Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «ховатися»
Шукати «ховатися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дичи́ться – бокува́ти від ко́го. [Вона́ ніко́ли не бокува́ла від чужи́х], во́вком диви́тися на ко́го.
• -ся людей, общества – бі́гати (цура́тися) люде́й, товари́ства, хова́тися від люде́й, від товари́ства; соро́митися кого́.
• Дича́щийся – вовкува́тий. [Вовкува́тий ду́же хло́пець (Звиног.)]; дича́к (см. Дичо́к 2).
Залега́ть, зале́чь –
1) (стать) заляга́ти, залягти́ (пр. вр. залі́г, залягла́), ляга́ти, лягти́, уляга́тися, улягти́ся, лягови́тися, улягови́тися, кла́стися, покла́стися, уклада́тися, укла́стися (спа́ти), облягати(ся), облягти(ся), (о мног.) позаляга́ти, пообляга́ти, поляга́ти, повклада́тися, позляга́ти, повляга́тися, повклада́тися (спа́ти); (о медведе) утоко́вуватися, утокови́тися. [Заля́жу до за́втрього (Куліш). Зно́ву залягли́ спа́ти? – поду́мав я (Крим.)];
2) (располагаться) заляга́ти, залягти́, розляга́тися, розлягти́ся, улашто́вуватися, улаштува́тися. [Мо́вчки насу́нули хма́ри і залягли́ навкруги́ (Грінч.). І триво́га, як ніч, залягла́ у дворі́ (Франко). Розлягли́сь тума́ни (Рудан.). По си́ньому косого́рі розлягло́ся місте́чко (Левиц.)];
3) (заседать в засаде) заляга́ти, залягти́, засіда́ти, засі́сти де, на ко́го. [Залягли́ вони́ на нас у ба́лці (Куліш)];
4) (укрываться) заляга́ти, залягти́, хова́тися, захо́вуватися, захова́тися. [Днюва́в, залі́гши в балка́х, щоб не постерегли́ його́ тата́рські чатовники́ (Куліш)];
5) (о дороге: глохнуть) запада́ти, запа́сти;
6) (о почве: лежать невозделанной) заляга́ти, залягти́, облогува́ти, лежа́ти обло́гом, перело́гом. [Ця ни́ва ще торі́к залягла́ (Борз. п.). Серед ро́зрухів та боротьби́ бага́то лані́в облогува́тиме (Н. Рада)];
7) уши залегли́ – позаклада́ло (в)у́ха, в у́хах кому́.
• Нос -лё́г – ніс, в но́сі закла́ло.
• Грудь -гла́ – гру́ди завали́ло, в гру́дях закла́ло;
8) что (занимать чьё-л. место) – заляга́ти, залягти́ що, (о мног.) позаляга́ти що. [Си́ві кабани́ усе́ по́ле залягли́ (Загадка). Ви всі місця́ позаляга́ли, – мені́ й лягти́ ні́де (Чуб. II)].
• Залё́гший – зале́глий; засі́лий; (о дороге) запа́лий (шлях, -ла доро́га).
Копи́ть, -ся – збира́ти, -ся, хова́ти, -ся, прихо́вувати, -ся, грома́дити, -ся, збива́ти, -ся до ку́пи, до гу́рту. [Демко́ поча́в прихо́вувати на нову́ ха́ту (Грінч.). Неха́й грома́дять уся́ку харч за сім до́брих літ (Св. Пис.)].
• -пи́ть деньги для покупки – збива́тися на що, хова́ти гро́ші для чо́го. [Йому́ на те хазя́йство ще збива́тися тре́ба (Грінч.)].
Кры́ться –
1) (чем) кри́тися, укрива́тися чим. [Укрива́ється земля́ золоти́м ли́стом (М. Грінч.)].
• Строения -ются железом, тёсом, соломой – буді́влі кри́ють (побива́ють) бля́хою, ґо́нтом, пошива́ють (укрива́ють) соло́мою (ку́ликами, около́том);
2) (с чем) хова́тися, кри́тися з чим. [Вона́ ні з чим од ме́не не кри́ється (М. Грінч.)].
• Тут что-то -ется – тут щось таї́ться; тут щось та є́.
• В словах его -ется лесть – його́ слова́ ле́стощами підби́ті.
Наставля́ть, наста́вить –
1) чего – наставля́ти, наста́вити и понаставля́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, понастановля́ти и понастано́влювати чого́. [Круго́м наста́вили ми́сок (Котл.). Поналива́ла у казани́ оли́ви і понаставля́ла у піч (Рудч.). Наї́дків, напи́тків понастано́влювала (М. Вовч.)];
2) см. Надставля́ть.
• -ть рога кому – наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити ро́ги кому́;
3) (направлять, приготовлять постановкой) наставля́ти, наста́вити, (о мног.) пона́ставля́ти що; см. Наводи́ть 2.
• -ть западню (ловушку) – наставля́ти, наста́вити па́стку.
• -ть копьё – наставля́ти, наста́вити, насторо́жувати, насторожи́ти спи́са. [Гайдама́ка стої́ть, ви́ставивши но́гу в сап’я́нці і насторожи́вши спи́са (Куліш)].
• -ть самовар – ста́вити, поста́вити, наставля́ти, наста́вити, настановля́ти, настанови́ти самова́р(а). [Поста́в самова́р! (Брацл.). Самова́ри наставля́є (Звин.). Настанови́-но самова́ра! (Липовеч.)]. -ть уши, см. Нава́стривать уши;
4) кого – нав[у]ча́ти, навчи́ти (на (до́брий) ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, напу́чувати, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти, ра́дити, пора́дити, нава́жувати, настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, (надоумлять) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́. [А ма́ти хо́че науча́ти, так солове́йко не дає́ (Шевч.). Почну́ на до́брий ро́зум навча́ти, – як умі́ю, так і навча́ю (М. Вовч.). Ба́тько нау́ку мені́ дава́в, щоб я худо́бу жа́лував (Харківщ.). «Ти не пови́нна хова́тися з ним по за́кутках», – напу́чувала Навро́цька (Н.-Лев.). Не було́ кому́ нарозуми́ти сироту́ (Канівщ.). Це він так пора́див нас (Звин.). «Будь покі́рна», – нава́жують, – «та до робо́ти щи́ра» (М. Вовч.). Він там вас настано́ве, що да́лі тре́ба роби́ти (Мирний)].
• -ть на что – навча́ти, навчи́ти на що и чого́, напу́чувати, напути́ти, направля́ти, напра́вити, наверта́ти, наверну́ти, призво́дити, призве́сти́ на що. [Ви його́ на добро́ навчите́ (М. Вовч.). Лихо́го на до́бре не на́вчиш (Приказка). Одда́м до шко́ли, мо́же там його́ на до́бре напра́влять (Звин.). Вони́ сами́ мене́ на це призво́дили (Крим.). Якби́-ж ви на до́бре призво́дили, а то все на лихе́ (М. Грінч.)].
• -ть на ум – настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, наверта́ти, наверну́ти, наво́дити, наве́сти́, навча́ти, навчи́ти на (до́брий) ро́зум, навча́ти, навчи́ти ро́зуму. [Настанови́ли на ро́зум (Сл. Гр.). Хто його́ на ро́зум до́брий наставля́в? (М. Вовч.). На до́брий ро́зум наверну́ти (М. Вовч.). Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум! (Звин.). Я її́ ро́зуму навча́ла (М. Вовч.)].
• -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) – напу́чувати, напути́ти на до́бру (спасе́нну) путь, нало́млювати, наломи́ти на до́бру путь (доро́гу); срв. Направля́ть (3) на путь. [Він тебе́ годува́в, рости́в, на до́бру путь напу́чував (Мирний). На спасе́нну путь напути́в (Рада). Наломи́ти свого́ вихо́ванка на до́бру доро́гу (Франко)].
Наста́вленный –
1) наста́влений, настано́влений, понастано́влюваний;
2) см. Надста́вленный; (о рогах) наста́влений;
3) наста́влений; насторо́жений; наве́дений; поста́влений: (об ушах), см. Навострё́нный (под Нава́стривать);
4) на́вче́ний, нау́чений, напу́чений, нарозу́млений; напоу́млений.
-ться –
1) наставля́тися, наста́витися, настановля́тися, настанови́тися, понаставля́тися, понастановля́тися; бу́ти настано́влюваним, наста́вленим, настано́вленим, понастано́влюваним и т. п.; срв. Наставля́ть 1 и 3;
2) см. Надставля́ться;
3) навча́тися, навчи́тися, напу́чуватися, напути́тися; бу́ти на́вчаним, напу́чуваним, на́вче́ним (нау́ченим), напу́ченим и т. п.
Нелюди́ться – цура́тися люде́й (товари́ства), хова́тися від люде́й, бу́ти відлю́д(ь)ком (безлю́д(ь)ком), відлю́дитися.
Не́ти.
• Быть в -тя́х – бу́ти відсу́тнім, не бу́ти прису́тнім, бу́ти в неприхо́[і́]дьках, (шутл.) в нету́течках хова́тися.
Погреба́ть, погре(б)сти́ – хова́ти, похова́ти, (церк.) погреба́ти, погребти́ кого́; срв. Хорони́ть. [Каза́в себе́ похова́ти в степу́ при доли́ні, каза́в собі́ насипа́ти висо́ку моги́лу (Пісня)].
• Погребё́нный – похо́ваний.
• Здесь -бё́н такой-то – тут похо́ваний таки́й, тут похо́вано тако́го.
• Заживо -бё́нный – живце́м похо́ваний.
• -ться – хова́тися, бу́ти похо́ваним, погреба́тися, бу́ти погре́беним.
Прикрыва́ться, прикры́ться –
1) прикрива́тися, прикри́тися, прику́туватися, прику́татися, окрива́тися, окри́тися, оповива́тися, опови́тися, бу́ти прикри́тим, окри́тим и т. д. чим. [Засну́в, прикри́вшись свити́ною (Н.-Лев.)].
• -ва́ться щитом – прикрива́тися, окрива́тися щито́м.
• -кры́ться платком, рядном и т. п. – прикри́тися, окри́тися, прику́татися, обіпну́тися и обп’ясти́ся, обки́нутися, наки́нутися, напну́тися и нап’я́сти́ся, (о множ.) поприкрива́тися, поокрива́тися и т. д. ху́сткою (платко́м), рядно́м (рядни́ною) и т. п. [Дощ на дво́рі. Наки́нься яко́юсь рядни́нкою, а так не йди́ (Звин.). В їх на плеча́х бурну́си, що одки́дуються на го́лову понапина́лись ї́ми (Звин.)];
2) причиня́тися, причини́тися, бу́ти причи́неним, захиля́тися, захили́тися, бу́ти захи́леним и т. д.; см. Прикрыва́ть 2;
3) заступа́тися, заступи́тися, заслоня́тися, заслони́тися, затуля́тися, затули́тися, захища́тися и хисти́тися, захисти́тися, бу́ти засту́пленим, засло́неним, зату́леним, захи́щеним чим від ко́го, від чо́го. [На Украї́ні вели́ка була́ нужда́ заступа́тись ким-не́будь від азія́тів, що раз-у-ра́з ні́вечили па́нські оса́ди і господа́рство (Куліш)].
• -кры́ться от ветра – захисти́тися від ві́тру. [Воза́ми захисти́лись од ві́тру (Гр.)].
• Город -ва́ется крепостью – мі́сто захища́ється форте́цею.
• -ва́ться фразами – прикрива́тися, затуля́тися фра́зами, хова́тися за фра́зи;
4) прикрива́тися, прикри́тися, окрива́тися, окри́тися чим. [І там і тут чужа́ мо́ва запанува́ла серед наро́ду, окри́вшись святи́нею ві́ри і пова́гою зве́рхности (Куліш)].
Пря́таться, спря́таться –
1) хова́тися, захо́вуватися, бу́ти схо́ваним, захо́ваним;
2) (скрываться, таиться) хова́тися, с[за]хова́тися, (хорониться) схороня́тися, схорони́тися де від ко́го, від чо́го, (некот. время) перехо́вуватися, перехова́тися де, в ко́го, (крыться) кри́тися. [Ти хова́всь по жита́х, по хліва́х, по хата́х, – ти, як зло́дій, хова́всь (Олесь). Не хова́вся й не кри́вся Грінче́нко з своє́ю пра́цею (Єфр.). Не хова́вся од бу́рі лихо́ї (Крим.). Кри́ючись по го́рах, по ліса́х, по́ки добра́вся до Украї́ни (Тобіл.). Скі́льки раз вона́ перехо́вувалась по чужи́х хата́х (Н.-Лев.). Ти бу́деш по терна́х, по байрака́х схороня́тися (Дума)].
• -таться за чужие плечи – по-за пле́чі ши́тися.
• Место, где -чутся – схо́вище, схо́вок (-вку), схов (-ву), схо́ванка, криї́вка; см. Спрят.
• Пря́чущийся (как сущ.) – хо́ванець (-нця).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Обосранный, вульг., груб. – обісраний.
[— Кирпу не гни, бо обісраний ти увесь… і я хочу знати, чи дуже ти смердиш ворожим духом. — Якби смердів, то на те є кадебе, — відповів я коротко (Р.Федорів). Ну от, Мартофляче, маєш клопіт, тепер ти щось повинен казати чи робити, чи, може, хай танцює, нічого з нею не трапиться, не з’їсть її акула, маму твоїх дітей, хай діється Божа воля, тому ти сидиш як обісраний, а вона благально дивиться на тебе, мовляв, кажи щось чи роби щось, як мені витримати ці її благальні погляди, ну знайди якийсь вихід, ти ж великий поет, ну що ти сидиш з язиком у дупі і розглядаєш порожню чарку, ти, борода і два вуха, здійсни нарешті вчинок, увесь світ дивиться… (Ю.Андрухович). Цей макоцвітний блазень також начепив на себе чорну маску, наче зібрався грабувати банк, наче український змопівець, що йде до церкви мирити бабусь із різних конфесій, надів, пришелепок, ту маску, а тепер лупає очима крізь прорізи на свого інтеліґентного братана, як обісраний (В.Шкляр). …ти казав їм, що вичерпавсь, виписавсь, надірвав свій мізерний талант, аж серце виперло грижею поміж ребер і висить там, мов порожня кобура арештованого генерала; ти казав заздрісним, жадним до корчів, як шибениця до прокльонів,— он стоїть собі дерев’яна, не добра й не зла, ніяка, байдужа, проста, стоїть і пантрує юрбу чекальним, незмигно-хитрим оком зашморга — ти казав те, чого від тебе ждали стільки збидлюжених літ, по електричках, по вокзалах, по всіх кутках безпритульності: ти таке ж бидло, як і вони; ти збидлярнів, просмердівшись злодухом, як їздовий силосом; вони добилися свого; стільки вганяли в помийниці, в ніщо, в нікчемство, переконуючи,— раз ти нікчема, то повинен мовчати й ховатися як обісраний,— стільки примушували знімати шапку, зрікатись князівства, постригатися в смерди, стільки дерли шкуру, мов вітер рубероїдні клапті з повітки, що тобі просто обридніла ця живодерня; чорнобалюйте!!!— віднині ти думатимеш про нетлінну душу (Є.Пашковський). Тома сидить, ніби обісрана, не наважується зі мною зустрітися поглядами (А.Дністровий)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАРЫВА́ТЬ, ЗАРЫВА́ТЬСЯ1, зарыва́ющий, що зако́пує тощо, ра́ди́й закопа́ти, ста́вши зако́пувати, копа́ч, копа́льник, прикм. копа́льний, зако́пувальний;
зарыва́ющийся1/зарыва́емый, зако́пуваний;
зарыва́ющийся, зда́тний закопа́тися;
зарыва́ющийся в глуши́, ра́ди́й хова́тись у глушині́;
ПРЯ́ТАТЬСЯ ще перехо́вуватися;
прячущий що /мн. хто/ хова́є тощо, зви́клий ховати, ра́ди́й захова́ти, прикм. потайни́й, пота́йливий /затайливий/, перехо́вувальний, захо́вувальний, стил. перероб. хова́ючи;
прячущий го́лову в песо́к зви́клий хова́ти го́лову в пісо́к;
прячущий концы́ в во́ду зда́тний схова́ти кінці́ в во́ду;
прячущийся хо́ваний, перехо́вуваний /заховуваний/, гото́вий схова́тися, ім. хо́ванець;
прячущийся в кусты́ зви́клий хова́тися в кущі́;
СПРЯ́ТАТЬСЯ, спрятавшийся схо́ваний /захований/, прича́єний, ім. хо́ванець, ОКРЕМА УВАГА;
спрятаться в кусты́ прита́єний у куща́х;
спрятаться в себя́ за́мкну́тий у собі.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Западать, запасть –
1) (заваливаться) запада́ти, -да́ю, -да́єш, запа́сти, -ду́, -де́ш, зава́люватися, -лююся, -люєшся, завали́тися, -лю́ся, -лишся;
2) (о светилах небесных) захо́дити, -джу, -диш, зайти́, -йду́, -йде́ш, хова́тися, схова́тися.
Прятаться, спрятаться – хова́тися, схова́тися, -ва́юся, -ва́єшся; (укрываться на время) перехо́вуватися, -вуюся, -вуєшся, перехова́тися, -ва́юся.
Скрадывать, скрасть – викрада́ти, -да́ю, -да́єш, ви́красти, -ду, -деш; -ться – таї́тися, притаї́тися, -таю́ся, -таї́шся, хова́тися, схова́тися, -ва́юся, -ва́єшся.
Скрываться, скрыться – хова́тися, -ва́юся, -ва́єшся, схова́тися, перехо́вуватися, -вуюся, -вуєшся, перехова́тися, -ва́юся.
Хоронить –
1) (прятать) ховати, -ваю, -ваєш;
2) -нить, похоронить – ховати, поховати (кого); -ться – ховатися, сховатися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр.
• Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову).
• Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.]
• В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше.
• Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.]
• Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.]
• Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.]
• В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.]
• В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.]
• Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому.
• Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого.
• Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.]
• Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.]
• Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.]
• Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися).
• Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.]
• Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.]
• Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.]
• Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого.
• Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.]
• Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр.
• Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати).
• За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр.
• Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.]
• Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.]
• Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.]
• Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.]
• Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.]
• На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати.
• Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому.
• На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.]
• Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.]
• Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.]
• Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр.
• Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту.
• Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.]
• Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова.
• Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр.
• Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр.
• Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову.
• Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий.
• Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе.
• Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.]
• Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.]
• Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.]
• Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр.
• Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр.
• Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості).
• Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.]
• Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.]
• Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.]
• Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.]
• Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.]
• Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.]
• Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан).
• С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр.
• Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.]
• Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.]
• С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.]
• С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.]
• Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.]
• Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр.
• Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр.
• Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.]
• Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.]
• Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр.
• С седой головой – сивоголовий.
• Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що.
• Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.]
• Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене.
• Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.]
• Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.]
• У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.]
• Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.]
• Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр.
• Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.
Куст
• Прятаться, спрятаться в кусты (перен.) – ховатися, сховатися в кущах; відкручуватися, відкрутитися від чого; (розм.) крутьма давати, дати.
• Пуганая ворона и куста боится – лякана ворона й куща (корча) боїться. Пр. Налякав міх, та й торби страшно. Пр. Битому й різку покажи, то він боїться. Пр. Полоханий заєць і пенька боїться. Пр. Битому собаці кия не показуй. Пр. Куме, солома суне! Пр.
Прятаться
• Прятаться за [чужую] спину – (по)за [чужу] спину ((по)за чужі плечі) ховатися (шитися).
Скорлупа
• Прятаться, замыкаться… в [своей] скорлупе (перен.) – ховатися, замикатися… у [своїй] шкаралупі.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Скрываться, скрыться (исчезать) – зника́ти, зникнути, тіка́ти, втекти; (прятаться) – хова́тися, перехо́вуватися, схова́тися.
Укрываться, укрыться (прятаться) – хова́тися, перехо́вуватися, перехова́тися.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

хова́ти(ся), хова́ю(ся), -ва́єш(ся), -ва́ють(ся)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Мере́жати, -жаю, -єш, гл.
1) Дѣлать ажурные узоры. Ой стрічечка до стрічечки, мережаю три ніченьки, мережаю, вишиваю. Шевч. 375.
2) Украшать рѣзьбой деревянныя вещи.
3) Исписывать, испещрять. І довелося знов мені на старість з віршами ховатись, мережать книжечки. Шевч. 376.
Схороня́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. схорони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. = Ховатися, сховатися. Ти будеш по тернах, по байраках схоронятися. АД. І. 128. Роступися, сира земле, то я схоронюся. Чуб. V. 602.
Хова́тися, -ва́юся, -єшся, гл.
1) Прятаться. Лисиця від дощу під борону ховалась, — не всяка, казала капля капне. Ном. Чи сам од кого ховаєшся, чи кого шукаєш? Рудч. Ск. I. 105.
2) Выкармливаться. Худоба буде добре ховатися. ЕЗ. V. 188.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Скрыва́ть, скрыть, ся = 1. хова́ти, вихо́вувати, кри́ти, перехо́вувати, схова́ти, скри́ти, захова́ти, перехова́ти, ся. — Сховались, та й попались. н. пр. — Скрию ся де небудь, переховаюсь на час. Кр. — Скрыва́ющійся = кри́ючий ся. — С. въ толпѣ́ = поши́ти ся між лю́ди. 2. таїти, ся (С. Л. Ш.), кри́ти, ся (С. Л.), хова́ти, ся, утаїти (С. Ш.), перекри́ти. — Таїла від Бога та чортові сказала. н. пр. — Годї вам таїти злодїя, кажіть — де він? Кн. — Шильця в мішку не утаїш. н. пр. — Жінка хіба те утає, чого не знає. н. пр. — Дерево тлїє, але вогонь таїть ся десь в нїм. н. пр. — Не маю з чим ховатись від тебе. Ч. К. — Крий, ховай погане, а воно таки гляне. н. пр. — Він од усїх криєть ся. — Скрыва́ть въ се́рдцѣ = в душі таїти, гнїтити в се́рцї. — С. недоста́тки = личкува́ти, заличкува́ти.
Тайко́мъ = по́тай (С. З. Л.), по́тайцї, потає́мне, потає́нно, потає́нцї (Лев.), тайко́ма, крадькома́ (С. З. Л.), по́крадьки, по́крадцї, покраде́нцї, ни́шком (С. З. Л.), ни́щечком, зни́шка, тихце́м, спо́тання, спо́тиньга. — Потай Бога, щоб і чорт не знав. н. пр. — Про сю річ нїкому й пари з уст, держи її потай Бога. Кн. — Зять на мене скоса поглядає, він мене нишком лає. н. п. — Тільки я, неначе заклятий, дивлюсь і нишком плачу я. К. Ш. — Не прокляну тебе, доле, а буду ховатись за валами, та нищечком буду віршувати. К. Ш.

Запропонуйте свій переклад