Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 42 статті
Запропонувати свій переклад для «тягтися»
Шукати «тягтися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бечева́ть, -ся – бечува́ти, -ся, на кодо́лі тягти́, -ся.
Брести́ –
1) (итти медленно) брести́, тягти́ся, текти́ся (Стефа́ник), чвала́ти; (мелким шагом) чим(н)чикува́ти; (едва-едва) пле́нтатися, плуга́нитися;
2) (б. по грязи) тьо́патися, брьо́хатися, шеле́патися, (с усилием) бра́тися по грязю́ці. [Як вона́ бра́лася по грязю́ці, щоб мене́ ви́зволити од ньо́го!];
3) (итти в-брод) брести́, перебро́дити. [Місто́чок вода́ знесла́ – тре́ба брести́ (перебро́дити)].
Бу́дучи – бу́вши. [Оце́, щоб бу́вши моло́дим хло́пцем, так пома́лу тягти́ся під го́ру! (Лубні)].
Влачи́ться – волокти́ся, волочи́тися, тягти́ся.
Вле́чься –
1) тягти́ся, волокти́ся;
2) (к чему) порива́тися до чо́го, ли́нути (душе́ю) до чо́го.
Волочи́ться –
1) волочи́тися, волі[о]кти́ся, тягти́ся, хвоста́тися. [Спідни́ця до́вга, аж тя́гнеться];
2) (таскаться) тяга́тися. [Тяга́ється десь уже дру́гий рік. Не перестава́ла тяга́тися з кавале́рами до си́вої коси́ (Неч.-Лев.)]. Срв. Волоки́тствовать.
Дли́ться, продли́ться – продо́вжуватися, довжи́тися, (сов.) продо́вжитися, тягти́ся, протяга́тися, (сов.) протяг(ну́)ти́ся, точи́тися, трива́ти. [Довжи́ться я́к зимо́ва́ ніч (Фран.). До́вго тягла́ся гони́тва (Коц.). На́ше ді́ло до́вго бу́де протяга́тися (Харк. п.). Гульба́ точи́лася до са́мого ра́нку (М. Вовч.). Цей пері́од трива́в ду́же до́вго].
Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
• -ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
• -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
• Кто идё́т? – хто йде?
• Вот он идё́т – ось він іде́.
• -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
• Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
• Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
• Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
• -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
• Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
• -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
• -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
• -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
• Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
• Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
• -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
• -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
• -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
• -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
• -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
• -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
• Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
• -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
• Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
• -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
• -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
• Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
• Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
• -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
• -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
• -ти́ в прок, см. Прок 1.
• Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
• Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
• Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
• Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
• Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
• Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
• От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
• Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
• Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
• Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
• У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
• Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
• -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
• Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
• Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
• Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
• Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
• -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
• К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
• Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
• К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
• Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
• Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
• Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
• Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
• Куда ни шло – та неха́й вже.
• -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
• -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
• -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
• Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
• -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
• В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
• Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
• У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
• Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
• Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
• От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
• Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
• Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
• На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• Шли годы – мина́ли роки́.
• Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
• Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
• Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
• Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
• Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
• Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
• Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
Ле́нта –
1) (принадлежн. туалета) стрі́чка, (широкая) би́нда, (преимущ. завязка у ворота) стьо́жка (и стя́жка), (полон.) стьо́нжка, стьо́(н)жи́на, а специальнее: (косоплётка) кісни́к (-ка, мн. кісни́ки), підкі́сник, уплі́т (-льо́ту), уплі́тка, ви́плітка, ви́пліток (-тка), соб. ви́пліт (-льоту), (повязываемая на голову) (с)киндя́к (-ка́), скиндя́чка, (позументная, парчёвая) гальо́нка, огальо́н (-ну), (бархатка) оксами́тка. [Тріпотя́ть на ві́трі стрічки́ в дівча́т (Коцюб.). На що́глах ма́яли кольори́сті бинди́ (Загір.). Всі ко́си вона́ обти́кала квітка́ми з вузе́ньких стьожо́к (Н.-Лев.). Ді́вчинка з запле́теною в ко́сах, за́мість кісни́ків, моту́зочкою з ва́лу (Мирний). Твої́ ко́си розпліта́в, – де твої́ ви́плітки подіва́в? (Весільна пісня). Пов’яжу́ на го́лову черво́ну скиндя́чку (Квітка)].
• Орденская -та – о́рденська стрі́чка, (широкая) би́нда. [Зніма́є з йо́го (гра́фа Ле́йчестера) блаки́тну би́нду і надіва́є її́ на Больє́вра (Л. Укр.)].
• Быть в -те – бу́ти при би́нді (при стрі́чці).
• Обшить -той – облямува́ти стрі́чкою (би́ндою) що;
2) техн. – стрі́чка, стьо́жка, (широкая) би́нда; (ремень в транспорте) пас (-са).
• -та пишущей машины – стрі́чка в самопи́сці.
• -та бесконечная – безкрайби́нда, (в транспортере) пас безконе́чний, безкрайпа́с (-са).
• -та (из)мерительная, землемерная – стьо́жка вимірна́, землемі́рний (землемі́рський, межови́й) шнур (-ра́).
• -та изоляционная, телеграфная – стьо́жка ізоляці́йна, телегра́фна;
3) (полоса) сму́га, стяга́, та́сьма, (образно) стрі́чка, би́нда.
• Течь -той (о реке), тянуться -той (о лесе, дороге и т. п.) – текти́ стрі́чкою (би́ндою, стяго́ю), тягти́ся та́сьмою (сму́гою, стяго́ю). [Зеле́ною та́сьмою вниз тя́гся попере́к піль невели́чкий яро́к (Франко)].
Лепи́ться –
1) (страд. з.) ліпи́тися, вилі́плюватися; злі́плюватися, бга́тися, тули́тися; прилі́плюватися; налі́плюватися; влі́плюватися. [Мо́крий сніг до́бре лі́питься (Брацлавщ.)];
2) (едва держаться на чём-либо) тули́тися до чо́го.
• Лачуга -тся на скале – хати́на (халу́па) ту́литься на ске́лі;
3) (едва тащиться) волокти́ся, плести́ся, тягти́ся, пле́нтатися.
• -тся, как рак – воло́читься (тя́гнеться), як рак.
Отстава́ть, отста́ть от кого, от чего –
1) (оставаться позади) зостава́тися, зоста́тися (поза́ду) від ко́го, відстава́ти, відста́ти, відстрява́ти, відстря́ти, відбива́тися, відби́тися від ко́го, (медлить) отяга́тися. [Но́гу зму́ляв та й зоста́вся від свої́х, не міг зійти́ з ни́ми. Ягня́ відби́лось від ота́ри (Гліб.). Він іде́ попере́ду, а я отяга́юсь, отяга́юсь, та як побіжу́ додо́му. З ним недо́бре молоти́ти, бо відстає́].
• Стараться не -ва́ть от кого – тягти́ся за ким. [За багача́ми тя́гнеться].
• Мои часы -стаю́т на пять минут от городских – мій годи́нник зостає́ться (спі́знюється) на п’ять хвили́н проти місько́го.
• -ва́ть от берега – відстава́ти, відста́ти, відча́лювати, відча́лити від бе́рега;
2) (от дому, знакомых, друзей) відстава́ти, відста́ти, відстрява́ти, відстря́ти від ко́го, від чо́го, відкида́тися, відки́нутися (від) ко́го́, (від) чо́го́, покида́ти, поки́нути кого́, що, (отбиться) відна́джуватися, відна́дитися від ко́го, від чо́го. [Хоті́ли гурто́м купи́ти ту зе́млю і Па́вло був між на́ми, а тоді́ він від нас відстря́в. Зо́всім домі́вки відки́нувся (відна́дився від домі́вки)].
• -ста́ть (отвыкнуть) от чего – відкида́тися, відки́нутися, відцура́тися чого́ и від чо́го, поки́нути, занеха́яти що. [Відки́нувсь від тютюну́. Відцура́вся горі́лки. Поки́нув лю́льку = -ста́л от трубки)];
3) (отделиться) відстава́ти, відста́ти, відлипа́ти, відли́пнути, відтуля́тися, відтули́тися, відсіда́тися, відсі́стися, (о мног.) повідстава́ти, повідлипа́ти и т. д. Штукатурка -ста́ла – тинк повідстава́в (повідлипа́в).
• Корка у хлеба -ста́ла – скори́нка на хлі́бі відсі́лася.
• Дверь -стаё́т – две́рі відхо́дять;
4) (отвязаться) відступа́тися, відступи́тися, уступа́тися, уступи́тися, відійти́, відчепи́тися, відкасну́тися, відсахну́тися.
• Не -ста́ну, пока вы мне не скажете – не відступлю́ся (не уступлю́ся, не відійду́), по́ки ви мені́ не ска́жете.
• Пристал и не -стаё́т – причепи́вся і не відступа́ється (не відхо́дить).
• -ста́нь от меня! – відчепи́сь (відкасни́сь, відійди́) від мене!
• Отста́вший – відста́лий; (отклеившийся) відли́плий и т. д.
Плести́ся и Пле́сться –
1) плести́ся, ви́тися по чо́му, обвива́тися круг чо́го. [Як гу́сто сей лича́к плі́вся. Хміль в’є́ться по тичи́ні];
2) (брести, итти медленно) пле́сти́ся, пле́нтатися, бре[и́]сти́, волокти́ся, шкандиба́ти, тягти́ся, чвала́ти, чвалюва́ти, чимчикува́ти, човпти́, тю́пати, ті́патися, чала́пати, цьо́хати, теле́патися, тюпори́ти, плуга́нитися, телі́житися, с[ц]урга́нитися, сунда́читися, ле́статися. [Грицько́ плі́вся зза́ду. Вто́млені ко́ні ле́две пле́нталися (Грінч.). І в одні́й свити́ні іде́ Ка́тря шкандиба́є (Шевч.). До ді́ла від думо́к дале́ко ще чвала́ти (Самійл.). Пі́шки по боло́ті чвалю́є (Франко). Сто́млена вата́га з заробі́тків чимчику́є (Манж.). Човпе́ стари́й село́м (Драг.). Ко́ні тю́пають собі́ пома́лу].
• Дело кой-как плетё́тся – спра́ва йде помале́ньку, ді́ло ро́биться аби́-як (потихе́ньку).
Продолжа́ться, продо́лжиться –
1) (стр. зал.) продо́вжуватися, (во времени) прова́дитися, вести́ся, бу́ти продо́вженим. [Пра́ця продо́вжується спі́рно];
2) (во времени: длиться, тянуться) продо́вжуватися, продо́вжитися, тяг(ну́)ти́ся, протяга́тися и (реже) протя́гуватися, протяг(ну́)ти́ся, трива́ти, протрива́ти, потрива́ти, точи́тися, іти́, (медленно, томительно) снува́тися, волокти́ся; срв. Дли́ться. [А все вона́ (війна́) тягла́сь і не кінча́лась (Грінч.). Отта́к тягло́ся де́сять літ (Франко). До́вго тягла́ся гони́тва (Коцюб.). Слу́жба почина́ється о се́мій і трива́є до дру́гої (годи́ни) (Франко). Доба́ Відро́дження трива́ла по-над два столі́ття. Неспо́кій одна́к трива́є до́вго (Л. Укр.). Точи́лась війна́ без упи́ну (Корол.). Снує́ться чита́ння да́лі (Васильч.). Бе́нкет все йшов та йшов (Стор.). Се не до́вго волокло́ся (Мкр.)].
• Война -жа́ется – війна́ трива́є, то́читься, продо́вжується.
• Дурная погода -жа́ется – него́да тя́гнеться, трива́є.
• Мир -жа́лся недолго – зго́да трива́ла недо́вго.
• Это -жа́ется слишком долго – це трива́є аж на́дто до́вго.
• Путешествие -до́лжится десять дней – по́дорож трива́тиме, протрива́є де́сять днів.
• Долго-ли это будет -жа́ться? – чи до́вго це трива́тиме?
• Так дальше -жа́ться не может – так да́лі трива́ти (тягти́ся) не мо́же.
• -жа́ться вечно, навсегда – трива́ти на ві́ки (ві́чно), за́вжди.
• Рабочий день -жа́ется восемь часов – робо́чий день трива́є ві́сім годи́н;
3) (в пространстве: простираться) простяга́тися, простягну́тися и простягти́ся, тягну́тися и тягти́ся; см. Простира́ться. [Ця ба́лка простяга́ється аж до са́мої межі́ (Звин.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Будучи – бу́вши.
[Без сорома і Бога бувши і восьму заповідь забувши, чужим пустився промишлять (І.Котляревський). Оце́, щоб бу́вши моло́дим хло́пцем, так пома́лу тягти́ся під го́ру! (АС). Зближувачі мов впровадили «будучи» до перекладного словника, але не спромоглися дібрати до нього хоч якогось прикладу з літератури. Зате «бувши» в нашій мові має якнайширше застосування (В. і Г. Островські). І от Ауреліано винайшов засіб, який кілька місяців допомагав усім боротися з провалами пам’яті. Відкрив він його зовсім випадково. Цей хворий на безсоння досвідчений знавець своєї справи, бувши одним з перших заслаблих у місті, досконало опанував ювелірне мистецтво (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Бувши людиною вразливою і до того ж латинської раси, містер Брунеллі скоро почав відміняти дієслово «amore», приставляючи до нього Кеті в знахідному відмінку. Вона вирішила поговорити про це з матір’ю (М.Рябова, перекл. О.Генрі). Бувши підлітком, він нипав блошиними ринками Маунтан-В’ю, де захоплені електронікою люди продавали запасні частини. Джобс походить з доби, що дихала тим самим бізнесом, у якому він згодом пануватиме (Ірина Савюк, перекл. Малколма Ґладуела)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПЛЕСТИ́СЬ ще пле́стися, плуга́нитися, (у хвості) тягти́ся, волокти́ся, плу́татися, теліпа́тися;
плету́щийся що /мн. хто/ пле́нтається тощо, прикм. тихоно́гий, образ. нешвидки́й /пові́льний/ у нога́х, пові́льний, як черепа́ха, мов не на свої́х нога́х;
плетущийся в хвосте́ зви́клий тягти́ся у хвості́, складн. тягни́сь-у-хвості, стил. перероб. дибу́ль-дибу́ль у хвості;
плетущийся нога́ за ного́й стил. перероб. ле́две несучи́ но́ги.
ПРОЛЕГА́ТЬ (про шлях) лежа́ти, тягти́ся, простяга́тися, простеля́тися, стели́тися, (про зморшки) виступа́ти;
пролегла́ тень ме́жду кем чо́рний кіт перебі́г між;
пролега́ющий що лежи́ть тощо, простя́гнутий, просте́ртий, просте́лений.
СВОДИ́ТЬ (людей) збира́ти (доку́пи), (до мінімуму) ще скоро́чуваний;
сводить в моги́лу зво́дити зі сві́ту, дово́дити до моги́ли;
сводить к ми́нимуму коротк. мінімізува́ти;
сводить концы́ с конца́ми стяга́ти кінці́ доку́пи, коротк. зво́дити кінці́;
едва́ сводить концы́ с концами тягти́ся з оста́ннього;
сводить на нет зво́дити до нуля́, (чиїсь плани) галиц. ударе́мнювати;
сводить счета́ екон. роби́ти обраху́нок;
сводить счёты с кем укр. квита́тися з, зво́дити пораху́нки з, мсти́тися на кому /над ким/;
не сводить глаз с кого припада́ти очи́ма до;
СПРАВЛЯ́ТЬСЯ (з чим) управля́тися, дава́ти ра́ду чому, розв’я́зувати /поду́жувати/ що, (самому) дава́ти собі́ ра́ду, (про що) ще пита́ти, дізнава́тися, живомовн. припи́тувати;
едва́ справля́ться с нуждо́й тягти́ся з оста́ннього;
справля́ющийся 1. що /мн. хто/ дає́ собі́ ра́ду тощо, го́дний да́ти ра́ду чому, зда́тний розв’яза́ти, стара́нний, рете́льний, спра́вний, 2. осведомляющийся;
СТА́ВИТЬ (на ноги) зво́дити, (на пости) розставля́ти, (до стінки) приставля́ти, (на чолі) наставля́ти, (намет) розбива́ти, (на стіл) подава́ти, (печать) приклада́ти, (наперед) висува́ти, (ставку) роби́ти, (п’єсу) розі́грувати, пока́зувати, /в театрі/ побут. дава́ти, (голос) шко́лити, /док. ви́шко́лити/, (вимоги) заявля́ти, виставля́ти, (на голосування) вино́сити, (питання) пору́шувати;
ста́вить в безвы́ходное положе́ние припира́ти до сті́нки;
ста́вить в вину́ ще інкримінува́ти, ста́вити на карб, галиц. приви́нювати;
ста́вить ве́хи укр. тичкува́ти;
ста́вить в зави́симость узале́жнювати;
ста́вить в заслу́гу кому визнава́ти заслу́гу чию;
ста́вить во главу́ угла́ ста́вити на пе́рше мі́сце, бра́ти за осно́ву;
ста́вить в затрудни́тельное положе́ние заганя́ти /заво́дити/ на слизьке́, заганя́ти в кут;
ста́вить в нело́вкое положе́ние садови́ти в калю́жу;
ста́вить в тупи́к збива́ти з пантели́ку, спантели́чувати;
ста́вить в упрёк кому ста́вити на карб;
ста́вить диа́гноз діягностува́ти;
ста́вить зада́чей ма́ти за мету́;
ста́вить зада́чу пе́ред кем кла́сти мету́ /зага́дувати/ кому;
ста́вить знак ра́венства ме́жду чем і чем дорі́внювати що до чого;
ста́вить леса́ обришто́вувати;
ста́вить на вид попереджа́ти;
ста́вить на (вещево́е, пищевое) дово́льствие ста́вити на постача́ння (одя́гом, харча́ми);
ста́вить на ка́рту что ризикува́ти чим;
ста́вить (на) предохрани́тель військ. забезпе́чувати;
ста́вить па́лки в колёса ще ки́дати коло́ди під но́ги;
ста́вить пе́ред необходи́мостью чего зму́шувати до чого;
ста́вить под ружьё мобілізува́ти;
ста́вить под уда́р ще наража́ти на небезпе́ку /на ли́хо, на уда́р/;
ста́вить свое́й зада́чей /ста́вить свое́й це́лью/ ста́вити /кла́сти/ собі́ за мету́;
ста́вить себе́ це́лью суч. виставля́ти собі́ пла́нку;
ста́вить себя́ в нело́вкое положе́ние сади́ти (само́го) себе́ в калю́жу;
ста́вить себя́ в смешно́е положе́ние галиц. осмі́шувати себе́;
ста́вить то́чку ще підво́дити ри́ску;
ста́вить то́чки над ’и’ розставля́ти акце́нти;
ста́вить ударе́ния наголо́шувати;
ста́вить усло́вием ста́вити як умо́ву;
ни во что не ста́вить ма́ти за ніщо́;
ста́вящий що /мн. хто/ ста́вить тощо, зви́клий ста́вити, зго́дний /зда́тний/ поста́вити, за́йня́тий стано́вленням, стил. перероб. взя́вшися поста́вити;
ста́вящий в зави́симость стил. перероб. узале́жнюючи;
ста́вящий в затрудни́тельное положе́ние зда́тний загна́ти в кут;
ста́вящий в заслу́гу що визнає́ заслу́гу;
ста́вящий в изве́стность покли́каний поінформува́ти;
ста́вящий в нело́вкое положе́ние маста́к сади́ти в калю́жу;
ста́вящий во главу́ угла́ гото́вий взя́ти за осно́ву;
ста́вящий пе́ред необходи́мостью зда́тний зму́сити;
ста́вящий в счёт кому ра́ди́й поста́вити на карб /закарбува́ти/;
ста́вящий в тупи́к зда́тний спантели́чити, (про питання) заско́чливий;
ста́вящий в уко́р кому что схи́льний докоря́ти кому за що;
ста́вящий в упрёк кому ра́ди́й заки́нути;
ста́вящий зада́чу пе́ред кем стил. перероб. зага́дуючи кому;
ста́вящий знак ра́венства ме́жду чем і чем гото́вий дорівня́ти що до чого;
ста́вящий крест гото́вий поста́вити хрест;
ста́вящий магары́ч стил. перероб. з могориче́м у рука́х;
ста́вящий на вид що роби́ть заува́ження;
ста́вящий на ка́рту что стил. перероб. ризику́ючи чим;
ста́вящий на кон ризика́нт;
ста́вящий на ме́сто кого зму́шений показа́ти мі́сце кому;
ста́вящий ни во что стил. перероб. ма́ючи за ніщо́;
ста́вящий о́пыты за́йня́тий до́слідами;
ста́вящий пе́ред необходи́мостью чего зму́шуючи зробити що [ста́вящий пе́ред необходи́мостью отступле́ния зму́шуючи відступи́ти];
ста́вящий под ружьё кого стил. перероб. мобілізу́ючи;
ста́вящий под удар стил. перероб. наража́ючи на небезпе́ку /уда́р/;
ста́вящий вы́ше всего́ (ста́вящий превы́ше всего́) ста́вши цінува́ти над усе́;
ста́вящий препя́тствия перешко́джувач;
ста́вящий пробле́му стил. перероб. висува́ючи пробле́му;
ста́вящий пье́су постано́вник п’є́си;
ста́вящий ребро́м после́днюю копе́йку гото́вий тягти́ся з оста́ннього;
ста́вящий реко́рд що здобува́є реко́рд;
ста́вящий самова́р за́йня́тий самова́ром;
ста́вящий свое́й зада́чей /ста́вящий свое́й це́лью/ взя́вши собі́ за мету́;
ста́вящий себя́ на чьё ме́сто гото́вий улі́зти в чию шку́ру;
ста́вящий с ног на го́лову (доказ) ви́воротній;
ста́вящий то́чку зму́шений поста́вити кра́пку;
ста́вящий то́чки над ’и’ покли́каний розста́вити акце́нти;
ста́вящийся ста́влений, стано́влений, кла́дений, зво́джуваний, наста́влюваний, приста́влюваний, розста́влюваний, розби́ваний, пода́ваний, прикла́даний, ро́блений, вису́ваний, розі́груваний, пока́зуваний, зая́влюваний, вино́шуваний, пору́шуваний;
ПОСТА́ВИТЬ, поста́вить в безвы́ходное положе́ние ще загна́ти в кут, припе́рти до сті́нки;
поста́вить в вину́ поста́вити за прови́ну, інкримінува́ти, галиц. привини́ти;
поста́вить в нело́вкое положе́ние /поста́вить в глу́пое положе́ние/ загна́ти на слизьке́;
поста́вить в по́лную зави́симость зати́снути в кула́к;
поста́вить в счёт записа́ти на раху́нок;
поста́вить в тупи́к спантели́чити, зби́ти з пантели́ку;
поста́вить де́ло нала́годити спра́ву;
поста́вить на вещево́е /пищево́е/ дово́льствие поста́вити на постачання о́дягу /харчі́в/;
поста́вить себе́ (нелёгкую) цель образ. зада́ти пла́нку (ду́же ви́соко);
поста́вить на я́корь зая́корити;
поста́вить себе́ це́лью (сделать) заповзя́тися (зробити);
поста́вивший ОКРЕМА УВАГА;
поста́вивший крест /поста́вивший на ка́рту/ стил. перероб. поста́вивши хрест /на ка́рту/;
ПОСТА́ВЛЕННЫЙ (голос) (ви́)шко́лений.
ТРА́ТИТЬ ще роби́ти ви́тра́ти;
тра́тить да́ром тра́тить по́пусту/ перево́дити;
тра́тить по́пусту вре́мя образ. шука́ти го́лки в сі́ні;
тра́тить после́днюю копе́йку тягти́ся з оста́ннього;
не тра́тить наде́жды без наді́ї сподіва́тися;
ИСТРА́ТИТЬ истра́тить нема́ло вре́мени образ. не одну́ па́ру підошо́в стопта́ти;
ТЯНУ́ТЬСЯ (за ким) пле́нтатися, тарга́нитися, ПЕРЕН. стара́тися не відста́ти від кого, (до кого) відчува́ти по́тяг, (про мотив) ли́нути по́вагом, (про час) мина́ти, (про війну) трива́ти, (вгору) гна́тися, виганя́тися, (від А до Б) сяга́ти, (до чого) живомовн. су́нутись [тяну́ться, как к свято́й воде́ су́нутись як до свято́ї води́];
тяну́ться до бесконе́чности /невыноси́мо до́лго/, тягти́ся у ві́чність /фольк. за голо́дне літо/;
вре́мя тя́нется невыноси́мо до́лго час край загуби́в;
тя́нется нить снує́ться ни́тка /нить/;
тя́нущийся 1. що /мн. хто/ тя́гнеться тощо, тя́ганий, зви́клий тягти́ся, зму́шений утягну́тися, прикм. тягучки́й, тягу́чий, затя́жливий, простяжни́й, просте́ртий, простя́гнутий, розтя́гнутий, розтя́глий, трива́лий, галиц. тя́глий, неспине́нний, 2. плетущийся, 3. длящийся;
тя́нущийся вверх стрімки́й, гінки́й;
тя́нущийся к не́бу донебе́сний;
тя́нущийся к све́ту спра́глий сві́тла.
УСТРЕМЛЯ́ТЬ (очі тощо) ще порива́ти [на чужи́й корова́й оче́й не порива́й], руша́ти (як ві́тер), (вгору /гілля/) тягти́, /ракети/ запуска́ти, (стріли) наці́лювати, посила́ти, си́пати доще́м, (води) мча́ти, (полки) гна́ти, зневажл. пе́рти;
устремля́ть к чему (думки) наверта́ти до чого;
устремля́ть к небеса́м (думки) ве́сти́ до не́ба;
УСТРЕМЛЯ́ТЬСЯ ще шуга́ти (стріло́ю), леті́ти ку́лею /ві́тром, ві́трові навздогі́н/, (вгору) тягти́ся, порива́ти, ли́нути вго́ру, /про дерева/ виганя́ти, виганя́тися, (вперед) рва́тися, (думками) ли́нути, зано́ситися, відбіга́ти, ширя́ти, (про кров /до лиця/) прилива́ти, (про ворожі сили) зневажл. пе́рти; пор. СТРЕМИТЬСЯ;
устремля́ющий що /мн. хто/ спрямо́вує тощо, ра́ди́й спрямува́ти, прикм. рвучки́й;
устремля́ющий взгляд стил. перероб. уп’я́вши очі;
устремля́ющий внима́ние стил. перероб. зосере́дивши ува́гу;
устремля́ющий полки́ стил. перероб. ки́нувши /зневажл. попе́рши/ полки́;
устремля́ющийся/ устремля́емый спрямо́вуваний, скеро́вуваний, наці́люваний, пори́ваний, поси́ланий, наці́лений, зве́рнений, ки́нутий, зосере́джуваний, вту́плюваний, прили́ваний;
устремля́ющийся пориву́щий, прикм. шпарки́й, гінки́й, нестри́мний, блискави́чний, нава́льний, стрімли́вий, стрімки́й тощо, устремившийся;
устремля́ющийся ввысь небося́жний, небойду́чий, в небося́жному ле́ті;
УСТРЕМИ́ТЬ, устреми́ть взгляд /взор/ ще уп’я́лити /уп’я́сти/ о́чі;
устреми́ть взор на что вчепи́тися по́глядом за що;
УСТРЕМИ́ТЬСЯ ще ру́шити прожо́гом, шугну́ти /пори́нути/ стріло́ю і похідн., (думкою) поли́нути;
устреми́ться вверх, пусти́тися вго́ру;
устреми́вшийся, спрямо́ваний, скеро́ваний, наці́лений, зве́рнений, ки́нутий, попе́ртий, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Влечь –
1) (тянуть) волокти́ (волочу́, воло́чиш), тягти́, -гну, -гнеш;
2) (стремиться) ва́бити, -блю, -биш, тягти́;
-чься –
1) волокти́ся, тягти́ся;
2) порива́тися.
Длить – бари́ти, -рю́, -ри́ш, га́яти (га́ю, га́єш); -ся – продо́вжуватися, тягти́ся, точи́тися.
Плестись –
1) (виться) плести́ся, (плету́ся, плете́шся), ви́тися(в’ю́ся, в’є́шся); (идти медленно) брести (бреду́, бреде́ш), пле́нтатися, -таюся, тягти́ся (тягну́ся, тя́гнешся).
Тащить, потащить –
1) (нести с усилием) тягти́, потягти́, -гну́, -гнеш;
2) (по земле) волокти́, поволокти́, -чу́, -чеш;
3) (красть) тягти́, ви́тягти, -ну, -неш;
-ться –
1) волокти́ся, поволокти́ся, -чу́ся, -че́шся;
2) (о человеке) пле́нтатися, попле́нтатися, тягти́ся, потягти́(ся).
Тянуться – тягти́ся, -ну́ся, -шся.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Волочить
• Еле ноги волочить (разг.) – насилу (всилу, силу-всилу, ледве) ноги тягти (волокти); ледве тягтися (волоктися); (образн.) волочити (тягти) ноги, мов колоди.
Двигаться
• Двигаться, двинуться в путь – рушати, вирушати (рушити) [в дорогу, в путь].
• Двигаться, двинуться массой – сунути, посунути, сунути (рухати, рухнути); плавом пливти.
• Двигаться к чему – простувати (прямувати) до чого.
• Двигаться медленно – посуватися звільна (помалу); сунутися; (про їзду) плуганитися; (про ходіння) чвалати, тягтися, плентатися; (зниж.) теліпатися.
• Двигаться туда и сюда – ходити сюди й туди; вештатися; снувати(ся); (лок.) совманитися.
• Медленно двигаться вперёд (про культуру и т. д.) – звільна посуватися [вперед]; іти тугим поступом.
• Не двигаясь с места – нерушенно (нерушимо); не рухавши з місця.
• Не двинется с места – не зрушиться]; (іноді) не стенеться.
• Тихо, еле двигаясь (разг.) – посувом (прокволом); (зах.) лельом-полельом.
Нить
• Ариаднина нить – аріаднина нитка.
• В одну нить – водносталь (водносталку); в одну нитку.
• Красной нитью проходить (тянуться) – проходити (тягтися) червоною ниткою (як червона нитка); геть усе пронизувати (що).
• Овладеть нитью разговора – опанувати розмову (запанувати в розмові); узяти (забрати) у свої руки нитку розмови.
• Потерять нить разговора – упустити (утратити) нитку розмови; утратити зв’язок у розмові.
• Путеводная нить – провідна нитка.
• Тянется нить разговора – ведеться (плететься, сотається) розмова (балачка).
Нога
• Баба-яга костяная нога – баба-яга костяна нога; баба-яга, нога-костюга.
• Бежать, побежать со всех ног (разг.) – бігти, побігти щодуху [в тілі] (що є духу, скільки духу, що ноги несуть, несли); бігти, побігти чимдуж (щосили, з усієї сили).
• Без задних ног остаться (разг.) – ніг під собою не чути; ледве на ногах стояти.
• Бросаться, броситься кому в ноги – кидатися, кинутися кому до ніг (в ноги, під ноги); падати, упасти кому до ніг (в ноги, під ноги); (образн.) опукою в ноги кому кинутися (впасти).
• Быть весь день на ногах – бути цілий (увесь) день на ногах; цілий (увесь) день не сідати (не присідати).
• Быть на дружеской, на короткой ноге с кем (разг.) – бути у дружніх (у близьких) взаєминах (стосунках) з ким; бути на короткій (бли́зькій) стопі́
• Быть на равной ноге с кем – бути як рівний з рівним з ким; бути рівнею з ким.
• Валить с ног – валити з ніг.
• Валиться, падать с ног – на ногах не стояти; валитися, падати (з ніг).
• Валяться в ногах у кого (разг.) – валятися в ногах у кого; плазувати перед ким; стелитися під ноги кому.
• Вертеться, путаться под ногами у кого – плутатися під ногами в кого.
• В ногах правды нет (разг.) – у ногах нема(є) правди; за постій грошей не платять; сідайте.
• Вооружённый с головы до ног – озброєний від голови до п’ят (до ніг).
• Вскочить на ноги – схопитися (зірватися) на ноги; зірватися (схопитися) на рівні (ноги).
• Встать с левой (не с той) ноги (разг.) – встати лівою ногою (на ліву ногу); встати не тією ногою (не на ту ногу); бути в лихому (у злому, у поганому) настрої (гуморі).
• Давай бог ноги (разг.) – ноги на плечі (за пояс); у ноги; ходу (хода); навтіки (навтікача); дати ногам знати.
• Держать свой дом на приличной ноге – тримати (держати) свою господу на пристойній стопі (на пристойній лінії, як у [добрих] людей, як порядним людям годиться).
• Едва, с трудом держаться на ногах – ледве (усилу, силу-всилу) на ногах триматися (стояти); (образн. розм.) мало від вітру не валитися.
• Еле (едва, насилу) ноги волочить, таскать (разг.) – насилу (всилу, насилу, ледве) ноги тягти (волокти); ледве тягтися (волоктися); (образн. розм.) волочити (тягти) ноги, мов колоди.
• Еле (едва) ноги унести откуда (разг.) – ледве ноги винести звідки; ледве втекти звідки.
• Еле ноги передвигает кто – ледве (насилу) ноги пересуває (переставляє) хто; ледве (насилу) ногами соває (ворушить) хто.
• Жить на широкую (на большую, на барскую) ногу – жити на всю губу (по-панському, на широку стопу, у розкошах); широко жити; розкошувати (панувати).
• За глупой головой и ногам непокой – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. За дурною (за лихою) головою і (та й) ногам лихо (біда). Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр.
• Земля горит под ногами у кого – земля горить під ногами в кого.
• Идти в ногу с эпохой – іти в ногу з добою (з часом); іти з духом часу; потрапляти добі (часові).
• Идти нога в ногу – іти (ступати) нога в ногу; іти (ступати) ступінь у ступінь; іти в лад; тримати (рівний) крок.
• Идти нога за ногу (разг.) – іти нога за ногою (поза ногу); іти тихою (повільною) ходою; іти помалу-малу (тихо); тільки що ступати; ледве дибати; плентатися (плуганитися, тарганитися).
• Кланяться в ноги кому (перен.) – кланятися (уклонятися) в ноги (до ніг) кому; кланятися аж до землі кому.
• К ноге! (воен.) – до ноги!
• Куда ноги понесут – куди ноги понесуть; навмання.
• Левой ногой сделать что – спартачити (скапарити) що; зробити що абияк (на швидку руку, нашвидкуруч).
• Лёгкий (лёгок) на ногу (на ноги) – швидкий (прудкий, легкий) на ноги; швидкий (моторний).
• На ногах не стоит, едва стоит кто – на ногах не стоїть (не встоїть), ледве стоїть хто.
• На ногах перенести болезнь – на ногах перебути хворобу; переходити хворобу.
• На свои ноги становиться – свого хліба шукати.
• Не знает, на какую ногу стать – не знає, на котру (на яку) ступити (ступнути).
• Не слыша ног (бежать, мчаться…) – не чуючи ніг (бігти, мчати…).
• Ни ногой к кому, куда – ні ногою ((а)нікроку) до кого, куди.
• Ногами вниз (к земле) – ногами вниз (до землі, додолу); долініж.
• Ноги подкосились у кого – ноги підломилися (підтялися, помліли) в кого, кому.
• Ноги чьей не будет у кого, где – ноги чиєї не буде в кого, де; нога чия не ступить до кого, куди.
• Нужен (нужна, нужно) как собаке пятая нога – треба як п’ятого колеса до воза; потрібний (потрібна, потрібне) як собаці п’ята нога; як п’ятої ноги собаці; потрібний (потрібна, потрібне) як діра в мості (як торішній сніг); треба як болячка на лоб.
• Обойми ногами (стоять на чём) – обома ногами; обоніж.
• Одна нога здесь, [а] другая там – одна нога тут, друга там; (рідше) на одній нозі. [Бігай на одній нозі. Пр.]
• Отбиваться от чего руками и ногами – відбиватися від чого руками й ногами; опинатися (огинатися) [щосили] проти чого.
• Падать (устар. пасть) к ногам, в ноги кому; упасть в ноги кому – падати, упадати, упасти до ніг (у ноги) кому; припадати, припасти кому до ніг.
• Переступать, переминаться с ноги на ногу – переступати з ноги на ногу (з однієї на другу); тупцюватися (тупцятися, топтатися).
• Поджав ноги – підібгавши (підгорнувши) ноги; скулиніж.
• Поднять (поставить) кого на ноги (перен.) – звести (поставити, зняти, зіп’ясти) кого на ноги; довести до розуму (до пуття) кого.
• Подставлять, подставить ногу кому – підставляти, підставити ногу кому; підчеплювати, підчепити кого; (образн.) підставляти, підставити стільчика кому; укинути гадючку кому.
• Пока ноги носят – поки (доки) ноги носять (ходять). [А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять… Барвінок.]
• Попирать, попрать ногами что (перен.) – топтати, стоптати, потоптати [ногами] що; топтати (підтоптувати), підтоптати під ноги що; нехтувати, знехтувати (зневажати, зневажити) що; ламати, зламати що.
• Почва уходит из-под ног у кого – земля (ґрунт) усувається (зникає, іноді вислизає) з-під ніг кому, у кого; грунт западається під ногами чиїми.
• Почву теряет под ногами кто – ґрунт утрачає під ногами хто; ґрунт вислизає з-під ніг кому, у кого.
• Протянуть ноги (перен. разг.) – простягти (випростати) ноги; простягатися (випростатися); (зниж. емоц.) задерти ноги; дуба дати (врізати); ґиґнути (опрягтися, освіжитися, перекинутися).
• Руками и ногами, с руками и с ногами; с руками, ногами (разг.) – руками й ногами; [з] руками й [з] ногами.
• [Сам] чёрт ногу сломит где-либо – [Сам] чорт спіткнеться (ногу зламає) на чому, де.
• Сапоги, ботинки… по ноге, не по ноге – чоботи, черевики… до ноги, не до ноги (об нозі, не об нозі).
• Сбивать, сбить с ног кого – збивати, збити (валити, звалити) з ніг кого.
• Сбиться с ног – збитися з ніг; ледве стояти на ногах; (іноді) відбігати ноги.
• Сбиться с ноги – ступнути не в ногу; не тією ногою ступнути.
• Слетать на одной ноге куда» к кому – полетіти (іноді злітати) на одній нозі куди, до кого.
• С ног до головы – від потилиці до п’ят; (з) голови до п’ят (до ніг).
• Ставить, поставить на ноги кого (перен.) – ставити, поставити на ноги кого; (іноді) на хліб настановити кого.
• Становиться, стать, вставать, встать, подниматься, подняться на задние ноги – ставати, стати (спинатися, сп’ястися, зводитися, звестися, здійматися, знятися, про багатьох поставати, поспинатися, позводитися, поздійматися) на задні ноги; ставати, стати (про багатьох поставати) цапа (цапки, ставма, дуба, дубки, гопки).
• Становиться, стать (подниматься, подняться) на ноги (перен.) – ставати, стати на [власні] ноги; зводитися, звестися (здійматися, знятися, спинатися, сп’ястися, зіп’ястися) на ноги; (розм.) оклигати, оклигати; на стану стати. [Гнат став на ноги, зробився хазяїном. Коцюбинський.]
• Стать на дружескую (короткую) ногу с кем – стати на дружній (на близькій, на короткій) стопі з ким; зайти в близькі взаємини (стосунки) з ким; заприязнитися (заприятелювати, потоваришувати, здружитися, про жінок також заподругувати) з ким; (фам.) запанібрататися з ким; (діал.) засябрувати з ким.
• Стоять на [своих] ногах; стоять на ногах крепко (прочно) – Стояти на [своїх] ногах; стояти на ногах міцно (твердо, певно); (образн.) як дуб стояти.
• [Стоять] одной ногой в могиле (в гробу); одна нога в могиле (в гробу) – стояти одною ногою над гробом (у гробі, у домовині); бути одною ногою у труні (в домовині); на далекій (на великій) путі стояти; на вмерті бути; час не довгий чи й; до гробу недалеко кому; не довго вже гуляти по світу кому; не довго вже ряст топтати кому; три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто.
• Ходить, переваливаясь с ноги на ногу – ходити, перехиляючись з боку на бік; ходити, вихитуючись [з боку на бік]; ходити перевальцем (перехильцем); переваги-ваги ходити; коливати з ноги на ногу; (образн. жарт.) ходити качиною ходою.
• Хромать на обе ноги – на обидві ноги (обома ногами, обініж) кульгати (шкандибати, шкутильгати).
• Чего моя (твоя…) [левая] нога хочет – що хочу, те й роблю (що хочеш, те й робиш…); роблю, що мені (робиш, що тобі…) захочеться (забагнеться, заманеться).
• Чтобы ноги чьей не было у кого, где – щоб чия нога не була в кого, де.
Обоз
• Быть, тянуться, плестись в обозе – бути, тягтися, плентатися позаду; (образн. розм.) пасти задніх.
Плестись
• Плестись в хвосте – тягтися (плентатися) в хвості; пасти задніх (задню).
Продолжаться
• Война продолжается – війна триває (точиться) далі.
• Долго ли это будет продолжаться? – чи довго це триватиме?
• Так дальше продолжаться не может – так далі тривати (тягтися) не може.
Тянуться
• Тянуться к свету, к знаниям – пориватися (тягтися) до світла, до знання; прагнути світла, знання.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Тягти́, -гну́, -неш –
1) тянуть, тащить;
2) що, з чо́го – вытягивать;
3) до чо́го – притягивать.
• До пра́ва тягти́ – привлекать к суду.
4) за ко́го – держать чью сторону, быть на чьей стороне;
5) до ко́го, чо́го – относиться, причисляться;
тягти́ся –
1) тянуться, тащиться;
2) за ким – тянуться, стараться не отстать от кого;
3) продолжаться, длиться.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Длиться, продлиться – трива́ти, точитися, тягтися, протяг(ну́)тися; дело длиться полгода – спра́ва тягнеться пів ро́ку; день длится 12 часов – день трива́є 12 годин.
Продолжаться – тягтися, трива́ти; переписка продолжается – листува́ння трива́є да́лі; совещание продолжалось 5 часов – нара́да трива́ла (тягла́ся) 5 годин.
Тянуться (длиться) – тягти, тягтися, точитися; (простираться) – тягтися, простяга́тися, іти; дело тянется – спра́ва то́читься, спра́ва тягнеться; село тянется на протяжении двух километров – село́ простягло́ся на два кіломе́три.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Тягти́ся, -гну́ся, -нешся, гл.
1) Тянуться, тащиться. Ще й у всіх ззаду тяглися довгі хвости. Левиц. Пов. 78. Тягнеться мій Омелько шляхом. Левиц. Пов. 346.
2) Тянуться, стараться не отстать отъ кого. За багатими не тягтись. Ном. № 1415.
3) Продолжаться, длиться. Як насолили багато огірків, до ще й весною тягнуться. Лебед. у. Війна.... тігласі більш як рік. Гн. II. 245.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Идти́ = 1. іти́, йти́. — Він швидко йде. — Поганий дух іде. — Робота добре йде. — Не хочеть ся йому в найми йти. — Нашої пшеницї багато за гряницю йде. — Чай іде з Китаю. — Галун іде на краски. — Идти́ больши́ми шага́ми = ци́бати. — И. кружа́сь = кружля́ти. — И. ме́дленно = пле́нтати ся, пха́ти ся, плуга́нити ся, чвала́ти. — И. тяжело́ ступа́я = челе́пати, шеле́пати. — И. напрями́къ, прямо́й доро́гой, по пра́вдѣ = прямува́ти, простува́ти, про́сто йти́, проста́ти. — Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою. К. Ш. — Вертать ся довелось самому, прямуючи лїском. Б. Г. — Простали ми в Україну вольнимии ногами. К. Ш. — И. поспѣ́шно = чимчикува́ти, тю́пати, тюпотїти. — И. прихра́мывая = шкандиба́ти, шкитильга́ти. — И. пята́ми наза́дъ = задкува́ти. — И. семеня́ нога́ми = дріботїти, дробцюва́ти, тю́пати. — И. слѣдо́мъ = слїдкува́ти, слїдко́м іти. — Так слїдком за ним і ходить: куди він, туди й вона. Чайч. — И. на четвере́нькахъ = рачкува́ти, ра́чки лїзти. — Идётъ слухъ, молва́ = чу́тка йде́, чу́тка хо́дить, погові́р, поголо́ска йде́. — Идёмъ, идёмте = ходїм, ходїмте, ходїть. — Идти́ вперёдъ = передува́ти, поступа́ти ся. — Поступнїш на товстому вишивати: нитки товсті, — воно й поступаєть ся скоріш. Чайч. — Къ чему́ э́то идётъ = до чо́го воно́ йде́ть ся? — Я вже бачу до чого воно йдеть ся, та навтїкача. — Идётъ = до́бре, гара́зд, нїчо́го собі́, так собі́. — Пойдёмте гуля́ть. Идётъ = ходїмте гуля́ти. До́бре. — Рѣчь идётъ = річ веде́ть ся, мо́ва мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр. — И. куда́ глаза́ глядя́ть = сьвіт за́ очі. — Піду лиш я сьвіт за очі, що буде то й буде. К. Ш. 2. (про щастя) — щасти́ти, вести́сь, па́йдити, тала́нити (Пр.д.під сл Везти́ 2). 3. Идти́ къ лицу́ = ли́чити, приставати, ла́дити. — Идётъ къ лицу́ = ли́чить, до лиця́, пристає́. — Що не надїне, їй усе личить, усе до лиця. — Не подоба, не пристає очі́пок до лоба. н. п. — Сива шапка так пристала до його чорного, як галка волося. О. Мир. — Идётъ, какъ коро́вѣ сѣдло́ = приста́ло, як свинї нари́тники. н. пр. 4. тягти́сь (про час і місце). — Якось довго сей тиждень тягнеть ся. — Лїс тягнеть ся на цїлу верству. — Година довго тягнеть ся. 5. ула́зити, лїзти, увіхо́дити. — Гвіздок не лїзе в стїну. — Чоботи не лїзуть на ноги.
Таска́ть, ся = 1. (вы́таскать, натаска́ть) — тяга́ти (С. Ш.), волочи́ти, ви́тягти, ви́волокти. — Тягали сїно копицю за копицею. С. Ш. 2. (утащи́ть) — тяга́ти, потягти́, зтягти́. — Потім кобилу і віз оддали, тільки ячменю не стало — зтягли. В. Щ. 3. (истаска́ть, ся) — таска́ти, стаска́ти, зноси́ти, обувя — зтопта́ти, зтодцюва́ти, ся. 4. (протаска́ть) — тяга́ти, волочи́ти, протяга́ти, проволочи́ти. — Довго його тягали по судах. 5. (оттаска́ть) — тяга́ти, одтяга́ти, ви́драти, ви́скубти, ви́чубити. 6. волочи́ти ся, тяга́ти ся, тиня́ти ся, валаса́ти ся, шва́(е́)ндяти, блука́ти. — Де ти в дїдька волочив ся, од семъї зовсїім одбив ся ? Ал. — Я з каторги тяжкої визволяв ся і по сьвітах широких валасав ся. К. Ш. Т. — Таска́ть но́ги = плести́сь, пле́нтатись, тягти́сь, тарга́нитись ди́бати, плуга́нитись. 7. волочи́ти ся, бахурува́ти (С. Ш.). — Волочить ся за молодицями.

Запропонуйте свій переклад