Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 36 статей
Запропонувати свій переклад для «замешательство»
Шукати «замешательство» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Замеша́тельство –
1) за́коло́т (-ту); см. Беспоря́док;
2) (смятение) за́мішка, замішани́на, заміша́ння, зам’ятня́ (ж. р.) сум’яття́ (ср. р.), (суетня) заметуші́ння.
• Вызвать -во – сколоти́ти кого́, спра́вити сум’яття́ серед ко́го.
• Приходить, притти в -ство – міша́тися, заміша́тися, ста́ти ні в сих, ні в тих. [І поговори́ти-б то, і заміша́лась, що й не зна́є що й каза́ти (Квітка)].
• Привести в -ство – зміша́ти, зби́ти з пантели́ку кого́.
Запу́тывать, запу́тать –
1) что (перепутывать) – заплу́тувати, заплу́тати, запу́тувати, запу́тати, забо́рсувати, забо́рсати й забурсува́ти що, (о мног.) позаплу́тувати; (о волосах: вз’ерошить) ку́длати, заку́длати, куйо́вдити, за[с]куйо́вдити, (о мн.) поку́длати, покуйо́вдити.
• -тать дело – заплу́тати спра́ву;
2) кого (приводить в замешательство) – заплу́тувати, заплу́тати, збива́ти, зби́ти кого́. [Слі́дчий заплу́тав його́ геть, він не знав, що й каза́ти (Київ)];
3) (увязывать верёвкой что-л.) зав’я́зувати, зав’яза́ти, ув’я́зувати, ув’яза́ти що, зашнуро́вувати, зашнурува́ти, ушнуро́вувати, ушнурува́ти що;
4) кого во что – заплу́тувати, заплу́тати, уплу́тувати, уплу́тати кого́ в що, (о мног. поза[пов]плу́тувати), уверта́ти, уверну́ти, вкру́чувати, вкрути́ти кого́ в що; см. Впу́тывать.
• -тывать, -тать кого в дело – за[в]плу́тувати, за[в]плу́тати кого́ в спра́ву, пришива́ти, приши́ти кого́ до спра́ви.
• -тывать, -тать (завлечь кого во что) – заплу́тувати, заплу́тати кого́ в що, затене́тити кого́. [Щоб мо́лодіж мою́ лица́рську ви у любо́вні сі́ті заплу́тали? (Грінч.)]; (влюбить в себя) закоха́ти кого́ в се́бе, закрути́ти кого́, кому́ го́лову.
Конфу́з – конфу́з (-зу), (неловкость) ні́яковість (-вости), (замешательство) заклопо́та́ння. [З то́го заклопота́ння була́-б крізь зе́млю провали́лася (Звин.)].
Нело́вкость –
1) неспри́тність, незгра́бність, (диал., вульг.) неокови́рність, невкови́рність; вайлува́тість, немото́рність, невпра́вність;
2) незру́чність, невигі́дність, непо́хватність;
3) ні́я́ковість, незру́чність, (замешательство) зні́якові́ння, (беда) ха́ле́па. [Він, щоб не збі́льшувати ні́яковости, спита́вся (Н.-Лев.). Па́нна Ю́зя була́ ні в сих, ні в тих, але́ покої́вка переби́ла ту ні́яковість (Л. Укр.). Ви́раз зніякові́ння та разо́м і впе́ртости (Корол.). Сам у ха́лепу вско́чив (Кирил.)].
• С чувством -ти – з почуття́м ні́я́ковости, ні́я́ково. [«Я розійшо́вся з ї́ми», – ні́яково ви́мовив Лаго́вський (Крим.)];
4) невлу́чли́вість, невлу́чність (-ости). Срв. Нело́вкий.
Неуря́дица – безла́ддя (-ддя), не́лад, бе́злад (-ду), (несогласие) не(з)ла́года, (устар.) неря́д (-ду), неря́дність (-ности), (разлад) ро́збрат (-ту), ро́зтіч (-течи), (разруха) ро́зрухи (-хів), ро́зрух (-ху), (смута) колотне́ча, за́колот (-ту), (замешательство, путаница) за́мішка, (бестолочь) розгардія́ш (-шу́). [В Ізра́елі в той час було́ по́вне безла́ддя в уря́ді (Л. Укр.). Страшна́ ніч безла́ддя і самово́лі (Стебн.). Націона́льний не́лад в А́встрії (Грінч.). Соція́льний не́лад (Пр. Правда). Го́ді стерегти́ся мале́ньких нела́год, коли́ все так пога́но (Леонт.). Війна́ не перестає́ і неря́д в отчи́зні все ще тя́гнеться (Ор. Левиц.). Політи́чні триво́ги та неря́ди в кра́ї (Ор. Левиц.). Розгардія́ш у господа́рстві (Київ)].
Приводи́ть, привести́ и приве́сть –
1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)].
• -веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не.
• Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́;
2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)].
• -води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю.
• Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)].
• Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.).
• -води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)].
• -вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)].
• -вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку.
• Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння.
• -води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)].
• -вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)].
• Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?;
3) (ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що.
• -води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)].
• -води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)].
• -веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́.
• Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі;
4) -води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)].
• -вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́.
• -вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́.
• -вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́.
• -вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́.
• -води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́.
• -води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́.
• -води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́.
• -вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти.
• -вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́.
• -вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти.
• -вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док.
• -вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́).
• -вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́.
• -вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́.
• -води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)].
• -води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу;
5) дово́дити, дове́сти́, да́ти.
• Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же).
• Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися.
• -ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х?
6) приво́дити, приве́сти́.
• Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́;
7) арифм. – зво́дити, зве́сти́ до чо́го.
• -вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника.
Приведё́нный –
1) приве́дений, припрова́джений;
2) дове́дений, при(з)ве́дений;
3) наве́дений, по́даний.
• -ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́;
4) арифм. – зве́дений.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАМЕША́ТЕЛЬСТВО, ще зам’яття́, зам’ятня́, (в роботі) перебі́й.
ВНОСИ́ТЬ (лепту) ще вклада́ти, (на розсуд) подава́ти, (у текст) запи́сувати, (у банк) кла́сти;
вносить в чьё созна́ние освідо́млювати кого, фаміл. ту́ркати в го́лову, книжн. заклада́ти у свідо́мість;
вносить де́ньги (за что) плати́ти, (опла́чувати що);
вносить замеша́тельство баламу́тити;
вносить измене́ния корегува́ти, реформува́ти;
вносить изю́минку во что підпе́рчувати що;
вносить корректи́вы корегува́ти, /в ідеологію/ образ. міня́ти акце́нти де;
вносить напряже́ние виклика́ти напру́женість;
вносить оживле́ние куда розвору́шувати /пожва́влювати/ що;
вносить предложе́ние (по)дава́ти пропози́цію, пропо́нува́ти;
вносить разнообра́зие во что розмаї́тити що;
вносить расстро́йство виклика́ти ро́злад;
вносить расстро́йство в ряды́ лама́ти ла́ви;
вносить сму́ту /вносить раздо́ры/ колоти́ти;
вносить уточнение уто́чнювати;
вносить ха́ос хаотизува́ти, реконстр. махнозува́ти;
вносить я́сность ста́вити кра́пку над ’і’, оказ. упрозо́рювати;
внося́щий що вно́сить тощо, зда́тний /покли́каний/ вне́сти́, носі́й, реконстр. вносі́й, заносі́й, прикм. вклада́льний, заклада́льний, подава́льний, стил. перероб. ста́вши вно́сити;
вносящий что фраз. з чим у рука́х /на пле́чах, на та́ці тощо/ [вносящий свечу́ із сві́чкою в рука́х];
вносящий дополне́ния /вносящий много но́вого, вносящий усоверше́нствования, вносящий я́сность/ во что покли́каний допо́внити /збагати́ти нови́ми іде́ями, удоскона́лити, роз’ясни́ти/ що;
вносящий замеша́тельство зда́тний збаламу́тити, баламу́т;
вносящий измене́ния коре́ктор;
вносящий на рассмотре́ние что а́втор /подаве́ць/ чого;
вносящий оживле́ние зда́тний пожва́вити;
вносящий предложе́ние подаве́ць пропози́ції, пропоне́нт;
вносящий све́жую струю́ во что зда́тний відсвіжи́ти що;
вносящий сму́ту /вносящий раздо́ры/ коло́тник;
вносящийся/вноси́мый вно́шуваний /заношуваний/;
вносящийся на рассмотре́ние пода́ваний на ро́згляд;
ПРИВОДИ́ТЬ ще ве́сти́, (кого) спрова́джувати /припрова́джувати/;
приводи́ть в де́йствие ще запуска́ти в ді́ю;
приводи́ть в движе́ние /приводи́ть в де́йствие/ урухо́млювати, /машину/ пуска́ти в робо́ту /рух/;
приводи́ть в замеша́тельство оказ. збива́ти з пантели́ку, спантеличувати;
приводи́ть в затрудни́тельное положе́ние збива́ти на слизьке́;
приводи́ть в исполне́ние виконувати;
приводи́ть в поря́док (приводи́ть в надлежа́щий поря́док) (нале́жно) опоряджати, дава́ти (нале́жний) лад, дово́дити до ладу́ /до пуття́/, (одяг на собі) обла́джувати;
приводи́ть в себя́ = приводи́ть в сознание;
приводи́ть в смуще́ние реконстр. ні́яковити;
приводи́ть в смяте́ние виклика́ти переполо́х;
приводи́ть в созна́ние отя́млювати, оприто́мнювати, приво́дити до тя́ми;
приводи́ть в соотве́тствие с достосо́вувати /роби́ти відпові́дним/ до;
приводи́ть в уны́ние кого наганя́ти сум на;
приводи́ть в я́рость (приводи́ть в бе́шенство) розлю́чувати;
приводи́ть к чему ще дово́дити до чого, сприя́ти чому;
приводи́ть к заключе́нию підка́зувати ви́сновок;
приводи́ть к наруше́ниям сприя́ти пору́шенням;
приводи́ть к о́бщему знамена́телю зво́дити до спі́льного зна́ме́нника;
приводи́ть к прися́ге заприся́жувати;
приводи́ть себя́ в поря́док опоряджа́тися;
приводя́щий 1. що /мн. хто/ веде́ тощо, зви́клий спрова́джувати, зда́тний приве́сти́, воді́й, поводи́р, прикм. тех. приводо́вий, привідни́й, (м’яз) для приве́дення, 2. що наво́дить тощо, зви́клий наво́дити, 3. що спричи́нює тощо, зда́тний спричини́ти, 4. що дово́дить, гото́вий дове́сти́ до;
приводя́щий аргуме́нты / приводя́щий доказа́тельства, приводя́щий приме́ры/ ще́дрий на арґуме́нти /до́кази, при́клади/;
приводя́щий в движе́ние зда́тний урухо́мити;
приводя́щий в замеша́тельство зда́тний збенте́жити;
приводя́щий в затрудне́ние зда́тний зби́ти на слизьке́;
приводя́щий в изнеможе́ние зда́тний ви́снажити, висна́жливий;
приводя́щий в изумле́ние зда́тний здивува́ти, дивови́жний;
приводя́щий в исполне́ние викона́вець, зді́йснювач, реаліза́тор;
приводя́щий в него́дность зда́тний зіпсува́ти;
приводя́щий в отча́яние зда́тти дове́сти́ до розпу́ки;
приводя́щий в поря́док за́йня́тий упорядкува́нням;
приводя́щий в приме́р стил. перероб. поста́вивши за при́клад;
приводя́щий в равнове́сие зда́тний зрівнова́жити;
приводя́щий в смуще́ние = смущающий;
приводя́щий в смяте́ние зда́тний переполоши́ти, бенте́жний, бенте́жливий;
приводя́щий в содрога́ние стил. перероб. приму́сивши здригну́тися;
приводя́щий в созна́ние оприто́мливий, (переваж. не умлілого) отя́мливий, витвере́зливий;
приводя́щий в соотве́тствие за́йня́тий достосува́нням;
приводя́щий в у́жас зда́тний жахну́ти, кошма́рний, жа́хливий;
приводя́щий в уны́ние зда́тний засмути́ти, сумови́тий, сумни́й;
приводя́щий в чу́вство оприто́мнювач;
приводя́щий в я́рость (бе́шенство) зда́тний розлюти́ти;
приводя́щий к чему сприя́тливий для;
приводя́щий к о́бщему знамена́телю зводі́й до спі́льного зна́ме́нника;
приводя́щий себя́ в поря́док за́йня́тий опоря́дженням;
приводя́щийся/приводи́мый ве́дений, приво́джуваний /наво́джуваний, дово́джуваний, зво́джуваний/, спрова́джуваний, зді́йснюваний, вико́нуваний, спричи́нюваний, прикм. приводни́й;
приводи́мый матем. звідни́й;
приводи́мый в движе́ние урухо́млюваний;
ПРИХОДИ́ТЬ фаміл. приту́пувати, притьо́пувати, приди́бувати, (до кого) відві́дувати кого, пока́зувати о́чі кому, (додому) верта́ти, верта́тися, поверта́ти, поверта́тися, (про час) настава́ти, наближа́тися, (в екстаз) впада́ти, (легко) дістава́тися, (про товари) оде́ржуватися, фраз. вихо́дитися [приходит коне́ц кому приходить кіне́ць];
приходи́ть в восхи́щение /приходи́ть в восто́рг/ умліва́ти від захо́плення, оказ. підстри́бувати з ра́дощів;
приходи́ть в го́лову наверта́тися на ду́мку;
приходи́ть в движе́ние ще активізува́ти, розру́хувати;
приходи́ть в забве́ние запада́ти в непа́м’ять, присипа́тися по́рохом, припада́ти по́рохом;
приходи́ть в замеша́тельство торопі́ти; спантели́чуватися;
приходи́ть в кра́йнее изумле́ние не могти́ ви́йти з ди́ва;
приходи́ть в него́дность става́ти неприда́тним;
приходи́ть в негодова́ние (про небіжчика) переверта́тися в труні́;
приходи́ть в неи́стовство оказ. несамови́тіти, приходи́ть в отча́яние образ. бра́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце;
приходи́ть в расстро́йство розла́днуватися;
приходи́ть в себя́ ще ого́втуватися;
приходи́ть в себя́ от удивле́ния (переваж. з част. не) вихо́дити з ди́ва;
приходи́ть в столкнове́ние галиц. зударя́тися;
приходи́ть в у́жас /приходи́ть в отча́яние/ хапа́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце, облива́тися холо́дним по́том;
приходи́ть в умиле́ние перен. та́нути, розтава́ти;
приходи́ть в упа́док ще марнува́тися, іти́ на про́пасть, схо́дити на пси, тріща́ти по всіх швах, припада́ти пи́лом;
приходи́ть к заключе́нию роби́ти ви́сновок, висно́вувати;
приходи́ть к концу добіга́ти кінця́, (про запас) викі́нчуватися;
приходи́ть к убежде́нию переко́нувати;
приходи́ть на гото́вое до гото́вої коло́ди вого́нь підклада́ти;
приходи́ть на мысль фраз. іти́ на ду́мку;
приходи́ть на память спада́ти на па́м’ять;
приходи́ть на по́мощь става́ти до по́мочі, подава́ти ру́ку по́мочі, прихо́дити на по́міч;
приходи́ть на ум /приходи́ть на мысль/ спада́ти /сплива́ти, збіга́ти, наверта́тися/ на ду́мку /язи́к/, заро́ювати в голові́;
приходи́ть с года́ми (про досвід) додава́ти з рока́ми;
приходит в го́лову мысль кому ду́має собі́ хто [нево́льно мне приходит в голову мысль мимово́лі я думаю собі];
приходя́щий 1. що /мн. хто/ прихо́дить тощо, прибу́ваний, надхо́джуваний, зви́клий прихо́дити, ра́ди́й прийти́, відві́дувач, прибу́лець, приходя́нин, пришля́к, прихо́да, прихі́дець, прихо́дько, прихі́дько, гість, прикм. бува́лий, прихо́жий, (слуга) галиц. прихо́дячий, 2. оде́ржуваний;
приходя́щий в бе́шенство = приходя́щий в я́рость;
приходя́щий в весёлое настрое́ние ра́ди́й розвесели́тися;
приходя́щий в восто́рг /приходя́щий в восхище́ние/ ма́ло не умлі́лий /стил. перероб. млі́ючи/ від захо́плення, гото́вий прийти́ в екста́з, образ. в екста́зі;
приходя́щий в го́лову /приходя́щий на ум/ (про ідеї) заро́юваний у голові́;
приходя́щий в движе́ние урухо́млюваний;
приходя́щий в замеша́тельство /приходя́щий в смуще́ние/ збенте́жуваний;
приходя́щий в изумле́ние = изумляющийся;
приходя́щий в него́дность стил. перероб. стаючи́ неприда́тним;
приходя́щий в отча́яние по́йманий ро́зпачем;
приходя́щий в противоре́чие с стил. перероб. зайшо́вши в супере́чність із;
приходя́щий в равнове́сие врівнова́жуваний;
приходя́щий в себя́ очу́нюваний, ого́втуваний;
приходя́щий в созна́ние /приходя́щий в чу́вство/ оприто́мнюваний, от-о́т вже прито́мний;
приходя́щий в соприкоснове́ние = соприкасающийся;
приходя́щий в состоя́ние упа́дка /приходя́щий в упа́док/ забу́тий Бо́гом, щора́з бі́льше занепа́лий;
приходя́щий в столкнове́ние прире́чений /змушений/ зіткну́тися;
приходя́щий в у́жас по́йманий /спо́внюваний/ жа́хом;
приходя́щий в умиле́ние розчу́люваний, гото́вий розта́нути;
приходя́щий в упа́док на гра́ні зане́паду;
приходя́щий в я́рость ма́ло не ошалі́лий, щора́з люті́ший, розлю́чуваний;
приходя́щий к вы́воду /приходя́щий к заключе́нию/ стил. перероб. роби́вши ви́сновок;
приходя́щий к концу́ близьки́й до кінця́;
приходя́щий к соглаше́нию ра́ди́й дійти́ зго́ди;
приходя́щий к убежде́нию вже ма́йже переко́наний;
приходя́щий на па́мять ра́птом воскре́слий у па́м’яті;
приходя́щий на по́мощь гото́вий прийти́ на по́міч, допомого́вець;
приходя́щий на сме́ну = сменяющий; приходи́вший ОКРЕМА УВАГА;
приходивший вчера́ вчора́шній гість;
ПРИЙТИ́ ще приди́бати і похідн., (в голову) зайти́;
прийти́ в аза́рт ще розшалі́ти;
прийти́ в го́лову спливти́ на ду́мку;
прийти́ в го́сти загости́ти;
прийти́ в движе́ние піти́ в рух, завору́шитися, фаміл. розру́хати, (про села) сколоти́ти;
прийти́ в замеша́тельство спантели́чити, не зна́ти на яку́ ступи́ти;
прийти́ в запусте́ние порости́ терна́ми, порости́ бур’яна́ми;
прийти́ в изумле́ние здивува́тися, (про кількох) пороззявля́ти роти́;
прийти́ в кра́йнее изумление вда́ритись у по́ли рука́ми;
прийти́ в недоуме́ние не могти́ ви́йти з ди́ва, розве́сти́ рука́ми;
прийти́ в неи́стовство знесамови́тіти;
прийти́ в но́рму прийти́ до но́рми;
прийти́ в отча́яние ще взя́тися за го́лову;
прийти́ в поря́док безпідставно забуте ви́ладнатись;
прийти́ в себя́, прийти́ до па́м’яті, стя́митися, фраз. ого́втатися, да́ти собі́ ра́ду, діял. прийти́ до се́бе;
прийти́ в себя́ от чего запозич. отрясти́ся з чого;
прийти́ в себя́ от удивле́ния ви́йти з ди́ва;
прийти́ в состоя́ние чего ста́ти чим [прийти́ в состояние разруше́ния стати руї́ною];
прийти́ в состояние упа́дка занепа́сти;
прийти́ в я́рость розлюті́ти, розпасіюва́тись [прийти́ в таку́ю ярость так розлютитися];
прийти́ к заключе́нию ще ви́міркувати собі́;
прийти́ к заключе́нию, что... фраз. зупини́тися на то́му, що...;
прийти́ к реше́нию наду́мати;
прийти́ к оконча́тельному решению остато́чно ви́рішити;
прийти́ к соглаше́нию дійти́ зго́ди;
прийти́ на по́мощь кому галиц. підрятува́ти кого;
прийти́ на ум наверну́тися на ду́мку;
никому́ не могло́ прийти́ в го́лову не промайну́ло че́рез ду́мку ніко́му;
придёт коне́ц образ. уві́рветься ни́тка;
пришёл, уви́дел, победил прийшо́в, поба́чив, поборо́в /перемі́г/;
пришла́ беда́ – отворя́й ворота́ іде́ біда́ – відчиня́й воро́та;
пришло́ ма́хом ушло́ пра́хом як прийшло́, так і пішло́;
и в го́лову не пришло́ й на га́дку не спа́ло;
прише́дший прибу́лий, гість, відві́дувач, прибу́лець, прихо́да, прихі́дець, прихі́дько, забут. пришля́к, книжн. при́йшлий, ОКРЕМА УВАГА; пор. приходящий;
прише́дший в бе́шенство /прише́дший в я́рость/ розшалі́лий;
прийти́ в да́вность зада́внений /передавнений/;
прише́дший в замеша́тельство сторопі́лий;
прише́дший в исступле́ние = прише́дший в неистовство;
прише́дший в него́дность вже неприда́тний;
прише́дший в негодова́ние обу́рений;
прише́дший в неи́стовство розшалі́лий, знесамови́тілий, знетя́млений;
прише́дший в себя́ очу́маний, ого́втаний;
прише́дший в смуще́ние засоро́млений;
прише́дший в упа́док занепа́лий /підупалий/, забу́тий Бо́гом;
прише́дший в я́рость /прише́дший в бе́шенство/ розшалі́лий;
прише́дший к заключе́нию дійшо́вши ви́сновку;
прише́дший на вы́ручку прийшо́вши на підмо́гу;
прише́дший с пови́нной прийшо́вши з розка́янням.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Замешательство –
1) (суматоха) зам’я́тня, -ні́, за́мішка, -ки, заміша́ння, -ння;
2) (неустройство) непоря́док, -дку, не́лад.
Теряться, потеряться –
1) (приходить в замешательство) міша́тися, зміша́тися, -ша́юся;
2) (о вещи) губи́тися, загуби́тися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Замешательство
• В замешательстве сказать, ответить… – у замішанні сказати (відказати, відмовити); відповісти, замішавшися (зніяковівши, збентежившись, розгубившись); сказати (відказати, відмовити) відповісти…
• Вызвать замешательство в ком – викликати замішання в кого; (іноді розм.) сколотити кого.
• Привести в замешательство кого – змішати кого; збити з пантелику (з плигу, з пливу) кого; збентежити кого; (образн.) на лід посадити кого.
• Прийти в замешательство – замішатися; бути (стати) ні в сих ні в тих; збентежитися; зніяковіти.
Приводить
• Бог привёл – бог дав.
• Не приведи Господи (Бог) – не доведи Боже (Господи); не дай Боже.
• Не привёл случай – не довелося.
• Привести в замешательство кого – Див. замешательство.
• Привести в исполнение приговор (решение) суда – виконати присуд (судовий вирок).
• Привести в (крайнее) удивление, изумление кого – (великим дивом, надзвичайно) здивувати кого.
• Привести в негодность что – довести до непридатності що; зробити непридатним що; знепридатнити що.
• Привести в отчаяние кого – у розпач (у розпуку, у відчай) (у)кинути кого; до розпуки (до розпачу, до відчаю) довести кого.
• Привести в порядок что – упорядкувати що; лад (порядок) дати чому; довести до ладу що.
• Привести в равновесие что – зрівноважити що; надати рівноваги чому.
• Привести в себя, в чувство, в сознание, в память кого – привести до пам’яті (до притомності) кого; опритомнити (опам’ятати, очутити, отямити, відволодати) кого; (виносячи на повітря) на вітер підняти кого.
• Привести в ужас кого – завдати (нагнати) жаху кому; ужахнути кого.
• Привести в уныние кого – засмутити кого; завдати суму (смутку) кому; кинути у сум (у смуток) кого.
• Привести дело к концу – довести діло (справу) до кінця (до краю); завершити діло (справу).
• Приводить, привести в движение что – надавати, надати руху (давати, дати рух) чому; пускати, пустити в рух що; (іноді) давати, дати розгін чому.
• Приводить, привести в известность, в ясность – з’ясовувати, з’ясувати.
• Приводить, привести в исполнение своё намерение, замысел – Див. исполнение.
• Приводить, привести к концу, к окончанию что – доводити, довести до кінця (до краю) що; закінчувати, закінчити (кінчати, скінчити) що. [Треба краю доводити. Шевченко.]
• Приводить к общему (к одному) знаменателю – Див. знаменатель.
• Приводить, привести к цели – доводити, довести до мети.
• Приводить, привести на память кому что (книжн.) – нагадувати, нагадати кому що.
• Приводить, привести своё намерение, свой замысел в исполнение – здійснювати, здійснити свій намір, задум; доводити, довести до діла (справдити) свій намір, задум.
Приходить
• Как пришло, так и ушло (прошло) – як набув, так і забув; як нажив, так і прожив.
• Мне пришла охота делать, сделать что – узяла мене охота (припала мені охота) робити, зробити що.
• Он приходил в нетерпение – його брала нетерплячка; йому нетерпеливилося.
• Они пришли к заключению, что… – вони дійшли (прийшли) до висновку, що…; вони стали на тому, що…
• Прийти в восторг, в восхищение от чего – захопитися (запалитися), зачаруватися чим.
• Прийти в гнев, в ярость – розгніватися (розгнівитися), розлютуватися.
• Прийти в (крайнее) изумление – (великим дивом) здивувати(ся); (іноді) здивовижитися.
• Прийти в себя – прийти до пам’яті; опам’ятатися (спам’ятатися); отямитися (стямитися); (іноді) схаменутися; (після зомління) опритомніти.
• Прийти в себя от удивления – отямитися з подиву (від здивування); (іноді) вийти з дива.
• Прийти в чувство (в сознание) – опритомніти, прийти (вернутися) до пам’яті; опам’ятатися; (іноді) очутіти (очутитися, прочунятися).
• Прийти (явиться…) к шапочному разбору – Див. шапочный.
• Приходить, прийти в голову, прийти на (в) мысль – спадати, спасти (спливати, спливти, збігати, збігти, набігати, набігти, навертатися, навернутися) на думку; упадати, упасти в голову; западати, запасти в голову (до голови).
• Приходить, прийти в движение – починати, почати рухатися; (тільки докон.) зарухатися, заворушитися.
• Приходить, прийти в забвение – іти, піти в непам’ять; забуватися, забутися.
• Приходить, прийти в замешательство – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти; мішатися, з(а)мішатися; бути (стати) ні в сих ні в тих. [Катря і та мішалася перед удовиним поглядом. Вовчок.]
• Приходить, прийти в негодность – робитися, зробитися непридатним (негодящим); ставати, стати непридатним (негодящим); непридатним, знепридатніти.
• Приходить, прийти в негодование – обурюватися, обуритися.
• Приходить, прийти в отчаяние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у розпач (у розпуку).
• Приходить, прийти в раздражение – дратуватися, роздратуватися, роздратовуватися; (зниж.) роздрочуватися, роздрочитися.
• Приходить, прийти в смущение – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти.
• Приходить, прийти в совершенный упадок – зводитися, звестися (зійти) ні на що (нанівець); (зниж.) зійти на пси.
• Приходить, прийти в ужас – жахатися, (у)жахнутися.
• Приходить, прийти в умиление – розчулюватися, розчулитися.
• Приходить, прийти в упадок – занепадати, занепасти (підупадати, підупасти).
• Приходить, прийти к выводу – доходити, дійти [до] висновку; приходити, прийти до висновку.
• Приходить, прийти к единодушному соглашению, решению – доходити, дійти [до] одностайної згоди; брати, узяти думку і волю єдину.
• Приходить, прийти к мысли – доходити, дійти (приходити, прийти) до думки (до гадки); (іноді тільки докон.) намислитися (що зробити).
• Приходить, прийти к соглашению – доходити, дійти [до] згоди (до порозуміння); порозумітися; (давн.) учиняти, учинити згоду.
• Приходить, прийти на память – приходити, прийти (спадати, спасти, спливати, спливти) на пам’ять; навертатися, навернутися на пам’ять (на згадку).
• Приходить, прийти на помощь, оказывать, оказать помощь кому – ставати, стати до помочі (до підмоги, у помочі, у допомозі) кому; давати, дати (подавати, подати) допомогу (підмогу, запомогу) кому; допомагати, допомогти кому; запомагати, запомогти (підмагати, підмогти) кого (чим).
• Приходить, прийти на язык кому – спадати, спасти на язик кому.
• Пришёл конец кому – Див. конец.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

За́ми́нка –
1) (корм) мука, отруби с водой;
2) замешательство, суматоха, суета.
Замішани́на, -ни – замешательство, суета, беготня.
Замі́ша́ння – смятение, замешательство, растерянность.
За́мі́шка –
1) замешательство, путаница, неурядица;
2) помеха;
3) толокно.
Зам’ятня́, -ні́, зам’яття́, -тя́ – замешательство, суматоха, суета.
Ментре́га – бунт, беспорядок, замешательство.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Замешательство (смущение) – збенте́ження;
2) (в делах) – перебі́й (-бо́ю); (минутное в делах) – перебі́й на хвилину.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Баламу́та, -ти. 1) м. = Баламут 1. Шейк.
2) ж. Затрудненіе, замѣшательство. Угор.
Замішани́на, -ни, ж. Замѣшательство.
Заміша́ння, -ня, с. Смятеніе, замѣшательство.
За́мі́шка, -ки, ж.
1) Замѣшательство, путаница, неурядица. Драг. 242. Замішка зробилась. Багато буде замішки. Черк. у.
2) Помѣха. Пішки — нема замішки. Ном. № 11371.
8) Родъ мучнаго кушанья. Угор. Замішка житна на молоці. Вх. Лем. 416.
Зам’ятня́, -ні́, ж. Замѣшательство, суматоха, суета. Така була зам’ятня тоді! Екатериносл. у.
Ментре́га, -ги, ж. Бунтъ, безпорядокъ, замѣшательство.
Мішани́на, -ни, ж.
1) Смѣсь.
2) Сумятица, замѣшательство. Кинулись шукати його по табору, да не так то його й знайти у такій мішанині. К. ЧР. 308.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Заметушня́, -ні, ж. Замешательство. Сл. Яворн.
Замішани́на, -ни, ж. Замешательство, *суета, беготня.
*Метушня́, -ні́, ж. Суета, замешательство, беспорядочное движение. І всюди рух та метушня, та клопіт. М. Стар. Там метушня — як у ярмарку! С. Пальчик Звен. у. Ефр.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Замешательство — зам’ятня́, -ні́, за́мішка, -ки.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Замѣша́тельство = 1. д. Безпоря́докъ. 2. заміша́ння (С. З.), замятня́ (С. Л.), су́мяття (С. Л.), сумятня́.
Производи́ть, произвести́, произве́сть = 1. творити (С. Жел. Ш.), утво́рювати (С. Ш.), роби́ти (С. Л.), чини́ти (С. Л.), дїяти, утвори́ти (С. Ш.), зроби́ти (С. Л.), учини́ти (С. Л. Ш.), удїяти, вдїяти (С. Л.), спра́вити, ви́робити (С. Жел.), що погане — ко́їти, нако́їти. — Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує. н. пр. — На чиїм возї їдеш, тому й ласку твори. н. нр. — Шевченко утворив поему „Гайдамаки“. — Київська адмінїстрация звелїла справити ревізиї. Кн. — Произве́сть безпоря́докъ, замѣша́тельство, раздо́ръ = счини́ти розгордїя́ж, ко́лот, бу́чу, накалабро́дити, набаламу́тити, накаламу́тити (С. Л.). — За онучу та счинили бучу. н. нр. — Производи́ть о́пись = цїнува́ти, поцїнува́ти. — П. торго́влю = вести́ торг, торгува́ти, крамарюва́ти. — П. дѣ́ло въ судѣ́, слѣ́дствіе = вести́ дїло, спра́ву, слїдство. 2. роди́ти (С. Пар.), породи́ти (С. Пар.) сплоди́ти (С. Л.). — На що ж мене на сьвіт породила? н. п. — Породила мене мати у високих у палатах. К. Ш. 3. виво́дити, ви́вести. — Виводить свій рід від шляхти за часів Гетьманщини. — Виводити слова од корнїв. 4. повиша́ти, призво́дити, пови́сити, призвести́. — Мого давно вже призвели в копитани.

Запропонуйте свій переклад