Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «спалахнути»
Шукати «спалахнути» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возгора́ть, возгоре́ть и Возгора́ться, возгоре́ться –
1) загоря́ти, -ся, загорі́ти, -ся, запала́ти, запа́люватися, запаля́тися, запали́тися [Гу́бка запали́лася і почала́ горі́ти. Запали́всь коха́нням], займа́тися, зайня́тися [Дмеш, дмеш, – ніяк не займа́ється], розгоря́тися, розгорі́тися чим [Розгорі́вся гні́вом], запала́ти чим [Запала́є ду́хом (Кул.)];
2) (вспыхивать) вибуха́ти, ви́бухнути, спалахну́ти. [Ра́птом ви́бухла (спалахну́ла) війна́ = вдруг возгоре́лась война].
Воспламеня́ться, воспламени́ться – запа́люватися, запали́тися, розпа́люватися, розпали́тися, займа́тися, за(й)ня́тися, розже́врюватися, розже́вритися, розже́вріти; (вспыхивать) спала́хувати, спалахну́ти, спа́хувати, спахну́ти; (только переносно) роз’я́трюватися, роз’ятри́тися. [Вого́нь перекида́ється на ха́ту, соло́м’яна стрі́ха займа́ється (Л. Укр.). Гу́бка запали́лася й почала́ горі́ти. Розже́врилось і розгорі́лось (Котл.). Верба́ ра́птом спала́хує вогне́м. Спа́хує рум’я́нець. Почу́вши хміль, хло́пці роз’ятри́лися: ті́льки-б гуля́ть (Св. Л.)].
Вспыли́ть – запали́тися, розпали́тися, скипі́ти, спалахну́ти, спахну́ти, загорі́тися гні́вом, впа́сти в па́сію, (безл.) спали́ти.
• Я вспыли́л – мене́ спали́ло.
• Вспыли́вши – з о́палу. [Та це він з о́палу сказа́в].
Вспы́хивать, вспы́хнуть –
1) спала́хувати, спалахну́ти, палахну́ти, спа́хувати, спахну́ти; (загораться) займа́тися, зайня́тися; (вырваться наружу) жахну́ти, пальну́ти, ви́буха́ти, ви́бухнути. [Ого́нь спалахну́в. По́рох ви́бухнув].
• Вспы́хнул мятеж, бунт – ви́бухло повста́ння, ви́бухнув бунт;
2) см. Вспыли́ть;
3) -ивать, -нуть румянцем – спала́хувати, спалахну́ти на обли́ччі, червоні́ти, почервоні́ти, палені́ти, спалені́ти.
Гнев – гнів (р. -ва и -ву), гні́вання, се́рце, пересе́рдя. [Аж побілі́в із се́рця (Грінч.). За що ти на ме́не таке́ вели́ке пересе́рдя ма́єш?].
• В гне́ве – угніви́вшись, під гаря́чу руч.
• Гне́вом запылать – спалахну́ти гні́вом, скипі́ти, розлютува́тися; срв. Гне́ваться.
• Охватил гнев – ухопи́ло за се́рце.
• Гнев божий – ка́ра бо́жа.
Загора́ться, загоре́ться –
1) займа́тися, за(й)ня́тися, запа́люватися, запали́тися, загоря́тися, загорі́тися, підпа́люватися, підпали́тися. [Вночі́ зайняла́ся ха́та. Гу́бка зайняла́ся і почала́ тлі́ти. Моє́ се́рце загорі́лося (Л. Укр.). Се́рце моє́ запа́люється по́мстою (Васильч.). Підпа́лював, підпа́лював у печі́ – не підпа́люються дро́ва];
2) (зардеться) займа́тися, за(й)ня́тися, зашарі́тися, зажарі́ти, спалахну́ти, спахну́ти; срвн. Вспы́хивать, вспы́хнуть. [На його́ виду́ зайня́всь рум’я́нець (Н.-Лев.). Зажарі́ли голі́вки гори́цвіту (Васильч.)];
3) (засветиться) займа́тися, за(й)ня́тися, загоря́тися, загорі́тися, сов. зазори́тися, зазорі́ти. [Пи́шно займа́лися зо́рі (Л. Укр.). Крізь хма́ру со́нце заняло́сь (Шевч.). Мов зоря́ зазори́лася. Зазорі́ли на не́бі зо́рі].
• -ре́лась война – спалахну́ла (спахну́ла) війна́.
Запыла́ть –
1) запала́ти, (сильно и с шумом) запалахкоті́ти (-кочу́, -коти́ш) и запалахкота́ти (-кочу́, -ко́чеш). [Земля́ затрясе́ться, не́бо запала́є (Шевч.). Ого́нь знов запалахкоті́в (Н.-Лев.). Сухи́х дров покла́в, то я́к запалахкоті́ло в гру́бі (Рудан.)];
2) (стать огненным, огнеподобным) запала́ти, заполомені́ти, заогни́тися, зажарі́ти. [Не́бо запала́ло. Земля́ під не́ю запала́ла, со́нечко як мак почервоні́ло (Квітка). Зажарі́ли голі́вки гори́цвіту, загула́ бджола́ (Васильч.). О́чі заогни́лися не́навищами (Васильч.)];
3) (возгореться: о войне, борьбе, битве и т. п.) запала́ти, (вспыхнуть) спалахну́ти; (раскраснеться) зашарі́[и́]тися, зачервоні́тися, запаші́ти, заже́врі́тися (см. Зарде́ть, -ся, Раскрасне́ться).
• Снова -ла́ла свирепая битва – зно́ву лю́тий бій запала́в.
• Щёки у нее -ла́ли – ли́ця у не́ї или їй зашарі́ли(ся), запаші́ли.
• Он весь -ла́л – він уве́сь зашарі́вся.
• -ла́ть страстью, негодованием, гневом, ненавистью – запала́ти, запали́тися жаго́ю (при́страстю), обу́ренням, гні́вом, (з)не́на́вистю (не́навищами). [І почу́вши се, усі́ в синаго́зі запала́ли гні́вом (Єв.)].
II. Запыли́ть (вспылить) – запали́тися, розпали́тися, спалахну́ти; см. Вспыли́ть.
Зарде́ть и Зарде́ться – зашарі́[и́]тися, зачервоні́тися; (загореться) зайня́тися, розпала́тися (-ла́юся, -єшся) и розпали́тися (-лю́ся, -лишся), спалені́ти, заже́врі́тися, (о плодах, ягодах) зашарі́[и́]ти(ся), зачервоні́ти(ся). [Я цілува́тиму ву́стонька го́жі, щоб загорі́лись, щоб зашарі́лись, на́че ті кві́тоньки з ди́кої ро́жі (Л. Укр.). Гафі́йка зашари́лась вся, на́віть по́ночі ви́дко було́ (Коцюб.). Зайняли́ся го́ри (Олесь). Да́рка спалені́ла (Л. Укр.). Пухке́нькі щі́чки так і заже́врілись (Тесл.). Зачервоні́лася, як та кві́точка (Куліш)].
• -де́ться чем (разгореться, вспыхнуть) – спалахну́ти, запала́ти, розпали́тися чим.
• Его взгляд -де́лся ревностью, ненавистью – його́ по́гляд спалахну́в (запалав) ре́внощами, (з)не́на́вистю.
• Зарде́вшийся – зашарі́лий, спалені́лий, зачервоні́лий, заже́врі́лий.
Красне́ть, покрасне́ть – (становиться красным, алеть, багрянеть) червоні́ти, почервоні́ти, зчервоні́ти, шарі́ти(ся), зашарі́[и́]тися, палені́ти, спалені́ти, спа(ла)хну́ти, рум’яні́ти, зрум’яні́ти, (делаться сделаться краснее) червоні́шати, почервоні́шати, (до багрового цвета, фамил.) бурякові́ти, збурякові́ти. [Не́бо почина́ червоні́ти (М. Вовч.). Що сло́во Ули́та промо́вить, так і зчервоні́є (Г. Барв.). Так чудо́во ро́жі палені́ли з коха́ння й ра́дощі ясно́ї (Л. Укр.). Смія́лось со́нце, го́ри й ліс, шарі́ючи, смія́лись (Ворон.). Ене́я о́чі запала́ли, ввесь зашарі́всь мов жар в печі́ (Котл.)].
• -не́ть (на лице) – червоні́ти, почервоні́ти (спалені́ти и т. д.) на виду́.
• Вода -не́ла от крови – вода́ червоні́ла (по[з]червоні́ла) від кро́ви.
• -не́ть от какой-либо причины – червоні́ти, почервоні́ти и т. д. з чо́го. [Почервоні́ла з ра́дощів. Обли́ччя йому́ спалені́ло (фамил. збурякові́ло) з гніва́ (М. Грінч.)].
• -не́ть от стыда – червоні́ти, почервоні́ти, палені́ти, спалені́ти з сорома́ (з со́рому), (насм.) пекти́ ра́ка (ра́ків), сов. спекти́ ра́ка, напекти́ ра́ків. [Вона́ чи́нить се, палені́ючи з со́рому (Павлик). Спік він ра́ка, як завдали́ брехню́ (Харківщ.)].
• -не́ть до корня волос – червоні́ти, почервоні́ти по са́ме воло́сся.
• То -не́ть, то бледнеть – міни́тися на виду́; то червоні́ти, то білі́ти на виду́.
• Врёт не -нея – бре́ше без сорома́; бре́ше й о́ком не моргне́.
• Покрасне́вший – почервоні́лий, зчервоні́лий, зашарі́лий, спалені́лий, зрум’яні́лий, збурякові́лий.
Любо́вь –
1) к кому (страсть, любовн. влечение) коха́ння, ласк. коха́ннячко, любо́в (-бо́ви), лю́бощі до ко́го, лю́бість (-бости), (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння. [Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Грінч.). Ой, бо́же, бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Приказка)].
• Пылкая, пламенная -бо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в.
• Безумная -бо́вь – шале́не (за)коха́ння.
• Первая -бовь – пе́рше (за)ко́хання, пе́рша любо́в.
• -бо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в.
• Нежная -бо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в.
• Искренняя, настоящая -бо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в.
• Возбудить в ком -бо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ и в се́бе.
• Вспыхнуть -вью – спалахну́ти любо́в’ю, коха́нням.
• Воспылать -вью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися. [Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М. Вовч.)].
• Об’ясняться в -ви́ – осві́дчувати коха́ння кому́, осві́дчуватися (про коха́ння) перед ким и кому́.
• Об’яснение в -ви́ – осві́дчення (про коха́ння).
• Жениться, выйти замуж по -ви́ – дружи́тися (за́між піти́) з любо́ви (и по любо́ві), до сподо́би, по лю́бості, взя́ти жі́нку до любо́ви. [Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М. Вовч.)].
• Брак по -ви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би).
• С -вью – до любо́ви, коха́но; срв. Любо́вно. [Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г. Барв.). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л. Укр.)].
• Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бо́вь – не дороге́ дарува́ння(чко), дороге́ твоє́ коха́ння(чко).
• Старая -бо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма.
• Умирать, погибать от -ви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня)].
• -бо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бо́вь! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися;
2) (любовн. ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі (-щів), ми́лува́ння, лю́бість (-бости), ла́ска, коха́ння. [Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л. Укр.). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня)];
3) (предмет любви) коха́ння(чко), милува́ння(чко), закоха́ння(чко). [Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М. Вовч.). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (Крим.). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня)];
4) (нравственн. чувство) любо́в (-бо́ви), люба́. [Чи ж я не смі́ю домага́тися любо́ви та щи́рости од діте́й? (Крим.). Хто не лю́бить – не пізна́в бо́га, бо бог – любо́в (Єванг.)].
• Вера, надежда, -бо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в.
• Родительская -бо́вь – батькі́вська любо́в.
• Сыновняя -бо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в.
• Братская -бо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в.
• Супружеская -бо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння.
• -бо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність (-ности). [У братолю́бності тре́ба жи́ти (Міущ.)].
• Пребывать в -ви – пробува́ти в любо́ві.
• Приобрести чью -бо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску. [Піді́йдеш йому́ під ла́ску (Куліш)].
• Из’являть -бо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́;
5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (Єфр.)].
• Заниматься чем с -вью – працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням.
• Питать -бо́вь к чему – коха́тися в чо́му. [Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Грінч.). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Грінч.)].
• Он относится к вам с -вью – він ста́виться до вас з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно.
Опламене́ть – спалахну́ти, взя́тися по́лум’ям.
Покрасне́ть – почервоні́ти, зчервоні́тися, зашарі́тися, з(а)палені́ти, запали́тися, спахну́ти, спалахну́ти на виду́; (шутл.) побілі́ти як вільхо́ва до́вбня, (ещё более) почервоні́шати.
• Сильно -не́ть – збурякові́ти.
• -не́ть от стыда, смущения (насмешливо) – напекти́ ра́ків; спекти́ ра́ка.
• -не́ть до корня волос – почервоні́ти по са́ме воло́сся.
• Покрасне́вший – почервоні́лий, зчервоні́лий и т. п. См. Красне́ть.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Осенять, осенить – (закрывать, заслонять, затенять) отіняти, отінювати (обтіняти, обтінювати), отінити (обтінити), (покрывать) окрива́ти, окрити; покривати, покрити; огортати, огорнути; (охватывать) охоплювати, охопити; (о догадке) спалахувати, спалахнути; осявати, осяяти, (блеснуть) сяйнути, блиснути, (появляться) з’являтися, з’явитися; (крестным знамением кого) благословля́ти, благословити, поблагослови́ти, знамена́ти, знаменувати, назнамена́ти, назнаменува́ти кого́ хресто́м, хреста́ поклада́ти, покла́сти на ко́го, (иконою) оклоня́ти, оклони́ти о́бразом кого́:
• вдохновение осенило поэта – натхнення осяяло поета;
• и вдруг меня осенило – і тут мене осяяло, (прост.) і тут я допер;
• осенила мысль, догадка кого-либо – сяйнула (блиснула) думка, здогадка (догадка) у кого (кому); пройняла́ кого думка; спа́ла кому ду́мка, спа́ло кому на думку; стукнула в голову думка;
• осени́ть себя крестом, крестным знамением – благослови́тися, назнаменува́тися хресто́м, хреста́ на се́бе покла́сти, перехристи́тися;
• осенять, осенить крестом (крестным знамением) кого-что-либо – благословляти, благословити, поблагословити (знаменувати, назнаменувати) хрестом кого, що; покладати, покласти хреста на кого, на що; хрестити, похрестити кого, що;
• слава осени́ла героя – сла́ва окри́ла геро́я, сла́вою окри́вся герой;
• улыбка осенила лицо – усмішка осяяла (опромінила) обличя (лице).
[Всіх разом осяла одна думка (М.Коцюбинський)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

РАЗРАЗИ́ТЬСЯ ще спалахну́ти і похідн., (про грозу) фраз. упері́щити, учи́стити;
разрази́ться гне́вом скипі́ти від гні́ву;
разрази́ться сме́хом зайти́ся смі́хом, покоти́тися від смі́ху;
разрази́вшийся (ра́птом) ви́бухлий /спалахну́лий/, (про бурю) рапто́вий;
разрази́вшийся гне́вом скипі́лий від гні́ву, спалахну́лий гні́вом;
разрази́вшийся сме́хом ви́бухлий смі́хом, стил. перероб. ма́ло не лу́сне від смі́ху.
СВЕРКНУ́ТЬ забли́снути, розблиснути, блискону́ти і похідн., (про думку) спалахну́ти, стре́льнути до голови́;
сверкну́вший забли́слий, розблислий, стил. перероб. блись!, ОКРЕМА УВАГА;
РАССВЕРКА́ТЬСЯ рассверка́вшийся розбли́слий, ра́птом таки́й блиску́чий, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вспылить – скипі́ти, спахну́ти, спалахну́ти.
Вспыхивать, вспыхнуть –
1) (об огне, румянце, негодовании) спала́хувати, спалахну́ти;
2) (о мятеже) вибуха́ти, ви́бухнути.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вспылить – запалитися; розпалитися; спалахнути; загорітися гнівом. Вспылив – зопалу.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Вспыхивать, -хнуть – спалаха́ти, спалахну́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Воспылать
• Воспылать гневом – запалитися (запалати, спалахнути) гнівом; розпалитися (зайнятися, загорітися) гнівом; скипіти, розлютувати.
• Воспылать жаждой работы, деятельности – запалитися до праці, до діяльності.
• Воспылать любовью – запалитися (розпалитися) коханням (любов’ю); запалити (зайнятися, загорітися) коханням (любов’ю); розкохатися.
Гнев
• В гневе – у гніву (у гніві); угнівившись; під гарячу руку (руч). [Гляну я — пані у гніву, розгорілась. Вовчок. Старий мав неподатливу, різку вдачу і в гніві був безцеремонним. Кундзіч. Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб, бува, не попобив тебе добре. Сл. Гр.]
• Возбуждать, возбудить гнев в ком – гнівити, розгнівити кого; розлютовувати, розлютувати кого.
• Воспылать гневом – запалати (запалитися, розпалитися, спалахнути) гнівом; загорітися (зайнятися, закипіти) гнівом; скипіти [гнівом]; розлютуватися, розлютитися. [Він так розпалився, що до нього страшно було й приступити. Тобілевич. Скипів панич, аж побілів… Свидницький. Розлютувався так, що — бо’ храни! Григоренко.]
• Не во гнев будь сказано – не за зле май, майте; не клади, не кладіть (не положи, не положіть) гніва; не у гнів сказати (тобі, вам). [Не у гнів твоїй жінці. Сл. Гр. Не положіть гніва!.. Сл. Гр.]
• Не помнить себя в гневе – [Аж] нетямитися з (від) гніву; не тямити (не пам’ятати) себе з (від) гніву.
• От гнева – з (від) гніву; з серця. [Затремтіла тут Мокрина з гніву… Тичина. А пан аж запінивсь із серця… Стороженко.]
• Охватил гнев кого – узяв (ухопив, пойняв, обійняв) гнів кого; розгнівився (розпалився, розлютувався) хто. [Такий гнів її пойняв, що старе обличчя аж синіло. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Разразиться гневом – вибухнути гнівом; скипіти гнівом (від гніву). [Знявся неймовірний галас, люди скипіли од гніву. Гордієнко.]
• Сменить гнев на милость – змінити (перемінити) гнів на ласку (на милість). [Шпулька вагався: змінити гнів на милість чи не змінити? Смолич.]
• Срывать гнев на ком, на чём – зганяти гнів на кого; класти (покладати) гнів на кого; мати гнів на кого; бути гнівним на кого; прогнівлятися на кого; (образн.) гнівом дихати на кого. [А може знов чим не вгодив — і гнівається? Стефаник. Не положіть гніва, прийшов оце до вас… Грінченко. Марго, — промовляє він, — чи гнів на мене який маєш? Вовчок. Довго невістка на мене гнівом дихала. З нар. уст.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

воспламеня́ть, воспламени́ть спалахува́ти, спалахну́ти; запа́лювати, запали́ти
вспы́хивать, вспы́хнуть спала́хувати, спалахну́ти; займа́тися, зайня́тися

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Спалахкоті́ти, -кочу́, -ти́ш и спалахну́ти, -ну́ – вспыхнуть.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Спалахкоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = Спалахнути. Желех. Земля запалиться і згорить ціла, спалахкотить небо з сонцем, місяцем і звіздами. Гн. II. 79.
Спалахну́ти, -хну́, -не́ш, гл. Вспыхнуть.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Вспыхивать, вспыхнуть — спала́хувати, спалахну́ти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вспыли́ть = спалахну́ти, спахну́ти, зкипі́ти, гнївом закипі́ти.
Опламенѣ́ть = спалахну́ти, обня́тись полумъям.

Запропонуйте свій переклад