Знайдено 73 статті

Запропонувати свій переклад для «спокійно»

Шукати «спокійно» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Акцент – 1) (лат., произношение) акце́нт, вимо́ва; 2) (ударение) акцент, наголос, наголошення, наголошування, підкреслення: • говорить с акцентом – говорити з акцентом; говорити із своєрідною (нечистою) вимовою; вимовляти слова по-своєму (нечисто); делать акцент на чем; • ставить акцент на что – наголошувати на чому. [В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом (М.Коцюбинський). Вона й говорила з ним потім по-руськи, але з якимось неруським акцентом (І.Франко). Слухають діти, як Галя співає, а далі знов тихі слова з казки немов ллються одно за одним у чудовій дитячій вимові (Б.Грінченко). Юзя вже досить вміє по-німецьки, а французьку вимову німка їй навіть попсувала (Л.Українка). — Ні, — запевнив його Травмований. — З нами ніхто ні про що не домовлявся. Так що машина може не приїжджати. — А як же витяг від комунальників? — А ми клали на комунальників, — пояснив Шура. — І на їхні витяги теж, — розставив він акценти (С.Жадан). Якщо хочете залишитись у місті необлаяним та неопльованим — вимовляйте «Адєса». Зараз це єдина характерна ознака, яка гуртує громаду міста в локальну соціальну групу. Щоправда, виявляється, що старовинні фонозаписи та спогади більшості одеситів стверджують — вимова «Адєса» веде свій початок ледве з 1960-х років — до того часу вся планета спокійно вимовляла тверде Д. Ця вимова характерна для мови місцевих євреїв — їдишу, для української мови, для англійської, грецької (а саме з неї походить сама назва міста) та французької мов. Проте відсутність інших характерних ознак (як то кольору шкіри, культурних особливостей, спеціальних навичок тощо), які б відрізняли мешканців міста від прибулих у 1950 — 1970-х переважно з українських сіл переселенців, призвели до канонізації суто літературної російської вимови з аканням та пом’якшенням Д (Олександр Полторак). Потім, у прокаті, насилу второпала, що мені кажуть. Акцент у них там — нехай Бог береже… (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган)].

Безмятежно – безтурботно, тихомирно, супокійно, спокійно, погідно, погідливо. [Тихо й безтурботно линули години, дні, місяці й роки на благодатному Якимовому хуторі.(Т.Шевченко). Вихиливши у вікно голову, вона пильно дослухалася, а разом із тим приспівувала стиха, неповинно, безтурботно… (С.Васильченко)].

Век – 1) (жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба; 2) (нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно: • болезнь века – хвороба століття; • в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не; • век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де; • век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть); • в веках – у віках, довічно;  век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи; • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.); • век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.); • веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку; • век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти; • век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.); • в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи; • во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків; • в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку); • в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком; • в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі); • двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя); • доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати; • до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить); • золотой век – золотий вік; • из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть; • испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця; • каменный век – кам’яний вік; • коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа); • на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку; • на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане; • от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому; • отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє); • относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний; • отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку; • прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому; • с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом; • сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові; • укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому; • целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Він шокований одним цікавим відкриттям: людський вік насправді мало змінює людину, в ній завжди існує те, що ніколи не змінюється (А.Дністровий). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)].

Воронка – (для переливания жидкости) лійка, (в земле от взрыва) вирва: • воронка водоворота – вікни́на; • воронка смерча, торнадо – лійка смерчу, торнадо; • карстовая воронка – карстова лійка (ещё: запа́дина, уло́го́вина, загли́бина, (редко) кітловина, кітла, (рус.) котловина, (диал.) улога, влягови́на, влоговина). [Повітря в тухольській кітловині розігрілося, мов справді в кітлі (І.Франко). Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то… ховаються по байраках і котловинах (О. Стороженко). Перед очима Анатолія відкрилася вечірня панорама міста, що лежало в гігантській котловині (М.Руденко). Наші думки мов глина, їх формують дні, минаючи один за одним; думки хороші, коли ми відпочиваємо, а коли ми опиняємося під вогнем — вони мертві. Численні вирви є не тільки навколо нас, але і всередині, в наших душах (К.Главацька, перекл. Е.-М.Ремарка). Набрезклі пуп’янки бубнявіють в клеїстій піні, як зорі до рослин, зустрівшись в поцілунку, липнуть, і крізь лійки фіялок ніч фільтрує чар весінній, аж пригорщами пахощів у чаші квіття сипне (Б.-І.Антонич). «Ну, й завіяло! дихати не дає», — поскаржився в думці на негоду Мирон Данилович і став: трохи перепочинути, коли сніжини знов жахливо стовпились, наче не встигаючи бігти в невідому браму. Згодом наповнили весь обшир, як зірки небо, і тихо осідають, та тільки — на хвилину, і зразу ж знов мчати! Обернуться і закружать дикий вихор: обходити в неосяжній лійці — спускові вселенської прірви, звідки шарпнуться вбік, на обличчя землі (В.Барка). Аж раптом знявся смерч, як би торнадо, закрутив у чорну лійку Тодоріку і вже від землі відриває, а той руку простягає до неї, а вона стоїть як укопана і не хоче руки подати, лиш так спокійно дивиться, як смерч підіймає Тодоріку над землею і несе-несе світанковим небом аж за обрій (Г.Тарасюк)].

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях]

Говно, прост., груб. – гівно, (диал.) гімно, кал, лайно, гівняк (гімняк), (мн.) гівняки (гімняки), (птичье) послід, (домашн. скота) кізяк, кирпич, (лошадей) коняк, кінський кізяк, бала́бушки, кружалки́, (куриное) куряк, (мышей) мишаки. [Не займати гівна, і вонять не буде (Номис). Так він і лежав, соколик, одною рукою все ще тримаючи на голові кашкета, а другою — здавивши до нестями кінського кізяка (Юрай Курай). Він спокійно проціджував крізь думу послід людської і громадської моралі (О.Ульяненко). Найпопулярнішими словечками у лайці львівського балаку були фрази саме, з використанням таких слів, як «гівно», «срака», «дупа». Незадоволення чимось виражалося у фразах – «до сраки», «до ясної дупи», «то мені потрібне, як до дупи дверці», «гівна варте», «гівно правда», «в сраці був — гівно видів» (Ю.Винничук). Стара рівнянська повитуха Марфа щось там шамкотіла беззубим ротом коло колиски, та поїла діточок трав’яними відварами, але годувати грудьми не силувала. Поглядала на Теофілу мовчки. Знала: чоловік — не гівняк, щоби не зм’як (М.Матіос). — Той — до мене. Я беру його в оці руки, — Швейк показав свої, схожі на двох страхітливих старих крабів, руки, — і збиваю на гімняк. Прибігаю до хати, жінка ще гола, голосит. Я беру її за чупер, витягаю надвір, находю курей, зв’язую їх докупи, як є, голих (В.Кожелянко). — Ви цитуєте неправильно (сказав Рондибіліс), другий вірш читається так: Нам-бо на груди зірки, вам — самі гімняки (А.Перепадя, перекл. Ф.Рабле). «— В колонії можна бути або лихим, або хорошим! Ти станеш для директора як не золотом, то гівном! А це вже вирок». Я добряче перелякався: а раптом мене зарахують до «гівна», а то й до чогось гіршого? (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Не знаю, чи схожа моя історія на монументальну трагедію, але всілякого гівна в ній справді було багато (В.Горбатько, перекл. Пітера Кері). Стара спорожнила свою склянку з горілкою й почала робити в повітрі знаки, погрожуючи й клянучи, тричі перехрестила кімнату й загорланила: «Хутко, хутко, любі діти, любі хлопці, сараки парубки, бігом, бігом забирайтеся, бо залишитеся так сидіти на все життя, спаралізовані й закоцюблі, як гірняки на морозі!» (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Побачила Ольгу, зариту в сміття та обмазану лайном. Зоя зшаленіла від люті. Вирішила, що зараз або змусить небогу хоч до якихось змін, або заб’є її ціпком. Бо безголовій істоті, що, як нечиста тварина, лежить у гівні, не варто жити на світі (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Лайно сказало: «Боягуз! Боїться до мене доторкнутися» (С.Є.Лєц)].

Дурманящий – що (який) дурманить, дурма́нний, дурма́нливий, одурма́нливий, па́морочливий, запа́морочливий, запа́морочний, моро́чливий, (задуряющий) заду́рливий, (пьнящий) п’янки́й. [Степові квіти живуть скромно, спокійно, ощадливо, і їм немає потреби вбивати одні одних своїми одурманливими пахощами, як це роблять їхні родички-лісовички (В.Земляк). Перед нею мигнула блискавка, а під ногами запалась земля. Глибока, морочлива чорна безодня (М.Коцюбинський). …пані Мержинська спиняє візочок — поправити укривальце, нахиляється, рвучко роздутими ніздрями спрагло вбирає теплий, хлібний, дурманливий пах немовлячої шкіри, не втерпівши, з вибухом щасного сміху втискає обличчя в піну мережив, в курчачий, піддатливий лоскіт, ніжно сюркоче, прицокує язиком (О.Забужко). Довкола так само чувся одурманливий запах і так само бриніла крильми тьма мух (Валерій Шевчук). Паморочливий запах джунглів (Ю.Покальчук). Задурливий пах.]

Жить – 1) жити, (умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити; 2) (жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати: • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.); • ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі; • ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст; • живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться; • живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи; • живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.); • живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де; • жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому; • жил-был – був собі; жив-був; • жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу); жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити; • жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько; • жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді; • жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів; • жить весь век – вікувати; • жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, як одна душа) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою; • жить в нищете – злидарювати; • жить в нужде – бідувати; • жить воинской ратной жизнью – воячити; • жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно); • жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати; • жить в семье жены – у приймах бути, жити; • жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити; • жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися; • жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік; • жить дома – жити [в]дома, домувати; • жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді); • жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де; • жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися; • жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити; • жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового; • жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким; • жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку); • жить на счёт чужого века – заживати чужий вік; • жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом; • жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт); • жить одиноко – жити самотньо, самотіти; • жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким; • жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия; • жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти; • жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати; • жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день); • жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок; • жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти; • жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким; • жить чем – жити з чого, за чим; • [за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма; как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?; • как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.); • каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі; • кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.); • на свете всяко живёт – на світі всякого буває; • не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить; • отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці); • плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі; • пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя); • приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь; • сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку; • стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство; • с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві… [Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано: живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче].

Индивидуализм – індивідуалізм. [За ті дві хвилини він якнайповніше продемострував здоровий глузд, урівноваженість і життєздатність — усі ті неусвідомлені якості своєї натури, завдяки яким він і багато інших представників його класу стали серцевиною нації. У способі спокійно влагоджувати свої справи, ставлячи їх над усе і нехтуючи всім іншим, вони втілювали суть британського індивідуалізму, що виник внаслідок природної відособленості країни (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Індивідуалізм – або ознака геніяльності, або навпаки. Посередність убезпечує себе стандартизацією (Френк Крейн). Об’єднаний з альтруїзмом індивідуалізм став основою нашої західної цивілізації (К.Попер). Народи, у яких індивідуалізм найрозвиненіший, тільки завдяки цьому й очолюють цивілізації і панують нині у світі (Ле Бон)].

Мережевать – мере́жати, мере́жити. [Ой, стрі́чечка до стрі́чечки, мере́жаю три ні́ченьки, мере́жаю, вишива́ю (Т.Шевченко). Хоч доведеться розп’ястись А я таки мережать буду Тихенько білії листи (Т.Шевченко). Сорочка в його була вишивана та вимережана. Хто йому, рябому, так вишивав та мережив? (М.Вовчок). Галя полюбила свого хрещеника, як рідну дитину. Сорочечки йому шила й мережала (П.Мирний). Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю долину (І.Нечуй-Левицький). — Мій син служить у пристава в канцелярії: там пише хлопчина, як мережить (С.Васильченко). Яблуні мережили місяцем зелені очіпки, а незграби тини приміряли тріумфальні вінки цибулі (І.Римарук). Сонце грало між листям, мережачи невеличкий гурт людей трьох поколінь, що спокійно сиділи під грушею, яка вже давно не родила (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].

Миновать, минуть – (оставлять в стороне) мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти, оминати, оминути, промина́ти, промину́ти кого́, що; (пропускать) мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (не избежать) не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́, від чо́го; (о времени) мина́ти, мину́ти, змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́, спли́сти́: • да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)!; • двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути (Пр.); одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); двом смертям не бути, а одної не минути (Пр.); • чи пан, чи пропав – двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік; • зима ещё не миновала – зима ще не минула (не минулася, не проминула, не перейшла, не перезимувалася); • как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся (Пр.); • минуя подробности – не вдаючись у подробиці, обминаючи (минаючи) подробиці; • не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари; • опасность миновала – небезпека минула (минулася); • смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не утекти!; смерті не відперти!; • чему быть, того не миновать – що має статися, те станеться (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде (Пр.); що суджено, те не розгуджено (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.). [Що буває, те й минає (Номис). Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ні же тії коми (Т.Шевченко). Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Т.Шевченко). За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже, який! А що вже святі  церкви, то й не сказати! А людей, людей! Без ліку, та все  чужі  —  минають  і  не глянуть на тебе (М.Вовчок). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І.Нечуй-Левицький). Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (І.Нечуй-Левицький). Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (П.Мирний). — Он уже й місяць зійшов, — промовила вона тихо. — Зійшов. Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. — І Мар’я почовгала до свого лігва (П.Мирний). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (П.Мирний). В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (І.Франко). Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (І.Франко). Минув сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В.Стефаник). Не мине лихо, видко, й за панську землю (М.Коцюбинський). Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (М.Коцюбинський). Я буду мислити — в покої, в чеканні дня, стрічанні зла, і не минути долі злої, котру нам Мойра нарекла (В.Стус). — Чоловік усе грається з долею навпереваги,— сказав Дон Кіхот,— і про те, я гадаю, повинна говорити всяка мирська, а надто рицарська історія: не про самі ж перемоги писати. — Воно-то так,— промовив бакаляр,— але дехто з читальників каже, що краще було б авторам сієї історії не все поминати, а дещо й поминути, наприклад, ті духопелики, що без кінця-краю сипались на пана Дон Кіхота в різних пригодах (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дай же сили минути, прожити, коли не забути, Те, що було, хоч і не мало бути… (Ю.Джугастрянська)].

Окунаться, окунуться – порина́ти, порину́ти, пірна́ти, впірну́ти, пірнути, зануря́тися, занурюватися, зануритися: • окунуться в мир эмоций, в гущу событий – поринути, у світ емоцій, в гущу подій; • окунуться с головой – зануритися з головою. [Слу́хаю й порина́ю все гли́бше й гли́бше у рі́дну стихі́ю (С.Васильченко). Зачарування, мрійність охоплювала його, і, прислухаючись до розбіжного стукоту, обіймаючи разом його складові частини, він поволі вбирав у себе цей блискучий рух, зливався з ним, поринав у нього, переймаючи його легкістю й поривом (В.Підмогильний). Зачарування, мрійність охоплювала його, і, прислухаючись до розбіжного стукоту, обіймаючи разом його складові частини, він поволі вбирав у себе цей блискучий рух, зливався з ним, поринав у нього, переймаючи його легкістю й поривом (І.Багряний). — Тобі пощастило вийти сухим із моря сумнівів і підозрінь, в яке зчаста чоловік через жінку впадає,— то не важся поринати в нову якусь, іще глибшу пучину, не думай перевіряти з іншим лоцманом добротність і міцність корабля, в якому небо судило тобі плисти по хвилях житейського моря; вважай, що ти прибився вже до певної пристані, ставай на якір сумиру душевного і стій собі спокійно, поки не прийдуть до тебе по останню подать, од сплати якої не звільняють жодні сьогосвітні привілеї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Якось я занурився в оптимізм. Ледве врятували (С.Є.Лєц)].

Остывший – схололий, вихололий ости́лий, ости́глий, прости́лий, прости́глий, ви́стиглий, захолоді́лий, захололий, прохолоді́лий, прохоло́лий. [Минулися молодії Веселії літа, Немає з ким остиглого Серденька нагріти (Т.Шевченко). — Я вже, певно, ні до чого не придатна, — сказала Мокрієвська, похапцем хлепчучи простиглий чай та запихаючи рот паляницею (І.Нечуй-Левицький). Ости́ле се́рце. Прохоло́ла кров (АС). Андрій Рона п’є спокійно, повільно вихололий чай, допиває склянку і автоматично закурює (У.Самчук). Середину-бо вулиці зайняла інша колона: напівпотоплені в баюрах танки, тяжкі гармати, машини, порозпрягані вози  — все те лежало боком чи руба, вже зовсім захололе або ще тільки трохи живе (І.Багряний). Водночас зменшувалось і відчуття небезпеки, неначе грозова ніч мала силу захистити натомлене, прохололе тіло од кулі і смерті (М.Стельмах). Не відповів. Лежав увесь схололий, мов кам’яний (Василь Шевчук). — Ой! Ой! — Спасокукоцький перехнябився і ліг щокою у прохололий борщ. — Ти ж знаєш, що на мене це не діє,— незворушно сказала мама, фарбуючи щіточкою віï. То була правда. Мама Спасокукоцького була тверда, як алмаз (В.Нестайко). … а може, чорт його зна, може це і є — здорова сексуальність в чистому вигляді, без комплексів, не спаралізована культурою з усіма її схибнутими ділами, — тільки ж, хай йому грець, чого в них виходять по тому такі негарні діти, діти-ліліпути: з обличчями маленьких дорослих, уже років з трьох-чотирьох застиглими, як схололий пластик, у формах тупості й злоби? (О.Забужко). І що залишилось? Доцмулити вистиглий чай, поставити вірш — як свічу незабутому предку, махнути рукою кометі ( й на неї): прощай! — і хоч позирнути… хоч оком одним… на німфетку… (І.Римарук). По майже теплому небі Вистигле сонце Котиться спати (Ю.Джугастрянська)].

Плачуще – плачливо, (слёзно) слізно, (ещё) плаксиво. [— Оцього я вже не знесу! Це вже мене до сліз доводить! І така, і сяка, і носата, і мизата, і дурна, і без’язика. (Плаксиво) Ти забув, що я твоя жінка? (І.Нечуй-Левицький). Слізно прощалася з тою мирною, старою хатою, де так красно, так спокійно проплили її молодії літа (І.Франко). Плачливо скрипнули двері (І.Франко). У невеличке простеньке вікно, заквітчане гірляндами лілей, плаксиво дивиться сірий день (В.Винниченко). — Ну чого ж ви стріляєте, дядьку? — плачливо замолив Сивоок. — Я ж малий! (П.Загребельний). Нарешті, коли Каландріно почав слізно благати у лікаря поради й рятунку, маестро Сімоне сказав: — Не журися, Каландріно; дякувати Богові, ми вчасно те діло помітили, я тебе легко вилікую за кілька днів, тільки доведеться тобі капшуком брязнути (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо)].

Пожирающий – жеру́щий. [I на баскому скоком опинився, Такий же, як і кінь, палкий, зиркатий. Заржавши, огир над землею звився, Огонь жерущий, аквілон крилатий, — І блискавкам його в степу не перегнати (П.Куліш). Загоготить скрізь полум’я жеруще, І закипить ворожа чорна кров (М.Старицький). — Я поведу тебе в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води  спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі, мовчазні скелі там стоять над ними німими свідками подій, що вмерли. Спокійно там: ні дерево, ні зілля не шелестить, не навіває мрій, зрадливих мрій, що не дають заснути, і не заносить вітер жадних співів про недосяжну волю; не горить вогонь жерущий; гострі блискавиці ламаються об скелі і не можуть пробитися в твердиню тьми й спокою Тебе візьму я. (Л.Українка). Холод безжалісний знищив безсмертну царицю, Що пролежала віки під єгипетським сонцем жерущим (Л.Українка). — Та чи можна було й твердиню оборонити, коли нема нізвідки підмоги, а лютий ворог хмарою кругом обліг, на своїй таки землі воюючи? Але чимало людей (і я в тім числі) інакшу думку держать: велика то була милість і ласка Божа для Гишпанії, що згладилася з лиця землі та кузня й комора всякого лиха, та губка несита, та шашіль жеруща, та міль ненатла, що поглинала без пуття величезні гроші — і для чого ж? Аби тільки згадку зберегти, що то, мовляв, завоював колись святої пам’яті непереможний Карло V,— нібито для його нерушимо-вікопомної слави треба ще аж тієї купи каміння! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І через ці страждання чуттів вічно карається у самій своїй суті безсмертна душа, серед незліченних жерущих огнів, які запалила в безодні зневажена велич Всемогутнього Бога і які під гнівним подихом Божественності розгорілись у вічне палання (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Жаркі директорові очі, в яких світилося жеруще бажання загарбати компанію, трохи навіть лякали мене (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Помогать, помочь – допомагати, допомогти, помагати, помогти кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́, кому́ чим, в чо́му, підпомага́ти, підмага́ти, підпомогти́, підмогти кого́, кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, рятува́ти, порятува́ти, зарято́вувати, зарятува́ти, підрято́вувати, підрятува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин: • Бог [на] помочь – помагайбі, (диал.) помайбі; Боже поможи, помагай Біг; • да поможет вам Бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам Бог помага́є (помо́же)!; • если вы это предпримете, я буду вам помога́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги); • как этому (здесь) помочь? – як (яку) цьому (тут) раду дати?; як цьому (тут) зарадити?; • не знает, чем и помочь себе (как себе помочь) – не знає, як собі [й] раду дати; не знає, чим і запомогтися (зарятуватися, зарадитися, зарадити собі;  пора́дити себе); ради собі не дасть (не прибере, не добере); • ничем не могу помо́чь – нічим не поможу (допоможу), нічо́го не вра́джу (не вра́ю); • ничто не помога́ет – нічо́го не помага́є, (редко) не помагається, не пособля́є, не пособляється; ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди); • ничто не помогло́ – ніщо́ не зара́дило (не помогло), (редко) нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), не вра́дило; • помога́йте друг другу – помагайте (допомагайте, спомагайте) одне одному; запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному; • помога́ть кому (необходимыми средствами, чем-либо необходимым) – допомагати (спромага́ти, спромогти́) кого́ чим; • помогите! – рятуйте!, про́бі!; • помочь горю (беде) – зарадити (запобі́гти, запомогти́) лихові (біді, горю); • помо́чь кому в нужде (нуждах) – допомогти́ (помогти), спомогти́ кому́, запомогти́, порятува́ти, зарятува́ти кого́ в біді́, в приго́ді, в потребах; • помо́чь кому деньгами – помогти́ (допомогти) кому́, запомогти́, спромогти́, зарятува́ти, підмогти́, підрятува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми); • помо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (ра́ду) да́ти кому́ (чим); • помо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (зарятува́тися, зара́дитися) тим, що є, що Бог дав; эти капли помога́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель; • это лекарство очень помогает – ці ліки дуже помічні; • это мне не поможет – це мені́ не помо́же (не допоможе, не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не заряту́є (не вряту́є); • это нисколько не помога́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя. [Якби́ не Біг, хто б нам помі́г (Пр.). Допоможе, як кобилі заєць (Пр.). Допомагати: з калюжі та в болото (Пр.). Здибався біб з цибулею: — Помайбі, плаксьо! А вона йому відповіла: — Бодай здоров, пучичерево! (Казка). Сказала: «Помагай Біг, діти!  Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам; І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім» (І.Котляревський). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Г.Квітка-Основ’яненко). Дай Боже вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Роби́, небо́же, то й Бог помо́же (Номис). Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати (Т.Шевченко). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (П.Куліш). Череваня полюбили й шанували, бо був козак-друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить (П.Куліш). Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах (П.Куліш). І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Г.Барвінок). Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М.Вовчок). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (О.Кониський). Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Яків Щоголів). — Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (М.Кропивницький). Скрізь встигала в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.Нечуй-Левицький). Лежала вона й тихо стогнала. І ліки вже не помагали (І.Нечуй-Левицький). Милевський робить загальний поклін і кидається за Сапею помогти їй одягтись (Л.Українка). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Л.Мартович). — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь… (М.Коцюбинський). Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… (М.Коцюбинський). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Б.Грінченко). Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Б.Грінченко). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (І.Франко). І те сказать, про хлопа дбав він, Як дбав про коней і волів; Взимі три вози дров давав він, Щоб хлоп продроглі кості грів; Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (І.Франко). Уже пок. Іван Верхратський у своїй праці про говір галицьких лемків звернув був увагу на те, що в лемківському говорі часто стрічаються стягнені форми дієслів. На думку Верхратського, ці форми стрічаються особливо в Сяніччині. Такі самі скорочення стрінув я також у Ліському повіті в селах Явірець, Луг, Завій, Струбовиська. Говорять там: «няй ся ке» (кає) — нехай боїться; «він газде» — (газдує); «няй варе» (варує) — береже; смаке — смакує. Побіч того стрічаються там такі загально вживані на Лемківщині форми, як: возь, подь, тра, смоть або смонь, ідь, шмар, понайбі або помайбі (помагайбіг), не бамся (не боюся); мам, меш, ме (маю, маєш, має) (Франц Коковський). — Аж п’ятеро. Але одна — Боже мій! Суща Беатриса! Таке біляве, тихе, а тиха вода, кажуть, береги рве. Як її? Наталка? Ні… Настунька? Теж ні. Тільки умова — це моя. — Та бери їх усіх! — понуро сказав Степан. — Єсть мені час до дівчат! — Даремно. Учені пишуть, що це допомагає обмінові речовин (В.Підмогильний). І коли Матвій зійшов з Григорчукової нивки й уважно зайнявся підпорою одної гілляки на щепі, що занадто гнулася під тягою овочів, у той час його поздоровив здалека хрипливий баритон чоловічого голосу. — Помайбі, дядьку Матвію!.. Матвій піднімає голову. — Дай-бо здоров’я! — автоматично відповів Матвій і побачив на своїм полі Григорчука (У.Самчук). Я ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (АС). Слухаючи тої мови, Дон Кіхот тільки посміхався, а потім заговорив упевнено і спокійно: — Ех ви, ница ницота і підла підлота! То це, по-вашому, розбій — кайдани розбивати, невольників визволяти, нужденних рятувати, похилих підіймати, бездольних спомагати? Ех ви, ледач ледача і темна темнота! Не дав вам Бог підсліпим вашим розумом спізнати всю велич мандрованого рицарства, не дарував за гріхи ваші свідомості, що не тільки самого такого рицаря, ба й тінь його повинні ви шанувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантес). Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе (Ф.Ніцше). Не лізь в душу ближнього в галошах. І навіть якщо ти витреш ноги, все одно не допоможе (С.Є.Лєц). Народ тепер, перш ніж помогти людині в біді, спочатку зніме ту біду на телефон].

Прибарахлиться, прост. – прибарахлитися. [— А ми ще нічого не віддаєм, — поплескав він мене по плечу, — нам треба в секонд… — Куди-куди? — охрінів я. — У секонд, треба трохи прибарахлитися… — Чувак, схаменись, це останні бабки, на який біс нам секонд? — Спокійно, — показав він долоні обох рук, — і не став мені ідіотських питань! Я ж не питав, для чого тобі цілий кілограм зефіру в шоколаді?.. (О.Ушкалов)].

Процент – 1) про́це́нт (-ту), відсо́ток (-тку); 2) (рост, лихва) про́це́нт, надсо́ток, посту́пок, верхи́, лихва́, ріст (р. ро́сту), (диал.) кама́та: • давать деньги на проце́нт – гро́ші на про́це́нт давати; • заёмны процент – позиковий відсоток (процент); • он берёт по десяти процентов – він бере́ по де́сять відсо́тків (проце́нтів); • под процент – під відсоток (процент); • поместить капитал на проценты – покла́сти капіта́л на проце́нти, на відсотки; • проце́нт на проце́нт – відсо́ток на відсо́ток; • проценты по займу (по вкладам) – позичко́ві проце́нти, відсо́тки, відсо́тки за позичку (відсотки (проценти) за вкладами); • ссудный процент – позичковий відсоток (процент); • учетный процент – дисконтовий відсоток. [«От тут би осістись мені на ввесь вік! — подумав Ломицький.— Марусина мати має хоч старий і невеличкий, але свій власний дімок, має садочок. Знаю, що вона позичила десять тисяч одному молдавському панові за чималі проценти. Маруся гарна, здорова, робоча, хазяйновита. Замкнувся б от тутечки в хатньому житті. забув би усякі громадянські питання, ні в які соціальні справи не втручався. щоб мене ніхто не зачіпав. Знав би свою службу, хоч і неприємну, і годив би начальству. І жив би собі з Марусею тихо, спокійно, ні в що небезпечне не вмикуючись» (І.Нечуй-Левицький). — Добре! Згода! — сказав він твердим голосом. — За п’ятдесят процентів на рік! — Скільки? — спитав Копронідос, і його чорні очі засвітились, заблискали, неначе в кота, що налагодився кинутись на мишу і знає, що миша вже не втече од його лапок та пазурів (І.Нечуй-Левицький). — Жидівське, — кажу, — не пропаде, а я на грунт не підписуюся, бо до того є сироти, не лиш я. Коли подужаю, а я жидові відроблю, ще й камату му заплачу (Ю.Федькович). — Чималі тут проценти, як я бачу, Та ще й якась заплутана рахуба! (Л.Українка). Дарка збирала малину панам на конфітури, — ну, то вже, певне, й собі брала якийсь відсоток натурою (Л.Українка). Він мав п’ять тисяч ринських в ощадній касі і відсотки з них так само щороку докладав до капіталу (І.Франко). Му́сить він позича́тися та на свою́ ши́ю боргі́в за вели́кі проце́нти набира́ти (С.Єфремов). Позича́ла гро́ші за вели́кий відсо́ток, коли́шній його́ ня́ньці (А.Кримський). Вигодні́ше грома́ді ту зе́млю прода́ти та ма́ти з гро́шей про́цент (Б.Грінченко). Вели́кий надсо́ток бере́ на стовп (АС). Позича́ли лю́дям гро́ші і ро́сту не бра́ли (Б.Грінченко). Він хоч і жид, а не бере́ собі́ посту́пку (АС). Пози́чив на лихву́ у жи́да три карбо́ванці (АС). Отже, мусить попрощатись із своїм дорогим внутрішнім світом, як той чернець із зовнішнім на порозі монастирської темряви! Та чи ж тільки творчість його ляже жертвою на потворний шлюбний алтар? Хіба не дає він гуртову запродажну на всі свої поцілунки, безтермінового векселя на любов, наперед зобов’язуючись платити страшні відсотки повстримності? Безліч є жінок неопізнаних, безліч чарівних облич і витончених тіл, що проминути їх — значить втратити! (В.Підмогильний). Погасити борг з відсотками в часи написання «Енеїди» І.Котляревського звалося «віддячити сто з оком» (Юрій Проценко). Справжня плітка ніколи не повинна підтверджуватися на сто відсотків (С.Є.Лєц). 1. Дзвінок в банк: — Добрий день. Ви надаєте кредити пацієнтам психдиспансеру? — Тільки під божевільні проценти. 2. Я збережу вам вірність під відсотки …].

Расчёт – 1) (несов.) розраховування, обраховування, обчислювання, вираховування, зважування, оцінювання, (сов.) розрахування, обрахування, обчислення, ви́рахування, зваження, оцінення; (последствие) розрахунок, обрахунок, (устар.) раху́ба; 2) (расплата) розрахунок, (выплата) виплата, (перен.) пораху́нок; (о мести) відплата, покара, (несов.) поквитува́ння, (сов.) поквита́ння; 3) (увольнение) зві́льнення; 4) (надежда, ожидание, предположение) припускання, сподівання, припущення, міркування, сподіванка, розрахунок, припуск; 5) (намерение) намір; 6) (корыстные соображения) розрахунок, (выгода, польза) вигода, користь, (интерес) інтерес, (смысл) рація; 7) (бережливость) ощадливість; 8) (воен.) обслуга; 9) (техн.) розрахунок: • брак по расчёту – шлюб (одруження) з розрахунку; брак заради вигоди; • взять, принять в расчёт – взяти на увагу; мати на увазі; • взять расчёт по месту работы – взяти розрахуок за місцем роботи; звільнитися з роботи; • в расчёте, с расчётом на что – зважаючи (важачи) на що; розраховуючи (рахуючи, сподіваючися, важачи) на що; з розрахунку на; • в окончательный расчёт – на поквитування; • дать расчёт кому – розрахувати (звільнити, відпустити) кого; • до расчёта – до розрахунку (порахунку); • жить с расчётом – жити ощадно (ощадливо); • за наличный расчёт – за (на) готі́вку, на гото́ві гро́ші; • из расчёта видно, что – з розрахунку видно, що; • из расчёта, что – розраховуючи на те, що; сподіваючись, що; • иметь расчет что делать – ма́ти вигоду що робити; • какой расчёт? – яка рація?; яка вигода?; • мы в расчёте – ми розрахувалися (порахувалися, поквиталися, поквитувалися, квити); • находить расчёт в чём – вбачати (бачити, знаходити) вигоду (інтерес, рацію) в чому; • на хозяйственном расчёте – на господарчому розрахунку; • нет расчета (иногда не расчёт) – нема (немає) рації (інтересу, вигоди, рахуби); невигідно; не з руки́, не рука́; • нет расчета делать это – нема (немає) рації (інтересу) робити це; • обмануться в расчете – пролічити; прорахувати; • окончательный расчёт – поквитування; • орудийный расчёт – гарматна обслуга; • ошибиться, обмануться в расчёте, в расчётах (перен.) – помилитися в рахунку (в розрахунку, обчисленні, обрахунку, рахубі); схибити в рахунку; (перен.) прогадати; • ошибка в расчете – помилка в розрахунку; • плохой расчёт! – погана рахуба!; • покончить расчеты – розрахува́тися, поквитува́тися; • получить расчет (посчитаться) – розрахува́тися, порахува́тися, взяти розраху́нок; • по расчёту кого (чьему) – за розрахунками кого (чиїм); • по следующему расчёту – з тако́го розраху́нку, обраху́нку; • потребовать расчёта – зажадати розрахунку; • принимать, принять, брать, взять в расчёт кого, что – брати, узяти на увагу (до уваги, до рахуби) кого, що; врахувати кого, що, зважити на кого, що; • расчёт по допускаемым нагрузкам – розрахунок на основі допускних навантаг; • расчёт по допускаемым напряжениям – розрахунок на основі допускних напруг (напружин); • расчёт по предельному состоянию – розрахунок щодо граничного стану; • расчёт предварительный, приблизительный, примерный – попере́дній обраху́нок; приблизний розраху́нок; примі́рний розраху́нок; • расчёт приближенный – (змодельований) розрахунок наближений (наблизовий); (грубий, попередній) розрахунок приблизний; • расчёт проверочный – розрахунок перевірчий; • расчёт проверяемый – розрахунок перевірний; • расчёт проектировочный – розрахунок проєктувальний; • расчёт прочности – розрахунок міцности; • расчёт устойчивости – розрахунок стійкости; • расчеты не оправдались – сподівання (сподіванки, розрахунки) не справдилися; • сказать с расчетом – сказати навмисно (навмисне, умисно, умисне), сказати з наміром; • сорить деньгами без расчёта – сипати (розкидатися) грошима без ліку (розрахунку); • с таким расчетом, чтобы – так, щоб; з таким, з тим рахунком (розрахунком), щоб; • у меня с ним короткий расчёт – я з ним скоро розправлюся; • холодный расчёт – холодний розсуд; • это [не] входит, [не] входило в мои расчёты – це [не] входить, [не] входило у мої розрахунки (рахунки) (у мої наміри); це я маю, це я мав на думці, цього я не маю, не мав на думці. [То вихрест із жидів Авлет. Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полом’я попав; Щоб од яги як одв’язатись, То мусив в військо записатись І за шпигона на год став (І.Котляревський). Не прийдеться рахуба до чуба (Номис). Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу (Номис). А він тоді почав із мене глузувати. «Тю, дурний! Не бійся, тут куми не йдуть у рахубу!» Як я тії слова почув, то зразу заспокоївся (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Убило всю гарматну обслугу, крім Вірі (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). Тепер він розумів, що з самого початку бачив цей гарячковий розрахунок у її очах. «Мабуть, слушно поміщають кохання в книжки, — спокійно розмірковував він. — Либонь, деінде воно не протриває» (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Економічна криза допомогла багатьом дружинам успішних бізнесменів зрозуміти, що заміж вийшли з любові, бо з розрахунком вони промахнулись].

Терять, потерять – втрачати, тратити, втратити, страчувати, губити, загубити, позбуватися, позбутися, зане́дбувати, занедбати, зіпсовувати, зіпсувати, лишатися без, марнувати, гайнувати, гаяти, нищити, знищити, (устар.) теряти, втеряти: • лучше с умным потерять, чем с глупым найти – краще з розумним двічі загубити, як з дурним раз знайти (Пр.); краще з розумним загубити, ніж з дурнем знайти (Пр.); • нечего терять кому – нема чого (нічого) втрачати кому; не має чого втрачати хто; • потерять в весе – утратити на вазі; утратити ваги; • потерять зрение – утратити зір, (тогда разг.) стемніти (на очі); • потерять расположение, право – утратити (стратити) ласку, право; відпасти ласки чиєї, права чийого; • потерять силы на работе – виробити (спрацювати) силу; • потерять совесть – утратити совість (сумління); (иногда образн. ещё) на дитячий розум перейти (зійти); • терять достоинство (сон, аппетит, тепло, спокойствие…) – втрачати (губити) гідність (сон, апетит, тепло, спокій…) (в науковому (медицина стилі – втрачати апетит, багато крові…); • терять здоровье – занепада́ти, занепа́сти на здоро́в’я (здоро́в’ям); • терять запах – видиха́тися, ви́дихнутися, ви́дхнутися; • терять книжку (ручку, шапку…) – губити книжку (ручку, шапку…); • терять, потерять надежду – втрача́ти, втра́тити (стратити) наді́ю на ко́го, на що, (иногда) знадіятися; (ещё) зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му; • терять нить разговора – губити (втрачати) хід (нитку) розмови; • терять пациента (сленг, мед.) – втрачати пацієнта; • терять покров – линя́ти, вили́нювати, обла́зити, губи́ти во́лос, во́вну, ше́рсть, перо́, скида́ти во́вну, перо́, шку́ру; • терять, потерять веру в кого, что – зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му; утратити віру в кого, в що; • терять, потерять время – втрачати, втратити (губити, загубити) час; марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, гаяти, згаяти, марно витрачати, витратити) час; • терять, потерять голову – втрачати, втратити (губити, згубити) голову; • терять, потерять голос, спадать с голоса – тра́тити (утратити, стра́тити) го́лос, спада́ти (спа́сти) з го́лосу; • терять, потерять рассудок – утрачати, утратити [добрий] розум; відбігати, відбігти розуму; божеволіти, збожеволіти; з глузду зсуватися; • терять, потерять счёт кому, чему – губити, згубити лік кому, чому; забувати, забути лік кому, чому; мати безліч кого, чого; • терять равновесие – втрачати рівновагу; • терять силу – втрачати силу; знесилюватися; (о законах) втрачати силу, чинність; • терять сознание – непритомніти; падати в нестяму; • терять состояние – нищитися; • терять цвет – линя́ти, вили́нювати, блякува́ти, бля́кнути, полові́ти, здава́ти, обла́зити. [Старого любити — тільки дні губити (Пр.). — Лікарю, ми втрачаємо хворого! Що робити? — Нічого не робити. Дамо йому спокійно піти. Незабаром він знову захворіє й повернеться].

Факт – (лат.) факт, дійсний випадок (подія, явище), (обстоятельство) обставина, (действительность) дійсність, (наличие) наявність, (мн., ещё) відомості, дані: • бесспорный, неопровержимый, непреложный факт – безперечний, неспростовний, незаперечний факт; • оплата по факту получения – оплата після одержання, оплата по одержанні; • основываться на фактах – спира́тися на фа́кти, вихо́дити з фа́ктів; • по факту – за фактом; фактично; ставить перед фактом – ставити перед фактом; • установленный факт – установлений (доведений) факт; • факт налицо (разг.) – от (ось) вам (тобі) факт; • факт совершившийся – доко́наний факт; • факт характерный – своєрі́дний факт. [Він ретельно прочитав про крадіжку в кооперативі с. Кіндратівки, про боротьбу з самогоном по Кагарлицькому районі, про зразковий злучний пункт у містечку Радомишлі. Кожен рядок і цифру він порівнював до фактів свого села і дійшов кінець кінцем висновку, що в них загалом не гірше, ніж у людей (В.Підмогильний). — Розкажи мені щось, чого я не знаю, — сказала Розі без жодної причини. Я швидко підшукав у пам’яті цікавий факт: — Ну-у… Яєчка трутня й аргіопи тигрової вибухають під час спарювання (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Факти не перестають існувати від того, що ними нехтують (О.Гакслі). Факти не проникають у світ, де живуть наші вірування; вони їх не породжували і їх не нищать. Факти можуть викривати вірування, не послаблюючи їх (Марсель Пруст). Я ніколи не міг змиритися з фактом (С.Є.Лєц). Епітафія: «Спи спокійно, дорогий товаришу: факти не підтвердилися»].

Фастфуд – 1) (еда) швидка їжа (швидкоїжа), (англ.) фастфуд; 2) (ресторан) фастфуд. [Любі френди, а як ви обідаєте на роботі? Тягнете з дому кульки з «тормозком», запарюєте мівіну чи іншу швидкоїжу, ідете в їдалки чи кав’ярні, перебиваєтеся сухом’ятним чим-бог-послав чи не їсте взагалі? (з інтернету). …ми теж постійні клієнти, до того ж нас тут багато — постійних клієнтів усіх цих барів, їдалень, пивних підвалів, буфетів і фастфудів, я стільки років спостерігаю за клієнтами цих закладів, що можу в разі чого виступити офіційним свідком на судовому процесі, де їх усіх будуть звинувачувати в розтлінні та переситі (С.Жадан). Як і слід було сподіватися, їжа у фастфуді виявилася нестерпно гидкою(І.Андрусяк). Колись на цій вулиці було повно гостинних бретонських шинків, де можна було спокійно й недорого поласувати млинчиками і коржичками, запиваючи їх сидром. Та настала пора, коли ті шинки зникли, поступившись місцем новітнім забігайлівкам, які звалися невеселим назвиськом «фастфуд» (Л.Кононович, перекл. М.Кундери). Швидка їжа — швидка допомога (соціяльна реклама)].

Футбол – (англ.) футбол, (диал.) копаний м’яч, копанка. [— За футболом варто стежити, навіть якщо сам не граєш. Якось моєму сержантові відірвало ногу. Горопасі був гаплик. У нього не стало пів тулуба. Йому залишалося кілька хвилин, але він був при тямі, й от наш полковий піп спробував змусити його молитися, а той думав лише про футбол. Добре, що поруч опинився я, і мені були відомі останні результати матчів у Прем’єр-лізі (Богдан Стасюк, перекл. І.Во). Я так ніколи й не цікавилась американським футболом. Він здається трохи нудним: купка здоровенних чуваків стоїть собі у своїх підплічниках у стилі 80-х і буцається головами, рухаючись до хронічної травматичної енцефалопатії, — але я надто схиблена на звичайному футболі, щоб засуджувати фанатів іншого спорту (О.Музичук, перекл. А.Гейзелвуд). — Лікарю, допоможіть, я вже місяць не сплю спокійно, мені постійно сняться пацюки, які грають у футбол. — Ось вам мікстура, випийте, і все у вас зразу ж пройде. — Лікарю, а можна післязавтра випити? А то в них завтра фінал. Виявляється, футбол придумав Дід, який таки наздогнав Колобка!].

Хреновина, груб., прост. – хріновина, пакость, паскудство. [Якщо ти уже у гробу, Спокійно лежи на горбу – Життя непогана хріновина: Тобі ще зіграють Бетховена (Ю.Позаяк). — Ну? — Гну! — гаркнув зненацька Урилов, грізно скрививши свою банякувату мармизу. — Ти для чого це, скот безрогий, хріновиною зайнявся? Тобі що, геть уже клепки повипадали? Макітра розсохлася й мізки течуть, еге? — Якісь проблеми? — спокійно запитав я (Л.Кононович). Беру чайник, виходжу в темний блок, двері власної кімнати тримаю відчиненими, щоб бачити умивальники, відкручую кран, набираю воду й несу чайник на загальну кухню, але там, от падляна, вся комфорка зайнята чужими каструлями, з яких лине смачний запах борщу, фаршированого перцю, іншої хріновини. Відразу видно — хавчик готують одружені студенти, суки гестапівські, блін, знущаються над такими розгільдяями, як я. Голодним від цих запахів можна коні двинути (А.Дністровий)].

Чёсанки – чесані валянки, (шире) валянці, повстяники, повстяки, повстянці. [— Не твоє діло, — огризнувся Вася й спокійно одягався собі далі. Нарешті, вступивши в повстяники, гукнув: — Готово! — А тоді оглянув усю «тюрму», все звалище оцих брудних тремтячих істот, і пішов. Ішов байдуже й мовчки, — так ніби це він ішов собі на прогулянку (І.Багряний). У грубці затопив Ірпінь, Узув повстяники й кожуха, Як памороззю вкритий кінь, Пробігла полем завірюха — І стишилась. І серце слуха Тріщання ідилічних дров І щось бурмоче про любов (М.Рильський). Зрозуміло, звичайно, що одягатись треба якнайтепліше: кожух, капелюха, тепла білизна, теплий костюм, а на ноги унти чи піми, прості повстяники навряд чи витримають такий похід (О.Вишня). Дуже рано прокинувся Павлик. Бачить, а дід уже ходить по кімнаті, одягнений у повстяки, у ватяні штани і кожушок… (О.Вишня)].

Шарахаться, шарахнуться – (бросаться в сторону, разг.) шара́хатися, шара́хнутися, саха́тися, сахну́тися, ки́датися, ки́нутися, ша́рпатися, шарпну́тися вбік, (со стороны в сторону) мета́тися, (удариться сильно обо что-либо, прост.) ударя́тися, уда́ритися, сту́катися, сту́кнутися сильно; трі́скатися, трі́снутися, ге́патися, ге́пнутися, бу́хатися, бу́хнутися, гри́матися, гри́мнутися, хря́пнутися, хря́снутися, хрьо́пнутися, бе́хнутися: • шарахаться, шарахнуться как от прокаженного – сахатися, сахнутися як від прокаженого. [На широкій мармуровій терасі, з котрої вели напівкруглі сходи в сад, з’явилася гладка постать самого господаря замку. Брезкле обличчя його, навислі й зрослі на переніссі сиві брови, налиті кров’ю очі, що поблискували недобрим вогнем, високий, порізаний зморшками лоб і низько опущені вуса — все це разом відбивало таку пиховитість і неприступну жалощам волю, що сам погляд цього пана навівав на кожного холод і примушував стрічного сахатися (М.Старицький). Перескакують з гілки на гілку білочки, зривається з густоï ялинки глухар, пищить рябчик, притулюючись до стовбура, щоб його непомітно було (мімікрія!), шарахається набік перелякана росомаха, щільніше пригортається з остраху до своєï лапи в барлозі ведмідь (О.Вишня). І у відповідь у твоєму єстві теж пробуджується не просто тваринне, а й звірине, ти вже не просто цілуєш її в губи, ти вже кусаєш її — спершу в куточки губів, далі в губи, далі за язик, який у неї нервово тріпоче в роті, й вона скрикує від болю, навіть сахається, але не відривається від тебе, у неї вже біль минув, завдавши їй миттєвого раптового удару, й тепер вона знову якомога тісніше пригортається до тебе, й ти так само тісніше горнешся до неї, наче вже в таких обіймах може ввійти тіло в тіло — чоловік у жінку, а жінка в чоловіка (Є.Гуцало). На вулиці до чоловіка підходить симпатична жінка: — Вибачте, мені здається, ви — батько одного із моїх дітей. — Я!? — сахається чоловік. — Та я вас вперше бачу! — Спокійно. Я — вчителька…].

Война – війна, розмир; (междоусобная, гражданская) усобиця, чвари, домова (громадянська) війна: • в дни войны – за війни; у дні війни; • вести войну – воюватися, провадити (точити, вести) війну; • война деньги съедает, а кровью запивает – нема моря без води, а війни без крові (Пр.); війна людей їсть, а кров’ю запиває (Пр.); • война оборонительная и наступательная – війна оборонна (оборонча, відпорна) і наступальна (нападча, (устар.) зачіпна); • выступить войной против кого, чего, идти войной на кого – іти воювати кого, воюватися проти кого; іти війною на кого; • находиться в состоянии войны с кем – бути в стані війни з ким. [Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі в глас Гукнули разом: «Все пропало!» Щоб розмир перервать в той час (І.Котляревський). Троянці правило се знали: В війні з врагами не плошай; Хто утіка — не все женися; Хто мов і трусить — стережися; Скиксуєш раз — тогді прощай! (І.Котляревський). Та крім того, усім їм була притаманна ще одна риса, що позначалась цілком уже на першому творі його «Бритва» й пішла розголосом і по дальших оповіданнях Степанових, синтезуючи його уявлення про істоту громадської війни, — величезного масового зруху, де одиниці були непомітні часточки, зрівнені в цілому й безумовно йому підпорядковані, де люди знеособились у вищій волі, що відібрала їм особисте життя і разом з ним усі ілюзії незалежності (В.Підмогильний). Земля кричить. Шинкують кров’ю війни, І падають занози від ярма, І лиш годинник холодно й спокійно Рахує дні, розтрачені дарма (В.Симоненко). Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Треба ставитися до війни не як до тріумфу, а як до великого зла. Тільки імперії радіють війнам (В.Гриневич). На жаль, сталінська формула «Велика Вітчизняна війна» все ще домінує в офіційному дискурсі, імпліцитно підтримуючи поділ українського суспільства на сталіністів-«патріотів» та антисталіністів-«зрадників» (М.Рябчук). — Література пргне облагородити війну, щоб виправдати смерть загиблих, щоб ті, які з неї повернулися, продовжували жити з більш-менш спокійною совістю, щоб ті, які прийдуть їм на зміну, також не замислюючись готові були померти… (В.Слапчук). Виграти війну до снаги всім, не всі здатні її програти (Ю.Педан, перекл. К.Малапарте). Народи справді не хотіли цієї війни! Єдине, чого вони бажали всім серцем і душею — пережити цю війну! (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Коли двері зачинилися, Хосе Аркадіо Другий відчув упевненість у тому, що його війна скінчилася. За багато років до цього полковник Ауреліано Буендіа розповідав йому про запаморочливу силу війни і намагався довести своє твердження незліченними прикладами з власного життя. Хосе Аркадіо Другий повірив йому. Але в ту ніч, поки офіцер дивився на нього, не помічаючи його, він згадав про напруження останніх місяців, про мерзоти тюрми, про паніку на вокзалі, про поїзд, навантажений трупами, й дійшов висновку, що полковник був просто шарлатан або дурень. Хосе Аркадіо Другий не розумів, навіщо було витрачати стільки слів, щоб пояснити, що саме відчуваєш на війні, коли досить тільки одного слова: страх (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). А Кроп, навпаки,— філософ. Він пропонує, щоб день оголошення війни відзначався наче всенародне свято з музикою і вхідними квитками, як ото під час бою биків. На арену повинні вийти міністри й генерали обох держав, у самих трусах, озброєні дрючками, і нехай собі б’ються. Переможе та країна, чий представник зостанеться живий. Це було б простіше й краще, ніж тепер, коли б’ються зовсім не ті, кому слід (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). На той час я вже почав розуміти: мій батько соромився того, що люди вважали його невігласом, уламком війни, де, майже як у всіх війнах, люди воювали в ім’я Бога та батьківщини, щоб надати ще більше влади людям, які мали її досить і до того, як розпочали війну (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Війна, яку майже всі солдати 1918 року ненавиділи, для тих, хто щасливо уцілів, поступово стала цікавою пригодою в їхньому житті. Вони повернулися до буденного життя, яке, коли вони ще сиділи в окопах і проклинали війну, вважалось їм справжнім раєм. Тепер воно знову стало тільки буденним життям — з турботами й неприємностями, а війна здається чимось невиразним, далеким, пережитим; її, всупереч їхній волі і майже без їхньої участі, переосмислено, підроблено, підмальовано. Масове вбивство обернулось на пригоду, з якої пощастило вийти живим. Відчай забуто, горе посвітлішало, і смерть, що її пощастило уникнути, стала такою, якою вона майже завжди буває в житті,— чимсь абстрактним, уже нереальним. Вона реальна лиш тоді, коли влучає когось поряд з нами або зазіхає на нас самих (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Здається, ніби чоловіки йдуть на війну, щоб здобути від цього зиск або відстояти якісь принципи, та насправді воюють вони за землю і за жінок. Раніше чи пізніше інші причини і спонуки тонуть у крові й утрачають свій сенс (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Війна — надто серйозна справа, щоб довіряти її воякам (Талейран). Війна статей ведеться традиційною зброєю (С.Є.Лєц). Війна — найгірший спосіб здобуття знань про чужу культуру (С.Є.Лем). Перша жертва війни — правда (Г.Джонсон). Я не вірю, що Росія хоче війни, вона хоче плодів війни (В.Черчіл)].

Пациент, пациентка – (лат.) пацієнт, пацієнтка. [— Так, — говорила Майя, — в цьому вся я! Бо ж подумайте: я принесла в офіру все, що могла дати. Я порушила свій дівочий стан із випадковим самцем, я віддала свою чистоту і навіть не через звичайну тваринну злучку. Мої пацієнти були віртуозами. Але я робила це, як ті ідіотки, які із спокійною душею йшли на вогнище… І що мені з того — сто чортів! — що моїх пацієнтів одправляли на той світ у «двадцять чотири години»? (М.Хвильовий). В передвітальні покоївка підтирала після пацієнтів підлогу, і професор, ідучи, озвався до неї: — Ну що, кінчили, Пелагеє? Чудово! (В.Підмогильний). Парадоксальна ситуація: країна населена добрими, чуйними, працьовитими людьми, сповненими життєвої мудрості, але коли вони збираються докупи, то часто перетворюються на агресивних і озлоблених потенційних пацієнтів психіатричної лікарня (Ф.Перепічка). Якщо історію медицини викладають за розповідями лікарів, то це тільки тому, що ставлять їхній внесок на місце істотнішої речі — героїзму пацієнтів (О.Король, перекл. С.Мукерджі). — Ось ваш пацієнт. І не вірте жодному його слову, бо він брехун, — оголосила Ізабелла. Лікар скинув на мене поглядом, оцінюючи ступінь моєї ворожості. — А ви вірте лише собі самому, докторе,  запропонував я. — Так, ніби я й не існую (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). 1. Пацієнтка: — Але ж, лікарю, вже десять хвилин тримаю виставлений язик, а ви на нього зовсім не дивитеся. Лікар: — Вже можете його сховати, я просто хотів спокійно виписати рецепт. 2. Немає здорових людей, є необстежені пацієнти].

Мирно – мирно, сумирно, тихомирно, спокійно, супокійно, лагідно, злагідно, тихо: • жить мирно с кем – жити мирно з ким; жити в [добрій] злагоді (у [добрій] згоді, злагідно (лагідно) з ким). Раптом у кухні, де мирно варився обід кооператора й незмінна кава для фрау Гольц, зчинився галас: у парадні двері, через усю зиму забиті, голосно постукано (В.Підмогильний). Обійме сон — і мирно ти заснеш. Тобі спочинок, а мені турбота (В.Свідзинський). — Слухайте,— промовив Андрій мирно. — Мене самого це цікавить, і я сподіваюся, що ви мені все виясните. Це якесь дике непорозуміння, якщо судити з того обвинувачення, яке мені пред’явлено (І.Багряний). І розмова полилася тихо та сумирно, як то водиться між хорошими земляками, а ще особливо полтавчанами: що нового, як живуть сім’ї, кого взяли в армію, а хто вже, може, повернувся «по чистій», чи цілі хати, чи не бомбили села… (Григір Тютюнник). Домандрувавши до кінця західної алеї і здавши собі звіт, шо на душі стає спокійно та злагідно від вечірньої свіжости, Антон Никандрович вирішає походити навколо великого квітника, над яким ліхтарі, золоті павучки, поткали серпанок (В.Барка). Звісно, я збирався в старому млині заспокоїти нерви, тихомирно здійснити нарешті свою мрію, викласти на папері скиби думок, які шарами залягли в зранену душу (Ярослав Орос). І їй було так затишно, так якось мирно та супокійно, що здавалося – душа в неї світиться (В.Шевчук). Глибока ніч. Віконце як більмо. Зброяр і джура сплять вже, поморились. І лицар спить. Ми мирно живемо. На тому світі всі вже помирились (Л.Костенко). Я хочу мирно померти уві сні, як мій дідусь, а не кричати від жаху, як його пасажири (Джек Генді)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)