Знайдено 98 статей

Шукати «юлі*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Винить – винити, винува́ти, винува́тити кого́, (сильнее) звинувачувати; (высказывая претензию) жаль ма́ти до ко́го. [Вже утямила гаразд, що її не закують, що її і не винять (М.Вовчок). — Ну, а за що ж то Загнибіда загубив свою жінку? — спитався Колісник.. — Усяко кажуть: одні його винуватять, другі її (П.Мирний). Ніко́го не вину́йте, бо сами́ ви винува́ті. Якби́ не ви́нен, то й не винува́тили-б. До ме́не вони́ жаль ма́ють, а чим я ви́нен? (АС). Йому вмить стало ясно, що служби він тут не втрапить. Він — один серед сотні. Поки виправлятиме потрібні документи, інші розберуть те, що єсть. Та чи й є рація виправляти? Йому скажуть, що він приїхав учитись, що допомагати йому мусить держава, і порадять добиватись стипендії. Так воно й мусить бути. Він нікого не винуватив (В.Підмогильний). — Зваж, Санчо, на те,— сказав Дон Кіхот,— що скоро чеснота вгору піде, зараз на неї починаються нагінки. Мало хто із славетників давнього часу уник злісних наклепів і нашептів. Юлія Цезаря, понад усіх безстрашного, одважного та обачного полководця, винуватили в честолюбстві й деякій нечистоплотності, маючи на увазі і одежу, і душу. Про Олександра, прозваного Великим за незліченні бойові подвиги, кажуть, що він буцімто кланявся скляному богу. Про Геркулеса, невтомного в трудах, говорять, що був пестій і до того ж бабій (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А як ти познайомився зі своєю дружиною? — Та, випадково. Винити нікого…].

Гидрометцентр – (метеорологический центр) гідрометцентр. [Зима причаїлась на околицях міста, готова до штурму, але всі стихії вже знають – ми здаємось без бою, покірні, смішні і жалюгідні у своїй покірності, інфантильні, забиті і розчавлені власною інфантильністю, як і наша віра у тепле і світле завтра на вічнії віки… І що найдивніше, все – час, гідрометцентр, міста і озонові діри нас оминають — бо навіщо ми їм такі – смішні, придуркуваті, наївні? (Юлія Гордійчук). — У мене подруга Гідрометцентр! — Погоду передбачає? – Ні! Гідра. Зріст — метр. Вага — центнер. 2. Зранку було 0 градусів за Цельсієм. Гідрометцентр обіцяє, що до вечора стане в два рази тепліше. Питання: яка температура буде ввечері?..].

Грунтовка – (действие) ґрунтування, (последствие) ґрунтовання; (слой лакокрасочных покрытий; дорога) ґрунтівка. [Гаразд, незабаром дізнаємося напевно, як все сталося, я ж тільки-но казав, що хлопці нишком намагалися пройти лісом по слідах їхнього авта, але грунтівка між тими заростями покрутилася недовго і вивела знову на шосейку (Юрій Завгородній). Двадцять — доба наївності. Двадцять — весь шлях — грунтівка. Слова іще нерівності, Серця уже вибухівка (Юлія Бережко-Камінська). Джез пішов до мосту через канал. Не до того, що по шосе, той вів додому, а до іншого мосту, що на старій ґрунтівці (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].

Крутить, крутнуть – 1) крутити, крутнути; 2) (скручивать, сучить) крути́ти, крутну́ти, ви́ти, звива́ти, сука́ти, скручувати що; 3) (вилять) крути́ти, крутну́ти, верті́ти, (хвостом ещё) меля́ти, мельну́ти (хвосто́м); 4) (кем) крути́ти, верті́ти, верхово́дити, ору́дувати, заправляти ким; 5) (о ветре, метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити, (воду: о водовороте) нуртува́ти, вирува́ти, крути́ти; 6) (кости) крути́ти кістки́, у кістка́х; 7) (вращать) обертати; 8) (спешить, понукать) поспіша́тися; підго́нити кого́: • как ни крути – як не крути, як не верти, що не роби, крути не верти; хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк, радий не радий, як не крутись, нікуди не дітися, хочеш не хочеш; • крутить голову – крутити (задурювати, морочити) голову кому, морочити кого, (влюблять в себя) крутити (баламутити) голову; • крутить любовь (роман) – крутити любов (роман), крутеляти; • крутить носом – крутити носом; • круть-верть – круть-верть; • крутя, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься – брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не ве́рнешся (Пр.); • не крути, успеется – не підго́нь — поспі́ємо. [Переве́сла дівча́та в по́лі крути́ли (М. Вовчок). Си́нові дав воло́ки ви́ти (Основа). Чолові́к кру́тить, а Бог розкру́чує (Номис). Крути́, та не перекру́чуй (Пр.). Ве́рти́ть хвосто́м (Номис). Моє́ теля́ хвосто́м меля́ (Сл. Гр.). До Бо́га дале́ко, а пани́ вертя́ть як хотя́ть (Номис). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барвінок). В віко́нце погляда́є, чи кру́тить завірю́ха (М. Вовчок). Він (нечи́стий) збира́є бага́то сні́гу і си́пле й кру́тить їм, — того́ й завірю́ха (Б.Грінченко). Ві́тер хурде́лить (Сл. Гр.). Вир як во́ду кру́тить! (Б.Грінченко). Крути не верти, та треба вмерти (Пр.). А з Степана буде козак завзятий, чує моє серце, що буде! Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця… як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький). Як не крути, на одне виходить, слід би катюгам давно зазубрить: можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не вбить! (В.Симоненко). Руба поставив питання: «Хочеш за мене заміж чи ні?» Отут мені хоч круть хоч верть (І.Муратов). — Надбав тій жінці, з якою жив, трьох дітей, а сам і далі крутеляв з іншими по всьому місту (Юлія Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Якщо на велотренажері крутити педалі в інший бік, то можна потовстіти].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Мнимый – позірний; начебто, ніби, нібито (якийсь), (ненастоящий) неправдивий, несправжній, нещирий, псевдо-, (воображаемый) уявний, уявлюваний, (предполагаемый) гаданий, (придуманный, вымышленный) надуманий, удуманий, примислений, вигаданий, (притворный) удаваний, уданий, (фиктивный) фіктивний: • мнимая величина, мнимое число (матем.) – уявна величина, уявне число; • мнимая причина – уявна (гадана) причина; • мнимая смерть – нібисмерть, гадана смерть, завмертя, завмерлість; • мнимое изображение (физ.) – уявне зображення, уявний образ; • мнимое исключение – неправдивий (несправжній, уявний) виняток, псевдовиняток; • мнимое преимущество – уявна (гадана) перевага; • мнимое противоречие – нібисуперечність, несправжня суперечність; • мнимое счастье – гадане щастя; • мнимый больной – уявний (надуманий, удаваний, уда́ний) хворий; • мнимый брак – гаданий шлюб; • мнимый друг – нібиприятель, неправдивий (нещирий, удаваний, уданий) приятель (друг); • мнимый путешественник – нібито подорожній, гаданий (удаваний, уданий) подорожній (-нього); • мнимый счёт (торг.) – фіктивний рахунок; • мнимый учёный – псевдонауковець, квазівчений, (нрк.) псевдовчений. [Від позірного тепла обіймів мною затрусило ще більше (Юлія Кропив’янська). Цей на загальну гадку символіст, цей гаданий основоположник українського символізму тільки з великим застереженням може бути запроваджений до його лав (М.Зеров). Він ніколи не випробовував на собі міцність пут Гемінея. Те, що було, толерантно називають «громадянським шлюбом». У когось він вдалий буває, а в нього… Несправжній шлюб… несправжня відповідальність… справжня самотність… (Оксана Радушинська). Викладач матаналізу — студентам: — А в наш час за 30 копійок можно було купити комплексний обід! — Ага! Чисто уявний!].

Многоэтажка, разг. – (многоэтажный дом) багатоповерх, (нрк.) багатоповерхівка, (высотка) висотка, (белорус.) ґмах, (огромная, образн.) о́зія. [В магічно-зеленавих хвилях місячного променя полощуться вежі, багатоповерхи, скляні дахи і сади та площі Києва (Докія Гуменна). Справжні хазяї незбагненно дорогих подільських нетрів зазвичай здають їх в оренду, а самі скніють у сучасних багатоповерхівках десь на Оболоні чи Дарниці (Люко Дашвар). Поряд із моїм будинком хтось із вас побудував висотку, яка ночами сяє блакитним світлом (Л. Денисенко). Але… видно суджено йому перебути смуту у холостяцькій своїй печерці на тринадцятому поверсівисотки, загубленої в нетрях Лівобережжя (Г.Тарасюк). Дивлюсь на краєвиди Ваших міст і вбачаю дещо спільного з нашими теперішніми краєвидами: такі ж височенні будинки, багатоповерхові озії, підносяться тепер і в нашому Києві та інших містах України й Росії. Я — ретроград і тому не хотів би мешкати на якомусь 15-му чи 19-му поверсі в кватирі зо всіма вигодами. Навіть, коли бував у Москві, мимоволі тужив за старою дерев’яною Москвою з її патріархальністю й затишком. Ці, подібні одна на одну, озії стирають індивідуальність міста, нівелюють його окремішність, зате задовольняють пекучу потребу в житлоплощі для багатьох людей (Б.Антоненко-Давидович). Сучасний Поділ занедбаний, але має особливий шарм, зберігає острівці затишку і ту особливу магію, яка живе у старих речах. Це ніби противага велетенським рибам багатоповерхівок, із яких поволі, як луска, опадає плитка (Юлія Стахівська)].

Морозилка, морозиловка, разг. – (морозильная камера) морозилка, (холодное помещение, ещё) морозильня. [— Юлічко, – виходжу з-за столу, беру її руки (крижані, як у курячого трупика з морозилки!) в свої, цим разом — сама опікунча ослона, добрий татусь: — Ти тільки не хвилюйся, гаразд? (О.Забужко)].

Облегающий – обти́слий (облипчастий, облепчастий, підлипчастий, прилепистий), що (який) облягає (обліг): • облегающая одежда – обти́слий одяг; • плотно облегающий – щільно обтислий. [Аполінарія, Амброзій, Юліан, Володимира (а які кумедні ці капелюшки з двадцятих років уже минулого століття, такі обтислі, насаджені по самі брови банячки, обперізані шовковими биндами, - шовк знати з полиску, на знімках він не тьмяніє, вузенькі криси, круглі голівки, і на ногах, навіть улітку, обов’язково панчохи, це ж як вони, сердешечки, мусили упрівати, здумати страх!..) — перебирати знімки, то все’дно що мовчки вітатися до кожного очима, — байдуже, що всі вони мертві (О.Забужко)]

Ожидающий – що (який) очікує, очікувальний, очікувач: • ожидающий взгляд – чекальний (очікувальний) погляд; • ожидающий поезда – очікувач поїзда (потяга); • ожидающий смертной казни… – очікуючи на страту (смертну кару),…; • ожидающий тигр – тигр в чеканні (дожиданні); • ожидающий учасник – это… – учасник-очікувач — це…; • остров, ожидающий туристов – острів, що чекає на туристів; • режим «ожидающий звонок» – режим «очікувальний виклик (сигнал)». [Проти нього з очікувальними обличчями сиділи Дорош і Оксен (Григорій Тютюнник). Я кажан, я володар густого повітря, Я очікувач трепетних рухів комах (Вадим Коваль). Яскрава оранжева сукня, тирса, софіти, безліч чекальних поглядів… (Юлія Лісовська). Яскрава оранжева сукня, тирса, софіти, безліч чекальних поглядів… (Юлія Лісовська). Чоловіки у вечірніх костюмах, розгорнувши поли пальт, бадьоро бігли сходами до дверей клубів; робочий люд вештався вулицями; а жінки — ті жінки, що ввечері блукають самотні, самотні пливуть за людською течією,— простували очікувальною ходою, мріючи про добре вино, добру вечерю або — зрідка — про поцілунки щирого кохання (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). — Коли я був нежонатим, то дуже недовірливо ставився до одруження. Відчував себе як боксер, що очікує на заборонений удар. — А тепер? — Не перестаю дивуватись, як я примудрився його пропустити].

Осуждающий – який (що) засуджує (осуджує), осу́дливий, огу́дливий, пересу́дливий; осудник, огудник. [А пересудливі жінки Побрали ще й ложки, Бо мали ту надію, Як море стане закипать, Щоб юшки добре посьорбать (Л.Глібов). Раз Радюк йшов попід одним домом і в одчинені вікна почув, як осудливі панії потріпували його ймення, судили й ганили його за напрямок. Він вернувсь додому і, не довго думаючи, зібравсь і переїхав на службу на Кавказ, де його принаймні ніхто не знав і не потріпував його доброї слави (І.Нечуй-Левицький). Дека кидає на мене замислений, осудливий погляд, каже, що Юлі так жити не можна, вона заслуговує на краще (А.Дністровий). Погляд був саме дивним – не осудливий позірк очей, а так, сумне глузування над переляком і розгубленістю вже колишнього товариша, з яким, без ніякого сумніву, вже ніколи не доведеться знатися в майбутньому, бо, бач, розійшлися життєві стежечки на різні боки з обраної колись дороги (Ю.Завгородній). — Знаєш чого, чоловіче? — одказала Тереза.— Бо є така приказка: хто тебе вдяга, той і роздяга. Як убогий іде, то люди на нього чи глянуть, чи не глянуть, а за багатим усяке зирить, найпаче за скоробагатьком, і вже не обберешся пересудів та перегудів, бо ті огудники в нас на вулиці раз у раз бджолиними роями гудуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Плиссировка, плиссирование – плісування. [Фартух — це спідниця на неділю або свято з купованої матерії. Ця спідниця — літник, для дівчат ушита з матерії, синьої, червоної або рожевої барви; для замужніх з лелійової, зеленої або білої барви; для вдови з чорної — кабат. Фартухи збирають жінки в дуже дрібосенькі зморшки (плісування), збиранки і прикрашують при поясі з м’якого полотна обшивкою, з довгим шнуром до запоясування довкола бедер фартуха (Юліян Бескид)]. Попри наявність в різних словниках (минулого совєтського і сучасного незалежного періоду «плісировки, плісирування, плісирувати» жодної потреби в суфіксі -ир нема. Навіть за чинним правописом (параграф 24.3. –ІР-(ИР): «Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс -ір-, в українській мові втрачають цей суфікс у всіх формах: загітувати — загітований, зареєструвати — зареєстрований, інформувати — інформований, сконструювати — сконструйований. Але в окремих словах для усунення небажаної омонімії суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-) зберігається: буксирувати (бо є буксувати), парирувати (бо є парувати), полірувати (бо є полювати), репетирувати (бо є репетувати) тощо. Суфікс -ір- (-ир-) уживається також у поодиноких дієсловах типу котирувати, лавірувати, марширувати, пікірувати, третирувати». Омонімії нема, як і нема сенсу додавати до цих «поодиноких» слів ще один виняток (До речі, незрозуміло, чому б цей список «поодиноких» принаймні ще не переполовинити). Тому «плісувати», а отже, й «плісування», «плісований». Не може не тішити, що принаймні в Національному банку стандартизованих науково-технічних термінів саме «плісування».

Послевкусие – по́смак. [Ти бачиш уві сні розмиту синю постать, І блиск моїх очей у погляді чужім Лишає по собі гіркий тривалий посмак, Як кава й шоколад, як лайка навздогін (Юлія Овчаренко). Він тільки тепер упевнився, що деякі марки цього трунку варто пити саме з чар із товстими стінками, бо вони наділяють його маслянистим посмаком (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері)].

Поэзия – (греч.) поезія. [Спиніться люди. Хоч поставте кому. Поезія потрібна дивакам. Поети не потрібні вже нікому (Л.Костенко). Поезія — це справа серця, бути дуже розумною в поезії погано (Л.Костенко). Поезія — це щось неминуче. Як Смерть. Як не втечеш від смерті, так і від поезії не втечеш, якщо вона тебе обрала своєю жертвою (Т.Мельничук). Наїдаємось, і я дістаю збірочку поезій одного з сучасних письменників. Читаю хлопцям про все те, що їхньому життю ще не загрожувало і — навряд чи світить. Мене розпирає на плач, але стримуюсь, усвідомлюю — не варто (Б.Редінґ). Коли її чоловік увійшов у кімнату, вона підвела очі й уста її розтулились. Повіки в неї затремтіли, немов (хай простить нам Поезія!) хвостик у вірного песика, і вся вона затріпотіла, як плакуча вербичка під легеньким повівом вітру (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Під час короткої церемонії Френ, подруга Конні, прочитала поезію Томаса Стернза Еліота, яка звучала красиво, але хотілося попросити когось із присутніх переказати її звичайною мовою (Юлія Костюк, перекл. Д.Ніколза). Завдання поезії не полягає в осягненні того стану, до якого можна дійти після кількох добрих чарчин (С.Є.Лєц). В певному віці поезія подібна на підліткові прищі. Це етап, без якого не можна. Віршування у 15 чи 16 — це мастурбація. Легко відрізнити поганого поета від хорошого. Справжній спалює всі свої ранні починання, поганий — друкує (У.Еко)].

Сгущёнка, разг. – (сгущённое молоко) згу́щене молоко, згущівка, згущик. […відтоді як день пахне сирою згущівкою і наші голоси срібні б’ються об бляшані стінки кімнати… (Юлія Стахівська). З іншого боку, тільки зі згущеним молоком можна приготувати те, що я називаю «Ніч у Багдаді». До горнятка, наповненого чорною кавою, повільно ллється згущене молоко. Воно осідає на дні. Подається немішаним, у холодній кімнаті. Розбовтуєш ложечкою згущівку, і чорнота напою розвиднюється блідим світлом арабського світанку (Л.Дереш)].

Синоптик – (от греч.) синоптик. [Синоптики брешуть. Напевне, найбільше за всіх. Робота за фахом на всіх накладає печаті. І попіл вулкану до болю нагадує сніг, і пахнуть дощами заплакані смайли у чаті (Юлія-Ванда Мусаковська). Синоптики не помиляються, вони просто плутають дати].

Топлесс – (англ.) топлес. [Висвітлювала (хоч місцями і затемнювала) фестиваль Сігет, великий і різнобарвний музичний фест, на якому можна жерти варену кукурудзу, знайомитися з рок-зірками з Фінляндії, танцювати топлес на якійсь маленькій сцені місцевого емтіві і базікати з фріками (Юлія Бурковська). Топлес — до плес потихеньку чвалають… (Лідія Стрельченко)].

Туман – туман, (во время жары) юга́, (с дождём) мряка, мрячка, мигичка, мжичка; (перед глазами) бляхма́н: • густой туман – густий туман, мрич, потемрява; • напускать, напустить туману – напускати, напустити туману (ману); • нашёл туман – наліг (розліг, розіслався) туман. [Туман яром котиться, дівці гулять хочеться (Н.п.). — Не доберу я толку в твоїх речах,— каже Петро.— Що за охота тобі мене морочити? То заговориш буцім щиро, то знов туман у вічі пустиш. Покинь хоть на часинку своє січове юродство. Я чоловік без хитрощів: чому ж би й тобі не говорити просто? (П.Куліш). Сидиш, вилупивши баньки, як дурна… у голові — туман, під серцем моє лихо ворушиться, озивається, аж кістки ниють, все тіло терпне (П.Мирний). Минулось все, неначе снилось; Далеко десь туманом вкрилось, Не буде знов (Л.Глібов). Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (М.Коцюбинський). — Тільки шия вже болить, в голові туман, думати важко (М.Коцюбинський). Над долинами стоїть сизий легкий туман (І.Нечуй-Левицький). Три тумани куряви стояли на полю над Опором (І.Франко). Важке повітря, насичене димом панського тютюну, немов колишеться.. Свічки на столі ледве-ледве світять серед того сивого туману, освічують червоні від задухи лиця (Л.Українка). Спогади зникли, якийсь туман застелив очі, Софія низько похилилась і затулила очі хусточкою (Л.Українка). Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Л.Мартович). Ліворуч, в тумані й шумі, мінливим килимом горіла низина Подолу (В.Підмогильний). Немов павутиння, осіння мрячка застеляє світ перед очима (О.Іваненко). Весняний вечір. Молоді тумани. Неон проспектів. Туга ліхтарів. — Я так тебе любила, мій коханий. — Пробач мене — я так тебе любив (В.Стус). За ланом лан, за ланом лан і лан, за Чорним Шляхом, за Великим Лугом, вони уже в тумані — як туман — усі вже йдуть за часом, як за плугом (Л.Костенко). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або куліш… На крилах яблунь стомлені зірниці, І хтось питає тихо: земле, спиш? Уже спочила? Дай води з криниці! (М.Вінграновський). Така мряка такий мороз такий туман спробував розігнати — не йде тоді заїхав трьома возами і давай накидати (Т.Мельничук). Ютрення (ранкова) юння (червнева) юга (туман) (О.Виженко). Вижовкла музика спить понад хмарами, псячі тумани місто обнюхують. Чоловік блука у самотньому мареві, тьму розсуває несмілими рухами (Юлія Нестерова). мій солодкий тумане, тобою живу, як в імлі проживаю на дотик розвіяні літа і весни проступаюш рядком на долоні і крапелькою на чолі смак прозорий води — нерозміняно чесний (Ю.Джугастрянська). Так, і що воно тут? Туманець в голові, туманець і за вікном. Ох, не треба було вчора з тим Маульвюрфом по третю пляшку їхати… Та й по другу не обов’язково було (О.Ірванець). Дедалі щільніше насувався туман. Туман і світло — одвічна казка. Хрущі сп’яніло злітали з лип, кружляли навколо ліхтарів, з розгону стукались об їхнє вогке скло. Туман заворожував усе навкруги, підносив предмети кудись у височінь, занурював у глибину — готель навпроти нас був уже океанським пароплавом з освітленими каютами над чорним морем асфальту, сірий силует церкви за готелем став фантастичним вітрильником з високими щоглами, що губилися десь високо в сірувато-червоній заграві, а ось і каравани будинків рушили з місця, попливли кудись… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Інколи з туману, що клубочиться вгору, постають чудернацькі звірі: дракони, фенікси, віверни й молочно-білі єдинороги; інколи пасма туману линуть, немов якісь дивні водорості, витворюють дерева чи великі кучматі кущі, вкриті білими квітами; а часом, коли вітерець допоможе, туман і зовсім приголомшить тебе, набувши найчіткіших і найскладніших геометричних  форм (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). Знову туман, що не розсіюється і вдень, дощу нема, але повітря таке вологе, ніби все вимащено равликовим слизом (Н.Лазаревич, перекл. Г.Мантел). Лондонських туманів не було, поки їх не відкрило мистецтво (О.Вайлд)].

Фрезеровать, фрезовать – фрезувати. [З учителів добре пам’ятаю лише Юліана Бриґідера, що навчив нас токарити, фрезувати, свердлити та нарізувати, всіх інших учителів убийте, але не пригадаю; нікого. Школа була українською, до іншої мене би й не віддали, та росіян там не пригадую, хоч було чимало жидів, пам’ятаю з них кількох приятелів, що навчили мене — підготованого німецькою — орієнтуватися й в ідіші (Олександр Боргардт)].

Юлия – (лат.) Юлія, Юля, Юлина, Юлинка, Юлася, Юла, Юленька, Юлечка, Юльця, Юлька, Юлюсенька, Юлюсечка, Юлюська. [Закувала зозулина та сіла на глину Та нікого так не люблю, як оту Юлину (Н.п.).  «Ти ніби дивишся крізь мене,— кажу їй — ніби бачиш мене без одягу, як тебе звати? Юля?» Боже, яке лагідне ім’я! (А.Дністровий). Юлька копилить свої кармінно нафарбовані вуста й пускає бісики очима. Симпатична, зараза (О.Ірванець). Коли розцвітав ранок, то хатина була мовби в раю: пахло росяним медом, акації схиляли свої пахучі дзвони, ніби дякуючи Юльці, що вона тут є, гуділи джмелі і небо випромінювало блакить погідного дня (Ірина Савка)].

Дизайнер – (англ.) дизайнер, оздоблювач, оздобник. [Ви запитаєте, як можна створити огидні двері?  Це досить непросто, але повірте: першокласні дизайнери інтер’єру лускають такі задачі, як горішки (Юлія Костюк, перекл. перекл. Г’ю Лорі). Боксер-дизайнер].

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)