Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 51 статтю
Шукати «торопи*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ме́длить – (мешкать) бари́тися, забаря́тися, обаря́тися, га́ятися, зага́юватися, уга́юватися, (пров. га́йкатися), для́тися, ба́витися, (терять время) га́яти час, годи́ну; (тянуть, проволакивать время) зволіка́ти, відтяга́тися, (возиться) уво́дити(ся), мни́хатися, мо́нятися, волово́дитися. [«Чо́го се так поспіша́тись?» – «А чого́-ж ма́ю бари́тись?» (М. Вовч.). Ті́кати ма́єм змо́гу. Не га́ймось! (Самійл.). Іди́-ж мені́ та не вга́юйся, шви́дше й наза́д (Сл. Гр.). Іди́ та шви́дше, не га́йкайся (Дніпропетр.). Не для́йся, шви́дше йди в по́ле (Звин.). Ти бу́в-би йшов, не ба́вивсь (Грінч.). «Сього́дня запишу́ся в легіо́н» – «Сього́дня?» – «Що-ж уво́дитись? Наві́що?» (Л. Укр.). Не мо́няйтесь (не волово́дьтеся), бо час не жде (М. Грінч.)].
• -лить с чем – бари́тися, га́ятися, для́тися, уво́дитися, зволіка́ти з чим, бари́тися зроби́ти що, для́ти, зволіка́ти що. [Хоті́в, га́ючися з одмо́вою, тим ча́сом зрозумі́ти його́ за́мір (Грінч.). Зволіка́ти ні́коли з ряту́нком! (Л. Укр.)].
• -лить с делом – для́тися із спра́вою, для́ти (га́яти, зволіка́ти) спра́ву (ді́ло). [Сам не тя́мить, чого́ Пу́гач для́є спра́ву (Кониськ.). Ви сього́ ді́ла не га́йте (Март.)].
• Он -лит приходом – він ба́риться прийти́.
• Торопитесь! как вы -лите! – Шви́дше! Як ви для́єтесь!
• Не ме́для – не га́ючись, не для́ючись, не га́ючи часу́, нега́йно.
Начина́ть, нача́ть –
1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)].
• -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що.
• Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)].
• -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день.
• -ть дело –
а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)];
б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов;
в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви).
• -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)].
• -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)].
• -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька).
• -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви).
• -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)].
• -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб.
• -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)].
• -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)].
• -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати.
• -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки.
• -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к).
• -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)].
• Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї.
• Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти.
• Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)].
• Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й.
• -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай.
• Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка);
2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)].
• -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)].
• -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́.
Начина́я –
1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.;
2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го.
• -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши.
• -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши.
• На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)].
-ться –
1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)].
• -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву);
2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)];
3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)].
• -ется день – почина́ється (настає́) день.
• -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́.
• -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося.
• -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч.
• -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є.
• -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то.
• -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці.
• -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)].
• -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти).
• Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́).
• Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки).
Подгоня́ть, подогна́ть –
1) (кого) підго́нити, підганя́ти, підігна́ти, приганя́ти, (торопить) нагли́ти, принагля́ти, принагли́ти, наганя́ти, нагна́ти. [Підганя́є, щоб шви́дче йшов. Усе поспіша́ і всіх приганя́, щоб шви́дче все справля́ли. Приста́вники принагля́ли їх].
• -ня́ть лошадь – підганя́ти, торка́ти, підто́ркувати, підгаряча́ти коня́. [Підгаряча́є коня́, щоб до корчми́ добі́гти впо́ру (Куліш)];
2) (куда, к чему) підго́нити, підганя́ти, підігна́ти, наго́нити, надігна́ти, приганя́ти, пригна́ти куди́, до чо́го. [Пригна́ли череду́ до села́];
3) (пригонять) припасо́вувати, припасува́ти, приладно́вувати, приладнува́ти, прилашто́вувати, прилаштува́ти; пристосо́вувати, пристосува́ти. [Припасува́в чіп до ді́рки].
Подо́гнанный –
1) піді́гнаний, при́гнаний;
2) (к чему) піді́гнаний, наді́гнаний, при́гнаний;
3) припасо́ваний, приладно́ваний, прилашто́ваний; пристосо́ваний.
Подта́лкивать, подтолка́ть и подтолкну́ть –
1) что под что – підшто́вхувати, підштовхну́ти, підпиха́ти, підіпхну́ти (підпихну́ти) що під що;
2) -кивать, -ну́ть кого – підшто́вхувати, підштовхну́ти кого́. [Підшто́вхували його́ зза́ду (Васильч.)];
2) (побуждать, торопить кого) під[над]ганя́ти, підігна́ти кого́. [Сама́ вона́ нічо́го не наду́мається зроби́ти, тре́ба її́ під[над]ганя́ти (Звин.)]; см. Подганя́ть;
3) (подстрекать) кого на что, к чему – підшто́вхувати, підштовхну́ти кого́ до чо́го, на що. [Оди́н о́дного підшто́вхував до війни́ з козака́ми (Куліш)]; см. Подстрека́ть.
Подто́лкнутый –
1) підшто́вхнутий, піді́пхнутий, (о мног.) попідпи́ханий;
2) піді́гнаний.
-ся –
1) підшто́вхуватися, підпиха́тися, бу́ти підшто́вхнутим, піді́пханим;
2) підганя́тися, бу́ти піді́гнаним.
Поспеша́ть, поспеши́ть – поспіша́ти(ся), поспіши́ти(ся), приспіша́ти(ся), приспіши́ти(ся), (поторопиться) похопи́тися, поква́питися, поскори́тися; (сделать раньше положенного срока) порани́тися; срв. Спеши́ть. [Переказа́ла Петро́ві, щоб поспіша́вся, коли́ хо́че ді́вчину взя́ти (Коцюб.). Весна́ приспіши́ла: на Євдо́кії вже й кри́га пішла́ (Кониськ.). Але́ Гаври́ло похопи́всь і вже одімкну́в две́рі (Н.-Лев.). Горпи́на пі́дбігцем і приспі́вуючи поква́пилася додо́му (Франко). Я порани́лась з обі́дом (Хорол.)].
• -ши́ть от’ездом – поспіши́тися, похопи́тися з від’ї́здом.
• -ши́ть домой – поспіши́тися, поква́питися, похопи́тися додо́му.
• Он -ши́л перевести разговор на другую тему – він похопи́вся зве́сти розмо́ву на и́нше.
• -ши́м, уже нерано – поскорі́м(о)ся, поспіші́м(о)ся, приспіші́м(о)ся, бо вже нера́но. [То поскорі́мось по зі́лля, – одка́зує Ка́тря, – со́нечко вже низе́нько (М. Вовч.)].
• -шай да не торопись – ско́ро, та не ква́пся.
• -ши́ть – людей насмешить – ско́рий по́спіх – лю́дям по́сміх.
• Вы слишком -ши́ли в этом деле – ду́же поспіши́лися, похопи́лися, поква́пилися, порани́лися з ціє́ю спра́вою.
Пуга́ться, испуга́ться – ляка́тися, зляка́тися, страха́тися, устрахну́тися, страши́тися, устраши́тися, жаха́тися, ужахну́тися, поло́хатися, і споло́хатися, полоши́тися сполоши́тися, (о многих) поляка́тися, пополо́хатися, пополоши́тися; (о лошадях) торопи́тися, харапу́дитися, [І даре́мне ляка́ться не тре́ба, бо переля́каний чолові́к за́вжди, зро́бить ду́рість (Тобіл.). Ви не ляка́йтесь, па́ні… мо́же нічо́го й не бу́де (Коцюб.). Як чорт хреста́ жаха́ється (Приказка). Ви мене́ не жаха́йтеся: я чолові́к сми́рний (М. Вовч.). Як почу́єте про ві́йни та бунти́, не поло́хайтесь (Єв.). Ті́льки мину́в міст, за́раз зачали́ ся ко́ні полоши́ти (Драг.). Чого́ він торо́питься, оце́й торопле́ний кінь (Канівщ.). Ко́ні харапу́дяться, стаю́ть го́пки (Н.-Лев.)].
• Он всего -га́ется – він усього́ ляка́ється, жаха́ється.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Фраппировать –
1) приголомшувати, ошелешувати, вражати, торопити;
2) (блюдо) охолоджувати. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ТОРОПИ́ТЬ ще приспі́шувати, на́глити, підсил. гна́ти в ши́ю;
торопи́ть собы́тия приско́рювати поді́ї, образ. лі́зти попере́д ба́тька в пе́кло;
ТОРОПИ́ТЬСЯ ще не бари́тися, галиц. спіши́тися;
торопя́сь ще по́спіхом;
не торопя́сь коротк. без по́спіху;
торопя́щий що /мн. хто/ ква́пить тощо, зви́клий підганя́ти, ра́ди́й прина́глити, підганя́йло, підго́нич, приско́рювач, прикм. рідко підгі́нчий;
торопя́щийся = спешащий тощо скороспі́шний, заспі́шений, галиц. приспі́шений, (автор) швидко́ї руки́;
торопи́мый = поторапливаемый.
ПОТОРА́ПЛИВАТЬ/поторапливающий див. ТОРОПИТЬ;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Торопить, поторопить – ква́пити, поква́пити, -плю, -пиш; -ся – ква́питися, поква́питися.
Подгонять, подогнать –
1) (побуждать, торопить) підганя́ти, -ня́ю, -ня́єш и підго́нити, -ню, -ниш, підігна́ти (піджену́, піджене́ш) (кого́);
2) припасо́вувати, -вую, -вуєш, припасува́ти, -су́ю, (що до чо́го).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Начинать
• Как начнёт читать! – як почне (як зачне) читати!; як не почне (як не зачне) читати!
• Начал за здравие, а кончил (свёл) за упокой – заспіває весільної, а на журбу зверне. Пр. Добре зачав, лихо скінчив. Пр.
• Начинай, да о конце помышляй; начиная дело, о конце думай – починай, та про кінець дбай. Пр.
• Не с чем начать – нема(є) з чим (ні з чим) почати; (розм. образн.) нема(є) за що (ні за що) рук зачепити.
• Не торопись начинать, спеши кончать – не швидко начинай, а швидко кінчай. Пр.
Некуда
• Девать, деть некуда – діти, подіти нема(є) де (ніде, нема куди, нікуди).
• Идти, ехать дальше некуда (перен.) – далі йти, їхати нема куди (нікуди); зайти, заїхати у безвихідь (у сліпий, у глухий кут).
• Некуда было пойти – не мав, не мала, не мало, не мали де (куди) піти; не було де (куди) піти; нікуди було піти.
• Плюнуть некуда – і курці нема де (ніде) клюнути; нема де й голці впасти; ніде й пальцем ткнути.
• Торопиться (спешить) некуда – поспішати (квапитися, хапатися) нікуди (нема куди); не маю, не маємо куди поспішати (квапитися, хапатися).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

торопи́ть ква́пити

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Борзи́ти – торопить.
Бо́рзитися – торопиться.
Гали́ти –
1) гладить шаром;
2) спешить, торопиться.
Ква́пити, -плю –
1) кого – торопить;
2) що до чого – совать;
ква́питися –
1) до чого – спешить, торопиться;
2) на що – льститься, зариться.
На́глити, -лю́ – торопить, понукать.
Нагля́ти, -ля́ю – торопить, понукать.
Підганя́ти, підігна́ти, піджену́, -ну́ть (кого, до чого) – подгонять, подогнать, понукать, торопить;
підганя́тися, підігна́тися –
1) подгоняться, подогнаться, понукаться;
2) вго́ру – подростать, подрасти.
Підго́нити, підігна́ти, -жену́, -жену́ть –
1) подгонять, подогнать;
2) кого до чого – подгонять, подогнать, торопить, поторопить;
3) що, під що – подбивать, подбить.
Поспіша́ти, поспіша́тися, поспіши́ти, поспіши́тися – спешить, поспешить, торопиться, поторопиться.
Спіши́ти, спіши́тися – спешить, торопиться.
Торо́пити, -плю – пугать.
Успіша́ти, успіша́тися, -ша́ю, -ся – спешить, торопиться.
Хапа́ти, -па́ю, хапну́ти, -ну́ –
1) хватать, схватить;
2) воровать, украсть;
3) брать взятки;
4) есть с жадностью;
5) хватать, ставать;
хапа́тися –
1) хвататься, браться;
2) чого́ – делать что, хвататься за что;
3) спешить, торопиться.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Торопить, поторопить – приско́рювати, приско́рити.
Торопиться, поторопиться – поспіша́ти, поспішити, -ся, ква́питися, поква́питися.
Поспешать, -шить – поспіша́тися, поспішитися, спішитися; (стараться, торопиться) – ква́питися, поква́питися; п. с исполнением – поспішитися виконати.
Спешить, поспешить – спішити, поспіша́ти, поспішити, -ся; (торопиться) – ква́питися, поква́питися; с. исполнением – спішити (-ся), поспіша́ти (-ся) виконати.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Борзи́ти, -жу́, -зи́ш, гл. Торопить. Бѣл.-Hoc.
Борзи́тися, -жу́ся, -зишся, гл. Торопиться. Не борзи́ся, з повагом. Бѣл.-Нос.
Гали́ти, -лю́, -ли́ш, гл.
1) Гладить галом (см.).
2) Спѣшить торопиться. Пождіте, вгамуйтесь трохи, не галіте. Котл. Ен. ІІІ. 25.
Ква́пити, -плю, -пиш, гл.
1) Торопить. Желех.
2) Совать. Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду. Гліб.
Ква́питися, -плюся, -пишся, гл.
1) Спѣшить, торопиться. Не квапся против невода рибу ловити. Ном. № 2603. Не квапся поперед батька в пекло. Ном. Ходім, Рябко! — Еге, ходім! Не дуже квапся! Гул.-Арт. (О. 1861. III. 84).
2) Стремиться. Мирських забавок, до которих молода душа його, не згірш, як і в инших людей, квапилась. К. Г. Кв. XII. Хлоп’ята вже квапляться чумакувати. Г. Барв. 11.
3) Льститься, зариться. Ти не квапся на мою дочку, бо вона не твоя: ти безштанько, наймит, а вона хазяйського роду. Каневск. у.
Квапля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. Спѣшить торопиться. Квапляється-хапається, як попівна заміж. Гатц. 337. Ном. № 4833.
На́глити, -лю, -лиш, гл. Торопить, понукать. Желех.
Підганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. підігна́ти, піджену́, -не́ш, гл. Подгонять, подогнать, понукать; торопить. Хто везе, того й підганяють. Ном. № 10338. Сестра все його підганяє, щоб швидче йшов. Рудч. Ск. І. 126.
Підго́нити, -ню, -ниш, сов. в. підігна́ти, -жену́, -не́ш, гл.
1) Подгонять, подогнать. Підігнав воли до воріт, аж вони стали, не хочуть іти. Харьк. у.
2) Подгонять, подогнать, торопить, поторопить. А ну піджени вороного, а то йде як неживий. Зміев. у. Та ну бо неси швидче! — Чого ти мене підгониш? Харьк.
3) Подбивать, подбить. Підгонити клинєм. Шух. І. 177.
Понагля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Торопить. Гол. III. 503.
Понагля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. Торопиться, спѣшить. Гол. II. 714.
Поспіша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. поспіши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Спѣшить, поспѣшить, торопиться, поторопиться. Швидче додому поспішає. Рудч. Ск. І. 137. Ой не копай, козаченьку, зілля, та поспішай до дівчини на весілля. Чуб. V. 366.
Спіши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Торопиться. Іде до неї, не спішиться. ЛІВ. II. 170.
Торопа́, -пи́, ж. = Тропа. Взя́ти торопу́ = Вхопи́ти тропу́. Чи вони не возьмуть собі торопи, як робить, чи хто їх знає, а у них завжде хліба нема. Екатериносл. у.
Торопи́тися, -плю́ся, -пи́шся, гл. Пугаться, робѣть. Чого він торопиться, оцей тороплений кінь? Канев. у.
Успіша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Спѣшить, торопиться. А там за горами брала дівка льон; вона брала, додому вспішала, додому втішала — боялася вовка. Грин. ІІІ. 667.
Хапа́тися, -па́юся, -єшся, гл.
1) Хвататься, браться. Хапається за шаблю. Стор. М. Пр. 108.
2) — чого́. Дѣлать что, хвататься за что. Не хапайся дурниці, не будеш сидів у темниці. Ном.
3) Спѣшить, торопиться. Хто хапавсь жито сіяти, то в того воно повипрівало. Лебед. у. Хапається, як попівна заміж. Ном. № 3154.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Торопи́ть, поторопи́ть, ся = ско́рити, ско́рити ся, спіши́ти, поспіша́ти, ся, хвата́ти ся, хапа́ти ся (С. Л.), похопля́ти ся, гали́ти (С. Л.), ква́пити, ся, нагли́ти, поско́рити, ся (С. Л.), поспіши́ти, ся (С. Л.), похопи́ти ся. — Хапаєть ся, як попівна заміж. н. пр. — Що ти так галиш, неначе хто женеть ся за тобою. Кот. — Жлукти і улики на пушки робить галили на захват. Кот. Д. ще під сл. Спѣши́ть.
Пуга́ть, ся, испуга́ть, ся, пугну́ть = ляка́ти, ся (С. З. Л.), жаха́ти, ся (С. З. Л.), страха́ти, ся (С. Л.), поло́хати, ся (С. З.), торопи́ти ся, про коней — харапу́дити ся (С. Ш.), зляка́ти, ся (С. Л.), споло́хати, ся, вжаха́ти, вжахну́ти, ся. — Все у вечері лякає. н. к. — І даремне лякать ся не треба, бо переляканий чоловік завжди зробить дурість К. К. — Як чорт хреста жахаєть ся. н. пр. — Ой ходив я на улицю, тай тепера каюсь, полюбив я дївчиноньку, аж ві снї жахаюсь. н. п. — Побачила, що так полоха Еол синка, що аж захляв. Кот. — Не кишкайте, не полохайте, нехай вона к дому привикає. н. о. — Що стане царівна підьїзжати, то кінь так і харапудить ся. н. к.
Юри́ть = 1. поспіша́ти, ква́питись і д. Спѣши́ть. 2. д. Торопи́ть.