Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 38 статей
Запропонувати свій переклад для «гудити»
Шукати «гудити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Выху́ливать, вы́хулить – вига́ньблювати, ви́ганьбити, гу́дити, згу́дити.
Засуда́чить – поча́ти суди́ти-гу́дити, запащекува́ти, поча́ти плести́ плітки́ про ко́го, поча́ти оббрі́хувати кого́; см. Суда́чить.
Заче́рнивать, зачерня́ть, зачерни́ть –
1) заче́рнювати, зачорни́ти, чорни́ти, почорни́ти, виче́рнювати, ви́чорнити, (о мн.) позаче́рнювати;
2) (марать) зама́зувати, зама́зати, зама́щувати, замасти́ти, каля́ти, закаля́ти, брудни́ти, забру́днювати, забрудни́ти, (о мног.) позама́зувати, позака́лювати, позабру́днювати що чим;
3) (порочить) чорни́ти, зчорни́ти, гу́дити, згу́дити кого́; (начать порочить) поча́ти чорни́ти, гу́дити, загу́дити кого́. [Дивува́лася, що́ се ста́лося старо́му, що ра́зом загу́див Василя́ (Квітка)];
4) см. Захе́ривать, Зачё́ркивать.
• Зачернё́нный – заче́[о́]рнений, поче́[о́]рнений; зама́заний, зама́щений, зака́ляний, забру́днений; згу́джений. [Два хло́пи, зачо́рнені, як чорти́ (Франко)].
Ка́ять, ка́ивать –
1) (порицать, осуждать кого) гу́дити, га́нити кого́, ганьбу́ (дога́ну) дава́ти кому́;
2) (приводить к раскаянию кого) угруща́ти кого́. [І хазя́їн, і хазя́йка угруща́ють і бо́гом, і лози́ною (Г. Барв.)]
Обха́ивать, обха́ять – гу́дити, огу́дити.
• Обха́янный – огу́джений.
Осужда́ть, осуди́ть –
1) кого – засу́джувати, засуди́ти (о мног. позасу́джувати), осу́джувати, осуджа́ти, осуди́ти кого́ на що (на засла́ння, на смерть), в що (в арешта́нти, в Сибі́р), до чо́го (до тюрми́), винува́ти.
• Он -дё́н в ссылку, на смерть – його́ засу́джено на засла́ння, на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту);
2) (хулить кого, что) суди́ти, о[за]су́джувати, осуджа́ти (славянизм осужда́ти), о(б)суди́ти кого́, що за що. [Та вже що там до́брого, як ді́ти ба́тька су́дять (Мирн.). Пи́йте, гуля́йте – не осуджа́йте], гу́дити, о[з]гу́дити, спогу́дити, га́нити, зга́нити, га́ньби́ти, з[о]га́ньби́ти, пога́ньби́ти, ганьбува́ти, зганьбува́ти кого́, дава́ти, да́ти дога́ну, нага́ну, прига́ну (гал.) кому́, чому́, потрі́пувати кого́, трахтува́ти кого́, бра́ти, взя́ти на зу́би кого́. [Чужо́го не гудь, свого́ не хвали́. Сви́та до́бра – ніхто́ дога́ни не дасть].
Осужда́емый –
1) за[о]су́джуваний;
2) су́джений, гу́джений, га́ньблений, потрі́пуваний.
• Осуждё́нный – за[о]су́джений (стар. осужде́ний).
• -ный на смерть – страте́нський, страте́нець (-нця), сме́ртник.
• -ный кем – засу́джений від ко́го.
Оха́ивать, оха́ять – гу́дити, обгу́дити, згу́дити, га́нити, зга́нити кого́, що, ганьбу́ дава́ти, да́ти кому́. [Не згу́диш – не ку́пиш].
• Оха́янный – огу́джений.
Оху́ливать, охули́чь – гу́дити, огу́дити, згу́дити, спогу́дити, га́нити, зга́нити, ганьби́ти, поганьби́ти кого́, що, дава́ти, да́ти ганьбу́, дога́ну кому́, чому́.
Оче́рнивать и Очерня́ть, очерни́ть –
1) (красить в чёрн. цвет) чорни́ти, почорни́ти що чим. [Почорни́ти са́жею];
2) (порочить) чорни́ти, об[з]чорни́ти, обмовля́ти, обмо́вити, гу́дити, обгу́дити кого́. [Лю́ди загомоня́ть, обгу́дять, обнесу́ть (Неч.-Лев.)].
Очернё́нный –
1) почо́рнений;
2) обчо́рнений, обмо́влений. См. Опора́чивать, Оклевета́ть.
Порица́ние – га́ньба́, гудьба́, гу́діння, дога́на, га́на, нага́на, прига́на, огу́да, загу́да, осу́да и о́суд, гани́[е́]ба, гане́тьба. [Де нема́є сва́рки, де нема́є ла́йки, де нема́є дога́ни людсько́ї (Мирн.). Дога́на му́дрого бі́льше сто́їть, як похвала́ дурно́го (Номис). Було́ куди́ ні пі́дуть мої́ до́чки, ніко́ли гани́би не чу́ти (Г. Барв.)].
• Высказывать, выражать -ние – висло́влювати (ви́словити), роби́ти (зроби́ти) дога́ну кому́, га́ньбу́ дава́ти (да́ти) кому́, гу́дити, погу́дити кого́. [Я па́рубку ганьби́ не даю́ (М. Вовч.). Його́ покли́кано до кура́тора і зро́блено йому́ дога́ну за те, що ши́рить неба́жані уря́дові думки́ (Грінч.). Сестру́ похва́лять, мене́ погу́дять (Гол.)].
• Подвергнуться -нию – підпа́сти під дога́ну.
Порица́ть – гу́дити, га́нити, ганьби́ти и ганьбува́ти кого́, га́ньбу́ (дога́ну) дава́ти, доганя́ти кому́ за що, (вульг.) циферува́ти кого́ за що. [Чужо́го не гудь, свого́ не хвали́ (Борз.). І те пога́не, і там недо́бре – усе́ га́нить, усіма́ не́хтує (Н.-Лев.). Все що и́нші ні чини́ли, він ганьби́в безглу́здо й злі́сно (Грінч.). Га́рна ді́вка, ганьбува́ти ні за яку́ робо́ту не мо́жна (Г. Барв.)].
• -ца́ть пороки – га́нити, ганьби́ти, карта́ти ва́ди.
• Начать -цать – загу́дити, зага́нити, заганьби́ти и т. д.
Поро́чить, опоро́чить – (хулить) га́нити, зга́нити, гу́дити, згу́дити, ґандж[ч]ува́ти, зґандж[ч]ува́ти, (бесславить) ганьби́ти, зганьби́ти, ганьбува́ти, зганьбува́ти, сла́вити, осла́вити, несла́вити, знесла́вити, безче́стити, збезче́стити, плями́ти, сплями́ти, шпе́тити, зшпе́тити кого́, що, у (не)сла́ву вво́дити (вве́сти́) кого́, безче́стя́ кла́сти, покла́сти на ко́го; срв. Порица́ть, Опоро́чить. [І язи́к їм ру́ба у ро́ті ста́не, коли́ тако́го ба́тька почну́ть га́нити (Мирн.). На́що ганьби́ти чолові́ка (Кам’ян.). Се ганьбу́є і ко́нсульство (Куліш). Блаже́нні ви, коли вас ганьбува́тимуть і гна́тимуть та розпуска́тимуть про вас уся́ку лиху́ сла́ву (Єв.). Оли́мпських шпе́тив на всю гу́бу (Котл.)].
• Самому -чить себя – (образно) по сла́воньці ходи́ти. [Не я тебе́, дівчи́нонько, у сла́воньку вво́джу, а сама́ ти, дівчи́нонько, по сла́воньці хо́диш (Пісня)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Расхаивать, расхаять, разг. – гу́дити, огу́джувати, огу́дити, згу́дити, кобенити, викобенити, шпетити, вишпетити.
[Прийшли на самий перевіз, Де засмальцьований дідище Вередовав, як в греблі біс; Кричав буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений, Як водиться в шиньках у нас (І.Котляревський). — Ат! бодай не казати. Своїх дітей гріх гудити та обносить. Терпи й мовчи й глитай сльози мовчки! — сказала Галецька й одразу заплакала (І.Нечуй-Левицький)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОСУЖДА́ТЬ ще гу́дити, огу́джувати;
осужда́ющий що /мн. хто/ гу́дить тощо, зви́клий гу́дити, огу́дник, поет. суди́тель, підсил. суддя́, прикм. осу́дливий, засу́дливий, пересу́дливий, огу́дний, огу́дливий;
осужда́юще осу́дливо, огу́дливо, з о́судом;
осужда́ющийся/осужда́емый засу́джуваний, осу́джуваний, огу́джуваний.
ПЕРЕМЫВА́ТЬ, перемывать ко́сточки кому суди́ти-гу́дити /бра́ти на язи́к, перетира́ти на язика́х/ кого;
перемыва́ющий, перемыва́ющийся/перемыва́емый = моющий, моющийся;
перемывающий косточки ра́ди́й взя́ти на язи́к кого, прикм. пересу́дливий;
ПЕРЕМЫ́ТЬ перемы́вший ОКРЕМА УВАГА
ПОНОСИ́ТЬ укр. гу́дити, кобени́ти, шпе́тити, кля́сти́, оказ. обклада́ти боло́том;
понося́щий 1. позорящий, 2. клевещущий.
ПОРИЦА́ТЬ ще огу́джувати, фраз. вка́зувати па́льцем на кого;
порица́ющий що /мн. хто/ гу́дить тощо, зви́клий гу́дити, зда́тний зганьби́ти, огу́дник, осу́дити, прикм. осу́дний, огу́дний, осу́дливий, огу́джувальний, засу́джувальний, осу́джувальний;
порица́ющийся/порица́емый гу́джений, огу́джуваний, засу́джуваний /осу́джуваний/, га́ньблений, гі́дний о́суду.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Осуждать, осудить –
1) засу́джува́ти, -джую, -джуеш, засуди́ти, -джу́, -диш;
2) (хулить кого-либо) га́нити, зга́нити, -ню, -ниш, гу́дити, огу́дити, -джу, -диш.
Охуливать, охулить – гу́дити, огу́дити, -джу, -диш, га́нити, зга́нити, -ню, -ниш.
Очернивать, очернить –
1) (красить в черный цвет) чорни́ти, почорни́ти, -ню́, -ни́ш;
2) (порочить) чорни́ти, обчорни́ти, гу́дити, обгу́дити, -джу, -диш, обмовля́ти, -ля́ю, -ля́єш, обмо́вити, -влю, -виш.
Поносить –
1) (порочить) обмовля́ти, -ля́ю, -ля́єш, гу́дити, -джу, -диш, га́нити, -ню, -ниш;
2) (носить некоторое время) поноси́ти, -ношу́, -но́сиш.
Порицать – га́нити, -ню, -ниш, ганьби́ти, -блю́, -би́ш, гу́дити, -джу, -диш.
Хаять, похаять – гудити, згудити, -джу, -диш, га́нити, -ню, -ниш.
Хулить, похулить – гудити, згудити, -джу, -диш, ганити, зганити, -ню, -ниш.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Гу́дити, -джу, -диш – осуждать, порицать, поносить.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Осуждать, осудить –
1) засу́джувати, засудити, осу́джувати, осуджа́ти, осудити кого́ на що, до чо́го;
2) (порицать) – судити, осудити, гу́дити, огу́дити, га́нити, зга́нити (Г).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

гу́дити, гу́джу, -диш кого, що; не гудь, не гу́дьте

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гу́дити, -джу, -диш, гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а сами такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. Посл.
Гу́діння, -ня, с. Порицаніе, осужденіе. См. Гу́дити.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Зазира́ть, зазрѣва́ть, за́зрѣть = доріка́ти, докоря́ти, га́нити, гу́дити.
Засуда́чить = суди́ти, гу́дити (почать).
Заха́ивать, заха́ять = га́нити (С. Аф), ганьби́ти, гу́дити (С. Аф.), ха́їти (С. Ш.), зга́нити, зганьби́ти, заха́їти. — Попів гудьмо, а з попами будьмо. н. пр.
Осужда́ть, осуди́ть = 1. осужда́ти, осуди́ти, засуди́ти, присуди́ти. — Засудили його в острог на три місяцї. 2. осужда́ти, суди́ти, пересу́жувати, суда́чити, гу́дити, га́нити, ганьби́ти, осуди́ти, зга́нити, оганьби́ти, поганьби́ти. — Ох і вийшла б я... так судять, гудять вражиї люди, хотять же нас розлучити. н. п. — Ой там люди так суди судять, та все мого та свекора гудять. н. п. — Свого ледачого не хвали, а чужого доброго не гуди. н. пр. — Робім добре — нехай нас люди не гудять. С. Л. — Попів гудьмо, а з попами будьмо. н. пр. — Служив Москві Іване, а вона ж його гане. н. пр. — Осужда́ющій = пересу́дливий.
Охужда́ть, охуди́ть = гуд́ити (С. Аф. З. Л.), га́нити (С. Аф. З.), ганьби́ти, ха́яти (С. Ш.), ха́їти (С. Ш.), паску́дити, пога́нити, огу́дити (С. З.), зга́нити (С. З.), поганьби́ти, зганьби́ти (С. З.), обха́яти, опаску́дити, опога́нити, всїх — перегу́дити, перега́нити, переганьби́ти. — Чужого доброго не гудь, свого ледачого не хвали. н. пр. — Попів гудьмо, а з попами будьмо. н. пр. — Служив Москві Іване, а вона-ж його гане. н. пр. — Не було того й не буде, щоб не ганьбили люди. н. пр.
Оху́ливать, охули́ть = гу́дити, ха́яти, огу́дити, обха́яти. — Пр. д. під сл. Охужда́ть.
Порица́ть = гу́дити (С. З. Л.), га́нити (С. З. Л.), ганьби́ти, ганьбува́ти, цихвирува́ти. — Хвалячи продати, а гудячи купити. н. пр. — Свого ледачого не хвали, а чужого доброго не гуди. н. пр. — Попів гудьмо, а з попами будьмо. н. пр. — Так недотепа неборак ганьбує те, чого не знає і думає, що добре так. Б. Г. — А Іван козак звичайний обох їх не ганив. К. Ш. — Не чуєш, як тебе я ганю, Зевсе! і усом не моргнеш. Кот. (Д. ще під сл. Охужда́ть).
Ха́ять, поха́ять, заха́ять = ха́яти (С. Ш.), га́нити, гу́дити і д. Порица́ть.
Хули́ть = га́нити (С. Л.), гу́дити, ганьби́ти, ганьбува́ти, лихосло́вити, ха́яти (С. Л. Ш.). — Служив Москві Іване, а вона ж його гане. н. пр. — Свого ледачого не хвали, а чужого доброго не гуди. н. пр. — Давно той умер, що себе гудив. н. пр. — Хвалячи продати, а гудячи купити. н. пр.

Запропонуйте свій переклад