Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 35 статей
Запропонувати свій переклад для «ущерб»
Шукати «ущерб» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

II. Наноси́ть, нанести́ и нане́сть –
1) см. I. Наноси́ть;
2) (о ветре: наметать) нано́сити, нане́сти́, наміта́ти, наме́сти́, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, (о мног. или во мн. местах) понано́сити, понаміта́ти, понавіва́ти и понаві́ювати чого́; (о воде: намывать) нано́сити, нане́сти́, (преимущ. об иле) наму́лювати, наму́ли́ти, (о мног.) понано́сити, понаму́лювати чого́; срв. I. Намета́ть и Намыва́ть 4. [Нане́сло ві́тром піску́ на грядки́ (Канівщ.). Намело́ сні́гу в сі́ни (Київщ.)].
• Река -сла илу на луг – ріка́ (рі́чка) нане́сла́ (наму́ли́ла) му́лу на луку́, (занесла илом) заму́ли́ла луку́;
3) (заразу, болезнь) зано́сити, зане́сти, (о мног.) позано́сити що. [Коли́-б на́ші заробітча́ни не занесли́ холе́ри з До́ну (Сл. Ум.)];
4) (надносить что на что) нано́сити, нане́сти́, зано́сити, зане́сти́, (о мног.) понано́сити, позано́сити що на що.
• Корабль -сло́ на мель – корабе́ль нане́сло́ (н[з]агна́ло) на мілину́ (на мілке́).
• Тучу -сло́ на лес – хма́ру нане́сло́ (нагна́ло) над ліс.
• Бадью з землёю -сят на сруб – цебе́р з земле́ю зано́сять на зруб (ця́м[б]рину).
• -сти́ руку на кого – зня́ти (підне́сти́) ру́ку над ким, замі́ритися, замахну́тися на ко́го;
5) (о лошадях: набегать с разгону) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наліта́ти, налеті́ти, намча́ти на що;
6) (о чертёжных работах) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, (о мног.) позазнача́ти, позазна́чувати, позначи́ти що на чо́му.
• -сти́ на план, на карту леса и горы – зазначи́ти на пла́ні, на ма́пі (на ка́рті) ліси́ і го́ри;
7) техн. – накида́ти, наки́дати, (о мног. или во мн. местах) понакида́ти що.
• -си́ть, -сти́ слой штукатурки – накида́ти, наки́дати шар ти́ньку на що, тинькува́ти, обтинькува́ти що.
• -си́ть, -сти́ лак на что – лакува́ти, полакува́ти що;
8) (причинять) завдава́ти, завда́ти чого́ и що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти, спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти, заподі́ювати, заподі́яти що кому́.
• -си́ть, -сти́ бесчестие кому – чини́ти, учини́ти безче́стя кому́, несла́вити, знесла́вити, га́ньби́ти, зга́ньби́ти кого́, завдава́ти, завда́ти несла́ви (га́ньби́) кому́.
• -си́ть, -сти́ вред – роби́ти, зроби́ти, чини́ти, учини́ти, заподі́ювати, заподі́яти шко́ду, шко́дити, нашко́дити, пошко́дити кому́.
• -сти́ обиду, оскорбление кому – скри́вдити (покри́вдити), обра́зити кого́, кри́вду, обра́зу заподі́яти (вчини́ти) кому́. [Почти́вості мої́й, чесно́ті ви як зва́жились таку́ вчини́ти кри́вду? (Грінч.). Єди́ний спо́сіб загла́дити ту кри́вду, яку́ йому́ заподі́яно (Крим.)].
• -си́ть оскорбление на словах, действием – обража́ти (чини́ти обра́зу) сло́вом, вчи́нком.
• -си́ть, -сти́ побои кому – завдава́ти, завда́ти побо́ю кому́, би́ти, поби́ти и (сильнее) наби́ти кого́.
• -си́ть, -сти́ поражение неприятелю – побива́ти, поби́ти во́рога, завдава́ти, завда́ти побо́ю (пора́зки), учини́ти пора́зку во́рогові.
• -си́ть, -сти́ раны кому – ра́ни́ти, пора́ни́ти кого́, завдава́ти, завда́ти ра́ну кому́. [Забу́ти неда́внє мину́ле, що таки́х ран глибо́ких завдало́ було́ йому́ (Рада). То не спис коза́цький ра́ну їй глибо́кую завда́в (Франко)].
• -си́ть, -сти́ удар кому – уда́р(у) кому́ завдава́ти, завда́ти, уража́ти, урази́ти, уда́рити кого́. [Оста́ннього уда́ру завда́в украї́нському письме́нству Мико́ла (Рада). Ніхто́ в Росі́ї не завда́в таки́х ду́жих уда́рів систе́мі людовла́дства (Рада)].
• -сти́ удар палкою, шпагою кому – уда́рити па́лицею, шпа́дою кого́.
• -сти́ ущерб кому, чему – (материальный) учини́ти шко́ду кому́, чому́, ущерби́ти що кому́, (диал.) забіди́ти кого́, (нравственный) ущерби́ти, надвереди́ти що; см. ещё -сти́ вред. [Він ду́же ущерби́в моє́ бага́тство (Крим.). Моє́ї сла́ви тим ви не вщерби́ли (М. Грінч.). Я тим не забіди́в його́ бага́то, що взяв у йо́го тро́хи сього́ та того́ (Дніпропетр.). При́суду переміни́ть не мо́жна, хіба́-б ми на́шу честь надвереди́ли (Куліш)];
9) -си́ть на кого, см. Нагова́ривать 2;
10) -си́ть цену – набива́ти (підбива́ти) ці́ну.
Нане́се[ё]нный –
1) см. под I. Наноси́ть:
2) нане́сений, наме́тений, наві́яний, понано́шений, понамі́таний, понаві́юваний; наму́лений, понаму́люваний;
3) зане́сений, позано́шений;
4) нане́сений, зане́сений, понано́шений, позано́шений; зня́тий, підне́сений над ким, замі́рений, замахну́тий на ко́го;
5) зазна́чений, позазна́чуваний;
6) наки́даний, понаки́д(ув)аний;
7) за́вданий, учи́нений, спричи́нений, заподі́яний, зро́блений;
8) наби́тий, підби́тий.
Перехитря́ть, перехитри́ть кого – перехитро́вувати, перехитрува́ти, перехитри́ти, охитрува́ти, перемудро́вувати, перемудрува́ти, перемудри́ти, змудрува́ти кого́. [Він за ме́не хитрі́ший: перехитрува́в мене́. Мо́жна і смерть перехитри́ти (Самійл.). Замисли́в я охитрува́ти вереду́ху (М. Вовч.). Ба́бу і чорт не змудру́є].
• -ри́ть (через меру, в ущерб себе) – перемудри́ти. [Перемудри́в я в цій спра́ві так, що сам у ду́рні поши́вся (в дураках остался)].
Подры́в –
1) см. I. и II. Подрыва́ние;
2) (ущерб) шко́да, стра́та, зби́ток.
• Это в -ры́в торговле – це на шко́ду (на зби́тки) торгі́[о́]влі.
• Это мне в -ры́в – це мені́ на шко́ду (на зби́ток, на зби́тки).
• -ры́в власти, авторитета – пору́шення вла́ди, авторите́ту.
I. Подрыва́ть, подорва́ть –
1) (разорвать сысподу) підрива́ти, піді́рвати, (о мног.) попідрива́ти, (надрывать) надрива́ти, надірва́ти, (о мног.) понадрива́ти що;
2) (порохом и т. п.) підрива́ти, підірва́ти, підса́джувати, підсади́ти в пові́тря, зру́шувати, зру́шити, (взрывать) виса́джувати, ви́садити в пові́тря що.
• -рва́ть стену крепости – підірва́ти (підсади́ти) (в) форте́ці сті́ну;
3) (наносить ущерб) підрива́ти, підірва́ти, (о мног.) попідрива́ти, шко́дити, пошко́дити що, кому́. [Війна́ підірва́ла торго́[і́]влю]; (о силах, здоровьи) підрива́ти, підірва́ти, пору́шувати и поруша́ти, пору́шити, під[у]вере́джувати, під[у]вереди́ти, збавля́ти, зба́вити, (о мног.) позбавля́ти. [Гнав коня́ чим-дуж та й підірва́в. Підірва́в себе́ тяжко́ю робо́тою. Підвереди́в себе́, підійма́ючи важке́. Си́лу втра́тила, здоро́в’я зба́вила (Мирн.)].
• -ва́ть авторитет чей, доверие – підрива́ти, підірва́ти (пору́шувати, пору́шити) авторите́т чий, дові́р’я чиє́.
• Подо́рванный – піді́рваний, (о мног.) попідри́ваний; (о силах, здоровье) піді́рваний, пору́шений, під[у]вере́жений, зба́влений; (о стене и т. п.) піді́рваний, зру́шений, підса́джений.
Причиня́ть, причини́ть что – заподі́ювати, заподі́яти, ді́яти, уді́яти що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти що, спричиня́ти и -чи́нювати, спричини́ти що, спричиня́тися и -чи́нюватися, спричини́тися до чо́го; (доставлять, приносить) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́ и що. [Що я заподі́яв оци́м лю́дям, – твої́м лю́дям, – за що мене́ су́дять? (Шевч.). Кра́ще кри́вду вже терпі́ти, ніж сами́м її́ чини́ти (Грінч.). Завдала́ ти мені́ вели́кої турбо́ти. Любо́в ті ра́ни завдава́ла (Куліш). Ма́ти найбі́льше лю́бить ту дити́ну, що бі́льше слабува́ла, бі́льше ноче́й безсо́нних їй спричини́ла (М. Левиц.)].
• -ни́ть вред кому – уді́яти, заподі́яти, учини́ти шко́ду кому́, пошко́дити кому́. [І лю́дська злість та непра́вда не вді́є мені́ нія́кої шко́ди (Неч.-Лев.). Замі́сть щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду (Грінч.)].
• -ни́ть зло, несчастье – учини́ти зло, неща́стя, заподі́яти, вді́яти зло, ли́хо и зле, лихе́ кому́, завда́ти (нако́їти) ли́ха (безголо́в’я) кому́. [Ніко́ли зла я не вчини́в-би їй (Грінч.). Скі́льки вам зла я вчини́ла (Грінч.). Ні, ні, Госпо́дь не заподі́є зло́го! (Куліш). А що він кому́ лихо́го заподі́яв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не зна́ю, хто їй ли́хо заподі́яв (Шевч.). Не зо́лотом те ли́хо оплати́ти, що завдали́ ви нам (Грінч.). Му́зо боги́не! Співа́й нам про гнів Пеліє́нка Ахи́лла, згу́бний кото́рий сто сот безголо́в’я Ахе́йцям нако́їв (Ніщинськ.). Ду́же бага́то Ахе́йцям ли́ха нако́їв (Самійл.)].
• -нить кому много хлопот, беспокойства – завда́ти, заподі́яти, нароби́ти кому́ бага́то кло́поту, турбо́т. [Ма́ло тобі́ того́ кло́поту і со́рому, що до́сі нам заподі́яла ? (Кониськ.)].
• -ня́ть затруднения – чини́ти тру́днощі кому́, ста́вити тру́днощі кому́ и перед ким, завдава́ти кому́ тру́днощів.
• -ня́ть, -ни́ть печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому – завдава́ти, завда́ти жалю́, журби́, ту́ги, скорбо́ти, го́ря, при́кростей, стражда́ння кому́, завго́рювати, завго́рити кому́; срв. Огорче́ние, Огорча́ть. [Цим ми йому́ не завго́римо і його́ не на́вчимо, але́ неха́й зна́є, що вовк ло́вить, але й во́вка ло́влять (Неч.-Лев.)].
• -нять муку, муки – завдава́ти му́ку, му́ки кому́. [Хіба́ то я завда́в їм му́ку? (Л. Укр.). Найгі́рші особи́сті му́ки, які́ завдає́ розлу́ка з усі́м, що се́рцю лю́бе (Єфр.)].
• Это -ня́ло боль, страдания кому – це болі́ло кого́. [Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)].
• -ни́ть обиду кому – заподі́яти, вчини́ти кри́вду кому́, скри́вдити кого́.
• -ни́ть убыток, ущерб, урон кому – нароби́ти втра́ти (зби́тків кому́, призве́сти до втра́ти кого́.
• Война -ня́ет большие бедствия – війна́ призво́дить до вели́кого ли́ха, війна́ ді́є, спричи́нює бага́то ли́ха.
• Это может -ни́ть взрыв – це мо́же спричини́ти ви́бух, призве́сти до ви́буху.
• Причинё́нный – заподі́яний, уді́яний, учи́нений, спричи́нений, за́вданий кому́.
-ться –
1) заподі́юватися, бу́ти заподі́яним, ді́ятися, бу́ти вді́яним, чини́тися, бу́ти учи́неним, завдава́тися, бу́ти за́вданим кому́, чому́;
2) (безл.: приключиться) заподі́ятися, ста́тися, зроби́тися, учини́тися.
• Что тебе -лось? – що тобі́ ста́лося? що тобі́ зроби́лося?

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Уще́рбный –
1) (о луне) щерба́тий. Ущербный месяц – щерба́тий мі́сяць, мі́сяць на уще́рбі;
2) (близящийся к упадку) занепа́дний; (пришедший в упадок) занепа́лий; (неполноценный) неповноці́нний. Срв. Ущерб. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

УЩЕ́РБ укр. втра́ти, зби́тки;
материа́льный уще́рб, матерія́льні зби́тки;
мора́льный уще́рб мора́льна шко́да;
в уще́рб кому діял. в неко́ристь чию.
ВОЗМЕЩА́ТЬСЯ прибл. реваншува́тися;
возмеща́ющий що реваншу́є тощо, зда́тний /зму́шений, зго́дний/ покри́ти, відшкодівни́к, покрива́ч, для покриття́, прикм. відшко́дувальний, покрива́льний, поповнюва́льний, опла́чувальний, компенсува́льний, надолу́жувальний, реконстр. відшкодо́вчий, відшкодівни́й;
возмещающий уще́рб /возмещающий убы́тки/ платни́к відшкодо́вання /компенса́ції/;
возмещающийся/возмеща́емый відшкодо́вуваний /відшкоду́ваний/, покри́ваний, попо́внюваний, опла́чуваний, компенсо́ваний, надолу́жуваний;
НАНОСИ́ТЬ 1 (шар) наклада́ти;
наносить вред завдава́ти шко́ди;
наносить ме́тки познача́ти;
наносить на ка́рту значи́ти на ма́пі, познача́ти на ма́пі;
наносить оскорбле́ние /наносить оби́ду/ кому ще чини́ти кри́вду, кри́вдити кого;
наносить поврежде́ние кому увере́джувати кого;
наносить уда́р ударя́ти, завдава́ти уда́ру;
наносить уще́рб живо́й си́ле кого образ. пуска́ти кров кому;
НАНОСИ́ТЬСЯ 1 (про масть) нама́щуватися, наклада́тися;
нанося́щий 1. що /мн. хто/ завдає́ тощо, покли́каний завда́ти, 2. що нано́сить тощо, зви́клий нано́сити, за́йня́тий нане́сенням, прикм. нано́шувальний, наму́лювальний, наклада́льний, нама́щувальний;
нанося́щий визи́т візите́р, гість;
нанося́щий вред чему шкідли́вий для чого;
нанося́щий ме́тки позна́чувач, прикм. познача́льний;
нанося́щий оскорбле́ние /нанося́щий оби́ду/ кри́вдник, з обра́зою на уста́х;
нанося́щий побо́и штурхобо́чник;
нанося́щий поврежде́ние кому (чинник) увере́дливий для кого;
нанося́щий пораже́ние кому перемо́жець кого;
нанося́щий ра́ну /нанося́щий уда́р/ стил. перероб. завдаючи́ ра́ни /уда́ру/;
нанося́щий уще́рб кому кри́вдний для кого;
нанося́щийся/наноси́мый 1. завда́ваний, заподі́ювати, чи́нений, 2. нано́шуваний, наму́люваний, накла́даний, нама́щуваний, прикм. наносни́й;
НАНЕСТИ́, нанести визи́т ве́жливости прийти́ з покло́ном до;
нанести вред /нанести уще́рб/ чему образ. пощерби́ти що;
нанести сокруши́тельный уда́р образ. да́ти під ди́хало, да́ти під дих;
нанести теле́сные поврежде́ния фаміл. відби́ти бе́бехи.
ПРИЧИНЯ́ТЬ причиня́ть что ще призво́дити до чого;
причинять беспоко́йство ще чини́ти кло́поти;
причиня́ть вред кому ще чини́ти /док. учинити/ зло, фраз. кри́вдити кого;
причинять душе́вную боль /причинять мора́льные страда́ния/ образ. пекти́ мо́зок /ду́шу, се́рце/, завдава́ти се́рцю ра́ни, рі́зати без ножа́, щипа́ти за се́рце, гри́зти ду́шу, роздира́ти /кра́яти, рва́ти, гніти́ти/ се́рце;
причинять муче́ния /причинять страда́ния/ образ. залива́ти са́ла за шку́ру, заганя́ти шпильки́ під ні́гті, куса́ти за се́рце, ні́вечити /му́чити, точи́ти/ се́рце;
причинять неприя́тности чини́ти при́крощі, роби́ти зби́тки, наступа́ти на мозолі́, псува́ти кров, дошкуля́ти, підсил. жар на го́лову си́пати;
причинять неудо́бство завдава́ти моро́ки;
причинять убы́тки завдава́ти зби́тків;
причинять уве́чье калі́чити;
причинять хло́поты ще клопота́ти /заклопо́чувати/ го́лову, обляга́ти /обсіда́ти/ кло́потами, завдава́ти кло́поту /клопотів/;
причиня́ющий що /мн. хто/ завдає́ тощо, зви́клий завдава́ти, зда́тний завда́ти, спричи́нник, призві́дець, фраз. з насту́пним [уда́р, причиняющий паде́ние уда́р з наступним паді́нням];
причиня́ющий вред чему шкідни́к, шкідли́вий для чого;
причиняющий го́ре /причиняющий неприя́тности/ зда́тний насоли́ти /нароби́ти ли́ха/;
причиняющий затрудне́ния схи́льний чини́ти тру́днощі;
причиняющий поврежде́ние зда́тний пошко́дити;
причиня́ющий страда́ния зда́тний зали́ти са́ла за шку́ру;
причиняющий убы́тки зда́тний завда́ти зби́тків, збитко́вий, утра́тний;
причиняющий уще́рб чему зда́тний пошко́дити що, кри́вдний для кого;
причиня́ющий хло́поты клопітни́й;
причиняемый чи́нений, завда́ваний, заподі́юваний, спричи́нюваний;
ПРИЧИНИ́ТЬ, причинить вред зашко́дити;
причинить го́ре завда́ти ли́ха;
причинить зло негара́зд вчини́ти;
причинить мно́го го́ря образ. наниза́ти до́вгу ни́зку ли́ха;
причинить непоправи́мый вред підрі́зати під ко́рінь;
причинить неприя́тность насоли́ти;
причинить оби́ду заподі́яти кри́вду;
причинить страда́ния врази́ти се́рце;
причинить уро́н чьему чему (своїм побутом) переси́діти кому що [причини́л ли я ущерб ва́шему дива́ну? чи ж я пересидів ва́шу кана́пу?];
причинить уще́рб чему образ. пощерби́ти що;
не причини́ть вреда́ па́льцем не зачепи́ти;
причини́ло неприя́тность ви́лізло бо́ком;
причини́вший ОКРЕМА УВАГА;
причинивший боль /причинивший неприя́тность/ кому дошку́льни́й для кого.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ущерб (убыток) – шко́да, -ди, втра́та; в ущерб – на шко́ду.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Ущерб – шкода; утрата. В ущерб – на шкоду. Причинить ущерб – робити, чинити шкоду; шкодити; ушкоджувати.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ущерб
• В ущерб кому, чему – на шкоду кому, чому.
• Луна (месяц) на ущербе – щербатий місяць; місяць убуває.
• Наносить, приносить, причинять ущерб кому, чему – завдавати шкоди (втрати, втрат) кому, чому; робити (чинити) шкоду кому, чому.
• Понести ущерб – зазнати шкоди (втрати, втрат, збитків).
Наносить
• Нанести удар в лицо – дати ляпаса (ляща, поличника); ударити по обличчі (по лиці).
• Нанести удар кому – завдати удару кому; (розм. емоц.) дати чому, кому.
• Наносить, нанести визит кому – складати, скласти (робити, зробити) візит кому; відвідувати, відвідати кого.
• Наносить, нанести вред – робити, зробити (чинити, учинити, заподіяти, заподіювати) шкоду; шкодити, нашкодити (пошкодити, зашкодити) (кому).
• Наносить, нанести оскорбление кому – завдавати, завдати (заподіювати, заподіяти, чинити, учинити) образу (кривду) кому; ображати, образити (кривдити, скривдити) кого.
• Наносить, нанести поражение неприятелю, – завдати, завдавати поразки ворогові; бити, побити ворога.
• Наносить, нанести раны кому – завдавати, завдати ран кому; ранити, поранити кого.
• Наносить, нанести ущерб кому – завдавати, завдати шкоди (збитків, утрат) кому; чинити, учинити (заподіювати, заподіяти) шкоду (збитки, втрати) кому.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

уще́рб шко́да,-ди, втра́та,-ти, зби́ток,-тку, зби́тки,-ків
у. нанесённый втра́та за́вдана; зби́ток за́вданий, зби́тки за́вдані
наноси́ть, нанести́ нано́сити, нанести́; наклада́ти, накла́сти; завдава́ти, завда́ти; заподі́ювати, заподі́яти; учини́ти, чини́ти, учиня́ти (удар)
н. уще́рб заподі́ювати зби́тки

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вщуха́тися, вщухну́тися –
1) уменьшаться, уменьшиться;
2) (о луне) входить, войти в ущерб, ущербляться.
Збит, -ту, зби́тки, -ків –
1) потеря, убыток;
2) пакости, каверза. Збит, зби́тки роби́ти – а) наносить ущерб, убыток; б) проказничать.
• На збит, зби́тки – на зло.
Накруша́ти, накруши́ти – причинить, причинить ущерб, убыток.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Ущерб – шко́да, утра́та; в ущерб – на шко́ду, шко́дячи; возмещать, покрывать ущерб в чем – відшкодо́вувати, відшкодува́ти що; понести ущерб на чем – зазна́ти втра́ти на чо́му; причинять ущерб – робити, зробити (чинити, учинити) шко́ду, шко́дити, пошко́дити.
Вред (ущерб материальный) – шко́да; (от тяжелой работы) – надса́да; в. личный – ушко́дження осо́би; во в-д (кому, чему) – на шко́ду, на втра́ту; потерпевший в-д – ушко́джений; причинитель -да – шкідник (-ка́); причинять, -нить в-д (кому) – шко́ду чинити, шко́ду вчинити, шко́дити, пошко́дити, ва́дити, зава́дити; служить, послужить во в-д (кому,чему) – вихо́дити, вийти на шко́ду кому́, чому́; терпеть в-д – ма́ти шко́ду, зазнава́ти, зазна́ти шко́ди.
Вредить (наносить ущерб) – шко́дити кому́, шко́ду чинити; (причинять боль, страдание) – ва́дити.
Подрыв –
1) – підрив (-ву), піді́рва, підрива́ння; п. авторитета – підрив (пору́шення) авторите́ту, зба́влення авторите́ту; п. власти – підрив вла́ди;
2) (ущерб) – шко́да; в подрыв торговле – на шко́ду торгі́влі.
Подрывать, -дорвать –
1) (авторитет, доверие) – підрива́ти, підірва́ти, пору́шувати, пору́шити (авторите́т чий, дові́ру чию);
2) (наносить ущерб) – шко́дити, пошко́дити кому́, чому́.
Причинять, -нить – заподі́ювати, заподі́яти, учиняти, учинити, робити, зробити, завдава́ти, завда́ти; п. неприятности – чинити прикрості; п. ущерб в здоровье – шко́дити, пошко́дити чиє́му здоро́в’ю, здоро́в’я позба́вити кого́сь.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вавці́р, -ра, вавча́р, -ра, м. Кличка стараго кота. Желех. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человѣкѣ, совершающемъ проказы, наносящемъ ущербъ). Фр. Пр. 134.
Забіди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Нанести ущербъ, обидѣть матеріально. Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того. Екат. у.
Накруша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. накру́тити, -шу, -шиш, гл. Причинять, причинить ущербъ, убытокъ. Купіть, каже, крашаночку! — А шо тобі за неї? — Та мене не обіжайте і себе не накрушайте. Мнж. 52.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Уще́рбъ = 1. уще́рб, шко́да, уще́рбок, утра́та. — Въ уще́рбъ = на шко́ду. — Причини́ть уще́рбъ = зроби́ти шко́ду. 2. уще́рб (місяця).
Луна́ = мі́сяць, ласк. — мі́сяченько. — Одміни місяця: молоди́к або перша квати́ря, перекро́й або дру́га квати́ря, підпо́вня або тре́тя квати́ря, по́вня, по́вний місяць, стари́к або четве́рта квати́ря, далї як іде на ущерб — щерба́тий. Де-що про Св. Б. — Ой місяцю, місяченьку, не сьвіти нїкому, тільки мойму миленькому, як іде до дому. н. п. — Он місяцю перекрою, зайди за комору, нехай же я з своїм милим трошки поговорю. н. п. — А блїдий місяць на ту пору з-за хмари де́-де виглядав. К. Ш. — Сьвітить молодик срібнорогий. К. Д.
Подры́въ = 1. зрив, ви́бух (К. Б.). 2. шко́да, зби́ток, уще́рб (С. Ш.). — Се причинило ся на шкоду торговлї. Пр.
Ущербле́ніе = уще́рб.

Запропонуйте свій переклад