Знайдено 31 статтю
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Далё́ко́ – дале́ко. • Очень далеко́ – ген, геть, геть дале́ко, дале́зно. [На би́строму о́зері ген пли́вала ка́чка]. • Далеко́-далеко́ – ген-ген, гень-гень, геть-геть. [Он гень-гень у жо́втій млі безмі́рної далини́ сині́є щось (Мирн.)]. • Далеко́ вокруг – дале́ко навкруги́, геть навкруги́, навко́ло геть-геть. [Ра́птом пі́сня чудо́ва навко́ло геть-геть залуна́ла. (Л. Укр.)]. • Да́льше – да́лі, (зап.) да́лій, да́льш(е), да́льненько. • Чем да́льше – де-да́лі. • Далеко́ так! – таки́й світ! [Таки́й світ ішла́ та-й удо́ма не заста́ла ба́бу]. • Слишком далеко́ – дале́кий світ. [Аж за и́рій, – дале́кий світ, бра́те! (Шевч.). Он боввані́є ліс дубо́вий – до ньо́го не дале́кий світ (Гліб.)]. • Туда далеко́ – це не близьки́й світ. • Да́льше живущий – да́льший, (гал.) о́бдальний. [Од бли́жніх сусід і о́бдальних (Вхр.)]. • Как можно да́льше – як[що]-найда́лі. • Далеко́ тебе до – куди́ тобі́ до. • Далеко́ больше чем – геть бі́льше ніж (за, як), геть-геть переско́чило за, перейшло́ за. [Йому́ тоді́ вже геть-геть переско́чило за со́рок (Конис.). Вона́ геть більш за ме́не (= чем я) зна́ла (Конис.)]. |
Доро́га –
1) (в букв. смысле и переносно – как поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́]. • Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця). • Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га. • Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях. • Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія. • Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.). • Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га. • Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).]. • Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з]. • Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну). • Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях. • Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях. • Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де]. • Д. ухабистая – вибо́їста путь. • Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к. • Д. забитая снегом – забивна́ путь. • Д. с колотью – грудна́ путь. • Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях. • Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́. • Боковые части доро́ги – обо́чини. • Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́]. • Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя. • Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю? • Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю. • Той доро́гой – тудо́ю. • По доро́ге – по руці́; в завороті́. • Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́. • Живущий за дорого́й – задоро́жній; 2) (путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́). • Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)]. • Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь. • Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне]. • Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли]. • Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги! • Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)]. • Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́]. • Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в! |
Дух –
1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Я́нголи – небе́сні ду́хи́]. • Злой дух (дьявол) – нечи́стий дух, нечи́стий, нечи́ста си́ла, враг. • Злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара́ (ув. марю́ка, ма́рище), мана́. [Мара́ його́ обма́рила. Згинь ти, марю́ко!]. • Ду́хи (привидения, призраки) – ду́хи́, при́види. [Круго́м духи́, маняки́, відьми́ та русалки́ (Кул.)]; 2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі́ ті́лом, та вели́кі ду́хом (Ном.). Бага́тство ду́ха. Яки́мсь пантеїсти́чним ду́хом обві́яна пое́зія Кри́мського (Єфр.). Нову́ статтю́ напи́сано в тім са́мім ду́сі]. • Русский и польский дух – ру́счина і по́льщина (Кул.), ру́ськість і по́льськість. • Воспрянул -хом кто – дух вступи́в у кого́, підні́сся ду́хом хто. [В ме́не аж тро́хи дух вступи́в (Франко)]. • Падать, пасть -хом – занепада́ти ду́хом, сов. занепа́сти ду́хом. • Поднять дух, придать ду́ха – дода́ти кому́ ду́ха[у], відва́ги, ду́ху підда́ти. • Собраться с -хом – набра́тися ду́ху (смі́лости, відва́ги), добра́ти смі́лости, зібра́тися на відва́гу (Стеф.). • Упадок -ха – підупа́д ду́ху, зневі́р’я. [Хвили́нне зневі́р’я не розби́ло я́сного світо́гляду письме́нника (Єфр.)]. • Упавший ду́хом – занепа́лий ду́хом. • Не хватило ду́ха – не ста́ло відва́ги; 3) (расположение, настроение) дух, гу́мор, на́стрій (р. -рою). [У весе́лому ду́сі (на́строї)]. • Не в ду́хе – не в до́брому ду́сі, не в до́брому гу́мо́рі, в пога́ному на́строї. • Не в ду́хе быть – ма́тися на ду́сі пога́но, не в до́брому ду́сі (гу́мо́рі, на́строї) бу́ти [На ду́сі він мавсь препога́но], (насмешл.) он не в духе – у ньо́го му́ха в но́сі; 4) (дыхание) – дух, ві́ддих, ди́хання. [Над ним воли́ свої́м ду́хом ди́хали (Чуб.)]. • Дух захватывает – дух захо́плює (захопля́є), дух забива́є (займа́є), дух спира́ється (запира́ється). • Дух захватило – спе́рло (зіпе́рло) дух, захопи́ло дух, перехопи́ло дух, заби́ло дух, запну́ло дух, дух заня́всь, дух заби́всь. • Перевести дух – відди́хатися, відди́хати, віддихну́ти, -ся передихну́ти, відса́пати, -ся, відсапну́ти, -ся, зве́сти дух. [Да́йте мені́ дух зве́сти (М. Вовч.)]. • Притаить дух – затаї́ти (запе́рти, затамува́ти) дух (ві́ддих), мовча́ти й ти́хо ди́хати. • Испускать (-тить) дух (умирать) – пуска́тися (пусти́тися) ду́ху, спуска́ти (спусти́ти) ду́шу, зітхну́ти или ви́зіхнути ду́ха, спуска́ти (спусти́ти) дух, (опис.) бо́гові ду́шу відда́ти; 5) (пар) па́ра, дух. [Дихне́ш, то па́ру (дух) ви́дко, – так хо́лодно в ха́ті]; 6) (запах) дух (ум. душо́к, р. -шка́), пах. [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Во́вчий дух. Націона́льний душо́к. Моско́вський дух]; (вонь) пога́ний дух, смо́рі́д (р. -ро́ду). • Тяжёлый дух – важки́й дух (напр., у кімна́ті). • Идёт дух – чу́ти, вже чу́ти. [Цього́ са́ла не бері́ть: уже́ чу́ти]; 7) (быстрота) дух, мент, мах. • В один дух – уду́х. [За́втра уду́х були́-б удо́ма (М. Лев.)]. • Во весь дух – що-ду́ху, (фамил.) на всі заставки́. [Що-ду́ху бі́гти]. • Ду́хом, душко́м – ду́хом, душко́м, одни́м ду́хом, за оди́н дух; вмах, ми́ттю, вмент. [Душко́м ви́пив пи́во (Коц.)]. • Живым ду́хом – живи́м ма́хом; одна́ нога́ тут, дру́га там. • Что есть ду́ху – скі́льки ду́ху, що дух у ті́лі (М. Вовч.), на всю ви́тягу. • Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – ле́гкий дух; 8) (исповедь) спо́відь (р. -ди). • Быть на духу́ – на спо́віді бу́ти, сповіда́тися, сов. ви́сповідатися. • Итти на дух – до спо́віди йти. • Ни слуху, ни ду́ху о нём – слу́хи загули́ за ним, ні зві́стки, ні чу́тки про ньо́го, ні слу́ху, ні ві́сти про ньо́го, слід за ним загу́в. |
Когда́ –
1) нрч. вопрос. – коли́? • -да́ вы придёте? – коли́ ви при́йдете? • -да́ же? – коли́-ж? • Да и -да́ же работать? – та й коли́-ж (та й коли́ його́) працюва́ти? • -да́ бы? – коли́-б? 2) нрч. врем. указат. и неопредел. – коли́. • Вот -да́ – от (ось) коли́, аж от (ось) коли́. [Аж ось коли́ дові́дався, а то все не знав (Сл. Гр.)]. • -да́ есть, а -да́ и нет – коли́ є, а коли́ й нема́. • -да́-то – коли́сь, коли́сь-то. [Було́ коли́сь – в Украї́ні реві́ли гарма́ти (Шевч.). Коли́сь-то було́, та тепе́р загуло́ (Приказка)]. • Бывший -да́-то – коли́шній. • -да́-либо, -да́-нибудь – коли́, коли́сь, коли́-не́будь, бу́дь-коли́, (редко) либо́нь-коли́. [Зосмі́люсь вас спита́ти: ви ба́чили коли́ дочку́ Бапти́ста? (Куліш). Люби́, кого́ зна́єш, та не смі́йся надо мно́ю, як коли́ згада́єш (Шевч.)]. • Зайдите ко мне -да́-нибудь – зайді́ть до ме́не коли́(сь), коли́-не́будь. • -да́-нибудь вы пожалеете об этом – коли́сь ви пожа́луєте за цим. • Если вы -да́-либо осмелитесь это сделать – якщо (як) ви насмі́литесь коли́ зроби́ти це. • Когда́ прислать вам эту книгу? • -да́-нибудь; -да́-нибудь пришлёте – коли́ присла́ти вам цю кни́жку? – коли́-не́будь; коли́сь пришле́те. • Более чем -да́-либо – більш ніж коли́ (бу́дь-коли́). • -да́ бы то ни было, -да́ ни есть, -да́-угодно, -да́-попало – аби́-коли́ (бу́дь-коли́), хоч коли́, коли́ припаде́, коли́ тра́питься. [Такі́ розмо́ви одна́ково були́-б вели́ся не ті́льки тепе́р, але й бу́дь-коли́ (Крим.)]. Кое-когда́, см. отдельно; 3) нрч. относит., союз врем. – як, коли́, (редко) що, де. [Були́ золоті́ї віки́, як пі́сня і сло́во були́ у шано́бі (Л. Укр.). Як поба́чив він ді́вчину, спини́всь (Крим.). При́йде час, коли́ з бі́лих діво́чих рук спаду́ть кайда́ни (Грінч.). Робо́чої доби́, що люде́й в селі́ ніко́го нема́є, – він сам собі́ хо́дить (М. Вовч.). Де Христо́с роди́вся, той день пра́зднуємо (Чуб. III)]. • -да́ – тогда – коли́ – тоді́, як – тоді́. [Коли́ хліб, тоді́ й ро́зум (Номис). Наш край коха́ли ми й тоді́, як ви ще ка́шку ї́ли (Самійл.)]. • -да́ – то – коли́ – то, як – то. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Н.-Лев.)]. • А -да, -да же – а коли́, коли́-ж. • В ту минуту, -да́ я выходил – в ту хвили́ну (то́ї хвили́ни), як (коли́) я вихо́див. • Настанет день, -да́ мы увидимся – наста́не день (дни́на), коли́ (що тоді́) ми поба́чимось. • Вы должны слушаться, -да́ вам приказывают – ви пови́нні слу́хатися, коли́ вам нака́зують. • -да́ вам угодно – коли́ вам охо́та. • -да́ ни – хоч коли́, (реже) коли́ не. • -да́ к вам ни зайдёшь, вас нет дома – хоч коли́ зайде́ш до вас (коли́ до вас не зайде́ш), вас нема́ вдо́ма (то все нема́є вас удо́ма). • -да́ бы ни – хоч-би коли́, хоч коли́-б, коли́-б не. • Примите его, -да́ бы он ни пришёл – при́ймі́ть його́, хоч-би коли́ (хоч коли́-б) він прийшо́в. • -да́ бы – коли́-б. • Не было такого случая, -да́ бы я не был рад видеть вас – не було́ тако́го ви́па́дку, щоб я не був ра́дий ба́чити вас; 4) союз условн. – коли́, як, якщо́, (ведь) що; см. Е́сли. [Чи-ж ва́рто було́ жалкува́ти за мину́лим, коли́ воно́ ви́явило себе́ банкру́том? (Єфр.). Як поді́лимось ми пра́цею й нау́кою, то аж тоді́ бу́де на сві́ті до́бре всім (Н.-Лев.). Де вже ти мені́ помо́жеш, що у ме́не нема́ нічо́го (Рудч.)]. • А -да́ так, то – а коли́ (як, якщо́) так, то. • В случае, -да́ он придёт – якби він прийшо́в; у то́му ра́зі, як він при́йде. • -да́ бы – якби́, коли́-б, щоб, якби́-що, (зап.) коби́, коб. [Якби́ я хоч на хвили́ну ски́нув цей залі́зний па́нцер, кров-би ки́нулась пото́ком (Л. Укр.)]. • -да́ бы вы знали, как он зол – якби́ (коли́-б) ви зна́ли, яки́й він злий. • -да́ бы не – якби́ не, коли́-б не, якби́-що не, щоб не, (зап.) коби́ не. [Якби не ті літа́ важко́ї му́ки, то я сам прися́г-би ни́ні, що се був сон (Франко). Коли́-б не він – надгро́бок укри́в-би двох пані́в (М. Рильськ.). Мо́же воно́ було́-б і гарні́ш, якби́-що я зо́всім не роди́лася (Крим.). Ви хіба́ забу́ли, що, коб не ми, то вам-би був кіне́ць (Вороний)]. О -да́ бы! – о, якби́! о, коли́-б! щоб! бода́й! |
Ледяно́й –
1) льодови́й (диал. ледови́й), крижани́й, льодяни́й. [І від сліз тих гаря́чих розта́не та кора́ льодова́я міцна́ (Л. Укр.). Заме́рз зеле́ний Сян, і по блиску́чім ледові́м помо́сті гладки́й проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко). Крижани́й буди́нок півні́чної чарівни́ці (Васильч.)]. • -но́й дождь – льодяни́й дощ, залі́зний дощ. • -но́й каток – ко́взалка, (с)ко́бзалка. [Нема́ хло́пців удо́ма, на ско́бзалку побі́гли (Звин.)]. • -ная гора – крижана́ (льодова́) гора́. • -на́я горка – спу́скалка. [Вже хло́пці всі давно́ на спу́скалках (Грінч.)]. • -ная глыба – льодяна́ (льодова́) бри́ла, бри́ла кри́ги. • -ная вода – крижана́ (льодова́) вода, вода́ з кри́гою. • -на́я сосулька – мерзля́к, вису́ля, вису́лька, буру́лька. [Мерзляки́ понависа́ли на стрі́сі (Хорольщ.)]; 2) (холодный) льодови́й, крижани́й, льодяни́й. • -ная душа, -ной тон, взгляд – льодова́ (крижана́) душа́, душа́-кри́га льодови́й (крижани́й) тон (по́гляд). [Льодови́м то́ном промо́вила (Н.-Лев.)]. • -ное серце, спокойствие – льодове́ (крижане́) се́рце, льодови́й (крижани́й) спо́кі́й (-ко́ю). • Женщина с -ным темпераментом – жі́нка льодово́го темпера́менту (льодово́ї вда́чі), льодова́ жі́нка. [Усі́ англича́нки страх які́ льодові́ (М. Вовч.)]. |
Ли и ль, союз – чи (ставится впереди вопроса); (при усиленном вопросе, сомнении) чи-ж, чи то, чи то-ж, а чи; (в вопрос. предл. после отриц. ещё) хіба́ (разве). [Турбо́тно дожида́ли, чи не оду́жає Мару́ся (Грінч.). Чи ви́нна-ж (да виновата ли) голу́бка, що го́луба лю́бить? Чи ви́нен той го́луб, що со́кіл уби́в? (Шенч.). Адже́ вода́ позалива́ла всі закапе́лки, – чи то-ж ви́беруть її́ зві́дти? (Грінч.)]. • Дома ли он? – чи він (у)до́ма? чи (в)до́ма він? • Скоро ли он приедет? – чи ско́ро він приї́де? • Правду ли вы говорите? – чи ви пра́вду ка́жете? • Будет ли этому конец, или не будет? – чи бу́де цьому́ край, чи не бу́де? • Не лучше ли без детей? – чи не кра́ще без діте́й? (с оттенком сомнения) без діте́й чи не кра́ще? • Доживём ли до того? – чи доживе́мо́ до то́го? (с сомнением) мо́же до то́го чи й доживе́мо́. • Не всё ли равно? – чи-ж не одна́ково? Хіба́ не одна́ково? • Я ль не молодец? – чи-ж я не коза́к? • Так ли? – а чи так воно́? • Ой ли?! – ов! овва́! [«Перевели́ся тепе́р ри́царі в Січі́.» – «Овва́!» – гукну́в тут на всю світли́цю Кири́ло Тур (Куліш)]. • Что ли; ну ли – чи що. [Що він там чорті́в слі́пить, чи що? (Номис)]. • Да ну ли, иди уже! — та ну-бо йди вже, чи що! • Ли — ли – чи — чи, чи — а чи, чи — чи то, чи то — чи, чи то — чи то. [Чи жать, чи не жать, а сі́яти тре́ба (Шевч.). На що він морга́є, – чи на мої́ во́ли, а чи на коро́ви, чи на моє́ бі́ле ли́чко, чи на чо́рні бро́ви (Гнід.). Бу́дьмо скрізь украї́нцями – чи то в свої́й ха́ті, чи в чужі́й, чи то в своє́му кра́ї, чи на чужині́ (Коцюб.). Чи то летя́ть над мі́стом лі́тні хмари́ни, чи то змага́ється з нічни́ми су́тінками бліди́й світа́нок листопа́ду, а чи со́нце спада́є в імлу́ затишно́ї доли́ни (М. Зеров)]. • Тот ли, другой ли – чи той, чи (хто, хтось) и́нший. • Близко ли, далеко ли – чи бли́зько, чи дале́ко. • Так ли, не так ли, – мне безразлично – чи так, чи не так, – мені́ ба́йдуже. |
Ли́шек –
1) ли́шок, зали́шок, надли́шок (-шку), ли́шка, лишни́ця, пере́вишок (-шку), пере́вишка, надда́ток (-тку), зайвина́; см. Изли́шек. • С -шком – з ли́шкою, з зали́шком, з надда́тком, з га́ком, з га́рбом, (с верхом) з на́спою, з верхо́м, (с походом) з по́тягом. [Не був удо́ма два́дцять ро́ків із зали́шком (Звин.). Заплачу́ тобі́ ще й з надда́тком (Етн. Зб.). Тут до́брих два фу́нти ще й з по́тягом (Київ). Брав уще́рть, а відда́в з на́спою (Сл. Гр.). Ві́сім арши́н з га́ком (Васильк.). До Петрикі́вки бу́де до́брих сім версто́в з га́рбом (Новомоск.)]. • Быть в -шках – бу́ти вза́йві; 2) см. Оста́ток; 3) см. Не́чет; 4) см. Ли́хва. |
Напрями́к, нрч. –
1) (кратчайшим путём) на(в)просте́ць, на(в)пряме́ць, про́сто, пря́мо, на(в)прямки́, прямце́м, на(в)прошки́, (диал.) простяко́м, навправці́, на́впрі́сть. [Весні́є, і со́нце сві́тить навпросте́ць (Сосюра). Воро́на напросте́ць літа́є (Номис). Напряме́ць ті́льки воро́ни літа́ють (Номис). Як рі́чка заме́рзне, так хо́димо про́сто (Київщ.). Напрямки́ пі́деш, то ху́тко ді́йдеш (Звин.). Не спита́вшись бро́ду, не су́нься прямце́м у во́ду (Номис). Прямце́м до пе́кла (Котл.). Як пої́хав круго́м, так сього́дня бу́де, а як навпрошки́, то хіба́ за́втра (Основа 1861). Я побі́гла до крини́ці навпрошки́ горо́дами (Проскурівщ.). Він ї́хав до нас простяко́м (Новомосковщ.). Ішли́ пі́шки навправці́ (Франко). До яли́ці було́ на́впрість кро́ків дві́сті (Франко)]. • Итти -ми́к – іти́ навпросте́ць, простува́ти, прямува́ти; срв. Направля́ться 3. [Хто просту́є, той удо́ма не ночу́є (Приказка)]; 2) (начистоту) про́сто, пря́мо, на(в)просте́ць, на(в)пряме́ць, на(в)прямки́, на прямоту́, (откровенно) щи́ро, відве́рто, (без стеснений, фамил.) без сорома́ (со́рому) ка́зка. [Так про́сто йому́ й че́ше (Лубенщ.). Скажу́ тобі́ про́сто (щи́ро), що ти пога́но зроби́в (Мирг.). Ко́жен не хоті́в про́ти тих люде́й навпросте́ць виступа́ти (Грінч.). Кажи́ мені́ навпряме́ць (Мова). Смілі́ші – так ті так напросте́ць і ста́нуть каза́ти (Квітка). Я йому́ напрямки́ так і сказа́в (Звин.). Говори́ти на прямоту́ вигідні́ш (Крим.)]. • Резать, не стесняясь, -ми́к – чеса́ти без сорома́ ка́зка, чеса́ти ру́ба. [Він ру́ба так і че́ше, до кра́ю догово́рює (Звин.)]. |
Небы́тность – відсу́тність, небу́тність (-ности); см. Отсу́тствие 1. • В -ность мою дома – коли́ (як) я не був (у)до́ма, коли́ (як) мене́ не було́ вдо́ма. |
По-дома́шнему – по-ха́тньому, по-домо́вому, ха́тнім (домо́вим, дома́шнім) звича́єм, як удо́ма. • Одеваться -му – в[о]дяга́тися, як удо́ма (по-ха́тньому). |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. ма́ти на се́рці, (лихо) передчува́ти, ду́хом /серцем/ чу́ти, фраз. бу́ти [чувствуйте себя́ как до́ма бу́дьте як удо́ма], оказ. вичува́ти; чувствовать что спо́внюватися чим [чувствовать го́рдость спо́внюватися го́рдістю]; чувствовать кра́йнее неудо́бство ве́сти́ся як го́лому на їжаку́; чувствовать нело́вкость = неловко себя чувствовать; чувствовать неограни́ченную свобо́ду образ. ди́хати на по́вні гру́ди; чувствовать неприя́знь к кому ва́жко /підсил. пе́клом/ ди́хати на кого; чувствовать неудо́бство гніти́тися; чувствовать отвраще́ние (к чему) відверта́ти ніс (від чого), (бри́дитися чим, бри́дити /док. збри́дити/ що); чувствовать расположе́ние к кому прихиля́тися /душе́ю/ до кого; чувствовать своё превосхо́дство зна́ти собі́ ціну́; чувствовать себя́ почува́тися, чу́тися; чувствовать себя́ в безопа́сности бу́ти пе́вним у свої́й безпе́ці, чу́тися як за кам’яни́м му́ром /стіно́ю/; чувствовать себя́ винова́тым відчува́ти, що ви́нен, галиц. почува́тися до вини́; чувствовать себя́ в родно́й стихи́и бу́ти в своє́му репертуа́рі; чувствовать себя́ в си́лах чу́тися на си́лі; чувствовать себя́ как до́ма розго́щуватися, док. розгости́тися [чувствуйте себя как до́ма! про́шу́ розгості́ться!]; чувствуй себя́ на седьмо́м не́бе землі́ не чу́ти під собо́ю; чувствовать себя́ нело́вко не зна́ю, на яку́ ступи́ти, чу́тися ні в сих ні в тих; чувствовать себя́ непло́хо ма́тися не зле /зле́цьки/; чувствовать себя́ обя́занным (кому) галиц. чу́ти на собі́ обо́в’язок, (почува́тися до обо́в’язку пе́ред ким); чувствовать себя́ уве́ренно (чувствовать себя́ хозя́ином положе́ния) ма́ти /відчува́ти/ міцни́й /тверди́й/ ґрунт під нога́ми; чувствовать симпа́тию к кому припада́ти се́рцем до кого тощо СИМПАТИЗИРОВАТЬ; чувствовать угрызе́ния со́вести угриза́тися со́вістю; чувствовать шесты́м чу́вством чу́ти шкі́рою; инстинкти́вно чу́вствовать (интуити́вно чу́вствовать) чу́ти се́рцем; пло́хо себя́ чувствовать незду́жати; не чувствовать ста́рости фраз. почува́тися мо́лодо; он не чувствует к ней симпа́тии у ньо́го не лежи́ть до не́ї душа́; что она́ чувствует що у не́ї на се́рці; как ты себя́ чувствуешь? коротк. як твоє́ здоро́в’я́?; чувствующий що /мн. хто/ відчува́є тощо, ста́вши відчува́ти, зда́тний відчу́ти, охо́плений /обтя́жений/ почуття́м чого, прикм. чутли́вий, чу́лий, образ. з почуття́м чого (в се́рці), стил. перероб. відчува́ючи; чувствующий что 1. свідо́мий чого [чувствующий опа́сность свідо́мий небезпе́ки], 2. спо́внений чого [чувствующий тоску́ спо́внений ту́ги], 3. з чим у се́рці [чувствующий доса́ду з доса́дою в се́рці], травмо́ваний чим [чувствующий перхоту́ в го́рле травмо́ваний ло́скотом у го́рлі]; хорошо́ себя́ чувствующий (хто) нічи́м не травмо́ваний, (де) як ри́ба у воді́; чувствующий жа́жду спра́глий; чувствующий недомога́ние нездужа́лий; чувствующий неудо́бство не зна́вши, на яку́ ступи́ти; чувствующий по́чву под нога́ми (чувствующий по́чву под собо́й) з міцни́м ґру́нтом під нога́ми, упе́внений у собі́; чувствующий при́стальный взгляд відчу́вши пи́льний по́гляд; чувствующий себя́ каким фраз. з чим у душі́ [чувствующий себя́ оби́женным з обра́зою в душі́]; чувствующий себя́ в безопа́сности пе́вний у свої́й безпе́ці; чувствующий себя́ на седьмо́м не́бе з душе́ю на сьо́мому не́бі; чувствующий себя́ нело́вко не зна́вши, на яку́ ступи́ти; чувствующий себя́ поко́йно безтурбо́тний, незаклопо́таний; чувствующий себя́ уве́ренно = чувствующий почву под ногами; чувствующий трево́гу спо́внений триво́ги; чувствующий уваже́ние спо́внений пова́ги; чувствующий уста́лость охо́плений вто́мою; чувствующий уважение во всех чле́нах з почуття́м уто́ми в усьо́му ті́лі; ПЕРЕЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. попотлі́ти душе́ю; перечувствовавший попотлілий душею, ОКРЕМА УВАГА; ПРЕДЧУ́ВСТВОВАТЬ ще недок. вичува́ти, док. передчу́ва́ти, ви́чува́ти; ПРОЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. пропусти́ти крізь се́рце, відчу́ти се́рцем, фраз. перевідчу́ти, недок. пропуска́ти че́рез ду́шу; ПРОЧУ́ВСТВОВАННО ще із се́рцем, перечу́лено; ПРОЧУ́ВСТВОВАННЫЙ перечу́лений, відчутий се́рцем, пропу́щений крізь се́рце. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Гость
• Будьте [нашим] гостем, будьте [нашими] гостями – будьте [нашим] гостем, будьте [нашими] гістьми (гостями); розгостіться [у нас]. • Быть в гостях – гостювати; бути в гостині (у гостях). • В гости – у гостину (у гості). • В гости ходить — к себе водить – любиш у гостині (у гостях) бувати, люби й гостей вітати (приймати). Пр. В гості ходити — треба й до себе водити! Пр. • В гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а (в)дома [таки] краще. Пр. У гостях добре, (у)дома ще ліпше. Пр. Немає ніде краще, як (у)дома. Пр. • Гость до трёх дней – гість до трьох днів. Пр. Першого дня гість — як золото, другого — як срібло, третього — як мідь, хоч сідай та додому їдь. Пр. Гості першого дня — золото, другого — срібло, а третього — мідь, хоч додому їдь. Пр. • Гость не вольный человек: где посадят, тут и сядет; гость как невольник: хочешь — ешь и не хочешь — ешь – гість — як невільник: де посадять, там і сидить. Пр. Гість — невільник: що скажуть, те й роби. Пр. Дома їж що хочеш, а в гостях — що (по)дадуть. Пр. • Засидеться в гостях – загоститися, загостювати(ся); засидітися у гостині. • Идти, пойти в гости – іти, піти в гостину (у гості). • Из гостей – з гостини. • Незваный гость (не вовремя гость) хуже татарина (истор.) – непроханий гість гірший від (за) татарина. Пр. Де не просять, там києм виносять. Пр. Незваному гостеві місце за дверима (дверми). Пр. Прийшли непрохані, то й підем некохані. Пр. Прийшов непроханий, підеш недякуваний. Пр. Непроханий гість і сухарі поїсть. Пр. Почастуєм тим чаєм, що ворота підпираєм. Пр. Дорогий гість, та шкода, що в піст. Пр. Добрі (дорогі) гості, та в середу трапились. Пр. • Поздний гость гложет и кость – прийшов гість та на голу кість. Пр. • Пойти посидеть в гости к кому – піти в гостину до кого; (погомоніти) піти на посиденьки (на посідки) до кого; (погомоніти й випити, давн.) піти на бесіду до кого; (зайти як гість) загостити до кого. • Постоянный гость – невиводний гість. • Приём гостей – гостина (вітання). • Принимать гостей – вітати (шанувати) гостей; гостити (приймати) гостей. |
Домашний
• Для домашнего обихода – для домашнього (хатнього) вжитку. • Домашнего изделия – доморобний (саморобний, розм. [з] свого роблива); домашній. • Домашнего тканья – домотканий (самотканий); (як імен.) самоткан. • Домашние неприятности – домашні (хатні) неприємності; (розм. жарт.) хатня морква. • Домашний кров, дом – домівка (зрідка домівля); господа; оселя. • Домашний обыск – трус у домі (в квартирі). • Домашний очаг – домашнє (родинне) вогнище; домівка. • Домашняя птица (сборн.) – свійська птиця; дробина (іноді дріб). • По-домашнему – по-домашньому; як (у)дома. • По домашним обстоятельствам – з домашніх (хатніх) причин; через домашні обставини. |
Лучше
• Больному стало лучше – хворому (слабому) полегшало (покращало). • В гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а (в)дома [таки] краше. Пр. У гостях добре, (у)дома ще ліпше. Пр. Немає ніде краще (ліпше), як (у)дома. Пр. • Гораздо лучше – (як прикм.) Багато (далеко, куди) кращий (-ща, -ще), ліпший (-ша, -ше), іноді луччий (-ча, -че); (як присл.) багато (далеко, куди) краще (ліпше, розм. також лучче). • Делаться, становиться лучше – кращати (ліпшати, розм. також луччати). • Здоровье его становится день ото дня лучше – здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає). • Как нельзя лучше – якнайкраще (щонайкраще); якнайліпше (щонайліпше). • Лучше и не говорить – краще й не казати; бодай і не казати. • Лучше маленькая рыбка, чем большой таракан – ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган. Пр. • Лучше мало, чем ничего – ліпше (краще) щось, як нічого. Пр. • Лучше меньше, да лучше – краще (ліпше) пізно, як ніколи. Пр.; Краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити. • Лучше синица в руках, чем журавль в небе – краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі. Пр. Кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець. Пр. Близька соломка краща від далекого сінця. Пр. • Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою. Пр. Ліпше (краще) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти. Пр. Кращий солом’яний дід, як золотий син. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. • Не лучше ли? – чи не краще?; чи не ліпше? • Нет ничего лучше, как…, – нема краще, як…; нема [в світі], як…; нема [в світі] над що… • Одна другой лучше – одна від одної краща (ліпша). • Старый друг лучше новых двух – краще давнього друга не втрачати, ніж двох нових мати (придбати). Пр. Для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого. Пр. Над друга старого нема [в світі] нікого. Пр. Старий хліб кращий (ліпший, розм. також луччий), як новий. Пр. • Тем лучше – тим краще (тим ліпше); то й краще (то й ліпше). • Ум — хорошо, а два — лучше – дві голови ліпші, як одна. Пр. Одна голова — добре, а дві — ще краще. Пр. Один розум — добре, а два — краще. Пр. Що голова — то розум, а дві — краще. Пр. Що два, то не один. Пр. Більше очей більше й бачать. Пр. Добре тому, хто вдвох. Пр. Одна рада — добре, а дві — ліпші. Пр. • Чем дальше, тем лучше – дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краще (ліпше); дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше). |
Оказываться
• Все оказались налицо – усі були присутні; усі були тут (усі поприходили). • Вчерашним спектаклем зрители оказались недовольны – учорашньою виставою (з учорашньої вистави) глядачі (були) незадоволені (невдоволені); учорашній спектакль глядачів не задовольнив (не вдовольнив). • Где был, а где оказался – де був, а де опинився. • Дома его не оказалось – (у)дома його не було; виявилося, що його нема (в)дома. • Мы, оказывается, старые знакомые – виявляється, що ми давні знайомі. • Не оказалось налицо чего – не було (немає) чого; не було (немає) в наявності чого; (іноді) не стало чого. • Но моё представление оказалось ошибочным – але, так гадаючи, я помилився; але виявилося, що моє припущення [було] помилкове (що мій здогад [був] помилковий). • Оказался в дураках кто – опинився в дурнях хто; пошився (убрався) в дурні хто. • Оказался у разбитого корыта кто – Див. корыто. • Оказаться как исключение – бути як виняток; вийнятися. [Людей було дуже мало, і з них вийнявся тільки один курій. Грінченко.] • Оказаться победителем – стати переможцем. • Оказываться, оказаться в затруднительном положении – опинятися, опинитися в скрутному становищі; потрапляти, потрапити в скрутне становище. • Он оказался неподготовленным – виявилося, що він непідготований; він показав себе непідготованим. • Сапоги оказались впору – чоботи прийшлися до ноги (до міри); чоботи саме до ноги (до міри) [прийшлися]; чоботи добре прийшлися; (образн.) чоботи як (наче…) влипли. [З сонної Галі тихенько менший брат зняв чоботи, і усі тоді по черзі почали їх приміряти, і кожний казав, що йому чоботи якраз, наче влипли, хоч добре вони пригодилися тільки старшому братові… Вовчок.] • Сосчитали — их оказалось семнадцать – полічили — їх знайшлося (виявилось) сімнадцятеро (сімнадцять). • Так я, оказывается, первый? – так (то) я, виходить, перший?; так виявляється, що я перший?.. • У него оказалась опухоль – виявилося, що в нього пухлина; у нього знайдено (знайшли) пухлину. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Ба, межд. –
1) вишь, видишь, вот, а вот. • Тим-бо й ба – в том то и дело, то-то и оно. 2) да нет. • Був удома? – Ба ні, не був – был дома? – Да нет, не был! 3) ан. • Не потра́пиш цьо́го зроби́ти! – Ба потраплю – не сумеешь этого сделать! – Ан сумею; 4) мол. • Заговори́лися: ба се́є, ба те́є... – заговорились: мол, то да это... |
Вдо́ма, удо́ма, нар. – дома. |
Удо́ма, см. Вдо́ма. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Арест – аре́шт (-ту), ув’язнення, в’язнення; а. домашний – дома́шній аре́шт, аре́шт удо́ма; взять, посадить под арест – заарештува́ти, узяти під аре́шт, до аре́шту, ув’язнити кого́; наложить арест – накла́сти аре́шт; подвергаться -ту – підпада́ти аре́штові; снятие ареста с имущества – зві́льнення майна́ з-під заборо́ни, скасува́ння заборо́ни на майно́. |
Обыск –
1) (для обнаружения украденного, запрещенного) – трус (-су); о. домовый – ха́тній трус, трус удо́ма; о. личный – особо́вий трус; о. повальный, поголовный – по́спільний трус; делать обыск у кого, подвергать кого обыску – трусити, потрусити кого́, трус робити кому́, в кого́; находить при -ке́ – витру́шувати, витрусити; 2) (при браке) – за́пис (-су). |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 
Щи да каша - пища наша. — 1. Борщ та каша - добрая паша. 2. Борщ без каші удівець, а каша без борща - удова. 3. Каша - мати наша, а борщ полежака, лежить удома, як собака. 4. В нас просто: борщ, каша, третя кваша. 5. Коли б чим борщ оженить (багацько не треба), коли каші немає. 6. Хліб та вода - то козацька їда. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
удо́ма, присл. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Заве́штатися, -таюся, -єшся, гл.
1) Засуетиться. Вона завешталась по хаті, — дивлюсь, несе й черв’яка заморити. 2) Начать шляться. Парубок сидів удома, а це завештався по містах. 3) Засидѣться, загуляться. На току завештався: там молотять та віють. Харьк. У пасіці завештався. Харьк. |
Кано́на, -ни, ж. Пушка. Гей скажи мі, красний улан, ци не тут канони ліпше знають зазвонити, як удома звони. Федьк. |
Удо́ма, нар. Дома. Гей, гей, як би вдома, та ще й на печі. Ном. № 2276. І вдома їй радощів не було. МВ. (О. 1862. І. 96). |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
Морда́тий, -а, -е. *2) Полнощекий, толсторожий, пышка. Привезли хлопця із школи, аж тлінний ходив, а пожив удома—поздоровшав, став мордатий. Щоб не з’урочити. Крим. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)