Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 24 статті
Шукати «дорогов*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дорогова́тый – дороге́нький.
Дорогови́зна – дорожне́ча (р. -чі), дорожне́та, дорожня́, дорожина́.
Компа́с –
1) ко́мпас (-су), бусо́ля, (зап.) магне́т (-ту). [Бусо́ля – це ду́же ви́гідний орієнтаці́йний при́лад (Герин.). Вона́ (му́дрість) – магне́т посеред мо́ря (Франко)].
• Висячий -па́с – висни́й ко́мпас.
• Путевой -па́с – головни́й (подоро́жній) ко́мпас.
• Горный -па́с – гірни́чий ко́мпас.
• Лесной -па́с – лісова́ бусо́ля.
• Шлюпочный -па́с – водяни́й ко́мпас;
2) (переносно) дороговка́з (-зу) (букв.: путеводный столб).
• Без -са – (описат.) без дороговка́зу.
• Спасительный -па́с – спасе́нний ко́мпас, (описат.) спасе́нний дороговка́з.
Путеуказа́тель –
1) (книга) подоро́жник;
2) (столб, указывающий дорогу и переносно) дороговка́з (-за).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Руководство –
1) керівництво, керування, провід, оруда, напра́ва, керу́нок; (установка) на́лад, настано́ва,
2) (учебник) підручник, посібник, порадник:
• взять под своё руководство кого – під своє керівництво (свій провід) узяти кого; під свою оруду узяти кого; під руку свою узяти кого;
• искусство руководства – мистецтво керування;
• к руководству – до керування; щоб керуватися;
• нуждаюсь в руководстве – потребую вказівок;
• под руководством – під керівництвом, під (за) проводом, під орудою;
• под руководством чьим – під керівництвом чиїм; під (за) проводом чиїм; під орудою чиєю;
• принять к руководству – взяти до керівництва, прийняти як настанову;
• руководство для учителей – порадник для вчителів;
• руководство завода – керівництво заводу;
• руководство к действию – дороговказ, настанова, (рус.) керівництво до дії.
[Якісне керівництво — це вміння змусити людей робити те, чого вони не люблять, і переконати їх у тому, що їм це подобається (Гарі Трумен]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НАПРАВЛЯ́ТЬСЯ (куди) ще правува́ти, верста́ти шлях, бра́ти курс;
направля́ющий 1. що /мн. хто/ спрямо́вує тощо, зда́тний /призна́чений/ скерува́ти, посила́ч, відряджа́ч; прикм. напрямни́й, провідний, вказівний, дороговка́зний, напрямко́вий, /про силу/ керівни́й, військ. чолови́й, 2. заостряющий;
направля́ющий на путь и́стины зда́тний наверну́ти на пра́ведну доро́гу;
направля́ющий путь /направля́ющий шаги́, направля́ющий стопы́/ куда = направля́ющийся;
направля́ющийся/направля́емый 1. спрямо́вуваний, скеро́вуваний, делеґо́ваний, відря́джуваний, призна́чуваний, матем. напря́млюваний, ПЕРЕН. напрова́джуваний на, наве́ртаний, 2. наго́стрюваний;
направля́ющийся 1. що /мн. хто/ пряму́є тощо, по доро́зі /в доро́зі, на шляху́/ до, гото́вий у доро́гу /з ду́мкою іти́/ куди, прикм. подоро́жній;
ПРИНЯ́ТЬ (вліво, вправо) поступи́тися;
приня́ть вид чего оказ. ви́брунькуватися у що;
приня́ть во внима́ние фольк. узя́ти на ро́зум;
приня́ть де́ло к произво́дству юр. прийня́ти спра́ву для судочи́нства /для да́льших процеду́р, живомовн. в робо́ту/;
приня́ть ино́й оборо́т ще піти́ і́ншими доро́гами, оберну́тись і́ншим бо́ком;
приня́ть за что взя́ти за що;
приня́ть к руково́дству ма́ти за дороговка́з /за провідну́ заса́ду/;
приня́ть к све́дению живомовн. взя́ти собі́ на ро́зум;
приня́ть реше́ние ура́дити;
приня́ть реше́ние о чём розпоряди́тися чим;
приня́ть уча́стие в де́ле ма́ти ча́стку в ді́лі;
приня́ть участие в ком ви́явити турбо́ту до кого;
приня́ть язы́чество поязи́читися;
ПУТЕВО́ДНЫЙ, путеводная нить дороговка́з.
РУКОВОДИ́ТЬ ще ма́ти у свої́х рука́х що, (оркестрою) ору́дувати, (де) верхово́дити, (ким /з нутра/) ру́хати [им руководи́т спесь ним рухає пиха́], штовха́ти впере́д кого;
руководить ким оказ. ве́сти́ пере́д кому;
руководя́щий що /мн. хто/ керу́є тощо, зда́тний верховодити, ра́ди́й покерува́ти, керівни́к, провідни́к, управи́тель, лі́дер, для керівни́цтва, за́йня́тий керівництвом, прикм. керівни́й, провідний, вказівний, директи́вний, /припис/ настано́вчий, /апарат/ адміністрати́вний /адміністраці́йний/, тех. керува́льний, негат. бюрократи́чний, образ. за кермо́м, стил. перероб. керу́ючи;
руководящее указа́ние настано́ва, директи́ва;
руководящие указа́ния ірон. нача́льницькі вказівки́, оказ. дороговка́зи;
руководи́мый керо́ваний, ве́дений, образ. під про́водом /керівни́цтвом, керува́нням, ору́дою/.
РУКОВО́ДСТВО фраз. кермо́, (для дій) провідна́ заса́да, дороговка́з, фраз. рука́ [под руково́дством під руко́ю], вказівки́ [нужда́юсь в руково́дстве потребу́ю вказіво́к];
руководство к де́йствию укр. дороговка́з.
УКАЗА́ТЕЛЬНЫЙ, указа́тельный столб дороговка́з, реконстр. вказі́вка.
УКА́ЗЫВАТЬСЯ, указа́лось вка́зувано тощо;
указывающий/указу́ющий що /мн. хто/ вка́зує тощо, зму́шений /ра́ди́й/ вказа́ти, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ вка́зувати, ука́жчик, (річ) дороговка́з, пока́жчик, пока́зни́к, і́ндекс, знак, тех. індика́тор, прикм. вказівни́й, настано́вчий, дороговка́зний, тех. індика́торний, ука́зувальний, пока́зувальний, зазна́чувальний, зага́дувальний, нака́зувальний, поя́снювальний, рекомендува́льний, образ. де зазна́чено;
указывающий кому вказівни́й для кого;
указывающий а́дрес стил. перероб. із зазна́ченням адре́си;
указывающий доро́гу / указывающий путь/ (як) дороговка́з для, прикм. дороговка́зний для;
указывающий на что що сві́дчить про, сві́док чого [указывающий на броже́ние сві́док броді́ння], стил. перероб. як сві́дчення чого;
указывающий кому на ме́сто зда́тний присади́ти кого;
указывающий на недоста́тки зму́шений вказа́ти на хи́би;
указывающий срок вы́платы стил. перероб. де зазна́чено да́ту ви́плати;
указывающийся/ указываемый ука́зуваний, пока́зуваний, зазна́чуваний, зага́дуваний, нака́зуваний, поя́снюваний, рекомендо́ваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дороговатый – дороге́нький.
Дороговизна – дорожне́ча, -чі.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дорожне́ча, -чі, дорожне́та (на що́) – дороговизна.
Дорожня́, -ні́ – дороговизна.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Дороговизна – дорожне́ча.
Указатель – пока́зник (-ка); у. алфавитный – абетко́вий пока́зник; у. дорог – дороговка́з (-у); у. миль – мильовка́з (-зу); у. предметный – предмето́вий пока́зник.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дорожне́та, -ти, дорожне́ча, -чі, ж. Дороговизна. Ото дорожнета на рибу, — не докупишся. Харьк.
Профа́тний, -а, -е. ( = Проханий). Въ выраженіи: Ішо́в профа́тнов доро́гов = Ішов світ за́ очі. См. Світ. Вх. Зн. 57.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Дорогітня́, -ні, ж. Дороговизна. Желех.
*Дороговка́з, -зу, м. 1) Путеводитель.
2) Указатель пути, руководитель. Желех.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дорогова́тый, то = дороге́нький, ко.
Дорогови́зна = дорожне́та (С. Аф. З. Л.), дороговина́, дорожня́ (С. Л.), дорожиня́ (С. Аф.), дорожне́ча. — Тая сарана великую дорожнету учинила. Л. С. — Така дорожнета, що нї приступу.