Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Запропонувати свій переклад для «спантеличити»
Шукати «спантеличити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Озада́чивать, озада́чить – заморо́чувати, заморо́чити, збива́ти, зби́ти з пантели́ку, спантели́чувати, спантели́чити кого́, завдава́ти, завда́ти моро́ки кому́.
• Озада́ченный – спантели́чений, зби́тий з пантели́ку, заморо́чений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Толк –
1) (разум) толк (товк), тяма, глузд, розум, інтелект, (прок) користь, пуття, добро, (мнение, суждение, устар.) думка, міркування, (толкование, устар.) тлумачення, (смысл) сенс, рація, зміст;
2) (пересуды, разговоры, уст.) пере́су́ди, розмови, балачки, (молва, слухи) чутка, чутки, поголо́ска, по́голос, поголо́сок;
3) (разновидность учения) напрям (спрямування), (рел.) секта:
• без толку – без пуття; без ладу; безглуздо; (разг.) по-дурному;
• взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати розуму; зрозуміти; збагнути; уторопати;
• во всем этом мало толку – в усьому цьому мало глузду (сенсу);
• в толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну);
• где ум, там и толк – де голова, там і розум (Пр.); де розум, там і глузд (Пр.);
• говорите толком – кажіть ладом;
• дать толк чему – дати лад чому; довести до пуття що;
• делать не спеша, с толком – не поспішаючи робити; покладаючи робити;
• добиться толку – допитатися; дійти пуття, добитися толку;
• другого толка – іншого штибу;
• знать (понимать) толк в чём – розумітися (знатися) на чому; тямити силу в чому; смак знати в чому;
• из него толк выйдет (будет) – з нього будуть люди; з нього буде пуття; з нього щось [путнє] буде;
• какой толк в том… – який сенс в тому;
• не будет из этого толку – не буде з цього діла (ладу, пуття, добра); (фиг.) з цього дива не буде пива (Пр.);
• не будет толку из кого – не буде пуття з кого; нічого не вийде з кого; добра не буде з кого;
• повод к толкам – привід до пересудів (балачок, розмов);
• поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно);
• пошли толки о ком – узяли на язики кого;
• православные старообрядческого толка – православні-старообрядці;
• сбивать, сбить с толку кого – спантеличувати, спантеличити кого; збивати, збити з пантелику кого; збивати, збити з плигу (з пливу) кого; затуркувати, затуркати кого (голову кому); забивати, забити баки кому;
• сбиваться, сбиться с толку – спантеличуватися, спантеличитися; збиватися, збитися з пантелику (з плигу, з пливу); затуркуватися, затуркатися;
• сбитый с толку – спантеличений, заторо́плений;
• старый волк знает толк – вовк старий не лізе до ями (Пр.); був вовк у сіті, був і перед сіттю (Пр.); старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться (Пр.); мудрий не лізе під стіл (Пр.); старого лиса не виведеш із лісу (Пр.); старий кінь знає, де йому сідло долягає (Пр.);
• с толком (говорить, делать что-либо) – з розумом (розумно, розсудливо, з розсудом); до пуття (до діла, до ладу);
• что из него толку? – який з нього пожиток?;
• что толку? – який сенс?;
• шуму много, а толку мало – галасу багато, а діла мало (Пр.); діла на копійку, а балачок на карбованець (Пр.); хвальби повні торби, а в торбах нема нічого (а в тих торбах пусто) (Пр.); розносився, як чорт (як дідько) з бубном (Пр.).
[Збився з пантелику, як пияк з дороги (Пр.). На лихо Бог дасть толк (Номис). У нашому повку чортимає товку (Номис). Еней од страху з плигу збився (І.Котляревський). — Бог з вами, добродію! .. Що ви говорите! Я річі вашої в толк собі не візьму… (І.Котляревський). — Наші догадуються, хто це похазяйнував, та мовчать, а пан утямку ніяк не візьме (Панас Мирний). — Чи можете утямки взяти ви, Що горя мав я вище голови (М.Зеров). Жінка Тельє та двоє дорослих синів його не могли взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув роботу (М. Коцюбинський). Певні були, що ті не втечуть.., але не могли добрати розуму, як їх узяти (Б.Грінченко). — Та ну тебе! Як сам був непутящий, Той інших любиш збити із пуття (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). — Бо треба нам, чого не знаєм ми, Що знаємо — з того пуття немає (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — А що ж ми робитимемо в тому комітеті? А то пристати пристанемо, а толку дасть Біг… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). — Онде диво! Подивіться! Я хотів би, як годиться, Все народу з’ясувати, Та не можу ради дати, Бо й самому не до тями… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). … мало не перехрестився з великого чуда та дива, — він ніяк не міг узяти собі в тямки що́ все це означає; його супровідники теж нічого не розуміли (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Гроші — як гній: якщо їх не розкидати, від них буде мало користі (Ф.Бекон). Сенс в житті розумієш тільки потім, але жити доводиться спочатку (С.К’єркеґор). Після вчорашнього пограбування банку грабіжникам вдалося зникнути з мільйоном доларів. Поліціянти спантеличені й намагаються з’ясувати мотиви такого зухвалого злочину]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВВОДИ́ТЬ (куди) заво́дити;
вводить в де́йствие зако́н = вводить в силу закон;
вводить в заблужде́ние збива́ти з пантели́ку, забива́ти ба́ки, плу́тати, заду́рювати, образ. впрова́джувати у блуд, пуска́ти ману́ на кого, зами́лювати о́чі, пе́рти тумана́ в о́чі кому, відво́дити о́чі кому, замовля́ти зу́би, загово́рювати зу́би кому; наво́дити полу́ду на о́чі, напуска́ти ману́ в о́чі кому, збива́ти на манівці́, збива́ти з доро́ги, затума́нювати кого, тума́нити го́лову кому, задурма́нювати кого;
вводить в грех дово́дити до гріха́;
вводить в искуше́ние /вводить в собла́зн/ спокуша́ти;
вводить в недоуме́ние пантели́чити;
вводить в обраще́ние запуска́ти в о́біг;
вводить в обы́чай оказ. зазвича́ювати;
вводить в расхо́ды кого коштува́ти кого /кому/;
вводить в си́лу зако́н надава́ти чи́нности зако́ну;
вводить в строй (силовню) пуска́ти;
ВВОДИ́ТЬСЯ, вводиться в де́йствие запрова́джуватися;
вводя́щий що заво́дить, ра́ди́й /зда́тний, покли́каний/ заве́сти́, зви́клий /наста́влений, ста́вши/ заво́дивши, воді́й, поводи́р, запрова́джувач, прикм. увідни́й, уво́дчий, вступни́й, (початковий) заспівни́й, запрова́джувальний, впрова́джувальний, заво́джувальний;
вводящий в заблужде́ние заверни́голова, дезинформа́тор, окозами́лювач, (факт) ома́нливий, облу́дний, фальши́вий, зами́лювальний, окозами́лювальний, окозами́льчий, складн. збива́й-з-пантели́ку;
вводящий в искуше́ние споку́сник;
вводящий в курс де́ла інформа́тор, оказ. ознайо́мець, прикм. ознайо́мчий /зазнайомчий/, освідо́мчий;
вводящий в недоуме́ние зда́тний спантели́чити;
вводящий в расхо́ды кого дороги́й /ва́ртий гру́бих гро́шей/ кому;
вводящий в употребле́ние /вводящий в пра́ктику тощо/ діял. промо́тор;
вводящийся/вводи́мый запрова́джуваний /впроваджуваний/, заво́джуваний;
ВВЕСТИ́, ввести в заблужде́ние коротк. задури́ти /заморо́чити/ кого, накла́сти шо́ри (на очі) /зашо́рити о́чі/ кому, оказ. обезра́дити і похідн.;
ввести в недоуме́ние галиц. ’застрі́лити’;
ввести в расхо́д кого вда́рити по чиїй кише́ні;
ввести в тради́цию утрадиці́йнити.
ОЗАДА́ЧИВАТЬ ще пантели́чити, (словом тощо) фаміл. підко́пувати кого;
озадачивающий, що /мн. хто/ пантели́чить тощо, зда́тний спантели́чити, зви́клий пантели́чити, прикм. заморо́чливий, бенте́жливий, чудерна́цький, дива́цький, незрозумі́лий, загадко́вий;
озадачивающийся/озадачиваемый чем пантели́чений, спантели́чувати, підко́пувати, не в си́лі ви́йти з ди́ва від чого;
ПРИЙТИ́ ще приди́бати і похідн., (в голову) зайти́;
прийти́ в аза́рт ще розшалі́ти;
прийти́ в го́лову спливти́ на ду́мку;
прийти́ в го́сти загости́ти;
прийти́ в движе́ние піти́ в рух, завору́шитися, фаміл. розру́хати, (про села) сколоти́ти;
прийти́ в замеша́тельство спантели́чити, не зна́ти на яку́ ступи́ти;
прийти́ в запусте́ние порости́ терна́ми, порости́ бур’яна́ми;
прийти́ в изумле́ние здивува́тися, (про кількох) пороззявля́ти роти́;
прийти́ в кра́йнее изумление вда́ритись у по́ли рука́ми;
прийти́ в недоуме́ние не могти́ ви́йти з ди́ва, розве́сти́ рука́ми;
прийти́ в неи́стовство знесамови́тіти;
прийти́ в но́рму прийти́ до но́рми;
прийти́ в отча́яние ще взя́тися за го́лову;
прийти́ в поря́док безпідставно забуте ви́ладнатись;
прийти́ в себя́, прийти́ до па́м’яті, стя́митися, фраз. ого́втатися, да́ти собі́ ра́ду, діял. прийти́ до се́бе;
прийти́ в себя́ от чего запозич. отрясти́ся з чого;
прийти́ в себя́ от удивле́ния ви́йти з ди́ва;
прийти́ в состоя́ние чего ста́ти чим [прийти́ в состояние разруше́ния стати руї́ною];
прийти́ в состояние упа́дка занепа́сти;
прийти́ в я́рость розлюті́ти, розпасіюва́тись [прийти́ в таку́ю ярость так розлютитися];
прийти́ к заключе́нию ще ви́міркувати собі́;
прийти́ к заключе́нию, что... фраз. зупини́тися на то́му, що...;
прийти́ к реше́нию наду́мати;
прийти́ к оконча́тельному решению остато́чно ви́рішити;
прийти́ к соглаше́нию дійти́ зго́ди;
прийти́ на по́мощь кому галиц. підрятува́ти кого;
прийти́ на ум наверну́тися на ду́мку;
никому́ не могло́ прийти́ в го́лову не промайну́ло че́рез ду́мку ніко́му;
придёт коне́ц образ. уві́рветься ни́тка;
пришёл, уви́дел, победил прийшо́в, поба́чив, поборо́в /перемі́г/;
пришла́ беда́ – отворя́й ворота́ іде́ біда́ – відчиня́й воро́та;
пришло́ ма́хом ушло́ пра́хом як прийшло́, так і пішло́;
и в го́лову не пришло́ й на га́дку не спа́ло;
прише́дший прибу́лий, гість, відві́дувач, прибу́лець, прихо́да, прихі́дець, прихі́дько, забут. пришля́к, книжн. при́йшлий, ОКРЕМА УВАГА; пор. приходящий;
прише́дший в бе́шенство /прише́дший в я́рость/ розшалі́лий;
прийти́ в да́вность зада́внений /передавнений/;
прише́дший в замеша́тельство сторопі́лий;
прише́дший в исступле́ние = прише́дший в неистовство;
прише́дший в него́дность вже неприда́тний;
прише́дший в негодова́ние обу́рений;
прише́дший в неи́стовство розшалі́лий, знесамови́тілий, знетя́млений;
прише́дший в себя́ очу́маний, ого́втаний;
прише́дший в смуще́ние засоро́млений;
прише́дший в упа́док занепа́лий /підупалий/, забу́тий Бо́гом;
прише́дший в я́рость /прише́дший в бе́шенство/ розшалі́лий;
прише́дший к заключе́нию дійшо́вши ви́сновку;
прише́дший на вы́ручку прийшо́вши на підмо́гу;
прише́дший с пови́нной прийшо́вши з розка́янням.
СБИВА́ТЬСЯ, сбиваться со счёта плу́тати лік /раху́нок/;
сбиваться с доро́ги ще збива́тися на манівці́;
сбива́ющий що /мн. хто/ збива́є тощо, ра́ди́й збивати, зда́тний зби́ти, збива́ч, прикм. збива́льний, зби́вчий, збиву́щий, стил. перероб. ставши збива́ти;
сбивающий с панталы́ку /сбивающий с то́лку/ зда́тний спантели́чити, прикм. пантели́чливий, (факт) парадокса́льний, ім. (хто) заверни́голова;
сбивающийся/сбива́емый зби́ваний, зістрі́люваний, сколо́чуваний, коло́чений, прикм. збивни́й;
сбивая оказ. зби́вистий;
сбивая с панталы́ку /сбивая с то́лку/ пантели́чений, спантели́чувати, щора́з /деда́лі/ бі́льше спантели́чений;
СТА́ВИТЬ (на ноги) зво́дити, (на пости) розставля́ти, (до стінки) приставля́ти, (на чолі) наставля́ти, (намет) розбива́ти, (на стіл) подава́ти, (печать) приклада́ти, (наперед) висува́ти, (ставку) роби́ти, (п’єсу) розі́грувати, пока́зувати, /в театрі/ побут. дава́ти, (голос) шко́лити, /док. ви́шко́лити/, (вимоги) заявля́ти, виставля́ти, (на голосування) вино́сити, (питання) пору́шувати;
ста́вить в безвы́ходное положе́ние припира́ти до сті́нки;
ста́вить в вину́ ще інкримінува́ти, ста́вити на карб, галиц. приви́нювати;
ста́вить ве́хи укр. тичкува́ти;
ста́вить в зави́симость узале́жнювати;
ста́вить в заслу́гу кому визнава́ти заслу́гу чию;
ста́вить во главу́ угла́ ста́вити на пе́рше мі́сце, бра́ти за осно́ву;
ста́вить в затрудни́тельное положе́ние заганя́ти /заво́дити/ на слизьке́, заганя́ти в кут;
ста́вить в нело́вкое положе́ние садови́ти в калю́жу;
ста́вить в тупи́к збива́ти з пантели́ку, спантели́чувати;
ста́вить в упрёк кому ста́вити на карб;
ста́вить диа́гноз діягностува́ти;
ста́вить зада́чей ма́ти за мету́;
ста́вить зада́чу пе́ред кем кла́сти мету́ /зага́дувати/ кому;
ста́вить знак ра́венства ме́жду чем і чем дорі́внювати що до чого;
ста́вить леса́ обришто́вувати;
ста́вить на вид попереджа́ти;
ста́вить на (вещево́е, пищевое) дово́льствие ста́вити на постача́ння (одя́гом, харча́ми);
ста́вить на ка́рту что ризикува́ти чим;
ста́вить (на) предохрани́тель військ. забезпе́чувати;
ста́вить па́лки в колёса ще ки́дати коло́ди під но́ги;
ста́вить пе́ред необходи́мостью чего зму́шувати до чого;
ста́вить под ружьё мобілізува́ти;
ста́вить под уда́р ще наража́ти на небезпе́ку /на ли́хо, на уда́р/;
ста́вить свое́й зада́чей /ста́вить свое́й це́лью/ ста́вити /кла́сти/ собі́ за мету́;
ста́вить себе́ це́лью суч. виставля́ти собі́ пла́нку;
ста́вить себя́ в нело́вкое положе́ние сади́ти (само́го) себе́ в калю́жу;
ста́вить себя́ в смешно́е положе́ние галиц. осмі́шувати себе́;
ста́вить то́чку ще підво́дити ри́ску;
ста́вить то́чки над ’и’ розставля́ти акце́нти;
ста́вить ударе́ния наголо́шувати;
ста́вить усло́вием ста́вити як умо́ву;
ни во что не ста́вить ма́ти за ніщо́;
ста́вящий що /мн. хто/ ста́вить тощо, зви́клий ста́вити, зго́дний /зда́тний/ поста́вити, за́йня́тий стано́вленням, стил. перероб. взя́вшися поста́вити;
ста́вящий в зави́симость стил. перероб. узале́жнюючи;
ста́вящий в затрудни́тельное положе́ние зда́тний загна́ти в кут;
ста́вящий в заслу́гу що визнає́ заслу́гу;
ста́вящий в изве́стность покли́каний поінформува́ти;
ста́вящий в нело́вкое положе́ние маста́к сади́ти в калю́жу;
ста́вящий во главу́ угла́ гото́вий взя́ти за осно́ву;
ста́вящий пе́ред необходи́мостью зда́тний зму́сити;
ста́вящий в счёт кому ра́ди́й поста́вити на карб /закарбува́ти/;
ста́вящий в тупи́к зда́тний спантели́чити, (про питання) заско́чливий;
ста́вящий в уко́р кому что схи́льний докоря́ти кому за що;
ста́вящий в упрёк кому ра́ди́й заки́нути;
ста́вящий зада́чу пе́ред кем стил. перероб. зага́дуючи кому;
ста́вящий знак ра́венства ме́жду чем і чем гото́вий дорівня́ти що до чого;
ста́вящий крест гото́вий поста́вити хрест;
ста́вящий магары́ч стил. перероб. з могориче́м у рука́х;
ста́вящий на вид що роби́ть заува́ження;
ста́вящий на ка́рту что стил. перероб. ризику́ючи чим;
ста́вящий на кон ризика́нт;
ста́вящий на ме́сто кого зму́шений показа́ти мі́сце кому;
ста́вящий ни во что стил. перероб. ма́ючи за ніщо́;
ста́вящий о́пыты за́йня́тий до́слідами;
ста́вящий пе́ред необходи́мостью чего зму́шуючи зробити що [ста́вящий пе́ред необходи́мостью отступле́ния зму́шуючи відступи́ти];
ста́вящий под ружьё кого стил. перероб. мобілізу́ючи;
ста́вящий под удар стил. перероб. наража́ючи на небезпе́ку /уда́р/;
ста́вящий вы́ше всего́ (ста́вящий превы́ше всего́) ста́вши цінува́ти над усе́;
ста́вящий препя́тствия перешко́джувач;
ста́вящий пробле́му стил. перероб. висува́ючи пробле́му;
ста́вящий пье́су постано́вник п’є́си;
ста́вящий ребро́м после́днюю копе́йку гото́вий тягти́ся з оста́ннього;
ста́вящий реко́рд що здобува́є реко́рд;
ста́вящий самова́р за́йня́тий самова́ром;
ста́вящий свое́й зада́чей /ста́вящий свое́й це́лью/ взя́вши собі́ за мету́;
ста́вящий себя́ на чьё ме́сто гото́вий улі́зти в чию шку́ру;
ста́вящий с ног на го́лову (доказ) ви́воротній;
ста́вящий то́чку зму́шений поста́вити кра́пку;
ста́вящий то́чки над ’и’ покли́каний розста́вити акце́нти;
ста́вящийся ста́влений, стано́влений, кла́дений, зво́джуваний, наста́влюваний, приста́влюваний, розста́влюваний, розби́ваний, пода́ваний, прикла́даний, ро́блений, вису́ваний, розі́груваний, пока́зуваний, зая́влюваний, вино́шуваний, пору́шуваний;
ПОСТА́ВИТЬ, поста́вить в безвы́ходное положе́ние ще загна́ти в кут, припе́рти до сті́нки;
поста́вить в вину́ поста́вити за прови́ну, інкримінува́ти, галиц. привини́ти;
поста́вить в нело́вкое положе́ние /поста́вить в глу́пое положе́ние/ загна́ти на слизьке́;
поста́вить в по́лную зави́симость зати́снути в кула́к;
поста́вить в счёт записа́ти на раху́нок;
поста́вить в тупи́к спантели́чити, зби́ти з пантели́ку;
поста́вить де́ло нала́годити спра́ву;
поста́вить на вещево́е /пищево́е/ дово́льствие поста́вити на постачання о́дягу /харчі́в/;
поста́вить себе́ (нелёгкую) цель образ. зада́ти пла́нку (ду́же ви́соко);
поста́вить на я́корь зая́корити;
поста́вить себе́ це́лью (сделать) заповзя́тися (зробити);
поста́вивший ОКРЕМА УВАГА;
поста́вивший крест /поста́вивший на ка́рту/ стил. перероб. поста́вивши хрест /на ка́рту/;
ПОСТА́ВЛЕННЫЙ (голос) (ви́)шко́лений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Огорошить – приголо́мшити, -шу, -шиш, спантели́чити, -чу.
Озадачивать, озадачить – заморо́чувати, -чую, -чуєш, замо́рочити, -чу, -чиш, спантели́чувати, -чую, -чуєш, спантели́чити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Латинский
• Латинский язык – латинська мова; латина. […Тією греччиною та латиною, що вчать по гімназіях, можна будь-кого спантеличити. Кримський.]
• На латинский лад – з-латинська.
Толк
• Без толку – без пуття; без ладу; безглуздо; (розм.) по-дурному.
• Взять в толк – Добрати розуму; зрозуміти; збагнути; уторопати.
• Где ум, там и толк – де голова, там і розум. Пр. Де розум, там і глузд. Пр.
• Дать толк чему – дати лад чому; довести до пуття що.
• Знать (понимать) толк в чём – розумітися (знатися) на чому; знати силу в чому.
• Из него толк выйдет (будет) – з нього будуть люди; з нього буде пуття.
• Не будет из этого толку – не буде з цього діла (ладу, пуття); (фіг.) З цього дива не буде пива. Пр.
• Не будет толку из кого – не буде пуття з кого; нічого не вийде з кого.
• Сбивать, сбить с толку кого – спантеличувати, спантеличити кого; збивати, збити з пантелику кого; збивати, збити з плиту (з пливу) кого; затуркувати, затуркати кого (голову кому); забивати, забити баки кому.
• Сбиваться, сбиться с толку – спантеличуватися, спантеличитися; збиватися, збитися з пантелику (з плигу, з пливу). [Еней од страху з плигу збився. Котляревський.]
• Старый волк знает толк – вовк старий не лізе до ями. Пр. Був вовк у сіті, був і перед сіттю. Пр. Старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться. Пр. Мудрий не лізе під стіл. Пр. Старого лиса не виведеш із лісу. Пр. Старий кінь знає, де йому сідло долягає. Пр.
• С толком (говорить, делать что-либо) – з розумом (розумно, розсудливо); до пуття (до діла).
• Что из него толку? – який з нього пожиток?
• Что толку? – який сенс?
• Шуму много, а толку мало – галасу багато, а діла мало. Пр. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр. Хвальби повні торби, а в торбах нема нічого (а в тих торбах пусто). Пр. Розносився, як чорт (як дідько) з бубном. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Спантели́чувати, спантели́чити, -чу – сбивать, сбить с толку.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Спантели́чити, -чу, -чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта. К. ЧР. 138.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Затолкова́ться = 1. забала́кати ся. — Забалакали ся до ранку. 2. спантеличи́ти ся, зби́ти ся з пантели́ку, заплу́тати ся (виясняючи що). — Почав виясняти, тай сам спантеличив ся.

Запропонуйте свій переклад