Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 75 статей
Запропонувати свій переклад для «девушка»
Шукати «девушка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Де́вушка, см. Деви́ца.
Живо́й –
1) живи́й, (редко) живу́щий. [Каза́ли поме́р, а він живі́сінький. Вона́ й живу́ща була́ на́че ме́ртва (М. Вовч.)].
• Живо́й элемент (и всё живо́е, живущее) – живло́. [За со́нцем усе́ живло́ проки́нулось (Мирн.)].
• Остаться в живы́х – ви́жити, (о многих) повижива́ти. [Мої́ ді́ти таки́ повижива́ли, а се́стриних тро́є поме́рло з о́бкладу].
• Оставлять в живы́х – лиша́ти живо́го, лиша́ти при життю́. [Лиша́ли при життю́ хлоп’я́ток. (Св. Письмо)].
• Стать живы́м – відживи́тися, оживі́ти. [І дихну́в госпо́дь на ньо́го, то він відживи́вся (Рудан.)].
• Стать живо́й действительностью, воспринять живо́й образ – вживи́тися. [Ба́чу його́, ві́ри не йму: се, кажу́, моя́ ду́мка щоде́нна, щоча́сна вживи́лася (М. Вовч.)].
• В живо́й действительности – в живі́й ді́йсності, живце́м. [Поді́ї в дра́мі прохо́дять перед на́шими очи́ма, пока́зуються живце́м, а не в само́му ті́льки оповіда́нні про них (Єфр.)].
• Принимать живо́е участие – бра́ти пи́льну (жва́ву) у́часть.
• Задеть кого-либо за живо́е – дозоли́ти, допекти́ кому́, упекти́ кого́; см. Допе́чь, Дое́хать.
• Ни живо́й души – ні живо́го ду́ха (Неч.-Лев.).
• Живо́й язык – жива́ мо́ва. [Словни́к украї́нської живо́ї мо́ви].
• Живо́й человеческий дух – живу́щий дух лю́дський.
• Жива́я вода – вода́ джере́льна, теку́ча, біжу́ча.
• Жива́я и мёртвая вода (в сказках) – вода́ живу́ща й зцілю́ща, живля́ща і жертвля́ща.
• Жива́я изгородь – живоплі́т (р. -пло́ту).
• На живу́ю руку – на швидку́ руч, (на) швидкору́ч. [Ні́коли було́ – на швидкору́ч зроби́ла];
2) (ясный) живи́й, вира́зний, я́сний. [Усе́ промину́ло, а в спо́минку – живі́сіньке, аж ся́є (М. Вовч.). Таке́ вира́зне стої́ть воно́ перед очи́ма];
3) жва́вий, мото́рний, метки́й, швидки́й. [І нату́ру ма́ю жва́ву (Самійл.). Таки́й жва́вий, як рак на гре́блі (насмешка). Мото́рна ді́вчина]; см. Бо́йкий, Подви́жный, Разбитно́й.
• Жива́я женщина, девушка – мотору́ха. [Там така́ мотору́ха – як на шру́бах уся́].
• Слишком живо́й (о ребёнке) – верту́н, верту́нчик. [Таки́й верту́н, що й на мі́сці не вси́дить; так і кру́титься, як та́я дзи́ґа].
• Делаться живе́е – жваві́шати, моторні́шати;
4) (лишь о музыке) доско́чистий. [А ну йому́ марш! – і вдали́ тако́го доско́чистого, аж воло́сся ї́житься (Свидн.)].
Лё́гонький, лего́нек – леге́нький; повільне́нький; вільне́нький, швиде́нький; струнке́нький; срвн. Лё́гкий. [Леге́нький моро́зець (Київ). Леге́нька сви́точка ві́тром підби́та (Полт.)].
• -го́нек на язык – язика́тенький, балаку́ченький.
• Девушка с -ким поведеньицем – полеге́нькі дівча́та, дівча́та леге́ньких зви́чаїв (но́ровів).
Милови́дный – милови́дий, милоли́ций, го́жий, гарне́нький. [Не приста́ло сти́ду-бри́ду цілува́ти милови́ду (Пісня). Молоди́ці чорня́ві, по́вні, милоли́ці (Котл.)].
• -ная девушка – гарне́нька, го́жа, милови́да ді́вчина.
Неве́ста –
1) (сговорённая замуж) нарече́на, засва́тана (-ної), (обрученица) зару́чена (-ної), зару́чениця, (во время свадьбы) молода́ (-до́ї), (в свад. обряде) княги́ня, молоду́ха. [Одчиня́йте две́рі – нарече́на йде! (П. Тичина). Чого́ ти сиди́ш, ру́ки згорну́вши, мов засва́тана? (Звин.). Не дали́ попроща́тися з зару́ченицею (М. Вовч.). Молоду́ в весе́лий час дівки́ до шлю́бу убира́ли (Рудан.). Розстелі́те кожу́ха, щоб ста́ла молоду́ха (Пісня)].
• Красная -та – кра́сна молода́.
• Нареченная (об’явленная, устар.: от’явленная) -та (устар.) – нарече́на.
• Христова (божья, господня) -та (устар.) – христо́ва нарече́на (молода́), христо́ва засва́таниця. [Христо́ві хо́чеш молодо́ю бу́ти (Грінч.)].
• -та неневестная, церк. – нарече́на ненарече́ная, без жениха́ нарече́ная, неві́ста неневі́сная.
• -та без места – молода́ без поса́ду, (ирон.) пере́ста́рок (-рка), злиде́нниця.
• -та без места, жених без ума, см. Ме́сто 1.
• Быть -той – бу́ти нарече́ною (засва́таною), (во время свадебных торжеств) бу́ти молодо́ю, молоді́ти, княгинюва́ти. [Чи давно́ сама́ молоді́ла, а це вже й неві́стку взяла́ (Янов.)].
• Высватать, сосватать -ту кому, за кого – ви́сватати ді́вчину (нарече́ну) кому́.
• Прочить кого в -ты кому – добира́ти (прибира́ти, ладна́ти, наміча́ти, назнача́ти) кого́ до па́ри кому́, ла́дити кого́ за ко́го, ворожи́ти (собі́) кого́ за дружи́ну для ко́го или кому́. [Я ще нарубча́к був, а ма́ти вже Окса́ну добира́ли до па́ри мені́ (Звин.). А ти-ж хіба́ за ко́го її́ ла́диш? (Мова). За не́люба мене́ вже прибира́є (М. Вовч.). За дружи́ну для свого́ Пана́са вони́ собі́ ворожи́ли Марі́йку (Крим.)];
2) (девушка в брачном возрасте) відда́ниця, ді́вчина (барышня: па́нна) на відда́нні́ (ум. на відда́ннячку). [Бага́та відда́ниця за ним пішла́ (Л. Укр.). Вона́ в ме́не па́нна на відданню́ (Л. Укр.)].
• Достигнуть возраста девушки -ты – на порі́ ста́ти. [Росла́ собі́ і вироста́ла, і на порі́ Марі́я ста́ла (Шевч.)].
• Иметь дочь -ту – ма́ти дочку́ на відда́нні́ (на порі́).
Неви́нный и Неви́нен –
1) (невиновный) – неви́нний (в сказуемом и неви́нен), безви́нний (в сказ. и безви́нен), безневи́нний, (неповинный) непови́нний (в сказ. и непови́нен). [Суд не страшни́й для то́го, хто неви́нний (Л. Укр.). Безу́мства сліпо́го неви́нная же́ртво! (Грінч.). О, скі́льки спа́лено неви́нних! (Сосюра). За лихи́й язи́к сестри́ дурно́ї скара́єте безви́нну? (Куліш). Я – безви́нний (Кониськ.). Сей чолові́к безви́нен (Куліш). Безневи́нних б’ють (Мирний). Безневи́нні лю́ди стражда́ють (Київщ.). Чи вона́-ж його́ непови́нного оборони́ла? (Грінч.)].
• -ный, -нен в чём – неви́нний (и неви́нен) у чо́му.
• Он -нен в этом, в том – він неви́нний (не ви́нен) у цьо́му (и цьому́), у то́му (и тому́).
• Кровь -ная – кров неви́нна (Л. Укр.), кров непови́нна (Грінч.); б) см. Невино́вный 2;
2) (непорочный, простодушный) неви́нний, безви́нний, безневи́нний. [Ви неви́нна душе́ю дити́на (Крим.). Во́рог неви́нні ду́ші побива́в (Рудан.). Чужи́нець в доли́ни ці прийшо́в щасли́ві, ти́хі, і зви́чаї неви́нні полама́в! (Грінч.). Я над безви́нне немовля́ прості́ший (Куліш). (Квітки́) бі́лі, чи́сті, як безви́нні панни́ (Н.-Лев.). Засмути́в я ду́шу ще безви́нну (Самійл.). Ско́рчив безневи́нну грима́ску (Крим.)].
• -ный взгляд, голос – неви́нний (безви́нний) по́гляд, го́лос.
• -ная дружба, ласка, любовь, радость – неви́нна (безви́нна) при́язнь, ла́ска, любо́в (-не коха́ння), ра́дість (-ні ра́дощі).
• С -ным видом – з неви́нним (з без(не)ви́нним) ви́глядом;
3) (физически девственный) неви́нний, небла́зний, неза́йманий, чи́стий.
• -ная девушка – неви́нна (небла́зна, неза́ймана, чи́ста) ді́вчина;
4) (безобидный) неви́нний, (безвредный) незава́дний, нешкідли́вий, (скромный) скро́мний. [Неви́нна ба́йка, надруко́вана у неви́нному «Дзвінку́» (Грінч.). Переві́в розмо́ву на ина́кші те́ми, пустяко́винні й зовсі́м неви́нні (Крим.)].
• -ный вздор – неви́нні дурни́ці (нісені́тниці), неви́нна вся́чина (пустячи́на).
• -ная игра – неви́нна гра.
• -ное средство (лекарство) – неви́нні лі́ки, неви́нний спо́сіб (лік).
• -ное тщеславие – неви́нна амбі́тність (пустосла́вність), неви́нний (нешкідли́вий, незава́дний) го́нор, неви́нна (нешкідли́ва, незава́дна) пи́ха.
• -ные увеселения – неви́нні (просте́нькі, скро́мні) за́бавки (вті́хи, розва́ги).
Незаму́жняя, сщ. – незамі[у]жня́ (-ньо́ї), неодру́жена, невідда́на (-ної), (девушка) ді́вчина.
Обольща́ть, обольсти́ть –
1) (обманывать лестью) уле́щувати, улеща́ти, лести́ти, улести́ти, обле́щувати, обле́стити кого́ чим, слова́ми масти́ти. См. Облеща́ть. [Лести́в моє́ се́рце найкра́щими реча́ми (Куліш). Як ста́ли говори́ти, слова́ми масти́ти, – му́сів-же я з коня́ вста́ти, горі́лки купи́ти].
• -ща́ть ласковыми словами – голу́бити слова́ми, реча́ми ласка́вими;
2) (заманывать, соблазнять), зва́блювати, ва́бити, зва́бити, зна́джувати, зна́дити, спокуша́ти, спокуси́ти, мани́ти, змани́ти, підма́нювати, підмани́ти, ома́нювати, омани́ти, підхо́дити, підійти́, зво́дити, зве́сти кого́. [Зва́бив (спокуси́в) він мене́ грі́шми вели́кими. Зна́джує бага́тством та життя́м у розко́шах. Мани́в наді́ями. Ома́нює люде́й нездійсне́нними мрі́ями. Підійшо́в мене́ слова́ми лести́вими. Чорт не спить, а люде́й зво́дить].
• -ща́ть, -сти́ть девушку – зво́дити, зве́сти́, підма́нювати, підмани́ти ді́вчину; (переносно) зави́ти, покри́ти ді́вчину; (вообще женщину) спокуша́ти, спокуси́ти; призво́дити, призве́сти́ до гріха́ з ким.
Обольщё́нный –
1) у[об]ле́щений;
2) зва́блений, зна́джений, споку́шений, зма́нений, підма́нений, ома́нений, зве́дений.
• -ная девушка – зведени́ця, по́критка.
• Быть -ной кем – покри́тися з ким.
Погиба́ть, поги́бнуть – ги́нути, загиба́ти, заги́нути, згиба́ти, зги́нути, погиба́ти, поги́нути, пропада́ти, пропа́сти, (о мног.) поги́нути, ви́гинути (диал. ви́гибти), попропада́ти, (опис.) наклада́ти, накла́сти, наложи́ти голово́ю. [На́ша ду́ма, на́ша пі́сня не вмре, не заги́не (Шевч.). Обіця́вся верну́тися, та, ма́буть, і зги́нув (Шевч.). Якби́ бог слу́хав пастуха́, то давно́-б поги́нуло ста́до (Ном.). Ви́гибли всі до душі́ коли́шні мешка́нці (Дніпр. Чайка)].
• -нуть от голода – зги́нути, пропа́сти з го́лоду. [Дай чого́ ї́сти, а то пропаду́ з го́лоду (Рудч.)].
• -ги́б безвозвратно – заги́нув без вороття́.
• Хлеб -ги́б от засухи – хліб пропа́в з посу́хи.
• Всё -бло – все пропа́ло.
• Если это случится, то я -ги́б, мы -ги́бли – якщо це ста́неться, то я пропа́в (ми пропа́ли), то я пропа́щий (ми пропа́щі). [Гляди́, щоб ти її́ нігде́ не дів, бо ті́льки ти її де-не́будь ді́неш, то тоді́ усі́ ми пропа́щі (Рудч.)].
• Он -ги́б в общественном мнении – він пропа́в (заги́нув) перед грома́дською ду́мкою.
• Бесславно -ги́б – заги́нув без сла́ви, (грубо) пропа́в – і соба́ки не бреха́ли (не га́вкали).
• Поги́бший – заги́блий, зги́блий; пропа́щий, стра́чений. [Пропа́щий час. Пропа́щий тала́нт. Стра́чене життя́].
• -ший человек, -шая девушка – пропа́щий чолові́к (пропа́ща люди́на), пропа́ща ді́вчина.
• -шее создание – пропа́ще створі́ння.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ветреный –
1) ві́тряний, вітрови́й, вітри́стий;
2) легкова́жний, легкоду́мний, вітрого́н, (шаловливый) пустотли́вий, (несолидный) нестатечний; (ветреного поведения) пові́йний, ле́гкий, по́легкий:
• ветреная голова (головушка) – легковажний (легкодумний), вітрогон;
• ветреная девушка, женщина (ветреница) – легковажна (вітрувата) дівчина, жінка; вітрогонка (вітролетка), вітрянка, вітер-дівка, вертиголова, шелихвістка, вертихвістка;
• ветреная погода – вітряна погода;
• ветреное место – вітристе місце;
• ветреное поведение – легковажна (несолідна) поведінка;
• ветреный кто – вітер в голові у кого, вітрогон.
[Ві́тряний день. Ві́тряна пого́да. Ві́тряна (вітрова́) бу́ря (АС). І ще добре, що вона дівка не маніриста, полегка — всім бісики пуска, з кожним собі пожирує і все зведе на жарти та на смішки (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зараз він жартує з цією шелихвісткою; дівчина здригається від нападів сміху, показує свої ноги до того місця, де вони практично закінчуються (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек)]. Обговорення статті
Живой, жив – живий; (бойкий) жвавий; (подвижный) моторний, меткий; швидкий; виразний, яскравий, чіткий; органічний, реальний, життєвий, життьовий:
• едва жив ушёл, спасся – ледве (ледві) з душею вирвався (втік, вихопився, вискочив);
• живая действительность (перен.) – жива дійсність;
• живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина моторуха;
• живая изгородь – живопліт (иногда обсада);
• живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща;
• живая улика – живий (наочний) доказ;
• жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький; жив-здоров;
• жив и здоров – живий-здоровий, живий і здоровий;
• жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося;
• живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…);
• живой живое и думает – живий живе й гадає;
• живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого, правдивий (достеменний) портрет чий, з кого;
• живой интерес – жвавий (живий) інтерес;
• живой ум – бистрий розум;
• живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо притьмом) (зробити що);
• задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого, дойняти (вразити, дозолити); до живого кого, допекти кому, кого, допекти до живого (до живого серця) кому, кого;
• захватить живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого;
• на живую нитку (разг.) – на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем, на живу нитку;
• на живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч, на швидку руку (робити що);
• нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого, нема й на світі кого;
• ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий;
• ни [одной] живой души (разг.) – [а]ні живої душі, [а]ні живого духа, [а]ні лялечки, ні душечки, ані лялечки;
• оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим, дарувати життя кому; лишати при життю;
• остаться в живых – вижити (про багатьох повиживати); залишитися (зостатися) живим [серед живих];
• пока жив буду – поки [й] житиму, поки мого віку;
• принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому;
• сжечь живым – спалити живцем (живого);
• с живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти, живого білувати.
[Поглянула навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (М. Вовчок). Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (П. Мирний). Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (І. Нечуй-Левицький). — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський). Я сам з душею втік. Занялася хата вночі, то ледві з душами повихоплювалися, в чому спали (АС). Він допоміг Дон Кіхотові встати й посадив його на Росинанта, що теж був ледве живий та теплий (М. Лукаш, перекл. М. Сервантеса). Нарешті він зачепив Ааза за живе… чи за гаманець, що в його випадку одне й те ж (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Якось я бачив живий символ тріумфу людини. Вона вже стояла над прірвою і пісяла в неї (С. Є. Лєц). Живе не може бути потворним (К. Шанель)]. Обговорення статті
Кофейный – кавовий:
• гадать на кофейной гуще – ворожити на кавовій гущі;
• кофейная девушка (иноск., устар.) – простачка, наївна дівчина;
• кофейное дерево – кавове дерево;
• кофейный напиток – кавовий напій.
[Студентка в зелених панчішках Вже не лолітка, ще не жінка Вже не цнотлива, ще наївна Вже не дурна, ще дурнувата Вже не простачка, ще не леді Вже не мрійлива, ще замріяна Вже не поезія, ще не поетка Вже не безхмарна, ще не нещасна (вася-вася)]. Обговорення статті
Приглянувшийся – сподо́баний, уподо́баний, в о́ко впа́лий (запа́лий):
• приглянувшееся место – уподобане (сподобане) місце;
• приглянувшаяся девушка – уподобана (сподобана, запала в око) дівчина. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДЕ́ВУШКА зменш. пі́ддівка, дівчу́к, збільш. діве́га.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Девушка – ді́вчина, -ни.
Невинный – безви́нний, неви́нний, -а, -е; невинная девушка – прави́чка, -ки; -нно – безви́нно, неви́нно.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Девушка
• Быть девушкой – бути дівчиною; дівувати, подівувати; дівочити, подівочити; (образн. розм.) волосом світити.
• Девушка в возрасте невесты – дівчина на порі (у порі, на відданні, давн. на стану); (образн.) дівчина (дівка) у заплітках (у бовтицях).
• Девушка, родившая ребёнка (устар.) – покритка; (лок.) (на)критка.
• Милая девушка – мила дівчина; (образн.) дівка-медунка.
• Молодая девушка – молода дівчина; (фольк.) молодичина.
• Обесчестить и бросить девушку – звести дівку (дівчину).
Ветреная
• Ветреная девушка, женщина (ветреница) – легковажна (пустотлива) дівчина, жінка; вітрогонка (вітролетка); вітрянка; вітер-дівка; вертиголова; шелихвістка; вертихвістка.
Возраст
• Быть в возрасте жениха, невесты – бути у віці нареченого, нареченої; дохо(д)жалим бути; (про хлопця) бути на оженінні; під вусом бути; бути прудивусом (підвусим); (про дівчину) дівчина на відданні; дівка у заплітках (у бовтицях). [Дівка вже дохожала, не сьогодні-завтра заміж піде. Сл. Гр. Єсть у вас синки на оженіннячку. Сл. Гр. А ці лобуряки й під вусом усе маляться… Дніпрова Чайка.]
• Быть в преклонном возрасте – бути похилого (старечого, давнього) віку; бути похилих (старечих, благих) літ; (іноді) бути під літами. [Баба Оксана була під літами… Грінченко.]
• Быть на возрасте – на порі (на літі, на зрості) бути (стати); (лок.) на стану стати. [Тут сходилися й судовики, і вчителі, і письменники, і гімназисти, і кадети, котрі були вже на зрості. Кониський.]
• В зрелом возрасте – у [мужніх, дорослих] літах; у дійшлому (дозрілому) віці. [А коли він був уже в літах, не раз в неділю обступали його ґазди… Яцків.]
• Возраст детский, юношеский, старческий – вік дитячий (дитинячий, хлоп’ячий), юнацький (парубочий, дівочий), старечий; літа дитячі (дитинячі, хлоп’ячі), юнацькі (парубочі, дівочі), старечі. [Літа дитинячі Вона знову згадала. Лукаш, перекл. з Гете.]
• Возрастом – завстаршки (іноді увстаршки); віком (літами). [Він завстаршки, такий, як ви — одних літ. Сл. Ум.]
• В самом раннем возрасте – маленьким бувши; (образн.) у зеленочку. [Діточки мої! Квіти мої! Пов’яли ви в зеленочку! Вовчок.]
• Выходить, выйти из детского возраста – виходити, вийти з дитячого віку.
• Девушка в возрасте (на выданье) – дівчина на порі (на відданні). [Ти на порі, І Ярина спіє… Шевченко.]
• Не по возрасту – як на свій вік (як на свої літа); не по літах. [Моя дев’ятилітня Леся занадто серйозна як на свої літа… Досвітній.]
• Одного возраста – одного віку (одних літ); рівня літам; (розм. іноді) однієї верстви. [Цей дід однієї зо мною верстви. Сл. Гр.]
• Он (ты…) вошёл в возраст, достиг возраста – він (ти…) увійшов у [мужні, дозрілі] літа; він (ти…) дійшов дозрілого віку (дозрілих літ, повних літ); він (ти…) дійшов літ ([до] зросту); літа (года) вийшли йому (тобі…); він (ти…) приспів; (образн.) він (ти…) вбився у колодочки (у пір’я). [От старша дочка Оришка, та вже й зовсім приспіла, до парубків аж горить… Кропивницький.]
• Он вышел из детского, школьного возраста – він вийшов із дітей, із школярів; він виріс (вийшов) із дитячих літ (із дитячого віку), із шкільних літ (із шкільного віку).
• Он моего (вашего…) возраста – він мого (вашого…) віку; він моїх (ваших…) літ; він (ви…) рівня мені (зо мною, вам, з вами…) літами; (розм.) він моєї (вашої…) верстви (доби).
• Он (она…) с возрастом поумнеет – він (вона…) [до] розуму дійде; він (вона…) з літами розуму набереться (порозумнішає). [Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде… Вовчок.]
• Предельный возраст – крайній (найвищий) вік; крайні (найвищі) літа.
• С самого раннего, нежного возраста – з самого малку; змал(еч)ку; (образн.) з пуп’ян(оч)ка; з зеленочку. [Сам із пуп’янка коїв він Неабиякі штуки… Лукаш, перекл. з Гете.]
Живой
• Живая действительность (перен.) – жива дійсність.
• Живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина; моторуха.
• Живая изгородь – живопліт (іноді обсада).
• Живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща.
• Живая улика – живий (наочний) доказ.
• Жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький.
• Жив-здоров; жив и здоров – живий-здоровий; живий і здоровий.
• Жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося.
• Живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…).
• Живой живое и думает – живий живе й гадає.
• Живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого; правдивий (достеменний) портрет чий, з кого.
• Живой ум – бистрий розум.
• Живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо, притьмом) (зробити що).
• Задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого; дойняти (вразити) до живого кого; допекти кому, кого; допекти до живого (до живого серця) кому, кого.
• Захватать живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого.
• На живую нитку (разг.) – нашвидку; на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем; на живу нитку.
• На живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч; на швидку руку (робити що).
• Нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого; нема й на світі кого.
• Ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий.
• Ни [одной] живой души (разг.) – (а)ні живої душі; (а)ні живого духа; (а)ні лялечки; ні душечки, ані лялечки.
• Оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим; дарувати життя кому.
• Остаться в живых – залишитися (зостатися) живим [серед живих]; вижити (про багатьох повиживати).
• Пока жив буду – поки (й) житиму; поки мого віку.
• Принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому.
• Сжечь живым – спалити живцем (живого).
• С живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти; живого білувати.
Кисейный
• Кисейная барышня (девушка) (устар. ирон.) – тендітна панночка; манірна дівчина з міщанськими поглядами.
Обольщенный
• Обольщённая девушка – зведена дівчина; (часом) зведениця. [Вітер шумить, сором до села наносить, зведениці дорогу стелить. Черемшина.]
Огонь
• Беглый огонь (воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь.
• Бежать как от огня – тікати як від вогню (пожежі).
• Бояться как огня кого-, чего-либо – боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого.
• В огонь и в воду (готов, пойду…) – у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]…
• Высекать, высечь огонь – кресати [вогонь], викресати [вогню].
• Глаза горят огнём у кого-либо – очі горять, як жар, у кого, кому.
• Горит как в огне кто-либо – горить як у вогні (як жар) хто.
• Девушка-огонь – дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.]
• Днём с огнём не сыщешь – і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр.
• Дом сразу был охвачен огнём – будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям).
• Зажигать, зажечь огонь (огни) – світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.]
• Играть (шутить, шалить) с огнём – гратися (жартувати) з вогнем.
• Из огня да в полымя – з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр.
• Меж двух огней (разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр.
• Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму – нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр.
• Огнём и мечом (книжн.) – [З] огнем і мечем.
• Огня взаймы не выпросишь – (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш.
• Подливать, подлить масла в огонь – доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути.
• Предавать, предать огню и мечу (книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем.
• Прошёл огонь и воду [и медные трубы] – пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.]
• Сидеть при огне – сидіти при світлі.
• С огнём не шути (перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй).
• С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься – з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр.
• Солома с огнём не дружит (не улежится) – не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ви́ступка –
1) поступь, походка;
2) (гал.) обольщенная девушка, оставшаяся с ребенком.
Го́жий –
1) пригожий, хороший, красивый.
• Го́жа вода́ – питьевая вода.
• Го́жа ді́вка – пригожая девушка.
2) благоприятный, удобный;
3) нужный, годный.
Ді́вка –
1) девка;
2) девушка.
Ді́вчина – девушка, девица.
Діду́нь, -ня́, діду́сь, -ся́ – девушка, старичок.
Досвітча́нин, досвітча́нка – парень, девушка на посиделках.
Закві́тчаний –
1) убранный, украшенный цветами, лентами.
• Закві́тчана ді́вчина – девушка с цветами на голове.
2) (перен.) счастливый.
• Закві́тчаний вік – счастливая жизнь, жизнь в цвету.
Зве́де́ниця – обольщенная девушка, имевшая ребенка.
Кра́сний – прекрасный, красивый, хороший.
• Кра́сна ді́вка – а) созвездие Девы; б) радуга; в) красавица-девушка.
• Кра́сне ве́рем’я – вёдро, хорошая погода.
Купа́йло, купа́ло –
1) ночь под 24 июня, праздник сельской молодежи;
2) чучело, употребляемое там же;
3) девушка, раздающая цветы там же.
• Зхо́дилось купа́йло (купа́ло) – собирались участники того же празднества.
Ледащи́ця (общ. р.) – 1) нерадивый, нерадивая;
2) негодник, негодница, негодяй, негодяйка, падший, падшая.
• Ді́вка ледащи́ця – падшая девушка.
Меду́нка, -ки –
1) сладкая груша;
2) ласковая женщина.
• Ді́вка-меду́нка – милая девушка.
Молоди́чина, -ни – молодая девушка.
На́кри́тка – девушка, родившая ребенка.
По́критка – девушка, родившая ребенка.
Пора́ –
1) время, пора;
2) возраст.
• Ді́вчина на порі́, у порі́ – девушка-невеста.
• На таки́х пора́х бу́ти – быть беременной.
• Без пори́ – преждевременно.
Скри́тка – родившая ребенка девушка.
Стебелькува́тий –
1) стеблеобразный;
2) высокий и тонкий.
• Стебелькува́та ді́вчина – стройная девушка.
Фі́цька – легкомысленная девушка, женщина.
Що – что.
• Не що да́вно – не очень давно.
• Ні до чо́го – ни к чему негодный.
• Ні по чо́му – нипочем.
• Що-си́ла, що-си́ли – сколько хватит силы.
• Що-мо́га – сколько возможно.
• Що за – как, какой, какая, какое.
• Що-будь – что-нибудь.
• Що-найду́жче – как можно сильнее.
• Що-найпе́рше – прежде всего.
• Що-раз, щоразу́ – всякий раз, ежечасно.
• Що як гля́не – что ни глянет, то...
• Ді́вчина, що чо́рнії бро́ви – девушка с черными бровями.
• Що заплати́ли – сколько заплатили? Грі́є вона́ що-не́будь – греет она сколько-нибудь.
• Оде́жа що лиш від по́яса – одежда только от пояса.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бере́за, -зи, ж.
1) Береза, Betula alba L. ЗЮЗО. І. 114. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102.
2) Парень (у дѣвушекъ — дѣвушка), избираемый распорядителемъ во время вечерниць, пѣнія колядок и пр. запѣвало, заправитель хора. КС. 1887. VIII. 772. Г. Барв. 120. МУЕ. III. 58. А хто, хлопці, буде в нас за березу? Херс. Настя-береза завела, а за нею всі. Г. Барв. 221. Ум. Березка, берізка, березочка, березонька, берізочка, берізонька.
Відда́ння́, -ня, с.
1) Отдача. Шість кабанів чорт мав, бідному чоловікові дав і на вічне віддання пропало. Драг. 7. Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання:
2) Выходъ замужъ. Св. Л. 197. Дівчина на відданні. Дѣвушка невѣста, взрослая дѣвушка. У мене ж дочка на відданні Г. Барв. 11.
3) Народный праздникъ 15 января. ХС. І. 74. Чуб. ІІІ. 5. Ум. Відда́ннячко. Маю сестру на відданнячку. Гол. IV. 547.
Дзю́ба, -би, ж. Дѣвушка съ лицомъ, изрытымъ оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Нп. Ум. Дзю́бка.
Ді́вка, -ки, ж. Дѣвка, дѣвушка. Гарна дівка, як засватана. Ном. № 4816. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Мет. 14. Ді́вка у за́плітках, — у бо́втицях. Взрослая дѣвушка, могущая уже выходить замужъ. Шух. І. 32.
2) = раст. Медунка. Вх. Пч. І. 10.
3) Одно изъ созвѣздій. Мнж. 148. Ум. Ді́вонька, ді́вочка. Мет. 125. Ув. Ді́вчище. Ач, яка здоровенна дівчище! Екатер. г.
Діву́ля, -лі, ж. Грубо-ласк. Дѣвушка. Не для тебе я зросла красная дівуля. Гол. І. 209.
Дівча́, -ча́ти, с. Молодая дѣвушка; дѣвочка. Св. Мр. V. 39. Грин. ІІІ. 176. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Мет. 41. Ум. Дівча́тко, дівча́тонько, дівча́точко. Мн. Дівча́та, дівча́тка, дівча́тонька, дівча́точка. Дѣвушки, дѣвочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодиї дівчата зачнуть голосити. Макс. (1849) 61. Коли родяться більш хлопчаки, ніж дівчатка — війна буде. Ном. № 13407.
Ді́вчи́на, -ни, ж.
1) Дѣвица, дѣвушка, дѣвочка. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Дівчино моя зарученая, чого ж ти така засмученая? Мет. 72. Погуляла дівчиною років зо три. МВ. І. 7.
2) Также: Кра́сна ді́вчина. Названіе дѣвушки, стоящей около матері въ игрѣ въ во́рона. Маркев. 71.
3) Ді́вчина з ві́драми. Одно изъ созвѣздій. Дещо. 37. Ум. Ді́вчинка, дівчи́нонька, дівчи́ненька. Грин. III. 388. Ой у полі криниченька, — орли воду п’ють, а вже ж мою да дівчинку до шлюбу ведуть. Чуб. Кохав козак дівчиноньку, як батько дитину. Мет. 78. Мн. ч. не имѣетъ, а въ необходимыхъ случаяхъ употребляется мн. ч. отъ дівча: дівча́та (см. Дівча).
Досвітча́нка, -ки, ж. Дѣвушка, ходящая на до́світки. Торішньої зіми аж три досвітчанки ходило до нашої баби на попрядки, на досвітки. Васильк. у. Саме глупої ночи пішли ми з підотаманчим досвіток разганять, але на досвітках було тільки чотирі дівчат досвітчанок та й годі. Васильк. у.
Дру́жка, -ки, ж.
1) Молодая дѣвушка изъ приглашенныхъ невѣстой быть на свадьбѣ; одна изъ дружок носить названіе ста́ршої. Завтра заплети кісоньку в дрібушки, та вже ж тобі не ходити в дружки! Мет. 206. Ой брязнули на дворі цимбали, озвалися у сінях бояри, заспівали дружки у світлиці, забилося серце у вдовиці. К. Досв. 120.
2) Подруга. Ой хвалилася гречная панна своїми косами перед дружками. Чуб. ІІІ. 299. Ум. Дру́женька, дру́жечка. Грин. ІІІ. 496, 433, 476. Сідайте сюди, дівчата.... от же вам і ложечки, брусуйте, друженьки, брусуйте. Кв. Есть у мене служечка, старшая дружечка. Мет. 193. Усі дружечки по лавах сіли, а Ганнуся на посаді. Нп.
Жениши́на, -ни, об. Одинъ изъ двухъ любящихъ: дѣвушка или парубокъ. Та чогось моя женишина смутна, невесела. Мет. 98. Ой є в мене женишина не до тебе чорта. Чуб. ІІІ. 161. І на шлях теплицький справив сина Опанаса, щоб побачив і сподобав любу женишину. Мкр. Н. 39. Лежить моя женишина як квітка в’яла. Мет. 98.
Закві́тчаний, -а, -е.
1) Убраный, украшеный цвѣтами, лентами и пр. Закві́тчана ді́вчина. Дѣвушка съ цвѣтами на головѣ.
2) Закві́тчаний вік. Счастливая жизнь. Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік! Г. Барв. 399.
Зве́дени́ця, -ці, ж. Обольщенная мужчиной дѣвушка, имѣвшая ребенка. Вх. Зн. 21.
Кві́тка, -ки, ж.
1) Цвѣтокъ. А без долі біле личко, — як квітка на полі: пече сонце, гойда вітер, рве всякий по волі. Шевч. 70. Процвітає в саду квітка... О, траво висока! Закрий її, сховай її від людського ока. К. Досв. Ой вирву я з рожі квітку та й пущу на воду: пливи, пливи, з рожі квітко, та й до мого роду. Нп.
2) мн. Вѣнокъ изъ искусственныхъ цвѣтовъ, который носить дѣвушка, преимущественно просватанная.
3) Цвѣтной бантъ, пришиваемый къ шапкѣ на свадьбѣ жениху и боя́рам. Беруть шапки у бояр і пришивають квітки, співають так само, як і тоді, коли пришивають квітку молодому. Чуб. IV. 567. Пійду з села, — зараз оженюся: мені, дівко, та пригниють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. Мет. 15. Переносно: кві́тку приши́ти (кому́). Осмѣять кого острымъ словцомъ, мѣткимъ отвѣтомъ и пр. Се така, що кожному квітку пришиє. Эта каждаго осмѣетъ. (Уміла) квітку хоть кому пришити, хитро насміяться. Мкр. Н. 85. Обізветься який парубок, — він зараз і пришиє квітку: дівчатам регот, парубкові бором. О. 1861. VIII. 19.
4) Букетикъ изъ калины или цвѣтовъ, подносимый на крестинахъ повивальной бабкой гостямъ. КС. 1893. VII. 79.
5) Особый родъ вышивки на сорочкѣ. Залюбовск. Чуб. VII. 427.
6) У квітки́. О матеріи: съ рисункомъ въ видѣ цвѣтовъ. Жілетка шовкова в квітки. Св. Л, 174. Ум. Кві́тонька, квіточка. По садочку йшла, квітойки рвала. Чуб. V. 6. Квітоньками гарненько рожа розцвіла. Сніп. У хаті в її — як у віночку, хліб випечений — як сонце, сама сидить — як квіточка. ЗОЮР. І. 145. Дівчинонька, як квіточка, з нею рай. Гліб.
Коло́дка, -ки, ж. Ум. отъ коло́да.
1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб’єш головку. Макс. (1849). 103. Сложенныя у дворовъ на улицѣ бревна обыкновенно служать мѣстомъ собранія крестьянъ (преимущественно молодежи) въ праздничный день; поэтому — усі хлопці на колодці, а мого не має. Мет. 10. Гриць... устав з колодки. Г. Барв. 451.
2) Обрубокъ дерева, привязываемый женщиной неженатому мужчинѣ въ понедѣльникъ сырной недѣли; мужчина долженъ волочи́ти коло́дку, пока не откупится. Маркев. 2. О. 1861. X. Свидн. 63. Віддава́ти коло́дку. Обычай, по которому въ день Пасхи дѣвушка, христосуясь, не обмѣнивается съ парнемъ писанкой, а только даетъ ее ему, за что парень долженъ ей найня́ти тане́ць, т. е. музыку къ танцамъ. О. 1861. X. Спид. 60, 62.
3) = Колода 4. Скручують йому руки і забивають у колодку. Левиц. І. 41.
4) = Колода 8. Тутечки у його велика пасіка була, — колодок з двісті. Стор. 56.
5) Ступица въ колесѣ. Рудч. Чп. 250. б) У кожевниковъ: рукоять шкафи́, скребка для кожъ. См. Шкафа. Шух. І. 253.
7) У гребенщиковъ: часть рога, соотвѣтствующая охвату рукой. Вас. 163.
8) Висячій замокъ.
9) Кадыкъ, головка дыхательнаго горла. Вх. Уг. 246. Ум. Коло́дочка.
Кума́н, -на́, м.
1) Родъ кувшина металлическаго или глинянаго? Убѣгая изъ дому, дѣвушка-черкешенка выбираетъ, что съ собой взять: Візьмем гроші, намисто, кунтуші хороші, ложки та срібні кумани, жемчуг, атлас, парчу, сап’ян. Мкр. Г. 32. Въ Лохвиц. у. такъ называется большая глиняная банка.
2) Большая корзина, сплетенная изъ соломы въ видѣ кадки для храненія муки или зерна. Нѣж. у.
Купа́йло и купа́ло, -ла, м.
1) Ночь съ 23 на 24 іюня, обрядъ празднованія, совершаемаго въ эту ночь сельской молодежью. Чуб. III. 193. Сьогодня Купала, а завтра Івана. Чуб. III. 205. Иногда такъ называется мѣсто празднованія: На купалі огонь горить. Чуб. III. 221.
2) Чучело, употребляемое во время этого празднованія. Чуб. III. 194.
3) Дѣвушка, которая во время празднованія, при обрядѣ гаданія, раздаетъ цвѣты. Чуб. III. 195.
4) Употребленное въ среднемъ родѣ и какъ собирательное, обозначаетъ лицъ, участвующихъ въ этомъ празднествѣ. Сходилось купало із дому до дому. Чуб. III. 209. Ум. Купа́(й)лочко. Час нам, дівчатка, з купайлочка додому. Чуб. III. 209.
Лиси́ця, -ці, ж.
1) Лисица (звѣрь). Зна, де вовк, а де лисиця. Ном. № 5716. Лисице, лисице! та й довгий же твій хвіст! Ном. № 13568. Накри́всь, мов лиси́ця хвосто́м. Неудачно скрывалъ свой поступокъ. Въ обрядѣ сватовства, въ обрядовыхъ рѣчахъ сватовъ дѣвушка называется иногда вмѣсто куни́ці — лиси́цею. У вас лисиця є, нам снилось, котру Тетяною зовуть... (Изъ рѣчи сватовъ). Алв. 13.
2) Лисій мѣхъ. Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями. Мет. 185.
3) Только во мн. ч. Намерзшіе узоры на оконномъ стеклѣ.
4) Только во мн. ч. Деревянные тиски различной величины и вида, употребляющіеся: а) для сжиманія склеенныхъ досокъ (Мирг. у.); б) для выжиманія воска; в) для сжиманія разламывающагося въ мѣстѣ развѣтвленія дерева. Приборъ состоитъ изъ двухъ досокъ или кусковъ дерева, которые помѣщаются по обѣ стороны развѣтвленія въ деревѣ, послѣ чего концы ихъ сжимаются насквозь проходящими планками. Треба грушу в лисиці взяти, а то розчахнеться. Левч. 161. г) для укрѣпленія стѣны: два столба одинъ противъ другого по обѣ стороны стѣны, концы которыхъ скрѣплены, отчего стѣна стискивается. Хата наша похилилась... Батько хоч і взяв у лисиці, дак облупилася ж кругом, обпала. Г. Барв. 249. д) для поддержанія же́рдки при работѣ гребенщиковъ. Вас. 164. Жердка висить на лисиці. См. Лещата.
5) Названіе вола съ малой бѣлой отмѣтиной на лбу. КС. 1898. VII. 42.
6) Раст. Gipsophila muralis. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Лиси́чка. Въ сказкахъ обыкновенно съ прибавленіемъ слова сестри́чка. Лисичка-сестричка і вовк панібрат. Рудч. Ск.
Меду́нка, -ки, ж.
1) Раст. a) Pulmonaria angustifolia L. ЗЮЗО. І. 133. б) Pulm. azurea Bess. Ibid, в) Pulm. officinalis L. Ibid, г) Cytissus nigricans. Лв. 98. д) Lychnis. Лв. 100.
2) Родъ сладкой груши. Вх. Зн. 36.
3) Ласковая женщина. Не медунку ведуть, та не медунка й в коноплях сидить (та злюща, а та ще гірша). Нон. № 2903. Ді́вка міду́нка. Хорошая и милая дѣвушка. Вх. Зн. 36.
Молоди́чина, -ни, ж. Молодая дѣвушка. Заграй мені, музиченько, під осичиною, — нехай же я погуляю з молодичиною. Грин. III. 648.
Молодя́, -дя́ти, с. Юноша или дѣвушка. Употребляется преимущественно во мн. ч. Молодя́та.
1) Молодые люди.
2) Женихъ и невѣста, молодые; новобрачные, вообще молодое супружество. Вік вам довгий і розум добрий, красні молодята. МВ. Ой ви молодята, молодята! не довго житимете вкупці!.. МВ. (О. 1862. III. 75).
Переге́ня, -ні, ж. Ряженая дѣвушка, пугающая, ради шутки, подругъ: взявъ въ руки клубокъ ва́лу, вытягиваетъ ихъ вверхъ; клубокъ играетъ роль лица, которое повязываютъ платкомъ, на руки и плечи натягиваетъ рядно. Лохв. у.
Покрива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. покри́ти, -кри́ю, -єш, гл.
1) Покрывать, покрыть. Мені хустиноньку в руках не носити, — за-для слави козацької сідельце покрити. Чуб. V. 289. Прийшла Покрова, — покриє не листом, то снігом. Покрова всю землю листом покрива. Ном. № 494. Хвиля роздалася, закипіла, застогнала і обох покрила. Шевч. 23.
2) Закрывать, закрыть. Довго стояв Кобза на могилі, провожаючи очима Марка; вже і гора його покрила. Стор. МПр. 50.
3) — молоду́. Въ свадебномъ обрядѣ: надѣвать на голову новобрачной уборъ замужней женщины, — это происходитъ въ воскресенье; въ понедѣльникъ иногда еще покрываетъ новобрачную въ церкви священникъ. КС. 1896. XI. 270. Чуб. IV. 364. Грин. III. 489, 548. См. Скривати. Поэтому покрива́ти ко́су значитъ выходить замужъ: Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Грин. III. 217. Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку, — проситъ дѣвушка, желающая выйти замужъ. Г. Барв. 373. Покрива́ють, скрива́ють также дѣвушку, лишившуюся невинности. КС. 1882. II. 427.
4) Покрывать, покрыть какое-либо дѣло, не желая обнаруживать. — Гей козачко, козачко! Десь твій козак нерано з походу прибував, що попід очима добрі гостинці подавав. То козачка добре дбала, по свойому козака покривала... — «Я пішла по дрова, та не втрапила по дрова, а втрапила по лучину, — попідбивала собі очі на ключину.» ЗОЮР. І. 219. Єсть у мене стара мати, — буде славу покривати. Грин. III. 277. Покинутая дѣвушка проситъ: Прийди, прийди, мій миленький, покрий мою славу. Чуб. V. 814. Въ слѣдующемъ похоронномъ причитаньѣ покрива́ти значитъ почти заступаться: Моя матінко, моя й голубонько!... Хто мене буде покривать, хто мене буде заступать? Мил. 196.
5) Извинять, извинить; вознаградить. Хозяева просятъ гостей: Що єсть, заживайте, за нас вибачайте: що не здарить ложность наша, най покриє ласка ваша. Гол. III. 505.
6) Превосходить, превзойти. Вже й мене покрив багатством. Грин. II. 84. Так розбагатів, вже і багатого брата покрив. Драг. 50. Панів завидьки беруть, шо як же мугирь, та покрива. Мнж. 83.
По́кри́тка, -ки, ж. Дѣвушка, лишившаяся невинности, родившая ребенка. См. Покривати 3. КС. 1889. XI. Од тебе сина мала, покриткою стала... покриткою... який сором! Шевч. 86. То покритка попід тинню з байстрям шкандибає. Шевч.
Пора́, -ри́, ж.
1) Время, пора. Як прийшла до його тая пора, шо вже йому треба бігти, то він так стогне. Грин. II. 137. У робочу пору. Стор. МПр. 67.
2) Возрастъ. Дівчина на порі́, у порі́. Дѣвушка-невѣста. Росла, росла дівчинонька та й у порі стала. Зміев. у.
3) На таки́х пора́х бу́ти. Быть беременной. Хиба ти вже забув, що покинув мене на таких порах? Чуб. II. 19.
4) Без пори́. Преждевременно. Нив дуже горілку, та так без пори і вмер. Канев. у.
5) Употр. какъ нарѣчіе: пора. Та годі седіти, да пора летіти. Мет. 257.
Поста́дниця, -ці, ж. Дѣвушка, играющая главную роль на обжинкахъ. Подлясье.
Світи́лка, -ки, ж. Дѣвушка, исполняющая обрядъ держанія меча и свѣчи на свадьбѣ, — это сестра жениха, а если ея нѣтъ, ближайшая послѣ нея родственница; если ихъ нѣсколько, то есть ста́рша. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУК. III. 106. Ум. Світи́лочка. Грин. ІІІ. 481. Світилочко, повная роже, дивитися на тебе гоже. Мет. 202.
Фі́нда, -ди, ж. Вѣтренная, легкомысленная дѣвушка. Фр. (Желех.).
Фіцька, -ки, ж. Легкомысленная молодая женщина или дѣвушка. Крутитсє тота фіцька. Вх. Зн. 75.
Челяди́на, -ни, ж.
1) Взрослая дочь, дѣвушка. Ой тепер же я не дівка, тепер я в батька не дитина, не дитина та й не челядина. Грин. III. 271. В мене личко — як яблучко, тепер як калина, як вийду я на улицю, — мила, люба челядина. Чуб. V. 12.
2) Женщина. Шух. І. 239, 32. Пішла бідна вдова подовж улонькою да зустрілася із сусідонькою: «Ах, сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити!» КС. 1884. І. 32. Ум. Челяди́нонька. Грин. III. 538, челяди́ночка. Мил. Св. 17. Дівчина-челяди́ночка. Мил. 88.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Ки́рпа, -пи, ж. *3) Высокая прическа. Хот. Нік. *4) Шутливо: девушка. Шевч.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дѣ́вушка, дѣ́вушкинъ = д. Дѣви́ца, дѣви́цынъ.
Сѣнны́й = сїне́шнїй. — Причини сїнешні двері. — Сѣ́нная дѣ́вушка = д. Го́рничная.

Запропонуйте свій переклад