Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 33 статті
Запропонувати свій переклад для «спомин»
Шукати «спомин» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Воспомина́ние о чём – зга́дка, зга́дування, прига́дування, спо́гад, спогада́ння, спо́мин, спо́минок, спо́минка, па́м’ять (р. -ти), па́м’ятка про ко́го, про що, за ко́го, за що. [В душі́ лиши́лася зга́дка про рі́дний край. Чи поки́нуть мене́ мордува́ти страшні́ спо́гади? (Крим.). Про гро́ші – ні зга́ду, ні спо́гаду (Грінч.). Спо́минки ба́би Уля́ни (Кониськ.). Згла́дилися всі па́м’ятки мину́лого].
• В воспомина́ние (на память о чём) – на па́м’ятку, на спо́мин(ок), на спо́минку, на пам’ята́ння, на не́забудь.
• Исчезло всякое воспомина́ние о нём – слід загу́в за ним (Крим.).
• При одном воспомина́нии о ком, о чём – на саму́ зга́дку про ко́го, про що.
Изгла́живаться, изгла́диться –
1) вирі́внюватися, ви́рівнятися, бу́ти ви́рівняним;
2) згла́джуватися, згла́дитися, бу́ти згла́дженим;
3) (из памяти) затира́тися, зате́ртися в па́м’яті, згла́джуватися, згла́дитися в па́м’яті, зника́ти зни́кнути, вихо́дити, ви́йти, виві́трюватися, ви́вітритися з па́м’яти (з тя́мки). [Не міг ваш о́браз ніко́ли зате́ртися в на́шій па́м’яті (Крим.). Усі́ при́крі вражі́ння згла́дилися в па́м’яті (Крим.). І все, що давно́ з па́м’яти зни́кло, знена́цька так я́сно з’яви́лось (Л. Укр.). Жи́ти і вмира́ти бу́ду, а тота́ хви́ля не ви́йде мені́ з па́м’яти (Франко). Почува́ю, що де́що вже виві́трюється з тя́мки (Крим.)].
• И память уже -лась об этом – і з па́м’яти лю́дям уже́ те ви́йшло (зни́кло), і спо́мин про те вже зник, згас. [Спо́мин про їх уже згас (Грінч.)].
• Память об этом событии никогда не -тся – па́м’ять (спо́гад) про цю поді́ю ніко́ли не забу́деться.
I. На, предл. –
1) с вин. п. –
а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)].
• Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати.
• Смотреть на кого – диви́тися на ко́го.
• Закричать на кого – закрича́ти на ко́го.
• Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́.
• Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го.
• Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го.
• Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го.
• Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас.
• Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе.
• Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе.
• Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́).
• На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано.
• Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го.
• Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го.
• Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го.
• Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)].
• Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв.
• Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є!
• Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери.
• Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)].
• Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево.
• Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок.
• Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб.
• Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу).
• Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю.
• Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь.
• Положить на стол – покла́сти на стіл.
• Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю.
• Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви.
• Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю.
• Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти.
• Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1.
• Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум.
• Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться.
• Говорить на ухо – говори́ти на у́хо.
• Стать на колени, см. Коле́но 1.
• Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду.
• Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)].
• Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во).
• Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́).
• На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же!
• Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику.
• Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву.
• Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві.
• Вариации на тему – варія́ції на те́му.
• Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)].
• Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду.
• Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний.
• Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́;
б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)].
• Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи).
• Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)].
• Путешествие на Восток – по́дорож на Схід.
• Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн.
• На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)].
• Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір.
• Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік.
• Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)].
• Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)].
• Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)].
• Итти на войну – іти́ на війну́.
• Ехать на воды – ї́хати на во́ди.
• Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння).
• Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок).
• Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля;
в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2.
• На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день.
• На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)].
• На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)].
• На завтра – на(в)за́втра.
• На следующий год – на той рік, на насту́пний рік.
• На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час.
• В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня.
• В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня.
• С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок.
• Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня;
г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)].
• Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень.
• Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день.
• На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день.
• На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)].
• Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші.
• Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)].
• Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри.
• На половину меньше – на полови́ну ме́нше.
• Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну.
• Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і].
• На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)].
• На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)].
• Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́).
• Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́.
• Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців.
• Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й;
д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)].
• На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му.
• Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́.
• Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну).
• Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі).
• Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)].
• Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́.
• На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним.
• Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то.
• На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну.
• На случай – про случа́й; на ви́падок чого́.
• На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі.
• На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом.
• Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го.
• На риск – на риск, на відча́й.
• На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть.
• Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)].
• На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́.
• Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що.
• На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя.
• На встречу, см. Навстре́чу.
• На силу, см. Наси́лу.
• На память –
а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку;
б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2.
• На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце;
2) с предл. п. –
а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)].
• Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді).
• Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́.
• Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́.
• Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий.
• Рана на руке – ра́на на руці́.
• Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х.
• Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х.
• Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми).
• Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х).
• Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х.
• У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці.
• На небе и на земле – на не́бі і на землі́.
• На небосклоне – на о́брії.
• На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі.
• Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м.
• На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера.
• На дне бутылки – на дні пля́шки.
• На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць.
• На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.).
• Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)].
• Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку.
• Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці.
• Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́).
• Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна.
• На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні.
• Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)].
• На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг.
• Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́).
• На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм.
• Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́.
• Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві).
• Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в.
• Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це.
• Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді.
• Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі.
• Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х).
• Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́).
• Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях.
• Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою).
• Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми.
• Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах.
• Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах.
• Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно).
• Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)].
• Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми).
• Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці.
• Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах.
• На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́.
• Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду.
• На коленях, см. Коле́но 1.
• На цыпочках, см. Цы́почки.
• На четвереньках, см. Четвере́ньки.
• На корточках, см. Ко́рточки.
• Компания на акциях – акці́йне товари́ство;
б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му.
• Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді).
• Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах).
• На побегушках, см. Побегу́шки.
• На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́;
в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му.
• На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)].
• На днях – ци́ми дня́ми.
• На святках – свя́тками.
• На досуге – на дозві́ллі.
• На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи.
• Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці;
3) (в сложных словах) на, у, про, ви.
• На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш).
• С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).
Оставля́ть, оста́вить – лиша́ти, лиши́ти, залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, поли́ши́ти, облиша́ти, обли́ши́ти, ки́дати, ки́нути, покида́ти, поки́нути, (з)оставля́ти, (з)оста́вити, (о)пуска́ти, (о)пусти́ти кого́, що, попуска́тися, попусти́тися чого́, ки́датися, ки́нутися чого́, (о многих) позалиша́ти, пооблиша́ти, поки́дати, позоставля́ти.
• -вьте меня одного – (за)лиші́ть мене́ само́го.
• -вьте меня в покое – да́йте мені́ спо́кі́й.
• Он -вил детям большое наследство – він залиши́в вели́ку спа́дщину ді́тям.
• -вить за собою, позади себя кого – лиши́ти кого́ позад се́бе, ви́передити кого́.
• Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление – він лиши́в по собі́ га́рний спо́мин, га́рне вра́жі́ння.
• Не -вил и следа – не (за)лиши́в і слі́ду, і слі́ду не ки́нув.
• -вляю это на ваше попечение – припоруча́ю це вам.
• -вить что при спешном бегстве – відбі́гти чого́.
• Он -вил город и уехал в деревню – він поки́нув мі́сто і пої́хав на село́.
• -вить службу, должность – (по)ки́нути слу́жбу, поки́нути служи́ти и поки́нути хазя́їна, уступи́ти(ся) з слу́жби.
• -вить службу у кого – відійти́ від ко́го, поки́нути кого́. [На жнива́ Анті́н одійшо́в од жи́да (Кониськ.). Чого́-ж ти ки́даєш мене́, го́ду не добу́вши?].
• -вить свет – поки́нути світ, зійти́ з сві́ту, переста́витися.
• -вить мир – то же и відійти́ від (грі́шного) сві́ту.
• Он не -вля́ет его ни днём, ни ночью – він не покида́є його́ ані вдень, ні вночі́.
• Он -вил по себе жену и детей – він поки́нув (залиши́в, зоста́вив) по собі́ жі́нку й діте́й.
• Счастье -вило его – до́ля (по)ки́нула його́.
• Ещё не -вило счастье – ще не вме́рла до́ля.
• Силы -вля́ют его – си́ли ки́дають (покида́ють, опуска́ють) його́.
• -вить без призора, без попечения, в пренебрежении – занеха́ювати, занеха́яти, занеха́ти, зане́дбувати, занедба́ти, замі́тувати, зне́хтувати що, (о многих) позанеха́ювати, позане́дбувати, позамі́тувати.
• -ть что-л. в полном пренебрежении – упослі́джувати, упослі́дити що.
• -вить на произвол судьбы – поки́нути (зоста́вити, лиши́ти) на призволя́ще.
• Не на кого -вить дом – ні́ від кого піти́ з до́му, ні́ від кого пої́хати.
• -вить без внимания – помину́ти (лиши́ти) без ува́ги що, не зверну́ти ува́ги, не вва́жити на що, обмину́ти, помину́ти що, (ирон.) в ко́мені записа́ти.
• Не -вьте меня вашею милостью (советом) – не забу́дьте (не помині́ть) мене́ ва́шою ла́скою (пора́дою), не позба́вте мене́ ва́шої ла́ски (пора́ди).
• Не -вьте меня без ответа (уведомления) – не відмо́втеся мені́ відпові́сти (мене́ пові́домити).
• -вить своё намерение, мысль – поки́нути свій на́мір, свою́ ду́мку, відмо́витися від сво́го на́міру, від своє́ї ду́мки, ки́датися, ки́нутися свого́ на́міру, своє́ї ду́мки.
• -вить помышление о чём – поки́нути ду́мати про що, спусти́ти що з ду́мки. [Не міг Шевче́нко спусти́ти з ду́мки кріпа́цьку нево́лю (Єфр.)].
• -вить на чьё благоусмотрение – лиши́ти, да́ти кому́ на до́бру во́лю, до вподо́би.
• -вля́я в стороне что-л. – полиша́ючи, помина́ючи що.
• -вить без последствий – залиши́ти без на́слідків.
• -вить (дурную) привычку – поки́нути, заки́нути (пога́ну) зви́чку, ки́нутися (пога́ної) зви́чки. [Давно́ вже пора́ заки́нути зви́чку зва́ти наро́дом ті́льки селя́н-хліборо́бів (Єфр.)].
• Оста́вь эту дурную привычку – поки́нь цю зви́чку пога́ну.
• -вить примету – лиша́ти прикме́ту, на призна́ку дава́ти. [Ві́ти терно́ві руба́йте, на шляху́ покида́йте, мені́ на призна́ку дава́йте (Дума)].
• -вить в наследство кому – відка́зувати, відказа́ти, прика́зувати, приказа́ти кому́ що. [Вмира́ючи, усе́ господа́рство приказа́ла дочці́ (Квітка)].
• -ть кому по духовному завещанию – відпи́сувати, відписа́ти кому́ и на ко́го що. [Відписа́ла на їх і ха́ту, і ґрунт, і по́ле (Конис.)].
• -вить себе, у себя, за собою, для себя – взя́ти собі́, на се́бе. [Грома́да не дозво́лила землі́ продава́ти, а взяла́ на се́бе (Грінч.)].
• -вить кого в живых – лиши́ти кого́ при життю́.
• -вим это – обли́шмо це, (по)ки́ньмо це, залиші́мо це.
• Оста́вь! оста́вьте! – обли́ш! обли́ште! (по)ки́нь, (по)ки́ньте!
• Оста́вь, надоело! – го́ді, обри́дло!
• -вьте его! – не ру́ште! не займа́йте його́!
• -вить за собой право – застерегти́ собі́ пра́во.
• -вить до начала будущего лета – на за́літки зоста́вити.
• -вить кого в дураках, с носом – поши́ти кого́ в ду́рні, на сухе́ньке ви́вести кого́, візка́ кому́ підве́зти, (гал.) облазни́ти кого́.
• Оста́вленный – (за)ли́шений, поли́шений, обли́шений, (по)ки́нутий, (з)оста́влений и т. д.
Па́мять –
1) (способность помнить) па́м’ять (-ти), (реже) тя́мка.
• -ть к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел.
• Твёрдая -ть – до́бра па́м’ять.
• В здравом уме и твёрдой -ти – в до́брій па́м’яті і при ро́зумі (или: в ці́лому і по́вному ро́зумі) бу́вши.
• Дурная, слабая -ть – леда́ча па́м’ять.
• Короткая -ть – коро́тка па́м’ять.
• Вреза́ться (вре́заться) в -ть – в тямки́ (в тя́мку) вбива́тися (вби́тися), в тя́мку вдава́тися (вда́тися), в по́мку дава́тися (да́тися), в па́м’ять (в па́м’ятку) впада́ти (впа́сти) кому́. [До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Шевч.). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася].
• Выбрасывать, выбросить из -ти – викида́ти; ви́кинути з па́м’яти (з тя́мки, з голови́).
• Держать в -ти – ма́ти на па́м’яті (в тя́мці), держа́ти в голові́.
• Не задержалось в -ти – не впа́ло в па́м’ятку, не вде́ржалося голови́.
• Запечатлевать, запечатлеть в -ти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку.
• Запечатлеться в -ти – відби́тися в па́м’яті, впа́сти в па́м’ятку, бу́ти в тямку́.
• Зараниваться, зарониться в -ть – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку.
• Изглаживаться (изгладиться), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из -ти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися. [Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (Конис.)].
• Изощрять, -рить -ть – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять.
• Лишаться, лишиться -ти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яти.
• Оставаться, остаться в -ти – пам’ята́тися, запам’ята́тися.
• Притуплять, притупить -ть – притира́ти, прите́рти па́м’ять.
• -ть притупилась – па́м’ять прите́рлася.
• Удержать в -ти – запам’ята́ти, запам’ятува́ти. [Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во].
• Удерживаться в -ти – держа́тися голови́.
• Это совсем вон у меня из -ти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти.
• На -ти вертится – на ду́мці кру́титься.
• Приводить, привести в -ть кого – опам’ята́ти кого́.
• Приходить, прийти в -ть – до па́м’яти прихо́дити, прийти́, опам’ята́тися.
• Без -ти – неприто́мно, без по́мку. [Він неприто́мно впав на стіле́ць. Плив без по́мку].
• Не идёт из -ти – не йде з па́м’яти, з ду́мки кому́ що.
• Без -ти влюблён – шале́но зако́ханий.
• -ть изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́.
• Если не изменяет мне -ть, то это случилось в прошлом году – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося мину́лого ро́ку (торі́к).
• Учить на -ть (наизусть) – учи́ти на па́м’ять.
• С -ти, по -ти – з па́м’яти, з голови́.
• Сказать, прочитать по (с) -ти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти.
• Отшибло кому -ть – па́мороки заби́ло кому́;
2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок (-нку). [Небі́жчик лиши́в до́бру по собі́ па́м’ять. Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (Куліш). Оди́н по о́днім роки́ встаю́ть у спо́мині мої́м (Черняв.)].
• На -ть – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин(ок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що. [Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л. Укр.)].
• В -ть кого – на па́м’ять (на спо́мин, на спо́гад) про ко́го, про що.
• За мою -ть, на моей -ти – за моє́ї па́м’яти. [За моє́ї па́м’яти тако́го не бува́ло].
• Для -ти – на па́м’ятку, на не́забудь. [Запишу́ собі́ на па́м’ятку].
• Блаженной -ти – свято́ї па́м’яти.
• По старой -ти – за да́вньою зви́чкою.
• Дай бог -ть, -ти – дай, бо́же, на па́м’ять. [Дай, бо́же, на па́м’ять, у вівто́рок, чи що це ді́ялось].
• Я дам ему о себе -ть – я йому́ пригада́юся.
• Приводить, привести что кому на -ть – нага́дувати, нагада́ти, прига́дувати, пригада́ти кому́ що. [Усе́ пригада́в собі́, а того́ таки́ не згада́в].
• Приходить (прийти) на -ть – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять, спада́ти (спа́сти) на ду́мку кому́, дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці. [Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва. Але той моти́в нія́к не дава́вся на зга́дку (Л. Укр.)].
• Стёрлась -ть о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким. [Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в].
Померка́ть, поме́ркнуть – ме́ркнути (и ме́ркти), поме́ркнути (и поме́ркти), зме́ркнути, тьмари́тися, потьмари́тися притьмари́тися, (немного) примерка́ти, приме́ркнути. Срв. Потуха́ть, Погаса́ть, Помрача́ться. [Усе́ немо́в поме́ркло перед ним (Франко). Зме́ркнув світ (Л. Укр.). Ці слова́ не потьмари́лись через ти́сячі ро́ків на дале́кій чужині́ (Вас.)].
• Поме́ркший, -кнувший – поме́рклий, приме́рклий. [Поме́рклі о́чі (Стеф.). Поме́рклий спо́мин (Черн.). Приме́рклий світ (Єфр.)].
Поми́н –
1) спо́мин, по́мин (-ну), зга́дка, га́дка. [Ні по́мину, ні спо́мину].
• И -ну, в -не нет, не было кого, чего – і (с)по́мину, (з)га́дки про (за) ко́го, про (за) що нема́(є), не було́; і в заво́ді кого́, чого́ нема́(є), не було́; і натя́ми нема́є, не було́; ані зна́ти кого́, чого́; і зазо́ром не вида́ти. [А за ве́летнів і по́мину нема́ – а великанов и в -не нет (Рудан.). А про па́нщину не було́ тут і спо́мину (Куліш). А в ме́не того́ са́ла і натя́ми нема́є (Козелеч.). А ули́цею… семинари́ста й зазо́ром не вида́ти (Свид.)].
• И в -не нет – і сліду нема́(є), і в заво́ді нема́є, і натя́ми нема́є.
• О нём и -ну не было – про йо́го й не зга́дувано.
• Лёгок на -не – про во́вка помо́вка, а вовк тут;
2) (поминовение) по́мин; см. Поми́нки. [Відда́в гро́ші на по́мин душі́ ба́тькової];
3) (дар), см. Поми́нок.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Память –
1) (способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка;
2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад:
• без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку;
• без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого;
• блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті;
• больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті);
• быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим;
• вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому;
• в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши;
• в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що;
• вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися);
• выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що;
• выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти;
• выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті;
• выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови);
• дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять;
• дать кому о себе память –пригада́тися кому;
• держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що;
• для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь;
• дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять;
• дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець;
• если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…;
• за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті;
• запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку;
• запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́;
• записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що;
• зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку;
 зрительная память – зорова пам’ять;
• изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися;
• изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять;
• короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто;
• лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті;
• на памяти чьей – за чиєї пам’яті;
• на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй;
• на свежую память – на свіжу пам’ять;
• не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що;
• не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому;
оперативная память – оперативна пам’ять;
• на памяти вертится – на ду́мці кру́титься;
• на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…);
• не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку;
• оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин);
• оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому;
• отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого;
• память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́;
• память к чему – пам’ять на що, до чого;
• память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел;
• память ослабевает – пам’ять слабне;
• память притупилась – пам’ять притерлася;
• перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові);
• печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті;
• по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови);
• плохая, короткая память – ледача пам’ять;
• по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови;
• по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли);
• по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому;
• приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що;
• приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́;
• притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять;
• приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися;
• приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці;
• сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти;
• стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким;
• твёрдая память – добра пам’ять;
• удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти;
• удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови;
• это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти.
[— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2.  — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!]. Обговорення статті
Ноющий – який (що) ниє; (о боли) тупий, терпкий, (реже) щемлевий, щемлячий:
• ноющая боль – тупий (скимни́й, терпки́й, нудни́й) біль, скимі́ння, щем.
[Скимни́й на́стрій (А.Кримський). Скрізь було занадто людно, занадто світло й галасливо. І скрізь щемляча самотність невідступне за ним слідкувала (В.Підмогильний). І довго радились вчорашні кріпаки; Хто як умів прислужувавсь військовій мудрій штуці. Забув Данило і про біль терпкий, — Як трут горючий і як дим легкий, Він серцем всім віддавсь новій науці (І.Багряний). І приходить натомість тихий смуток, приходить жаль, терпкий і щемлячий, — думки звільня­ються з громохкого полону й вертаються до дійсності… (І.Багряний). Клубки суму і чогось болючого, навіки втраченого стиснули груди, щем набіг на огрубілі повіки, і Семен відчув, як в ньому почали злущуватися нарости мізерії, якої поназбирувалось за роки більше ніж треба (М.Стельмах). Неприємний спомин засмоктав у грудях: спека, вигоріле небо, шелест соломи по стерні, щем спини, скусаноï ґедзями, косарі при обіді (В.Дрозд). Лиш очерет навстоячки щось пише, Навпомацки по шепітній воді, І над водою й очеретом тиша Виводить в небо зорі молоді. Там час себе по ниточці тороче, А тут, а тут , де все тривога й щем, Де до душі душа притислася і хоче Іще, іще!..але куди ж іще?.. (М.Вінграновський). Щем сумління припинивсь, і він швидко попростував темними вулицями (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)]. Обговорення статті
Хитросплетение – хитре плетиво, викрутні, мудрощі, хитрощі, хитросплетіння, хитромудрощі, мудрація.
["Вже хитрим плетивом рейок обплела навколо ці заводи залізниця (О.Копиленко). Поети стали гратися в зорі, як у крем’яхи. Кожен другий з молодих поетів підпирає плечима небо, даруючи зорі коханим, друзям, просто зустрічним. А зірки — ну немов Цигаркові вогники, — пробує епатувати читача Р. Кудлик. Він має рацію. Коли зорі з кожним днем втрачають поетичну цінність, то чому б і не попросити у них вогню… Таку ж «злоякісну» умовність можна побачити і в хитромудрощах поетичних асоціяцій (В.Стус). Все, що у мене є — тіні, що довжаться, тіні, У хитросплетінні мене і тебе, нічний і осінній — Спомин, Далекий, як ти, і нестримний, мов стогін, Пахучий, колючий, так ніби ми спали на сіні (А.Любка)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Воспоминание – зга́дка, спо́гад, спо́мин, -у (про ко́го, про що).
Память –
1) па́м’ять, -ті;
2) (воспоминание) зга́дка, -дки, спо́мин, -ну.
Помин – спо́мин, -ну, зга́дка, -ки; (по умершем) по́мин, -ну.
Упоминание – спо́мин, -ну, зга́дка, -ки.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Память – пам’ять; (воспоминание) – пам’ять; пам’ятка; згадка; спомин. Память к чему – пам’ять на що, до чого. Память притупилась – пам’ять притерлася. Твердая память – добра пам’ять. Память ослабевает – пам’ять слабне. В здравом уме и твердой памяти – в добрій пам’яті і при розумі. Врезаться в память – втямки вбитися; в тямку вдатися. Оставаться, запечатлеться в памяти – в пам’ять упасти кому. Держать в памяти – мати на пам’яті, в тямці; держати в голові. Лишиться памяти – втратити пам’ять. Удержать в памяти – запам’ятати. Удерживаться в памяти – держатися голови. Изглаживаться, выпадать из памяти – виходити, випадати, зникати з пам’яти. Приходить в память, в себя – до пам’яти приходити. Без памяти – не пам’ятаючи; не тямлячи; (сознания) – непритомно. Плохая, короткая память – ледача пам’ять. По памяти (говорить) – по пам’яті; з голови. Для памяти – на пам’ятку. По старой памяти – за давньою звичкою. Приводить что на память кому – нагадувати, пригадувати кому що. Памятный – пам’ятний, пам’ятковий. Приходить на память – навертатися на думку; спадати на думку; на пам’ять приходити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Воспоминание
• В воспоминание (на память) о чём – наспомин(ок) (наспогад, на згадку, на пам’ятку, на пам’ять) про що; (застар.) на незабудь.
• Осталось одно воспоминание (разг.) – тільки згадка (сама згадка) лишилася (зосталася); тільки спомин залишився (зостався).
• При одном воспоминании оком, о чём – на саму згадку про кого, про що.
Память
• Без памяти любить кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого; шалено (до нестями) закоханий в кого.
• Блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті.
• Больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті).
• Быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим.
• Вечная память кому – (до)вічна пам’ять кому.
• В здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті [бувши].
• В память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин) про кого, про що.
• Врезаться, врезаться в память кому – у тямку (у)даватися, (у)датися кому; у тямки убиватися, убитися кому; у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому.
• Выбрасывать из головы, из сердца, из памяти кого, что – Див. выбрасывать.
• Выживать из ума, из памяти (разг.) – Див. выживать.
• Выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті.
• Выучить, знать на память – (те саме, що) Выучить, знать наизусть. Див. наизусть.
• Дай Бог память (памяти) – дай Боже на пам’ять.
• Держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати в голові що; пам’ятати (тямити) що.
• Дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. розм.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець.
• Запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку).
• Записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що.
• Короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто.
• На памяти чьей – за чиєї пам’яті.
• На память (дать, подарить, получить…) – на пам’ять (на пам’ятку, на спомин(ок), на споминку, на спогад, на згадку, на незабудь) дати (подарувати, отримати).
• На свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй.
• На свежую память – на свіжу пам’ять.
• Не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що.
• Не выходит из памяти – (те саме, що) Не выходит из головы у кого. Див. выходить.
• Не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку.
• Оставить по себе добрую память – (за)лишити про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин).
• Отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого.
• Память притупилась – пам’ять притерлася.
• Перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – Див. перебирать.
• Печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті.
• По памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови).
• По свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли).
• По старой памяти – старим (давнім) звичаєм (іноді за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому.
• Приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що.
• Приходить, прийти на память – ставати, стати на пам’яті; навертатися на пам’ять (на думку); спадати, спасти на думку; уставати, устати в думці; (іноді) даватися, датися на згадку.
• Твёрдая память – добра пам’ять.
• Удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ятати що.
• Удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися голови.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Спо́мин, -ну, спо́минок, -нку и спо́минка, -ки – память, воспоминание.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

День – день, днина; д. базарный – база́рний день, база́р (-ру); д. будничный – бу́дній день, бу́день (-дня); д. выходной – вихідний день; д. клубный – клюбний день; д. неприсутственный – неурядо́вий день; д. нерабочий – день неробі́тний; неробо́чий; (для учрежд.) – неурядо́вий день; д. отдыха – день на відпочинок, день відпочинку; д. отработанный – відбу́тий, вироблений день; д. памяти – день на спо́мин про ко́го; д. праздничный – свято, свят(е́ш)ний день; д. предпраздничный – передде́нь свята; д. приемный – день на прийма́ння, прийма́льний день; д. присутственный – робо́чий день, день урядо́вий; д. прогульный – утра́чений, прогу́ляний день; д. рабочий – робі́тний, робо́чий день; д. торговый – торго́вий день; д. траурный – день жало́би; день на жало́бу; в день (получать) – де́нно, на день; в один из дней, в один день – одно́го дня; в определенные дни – пе́вними, визначеними днями, у пе́вні, визначені дні; в предпраздничные дни – напередо́дні свят; в продолжение (целого) дня – через (ці́лий) день, про́тягом (ці́лої) днини (дня); в течение дня, в день – про́тягом дня, де́нно, у день; в течение первых дней – у пе́рших днях, про́тягом пе́рших днів; днем – уде́нь; днем вперед – на день упере́д; изо дня в день – день-у-день, день-придні; к этому дню – на цей день; каждый день (являться) – щодня, щоде́нь, день-у-день; на днях – цими днями; на другой день – дру́гого дня, наза́втра; на несколько дней (об отпуске, поездке, и т. п.) – кількаде́нний, на кі́лька день; на следующий день – дру́гого дня, на дру́гий день; по дням (платить) – від дня, поде́нно; по сей день – по сю днину, понині; третьего дня – позавчо́ра; через день (бывает) – що дру́гого дня; через день состоится концерт – за день відбу́деться конце́рт; через каждые два дня – що тре́тього дня; что ни день то – як день, то й…

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

спо́мин, -ну, -нові; -мини, -нів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Спо́мин, -ну, м. Память, воспоминаніе Посажу коло хатини на спомин дружині і яблуньку, і грушечку, на спомин єдиній. Шевч.
Спо́минок, -вку, м. = Спомин. МВ. (КС. 1902. X. 151).
Я́блуня, -ні, ж. Яблоня. Яка щеп, така яблуня. Ном. № 7142. Ум. Я́блунька. Посажу коло хатини на спомин дружині і яблуньку, і грушечку. Шевч. 693.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Воспомина́ніе = 1. зга́дування. (Лев.) 2. спо́мин, спо́минка, зга́дка, спо́гад. С. Л. — Въ воспомина́ніе = на спо́мин, на зга́дку, на не за́будь. — Посажу коло хатини на спомин дружинї, і яблуню і грушечку на спомин єдинїй. К. Ш. 3. па́м’ятка. — Се мінї пам’ятка від батька.
Въ = у, в, з, до, на, ув. — Де він? та там у клунї. — Ходїм у хату. — До рук віддав. — Пішов до церкви. — Взять въ до́лгъ = взя́ти на́бір. — Въ дополне́ніе = в дода́ток до... — Въ па́мять = на спо́мин, на неза́будь. — Пляса́ть въ прися́дку = танцюва́ти навпри́сядки. — Въ этотъ день, въ эту ночь = сього дня́, сїєї но́чі. — Въ ца́рствованіе Петра́ В. = за царя́ Петра В. — Въ недѣ́лю око́нчилъ рабо́ту = покінча́в за ти́ждень. — Въ 10-ти верста́хъ отъ... = за 10 верст від... — Быть въ наде́ждѣ = ма́ти надїю. — Въ то са́мое вре́мя = тодї са́ме. – Онъ въ пра́вѣ = він ма́є пра́во. — Изорва́ть въ куски́ = порва́ти на шматки́. — Изъ Кіева въ Лубны = од Ки́їва до Лубе́нь. — Въ нача́лѣ лѣта = з поча́тку лїта. – Беру́ Бога́ въ свидѣ́тели = Бо́гом сьвідчу ся. — Въ отца́ = в ба́тька вда́в ся. Дивись ще під с. Во.
Гости́нецъ, частїше мн. гости́нцы = гости́нець, подару́нок, подару́нки, (панови, уряднику, найбільше вимушений) — базари́нка, рале́ць, (на спомин) — па́мятка. — Не жаль мінї подарунків, що я дарував, а жаль міні тїї губки, що я цїлував. н. п. — Удовицю я любив, подарунки їй носив. н. п. — За Хмельницького старого жили, не узнаючи аренд, підвод, ральцїв. Орлик. С. З.
Жето́нъ = дука́ч (на спомин про яку небудь важну подїю).
Насади́ть, насажда́ть, наса́живать, ся = 1. насади́ти, посади́ти, сади́ти, наса́жувати, розса́жувати, ся, понаса́жувати. — Посадили хлїб у піч. — Посажу коло хатини, на спомин дружинї, і яблуню і грушечку. К. Ш. – Насадили картоплї, а вона вся померзла. — Понасажував скрізь стільки дерева. Чайч. 2. завести́, увести́, запрова́дити, заво́дити, уво́дити, запрова́жу(джу)вати, ся. — Почали нові порядки скрізь заводити. 3. насади́ти, наби́ти, наса́жувати, набива́ти, ся, понаса́жувати, понабива́ти. — Насадив сокиру на топорище. 4. (у кравцїв) — наши́ти, приши́ти, нашива́ти, пришива́ти, ся, понашива́ти. — Приший ґудзики до чумарки.
Па́мать = 1. па́мъять (С. Л.), тя́ма, тя́мка (С. Ш.), по́мка, па́мороки (С. Л.), Останнє, здаєть ся, вживаєть ся тільки у виразї: „заби́ти па́мороки“. — Таку ледачу памъять маю, що й не згадаю. Б. Г. — Въ па́мять врѣ́заться = в тямки́, в знаки́ да́тись. — Приводи́ть на па́мять = прига́дувати. 2. спо́мин, зга́дка. — Посажу коло хатини на спомин дружинї і яблуню і грушечку на спомин єдиній. К. Ш. — На па́мять = 1. д. Наизу́сть. 2. на спо́мин, на зга́дку, на неза́будь. 3. (вещ) — па́мъятка. — Се мінї зосталась памъятка після батька. 4. поминки, панахви́да.
Пода́рокъ, здр. пода́рочекъ = дару́нок (С. Л.), подару́нок, подару́ночок, пода́рок, гости́нець, дарови́зна , баз(с)ари́нка, при умовах — порукави́шне, на спомин — па́мъятка, на сьвятках начальникам — рале́ць. — Ой що то мінї за такі дарунки: білі перла і коралї білу шию гнули. н. п. — Подарунки без штанів за Дніпром бігають. н. пр. — Соколят побрали, турецькому царю в подарок послали. н. п. — Я грошей не платив — се даровизна від дядька. Кн. — Чумак понавозив жінцї і дїтям усяких басаринків. н. к. (Д. ще під сл. Гости́нецъ і Даръ).
Поми́нъ = 1. спо́мин, зга́дка. — И въ поми́ну (и въ поми́нѣ) не́ было = і не зга́дували. — Лёгокъ на поми́нѣ = про во́вка помо́вка, а вовк у коша́рі. н. пр. — И въ поми́нѣ нѣтъ = і слїду́ не ма́є. 2. по́мин і д. Поми́нки. — Віддав гроші батюшцї на помин душі батькової.
Посади́ть, ся = 1. посади́ти, посадови́ти, ся (Ос.), посїсти. — Посадовив його на дзиґлику. — Посадовили гостей. — Зібрали ся, як слїд, посїли, гомонять. Б. Г. 2. посажа́ти, посади́ти, дальше одросток — відсади́ти, чимало — засади́ти. — Посажу коло хатини на спомин дружинї і яблуню і грушечку на спомин єдиній. К. Ш. — Посади́ть пу́говицы = приши́ти ґудзики. — Посади́ть пла́тье — вкороти́ти, поу́зити оде́жу (свиту або що).
Сажа́ть, посади́ть = 1. сажа́ти, садови́ти, посади́ти, посадови́ти, про кількох — порозса́жувати. — Посадив мене коло себе, почав роспитувати. — Укликають Івана у хату, садовлять за стіл. Гр. Чайч. — На силу порозсажував усїх гостей. — Посадила хлїб у піч. — Посадила качку на яйця. — Посадили його у темну. 2. сади́ти, сажа́ти, саджа́ти, посади́ти. — Посажу коло хатини, на спомин дружинї, і яблуню і грушечку. К. Ш. — Сажа́ть пу́говицы = пришива́ти ґу́дзики. 3. сажа́ти, засади́ти (до чого). — Засадили його за книжку.

Запропонуйте свій переклад