітер бурхливий і море стишіло. Нїщ. — Як ось став вітер ущухати, і хвилї трохи уляглись. Кот. — Заверюха та може ущухне. Коц.
Щебета́ть = 1. щебета́ти (С. Жел.), цьвірі́нькати, цьвіріньча́ти (С. З.). — Не щебечи соловейко під вікном раненько. н. п. — Ластівка цьвірінькає. С. З. 2. цокота́ти, цокотїти, ляща́ти.
Ячме́нный = ячмі́нний, я́шний. — Потеряв соловейко голос через яшний колос. н. п. (Соловейко перестає сьпівати, коли ячмінь починає викидати колос.)

Запропонуйте свій переклад