Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 43 статті
Шукати «укорят*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Подчиня́ться, подчини́ться –
1) (сред. з.) підляга́ти, підлягти́, уляга́ти, улягти́ кому́, чому́, підхиля́тися (хили́тися), підхили́тися, підклоня́тися, підклони́тися кому́, чому́ или під ко́го, під що, (повиноваться) кори́тися, підкоря́тися, підкори́тися, с[у]коря́тися, с[у]кори́тися, піддава́тися, підда́тися кому́, чому́, послуха́ти кого́ и кому́, слу́хати, слу́хатися, послу́хатися кого́, чого́. [Не хо́чуть підляга́ти ї́хнім постано́вам. Тому́ чи и́ншому впли́ву підляга́ючи (Єфр.). Підля́г ба́тьківській во́лі. Не всі йому́ піддава́лись (Свидн.). Го́ді вже нам ду́рням сиді́ти та кори́тися розу́мним глитая́м (Грінч.). Я не вкорю́сь ніко́му (Самійл.). Козаки́ слу́хають ті́льки того́, кого́ свої́м ста́рши́м сами́ узнаю́ть (Куліш)].
• -ня́ться власти, постановлению – підляга́ти вла́ді, постано́ві.
• -ня́ться закону, требованиям общества – підляга́ти зако́ну (-нові), вимо́гам грома́ди (суспі́льства);
2) (стр. з.) підбива́тися, підгорта́тися, підхиля́тися, бу́ти підби́тим, підго́рнутим, підхи́леним.
• -ня́ться, грам. – підря́джуватися, підряди́тися, бу́ти підря́дженим чому́.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

УКОРЯ́ТЬ кори́ти;
укоря́ющий = упрекающий;
укоря́ющий недо́брым сло́вом доріка́ючи лихи́м сло́вом.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Укорять, укорить – докоря́ти, -ря́ю, -ря́єш, докори́ти, -рю́, -ри́ш (кому́ за що).
Выговаривать, выговорить –
1) (произношение) вимовля́ти, -ля́ю, -ля́єш, ви́мовити, -влю, -виш;
2) (укорять) доріка́ти, -ка́ю, -ка́єш, дорікну́ти, -ну́, -не́ш; -ться – вимовля́тися, ви́мовитися.
Отпевать, отпеть –
1) відспі́вувати, -вую, -вуєш, відспіва́ти, -ва́ю, -ва́єш;
2) (укорять) вичи́тувати, ви́читати (кому́).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вимовля́ти, ви́мовити –
1) выговаривать, выговорить, произносить, произнести;
2) (договариваясь) выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить;
3) укорять, укорить, делать, сделать выговор;
4) заговаривать, заклинать, изгонять заговором.
Вріка́ти, уріка́ти, вректи́, уректи́, врікну́ти, урікну́ти –
1) укорять, укорить;
2) сглаживать, сглазить.
Га́нити –
1) порицать, укорять, бранить;
2) злословить, порочить, бесчестить.
Га́ньби́ти –
1) порочить, бесчестить, позорить;
2) порицать, укорять, бранить, злословить.
Докоря́ти, докори́ти – укорять, укорить, упрекать, попрекать, упрекнуть, попрекнуть.
Доріка́ти, -ка́ю, дорікну́ти, -кну́, -кне́ш, доректи́, -речу́, -че́ш – укорять, укорить, упрекать, упрекнуть.
Загомоні́ти, -ню́ –
1) з ким, до ко́го – заговорить, загуторить:
2) на ко́го – прикрикнуть, укорять.
Затина́ти, затну́ти, затя́ти, -тну́ –
1) ударять, ударить;
2) ударять, ударить рубящим или режущим орудием, начинать, начать рубить, резнуть;
3) кому́ – допекать, допечь, укорять, укорить;
4) чого́ – делать, сделать что с энергией, с жаром. Затина́ти пі́сні – запевать песню.
• Затина́тися, затну́тися, затя́тися – 1) за що – цепляться, зацепиться, задевать, задеть;
2) задерживаться, останавливаться, приостановиться;
3) на чому́ – останавливаться, остановиться в разговоре, заикаться, замолкать, замолкнуть;
4) на чому́ – упорно стоять на своем.
• Дощ затя́вся – дождь не перестает идти.
5) об ві́що – ударяться, удариться.
Коло́ти, кольну́ти –
1) колоть.
• Коло́ти о́чі – упрекать, укорять.
2) бодать;
3) убивать, закалывать;
4) резать (свиней);
5) раскалывать.
Кори́ти –
1) покорять;
2) кого́ и кому́ – упрекать, укорять кого.
Ко́рпати – ковырять.
• Ко́рпати о́чі – укорять, попрекать.
Нару́гуватися и наруга́ти –
1) укорять, корить;
2) на ко́го – задевать, затрагивать кого.
О́ко, р. о́ка, мн. о́чі – 1) глаз.
• В чоти́ри о́чі (поговори́ти), віч-на́-віч – с глазу на глаз.
• На о́ко – на вид, на взгляд.
• На все о́ко – во все глаза.
• В о́ці бу́ти – быть на глазах, на виду.
• О́чі довбти́ – укорять за что.
• Ма́ти на о́ці – иметь в виду. I в ві́чі не ба́чити – и в глаза не видеть.
• Межи́-очі – в глаза.
• Геть з пере́д оче́й – прочь с глаз.
• А ні на́ оч – видеть не могу.
• Злим, лихи́м о́ком диви́тися – сердиться, быть злым на кого.
• Оком не стина́ти – не смыкать глаз.
• При моїх оча́х – в моем присутствии.
• Тре́ба позича́ти в сірка́ оче́й – стыдно в глаза глядеть.
• Із оче́й ста́лось – сглазили.
• Сві́тле о́ко – чистая совесть.
2) петля, глазок;
3) (мера веса) 3 фунта;
4) (мера жидкости) две бутылки.
Переко́рюватися – спорить, укорять взаимно.
Поріка́ти (на ко́го) – укорять, обвинять кого.
Со́вістити, -віщу (кого) – стыдить, укорять кого;
со́віститися – стыдиться, стесняться, конфузиться.
Шпиня́ти, -ня́ю –
1) колоть;
2) корить, укорять, колоть насмешками.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вимовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. ви́мовити, -влю, -виш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Ном. № 1106. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому. Мет. 306.
2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. ХС. VII. 423. О. 1861. X. 129. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи. Зміев. у.
3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Га́нити, -ню, -ниш, гл. Порицать, укорять, бранить, злословить, порочить, поносить, безчестить. Служив Москві, Іване, а вона ж його гане. Ном. № 669.
ІІ. Доганя́ти, -ня́ю, -єш, гл. Укорять, находить недостатки, порицать. Горнець котлові доганяє, а обоє смільні. Ном. № 8006.
Дока́зувати, -вую, -єш, сов. в. доказа́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Договаривать, договорить. «Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69.
2) Показывать, показать, дѣлать, сдѣлать, продѣлывать, продѣлать. Котл. НП. 388. К. ЦН. 219. О. 1861. XI. 104. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Дай нам, мати, доказати, що ми — рідні діти тих великих, що за правду гинули на світі! К. Досв. 33. Чого прозьба не докаже, те докажуть буки. Ном. Бачить Бог, що москаль такі штуки доказує над смертю, — велів йому іти, куди хоче. Чуб. І. 319.
3) — кому. Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б мені на чужині хоч одна людина, — ніхто б мені не доказав, що я сиротина. Мет. 58. Було старий і стане доказувати жінці: на яку ми його (сина) радість вигодували? Який з його хазяїн буде? Стор. І. 60. Вона мені щодня добре докаже. Того ж бо я й тужу: твоїй матері не вгожу... Постелю постіль — не ляже, — моєму серденьку докаже. Мет. 264.
4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. «Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький та Калиновський?» — Одібрав і од їх листи: один на другого доказує, — видко, що нема між ними доброї згоди. Стор. МПр. 89.
5) Быть въ состояніи, умѣть, съумѣть сказать, разсказать, пояснить. От про камінь тіки я не докажу, чи взяв його хто, чи він там. Драг. 11. Чи на сій худобі жив, чи, може, й на другій, — сього тобі не докажу. О. 1861. X. 26.
Докоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. докори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. Як будеш ти мені сими словами докоряти, не зарікаюсь я тобі самому з пліч голову як галку зняти. Мет. 390. Прийшов докорити світові за гріх. Єв. І. XVI. 8.
Домовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. домо́вити, -влю, -виш, гл.
1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. Шевч. 56.
2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять.
3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. «Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти». — «На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!» (Говорить пьяница укоряющей его женѣ). Чуб. V. 1099. Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому. МВ. (О. 1862. ІІІ. 47).
Доріка́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. дорікти́, -речу́, -рече́ш, сов. в. дорікну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. І. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люде дорікають. Мнж. 104. А вороги мої буяють, гірким докором дорікають. К. Псал. 230. «Катре!» — дорікнула мати. МВ. II. 120.
Затина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. затну́ти и затя́ти, -тну́, -не́ш, гл.
1) Ударять, ударить. Скоро Лях-Бутурлак теє зачуває, Кушку Самійла у щоку затинає. Макс. 37. Як до ліса доїжджає, дубиною затинає. Чуб. V. 933. Затяла її в пику. НВолын. у.
2) Ударять, ударить рубящимъ или рѣжущимъ орудіемъ, начинать, начать рубить, рѣзнуть.
3) — кому́. Допекать, допечь, укорять, укорить. Хазяйка смика діда за рукав, щоб він уважив панотцеві, а хазяїн уговорює попа, щоб він не затинав старенькому. Стор. І. 240.
4) Дѣлать, сдѣлать что съ энергіей, съ жаромъ. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. І. 19. На вигоні дівчата затинають веснянки. Греб. 401. Затинає по-лядськи.
Кори́ти, -рю́, -ри́ш, гл.
1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16.
2) Упрекать, укорять. Зміев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. І. 49.
Ко́рпати, -паю, -єш, гл. Ковырять. Ко́рпати о́чі. Укорять, попрекать. Як побачить було, що хто їде на коняці, то так і заздрить очима, і ну корпать очі чоловікові своєму. Рудч. Ск. II. 174.
Наруга́ти, -га́ю, -єш, гл. Укорять, корить. Він (писарь) був і мої гроші не оддавав, так я став наругать, то він і оддав. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Нашпиня́ти, -ня́ю, -єш, гл.
1) Исколоть?
2) Много укорять. Чорти як напустяться на його: «шо це ти наробив? Іди, сякий- такий, зараз сослужи йому той шматочок!» Так його нашпиняли, шо треба йому йти. Мнж. 127.
О́ко, о́ка, с. (мн. о́чі).
1) Глазъ. Сама робить, а око біжить до дитинки. МВ. I. 98. Біжить він, куди очі стоять. Грин. II. 284. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Очі-на-очі = Віч-на-віч. Ном. № 7424. На о́ко. На видъ, на взглядъ. На все о́ко. Во всѣ глаза. Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Св. Л. 204. В о́ці бу́ти. Быть на глазахъ, на виду. Тобі добре: ти у боці, а я що раз ув оці, то мені й докоряє, як що не так. Волч. у. Очі довбти́ чим. Укорять за что. Тітка було усе мені очі паничем довбе. О. 1862. VII. 42. І очу́ не я́вить. И глазъ не показываетъ. Кролев. у. І в ві́чі не ба́чити и въ глаза не видѣть, совершенно не видѣть, не имѣть. Така велика засуха у нашому селі, що не доведи, Боже. Ми вже і в вічі води не бачимо. Чуб. II. 47. Межи́-очі. Въ глаза. Межи очі плюнув йому. Межи очі вилив йому горілку. Константиногр. у. Геть з перед очей! Прочь съ глазъ; Константиногр. у. В очу́. Въ глахъ. Дивись у воду, поки в очу тобі стане недобре. Від сонця так тобі пожовтіє в очу. Борз. у. Свічок, свічок наставили! Мигтить ув очу, мов промінне. Г. Барв. 253. А ні на́ оч. Видѣть не могу, ненавижу. Перше я його любила, а тепер а ні на оч! Подольск. г. Злим, лихи́м о́ком диви́тися. Сердиться, быть злымъ на кого. Батько все таки на його злим оком дивиться. Чуб. II. 198. О́ком не стина́ти. Не смыкать глазъ. Тре́ба позича́ти в сірка́ оче́й. Стыдно въ глаза глядѣть. Моро́з з очи́ма. Сильный морозъ. Із оче́й ста́лось. Сглазили. Г. Барв. 222. Сві́тле о́ко. Чистая совѣсть. Ном. № 6724. Багацько дечого бракує нам, та світле око. Г. Барв. 439.
2) Петля, глазокъ. У режі малі вічка, а у пров’язі очі великі. Ном.
3) Отверстіе въ порплиці, въ которое входитъ верхній конецъ веретена шестерни. Мик. 481.
4) При исчисленіи, послѣ названія десятковъ: одинъ. Двадцять з оком = 21.
5) Мѣра вѣса: 3 фунта. Чуб. VI. 404. Лучче око золота, ніж камінь олива. Ном. № 7287.
6) Мѣра жидкости. Купив за тії гроші пшона, вік зо два горілки. Драг. 64.
7) Воло́ве о́ко. Раст. Phyteuma orbiculare. Лв. 100. 8. Гу́сяче о́ко. Родъ узора въ вышивкѣ на сорочкѣ. КС. 1893. V. 278.
9) мн. Га́дячі очі. Раст. Myosotis aepestlis. Л. 100. Жаби́ні очі. Myosotis intermedia. Лв. 100. Ум. Очко́, о́ченько, о́чечко. Гляньте хоть одним очечком! Мил. 185.
Переко́рюватися, -рююся, -єшся, гл. Спорить, укорять взаимно. Шкода з ними перекорюватись. К. Кр. 34. Зачали лаятись, перекорюватись. Харьк. у.
Поріка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.
Укори́ти. См. Укоряти.
Укоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. укори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Укорять, укорить. Будеш ти мене в вірі христіянській укоряти. АД. І. 212.
Уріка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. уректи́, -речу́, -че́ш и урікну́ти, -кну́, -не́ш, гл.
1) Укорять, укорить. Ніхто мене ні в чім не урікне. О. 1862. V. 40.
2) Сглаживать, сглазить (человѣка). Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало. Лебед. у. Врече тебе й косу твою. Мил. 50. Той нашу бджолу урече. Мнж. 151. Щоб не врекли вражі люде моєї краси. Нп.
Шпиня́ти, -ня́ю, -єш, гл.
1) Колоть.
2) Корить, укорять, колоть насмѣшками. См. Нашпиняти.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Коло́ти, одн. в. кольну́ти, гл. *6)—о́чі. Упрекать, укорять. Сл. Нік.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Укоря́ть, укори́ть = доріка́ти (С. Л.), докоря́ти (С. Л.), допріка́ти (С. Л.), кори́ти, випіка́ти о́чі, вимовля́ти, га́нити, уко́рувати, укори́ти (С. Ш.), кільком проміж себе — переко́рюватись. — Затужила з лиха мати, кинула ся й бити, та про себе ізгадала, не стала корити. Мова.