Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 115 статей
Запропонувати свій переклад для «будто»
Шукати «будто» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бу́дто, бу́дто бы, как бу́дто –
1) на́че, нена́че, мов, немо́в, бу́цім, ні́би.
• Бу́дто бы, как бу́дто – на́че-б то, мо́в-би то, немо́в, ні́би́-то, як-би́, як;
2) (разве?) хіба́? невже́?
Вот – от, он, ось, ото́, оце́, ож. [От тобі́ й гро́ші. Та он вони́. Ото́ (оце́) ди́во! Ож піди́ та подиви́сь].
• Вот же – ото́-ж.
• А вот же! – ба! [А не зро́биш цього́? Ба зроблю́!] Да вот, да вот же (= да даже) – ба. [Ба на́віть і тепе́р почува́ю таки́й са́ме біль. Хоч він собі́ і сиро́та, та ба і отці́вський син не бу́де таки́й (Квітка)].
• Вот что – ось що.
• Как вот, как вот уже – аж, аж ось, аж от. [Лечу́, дивлю́ся, аж світа́є (Шевч.). Аж ось настає́ го́лод].
• А вот же – так же-ж, от же-ж. [От же-ж не дам].
• Вот уж – аж ось. [Аж ось коли́. Аж ось куди́].
• Вот так – ото́. [Ото́ рота́та! – на все село́].
• Вот ещё! ну вот ещё! – ото́! ат! ет! [Про́ти но́чи не помина́й його́. – Ат! ви́гадки! Ото – чи не вважа́тиму, що там пле́ще яки́йсь бла́зень-дітва́к (Крим.). Ет, ще ви́гадав ї́хати: і пі́шки ді́йдемо].
• Вот как! – овва́! ось як! он як! [Овва́! чи не бага́то бере́ш на се́бе? Он як на́ші пішли́ вго́ру!].
• Вот и всё – та і вже, та й по всьо́му. [Не хо́чу цього́ роби́ти, та і вже].
• Вот то-то и есть – а то-ж-то, ото́ж-то й воно́. [Ми не то́ю доро́гою пої́хали. – А то-ж-то, що не тою].
• Вот как будто – от-би то. [От-би то й поле́гшало тро́хи вчо́ра, а сього́дні знов гі́рше].
• Вот потому, поэтому – ото́-ж, тим-то.
• Вот-вот – ось-ось, от-от, зато́го, да́лі-да́лі, туй-туй, туж-туж, як-не, не ви́дко як, ті́льки не ви́дно. [Пи́ка гладка́, як не лу́сне. Шви́дче з обі́дом, бо ба́тько не ви́дно як приї́дуть].
• Вот именно – ато́ж.
• Вот и всё – та й го́ді, та й квит.
• Вот где, вот здесь – о́нде, о́сьде, о́сьденьки, о́сьдечки, аж о́нде, аж о́сьде, оту́т, оту́теньки, оту́течки.
• Вот-там – ота́м, онта́м, о(н)та́меньки, о(н)та́мечки.
• Вот-сюда – осюди́.
• Вот-куда – о́нкуди.
• Вот-туда – отуди́.
• Вот-теперь – отепе́р, отепе́реньки.
• Вот-когда – аж ось [от] коли́.
• Вот-тогда́ – отоді́.
• Вот каким, вот таким образом, вот так то – ось-як, ось-так, отта́к, та́кеньки, ота́кеньки, ота́кечки, та́к-таки.
• Вот како́й – оттаки́й, отаки́й.
• Вот этот – отце́й, оце́й.
• Вот это – оце́, (отсе́), осе́, ото́, ото́ж. [Ото́-ж та́я дівчино́нька].
• Вот тот – отто́й, ото́й, то́й-то. Вот те и на! вот так история! – от тобі́ й ма́єш! От так шту́ка! Оттака́ лови́сь!
Говори́ть о ком, о чём –
1) каза́ти [Що ка́жеш? Чи каза́ли йому́ про це?], говори́ти, мо́вити, мовля́ти про ко́го, про що, за ко́го, за що, а теснее: (сообщать) промовля́ти, хвали́тися кому́ (до ко́го).
• -и́ть в защиту кого – говори́ти в оборо́ні кого́, промовля́ти за ким, за чим. [Все промовля́є за його́ неви́нністю]; (в приподнятом стиле) глаго́лати, пра́вити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];
2) (беседовать) бала́кати, розмовля́ти, гомоні́ти з ким про що, за що.
• -и́ть на каком-л. языке – говори́ти, бала́кати, гомоні́ти яко́юсь мо́вою. [Говори́ти украї́нською мо́вою (по-украї́нському, -ськи). Він по-німе́цьки не бала́кає].
• -ить на многих языках – говори́ти багатьма́ мо́вами.
• -ить (болтать) на чужом языке – цве́нькати, чеса́ти, вируба́ти [По-моско́вському так і че́шуть. Ля́хом вируба́ти (Кул.)], на непонятн. яз. – джеркоті́ти, ґерґота́ти;
3) (поговаривать) сла́вити [Сла́вили, що в ньо́го ті́тка ві́дьма (М. Вовч.)], подейкува́ти, гу́дкати (срв. Болта́ть).
• Говоря́т – ка́жуть (лю́ди), поде́йкують;
4) (произносить речь) промовля́ти. [Ісу́с, промовля́ючи, ка́же].
• Начинать (начать) говори́ть – зніма́ти (зня́ти) мо́ву, річ, го́лос.
• Начинать -и́ть (о ребёнке) – почина́ти бала́кати, наріка́ти.
• Продолжать говори́ть – каза́ти да́лі, прова́дити да́лі.
• Не́чего (не стоит) и говори́ть – шкода́ й каза́ти (говори́ти).
• Говоря́т (же) вам, что – ка́зано-ж-бо ва́м, що…
• -и́ть, не стесняясь – говори́ти (каза́ти) без о́брізків, неприму́шено.
• -и́ть наобум – говори́ти навмання́.
• -и́ть в тон кому – говори́ти під лад кому́.
• -и́ть чьему-л. сердцу – промовля́ти до се́рця кому́.
• -и́ть быстро, как трещётка, скороговоркою – дріботі́ти, дроботі́ти, чеса́ти, торохті́ти.
• -и́ть сквозь зубы – ціди́ти.
• -и́ть басом – ба́са говори́ти.
• -и́ть вздор, см. Вздор.
• -и́ть без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов – блуди́ти слова́ми.
• -и́ть пространно – розво́дитися.
• Красно говори́шь – золоті́ в те́бе уста́.
• -ить про себя, в душе – каза́ти на ду́мці, до се́бе.
• -и́ть изустно – каза́ти з уст.
• -и́ть так и этак (противоречиво) – двої́ти, гну́ти сюди́ й туди́.
• -и́ть обиняками – говори́ти на здо́гад.
• Говоря́ без обиняков – без сорома́ ка́зка, без околи́чностей ка́жучи.
• Откровенно говоря́ – щи́ро ка́жучи, напра́вду ка́жучи.
• Говоря́ словами чего-л. (пословицы) – мовля́в (ка́жучи) чим (при́казкою).
• Говоря́ словами такого то – мовля́в (ка́жучи) слова́ми кого́сь, мовля́в он-той. [Мовля́в проф. Влади́миров. Мовля́в слова́ми одніє́ї з «недосто́йних» (Єфр.)].
• Не говоря́ о чём-л. – помину́вши щось.
• Коротко говоря́ – найшви́дче сказа́ти, ко́ротко ка́жучи.
• Не с тобой говоря́т – не до те́бе мо́ва (річ).
• Ни слова не говори́т – ні па́ри з уст, ані слівце́м не п(р)охо́питься.
• Не говоря́ дурного слова – не каза́вши лихо́го сло́ва.
• Едва может -и́ть (голоса не хватает) – ле́дві го́лос подає́, го́лосу не відтя́гне.
• Лишиться способности -и́ть – стра́тити мо́ву.
• -и́ть будто заученное – вичи́тувати.
• Говори́т как по писанному – ка́же, як з ли́сту бере́.
• Говоря́щий (прилаг.) – говоря́щий, говорю́щий. [Говорю́ща маши́на].
• Неумеющий -и́ть (о ребёнке) – немовля́щий. Срв. Болта́ть, Бормота́ть, Лепета́ть, Мя́млить и т. п.
Кажи́сь –
1) (кажется) здає́ться, ба́читься, (сокращ.) ба́чця; см. Каза́ться 5. [Здає́ться, хтось гука́є (Ніков.). Ба́читься, уже́ світа́є];
2) (казалось бы, как будто, никак) нена́че, на́че, ні́би, либо́нь. [Нена́че, хтось іде́ (Грінч.). Ні́би, змарні́ли ви ду́же. Та ти, либо́нь, блу́диш? (Рудан.)];
3) (вероятно, должно быть) десь, ма́бу́ть, (диал.) наді́сь. [Я на ро́лі любо́вників, десь, незда́тний (Крим.). Мабу́ть, із ше́стеро їх прийшло́ (Київщ.)].
Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)].
• Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)].
• Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти?
• Как велик? – яки́й завбі́льшки?
• Как вы говорите? – як ка́жете?
• Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)?
• Как дорого? – чи до́рого? по чо́му?
• Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́?
• Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко?
• Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)].
• Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти?
• Как именно? – як са́ме?
• Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь?
• Как? как? (при переспрашив.) – що? що?
• Как много? – як бага́то? як забага́то?
• Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна?
• Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не?
• Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете?
• Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти?
• Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці?
• Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)?
• Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так?
• Как так? – я́к то? через що́? я́к то так?
• Как таки так? – як таки́ так?
• Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)];
2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)].
• А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́!
• Вот как! – о́сь як, о́н як!
• Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)].
• Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)].
• Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні.
• Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)].
• Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)].
• Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)].
• Да как не – я́к не, я́к-же не.
• Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)].
• Как же!
• А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)].
• Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)].
• Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)].
• Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)].
• Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)].
• Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)].
• Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють].
• Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)].
• Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)].
• Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де.
• Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)].
• Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)].
• Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)];
3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)].
• Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)].
• Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)].
• Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний.
• Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́.
• Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на].
• Как есть все – чи́сто всі, геть усі́.
• Как живой – як живи́й, як живі́сінький.
• Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)].
• Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)].
• Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло].
• Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше.
• Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться).
• Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь.
• Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)].
• Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)].
• Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма.
• Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)].
• Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)];
4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)].
• Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь.
• Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й.
• Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)].
• Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то.
• Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)].
• Как-либо – а) см. Как-нибудь;
б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь.
• Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)].
• Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)].
• Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)].
• Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)].
• Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)].
• Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь;
б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі.
• Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.). Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)].
• Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)].
• Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)].
• Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)].
• Так – как (причин.), см. Так;
5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)].
• А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)].
• Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)].
• Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)].
• Между тем как… – тим ча́сом як…
• Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)].
• Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)].
• Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)].
• С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як.
• Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)].
• Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)].
• Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не;
6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)].
• Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)].
• Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)].
Не́што, нрч. (народн.) – (разве) хіба́, чи-ж, (неужели) невже́, (будто) або́, або́-ж. [Чи-ж я не ма́ю пра́ва на це? (Крим.). «А на́що-ж усі́ вча́ться?» – «Або́ я ві́даю?» (Л. Укр.)].
Пове́рие – пові́р’я.
• В народе есть -рие… будто-бы – є наро́днє пові́р’я… наче-б-то (що).
Поги́бель – згу́ба, заги́бель, заги́ба, заги́блиця, заги́бок, заги́н, поги́бель, погу́ба, па́губа; (напасть) безголо́в’я. См. Ги́бель. [Сказа́в це собі́ на згу́бу (Звин.). А, па́губи на те́бе нема́є (Звин.). Нам на здоро́в’я, а тобі́ на безголо́в’я (Номис)].
• Согнуть кого в три -бели – в дугу́ зігну́ти кого́.
• Он как-будто стремится к своей -бели – він на́че сам шука́є собі́ згу́би.
Погова́ривать – говори́ти, каза́ти (ча́сом, и́ноді), гомоні́ти, де́йкати, поде́йкувати, сла́вити, гу́дкати, благу́знити, дже́рґати.
• -вают что… – ка́жуть, гомоня́ть, де́йкають, поде́йкують, сла́влять, гу́дкають, благу́знять, дже́рґають (лю́ди), що…, між людьми́ йде, що… [Сла́вили, що в ньо́го ті́тка ві́дьма (М. Вовч.). Коли́сь на ньо́го скрізь поде́йкувано, що він кра́дене переде́ржує (Грінч.)].
• -вают о войне – гово́рять, ка́жуть, гомоня́ть за війну́.
• -вают, что (будто) опять будет война – гомоня́ть (ка́жуть, де́йкають, поде́йкують) (лю́ди), що (ні́би-то) знов війна́ бу́де.
Подо́бно кому, чему –
1) поді́бно, підхо́же до ко́го, до чо́го, поді́бно як (і) хто, що, (словно) мов (-би), немо́в (-би), ні́би, (не)на́че хто, що. Срв. Сло́вно, То́чно, Бу́дто.
• -бно зверю – як (на́че, мов) звір.
• Он, -бно всем живым существам, борется за жизнь – він, як і усі́ живі́ істо́ти, змага́ється за життя́.
• -бно тому, как – так са́ме, як; поді́бно (підхо́же) до то́го, як.
• -бно кому (в подражание кому) – ро́бом кого́, ро́бом чиї́м. [Ро́бом Дашко́вича, води́в козакі́в на тата́р (Куліш). Роби́ ба́тьковим ро́бом];
2) (прилично) см. Подоба́ет.
Постижи́мость – зрозумі́ливість, вирозумі́лість (-ости).
• -мость некоторых будто бы совершенно непонятных явлений – зрозумі́ливість (вирозумі́лість) де́яких ні́би то зо́всім незрозумі́лих з’я́вищ.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож:
• а вот же! – ба!;
• а вот же – так же ж, от же ж;
вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!;
• вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж;
• вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш;
• вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но;
• вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ);
• вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де;
• вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!;
• вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!;
• вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!;
• вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом;
• вот же – отож;
• вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки);
• вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта);
• вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит;
• вот именно – атож, отож-то;
• вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово;
• вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!;
• вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки;
• вот как будто – от би то;
• вот какой – ось який, от такий (отакий);
• вот когда – [аж] ось (от) коли;
• вот куда – он куди;
• вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож;
• вот почему – ось чому (через що);
• вот сюда – ось (от) сюди, осюди;
• вот так – от так, ото;
• вот так – от (ось) так, отак;
• вот такой – ось (от) який; отакий;
• вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!;
• вот так-так! – оце (от) так-так!;
• вот так-то! – отак-пак!;
• вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки);
• вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!;
• вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!;
• вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки);
• вот тогда – ось (от) тоді; отоді;
• вот тот – от (он) той; отой; той-то;
• вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно;
• вот туда – ось (от) туди; отуди;
• вот хорошо! – ото (оце, от) добре!;
• вот человек! – оце (ото, от) людина!;
• вот что – ось що;
• вот это – оце; осе; ото (отож);
• вот это да! – оце так!;
• вот этот – ось (от) цей; оцей;
• вот уж – аж ось;
• вот уж – от же ж;
• да вот же! – ба!; та ось же!;
• и вот – так от;
• как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут);
• так вот – отож; ото; так от (ось);
• только вот слышу – коли це (аж ось чую).
[«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця —  сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі  ось хлопці  світ цей  перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. Обговорення статті
Казаться –
1) (являться) явля́тися, з’явля́тися, пока́зуватися;
2) (иметь вид) пока́зуватися, видава́тися за що, на що, чим;
3) (кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здава́тися, видава́тися, увижа́тися, удава́тися кому́, для ко́го за що, чим;
4) (мерещиться) здава́тися, увижа́тися, уви́джуватися, ви́дітися, убача́тися, видава́тися, ма́ритися, верзти́ся, уздріва́тися, вигляда́ти, придава́тися кому́ чим, на що; привиджуватися;
5) (ка́жется, безлично) здає́ться, ба́читься, вигляда́є, мабуть, можливо;
6) (казалось бы, как будто, никак) нена́че, на́че, ні́би, либо́нь; (вероятно, должно быть) десь, ма́бу́ть, (диал.) наді́сь:
• и на глаза не кажи́сь – і на о́чі мені́ не наверта́йся;
• кажется весьма удивительным – видається дуже дивним;
• кажется, десятый год, как… – здається вже десятий рік, як, либонь, уже десяте літо, як;
• кажется мне – видає́ться, ба́читься, ви́диться мені́;
• кажется молодым – вигляда́є на молодо́го, мо́лодо гляди́ться;
• кажется, он вздорлив – здає́ться, (що) він колотли́вий;
• казаться странным – здава́тися дивним; здається дивно;
• каза́лся (каким) – вигляда́в на ко́го, ким, немо́в хто, подава́в на ко́го;
• казаться на вид – пока́зувати, виглядати;
• как вам кажется? – як вам здає́ться? як на вас? як вам видає́ться? як [ви] гада́єте?; як на вашу думку (гадку)?;
• как мне кажется – як мені здається (бачиться), як на мене;
• при заходе солнце -жется больше – навза́ході со́нце здає́ться бі́льшим;
• стыдно людям каза́ться – со́ром і на лю́ди ви́йти (перед лю́ди ста́ти);
• уж не кажется ли вам? – чи не здається, бува, вам? чи не здається, часом, вам?;
• это только с первого взгляда так кажется – то ті́льки на пе́рший по́гляд так (таке́) увижа́ється (видає́ться).
[Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене (Т.Шевченко). Веселеє колись село Чомусь тепер мені, старому, Здавалось темним і німим (Т.Шевченко). Ди́вно ті́льки здало́сь йому́, що Черева́нь про те ані́ га́дки (П.Куліш). А він усе́ перед мої́ми очи́ма уви́джується (Г.Барвінок). Хоч ви́диться, що гуса́к промовля́є ти́хо, а мо́же то й не гуса́к (С.Руданський). Здає́ться так-же са́мо гуля́ють, як і в нас, да не так (М.Вовчок). Ко́жна хвили́на здава́лась за ці́лі роки́ (М.Коцюбинський). Цей про́стий зви́чай здава́вся для не́ї коме́дією (І.Нечуй-Левицький). Шко́ла видава́лась їй и́ноді домови́ною (М.Коцюбинський). Пані., лежить недужа і до гостей не являлась (І.Франко). Легенько-легенько я виповз із-під кожуха, але так, щоб він лежав так само і щоби здалека могло видаватися, що я лежу на місці (І.Франко). З обли́ччя більш двадцяти́ літ їй не пока́зувало А.Свидницький). Він як народи́всь, то пока́зувався ду́же слабко́го здоро́в’я (А.Кримський). Ба́читься, в ти́ші глибо́кій кри́лами ма́є весна́ (М.Вороний). Світ йому́ здава́вся чудни́й і непе́вний (А.Ніковський). Все йому́ вигляда́ло, що він тоті́ ді́ти но́сить (В.Стефаник). Ця річ ті́льки видає́ться на вели́ку (АС). Він сидів, прихилившись до крісла, і слухав її слова, що вже не раз чув у різних комбінаціях з різних нагод. Він мовчав, і здавалось йому, що все в кімнаті мовчить, що всі меблі посхилялись, сумуючи, чому вони тут, а не десь далеко (В.Підмогильний). Мені здається, що живу не я, а інший хтось живе за мене в світі в моїй подобі (В.Стус). Здається з нами щось уже не те… І навіть люди, місто й камні, Щось прошепоче —Те усе святе У що ти вірив — згинуло з віками Пройшло скрізь пальці, Як вода, зачерпнута відкритою рукою, А на лодоні лиш краплинки сну, У сяйві марив, як в полоні (Л.Костенко). А як уже він несповна розуму і в нетямі своїм одні речі за другі має, біле за чорне, а чорне за біле, як вітряки мав за велетні, а воли чернечі за верблюди, як отари овечі здавались йому військом ворожим абощо, то не важко йому буде бляхмана пустити і виставити першу-ліпшу селянку за сеньйору Дульсінею; як він не повірить, то я забожусь, а як сам божитиметься, що ні, то я перебожусь, що таки так; як він затнеться, то я затнусь іще дужче, аби тільки мій чорт старший був — а там уже дійся Божа воля (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Я чув, що світ прекрасний», — сказав сліпий. «Здається», — відповів зрячий (С.Є.Лєц). — Любий, здається, ти скоро будеш батьком. —  Уточни, будь ласка: “здається, будеш”, чи “здається, ти”]. Обговорення статті
Сердце –
1) серце, (шутл.) тьохкало;
2) серце, гнів:
• большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто;
• брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого;
• всем сердцем – щирим серцем, щиро;
• в сердцах – спересердя; з серця; зо зла;
• держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого;
• доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.);
• как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі;
• каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце;
• камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав);
• куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.);
• не по сердцу – не до мислі;
• от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно;
• отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому;
• от доброго сердца – з (від) доброго серця;
• отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому;
• от чистого сердца – від (з) щирого серця;
покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце;
• порок сердца – вада серця, серцева вада;
• принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що;
• пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто;
• разрывать сердце (перен.) – краяти серце;
• растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце;
• с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
• сердце взыграло у кого – серце заграло в кого;
• сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла;
• сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться;
• сердце льнёт к кому – серце лине до кого;
• сердце моё! – серце (серденько) моє!;
• сердце надрывается – серце крається (надривається);
• сердце на ладони – душа навстіж;
• сердце не камень – серце не камінь (Пр.);
• сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть);
• сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого;
• сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло;
• сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки;
• сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано);
• скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя;
• срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому;
• с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито);
• с тяжёлым сердцем – з важким серцем;
• с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро;
• это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця).
[Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Те, що Пенелопа знаходила час, щоб пожаліти чоловіка з двома мільйонами доларів, мабуть, свідчило про її добре серце (Павло Мигаль, перекл. І.Шоу). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка]. Обговорення статті
Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник:
• будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив;
• до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно;
• за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина;
• какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дідька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс;
• как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого);
• к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині;
• к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби;
• на чёрта (разг.) – на чорта (на біса);
• не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.);
• ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання;
• ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма;
• один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.);
• одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає);
• [сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому;
• сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє);
• [сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть;
• сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!;
• у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.);
• у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах;
• чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває);
• чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що;
• чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого;
• чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!;
• чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!;
• чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути;
• чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс);
• чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає);
• черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого;
• чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…);
• чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким;
• чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав);
• чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.);
• чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого;
• чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто;
• чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере;
• чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як;
• чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється;
• что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня).
[Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БУ́ДТО, будто бы галиц. ге́йби /ге́й би/, фраз. ні́би аж;
будто да́же ні́би аж.
БЕДА́ ще неща́стя, ли́хо [беда́ в том лихо в тім], фраз. ва́да [не велика́ беда́ не вели́ка ва́да];
что за беда́! ну, то й що (ж)!;
не беда́ фраз. нічо́го [бу́дто э́то не беда́ ні́би воно́ й нічо́го];
как на беду́ як на те (ли́хо);
беда́ беду́ ро́дит неща́стя хо́дить па́рами;
беда́, коль пироги́ начнёт печи́ сапо́жник коли́ не кова́ль, то й рук не пога́нь;
беда́ нау́чит калачи́ есть хто хо́че в горо́х, зна́йде сте́жку;
вро́де и беды́ нет фраз. воно́ ні́би й нічо́го.
ВОЛШЕ́БСТВО, бу́дто по волшебству на́че по щу́чому велі́нню.
ДА́ЖЕ фраз. аж [бу́дто даже с ра́достью мо́вби аж з ра́дістю], ба [слова́ жарту, ба їдко́го гу́мору], ба й [споко́йно, даже с ю́мором спокі́йно, ба й з гу́мором]; не то що, а [подчиня́ется даже мы́сли слу́ха не то що, а ду́мку], і [бои́тся даже гля́нуть бої́ться й гля́нути], і то [даже я пришёл я і то прийшо́в], і той /і та, і те тощо/ [даже де́ти смея́лись ді́ти і ті смія́лись], даже е́сли бы хоте́л хоч би й хоті́в;
даже и аж [даже и сюда́ слы́шно аж сюди́ чу́ти];
даже ло́жку взя́ли ло́жку і ту взяли́;
даже не..., а не то..., а [даже не года́, а дни не то роки́, а дні] и даже і на́віть, ба на́віть, ба і [крал кото́мки и даже мешки́ ци́ндрив торби́, ба й мішки];
или даже а то й;
скоре́е даже десь на́віть;
что даже аж [я так уста́л, что даже не слы́шал я так стоми́вся аж не чув].
КА́НУТЬ, кануть в Ле́ту /кануть в ве́чность/ ще піти́ /відійти́/ в за́світи, живомовн. піти́ під шум, переве́сти́ся на по́піл;
кануть в про́шлое відле́ті́ти;
как в во́ду канул ще (як) під шум пішо́в;
как бу́дто канул в во́ду на́че за сім земе́ль пішо́в;
канувший ОКРЕМА УВАГА;
канувший в Ле́ту фраз. забу́тий.
КАСА́ТЬСЯ (кого) укр. стосува́тися до кого, (теми) зверта́тися до чого, переска́кувати на що, (переваж. похідн.) ти́катися [каса́ется ти́четься];
меня́ /его́ тощо/ не каса́ется мені́ /йому́ тощо/ ма́ло ді́ла;
кого́ каса́ется? образ. до ко́го ча́рка п’є́ться?;
э́то Вас не каса́ется Ва́ше ді́ло – сторона́;
что каса́ется меня́ що до /як на/ ме́не;
не каса́ется кого не про кого [бу́дто её не каса́ется на́че не про не́ї];
а что касается чего, то фраз. а що вже до чого, то [а что касается глаз, то а що вже до оче́й, то]; не касалось кого не обхо́дило;
каса́ющийся що стосу́ється до тощо, прикм. приче́тний /доти́чний, стосо́вний/ до, присл. стосо́вно до, відно́сно, що́до [намёк, каса́ющийся меня́ на́тяк що́до ме́не];
А что каса́ется кого/чего що́ждо;
каса́емый/каса́ющийся доти́каний, то́рканий, че́рканий, зачі́паний, стосо́ваний, прикм. дотика́льний, дотико́вий;
КОСНУ́ТЬСЯ, е́сли коснётся чего живомовн. як до чого при́йдеться /припаде́/;
е́сли бы косну́лось якби́ до чо́го дійшло́ся.
НАРО́ЧНО, бу́дто нарочно як на зло, як на те;
ОЩУЩЕ́НИЕ фраз. вра́ження [тако́е ощущение, бу́дто я па́даю таке́ вра́ження, ні́би я па́даю], (обра́зи) усвідо́млення [ощущение оби́ды усвідо́млення обра́зи];
прия́тное ощущение фраз. післясма́к; з род. відм. ощуще́ния прикм. відчуттє́вий [компоне́нт ощущения відчуттє́вий компоне́нт].
ПОДМЕНЯ́ТЬ, подменя́ющий що /мн. хто/ підміня́є тощо, ста́вши підміня́ти, ра́ди́й підміни́ти, для підмі́ни, за́йня́тий підмі́ною, підмі́нювач, прикм. підмі́нний, підмі́нливий, підмі́нювальний;
подменя́ющийся/подменя́емый підмі́нюваний, прикм. підмі́нний;
ПОДМЕНИ́ТЬ бу́дто подмени́ли кого ні́би не той став хто;
ПОСВЯЩА́ТЬ, посвяща́ть кого во что ще сповіря́ти кому що;
посвяща́ть в свои́ мы́сли кого осві́дчувати /відкрива́ти/ свої́ думки́ кому;
как бу́дто посвяща́я в та́йну (казати) втаємни́чено;
посвяща́ющий що /мн. хто/ висвя́чує тощо, за́йня́тий свя́ченням, святи́тель, прикм. посвя́чувальний, висвя́чувальний, ознайо́млювальний, присвя́чувальний;
посвяща́ющий в та́йну кого що /мн. хто/ втаємни́чує тощо, зго́дний втаємни́чити, прикм. втаємни́чувальний;
посвяща́ющий в свои́ мы́сли кого ра́ди́й відкри́ти свої думки́ кому /зра́дитися пе́ред ким/;
посвящаемый посвя́чуваний, висвячуваний, ознайо́млюваний, присвя́чуваний;
посвяща́емый в та́йну втаємни́чуваний;
ПРЕДВИ́ДЕТЬСЯ фраз. па́хнути [предви́делся бары́ш па́хло карбо́ванцями];
предви́дится передба́чено;
предви́дится кто в ком зага́дується хто на кого [бу́дто в нём и не предви́делся мужчи́на ні́би він і не загадувався на чолові́ка];
предви́делось /предви́делись/, передба́чувано;
предви́дящий що /мн. хто/ завбача́є тощо, ста́вши завбачати, зда́тний завба́чити, прови́дець, прикм. завба́чливий /передбачливий/, безпідставно забуте прови́дливий, оказ. прови́дчий, складн. прови́дь-, кажи́-, стил. перероб. передбача́ючи;
предви́дящий бу́дущее зда́тний завба́чити майбу́тнє, прови́дь-що-буде-за́втра, кажи́-що-буде-за́втра;
предви́дящийся передба́чуваний /завба́чуваний/, прогнозо́ваний, запові́даний;
предви́девший, предви́девшийся ОКРЕМА УВАГА;
предви́дящийся передба́чений /завба́чений/, прогнозо́ваний, запові́джений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Будто, нар. – на́че, мов, нена́че, немо́в.
Как, нар. –
1) як;
2) (только в значении времени) коли́;
3) (словно, кажется) на́че, нена́че, немо́в, мов, ні́би. Как будто он – на́че він. Как будто не слышит – мов не чу́є.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Говорить – казати; говорити; мовити про, за кого, що; (беседовать) – розмовляти. Говорить на каком-либо языке – говорити якоюсь мовою; (на многих языках) – багатьма мовами. Говорить в свою пользу – на свою руч горнути. Говорить в защиту кого – говорити в обороні кого; промовляти за ким, за чим. Говорить в тон кому – мовити під лад кому. Начинать говорить – знімати мову. Продолжать говорить – казати далі; провадити (далі). Говорить будто заученное – вичитувати. Говорить вздор – теревенити, правити нісенітниці; торочити; верзти язиком; дурниці верзти; правити; плескати. Говорить наобум – говорити навмання. Говорить не стесняясь – говорити (казати) без обрізків. Говорить сквозь зубы – цідити. Говорить речь – промовляти. Говорить по чьему-либо адресу – на чию сторону (адресу) казати. Говорить в шутку – на сміх, на жарт; жартом, жартома казати. Говорить медленно, протяжно – говорити вивагом. Говорить обиняками – говорити манівцями. Говорить и так, и этак (противоречиво) – двоїти; гнути й туди й сюди. Говорить пространно – розводитися. Говорить по правде – направду казати. Говорить намеками – казати наздогад. Говорить понаслышке – від людей казати. Говорить наизусть – казати з уст. Говорят – кажуть (люди). Говорят (же) вам, что… – казано ж бо вам, що… Говорить на чей счет – казати на карб чий. Поговорить толком, детально – поговорити до пуття, докладно. Откровенно говоря – щиро кажучи; правду кажучи. Собственно говоря – властиво. Говоря словами (такого-то) – мовляв (кажучи) словами когось; мовляв хтось. Не говоря о чем-либо – поминувши щось. Коротко говоря – найшвидше сказати; коротко кажучи. Не говоря дурного слова – не казавши лихого слова. Говорите толком – кажіть ладом. Говорите кстати, удачно, толково, дельно – казати до ладу, до пуття. С ним мне неприятно говорить – він мені не до розмови. Говорить несообразное – казати таке, що й купи не держиться. Нечего и говорить, не стоит и говорить – шкода й казати; шкода й мови. Ну вот он и говорит – отож він і каже. Да говорите же – та ну-бо кажіть. Одинаково говорить (то самое) – казати в одно.
Как – як. Как-то – якось; одного разу, (перед перечислением) – а саме. Как будто (бы) – наче; неначе; ніби; мов; немов. Как вдруг – коли це; аж ось. Как же – як же; аякже; де ж пак. Как видно – знати; мабуть. Как должно (быть) – як слід, як треба. Как-никак – як-не-як; так чи сяк. Как полагается – як слід; як годиться. Как бы не так – та ба. Как нарочно – як на те; як навмисно. Как попало – абияк. Как только, как скоро – скоро, тільки-но. Как придется – як буде; до чого дійдеться; як набіжить. Как бы то ни было – хоч як; хоч що; хоч би й що. Как-нибудь – абияк; як-небудь. Как-нибудь будет – якось то буде. Как много – якого багато. Как есть – зовсім; цілком; чисто. Как угодно (воля ваша) – як собі знаєте; як собі хочете. Как хочешь – про мене. Как можно скорее, лучше и т. п. – якнайшвидче; щонайшвидче; якомога швидче; якнайкраще й т. ин. Как раз (в меру) – якраз; саме. Как случится – як трапиться. Как по имени – як на ім’я. Как следует – як слід; як годиться; гаразд. Как раз в это время – саме під цей час. Как раз вовремя – саме в пору. Как раз кстати – саме до речи. Как снег на голову – несподівано. Как в бездонную бочку – мов в прірву. Как гора с плеч – як камінь з серця. Как в воду канул – як водою змило. Как ни в чем не бывало – наче й не було нічого. Как например – як от; як ось. Как говорится – мовляв; сказано. Как говорят – як то кажуть; мовляв; як той казав. Как быть? – що робити? що почати? Как следует поступить? – як слід учинити?

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Аршин
• Будто (словно, точно) аршин проглотил – наче (неначе, як, мов, немов, ніби) аршин проковтнув. [Ввійшов Антосьо до хати і важно-переважно поклонився, наче аршин проковтнув і не може голови зігнути… Свидницький.]
• На свой аршин не меряй – не міряй своєю міркою (своїм аршином, на свій аршин); не рівняй усього до себе. [Не мір мене своєю міркою, бо я й у більшу влізу. Пр. Не міряй всіх (всього) на свій аршин. Пр.]
Белена
• Будто белены объелся – як (мов, наче…) блекоти (дурману, кукольвану, маку) наївся (об’ївся). [Говорить, мов блекоти наївся. Номис.]
Виднеться
• Виднеться будто в тумане – туманіти.
• Виднеться неясно – бовваніти; ма(н)ячіти.
• Виднеться ясно – ясніти.
• Едва виднеться вдали – мріти(ся); ледве видніти(ся) (мріти(ся)). [На багнищі город мріє… Шевченко.]
Вкопанный
• Стоит как (словно, точно, будто) вкопанный – стоїть як (наче) укопаний (умурований); [стоїть] наче прикипів до місця (на місці).
Как
• А как же! – аякже!; ато(ж)!; авжеж!
• А так как… то – а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.]
• Вот как! – ось як!; он як!
• Всякий раз как – щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш].
• Да как не – та як не; як же не.
• Как (в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.]
• Как бишь – як пак; як-бо.
• Как будто – як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то).
• Как будто бы – начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито).
• Как бы не (разг.) – як би не; коли б не.
• Как бы не так! (фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр.
• Как бы ни – хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке).
• Как бы то ни было – хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як.
• Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати?
• Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?
• Как вдруг – як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз].
• Как велик? – який завбільшки?
• Как видно – знати; мабуть; либонь; (зах.) відай.
• Как водится – як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.]
• Как вот – аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.]
• Как вы говорите? – що ви кажете?; як [ви] кажете?
• Как горохом об стену – як горохом об стінку; як пугою по воді.
• Как дважды два четыре – я к двічі (як два рази) по два чотири.
• Как должно – як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути.
• Как есть (разг.) – як є; все по правді; наголо; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.]
• Как есть все (разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі.
• Как же! (разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно!
• Как же так? – як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так?
• Как-как? (переспрашивая) – що-що?
• Как-либо – хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом.
• Как много – як багато; якого багато.
• Как можно! – хіба ж можна!; як то так!; як можна!
• Как можно? – як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна?
• Как можно, как нельзя больше, лучше… – якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)…
• Как назло – як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне.
• Как например – як-от; як наприклад.
• Как на чей вкус – як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання).
• Как ни – хоч (і) як; як не.
• Как-нибудь будет – якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде.
• Как-нибудь (когда-нибудь) зайду – якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду.
• Как-нибудь (кое-как) – як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як.
• Как ни в чём не бывало – наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.]
• Как-никак – як-не-як; хоч і як там; сяк чи так.
• Как очумелый – як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений.
• Как поживаете? – як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как по имени? – як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся?
• Как полагается – як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути.
• Как попало – як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай.
• Как придётся – як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.]
• Как пришло, так и пошло – як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр.
• Как раз! (ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.]
• Как скоро (устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки.
• Как следует – як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре.
• Как снег на голову – як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій.
• Как сумасшедший – як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений).
• Как… так… – як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.]
• Как тебе не стыдно! – як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)?
• Как-то раз (однажды) – якось; колись; одного разу.
• Как-то (пересчитывая) – як-от; а саме.
• Как только – тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.]
• Как угодно, как хотите – як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене.
• Как у Христа за пазухой – як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою.
• Как хорош, прекрасен… – який (який же, що за) гарний, чудовий.
• Кое-как – абияк; як-небудь; сяк-так.
• Куда как хороша собой – то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна.
• Между тем как, в то время как – тимчасом як; тоді як.
• Нет как нет кого – нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто.
• Не кто иной, как он – не хто інший, як він; ніхто як він.
• Не что иное, как – не що інше, як; не що як.
• Он как вскочит – він як (як не) скочить (схопиться).
• Перед тем как – перше ніж; перед тим як; до того як.
• После того как – по тому як; після того як; (іноді) по чому.
• Смотря как – як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.]
• С тех пор как – відколи; відтоді як; з того часу як.
• Так как – бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.]
• Тогда как – тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж.
• Тут как тут – як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.]
• Уж как хвалит – так то вже хвалить.
Мановение
• Будто (как, словно, точно) по мановению волшебного жезла (волшебной палочки) – мов чарами; мов на помах (мов з помаху, мов з-під) чарівної (чарівничої) палички; мов від помаху чарівницького жезла; (не)мов хто махнув чарівною паличкою.
• Мановением рук – помахом руки.
• По мановению его руки всё стихло – з помаху (на помах) його руки все вщухло (стихло); він повів (махнув) рукою, і все вщухло (стихло).
Месяц
• Больше месяца – понад місяць; більш(е) як місяць.
• В будущем, в следующем месяце – наступного місяця; (іноді) у наступному місяці.
• В прошлом месяце – того (минулого) місяця; (іноді) у тому (у минулому) місяці.
• Каждый месяц (ежемесячно) – щомісяця; кожного (кожнісінького) місяця; щокожного (щокожнісінького) місяця; (зрідка) кожен місяць.
• Медовый месяц – медовий місяць.
• Месяц тому назад – місяць тому; перед місяцем.
• Он получает сто рублей в месяц – він одержує (дістає, має, розм. бере) сто карбованців на місяць (місячно).
• Раз в месяц – раз на місяць.
• Вольно собаке и на месяц лаять – пси виють, а місяць світить. Пр. Собаки гавкають, а мажі йдуть (а вітер несе). Пр.
• Как (словно, будто, ровно) молодой месяц – лиш (тільки) блиснув, та й нема.
• Месяц народился – місяць (молодик) народився (настав).
• Месяц светит, да не греет – світить місяць, та не гріє. Пр. Ой місяцю-місяцю! Світиш, та не грієш — даремно [у Бога] хліб їси. Пр.
• Молодой, новый месяц – молодик; молодий, новий місяць; новак (новик).
Молодой
• В молодые годы – за молодих літ (років); за молодого віку; у молодому віці; у молодих літах; віку молодого (молодого віку), (те саме, що) В молодости. Див. молодость.
• Из молодых да ранний (разг.) – молодий та ранній; мале курча, та вже летюче.
• Как (словно, будто, ровно) молодой месяц – лиш (тільки) блиснув, та й нема.
• Молод годами, да стар умом – віком молодий, та розумом старий. Пр. Хоч і молодий ще, а старечий розум має. Пр. Хоч молоде, а старий розум має. Пр.
• Молодой месяц – молодик; молодий (новий) місяць; новак (новик).
• Молодой человек – молодик; [молодий] хлопець; юнак; парубок.
• Молодые годы – молоді літа (роки); молодощі.
• Он человек уже немолодой – він чоловік уже не молодий (літній); він немолодого (не першого) віку; він поважного віку; він не перволіток.
• Прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді літа (молоді роки); (про чоловіків ще) відмолодикувати, (про жінок ще) віддівувати.
• С молодых (младых) ногтей; от молодых (младых) ногтей – з жовтого дзьоба; з пуп’яночка (з зеленочка); з малого малку; змалку.
• Умом молод – розумом недійшлий; хлоп’ячого розуму.
Муха
• Будто (словно, точно) муху проглотил – наче муху проковтнув.
• Быть под мухой (разг. фам.) – напідпитку (під чаркою) бути; убити чмеля; убити (пролигнути) муху.
• Делать из мухи слона – робити з мухи слона (вола, верблюда); робити з комара вола (верблюда); крутити з павутини мотуз.
• Докучлив как муха – настирливий (докучливий, уїдливий) як муха (як комар).
• [Какая] муха укусила кого – [Який] ґедзь укусив кого; [який] ґедзь напав кого (на кого); [яка] муха укусила кого; [яка] муха сіла на ніс кому.
• Ловить мух (перен.) – мухи бити; бомки бити (стріляти); байдикувати (байдики бити).
• Льнёт, как муха к мёду – летять, як мухи (оси) до меду. Пр.
• Мрут как мухи – мруть як мухи [восени].
• Мухи мрут (дохнут) – мухи дохнуть; нудота страшна (страшенна); аж нудить.
• Мухи не обидит (разг.) – (і) мухи не скривдить.
• Муху задавить (раздавить, зашибить) (разг.) – муху (чмеля) убити.
• Слышно, как муха пролетит – тихо, що й муху чути, як летить; тихо, що чути, як і муха летить; тихо як у вусі.
• Считать мух (разг.) – ґави ловити.
Нарочно
• Как (будто, словно, точно) нарочно – наче навмисне (зумисне); як на те.
Небо
• Быть (жить, находиться) между небом и землёй – бути (жити) між небом і землею (у повітрі).
• Витать между небом и землёй – між небом і землею витати (літати); витати (літати) у хмарах.
• Вопиять к небу (книжн. устар.) – волати (кричати) до неба (до небес).
• Все мы под небом ходим – усі ми під небом ходимо; всі ми ряст топчемо.
• До небес возносить, превозносить кого – підносити до небес (до неба, під саме небо, аж під небо, [аж] над зорі) кого; вихваляти над сонце і місяць кого.
• Достигающий неба, возносящийся до неба – небосяжний.
• Звёзды с неба хватать – Зорі з неба хапати (збирати); місяця з неба хапати; (ірон.) Усі розуми поїсти. Пр.
• Как (как будто, точно…) с неба упал (свалился) – як (наче, ніби) з неба упав (спав); як (наче, ніби) з неба упавши.
• Как небо от земли; небо и земля; земля и небо – як небо від землі; як від землі до неба (до зір небесних); небо і земля; земля і небо.
• На седьмом небе быть (чувствовать себя) – бути (почувати себе) на сьомому небі; бути (почувати себе) щасливим аж до неба.
• Небеса разверзлись – безодні небесні розкрилися (розступилися).
• Небо заволакивают (застилают, облегают) тучи; небо заволакивается (покрывается) тучами – небо затягає (повиває, обгортає) хмарами; небо замощує [хмарами]; небо хмариться (захмарюється); на небі хмариться; (безособове) хмарить; хмариться.
• Небо с овчинку (в овчинку) показалось кому (разг.) – [Аж] небо за макове зернятко здалося кому.
• Небу жарко будет, станет (разг.) – аж небо зажевріє (загориться).
• Под открытым небом – просто неба; під голим небом (іноді голотич, на голотечі); надворі; (поет.) під ясними зорями.
• Попал пальцем в небо – попав пальцем у небо [стромляй далі]. Пр. Лучив у корову, а попав у ворону. Пр. Попав, як сліпий на стежку. Пр.
• Призывать небо в свидетели; клясться небом (устар.) – небом свідчитися; присягати(ся) (заприсягати(ся), клястися) небом.
• Против неба на земле – просто неба на землі.
• Упасть (сойти) с неба на землю – упасти (спасти, зійти) з неба на землю.
Обух
• Как (точно, будто, словно…) обухом по голове – як (мов, наче…) обухом по голові; як (мов, наче…) удар обуха В тім’я. [Мов удар обуха в тім’я, так оглушили ті слова Захара Беркута. Франко.]
• Плетью обуха не перешибёшь – батогом обуха не перебити. Пр. Пугою обуха не пересічеш. Пр. Головою (лобом) муру не проб’єш. Пр. Проти сили і віл не потягне. Пр. Проти вітру піском не посиплеш. Пр. Проти гори піском не сип. Пр. Не дмухай проти вітру. Пр. Ликом пастернаку не викопаєш. Пр. І риба не пливе проти бистрої води. Пр. Ночвами моря не перепливеш. Пр. Шилом моря не нагрієш. Пр. Пальцем потопу не заставити. Пр.
Объесться
• Будто (словно…) белены объелся – як (мов, наче) блекоти (дурману, кукільвану, маку) наївся (об’ївся). [Дарина: Що це з ним? Мов кукільвану наївся. Старицький.]
Опущенный
• Как (будто, словно) в воду опущенный, опущенная – як (мов, наче…) у воду опущений (опущена); як (мов, наче…) у воді намочений (намочена); як (мов, наче…) намоклий (намокла). [Василь, мов у воду опущений, ходить собі коло матері. Мирний. Мирон був сердитий сам на себе: цілий тиждень ходив, як у воді намочений. Григоренко. Чого це ви якісь наче намоклі! — перебив мене Гагін… Свідзинський, перекл. з Тургенєва.]
Отрезать
• Как (будто, словно, точно) [ножом] отрезал – як (мов, немов, наче, неначе) [ножем] відтяв; як (мов, немов, наче, неначе) різцем відрізав. [Вона так рішуче висловила своє небажання піти за пана Клюбера? — спитав Санін, після невеликої мовчанки. Як ножем відтяла. Свідзинський, перекл. з Тургенєва.]
• Как (будто, словно, точно) [ножом] отрезало – як (мов, немов, наче, неначе) [ножем, різцем] відтяло (відрізало).
• Семь раз примерь, а раз отрежь – десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр.
Падать
• Акции падают чьи – (те саме, що) Его акции упали. Див. акция.
• Как будто (словно, точно) пелена падает, упала (спадает, спала) с глаз чьих – Див. пелена.
• Низко пасть в глазах чьих – низько впасти (аж геть-то знизитися) в очах чиїх.
• Падать с ног – (те саме, що) Сбиться с ног. Див. нога.
• Падать, упасть вниз головой – сторч (сторчма) [головою] падати, упасти; сторчголов (стовбула, лок. коміть-головою) падати, упасти; давати сторчака; ловити сторчака, зловити сторчака.
• Падать, упасть (пасть) в ноги кому; падать, упасть (пасть) к ногам (к стопам) чьим – упадати, упасти в ноги кому; падати, упасти (припадати, припасти) до ніг кому.
• Падать, упасть (пасть) в обморок – мліти (зомлівати), зомліти (про багатьох помліти); непритомніти, знепритомніти.
• Падать, упасть (пасть) духом – занепадати, занепасти (підупадати, підупасти) духом; упадати, упасти на дусі; знижатися, знизитися духом.
• Падать, упасть (пасть) на колени перед кем – падати, упасти (про багатьох попадати) навколішки (навколінки, навколінці) перед ким; уклякати, уклякнути (про багатьох повклякати) перед ким.
• Падать, упасть с неба на землю – падати, упасти з неба на землю; падати, упасти з висот небесних (з небесних високостей) до землі.
• Пасть в бою – полягти [у бою]; лягти головою [у бою].
• Сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – Див. сердце.
• Упасть пластом (распластаться) – крижем розпластатися (упасти); розстелитися (простелитися, розіслатися, послатися).
Пелена
• Как будто (словно, точно) пелена падает, упала (спадёт, спала) с глаз чьих – мов (немов, неначе) запона спадає, спала з очей чиїх; мов (немов, наче, неначе…) полуда спадає, спала (спливає, спливла) з очей чиїх, кому. [Але настали дні! Спливла з очей полуда, І ми побачили, де ворог і де брат. Сосюра.]
Писаный
• Говорить, рассказывать как (будто, словно, точно) по писаному – говорити, розказувати як (мов, немов, наче, неначе) з книги вичитувати; говорити, розказувати як (мов, наче) з листа брати.
• Носится как [дурень] с писаной торбой с кем, с чем – носиться як [дурень] з писаною торбою (як дурень з ступою).
• Писаная красавица, краля; писаный красавец – гарна, як намальована; пишна (писана) красуня; [пишна] краля; краля мальована; гарна, як маківка; гарна, як квітка гайова (як ягідка, як та лялечка); гарний, як намальований; мальований (писаний) красень.
Плечо
• Взваливать, взвалить (класть, положить) на плечи чьи, кому – складати, скласти (класти, покласти, звалювати, звалити) на кого (на плечі чиї, кому).
• Висеть на плечах у кого – висіти на плечах у кого.
• Все лежит на моих плечах – усе лежить на моїх плечах; уся відповідальність (увесь клопіт) [лежить] на мені.
• Выносить (нести), вынести на [своих (собственных)] плечах – виносити (нести), винести на (своїх) плечах (на собі).
• Голова на плечах у кого; имеет голову на плечах кто – має голову на в’язах (на в’язях) хто; є голова на плечах у кого; знається (розуміється) на дечому хто.
• За плечами (быть, иметься, иметь…) – за плечима (за собою) (бути, мати…).
• Как (будто, словно, точно…) гора с плеч [свалилась] у кого – як (мов, немов, наче…) камінь із серця (з плечей, з плеч) [звалився, скотився]; наче (мов) камінь від серця відпав.
• Косая сажень в плечах – сажневі плечі (рамена).
• Лежать (быть) на плечах кого, чьих, у кого – лежати (бути) на плечах чиїх (нагорбі чиєму), у кого.
• Ложиться, лечь на плечи чьи, кому – лягати, лягти на плечі чиї, кому.
• Не по плечу кому что (разг.) – не до снага (не під силу) кому що; понад силу кому що; (іноді) не доріс до того хто.
• Перекладывать, переложить на плечи чьи, кому – перекладати, перекласти на плечі чиї, кому.
• Плечом к плечу, плечо [о] плечо – пліч-о-пліч, плече до плеча (іноді плече у в плече); опліч (попліч).
• Пожимать, пожать плечами – низати, знизувати, знизати плечима; стенути плечима; стискати, стиснути плечима.
• По плечу кому – до снаги (під силу) кому.
• Сваливаться, свалиться с плеч кого, чьих – Див. сваливаться.
• Сидеть на плечах у кого – сидіти на плечах у кого.
• Со всего плеча – навідліг; з усієї снаги (з усієї сили); щосили (щодуху).
• С плеч долой – та й край (мороці); тай квит; та й по всьому; збувся (позбувся) клопоту (халепи).
• С плеч сбросить (свалить, скинуть…) – скинута з плечей.
• С чужого плеча костюм – убрання (костюм, одіж) після когось, з чогось; з чужого плеча костюм (одіж).
Погибель
• В три погибели согнуться, скорчиться… (перен. разг.) – зігнутися, скорчитися… у три погибелі (у дугу, як дуга).
• Гнуть, согнуть в три погибели кого (перен. разг.) – у три погибелі (у дугу, як дугу) зігнути кого; цілком підкоряти, підкорити (поневолювати, поневолити) кого.
• Он как будто стремится к своей погибели – він наче (мовбито) сам шукає собі згуби.
• Погибели нет на кого, на что – згуби (пагуби, погибелі) немає на кого, на що.
Пожар
• Как (будто, словно, точно) на пожар (разг.) – як (мов, немов, неначе, наче) на пожежу (на пожар).
• Не на пожар (разг.) – не горить; нема чого поспішати; ще встигнеш (встигнете).
Порох
• Держать порох сухим (перен. разг.) – тримати порох сухим; бути завжди напоготові до боротьби; бути завжди у бойовій (по)готов(н)ості.
• Есть ещё порох в пороховницах – є (маємо) ще порох у порохівницях (у порохівниці); ще є сила (снага).
• Как (будто, словно, точно) синь порох в глазу – як (мов, немов, наче, неначе…) сіль у оці.
• Пахнет порохом (перен.) – порохом (війною) пахне.
• Пороха не выдумает – пороху не видумає (не вигадає, не винайде).
• Пороху не нюхал кто (перен.) – пороху (і) не нюхав хто; і близько не був коло бою хто.
• Пороху не хватает кому, у кого (перен. разг.) – пороху не стає (не вистачає) у кого, кому.
• Сухой как порох, порох порохом – сухий як порох (як перець).
Провалиться
• Готов (рад, хотел бы) сквозь землю провалиться (разг.) – ладен (-на, -ні) (радніший (-ша, -ші), хотів би, хотіла б, хотіли б) крізь землю піти (провалитися).
• Дело провалилось (разг.) – діло провалилося (завалилося, не вкипіло, не вгоріло).
• Как (будто, словно, точно) сквозь землю провалился кто – як (мов, немов, наче, неначе) крізь землю пішов (провалився) хто; як (мов, немов, наче, неначе) у землю запався хто; як у землю ввійшов хто, як вода пойняла кого; як лизень злизав кого; як корова язиком злизала кого; як цап ухопив кого. [І коней не знайшли? — Ні, як крізь землю пішли всі семеро. Головко.]
• Провалиться в тартарары (разг.) – крізь землю провалитися (піти); у землю увійти; казна-де подітися.
• Провалиться мне на этом месте! (разг.) – щоб я (бодай я) провалився на цьому місці!; щоб я крізь землю пішов!
• Чтоб тебе (ему) провалиться! – (не)хай ти (він) крізь землю підеш (піде)!; щоб (бодай) ти (він) запався, щоб (бодай) ти (він) крізь землю пішов!
Проглотить
• Будто (словно, точно) аршин проглотил – Див. аршин.
• Будто (словно, точно) муху проглотил – Див. муха.
• Что ты, язык проглотил? (разг.) – що ти, язика (язик) проковтнув?; що тобі, язика зав’язано?
Рог
• Как [будто, словно, точно] из рога изобилия – як [наче, немов, мов, немов] з рога достатку (з Амальтеїного рогу, з рога Амальтеї, з рога Фортуни).
• Наставлять, наставить рога кому – наставляти, наставити роги кому; правити, приправити (припинати, прип’ясти) роги кому.
• Обломать (сломать, сломить) рога кому (разг.) – зламати (зломити, обламати) роги кому.
• Уперся, как бык в стену рогами – уперся, як баран у сіно. Пр. Уперся, як кілок у тин. Пр. Затявсь у волову шкуру. Пр. Становиться, як окунь проти води. Пр. Хоч піду до них, та не піду в двір; хоч піду в двір, та не піду в хату; хоч піду в хату, та не сяду за стіл; хоч сяду за стіл, та не буду їсти! Пр.
Рябой
• Ряб, будто черти у него на роже в свалку играли – рябий, наче в нього на пиці (на виду) чорти горох молотили (чорт сім кіп гороху змолотив). Пр.
Свинец
• Голова (руки, ноги…) как (будто, словно, точно) свинцом налита (налиты) – голова (руки, ноги…) мов (немов, наче, неначе) чавуном (оливом) налита (налиті); голова (руки, ноги…) обважніла (обважніли).
• Лечь свинцом на душу (на сердце…) (перен.) – лягти каменем ([важким] тягарем) на душу (на серце…).
• Свинец на душе (на сердце…) у кого – камінь на душі (на серці…) в кого.
Сдувать
• Как (будто, словно, точно) ветром сдуло кого, что – як (мов, немов, наче, неначе) вітром здуло (звіяло) кого, що.
Сердце
• Большое сердце у кого – велике серце у кого; великої душі людина хто.
• Брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (іноді) торкати, торкнути за серце кого.
• В сердцах – спересердя; з серця; зо зла.
• Держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (іноді) серце набігає у кого на кого.
• Доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола. Пр.
• Как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі.
• Каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце.
• Куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить. Пр.
• От всего сердца – з (від) усього серця; (іноді) з цілого серця.
• Отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому.
• От доброго сердца – з (від) доброго серця.
• Отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому.
• От чистого сердца – від (з) щирого серця.
• Покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце.
• Принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що.
• Пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто.
• Разрывать сердце (перен.) – краяти серце.
• Сердце не камень – серце не камінь. Пр.
• Сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого.
• Сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого.
• Срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому.
• С сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито).
• С чистым сердцем – з щирим серцем; щиросерд(н)о; щиро.
Смех
• Валяться (кататься) со смеху (от смеха) (разг.) – качатися (заходитися, лягати, розлягатися) зо сміху.
• [И] смех и горе (грех) – (і) сміх і горе (гріх); (і) сміх і біда.
• Как (будто, словно, точно) на смех – як (мов, наче…) на сміх (на посміх, на глум).
• Не до смеху кому – не до сміху (смішків) кому.
• Поднимать, поднять на смех кого – на глум (на глузи, на сміх) брати, узяти (підіймати, підняти, здіймати, зняти) кого; сміх собі з кого робити, зробити; глузувати, поглузувати з кого.
• Смех да и только – сміх та й годі.
• Умирать, умереть (помирать, помереть) со смеху (разг.) – умирати, умерти (помирати, померти) зо сміху.
Снег
• Зимой снега не выпросишь – посеред зими льоду не випросиш у куми. Пр. У такого чорта й ладану не дістанеш. Пр. Так у нього випросиш, як у бика молока. Пр.
• Как (будто, точно) снег на голову – як сніг улітку; як сніг (як грім) на голову; як (мов) грім з ясного неба; неждано-негадано; зненацька; нагло; несподівано.
• Нужен (интересует) как прошлогодний снег – як торішній сніг потрібний (цікавить); треба, як торішнього (лок. літошнього) снігу; потрібний як діра в мості.
Сон
• Воспрянуть (восстать) ото сна – прокинутися (пробудитися, збудитися) із (від) сну.
• Как (будто, словно, точно) сквозь сон (слышать, видеть, помнить…) – як (мов, немов, наче, неначе) крізь сон (чути, бачити, пам’ятати…).
• Клонит ко сну кого – на сон хилить (рідше клонить) кого; на сон знемагає хто; (іноді) сон голову клонить кому; дрімота бере кого.
• Сна ни в одном (едином) глазу [нет] – зовсім не хочеться спати; сон не бере (не береться).
• Спит вечным (могильным, непробудным) сном (устар.) – спить вічним (гробовим, непробудним) сном.
Сорваться
• Как (будто, словно, точно) с цепи сорвался (перен. разг.) – як (мов, немов, наче, неначе) з ланцюга (з ретязя) зірвався. [Вихопивсь, як шершень з дупла. Пр.]
Ужаленный
• Вскочил, вскрикнул как будто, словно, точно ужаленный кто – схопився (зірвався з місця), скрикнув як (немов, наче) ужалений (іноді чмелений) хто.
Черт
• Будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг. устар.) – (не)наче, (не)мов, ніби(то), буцім(то) чорт сім кіп гороху змолотив. [Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив. Н.-Левицький.]
• До чёрта (разг.) – до чорта (до біса, достобіса), до лиха (до лихої години), до смутку; (евфем.) до сина (до хріна); (лайл.) до сталої мами; страшенно.
• За каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (іноді евфем.) якого сина.
• Какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дядька); (евфем. також) якого сина (хріна); (іноді давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі. [Чого мені журитися, якої нетечі? Манжура.]
• Как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого).
• К чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (лайл. ще) під три чорти, к лихій годині.
• К чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (іноді) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби.
• На чёрта (разг.) – на чорта (на біса).
• Не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося. Пр. Не було клопоту, так чорт надав. Пр. Купив чорта з рогами на свою шию. Пр. Не мала дівка лиха, так Каленика привела. Пр.
• Ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (іноді фіг. про якусь негодящу річ) надібок у піч, мишам на снідання.
• Ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма.
• Один чёрт (разг.) – один чорт (один біс). Який дідько печений, такий і варений. Пр. Який один дідько, такий і другий. Пр. Все один чорт, що собака, що хорт. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр.
• Одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна(є).
• [Сам] чёрт не брат кому – [Сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому.
• Сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє).
• [Сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [Сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть. [Колись, хоч би в епоху Наполеона, добре було воювати! Зійшлися дві армії, стукнулись, розійшлись. Ні тобі фронтів, ні сидіння в окопах. А тепер почни розбиратися в операціях, — сам чорт в’язи скрутить. Ковганюк, перекл. з Шолохова.]
• Сто чертей! (бранное) – сто (стонадцять) чортів!
• У него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий. Пр.
• У чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах.
• Чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува(є).
• Чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам…) хто, що.[Нащо ти це кинув? — спитав Борис. — Лист якийсь рекомендаційний, на біса мені лист! Кундзіч, перекл. з Толстого.]
• Чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого.
• Черта с два! (разг.) – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але! [І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр.]
• Чёрт возьми (разг.) – чорт його бери!; дій його честі!; (іноді) матері його ковінька!
• Чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик, чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути. [А ти вип’єш зі мною з радощів? — спитав він. І зараз же з тривогою подумав: «Ну, от і знов чорт мені надав бовкнути!» Ковганюк, перекл. з Шолохова.]
• Чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила), (і) надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); (і) надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс).
• Чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна(є); смуток його (їх…) зна(є).
• Черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого.
• Чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…).
• Чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким.
• Чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) бери (про багатьох побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав).
• Чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє. Пр.
• Чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого. [Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті. Н. п.]
• Чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто.
• Чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере.
• Чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється.
• Что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня).
Щелкать
• Щёлкать что точно (как, будто) орехи, семечки – лускати що як ті горішки, як те насіння.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Блекота́, -ти́ –
1) белена;
2) ядовитые травы.
• Як блекоти́ наї́вся – будто белены об’елся.
Буці́м, нар. – будто-бы, словно.
Гей, сз. – как.
• Гей-би – как-бы, как-будто.
Закандзю́блюватися, закандзю́битися – загибаться, загнуться (крючком).
• Воно́ таки́ на ді́ло закандзю́билось – похоже, будто что-то из этого выйдет.
Насила́ти, насла́ти – насылать, наслать.
• Це нена́че на́слано йому́ – как будто бы кто-то умышленно ему причинил (это несчастье).
На́че, нар. – будто, как-будто, точно, словно.
Немо́в, нар. – словно, будто, точно.
Нена́че, нар. – будто, точно, словно.
Непри́чком, непри́чкома, нар. – точно, будто, сказать-бы.
Ні́би, нар. – будто, точно, словно, мол, так сказать.
По́мість, по́місь, нар. – будто, словно.
Як, нар. –
1) как.
• Як на ім’я́ – как по имени, как зовут.
• Як ся ма́єш? – как поживаешь? Як ма́є бу́ти – как быть должно.
• Як ви́дно з усьо́го – по всем данным.
• Як же – а) как же; б) да как, уж как.
• Як-не́будь – как-нибудь.
2) как-будто, будто бы;
3) если.
• Як би, як би що – если бы, когда бы.
4) когда, во-время;
5) чем, нежели;
6) лишь, только;
7) смотря по, смотря как, смотря какой.
• Одяга́ються, звича́йно, як у ко́го доста́ток – одеваются, понятно, смотря по тому, какие средства.
• Це як до чолові́ка: оди́н заро́бить, а дру́гий і своє́ проро́бить – смотря по тому, какой человек: один зарабатывает, а другой и свое спустит.
8) вот-вот, чуть, едва.
• Ди́виться уві́чі, як не ска́же – смотрит в глаза, чуть не заговорит.
9) что.
• Як ка́жете – что вы говорите.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Точно – то́чно, досто́тно; (аккуратно) – акура́тно, пунктуа́льно; (как-будто) – на́чебто, на́че; точно в пять часов – рі́вно о п’ятій годині, пунктуа́льно о п’ятій годині, са́ме о п’ятій годині, о п’ятій годині пунктуа́льно; он точно болен – а) він на́че хво́рий; б) він спра́вді хво́рий; точно так – спра́вді так, так є; точно такой же – достеме́нно такий, достемні́сінький, досто́тно, досто́ту такий; часы идут точно – годинник іде́ то́чно.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Брехунівка, -ки, ж. Имя вымышленной деревни, въ которой будто бы живуть одни вруны. Поэтому: А ви часом не з Брехунівки? — значитъ: а вы не лжете?
Бу́цім, нар. Будто, словно. ЗОЮР. I. 218. Засів, буцім в болоті чорт. Котл. Ен. І. 26. Буцім спить. Драг. 112.
Вилупе́нець, -нця, м. Яйцо, — шуточное названіе, будто бы употребленное въ разговорѣ запорожцемъ. О. 1861. IX. 191.
Ві́льний и во́льний, -а, -е. Свободный, вольный. Прийди, прийди, божевільний, тепер мені вечір вільний. Грин. ІІІ. 652. Світ вільний, — не вільний (кому). Свободенъ, несвободенъ (кто). А чи її вбито, чи голову знято, а чи її світ не вільний ні в буддень, ні в свято. Грин. ІІІ. 560. На́че тільки йому́ світ ві́льний. Какъ будто только ему можно дѣлать что угодно. Ввійде в коршму і наче лиш йому світ вільний: ходить, руками розмахує, «водки»! крикне. Св. Л. 169.
ІІ. Ге, сз. Словно, будто, какъ. Драг. 258. Ци достеріг єсь? — А чому бим не достеріг? Не так ге ви. Драг. 263.
Дев’ятде́ник, -ка, м. У жителей галицк. покутья: бранное прозваніе мазуровъ, которые будто бы 9 дней послѣ рожденія бываютъ слѣпы. Kolb. I. 21.
Закандзю́блюватися, -лююся, -єшся, сов. в. закандзю́битися, -блюся, -бишся, гл. Загинаться, загнуться (крючкомъ). Ніс закандзюбився як у кобця. Стор. М. Пр. 4. Воно́ таки́ на ді́ло закандзю́билось. Ном. № 10010. Похоже, какъ будто что-то изъ этого и выйдетъ.
Заскіпати, гл. Встрѣчено въ безличной формѣ въ слѣд. бранномъ выраженіи: А в голові би ти заскіпало! — т. е. чтобы заболѣла тебѣ голова такъ, какъ будто бы ее кололи. Шух. І. 34. См. Скіпати.
Зна́ти, -зна́ю, -єш, гл.
1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93.
2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Чуб. III. 112. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. Лавр. 115.
3) Видно. Знать не дуже добачали старі очі. Левиц. І. 2.
4) Съ отрицаніемъ. Неизвѣстно. Не знати, щоб то значило. О. 1862. VI. 96. Не знать, де ділось. ЗОЮР. II. 34. Чоловік не знать куди і подавсь. Стор. МПр. 59. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Г. Барв. 195. Послѣднее выраженіе имѣетъ также значеніе; пустяка испугалась. Выраженія не знати що (чого, чому и пр.), не знати за що — значатъ не только неизвѣстно что, за что, но также имѣютъ смыслъ: ничтожная вещь, маловажная причина, пустякъ, изъ-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63). Бідкається не знать чим. Ном. № 13685. Не знать за що зазмагались.
5) Знай. Будто, какъ будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками. Федьк. Пов.
Зру́шитися, -шуся, -шишся, гл. Дрогнуть, сдвинуться. Зрушилась земля́ — нар. повѣрье, по которому земля при первомъ весеннемъ громѣ какъ будто вздрагиваетъ. Зрушилась земля, то тепер усе буде рости. НВолын. у.
Купува́ти, -пу́ю, -єш, сов. в. купи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Покупать, купить. У наряді доброго коня купувала. Макс. Люде знають гірку долю, не йдуть купувати, та й не хочуть купувати, не хочуть питати. Мет. 13. І хліба ні за що купити. МВ. Купува́ти молоду́. Въ свадебномъ обрядѣ давать угощеніе и деньги братьямъ невѣсты и ихъ товарищамъ, которые будто-бы продаютъ послѣднюю. Мил. 123.
2) Брать землю въ аренду. Чи не можна б на цей год купить де небудь землю на овес? Нѣжин. у.
Ло́жечка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ложка.
2) мн. Ложечки́. Родъ дѣтской игры, въ которой «мать» наказываетъ будто-бы провинившагося въ немытіи ложекъ, а послѣдній долженъ убѣжать извѣстнымъ образомъ отъ наказанія. Ив. 64.
Мов, нар. Точно, будто. Сніг мов з рукава. Ном. № 625. Чи чуєш? щось плаче за ворітьми... мов дитина. Шевч. 101. Мов гетьманського роду. Ном. № 8444.
Насила́ти, -ла́ю, -єш, сов. в. насла́ти, -шлю́, -шле́ш, гл. Насылать, наслать. Наслано до нас чужих людей! Се Господь мені лихо наслав! МВ. (О. 1862. III. 47). Се нена́че на́слано. Какъ будто-бы кто-то умышленно причинилъ (это несчастіе). Ном. № 2133. На́сланий. Причиненный чужой злой волей (о болѣзни, какомъ-либо несчастіи). Мил. 34.
На́че, нар. Будто, какъ будто, точно, словно. Як я почула, наче мене холодом обняло. Наче б пахнуть первої жони сльози. Рудч. Ск. і. 84.
Немо́в, нар. Словно, будто, точно. Немов би дав Бог. Ном. № 7522.
Нена́че, нар. Будто, точно. Вискочив з землі неначе овражок. Стор. МПр. 44. Він тільки розглядає її, неначе їсть її очима. Кв. І. 38. См. Наче.
Непри́чком и непри́чкома, нар. Точно, будто, сказать-бы. Желех. Купив, пане, коняку, а у неї під хвостом, непричкома як панська шапка. Канев. у.
Ніб, Ні́би, нар. Будто, точно, словно; молъ; такъ сказать. Ніби русавки Клечаними святками вигукують. Ном. № 280. Та й торкнув свого молодого: примічай ніби. МВ. І. 110. Отсе ж він ніби його син, та був, бачте, у школі.
Плюсь! меж.
1) Выраж. плескъ предмета, упавшаго въ воду.
2) Шасть. Тут плюсь Еней, як будто з неба: «Ось, осьде я, коли вам треба». Котл. Ен. І. 17.
Побива́н, -на, м. Названіе сказочнаго героя, будто бы всѣхъ побѣждающаго. Мнж. 90.
По́мість, нар. Будто, словно. І такі веселі були, щасливі! любо й подивиться, помість сам одмолодієш. МВ. І. 131.
Продава́льник, -ка, м. Продающій, — такъ называется въ свадебномъ обрядѣ каждый изъ мальчиковъ, который, вмѣстѣ съ братьями невѣсты, будто бы обороняетъ ее отъ жениха и затѣмъ «продаетъ» послѣднему. Мил. 122.
Тарара! меж. Подражаніе крику синицы, которая сидя въ клѣткѣ будто бы говорила: Цінь, цінь, тарара, усюди діра, та нікуди вилізти. Ном. № 2062. Поговорка эта употребляется и въ переносномъ смыслѣ, когда говорятъ о безвыходномъ положеніи.
Телегі́з, меж. Подражаніе крику овсянки, которая будто бы поетъ: Телегіз! покинь сани, візьми віз. Ном. № 546.
Юга́, -ги́, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга — це Петро вівці жене. Мнж. 157. У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, — гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, — чи не горить де село, або що. Черк. у.
Як, нар.
1) Какъ. Вода чиста, як сльоза. ЗОЮР. І. 147. Добре, як у Бога за дверима. ЗОЮР. І. 147. О, як болить моє серце, а сльози не ллються. Котл. НП. 339. Як вас маємо звати? Харьк. Як ти підеш, що такий дощ? Харьк. Як крикну я: брешеш! Стор. М. Пр. 47. Як дам ляща тобі я в пику, то тут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. І. 83. Як глянув господарь і зо зла аж посинів. Гліб. Як на ім’я. Какъ по имени, какъ зовутъ. Забулась, як на ім’я того пана. МВ. І. 138. Як ся ма́єш? Какъ поживаешь? Здоров, Еоле, пане-свату! ой як ся маєш, як живеш? Котл. Ен. І. 7. Як ось. Какъ вотъ, вотъ и. Тут тілько що перемолився Еней і рот свій затулив, як ось із неба дощ полився. Котл. Ен. II. 33. Як ма́є бу́ти. Какъ быть должно. Набігла ґуля, як має бути. НВолын. у. Як.... так.... Какъ.... такъ.... Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Ном. № 688. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. ЗОЮР. І. 146. Як же. а) Какъ же. Як же твого брата звуть? б) Да какъ, ужъ какъ. Як же зчепились вони, — така буча збилася, що ледві розняли їх. МВ. ІІ. 185. в) А какъ. Як же вмер паволоцький полковник..., він вийшов. К. ЧР. 15. Як то? Какъ? (восклицаніе удивленія). Як то? ти не хочеш сього робити? Як то при нарѣчіи: какъ. Як то сумно було в нас у хати! МВ. II. 45. Як-ся = Якось. Пита він як-ся ласкаво і грізно. МВ. II. 125. Як не́будь. Какъ-нибудь. Як небудь достати його. Рудч. Ск. І. 7. Як мо́га. Изо всѣхъ силъ. Як мога швидче утікай. Котл. Ен. III. 19.
2) Какъ будто, будто бы. Еней тогді як народився. Котл. Ен. І. 11. Въ томъ же значеніи: як би. Пійшов на свято не явно, а як би потай. Єв. І. VII. 10. Вона стоїть, — от як би вона, без згадки і думки, разом перед яким дивом опинилась. МВ. II. 90.
3) Если. Правду старий співа, як не бреше. Шевч. 154. Як би. Если бы. Як би не Біг, — хтоб нам поміг. Ном. № 10. Як би знала, що покине, — була б не любила; як би знала, що загине, — була б не пустила. Шевч. 12.
4) Когда, во время. Як були ми в його, бачили його брата. Харьк. Як же мені знать, которий мені год? Як родивсь, то без пам’яти був; як ріс, то розуму не мав; а як уже до розуму дойшов, тогди б то й лічить, та багацько літ уплило. ЗОЮР. І. 146. Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Посл.
5) Чѣмъ, нежели. Йому більше, як сто год. Екат. Що.... то.... Чѣмъ.... тѣмъ.... Що далі, то більша дорожнета на хліб. Харьк. б) Лишь, только. Більш мені на землі нічого не треба, як оця домовина. Г. Барв. 212.
7) Смотря по, смотря какъ, смотря какой. За юшкою подають звичайно капусту, а тоді — як у кого достаток. Грин. III. 536. Въ томъ же значеніи: як до. Чи дорогі воли на ярмарку? — Як до вола, — т. е. смотря по тому, какой волъ. Полт. Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні.
8) Чуть. Та селом іду — як не плачу: кого люблю, то й не бачу. Грин. ІІІ. 230. Охвицер як волосся на собі не рве. Г. Барв. 403.
9) Як.... як.... (повтореніе). И.... и.... какъ..., такъ и.... Як день, як ніч, — раз-у-раз тупаю та працюю. Г. Барв. 193. У тій горниці стіл стоїть і на йому як пити, як і їсти. Мнж. 25.
10) Як ка́жете? Что вы говорите? Ум. Я́кеньки.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Буці́м, нар. *Буці́м-то. Будто бы, как-будто бы, будто уж.
II. Гей, гей-би, сз.
1) *Гей-би. Как-бы, как-будто. Сл. Нік. *2) Вот, вишь. Бо віз гей розсохся. Черемш. «Верх.».
*Дісто́ді-то. 1) Как-будто бы.
2) Казалось бы. Дістоді-то забагато в тебе, діду, добра, розтовстієш занадто. Франко.
Колоді́й, -ді́я́, м. *4) Шутливое имя, которое дают на Масленице чурбану, будто- бы родившемуся на свет от женщины. Показує баба всім той рубанець і дають йому мня: «колодій». Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бу́дто = 1. на́че, нена́че, мов, мовля́в, бу́цїм, нїби, либо́нь. — Какъ бу́дто, бу́дто-бы = на́чеб-то, мо́вби то, нїби-то. С. З. Л. Ш. — І на все село реве, наче звірь її дере. (Сніп.). — Швидко втерла ся, ніби то й не плакала. н. п. — Буцїм з Лависей обнїмав ся, буцїм і перстень з пальця зняв. Кот. — Давня то давнина, а неначе вчора дїялось. Мар. Вов. 2. хі́ба́?, невже́, чи вже́? — Хіба я з глузду зсунув ся, щоб таке робити? — А він вже прийшов. Невже́?
Жаръ = 1. жар, жаро́та, жа́ркість, спе́ка, вар. — Терпи, Грицю, хоч яка спека. н. пр. — На дворі вар займає дух. Як. 2. жар, жари́на, (дрібний) — при́сок. Вигреби жар з печі на припічок. — Дай жарину на люльку. — Я стиснула його і вся затрусилась, не мов взяла в руку жменю приску. Фр. 3. вого́нь, пал (в тїлї). — Такий вогонь у голові, що крий Боже! — Підгорнувши невеличке рученя під біле личко, у колисцї, бачу я, спить в палу́ мале хлопя. В. Щ. — Меня́ какъ бу́дто въ жаръ бро́сило = так як на ме́не жа́ром сипну́ло. 4. пал, па́лкість, за́пал. — Він з запалу не знав, що й робити.
Знако́мый = 1. знайо́мий, знако́мий. (С. Аф.). — Шлях у місто вже мінї знайомий був. О. Мир. — Быть знако́мымъ = зна́ти ся. — Дай, Боже, з добрими людьми знати ся. н. пр. — Какъ бу́дто знако́мый = на́че по знаку́. — Підходить, здоровкаєть ся, так, наче чоловік по знаку, та хто його зна. Чайч. 2. зві́сний, сьвідо́мий.
Игра́ть = 1. гра́ти ся, ба́вити ся, гуля́ти, ся, весели́ти ся, жирува́ти, жартува́ти, пустува́ти. — Дїти грають ся. — Весело гуляють ся дїти на вулицї. Чайч. — Ми бавились разом, гуляли. Фр. — Не жируй з ведмедем, бо задавить. н. пр. — Коли ди́вить ся, аж вони за могилою гуляють у карти. н. к. — Дай Боже жартувати, аби не хорувати. н. пр. — Ой як вийду та на вулицю, жартую-пустую, а на свою та головоньку потуженьку чую. н. п. — Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же. н. п. — Тай уміє танцювать, з козаками жартувать. н. п. — Бу́дто игра́я, дѣ́лать что игра́ючи = на́че за и́грашки. – Игра́ть въ жму́рки = в пана́са гра́ти, жмури́ти ся. — Игра́ть въ чётъ или не́четъ = цята́ти ся, читува́ти ся. — А ну лишень цятати ся: чіт чи лишка? Кв. — Судьба́ игра́етъ = до́ля жарту́є. — А доля жартує, помане, помане, тай геть прожене. Аф. 2. гра́ти, виграва́ти. — Бас гуде, скрипка грає, Іван мовчить, та все знає. н. пр. — Він добре на сопілцї грає. — В труби та в жоломійки смутно та жалібно вигравають. н. д. (На бу́бонї) = бубнїти, бубни́ти. — Як бубни бубнять, як сурми сурмить. н. к. — Ой заграно мінї і забубнено. К. Д. — (На дудцї) — дудїти, в дуду́, в сопі́лку гра́ти. (Пр. д. під сл. Ду́дка). — (На трубі́) — труби́ти, сурмити. — (На бандурі, гитарі або що, погано або недбало) — бри́нькати, (на скрипцї або лїрі, погано або недбало) — циги́кати, тилїкати, репі́жити. — (Язиком замісць музики, до танцїв) — тринди́кати. — Пропив мужик индика, жінка в шинку триндика. н. п. — Игра́ть въ тактъ (до танцю) = під но́ги гра́ти. 3. гра́ти, удава́ти. — Кропивницький грає переважно так звані характерні ролї. — Затиркевич найбільше гарно удає сварливих жінок і цокотух. 4. гра́ти, шумува́ти. С. З. — Брязчать чарки, шумує горілка. Гул. Ар.
Какъ = 1. як, як то. — Ізмерз, як пес, ізмок, як вовк. н. п. — Присохло як на собацї. Кн. — Як се трапилось? — Як то? можете ви тому віри няти. Чайч. 2. коли́, як. — Коли почую, скажу вам. — Какъ бу́дто = бу́цїм, на́че, нена́че, на́че-б, нїби, мов, не мо́в, либо́нь, ма́бу́ть. — Він так буцїм і не чув. — Народ наче його й не чує. Кн. — Нїби на сьвіт народилась, гралась, веселилась. К. Ш. — Неначе писанка, село, зеленим гаєм поросло. К. Ш. — Какъ бишь = я́к бо, я́кось, я́к бак, я́к пак. — Як бо його звати! от і з голови вискочило. Кн. — Як пак він казав ? — Ка́къ бы = д. Какъ бу́дто. — Ка́къ бы не та́къ! = але́ ж бо, та ба́, де́ж пак, чому́ нї, чо́рта з два! – Какъ бы то ни́ было = як би там не було́, будь що будь́, хоч та́к, хоч та́к. — Як би там не було — я завтра піду. — Хоч так, хоч так — він винен. Чайч. — Какъ быть = що роби́ти, дїяти, чини́ти. — Ой сама я не знаю, що робити маю: чи брести, чи плисти — сама не вгадаю. н. п. – Какъ ви́дно = зна́ти, мабу́ть, либо́нь. — Знати, що він не нашого кодла. Кн. — Він мабуть хоче утїкти. — Какъ вдру́гъ = як о́сь, аж о́сь, коли ж це́, коли ра́зом, ра́птом. — Він собі анї гадки, аж ось надходить звістка, що... — Какъ до́лжно = як слїд, як тре́ба, як го́же, годи́ть ся. — Серце-козаче, небоже, чом ти не робиш, як гоже? н. п. — Все справили, як годить ся бути. Кн. — Какъ мо́жно! = хіба́ ж мо́жна, я́к то так, як мо́жна ! — Какъ мно́го = яко́го бага́то. — Какъ нибу́дь = як не́будь, аби́-як, де́-як, сяк-та́к, аби́-то. — Зробив аби-як, та й думає, що гарно. Чайч. — Какъ ни ка́къ = не я́к, аби́ як, сяк-та́к, так чи ся́к. — Какъ наро́чно = як на те́. — Зовсїм нїколи, а тут як на те, ще й друге дїло приспіло. — Какъ попа́ло = аби́ як, як не́будь. — Какъ прійдётся = як при́йдеть ся, як тра́пить ся, до чо́го дійдеть ся. — Какъ слѣ́дуетъ = як слїд, як тре́ба, до ладу́, гара́зд, до́бре. — Какъ ско́ро = ско́ро, як тільки. — Скоро вернув він до дому, зараз зробив. Чайч. — Скоро забезпечено трактатами гряницю, за́раз починають ся втеки... К. Кр. — Ота́ман скоро прочув про се, зараз і послав двох козаків. К. З. о Ю. Р. — Ка́къ-то = 1. я́-кось, я́кось-то. — Зайшов він якось до мене. — Чудно якось дїєть ся між нами. К. Ш. 2. я́к-то, а са́ме. — Багато усяких квіток, як-то: кручені паничі, королїв цьвіт то-що. — Какъ уго́дно = про ме́не, як зна́єте, як завго́дно. — Про мене, робіть, як хочете. — Не ка́къ = здає́ть ся. — Здаєть ся то він іде́. — Ка́къ, такъ? = я́к то? — Та́къ какъ = як, коли́. — Коли ти мінї кажеш, то вже й я не мовчатиму. — Як він так зробив, то нехай йому... — Какъ то́лько = ті́льки що і д. Какъ ско́ро. — Ко́е какъ = аби́ як, як не́будь, я́к так, так-ся́к. — Зробив аби як. — Сяк так на косяк, аби не по людськи. н. пр. — Какъ е́сть = зовсїм, цїлко́м.

Запропонуйте свій переклад