Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 19 статей
Запропонувати свій переклад для «жалость»
Шукати «жалость» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жа́лость (сострадание, сожаление к кому, чему) – жаль (р. -лю, м. р.) до ко́го, до чо́го, для ко́го, для чо́го, про ко́го (о ком), жа́лощі (р. -щів), (редко) жа́лість (р. -лости). [Жаль сповня́в її́ се́рце = ж. наполняла её сердце. І відчу́в він невимо́вний жаль до бідола́шної ді́вчини (Крим.). Для ме́не в твоє́му се́рці нема́ жалю́! Глянь на ме́не привітні́ше, ну з жа́лощів одни́х (Тоб.)].
• Без -сти – без жалю́, без жа́лощів.
• Жа́лость охватывает кого – жаль бере́ (порива́є) кого́.
• Ж. охватила кого – жаль узя́в (обня́в) кого́.
• Возбудить -лость в ком – ви́кликати жаль у ко́му.
• Какая жа́лость – яки́й жаль, як жаль (жа́лко), яка́ шко́да!
• Из -лости к кому – з жалю́, з жа́лощів до ко́го; жалі́ючи, шкоду́ючи кого́.
I. Жаль, см. Жа́лость.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Иметь – мати; посідати, володіти; діставати, одержувати:
• за неимением – бо немає, коли немає, не маючи, через брак;
• и в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати, і в голові (і в головах) не покладати, і на думці не мати;
• имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому, собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому;
• иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення), багато (велико) важити;
• иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що, важити на кого, на що, уважити на кого, на що, оглядатися на кого, на що;
• иметь вес – мати вагу, важити;
• иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що, мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що, (образн.) накидати оком на кого, на що;
• иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що, мати силу (вагу) над ким, над чим;
• иметь дело с чем – мати справу із чим;
• иметь вид чего – бути як що, бути схожим на що, мати вигляд чого;
• иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що, мати до [свого] розпорядження що, розпоряджати чим;
• иметь в себе что – мати (містити) в собі що;
• иметь голову – мати голову [на в’язах];
• иметь действие (юр.) – мати силу (чинність);
• иметь дело с кем – мати діло з ким, мати зв’язки (стосунки) з ким (иногда негат.) накладати з ким;
• иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого, жаліти (жалувати) кого;
• иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого;
• иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого, (иногда) мати храп на кого;
• иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого, бути бідним на що;
• иметь место (имеет место) – бути, бувати, перебувати, існувати, спостерігатися, трапитися, траплятися, ставатися, статися, відбуватися, відбутися, діятися (є, буває, існує, спостерігається, трапляється, стається, відбувається, діється);
• иметь место на базаре – мати місце на базарі;
• иметь много чего – мати багато (багацько) чого, бути багатим на що;
• иметь намерение – мати намір (замір), мати на думці, думку мати;
• иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (разг.) на своїх плечах кого;
• иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що, потребувати чого;
• иметь общение с кем – мати єднання з ким, єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким, (негат.) накладати з ким;
• иметь основание – мати підставу, мати рацію;
• иметь отношение к чему – стосуватися до чого, мати стосунок (притоку) до чого; належати до чого;
• иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим;
• иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що, мати напохваті що;
• иметь познания в чем – знатися (розумітися) на чому;
• иметь (своей) целью (задачей), иметь цель (задачу) – мати за мету, мати на меті, мати метою (завданням), мати мету (завдання);
• иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого, пересердя мати на кого, мати серце на (проти) кого;
• иметь случай – мати нагоду (оказію);
• иметь смысл изучить – варто (є сенс) вивчати;
• иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого, потурати кому;
• иметь характер чего – мати (носити) характер чого (який), характеризуватися (відзначатися) чим, виявляти (мат.) які риси, бути яким;
• иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу, (разг.) ходити;
• имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби;
• не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда (Пр.); нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май і сто рублів, як одного друга (Пр.); не так ті сто рублів, як сто друзів (Пр.);
• не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим;
• не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту, не збуватися, не йти, не бути ходовим;
• не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла, нічого не хочу мати з ним;
• ничего не иметь против – не заперечувати, нічого не мати проти;
• об этом он понятия не имеет – він на цім нічого не тямить;
• следует иметь в виду – треба (слід) пам’ятати (мати на увазі);
• уравнение имеет следующий вид – рівняння має такий вигляд;
• я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання, я маю просити вас;
• я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЖА́ЛОСТЬ, ще милосе́рдя;
жа́лость овладева́ет, жаль бере́;
из жа́лости к кому, з милосе́рдя до, жалі́ючи /щади́вши/ кого.
ВОЗБУЖДА́ТЬ ще буди́ти, розбу́ркувати, (проти) накру́чувати, бу́рити, (в серцях) сі́яти, (претенсії) заявля́ти;
возбуждать гнев в ком гні́вати кого;
возбуждать де́ло ще заво́дити спра́ву;
возбуждать жа́лость к кому виклика́ти жаль до;
возбуждать жела́ние /возбуждать охо́ту/ в ком заохо́чувати /підохочувати, розохочувати/ кого;
возбуждать иск = предъявлять иск;
возбуждать негодова́ние в ком обу́рювати кого;
возбужда́юще (говорити) трибу́нно і похідн.;
возбужда́ющий що збу́джує тощо, зда́тний збуди́ти, збу́дник, для збу́дження, прикм. збу́джувальний, збу́дливий, збу́рювальний, підбу́рювальний, розпалюва́льний, звору́шувальний, пору́шувальний, баламу́тний, серцезвору́шний, (про музику) вулкані́чний, поет. пориву́щий, з род. відм. збу́дження;
возбуждающий аппети́т збу́дник апети́ту;
возбуждающий де́ло позива́ч, пору́шувач спра́ви;
возбуждающий жела́ние зда́тний розпали́ти бажа́ння;
возбуждающий интере́с зда́тний заціка́вити;
возбуждающий иск позива́ч, позо́вник, позива́льник;
возбуждающий отвраще́ние зда́тний ви́кликати оги́ду;
возбуждающий подозре́ние зда́тний ви́кликати підо́зру, (ду́же) підозрі́лий кому, забут. підозре́нний;
возбуждающий сомне́ние сумні́вний;
возбуждающий стра́сти /возбуждающий горя́чку, возбуждающий го́нку, возбуждающий волне́ние/ ажіота́жний;
возбуждающий суде́бное де́ло (приватно) позива́ч, (органами) ініція́тор судо́вої спра́ви;
возбуждающийся/возбужда́емый збу́джуваний, розпа́люваний, звору́шуваний, пору́шуваний;
возбуждающийся (хто) запальни́й, запа́листий, складн. -збу́дний [самовозбужда́ющийся самозбу́дний];
возбужда́емый (проти кого) настру́нчуваний, підбу́рюваний, під’ю́джуваний, накру́чуваний, розбу́ркуваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Жалость – жаль, -лю́, жа́лість, -лости.
Жалеть –
1) (сожалеть) жалкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, шкодува́ти, -ду́ю, -ду́єш, жалі́ти, -лі́ю, -лі́єш (за ким, за чим);
2) (беречь) шанува́ти, -ну́ю, -ну́єш, берегти́ (бережу́, береже́ш кого́, чого́);
3) (проявлять жалость) жалі́ти, -лі́ю, -лі́єш, жа́лувати, -лую, -луєш (кого́, чого́).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Жалость – жаль; жалощі. Без жалости – без жалю, без жалощів. Из жалости к кому – з жалю, з жалощів до кого; жаліючи, шкодуючи кого. Какая жалость – який жаль; яка шкода. Возбудить жалость в ком – викликати жаль у кого. Жалость охватывает – жаль бере кого.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Жалость
• Возбудить жалость в ком – викликати (збудити) жаль у кому.
• Из жалости к кому – з жалю (з жалощів) до кого; жаліючи (шкодуючи) кого.
• Какая жалость! (разг.) – яка шкода!; який жаль!; як жаль (жалко)!
• Меня охватывает, охватила жалость к кому; я проникся жалостью к кому; я почувствовал жалость к кому – жаль мене бере, узяв (проняв) до кого; пориває мене жаль до кого; чую (почуваю) жаль до кого.
Иметь
• И в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати; і в голові (і в головах) не покладати; і на думці не мати.
• Имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому; собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому.
• Иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення); багато (велико) важити.
• Иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що; важити на кого, на що; уважити на кого, на що; оглядатися на кого, на що.
• Иметь вес – мати вагу; важити.
• Иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що; (образн.) накидати оком на кого, на що.
• Иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що; мати силу (вагу) над ким, над чим.
• Иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що; мати до [свого] розпорядження що; розпоряджати чим.
• Иметь в себе что – мати (містити) в собі що.
• Иметь голову – мати голову [на в’язах].
• Иметь действие (юр.) – мати силу (чинність).
• Иметь дело с кем – мати діло з ким; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким.
• Иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого; жаліти (жалувати) кого.
• Иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого.
• Иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого; (іноді) мати храп на кого.
• Иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого; бути бідним на що.
• Иметь место – бувати; траплятися (трапитися, відбуватися, відбутися, діятися, статися); (зрідка у діловій мові, канц.) мати місце.
• Иметь много чего – мати багато (багацько) чого; бути багатим на що.
• Иметь намерение – мати намір (замір); мати на думці; думку мати.
• Иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що; мати на своїй опіці; (розм.) на своїх плечах кого.
• Иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що; потребувати чого.
• Иметь общение с кем – мати єднання з ким; єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким; (негат.) накладати з ким.
• Иметь основание – мати підставу; мати рацію.
• Иметь отношение к чему – стосуватися до чого; мати відношення (притоку) до чого.
• Иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим.
• Иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що; мати напохваті що.
• Иметь познания в чём – знатися (розумітися) на чому.
• Иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого; пересердя мати на кого; мати серце на (проти) кого.
• Иметь случай – мати нагоду (оказію).
• Иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого; потурати кому.
• Иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу; (розм.) ходити.
• Иметь целью что – мати за мету що; мати на меті що.
• Имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби.
• Не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда. Пр. Нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума. Пр. Хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут. Пр. Не май сто кіп у полі, май друзів доволі. Пр. Не май і сто рублів, як одного друга. Пр. Не так ті сто рублів, як сто друзів. Пр.
• Не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим.
• Не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту; не збуватися; не йти; не бути ходовим.
• Не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла; нічого не хочу мати з ним.
• Я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання; я маю просити вас.
• Я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бра́ти –
1) брать, взять, принимать;
2) брать, набирать;
3) собирать;
4) (коноплю, лен) рвать, дергать, вырывать;
5) получать;
6) кого – жениться;
7) (о деньгах) заимствовать, занимать;
8) (об эмоциях) охватывать.
• Бра́ти баса́ – петь басом.
• Бра́ти влі́во, лі́воруч – поворачивать влево.
• Бра́ти мі́рку – снимать мерку (с кого-нибудь).
• Бра́ти на му́ки – пытать.
• Бра́ти розлу́ку – разлучаться, разводиться.
• Бра́ти в посе́сію – брать в аренду.
• Бра́ти го́ру – брать верх.
• Бра́ти на́бір – брать в долг.
• Бра́ти на зеле́ний ове́с – брать в счет грядущего благополучия.
• Бра́ти до ру́к – 1) прибрать к рукам;
2) брать в руки.
• Бра́ти до ві́йська – набирать в армию.
• Бра́ти на пле́чі – взваливать на плечи.
• Бра́ти у́часть – участвовать.
• Бра́ти шлюб – венчаться.
• Бра́ти до ува́ги – принимать во внимание.
• Жаль бере́ – охватывает жалость.
• За́видки беру́ть – овладевает зависть, становится завидно.
Жа́лість –
1) сострадание, жалость;
2) грусть, тоска.
Жаль, -лю́ –
1) скорбь, горе, горесть.
• Жаль на ко́го – обида на кого, горечь от кого.
• Жа́лю́ завдава́ти – причинять горе, скорбь.
2) жалость, сострадание, сожаление.
• Жаль бере́, взяв, обня́в – охватила, скорбь, жалость, сожаление.
• Жалю́ гі́дний – достойный сожаления.
Запекти́ся – ожесточиться, потерять жалость.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Жа́лість, -лости, ж.
1) Состраданіе, жалость. В їх нема ні трохи жалости. К. ЧР. 252.
2) Грусть, тоска. Куди піду, повернуся, не маю радости, тільки в очах завше сльози, а в серці жалости. Чуб. V. 476. Твоя мила лежить дома із жалости хора. Гол. ІІІ. 391. Ум. Жалостонька. Желех.
І. Жаль, -лю, м.
1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. К. ЧР. 20. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. І. 8. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Нп. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. Мет. 17. Жа́лю́ завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Мет. 15. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Макс. (1849), 96. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Мет. 84. Молодії да козаченьки да жалю начинили. Лукаш. 68.
2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Котл. Н. Полт. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Шевч. 293. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. Левиц. І. 203. Жаль бере́, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Ном. № 680. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Левиц. І. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). Левиц. І. 68. Жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ном. Ум. Жальо́к. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький. Гол. І. 295.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Запіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. запекти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. *2) Ожесточиться, потерять жалость. У мене серце вже так запеклося, що я б і вбила її тут на місці. Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Жа́лость = жаль, жалїння, жалкува́ння, жа́лощі. (С. Аф.). — Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. К. Ш. — Казна жалю не зна. н. пр.
Жаль = д. Жа́лко 2 і Жа́лость.

Запропонуйте свій переклад