Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 47 статей
Запропонувати свій переклад для «ведро»
Шукати «ведро» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ведро́, мн. вё́дра –
1) відро́, (деревянное) кі́нва, (большое ведро у колодца) цебро́. [Пішла́ по во́ду, ві́дра поби́ла. Молоди́чка кароо́ка бі́гла з кі́нвами по во́ду]:
2) (мера жидкости) відро́. [Дві відрі́ горі́лки приві́з].
• Мера в 3 ведра́ – спуст. [Взяв спуст горі́лки].
• Дождь льёт как из ведра́ – дощ іллє́, як з рукава́, як із ко́новки, як з-під ри́нви.
Вё́дро – годи́на, пого́да. [Ста́ло на годи́ні – установилась хорошая погода, вё́дро].
Горшо́к – го́рщик (р. го́рщика), горщо́к (р. горшка́), го́рне́ць (р. горнця́); ум. – го́рщичок, горще́чок, горща́ (р. горща́ти, ср. р.), горща́тко (р. -ка, ср. р.), горня́ (р. -ня́ти, ср. р.), горня́тко (р. -ка, ср. р.). Реже: (медный г.) мідня́к, мі́день (р. -дня); (чугунный) чаву́н, ум. чавуне́ць (р. -нця́); (большой медный) ґалаґа́н; (металлическ.) баня́к; (г. в одно ведро) віде́рник; (для варки) вари́льник; (для варки борща) борщівни́к; (для каши) ка́шни́к; (для бученья белья) золі́льник, золі́йник; (больш. г.) покоти́ло; (высокий, цилиндрич.) стовбу́н, стовбу́нчик; (маленький г.) питу́нчик, маценя́ (р. -я́ти).
• Цветочный г. – вазо́н (р. -ну).
• Ночной г. – урина́л, (эвфем.) генера́л.
• Плавильный г. – ти́гель.
• Не боги горшки́ обжигают – не святі́ горшки́ лі́плять.
• Принадлежащий -ку́, относящийся к -ку́ – го́рщиків (-ова, -ове).
Запра́стывать, запроста́ть (занимать) – запоро́жнювати и -рожня́ти, запоро́жни́ти, запо́внювати и заповня́ти, запо́вни́ти, (о мног.) позапоро́жнювати, позаповня́ти що чим. [Не запоро́жнюй ми́ски, бо вона́ не на́ша (Сл. Гр.)].
• Запро́станный – запоро́жнений, запо́внений.
• Ведро -но водой – відро́ з водо́ю.
• Миска -на мукою – ми́ска з бо́рошном (муко́ю), під бо́рошном.
Колга́н –
1) (деревян. ведро) кі́нва, ум. ко́но́вка;
2) кі́вш (р. ковша́), коря́к (-ка́), ум. корячо́к (-чка́); срвн. Ковш 1;
3) (для валянья хлебов) но́чви (-чов);
4) (для пойки скота) це́бе́р (-бра́), ум. це́брик.
Нали́вок –
1) (свинчатка) лито́к (-тка́), би́тка, свинча́тка, олив’я́нка, лля́нка;
2) (ведро) черпа́к (-ка́).
Нена́стье – него́да, непого́да, не́погі[о]дь, не́гі[о]дь (-годи), него́диця, (слякоть) сльота́ и (мн.) сльо́ти (р. сльот), (зап.) слота́, сло́ти, (диал.) слякота́, плю́та, чви́ря, пого́да, ум. него́дка, него́донька. [Без приго́ди, мов него́да, мину́ла мо́лодость моя́ (Шевч.). На него́ду дим сте́леться по землі́ (Звин.). Дуби́ до него́ди та бо́рвію зви́клі (Л. Укр.). У таку́ не́погодь Гриць лежа́в у свої́й пу́стці (Яворн.). Підско́чила не́годь: уночі́ лину́в вели́кий холо́дний дощ (Кониськ.). Ти йшов у вир, на тьму і сльо́ту (Сосюра). Чи в пого́ду, чи в сло́ту весе́лий іду́ на робо́ту (Чуб. V). Плю́та така́, що хоч за́раз гинь (Франко). У горо́ді су́хо, бо не було́ ще чви́рі (Основа 1862). І сніг іде́, і него́донька (Грінч. III)].
• Будет, наступает, собирается -тье – на него́ду бере́ться (кладе́ться, йде́ться), зане(по)го́джується.
• Наступило -тье – наста́ла него́да, пішли́ него́ди, зане(по)го́дилося, сльо́ти взяли́ся, засльоти́лося; срв. Занена́ститься. [Наста́в хо́лод, сльота́ та него́да не ті́льки в приро́ді, а й у се́рці (Коцюб.). Пішли́ него́ди, уда́рили холоди́ (Васильківщ.). Сльо́ти взяли́ся (Житомирщ.). Засльоти́лося, та й не на коро́ткий либо́нь час (Липовеч.)].
• -тье прекратилось – не(по)го́да перейшла́, пересльоти́лося, (распогодилось) ви́годинилося, розгоди́нилося, ви́погодилося.
• -тье стояло – не(по)го́да була́, чви́ря би́ла.
• Быть бы -тью, да дождь помешал – на него́ду бра́лося, та сльота́ переби́ла.
• К -тью соль волгнет – на него́ду сіль мокрі́є (вогчі́є).
• Надоедлив, как -тье – в’ї́дливий, як (на́че) сльота́.
• Наше счастье – дождь да -тье – на́ше ща́стя, як (та́я) тря́сця (Приказка).
• Не всё по -тью, будет и вёдро – не все него́да, бу́де й пого́да.
• Сей в -тье, а убирай в вёдро – сій за него́ди (у него́ду), а збира́й за пого́ди (у пого́ду).
Неудо́бно –
1) нрч. – невигі́дно, (чаще несподручно) незру́чно;
2) (сказ. безл. предл.) –
а) невигі́дно и (редко) (є) невиго́да, неспосі́бно, (чаще несподручно) незру́чно, (зап. ненару́чно), не з руки́, не від руки́, (неприятно) при́кро, (плохо, круто) му́лько. [Одному́ ле́гше тіка́ти ти́ми ліса́ми, а двом невигі́дно (Франко). Мені́ є невиго́да тут сиді́ти (Л. Укр.). Ї́хати цим во́зом неспосі́бно (Звин.). Лі́вою руко́ю незру́чно роби́ти (Київ). Ненару́чно йому́ верта́тися доро́гою, котро́ю прийшо́в (Маковей). Сиді́ти було́ при́кро, бо скри́нька була́ перев’я́зана гудзо́ватим мотузко́м (М. Левиц.). І в того́ (си́на) старо́му ху́тко ста́ло му́лько (Драг.)].
• Сидеть в этом кресле -но – сиді́ти в цьо́му крі́слі невигі́дно.
• Нести это ведро -но – не́сти́ це відро́ незру́чно;
б) (неловко) незру́чно, ні́я́ково, (диал.) яково́сь; (не пристало) не випада́є. [Тепе́р їй незру́чно було́ зустріча́тися з цим учи́телем (Васильч.). Незру́чно було́ нага́дувати нача́льникові про його́ обо́в’язки (М. Левиц.). Мені́ чого́сь ні́яково було́ проси́ти його́ про це (Крим.). І не хоті́лось-би йти в го́сті, та яково́сь, бач (Кобеляч.). Яко́сь-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)].
Но́ска – носі́ння; срв. Ноше́ние.
• Ведро для -ки воды – відро́ (щоб) носи́ти во́ду.
• Материя прочная в -ке – міцна́ мате́рія, що не шви́дко зно́шується; мате́рія, що дає́ться до́вго носи́ти; довготрива́ла мате́рія.
По́лный, по́лон –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́. [Напою́ коня́ з по́вного відра́. Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (Мирн.). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к].
• Совершенно -ный, полны́м -ный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця.
• -ная луна – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць.
• -ная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́.
• Становиться -ным – сповня́тися, виповня́тися.
• -ный возраст – повнолі́ття.
• Ему -ных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́цять ро́ків.
• Ведро -но́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́.
• Двор -лон людей – у дворі́ по́вно люде́й.
• Увидел двор -ный людей – поба́чив у дворі́ по́вно люде́й; поба́чив двір по́вен люде́й.
• -ный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця.
• -ный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою).
• Глаза -ны слёз – в оча́х по́вно сліз.
• -ные слёз глаза – о́чі сліз по́вні.
• Человек -ный надежд – люди́на по́вна наді́й.
• Голова -на́ дум – у голові́ по́вно думо́к.
• Взгляд -ный муки – по́гляд по́вний му́ки.
• -ный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, (у)ве́сь, все́нький. [Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (Куліш). Тре́ба, ка́жуть, ізозва́ти зупо́вную ра́ду, щоб і ві́йсько з Запорі́жжя було́ на ра́ді (Куліш)].
• При -ном собрании – при по́вному збо́рі.
• -ное собрание сочинений – по́вна (компле́тна) збі́рка тво́рів (писа́ннів).
• -ный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому.
• В -ном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши.
• В -ном ли ты уме? – чи ти спо́вна ро́зуму?
• В -ном об’ёме – до кра́ю, цілко́м.
• Он изучил эту науку в -ном об’ёме – він простудіюва́в цю нау́ку цілко́м (до кра́ю).
• -ный рабочий день – ці́лий робі́тний день;
3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний. [Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість].
• Предоставить -ную свободу – да́ти по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
4) -ный в лице – повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (насм.) бари́лькуватий. Срв. Толстя́к;
5) (об одежде) рясни́й. [Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Полный, полон, полн –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́, напо́внений, запо́внений, спо́внений;
2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, уве́сь, весь, все́нький, (ещё) вичерпний, необмежений, найвищий;
3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний, цілий, остаточний;
4) (в лице) повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, по́вний, товсти́й, тлу́стий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (диал.) грубий, (насм.) бари́лькуватий;
5) (об одежде) рясни́й:
• ведро полно́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́;
• взгляд полный муки – по́гляд по́вний му́ки;
• в полной безопасности – у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно;
• в полной мере – цілком, повністю, повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (иногда) до повної, повні (у повній повні, уповні);
• в полной памяти – при повній пам’яті;
• в полном (во всём) параде – при повному (при повнім) параді; у всьому (у повному) уборі (убранні);
• в полном ли ты уме? – чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)?;
• в полном объёме – до кра́ю, цілко́м;
• в полном рассудке – при повному розумі; сповна розуму бувши;
• в полном смысле слова – у повному розумінні (значенні) слова, справжній (-ня, -нє, -ні);
• в полном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши;
• в полную силу – на повну (всю) силу;
• глаза полны слёз, полные слёз глаза – в оча́х по́вно сліз; о́чі сліз по́вні;
• голова полна́ дум – у голові́ по́вно думо́к;
• двор полон людей – у дворі́ по́вно люде́й;
• дом их — полная чаша – їх господа — повна чаша; у їх (їхній) господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити;
• дышать, вдыхать полной грудью – дихати, удихати на повні груди;
• ему полных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́дцять ро́ків;
• изучить в полном объёме – вивчити (простудіюва́ти) цілко́м (до кра́ю);
• испить полную чашу – випити (спити, скуштувати) добру повну;
• комната полна народу – у кімнаті повно людей;
• на полном газе (газу) (разг.) – на повному газі;
• на полную мощность – на всю (повну) потужність;
• полная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́;
• полная заурядность – сіряк сіряком, сірятина;
• полная луна, полный месяц – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць;
• полная (ответственность, неосведомленность…) – цілковита (відповідальність, необізнаність…);
• полная победа – повна (цілковита) перемога;
• полная тишина – повна (цілковита) тиша;
• полное затмение – повне затемнення;
• полное лицо – повне обличчя (лице), повний вид;
• полное собрание сочинений – по́вна (редко компле́тна) збі́рка тво́рів (редко писа́ннів);
• полный возраст – повнолі́ття;
• полный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця;
• полный звук – повний звук;
• полный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
• полный надежд – по́вний наді́й;
• полный (полон) до краёв – повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця;
• полный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому;
• полный рабочий день…, полная сумма… – цілий робочий (робітний) день…, ціла сума…;
• полный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою);
• полный сирота – круглий сирота;
• полный тупица – тупак тупаком;
• полный успех – цілковитий успіх;
• полным-полно (полна, полно) (разг.) – повний-повнісінький (повнісінький, повна-повнісінька, повнісінька, повне-повнісіньке, повнісіньке); повно-повнісінько (повнісінько);
• полным ходом; на полный ход – повним ходом; на повний (на повен) голос;
• по полной – по повній;
• предоставить полную свободу – да́ти (надати) по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
• при полном собрании – при по́вному збо́рі;
• совершенно полный, полны́м полный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця;
• с полным основанием можно утверждать – є всі підстави стверджувати, з цілковитою певністю (цілком певно) можна стверджувати;
• становиться полным – сповня́тися, виповня́тися;
• хлопот (забот) полон рот у кого – клопоту (турбот) повна голова кому, в кого.
[Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (П.Куліш). Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (П.Мирний). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к. Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість. Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та (АС). Саме на світ почало благословлятись, як Дон Кіхот виїхав із корчми вже зуповним рицарем, і такий же був радий, та веселий, та втішний, так у ньому серце грало, що на Росинантові аж попруги тріщали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Декому для повного щастя бракує тільки щастя (С.Є.Лєц). Товсті люди живуть коротше. Але їдять довше (С.Є.Лєц). Тлустій людині завжди є що втрачати]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ведро – відро́, -ра́, цебро́, -ра́, це́бе́р, -бра.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Ведро – відро́;
• в. конусное – кі́нва;
• в. большое, бадья – це́бе́р (-бра́);
• в. штукатурное – відро́ тинька́рське.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ведро
• Дождь льёт как из ведра – дощ ллє (іллє) як з відра (як з цебра, як з луба, як з коновки, як з бочки); дощ [як] відром (цебром, дійницею) ллє; дощ як з-під ринви.
• Перейти дорогу с полными вёдрами – перейти дорогу з повними відрами; уповні. [Я води набрала Та вповні шлях і перейшла. Шевченко.]
Горе
• Вот горе! – от лихо (горе)!; от лиха година!
• Гложущее горе – їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці.
• Горе горькое – лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ.
• Горе да и только – лихо (горе) та й годі.
• Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно – горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр.
• Горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер.
• Горе-музыкант – горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало).
• Горе не красит – лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр.
• Горе не свой брат – журба не матінка.
• Горе от ума – лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму.
• Горе охватывает – жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає).
• Горе только одного рака красит – горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр.
• Горе-учёный, горе-профессор… – гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор…
• Горю предаваться – вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу).
• Горя много, да смерть одна – смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр.
• Ему и горя (и горюшка) мало (разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим].
• Ещё ты перетерпишь много горя – зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну.
• Жгучее горе – пекуча журба; живий (пекучий) жаль.
• Жить с горем пополам – жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи.
• Изведать, претерпеть много горя – зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої.
• Мыкать горе (разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти.
• На горе, на своё горе – на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову.
• Натерпишься горя — узнаешь, как жить – біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр.
• Не видав горя, не узнаешь и радости – не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр.
• Не годы старят, а горе; горе не молодит – старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр.
• Не знающий горя – безнапасний (безжурний).
• Не зная горя – не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно).
• Не оберёшься горя, хлопот – лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту.
• От горя бежал, да в беду попал – з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр.
• Помочь, пособить горю – зарадити лихові; запомогти.
• После грозы вёдро, после горя радость – терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр.
• Постигло горе кого – лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого.
• Предотвращать, предотвратить горе – запобігати, запобігти лихові.
• Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что – розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що.
• Причинять, причинить горе кому – завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому.
• Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка – чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр.
• С горем добытый – загорьований.
• С горем пополам сделать что – з тяжкою бідою зробити що.
• Слезами горю не поможешь – сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр.
• Случилось, приключилось горе – спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому.
• Стряхнуть с себя горе – покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю.
• Только бы и горя – якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки.
• Ты от горя, а горе за тобой – ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр.
• Убитый горем – пригнічений горем.
• Узнать много горя – випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха).
• Хлебнуть горя (разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя).
• Чужое горе не болит – добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр.
Ненастье
• Будет, наступает, собирается ненастье – на негоду (на сльоту, іноді розм. на чвирю) береться (кладеться, йдеться); занегоджується.
• Наступило ненастье – настала негода (іноді розм. чвиря); пішли негоди; занегодилося; засльотилося (іноді розм. зниж. зачвирилося); сльоти взялися.
• Наше счастье — дождь да ненастье – наше щастя, як [тая] трясця. Пр.
• Не всё ненастье, будет и вёдро – не все негода, буде й погода (буде й година). Пр. По негоді надійся погоди. Пр.
• Сей в ненастье, а убирай в вёдро – сій за негоди (у негоду), збирай за години (за погоди, у погоду). Пр.
Перейти
• Перейти дорогу с полными вёдрами – Див. ведро.
• Перейти Рубикон (книжн.) – перейти Рубікон.
Чужой
• В чужих руках ломоть шире – у чужій руці, у чужих руках завжди більший шматок. Пр. Гарна дівка, як засватана. Пр. На чужій ниві все ліпше пшениця. Пр. На чужому дворі і кізяк золотом блищить. Пр.
• Есть чужой хлеб – їсти чужий хліб.
• Жить чужим умом – жити чужим розумом (чужою головою).
• На чужой роток не накинешь платок – рот не город — не загородиш. Пр. Великої треба хусти, щоб зав’язати людям усти. Пр. Людям язика не зав’яжеш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. Від людського поговору не запнешся пеленою. Пр.
• На чужой стороне и весна не красна – на чужині не мило й навесні. Пр.
• На чужой счёт – чужим коштом; на чужі кошти (на чужий кошт, на чужі гроші).
• С чужого воза и посреди болота сведут – з чужого воза — хоч серед калюжі [вставай]. Пр. З чужого воза і серед дороги злізай (і серед води вставай, і серед калябухи злазь). Пр.
• Чужие люди, чужой человек – чужина (чужанино, чужаниця); чужа чужина (чужа чужанина, чужа чужаниця); чужі люди; чужа людина; чужинець, чужинка.
• Чужим добром не разживёшься – чужим добром не збагатієш. Пр. У чужій кошарі овець не розведеш. Пр. Чуже добро бере за ребро. Пр. Чуже не гріє. Пр. Чужим волом не доробишся. Пр. Хто на чужий обід ся спускає, той з голоду вмирає. Пр. Чужий добиток не прийде в пожиток. Пр.
• Чужим добром подносить ведро – щедрий на батьківські гроші. Пр. Бери, це батько купив, не за свої гроші [куплене]. Пр.
• Чужое горе не болит – чужий біль нікому не болить. Пр. Від чужої біди голова не болить. Пр. Чуже горе — не горе. Пр. Чуже горе в бік не коле. Пр. Чужа болячка не свербить. Пр. Чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр.
• Чужой рот не огород — не загородишь – чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. Рот не город, не загородиш. Пр. Чужого рота не замкнеш, не зашиєш. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

ведро́ відро́,-ра́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ве́рем’я – погода.
• Кра́сне ве́рем’я – хорошая погода, вёдро.
Віде́рник –
1) ведерник;
2) мера посуды в 1 ведро.
Відро́ – ведро.
Годи́няно, нар. – вёдро, ведряно, ясно.
Кі́нва –
1) деревянная кружка;
2) ведро.
Коно́вка, коні́вка –
1) кружка;
2) поливальница;
3) ведро.
Кра́сний – прекрасный, красивый, хороший.
• Кра́сна ді́вка – а) созвездие Девы; б) радуга; в) красавица-девушка.
• Кра́сне ве́рем’я – вёдро, хорошая погода.
Мірту́к, -ка́ – (зап.) ведро, мера, удоя;
2) ковш.
Сті́йка –
1) караул, часы.
• Бу́ти на сті́йці – стоять на карауле, на часах.
2) закрытое ведро;
3) стойка.
Цебе́рка – железное ведро.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Віде́рник, -ка, м.
1) Дѣлающій ведра.
2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.
Відро́, -ра́, с. Ведро. Пішла по воду, відра побила. Мет. 5. Чи три відрі, чи чотирі відрі про празники горілки взято? Екатериносл. у. Ум. Віде́рце, віде́рочко, відерко.
Кі́нва, -ви, ж.
1) Деревянная кружка. Кухарі ставлять по всіх столах дерев’яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев’яних, горілку, мед, пиво... Стор. II. 150. Взяв раз покуштував, удруге напився (пива), а втрете як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо. ЗОЮР. І. 204.
2) Ведро. Молодичка кароока... бігла з кінвами по воду. Федьк. Ум. Коні́вка.
Коні́вка, -ки, ж. Ум. отъ кі́нва.
1) Кружка деревянная или металлическая. Шух. І. 250, 251. Як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо. ЗОЮР. I. 204. Зачепила рукавом срібну коновку, повну вишнівки. К. ЧР. 229.
2) Ведро. (Дощ) ллє, як з коновки. Ном. № 575. Посилаю з коновками по воду. Гол. Ум. Коні́вонька, коні́вочка. Зашли козакові пива коновочку. Чуб. Сосновая коновочка, а дубове денце. Грин. III. 613.
Крюк, -ка, м.
1) Крюкъ. Зачеплені крюком за ребро моталися на шибеницях. Стор. МПр. 129.
2) Перпендикулярная часть журавля (у колодца), на которой виситъ ведро.
3) Воронъ. Щоб летіли крюки з поля ляшків-панків їсти. Шевч. Ум. Крючо́к.
Ку́шка, -ки, ж.
1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ ву́хо, которое затыкается за поясъ косца. Шух. I. 169, 307. Вх. Зн. 31. Въ Екатер. г. такъ называется ведро, въ которомъ лежитъ въ водѣ брусокъ. Мнж. 184.
2) Носъ (на бурсацкомъ жаргонѣ). А ніс хиба кушка? — У нас кушкою зветься. (Отвѣтъ бурсака). Св. Л. 49.
Навпо́мірки, нар. — нести́. Нести ведро вдвоемъ, поддерживая коромысло съ двухъ сторонъ въ то время, какъ ведро находится посрединѣ коромысла. Он малі дівчата несуть відро води навпомірки.
Сті́йка, -ки, ж.
1) Караулъ, часы. Котл. Ен. V. 44. Видно мого миленького в Козельці на стійці. Нп.
2) Ведро, въ которомъ держатъ воду въ полѣ; оно имѣетъ дно и сверху, сквозь отверстіе котораго, при помощи воронки, наливаютъ въ ведро воду; чрезъ то-же отверстіе и пьютъ воду при помощи камышевой, бузинной и пр. трубочки. Вас. 205.
Це́бер, -бра, м. Большое ведро, (бадья). У Київі на Подолі козаки гуляють: як ту воду, відром-цебром вино розливають. Шевч. 368. В-осени ложка води, а цебер болота. Ном. № 612. Там ходила Галечка, Галечка, цебром воду носила, носила. Мет. 297.
2) Кадка, чанъ, лохань. Назбірали (молока) цілий цебер; взяли наварили, а тоді насипали в цебер та й загадали Івану скакать. Рудч. Ск. І. 95. Ум. Це́брик. Шух. І. 250.
Цебе́рка, -ки, ж. Желѣзное ведро.
Черпа́к, -ка́, м.
1) Черпакъ на длинной палкѣ или ведро съ короткой ручкой, вверхъ стоящей, для набиранія воды. МУК. 1. 44. Шух. І. 250, 251. Ось черпак з водою. Драг. 37.
2) Родъ ковша для поливанія ризей (см. ризи). Шух. І. 179.
3) = Фатка = Хватка. Вх. Пч. II. 23. Подобный-же, но нѣсколько отлично устроенный рыболовный снарядъ. Вх. Пч. II. 24.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Ки́бель, -бля, м. Железное ведро (Употребляется на нефтяных промыслах в Бориславе, в Галичине, для поднимания из ям земного воска). Ну, -ну, дзюбай, дзюбай, нехай кибель не чекає. Франко. III. 249.
*Ко́шка, -ки, ж. Колодезный якорь, которым вылавливают утонувшее ведро. Втопили відро в криниці: треба десь кошки попитати. Крим.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Ведро — відро́, -ра́; В. брезентовое — брезенто́ве відро́; В. водопойное — відро́ напува́льне.
*Водопойное ведро — напува́льне відро́; В. корыто — напува́льне кори́то.
*Брезент — брезе́нт, -ту; Б. ведро — брезе́нтове відро́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ведро́, мн. вёдра = 1. відро́, мн. ві́дра, (велике, переважно металичне) — цебе́р, цебро́. — Цебри сивухи там стояли і браги повниї дїжки. Кот. 2. (міра = 1/40) бочки) — відро́. — Купив відро горілки. — Вживаєть ся: два відра́ і дві відрі. — Міра в 3 відра — спу́ст. — Взяв спуст горілки. К. З. о Ю. Р.
Вёдро = годи́на. — Треба вистигати косить за години. С. Аф.

Запропонуйте свій переклад