Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 105 статей

Шукати «табак*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Именно́й – 1) іме́нни́й, ім’яни́й, імено́ваний; (поименный) поі[й]ме́нний. [Ім’яна́ печа́тка (Ор. Лев.). В ньо́го табаке́рка імено́вана (Чигир. п.)]. • -но́й банковый билет – іменна́ банкно́та. • -но́й указ – іменни́й нака́з. • -но́й список служащих – поі[й]ме́нний спис (спи́сок) службо́вців; 2) грам. – іме́нний. • Глагольные и -ные окончания – дієслі́вні й іме́нні закі́нчення.

Исхо́д – 1) (откуда) ви́хід (-ходу), (устар.) ви́йстя зві́дки; ви́м[в]андрування. • По -де – по ви́ході, по ви́йстю. [По ви́ході із Єги́петської землі́ (Св. П.). По ви́йстю з це́ркви (Сл. Ум.)]. • -хо́д французов из Москвы – ви́хід францу́зів з Москви́. • Книга Исхо́д – кни́га Ви́ходу; 2) (перен.: выход из положения) ви́хід, (обычно) ра́да, пора́да, ряту́нок, поряту́нок (-нку); см. Вы́ход 1. [І вони́-ж не ба́чили и́ншої ра́ди, як заклика́ти до війни́, щоб кінчи́ти її́ (Н. Рада)]. • Нет -да (выхода) из этого положения – нема́ ра́ди з цим стано́вищем, нема́ ви́ходу, поряту́нку з цьо́го стано́вища. • Найти -хо́д (выход) в каком-л. деле, в чём-л. – да́ти собі́ ра́ду, пора́ду з яко́ю спра́вою, з чим, пора́дити собі́ з чим. • Он нашёл себе -хо́д в смерти – він знайшо́в собі́ поряту́нок у сме́рті; 3) (о времени, о деле и т. п.: конец) кіне́ць (-нця́), прикі́нчення, (реже) приконе́ччя, скінча́ння; срвн. Конец 7. [Уся́ зіма́ була́ те́пла, а приконе́ччя ду́же холо́дне (Лебед. п.)]. • -хо́д лета, зимы, года, дня – кіне́ць лі́та, зими́, ро́ку, дня или кіне́ць лі́ту, зимі́, ро́кові, дне́ві. • -хо́д войны, состязаний – кіне́ць війни́ и війні́, змага́нь и змага́нням. • -хо́д дела, процесса – кіне́ць, (разрешение) розвяза́ння спра́ви, проце́са (или спра́ві, проце́сові). • Ждём -да дела – чека́ємо кінця́ спра́ві (и спра́ви) или чим спра́ва закі́нчиться, розвя́жеться. • -хо́д болезни – кіне́ць, розвяза́ння хворо́би. • Благополучный, благоприятный -хо́д болезни – щасли́ве розвяза́ння, щасли́вий кіне́ць хворо́би. • -хо́д этой болезни сомнительный – яки́й кіне́ць (в) ціє́ї хворо́би – річ непе́вна. • На -де, в -де чего – на кінці́, наприкінці́, на приконе́ччі, на прикі́нченні, на скінча́нні чого́. [Лі́то вже наприкінці́ було́ (Тесл.). Наприкінці́ пе́ршого десятилі́ття XX віку (Єфр.). На скінча́нню IV-го столі́ття (Куліш)]. • В -де года – в кінці́ ро́ку, наприкінці́ ро́ку. • В -де десятого – наприкінці́ деся́тої (годи́ни). • На -де (быть), в -де что – кінча́ється що, дохо́дить кра́ю що, схо́дить що, наприкінці́, на ви́черпанні що. [Лі́то вже схо́дить (Гайсинщ.)]. • Январь в (на) -де – сі́чень кінча́ється (схо́дить), сі́чень наприкінці́. • Деньги на -де – гро́ші ви[с]хо́дять, дохо́дять кра́ю, гро́ші на ви́черпанні. • День на -де – день кінча́ється, день наприкінці́, день добира́ється (до) кра́ю. • Второй час в -де – дру́га годи́на кінча́ється, дру́га годи́на наприкінці́; 4) -хо́д души – схід, скін (р. ско́ну), кона́ння душі́. [Уда́рили три́чі в стари́й дзвін на схід душі́ (ЗОЮР). А на схід душі́ хоч таба́ки поню́хаю (Рудан.). На скін душі́ (Сл. Ум.)]. • Благовест на -хо́д души – подзві́н (-во́ну), подзві́ння, подзві́нне (-ного).

Ка́ждый – 1) (всякий, все) ко́жний, ко́жен, (диал.) ко́ждий, (всякий) уся́кий, уся́к, (без обозн. лица) ко́жне, ко́жде, уся́ке. [Ті́льки това́риша мого́ ко́жен міг-би впізна́ти (Коцюб.). Ко́жда кві́тка ки́дала йому́ одну́ пе́рлу під но́ги (Самійл.). Ся́ду з че́ляддю обі́дати – ко́жне од ме́не ніс ве́рне (Коцюб.). Всяк його́ слу́хати йшов (Л. Укр.). Їх ім’я́ вся́ке тепе́р зна́є і не тре́ба їх тут намено́вувати (Грінч.)]. • На -дую душу приходится – на ко́жного припада́є. • -дый, кто (сделает это) – ко́жне, що (це вчи́нить). • -дый без исключения – кожні́сінький, кожді́сінький, ко́жне без ви́(й)нятку. [Поновля́в я в свої́й па́м’яті аж до найме́ншої дрібни́ці, аж до кожні́сінького слівця́ (Крим.)]. • На -дом шагу – на ко́жнім кро́ці; що не крок, (то)… • С -дого (по раскладке) – від душі́. [На схо́ді постанови́ли: покупи́ти маши́ну в Ки́їві, а гро́ші на це зібра́ти од душі́ (Звин.)]; 2) (и тот и другой и третий, каждый следующий) ко́жний, ко́жен, ко́ждий. [Оди́н чолові́к нара́яв їй іти́ до ко́жного (судді́) додо́му (Квітка). У ко́ждій па́лі угорі́ ді́рка продо́вбана (Квітка)]. • -дого десятого (пороть) – що-деся́того (би́ти, сі́кти). дый из нас – ко́жний (ко́жне) з нас. • Календарь на -дый месяц – календа́р на ко́жний (ко́жен) мі́сяць. • На -дые два, три (приходится) – що два, що три, то й… [Що п’ять версто́в, то й коршо́мка (Рудан.)]. • На -дый (что ни… то и) – що… то. [Що байра́к, то й коза́к (Приказка)]. • При -дом выезде – при ко́жнім ви́їзді. • -дые пять станций буфет – що п’ять ста́нцій буфе́т; буфе́т – що (ко́жні) п’ять ста́нцій. • С -дым разом (чем далее) – де-да́лі, чим-раз. [Де-да́лі все трудні́ше і трудні́ше става́ло знайти́ яку́сь робо́ту (Коцюб.)]; 3) (в обознач. времени) ко́жний, ко́жен, ко́ждий, що; а) именит., вин. и твор. пад. (-дый, -дую, -дым) передаётся через род. или именит. п. (ко́жен, ко́жного, ко́жної) или «що» с род. или именит. п. [Ко́жної неді́лі ходи́ли в го́сті (Ніков.). Ко́жних чверть (що-чверть) годи́ни ню́хав таба́ку (Херсонщ.). Що-де́нь бо́жий довбе́ ре́бра (Шевч.) Чуже́ по́ле полива́ють що-дня́ і що-но́чі (Шевч.). Тужу́-ж я тужу́ що-день, що-годи́на (Чуб.)]. • -дый раз, час, день, вечер, месяц, год – що-ра́зу́, що-ра́з, раз-у-ра́з, (постоянно) усе́, (ежечасно) що-годи́на, що-годи́ни, що-дня́, що-де́нь, день-у-де́нь, день-при-день, що-ве́чір, що-ве́чора, що-мі́сяця, що-рі́к, що-ро́ку. • -дую ночь, минуту, неделю – що-но́чи, що-ти́жня, що-хвали́ни. • -дым летом – ко́жного лі́та, що-лі́та, що-лі́то. • -дое утро, воскресенье – що-ра́нку, ко́жного ра́нку, ко́жен ра́нок, що-неді́лі, що-неді́ля; б) вин. пад. с предлогом «в», «через» (-дый, -дую) и твор. пад. с предл. «с» передаётся род. под. с предл. «за» или род. без предлога от «кожний» или «що» с род. или именит. падежём. [За ко́жної доби́ бува́ли катастро́фи (Ніков.). Ко́жної хвили́ни я гото́вий (Крим.) Ко́жних пів-годи́ни. До це́ркви ходи́в що-дру́гої неді́лі (Стеф.)]. • В -дую среду (приходите) – ко́жної середи́ (прихо́дьте). • В -дую минуту – ко́жної хвили́ни, (гал.) в ко́ждій хви́лі. • Через -дый понедельник – що-дру́гого понеді́лка. • С -дым годом – що-рі́к, що-ро́ку, що-го́ду, від ро́ку в рік. • С -дой минутой – що-хвили́на. • С -дым разом (хуже) – що-раз (то гі́рше), чим-раз (гі́рше), (за) ко́жного ра́зу (все гі́рше).

Мастурби́ровать – рукоблу́дити, (вульг.) малахвію́, таба́ку труси́ти.

Махо́рочка – махо́рочка, мархо́точка. [Ой, кури́в я мархо́точку, а тепе́р ле́гкий таба́к (Грінч. III)].

Наню́хаться – наню́хатися, напа́ха́тися. [Наню́хався таба́ки (Сл. Ум.). То ти по чужи́х степа́х наліта́всь, ру́ської ко́сти напаха́всь (Казка). Напаха́лася квіто́к (М. Грінч.)].

Натру́шивать, натруси́ть – натру́шувати, натруси́ти, (о мног.) понатру́шувати чого́. [Натруси́в з ріжка́ таба́ки (Сл. Закр.)]. • Натрушё́нный – натру́шений, понатру́шуваний. -ться – 1) натру́шуватися, натруси́тися, понатру́шуватися; бу́ти натру́шуваним, натру́шеним, понатру́шуваним; 2) (вдоволь, сов.) натрясти́ся, натруси́тися, (до́бре) попотрясти́ся, попотруси́тися; срв. Натрясти́сь 2 (под Натряса́ть).

Нести́ – 1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)]. • Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)]; 2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́. • Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в); 3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)]. • Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й; 4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)]. • -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)]. • -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що. • -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)]. • -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що. • -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти. • -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)]. • -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)]. • -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки. • -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)]. • Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу. • -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту. • -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)]. • -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки; 5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)]. • Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко). • Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?; 6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)]; 7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́. • -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці. • -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити; 8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)]; 9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти. • Лошади -су́т – ко́ні но́сять; 10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)]; 11) безл. – а) не́сти́. • По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу). • Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні; б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти. • Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме). • -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би); г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти. • Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся – 1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.; 2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)]. • Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́. • Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром. • Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою). • Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не. • -тся молва, что… – чу́тка йде, що… • Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть). • Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?; 3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; 4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].

Ню́хало – ню́хало, нюх (-ха), (шутл.) посу́дина (на таба́ку), чха́ло. [Як дам тобі́ в ню́хало, – аж переки́нешся! (Брацл.). Бережи́ ню́ха! (Номис). А носа́того у нас дра́жнять: «і таба́ки не ню́хає, дарма́ що таку́ чудо́ву посу́дину ма́є» (Звин.)].

Ню́хальщик, -щица (табака) – нюха́ч (-ча), -ха́чка, нюха́р (-ря́), -ха́рка (таба́ки), таба́чник, -ниця, (от’явленный) табача́р (-ря́), -ча́рниця. [Нюхачі́в бага́цько, а таба́ки нема́ (Номис)].

Ню́хательный – ню́хальний, для ню́хання. • -ная соль – ню́хальна сіль, сіль для ню́хання. • -ный табак – ню́хальний тютю́н, таба́ка, (диал.) нюха́чка. [Це тютю́н не таки́й, щоб кури́ти: це – ню́хальний (Звин.). Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Таба́ка – га́рна, те́рла жі́нка Га́нна (Приказка). Ню́хачки із бади́лля нароби́ла (Борзенщ.)].

Ню́хать, ню́хивать, нюхну́ть – 1) ню́хати, нюхну́ти що. [Ню́хала кві́тку (Сл. Гр.). Ті́льки що нюхну́в – та ачхи́! (Рудч.)]. • -хать табак – ню́хати таба́ку, зажива́ти таба́ки, (зап.) таба́чити. [Я здо́рово ню́хав таба́ку (Квітка). На́що мені́ табати́рка? я-ж таба́ки не зажива́ю (Звин.)]; 2) (по ветру: о животных) ню́шити, вітри́ти, нюшкува́ти, (зап.) нюхті́ти, нюхцюва́ти; (вынюхивать) виню́хувати, ни́шпорити. [Соба́ка нюши́ть (Черкащ.). Соба́ка вітри́ть, ма́буть за́йця чу́є (Харківщ.). Нюшку́є пес (Кам’янеч.)]. • -ться – 2) стр. з. – ню́хатися. • Табак -ется с кончика пальца – таба́ку ню́хають (приню́хують) з кі́нчика па́льця (з пу́чки); 2) вз. з. – ню́хатися, обню́хуватися, ню́хати, обню́хувати одно́ о́дного; 3) безл. – ню́хатися.

Обсыпа́ть, обсы́пать чем – обсипа́ти, обси́пати, обсіва́ти, обсі́яти, обтру́шувати, обтруси́ти чим. [Молоди́х обсипа́ють зе́рном. Обтруси́в таба́кою соро́чку]. • Обсы́панный – обси́паний, обсі́яний, обтру́шений чим.

Онани́зм – онані́зм, малахвія́. • Заниматься -мом – солоди́ти, малахвію́, таба́ку труси́ти.

Поню́х и Поню́шка – по́нюх, нюх (-у). • Пропал ни за -шку табаку – пропа́в ні за по́нюх таба́ки; ні за ца́пову ду́шу.

Поню́хать – поню́хати, (однокр.) нюхну́ти; попаха́ти. [Поню́хати кві́тку. Нюхну́в разі́в із п’ять. Поню́хав таба́ки. Попаха́в кві́тку].

Потяну́ть – 1) потягти́, поволокти́, (вульг.) поцу́пити кого́, що за що, куди́. [Потягни́ за кіне́ць, то воно́ й розвя́жеться (Ррінч.). А до су́ду за це не потя́гнуть?]. • -нем за одно – бу́демо за одно́ стоя́ти, в оди́н гуж тягти́. • -ну́ть руку за кем – потягти́ ру́ку за ким и за ко́го, похліби́ти за ким. [За нас ру́ку потя́г (Сим.). Я похліби́в за ним (Черк. п.)]; 2) потягти́, посу́нути. • Птица -ну́ла – пти́ця потягла́, полеті́ла; 3) безл. – потягти́ кого́, закорті́ти кого́ и кому́. [І потягло́ його́ в по́ле неперемо́жною, могу́чою си́лою (Грінч.). Ста́ло їй ну́дно і закорті́ло до кни́жки (Григ.). Йому́ (и його́) закорті́ло додо́му]; 4) (на весах) потягти́, зава́жити, затягти́, ви́нести. [А скі́льки цей каву́н (= арбуз) зава́жить? Мабу́ть фу́нтів з деся́ток затя́гне (потя́гне). Візьми́ листо́к тютюну́ з по́ля, да горо́дніх три, дак і не ви́несуть (Борз.)]; 5) (затянуться из трубки, понюхать табаку) смикну́ти (лю́льки, таба́ки), смок(т)ну́ти, (сильно) смоктону́ти лю́льки, тютюну́, пакну́ти (з лю́льки). [Сма́чно, мов роме́нського тютюну́ смоктне́ш (Квітка). Смокну́в раз – ні, не ку́риться: зага́сла цига́рка (Звин.). Не встиг і ра́зу пакну́ти. Смоктону́в, аж у голові́ запа́морочилось]; б) (глотнуть) смокт(о)ну́ти. [Ви́пив і калгані́вки, не забу́в смоктону́ти і перчико́вої (Квітка)]; 7 – 9) см. Потя́гивать 1, 4 - 5. • Потя́нутый – потя́гнений: Срв. Тяну́ть.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Бить – 1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити; 2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати; 3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти; 4) (вбивать) забивати; 5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати; 6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати; 7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти; 8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати: • бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати; • бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати); • бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]; • бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс; • бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному; • бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету; • бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати); • бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом; • бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком); • бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому; • бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію; • бить наверняка – бити напевне; • бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце; • бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого; • бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому; • бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати); • бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися; • бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони; • бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе; • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки; • бить по чему – бити по чому, боротися проти чого; • бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди; • бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить; • бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт); • бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака); • бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому; • бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому; • бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’; • бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити; • бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого; • бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому; • бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.); • бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу; • бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.); • в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують; • жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою; • избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні; • кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.); • лежачого не бьют – лежачого не б’ють; • на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?; • сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.). [Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»].

Ни – 1) (част.) ні, (усилит.) ані, (устар.) ніже; 2) (союз) ні; 3) (отделяемая часть местоимения) ні: • без какого бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого; • во что бы то ни стало – будь-що-будь, хоч би [там] що; хоч би що (там) було; хай там що; щоб тут що; хоч що-бу́дь; (иногда) на чім би то не стало; чого б то не коштувало, (любой ценой) за всяку (будь-яку) ціну; кров з носа; • где бы ни… – хоч би де (хоч де б); (изредка) де б не…; • где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься; • где ни… – хоч де, хоч би де (хоч де б); (изредка) де не…; • как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь; • как вы ни старайтесь – хоч-би я́к ви старались; • как ни есть – хоч би там як; • какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не; • какой ни [на] есть – будь-який (абиякий), (диал. бу́длі-який); яки́й припаде́, яки́й тра́питься; хоч і який; який завгодно, перший-ліпший; хоч би там який, який не є; (раскакой) пере́який; • как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний; • когда бы то ни было – аби́коли, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься; • когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не; кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)…; • кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не; • кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в; • куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин (Пр.); куди кинь, то все клин (а все наверх дірою) (Пр.); як не мостися, а все мулько (Пр.); сюди гаряче, і туди боляче (Пр.); сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти (Пр.); • куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б, (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не; • куда ни пойду… – хоч-би куди́ пішо́в…; • на небе ни облачка – на небі ані хмаринки; • ни даже – ні (ані) на́віть; • ни души – ні [живо́ї] душі́, ні ду́ха [живо́го], ні люди́ни; • ни копейки денег – ні копійки, ні ше́ляга (гро́шей), (шутл., давн.) ані копія́; • на улице ни души – на ву́лиці ані (ні) душі́ (ані (ні) ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фамил.) ані ля́лечки); • не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва; • не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в; • ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь; • ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти; • ни в какую – хоч ріж (кого), ані руш [не хоче], нізащо; • ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; не поважа́ти, не шанува́ти кого́; (иногда образн. разг.) мати кого за устілку; • ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ – ні в чо́му (чі́м), (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м), (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́; • ни грамма – ні зернини, ні крихти, ні грама; • ни гугу – анічичирк (нічичирк); ані (ні) пари з уст, ані мур-мур; • ни дать, ни взять (разг.) – (как прил.) викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, нестеменнісінький); (как нар.) достоту (достеменно, нестеменно), ні втять, ні взять; • ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто; • ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́); • ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький), (устар., шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний; ни за грош; • ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки; • ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-звіку (зроду-віку); (никак) нія́к; • ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне; • ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш (Пр.); ні сюди, ні туди (Пр.); • ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей (Пр.); гарна, як свиня в дощ (Пр.), (груб.) ні ґедзла, ні гризла; • ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло (пало); ні в тин, ні в ворота), (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) [і геть-то] не до ре́чі, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́; • ни к чему – ні до чого; ні на що, ні на віщо; • ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний, (образн.) не вміє й шила загострити; • ни малейшей надежды нет – [ані] найме́ншої наді́ї нема; • ни один этого не говорит – ніхто́ (жодний, жоден, (лок.) жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же; • ни… ни (при перечислении) – ні … ні, ні … ані, ані … ні, ані … ані, ні (ані) … ніже́; ни-ни; • ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже́; аніні́; ні-ні-ні; • ни один не – жо́дний (жо́ден), (лок.) жа́дний (жа́ден) не, (очень редко) ні жо́дний (жа́дний), ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; • ни он, ни никто – ні він і ніхто́; • ни от кого – ні від кого; • ни пикни! (разг.) – ні писни!; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі]; • ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави (Пр.); ні плуга, ні ріллі (Пр.); • ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб] (Пр.); ні пес ні баран (Пр.); ні жук ні жаба (Пр.); ні вогню, ні полум’я — тільки дим (Пр.); ні брат ні сват (Пр.); ні швець, ні жнець, ні чортзна-що (Пр.); ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець (Пр.); • ни с кем (чем) – ні з ким (чим); • ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) ні (ані) па́ри з уст; б) (молчать!) ні сло́ва!; • ни с места – ані руш; ані (ні) з місця; ні кроку далі; • ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні впало (пало); з доброго дива; дурнісінько, гарма-дарма; • ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так; • ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні ота́к (онта́к); ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки); • ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́; • ни то ни сё;ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (шутл.) ні теє ні онеє; ні до чобота на закаблук, ні до черевика на рант; ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні сич ні сова; • ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, ані (ні) другий; • ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти; • ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́; • ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий; • остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи; • с кем ни говорил, к кому ни обращался… – хоч з ким би я говорив, хоч би до кого звертався, з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся)…; • сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не; • сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься; • сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не; • что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не; • что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься; • что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не; • что ни год – рік у рік; щорік (що не рік); • что ни на есть лучший – якнайкра́щий, щонайкра́щий, якнайлі́пший, щонайлі́пший; • что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…; • что ни сделает… – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в)…; • что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в); чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. [Круго́м ні били́ни! (Т.Шевченко). Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Т.Шевченко). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л.Українка). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (І.Нечуй-Левицький). Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле Бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л.Українка). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М.Рильський). Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л.Українка). Вона́-ж ні па́ри з уст — і гля́нула знена́цька (М.Рильський). Нігде́ ні живо́ї душі́ (І.Нечуй.-Левицький). Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпрова Чайка). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Б.Грінченко). … жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П.Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л.Українка). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л.Українка). Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Т.Шевченко). Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Т.Шевченко). Ні ру́ху, ні люде́й (М.Рильський). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л.Українка). Він не забу́в його́ ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л.Українка). Ані би́тись, ні втекти́ (С.Руданський). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М.Рильський). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М.Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Б.Грінченко). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Т.Шевченко). У жупа́ні — круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Т.Шевченко). Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М.Хвильовий). А він — ні сі́ло, ні впа́ло — причепи́вся до ме́не (Б.Грінченко). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так — ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Б.Грінченко). Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (І.Франко). Ви така́ ось, — ні те, ні се (О.Влизько). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова). Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ — про те́бе (А.Кримський). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л.Українка). Скі́льки літ не пройде́, — під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М.Рильський). Скі́льки б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л.Українка). Не руш! аніні́! (АС). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» — «Нічо́го, аніні́!» (М.Рильський). Сиди́ ти́хо! аніже́! (АС). Як кажуть на моїй Полтавщині, “на хрю вони нам здалися”, коли в ніщо ставлять народ, плюють на його в ім’я якихось кастово-кланових інтересів, себто для ненаситного збагачення (Я.Яременко). — Про лівий фланг то нічого й казать, Самі богатирі — ні втять, ні взять, Окрили блиском зброї кручі скал Загродили щільно перевал (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Я на посаду йшов, і з посади йду яко наг, яко благ, то й можу з чистим сумлінням (а то ж річ не мала!) сказати: «Голим народився, голими і вмирати: ні зиску, ні втрати» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але одвічний ворог згоди і недруг миру, зазнавши такої ганьби… і побачивши, як підігріта ним ворохобня звелася ні на що, надумав іще раз спробувати щастя, зірвавши нову бучу… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? А певне, що ніхто. До того ж між жіноцьким «так» і «ні» і голки не встромиш, бо нема куди (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите – не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). До сього діла більше мій пан Дон Кіхот удатен: той — раз-два, усіх упорає і усьому дасть ради, а я, грішним ділом, у сій музиці ні бе, ні ме (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Аррігуччо стояв ні в сих ні в тих, і хотів би щось сказати, та не міг — бачив, що все проти нього обертається (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). До обід на березі й далі на острові не видко було ні ду ші живої, о кого вони могли б помочі собі сподіватися (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Я ніби ріс — а добре придивиться, То духом я ні крихти не зміцнів… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Так, надісь, робив, як тої приказки оддай нищим, а собі ні з чим; людям дай, та й про себе дбай; даруй, та не роздаровуй (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним… — тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту. — До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини? (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Ні разу не глянули одне одному в очі. Йшли, вдивляючись у спільну ціль (С.Є.Лєц). Хто ні в чому не розбирається, може братися за що завгодно (С.Є.Лєц). — Подумай, кохана, десять років — і жодної сварки! — Знаю, боягузе нещасний!].

Табаконюхание – ню́хання тютюну́ (разг. таба́ки, уст. каба́ки).

Онанизм – (франц. от ивр.) онанізм, мастурбація, малахвія (малафія), солодійство: • заниматься онанизмом – солоди́ти; малахвію́, таба́ку труси́ти. [ОНАНІЗМ — 1. ФІЗІОЛОГІЧНИЙ — корисна, а часто необхідна річ, що — послуговуючись словами Франка — «будить чуття і оновлює кров»: розвиває уяву, шліфує емоційність; знімає комплекси, зайву напругу, а часом фізичний біль; врешті, приносить насолоду особі й не приносить жодної шкоди державі. Більшість із нас — забацаних комплексами і стереотипами українських хлопчаків — намагалися протягом тривалого часу і з поперемінним успіхом боротися із цим благом. Якщо б ми з юності знали все про масаж простати, то вчинили б із акту мастурбації масове дійство під суворим наглядом лікарів та вчителів. Він був би не меншим «почесним обов’язком», ніж служба в армії. Для зрілого ж мужчини — це рятівна паличка, яка дає змогу лаятися і розходитися з подругою, не дозволяючи їй шантажувати нас відмовлянням у сексі; 2. ПАТРІОТИЧНИЙ — проявляється найчастіше в регулярних розповідях про свою любов до України, у читанні патріотичних видань, розмахуванні національним прапором чи демонстративному відвідуванні греко-католицької церкви (для галичан) або урядових прийомів у Палаці «Україна» (для киян). Акт онанізму патріотичного — на відміну від фізіологічного — потребує глядачів, а відтак мав би підлягати такому ж громадському осуду, як ексгібіціонізм (О.Кривенко, В.Павлів). — Ось ти… ти прочитав Гайдеґґера? — Я? Ні, — зізнався я. — От бачиш. А вона прочитала. І не тільки його. А й купу інших там юмів і попперів. Це просто якийсь жах. Така молода — і така зіпсована! З нею ж ні про що не поговориш. Ти їй про онанізм, а вона тобі про екзистенціалізм (Ю.Винничук). Оскільки він не грався з хлопцями у дворі, то навіть не мав у кого навчитися займатися онанізмом, а старі ханжі і думати не сміли поговорити з сином на тему сексуального виховання. Гормональні зрушення з одного боку і родинні репресії з другого зробили свою справу: у чотирнадцять років Влодко звар’ював (В.Кожелянко). Як це часто-густо трапляється, полонені заходили один з одним у статеві взаємини, здебільшого це кінчалося бійкою, йшли в хід кулаки й ножі. Тепер вони геть отупіли й збайдужіли, стали такі кволі, що навіть облишили займатися онанізмом, хоча спершу вони часом робили це навіть усім бараком (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). Деякі не бачать різниці між онанізмом і “вірністю собі” (С.Є.Лєц). Оголошення в лікарні: «Пам’ятайте, онанізм зупиняє ріст!« Згори, на висоті двох з половиною метрів приписка рукою: «НЕПРАВДА!»].

Мастурбировать – рукоблу́дити, солодіяти, (вульг.) малахвію́, таба́ку труси́ти, ганяти лисого, суходрочити, (лат.) мастурубувати. […курс на пошук зовнішнього ворога «згори» зустрічає в сучасній Росії потужний відгук знизу — в маргінальних прошарках суспільства, яким потрібно зірвати на комусь свій біль, свою злість за скотиняче, жебрацьке, сіре життя. Криза примножує лави таких маргіналів. Вийти на вулиці, під палиці ОМОНу — на це не в кожного вистачить запалу. А ось мастурбувати над романом про те, як «наші» відважно врізали по морді «ненашим», «хохлам», випустити пару і помріяти про солодку перемогу — воно і безпечніше, і приємніше (Сергій Ільченко). Більшість військового континґенту завжди перебувала в шпиталях, нашпигована паразитами на кожній волосині і в кожній зморшці, вилежувала малярію; цілі чоти, тонучи в циґарковому димі і в москітних зграях, мастурбували під липкими простирадлами, без кінця видурювали одне в одного гроші і страждали від нападів пропасниці, ретельно спровокованих і спланованих (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). На відповідь Крістіан пішов до своїх покоїв і заходився суходрочити. Не хотів відвідати королеву. Виклика́ла в нього тільки страх (О.Король, перекл. П.У.Енквіста). Щойно надрукував отримане під час УЗД зображення дитини для майбутніх батьків і вже витираю гель із маминого живота, аж тут батько просить, чи не можна зробити ще одне фото під іншим кутом, і додає: — Просто не знаю, чи можна таке публікувати у фейсбуці. — Поки мої брови від подиву стрімко наближаються до лінії росту волосся — як можна бути такими самозакоханими позерами, щоб кожен свій крок викладати в соціальних мережах, понад усе прагнучи уваги! — придивляюся до фото й розумію, що має на увазі батько: на зображенні дуже схоже на те, що плід вирішив трохи поганяти лисого (Андрій Лапін, перекл. Адама Кея). — От брехло. Мабуть, ганяєш лисого по десять разів на день (Дар’я Беззадіна, перекл. Гелен Хоанг). — Фердінане, — пробурмотіла вона, — Фердінане, ви мене бодай трошки любите? — Не годилося розмовляти гучно, решта тільки вдавала, що спить. Дрочили (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Нюхательный – ню́хальний, -а, -е; -ный табак – таба́ка, -ки.

Табак – тютю́н, -ну́; (нюхат.) таба́ка, -ки.

Табакерка – табаке́рка, табати́рка, -ки; (из берез. коры) тавли́нка.

Табакерочный – табаке́рковий, тавлинко́вий, -а, -е.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Табак – тютю́н (-ну); • т. крепкий – т. міцни́й; • т. курительный – т. кури́льний; • т. нюхательный – таба́ка, нюха́чка; • т. рольный – т. суві́йний.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Бараний • Согнуть (скрутить) в бараний рог – скрутити геть; скрутити в баранячий ріг; зігнути як (в) дугу; зігнути в каблук; на порох (на табак, на т[к]абаку) стерти (зім’яти). [Літа його гнуть у каблук. Франко. Йому я ребра полічу, Зімну всього я на кабаку… Котляревський.]

Бить • Бить баклуши, баклушничать – Див. баклуши. • Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.] • Бить (в) набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.] • Бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.] • Бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному. • Бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети. • Бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.] • Бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.] • Бить кулаками кого – стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.] • Бить масло – колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.] • Бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце. • Бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.] • Бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.] • Бить по затылку кого – потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.] • Бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого. • Бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.] • Бить по нервам – бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе. • Бить (ударять) по рукам – Див. рука. • Бить по чему – бити по чому; боротися проти чого. • Бить себя в грудь – битися в груди; бити [себе] в груди. • Бить сильно кого – бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.] • Бить тревогу – бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.] • Бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.] • Бить хворостиной кого – бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.] • Бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.] • Бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.] • Бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.] • Бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.] • Бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.] • Бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр. • Бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу. • Бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр. • Жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою. • Кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр. • На что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені? • Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.

Вода • Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.] • Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним. • Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.] • В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться). • В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.] • Вода дождевая – вода дощова; дощівка. • Вода жёсткая – тверда (різка) вода. • Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька. • Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр. • Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр. • Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка. • Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр. • Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр. • Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій. • Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло. • Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода. • Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла. • Вода сплошь – одним лицем вода. • Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід. • Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.] • Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.] • Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.] • Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.] • Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр. • Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого. • Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися. • Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.] • Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. • Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою. • Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.] • [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому. • Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща). • Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр. • Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього]. • Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.] • Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила. • Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.] • Много воды – багато води; велика вода. • Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час. • Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.] • Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр. • Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого. • Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний. • [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить). • Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода. • Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч). • Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.] • Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр. • По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.] • Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати. • Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр. • Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води. • Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр. • По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр. • Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого. • После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр. • Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр. • Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати). • С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр. • Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр. • Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр. • Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь. • Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр. • Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти. • Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик. • Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр.

Грош • Быть без гроша – не мати й шага (шеляга, гроша, копійки); не мати (а)ні шага ((а)ні шеляга, (а)ні гроша, (а)ні копійки). • Гроши сколачивать – збивати копійку до копійки (шаг до шага); складати гріш до гроша. • Жить своими грошами – жити на свої мізерні гроші (на свою мізерію). • За грош, за гроши купить, продать – купити, продати за безцінь (за півдарма, мало не задарма); (іноді) купити, продати за марний гріш. • Медного (ломаного) гроша не стоит кто, что; грош цена ему – (з)ламаного гроша (шага, шеляга) не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що); копійки щербатої не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що); копійка (гріш) ціна йому. • На грош амуниции, а на рубль амбиции – хоч гріш у каптані, та на сто рублів чвані. Пр. На гріш амуніції, на десять амбіції. Пр. На копійку роботи, а на карбованець чвані. Пр. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр. Хвальби — повнії торби, а в торбі нема нічого. Пр. Нарядилася, як пава, а кричить, як ґава. Пр. • Не было ни гроша, да вдруг алтын – не було в Насті й запаски, аж глянь — уже у плахті походжає. Пр. Із грязі у князі. Пр. Щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе. Пр. (ірон.) Упав у гаразд, як муха в сметану. Пр. Упав у гаразд, як сливка в болото. Пр. Упав у добро, як у тісто. Пр. • Нет ни гроша (разг.) – ні (й) копійки немає. • Ни гроша в кармане – у кишені й шага (шеляга, гроша) нема; у кишені ні шага (ні копійки, ні гроша); у кишені й шага (й копійки) нема; кишеня наче виметена; кишеню мовби вимів хто; у кишені аж гуде. • Ни ломаного гроша – і ламаного шага (шеляга, гроша) нема(є), (а)ні ламаного шага (шеляга, гроша); і щербатої копійки нема; (а)ні шерстинки ((а)ні пір’їни); (а)ні хвоста в дворі; грошей, як у жаби пір’я. • Ни на грош нет чего (разг.) – нема(є) й на копійку чого; і зернятка нема чого. • Пропал ни за грош – пропав ні за цапову душу; пропав ні за понюх табака (ні за понюшку тютюну, ні за копійку).

Истереть • Истереть в порошок кого (разг.) – стерти на порох (попіл) кого; на табаку стерти (зім’яти) кого.

Лежать • Были бы хлеб да одёжа, так и ел бы лёжа – якби хліб та одежа, їв би козак лежа. Пр. • Дорога, путь лежит на… – дорога (шлях) веде до… • Душа, сердце не лежит к кому, к чему (разг.) – душа, серце не лежить до кого, до чого; (в душі) верне від кого, від чого. • Лёжа на боку, не заработаешь и понюшки табаку – лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба немає. Пр. • Лежать в лёжку, лежмя лежать (разг.) – лежма (ліжма) лежати. • Лежать в основе чего – лежати в основі чого; бути підвалиною чого; бути за підвалину (за підставу, за основу) чого, для чого. • Лежать в противоположные стороны головами (валетом) – лежати митусем (митусь); головами навпаки лежати. • Лежать впусте – лежати облогом (облогами); облогувати; вакувати; (іноді) гуляти. • Лежать на боку (на печи) (перен. разг.) – лежні та сидні справляти; лежнем лежати; байдикувати; байдики (байди, баглаї) бити. • Лежать навзничь – лежати навзнак(и), горілиць, горічерева. • Лежать ничком – лежати ниць (ницьма, долічерева, долілиць). • Лежать пластом – лежати крижем (плиском, навзнак, навзнаки). • Лежать при смерти – лежати при смерті (на смерті, на вмерті); лежати на смертельній (на смертній) постелі; (давн.) стояти (бути) на Божій дорозі. • Лежать [свернувшись] калачиком – верчика лежати, лежати [скрутившись] калачиком (бубликом); (лок.) лежати скрутившись (скукобившись) у ковтюшок. • Лежит, оглушённый ударом – лежить, приголомшений ударом; (жарт.) джмелів слухає. • Лето пролежишь - зимой с сумой побежишь – хто вліті (літом) ледарює, той узимі (узимку) голодує. Пр. Нехай гуляє. «Що робив?» - зима спитає. Пр. Дріта-дріта серед літа, прийшла зима - хліба нема. Пр. • На мне лежат все заботы – на мені [лежать] усі турботи (весь клопіт). • Плохо лежит что (разг.) – легко лежить що. • Подозрение лежит на ком – підозра лежить на кому; під підозрою (у підозрі) хто; підозрений хто. • Содержание семьи лежит на моей обязанности – утримувати родину - [це] мій обов’язок (моя повинність). • Хорошая слава лежит, а худая по дорожке бежит – добра слава лежить, а погана біжить. Пр. • Худые вести не лежат на месте – лихі вісті не лежать на місці. Пр.

Ни • Во что бы то ни стало – будь-що-будь; хоч би [там] що; хоч би що [там] було; (іноді) на чім би то не стало; чого б то не коштувало; за всяку ціну. • Где бы ни… – хоч би де (хоч де б); де б не… • Где ни… – хоч би де (хоч де б); де не… • Как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь. • Какой ни есть – будь-який (абиякий); який припаде (трапиться); хоч і який; хоч би там який; який не є. • Когда бы то ни было – будь-коли (абиколи); коли припаде (коли трапиться). • Кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)… • Куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин. Пр. Куди кинь, то все клин (а все наверх дірою). Пр. Як не мостися, а все мулько. Пр. Сюди гаряче, і туди боляче. Пр. Сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти. Пр. • Ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; (іноді образн. розм.) мати кого за устілку. • Нигугу – (а)нічичирк; (а)ні пари з уст; ані мур-мур. • Ни дать, ни взять (разг.) – (як прикм.) Викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, розм. нестеменнісінький); (як присл.) достоту (достеменно, нестеменно). • Ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький); (застар.) ніже єдиний. • Ни за грош; ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки. • Ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-[з]віку. • Ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне. • Ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш. Пр. Ні сюди, ні туди. Пр. • Ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей. Пр. Гарна, як свиня в дощ. Пр. • Ни к селу, ни к городу – ні до ладу, ні до прикладу; ні сіло, ні (в)пало; ні в тин, ні в ворота; [і геть-то] не до речі; недоречно; як Пилип з конопель; (згруб.) ні к лісу, ні к бісу; ні для нашої внучки, ні для бабиної сучки. • Ни к чему – ні до чого; ні на що; ні на віщо. • Ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний; (образн.) не вміє й шила загострити. • Ни-ни; ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже; аніні; ні-ні-ні. • Ни пикни! (разг.) – ні писни! • Ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі]. • Ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави. Пр. Ні плуга, ні ріллі. Пр. • Ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб]. Пр. Ні пес ні баран. Пр. Ні жук ні жаба. Пр. Ні вогню, ні полум’я тільки дим. Пр. Ні брат ні сват. Пр. Ні швець, ні жнець, ні чортзна-що. Пр. Ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець. Пр. • Ни с места – ані руш; (а)ні з місця; ні кроку далі. • Ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні (в)пало; з доброго дива; дурнісінько; гарма-дарма. • Ни то ни сё; ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (жарт.) ні теє ні онеє. • Ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, (а)ні другий. • Что ни год – рік у рік; щорік (що не рік). • Что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…

Нюх • Ни за нюх табаку – ні за понюх табаки; ні за цапову душу.

Понюшка • Ни за понюшку табаку (пропасть) (разг.) – ні за понюх табаки (пропасти); ні за цапову душу (ні за собаку) (пропасти, загинути).

Порошок • Стереть, истереть в порошок кого (перен.) – стерти, розтерти на порох кого; стерти (зім’яти) на табаку кого.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

таба́к тютю́н,-ну́ т. безникоти́нный тютю́н безнікоти́нний т. души́стый тютю́н запашни́й т. кури́льный тютю́н для курі́ння т. ню́хательный таба́ка,-ки т. папиро́сный тютю́н цигарко́вий т. ро́льный тютю́н суві́йний т. тру́бочный тютю́н люлькови́й

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Таба́к, -ку́ – табак.

Таба́ка – 1) нюхательный табак; 2) пыль, порошок. • Таба́кою обсі́в – покрылся пылью.

Табаке́рка, табати́рка, -ки – табакерка.

Тавлинка – табакерка.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Дружба дружбой, а табачок врозь. — 1. Брат мій, а хліб їж свій. 2. Свій не свій, а в горох не лізь. 3. Сват не сват, а мого не руш нічого. 4. Брат братом, сват сватом, - а гроші не рідня. 5. Хоч ми собі брати, але наші кешені не сестри. 6. Нюхачів багато, а табаки нема.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

табаке́рка, -ки, -рці; -ке́рки, -ке́рок

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Авже́ж, нар. 1) Да, конечно, разумѣется. Чи ти був там? — Авжеж! 2) Вѣдь. Авжеж ти знаєш про це! 3) Ироническое: какъ-разъ! Дай табаки! — Авжеж!

Ачхи! меж. Чихъ! (Подражаніе чиханію). Хоч табаки понюхаю! —... Нюхнув та — ачхи! Рудч. Ск. І. 4.

Виню́хувати, -хую, -єш, сов. в. ви́нюхати, -хаю, -єш, гл. 1) Вынюхивать, вынюхать. Табаки ріжок винюхала. О. 1862. IX. 123. Мнж. 59. 2) Пронюхивать, пронюхать.

Відволо́жувати, -жую, -єш, сов. в. відволо́жити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Вас. 153, 176. Треба табак одволожити. (Залюбовск.). 2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Лавр. 113. См. прим. при словѣ Відволога.

Долонько́вий, -а, -е. ? Долоньковий табак. Черкас. у.

Зажива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зажи́ти, -живу́, -ве́ш, гл. 1) Употреблять, употребить, вкушать, вкусить. Будуть до тебе козаки заїзджати, будуть у тебе хліба-соли заживати. К. С 1884. І. 36. Я горілки не заживаю. Черк. у. Зажиймо табаки. Чуб. V. 1146. Гей, гості, що єсть — заживайте. Гол. IV. 505. 2) Испытывать, испытать. Жила в батька не рік, не два, — не зажила добра. Грин. III. 220. Роско́ші зажи́ти. Пожить въ роскоши, богатствѣ. Гей, хто хоче роскоші зажити, — гей, нехай іде до двора служити. Чуб. V. 344. 3) Пріобрѣтать, пріобрѣсти; зарабатывать заработать въ наймѣ. Мізерний був, хтілось то копійки зажити. Драг. 83. Скільки це вже я в вас грошей зажила? Полт. г. Сла́ви зажи́ти. Пріобрѣсти извѣстность, славу. Ой не знав козак, да не знав Супрун, да як слави зажити: ой зібрав військо славне запорожське та й пішов орду бити. Грин. III. 585. Зажили вона собі ще того щасливого часу слави доброї панночки. Г. Барв. 333. 4) — вік. Жить, пожить на счетъ чужого вѣка. Ти чужий вік заживаєш. Стор. І. 232.

Кістля́вий, -а, -е. Костлявый. Хто тілько кістлявим пальцем проштрикує у носі ямки, замість табаки. Кв. І. 243. На кістлявих її плечіх сіріє сорочка. Мир. Пов. І. 121.

Кури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Куриться (о табакѣ). Чогось у мене не куриться, — чи табак не сухий, чи що. 2) Пылиться. Не жаль мені доріженьки, що куриться курно. Мет. 22. 3) Дымиться. Зеленая ліщинонько, чом не гориш, та все куришся? Нп. 4) Куриться, испускать благовоніе. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. Нате і мій гріш на ладан, щоб і моє перед Богом курилось. Ном. 6433.

Лю́лька, -ки, ж. 1) Курительная трубка. Вас. 148. Хто не курить люльки і не нюхає табаки, той не варт і собаки. Ном. № 12600. У гуцуловъ части трубки называются: вершо́к, въ который набивается табакъ, сподо́к — въ него затыкается чубу́к; они дѣлаются каждый отдѣльно и скрѣпляются чо́пиком; надъ вершко́м находится накривка или ши́шка (крышка), которая къ вершку́ прикрѣплена кочерго́ю — треугольною металлическою пластинкою, въ которой крышка поворачивается на чопу́; металлическія украшеніи крышки (завитки) наз. ку́черями: сподо́к украшается гре́бінем, а гдѣ послѣдняго нѣтъ, тамъ для крѣпости соединяетъ сподо́к съ вершко́м проволочная плеті́нка; та часть чубука́, которая берется въ ротъ, наз. пищок. Шух. I. 276, 277. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. Лю́лечка. Козак сердега люлечку потягає. Нп.

Майори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Мелькать, виднѣться слегка, изрѣдка. Сонце майорить між хмарами. Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша. Волч. у. 2) Развѣваться. Тільки чуприна майорить. Ном. № 4419. Табакове листя майорить на вітрі. Лубен. у.

Мархо́тка, -ки, ж. Махорка. Ум. Мархо́точка. Ой курив я мархоточку, а тепер лехкий табак. Грин. III. 244.

Ню́хати, -хаю, -єш, гл. Нюхать. Нюхала квітку. Я здорово нюхав табаку. Кв. І. 252.

Нюха́ч, -ча́, м. = Нюхарь. Нюхачів багацько, та табаки нема. Ном. № 4760.

Обтру́шувати, -шую, -єш, сов. в. обтруси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Отряхивать, отряхнуть, отрясти, стряхнуть. А я хлопців не просила, сама терен обтрусила. Чуб. V. 545. Обтрусіть і порох із під ніг ваших. Єв. Мр. VI. 11. 2) Обсыпа́ть, обсы́пать. Обтрусив табакою сорочку.

Поню́хати, -хаю, -єш, гл. Понюхать. Прийди, козаче, к моєму городоньку, понюхаєм зіллячка розмаринного. Чуб. V. 312. Табаки понюхаю. Рудч. ск. І. 4.

Поню́шка, -ки, ж. = Понюх. Табаки на понюшку. Чуб. II. 573.

Прочха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Прочихаться, вычихаться. Понюхав табаки, прочхавсь, протер очі полою. Кв.

Ріг, ро́га, м. 1) Рогъ. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Ном. № 3827. Там ходить баран з великими рогами. Чуб. І. 129. Втя́ти, зби́ти, прите́рти ро́ги. Сбить спѣсь. Гордим Бог позбива роги. Ном. № 2457. Були і в кози роги, та притерті. Ном. № 1853. Ро́гом ви́лізти. Переносно: бокомъ выйти. Тривай, це йому рогом вилізе. Ном. № 4103. Очі ро́гом лі́зуть. Дурне, аж очі йому рогом лізуть. Ном. № 6239. Наплакалась, аж очі рогом лізуть. Харьк. Де ко́зам ро́ги втинаю́ть. Де ко́зам ро́ги пра́влять. Куда Макаръ телятъ не гонялъ. Ном. № 3630. Туди тебе зашлють, де козам роги правлять. Ном. № 3631. 2) Роговая пороховница. 3) Рожокъ для нюхательнаго табаку; также для помѣщенія мѣднаго купороса у овечьихъ пастуховъ. Ріг носять чабани з синім каменем, як нюхарі табаку. О. 1862. V. Кух. 38. 4) Муз. Рогъ, рожокъ. 5) Кончикъ полумѣсяца. Молодик-молодик! в тебе роги золоті. Ном. № 268. 6) Каждый изъ двухъ концевъ развилинъ (напр. въ вилахъ, въ мотовилі и пр.). 7) Уголъ наружный, выступъ всякаго предмета съ углами: стола, платка, улицы, рѣки и пр. Сим. III. На перший святий вечір кладеся до вечері на стіл під обрус на всіх чотирьох рогах по головці часнику. МУЕ. III. 39. 8) Мысъ. 9) Лапа у якоря. Ум. Ріжо́к, ріже́чок. Взяла хусту, зав’язала в три рожки по камінчику. Чуб. II. 200.

Ріжо́к, -жка́, м. 1) Ум. отъ ріг. От баранець і позбивав собі ріжки. Грин. І. 148. Варила дружечка пиріжки, защіпувала їх в три ріжки. О. 1862. IV. 35. У місяця молодика гострі ріжки. Грин. 1. 254. Не варт, і ріжка табаки. Ном. 2) У горшечниковъ: воловій рогъ со вставленнымъ въ тонкій конецъ гусинымъ перомъ, наполненный краской, — употребляется для раскрашиванья посуды. Шух. І. 263. 3) Каждый изъ концевъ вилъ. Шух. I. 169. 4) Каждый изъ концевъ развѣтвленія мотовила. Вас. 201. 5) мн. Названіе вола съ мало расходящимися въ стороны тонкими и прямыми рогами. КС. 1898. VII. 45) 6) мн. Родъ прически. О. 1861. XI. 27. Шляхтянки в дрібниці не заплітаються, а в ріжки. Св. Л. 2. 7) мн. Сладкіе рожки (стручк. растеніе). Мкр. Н. 31. Купував я дівці ріжки та горішки. Грин. III. 200. 8) Спорынья. Як єсть в хлібі ріжки, будуть і пиріжки, а як уродить метлиця, то буде і хліб сниться. Ном. № 10135. 9) Отростки при корнѣ камыша, употребляемые въ нищу. Ласощі доставмо з води.... спичаки, рогіз, ріжки. О. 1862. І. 55. Ум. Ріже́чок.

Ручкови́й, -а́, -е́. 1) Изъ рукъ данный. Почастуй же нас, кралечко моя, ручковою, щоб запіканка посолодчала. Стор. II. 221. 2) О табакѣ: папушный. Куплять табаку ручкового. ХС. VII. 4 16.

Схід, схо́ду, м. 1) Восходъ. Заходу сонця дожидався і сходу тихої зорі. Мкр. Г. 27. Гетьман Хмельницький козаків до сходу сонця у поход виправляв. ЗОЮР. I. 60. 2) Востокъ. Хуртовина зі сходу на їх найде. К. Іов. 58. Схід-со́нця. Помолилась на схід сонця. Шевч. 3) Всходъ (о посѣвахъ). Да нема тому піску сходу. Чуб. V. 970. Нема дощу, — нема сходу. Черк. у. 4) мн. схо́ди. а) Ступеньки неподвижной лѣстницы, б) вся неподвижная лѣстница. Рудч. Ск. І. 109. Ми вас сховаємо до півночі під сходи. Гн. I. 155. 5) — душі́. Отходъ, смерть. Ударили тричі в старий дзвін на схід душі. ЗОЮР. II. 285. А на схід душі хоч табаки понюхаю. Рудч. Ск. І. 4.

Схо́дитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Сходиться. Ей, миряне, шевці, кравці, крамарі, шапарі, сходіться ради послухати, табаки понюхати. Ном. №6124. 2) Сходиться, соединяться взаимно. Земля сходиться з небом. Чуб. І. 37.

Таба́к, -ку́, м. Табакъ. Драг. 13. Ум. Табачо́к. Хто нюхає табачок, то гетьманів мужичок. Ном. № 12614.

Таба́ка, -ки, ж. 1) Нюхательный табакъ. А що, понюхав табаки? Ном. № 3968. Я тебе зімну́ на таба́ку. Въ порошокъ тебя изотру! 2) — во́вча. Раст. Lycoperdon Bovista. Вх. Уг. 231. Ум. Таба́чка.

Табаке́рка, -ки, ж. Табакерка. Коли нагнувсь табаки понюхать, — вона й побачила табакерку. Рудч. Ск. II. 179. Ум. Табаке́ронька, табаке́рочка.

Табаке́рчина, -ни, ж. Плоховатая табакерка. Ум. Табаке́рчинка.

Табате́рка, табати́рка, -ки, ж. = Табакерка. Дід виняв луб’яну табатирку, понюхав табаки. Мир. ХРВ. 53. Ум. Табати́рочка.

Табача́рка, -ки, ж. = Табакерка. Желех.

Табаче́нція, -ції, ж. Шутливое отъ табака. Шейк.

Табачи́на, -ни, ж. = Табака. Шейк. Ум. Табачинка.

Таба́чка, -ки, ж. 1) Ум. отъ табака. 2) Раст. Raminculus sceleratus. Вх. Пч. І. 12.

Табачо́к, -чку́, м. Ум. отъ табак.

Те́рти, -тру, -треш, гл. 1) Тереть, молоть. Коноплі терти. Луб. Терти табаку. Шейк. 2) Тереть, потирать. Тре собі руки. Рудч. Ск. II. 75. 3) Утаптывать, сглаживать. Нехай мруть та дорогу труть, а ми сухарів насушим та додому рушим. Чуб. І. 251. Дні те́рти. Прозябать. Не живе, тільки дні тре. Ном. № 8208.

Тютю́н, -ну́, м. Табакъ, Nicotiana rustica L. ЗЮЗО. І. 129. Один шеляг на тютюн, другий — на табаку. Грин. III. 652.

Харло́, -ла́, м. Ругательное слово. Чортів харло! я дам тобі роменського табаку понюхать.

Ша́парь, -ря, м. 1) Ключникъ, экономъ. 2) = Шапкарь. Ой миряне! шевці, кравці, крамарі, шапарі! сходіться ради послухати, табаки понюхати. Ном. № 6126.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Запчи́хати, -хаю, -єш, гл. Зачихать, начать чихать. Понюхав табаки, та як запчихає! Умань. Ефр.

Кріпа́к, -ка и пр. *2) О табаке: крепкий; крепыш. Сей рік я був доброго насіння (табака) розжився, там такий вам кріпак уродив, що й ну. Пир. у., Конон.

Нюх, -ху, м. 1) *Нюх має добрий. Звен. у. 2) *Усі газети не варті навіть нюха табаки. Борд.

*Ню́халка, -ки, ж. Иронич.: нос. Така добра нюхалка і пустує,—табаки не вживає. Полт. у. Г. Йов.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Clematis recta L. — ломи́ніс прями́й (Сл, Ру, Оп); ломи́ніс прямоцві́тний (Мл), поград прямий (Вх1); девесиль (Ан — СЛ), зміїво́на (Вх7 — БУ), коса Богородишна (Ан — ВЛ), крвавник (Ан — ПД), кріва́вник (Ів, См — ПД), крісло Матері Божої (Ос — ВЛ), крутиніс (Ос — ПД), кустерень (Ан), ломене́ць (Ан, Ів, Сл — ПД), ломиз (Ос — ПД), ломини́с (Rs — ВЛ), ломи́ні́с (Вл, Пс, Жл, Вх1, Mj, Ум, Ян2, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос — СД, ПД, ВЛ, ДС), ломинос (Рг1, Ан, Mj, Сл, Mk, Ос — ПД, БУ), ломинус (Гв, Mk, Ос — СД, ПД, ВЛ, ДС), ломоні́с (Вл, Ум, Ів, Ос — СД, ПД), ломоніс прямий (Hl — БУ), ломоно́с (Чн, Рг1, Ан, Пс, Жл, Мн2, Шм, Сл — СТ, СЛ), лом-трава (Сл — СЛ), ломтяк (Сл — СЛ), любисток лісний (Ан — СД, СЛ), нашатир (Ос — ПД), осино́к (Го2 — СЛ), ребро чортове (Mk — ПД), романова трава (Ан — СЛ), стародуб (См — ПД), табак вовчий (Ос — СД), ясено́к (Ан, Го2 — СЛ).

Nicotiana alata Link & Otto — тютю́н крила́тий (Ру, Оп), тютю́н запашни́й; тютю́н паху́чий (Сл, Ру), тютю́н рідня́к (Мл); мороз (Сл — СД), таба́к (Мс — СТ), таба́к души́стий (Мс — СТ), табачо́к голуби́й (Мс — СТ), табачо́к па́далішній (Мс — СТ), тютю́н (Мс — СТ), тютюн мариландський (Сл), тютюн широколистий (Сл), тютюнець білий (Mk — ПД).

Nicotiana rustica L. — тютю́н-баку́н (Вх2), тютю́н-махо́рка (Оп); баку́н (Вх6; Вх, Рг1, Лч, Ан, Шк, Пс, Hl, Rs, Ів, Сл, Mk, Гб — ЗАГ), махо́рка (Ру; Рг1, Пс, Мн2, Шм2, Ум, Ів, Сл, Mk, Ос, Ук — СД, ПД, ВЛ), тютю́н про́стий (Мл, Сл); багун (Tl), бакунь (Mk — ПД), батюн (Пс, Сл), духан (Tl — ЛМ), капак (Вх7 — ЗК), корбач (Tl — СД), листопру́г (Вх7 — ДС), ло́мич (Вх7 — ДС), лопа́тник (Вх7 — БУ), мархо́тка (Ум, Ів, Сл, Mk — ПД), махра́ (Ук), плотове́ць (Вх, Вх6, Ду — ДС), сампсон (Сл), табак (Рг1, Ln, Мн2 — СТ), табака (Сл — ВЛ), табачка (См — ПД), титю́н (Лс2 — ПЦ), тютю́н (Чн, Рг1, Ср, Ан, Ln, Пс, Мн2, Rs, Шс2, Ян4, Сл — ЗАГ), тютюнь (Tl). \ Сорт: стаси́дія (Яв).

Nicotiana tabacum L. — тютюн спра́вжній (Сл, Ру, Оп); тютю́н звича́йний (Вх1, Вх2, Вх6, Мл); довга́н (Гд, Mk, Мал — БО, ЗК), доган(ь) (Во, Сл, Mk), дуга́н (Вх, Вх7, Сл, Гб — ЗК, ЛМ), таба́к (Ср, Лч, Ln, Мн2, Ум, Шс2, Ян4, Ів, Гб — СТ), табак вірґін(ій)ський (Мн2, Шм2), тютін (Сл), тютю́н (Вл, Лч, Жл, Hl, Mj, Ум, Дб, Ів, Сл, Mk, Он — СД, ПД, БУ, БО), шнурівка (Сл). \ Сорти: мажо́рка (Гр — ПС), росля́к (Мо — СТ), тютюн американський (Сл), т. віргинський (Сл), т. гаванський (Сл), т. турецький (Сл, Mk — ПД, ВЛ).

Pulmonaria officinalis L. — меду́нка ліка́рська (Оп); меду́нка звича́йна (Сл), медунка проста (Во), щемели́на звича́йна (Вх6, Мл), щемелина лікарська (Вх3); ба́ба-тай-ді́до (Мг — ЗК), бабник (Ос — ВЛ), бібни́к (Гд — БО), бра́тики (Мг — ЗК), брат-і-сестра́ (Ан, Мг — ПД, ЗК), бубля́нка (Гд — БО), васильо́к (Мг — ЗК), вушко медвеже (Ос — ВЛ), га́в’яз (Мг — ЗК), гуман (Ос — СД), дзво́ники (Ан, Ів, См, Мг — СД, ЗК), дзву́нчики (Мг — ЗК), ді́дики-тай-ба́бки (Мг — ЗК), ді́дові ґа́ті (Мг — ЗК), дога́н ди́кий (Мг — ЗК), жива трава (См — СД), жива трава лісова (Ан — СД), живокі́(о́)ст (Мг — ЗК), жив-трава́ (Мг — ЗК), зво́ники (Мг — ЗК), згар (Ан, Ів — ПД), когу́тики (Мг — ЗК), коро́в’ячі квітки́ (Мг — ЗК), крокіш (Км), куряче зіллє (Gs — ДС), легенева трава (См), лівганички́ (Мг — ЗК), ма́чача ла́пка (Мг — ЗК), меденика (Ан — СД), медениця (Ан — СЛ), ме́дик (Мг — ЗК), меді(о)вни́к (Пч, Мг — ЗК), меді(у)вни́ця (Мг — ЗК), медови́к (Пч, См — ЗК), медовичо́к (Чн — СЛ), медуни́ця (Ав, Ln, Жл, Ду, Mk, Ук, Мг — СД, СТ, ГЦ, ЗК), медуниця лісна (Ан — СД), медуниця червона (Сл), медуни́ч(ш)ник (Чн, Ан, Ів — СЛ), меду́нка (Рг1, Ан, Жл, Мн, Mj, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Гб, Мг — СД, ПД, ВЛ, ДС, ГЦ, ЗК), меду́нчики (Ан, Ів — СД), медушка (См), медя́ни́к (Ан, Гр, Ів — СД), медяни́ця (Мг — ЗК), попель (Ан — СЛ), попукач (См), раст (Жл, См, Мг — ДС, ЗК), ряст (Ав — СД), сварник (См — ВЛ), свата́чики (Мг — ЗК), сва́тики(-бра́тики) (См, Мг — ЗК), сліпота куряча (Сл — СД), смоктущики (Км), табака пільська (Км), цица́к(и́) (Гв, Во, См, Мг — ВЛ, ЗК, ЛМ), цінца́шка (Мг — ЗК), ціца(у)лки́ (Мг — ЗК), чинґі́вчики (Мг — ЗК), чме(и)лена́ (Hl, Мг — БУ, ЗК), щемели́на (Ав, Чн, Рг1, Ан, Ln, Пс, Мн, Ів, Сл, Mk — СД, СТ, СЛ), щемелиця (Км), язи́к воло́вий (Ан, Ів, Ос — СД), язик собачий (Ан — СЛ).

Solidago virgaurea L. — золоту́шник звича́йний (Ру, Оп; Ук); воскобоїна золотячка (Вх1, Вх2), золоту́шник (Сл; Ав, Рг1, Ан, Ln, Пс, Яна — СД, СТ); бесєк(ґ)ур (Вх1, Mk — ПД), буркун жовтий жіночий (Ос — ПД), вітка золота (Ln — СТ), воскобо́їна (Нв — ГЦ), жовтило (Мн, См — СД), жовто́брюх (Ан, Ів — СД), зілля від бородавок (Ос — ПД), золотарник (Ln — СТ), золотень (Ln — СТ), золоти́ло польове́ (Пч — ЗК), золототисяшник жовтий (Сл — СЛ), золототисяшник мужеський (Сл — СЛ), золоточник (Км), золоту́ха (Рг1, Ан, Жл, Мн, Ян2, Ду, Ів, См — СД, СТ, СЛ), золотушник золота різка (Кри — СТ), золотячка (Вх2, См — ДС), лоза лісова (Ос — ВЛ), мімоза літня (Кри — СТ), мімоза українська (Опа — СТ), наволос (Hl, Mk — ПД, БУ), наволоч (Mk), наволош (Км), перестріл (Км), різка золота (Сл), розга золота (Ос — ВЛ), розходник (Ан — СЛ), судапор (Ан — СЛ), табака лісна (Км).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Накле́ивать, наклеи́ть, ся = на- приклеювати, на- прилїплювати, на- прикле́їти, на- прилїпи́ти, ся, понакле́ювати, поналїплювати. — Наклеи́ть нос = уте́рти но́са, таба́ки вте́рти, (у сватаннї) — гарбуза́ дати, підне́сти́.

Наню́хать, ся = ви́нюхати, проню́хати; наню́хати, ся, напа́хати ся. — Собака винюхала дичину. — Пронюхав, що в кума горілка, та й до його. — Нанюхав ся табаки. — То ти по чужих степах находив сн, руської костї напа́хав ся. н. к.

Напо́йка = по́нюх, поню́шка. – Пропав нї за понюх табаки. н. пр.

Натруси́ть, ся = натруси́ти, ся. — Натрусив з ріжка табаки. С. З.

Ню́хательный = ню́хальний. — Н. таба́къ = таба́ка, здр. табачо́к. С. Ш. — Табака гарна, терла жінка Ганна, стара мати вчила її мъяти; дочки ростирали, у ріжки насипали. н. пр. — Ріжок з табакою. — Збірайтесь: табаки понюхати, ради послухати. н. пр. — Хто нюхає табачок, той гетьманів мужичок. н. пр.

Ню́хатель = нюха́ч, нюха́рь (Сп.), таба́шник (С. Ш.). — Нюхачів багато, та табаки нема. н. пр.

Осади́ть, оса́живать, ся = 1. обсади́ти, обса́жувати (д. Одбсади́ть). 2. посу́нути, посува́ти, ся. — Посуньсь, Ляше, хай Русин сяде. н. пр. 3. осіда́ти, опуска́ти ся. — Ресори осїли, треба підтягти. 4. підбо́ркати, таба́ки вте́рти. — Розпустив свого язика, але я втер йому табаки.

Пыли́на, пыли́нка, пыли́ночка = пороши́на, пороши́нка (С. З.), пили́на, пили́нка, пилюжи́нка (Сп.), пило́чок. — Тут ваша і порошина не пропаде. Ос. — Чого-ж дивиш ся на порошину в оцї брата свого, ломаки ж у своїм оцї не чуєш? К. Св. П. — Чи нема у тебе табаки? Може хоч порошинка яка зостала ся? н. к. — Візьми мітлу та вимети, щоб не було нї пилини. н. к. — Нема муки нї пилочка, нема солї нї дрібочка. н. п.

Сра́мный, но = со́ромний, срамо́тний, соромі́цький, со́ром, со́ромно, посоро́мно. — Срамотні сьпіви аж лящать. К. Ш. — Не сьпівайте сороміцької, засьпівайте старосьвітської. н. п. — Сором казати, а гріх потаїти. н. пр. — Срамна́я часть = соромота́. — А табак зветь ся так, бо виріс із соромоти однїєї блудницї. Кр.

Срѣза́ть, срѣ́зывать, срѣ́зать = зріза́ти, зрі́зувати, стина́ти, зрі́зати, зітну́ти (С. Л.). — Срѣ́зать кого́ = вте́рти но́са, таба́ки вте́рти, да́ти о́близня, пи́нхви дати (кому).

Табаке́рка = табати́рка (С. Ш.), табаки́рка (С. Л.), з рогу — ріжо́к, з березової кори — тавли́нка (С. Ш.). — Загубив ріжок з табакою, тепер і понюхать нїчого. Кн. — А ке свою тавлинку, я понюхаю табаки. Кн.

Таба́къ, рос. Nicotiana = тютю́н, таба́к (С. Ш.), N. rustica L. = мархо́тка, махо́рка (С. Л.), міцний — баку́н (С. Л. Ш.), ру́банка (С. Л.), листатий, що звязуєть ся в папуші — папу́шний, шнурови́й тютю́н, з маленькими листочками, що не йде в папуші — по́терть (С. Л.). — Таба́къ кури́тельный = тютю́н. — Т. ню́хательный = таба́ка, таба́чка (С. Л. Ш.), табачо́к (С. Ш.), каба́ка (С. Л.). — Спасибі за тютюн, бо се турецький, не бакун. н. пр. — Бо прийдеть ся намисто збувати, козакові молодому тютюн купувати. н. п. — Збірайтесь ради послухати, табаки понюхати. н. пр. — Табака гарна, терла жінка Ганна, стара мати вчила її мъяти, дочки ростирали, у ріжки насипали. н. пр. – Дѣ́ло таба́къ = пога́не дїло, ке́пська спра́ва.

Уба́вка = 1. убавля́ння, збавля́ння, уба́влювання (С. Ш.), уба́влення (С. Ш.). 2. уба́ва, уба́вка. С. Ш. Убавля́ть, уба́вить, ся = у(в)бавля́ти, уба́влювати (С. Ш.), збавля́ти (С. Л.), відбавля́ти, зме́ншувати, умаля́ти, уба́вити (С. Ш.), зба́вити (С. Л.), одба́вити, зме́ншити, вмали́ти. — Зменши ходу, бо я з тобою не зійду. Кн. — А злая мачуха головки не змила, нещасній сирітцї здоровъя вмалила. н. п. — За що ти хочеш мінї віку збавити ? Фр. — Вода убавля́ется = вода́ убува́є (С. Ш.), спада́є. — Уба́вить спе́си = хвоста́ вкрути́ти (С. Л.), пиху́ зби́ти, уте́рти но́са, таба́ки вте́рти.

Употребля́ть, употреби́ть, ся = у(в)жива́ти, ся (С. Л. Ш.), пожива́ти, спожива́ти, поживля́ти, зажива́ти, ся, у(в)жи́ти, ся (С. Л. Ш.), пожи́ти, спожи́ти (С. Л.). — Дивують ся панки а що козаки вживають, вживають вони щуку рибаху ще й саламаху з водою. н. п. — Не вживав він і табаки і не пив горілки. Макар. — Які родові прозвища уживають ся найчастійше? Ег. зб. — В письменстві і в церкві книжники уживали церковно-славянської мови. Бар. О. — Слово гусли уживало ся, як загальна збірна назва струнних струментів. З. Боян. — Гербів шляхетних собі вживати не маєте. Ст. Л. — Заживай, Федьку, то хрін то редьку. н. пр. — Треба постити од полунощі, нїчого не заживаючи. Б. Н. — Поживляйте ж, будь ласка, на добре здоровля. Лев. В. — Наша панї велика, зарубала индика, сама пожила і нам не дала. н. п. — Употреби́ть съ по́льзой = спожиткува́ти. – Употребля́емый = д. Употреби́тельный.

Щепо́ть, щепо́тка, щепо́точка = 1. пу́чка. — Брала сіль пучкою та й розсипала. 2. щі́пка, щі́почка, щу́пка (С. Л.), табаки — нюх, поню́х. — Змила пшоно, вкинула щіпку соли. Коц. — Дай мінї щупку соли. С. Л. — Пропав нї за понюх табаки. н. пр.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)