Знайдено 37 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Дыра́ – діра́ (мн. ді́ри). [Ну, й соро́чка! Самі́ ді́ри]. • Дыра́, сквозь которую протекает вода (в крыше, запруде, плотине, или проеденная мышами, червями) – прото́чина. • Сапоги в -рах – діря́ві чо́боти, (шутл.) чо́боти з душника́ми, ч. з ві́кнами, ч. їди́ про́сять. |
Едини́ца – одини́ця, є[ї]дини́ця. [Не всі так ро́блять, а ті́льки одини́ці. Учи́тель поста́вив усі́м о[є,ї]дини́ці]. • Едини́ца измерения – мірни́ча одини́ця. |
Едо́мый, едо́бный (с’едомый, с’едобный) – їсто[і]вни́й, їдо́мий, (провинц.) їдки́й, їди́мий (Рудч. II, 157), їдни́й. [Жінки́ всьо́го їстівно́го назно́сили. Щоб соло́ма їдомі́ша була́ скоти́ні, він не ду́же вимоло́чує зе́рно (Грінч.)]. |
Ко́е-что́ – де́що (де́чого, де́чому и т. д.), де́не́що (р. де́нечого), аби́-що (р. аби́-чого), де́щиця, аби́щиця (-ці), що(сь). [З ньо́го Хафи́з теж де́що позича́в для своє́ї пое́зії (Крим.). Тре́ба де́чого накупи́ть ік весі́ллю (Н.-Лев.). Попроси́в старо́го, щоби́ прині́с горі́вки, ковбаси́ і ще де́нещо до їди́ (Франко). Бу́деш там роби́ти аби́-що, – от аби́ не гуля́ти (Сл. Гр.). Хоч де́щицю я, мо́же, до́бре зна́ю (Самійл.)]. • Ко́е к чему́ – до де́чого и де́ до чого. • Ко́е с чем – де́ з чим и з де́чим. • Ко́е от чего́ – де́ від чо́го и від де́чого. • Ко́е о чё́м – про де́що и де́ про що. • Ко́е на чё́м – де́ на чому и на де́чому. • Ко́е в чё́м – де́ в чому и в де́чому; (кое-где) поде́куди. [Впе́внитись, чи вчи́нки та ї́хні моти́ви цілко́м однако́ві, чи ті́льки поде́куди схо́жі (Наш)]. • Может быть из этого ко́е-что́ и выйдет – мо́же з цьо́го й ви́йде що(сь), мо́же що й ви́йде з цьо́го. |
Кол –
1) кіл (р. кола́), ум. ко́лик, кіло́к (-лка́), ув. коля́ка, (свая) па́ля, (небольшой) па́кіл (-кола), соб. кі́лля, па́кілля; специальнее (с заострённым концом) (г)острокі́л (-ко́ла); (прикол) при́кіл (-кола), при́колень (-льня); (для привязки животных) припі́н (-по́ну), при́корень (-рня); (дубина) дрю́[у]к (-ка), дрю[у]чо́к (-чка́), пати́к (-ка́); (из тына, плетня) кіло́к, тини́на. [Дурно́му хоч кіл на голові́ теши́ (Номис). Напи́вся п’я́ний та й хе́кнув коля́кою по голові́ (Грінч.). Аж язи́к патико́м став (Номис). Гля́ньте сюди́: Гараси́м яко́го кі́лля понапи́сував (Васильч.). Воро́та запе́рті, з то́го бо́ку, із подві́р’я остроко́лом підпе́рті (Чуб. V)]. • Сесть, засесть, сидеть -ло́м – сі́сти, засі́сти до чо́го, за що, сиді́ти коло чо́го, над чим, ка́менем сі́сти. • Где он -ло́м сел? – куди́ він поді́вся? • Лощадь ходит на -лу́ – кінь хо́дить на при́колі (на припо́ні), коло кілка́. • Падать -ло́м, см. Ка́мнем падать (под Ка́мень 1). • У него ни -ла́, ни двора – у йо́го ні кілка́, ні дрючка́ (ні ґу́дзика). • Садить, посадить на кол – саджа́ти, посади́ти на па́лю (на кіл), (о мног.) посади́ти, понабива́ти (Куліш) на па́лю кого́. • Кол сажальный – сади́льний па́кіл. • Кол землемерный – мі́рницький (землемі́рний) кіл; 2) (школьн.: единица) кіл (р. кола́), коля́ка, одини́ця, є[ї]дини́ця; 3) (конский клык) кіло́к (-лка́); 4) астр. – поля́рна (бігуно́ва) зоря́ (зі́рка). |
Муравьи́ный – мураши́ний, комаши́ний, мурав(л)и́ний, мура́шковий, мураве́льний, муравча́ний. • -ная кислота – мураве́льна (мурав(л)и́на) кислота́, їдь (р. ї́ди). • -ные яйца – мураши́ні я́йця, по́душки́, подушечки́ (-чо́к). [Комашки́, комашки́, хова́йте подушки́, бо тата́ри йдуть (Номис)]. • -ная трава, бот. Trificum caninum L. – пирі́й (-рію́) (соба́чий), мурави́на трава́. -ная куча, см. Мураве́йник. |
Напито́к – на́пі́й (-по́ю), напи́ток (-тку), (питьё) пиття́ (-ття́), питво́, (диал.) пито́к (-тка́), (пойло) пі́йло, (хмельной ещё) тру́нок (-нку). [Я п’ю тебе́ со́нце, твій те́плий сцілю́щий напі́й (Коцюб.). То Хмельни́цький те́є зачува́в, ще лу́ччих напи́тків подава́в (Ант.-Драг.). Той наркоти́чний напи́ток бі́льше да́є йому́ си́ли, ніж ї́жа (Крим.). Дав отру́ту па́нові підкомо́рію в питві́ (Ор. Левиц.). Не жа́луйте, ді́ти, тру́нку дорого́го, із двора́ не випуска́йте твере́зим ніко́го (Куліш)]. • -ток десертный – десе́ртовий (десе́ртний) на́пі́й (тру́нок). • -ток заговорный, волшебный – замо́вний (чарівни́й) на́пій (тру́нок), дання́ (-ння́), чарівне́ питво́, елікси́р (-ру). [Дання́ гі́рше від трути́зни (Номис)]. • -ток игристый – іскри́стий (шипу́чий) на́пі́й (тру́нок). • -тки крепкие, спиртные – тру́нки (напо́ї) спирто́ві́ (міцні́, сильні́); спиртуо́зи (-зів). [Напі́й був сильни́й – за хви́льку я засну́в, мов ка́мінь (Франко)]. • -ток любовный – любо́вне дання́, лю́бощі (-щів), коха́н-зі́лля (-лля). • -ток опьяняющий – п’янки́й на́пі́й (тру́нок), п’яню́че питво́. • -тки и яства – напи́тки (напо́ї) й наї́дки, пиття́ (пи́тення) й ї́дення, пити́ме й їди́ме. [Наї́дки найдобі́рні та напи́тки (Франко). Посла́в йому́ уся́кого пи́тення, ї́дення і горіло́к уся́ких (Номис). Пішли́ собі́, поки́давши усе́: пити́ме і їди́ме (Рудч.)]. • Торговать -тками – торгува́ти напо́ями (тру́нками), (шинкарить) шинкува́ти чим и що. • Нет -тка лучше воды – нема́(є) напо́ю над во́ду, нема́(є) пиття́ (питва́) за во́ду. |
О́стрость –
1) го́стрість (-рости), гостриня́ (-ні́), гостро́та; 2) кінча́(с)тість; 3) при́крість, те́рпкість, мі́цність; дошку́льність; 4) доте́пність, доре́чність; 5) ущи́пливість, ускі́пливість, ї́дкість (р. ї́дкости), їдь (р. ї́ди). Оттенки см. О́стрый. |
Пи́ща – ї́жа, їда́, харч (ж. и м. р.) (-чи и -чу), пожи́ва, по́ко́рм, корм, (варёная) стра́ва, потра́ва, ва́рево. [Ма́рево – не ва́рево, не нагоду́є]. • Годный в -щу – їдни́й, їсті[о]вни́й, їдо́мий, їди́мий. • Невареная -ща – сирова́ харч. • Мясная -ща – м’ясна́ ї́жа, м’яси́во. • Скоромная -ща – скоро́мна ї́жа, ско́ром, (-му), скоро́мина. • Постная -ща – пісна́ ї́жа, пісни́на. [Ско́ром – не со́ром. Проща́й, скоро́мино, здра́стуй, пісни́но]. • Достаточно -щи – (до)ї́жно, в’ї́жно. [Хоч не ї́жно, так улі́жно]. • Отсутствие, неимение -щи – без’ї́жжя. • Жить на -ще св. Антония – жи́ти харче́ю св. Анто́нія. [А мо́же загуде́ ще кра́ще ві́щий спів з харчі́в Анто́нія свято́го (Самійл.)]. • Не принимать никакой -щи – анічогі́сінько не ї́сти, не зажива́ти нія́кої ї́жі. • Знание – пища для души – знання́ – по́корм (пожи́ва) для душі́. • Духовная -ща – духови́й по́корм. • Дать -щу злословию – пода́ти при́від до пащекува́ння, на погові́р набива́тися. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Еда –
1) (едение) ї́дження, -ння, їда́ (род. їди́); 2) (припасы) ї́жа, -і, ха́рч, -чі и -чу. |
Пища – ї́жа (род. ї́жі), харч, -чі (ж. р.) и -чу (м. р.), їда́ (род. їди́); (вареная) стра́ва, -ви. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Аппетит
• Аппетита нет у кого – апетиту нема в кого; нехіть до їжі (до їди) в кого; не їсться кому; на їду не йде кому; на їду не бере кого; не береться їда кого; охоти до їди (до їжі) не має хто; не йде на ум (на думку, на душу) їда (їжа, страва) кому; душа не приймає. [Не їсться, не п’ється, і серце не б’ється… Шевченко. Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда. Пр. Їв би очима, та душа не приймає. Пр.] • Аппетит приходит во время еды (перен.) – апетит приходить під час їжі; апетит з їдою прибуває; що більше маєш, то більше прагнеш. • Болезненный аппетит – їстовець; проїсть; ненажер; хворобливий апетит. • Отсутствие аппетита – нехіть до їжі (до їди); бракує апетиту. • Приятного аппетита! – смачного! • Прошёл аппетит – перехотілося (відхотілося) їсти. • Разыгрался аппетит на что (перен.) – взяла охота до чого; приспіло до аж-аж (до жаги); (образн.) аж слина (слинка) потекла (котиться). • С аппетитом – з апетитом; усмак. [Перший шматок з’їси усмак, а другий уже не так. Пр.] • Сильный аппетит – великий апетит; жадоба; (образн.) й шкура горить (говорить) до їжі; вола з’їв би. [Така жадоба — вола б із’їв. З нар. уст.] • Умерить кому аппетит – вгамувати (збити) кому апетит (охоту, жадобу). |
Деньги
• Без денег – без грошей; безоплатно; не за гроші; не за плату; за так грошей; (за)дурно ((за)дарма); за спасибі. • Без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший. Пр. Без грошей чоловік як дурень. Пр. Без грошей як без очей (як без рук). Пр. То пан хороший, як багацько грошей. Пр. • Больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди. Пр. Великі гроші — готова біда. Пр. Гроші біду роблять найбільшу. Пр. Гроші не знать що, та спать не дають. Пр. Грошей багацько [на світі], а щастя мало. Пр. Гроші то й роблять біду. Пр. Срібло та злото тягнуть у болото. Пр. З золотом, як з вогнем: і тепло з ним і небезпечно. Пр. • Брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня. Пр. Хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри. Пр. Сват не сват, а мого не руш нічого. Пр. • Бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима); тринькати (розтринькувати) гроші. • Быть при деньгах – мати гроші; бути при грошах. • Ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей; через безгрішшя (безгрошів’я); бо нема(є) грошей. • Вот уже и нет денег – от і по грошах. • Время — деньги – час (є) гроші. • Давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші; давати, дати у пози(ч)ку гроші. • Денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять); грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха); валява грошей. • Денег нет – грошей нема(є); (жарт.) на гроші сухо; грошей голо; у кишені [аж] гуде; у кишені вітер віє (вітри віють); (іноді) дюдя в кишені свистить. • Денег ни гроша – грошей ні копійки; (розм.) грошей Біг дасть (катма). • Денег стоит (разг.) – недешево (дорого). • Деньги — дело наживное – гроші — набутна річ. Пр. • Деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші; легкий гріш. • Деньги не щепка – гроші не полова. • Деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш. Пр. • Деньги разошлись – гроші вийшли; (образн.) гроші розкотилися. • Деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили). Пр. Гроші лічбу люблять. Пр. • Есть деньги у кого – має гроші хто; є гроші в кого; (образн.) копійка волочиться у кого. • За деньги – за гроші; за плату. • За наличные деньги – за [гроші] готові; за готівку. • За небольшие деньги – не за великі гроші; невеликим коштом; недорого. • Копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші; збивати гроші докупи. • Кормовые деньги – харчові гроші; харчове. • Крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші. • Куча денег – купа (сила) грошей (грошви). • Мало денег – мало грошей; грошей не гурт; грошей (на гроші) тонко; на гроші скупо. [Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть, тонко… Васильченко. Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо. Стефаник.] • Медные деньги – мідні гроші; мідяки. • Мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші]; дрібняки. • Наличные деньги – готові гроші; готівка (зрідка готовик, готовина, готовизна). • Недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей; скрут(а) на гроші. • Немалые деньги – великі (немалі) гроші; чималий гріш. • Не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей. • Ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші; ні за яку ціну; ні за що. • Обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що; (іноді) згрошити що. [Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать. Сл. Гр.] • Он не при деньгах – він не має грошей; нема в нього грошей; він не при грошах. • Он падок на деньги; алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей); він жадібний на гроші. • Очень много денег – дуже багато грошей; (іноді) грошей прірва (сила); до смутку грошей. • Подъёмные деньги – гроші на переїзд; переїзні гроші; переїзне. • Потерять деньги – загубити гроші; (жарт.) посіяти гроші. • Растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші. • Свободные деньги – вільні (гулящі) гроші. • Серебряные деньги – срібні гроші; срібняки. • Собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; (образн.) у кулак дбати. • Собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на що. [Збився Пилип і на хату. Сл. Гр.] • Собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші. • Сорить деньгами – сипати грішми; сипати гроші як полову; гатити гроші; (лок.) розкомашувати гроші. • Суточные деньги – добові [гроші]. • Только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш. Пр. • Тряхнуть деньгами – сипнути грішми. • Туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима); (лок.) куцо на гроші. • У меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах; я витратився (вивівся, звівся) з грошей; я геть-чисто витратився; я [геть-чисто] згрошився; (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє). • Употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші нащо. • Шальные деньги – дурні гроші. |
Достаточно
• Вполне достаточно; более чем достаточно – цілком (геть, геть-то) досить; більш ніж досить; задосить. [Торік було садовини задосить. Сл. Гр.] • Для меня, для него достаточно – мені, йому (для мене, для нього) досить (доволі); буде з мене, з нього; як на мене, як на нього, то досить (то доволі). • Достаточно для чего – стає (вистачає) на що. • Достаточно пищи – доволі (досить) харчу (харчів, їжі, їди); (фольк.) (до)їжно. [Хоч не їжно (не в’їжно), так уліжно. Номис.] • Этого достаточно – цього досить; цього вистачить. |
Еда
• Достаточно еды, сытно – доволі (досить) їди (їжі); доїжно. [Чи доїжно, чи доліжно тобі? Номис.] • Отсутствие еды – нема(є) їди (їжі); без’їжжя. [Одно безпиття, друге без’їжжя. Сл. Гр.] • Постоянный позыв к еде («едун») – йому завжди хочеться їсти; (розм.) їстовець; ненасит (ненажир). |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Ї́диво, -ва – пища, кушанье, блюдо. |
Їди́ме, -мого – с’естное. |
Їдина́читися, -чуся – быть в хороших отношениях, дружить. |
Їдини, -ин – ядение. |
Їдини́ця, -ці, см. Єдини́ця. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
їда́, їди́, їді́, їдо́ю |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Їди́ме, -мого, с. Съѣстное. Позоставалось і питиме й їдиме. Рудч. Ск. II. 157. |
Їдина́читися, -чуся, -чишся, гл. Быть въ хорошихъ отношеніяхъ, дружить. Їдиначитися з Лавром не можна. НВолын. у. |
Пити́мий, -а, -е.
1) Родимый. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. І. 25. 2) = Питний. Пити́ме й їди́ме. Напитки и пища. Гуляли вони, пили, їли усе добре, да й пошли собі назад, покидавши усе, що позоставалось: і питиме, і їдиме. Рудч. Ск. II. 157. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Аппети́тъ = охо́та (до їди). — Нїякої охоти до їди не маю. (бо́лїзний) — їстове́ць. — На його щось їстовець напав: їсть, не наїсть ся. — Аппети́та нѣтъ = не їсть ся, на їду́ не йде́, на їдло не бере́, охо́ти нема́. — Съ аппети́томъ = до смаку́, у сма́к. Поїв у смак. |
Едини́ца = їдини́ця. |
Едини́чный = їдини́чний, поєди́нчий. |
Оста́токъ = оста́нок (С. Л.), оста́ча, ре́шта (С. З.), ли́шка (С. З.), оста́тки = оста́нки, послїдки (С. Л.), лишки́, в посудинї на днї — оде́нки, від витопленого жиру, сала— ви́шкварки (С. Аф.), шква́рки, від то́плення — ви́топок, ви́топки, від виварки — ви́кіпки, після віяння — одві́йки, по́слїд, борошна після просївання через сито — межи́сїтка, зерна або борошна після переточки — одто́чини, після їди — нєдо́їдок, недо́їдки, після корму худоби — пере́їди, зъїди, після пиття — недо́питки, після горіння — недо́гарок, після бою — недо́биток, недо́битки, після гонки горілки — ба́рда, од хлїба після їди — окру́шки (Лев.), в лембику — недогі́н, від раків — ракови́ння, тютюну в гаманї — по́терть, потеру́ха, в люльцї — чвир, що треба вигрібати або вискрібати, на пр. останки тїста в дїжі — ви́грібки, ви́скрібок, по́скрібок ви́скрібки, по́скрібки (так в жарт зовуть і останню дитину у старих). — Тепер, кажуть, в Слободзеї останки збірає Головатий та на Кубань хлопцїв підмовляє. К. Ш. — У попа здачі, а у шевця остачі — не питай. н. пр. — Рубає мечем голови з плечей, а решту топить водою. н. п. — З хлїба зъїд не буде. н. пр. — До оста́тка = до оста́нку, до ре́шти, до цу́ри і т. д. д. Вконе́цъ. — До цури побив, перевів. Ман. |
Пригова́ривать, приговори́тъ = 1. прису́джувати, прусуди́ти. – Била жінка мужика, пішла позивати, присудили мужикові ще й жінку прохати. н. п. 2. домовля́ти, єдна́ти, найма́ти, домо́вити, приєдна́ти, наня́ти, зго́дити, ноня́ти. — Не страшно женити ся, страшно попа єднати. н. пр. (д. Подряжа́ть). Пригова́ривать = примовля́ти (С. Л.), прика́зувати, приповіда́ти, пригово́рювати. — Як припрошують люди до їди і як примовляють, пъючи. Ет. зб. — Бив та ще й примовляв: оце тобі! н. о. Яст. — На поплавець глядить і примовля: ловіть ся, рибоньки, великі і маленькі. Гул. Ар. — Примовляє тіж слова: зъєднай і розрізняй коли я схочу. н. пр. Гр. Чайч. — А чорт біжить мостом та все приказує те слово. н. о. Гр. Чайч. |
Припра́шивать, припроси́ть = припро́шу(ху)вати, припрохати. – Вони обидва радо припрохували гостей. Лев. В. — Як припрошують люди до їди? Ет. зб. |
Таре́лочный = тарілко́вий, талїрко́вий. С. Ш. — Нема часу говорити : тепер тарілкова справа (час їди). н. пр. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)