Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «то-*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Варга́нить –
1) циги́кати, бри́нькати, тилі́кати (на скри́пку, то-що); 2) верзти́ (нісені́тницю), блягу́зкати, верзя́кати; 3) (делать плохо и наскоро) – парто́лити, капа́рити, роби́ти аби́-як. |
| Вата́га –
1) вата́га, гурт (ум. гурто́к), ку́па, (стая) згра́я; (только о стаде) ота́ра, шмато́к; 2) (артель) арті́ль (р. -і́ли), вата́га (риба́льська, то-що); ва́лка (чума́цька). |
| Возвраща́ться, возврати́ться – верта́тися, верну́тися до ко́го, до чо́го, куди́ [Верта́тися на Украї́ну, до свого́ кра́ю. Пе́рше коха́ння і пе́рші му́ки не верта́ються (Кониськ.)], верта́ти, верну́ти до чо́го [Верта́в до госпо́ди. Рік за ро́ком уплива́є, наза́д не верта́є (Руд.). Поспіша́є верну́ти до мі́ста (Куліш)], поверта́тися, поверну́тися до чо́го, на що, поверта́ти, поверну́ти до ко́го, чо́го, в (на) що [До госпо́ди поверта́. Поверта́ла в Украї́ну (Шевч.). В рі́дний свій край поверну́в (Л. Укр.) Ене́ргія знов поверну́ла до ме́не (Крим.). Поверни́ ти на Вкраї́ну (Франко)], заверта́тися, заверну́тися, зверну́тися [Заверні́ться та́ту, додо́му, – я й сам піду́ (Рудч.). Він ско́ро зве́рнеться і ща́стя своє́ привезе́ (Квітка)], заверта́ти, заверну́ти [Ця сла́бість заверта́є], приверта́тися, приверну́тися, наверта́тися, наверну́тися [Неха́й додо́му не верта́ється; як-же вона́ приве́рнеться, то-тож вона́ ли́ха набере́ться (Сл. Грінч.). Та наверну́вся додо́му вже більш як у півро́ку (Мова)]; (о многих) сов. поверта́тися, поверта́ти, позаверта́тися. • Успеть отправиться и возврати́ться назад – оберну́тися, оберну́ти [Три́чі оберну́вся з снопами до обі́ду], (о многих) сов. пооберта́тися. • Возвраща́ясь – верта́ючись, верта́ючи, поверта́ючись, поверта́ючи, по́вертом, (з) поворо́том. [По́ки з поворо́том не надійду́ сюди́ (Фр.)]. |
| Вот – от, он, ось, ото́, оце́, ож. [От тобі́ й гро́ші. Та он вони́. Ото́ (оце́) ди́во! Ож піди́ та подиви́сь]. • Вот же – ото́-ж. • А вот же! – ба! [А не зро́биш цього́? Ба зроблю́!] Да вот, да вот же (= да даже) – ба. [Ба на́віть і тепе́р почува́ю таки́й са́ме біль. Хоч він собі́ і сиро́та, та ба і отці́вський син не бу́де таки́й (Квітка)]. • Вот что – ось що. • Как вот, как вот уже – аж, аж ось, аж от. [Лечу́, дивлю́ся, аж світа́є (Шевч.). Аж ось настає́ го́лод]. • А вот же – так же-ж, от же-ж. [От же-ж не дам]. • Вот уж – аж ось. [Аж ось коли́. Аж ось куди́]. • Вот так – ото́. [Ото́ рота́та! – на все село́]. • Вот ещё! ну вот ещё! – ото́! ат! ет! [Про́ти но́чи не помина́й його́. – Ат! ви́гадки! Ото – чи не вважа́тиму, що там пле́ще яки́йсь бла́зень-дітва́к (Крим.). Ет, ще ви́гадав ї́хати: і пі́шки ді́йдемо]. • Вот как! – овва́! ось як! он як! [Овва́! чи не бага́то бере́ш на се́бе? Он як на́ші пішли́ вго́ру!]. • Вот и всё – та і вже, та й по всьо́му. [Не хо́чу цього́ роби́ти, та і вже]. • Вот то-то и есть – а то-ж-то, ото́ж-то й воно́. [Ми не то́ю доро́гою пої́хали. – А то-ж-то, що не тою]. • Вот как будто – от-би то. [От-би то й поле́гшало тро́хи вчо́ра, а сього́дні знов гі́рше]. • Вот потому, поэтому – ото́-ж, тим-то. • Вот-вот – ось-ось, от-от, зато́го, да́лі-да́лі, туй-туй, туж-туж, як-не, не ви́дко як, ті́льки не ви́дно. [Пи́ка гладка́, як не лу́сне. Шви́дче з обі́дом, бо ба́тько не ви́дно як приї́дуть]. • Вот именно – ато́ж. • Вот и всё – та й го́ді, та й квит. • Вот где, вот здесь – о́нде, о́сьде, о́сьденьки, о́сьдечки, аж о́нде, аж о́сьде, оту́т, оту́теньки, оту́течки. • Вот-там – ота́м, онта́м, о(н)та́меньки, о(н)та́мечки. • Вот-сюда – осюди́. • Вот-куда – о́нкуди. • Вот-туда – отуди́. • Вот-теперь – отепе́р, отепе́реньки. • Вот-когда – аж ось [от] коли́. • Вот-тогда́ – отоді́. • Вот каким, вот таким образом, вот так то – ось-як, ось-так, отта́к, та́кеньки, ота́кеньки, ота́кечки, та́к-таки. • Вот како́й – оттаки́й, отаки́й. • Вот этот – отце́й, оце́й. • Вот это – оце́, (отсе́), осе́, ото́, ото́ж. [Ото́-ж та́я дівчино́нька]. • Вот тот – отто́й, ото́й, то́й-то. Вот те и на! вот так история! – от тобі́ й ма́єш! От так шту́ка! Оттака́ лови́сь! |
| Госпо́дствовать –
1) панува́ти, старшинува́ти над ким. [Непра́вда пану́є на землі́]; 2) (преобладать, брать верх) горува́ти, домінува́ти. [Скрізь гору́ють руї́нницькі інсти́нкти]. • Госпо́дствует где-л. тревога деморализация и т. д. – пану́є десь триво́га, демораліза́ція, то-що. |
| Да́лее – да́лі. • Чем да́лее – що-да́лі. • И так да́лее – то́-що, (гал.) і так да́льше. [Для ремісника́, крамаря́, адвока́та, лі́каря, то́-що]. |
| Дебюти́ровать – дебютува́ти, сов. задебютува́ти, виступа́ти впе́рше на сце́ні, в літерату́рі, то-що. |
| Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями]. • Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та! • Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та! • Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів). • По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом]. • По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)]. • По этому де́лу – в цій спра́ві. • По дела́м службы – в спра́вах службо́вих. • Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти. • Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти. • Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.). • Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше]. • Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка]. • Ясное де́ло – види́ма річ. • Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько? • Де́ло житейское – світова́ річ. • Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що. • Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла]. • Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться. • Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ. • В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться? • Де́ло вот в чём – річ ось яка́. • В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́]. • Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́]. • То-ли де́ло – и́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!]. • Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад. • Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла. • Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде. • Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься. • Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким). • Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї. • Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю. • Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що. • Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж? • А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре? • Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́. • Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла. • Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать. • То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)]. • В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва? • В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности. • На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці. • Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в]. • Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву). • Военное де́ло – військова́ спра́ва. • Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ. • Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик). |
| До́ля –
1) ча́стка (ум. ча́сточка), па́йка, (реже) пай (ум. пайо́к, пайо́чок), (гал.) у́діл (р. -лу); (при дележе) – діл (р. ді́лу), ділени́ця. [І деся́тої ча́стки тих книжо́к не прочита́в. Домі́шується вже й до́бра па́йка наро́дньої мо́ви (Єфр.). В діл Матві́єві пішла́ па́сіка]. • Третья до́ля – трети́на. • Пятая до́ля – п’яти́на. • Десятая до́ля – десяти́на. • Известная до́ля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. – ді́[е́]жма. • До́ля зерна за помол – ро́змір, ви́мір. • Принимать в до́лю – прийма́ти до спі́лки. • Вступать в до́лю – пристава́ти до спі́лки. • Делить на до́ли – паюва́ти. • Прийтись, пасть на до́лю – припа́сти, упа́сти кому́, припада́ти (припа́сти) на па́йку. [Як діли́лися ба́тьківщиною, мені́ припа́в оце́й-о садо́к. Поділи́ли те бо́рошно, і впа́ло нам по два пу́ди]; 2) (судьба) – до́ля, тала́н (ум. до́ленька, талано́чок). [Шука́ коза́к свою́ до́лю, а до́лі нема́є (Шевч.). До́бре, ма́мо, що ти зара́ні спать ля́гла, а то-б і бо́га прокляла́ за мій тала́н (Шевч.)]. • Горькая, злая, несчастная доля – лиха́ (неща́сна) годи́на, щерба́та до́ля. • Роковая до́ля – фата́льна (заги́бельна) до́ля, судьбина́. [Таке́ вже йому́ суди́лося, така́ йому́ судьбина́ (Звин.)]. • Иметь чью долю – ма́ти чию до́лю, (итти стезею) – топта́ти сте́жку чию́. [Вона́ вже зна́ла, яка́ до́ля чига́ла на її́ дити́ну: доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • Выпасть на долю – суди́тися, присуди́тися кому́, спітка́ла кого́. [Суди́лося мені́ оту́т заги́нути. Чужі́ дівки́, та ра́но вста́ли, по щасли́вій до́лі взя́ли, я, молода́, опізни́лася, гірка́ до́ля присуди́лася. Украї́нство в Росі́ї спітка́ли репре́сії]. |
| Завоня́ться – засмерді́тися, завоня́[и́]тися, притхну́тися. [Вода́ притхла́ся]. • Мясо (рыба и т. п.) уже -ня́лось – м’я́со (ри́бу то-що) уже чу́ти. |
| II. Занима́ться, заня́ться –
1) (быть занимаему) займа́тися, бу́ти зайня́тим. • Дом этот не -ма́ется постоем – цей буди́нок ві́льний від посто́ю; 2) займа́тися и заніма́тися, за(й)ня́тися; см. Загора́ться. • Заря -ется – на зорю́, на світ займа́ється, на світ благословля́ється; зоря́є; 3) чем (трудится) – роби́ти щось, бра́тися, узя́тися до чо́гось, ходи́ти, по́ратися, працюва́ти коло чо́го, удава́тися, уда́тися до чо́го, захо́дитися, заходи́тися коло чо́го, (мало употреб.) займа́тися, за(й)ня́тися коло чо́го, чим; (учиться) учи́тися. [Що він ро́бить у місте́чкові? – Гандлю́є. Бра́вся до нау́ки щи́ро (Грінч.). Вони́ коло цьо́го ді́ла хо́дять. Кра́ще вже сі́сти й щось роби́ти, коло ді́ла яко́гось по́ратися (Крим.). Узя́тися до торгі́влі. А коло нау́ки бага́то працю́є? (Крим.). Па́рубок вда́вся до чита́ння (Крим.). Взи́мку столяру́є (занимается плотничеством), а влі́тку у хліборо́бство вдає́ться (Г. Барв.). Вам до́бре: не займа́єтеся хліборо́бством, то й нема́ ніяко́ї перепо́ни (Звин.)]. • -ться какой-л. деятельностью, профессией, в смысле «состоять кем» в укр. яз. передается, через глаголы с окончан. -ува́ти, -юва́ти, напр.: -ться профессорской деятельностью – професорува́ти, ремесленной – ремісникува́ти, учительской – учителюва́ти, купеческой – крамарюва́ти, купцюва́ти и т. д. -ться политиканством – політикува́ти. • -ться виноградарством – ходи́ти коло виногра́ду; виноделием – вино́ роби́ти; звероловством – лови́ти зві́рів; овцеводством – коха́ти ві́вці, вівча́рити; огородничеством – ходи́ти, працюва́ти коло горо́дів, городникува́ти; птицеводством – коха́ти пти́цю; рыболовством – риба́лити; садоводством – ходи́ти коло садкі́в, коха́ти садки́; свиневодством – розво́дити свине́й; скотоводством – скота́рити, коха́ти худо́бу; хлебопашеством, земледелием – коло землі́, коло хлі́ба ходи́ти, хліборо́бити, рільни́чити, працюва́ти коло землі́; хозяйством – господарюва́ти; сельским хозяйством – працюва́ти, ходи́ти коло сільсько́го господа́рства. • -ма́ться, -ня́ться гончарством, кузнечеством, плотничеством, портняженьем, сапожничеством и т. д. – ганчарюва́ти, ковалюва́ти, столярува́ти, кравцюва́ти, шевцюва́ти и т. д., сов. взя́тися до ганчарюва́ння, до кова́льства, до столя́рства, до кравцюва́ння, до шевцюва́ння и т. д. -ться лечением, перепиской – лікува́ти, перепи́сувати, (на пиш. машинке) друкува́ти, сов. взя́тися (поча́ти, ста́ти) лікува́ти, перепи́сувати, взя́тися до лікува́ння, до перепи́сування. • -ться куплей, продажей чего – купува́ти, продава́ти що. • -ться сплетнями – плеска́ти, плітки́ розво́дити. • -ться доносами – вика́зувати на ко́го, доно́сити на ко́го, сов. ста́ти вика́зувати, доно́сити на ко́го. • -ться грабежом, воровством – грабува́ти, злодія́чити (злодіюва́ти, кра́сти). • -ться спекуляцией, контрабандой – спекулюва́ти, пачкарюва́ти. • -ться изучением, исследованием (изысканием) чего – студіюва́ти, дослі́джувати що, сов. узя́тися до студіюва́ння, до дослі́джування чого́. • -ться писанием стихов – віршува́ти. • -ться математикой, географией – а) (изучать) студіюва́ти матема́тику, геогра́фію; б) (учить) учи́ти матема́тику, геогра́фію. • -ться частными уроками – дава́ти прива́тні ле́кції. • -ться уроками (учить) – учи́ти ле́кції. • -ться чем (учиться) – учи́тися чого́. • -ня́лся историей – взя́вся учи́ти істо́рію, узя́вся до істо́рії. • -ться с кем – а) (учить кого) учи́ти, навча́ти кого́ чого́ (істо́рії, матема́тики); б) (совместно) учи́тися вку́пі (ра́зом) з ким. • -ться кем – а) (развлекать кого) забавля́ти кого́. • -ми́сь гостями – заба́в, поба́в го́сті (госте́й); б) заходи́тися коло ко́го. • Доктор -ня́лся больным, пациентом – лі́кар заходи́вся коло хо́рого, коло паціє́нта. • -ться едой, чтением (увлечься) – захо́плюватися, захопи́тися ї́жею, чита́нням. • -ться делом – працюва́ти. • -ться пустяками – марнува́ти час на дурни́ці. • -ться ничегонеделанием – справля́ти гу́льки, (сидя) си́дні, (лёжа) ле́жні. • -ться в учреждении – працюва́ти в устано́ві. • -ться в военном комиссариате – працюва́ти у військо́вому комісарія́ті. • Целый день -юсь чтением, шитьём, хозяйством и т. п. – уве́сь день чита́ю, ши́ю, хазяїну́ю, господарю́ю. • -ться своими делами – роби́ти свої́ спра́ви, пильнува́ти свої́х справ, по́ратися коло свої́х справ. • Ничем не -ться кроме… – нічо́го не роби́ти, опрі́ч…, нія́кої робо́ти не ма́ти, опрі́ч… • Нужно -маться – тре́ба працюва́ти, (учиться) учи́тися. • Мы -емся в школе с девяти до двух часов дня – ми учимо́сь у шко́лі з дев’я́тої до дру́гої годи́ни дня. • Давайте -мё́мся делом, пением, музыкой и т. д. – ну́мо до пра́ці, до спі́вів, до музи́ки. • -ться чем с любовью, ревностно – коха́тися в чо́му, упада́ти за чим. [Ду́же коха́вся в садівни́цтві. Ми почали́ вчи́тись од за́хідніх наро́дів, ні́мців, то-що, які са́ме тоді́ ду́же почали́ за нау́кою впада́ти (Єфр.)]. • -ться собой – чепури́тися, дба́ти про свою́ вро́ду. |
| Зао́чный – зао́чний, поза́о́чний, поза́ві́чний. [Та ще хоч-би ла́йка була́ нао́чна, а то-ж зао́чна (Мова)]. • -ный приговор – позаві́чний (позао́чний) при́суд. • -ное оскорбление – позао́чна обра́за. • -ный вуз – зао́чний виш. [Зао́чний педагогі́чний виш (Харків)]. |
| Запи́сываться, записа́ться –
1) страд. з. запи́суватися, бу́ти запи́саним, позапи́суваним, спи́суватися, бу́ти спи́саним, поспи́суваним; 2) писа́тися, запи́суватися, записа́тися, впи́суватися, вписа́тися, (о многих) пописа́тися, позапи́суватися, повпи́суватися куди́, в що. [Писа́тися в наро́дню спі́лку (Круш.). В дружи́ну що-найкра́щі лю́ди впи́сувались (Куліш)]. • -ваться в число казаков, купцов, в союз – писа́тися (запи́суватися) в козаки́, в купці́ (крамарі́), в спі́лку, то-що. • -са́ться у кого (при посещении) – розписа́тися, підписа́тися де; 3) (засидеться за письмом) запи́суватися, записа́тися. |
| И, союз – і, й (й после гласной, но не после паузы и не пред неудобопроизн. сочетан. согласных), (диал.) а, (да) та (диал. да). [І ві́тер не ві́є, і со́нце не грі́є (Пісня). Оме́лько Кайда́ш сиді́в у пові́тці на осло́ні й майструва́в (Н.-Лев.). Ста́ла ї́сти й пи́ти (Шевч.). Він а я – це-ж не те са́ме (Крим.). Мина́ли роки́, збі́льшуючи той мур, що стоя́в межи дворо́м а село́м (Коцюб.). За то́ком ішо́в садо́к – вели́кий та розкі́шний (Свидн.)]. • Огонь и вода – ого́нь і вода́. • Отец и мать – ба́тько й ма́ти. • От моря и до моря – від мо́ря й до мо́ря. • Весёлый и радостный – весе́лий і ра́дісний, весе́лий та ра́дісний. • Эта река широка и глубока – ця рі́чка широ́ка й (та) глибо́ка. • Вот и – ось і. [Ось і дуб той кучеря́вий (Шевч.)]. • Да и – та і (й). [Обіця́вся верну́тися, та, ма́буть, і зги́нув (Шевч.). А їй, звича́йне ді́ло, і ві́ри своє́ї жа́лко, та й ро́дичів, батькі́в, то-що (М. Лев.)]. • И кто бы мог предполагать – і хто-б міг ду́мати. • И я это знаю – і я це зна́ю. • И не богат, да тороват – і не бага́тий, та ще́дрий. • И благоразумные иногда ошибаются – і розу́мні (лю́ди) ча́сом помиля́ються. • И хотел бы, да не могу – і хті́в-би, та не мо́жу. • Мы и пошли, да нас не пустили – ми й пішли́ (були́), та нас не пу́щено. • И не пытайся, всё равно ничего не выйдет – і не спи́туйся (не про́буй), одна́ково нічо́го не ви́йде. • И молода, и хороша, и богата – і молода́, і хоро́ша, і бага́та. • Но и – ба й, але́ й. • Он не только глуп, но и зол – він не ті́льки дурни́й, ба й злий (але́ й злий). |
| Иждиве́ние – (расход, издержки) кошт (-ту), на́кла́д (-ду); (содержание) уде́ржання, утри́мання, де́рживо. [Хрест я вже свої́м ко́штом поста́влю (Свидн.)]. • Книга издана нашим -нием – кни́га ви́дана на́шим ко́штом, на́шим на́кладом. • Состоять, быть на -нии у кого – бу́ти на уде́ржанні (на утри́манні, на де́рживі) у ко́го. [Ма́ти жи́ве на його́ де́рживі (Сл. Гр.)]. • Народное -ние – лю́дський хліб. [(Го́род Смоле́нське) кня́жого му́жа з дружи́ною, чи то-б намі́сника кня́жого до се́бе на лю́дський хліб прийня́в (Куліш)]. |
| Избавляться, избавиться – (спасаться) визволя́тися, ви́зволитися від чо́го и з чо́го, відзволя́тися, відзво́литися від чо́го, ря[а]тува́тися, виря[а]то́вуватися, ви́ря[а]туватися з чо́го, (зап.) вибавля́тися, ви́бавитися з чо́го, (диал.) (о)слибоня́тися, (о)слобони́тися від чо́го, (лишаться) позбавля́тися, позба́витися чого́, (отделываться) збува́тися, збу́тися и позбува́тися, позбу́тися кого́, чого́, збува́ти, збу́ти кого́, що, відбува́тися, відбу́тися від чо́го, відмага́тися, відмогти́ся від ко́го, від чо́го, (с трудом) спе́катися, зди́хатися кого́, чого́, зди́хати кого́, що. • -виться от наказания – відзволи́тися, відмогти́ся від ка́ри. [Він од уся́кої ка́ри відмо́жеться, як оте́ прока́же (Г. Барв.)]. • -виться от опасности, от смерти – ви́зволитися, ви́ря[а]туватися, ви́бавитися з небезпе́ки, від сме́рти. [Ле́две ви́рятувався од види́мої сме́рти (Грінч.)]. • -виться от оков рабства – збу́тися кайда́нів нево́лі, ви́зволитися з кайда́нів, з нево́лі. • -виться от греха – ви́зволитися від гріха́, відкупи́тися, (диал.) скупи́тися гріха́. • -виться от беды, от напасти, от неприятностей, беспокойства и т. п. – збу́тися, позбу́тися, спе́катися, зди́хатися, позба́витися, біди́ (ли́ха), напа́сти, при́кростей, кло́поту, збу́ти, зди́хати біду́ (ли́хо), напа́сть, при́крості, кло́піт, ви́бавитися з біди́ (з ли́ха), з напа́сти, з при́кростей, з кло́поту, відбу́тися, (диал.) (о)слобони́тися від біди́ (від ли́ха) від напа́сти, від при́кростей, від кло́поту, то-що. [Збу́вся та́то кло́поту: жи́то змолоти́в і гро́ші пропи́в (Номис). Щоб позбу́тися ха́лепи, пого́нич ху́тко погна́в ко́ні (Крим.). Не спе́каєшся ха́лепи (Крим.). Не зди́хався біди́ (Н.-Лев.). Я́кось-то так обору́дується, що я і з ли́ха ви́бавлюсь і свого́ покушту́ю (М. Вовч.). Вона́ прийшла́, щоб ті́льки відбу́тись від лю́дського наріка́ння (Н.-Лев.)]. • -виться от своих недугов – ви́зволитися від свої́х неду́г (неду́гів), позбу́тися, позба́витися свої́х неду́г (неду́гів). • -виться от горя, печали, тяжёлых мыслей (дум) и т. п. – збу́тися и позбу́тися го́ря, сму́тку, важки́х думо́к, збу́ти го́ре, сму́ток, важкі́ думки́ і т. п. [Але́ за́раз-же схоті́лося збу́тися ціє́ї ду́мки, цього́ важко́го почува́ння (Грінч.). Не збу́ду сму́тку, ані вдень, ні вночі́ (Чуб. V)]. • -виться от непрошенных гостей – спе́катися, зди́хатися, збу́тися, збу́ти непро́ханих госте́й. • Он не знает, как и -виться от своих кредиторов – він не знає́, як і збу́тися (и збу́ти), зди́хатися, спе́катися свої́х кредито́рів. • Как бы мне от него (от нее) -виться – я́к-би мені́ його́ (її́) спе́катися, зди́хатися (и зди́хати), збу́тися и збу́ти. [Коли́ ми їх зди́хаємось! (Сл. Левч.). Цар посила́є їх в таку́ непе́вну війну́, аби́ збу́тися їх (Л. Укр.). Він ще й рад бу́де збу́ти нас, щоб тут йому́ своя́ во́ля була́ (Квітка)]. • Никак не -вимся от мух – нія́к не спе́каємся (не зведемо́ся) мух. |
| Извлече́ние –
1) (действие), см. Извлека́ние; 2) -ние из книги рукописи, доклада и т. п. – ви́тяг (-гу), ви́пис (-су), ви́писка, ви́їмка з кни́ги, з руко́пису, з до́повіди то-що. [Ви́писи (ви́писки) з стари́х літо́писів (Київ). По́дано й ви́їмки з обо́х части́н ціє́ї рукопи́сної збі́рки (Крим.). Ви́друкувано ви́тяг з до́сліду ки́ївської жандарме́рії (Доман.)]; 3) матем. -ние корней – добува́ння ко́ренів. |
| Изгна́ние – виганя́ння, зганя́ння, проганя́ння, оконч. ви́гна́ння, ви́гін (-гону), зігна́ння, прогна́ння кого́ зві́дки. • -ние кого (из пределов республики и т. п.), юрид. – ви́гна́ння кого́ (за ме́жі респу́бліки, то-що), (стар.) вивола́ння, банітува́ння кого́, бані́ція. [Неха́й у Рим з вигна́ння Пу́блій Ці́ммер верта́ється нега́йно (Куліш). Та геть її́ в пусти́ню, на вигна́ння (Л. Укр.). Просту́пників кара́ли прогна́нням з кра́ю (Павлик). Бі́смарковці заду́мали ва́рварський ви́гін з Позна́ня поля́ків (Н.-Лен.). Тим, хто перехо́вував вивола́нця, або́ дава́в йому́ яки́йсь поряту́нок, Стату́т погро́жував теж вивола́нням (Ор. Левиц.)]. • -ние временное, вечное – ви́гна́ння тимчасо́ве, дові́чне, (стар.) доживо́тне. • Осудить кого на -ние – засуди́ти кого́ на ви́гна́ння, (стар.) на вивола́ння, на бані́цію, присуди́ти бані́цію кому́. • Жить в -нии – жи́ти на ви́гна́нні, жи́ти вигна́нцем, (стар.) вивола́нцем, бані́тою. • -ние плода – зігна́ння, стра́чення пло́ду, дити́ни, (зародыша) за́родку. |
| Издава́ть, изда́ть –
1) (звук) видава́ти, ви́дати зв[г]ук, гуча́ти; см. Звуча́ть; (о струне) брині́ти, забрині́ти; (жалобные звуки) квили́ти, проквиля́ти, виквиля́ти, заквили́ти, ски́глити, заски́глити. [Струна́ брини́ть. Щоб бараба́ни та не вибива́ли, щоб і пища́лочки та не виквиля́ли (Пісня). Ча́йка ски́глить, літа́ючи, мов за ді́тьми пла́че (Шевч.)]. • -ть крик – крича́ти, скри́кнути, (редко, зап.) ви́дати, пусти́ти крик. [Тож душа́, виліта́ючи з ті́ла, сме́ртний ви́дала крик (Л. Укр.). Ой! – Ната́ля пусти́ла дзвінки́й триво́жний крик (Васильч.)]. • -ва́ть сильный крик, вопль – кри́ком крича́ти. • -ва́ть шорох – шаруді́ти; см. Шурша́ть. -ва́ть запах, благоухание – па́х(ну)ти, душі́ти; видиха́ти, (редко) видава́ти, випуска́ти па́хощі, ди́хати цві́том; срвн. Благоуха́ть, Па́хнуть. -ва́ть более сильный аромат (запах) – па́хнути запашні́ше, міцні́ше. [Виногра́д зацві́в і ди́ше лю́бим свої́м цві́том (Св. П.). Па́хла трава́ запашні́ше (Грінч.)]; 2) (книгу, газету и т. п.) видава́ти, ви́дати (кни́гу, часо́пис (газе́ту), то-що). • -ть закон – видава́ти, ви́дати зако́н. • -ть на чей счёт, на чьи средства – видава́ти, ви́дати чиї́м ко́штом, чиї́м на́кладом. • Автор -да́л книгу на свой счёт – а́втор ви́дав кни́гу свої́м ко́штом. • И́зданный – ви́даний. |
| Исключа́ть, исключи́ть – виключа́ти, ви́ключити, вилуча́ти, ви́лучити кого́, що з чо́го и від чо́го, вийма́ти, ви́йняти що з чо́го, (о мн.) повиключа́ти, повилуча́ти, повийма́ти. [Не плати́в гро́шей, ви́ключили його́ з мере́жі абоне́нтів (Крим.). Патріоти́зм та інтернаціона́льна іде́я зо́всім не вилуча́ють оди́н дру́гого (Грінч.). Заборо́нено всю украї́нську пре́су, не вийма́ючи на́віть спеція́льних, науко́вих то-що о́рганів (Єфр.)]. • -ча́ть из общего порядка – виключа́ти з зага́льного поря́дку. • -ча́ть из правила – вийма́ти з пра́вила. • -ча́ть из партии – виключа́ти з па́ртії. • -ча́ть из собрания – видаля́ти із збо́рів. • -ча́ть из списков – виключа́ти, випи́сувати з реє́стрів. • -чать из счёта – вирахо́вувати, вилуча́ти з раху́нку. • -чи́ть из учебного заведения – ви́ключити з шко́ли, з шкі́льної устано́ви. • -чи́ть из (членов) общества – ви́лучити з громадя́н. • Это -чи́ть! – це ви́лучити! це не в число́! • Исключё́нный – ви́ключений, ви́лучений, ви́йнятий, (прил.) виметни́й. [Нема́ й одніє́ї ха́ти виметно́ї од коро́сти (Переясл.)]. • Это -чено́! – це річ ви́ключена! це неможли́во! • Исключа́емый – виклю́чуваний, вилу́чуваний. • Исключа́я – виключа́ючи, вилуча́ючи, вийма́ючи, ви́мкнувши; как нар. см. Кро́ме. |
| Исче́рпывать, исчерпа́ть –
1) (воду, жидкость, силы, деньги и т. п.) виче́рпувати, ви́черпати, вибира́ти, ви́брати, (о мн.) повиче́рпувати, повибира́ти що зві́дки, з чо́го. [Ой у бро́ду беру́ во́ду, не ви́беру до́ дна (Метл.). Похо́ди си́лу з йо́го усю́ ви́брали (М. Вовч.)]. • Я -па́л все деньги в банке, все кредиты – я ви́брав усі́ гро́ші з ба́нку, ви́брав (ви́черпав) усі́ креди́ти; 2) (в перен. знач.: сведения, материалы, вопрос и т. п.) виче́рпувати, ви́черпати що (відо́мості, матерія́ли, пита́ння (спра́ву), то-що). [Вона́ (стаття́) не виче́рпує націона́льного пита́ння (Грінч.). Не претенду́ючи на те, щоб по́вно і всіма́ сторона́ми (во всех отношениях) ви́черпати цей матерія́л (Єфр.). Ма́ло не зо́всім виче́рпують характери́стику цього́ пое́та (Ніков.)]. • -па́ть ссужая – ви́позичити що (гро́ші). • Исче́рпываемый – виче́рпуваний. • Исче́рпанный – ви́черпаний; ви́браний. • Вопрос -пан – спра́ву ви́черпано. • Кредиты -паны – креди́ти ви́черпано, ви́брано. • Исче́рпывающий – (прич.) той, що виче́рпує; (как прил.) ви́черпни́й, виче́рпливий. • -щий ответ – ви́черпна́ ві́дповідь. • -щие данные – виче́рпні́ да́ні. |
| Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)]. • Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)]. • Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти? • Как велик? – яки́й завбі́льшки? • Как вы говорите? – як ка́жете? • Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)? • Как дорого? – чи до́рого? по чо́му? • Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́? • Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко? • Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)]. • Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти? • Как именно? – як са́ме? • Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь? • Как? как? (при переспрашив.) – що? що? • Как много? – як бага́то? як забага́то? • Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна? • Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не? • Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете? • Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти? • Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці? • Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)? • Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так? • Как так? – я́к то? через що́? я́к то так? • Как таки так? – як таки́ так? • Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)]; 2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)]. • А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́! • Вот как! – о́сь як, о́н як! • Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)]. • Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)]. • Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні. • Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)]. • Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)]. • Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)]. • Да как не – я́к не, я́к-же не. • Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)]. • Как же! • А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)]. • Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)]. • Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)]. • Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)]. • Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)]. • Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)]. • Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють]. • Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)]. • Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)]. • Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де. • Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)]. • Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)]. • Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)]; 3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)]. • Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)]. • Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)]. • Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний. • Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́. • Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на]. • Как есть все – чи́сто всі, геть усі́. • Как живой – як живи́й, як живі́сінький. • Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)]. • Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)]. • Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло]. • Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше. • Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться). • Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь. • Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)]. • Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)]. • Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма. • Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)]. • Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)]; 4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)]. • Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь. • Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й. • Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)]. • Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то. • Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)]. • Как-либо – а) см. Как-нибудь; б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь. • Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)]. • Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)]. • Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. • Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)]. • Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)]. • Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі. • Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.). Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)]. • Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)]. • Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]. • Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)]. • Так – как (причин.), см. Так; 5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)]. • А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)]. • Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)]. • Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)]. • Между тем как… – тим ча́сом як… • Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)]. • Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)]. • Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)]. • С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як. • Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)]. • Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)]. • Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не; 6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)]. • Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)]. • Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)]. |
| Кре́пость, Крепь –
1) (состояние) міць (р. мо́ци), крі́пость (-сти), (пров.) креп (-пу); (прочность) мі́цність, міцнота́, кріпота́, де́ржа́ва, де́ржаво. [Яка́сь незвича́йна смі́ливість і духо́ва міць (Мирний). Мо́же вже си́лу й крі́пость ісходи́в? (М. Вовч.). Мій син таки́ був здорове́нький і креп був у рука́х у йо́го, роби́ти не боя́вся він (Катеринославщ.). Для мі́цности заши́то дві́чі (Конгр. п.). Для кріпоти́ ро́блять стрі́хи над ти́ном, щоб дощ не набива́в (Дінщина). Тре́ба взя́ти до́шку товсті́шу, бо з оціє́ю тонко́ю держа́ви не бу́де: нія́кого пу́тнього гвіздка́ заб’є́ш (Звин.). Старі́ до́шки, – нема́ в їх де́ржави (Звин.)]. • -пость постройки, здоровья, вина и т. п. – мі́цність, крі́пкість (-ости) буді́влі, здоро́в’я, вина́ то-що; 2) (укрепление) форте́ця, за́мок, (стар.) крі́пость (-сти), тверди́ня; 3) купчая -пость, юрид. – ку́пча (р. -чі и -чої), ку́пчий лист (за́пис). • Закладная -пость – заставна́ (-но́ї), заставни́й лист. |
| Кро́шево – (крошеная зелень для борща, супа) за́кришка. [За́кришка – бутви́ння, що кри́шать у борщ: петру́шка, цибу́ля, кріп, то-що (Свидн.)]. |
| Ли и ль, союз – чи (ставится впереди вопроса); (при усиленном вопросе, сомнении) чи-ж, чи то, чи то-ж, а чи; (в вопрос. предл. после отриц. ещё) хіба́ (разве). [Турбо́тно дожида́ли, чи не оду́жає Мару́ся (Грінч.). Чи ви́нна-ж (да виновата ли) голу́бка, що го́луба лю́бить? Чи ви́нен той го́луб, що со́кіл уби́в? (Шенч.). Адже́ вода́ позалива́ла всі закапе́лки, – чи то-ж ви́беруть її́ зві́дти? (Грінч.)]. • Дома ли он? – чи він (у)до́ма? чи (в)до́ма він? • Скоро ли он приедет? – чи ско́ро він приї́де? • Правду ли вы говорите? – чи ви пра́вду ка́жете? • Будет ли этому конец, или не будет? – чи бу́де цьому́ край, чи не бу́де? • Не лучше ли без детей? – чи не кра́ще без діте́й? (с оттенком сомнения) без діте́й чи не кра́ще? • Доживём ли до того? – чи доживе́мо́ до то́го? (с сомнением) мо́же до то́го чи й доживе́мо́. • Не всё ли равно? – чи-ж не одна́ково? Хіба́ не одна́ково? • Я ль не молодец? – чи-ж я не коза́к? • Так ли? – а чи так воно́? • Ой ли?! – ов! овва́! [«Перевели́ся тепе́р ри́царі в Січі́.» – «Овва́!» – гукну́в тут на всю світли́цю Кири́ло Тур (Куліш)]. • Что ли; ну ли – чи що. [Що він там чорті́в слі́пить, чи що? (Номис)]. • Да ну ли, иди уже! — та ну-бо йди вже, чи що! • Ли — ли – чи — чи, чи — а чи, чи — чи то, чи то — чи, чи то — чи то. [Чи жать, чи не жать, а сі́яти тре́ба (Шевч.). На що він морга́є, – чи на мої́ во́ли, а чи на коро́ви, чи на моє́ бі́ле ли́чко, чи на чо́рні бро́ви (Гнід.). Бу́дьмо скрізь украї́нцями – чи то в свої́й ха́ті, чи в чужі́й, чи то в своє́му кра́ї, чи на чужині́ (Коцюб.). Чи то летя́ть над мі́стом лі́тні хмари́ни, чи то змага́ється з нічни́ми су́тінками бліди́й світа́нок листопа́ду, а чи со́нце спада́є в імлу́ затишно́ї доли́ни (М. Зеров)]. • Тот ли, другой ли – чи той, чи (хто, хтось) и́нший. • Близко ли, далеко ли – чи бли́зько, чи дале́ко. • Так ли, не так ли, – мне безразлично – чи так, чи не так, – мені́ ба́йдуже. |
| Льнуть к кому –
1) горну́тися, пригорта́тися, тули́тися, хили́тися, ли́пнути, (ласкаться) ла́ститися, ла́щитися до ко́го. [Коли́-б літа́ верну́лися, то-б і хло́пці горну́лися (Номис). Оце́ тобі́, горо́бчику, так не вчись, до чужо́ї голу́боньки не тули́сь! (Гліб.). Всі йо́го лю́блять, всі до йо́го ли́пнуть (Котл.). Хи́ляться до тих, хто значні́ший (Крим.)]. • -нуть всей душою – душе́ю горну́тися. [Горну́вся до них душе́ю (Єфр.)]. • Язычком то берёт, а к делу не -нёт – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на балаба́йці (Приказка); 2) (назойливо приставать) пристава́ти, прилипа́ти, ли́пнути, в’я́знути. [Одну́ поки́нув та до дру́гої ли́пнеш? (Єфр.)]. • -нёт, как банный лист – в’я́зне, як ше́вська смола́. |
| Москоти́льный – корі́нний, перчи́стий, мушкаті́льний. • -ный товар – корі́нний (перчи́стий) крам (-му), (диал.) пе́рчики (-ків). [Торгу́є вся́кими пе́рчиками: гвозди́чками, калгано́м, то-що (Звин.)]. • -ный ряд – корі́нні крамни́ці. |
| Мы́слимый – мисли́мий, ду́маний, га́даний; уя́вний; можли́вий. • -мая вещь – мисли́ма річ, можли́ва річ, поду́мана річ. [Чи-ж то мисли́ма річ пра́вити такі́ гро́ші за пі́дсвинка? (Звин.). А то-ж поду́мана річ, аби́ мужи́к не крав? (Стефан.)]. |
| Наруше́ние – пору́шування, лама́ння, оконч. пору́шення, (редко пору́ха), злама́ння, полама́ння чого́, (преступание) переступа́ння, оконч. пересту́плення, пере́ступ (-пу) чого́ и через що; (расстраивание, прерывание) зру́шування, розбива́ння, перебива́ння, збива́ння, руйнува́ння, оконч. зру́шення, розбиття́, перебиття́ (-ття́), зруйнува́ння чого́; срв. Наруша́ть. [Пору́шення зако́ну приро́ди (Наш). Наклика́є гнів на тих, то-б насмі́лився вчини́ти хоч малу́ пору́ху її́ оста́нньої во́лі (Ор. Левиц.). Лама́ння умо́ви з ляха́ми (Куліш). Лама́ння прав украї́нської на́ції (Грінч.). Злама́ння при́сяги (Л. Укр.)]. • -ние владения – пору́шування (пору́шення) володі́ння (посіда́ння). • -ние должностной тайны – пору́шування (пору́шення) службо́вої таємни́ці. • -ние закона – лама́ння (злама́ння), пору́шування (пору́шення), пересту́па́ння (пере́ступ) зако́ну, пересту́пство, (преступление) пере́ступ. [Що ти гріхи́ мої́ перебира́єш, пере́ступу дошу́куєшся грі́зно? (Куліш)]. • -ние обязательного постановления – пору́шування (пору́шення) обов’язко́вої постано́ви. • -ние порядка, см. Поря́док 2. • -ние слова – лама́ння (злама́ння), пору́шування (пору́шення) сло́ва. • В -ние слова – лама́ючи (злама́вши), пору́шуючи (пору́шивши) сло́во. |
| Наста́ивать, настоя́ть –
1) (жидкость) насто́ювати, насто́яти що на чо́му. [Горі́лку на калгані́ насто́юю (Канівщ.)]; 2) (наживать стояньем, достаиваться до чего) насто́ювати, насто́яти, висто́ювати, ви́стояти що, досто́юватися, досто́ятися чого́ и до чо́го, досто́ювати, досто́яти до чо́го. • -ять противного ветру – досто́ятися (су)проти́вного ві́тру; 3) (стоять на своём) стоя́ти на чо́му, обсто́ювати за чим, що и (редко) за що, обсто́яти за чим и що, обстава́ти за чим и за що, (реже) насто́ювати, насто́яти на чо́му, (редко) усто́ювати за що, настава́ти, (усиленно просить, требовать, подчеркивать) наполяга́ти, наполягти́ на що, наляга́ти, налягти́ на що и (редко) на чо́му, напосіда́ти, напосі́сти на що, (добиваться) домага́тися, домогти́ся, допомина́тися, допевня́тися, допе́внитися чого́, намага́тися, намогти́ся, (твердить своё) пра́вити своє́, (вульг.) товкти́ своє́, (делать по-своему) поверта́ти, поверну́ти на своє́. [А ви не так гада́єте? на свої́м стоїте́? (Крим.). Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). «Тре́ба так зроби́ти, щоб схоті́в», – обсто́ював за своє́ Рябче́нко (Грінч.). Че́мберлен обсто́ював у пала́ті грома́д, щоб Ге́ндерсон дав ві́дповідь на запита́ння (Пр. Правда). Вона́ все́ всто́ювала, щоб Терле́цька дала́ Оле́сі бага́то гусе́й (Н.-Лев.). «Чому́-ж Яри́на не чергу́ється з тобо́ю?» – настава́ла Ю́зя (Л. Укр.). Ді́вчинка наполяга́ла (-вала на том, чтобы) ви́нищити квітки́ (М. Вовч.). А я все наполяга́ю: «скажи́ та скажи́!» (М. Вовч.). «Дава́й хлі́ба!» – наляга́в упе́рто Бо́вдур (Франко). Стари́й поча́в був наляга́ти, щоб… (Кониськ.). Домага́ється, щоб було́ так, як він хо́че (Київщ.). Я на з’ї́зді допомина́вся, але не підтри́мано мене́ (Київщ.). «Ми приї́демо» – допомина́лася сва́ха (Н.-Лев.). Я таки́ допе́внюся свого́ (М. Грінч.). Жі́нка намага́лася, щоб Про́кіп ночува́в до́ма (Коцюб.). Він намі́гся, щоб я одягну́вся в його́ ху́тра (Корол.). Оле́ся й собі́ намогла́ся ї́хати (-яла на том, что поедет) на по́ле (Н.-Лев.). Я вже чого́ їй не каза́в, – не йме́ться, своє́ пра́вить (Кониськ.)]. • Он -вает, -я́л на своём – він стої́ть на своє́му, він домага́ється (допомина́ється) свого́, він наляга́є на своє́, він обсто́ює своє́, він домі́гся (допе́внився) свого́, він поверну́в на своє́. [Газі́с заспоко́їв ха́на і таки́ поверну́в на своє́ (Леонт.)]. • Он -вает, -я́л, на своём требовании – він обсто́ює свою́ вимо́гу, він обстає́ за свої́м, він стої́ть на своє́му, він пра́вить своє, він обсто́яв свою́ ви́могу, він домі́гся того́, чо́го вимага́в (на чо́му настава́в), він допе́внився свого́ жада́ння, він свого́ жада́ння діп’я́в, (фамил.) він свого́ то́ргу доби́в; 4) см. Настоя́ть 2 и 3. • Насто́енный – насто́яний. • -ная водка – насто́яна горі́лка, насто́янка (шутл.) моче́на (-ної); срв. Насто́йка 2. [Бу́дем моче́ну пи́ти (Квітка)]. • Насто́янный – насто́яний, ви́стояний. -ться – 1) (о жидкости) насто́юватися, насто́ятися, натяга́ти(ся), натяг(ну́)ти(ся); бу́ти насто́юваним, насто́яним. [Чай до́бре насто́юється Київ). Вишні́вка насто́ялася (Брацл.). Звари́ла сливо́к, та ще не натягну́лось до́бре (Київщ.). Поста́вте чай на самова́р, неха́й натя́гне (Київ.)]; 2) см. Наста́ивать 3. • На этом -ется в сферах – на цьо́му стоя́ть (за цим обсто́юють или обстаю́ть) у сфе́рах (у ви́щих ко́лах); 3) (вдоволь) насто́юватися, насто́ятися, попосто́яти, висто́юватися, ви́стоятися, (о мног.) понасто́юватися, повисто́юватися. [Ми сього́дні в че́рзі насто́ялися до́бре (Київ). До́бре, що пе́рша прийшла́, а то-б попосто́яла (Г. Барв.). Ві́вці, ви́стоявшись за день, іду́ть шви́дко (Основа 1862)]. • Настоя́вшийся (о жидкости) – (до́бре) насто́яний, ви́стояний, натя́глий. |
| Нача́льник – нача́льник; (заведующий, председатель, предводитель) голова́; (старшой, шеф) старши́й (-шо́го); (власть имущий) зве́рхник. [Ти чув, що говори́в оту́т нача́льник? (Л. Укр.). Та то-ж посла́в намі́сник, нача́льник ваш (Грінч.). Чолові́к, що ма́ла його́ бі́льша части́на (козакі́в) собі́ за го́лову; закли́кав сього́ ново́го зве́рхника Зборо́вський у свій курі́нь (Куліш). Хто тебе́ наста́вив старши́м над на́ми? (Брацл.)]. • -ник гарнизона – нача́льник зало́ги. • Земский -ник – зе́мський (-кого) (нача́льник). [Хіба́ йому́ зе́мський не ви́бив зу́ба? (Коцюб.)]. • Караульный -ник – нача́льник сторо́жі. • Непосредственный (прямой), низший -ник – безпосере́дній, ни́жчий нача́льник. • -ник отделения – нача́льник (голова́) ві́дділу. • -ник связи, снабжения – нача́льник зв’язку́, постача́ння. • -ник станции – нача́льник ста́нції. • -ник школы – нача́льник (заві́дувач) шко́ли. • -ник штаба – нача́льник шта́бу. • Отношения между -ком и подчинённым – відно́сини (по)між нача́льником і підле́глим (підвла́дним), відно́сини ста́ршого до підле́глого (підвла́дного). • Быть -ком – бу́ти нача́льником (за нача́льника и т. п.); см. ещё Нача́льствовать 2. |
| Начина́ть, нача́ть –
1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки). |
| Неуже́ли, нрч. – невже́, (усилит.) невже́-ж, чи вже́-ж, чи вже́ (таки), чи то́-ж, (разве) хіба́, чи-ж; (в самом деле?) спра́вді?, (диал.: ну?) йо? [Невже́ не ки́нем ми й тепе́р свій сон глибо́кий? (Самійл.). Невже́ боя́тися кого́ сина́м Черво́ного Теро́ру? (Сосюра). Через що воно́ так? невже́-ж через те, що?.. (Крим.) Чи вже-ж ти мене́ забу́ла? (Рудан.). Чи вже-ж і він мене́ не оборо́нить? (Грінч.). Чи вже́ таки не розва́жусь я? (М. Вовч.). Чи то-ж вони́ там, у Ки́їві то́му, всі та́кі? (Київщ.). Хіба́ таки́ спра́вді він приїзди́в? (Сл. Ум.). Чи-ж мо́жна (чи мо́жна-ж) таке́ каза́ти? (Канівщ.). Чи-ж ви́ходу нема́? (Франко). Щось хоті́в сказа́ти та й не зміг, а ті́льки, силку́ючись, ле́две-ле́две промо́вив: «йо?» (Квітка). Страше́нно здивува́в (хло́пця), сказа́вши, що вмі́є поши́ти чо́боти. – «Йо поши́єте?» – спита́вся диву́ючись хло́пець (Грінч.)]. • Да -ли? • -ли же? – (та) невже́? та невже́-ж? хіба́-ж? та хіба́-ж?, (только в ответе, диал.) але́? [Невже́-ж (хіба́-ж) ви не чу́ли? (Київщ.). Та невже́-ж та Украї́на ще для ме́не не чужа́? (Франко). «Пі́де за́між за ньо́го!» – «Але́?» (Липовеч.)]. |
| Нико́й. Нико́им образом – жа́дним (нія́ким) спо́собом (чи́ном, по́бутом, ро́бом), (ні) жа́дною мі́рою; срв. Ника́к 1. • Ни в ко́ем случае – в жа́дном ра́зі, ні в я́кому ра́зі, (никогда) (ні) зро́ду-(з)ві́ку. [Щоб з нату́ри своє́ї лю́ди були́ лихі́, – ні в я́кому ра́зі! (Кінець Неволі). «Чи то-ж пусти́ти з рук таки́й шмато́к землі́?» – «Ні зро́ду зві́ку!» (Грінч.)]. |
| Нрав –
1) (характер) вда́ча, (натура) нату́ра, (норов) но́ров (-ва) и (мн.) но́рови́ (-ві́в); (у животных) нату́ра; срв. Но́ров 2. [Ти-ж зна́єш мою́ вда́чу; нія́к не вси́дю, щоб не поговори́ти з ким (Васильч.). Хоч і царе́м зро́биться, одна́ково своє́ї вда́чі не позбу́деться (Крим.). Пангло́с був ора́кулом до́му, і мали́й Канді́д слу́хав його́ ле́кції з по́вним дові́р’ям, власти́вим ві́кові і вда́чі (Кандід). То вже в ме́не така́ нату́ра, щоб з усьо́го кепкува́ти (Брацл.). З лю́тим та скаже́ним но́ровом (люди́на) (Яворн.). Та й но́рови-ж у те́бе! (Н.-Лев.). А в йо́го но́рови такі́ става́ли, що от було́ приче́питься до ра́тника яко́гось, та й ві́зьме вб’є (Крим.)]. • Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав – буйна́, весе́ла, гаря́ча (палахка́, запальна́, запа́льчаста), ла́гідна (суми́рна), крута́ (суво́ра), ти́ха (ми́рна, спокі́йна) вда́ча. • -вом какой, -ва какого – на вда́чу яки́й, (реже) вда́чі яко́ї. [Ва́ська була́ на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)]. • Крутого -ва – крути́й (-та, -те, -ті) или суво́рий (-ра, -ре, -рі) на вда́чу, круто́ї (суво́рої) вда́чі. • -вом хорош, да норовом негож – на вда́чу добря́чий, та но́ров леда́чий. • Нрав на нрав не приходится – вда́ча на вда́чу (но́ров на но́ров) не при́йдеться. • Моему -ву не препятствуй – нату́ру мою́ не спиня́й; мої́й нату́рі доро́гу не заступа́й; (иногда) гуля́й душа́ без кунтуша́! • У оленя нрав кроткий – оле́нь ма́є нату́ру ла́гі́дну; 2) по -ву кому – до вподо́би (до сподо́би, по сердцу: до се́рця, до лю́бости, до любо́ви, до ми́сли, під ми́слі, по душе: до душі́, по вкусу: до смаку́) кому́, до вподо́би (до сподо́би) чиє́ї; срв. Вкус 4. [«Ох, дити́но моя́! чи то-ж до па́ри?» – кажу́. – «До па́ри, до лю́бої вподо́би!» (М. Вовч.). Дружи́ни шука́ють, дружи́ни тако́ї, до сподо́би мо́ї (Чуб. V). Не до ми́сли жону́ взяв (Гнід.)]. • Быть по -ву кому – бу́ти до вподо́би (до сподо́би) кому́ (чиє́ї) и т. п., бу́ти вподі́бним (споді́бним, в уподо́бі) кому́, (нравиться) подо́батися кому́. [З тим життя́ своє́ діли́, хто се́рденьку до вподо́би (Чупр.). Що́-йно ті́льки пока́же, все то цари́ці до сподо́би (Рудан.). Мені́ й само́му, не все одна́ково до лю́бости з то́го, що попе́реду писа́лося (Грінч.). Ті́льки-ж мені́ до любо́ви, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Скажі́ть-же ви про йо́го, що він до ми́сли вам (Самійл.). Вибира́й, молода́ дівчи́но, котри́й під ми́слі (Метл.). Тобі, невісточко, така́ балакани́на, види́мо, до смаку́ (Самійл.). Бага́то мене́ сва́тало, та ніхто́ мені́ не був у такі́й уподо́бі, як оди́н па́рубок. (Г. Барв.)]. • Быть более по -ву кому – бу́ти вподібні́шим (сподібні́шим) кому́, (реже) бу́ти бі́льш(е) до в[с]подо́би (до лю́бости) кому́ (чиє́ї) и т. п., (более нравиться) бі́льш(е) подо́батися кому́. [Прийма́ючи життя́, вирізня́в, він те, що йому́ більш було́ до лю́бости (Рада)]. • Быть не по -ву кому – бу́ти не до в[с]подо́би (не до любо́ви) кому́ (чиє́ї) и т. п., бу́ти невподі́бним (несподі́бним) кому́, (не нравиться) не подо́батися кому́. [Я з не́ю не мо́жу жи́ти, вона́ мені́ не до любо́ви (Коцюб.). Они́сі та гордови́та по́за чому́сь була́ несподі́бна (Н.-Лев.)]. • Приходиться, приттись по -ву кому – припада́ти, припа́сти до вподо́би (до сподо́би и т. п.) кому́, підхо́дити, підійти́ під ми́слі (до ду́мки) кому́, (нравиться, понравиться) подо́батися, сподо́батися кому́; срв. Приходи́ться 1. [Моя́ мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму, ду́же їй припа́ла до вподо́би (Крим.). Хоро́шая дочка́ твоя́ під ми́слі підхо́дить (Чуб. V)]. • Приходящийся, пришедшийся по -ву – уподі́бний, споді́бний. • Неприходящийся, непришедшийся по -ву – невподі́бний, несподі́бний; 3) -вы (обычаи) – звича́ї (-ча́їв), (реже) но́рови (-вів); (привычки) зви́чки; (быт) по́бут (-ту). [Яки́й наро́д! які́ лю́ди! які́ звича́ї! (Кандід). Ну́ньєс вчи́вся по́буту та звича́їв Краї́ни Сліпи́х (Країна Сліпих). У нас нові́ лю́ди, нові́ но́рови (М. Вовч.). Заде́ржали чорного́рці да́вню суво́рість но́ровів (Калит.). Ну, й зви́чки туте́шні! (Звин.)]. • Добрые -вы – до́брі звича́ї. • Зверские -вы – звіря́чі звича́ї. • Современные -вы – суча́сні (сьогоча́сні) звича́ї; як тепе́р веде́ться. • Старинные -вы – старови́нні (старосві́тські) звича́ї, старосві́тчина; як воно́ вело́ся (пово́дилося) за да́вніх часі́в. [Держа́вся старосві́тчини (Свидн.)]. • Испорченность -вов – зіпсу́тість (зіпсуття́) звича́їв. • Простота -вов – про́стість (просто́та) звича́їв. • Растление -вов – розтлі́ння звича́їв. • Обычаи и -вы – звича́ї і по́бут. • -вы животных – по́бут твари́н. |
| Ну, междом. и част. –
1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум. [Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (Брацл.). Чого́-ж ти мовчи́ш? ну, скажи́-ж, това́ришу! (М. Хвильов.). «Ну, Гала́кточко, а що там узагалі́ гово́рять про ме́не?» – «Се́б-то де гово́рять?» – «Ну, взагалі́» (М. Хвильов.). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (Гоголь). Ну що ж, Тара́се! – рад єси́, не рад – диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П. Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М. Хвильов.). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Дава́йте йти! • Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Ну́мо в доро́гу! (Дніпр. Ч.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Нум ора́ть мерщі́й! (М. Терещ.)]. • Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) – от що, Солопі́ю, ото́, як ба́чиш, я й дочка́ твоя́ та й покоха́ли одне́ о́дного так… (перекл. А. Харч.). • Ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо! • Ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте! • Ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві). • Ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися. • Ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете? • Вон он, ну его бить! – ось він, ну́мо (нум, дава́йте) його́ би́ти! • Ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця). • А ну – ану́; ану́те, ану́мо; срв. Ну́-ка. [Ану́, заведи́-но пі́сні! (Остр. Скарбів). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)]. • А ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть! • Ну же – ну́-бо, ну-ж. • Да ну – ну́-бо. [Ну́-бо не пусту́й! (Вороний)]. • Да ну, иди, что ли! – та ну́-бо йди, чи що! • Да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо; 2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́. [Ну, я-ж тобі́, почека́й! (Брацл.). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (Вінниччина)]. • Ну, смотри же! – ну, диви́ся! • А ну – ану́! [Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Ану́, вихо́дь, котри́й! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!; 3) (в бранных выраж., проклятьях) – ну, ану́. Ну тебя! – цур тобі́! цур тобі́, пек (тобі́)! (а) бода́й тебе́! а йди ти (собі́)!, (отвяжись) відчепи́сь! [Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! – цур йому́! цур йому́, пек (йому́)!; (нужды нет) дарма́! [Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Шевч.). Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (Котл.)]. А ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)! Ну тебя к лешему, см. Ле́ший. Ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас! [А бода́й вас та цу́р-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька, к бо́гу)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)! Ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!; 4) (в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (Київщ.). «А от за да́внього ча́су, коли́…» – «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була́! (Велз)]. • Ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» – «Ну?» – «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» – «Ну?» – «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.). • Ну что вы! – ну що́ ви! [Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В. Підмог.)]. • Да ну?! – та невже́? та ну? • Ну уж обед! – ну (та) й обі́д. • Ну и – ну й, та й. [Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В. Підмог.). Та й тюхті́й-же я підто́птаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий! Такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (Стефаник)]; 5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре. [Нема́, ну, то й нема́! (Л. Укр.). «Ну, там поба́чимо» – сказа́в він ла́гідно (В. Підмог.). А я був поду́мав, що ти й спра́вді зна́єш пра́вила; ну, та коли́ ти їх не зна́єш, то я зна́ю (Остр. Скарбів). Гара́зд, диви́сь-же, ти заско́чив мене (Остр. Скарбів)]. • Ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте. • Ну, конечно, очевидно и т. п. – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ и т. п. [Сподіва́єтесь, що уря́д спла́тить ваш борг, га? а зві́сно, спла́тить (Кінець Неволі). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В. Підмог.)]. • Ну да – авже́ж; см. Коне́чно 2. • Ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́! • Ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре. [«Наро́ду бага́то, дру́же?» – Ба́тько відпові́в, що ні, – люде́й, на жаль, ду́же о́бмаль. – «То й гара́зд» (Остр. Скарбів)]; 6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». – «Ну, на се» – пое́т відмо́вив – «не наді́юся я зро́ду» (Л. Укр.)]. • Ну, нет! – е, ні! ба ні! [Ба ні! не пі́ду до ньо́го (Липовеч.)]. • Ну, вот ещё! – ну, о́т іще! (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи́!» – «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». – «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудч.)]. • Ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш! • Ну, где таки! – де то вже таки́! [Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (Рудан.)]. • Ну, знаете – ну, зна́єте. [Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (Влизько)]; 7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не каза́в-же я?» – поду́мав собі́ Чуб (Гоголь). Ну, а все́-ж таки́, чи́м-же соціялі́зм відрізня́ється від комуні́зму? (М. Хвильов.). «А що ти ду́маєш запропонува́ти?» – «А як ти гада́єш? Ну?… от тобі́ й ре́бус!» (М. Хвильов.). «Від ко́го-ж лист?» – «Від ге́тьмана Хане́нка?» – «Хане́нка? йо?» (Стар.-Чернях.)]. • Ну, а вы? – ну, а ви? • Ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го? • Ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?; 8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от. [Був собі́ одва́жний ли́цар, нам його́ згада́ть до ре́чи… Ну, та сей одва́жний ли́цар я́кось ви́брався до бо́ю (Л. Укр.). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л. Укр.). Уря́дники все роби́ли спра́вно; пашпорти́ там, ну й хто бунтівни́к – зна́ли (Ледянко)]. • Ну вот он говорит – ото́(ж) він і ка́же; 9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну. [Зборо́в його́ та й дава́й би́ти (Київщ.). Пішла́ вона́, – я дава́й паску́дити Насту́ню (Крим.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). З переполо́ху ну втіка́ть (Шевч.)]. • Да и ну – та й дава́й, та й ну. [Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Шевч.)]; 10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́. [Но, була́ні! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, ураго́ва! (Костомар.)]. |
| Обме́нивать, -ня́ть и -ни́ть – обмі́нювати, обміня́ти и (реже) обміни́ти кого́, що на що, замі́нювати, заміня́ти и зміня́ти кого́, що на ко́го, на що, вимі́нювати, ви́міняти що на що, промі́нювати, проміня́ти що на що, (о мног.) поміня́ти, позамі́нювати, повимі́нювати. • Сапоги тесны, надо обменя́ть – чо́боти тісні́, тре́ба заміня́ти (на хліб, то́-що), (заменить другими) обмі́нювати, обміня́ти на и́нші. • -ни́ть червонец на мелочь – розміня́ти (розби́ти) черві́нця на дрібні́. • Обме́ненный – обмі́няний, замі́няний, змі́няний, ви́міняний. |
| Перека́лывать, переколо́ть –
1) (на другое место или иначе) переко́лювати, переколо́ти, перешпи́лювати, перешпи́лити, (о мног.) попереко́лювати, поперешпи́лювати що (на и́нше мі́сце або́ ина́кше); 2) вико́лювати, сов. ви́колоти и повико́лювати, поколо́ти, переколо́ти. [Коли́-б свині́ ро́ги, то-б усі́х поколо́ла (переколо́ла). Усі́х вас поко́лемо ту́теньки, як свине́й (Куліш)]; 3) поколо́ти. • Я себе в крыжовнике все руки -коло́л – я собі́ а́ґрусом чи́сто ру́ки поколо́в; 4) (щепить) розко́лювати, розколо́ти, розру́бувати, розруба́ти, (о мног.) порозко́лювати, порозру́бувати, поколо́ти, поруба́ти, пощеля́ти. • Все дрова -коло́ли – усі́ дро́ва поруба́ли. [Пощеля́й оце́ полі́но на дрібне́нькі скі́почки]. • Переко́лотый – переко́лотий, перешпи́лений; поко́лотий и т. д. |
| II. Перерыва́ть, перерва́ть – (нитку, верёвку, струну и т. д.) перерива́ти, перерва́ти, урива́ти, урва́ти й увірва́ти, (о мног.) поперерива́ти що (ни́тку, моту́зку, струну́, то́-що); (ткань, бумагу) передира́ти, переде́рти, передра́ти, (о мног.) попередира́ти що (ткани́ну, папі́р). [Переде́р на́двоє а́ркуш папе́ру]; (разговор, занятие) перепиня́ти, перепини́ти, перехо́плювати, перехопи́ти, перебива́ти, переби́ти, перерива́ти, перерва́ти що. [Ході́м уже́, бабу́сю, хо́дім вже! – перехопи́ла па́нночка(М. Вовч.)]; (сообщение) перерива́ти, перерва́ти. [Сполу́чення з чужи́ми края́ми пере́рвано]; (о переговорах: временно) перепиня́ти, перепини́ти, (окончательно) зрива́ти, зірва́ти. • Пере́рванный – пере́рваний, пере́драний, перепи́нений, перехо́плений, переби́тий, зі́рваний. • -ся – перерива́тися, перерва́тися, урива́тися, у(ві)рва́тися, передира́тися, переде́ртися, перепиня́тися, перепини́тися, перебива́тися, переби́тися, зрива́тися, зірва́тися; бу́ти пере́рваним, пере́драним, перепи́неним, перехо́пленим и т. д. Мирные переговоры -рыва́лись несколько раз – перегово́ри про мир (мирові́ перегово́ри) перепиня́лись кі́лька разі́в. • -рвала́сь струна – перерва́лась (у(ві)рва́лась) струна́. |
| Поварга́нить –
1) (на скрипке и т. п.) поциги́кати, побри́нькати, потилі́кати, потирли́кати (на скри́пку, то-що); 2) поблягу́зкати, поверзя́кати. [Поблягу́зкали вся́ку нісені́тницю]; 3) (поделать кой-как) попарто́лити, покапа́рити, попарта́чити. |
| Подо́бный кому, чему – поді́бний до ко́го, до чо́го, поді́бний, таки́й, як хто, як що, підхо́жий до ко́го до чо́го, схо́жий на ко́го, на що. Срв. С[По]хо́жий. [Оттака́ й підхо́жі думки́ плу́талися в голові́ (Грінч.). Лю́ди поді́бні до богі́в (Л. Укр.)]. • -бный ему – поді́бний до йо́го, таки́й як і він. [Уби́в тако́го як і він (як і сам) (-бного себе)]. • Ничего -бного – ані подоби́ни́ (Куліш), нічо́го схо́жого (підхо́жого). • Ничего -бного не говорил – не каза́в нічо́го тако́го (Грінч.), поді́бного, підхо́жого. • Кража и тому -бные преступления – краді́жка й такі́ и́нші злочи́нства (Куліш). • И тому -бное – то́-що. • Или что-либо -бное – або́-що, або́-що таке́. [Був-би я десь за пи́саря, або́-що (Крим.)]. • Нечто -бное тому – щось підхо́же, поді́бне до то́го. • В -бном случае – в тако́му ра́зі, в такі́й приго́ді. • Нет -бного ему – нема́ до йо́го поді́бного. • -бный, мат. – поді́бний. • -бные треугольники – поді́бні трику́тники. |
| Подсева́ть, подсе́ять –
1) (в прибавку) підсіва́ти, підсі́яти (о мног. попідсіва́ти), присіва́ти, присі́яти; 2) -ва́ть на решето и т. д. – просіва́ти (просі́ювати), просі́яти на ре́шето, то-що. Подсе́янный – 1) підсі́яний, попідсі́ваний; 2) просі́яний на що. |
| Подстё́гивать, подстега́ть –
1) (одежду) підштапо́вувати, підштапува́ти, підстьо́бувати, підстьо[е]ба́ти, підшива́ти, підши́ти (оде́жу), (о мног. или во мн. местах) попідстьо́бувати, попідшива́ти. • Подстё́ганный – підстьо́баний, підши́тий. • -ся – підстьо́буватися, підшива́тися, бу́ти підстьо́баним, підши́тим; 2) -гивать, подстегну́ть что (пристёгивать) – застіба́ти, застебну́ти, защіпа́ти, защіпну́ти, (о мног.) позастіба́ти, позащіпа́ти що на що (напр., на ґу́дзики); 3) -гивать, -гну́ть кого (прутом, плетью) – підстьо́бувати, підстьобну́ти кого́ (прутом, нагайкою), підхльо́скувати, підхльо́снути, підтина́ти, підтя́ти, підганя́ти и підго́нити, підігна́ти кого́ пру́том, нага́йкою, то-що. • Подстё́гнутый – підстьо́бнутий, підхльо́снутий. |
| Подча́лок – ванта́жна ба́рка, ба́ржа, то-що (що її́ тя́гне яке́сь и́нше судно́). |
| Полюбе́зничать – пожениха́тися з ким, полиця́тися до ко́го. [Коли́-б не боя́вся, то-б пожениха́вся]. |
| Помеща́ться, помести́ться – місти́тися (міщу́ся, мі́стишся), помісти́тися, з[у]міща́тися, з[у]місти́тися в чо́му, в що, на чо́му, приміща́тися, примісти́тися, пото́впитися де, (жить где-л.) місти́тися де, в ко́го. [То-б не змісти́лися на землі́ лю́ди, якби́ не вмира́ли. Таке́ й у голові́ не зміща́ється (Свидн.). Межи ни́ми помісти́лась дівчино́нька ми́ла (Руд.). У пе́ршому то́мі місти́лися пое́зії, а в дру́гому – оповіда́ння (Грінч.). В теа́трі місти́лося чолові́ка з шістсо́т (Грінч.). Шко́ла мі́ститься в коли́шньому па́нському буди́нкові. У пека́рні-ж місти́вся і сто́рож (Кон.). Роди́на на́ша була́ вели́ка, не вміща́лася за столо́м (Вас.). Пита́ чо́рта: як ти туди́ вмісти́вся в пля́шку? На всіх ули́цях лю́ди так і сную́ть, аж не пото́впляться (М. В.)]. • -ться на квартире у кого – става́ти, ста́ти на квати́ру (на ста́нцію) в ко́го. • -ться у кого, где – примісти́тися в ко́го, де. [Я примісти́вся в готе́лі]. • Как-нибудь -стимся – умі́стимо́сь яко́сь. • Книги в один шкаф не -тся – кни́ги в одну́ ша́фу не з[у]містя́ться (не влі́зуть). • Это не -стится в вашем кармане – де не влі́зе у ва́шу кеше́ню. |
| II. Походи́ть на кого, на что – скида́тися (реже скида́ти) на ко́го, на що, похо́дити, подо́бати, вигляда́ти, удава́ти, здава́тися на ко́го, на що, бу́ти схо́жим на ко́го, на що, підхо́дити до ко́го, до чо́го; (уподобляться) подо́битися кому́, чому́. [Скрізь тепе́р ве́село, я́сно, світ бо́жий скида́ється на рай (Коцюб.). Вона́ скида́ється на ма́тір (Звин.). Обли́ччям він ду́же скида́ на вас (Основа). Таки́й він був ти́хий, звича́йний і на па́нича не похо́див (М. Вовч.). Щось ти мені́, бра́тку, не подо́баєш на неві́льника; ти опри́шок (Маковей). Вигляда́в на нещасли́вого борця́, що от-от зда́сться на ла́ску і нела́ску во́рога (Стеф.). На инди́ка він ще й тим удава́в, що був палки́й та пі́нявий (Яворн.). Чи то-ж наш про́стий люд не варт, щоб ми його́ о́бразу подо́билися (Куліш)]. • Он таки начинает -ди́ть на человека – він таки́ почина́є на люди́ну скида́тися, почина́є людні́ти (вилю́днювати). • Сын -дит на отца – син на ба́тька скида́ється (подо́бає). • Это -дит на чудо – де скида́ється (вигляда́є) на чу́до, видає́ться чу́дом. |
| Пристанодержа́тельство – переде́ржування (кра́деного, то́-що). |
| Проща́ть, прости́ть кого и кому – проща́ти, прости́ти (ти простиш, він простить) кого́ и кому́ дарува́ти, подарува́ти кому́, (извинять) вибача́ти, ви́бачити кому́, пробача́ти, проба́чити кому́, (диал.) зба́чити, зви́діти кому́ що, (отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти кому́ що. [Неха́й тебе́ Бог проща́є та до́брії лю́ди (Шевч.). Подару́й мої́й жі́нці яке́ там незвича́йне сло́во (М. Вовч.). Неха́й йому́ Госпо́дь за те проба́чить (Грінч.). Неха́й тобі́ Бог зви́дить і зба́чить (Номис)]. • Я этого тебе, вам не -щу́ – я тобі́, вам цього́ не подару́ю, не ви́бачу (не проба́чу). [Я йому́ сього́ не подару́ю (Кониськ.). Я тобі́ цього́ не ви́бачу, не подару́ю (Н.-Лев.)]. • -ти́ть кому грехи, вину, обиду – прости́ти (подарува́ти) гріхи́, прови́ну, кри́вду кому́, (отпустить) відпусти́ти гріхи́ кому́. [Якби́ хоч сто рублі́в, то-б я вже свою́ кри́вду подарува́ла (Єфр.). Вона́ справедли́ва й ніко́ли не гри́мне на безви́нного, хоч ніко́ли й не подару́є вини́ (Коцюб.)]. • -ща́ть наказание – дарува́ти ка́ру. • -ща́ть, -ти́ть преступника – ми́лувати, поми́лувати злочи́нця. • -сти́ть друг друга – проба́чити, подарува́ти оди́н о́дному, подарува́тися. [Вже як там не пого́димось на чо́му, то подару́ємось (М. Вовч.)]. • Я -щаю вам ваш долг – я дару́ю вам ваш борг. • Прости́, прости́те меня – прости́, прості́ть, дару́й, дару́йте, ви́бач, ви́бачте, проба́ч, проба́чте мені́, бу́дьте виба́чні до ме́не. [Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий (Шевч.). Дару́й мені́, я вже більш не бу́ду]. • -ти́те за выражение – прості́ть, дару́йте на цім сло́ві, за це сло́во, проба́чте це сло́во. [Уже́ прості́ть мені́ на цім сло́ві, але ваш лібералі́зм аж на́дто вихо́дить дешеве́нький (Крим.). Дару́йте за це сло́во (Куліш). Проба́ч се сло́во, Це́зарю! (Куліш)]. • Проща́й, прости́, проща́йте – проща́й, проща́йте, прощава́й, прощава́йте, бува́й (будь) здоро́в, бува́йте (бу́дьте) здоро́ві, (ответное) ходи́ здоро́в, ході́ть здоро́ві. [Проща́й, проща́й, грома́донько (Метл.). То проща́йте, кажу, – дя́кувати вам за ла́ску і до́брість ва́шу (М. Вовч.). Будь здоро́ва, пань-мату́сю, обійду́ся без Насту́сі (Приказка). По сій мо́ві бува́йте здорові́ (Приказка). Прощава́йте, піду́ вже од вас (Харк.)]. • Прощё́нный и -щё́ный – про́щений, подаро́ваний, ви́бачений, проба́чений, (отпущенный) відпу́щений. |
| Пустя́к, обычно во мн. Пустяки́ – дурни́ця, (ничто) марни́ця, (мелочь) дрібни́ця, аби́щиця, мала́ річ, (зап.) фра́шки (-шок), (пустое) пусте́ (-то́го), ба́йка; (ум.) дурни́чка, дрібни́чка; срв. Вздор, Ме́лочь. [Але́ нащо-ж вимага́ти, щоб я зги́нув за дурни́цю? (Сам.). А що Зінька́ взято́ до тюрми́, то то дурни́ця: поде́ржать та й ви́пустять (Грінч.). Перед ним стає́ гріхо́м дрібни́ця ко́жна (Сам.). Обража́єтесь уся́кою дрібни́чкою (Мова). Марни́ця, бра́тіку! (Франко). Для тво́го слу́ху сі слова́ – марни́ця (Л. Укр.). Хоча́ лю́ди де́що про ді́вера і верзу́ть, та то пусте́ (Кониськ.). Але що там, усе́ ба́йка, коби́ лиш гро́ші (Франко). По́саг, ска́рби все то фра́шки (Гол.). Це така́ аби́щиця, що не варт і каза́ти (Сл. Ум.)]. • Говорить -ки́ (вздор) – дурни́ці пра́вити, плести́, прова́дити, говори́ти пусте́, прова́дити не знать-що, (болтать) базі́кати, тереве́нити; см. Вздор, Пустосло́вить. [Поки́нь плести́ дурни́ці: тут час не жде (Грінч.)]. • Наговорил -ков – наплі́в дурни́ць, (небылиц, врак) наказа́в на вербі́ груш, наказа́в три мішки́ греча́ної во́вни. • Не верь: всё это -ки́ – не вір: усе́ це дурни́ця, усе́ це пусте́. • Заниматься -ка́ми – ба́витись дурни́цею, -ни́цяки, пусти́м. • Обращать внимание на -ки́ – зверта́ти ува́гу на дурни́цю (дурни́ці). • Спорить о -ка́х – спереча́тися, змага́тися за дурни́цю, за пусте́. • Поссориться из-за -ко́в – посвари́тися за дурни́цю, за що-будь; за ма́сляні ви́шкварки не помири́тись (Номис). • Началось с -ко́в – почало́сь з пусто́го, з дурни́ці зайшло́. • Всякий -стя́к – ко́жна дурни́ця (дрібни́ця), леда́-що (р. ле́да-чого). • -ки́ (о вещах: мелочь) – дрібниця (в знач. соб.), дрібниці, (ничто) фра́шки (зап.). [I дзе́ркала – нема́ й ті́ї дрібни́ці (пустяка) (Грінч.)]. • -ки́ (самая малость) – трі́шки, трі́шечки, кра́пелька, дрі́бка, марни́ця. [Марни́цю зароби́в (Л. Укр.). Дрі́бку то́го часу́ ма́ю (Франко)]. • -ки́ (нетрудно) – пусте́ ді́ло (М. Лев.), (зап.) фра́шки, (диал.) шаль. [Якби́ не пісо́к, то-б шаль дове́зти ду́ба (Леб. п.)]. • -стя́к-дело – пуста́ спра́ва, пусте́ ді́ло, (зап.) фра́шки. • -ки́ (пустое)! – пусте́! (ничего) дарма́! • Это, брат, не -ки́ – це, бра́тіку, не пусте́, не дурни́ця, (не шутки) не пере́ливки; це тобі́, бра́т(е), не жа́рти. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| То-сё, разг. – те-се, те і се, п’яте-десяте; (ещё) про те, про се. [Раз, лежачи знічев’я на травиці У холодочку під кущем, Він розбалакався з Конем Про те, про се, про всякії дурниці (Л.Глібов). От їдуть вони собі, говорять про се, про те, як то в розмові буває, аж завелася річ про молитви, що люди до Бога зносять (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо)].  |
| Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож: • а вот же! – ба!; • а вот же – так же ж, от же ж; вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!; • вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж; • вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш; • вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но; • вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ); • вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де; • вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!; • вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!; • вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!; • вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом; • вот же – отож; • вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки); • вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта); • вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит; • вот именно – атож, отож-то; • вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово; • вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!; • вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки; • вот как будто – от би то; • вот какой – ось який, от такий (отакий); • вот когда – [аж] ось (от) коли; • вот куда – он куди; • вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож; • вот почему – ось чому (через що); • вот сюда – ось (от) сюди, осюди; • вот так – от так, ото; • вот так – от (ось) так, отак; • вот такой – ось (от) який; отакий; • вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!; • вот так-так! – оце (от) так-так!; • вот так-то! – отак-пак!; • вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки); • вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!; • вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!; • вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки); • вот тогда – ось (от) тоді; отоді; • вот тот – от (он) той; отой; той-то; • вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно; • вот туда – ось (от) туди; отуди; • вот хорошо! – ото (оце, от) добре!; • вот человек! – оце (ото, от) людина!; • вот что – ось що; • вот это – оце; осе; ото (отож); • вот это да! – оце так!; • вот этот – ось (от) цей; оцей; • вот уж – аж ось; • вот уж – от же ж; • да вот же! – ба!; та ось же!; • и вот – так от; • как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут); • так вот – отож; ото; так от (ось); • только вот слышу – коли це (аж ось чую). [«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця — сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі ось хлопці світ цей перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. |
| Ну, междумет., част. – 1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум; 2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́; 3) (в бранных выраж., проклятьях) ну, ану́; 4) (в выраж. удивления) ну; 5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре; 6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну; 7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо?; 8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от; 9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну; 10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́: • а ну – ану́; ану́те, ану́мо; • а ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)!; • а ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!; • а ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!; • да и ну – та й дава́й, та й ну; • да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну?; • да ну – ну́-бо; • да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо; • да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що!; • и ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати; • ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері; • ну, а вы? – ну, а ви?; • ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас!; • ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!; • ну вас всех к чорту! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)!; • ну вот ещё! – ну от іще!; (ну) ще що (скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…)!; ну, о́т іще!, (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат!, ет!; • ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!; ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож (ото) він і каже; отож я й пішов; • ну, где таки! – де то вже таки́!; • ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!; • ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно!; • ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця); • ну его!, ну её! – цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)!; (нужды нет) дарма́!; • ну и – ну й, та й; • ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре; • ну же – ну́-бо, ну-ж; • ну, знаете – ну, зна́єте; • ну и ну, ай да ну – ну й ну; оце так; • ну, конечно, очевидно… – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ…; • ну и холод – ну (але) й холод; • ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати!; • ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!; • ну нет! – е ні!, ба ні!, ну, ні!; • ну ты подумай! – ну ти скажи!; • ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий!; • ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть!; • ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві); • ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек (тобі)!; (а) бодай тебе!; а йди ти (собі)!; (отвяжись) відчепи́сь!; • ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися; • ну, смотри же! – ну, диви́ся!; • ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?; • ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?; • ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!; • ну уж обед! – ну (та) й обі́д; • ну что вы! – ну що́ ви!; • ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте; • ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?; • «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» — «Ну?» — «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» — «Ну?» — «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.); • такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (І.Котляревський). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (М.Гоголь). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (М.Гоголь). «Ну, чи не каза́в-же я?» — поду́мав собі́ Чуб (М.Гоголь). З переполо́ху ну втіка́ть (Т.Шевченко). Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Т.Шевченко). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Б.Грінченко). Ну́-бо не пусту́й! (М.Вороний). Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (АС). Ну, я-ж тобі́, почека́й! (АС). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (АС). Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.). Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Т.Шевченко). А бода́й вас та цу́р-же вам! (Т.Шевченко). Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». — «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудченко). Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (С.Руданський). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (АС). «А от за да́внього ча́су, коли́…» — «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (М.Гоголь). Нема́, ну, то й нема́! (Л.Українка). «За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». — «Ну, на се» — пое́т відмо́вив — «не наді́юся я зро́ду» (Л.Українка). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л.Українка). Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (В.Стефаник). «Та ну-бо, розкажи́!» — «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). — Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (О.Влизько). «Від ко́го-ж лист?» — «Від ге́тьмана Хане́нка?» — «Хане́нка? йо?» (Л.Старицька-Черняхівська). — Ну що ж, Тара́се! — рад єси́, не рад — диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П.Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М.Хвильовий). — Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В.Підмогильний). — Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В.Підмогильний). «Ну, там поба́чимо» — сказа́в він ла́гідно (В.Підмогильний). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В.Підмогильний). Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого, звичайно ж, не було і при мені. Ну, катував. Ну, навертав до лона. Палив багаття вищі голови. Я їх убив, ну, може, півмільйона… Ану згадайте — скільки вбили ви? (Л.Костенко). Ти ж козак? Ну ж, скажи? Ти ж козак. Хай поганий, а таки ти козак, а таки, зловороже, козак (В.Стус). День поволі котився під три чорти. Й на це не було ради (М.Бриних). Цур йому пук! (Юрай Курай). Йому хотілося послати під три чорти Париж з усіма його інтригами, його порядками, його лицемірством (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Чоловік з похмілля підходить до дзеркала, довго дивиться на своє пом’яте, заплиле лице: — Ну і як тут не пити?]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ТО́-ТО (як службове слово) те і те, що са́ме [укажи́те: сделали то́-то вкажі́ть: зроби́ли те і те, вкажі́ть, що са́ме зроби́ли], ото́ж [то́-то и я говорю́ ото́ж і я кажу́]; то́-то же, то́-то и оно́! ще ото́ й воно́, то ж то й є, ти́м-то й ба!, а ти ду́мав! /Ви ду́мали!/. |
| ТО́-ЕСТЬ фраз. б то [то́-есть я? я б то?]. |
| ПОЛАГА́ТЬСЯ (про гроші) припада́ти кому, (на кого) числи́ти; как полага́ется /как поло́жено/ як ма́є бу́ти; полага́ется по шта́ту передбачено шта́том /у шта́ті/; полагающийся що здає́ться на тощо, ра́ди́й покла́стися, /на кого/ зда́ний, прикм. нале́жний, яки́й ма́є бу́ти; полагающийся на аво́сь зда́ний на мо́же /я́кось-то-бу́де/; полагающийся на авторите́т зда́ний на чий авторите́т; полагающийся на во́лю бо́жью зда́ний на ла́ску бо́жу; полагающийся на самого́ себя́ /полагающийся на свои́ си́лы/ зда́ний на само́го се́бе; полагающийся на сло́во по́вен дові́ри до сло́ва; |
| Я, не я бу́ду я – не я [не я бу́ду, е́сли... я – не я, коли́...]; не я бу́ду, а (сделаю то-то) укр. неха́й там що, а я (зроблю те й те). |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| То – то; то-то же – тож бо; тото и дело – раз-по-раз, раз-у-раз; что-то – щось. |
| То-есть – се́бто, це́бто, то́бто, зна́чить. |
| Вот, нар. – ось, от, оце́, он; вот то-то и есть – ото-ж то й воно́. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Беда – лихо; біда; недоля; лиха година; пригода; причина. На беду – на лихо. Беда да и только – лихо та й годі. Не беда – дарма; байдуже. Придет беда – до лиха прийдеться. Попасть в беду – доскочити лиха, біди; ускочити в халепу, в лихо. Наскочить на беду – нахопитися на лихо. Избавить, -ся, спасти, -сь, -ся от беды – вирятувати, -ся; вимотати, -ся, вигорнутися з біди. Набраться беды – зазнати лиха. Переживать (испытывать) беду – біду бідувати; біду приймати. Пережить беду – перебідувати. Причинить беду кому – напастувати кого. Взвести беду на кого – накинути, прикинути пеню кому. Наделать себе беды – напитати собі лиха, біди. Разразилась беда – окошилося лихо. Навлечь беду – накликати лихо. Натворить (наделать) бед – наробити шкоди, клопоту. В том-то и беда – то-то бо й лихо. Помочь беде – зарадити лихові. Помочь кому в беде – порятувати, підрятувати кого. Предотвратить беду – запобігти лихові. Как на беду – як на лихо; як на те. Будет вам беда – набіжите лиха. Беда стряслась – лихо спіткало, скоїлося; спіткала напасть, лиха година. Мне грозит беда – на мене біда кладеться. Нажить беду – набігти лиха. |
| Вот – от; он; ось; ото; оце. Вот же – отож. А вот же! – ба! Вот что – ось що. Как вот – аж; аж ось; аж от. Вот еще! – ото; ат; ет! Вот как! – он як! ось як! овва! Вот и все – та і вже; та й по всьому. Вот то-то и есть – атож-то; отож-то й воно. Вот потому, поэтому – отож; тим-то. Вот-вот – ось-ось; от-от. И вот – так от. Вот именно – атож. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Беда
• Беда беду родит – біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр. • Беда, да и только – лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.] • Беда как… – страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.] • Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник – коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр. • Беда на беде, бедою погоняет – біда бідою їде й бідою поганяє. Пр. • Беда научит калачи есть – навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр. • Беда одна не ходит – біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр. • Беда одолела кого – лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.] • Беда постигла кого – лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.] • Беда приходит пудами, а уходит золотниками – біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр. • Беда скоро ходит – від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. • Беды – злигодні; лиха година. • Беды не избежать (не миновать) – [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.] • Беды человека научат мудрости – кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр. • Будет тебе (ему, нам…) беда – буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.] • Взвести беду на кого – накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.] • В том-то и беда – то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.] • Грех да беда далеко не живут – де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. • Грозит беда кому – грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.] • Жди беды (берегись)! – начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.] • Желаю тебе (ему, вам…) всех бед – бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.] • Жить пополам с бедой – жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.] • Забыть о беде – (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.] • Из беды не выберешься – лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.] • Как на беду – мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.] • Лиха беда начало – почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр. • Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр. • На беду, на свою беду – на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.] • Набраться беды – набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.] • Навлечь, накликать беду на кого – накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.] • Наделать, натворить беды – накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.] • Нажить беду – набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.] • Наскочить на беду – нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.] • Не беда! – дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.] • Не смейся чужой беде — своя нагряде – чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр. • Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет – біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр. • Ох, беда, беда! – лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.] • Переживать, испытывать беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.] • Пережить беду – перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.] • Помочь беде – зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.] • Помочь кому в беде (поддержать кого) – зарятувати (порятувати, підрятувати) кого. • Попадать, попасть в беду – упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.] • Пошло на беду – на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.] • Предотвращать, предотвратить беду – запобігати, запобігти лихові. • Прибавка к беде – прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.] • Придёт беда – біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться. • Причинять, причинить беду кому – чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.] • Просто беда – чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.] • Разразилась беда над кем – впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.] • Семь бед — один ответ – більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр. • Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды – вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.] • Стряслась беда над (с) кем – впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.] • Что за беда! – велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма! • Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу – чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр. • Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу – чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр. |
| Вот
• Вот, вот! – еге ж!; авжеж!; атож! • Вот-вот – от-от (ось-ось); зато-то; далі-далі; як не; [ось-ось, от-от] не видко як; [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно; тільки що не. • Вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий; битий ходиш. • Вот где – [Аж] ось де; (іноді) осьдечки, осьденьки; [аж] от де. [Я тебе там шукав, а ти осьдечки! Шиян.] • Вот дура!; вот дурень! – ото дурна!; ото дурень! • Вот ещё! – ото ще!; оце!; ото!; ат! (ет!); ще чого! • Вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом. • Вот же – отож. [Колись він робив на шахті в Катовицях! Отож і знав, що до чого. Муратов.] • Вот здесь – ось-о; ось-ось-о; ось де (іноді осьдечки); ось тут; отут (іноді отутечки, отутеньки). [Я — ось-ось-о… Мирний.] • Вот и всё – от (ось, оце) і все; та й годі (та й уже); от і по всьому (та й по всьому); та й квит (та й решта). [Перед нею затихну, поплачу нишком, та й годі! Вовчок. І справі край? Звільниш мене та й квит? Кочерга.] • Вот и вся недолга – от тобі (та) й край; та й годі; от і (та й) все; от тобі й кінець; та й квит. • Вот именно – атож, отож-то. • Вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре); от і чудово. • Вот как! (разг.) – он (ось, от) як!; ага!; ов(ва)! [Овва! Ти, бачу, Миколо, десь набрався великого розуму. Франко.] • Вот каким, вот таким образом – ось так, отак; (іноді (о)такечки, (о)такеньки). • Вот какой – ось який; от такий (отакий). • Вот когда – [Аж] ось (от) коли. • Вот потому, поэтому – (о)тим-то (тому-то); (іноді) отож. • Вот сюда – ось (от) сюди; осюди. • Вот так – от так; ото. [От так видовисько! Українка.] • Вот так – от (ось) так; отак. [Отак узяв би мою донечку… та й пригорнув би… ось так і так… Ільченко.] • Вот такой – ось (от) який; отакий. [Отакий рад би вискочити із свої шкіри. Мартович.] • Вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой! • Вот так-так!. – оце (от) так-так! • Вот так-то!. – отак-пак! • Вот там – он там; отам; (іноді) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки). • Вот тебе, бабушка,, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра. • Вот тебе!; вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам! • Вот тебе (те) (и) на!; вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! (разг.) – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)! [От тобі маєш! Що ж це за диво?.. Коцюбинський. А що? попавсь — от тобі й на! Глібов.] • Вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (іноді) отеперечки (отепереньки). • Вот тогда – ось (от) тоді; отоді. • Вот тот – от (он) той; отой. [Я не такий, як отой із глухого села, що витуманить у дурного п’ятку та й уважає її за крадену. Мартович.] • Вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно. • Вот туда – ось (от) туди; отуди. [От туди має прийти один офіцер. Смілянський.] • Вот человек! – оце людина! • Вот это – оце; ото [ж]. [Оце її ділянка. Завгородній. Ото вже, напевне, смерть іде до мене. Турчинська.] • Вот этот – ось (от) цей; оцей. [Я маю вам сказати, що я дотепер бродив лісами й дебрами, аж оцей чоловік вивів мене на гладке… Мартович.] • Как вот – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут). [Аж біжить вовк-панібрат. Казка.] • Так вот – отож; ото; так от (ось). [Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде. Вовчок.] |
| Есть
• Есть борщ – їсти борщ; (розм.) борщувати. [Будем борщувати, коли дали борщу. Сл. Гр.] • Есть глазами кого, что-либо (шутл.) – їсти очима кого, що; (образн.) пасти очима (оком) кого, що. • Есть досыта – їсти досхочу (досита, до ситості). • Есть кого – їсти кого; уїдатися на кого. • Есть поедом кого (разг.) – їдцем (їдьма, їдом, поїдом) їсти кого; жерцем жерти (пожирати) кого; (іноді) не давати просвітку кому. • Ешь больше, а говори меньше – більше їж, а менше говори. Пр. • Ешь пирог с грибами, да держи язык за зубами – їж борщ з грибами, держи язик за зубами. Пр. • Кто не работает, тот не ест – хто не працює, той не їсть. Пр. • Ничего не ел и не пил – нічого не їв і не пив; і ріски в роті не було; і ріски в рот не брав; і крихти в устах не було. • Сильно есть хочется – дуже їсти хочеться; (образн.) їсти — аж шкура болить; їсти — аж живіт до спини тягне (аж шкура труситься, аж за печінки тягне); з’їв би й вола (і дідька). • Хлеб-соль ешь, а правду режь – хліб їж, а правду ріж. Пр. Хліб-сіль їж, а правду ріж. Пр. Їж хліб із сіллю та з водою, живи правдою святою. Пр. На рідного батька правду кажи. Пр. Щирая правда всюди куток (з)найде. Пр. Правда кривду переважить. Пр. Що правда, то не гріх. Пр. • Вот то-то и есть, что… – отож-то (-бо) й є, що…; тож-бо й є, що…; то-то-бо й є, що…; отож-то й воно, що…; тим-то й ба (тим-бо й ба), що… • Всё как есть – геть усе; чисто все; геть-чисто все. • Всех как есть – геть усіх; чисто всіх; геть-чисто всіх. • Всё что ни есть (разг.) – геть(-то) усе; чисто все; все чисто; геть-чисто все. • Говори как есть – кажи як є (усе по правді, наголо). • Есть, да не про вашу честь – єсть, та не про вашу честь. Пр. Не для пса ковбаса, не для Кузьми гроші. Пр. Не для Гриця паляниця. Пр. Є сало, та не для кота. Пр. Не для пса ковбаса, не для кицьки сало. Пр. • Есть такое дело! (разг.) – гаразд!; хай буде так! • Есть тот грех (разг.) – було таке; нема де (ніде) правди діти. • Как есть вовремя (разг.) – саме вчас (у свій час); саме впору; саме свого часу. • Как есть кто, что – чисто, чистий (-та) [тобі] хто, що; зовсім (цілком) як хто, що. • Как есть ничего не вижу, не слышу, не понимаю… (разг.) – нічогісінько не бачу, не чую, не розумію; отакечки нічого (нічогісінько) не бачу, не чую, не розумію…; геть [нічого] не бачу, не чую, не розумію… • Какой, какая ни есть (разг.) – хоч який, хоч яка (хоч який би, хоч яка б) був, була; будь-який, будь-яка; абиякий, абияка; який, яка припаде (трапиться). • Кто ни есть; кто ни на есть (разг.) – хоч хто; хоч хто був би; будь-хто; абихто; дарма хто; хто припаде (хто трапиться). • На всё есть время – на все є час; усьому час. • Один, одна как есть – одним один (один одним), одною одна (одна одною, іноді одним одна); (сам-)самісінький. • Сколько ни на есть (разг.) – хоч скільки є; хоч би скільки було, буде. • Так и есть (разг.) – так воно й є. • У меня есть – я маю; у мене є. • Что есть силы, что есть духу бежать – з усієї сили (що (є) сили), що (є) духу (чимдуж) бігти. • Что ни есть; что ни на есть; самый что ни на есть обыкновенный (разг.) – звичайнісінький собі (якнайзвичайніший, щонайзвичайніший). |
| Как
• А как же! – аякже!; ато(ж)!; авжеж! • А так как… то – а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.] • Вот как! – ось як!; он як! • Всякий раз как – щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш]. • Да как не – та як не; як же не. • Как (в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.] • Как бишь – як пак; як-бо. • Как будто – як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то). • Как будто бы – начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито). • Как бы не (разг.) – як би не; коли б не. • Как бы не так! (фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр. • Как бы ни – хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке). • Как бы то ни было – хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як. • Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати? • Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте? • Как вдруг – як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз]. • Как велик? – який завбільшки? • Как видно – знати; мабуть; либонь; (зах.) відай. • Как водится – як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.] • Как вот – аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.] • Как вы говорите? – що ви кажете?; як [ви] кажете? • Как горохом об стену – як горохом об стінку; як пугою по воді. • Как дважды два четыре – я к двічі (як два рази) по два чотири. • Как должно – як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути. • Как есть (разг.) – як є; все по правді; наголо; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.] • Как есть все (разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі. • Как же! (разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно! • Как же так? – як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так? • Как-как? (переспрашивая) – що-що? • Как-либо – хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом. • Как много – як багато; якого багато. • Как можно! – хіба ж можна!; як то так!; як можна! • Как можно? – як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна? • Как можно, как нельзя больше, лучше… – якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)… • Как назло – як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне. • Как например – як-от; як наприклад. • Как на чей вкус – як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання). • Как ни – хоч (і) як; як не. • Как-нибудь будет – якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде. • Как-нибудь (когда-нибудь) зайду – якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду. • Как-нибудь (кое-как) – як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як. • Как ни в чём не бывало – наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.] • Как-никак – як-не-як; хоч і як там; сяк чи так. • Как очумелый – як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений. • Как поживаете? – як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі? • Как по имени? – як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся? • Как полагается – як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути. • Как попало – як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай. • Как придётся – як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.] • Как пришло, так и пошло – як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр. • Как раз! (ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.] • Как скоро (устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки. • Как следует – як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре. • Как снег на голову – як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій. • Как сумасшедший – як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений). • Как… так… – як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.] • Как тебе не стыдно! – як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)? • Как-то раз (однажды) – якось; колись; одного разу. • Как-то (пересчитывая) – як-от; а саме. • Как только – тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.] • Как угодно, как хотите – як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене. • Как у Христа за пазухой – як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою. • Как хорош, прекрасен… – який (який же, що за) гарний, чудовий. • Кое-как – абияк; як-небудь; сяк-так. • Куда как хороша собой – то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна. • Между тем как, в то время как – тимчасом як; тоді як. • Нет как нет кого – нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто. • Не кто иной, как он – не хто інший, як він; ніхто як він. • Не что иное, как – не що інше, як; не що як. • Он как вскочит – він як (як не) скочить (схопиться). • Перед тем как – перше ніж; перед тим як; до того як. • После того как – по тому як; після того як; (іноді) по чому. • Смотря как – як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.] • С тех пор как – відколи; відтоді як; з того часу як. • Так как – бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.] • Тогда как – тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж. • Тут как тут – як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.] • Уж как хвалит – так то вже хвалить. |
| Обрадоваться
• То-то обрадуется! – от(о) зрадіє! |
| Оно
• То-то и оно (разг.) – отож-то; отож-то [воно] й є; тим-бо й ба. |
| То
• То ли… то ли… – чи [то]… чи [то]… • То-то же – тож-бо то [воно] й є. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Ба, межд. –
1) вишь, видишь, вот, а вот. • Тим-бо й ба – в том то и дело, то-то и оно. 2) да нет. • Був удома? – Ба ні, не був – был дома? – Да нет, не был! 3) ан. • Не потра́пиш цьо́го зроби́ти! – Ба потраплю – не сумеешь этого сделать! – Ан сумею; 4) мол. • Заговори́лися: ба се́є, ба те́є... – заговорились: мол, то да это... |
| Отто́й, отта́, отте́, мест. (см. Ото́й) – вот тот, та, то. • Отте́ то й ба́ – то-то и оно. |
| Переме́лювати, перемоло́ти, -мелю́, -леш –
1) перемалывать, перемолоть; 2) (несов. в.) пережевывать одно и то-же. |
| Раз, -зу –
1) раз; 2) один; 3) однажды, один раз; 4) случай. • В тако́му ра́зі – в таком случае. • Раз-разо́м – одним один раз. • Раз ко́ло разу – то-и-дело, без промежутков. • Раз-по́-раз, раз-поз-ра́з, раз-проз-ра́з – поминутно. • Одно́го ра́зу – однажды. Від-ра́зу, до-ра́зу, см. Відра́зу, Дора́зу. • В-раз, см. Враз. Раз-у-ра́з – каждый раз, ежеминутно. • Ні-раз – вовсе, никак. • Як-раз – как-раз, в пору. • Раз що – во-первых, прежде всего. |
| Се́б-то, нар. – то-есть. |
| То, сз. – то. • То-бо-то́ – вот то то же. • То-б-то – то есть, стало быть, значит. • То́-що – и тому подобное, и так далее. • То що́ – так что ж. • Що..., то... – чем..., тем... [Що більш умі́єш, то так нена́че бі́льше сві́та ба́чиш]. |
| Тя́ти, тну, тнеш –
1) резать, рубить, косить; 2) ударять, бить; 3) кусать, жалить; 4) твердить одно и то-же. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| то, сп.; то й; то́-то |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Ба́ба, -би, ж.
1) Женщина, баба (нѣсколько пренебрежительно). Де баб сім, там торг зовсім. Ном. № 9805. В баби язик — як ло́патень. Ном. № 9082. Господи, благослови стару бабу на постоли, а молоду на кожанці. Ном. № 8663. 2) Старуха. Сто баб — сто немочей. Посл. Возрадуються дітки маленькі і баби старенькі. Чуб. ІІІ. 410. Як був собі дід та баба, та була у їх курочка. Рудч. Ск. І. 19. Нехай він знає, як лаяти старих бабів. Алв. 87. Общепринятыя формы сельской вѣжливости требуютъ каждую старуху называть ба́бою, но это обязательно только для лицъ, которыя лѣтами гораздо моложе старухи, къ которой обращаются. Чуб. VII. 355. 3) Бабка, бабушка, мать отца или матери. 4) Повивальная бабка, акушерка; чаще съ эпитетомъ: ба́ба-сповитуха, ба́ба-пупорізка. 5) Нищая. Баба в торбу візьме (пугаютъ дѣтей). Ном. № 9272. 6) Знахарка. Порадились між собою, казали (до хворої) бабу привести. Прийшла старенька бабуся, аж біла; роспиталась, подивилась, та й похитала головою: «Дитино моя нещаслива»! каже, — «твій вік уже недовгий». МВ. І. 7 7. Як Бог поможе, то й баба поможе. Ном. № 8415. Сто баб — сто лік. Ном. № 8420. 7) Ба́ба-яга́. См. яга. 8) Ди́ка ба́ба = Літавиця. Літавиця називаєся також перелестниця або дика баба. Гн. II. 5. 9) Кіці (ку́ці, ку́ца, ціці)-баба. Игра въ жмурки вообще, а въ частности тотъ изъ играющихъ, который, съ завязанными глазами, долженъ ловить другихъ. КС. 1887. VI. 481. 10) Тісна́ ба́ба, кісна́ ба́ба. Преимущественно дѣтская игра, въ которой сидящіе на краяхъ скамьи начинаютъ тѣснить внутри сидящихъ къ срединѣ ея. т. ч. тѣ оказываются какъ бы въ тискахъ. КС. 1887. VI. 480. 11) Ба́бу перево́зити. Дѣтская игра: бросаютъ камешки или черепки такъ, чтобы они пошли по водѣ рикошетомъ; сколько камень или черепокъ сдѣлалъ скачковъ, столько бросавшій перевіз баб. КС. 1887. VI. 479. 12) Каменный истуканъ, находимый въ степи, большею частью на курганахъ. КС. 1890. VII. 68. 13) Истуканъ, слѣпленный изъ снѣгу. Качати бабу з снігу. Шейк. 14) Высокій конусообразный сугробъ, бугоръ снѣга. Вулиці забиті, заметені; по дворах, врівень з хатами, стоять страшенні снігові баби, — і тільки вітер куйовдить їх гострі голови. Мир. Пов. І. 212. 15) Колода, чурбанъ съ рукоятями для вбиванія свай или утрамбовки земли. Тягнуть оце залізну бабу, щоб убивать палі. ЗОЮР. І. 75. 16) Пучекъ сѣна, который кладется подъ столъ на сочельникъ. ЕЗ. V. 91. 17) Въ кро́снах то-же, что сука въ варстаті. См. навій. МУЕ. ІІІ. 25. 18) Большой шарообразный комокъ горшечной глины, образованный для перевозки глины съ мѣста добыванія въ мастерскую горшечника. Шух. I. 260. 19) Родъ кушанья, испеченнаго изъ кукурузнаго тѣста, солонины, масла, яицъ и пр. Шух. I. 144. Kolb. I. 52. 20) Ба́ба-шарпани́на. Родъ постной ба́би (см. 19) изъ пшеничнаго тѣста, рыбы, коноплянаго масла и пр. Маркев. 151. 21) Родъ пасхи. МУЕ. I. 108. Хазяїновита хазяйка (напече)... пасок і всякої всячини: пани і панійки, папушники там, баби, пундики. Сим. 205. 22) Птица пеликанъ, Pelecanus crispus. Шейк. Съ измѣн. удар.: баба́. Одес. у. 23) = Соя, Corvus glandarius. 24) = Бабець. Вх. Пч. II. 19. 25) Родъ грибовъ: agaricus procerus. Морд. 26) Родъ большихъ грушъ. Шейк. 27) мн. Баби́. Созвѣздіе Плеядъ. Шейк. Ум. Ба́бка (см.), ба́бонька, ба́бойка (галиц.), ба́бочка, бабу́ня, бабу́нечка, бабу́ся, бабу́сенька, бабу́сечка, ба́бця. За исключеніемъ ба́бки и ба́бочки, всѣ остальныя употребляются преимущественно: въ знач. 3-мъ какъ ласкательныя имена, даваемыя внуками бубушкѣ, также когда говорятъ вообще старухѣ (знач. 2) съ симпатіей къ ней; въ 4 — 6 значеніяхъ употребляются главнымъ образомъ какъ слова обращенія. Добре вам, бабуню, було тут жити. МВ. (О. 1862. ІІІ. 36). Чи вже ж отсе, бабуню, Чаплі? — спитала Маруся у однієї старої баби. Левиц. Пов. 371. Одна буде та й за кумочку, друга буде за бабунечку. Грин. ІІІ. 487. Взяла зіллє, поклонилась: Спасибі, бабусю! Шевч. 16. Прибігла мати, чоловік і ще кілька бабусь. Стор. МПр. 59 Принесіть мені, бабусю, вишневу квіточку... принесіть, бабусенько! МВ. І. 78. Як поїхав королевич до бабусеньки: «Бабусенько, голубонько, одгадай сей сон!» Чуб. V. 767. Ой бабусю — бабусечко, що будеш робити? Як приїде дід із лісу — буде бабку бити. Чуб. V. 1131. Ба́бка и ба́бочка употребляются по отношенію какъ къ молодымъ, такъ и старымъ женщинамъ; послѣднее — ласкательное. Ув. Бабе́га, баби́сько, ба́бище. |
| Бага́тший, -а, -е. Сравн. ст. отъ бага́тий, то-же, что и багаті́ший. Не по правді, молодий козаче, зо мною живеш: до багатшої, та до паганшої що-вечора йдеш. Чуб. V. 396. |
| Барка́н, -на, м. Досчатый заборъ, то-же, что и паркан. Грин. II. 180. Золотий сад і золотим барканом обгорожений. Рудч. Ск. II. 94. З одного боку двора коло баркана росли рядомъ тополі. Левиц. Пов. 21. Ум. Барка́нчик. Ув. Баркани́ще. |
| Бія́к, -ка́, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б’ють. Черк. у. 2) = Бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Чуб. V. 1081. Ум. Біячок. Ув. Біячи́сько. |
| Бормоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. О евреяхъ: то-же, что и джерготати. Жиди бормотіли. Рудан. I. 56. |
| Боро́диця, -ці, ж. То-же, что и богородиця, капюшонъ, пришитый къ верхней одеждѣ. Гол. Од. 36. |
| Вець! меж. Призывъ свиней, то-же, что и ваць. |
| Видира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. ви́дерти, -деру, -реш, гл.
1) Вырывать, вырвать, отдирать, отодрать. Червону китайку з-під жупана видирає. Макс. 2) Отнимать, отнять силою. Або дай, або видеру. Ном. № 1078. Вовкові барана з горла не видереш. Ном. № 4852. 3) Брать, взять изъ птичьяго гнѣзда или звѣриной норы яйца или дѣтенышей. Чуб. I. 59. Не видирай ластівок — гріх. Харьк. г. Видрали лисенят. О. 1861. V. 70. То-же о доставаніи раковь изъ ихъ норъ. А що ви робите, хлопці? — Раків видираємо з-під круч. О. 1861. XI. 114. |
| Ві́тка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ві́та. Калинова вітка, як рідная тітка. Ном. № 12398. Хороша, як вітка. Ном. № 8425. 2) Отрасль, потомокъ. Княжа острозьке, Ізяславська вітка. К. Бай. 9. 3) Притокъ. Вітки Дніпровії. 4) Надставка къ короткой ступицѣ въ колесѣ. Переясл. у. 5) То-же, что и лещата 3 б, но колья стягиваются обручемъ, сплетеннымъ изъ лозы; это называется: ві́тку наби́ти. Лебед. у. (Лобод). |
| Гру́день, -дня, м. Ноябрь. Употребляется въ этомъ значеніи издавна. Поидоша.... на колѣхъ, а по грудну пути, бѣ бо тогда м-ць грудень, рекше ноябрь. Повѣсть врем. лѣтъ: 6605 г. Срезневскій. Матер. для слов. І. 600. То-же въ новѣйшее время: Левч.; Гацц. Абетка, 97; Уманець, Словарь рос.-укр.; Тимч. Р.-м. слов. Съ тѣмъ-же значеніемъ у гуцуловъ. Желех. Тоже въ новѣйшихъ календаряхъ: «Рідн. Краю» на 1907, «Просвіти» на 1908, «Промінь» на 1908. Въ галицкихъ календаряхъ: декабрь. Желех. |
| Дід, -да, м.
1) Дѣдъ. То ж мій дід — материн батько. Васильк. у. 2) Старикъ. Стор. МПр. 77. Чуб. ІІІ. 109. Сердилась баба на діда, а дід того не знав. Ном. № 3473. Вѣжливость сельская требуетъ, чтобы всякій молодой и среднихъ лѣтъ человѣкъ называлъ ді́дом каждаго старика. Чуб. VII. 355. 3) Нищій. Захтів у діда випросить хліба. Ном. № 4792. 4) Чучело на огородахъ, чтобы отпугивать птицъ; то-же башта́нний дід — на бахчѣ. Сим. 200. 5) Родъ танца. Дай хліба — поскачу діда. Ном. № 12296. 6) Раст. Cirsium lanceolatum Scop. 7) Снопъ соломы или камышу, сложенный такъ, что половина вершками в одну сторону, а половина въ другую. О. 1862. V. Кух. 29, 37. МУЕ. ІІІ. 56. 8) Родъ кушанья, приготовляемаго изъ пшена и муки; то-же, что и лемішка изъ ржаной муки. О. 1862. V. Кух. 37. 9) Діди́. а) Предки, дѣды. б) Поминовеніе усопшихъ на Ѳоминой недѣлѣ. в) Тѣни по угламъ комнаты. Невеселі ті коротенькі пилипівчані дні.... День похожий на вечір, а вечір на ніч. По закутках зрана до вечора стоять діди. Левиц. Пов. 42. Связанные попарно початки кукурузы, висящіе, какъ украшеніе, въ гуцульскихъ хатахъ подъ образами. Шух. І. 100. Ум. Дідо́к, дідо́чок, діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, Шевч. 206, діду́сик, діду́сьо, діду́сечко. Ув. Діди́ще, дідуга́, дідуга́н. Еней заснув і бачить снище: пред ним стоїть старий дідище. Котл. Ен. V. 7. |
| Ді́до, -да, м.
1) Дѣдъ. 2) То-же, что пе́сик въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. ІІІ. 24. Ум. Ді́донько. |
| II. До, сз. = То. Ой як прийду додомоньку, до всі мене лають. Мет. 85. Як прийде пора, до я вийду сама. Лавр. 33. До-б = То-б. Як би я не манила, до-б я боса ходила. Лавр. Коли б мені, да Господи, повечоріло, до-б на моєму серденьку поздоровіло. Чуб. |
| Доро́га, -ги, ж.
1) Дорога, путь. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. Смерть — неминущая дорога. Ном. № 8243. Проста до Христа у світі дорога. Чуб. ІІІ. 17. Бо́жа доро́га (Ном. № 8229), чума́цька дорога. Млечный путь. Бу́ти на божій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. Г. Барв. 361, 434. Куди́ вам доро́га? Куда вамъ путь лежить? 2) Дорога, путешествіе. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. Мет. 81. 3) Въ гончарной печи арка, образуемая козлом и стѣной печи. Вас. 180. 4) У ткачей: а) то-же, что и сказ. МУЕ. ІІІ. 20; б) въ основѣ: мѣсто, сквозь которое продѣвается челнокъ. Шух. I. 258. Ум. Дорі́(о́)жка, дорі́(о́)женька, дорі́(о́)жечка, доро́жейка. Мет. 32, 22, 229. К. Досв. 19. Чуб. ІІІ. 240. |
| Дриґону́ти, -ну́, -не́ш, гл. То-же, что и дриґну́ти, но обозначаетъ движеніе болѣе сильное. «Бісові груші! пробубонить: які спілі і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот!» І щоб то дриґонуть ногою та штовхнуть об цівку, то і посипались би. Стор. І. 63. |
| Друга́к, -ка́, м.
1) Теленокъ или жеребенокъ на второмъ году жизни. 2) Второй рой, вышедшій въ то-же лѣто изъ одного и того-же улья. |
| Ду́бочка, -ки, ж. То-же, что и дуб? Що під дубом та під дубочкою сидів голуб із голубочкою. Чуб. V. 1122. См. Дубонька. |
| Ерле́ць, -ця, м. Клеймо на ухѣ скотины: вырѣзка въ ухѣ въ виде прямого угла. Екатериносл. у. (Залюбовск.). Черк. у. То-же въ видѣ остраго угла. Мнж. 182. |
| Єдина́к, -ка́, м.
1) Единственный сынъ, то-же, что и одинак, одинець 1. Засмутила мене мати, єдинака-сина. Гол. І. 305. 2) Старый дикій кабанъ, живущій въ одиночествѣ. Вх. Пч. ІІ. 7. См. Одинець 3. Ум. Єдиначо́к. |
| Єдина́чка, -ки, ж. Единственная дочь, то-же что и одиначка 1. Нехай дочка-єдиначка трохи погуляє. Нп. Рк. Макс. Пещена була така, бо, сказано, — єдиначка. МВ. І. 130. |
| Єдини́ця, -ці, ж. Единственная дочь, то-же, что и одиниця 2. Ой у вдови единиця та ще не віддана. Чуб. V. 363. Ум. Єдини́чка. |
| Завива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зави́тися, -в’ю́ся, -є́шся, гл.
1) Завиваться, завиться. Заплітайся, плетінь, заплітайся, завивайся труба золотая. Мет. На їм кучері завиваються. Чуб. V. 874. 2) Заворачиваться, завернуться, обматываться, обмотаться, повязываться, повязаться. Русинки там завиваються в намітки. Св. Л. 2. 3) То-же, что покрива́тися (новобрачной), а покритися з ким — быть обольщенной кѣмъ (о дѣвушкѣ). Желех. |
| Загурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл.
1) Загремѣть, застучать, затрещать, почти то-же, что и загуркоті́ти 2; иногда просто зашумѣть сильно. Зашумить садок, стемніє світ і загурчить дощ об землю. МВ. (О. 1862. III. 42). 2) Упасть, скатиться съ шумомъ, стукомъ, а иногда и просто упасть съ высоты. Так він і загурчав з кручі! |
| За́єць за́йця, м.
1) Заяцъ. Бігає, як солоний заєць. Ном. № 6677. Боїться, щоб йому заєць дороги не перебіг. Ном. № 303. 2) Названіе вола съ прямыми толстыми и приподнятыми вверхъ рогами. К. С 1898. VII. 44. 8) Дѣтскія игры: а) охотники охотятся за зайцемъ. Ив. 60. б) то-же, что и сі́ра кі́шка. Ив. 47. Ум. За́йчик, за́йчичок, за́їнько. Зайчичок-стрибайчичок обгризує молоді пагонці на вишнях. О. 1861. V. 74. |
| Зазу́лька, -ки, ж.
1) Ум. отъ зазуля. 2) Насѣк. То-же, что и со́нечко, божья коровка, Coccinella septempunctata. Вх. Пч. І. 5. |
| За́ймище, -ща, с. Занятое мѣсто вообще, въ частности то-же, что и займанщина. Не буде він багатий, а ні щасний, і займище його ушир не піде. К. Іов. 34. |
| За́нив, -ву, м. То-же, что и толока (пастбище для скота), но находящаяся за полями. Вх. Зн. 19. |
| Зані́сно, нар. То-же, что и завізно. В млині дуже занісно. Вх. Зн. 19. |
| Заполіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Залетать впередъ; забѣгать мысленно впередъ. Чи їстимете... — Ні, ні! — А що ж я вам даю хиба? — Та я знаю що. — А що? — Молоко. — Еге, мовляли! Яблуко даю! — То давайте, їстиму! — То-то! не заполітайте ж ніколи! Канев. у. |
| Захо́дити, -джу, -диш, с. в. зайти, -йду, -деш, гл. 1) Заходить, зайти (куда). От вона заходит в ту хату. Рудч. Та йшов козак до дівчини, зайшов до вдовиці. Мет. 53.
2) — за що. Заходить, зайти за что-либо. Уже зайшла за ліс, — не видко вже. 3) О солнцѣ: заходить, зайти, закатываться, закатиться. Не заходь, сонце, не заходь. Чуб. III. 232. 4) Заходить, зайти; уходить, уйти. Брехнею не далеко зайдеш. Ном. Спасибі Богу, що зайшла десь, а то б уже давно досі скребла моркву. О. 1862. II. 24. 5) Доходить, дойти, достигать, достигнуть. Напиламся на меду та додому не зайду. Гринч. III. 326. Не заходить матінчин та до мене голосок. Чуб. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Мет. 67. Заходять негарнії звісти. КС. 1882. V. 361 6) Застигать, застигнуть, заставать, застать Заночуйте, добрі люде, Бо мя нічка зайшла. Гол. Я грапа Розумовського не зайшла затим, що спрежду в другій слободі жила. Харьк. г. Заходять нас вісти: Хотять нам дати їсти. О. 1862. VI. 14. 7) Въ карточной игрѣ: ходить, пойти. Харьк. у. 8) Начинаться, начаться. Употр. только въ выраж.: Свя́то, пра́зник захо́дить, зайшов. Свя́то заходить. Наканунѣ самого праздничного дня сейчас послѣ заката солнца, — только относительно этого вечера и употребляется настоящ. выраженіе. 9) — з ким. Водить съ кѣмъ компанію, знаться съ кѣмъ; начинать, начать что-либо дѣлать съ кѣмъ. Се злидні, бідота! Що тобі з такими заходити. МВ. (О. 1862. III. 45). Не хочу... з мужиками заходити. Св. Л. 158. Я з поганою не зайду. Св. Л. 235. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Ном. 6170. 10) Доставать, хватать, хватить, быть въ достаточном количествѣ. Малярі, малярі, красную змалюйте: За мої гроші фарбу не шкодуйте! Кед той вам не зайде, я єще докуплю. Гол. III. 438. 11) Беременѣть, забеременѣть. Ізваріть ту щуку, із’їжте, то ви зайдете. Вона так і зробила: зайшла і цілий год ходила. Кончився год — родила ужа. Рудч. Ск. І. 81. То-же значеніе: зайти́ дитям, — на дитину. Зачать ребенка. Параска зайшла на дитину. Волч. у. 12) — сльоза́ми, кров’ю. Наполняться, наполниться слезами (о глазахъ), затекать, затечь кровью. Сльозами очі заходять. Желех. 13) — між ким. Случаться, случиться, произойти между кѣмъ. Зайшло щось межи нами. Желех. 14) — у голову. Съ ума сходить, сойти, одурѣть. Миш у голову зайшла заким зерно знайшла. Ном. 1518. 15) Захо́дити в ре́чі, — розмову. Вступать в разговоръ. Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги... та й далі. МВ. І. 14. З Варкою що-дня Павло бачився на-швидку. В розмову вона не заходила. МВ. (О. 1862. І. 83). З Марусею вона про се не заходила в розмову. МВ. II. 158. 16) — у сварку. Ссориться, затѣвать ссору. Нехай-же мене Господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила. МВ. І. 12. 17) — у хма́ру. Начинать, начать говорить что-то непонятное. Отже и бачу, що ви... в хмару заходите. О. 1862. II. 30. |
| Зли́зувати, -зую, -єш, сов. в. злиза́ти, -жу́, -жеш, гл. Слизывать, слизать. Як віл злиза́в. Ном. стр. 284, № 1894. Мов корова злиза́ла язико́м. Рудч. Ск. II. 176. Исчезъ, неизвѣстно гдѣ дѣлся. То-же значеніе: як лиз його́ злиза́в. Мир. ХРВ. |
| Іма́тися, іма́юся, -єшся, сов. в. іми́тися, іму́ся, іме́шся, гл.
1) Ловиться; держаться; браться. Імайся, рибко, велика й маленька. Ном. № 1650. Мокрого поліна вогонь не йметься. Посл. Хотіли го спалити, але огень не ймавсі тіла. Гн. І. 124. Куля го ся не імат. Гн. І. 36. 2) То-же, что и займа́тися, заня́тися, — загораться, загорѣться. Тот му верг у полу вогня три рази, тот відтам пустився іти, вітер як подув, імилося на нім шматя, сірак і не доніс домів, згорів. Гн. II. 14. |
| К, пред. Къ. Съ дат. падежемъ обозначаетъ: а) указаніе мѣста или предмета, къ которому направляется дѣйствіе. Іде к лісу. Ну тебе к бісу! б) опредѣленіе времени, къ которому близится дѣйствіе. Сподівайся мене, серденятко моє, ой к первій Пречистій; як не буду я к первій Пречистій, сподівайся к Миколі. Мет. 25. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька. Ном. Переходить въ нѣкоторыхъ случаяхъ в ґ. Если предыдущее оканчивается, а слѣдующее за к (ґ) слово начинается согласной, то слогъ принимаетъ предъ собою і: ідуть ік лісу; часто то-же бываетъ и для пополненія стиха. Вообще же к (ґ) употребляется не часто (вмѣсто него употребляется до) и преимущественно въ указанномъ опредѣленіи времени и въ бранныхъ выраженіяхъ. Іди к нечистій матері! Туди к лихій годині! и пр. |
| Ка́гат, -ту, м. Куча. Кагат кавунів, кагат соли. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. То-же о рыбѣ: куча рыбы, особымъ образомъ сложенной и прикрытой камышемъ (на Дону). |
| Капни́к, -ка, м. Въ плугѣ то-же, что и ужва́. Придолоб плуга причіплений капником до колісниць. Шух. І. 165. |
| Каю́та, -ти, ж. Задняя часть днѣпровской лодки — ду́ба, то-же, что и ко́рма. Мнж. 179. |
| Кіла́ш, -ша́, м. Родъ горшка около 5 вершковъ вышиною, то-же, что кашник. Вас. 181. |
| Кімла́ч, -ча́, м. Сѣть въ видѣ верши для ловленія рыбы. То-же что ятір (см.), но безъ крыльевъ. (Александровск. у. и Мнж. 182) и безъ суя́трика. Вх. Пч. II. 22. |
| Клепта́ти и клепті́ти, -пчу́, -чеш, гл. Много разъ одно и то-же говорить. Желех. |
| Кле́чаний, а е. Украшенный вѣтвями деревьевъ въ Троицынъ день; троицкій, то-же, что и клеча́льний. Ото ж у клечану неділю їх і повінчано обох. Шевч. 418. Кле́чані святки́. Праздникъ Троицы. На первий день, на клечаних святках дівчата плетуть вінки. Ном. № 459. |
| Ключ, -ча́, м.
1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Нп. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203. 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя нарі́жниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полони́нах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная коло́дка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, ві́стря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ коло́дки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ла́нцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить коло́дку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключе́м. Шух. І. 253. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) Кипі́ти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. Клю́ченько, клю́чик. Золотії ключеньки в коморі. Нп. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393. |
| Козе́л, -зла́, м.
1) Козелъ. 2) Мальчикъ, состоящій въ качествѣ прислуги и пастуха. Азовск. побережье. 3) Названіе растеній: Boletus luteus L., Heracleum sibiricum L., Pimpinella Saxifraga L. ЗЮЗО. I. 114, 124, 131. 4) Родъ игры. Козла́ води́ти. Играть въ масляничную хороводную игру съ пѣснями о козлѣ. Харьк. Ив. 78. 5) Четырехугольный столбъ или подставка для черіня́ гончарной печи. Вас. 180. 6) мн. Ко́зла. Козлы. Стали вряд, а ратища в козла поставили. ЗОЮР. І. 254. 7) мн. Кі́зли. Въ гуцульскихъ хатахъ то-же что и кро́кви, стропила. Шух. І. 91. Kolb. І. 55. |
| Ко́лесо, -са, с.
1) Кругъ. Колесом сонечко вгору йде. Грин. III. 533. 2) Колесо въ экипажѣ, машинѣ, мебели. А вони окаянні коней зупиняють, у колесах спиці рубають. К. ЧР. Дивися, які баюри колісьми повироблювано. Харьк. Скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не достанеш. МВ. Ко́лесо млино́ве, ко́лесо мли́нське (Галиц.). Мик. 480. Колесо водяной мельницы. К. водяне́. Наружное колесо водяной мельницы. Мик. 480. То-же значитъ и надві́рне ко́лесо. Черниг. у. К. пале́чне (пале́шне). Внутреннее колесо водяной мельницы, приводящее въ движеніе шестерню. Мик. 480. Черниг. у. К. замахове́. Часть ткацкаго станка. МУЕ. III. 24. 3) Люди, ставшіе въ кружокъ (на сходкѣ, въ собранія казацкой ра́ди и пр. Увесь поїзд із музиками іде за молодим і стає коло діжи кругом — колесом. МУЕ. 113. Посеред колеса, — а колесо одзначили таке, що з одного краю до другого ледві можно було що почути... — стояв стіл під турецьким килимом. На столі лежала булава Брюховецького з бунчуком і корогвою. К. ЧР. 334. Віщо́ве ко́лесо, су́дне ко́лесо. Собраніе запорожскихъ казаковъ для суда надъ товарищами. Курінне отамання і всяка старшина кінчали первий обід віщового колеса. К. ЧР. 270. Посеред суднього колеса стояв Кирило Тур. К. ЧР. 269. Ра́днє ко́лесо. То-же собраніе для рѣшенія дѣлъ. Кругом раднього колеса крик і гомін. K. ЧР. 335. 4) Рядъ вѣтвей, идущихъ вокругъ ствола дерева приблизительно на одинаковой высотѣ. Шух. І. 224. 5) Игра. Также: ко́лесо дурне́. Игра состоитъ въ томъ, что взявшіяся за руки дѣти составляютъ вращающійся кругъ, постоянно выворачивающійся то внутрь, то наружу. Ив. 48. Маркев. 73. Ум. Коле́сонько, колісце́, колісча́, колісча́тко. А з мене, березоньки, колесонька будуть. Чуб. 5. 111. |
| І. Ко́ло, -ла, с.
1) Кругъ. Ой колом, колом до гори місяць (сонце) іде. Рк. Макс. 2) Колесо. Ой зійди, зійди, ясний місяцю, як млиновеє коло. Чуб. 3) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и ко́лесо у передняго навоя́. См. Навій. Вас. 165. 4) Поставъ (мельницы). Млин з двома колами. Черниг. у. КС. 1883. VII. 508 — 517. 5) = Колесо 3. Дівчата стали у коло. Мир. Пов. 144. Ум. Ко́лечко. Желех. |
| Коломи́йка, -ки, ж.
1) Жительница Коломыйскаго округа. Ой славная коломийка по дворі ходила. Чуб. IV. 492. 2) Особый родъ пѣсенъ въ Галиціи, Буковинѣ и Угорской Руси, получившій свое названіе отъ г. Коломыи, гдѣ онѣ наиболѣе распространены; каждая пѣсня состоить изъ 2-6 стиховъ въ 14 слоговъ каждый, съ цезурой послѣ 8-го стиха. Як я тую коломийку зачую, через тую коломийку дома не ночую. Гол. См. Сумцовъ. Коломийки. КС. 1886. IV. 3) Танецъ въ Галиціи и Угорск. Руси. Де-Волланъ, Угро-русскія пѣни. 16. 4) = Клепаня. Шапка эта такъ называется въ Галиціи по той причинѣ, что ее носять въ Коломыйскомъ округѣ. Гол. Од. 69. 5) Родъ сумки шерстяной, носимой гуцулами-мужчинами черезъ плечо. То-же, что и дзьобенка. Kolb. I. 37. |
| Копа́чик, -ка, м.
1) Ум. отъ копа́ч. 2) мн. Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что жердка. МУЕ. III. 24. |
| Кро́к, -ку, м.
1) Шагъ. Дурному з кроку ступити, — сто днів одпусту доступити. Ном. № 6212. По що ту приходиш кроком зрадливим. Гол. І. 346. 2) Часть основы, которую ткачъ можетъ заткать до новаго поворота навоя: заткавъ ее, ткачъ, поворачивая верхній навой, развиваетъ съ него часть основы, навертывая въ то-же время сотканный крок полотна на нижній навой; крок находится между ма́ґлем і ля́дою. Шух. І. 258. МУЕ. III. 20. |
| Куші́ль, -лі, ж. То-же, что и кошу́ля, но употребляется только въ томъ значеніи, что и покраса въ свадебномъ обрядѣ. «Дружко вносить рубашку молодой для изслѣдованія, приговаривая: Старости, пани-старости! благословіть покрасу (или кушіль) в хату унести!». Мил. 124. |
| Ла́вка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ла́ва. 2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха. Константиногр. у. 3) Ткацкій снарядъ для вязанія начи́ння, то-же, что и стіле́ць (см.) Константиногр. у. 4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри лавча́стого замка́ (см.), посредствомъ которыхъ происходить замыканіе. Шух. І. 9. 5) мн. Ла́вки. Длинный рубанокъ. Шух. І. 87, 249. 6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго. Міщане, що ла́вки в місті тримали, а тепер чи й лавки́ у хаті є (т. е. обѣднѣли). Ном. № 10562. |
| Ла́вничка, -ки, ж. То-же въ женскомъ цехѣ, что ла́вник 2 въ мужскомъ. КС. 1890. VII. 92. |
| Ла́пка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ла́па. 2) Подвижной и неподвижный брусокъ въ станкѣ для тесанія. Сумск. у. 3) Поперечная перекладина къ двумъ стойкамъ въ токарнѣ. Сумск. у. 4) Клинообразная дощечка, употребляемая гребенщиками при нарѣзываніи зубьевъ гребней. Вас. 164. 5) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и підні́жок. МУЕ. III. 24. 6) Ловушка. Вх. Пч. II. 7. 7) мн. Лапки́. Родъ узора для вышиванія. 8) мн. Кавычки. 9) мн. Котя́чі лапки. Раст.: a) Erigeron acre. Лв. 98. б) Trifolium arvense. Лв. 102. |
| Ле́жень, -жня, м.
1) Лежебокъ. Що дворовий лежень не хоче робити, тільки спати та гуляти та горілку пити. Мил. 73. Ле́жня справля́ти. Ничего не дѣлать. 2) Бревно, лежащее на землѣ и служащее вмѣсто фундамента для стѣны хаты. Тепер становлять хати на стоянах, а перш було на лежнях. Лебед. у. 3) Боровъ, дымовая труба на потолкѣ, горизонтально лежащая, то-же, что и Лежа́к 1. 4) Лежащій улей. См. Лежа́к 3. 5) Родъ большого калача, обрядовый свадебный хлѣбъ. Чуб. IV. 236. В п’ятницю до діла лежні з гурту поробили та шишки і перепійці в піч посадовили; коровай-же спорядивши з самую суботу, посадить його впросили Кирика Голоту. Мкр. Н. 21. |
| Листопа́д, -ду, м.
1) Время опаденія листьевъ съ деревьевъ. На листопаді родивсь десь твій чоловік, що такий поганий. Лебед. у. 2) Мѣсяцъ октябрь. Въ такомъ значеніи употр. издавна, — напр. въ четвероевангеліи 1144 г. Мць октябрь рекомий листопад. Срезневскій. Матеріалы для словаря др.-русск. языка. II. 23. То-же въ новой литературѣ: Левч., Опытъ р.-укр. слов.; Уманець, Словарь. Основа 1862, X. Такъ-же въ календаряхъ: «Рідного Краю» на 1907, «Просвіти» на 1908, «Промінь» на 1908. Галичане употребляютъ это слово для обозначенія мѣсяца ноября. Желех. |
| Ма́вський, -а, -е. То-же что и на́вський, но употребляется только относительно ма́вок. Ма́вський вели́кдень. Четвергъ недѣли Пятидесятницы, когда, по народному повѣрью, русалки празднуютъ свой вели́кдень. Чуб. III. 186. |
| Маґельни́ця и маґільни́ця, -ці, ж. То-же, что и рубе́ль, — валекъ для катанья бѣлья. Подольск. г. См. Меґеля 1. |
| Мазе́па, -пи, об. Первоначально то-же, что и замазу́ра, — замараха, а затѣмъ вообще неопрятный, грубоватый и простоватый человѣкъ, вахлакъ, простакъ, простофиля, глупецъ. Ном. № 3570. У нас у селі мазепою лаються: от як дурна людина, чого не зрозуміє, так кажуть: ах ти мазепа! Черниг. у. (Срав. персидское прилагат. «Мâзепâ», дословно значащее — хребтоногій, а переносно — неповоротливый, неуклюжій. Проф. А. Е. Крымскій). |
| Макогі́н, -го́ну, м.
1) Деревянный пестъ для растиранія соли, маку, пшена и пр. Лисий як макогін. Ном. № 8661. Макогі́н облиза́ти. Получить отказъ въ сватовствѣ, то-же, что и гарбуза́ вхопи́ти. О. 1862. Русин. весілля. IV. 1. 2) Пестъ толчеи для зерна или сукна. Шух. І. 104, 113. 3) У мосяжник’овъ: а) при инкрустаціи: родъ деревянной колотушки для вбиванія въ дерево металлическихъ украшеній. Шух. І. 278; б) при выдѣлкѣ глиняныхъ формъ для отливки мѣдныхъ вещей: родъ колотушки, втискивающей модели въ глину для полученія формы. Шух. I. 281, 283. |
| Мали́на, -ни, ж.
1) Малина, Rubus idaeus. Під горою малина. Чуб. Личко як малина. Чуб. 2) Красный флагъ на воротахъ свадебнаго двора, выставляемый въ Черниг. г., какъ удостовѣреніе цѣломудрія новобрачной. То-же, что и корогва́ въ свадебномъ обрядѣ. МУЕ. III. 158. Ум. Мали́нка, мали́нонька, мали́ночка. Чуб. V. 805. 1047. |
| Масни́й, -а́, -е́.
1) Масляный. Масна́ неді́ля. Воскресенье на сырной недѣлѣ. 2) Жирный, пропитанный жиромъ, масломъ (о кушаньяхъ). Масні пироги. 3) Замасленный, засаленный. 4) Переносно (о словахъ). Усиленно ласковый, усиленно привѣтливый, но въ то-же время неискренній. Слова масні, а пироги пісні. Нп. Масної бесіди чоловік. Ном. № 12918. |
| Мости́ти, мощу́, -стиш, гл.
1) Стлать, настилать, мостить, укладывать. Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити. Чуб. III. 295. Мати почала мостити сіно в кутку на столі. Левиц. І. 400. Переносно: стараться уладить дѣло. Бачить чоловік, що не переливки: уже і сяк, і так мостить, щоб одкоснулась причепа. Грин. І. 293. Также переносно: твердить то-же самое. «Розумний не стратить надії», — я йому, — «треба сподіватись, живши». — Поки не зрадять, — знов мостить він. МВ. II. 117. 2) Вить, устраивать гнѣздо. Журку, журку, та малий жайворонку, не мости гнізда коло бистрого Дніпра. Грин. III. 594. Ось на липині й гніздечко мостить Божа птичка. О. 1861. VIII. 48. Миша... гніздо мостить. Грин. І. 254. 3) Колотить, бить. Як почне мостить, то й місця живого не зоставить. 4) Мости́ти постоли́. Дѣлать постоли, сандаліи. Сіла собі на столці, мостить собі постолці. КС. 1884. І. 28. Ой у тій хижці парубочки сидять, постольці мостять. Мет. |
| Мота́тися, -та́юся, -єшся, одн. в. мотну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл.
1) Мотаться, мотнуться, болтаться. А ти, хвуст, що робив?.. Мотався да чеплявся то за кущ, то за пеньок. Рудч. Ск. І. 18. 2) Шататься, ходить, дѣлая то одно, то другое; хлопотать, суетиться. Бабуся мотається по своїй хаті, як клубок, да все робить. Г. Барв. 501. «Світи світло! сип вечеряти!». Чоловік схопився, мотається, кинувся до печі, горшки витягає. Грин. І. 295. Мотну́тися — броситься, то-же, что и метну́тися. |
| Незго́дина, -ни, ж. То-же, что и Невзгодина (см.) изъ фальсифицированной думы «Битва Чигиринская». (Запор. Стар. І. 86); перепечатывая ее, Максимовичъ (1849, стр. 53) выбросилъ «в». |
| Огни́вце, -ця, с.
1) Ум. отъ огниво. 2) То-же, что и песик въ ткацкомъ станкѣ. См. Верстат. МУЕ. III. 24. |
| Олі́я, олі́ї, ж. Постное масло. Олію би́ти. Приготовлять постное масло. Олію ви́бити кому. Побить кого. Я йому олію вибив. Харьк. Дави́ти олі́ю. Игра, то-же, что и тісна баба (см.). КС. 1887. VI. 480. |
| Парто́лити, -лю, -лиш, гл. Дѣлать не особенно тщательно, почти то-же, что и партачити. |
| Плаз, -зу, м.
1) Палка? Ном. № 13662, 13663. Въ игрѣ того-же имени длинный прутъ. Kolb. І. 195. Въ игрѣ въ шканди́бки (то-же, что и игра плаз) — проведенная на землѣ черта, на которой лежитъ палка (называемая у Kolb. І. 195 — плаз). КС. 1887. VI. 476. 2) Родъ игры, въ которой бросаютъ палкой съ цѣлью попасть въ другую, лежащую палку. Ив. 18. Kolb. І. 195. Діти то у плаза, то в креймахи граються. Морд. Пл. 137. |
| Пласту́н, -на́, м.
1) Кубанскій козакъ, несущій сторожевую и развѣдочную службу и въ то-же время занимающійся охотой и рыбной ловлей. Поп. 240, 241. О. 1862. I. Кух. Пластуни, 61. 2) = Пластовець. |
| Пла́хта, -ти, ж.
1) Женская одежда вмѣсто юбки: кусокъ толстой шерстяной ткани, спеціально для этого изготовляемый, въ видѣ длиннаго четвероугольника (ширина до 3/4 арш., длина до 21/2 арш.) сшивается до половины съ другимъ такимъ же кускомъ; на половинѣ пла́хта перегибается и оборачивается вокругъ таліи. Четвертая часть пла́хти (половина четвероугольника) наз. гри́вка, сшитая половина наз. стано́к, несшитыя гривки — кри́ла. Вас. 169 — 170. Въ черниг. у. крила называются кри́си. Чуб. VII. 428. КС. 1893. V. 282. КС. 1889. V. Сумцовъ, № 21 — 22. 2) То-же, что и полотнянка, но длинная и безъ таліи. Гол. Од. 44. 3) Родъ бѣлаго платка, по формѣ похожаго на широкое полотенце, — имъ покрываются лемчанки. Гол. Од. 76. 4) Простыня. Угор. Ум. Пла́хі(о)тка. Г. Барв. 227. Плахотка-червчаточка. Шевч. 375. |
| Побе́дрина, -ни, ж.
1) Горизонтальная перекладина, соединяющая два столба, — часть различныхъ снарядовъ: кросен, поколодви, снувавки, струнки. Шух. І. 254, 237, 150, 192, 194. 2) Въ мельничномъ колесѣ то-же, что и перехрестя. Шух. І. 113. |
| Повдава́тися, -даємо́ся, -єте́ся, гл. То-же, что и уда́тися, но о многихъ или многомъ. Діти ж пак у його повдавались ледачі. Драг. 218. |
| Повикру́чувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и ви́крутити, но во множествѣ. Він їй руки повикручував. Кв. Гляди ж, добре повикручуй сорочки, щоб не текло з їх. Васильк. у. |
| Повимаща́ти, -ща́ю, -єш, гл. То-же, что и ви́мастити, но во множествѣ. Ой сестричко Оленочко! І світлоньки повимащай, вікна красно повитирай. АД. І. 298. |
| Повитира́ти, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и ви́терти, но во множествѣ. Вікна красно повитирай. АД. І. 298. |
| Повідверта́ти, -та́ю, -єш, гл. То-же, что и відвернути, но во множествѣ. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)