Знайдено 49 статей
Запропонувати свій переклад для «держак»
Шукати «держак» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Валё́к –
1) (для стирки) прач, пра́ник, пральни́к; 2) (для катания белья) рубель (р. -бля); 3) (часть экипажа) о́рчик, ба́рок (р. -рка); 4) (часть весла) держак; 5) (вращающийся цилиндр) вало́к (р. -лка), ва́лик, вале́ць (р. -льця́). • Бить валько́м (бельё, полотно) – пра́чити, прачува́ти. |
| Гриф, зоол. –
1) гриф, грифо́н, (вульг.) грип. [На де́реві грипеня́та, а грип, ви́дно, полеті́в (Чуб.)]; 2) (у скрипки, гитары) ши́йка; (у сабли) держа́к, де́ржално; 3) архит. – гриф. |
| Держа́лка (сабли, меча, метлы, черпалка) – держа́лно, держа́к; (топора) топори́ще, топори́сько; (цепа) ціпи́лно; (кнута) пу́жално; (кочерги) кочержи́лно; (лопаты) лопати́лно; (заступа) заступи́лно; (ведра, корзины) ду́жка. |
| Дре́вко – де́ржал(к)о, де́ржально, держа́к [Лу́снуло де́ржалко у корогви́], а теснее: у копья – ра́тище, ра́товище; у метлы – мітли́ще, штиль; у косы – косови́ще, кісся́; у граблей – гра́блище, граби́льно; у кочерги – кочержи́льно, кочержи́ще, коцюби́ще; у цепа – ціпи́льно; у ёмки – чаплії́льно; у заступа – за́ступень, заступи́льно; у ухвата – рогачи́льно. |
| Ефе́с – держа́к (у ша́блі, меча́). |
| Ки́рочный – сапо́вий; клевако́вий; оска́рдовий. • -ный черен – держа́к, держа́лно, (у кирки для выпалывания сорн. трав) сапи́лно. |
| Молотови́ще – молотови́ще, де́ржално, держа́к (-ка́) (у мо́лота). |
| Му́ньга –
1) роззя́ва, вайло́; срв. Ротозе́й; 2) де́ржално, держа́к (-ка́), рукі́в’я (-в’я́); срв. Рукоя́ть. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Взбудораженно – розбу́рхано, схвильо́вано, розхвильовано, збурено, розтривожено, стривожено, стурбовано, сколошкано. [Чарнецький збурено стиснув у шаблі держак; Потоцький стукнув об стіл келихом, аж многоцінна рідь розлилася; один тільки Лянцкоронський усміхнувся самовтішне і згорда (М.Старицький). Це та людина, що її завжди і до вінців збурено в своїй біологічній основі. Це — європейський інтеліґент у найкращому розумінні цього слова (М.Хвильовий). Зал розбурхано загудів (Олексій Волков)].  |
| Навостренный, навострённый – наго́стрений, понаго́стрюваний; наста́влений, нашоро́шений, настру́нчений, нащу́лений, насторо́чений, понасторо́чуваний. [Старі слова говорить Гудзь, а вони крають сьогодні, як нагострений ніж (М.Коцюбинський). Євгеній зміркував, що вони наструнчені против нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (І.Франко). З радістю спостерігаючи, що увагу слухачів він заполонив, в моментах зупинки почуваючи їхнє чекання дальшої фрази, ту нашорошену мовчанку, що краще за оплески надає промовцеві проречистості, він почав оглядати аудиторію, силкуючись в обличчях присутніх викрити майбутнє своєї тут праці (В.Підмогильний). Йому пропонував Охріменко нагострений держак своєї алюмінієвої ложки, але Ляшенко відмовився, бо коли побачить наглядач, то ложці не буде нічого, а камеру буде покарано за такий держак тяжко, а за скіпочку не буде нічого (І.Багряний). Низ дошки гладенько виструганий і там планка легко сунеться крізь дужки, зроблені з дроту. Кінець її, який б’є до прорізу, має в собі нагострений цвях: протинати горло ховрахові (В.Барка). В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Г.Тютюнник). Їхав назад знов на віслюкові, на тій сірій, упертій і кмітливій животині, яка, мовби відчувши Сивоокову потребу якомога швидше втекти до своєї церковці, жваво дріботіла копитцями; але Сивоокові й того було замало, він, знай, підганяв віслюка, кричав на нього: “Чох! Чох!”, його дратували нашорошені високі віслячі вуха, наставлені неначе для того, щоб вловлювати все його збентеження від несподіваної події, що сталася в білому палацику Агапітовім; він тяжко ненавидів і віслюка, і вулиці цього великого чужого міста, і натовпи розледащених нероб попід емволами, ненавидів Агапіта, якому припекло кудись відлучитися сьогодні зранку, ненавидів ту молоду ромейку, що трапилася йому, не знав її імені, не знав, хто вона й що, — була ромейка і то вже досить, намагався тепер виправдати свою нестримність, ромейка видавалася йому як відплата за все, чого зазнав у цій землі, то була його помста пиховитій і жорстокій Візантії; жінка хизувалася своєю красою, своєю безсоромністю, засліплювала своїм тілом, як засліплює Візантія своїми награбованими багатствами, — і він помстився, він інакше не міг (П.Загребельний). І разом з тобою ми заходимося визбирувати роздаровані уста, очі, пам’яті, погляди, губи, плечі, розшукаємо все — до найменшого панігтя, щоб, затиснена в себе як в кулачок, ти ставала цільною і неушкодженою, реставрована для мого охриплого горлового шепоту щастя. Поки ж тебе немає, ти виповнюєшся на мене самого. Чекання, вибираючи мене, обростає гудками, пострілами, криками, заким не стане тобою, лишивши мені велике нащулене вухо — відчути визубрені твої підбори самотні (В.Стус). Джез підскочив і випростався, нашорошений. Це був таки Еміліо. Жодної помилки — його голос, воркітливо-котячий тон (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ПЕРЕСА́ЖИВАТЬ, пересаживающий що /мн. хто/ переса́джує тощо, ста́вши переса́джувати, ра́ди́й пересади́ти, за́йня́тий переса́дкою, прикм. переса́дливий, тех. переса́джувальний; пересаживающийся/пересаживаемый переса́джуваний, настро́млюваний /наса́джуваний/ (на і́нший держа́к), прикм. пере́садни́й. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Гриф –
1) (зоол.) ґриф, -фа; 2) (архит.) ґриф, -фу; 3) (у скрипки, гитары) ши́йка, -ки; 1) (у сабли) держа́к, -ка́. |
| Держалка – (сабли, метлы, черпака) де́ржално, -на, держа́к, -ка́; (топора) топори́ще, -ща; (кнута) пу́жално, -на; (ведра, корзины) ду́жка, -ки; (лопаты) лопати́лно, -на; (кочерги) кочержилно, -на; (цепа) ціпи́лно, -на. |
| Древко –
1) (вообще) де́ржално, -на, держа́к, -ка́; 2) (у копья) ра́тище, -ща; 3) (у топора, цепа, кнута и т. д.) см. Держалка. |
| Ефес (у меча) – держа́к, -ка́, ру́чка, -ки. |
| Рукоятка – ру́чка, -ки, держа́к, -ка́, де́ржално, -на. |
| Эфес – ефе́с, -су, держа́к, -ка́. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Валек (в весле) – держа́к (-ка́); • в. (при дерновании, для стирки) – пра́ник (-ка); • в. прачешный (для катания белья) – рубе́ль (-бля́); • в. упряжной – ба́рок (-рка), о́рчик (-ка) |
| Держава, -жалка (рукоятка) – держа́к (-ка́); • д. (грабель) – гра́блище; • д. (кочерги) – коцюби́лно; • д. (лопаты) – лопати́лно; • д. (приспособление) – де́ржавка; • д. (топора) – сокири́ще; • д. (цепа) – ціпи́лно. |
| Держатель (рукоятка, часть инструмента) – держа́к (-ка́); • д. (приспособление) – де́ржавка; • д. зажимной – д. затискна́; • д. потолочный (лампы) – д. стельова́; • д. шпагата – шпагатотрима́ч (-ча́). |
| Древко, держалка – держа́к (-ка́); • д. (граблей) – гра́блище; • д. (косы) – кісся́; • д. (кочерги) – коцюби́лно; • д. (метлы) – мітли́ще; • д. (знамени) – прапори́лно; • д. (цепа) – ціпи́лно; • д. (флага) – майви́лно. |
| Рукоятка – держа́к (-ка́); • р. (длинная, прямая) – де́ржално; • р. (место, где берутся рукой) – ру́чка; • р. (для вращения) – ко́рба; • р. (плуга), с.-г. – чепі́га; • р. (долота) – долоти́ще; • р. (топора) – сокири́ще; • р. навивальная – гни́пель (-ля); • р. пусковая, авто – ко́рба пускова́; • р. уравновешенная – р. врівнова́жена. |
| Ручка – ру́чка; • р. (весла продольная) – держа́к (-ка́); • р. (лопаты) – лопати́лно; • р. (мокры) – щітни́к (-ка́); • р. рубаночная – р. гембле́ва. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш)
| держа́тель трима́ч,-ча́; держа́к,-ка́ (руків’я) |
| дре́вко держа́к,-ка́ |
| ла́па ла́па,-пи, держа́к,-ка́ л. болтова́я ла́па прого́нична л. буксова́я ла́па осяни́чна л. глуха́я ла́па сліпа́ л. долотообра́зная ла́па долотоподі́бна л. загреба́ющая с.г. ла́па загрібна́ л. золотника́ ла́па розподі́льника [сувака́] л. плоскоре́жущая с.г. ла́па плоскорі́зна л. подка́пывающая с.г. ла́па підко́пувальна л. рыхли́тельная с.г. ла́па розпу́шувальна л. универса́льная ла́па універса́льна |
| рукоя́тка рукі́в’я, ру́чка,-ки, держа́к,-ка́, ко́рба,-би (деталь механізму, приладу, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту) р. безопа́сности рукі́в’я безпе́ки р. зажимна́я рукі́в’я затисне́ р. ко́нусная рукі́в’я ко́нусне р. кривоши́пная с ру́чкой рукі́в’я [ко́рба] з ру́чкою р. поворо́тная фикси́рующая рукі́в’я поворо́тне фіксува́льне р. предохрани́тельная рукі́в’я запобі́жне р. с ша́риком рукі́в’я з ку́лькою р. уравнове́шенная рукі́в’я зрівнова́жене |
| ру́чка 1. ру́чка,-ки (загальна назва) 2. держа́к,-ка́ (поздовжній) 3. ко́рба,-би (для підіймання за допомогою обертання) |
| черено́к 1. держа́к,-ка́ 2. коло́дочка,-ки (ножа) 3. чересло́,-ла (плуга) 4. живе́ць,-вця́ (садівничий) |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Держа́к, -ка́, м.
1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Мнж. 179. Шух. 224, 228. МУЕ. ІІІ. 30. Подай держак од лопати свата привітати. Лукаш. 133. 2) Нижняя часть кужівника. Шух. І. 307. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть. Екатер. у. |
| Держачо́к, -чка́, м. Ум. отъ держак. |
| Де́ржівно́, -на́, с.
1) = Держално. Шух. І. 164, 214, 166. 2) Часть мотовила. Шух. І. 150. 3) Часть ботелева. Шух. І. 215. 4) = Держак 2. Шух. І. 148. |
| Підкла́д, -ду, м.
1) Подстилка. Одокія положила сестру на підклад. Федьк. 2) Потникъ, подкладываемый подъ сѣдло. Шух. I. 78. Вх. Зн. 61. 3) Родъ рыболовнаго сака, растянутаго на 4 угла. Части: саківно — сѣть, ду́ги двѣ палки накрестъ, растягивающія сѣть, держа́к — древко. Шух. I. 228. |
| Са́к, -ка, м. Рыболовный снарядъ: сакъ. Части его: конусообразный мѣшокъ изъ сѣти — саківно́, острый конецъ его — ґоґо́вник, выше послѣдняго – о́шийок, самая широкая часть — че́рево, само отвертіе — го́рло; при отверстіи мѣшокъ надѣтъ на деревянную дугу — дугу́, концы дуг удерживаетъ на извѣстномъ расстояніи веревка — по́пруга, на которую надѣта остальная часть края сѣти; отъ средины по́пруги и до ґоґо́вника черезъ дугу идетъ другая дуга — облу́к, который держитъ сѣть растянутой: деревянная палка, къ которой привязанъ сак, наз. держа́к. Шух. І. 224. Сак до гоні́ння — сакъ, въ который вгоняютъ рыбу, вспугивая ее. Шух. І. 227. 228. |
| Хва́тка, -ки, ж. Снарядъ для ловли рыбы: два взаимно перекрещивающихся деревянныхъ обруча (би́льце), прикрѣпленныхъ къ ручкѣ (держа́к); къ обручамъ прикрѣпляется четырехугольная сѣтка. Это хва́тка черпако́ва въ отличіе отъ хва́тки стоя́чої, которая опускается не горизонтально, а вертикально внизъ. Браун. 14, 15. О. 1861. XI. 116. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
| *Де́ржа, -жі, ж. = Держа́к 1. Berneker. Sl. etym. Wört. |
Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські)
| *Державка — держа́к, -ка́, де́ржавка, -ки. |
| *Древко — держа́к, -ка́; Д. для банника — держа́к щі́тки. |
| *Рукоятка — держа́к, -ка́, ру́чка, -ки, рукі́в’я. |
| *Черенок — держак, -ка́; коло́дка, -ки. |
| *Эфес — держа́к, -ка́. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Валёкъ = 1. прач, пра́ник, пра́льник. С. З. — Бери прача, кладку в руки, та йди хусти прати. н. п. — Пішла на річку та десь праник загубила. 2. рубе́ль. С. З. — Купила рубель з качалкою. — З рублем там прачка храбровала. Кот. 3. ба́рок, о́рчик. С. З. Л. Ш. — Накидай мерщій посторонки на барки. 4. держа́к (весла). Ман. 5. вал, ва́лик, вале́ць (в млинї). С. Аф. |
| Весло́, мн. вёсла = весло́, мн. весла; здр. — весе́льце, весе́лечко, велике — опачи́на (С. З.), на кормі — стерно́, де́мено, прави́ло (Ман.), на плоту або барцї — трепло́. — Частини весла: ло́пать і держа́к, а на держаку коби́лка або ру́чка. (Ман.) — Піднїмайте стерна, нехай хвиля грає, стогне, завиває. н. п. — Ой сидить козак на деменї, він деменом повертає, на Чорне море поглядає. н. п. — Набігла страшенна хвиля, випало з рук в Одисея трепло. Ніщ. — Ой як би мінї той човничок, як би мінї те веселечко. н. п. — Половину козаків у окови до опачин посадили. н. д. |
| Держа́лка, держа́ло = (шаблї, меча́, мі́тли черпака то-що) — де́ржално, держа́к, (цїпа) — цїпилно, (кочерги) — кочержи́лно, (сокири) — топори́ще, топори́сько. С. Л. — Рубай, сину, ясенину — буде кочержилно. н. п. — Як утопає, сокиру даває; а як порятують, і топорища жалує. н. пр. — Загубивши сокиру, добре й топорисько. н. пр. |
| Дре́вко = (у вил, мітли, черпака) — держа́к, де́ржально (С. Аф.), де́ржално, (у граблїв) — гра́блище, (у корогви) — де́ржално, (у коси) — косови́ще, кісся́, (у кочерги) — кочержи́лно, кочержи́ще, коцюби́ще, (у списа) — ра́тище, (у цїпа) — цїпи́лно, (у чаплїї) — чаплїїлно. (Чайч.) — Вила, граблища, штилї — усе треба. С. З. — Рубай, сину, ясенину — буде кочержилно. н. п. — Козакови без ратища, як дївчинї без намиста. н. пр. |
| Ефе́съ = ру́чка, держа́к (шаблі, меча то-що). |
| Коса́ = 1. коса́, здр. кі́ска, кіс́онька, поб. — коси́ще, кінець коси — чу́брик, миршавенька кіска — коси́ця, коси дрібненько заплетені — дрібу́шки, дрібу́шечки, зложені вінком — джеґере́лі. (С. З.). — Тай заплела кісоньку в дрібушки, щоб розплїтали всї дружки. н. п. — Тут заплїтали джеґерелї, дрібушечки на головах. Кот. 2. (у косарів) — коса́, (з граблями) — грабки́, коса́ з грабка́ми, (без грабель, зоветь ся ще) — го́ла коса́. Частини коси: держак — кісся́, задня частина самої коси коло держака — пъя́тка, кільце — напе́рсток, клин — па́склин. — Нашла́ коса́ на ка́мень = наткну́ла ся коса́ на ка́мінь, тра́пила коса́ на ка́мінь н. пр. 3. коса́, стрі́лка, ріг. — Недалеко й одъїхали від берега, як наткнули ся на ко́су. н. о. — Коса вигналась трохи аж не на середину Днїпра. н. о. 4. хвіст ри́би. |
| Ло́жечный = ложкови́й. — Ло́жечная рукоя́тка = ру́чка від ло́жки, держа́к. |
| Рукоя́тка, рукоя́ть = руківъє́ (Ніс.), ру́чка, батога — пу́жално (д. Кнутови́ще), грабель — граби́льно, гра́блище (д. Гра́бли), дверей — ру́чка, жорна — милі́н, заступа — заступи́льно (д. За́ступъ), коси — кісся́, косьє́ (д. Коса́), коло́ворота — ко́рба, крути́ло, кочерги — кочержи́лно (д. Кочерга́), ложки — держачо́к, стебло́, мітли — де́ржало, де́ржално, мі́тлище (д. Метлови́ще), меча, шаблі — де́ржално, держа́к, де́ржало (С. Л.), ру́чка, ножа — коло́дка, коло́дочка (С. Л.), посудини — де́ржало, ру́чка, у́шко (С. Ш.), рогача — рогачі́лно, свердла — ценди́бар, сапи — сапи́льно, сокири — топори́ще (С. Л. Ш.), топори́ско, цїпа — цїпи́льно, цїпи́льня, черпака — держа́к, де́ржално (С. Л.), щітки — щітни́к. — Вельми коротке пужално, наче у нагайки. Кн. — До залізних грабель треба й грабильно залїзне. Кн. — Пішов набити заступ на заступильно. Кн. — Незручна ся коса про мене треба довшого косья. Кн. — А до маховика приправляна корба. Кн. — Держачок у ложки непомірно довгий. Кн. — Поти бились, поки в руках од мечів самі держална позоставались. Б. К. — Засадив ніж у груди по саму колодочку. Кн. — Грай, грай, глечику, а підеш без ушка. н. пр. — Треба вкоротити сапильно, довге воно, тому й сапати важко. Кн. — Товсте топорище, таке, що й рукою не обіймеш. Кн. — Як утопає, сокиру дає, а як порятують, і топорища жаль. н. пр. — Позагублявши сокири, добре й топориско. н. пр. — Ось привъяжу бича до цїпильна. Кн. Д. ще під сл. Держа́лка. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)