Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «восторг»
Шукати «восторг» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Восто́рг – надпори́в (м. р.), надпори́ва (ж. р.), за́хват пе́ред чим-не́б., (увлечение) захо́плення чим-не́б., екста́за, ентузія́зм. [Шука́в ща́стя в надпори́вах коха́ння. Аж закам’яні́в у релігі́йному надпори́ві. І до́вго я стоя́в пе́ред тобо́ю у за́хваті німі́м, мов зачаро́ваний (Ворон.). Вона́ не божеві́льна, а в екста́зі].
• Какой восто́рг! один восто́рг! – яка́ ро́зкіш! сама́ ро́зкіш! яки́й за́хват!
• Приводить в восто́рг – порива́ти, надпорива́ти, (увлекать) захо́плювати, сов. захопи́ти. [Артисти́чна гра порива́є глядачі́в].
• Не помнить себя от восто́рга – нетя́митися від чо́гось, з чо́гось. [Говори́ла компліме́нти, зо́всім не тя́млячись від фасо́ну й мате́рії (того́ убо́ру) (Л. Укр.). Нетя́миться з ра́дощів].
• Замирать от восто́рга перед чем – умліва́ти над чим. [Все любува́ли, все умліва́ли над своє́ю ново́ю хати́ною (Гр. Григор.)].
• Радостный восто́рг – палкі́ ра́дощі, ра́дісний за́хват (надпори́в).
Восхище́ние – захо́плення. См. Восто́рг.
Исступле́ние – не́стям (-му), нестя́ма, несамови́тість (-тости), екста́за, (восторг) надпори́в (-ву); па́сія, (мгновенное) і́мпет (-ту); см. Исступлё́нность. [Христия́нка-раби́ня в рапто́вому не́стямі пророку́є (Л. Укр.). В релігі́йному надпори́ві (Крим.)].
Немо́й и Нем –
1) (лишённый речи и перен.) німи́й, (ласк. німе́нький), безмо́вний, (стар. безмо́вий, немо́вний), без’язи́кий; срв. Бесслове́сный, Безгла́сный. [Він німи́й, як твари́на (Луб.). Ді́вчинка допомага́ла свої́й глухі́й і німі́й ба́бі (Михайлич.). Кіно́ німе́, звукове́ та говорю́ще (Пр. Правда). Поділю́ся мої́ми сльоза́ми, та не з бра́том, не з сестро́ю, – з німи́ми стіна́ми (Шевч.). Ой по́стіль біле́нька, а стіна́ німе́нька (Чуб. V). Нічо́го не мо́вить, як мрець безмо́вний (Г. Барв.). Син його́ недо́росток безмо́вий (Куліш). Твари́на немо́вна (Київщ.). І всі уря́д постава́ли, на́че без’язи́кі (Шевч.). Шевче́нко, ви́йшовши ди́вом яки́мсь із тії́ темно́ти прито́птаної, похи́лої, без’язи́кої (Основа 1861)].
• -мая азбука – німа́ абе́тка.
• -мо́е вино – німе́ (ме́ртве) вино́.
• -мо́й восторг – німи́й за́хват. [Уве́сь звору́шений, у за́хваті німі́м (Вороний)].
• -ма́я карта – німа́ (сліпа́) ма́па (ка́рта).
• -мо́й приказ – німи́й нака́з. [Такі́, щоб зрозумі́ть німи́й нака́з умі́ли (Грінч.)].
• -ма́я скорбь – німа́ ту́га (скорбо́та). [Де поді́лися ви, голосні́ї слова́, що без вас моя́ ту́га німа́? (Л. Укр.)].
• -мо́й страх, упрёк – німи́й страх, до́кір. [Німи́й страх диви́вся на не́ї вели́кими як те́мрява очи́ма (Грінч.). Дале́ко десь з німи́м доко́ром в тій хви́лі зга́дуєш мене́? (Франко)].
• -мо́й человек – німи́й (-мо́го); срв. Немты́рь. [Глухо́го та німо́го спра́ви не допита́єшся (Номис)].
• -ма́я женщина – німа́ (-мо́ї), (редко) ні́мка, німке́ня.
• -мы́е люди – німі́ (-ми́х) (лю́ди), (соб.) німо́та.
• Быть -мы́м – бу́ти німи́м, німува́ти; срв. Немо́тствовать.
• Делаться -мы́м – става́ти німи́м, німі́ти; срв. Неме́ть.
• Стать -мы́м – ста́ти німи́м, онімі́ти, занімі́ти, знімі́ти, (о мног.) понімі́ти; срв. Онеме́ть. [Чому́-ж уста́ не занімі́ли? (Вороний). Мов понімі́ли всі (Мирний)].
• Сделать -мы́м – оніми́ти, зніми́ти. [Сам не оглу́х, други́х не оніми́в (Боровик.)].
• Он глух и нем к просьбам – він глухи́й і німи́й на проха́ння (до проха́ннів);
2) (утративший чувствительность) зате́рплий, оте́рплий, замлі́лий, (о мног.) поте́рплий, помлі́лий;
3) неголосни́й, недзвінки́й.
• -мо́й колокол – неголосни́й (глухи́й) дзвін.
Приводи́ть, привести́ и приве́сть –
1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)].
• -веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не.
• Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́;
2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)].
• -води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю.
• Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)].
• Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.).
• -води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)].
• -вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)].
• -вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку.
• Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння.
• -води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)].
• -вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)].
• Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?;
3) (ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що.
• -води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)].
• -води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)].
• -веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́.
• Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі;
4) -води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)].
• -вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́.
• -вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́.
• -вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́.
• -вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́.
• -води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́.
• -води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́.
• -води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́.
• -вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти.
• -вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́.
• -вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти.
• -вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док.
• -вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́).
• -вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́.
• -вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́.
• -води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)].
• -води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу;
5) дово́дити, дове́сти́, да́ти.
• Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же).
• Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися.
• -ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х?
6) приво́дити, приве́сти́.
• Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́;
7) арифм. – зво́дити, зве́сти́ до чо́го.
• -вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника.
Приведё́нный –
1) приве́дений, припрова́джений;
2) дове́дений, при(з)ве́дений;
3) наве́дений, по́даний.
• -ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́;
4) арифм. – зве́дений.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОСТО́РГ ще евфорі́я, фраз. нестя́ма від ра́дощів;
теля́чий восторг. теля́чі ра́дощі;
(не) быть в восторге (від чого) (не) умира́ти від, (не) захо́плюватися /бу́ти зачаро́ваним/ чим, (не) скака́ти від захо́плення, (не) підстри́бувати з ра́дощів, (від кого) фраз. (не) умира́ти за ким;
в восторге от Вас без ума́ від Вас, захо́плений Ва́ми.
ЖИВО́Й, ще акти́вний [живо́е уча́стие = акти́вна у́часть];
живо́й восто́рг, щи́ра ра́дість /щи́ре захо́плення/;
живо́го сло́ва не услы́шишь, ніхто́ не загово́рить;
до живо́го, рідко дожи́ва;
в живо́м ви́де, (показати) оказ. „на́живо”.
НЕОПИСУ́ЕМ фраз. го́ді відтвори́ти [их восто́рг неописуем ї́хнє захо́плення го́ді відтвори́ти];
ПРИХОДИ́ТЬ фаміл. приту́пувати, притьо́пувати, приди́бувати, (до кого) відві́дувати кого, пока́зувати о́чі кому, (додому) верта́ти, верта́тися, поверта́ти, поверта́тися, (про час) настава́ти, наближа́тися, (в екстаз) впада́ти, (легко) дістава́тися, (про товари) оде́ржуватися, фраз. вихо́дитися [приходит коне́ц кому приходить кіне́ць];
приходи́ть в восхи́щение /приходи́ть в восто́рг/ умліва́ти від захо́плення, оказ. підстри́бувати з ра́дощів;
приходи́ть в го́лову наверта́тися на ду́мку;
приходи́ть в движе́ние ще активізува́ти, розру́хувати;
приходи́ть в забве́ние запада́ти в непа́м’ять, присипа́тися по́рохом, припада́ти по́рохом;
приходи́ть в замеша́тельство торопі́ти; спантели́чуватися;
приходи́ть в кра́йнее изумле́ние не могти́ ви́йти з ди́ва;
приходи́ть в него́дность става́ти неприда́тним;
приходи́ть в негодова́ние (про небіжчика) переверта́тися в труні́;
приходи́ть в неи́стовство оказ. несамови́тіти, приходи́ть в отча́яние образ. бра́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце;
приходи́ть в расстро́йство розла́днуватися;
приходи́ть в себя́ ще ого́втуватися;
приходи́ть в себя́ от удивле́ния (переваж. з част. не) вихо́дити з ди́ва;
приходи́ть в столкнове́ние галиц. зударя́тися;
приходи́ть в у́жас /приходи́ть в отча́яние/ хапа́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце, облива́тися холо́дним по́том;
приходи́ть в умиле́ние перен. та́нути, розтава́ти;
приходи́ть в упа́док ще марнува́тися, іти́ на про́пасть, схо́дити на пси, тріща́ти по всіх швах, припада́ти пи́лом;
приходи́ть к заключе́нию роби́ти ви́сновок, висно́вувати;
приходи́ть к концу добіга́ти кінця́, (про запас) викі́нчуватися;
приходи́ть к убежде́нию переко́нувати;
приходи́ть на гото́вое до гото́вої коло́ди вого́нь підклада́ти;
приходи́ть на мысль фраз. іти́ на ду́мку;
приходи́ть на память спада́ти на па́м’ять;
приходи́ть на по́мощь става́ти до по́мочі, подава́ти ру́ку по́мочі, прихо́дити на по́міч;
приходи́ть на ум /приходи́ть на мысль/ спада́ти /сплива́ти, збіга́ти, наверта́тися/ на ду́мку /язи́к/, заро́ювати в голові́;
приходи́ть с года́ми (про досвід) додава́ти з рока́ми;
приходит в го́лову мысль кому ду́має собі́ хто [нево́льно мне приходит в голову мысль мимово́лі я думаю собі];
приходя́щий 1. що /мн. хто/ прихо́дить тощо, прибу́ваний, надхо́джуваний, зви́клий прихо́дити, ра́ди́й прийти́, відві́дувач, прибу́лець, приходя́нин, пришля́к, прихо́да, прихі́дець, прихо́дько, прихі́дько, гість, прикм. бува́лий, прихо́жий, (слуга) галиц. прихо́дячий, 2. оде́ржуваний;
приходя́щий в бе́шенство = приходя́щий в я́рость;
приходя́щий в весёлое настрое́ние ра́ди́й розвесели́тися;
приходя́щий в восто́рг /приходя́щий в восхище́ние/ ма́ло не умлі́лий /стил. перероб. млі́ючи/ від захо́плення, гото́вий прийти́ в екста́з, образ. в екста́зі;
приходя́щий в го́лову /приходя́щий на ум/ (про ідеї) заро́юваний у голові́;
приходя́щий в движе́ние урухо́млюваний;
приходя́щий в замеша́тельство /приходя́щий в смуще́ние/ збенте́жуваний;
приходя́щий в изумле́ние = изумляющийся;
приходя́щий в него́дность стил. перероб. стаючи́ неприда́тним;
приходя́щий в отча́яние по́йманий ро́зпачем;
приходя́щий в противоре́чие с стил. перероб. зайшо́вши в супере́чність із;
приходя́щий в равнове́сие врівнова́жуваний;
приходя́щий в себя́ очу́нюваний, ого́втуваний;
приходя́щий в созна́ние /приходя́щий в чу́вство/ оприто́мнюваний, от-о́т вже прито́мний;
приходя́щий в соприкоснове́ние = соприкасающийся;
приходя́щий в состоя́ние упа́дка /приходя́щий в упа́док/ забу́тий Бо́гом, щора́з бі́льше занепа́лий;
приходя́щий в столкнове́ние прире́чений /змушений/ зіткну́тися;
приходя́щий в у́жас по́йманий /спо́внюваний/ жа́хом;
приходя́щий в умиле́ние розчу́люваний, гото́вий розта́нути;
приходя́щий в упа́док на гра́ні зане́паду;
приходя́щий в я́рость ма́ло не ошалі́лий, щора́з люті́ший, розлю́чуваний;
приходя́щий к вы́воду /приходя́щий к заключе́нию/ стил. перероб. роби́вши ви́сновок;
приходя́щий к концу́ близьки́й до кінця́;
приходя́щий к соглаше́нию ра́ди́й дійти́ зго́ди;
приходя́щий к убежде́нию вже ма́йже переко́наний;
приходя́щий на па́мять ра́птом воскре́слий у па́м’яті;
приходя́щий на по́мощь гото́вий прийти́ на по́міч, допомого́вець;
приходя́щий на сме́ну = сменяющий; приходи́вший ОКРЕМА УВАГА;
приходивший вчера́ вчора́шній гість;
ТЕЛЯ́ЧИЙ, теля́чий восто́рг стил. відповідн. теля́чі ра́дощі.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Восторг – за́хват, -ту, захо́плення, -ння, пори́в, -ву, ентузія́зм, -му.
Упоение –
1) (действие) упо́ювання, -ння;
2) (восторг) за́хват, -ту, підне́сення, -ння.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Восторг – порив; захват перед чим; захоплення чим. Какой восторг – яка розкіш; сама розкіш. Приводить в восторг – поривати; (увлекать) – захоплювати. Не помнить себя от восторга – нетямитися з радощів. Замирать от восторга перед чем – умлівати над чим.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Восторг
• Восторг любви – захват (надпорив) кохання.
• Замирать от восторга перед чем – умлівати [у захваті] над чим, перед чим.
• Какой восторг! – яка розкіш!
• Один восторг! – сама розкіш!
• Он вне себя от восторга – він у нестямі (без тями) із (від) захвату (захоплення); він нетямиться із (від) захвату (захоплення); він себе не чує із захвату (із захоплення).
• Приводить в восторг кого – поривати; захоплювати; кидати в захват кого.
• Прийти в восторг от чего – захопитися чим; запалитися чим.
• Радостный восторг – палкі радощі; радісний захват (надпорив); радісне захоплення.
• Я (он…) в восторге от этого – я (він…) захоплений цим; я (він…) в захваті (у захопленні) від цього.
Приходить
• Как пришло, так и ушло (прошло) – як набув, так і забув; як нажив, так і прожив.
• Мне пришла охота делать, сделать что – узяла мене охота (припала мені охота) робити, зробити що.
• Он приходил в нетерпение – його брала нетерплячка; йому нетерпеливилося.
• Они пришли к заключению, что… – вони дійшли (прийшли) до висновку, що…; вони стали на тому, що…
• Прийти в восторг, в восхищение от чего – захопитися (запалитися), зачаруватися чим.
• Прийти в гнев, в ярость – розгніватися (розгнівитися), розлютуватися.
• Прийти в (крайнее) изумление – (великим дивом) здивувати(ся); (іноді) здивовижитися.
• Прийти в себя – прийти до пам’яті; опам’ятатися (спам’ятатися); отямитися (стямитися); (іноді) схаменутися; (після зомління) опритомніти.
• Прийти в себя от удивления – отямитися з подиву (від здивування); (іноді) вийти з дива.
• Прийти в чувство (в сознание) – опритомніти, прийти (вернутися) до пам’яті; опам’ятатися; (іноді) очутіти (очутитися, прочунятися).
• Прийти (явиться…) к шапочному разбору – Див. шапочный.
• Приходить, прийти в голову, прийти на (в) мысль – спадати, спасти (спливати, спливти, збігати, збігти, набігати, набігти, навертатися, навернутися) на думку; упадати, упасти в голову; западати, запасти в голову (до голови).
• Приходить, прийти в движение – починати, почати рухатися; (тільки докон.) зарухатися, заворушитися.
• Приходить, прийти в забвение – іти, піти в непам’ять; забуватися, забутися.
• Приходить, прийти в замешательство – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти; мішатися, з(а)мішатися; бути (стати) ні в сих ні в тих. [Катря і та мішалася перед удовиним поглядом. Вовчок.]
• Приходить, прийти в негодность – робитися, зробитися непридатним (негодящим); ставати, стати непридатним (негодящим); непридатним, знепридатніти.
• Приходить, прийти в негодование – обурюватися, обуритися.
• Приходить, прийти в отчаяние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у розпач (у розпуку).
• Приходить, прийти в раздражение – дратуватися, роздратуватися, роздратовуватися; (зниж.) роздрочуватися, роздрочитися.
• Приходить, прийти в смущение – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти.
• Приходить, прийти в совершенный упадок – зводитися, звестися (зійти) ні на що (нанівець); (зниж.) зійти на пси.
• Приходить, прийти в ужас – жахатися, (у)жахнутися.
• Приходить, прийти в умиление – розчулюватися, розчулитися.
• Приходить, прийти в упадок – занепадати, занепасти (підупадати, підупасти).
• Приходить, прийти к выводу – доходити, дійти [до] висновку; приходити, прийти до висновку.
• Приходить, прийти к единодушному соглашению, решению – доходити, дійти [до] одностайної згоди; брати, узяти думку і волю єдину.
• Приходить, прийти к мысли – доходити, дійти (приходити, прийти) до думки (до гадки); (іноді тільки докон.) намислитися (що зробити).
• Приходить, прийти к соглашению – доходити, дійти [до] згоди (до порозуміння); порозумітися; (давн.) учиняти, учинити згоду.
• Приходить, прийти на память – приходити, прийти (спадати, спасти, спливати, спливти) на пам’ять; навертатися, навернутися на пам’ять (на згадку).
• Приходить, прийти на помощь, оказывать, оказать помощь кому – ставати, стати до помочі (до підмоги, у помочі, у допомозі) кому; давати, дати (подавати, подати) допомогу (підмогу, запомогу) кому; допомагати, допомогти кому; запомагати, запомогти (підмагати, підмогти) кого (чим).
• Приходить, прийти на язык кому – спадати, спасти на язик кому.
• Пришёл конец кому – Див. конец.
Телячий
• Телячий восторг (ирон.) – дика (буйна, нестямна) радість; буйний (нестямний, часом телячий) захват.
• Телячьи нежности (ирон.) – телячі ніжності; надмірні (нудно-солодкаві) ніжності; теляче лащення (телячі ласки).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

За́хват, -ту – восторг, увлечение.
Захо́плення – увлеченье, восторг, восторженность.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*За́хват, -ту, м. 1) Возможность захватать. На-за́хват. Сколько придется. Приходять на збірку пригоничі, оті прикащики, беруть робітників на-захват, а хто пізніше прийде, того вже не приймають. Крим.
2) Восторг, восхищение, увлечение. Сл. Нік.
3) Повреждение растительности от весеннего мороза. Яровий хліб цієї весни у нас був з захватом. Кубань. Сл. Яворн.
*Захо́плення, -ня, с. 1) Увлечение, восторг, восторженность. В розумних блискучих очах його горів огник захоплення. Виннич.
2) Захват.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

покло́нниця, покло́нниць; ч. покло́нник
уроч. прихильниця когось або чогось; пристрасна любителька чогось. [«Душа поета... обернула весіллє поклонниці його великого таланту в національну оперу, яку, може ще не скоро чутимуть на Вкраїні». (Кримська світлиця, 2008). Найбільша вада – він одружений, що не до вподоби його поклонницям. (Високий замок, 2004). Пізніше це почуття звітрювалося зростанням в серцях поклонниць інших, прагматичніших, пристрастей <…>. (Олесь Бердник «Пітьма вогнища не розпалює», 1993). Гаїна дуже велика поклонниця цієї штукенції, — а хіба люди не віддавали жару своєї душі колекціям марок, ґудзичків? (Докія Гуменна «Золотий плуг», 1967). Промовивши монотонно: «Петро Улянович Чекмарьов», він сказав із надхненням: — «Марія Григорівна Солонина, незнайома вам ваша мила землячка й поклонниця, доручила мені передати вам свій сердечний сестрин поцілунок та привітати вас із пожаданою свободою». (Тарас Шевченко «Вересень 1857», пер. Леонід Білецький, 1960). Тут він своїми проповідями й молитвами зєднав собі широкий круг поклонників, а особливо поклонниць з найвисших петербурських кругів. (Дїло 15.07.1914). Поклонниці її (це я чув власними ушами) взяли навіть моду на вкраїнські убрання; нема сумніву, що «восторг» од гри Заньковецької може зробити багатьох росіян терпимішими і взагалі до українщини, а тим самим – і до нашого питання... (Агатангел Кримський «Товариство Садовського в Москві», 1891).]
див.: прихи́льниця, шанува́льниця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 7, 1976, с. 32.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Восто́ргъ = ра́дість (велика). — Вітає радість і надїя в очах веселих, молодих. К. Ш.

Запропонуйте свій переклад