Знайдено 106 статей

Запропонувати свій переклад для «стельмах»

Шукати «стельмах» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Балалайка – балалайка, балабайка: • бесструнная балалайка – (о человеке) талалай; торохтій; пустомолот; балаболка (балабун), лепетун, базіка, балакай. [Лушня у танцях, як не перерветься, музику перетанцьовує; Пацюк на язиці, як на балабайці, вибиває (Панас Мирний). Грати у балаба́йку (Сл. Гр.). Внизу під тополями бренять балабайки, й хіхікають незримі парочки. Побіч тротуару дзюркотить вода, а на бруку ще лежить брудний, потовчений сніг, подібний до шоколадної галви (В.Винниченко). Знову долетіли звуки балабайки. Хтось грав невміло, але з надхненням (М.Хвильовий). Юхрима я застаю на другій половині хати. Зараз він уже не в галіфе, а в буденних потертих штанях сидить на лаві і вказівним пальцем правої руки вибиває не то стогін, не то гарчання із балалайки, ще й допомагає їй ногами і співом (М.Стельмах). Од першої тої згадки про дитинство прокинулася й друга, третя… Як голяка ловив старим кошиком без дужок в’юнів та бобурців; як мало не щодня, влітку і взимку, продирався в лузі крізь гущавину з сокирчиною за паском, і кожен пень був йому не просто пнем; а  щасливою знахідкою, купкою дров; як пас череду отуто на прирічкових низах та пік у кізячковому жару степову картоплю, таку піскувату, що й хліба до неї не треба; як ходив місячними вечорами зі своїми однокашниками молоденькою сивою сосною посеред села — «парубкував», а що дівчата-підлітки охочіше горнулися до старших, то зробили бубну, доп’яли десь стареньку балалайку і зманювали їх тим нехитрим оркестром  до себе, хоча й цілуватися що не тямили, а тільки гогошились: торохтіли в бубну, тюгукали та свистіли в чотири пальці… (Гр.Тютюнник). — Раніше грав на бандурі, а тепер от покинув той буржуазно-націоналістичний інструмент і взявся до нашої пролетарської балалайки (Ю.Камаєв)].

Бомбардировщик – бомбардувальник, (реже) бомбувальник. [Коли ті бомбардувальники вже віддалялися, тоді маса, вставши з колін і з черев, була недалека від того, щоб тих трьох «фріців» геть розтерзати… (І.Багряний). Тепер щоранку над нею почав уїдливо, з старечим придиханням, бурчати «фокке-вульф». Покружлявши, він ліниво тягнув свою драбину на захід, звідки незабаром напливали одутлі бомбардувальники (М.Стельмах). Цілим квітнем, травнем та неповним червнем українські солдати, офіцери та пан полковник терпіли тяжкий дискомфорт у обложеному Конотопі. Північні орди московських тоталітаристів взяли були в оточення це славне місто, цю оазу вільного світу, у тамтому, ще не структурованому европейському поспільстві. А позаяк тоді, у 1659-му році, ще не було цих сріблястих голубів миру, цих білих провісників демократії — бомбардувальників В-52 з US Air Force, тому й українським солдатам свободи у тому похмурому XVII столітті не було вчасно подано братської допомоги від держав вільного світу (В.Кожелянко)].

I. Выкатывать, выкатать – (разглаживать катанием) качати, викачати, викачувати, укачувати, укачати, (катком) маґлювати, вимаґлювати, помаґлювати, (вываливать в чём-либо что) виваляти, вивалювати, увалювати, поваляти. [Помаґлювала рядна (АС). Випрала, викачала сорочку, майже до півдня латала подерті штанці (С.Васильченко). Дістає чисту, трохи прим’яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (М.Стельмах)].

Выступающий – що (який) виступає, виступач, (с речью) промовець, (с докладом) доповідач; ви́пнутий, ви́пнений, ви́сунутий, ви́ткнутий, ви́ступлений, витични́й, виступни́й: • выступающий вперёд – висунутий вперед; • выступающий живот – випнутий живіт; • выступающий камень – ви́пнутий (ви́сунутий, ви́ткнутий, витични́й, виступни́й, ви́ступлений) камінь; • выступающий противником чего – противник (бувши противником) чого, незгодний з чим; • выступающий сторонником – прихильник, бувши прихильником. [Йому так обридло своє безсиле тіло, своя худорлявість, випнуті маслаки на обличчі, що він сумував іноді довго й болісно, іноді плакав і проклинав усе на світі вродливе й чудове (В.Підмогильний). До нас вийшов кухар в білому фартусі, високий і худий, з чорними півколами кострубатих брів, з борідкою, що стирчала гострим клином, з прямим кутом випненого на горлі борлаку (Віктор Петров). Причаївшись біля купки дерев, незабаром побачив парокінну з бідонами від молока підводу, на ній незграбився сіровидий, помервлений візник, який мав два пом’яті, що аж підстрибували, капшуки під очима, черевиком виткнутий ніс і мітлами вуса (М.Стельмах). Ніхто не слухає промовця, поки він не помилиться (закон Вайла). Один з головних обов’язків математика, що виступає в ролі радника, полягає в застереженні від надто великих очікувань (Н.Вінер). Після великої доповіді. Голова: — Питання до доповідача є? Із залу: — Склянка вільна?].

Грудь, анат. – груди, грудина, груднина; (жен.) лоно, перса; цицька, грудь, (груб.) цицяк, (жен., жарг.) балкон, відра, балони, ціцерони, батони: • бить себя в грудь – бити себе в груди; • брать грудью – брати (здобувати (добувати) штурмом (приступом); • взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки, узяти за барки; • всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти); • встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати стояти стіною (муром) за кого за що, мужньо боронити (захитати) кого, що, обставати щосили (що є снаги) за ким за чим; • выпятить грудь – випнути груди; • грудь колесом – випнуті груди; • дышать полной грудью – дихати на повні груди; • кормить грудью – годувати груддю, давати грудь; (редко) годувати грудьми; • либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або вдома (дома) не бути (Пр.); або вдома (дома) не бути, або волі здобути (Пр.); або (хоч) пан, або (хоч) пропав (Пр.); • отнять ребёнка от груди – відлучити дитину; • полной грудью, во всю грудь – на всі груди, на повні груди; • стоять грудью за кого, что – стояти стіною (грудьми, муром); • человек с волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (диал.) космогрудий; • человек с раскрытой грудью – розхристаний. [Нічим грудини прикрити (Номис). В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія (Колядка).У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Зирк! — на кухонних дверях стоїть панич. Його голова й борода закустрані, його очі заспані, біла вишивана сорочка розхристана і з-під неї виглядає тендітніша від рожевого лепесточка груднина (П.Мирний). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На привітання чоловіка вона встала, прикрила грудь білою мережаною сорочкою і поклала дитину в колиску (А.Чайковський). А московський байстрюк раз по раз шукає грудий. На стіні відбивається її кругла грудь, як гора, а губи байстрючка виглядають на стіні, як пажерливий змій. Думає вона собі, що цей хлопець, як опир, витягнув в себе всю її жіночу честь і ще всю мою кров витягне (В.Стефаник). Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М.Коцюбинський). Разом з усвідомленням йому відроджувався на устах поцілунок, що він урвав, притиск грудей і сласне оповиття голих рук. Голих! Як пізно він це зрозумів! (В.Підмогильний). Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття (І.Багряний). Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону. (Г.Тютюнник). Горне до себе сина, кормить грудьми — шкода, молока мало, кепські харчі (У.Самчук). — От і добре, що прийшла, — дивиться на вдову і чомусь пригадує ті вечори, коли отут на ставку жінки перуть шмаття і годують немовлят грудьми, що стікають молоком та місячною дрімотою (М.Стельмах). А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах (В.Стус). — Уфф!.., — відсапується, схопившись за груди — нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру (О.Забужко). Як кобіту хтось лапає за цицьку, то мусить вона стогнати і очима вивертати. Такий порядок (Ю.Винничук). Безумство моє — і гірке, і солодке, бо всі Його розпізнали по блиску очей і утомі — На кедровім ложі я довго збирав невагомі Розгублені перса, що пахли, мов персика сік… (М.Кіяновська). Як хлипко вивисне цицяк І затремтить драглисто-дрібно, Шепоче серце: щось не так! Це до кохання не подібно! Коли ж туга і пружна грудь, Коли руці на ній не слизько, Я знаю, що любові буть, Я знаю, що вона вже близько! (Ю.Позаяк). Якщо цицьки дрібні-драглисті Й брутально схильні до звисання, Жени від себе мрії чисті — Бо це ніяке не кохання. Якщо цицяк тремтить хлипливо, Коли руці на ньому слизько, Втікай скоріше — це зрадливе, Заразне й капосне дівчисько. Любов лиш там, де грудь тугенька, Рожева, пружна і налита, І не вміщається у жменьку — Пахнюча, ніжна й соковита. Оце і є солодка втома, Твоя омріяна коханка: Хапай її, тягни додому І шпортай з вечора до ранку. Запам’ятай, цю прозу світу — Життя таке хистке-мінливе: Все інше, що ще є в кобіти В коханні зовсім не важливе (Ю.Позаяк). Одіссей же рукою Правою раптом за горло стару Евріклею вхопивши, Лівою ближче до себе її притягнув і промовив: “Неню, невже погубить мене хочеш? Сама ж ти своєю Груддю мене згодувала!" (Б.Тен, перекл. Гомера). Один хлопець побіг сказати клюшниці й небозі, що там пана їхнього й дядька на волах везуть, а він худющий такий та жовтий прямо на сіні лежить. Боже, як заголосили поштиві білі голови, аж жаль було слухати! Плакали, били себе в груди та кляли-проклинали ті мерзенні рицарські романи, і все те вибухло з новою силою, коли Дон Кіхот переступив рідний поріг (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тоді Амброджуоло сказав: — По правді вистачило б із тебе і сих доказів, та як ти хочеш інших, я подам їх. Скажу тобі, що в мадонни Дзіневри, дружини твоєї, під лівою груддю чималенька родима цятка, а круг неї золотих волосинок шестірко (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жінку, якій вранці того дня вирізали другу грудь… (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Перші півтори милі, себто всю дорогу до загорожі Доузі Бойлана, я не міг подумки відволіктися від тендітного тіла і маленьких цицьок, що притиснулися до моєї спини. І поки трактор гуркотів по об’їзній дорозі, розмахуючи кущорізом і виючи диференціалом, я ледь не сказився від жаги і від жаги і від злості на свого братана (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Немовля весь час вередувало й скиглило. Воно люто смоктало грудь, проте в Людмили, хворої і анемічної, молока було мало (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Альберта підійшла до мене й нахилилася наді мною, і я побачив обрис найкрасивіших грудей, хотів із розгону подумати — найкрасивіших грудей Варшавського Договору, але ж змінився вигляд світу, і тепер я бачив обрис найкрасивіших грудей Атлантичного або найкрасивіших грудей Європейського Союзу, чи обрис найкрасивіших грудей держав-кандидатів до Європейського Союзу (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). 1. В маршрутці молода мама просить дитину: — Доню візьми цицьку, бо час вже їсти… — Доню візьми цицьку, бо зараз дядькові віддам. — Дядько: — Доню, думай скоріше, бо я вже три зупинки проїхав. 2. Чоловіки й жінки могли б частіше ззиратися очима. Якби не цицьки].

Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє: • а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!; • без дела не входить – без потреби не заходити; • безотлагательное дело – пильна справа; • ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць; • браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи; • браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити; • браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло]; • быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим; • вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає); • вводить в дело – ознайомлювати зі справами; • ведение дела – провадження справи; • везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть; • вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб; • вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу; • виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?; • внешние (иностранные) дела – закордонні справи; • военное дело – військова справа; • возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого; • вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!; • в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно; • всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися; • в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть); • в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?; • выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що; • главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно); • говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі; • горное дело – гірництво; • гражданское дело – цивільна справа; • грешным делом – на жаль; признатися; • громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація); • да и в самом деле – та й справді; та воно й правда; • дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше); • дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі; • дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.); • дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще); • дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого); • дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі; • дело во времени – йдеться про час, залежить від часу; • дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому); • делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього; • дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…; • дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…; • дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!; • дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа; • дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ; • дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами; • дело за небольшим стало – діло за малим стало; • дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь; • дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб; • дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого; • дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала; • дело ладится – справа налагоджується; • дело лежит без движения – справа не рушає; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.); • дело начато – справу розпочато; • дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила; • дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива; • дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); • дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.); • дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати; • дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа; • дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки; • дело обыкновенное – звичайна річ; • дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке; • дело обычное – звичайна річ; • дело о ком – справа кого; • дело окончено – справу закінчено (кінчено); • дело подвернулось кстати – справа нагодилась; • дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається; • дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому; • дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що; • дело привычки – звичка, звичай; • дело проиграно – справу програно; • дело случая – випадкова річ; • дело стало за чем – затримка за чим; • дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги; • дело табак – кепська справа; • дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота); • дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • другое (иное) дело – інша річ (справа); • его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав; • её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий); • ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться; • если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде; • за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його; • за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає); • за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати; • затруднительное дело – клопітна, морочлива справа; • золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник; • и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта); • известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано; • иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким; • иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого; • как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?; • каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.); • какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?; • к делу! (разг.) – до діла!; • круг дел – обсяг справ; • к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба; • личное дело (документ) – особова справа; • личное дело – особиста, приватна справа; • между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь; • мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить; • моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким; • на деле доказывать – ділом довести; • на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі; • на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці; • начинать судебное дело – піти у позов; • не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого; • не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа; • не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться; • не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад; • немного дела – діла ніскільки (не багато); • не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.); • не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн; • не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане; • ну и дела – ну й робота; • обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу; • обнять дело – збагнути справу; • обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою; • общее дело – спільна справа; • он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах); • он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків; • оставлять дело без движения – лишати справу без руху; • первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ; • плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що; • плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза; • погубить дело – занапастити справу; • по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками; • по делу – за ділом (за справою), у справі; • пойти в дело – піти в надобу, піти до діла; • по личному делу – в особистій (у персональній) справі; • положение дел – стан речей (справ); • помочь делу – зарадити справі; • понимать в деле – розумітися на справі; • понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло; • поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу; • по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою; • по сути дела – до суті справи (діла), фактично; • по ходу дела – з розвитку справи; • пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре); • по этому делу – у цій справі, за цим ділом; • по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі; • правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа; • прийти по делу – прийти у справі; • приобщать к делу – прилучати до справи; • приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що; • приостановить дело – припинити справу; • пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що; • расследовать дело – розслідити, розвідати справу; • сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти; • смотреть за делом – наглядати за справою; • спешное дело – нагальна, термінова справа; • справиться с делом – дати (собі) раду із справою; • статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?; • столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся; • странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа; • судебное дело – судова справа; • такие-то дела – от такі діла (справи); • таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла); • текущие дела – теперішні справи; • тёмное, подозрительное дело – непевна справа; • типографское дело – друкарство; • то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку; • то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так; • торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство; • тяжебное дело – позов; • уголовное дело – карна, кримінальна справа; • у меня дела идут хорошо – мені ведеться; • у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа); • умно вести дело – з розумом провадити справу; • употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим; • управиться с делом – упоратися з справою; • управляющий делами – керівник справ; • ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися; • часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар; • что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття; • шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла]; • экстренное дело – пильна справа; • это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!; • это дело другое – це що инше; це инша річ; • это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу; • это дело потерянное – це річ пропаща; • [это] дело случая – [це] річ випадкова; • это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується); • это не дело (разг.) – це не годиться; • это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать; • это совсем другое дело – це щось зовсім інше; • это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло); • я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.); • я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].

Доля – 1) частка (ум. часточка), пайка, (реже) пай (ум. пайок, пайочок), (гал.) уділ; (при дележе) діл (р. долу), ділениця; частина, частинка, компонент, інгредієнт, елемент; 2) (удел, судьба) доля, талан (ум. доленька, таланочок); 3) (муз.) частка; 4) (мера веса, ист., рус.) доля; 5) (ботан.) частка, (рус.) доля, (анатом.) частка: • быть в доле – бути на паях; • войти, вступать в долю – стати (ставати) спільником, пристати (приставати) до спілки; • выпасть на долю – судитися, присудитися кому, спіткала кого; • в этом есть доля истины, правды – у цьому є частка істини, правди; • горькая доля – гірка (щербата) доля, гіркий талан; (образн.) доля, як фандоля; • делить на доли – ділити на частки (пайки), паювати; • делить на равные доли – ділити порівну (на рівні частки); • доля зерна за помол – розмір, вимір; • доля правды (истины) – частка правди (істини); • известная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. – (ист.) діжма (дежма); • иметь чью долю – мати чию долю, (идти стезею) топтати стежку чию; • львиная доля – лев’яча (левова) пайка (частка); • на мою долю выпало что – мені судилося (випало) що; спіткало мене; • на мою долю пришлось – на мою пайку (на мій пай, на пай мені, на пайку мені, на мою частку) припало; • прийтись, пасть на долю – припасти, упасти кому, припадати (припасти) на пайку; • принимать, принять кого в долю – приймати, прийняти за спільника (до спілки, в спілку) кого; • роковая доля – фатальна (загибельна) доля; • третья, четвертая, пятая, десятая доля – третя, четверта, п’ята, десята частка; третина, четвертина, п’ятина, десятина. [Домішується вже й добра пайка народньої мови (С.Єфремов). Вона вже знала, яка доля чигала на її дитину: доведеться їй топтати материну стежку (М.Коцюбинський). Випив левову частку конячої дози (В.Стельмах). В діл Матвієві пішла пасіка. Як ділилися батьківщиною, мені припав оцей-о садок. Поділили те борошно, і впало нам по два пуди (АС). Незави́дна чека́є його́ до́ля (І.Франко). Від ділити походить слово доля. Ним у старій системі мір позначали одиницю маси (ваги), що дорівнювала 44,435 міліграма. Називали так і частину музичного такту, на яку припадає наголос (сильна доля). А основний зміст цього слова: напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від бажання та волі людини. “Доля закинула мене аж у Крим” (Михайло Коцюбинський). В інших значеннях (зокрема, коли йдеться про участь у спільному володінні чимось) за літературною нормою слід користуватися синонімічними відповідниками частина, частка, пай, пайка. Російські вислови перекладаються: быть в доле — бути на паях; делить на равные доли — ділити на рівні частини (частки); доля истины — частка правди (істини). Доречно нагадати, що частка тепер замінила долю і в музичній термінології (Б.Рогоза). Віслюк ділив, і лев його загриз. Ділити здобич взявся хитрий лис. Де частка лева – там гора здорова… Ділити вчить нас доля віслюкова (Василь Простопчук). З двох співавторів кожен впевнений, що на його пайку припав увесь труд і тільки половина гонорару (А.Крісті). Незавидна доля тих, хто не курить і не п’є, — таким і кинути нічого].

Душевность – душевність, щиросердність, щиросердість, щиросердечність, щиросердя, (ещё) сердечність, чулість. [І все в її постаті, що притулилась до воріт, в її устах, що тримали посміх, в її свіжій сорочці з барвінком на грудях віяло тією жіночою принадою, без якої поменшав би й цей світ і душевність у ньому (М.Стельмах). Парубійко геть не зрозумів такої комплікованої чужомовної балачки. Однак природнє щиросердя й чемність змусили його рахманно посміхнутися і закивати (Олесь Бережний)].

Железяка, разг. – залізя́ка. [Колись там був перекинутий з каменя на камінь місток, од котрого зостались тільки товсті залізяки (І.Нечуй-Левицький). Тривожачись, Мірошниченко обома руками схопив довбню, подався назад і вдарив по залізяці (М.Стельмах). — Дідусю, ось тобі на день народження мобільний телефон! Остання модель! — Так, тихіше! Значиться, я просинаюсь рано-вранці, дою корову, годую свиней, кошу траву, сапаю, колю дрова, весь день руки в роботі, а ти мені приніс цю залізяку… Блютуз де?… Де блютуз, питаю?!].

Желторотик, разг. – жовтодзьоб, жовтодзьобик, жовтодзюб, (ещё) пуцьверінок, голопуцьок. [— Діду це ви? — плаксивим, розгубленим голосом спитав нареші Кукурузо. — Та я ж, я, — сказав дід, вилазячи на берег. — Не впізнали, жовтодзьоби?.. (В.Нестайко). Ти, Ніколичу, балакаєш, як жовтодзьоб. З тебе нівроку естет… (Осип Турянський). Старий запасний глянув на жовтодзьоба і сказав:- Нема чого чекати, гарна надія на те, що тобі шрапнеллю голову відірве (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). І тільки тепер лісник збагнув, що його піддурив оцей жовтодзюб: у підземеллі ж, окрім луни, нікого нема. Нікогісінько! (М.Стельмах). Він розсердився не на жарт і вихопив шаблю. — Ах ти, пуцьверінок! Собачий хвіст… Ходи сюди, я проткну твоє товсте черево своєю залізякою, і тоді ти дізнаєшся, хто я такий! (В.Малик). — Одного ж разу здумав вельможний гетьман послати за чимсь до цариці грамоту; тодішній полковий писар — от, лиха година його знає, прозвища не згадаю… Вискряк не Вискряк, Мотузочка не Мотузочка, Голопуцьок не Голопуцьок… знаю тільки, що якось чудно починається те мудре прозвище, — покликав до себе діда і сказав йому, що от виряджає його сам гетьман посланцем з грамотою до цариці (Л.Українка, перекл. М.Гоголя)].

Жизнелюбие – (любовь к жизни) життєлюбство, життєлюбність. [— Куди ж, матушко, щезнути: до худоби, сапання чи на леваду? — смиренно питає Мар’яна, а з кінчиків вій аж капотить молодече життєлюбство (М.Стельмах). Говори про вади Гумористично, знаєш, як говорять Про пустощі, про вибрики на волі, Про спалахи вітальні й життєлюбство, Й гарячу кров (Ю.Андрухович, перекл. В.Шекспіра). Життєлюбність — найкраще, що може бути для здоров’я тіла й духа (Джозеф Адісон)].

Загар – засма́га, смага, (реже) засма́лення, зага́р, зага́ра: • деревенский загар – сільська засмага, сільський загар; • средство для загара, против загара – спо́сіб засма́гнути, загорі́ти, спо́сіб від (про́ти) засмалення, від (про́ти) засма́ги, загару. [Незастигла гнучка міць аж грала в кожному його русі, пломенілась в рум’янцях, яких не пригасив навіть міцний загар (М.Стельмах). Лице взялось смагою, — темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон (С.Васильченко). Повертаємся, всіявши зойком оази; кров на піхвах, засмага східна. Та зачинене місто, мов острів прокази, або клітка, в якій єхидна (Ю.Андрухович). Пекучий день… лісів солодка млява… смага стежок… сонливиці левад… Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать (Л.Костенко). Я люблю Кет жагуче, Полиск гарних очей, Щік засмагу сліпучу І тендітне плече. Я люблю Кет жагуче! (Всеволод Ткаченко, перекл. Ш.Бодлера). 1. Чоловік — як загар: спочатку пристає до жінки, а потім змивається. 2. Самотність — це коли не пристає навіть загар].

Контора – (от нем., гол., франц.) контора, (франц.) бюро: • банковская контора – банківська контора; • жилищно-эксплуатационная контора – житлово-експлуатаційна контора; • похоронная контора – похоронне бюро; • шарашкина контора – (прост., пренебр., рус.) шарашчина контора. [Микола й його товариші прийшли в контору, де сиділи директор та писарі (І.Нечуй-Левицький). Степан аж ніяк не поділяв її піднесення. Видовисько голої, безглуздої юрби було глибоко неприємне йому. І той факт, що Надійка теж приєднується до того смішного, безпутного натовпу, його прикро вражав. Він похмуро сказав: «З жиру це все». Левко дивився на людей вибачливіше: «Сидять по конторах, ну й дуріють» (В.Підмогильний). — Усе буде в акурат, не сумлівайтесь, бо діло йде — контора пише! — засміявся другий чолов’яга, вискочив на сани і вйокнув на коней (М.Стельмах). Невивітрені борщі устояного хліборобського житла перебив чад махорки і самогону, шибки зрешетили мухи й скаламутили патьоки матюків: контора колгоспна (В.Затуливітер). Тут вона має рацію, Ґенек, безперечно, був у партії, та й контора є конторою, як не назви — КГБ, СБУ, ФСБ (брати Капранови). За півроку, що проминули від приходу до влади Віктора Януковича та інспірованого ним парламентського перевороту, непримітна й не вельми публічна організація під назвою «Служба безпеки України» зробилася раптом чільним національним, а віднедавна й міжнародним ньюсмейкером. Щотижня ця фірма, чи як казали за совєтських часів — «контора» («Контора Глубокого Бурения» — так у народі розшифровували відому абревіатуру), енергійно нагадує нам, що вона, попри всі сподівання, усі «перестройки», демократизації та декаґебізації, таки існує й аж ніяк не б’є байдики за наші з вами сплачені до казни податкові гроші. Сьогодні ці браві хлопці не бавляться більше в «розсекречування архівів» та організацію «нікому непотрібних» виставок про УПА та Голодомор. Нарешті їм знову дозволено взятися за звичну справу: виловлювання ворогів держави, внутрішніх і зовнішніх (М.Рябчук). Що сумнівніша контора, то генеральніший директор].

Лепёшка, (прост.) Лепёха – 1) корж, ко́ржик; (круглой формы) бала́бушок (-шка), бала́бушка; (совершенно постная) жи́ляник, (редко) жи́лавок (-вка); (из дрожжевого теста) перепе́ча, пере́пічка, перепеча́йка (перепічайка), (диал.) підпа́лок (-лка); (на меду) медяни́к, медівни́к, (из мака с мёдом) маківни́к, (из сыра с яйцами) мандри́ка, (гороховая) горо́хв’яник, горо́хляник (-ка); (из творогу с мукой) мни́шка; (жаренная в масле, ещё, диал.) бу́цик, (вареная с теста) варениця, варяниця, (кондитерская) пасти́лка; 2) (техн.) ко́ржик; (метал.) пла́тівочка; 2) (лекарственная) пасти́лька (пастилка), пігулка, (пров.) ліпа́шка: • дубильные лепёшки – чинба́рні (чинбові́, гарбові́) ко́ржики; • мятная лепёшка – м’я́тна пасти́лька, м’ятівни́к, м’ятний коржик; • разобьюсь (расшибусь) в лепёшку, а сделаю – перервуся (розірвуся, з шкури вилізу), а зроблю що (дійду, доб’юся чого); • цементная лепёшка – цементо́вий ко́ржик. [Вже він і гречаники, і горохвяники, і млинці, і буханці, і пиріжки торгував (Г.Квітка-Основ’яненко). Взяла У холодочок завела, В бур’ян, в садок, поцілувала Та коржиком погодувала, Свіженьким коржиком (Т.Шевченко). Невістка напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів (Г.Барвінок). Шматок чорного засохлого хліба, що ви ледве вгризете його зубами, здасться краще найсолодшого медяника (П.Мирний). Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич, смажені в сметані карасі (О.Стороженко). З’явились пісні пироги з гречаною кашею та з грибами, борщ з карасями, а потім стіл аж захряс під варениками, мнишиками в сметані, пампушками, шуликами з маком та медом маковниками (І.Нечуй-Левицький). — Чи коржа і балабушки печете вже? (М.Кропивницький). — Якби моя жінка не стала перепічайкою та не заробляла на паляницях, то ми з нею давно б з голоду попухли (І.Нечуй-Левицький). З оста́ннього бо́рошна спекла́ дві пере́пічки (Б.Грінченко). З останнього борошна спекла дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Б.Грінченко). Питалася шишечка перепечі: чи далека доріженька до печі? (Сл. Гр.). Знайте мене, перепечайку, що на воротях тісто (Сл. Гр.). Ви ка́шель ма́єте. А чи не ста́не вам насти́лька ся в приго́ді? (В.Самійленко). Розквасив губу, як варяницю (Сл. Ум.-Сп.). Тре́ба зроби́ти медо́вий ко́ржик та й приклада́ти до ра́ни (АС). — А я від землі. Дивіться на мої руки: сі в мозолях, і дивіться на чиїсь… Піонери зирнули на руки диригента-партійця, м’які,  як  балабушки,  але він помигонув грізним знаком — знов кричати (В.Барка). —   Іди, іди та постав нам мерщій на стіл усе, що є! — гукав Бульба услід жінці. — Нам не треба пампушок, медяників.., маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (О.Довженко). Я чую, як на всю хату прокислим хмелем пахне тісто, свіжозварена розсипчаста картопля і підпалок (М.Стельмах). На другій таці парували га-ря-чі, тільки но з печі горохляники (Ю.Логвин). Перший день посту називається Жилавий (Жиляний) понеділок і вважається днем очищення від гріхів і скоромної їжі. Цього дня господині готують гречаники з хріном, житні пампушки, а також печуть із житнього борошна довгасті прісні коржі («жиляники», «житники»), які, за повір’ям, наділяють людей силою і витривалістю на весь семитижневий піст (Олена Чебанюк). Як почув теє Санчо, слізно почав благати пана, щоб на таке діло не поривався, бо проти нього і пригода з вітряками, і притичина зі ступарями, і всі інші оказії, досі пережиті, були, сказано б, наче коржі з маком (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Перепічка, — мовила Керол. — Ти так вирячився на неї, що бідолаха от-от зашаріється. Заради Бога, або з’їж, або викинь. Я не можу нормально пити каву, дивлячись, як ти витріщився на перепічку! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Готувала казани, в яких лужили білизну; пекла бублики, тістечка з айвою, робила пастилки з виноградного сусла та инші ласощі (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].

Мастер – 1) майстер, (умен.) майстеро́к, ма́йстрочко; 2) (искусник) ма́йстер, майсте́рник, мите́ць, мисте́ць, умі́лець, (фам.) маста́к, мистю́к; 3) (квалифиц. рабочий, старший в производстве) ма́йстер; 4) (о художнике, писателе и т. п.) ма́йстер; 5) (учитель) ма́йстер, учи́тель, навчи́тель; (орденский) магі́стер; 6) (охотн.: о гончей) передови́к, передня́к: • горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горе-майстер, попсуй-майстер, (пренебреж.) партач, (добродушно) ма́йстер-шпи́чка; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (величає, знає) (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); в умілого і долото рибу ловить (Пр.); не сокира теше, а чоловік (Пр.); що вхопить, те зробить (Пр.); добра пряха й на скіпці напряде (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); • если не мастер, то и не берись делать – коли́ не кова́ль, то й залі́за не пога́нь (Приказка); коли́ не пирі́г, то й не пирожи́ся (Приказка); • жестяных дел мастер – бляхар; • заплечный мастер; заплечных дел мастер – кат (катюга); майстер голови стинати; • золотых дел мастер (золотарь) – золотар, золота́рник, золотник, (умен.) золота́рик, золотничо́к; • каретный, тележный, экипажный мастер – сте́льмах; • корабельный мастер – корабе́льний ма́йстер, корабля́р (-ра́), корабе́льник; • мастер асфальтового дела – асфальта́р; • мастер водопроводный – водопрові́дник; • мастер в чём, на что, что делать – ма́йстер, майсте́рник, мите́ць, мисте́ць, маста́к, мистю́к, тіма́ха, зуга́рний, зуга́рен, кебе́тний, доте́пний, уда́тний, майсте́рний на що, до чо́го, що роби́ти; • мастер-золотильщик – позоло́тник; • мастер кафельный – кахля́р; • мастер-класс – майстер-клас; • мастер колокольный – дзво́нник; • мастер лгать – митець брехати; чистобреха; • мастер лесопильный – трач; • мастер-медник – кітля́р, мідя́р; • мастер младший, старший – ма́йстер ме́нший, ста́рший; • мастер на водопроводной станции – водогі́нник; • мастер на все руки (разг.) – ма́йстер (мите́ць, мисте́ць) на все (на всячину); до всього (на все) здатний (здатен) до всього зугарний (кебетний, удатний); майстер на всі штуки; мото́рний, моторли́вий, моторня́чий на все, зуга́рний (кебе́тний, уда́тний) до всьо́го; у нього руки на всі штуки, що вхопить, те й зробить; і швець, і кравець [і жнець] і на дуді грець (Пр.); він і з піску мотузок ізсуче; • мастер на выдумки – ма́йстер (мите́ць, мисте́ць) на ви́гадки, штука́р, чмут; • мастер на стеклянном заводе – гу́тник; • мастер подтяжечный – шлейка́р; • мастер пробочный – корка́р; • мастер своего дела – майстер на своє діло (свого діла); знавець свого діла; фахівець у своїй справі; • мастер спорта – майстер спорту; • мастер фонарный – ліхта́рник; • мастер цеховой – цехови́й ма́йстер, цехови́к; • мастер шлюпочный, лодочный – човна́р; • оружейный мастер – зброя́р, збройови́к, зброєро́б, (устар.) пушка́р; (ружейный) рушни́чник, рушни́чний ма́йстер; • на грех мастера нет – без гріха чоловік не проживе (Пр.); • не испортив дела, мастером не будешь – щоб навчитись майструвати, часом можна й попсувати (Пр.); і на хибах (на огріхах) людина вчиться (Пр.); • подносный мастер – таця́р; • портняжный мастер – кравець; • сапожный мастер – швець; • седельный мастер – сідля́р, кульба́чник; • часовых дел мастер (часовщик) – годинника́р, година́р, (устар.) дзиґа́рник, дзиґарма́йстер. [По робо́ті пізна́ти ма́йстра (Номис). Сяки́й-таки́й майстеро́к, а натеса́в трісочо́к (Приказка). Ма́йстер до чужи́х ка́йстер (сумок) (Приказка). Незрівня́нний ма́йстер на життьові́ контра́сти (Єфремов). Ви спра́вді мите́ць говори́ти промо́ви (І.Нечуй-Левицький). Мите́ць до та́нців (Свидницький). Мисте́ць пи́ти (П.Куліш). Я до жалю́ не маста́к (І.Котляревський). Зуга́рний тереве́ні пра́вити (Сл. Гр.). На я́беди кебе́тний (М. Левицький). На що́, на що́, – на це́ доте́пний був (Л.Глібов). Біля Ро́зи вда́тний він на жа́рти (Самійленк). Я майсте́рний до сього́ ді́ла (Сл. Гр.). На всі ви́гадки мите́ць (Свидницький). Моторня́чий на все (АС). Кра́щі ре́чі світови́х майстрі́в (письме́нства) (Грінченко). — Готове, майстре! — Що готове? — Зламав.]

Навалом – 1) (в навалку) навалом; 2) (беспорядочно) навалом, гамузом; 3) (в избытке) навалом, хоч греблю гати, як сміття, як маку, як трави: • грузить навалом – вантажити навалом. [Здалеку, вже від лісу, забурчали машини. Ось вони, буксуючи, під’їхали до присілка і почали повертати на кригу. На них навалом лежали побиті фашисти (М.Стельмах). Один континент, на якому, власне і розташована сама Велика Польща — «од можа до можа». Місця навалом, на такій території з комфортом може розташуватися десь із мільярд народу, а поляки ще довго не дотягнуть до такої цифри. От пам’ятаю своє відрядження до Піднебесної, то це, скажу вам, зовсім інша справа. Китайці примудрилися заселити свою планету так щільно, що ногу немає де поставити (брати Капранови). Отож ходить базаром Ганька, до себе усміхається, до людей вітається, а їх – усе село сповзлось! – а сама поки що до товару приглядається, бо в неї, дякувати Богу, є всього. Навалом! Відколи базари почалися, то вона вже три пари, та де! Лиш одних чунів п’ять пар купила! І три пари валянців на зиму. А джемпері-і-ів! А спідни-иць! А жакетів! А чо’ не купляти, як є за що? (Г.Тарасюк). Вона зірвалася на ноги, вхопилася обома руками за скатертину — смик! — і всі таці, тарелі, свічки та гості гамузом загуркотіли на підлогу (В.Корнієнко, перекл. Л.Керола)].

Нарочитость – нарочитість, (умышленность) навмисність, умисність, зумисність, (подчёркнутость) підкресленість, помітність; (деланность) робленість, (неестественность) неприродність, (искусственность) штучність. [— Якась така у неї принадність, що й пояснити не можна. Ну, от як пахощі цієї квітки, — махнув рукою на кущ шипшини. — Не опишеш їх, а чути — всюди чуєш. Іноді буває дівчина і скромна, і роботяща, і красива, однак, мов тінь, таїться в ній якась нарочитість, прихована закоханість у себе чи щось інше. А в Ніни нічого цього нема. Тому і здається: усе, що вона робить, говорить, — мусить бути тільки так, а не інакше (М.Стельмах)].

Ноющий – який (що) ниє; (о боли) тупий, терпкий, (реже) щемлевий, щемлячий: • ноющая боль – тупий (скимни́й, терпки́й, нудни́й) біль, скимі́ння, щем. [Скимни́й на́стрій (А.Кримський). Скрізь було занадто людно, занадто світло й галасливо. І скрізь щемляча самотність невідступне за ним слідкувала (В.Підмогильний). І довго радились вчорашні кріпаки; Хто як умів прислужувавсь військовій мудрій штуці. Забув Данило і про біль терпкий, — Як трут горючий і як дим легкий, Він серцем всім віддавсь новій науці (І.Багряний). І приходить натомість тихий смуток, приходить жаль, терпкий і щемлячий, — думки звільня­ються з громохкого полону й вертаються до дійсності… (І.Багряний). Клубки суму і чогось болючого, навіки втраченого стиснули груди, щем набіг на огрубілі повіки, і Семен відчув, як в ньому почали злущуватися нарости мізерії, якої поназбирувалось за роки більше ніж треба (М.Стельмах). Неприємний спомин засмоктав у грудях: спека, вигоріле небо, шелест соломи по стерні, щем спини, скусаноï ґедзями, косарі при обіді (В.Дрозд). Лиш очерет навстоячки щось пише, Навпомацки по шепітній воді, І над водою й очеретом тиша Виводить в небо зорі молоді. Там час себе по ниточці тороче, А тут, а тут , де все тривога й щем, Де до душі душа притислася і хоче Іще, іще!..але куди ж іще?.. (М.Вінграновський). Щем сумління припинивсь, і він швидко попростував темними вулицями (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)].

Одежда, одёжа – одяг, одежа, (чаще богатое, роскошное) шати, (реже) шата, (диал.) шмаття, о́дяга, о́діва, одіння, шу́плаття, луді́ння, фа́нтя, (разг.) о́діж, одяганка, вдяганка, вдягачка (удягачка), одягало, (костюм) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), стрій (р. стро́ю); (покрытие дороги) покриття: • бедному да вору всякая одежда впору – що не попало, те клади в торбу (Пр.); бідне сорочці раде, а багате й кожуха цурається (Пр.); • одежда к празднику, праздничная одежда – одяг (одіж) на (про) свято; святний (святковий) одяг, святне́ убра́ння; • одна штука одежды – оде́жина; • приличная одежда – га́рне убра́ння. [Отож той самий сиротина У наймах сяк тобі, то так Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив (Т.Шевченко). Е, ні, це не той, не в такій одіві, як той, що мене грабував (Сл. Гр.). Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Сл. Гр.). Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (П.Мирний). — Де се така чорногузка взялася? — пита  парубок  у  міщанському  уборі другого, витріщивши на неї баньки. — З села! не бач? — одказує його товариш (П.Мирний). Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка — на жодень день мала б новий убір (П.Мирний). Скинув він кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі чоботи, синя жилетка, а на жилетці аж чотири ряди здорових гудзиків так і сяють; шия зав’язана червоною хусткою (І.Нечуй-Левицький). А ліс зеленіє на сонці, неначе дорога оксамитова зелена одежа, кинута на гори (І.Нечуй-Левицький). Панни й жіноцтво похапцем кинулись збирати свої манатки, усяке своє добро та шуплаття, та вкладатись (І.Нечуй-Левицький). Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (М.Старицький). — В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Л.Українка). Довга та чорная шата, мов хмара, його обгортала І хвилювала в повітрі, як море в негоду (Л.Українка). Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах (Л.Українка). — От шмаття перебратись вам за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л.Українка). Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж (М.Коцюбинський). Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М.Коцюбинський). Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (М.Коцюбинський). Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (І.Франко). Регіна, одягнена в свій чорний стрій, ходить, як звичайно, по покою (І.Франко). Майже вмираючи зо страху, бідний  Лис  Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре,  що  якби  тепер,  у такім строї, появився на вулиці, то  вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого (І.Франко). Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках (І.Франко). Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, — все віддавав за книги (Б.Грінченко). На вбогому — лати, На багачу — шати; Та не йди сорочки В дуки позичати (Б.Грінченко). В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г.Хоткевич). — Тебе я полюбила першого, — вела вона. — Раніш я не сміла… через сина. Як я ненавиділа його іноді! Ти ж не знаєш, Яка я була гарна… Одежа пекла мені тіло, я спала без сорочки, вона жалила мене. Це було страшенно давно. І от прийшов ти… (В.Підмогильний). Мірошниченко хитромудро пустив чутку по селі, що кожний учень одержить чоботи і крам на одяганку (М.Стельмах). На жердині, під стелею, висіла немудра смердівська одяганка (В.Малик). Павло прокинувся рано і, доки батько сходив по кімлю, встиг  уже спорядити вдягачку на рибу: знайшов у повітці стару батькову сорочку, драну на ліктях, полатані, батькові ж таки, штани, що не сходилися йому в поясі, то доточив петельку з мотузочка, та шкарубкі чоботи з відстрялими підошвами —  хоч і тектимуть, зате ноги не попробиває на корчах і очеретяній стерні (Гр.Тютюнник). А в слов’ян, закинутих лихою долею за обводи рідної землі, немає звички та не буде й потреби розминатися з своїми. Певен, не забаряться підійти, пізнавши по вдяганці, й поцікавитися: з якої землі і чи давно тут; є вже ромейським підданим чи всього лиш гість (Д.Міщенко). На жовті пальці обпливає віск. Обличчя гострі, одежина латана. Горять свічки. І сосни пахнуть ладаном. Шумить над шляхом предковічний ліс (Л.Костенко). Життя надто короке, щоб витрачати його на одяг (брати Капранови). Українська мова має свої питомі назви як для окремих предметів одягу, так і для їх комплексів. Це «стрій», «вбрання», «убрання», «шати», «шаття». У давніші часи вживались синонімічні слова «ноша», «одежа», «одежина», «одіва», «одіво», «одіг», «одіж», «одіння», «одія», «руб», «рубаття», «рам’я» (Григорій Кожолянко). Тільки внутрішньо бідна людина може купувати собі дороге шмаття і цим закривати свої розумові проблеми (Арсеній Яценюк). Площ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Б.Тен, перекл. Гомера). — Він зустрів нас вельми приязно, та одяг на йому вже подерся, а на лиці він дуже змінився, засмаглів на сонці, так що на превелику силу ми його впізнали — більше по одежі, що тоді бачили, хоч вона вже вся на дрантя звелась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не питай, що сталося з моєю вдягачкою (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Шовкові, тоненькі спокусливі одяганки розсипалися по підлозі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дуже дорогий одяг старить (К.Шанель). Одяг на жінці повинен бути в міру скромним: щоб не впадав в око, і водночас було помітно, що він на ній є].

Окольцованный – 1) (о животном) закільцьований; 2) (спец., о дереве) обкільцьований; 3) (о женатых, перен., шутл.) обкручений, загнузданий, захомутаний; 4) (окружённый, перен., разг.) обложений, оточений, закільцьований: • окольцованная птица – закільцьований птах. [Уже в який раз він перебирав в уяві увесь закільцьований ліс — і нічого путнього не міг вигадати. Прорватися тепер можна було тільки до річки, де засіли мадьяри (М.Стельмах). не дай дожить побачити заціпеніти коли з морів до витоків стече уся вода не дай від радощів згорьованим зотліти бо з радощів насіється і розцвіте біда… живе саме життя в пожаднім часокруті в якім неначе закільцьована тупцюється біда там небо і ставок людиною забуті а вже тече тече до витоків отруєна вода… зірвався розум вільний від гальмів веселим лошаком толочив заборони і гордий силою безмірною п’янів і от згорьований закам’янів — колишня гордість закільцьована у Зону… (Ю.Загородній). — Молодий,— вставляє і собі слово Підігрітий, та, спіймавши схвальний погляд Бунчука, додає: — Ще не загнузданий… (Микола Зарудний)].

Опарыш – 1) (обданный паром) опа́рений (обпарений), ошпа́рений; 2) (личинка мясной мухи, рус.) опариш. [Він, як ошпарений, кинувся в хату. А Христя, засунувши сіни, побралася на піч (П.Мирний). Чорний дим вирвався з-під стріхи вкупі з полум’ям. Огонь загув, засичав, застогнав, а потім зарів. Хата застогнала, неначе опечена й опарена товаряка (І.Нечуй-Левицький). — Оце ми так збираємо суниці на зиму!? — гукнув я з самого вершечка. Дівчина, мов ошпарена, схопилась на ноги, ще раз крутнулась навколо себе, показала мені язика, засміялася і гукнула: — Не будь вишкваркою! (М.Стельмах). життя моє, ти — гівно. у тобі я — опариш (з інтернету)].

Опилки – (древесн.) ти́рса, (диал.) три́на, (собир.) три́ння, трачиння, різь, (железн.) ошу́рка. [Чому вітер несе трину? бо вона дрібненька (Сл. Гр.). Вони змітали трачиння, напрятане на землі, вивозили його й висипували в пащі печей в приземнім забудуванні (О.Кобилянська). — Це зветься «бувати в товаристві». І, звичайно, ми скрізь побачили б одну з безлічі дівчат чи жінок, круг якої це товариство купчиться, як ошурка коло магніту. Все це старе, друже, як світ, і нудне без краю; це є нікчемне повторювання того, що безліч разів уже повторювалось… (В.Підмогильний). Вони без відволоки того ж дня почали зривати з неї блакитні від часу і неба сніпки, а саму хату — пилами розрізали навпіл. Боляче й лячно було дивитися, як з-під залізних зубів, наче кров, бризнула стара тирса, як із живої теплої оселі ставало руйновище — купа скаліченого дерева, як оте вікно, біля якого відпочивав дідусь, вирвали з стіни й, наче покійника, поклали на воза (М.Стельмах). Дорогі жінки! Не пиляйте своїх чоловіків. Вам із цією тирсою ще жити].

Оранье (разг.), Ор, прост. – репетування, репет, горлання, волання, галасування, зіпання, (крик) кричання, крик, гримання. [Все те галасування то піднімалося разом, то затихало (І.Нечуй-Левицький). На одчайдушне репетування Химченчихи прибігла ще й Мася з Надею (А.Кримський). З несамовитим галасом наїхали в своїх халабудах у село, закололи на галяві панського підсвинка, а потім з не меншим репетом, аніж приїхали, знялися в дорогу (М.Стельмах). Біля колчану хвостаті мітли, під борлаками, як запах бозу, убрався обрій вороноконій у смерк, у репет, у крик, у кров (В.Стус).    І ти віддаляєшся від люка і тулишся до вогкої стіни коридору, бо ледве стоїш на ногах і чути не можеш цього крику, а від смороду забило тобі дух, і ти ледь не плачеш, бо таки шкода тобі старого скурвого сина. І з останніми його воланнями, заклинаннями й захлинаннями гасне твоя надія повернути собі бодай авіаквиток… (Ю.Андрухович). Так ніби їх одна думка пройняла, кинулись вони гуртом до Санча, стягли його з осла, кинули на хазяйську ковдру (хтось швиденько по неї збігав), а потім, побачивши, що підсіння корчемне занизьке для тої забави, що вони намислили, вийшли на подвір’я, під високий небесний намет, почали підкидати Санча на тій ковдрі, туляючись ним, як собакою на карнавальних ігрищах. Несвітський репет бідолашного підкиданця долетів до слуху Дон Кіхота; рицар пристав, наслухаючи пильно, думав уже, що то якась нова пригода йому трапляється, але зрештою розчув, що то ж його джура так верещить (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Остывший – схололий, вихололий ости́лий, ости́глий, прости́лий, прости́глий, ви́стиглий, захолоді́лий, захололий, прохолоді́лий, прохоло́лий. [Минулися молодії Веселії літа, Немає з ким остиглого Серденька нагріти (Т.Шевченко). — Я вже, певно, ні до чого не придатна, — сказала Мокрієвська, похапцем хлепчучи простиглий чай та запихаючи рот паляницею (І.Нечуй-Левицький). Ости́ле се́рце. Прохоло́ла кров (АС). Андрій Рона п’є спокійно, повільно вихололий чай, допиває склянку і автоматично закурює (У.Самчук). Середину-бо вулиці зайняла інша колона: напівпотоплені в баюрах танки, тяжкі гармати, машини, порозпрягані вози  — все те лежало боком чи руба, вже зовсім захололе або ще тільки трохи живе (І.Багряний). Водночас зменшувалось і відчуття небезпеки, неначе грозова ніч мала силу захистити натомлене, прохололе тіло од кулі і смерті (М.Стельмах). Не відповів. Лежав увесь схололий, мов кам’яний (Василь Шевчук). — Ой! Ой! — Спасокукоцький перехнябився і ліг щокою у прохололий борщ. — Ти ж знаєш, що на мене це не діє,— незворушно сказала мама, фарбуючи щіточкою віï. То була правда. Мама Спасокукоцького була тверда, як алмаз (В.Нестайко). … а може, чорт його зна, може це і є — здорова сексуальність в чистому вигляді, без комплексів, не спаралізована культурою з усіма її схибнутими ділами, — тільки ж, хай йому грець, чого в них виходять по тому такі негарні діти, діти-ліліпути: з обличчями маленьких дорослих, уже років з трьох-чотирьох застиглими, як схололий пластик, у формах тупості й злоби? (О.Забужко). І що залишилось? Доцмулити вистиглий чай, поставити вірш — як свічу незабутому предку, махнути рукою кометі ( й на неї): прощай! — і хоч позирнути… хоч оком одним… на німфетку… (І.Римарук). По майже теплому небі Вистигле сонце Котиться спати (Ю.Джугастрянська)].

Отцветший – відквітлий, відцвілий, перецвілий. [І каштани, і кущі відцвілого бузку, і ввесь сад напружено слідкують за розпатланою людиною, що навшпиньках, кутильгаючи в тьмі, тихо прокрадається алеєю до хвіртки в мурі (В.Винниченко). Сухими пуп’янками темніла перецвіла волошка (М.Стельмах). Він був старий і плакав не про нас. Той голос був як з іншої акустики. Але губив під люстрами романс прекрасних слів одквітлі вже пелюстки (Л.Костенко)].

Перебраниваться – (с кем) перела́юватися, ги́ркатися, гари́катися, пересварюватися, перекоря́тися, переко́рюватися, (сориться, ещё) гризтися з ким. [А в корчмі бондар Назар Попелуха п’є горілочку і перекоряється з Гершком за якісь обручі на діжку (М.Вовчок). Зачали лаятись, перекорюватись (Сл. Гр.). Мася з Орисею гиркались, — та каже: «тобі жениха пришле архирей», а та каже: «тобі» (А.Свидницький). Я здогадуюсь, що старий знову чогось не помирився із сином і навіть у свят-вечір знайшов час гарикатись. А потім, дивись, і сусідам піде жалітися, що його сякий не такий розумець не має в голові олії (М.Стельмах). Хоча наша качка й однокрила, та своєю сміливістю і тямущістю дивує всіх вуличан. Весною, коли повиводяться курчата, вона весь час клопочеться біля чужого виводка. А побачить десь ворону, то так уже пересварюється з нею та накостричується одним крилом і шиєю, що чорнокрила дзьобаха зо зла каркне і полетить далі шукати здобич (М.Стельмах). — Так пристройте мене в якійсь конторі чи до якоїсь кумерції. Я й сам не хочу в лісі трубити з вовками та гризтися з рідним батьком (М.Стельмах). Їли вперше за ці п’ять днів навчання мирно, не гиркалися,  якщо  хтось там комусь підбив ненароком ложку чи  зачепив  ногою  під  столом (Гр.Тютюнник). Але, як це буває в хорошій сім’ї, яка хоч і пересварюється, та все ж не забуває, що вона — кровна рідня, — стан гострої неприязні існував недовго (Г.Тютюнник). Жінки́ перела́ювались через тин (АС). Іноді сперечалися, але потім приймали і протилежний погляд. Ніколи не гиркалися. Вони жили красиво (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].

Переливающийся – що (який) переливається (міниться, грає, леліє), перели́вний, переливчастий, мінливий. [Навкруги чорніло зоране поле, а згори, від повного місяця, лилось блакитне холодне сяйво, обгортало мокру землю, переливалось на змочених росою плугах, блищало по лемешах та мокрих рогах волів, що, лежачи оддалік, тихо румигали (М.Коцюбинський). Вона сиділа, сперши голову на руку, і, здавалось, дивилась на море, що було неспокійне того дня, переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом, гороїжилось грізними бурунами і все частіше доплескувало туманеним поглядом (Л.Українка). В ту мить йому воскресало давнє почуття незмірності вночішнього степу, завмерлого спокою рівнин під неозорим мінливим небом, що він споглядав самотньою дитиною з захватом і тремтінням (В.Підмогильний). Скільки раз я бачу, як зоря цвіте, як на небі грають фарби переливні (В.Сосюра). За левадою на пагорбі вже матово димиться місячне сяйво і під ним оживають переливчастим блиском плями найбільш влежаних снігів (М.Стельмах). Ранок здавався чашею, повною веселощів та легкого туману. Побіля себе Енн уздріла нове диво: щойно розгорнуті троянди в краплях чистої роси. Переливчастий щебет птахів на великому дереві просто над нею цілковито відповідав її настрою (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері)].

Повезти, разг. – пощасти́ти, поталани́ти, повести́ся, пофорту́нити, спосу́дитися, попайди́ти, (образно) піти́ руко́ю кому́ в чо́му, з чим; (рус.) повезти: • повезло кому (разг.) – пощастило (поталанило, повелося, пофортунило, попайдило, (рус.) повезло) кому; мав (мала, мало) щастя хто; (образн.) пішло рукою (пішло в руку) кому, масть пішла. [Недавно ся оженили, не пішло рукою: пішла жінка за пшоном, а я за мукою (Н.п.). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (М.Коцюбинський). — Еге-ге! поталанило мені, — радіє старий. — На добру стежку вступив я, піду й далі по їй… (М.Коцюбинський). — З усіма дітьми мені добре повелося, а з цими на тобі на старість такий клопіт! (І.Нечуй-Левицький). А тим часом бурлаки були вже далеко од Стеблева. Йдучи шляхом темної ночі, вони все бідкались, що їм не спосудилось добре оддячить своєму панові (І.Нечуй-Левицький). Мені попайдило (Сл. Гр.). До переміни місць такі охочі. Всі ті, кому в житті не повелось (Є.Плужник). Хата гула <…>, кожному хотілося розповісти, що з ним трапилося, як він мудро та хитро виплутався, чим йому повезло (Г.Хоткевич). Проте на Зоську він не брав жодних намірів і міркував навіть, що через неї йому, може, пощастить познайомитись ще з кимсь і отак розірвати вузькі пута відлюдності й уяви, що вже починали його душити. З такими думками він висякався й постукав у двері, що їх дівчина сама й відчинила (В.Підмогильний). Зайцеві повезло тоді. Але чи й йому тепер повезло б на цій станції винести головою шиби й вирятуватись? (І.Багряний). — Оце сам аж стільки назбирав красноголовців? — недовірливо округлив свої хитрі очі. — А за що б я найняв помічників? — запитав і я, гордо тримаючись на своїй коняці. — Ти ба, як пофортунило, — Юхим притримав коняку і поліз до мого бриля, потім одним оком пильно заглянув у торбу, щоб пересвідчитися, чи нема в грибах червлятини (М.Стельмах). Діда Шевчика з ними не було. Йому ще звечора не поталанило, і він, програвшись до цурки, з досади ліг спати. Не пофортунило йому і з місцем для спання (В.Малик). Його життя, яке він спланував після закриття магазину, скінчилося. Із ним самим покінчено. Тільки справу ще не доведено до кінця. Але як тільки він зможе протриматися за межами туалету довше, ніж на п’ять хвилин, він щось із цим вирішить. Може, стрибне під поїзд. Втретє пощастить (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). — Та й моя ж така думка,— одказав Санчо,— тільки навряд, чи вашій милості пощастить розмовитись із нею чи побачитись десь на вигоді, щоб благословення взяти, хіба що поблагословить вас через загороду з товарячого двору, де я бачив її першого разу, як ото носив їй цидулку про вибрики та витворки, що ваша милость витворяла в самій щирині Моренських гір! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. — Нарешті моєму бідному чоловікові повезло… Коли рили йому могилу — наткнулися на нафту. 2. «Перебудовні часи». Міліціонер совістить молоду повію: — Ну як же так? Ваш батько — професор, мати — доцент, а ви стали валютною проституткою?!  — Не повірите — просто пощастило!].

Подруга – 1) по́дру́га, подру́жина, подру́жниця, (подружка, ум.) по́дружка, (ласк.) подру́женька, подру́жечка, (приятельница) при́ятелька, това́ришка, това́рка, (устар.) други́ня, (высок.) по́се́стра, (реже) посе́стрина, посе́стриця, (пол.) колежанка, (на свадьбе) дру́жка; 2) (супруга) дружи́на, (умен.) дружи́нонька: • быть подругами с кем – подругува́ти з ким; • подруга жизни – дружина. [Чи бачила, подружино, мого чорнобрівця? (Сл.Гр.). Товаришка віддається, А я ще не буду, А я своїй товаришці За дружку буду (Н.п.). Була в удови дочка Маруся, наша подружниця (Марко Вовчок). Озвалась Пріська — подруга й товаришка Олександрина (Б.Грінченко). Біля самого лісу, мов квітка папороті, розцвів самотній вогник, пригас і знову розкрив сполохані пелюстки. Хто там біля нього гріє руки, чи душу, чи виглядає когось? І, скрадаючись, любов іде до любові, щоб мати вечоровий хміль і поранковий жаль, як мали їх її посестри. Подумавши про це, про кохання своїх подруг, Оксана знітилась, і все її чарування здалося забобоном (М.Стельмах). Я дістаю гроші, Лорна робить надто повільний жест пальцем: мовляв, оооооооднуууууууухвииипиииииинкууу, і довго-довго, нереально довго і просто нестерпно повільно шукає щось у наплічнику, дістає звідти якісь зошити, зошити падають із її нечутливих рук, із зошитів висипаються вкладені сторінки та ксерокопії, розлітаються по цілому фойє, Лорна починає збирати їх, так само повільно, потім вона завмирає, каже: «Г-г!» — і знову починає шукати щось у наплічнику, витягує нові зошити, я бачу, охоронці нервуються, вони розуміють, що ми обдовбані в жопу дві дури, ледве тримаємося на ногах, у нас задерев’янілі язики, і я можу їм тільки сказати: «З-з! М’я клжнк трхи п-на!», хоча хотіла — «зараз, моя колежанка трохи п’яна», все це повисає у повітрі, я відчуваю страх, що зараз нас здадуть міліції, нарешті Лорна дає білетерові два флаєри, що дозволяють пройти на третину дешевше (Любко Дереш). 1. Якщо ви хочете взнати про недоліки дівчини — похваліть її перед подругами. 2. Дві подруги: — Скажи, ти змогла б переспати з моїм чоловіком? — Ну, правду казавши — ні… — А чому?! — Та він нічим не кращий за мого! — Ну, щиро кажучи — так…].

Портачить, напортачить, прост. – партачити, напаратичити, спартачити, (ещё) парторити, напарторити, спарторити, партолити, напартолити, спартолити, партьорити, напартьорити, спартьорити, капарити, накапарити, скапарити, ляпати, наляпати, зляпати, тулити, втулити; (о шитье, ещё) кремсати, накремсати, глемуздати, наглемуздати, (пером) базграти, набазграти, мазати, мазюкати, намазюкати. [Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не їдять (І. Нечуй-Левицький). Мати метнулась до кабиці, щоб скапарити сяку-таку вечерю (М. Стельмах). Милуючись, дивиться старими очима на свою роботу: — Таке-сяке зляпав, а все ж буде краще на йому, ніж долі (С. Васильченко). Віршомазів стільки наплодилось, що якби кожний ховав те на десять рік, що за годину набазгра, то б нігде було чоловікові й хати нанять за паперами! (П. Гулак-Артемовський). Хіба ж це стаття оте, що Лукіянович намазав? (Леся Українка)].

Похоронка, прост. – 1) (укромное место, устар.) похоронка, схованка; 2) (похоронная) похоронна, (разг.) похоронка. [Я всі її похоронки знаю (Сл. Гр.). А я ж нічого в Бога не просила, мені ж тоді було хоч в ополонку, що я ж дитя під серцем ще носила, а вже мені прислали похоронку (Л.Костенко). — Ой Марку, це ж ти!.. — мати зойкнула, тісніше притуляючи до грудей викручений вузол рук, а ноги починають самі заточуватись — одна взута, друга боса. — А я ж на тебе похоронну, чорнову, получила… (М.Стельмах). Майже водночас прийшла з фронту похоронна на Бориного батька (Ю.Щербак)].

Пустобрех – 1) базі́кало, верзи́ця, баля́сник, торохті́й, торохкало, пустомоло́т, просторіка, пустобрех, пустодзвін, дурноля́п, дурноля́пка, ле́петень, лепету́н, лепету́ха, цокоту́н, цокоту́ха, талала́й, пуста́к, патя́ка, патя́кало, ляпало, брязкало, мелу́н, бала́кайло, клепа́ло, клепа́лка, брехуне́ць, балаболка, балабун; балакай, балакун, дзвонар, свистун; 2) (собака) пустобрех. [«Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало!.. Нам перебаранчатиме міркувать та розмовлять про пекучі справи», — думав Радюк (І. Нечуй-Левицький). Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде). — Оце привезли талалая! Цей навіки заб’є баки людині (М.Стельмах). — А Ви краще прибережіть камінці для цього пустодзвона! Цей бевзь вам напатякав, що зможете любенько ледарювати, поки якась ткацька машинерія гаруватиме за вісьмох! — несамовито волав товстий Лігр, тикаючи в небожа, що прикипів до каміна (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)].

Раздобревший, (редко) раздобрелый – розповнілий, (разг.) розкоханий, роздобрілий; що (який) нагуляв (накохав) тіла, (фам., шутл.) нагуляв, накохав сала (сальця); погладшав, розситів. [Якась розкохана пані, тримаючи на шворці песика, здивовано зиркнула на залізничника (М.Стельмах). Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (М.Стельмах). Вершники зістрибнули з коней, припнули їх до конов’язі у затінку розлогих в’язів та лип і підійшли до гурту. До них зразу ж повернувся підстаркуватий розповнілий ага (В.Малик). Біжать навздогін розповнілі рум’яні жоржини, Розпатлані хмари і свіжі покоси дощу… За шибкою пам’яті, в сивих обіймах ожини Я спогади літа до блиску в літах полощу (Валентина Зінченко). Першої ж ночі, коли всі спали, почвари схопили і зжерли шістьох людей з-поміж упосліджених, що їх ватажок розмістив аж коло води. Вранці ті зворохобилися з криками: «Куди нас завели?». На диво, їх підтримали й інші роди. Мудрого, розкоханого на ношах Хірта, зв’язавши, кинули в болото, де його відразу ж роздерла зграя хвостатих крокодилів (Д.Щербина, перекл. В.Бикова)]].

Распогоживаться, распогодиться – розгодинюватися, розгодинитися; вигодинюватися, вигодинитися; розпогоджуватися, розпогодитися; випогоджуватися, випогодитися; (проясняться) вияснюватися, вияснитися; на погоді ставати, стати; (разойтись, о тучах) перехмарити, розхмарюватися, розхмаритися. [Хмарне небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець (П.Мирний). На заході трохи вияснилося, і на мутному небі вирізалися контури чорних, мов важкі хмари, гір (М.Коцюбинський). — Вибачай, Василино, коли й досі гніваєшся за дурне слово. А я прийшов на перепросини, бо дуже скучив за тобою, наче цілий вік не бачив. — У старій грубі чорти палять? — насмішкувато поведе зором вона, розпогодиться, заклекоче знабним сміхом, зашелестить спідницями і гарячими устами розтопить сум’яття і тривоги… І чого він ці уста покинув напризволяще? (М.Стельмах). Пахнув димом, ковтнувши його пожадно й задоволено, і відчув полегшу. Від тютюну розпогодилося йому в голові, прочистилося, і він збадьорів (В.Шевчук). Учора репіжив дощ, гриміло і блискало до півночі, а зранку вигодинилося і під обід, коли ми виїхали до Львова, небо було чисте, як скельце, тільки на далекому край обрії застигла біла пірчаста хмарка, ніби недбалий мазок Небесного Маляра (Петро Сорока). Обличчя його розхмарилося тільки тоді, коли він почув, хто я, після цього він навіть скорчив щось на зразок усмішки і простягнув лапу. Моя долоня втонула у ній, як нога Попелюшки в солдатському кирзаку (Ю.Винничук). Зате в будь-яку погоду, навіть коли лило як з коновки й Франсуаза кидалася прибирати коштовні плетені кріселка, аби не намокли, бабуся походжала в безлюдному садку, відгортаючи свою сиву куделю і наставляючи чоло благодаті вітру та дощу. — Ой, як дихається! — гукала вона й обходила мокрі алеї, як на її смак, надто симетрично розбиті новим (і позбавленим чуття природи) садівником, якого батько питав уранці, чи ж розгодиниться; бабуся бігала з вискоком, у такт напливу тих розмаїтих почуттів, які породжувало в її душі сп’яніння бурею, блаженство здорового побуту, безглуздя мого виховання й симетрія садка, зате вона й не думала оберігати від твані свою бузкову спідницю, яку примудрялася так задрипати, що покоївка впадала в розпач, не вірячи своїм очам (А.Перепадя, перекл. М.Пруста). Може, вони залишаться на всю зиму. Не буде потреби повертатися додому, поки не випогодиться (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Біля вікна стоїть містер Тейт з Вінсентом Героном, вони балакають, жартуючи, дивлячись на похмурий дощ, покивуючи головами. — Аби лиш випогодилося (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)].

Расфуфыренный, прост. – розчепурений, розряджений, (со множеством украшений, ещё) розцяцькований, (изодетый, ещё) виряджений, вистроєний. [Одні прості люди хлібороби якось понуро дивилися і на Довбню, і на молодого панича, що рядом з розрядженою Мариною літав городом скаженою тройкою коней (П.Мирний). Як тільки вельможний показався в брамі, зразу ж до нього підкотив незграбний, великий, але пишно розцяцькований ридван, запряжений шестериком вороних коней (М.Старицький). Двері широко отворилися, і в отворі стояв пан маршалок Брикальський, вистроєний, пахучий, блискучий, усміхнений, щасливий (І.Франко). По просіці, назустріч нам, шкутильгав Соловій в штанях і сорочці, розцяцькований, як і «Дайош» (Ю.Горліс-Горський). Маруся розцяцькована, як екзотичний птах, і їй щиро заздрять усі навколо (Олександр Копиленко). Хлопці пошелепкались до ресторану. При вході стояв — генерал не генерал — розцяцькований начальник. Оглянув хлопців і запопадливо розчинив перед ними двері (І.Багряний). Двері відчинилися, і до хати увійшов святково виряджений віршовник (І.Багряний). Перед ним відчиняються високі, мов шибениця, двері, а при них на мить завмирає розцяцькований лакей (М.Стельмах). Йдуть три циганки розцяцьковані, три грації і три покори, вистукують по бруку кованими підборами (В.Стус). Тільки побачить, що чоловік збайдужів, не звертає уваги, то коли йде на роботу — починає виряджатися. Виряджена йде на роботу — й виряджена повертається з роботи, її Адам — рудий, аж червоний, наче тюльпан — починає з підозрою приглядатися до неї (Є.Нцало). …на шкільний збір випускників <…> вона таки, хай йому грець, піде, хоч її й наперед підмлоює від нудьги: що може бути цікавого в цьому жалюгідному акті самоствердження, кожного зокрема, перед лицем власного отроцтва, що цікавого в <…> дядьках, радих на часинку обернутись на хлопчаків, і штучно вистроєних цьотках, які крадьки ревниво пасуть зором твої зморшки в надії, що в них їх куди менше?… (О.Забужко). Дивлюся, їде парубок, розчепурений аж страх, зразу видно, що городський. Шапка на ньому така модна, іще й обв’язана таким, знаєте, плетеним шнурочком. Ну на пику він так собі, плюгавенький, а шия худюща і довга, як у дівки (Ярослав Коваль, Юрій Лисенко, перекл. Ремона Кено)].

Связь – зв’язок, (диал.) пов’язь, (соединение) поєднання, з’єднання, (сообщение) сполучення, (отношения) відносини, стосунки; (строит.) в’язь, (металлическая, деревянная, ещё) пов’язь: • вне всякой связи – без ніякого зв’язку; • в связи с тем, что… – в зв’язку з тим, що…; з огляду на те, що…; • в связи с чем – у зв’язку із чим, на базі (на основі) чого, внаслідок чого; • вступать, вступить в связь с кем – заходити, зайти у зв’язок з ким; • в этой связи следует отметить, что – у зв’язку з цим треба (потрібно, слід) зазначити, що; • громкая связь – гучний зв’язок; • железнодорожная связь – залізничне сполучення; • железные связи – залізні в’язі, залізна пов’язь; • иметь любовные связи (вне брака) – мати позашлюбні зв’язки (стосунки); скакати в гречку; скакати через пліт; • какую связь это имеет со сказанным? – як (яким чином) це стосується (до) сказаного?; • международные связи – міжнародні зв’язки; • мысли без связи – думки без зв’язку, безладні думки; • обратная связь – зворотний зв’язок; • преемственная связь – наступний зв’язок; • связь науки и производства – зв’язок науки і виробництва. [Може, думаю собі, знайдеться який пов’язь між двома легендами (Сл. Гр.). Всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами (І.Франко). Сабіну ту засуджено за зв’язок нечистий з рідним братом (Л.Українка). — Ну, скажемо так: ходить Зінько до Грицькової молодиці,— це ж ви чули? — Та чув… Про це по всьому селу плещуть… — Отож, ходить до Грицькової молодиці. Ну, а шила. в мішку не втаїш, коли вже все село його бачить. Побачив його й Грицько. — Ну? — Ну, то як ви думаєте, чи то йому дуже вподобалося, що його жінка в гречку скаче? — Та ні… Дак що ж? — Як то — дак що ж? (Б.Грінченко). Москва підкреслює «русско-украинские культурные связи». Не будемо їх заперечувати. Вони були і є. Хіба солдати по два боки лінії фронту не пов’язані між собою? Вони зв’язані на життя і смерть. Історія культурних зв’язків між Україною і Росією — це історія великої і ще не закінченої війни. Як усяка війна, вона знає наступи і відступи, знає перекинчиків і полонених. Історію цієї війни треба вивчати (Ю.Шевельов). Округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фронтончики (М.Стельмах). Коли людина, щоб відчути себе людиною, має потребу брати участь у змаганнях з бігу, співати в хорі чи воювати, то це вже пута, якими вона старається зв’язати себе з іншими, з усім світом. Але які ж то жалюгідні зв’язки! Якщо суспільна культура добре розвинена, вона сповнює людину навіть тоді, коли ця людина сидить на одному місці (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Двічі або тричі , коли Лола стрибала з яким-небудь офіцером через пліт, нашим взаєминам загрожувала велика небезпека, проте саме тоді я раптом виявився незвичайно корисним для Лоли: щоранку замість неї я ходив куштувати пиріжки (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Газети закликали на бій кожного, хто годен носити зброю, і, зрозуміло, насамперед тих, хто немає зв’язків (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — То він має там якісь зв’язки? — Очевидно. — Мені важко в це повірити. — У те, що він має зв’язки? — Ні, в те, що він має там борг. Враження таке, що цей суб’єкт ще півроку тому ковпаки з коліс крав (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Зв’язок — він як повітря: поки не зіпсуєш, ніхто його не примічає].

Скотина – скотина, худоба, (одно животное) худобина, животина, товарина, товаряка, скотиняка, скотинюка, (шутл.) хвіст, хвости́на, (брань, ещё) бидло: • ни одной скотины – ні шерстинки (ні хвоста) [немає]. [За кучму сю твою велику. Як дам ляща тобі я в пику, То тут тебе лизне і чорт! І очі видеру із лоба. Тобі, диявольська худоба. Трясешся, мов зимою хорт! (І.Котляревський). — Гудзь! — обізвав учитель. — Сюди!». — Накарачки, скотино! — гукнув учитель (П.Мирний). Товар та усякі животини ховались в ліси (І.Нечуй-Левицький). — Як тільки смеркне, то де мільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить худобу (І.Нечуй-Левицький). Та й справді, хороший був ослик, людяний, смирний, слухняний. Жалко скотину (М.Коцюбинський). Раз Андрійко, як і завше, пас худобу: пару конячок, корову та двоє телят (М.Коцюбинський). — Ти глянь на мене: гадаєш — Хома перед тобою? — Худобина. Як став змалечку біля товару, так і досі. Цілий вік з худобою, сам худобиною став (М.Коцюбинський). Пан іде далі. По подвір’ї розтеклись гуси; гусенята коливають з ноги на ногу, наче вітер муріжком гонить жовті пушинки. Не вигнав, значить, на пашу. Пан хита головою. Корови так і лишились в оборі. Двері в возовню стоять отвором, і чорна пустка вигляда звідти, як з беззубого рота. Бричка стоїть надворі, а коло неї валяються шори. Ах ти, скотина, бидло! Пан бере шори, щоб занести на місце, але зараз і кида. Невже нікого і біля коней? (М.Коцюбинський). Ярмарок у Конотопі. Вози, ятки, рундуки, крамниці, горшки, колеса і всяка товаряка (М.Кропивницький). Вона допевнилася, що її муж — скотина. То чи ж годна вона любити скотину людською любов’ю? (Л.Мартович). — Та ти, худобино якась, чи я тобі не казала, щоб не смів до коршми заглядати? (І.Франко). Де-де на стерні і будяк стояв сиротою: обжали сіромаху, зоставсь один і начеб озирався, де ті колоски, що з ними розмовляли; начеб сумував за ними, кивав червоними квітками-головками на всі боки: один я, один зостався сіромаха! Повіє вітер, замете снігом, коли ще яка товарина не зломить, не вкоротить віку (А.Свидницький). — Я останню хвостину збуду, аби й ти на людських дітей походила (А.Свидницький). Чорти б його взяли… цю скотинякю, Новаковича! (Б.Грінченко). Усім тілом випростався чоловік і навіть руки не схотів паскудити: гупнув ногою Терентія, мов худобину, і той, перехиляючись, полетів спиною до одвірка (М.Стельмах). Біля свинарника нас зустрічає гундосим рохканням п’ятипудова льоха Манюня, противна й плямиста, як географічна карта. У-у, скотиняка! Щоб ти… Це через неї ми вскочили в халепу (В.Нестайко). «Я зробив таке, що, їй-богу, не зробила б жодна худобина». Мені знову спадають на пам’ять ці слова — найшляхетніші з усіх, які я знаю, слова, що визначають місце людини в світі (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Його промова перепліталась із найрізноманітнішими лайками, але щодо змісту — була дуже коротка. Всі вони — худоба і лайно, але коли відважно воюватимуть за найяснішого монарха, вони знову зможуть повернутися до людського суспільства, і тоді після війни їм навіть простять їхню спробу симулювати і відкрутитися від фронту. А втім, щодо нього, лікаря, то він у це не вірить, бо певний — всіх їх чекає мотузка (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Пане рицарю, я зовсім не жадаю, аби вашець за мої кривди на комусь помщався: як прийде до діла, то я й сам зумію одсіч дати. Я одного лише вимагаю — нехай вашець заплатить мені за ночівлю в моїм заїзді, себто за обрік для скотини, а також за харч і за дві постелі. — Як то? — спитав Дон Кіхот. — Хіба се заїзд? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тверда вдача Ребеки, невситимість її лона, її вперте честолюбство приборкали норовисту натуру чоловіка: з ледаря й бабія він перетворився на велику робочу худобину (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). 1. Оголошення: Рідкістна скотина шукає витончене стерво для спільних дискусій про високе. 2. Лекція про шкоду від пияцтва. Лектор до слухачів: — От поставте перед скотиною відро води і відро горілки. Що вона питиме? — Воду. — От! А чому? — А тому, що скотина].

Снежок – (уменш.-ласк.) сніжок, (снежки) сніжка. [Рипить сніжок, співав полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л.Українка). Сіяв дрібний, вогкий сніжок (С.Васильченко). Почав уже сивим волосом, як сніжком, присипатись (М.Вовчок). Ще ось сніжок, ще віти чорні й голі, Але у вітрі чується рілля, І знов вологі зорі березоля, І сизий тол, і спрагнена земля (Є.Маланюк). Сніжок упав на скроні… І білим лебедем понад Дніпром У даль майнула молодість крилом (М.Стельмах). Дріма земля, В снігах повита снами, Міцний мороз Ножем наскрізь пройма, Рипить сніжок Крохмально під ногами — Різдвяна ніч и чарівна зима (Віктор Геращенко). Ковзкий сніжок Ковзкий сніжок. Зимова путь, Кохану до вінця везуть, До церкви милу повезли, Од серця в мене відняли (Л.Первомайський, перекл. Ш.Петефі). А напровесні виник новий клопіт. Сніжок потай уночі провідує ферму! Тварини так занепокоїлися, що не могли спати в своїх стійлах. Казали, нібито щоночі, коли западає темрява, він проникав на ферму і чинив усіляку шкоду. Крав зерно, перекидав бідони з молоком, бив яйця, витоптував грядки з розсадою, обгризав фруктові дерева. Яка б прикрість не сталася, її валили на Сніжка. Розіб’ється шибка чи замулиться розора, неодмінно казали, що то нічні Сніжкові витівки (Юрій Шевчук, перекл. Дж.Орвела). Привели до царя тих дев’ять коней. Біленькі, як сніжок, усі на зріст — сто сімдесят сантиметрів, а довгі на два метри (Казка)].

Соня – соня, сонько́, сплюх, сплюха, спанько, (шутл.) дрімак, дрімайло, (ув.) сонюга, (лежебок, ещё) ле́жень, лежебо́ка, полежа́й. [В обозі Турна тихо стало, І тілько-тілько що блищало Од слабих блідних огоньків. Враги троянські почивали. Од трусів вилазки не ждали; Оставмо ж сих хропти соньків (І.Котляревський). — І не сором дівці отакій соні бути? - каже він, злегка за щоку ущипнувши. Вона спросоння на його похилилася (П.Мирний). Небавом захотілося Демидову спати. Лужицький висміяв його, що такий сплюх (О.Маковей). Я вже не  чув,  коли  роз’їхались  гості,  коли  дядько Себастіян скинув з мене чоботята й накрив  сонька  їжакуватою  солдатською ковдрою… (М.Стельмах). Солодко позіхає парубок. — Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш? — кепкує Уляна (М.Стельмах). Загадка: Не з заліза, не з дерева ця пухкенька сплюха: є у неї два черева і чотири вуха (Б.Білоус). О мрія матері! Вона — це теплий пух Або м’яке гніздо для цих маленьких сплюх, Які, немов пташки, гойдаючись на гіллях, Міцним поснули сном, що повен видив білих (Всеволод Ткаченко, перекл. А.Рембо)].

Сосредоточенность – зосередженість, скупченість, (собранность) зібраність, (сконцентрованность) сконцентрованість, (внимательность) уважність. [І от раптом принцесу Елізу підмінено. Хтось зідрав із неї хмуру заціплену скупченість, із-під неї вийшла нова людина. Це тепер — весело-владна, грайлива, ніжна дівчина (В.Винниченко). Спочатку спробував вплинути на своє сумління, ставлячи себе в умови, коли б не писати було соромно: сідав до столу, рішуче виймав аркуш білого паперу, одкривав каламаря й брав у руки перо. І чекав. Але замість бажаної зосередженості всякий дріб’язок відтягав його увагу — очі непомітно спинялись на оголошеннях старої газети, на етикетці від цигарок, на суглобах власних пальців, на все пильно роздивляючись, скрізь шукаючи пристановища, аби не звернутись на зрадницький аркуш, де полягало їхнє завдання; уші прислухались до криків, гомону й шелесту за стіною, а в голові самопас блукали порізнені думки, зникаючи без сліду в звоях диму, що хмарою оповивав його й душив від паленого тютюну. І нічого не виходило (В.Підмогильний). Природна гідність часто здавалася гордістю, а зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м’якість доброї, але колючої і трохи сумовитої вдачі (М.Стельмах)].

Спрашиваться, спроситься – 1) (просить разрешения, согласия) питатися, спитатися, попитатися, запитуватися, запитатися; 2) (перен., о привлечении к ответсвенности) спитати; 3) (спрашивать) питати, питатися: • спрашивается – постає (виникає) запитання (питання); • спрашивается, какая цена такой договоренности – виникає запитання, чого варта така домовленість; • спросись у учителя, разг. – спитай дозволу (спитайся) в учителя; • теперь спрашивается, как быть? – тепер питання, що [його] вдіяти (робити, почати)?; • это с меня спросится – це від мене вимагатимуть, це з мене спитають (питатимуть); я за це відповідатиму [Ходить гарбуз по городу, питається свого роду — «Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?» (Н.п.). Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся  (Пр.). Еней сьому подивовався І баби сучої спитався: Як відьму злую сю зовуть (І.Котляревський). — Я не знаю, як у світі, меж панами, усе прочеє водиться, а знаю, що усюди будуть питатись про вашу жінку: відкіля вона, і хто така є? Нехай ви, люблячи мене, і не засоромитесь сказати прямо: «Вона мужичка», та яково вам буде тоді? Усі будуть з вас сміятись, усі осуждати, усі цуратимуться вас, що у вас через жінку уся рідня мужики… (Г.Квітка-Основ’яненко). На людськім полі ростуть панські дуби. Мужик іде та й рубає, нікого не питаючись, наче своє (М.Коцюбинський). Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П.Тичина). — Ти повчи мені батька! Він знає, що робить! — в голосі Гната обізвалась пересторога. — Ви все знаєте. А в дівки ж згоди питалися? (М.Стельмах). Так. Одне ти з’ясував точно. Зустрічатися з Кирилом ти повинен був у нього вдома. <…>, під «Дитячим світом» ти стовбичиш з якоїсь іншої причини. Але з якої, хотів би ти знати! Хіба піти спитатися в Дзержинського. У Залізного Фелікса. Ні, в Залізного Зіґфріда. У Конрада Клауса Еріха Дзержинського. Або в Райнера Анзельма Віллібальда Кірова. Або у Вольфґанґа Теодора Амадея Леніна (Ю.Андрухович)].

Страшнувато – страшнувато, страховито. [— Одначе що не кажи, а страшнувато їхати в далекий край? (М.Стельмах). Біля конопель завжди було страшнувато, наче з їхнього терпкого  мороку  ось-ось мали повискакувати всі ті страхіття, про які стільки наслухався і яких так ніколи й не бачив (Є.Гуцало). Його окуляри та страховито перев’язана голова під навислими крисами капелюха, виринаючи з темряви, лякали поодиноких робітників, що поверталися з роботи додому, а Тедді Генфрі, що якось о пів на десяту, вимкнувшись із “Червоного камзолу”, уздрів черепату голову Незнайомого (той ніс капелюха в руці, і з розчинених дверей шинку блиснуло на нього світло), — мало не вмер від страху (Микола Іванов, перекл. Г.Велса). Коли всі безстрашні, це вже страшнувато (Ґ.Лауб)].

Счастливо – щасливо, (разг.) щасно: • счастливо оставаться! (разг.) – щасливо!; щасти [доле]!; бувайте здорові!; бувай (будь) здоров!; на все добре!; здоровенькі будьте! [— Оце так диво! Ви, певно, не були на службі, а десь тинялись в світах, певно, десь поневірялись. може, мужикували, а може, й старцювали? Ні жінки, ні грошей! А я, хвалить Бога, і дочку-красуню маю, і гроші маю, і дім маю, і живу щасливо, як у Бога за дверми,— сказала Марта Кирилівна (І.Нечуй-Левицький). — Прощавайте, дядино! — сказав горобчик. — Щасливо! (Л.Українка). — Прощавайте ж. мамо… — Щасливо, сину… (П.Мирний). — Ох, хоч би там усе було щасно. Хоч би Христя була здорова (П.Мирний). Я жду і краюся нудьгою, Шукаю скрізь палких очей… Ось тьохнув щасно соловей — її ж нема! (М.Старицький). Розбризкуючи калюжі, ми побігли на узлісся. Від нас уже відкочувалися громи,над нами стишувався дощ, а під нами вигиналися, щасно плакали трави і цвіт (М.Стельмах). Вони жили довго і щасливо, поки не взнали, що інші живуть довше і щасливіше].

Телеса, шутл. – тілеса. [Чи може, то громадянський обов’язок не дає тобі забутися в розпусному акті, а вимагає, рішуче покинувши ці тілеса благословенні, бігти кудись, будити когось і несамовитим фальцетом кричати на півсвіту: «Демократія в небезпеці!»? (Ю.Андрухович). Дмитрові ковальські кулаки, з яких часом кепкували його дуже інтеліґентні товариші, три кулі з бравнінґа — одна в люстру пана Купчанки, господаря конспіративного помешкання, і дві — в тілеса секретних аґентів, а також довгі й прудкі ноги проклали йому шлях мимо румунської тюрми (В.Кожелянко). «Забембали», задлубали реклама, розрахована хіба що на дебілів, безголосі оголені тілеса, що стрибають під «фанеру», безперервні покази мод, кулінарних бряцалок, безкінечні, наче «тягнучка» на дорогах, одноманітні серіали (Людмила Стельмах). Коли на вручення «Британського поп-ідола» чи «Еммі» Леді Гага приходить в костюмі з м’яса — це ознака умілого піару, бо з такою впливовістю в шоу-бізнесі і з такими бабками Гага може ходити і гола, і в цераті, і навіть в мішку з-під бульби. Коли ж на вечір допомоги дітям-сиротам у Києві з’їжджаються дружини меценатів у леопьордових трико, натягнутих на 50-річні тілеса, і прикрашених діамантами, хутром і тими-таки бантиками, розумієш — це навіть не театр абсурду. Це капець (Лєнка Ленсон)].

Тополиный, тополевый – тополевий, тополиний: • тополиный пух – тополевий (тополиний) пух. [Як він пізніше з того все-таки вирвався і як опинився на вулиці Тополевій у своїх знайомих Бачинських — того Яків не міг би як слід сказати, бо він остаточно отямився аж на помості, в калюжі води, від запаху паленого волосся, від гострого болю ран, що їх чимсь мастила невідома розпатлана жінка (У.Самчук). А може, постаріли ті очі, пригнувся чи роздався тополиний стан і насправді ти побачиш не вроду, а жалюгідні залишки її? (М.Стельмах). Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки, із слабим шумом, схожим на шум тополиного листу, злітали поперед морди коня і знову паслися на дорозі, аж доки до них не наближалася підвода (Григорій Тютюнник). Нижче понад водою вгрузали у розімліле повітря чайки, комахи і тополевий пух (Світлана Поваляєва). На балконі танцював білий вихор, тополиний пух прилипав до білих занавісок (В.Симоненко)].

Тревога – 1) тривога, (беспокойство, ещё) неспокій, непокій, невпокій, занепокоєння, тривожність, (взволнованность) стривоженість, збентеженість, бентега, (волнение) хвилювання, тривоги; 2) (переполох, суматоха) переполох, ґвалт, паніка, трусанина, трус; 3) (сигнал) тривога, ґвалт: • боевая тревога – бойова тривога; • ложная тривога – фальшива тривога; • ударить, бить тревогу – дзвонити, бити на сполох, на ґвалт, залярмувати; • учебная тривога – навчальна тривога. [Турн осушивсь після купання І ганусною підкрепивсь, З намету виїхав зарання, На кріпость сентябрем дививсь. Трубить в ріжок! — оп’ять тривога! Кричать, біжать, спішать якмога; Великая настала січ! (І.Котляревський). Красне личко серцю непокій (Номис). Закипіла по Вкраїні Страшенна тривога, Як на шляхту піднялася Сірома убога (П.Куліш). Дізнала Таля теж усякі., тривоги та радощі, та тугу, та щастячко, невідомісінькі їй до того часу (М.Вовчок). Уранці гомін та тривога по двору. Тетянка плаче, старий Тримач без шапки ходить, розхристаний та все питає: — Де моя Катря? Де моя дитина люба? (М.Вовчок). Затрубили в труби, забили в бубни по всьому таборі. Тривога пішла по цілому таборі (І.Нечуй-Левицький). Дзвін сумно бевкав на гвалт (І.Нечуй-Левицький). Далі схопивсь і почав сновигати по хаті. Неспокій усе більший та більший обнімав його (Б.Грінченко). 3 самого світу у нас трусанина, приїхав мировий (Сл. Гр.). Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (М.Коцюбинський). Раїса усе поглядала туди, з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (М.Коцюбинський). Я вигадав, що заслаб, що боюся вживати м’ясо. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота (М.Коцюбинський). Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Л.Українка). В Генуї переночувала, щоб не виявитись до Садовських серед ночі та не збивати тривоги (Л.Українка). Мім, німий раб, стирає порох з сонячного дзиґаря, придивляється, де стоїть на ньому тінь, потім раптом б’є клевцем по мідяній дошці, сильно, різко, мов на ґвалт, але сам при тому має дуже спокійне обличчя, немов пробуває в найглибшій тиші (Л.українка). З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Н.Кобринська). Село моє, спокою мій улюблений, Далекий від тривог земних! (М.Зеров). Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (М.Стельмах). Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги (В.Симоненко). І не минає, не минає! І вже, напевно, не мине. Тривога душу розпинає: а що, як любиш не мене? (Л.Костенко). Не одлюби свою тривогу ранню, — той край, де обрію хвиляста каламуть, де в надвечір’ї вітровії тчуть єдвабну сизь, не віддані ваганню (В.Стус). Якщо ви вимірюєте свій успіх мірою чужих похвал і осуду, ваша тривога буде нескінченною (Лао-цзи). Деколи мене поймає тривога: а раптом ми вже в раю? (С.Є.Лєц). Пожежна тривога в установі — це коли біля входу з’являється інспектор пожежної охорони].

Улыбка – усмішка, усміх, осміх, (выражающая чаще иронию, насмешку) посмішка: • гагаринская улыбка – гагарінська (ґаґарінська) усмішка; • голливудская улыбка – голлівудська усмішка; • змеиная улыбка – зміїна (гадюча, лукава, підступна) посмішка (усмішка); • лёгкая улыбка – легенька умішка, легенький усміх; • насмешливая улыбка – глузлива посмішка. [В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (П.Мирний). Брови насупились, а осміх злетів з уст і ніби вилетів з хати. — Спасибі тобі, моє серце кохане, що ти нас вітаєш, — промовила Кайдашиха до Мотрі, і знову на її уста прилинув осміх, а з словами неначе полилась патока з уст (І.Нечуй-Левицький). Усмішка щастя розіллялась по обличчю в старої (М.Коцюбинський). Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Л.Українка). Вона прийняла, подякувала і усміхнулась. Василькові здався той усміх дуже ласкавим (Л.Українка). Помітивши, яке враження справила на мене його гостина, він добродушно прикусив у себе на губах осмішку і змовк (С.Васильченко). Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, Не губіть ви останньої слави; Гріє здалека землю усмішка весни, Пробиваються проліски, трави (О.Олесь). Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). З перерізаним горлом і захололим осміхом губ стояв і куди рушити не знав (Михайль Семенко). — Діду, дайте меду! — Якого тобі, вражий сину? — підводячись, поздоровкався з Дмитром. — Щільникового. — Зараз не можна меду їсти. — Чому, діду? — Чому? Язик як цурпалок стане. Спухне, — промовив безперечно, стримуючи осміх в розкішній сивій, аж позеленілій броді (М.Стельмах). Усмішка-відписка, усмішка-розписка Ніколи не сходить у нього із писка (М.Лукаш). Вони сидять за столом, поклавши перед себе жилаві руки: ось сухі і нервові — мамині, ось татові — важкі, наче гирі, сидить сестра — таємнича усмішка сновигає її непевним обличчям, усміхаючись, вона думає про своє (В.Стус). Я вперше в Києві. Це місто прекрасне, як усмішка долі. Але тут мер не знає Ліста. Я буду грати на Подолі. Ну, що ж, я згоден. Все готово. Я їх презирством покараю. Це зветься площа Контрактова. Вони торгують. Я їм граю (Л.Костенко). Що за усмішка, ця суміш сором’язливості й кокетства, слід від пензля Караваджо на її щічках вакханки! (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). — Не знаю, чи вміє панна Ханна всміхатися — принаймні я жодного разу не бачила, та панна Ада всміхається повсякчас, і це ще гірше (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Він замовив Педріко подвійний заморожений дайкірі без цукру, і той усміхнувся до нього своєю звичайною усмішкою, що дуже скидалась на оскал покійника, померлого від перелому хребта, проте була щира й недвозначна (В.Митрофанов, перекл. Е.Гемінґвея). Кути губ в усмішці пропорційні ступеневі свободи (С.Є.Лєц)].

Унизывать, унизать – унизувати, унизати, обнизувати, обнизати, винизувати, винизати. [Усі груди так і обнизала намистом з червінцями (Сл. Гр.). Он величезні скляні баньки, немов три сонця, висять над трьома вокзальними дверима і відкидають від себе жовто-молочний світ; коло їх ціла довга низка цвітних ліхтариків грає, мов та веселка, усіма цвітами; там коло високих стовпів, що піддержували широкі піддашки вокзалу, гойдається довга вервечка малих непримітних каганчиків, немов зірочки спустилися з темного неба і унизали собою оті високі стовпи (П.Мирний). Напівзабуті й розгублені краплинки її першої юності, перших почуттів спливали й обнизували молодицю, як розтоплена паморозь обнизувала придорожні берези (М.Стельмах). Горобці неохоче перелітають з калини, обнизують гілку яблуні (М.Стельмах)].

Усмешка – посмішка, осмішка, осміх, (ещё) усмішка, усміх: • кривая усмешка – кривий усміх (осміх), крива посмішка; • легкая усмешка – легенька (легка) усмішка, сміхотинка. [Осміх блищав на рожевих устах, виразно обведених навкруги (І.Нечуй-Левицький). Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Л.Українка). Помітивши, яке враження справила на мене його гостина, він добродушно прикусив у себе на губах осмішку і змовк (С.Васильченко). Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива (М.Рильський). Вона поправила хустину кольору качиної лапи, потягнулась до кочерги, стиснула її в руках і глухо запитала: — Ви прийшли мене гнати на роботу? Біля Маркових вусів ворухнулась задиркувата сміхотинка: — А ти боїшся її, що одразу ж за кочергу вхопилась? (М.Стельмах). Минають фронди і жіронди, минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине (Л.Костенко). Не можу я без посмішки Івана оцю сльотаву зиму пережить. В проваллях ночі, коли Київ спить, а друга десь оббріхують старанно, склепить очей не можу ні на мить, він як зоря проміниться з туману, але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить (В.Стус). Санчо знову сів у сідло своє, викликавши усміх на повитому глибоким сумом обличчі Дон Кіхота і додавши дивування дону Дієгові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

II. Хай, част. – (диал.) хай, нехай, (разг.) нех. [Дитина верескнула. — Та цить ти, бодай ти скопотіла! Цить, нех ти скиснеш! — не втерпіла Пріська. Мартоха одвинулась від печі, дала потиличника Прісьці, але таки забрала від неї Гапку (Л.Українка). — Дехто гадає, правда, що другі частини ніколи не бувають добрі; інші твердять, що про Дон Кіхота досить уже написано, тож не треба ніякого продовження, а люди, що більше веселого Юпітера, аніж похмурого Сатурна шанують, так ті кажуть: «А давайте нам іще тої Донкіхотчини, нехай собі Дон Кіхот атакує, а Санчо пащекує,— яке вже буде, таке буде, аби нам смішно» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Так я ж з буряків гнав, нех вона горить… Чому я не послухався Степаниди… (М.Стельмах). Верни до мене, пам’яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом горло солов’я в гаю нічному. Пам’яте, верни із чебреця, із липня жаротою. Хай яблука останнього достою в мої, червонобокі, виснуть сни. Нехай Дніпра уроча течія бодай у сні у маячні струмує, і я гукну. І край мене почує. Верни до мене, пам’яте моя (В.Стус). Будь щедрою, хай плаче твоє листя, роздай плоди і знову зацвітай. Хай попліткує наволоч тілиста. Що є душа? — у неї не питай (Л.Костенко)].

Хмельной – 1) (напиток) хмільний, (пьянящий) п’янкий; 2) (человек) підпилий, на підпитку, підпивши: • хмельное вино – хмільне (п’янке) вино. [В се врем’я Юпитер, підпивши, З нудьги до жінки підмощавсь, І морду на плече склонивши, Як блазень, чмокавсь та лизавсь (І.Котляревський). Вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне (Т.Шевченко). Почтар, нівроку, був підпилий, Оддав сенатові приказ (Т.Шевченко). Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П’янке вино біжить (М.Зеров). Дивно діяла на нього юрба. Рухливістю й гомоном вона збуджувала йому й так напружені нерви, мов він уперше побачив стількох людей і відчув свою з ними спорідність. Він зазнавав хмільної радості співіснування з своїми подобами, поєднаний з ними спільністю життєвої дії (В.Підмогильний). На срібній таці в неї були золоті келехи з медом хмільним (Олександр Ільченко). Хмільний, з прохолодою барвінковий  цвіт,  цвіт  провесня  і  весни,  з розмаху крилом ударив йому під повіки і викресав кілька сльозин,  що,  мов почеплені, загойдались на темній основі опущених вій (М.Стельмах). Це занепад епохи, це п’янкий декаданс, захмелілі ковбої, комуністи і фермери заселяють уперто слобожанський Клондайк, в рурі степу зникає травнева вода, й цвинтарі переповнено нічними химерами (С.Жадан). Падали дотики — губи і руки — як довгожданий дощ Ждалось хмільної муки — Щастя прийшло. То що ж… (Ю.Джугастрянська). Умиті, блищали асфальтні дороги, Яскраво смарагдова зелень чолом Торкалася, спрагла, хмільної вологи, — А люди в турботах ішли напролом, Не знаючи втіхи, не чуючи кроків, Зомбовані плином робочих годин, Утомлені болем життєвих уроків, — Хто в гурті, а хто з ним — один на один… (Наталія Бойко)].

Хмыкать, хмыкнуть, разг. – хмикати, хмикнути, гмикати, гмикнути, гмукати, гмукнути: • неодобрительно хмыкать – несхвально хмикати (гмикати, гмукати). [— Хм! — хмикнула Солоха, і усмішка з лиця її спала (П.Мирний). — З якого колгоспу корова у вас, Петре Петровичу? — Гм-м…— гмукнув Петро Петрович (О.Вишня). Але з обговорення нічого не вийшло. Ми тільки мдакали, гмикали й колупали підборами землю (В.Нестайко). — Дуже ти тямиш, — хмикає Ява (В.Нестайко). Розімлілим оком він перелічує корів, що пасуться на стернях, зупиняє погляд на скопищі і задоволено, але з прихованою насмішечкою хмикає: — Ну, як, читальнику? (М.Стельмах). Перебравши мою звичку гмикати, Дайта не просто її запозичила, а відібрала, як відбирають зброю (В.Слапчук). — Чудово, правда? — промовила вона. Деніс визнав за краще не ризикувати й мугикнув нейтральне «гм» (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі)].

Чесать, чеснуть, чесануть – чесати, чеснути; чухати, чухнути, (усилит.) чухонути, (расчёсывать) розчісувати, зачісувати, ми́кати, ми́кнути, (перенос., идти) чесати, почесати, чухрати, почухрати, шкварити, смалити, кресати: • чесать затылок (в затылке) – чухати потилицю (чуприну), чухатися в потилиці, чухмарити голову; • чесать пеньку – микати мичку; • чесать языком – клепати (ляпати, плескати, молоти, теліпати) язиком, базікати, теревені правити, ляси (баляси, баляндраси) точити (розпускати), перетирати на язиках, (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати, чухати піднебіння. [Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав (І.Котляревський). Де у кого не свербить, там ся не чухає (Номис). Язиком що хоч клепай, а руки при собі тримай (Номис). Паршиве порося даремно чесати (Номис). — Нам, старче, ніколи точити ляси, — розшнуровує варги Стопочка й осуркувато оглядає торбешника (М.Стельмах). Та хоча я не беруся стверджувати, що саме вони, у цій комісії, чухали, але чухали це вони безмовно три місяці (Євгенія Чупріна). Всіх обпліткують…переб’ються… З чужим сміттям у власну хату… І, нумо язики чесати Ділити власну каламуть… (Олександр Смик)].

Чечётка – (танец) чечі́тка. [ — Ти Гната безп’ятого кликав? — питається біс.— Я! — відповів Терентій, посміхнувся над силу, а сам так зубами чечітку вибиває, що аж вихилитуються вони (М. Стельмах). Дон Антоніо звелів однести його в ліжко, і перший, хто порвався до нього на поміч, був Санчо. — Та й кепсько,— гукнув він,— паночку мій, ви гопцювали! Чи ж ви гадаєте, що всі одчайдухи танцюри і всі мандровані лицарі — гопцюри? Якщо ви й справді так гадаєте, то помиляєтесь: та декому легше великолюда забити, ніж дриґати ото ногами. Якби ж то ви ще вибивали чечітку, то я б вас заступив, бо я в тій чечітці як орел, а різні бальові танці — тут мені зась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]

Аккурат – акурат: • в аккурат – са́ме, точно, якра́з, акура́т, са́ме враз; • всё в аккурате – все гаразд, все як слід. [Вже повертаються хлопці додому, все в акурат, — заспокоїв Зіновій Петрович, а потім по-сорочи, як умів тільки він, зиркнув на неї (М.Стельмах). Ну, от і буде потяг, — сердито казав завідувач своєму секретареві, — якраз завтра вранці в губернії будемо, акурат на з’їзд (В.Підмогильний). «Процеси становлення громадянської самосвідомості» стартували в Росії акурат після «приєнання» Криму, що справило на цю громадянську самосвідомість ефект, подібний до того, який робить пачка дрожджів, кинута хуліганом у сільський туалет (І.Яковенко). Йшли ми тоді в одне село на розвідини і налетіли акурат на облаву (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського)].

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)